- Головуючий суддя (АП ВАКС): Панкулич В.І.
Справа № 991/1126/23
Провадження №11-кп/991/116/23
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И
15 листопада 2023 року м.Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,
обвинуваченого ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7 та прокурора ОСОБА_8 на вирок Вищого антикорупційного суду від 17 серпня 2023 року у кримінальному провадженні № 42021000000001007 від 05.05.2021 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.366-2 КК України,
В С Т А Н О В И Л А:
Вироком Вищого антикорупційного суду від 17 серпня 2023 року обвинуваченого ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366-2 КК України (у редакції Закону України від 04.12.2020 № 1074-ІХ) та засуджено до штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із виконанням функцій представника влади в органах державної влади строком на 1 рік.
ОСОБА_5 звільнено від призначеного покарання на підставі п.1 ч.1 ст. 49, ч.5 ст.74 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.
Суд визнав доведеним, що ОСОБА_5, будучи народним депутатом України, тобто, суб`єктом декларування відповідно до пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», 07.04.2021 о 12 год. 17 хвилин, перебуваючи в м. Києві, використовуючи шлюз доступу до мережі «Інтернет» з ІР-адресою НОМЕР_1 та власний кваліфікований електронний підпис, на офіційному вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції за URL-адресою: https://nazk.gov.ua/, шляхом заповнення форми, визначеної Національним агентством, подав виправлену щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік (унікальний ідентифікатор документа - НОМЕР_2), до якої умисно вніс завідомо недостовірні відомості.
У поданій декларації в розділі 3 «Об`єкти нерухомості» та розділі 12 «Грошові активи» обвинувачений відповідно не зазначив відомості про наявні в нього станом на 31.12.2020: двоповерхове житлове приміщення дуплексного типу, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, з паркувальним місцем, ринковою вартістю 252 288 євро, що є еквівалентом 8 764 384 грн, яке належало йому та дружині ОСОБА_9 ; грошові активи, розміщені на його рахунках, відкритих в АБ «Укргазбанк» в розмірі 0,87 грн та 1 657,10 доларів США, що станом на 31.12.2020 є еквівалентом 46 853,84 грн.
Суд встановив, що внесені ОСОБА_5 відомості до виправленої щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік відрізняються від достовірних на загальну суму 8 811 238,71 грн., що більш ніж у 3881 раз перевищує прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 07.04.2021.
У зв`язку з цим вказані дії обвинуваченого суд кваліфікував за ч.1 ст.366-2 КК України (у редакції Закону України від 04.12.2020 № 1074-ІХ) як умисне внесення суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», які відрізняються від достовірних на суму від 500 до 4000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Не погодившись з вироком, прокурор подав апеляційну скаргу, просить його скасувати, ухвалити новий, яким ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.366-2 КК України (у редакції Закону України від 04.12.2020 № 1074-ІХ), призначити покарання у вигляді громадських робіт на строк 240 годин з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування на строк 3 роки.
Вважає, що вирок підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням судом закону про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Судом не правильно витлумачено ч.2 ст.4 КК України, що не відповідає її точному змісту, внаслідок чого застосовано закон, що не підлягає застосуванню - ч.1 ст.366-2 КК України та не застосовано закон, що підлягає застосуванню - ч.2 цієї статті. Також вважає, що суд безпідставно виключив з формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, посилання на мету та мотив скоєння кримінального правопорушення, що є порушенням кримінального процесуального закону.
Захисники також оскаржили вирок в апеляційному порядку. ОСОБА_7, з урахуванням зміни апеляційної скарги, просив скасувати вирок, звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності за інкриміновані йому дії у зв`язку з закінченням строків давності та закрити кримінальне провадження. Апеляційні вимоги ОСОБА_6 полягали у скасуванні вироку та закритті кримінального провадження за відсутністю в діях обвинуваченого складу злочину, якщо колегія суддів не вбачатиме підстав для його звільнення від кримінальної відповідальності за давністю.
У судове засідання з`явилися всі учасники провадження, колегія суддів не встановила підстав для його відкладення чи інших обставин, які б перешкоджали апеляційному розгляду.
До початку розгляду апеляційних скарг по суті захисник ОСОБА_7 подав також додатково клопотання, згідно якого просив вирок Вищого антикорупційного суду від 17 серпня 2023 року скасувати, звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366-2 КК України у зв`язку із закінченням строків давності та закрити кримінальне провадження на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.
Обвинувачений та його захисники це клопотання підтримали, просили його задовольнити, при цьому ОСОБА_5 було роз`яснено наслідки закриття кримінального провадження з зазначених підстав. Запевнивши колегію суддів у тому, що чітко їх розуміє, обвинувачений наполягав на звільненні його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.
Прокурор ОСОБА_8 заперечувала проти закриття кримінального провадження та звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за давністю, підтримала свою апеляційну скаргу про скасування вироку суду першої інстанції, ухвалення нового, яким визнати обвинуваченого винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.366-2 КК України (у редакції Закону України від 04.12.2020 № 1074-ІХ).
З огляду на позиції учасників провадження колегія суддів ухвалила провести повний апеляційний розгляд у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, за наслідками якого ухвалити рішення.
Заслухавши пояснення учасників провадження, їх промови в судових дебатах, останнє слово обвинуваченого, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а клопотання захисника ОСОБА_7 задовольнити з таких підстав.
Прокурор звернувся до суду з обвинувальним актом по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366-2 КК України. Згідно обвинувачення ОСОБА_5 вніс 07.04.2021 до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», недостовірні відомості, які відрізнялися від достовірних на суму 7 952 441 гривня, що більше ніж у 3503 рази перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2021.
У ході розгляду судом вказаного обвинувального акта прокурор змінив обвинувачення (кваліфікацію дій ОСОБА_5 з ч.1 на ч.2 ст. 366-2 КК України).
Відповідно до обвинувального акта зі зміненим обвинуваченням ОСОБА_5 інкримінувалося вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 366-2 КК України (у редакції Закону України від 04.12.2020 № 1074-ІХ), а саме умисне внесення суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», коли такі відомості відрізняються від достовірних на загальну суму 8 811 238,71 грн, що більш ніж у 4 191 раз перевищує прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020.
Зміна обвинувачення (перекваліфікація інкримінованих обвинуваченому дій з ч.1 на ч.2 ст. 366-2 КК України) відбулася не у зв`язку з новими фактичними обставинами, а виключно зі зміною правової позиції прокурора щодо застосування закону про кримінальну відповідальність до інкримінованих обвинуваченому дій (на час звернення до суду з обвинувальним актом прокурор вважав правильною кваліфікацію таких дій за ч.1 ст.366-2 КК України, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021, а в ході судового розгляду дійшов висновку про правильність їх кваліфікації за ч.2 ст. 366-2 КК України, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020). Зміна прокурором різниці у сумі задекларованих недостовірних відомостей (7 952 441 гривня у первісному обвинувальному акті та 8 811 238,71 грн. у зміненому) не мала істотного значення, оскільки не впливала на кваліфікацію.
Суд першої інстанції не погодився з обґрунтованістю зміни прокурором обвинувачення та зазначив, що згідно ч.ч. 2, 3 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності. Відповідно для встановлення наявності чи відсутності в діях особи складу кримінального правопорушення слід застосовувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений станом на час вчинення такого правопорушення, в даному випадку станом на 7 квітня 2021 року. Такий розмір на час вчинення обвинуваченим інкримінованих йому дій становив 2 270 гривень.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції констатував, що внесені ОСОБА_5 відомості до виправленої щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік відрізняються від достовірних на загальну суму 8 811 238,71 грн, що більш ніж у 3881 раз перевищує прожитковий мінімум для працездатних осіб, передбачений ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», а відтак правильною є кваліфікація інкримінованих обвинуваченому дій саме за ч. ч.1 ст.366-2 КК України.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції та відхиляє доводи прокурора про те, що правильною є кваліфікація дій обвинуваченого за ч.2 ст. 366-2 КК України, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020, а не 01.01.2021, оскільки обвинувачений подавав декларацію у 2021, а не у 2020 році.
Також колегія суддів відхиляє доводи прокурора про необхідність врахування мети та мотиву злочину, оскільки вони не впливають на кваліфікацію інкримінованих обвинуваченому дій. Прокурор цього не заперечує, посилається тільки на те, що мета і мотив можуть вплинути на призначення покарання у випадку визнання обвинуваченого винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 366-2 КК України.
Відповідно до обвинувального акта інкриміновані ОСОБА_5 дії мали місце 07.04.2021. На час апеляційного розгляду минуло 2 роки 7 місяців.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.
Кримінальне правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366-2 КК України (у редакції Закону України від 04.12.2020 № 1074-ІХ), згідно ст. 12 КК Україниє кримінальним проступком.
Санкція ч.1 ст. 366-2 КК України, у редакції чинній на момент вчинення проступку, передбачала штраф у розмірі від двох тисяч п`ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
У разі встановлення підстав для закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, суд на будь-якій стадії судового провадження зобов`язаний з`ясувати та врахувати думку обвинуваченого щодо закриття кримінального провадження (ч.7 ст.284 КПК України).
Згідно приписів п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання та, у випадку встановлення передбачених у ст. 49 КК України підстав і відсутності заперечень з боку обвинуваченого, закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності.
Суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 КПК України, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу.
Враховуючи вищезазначене, позицію обвинуваченого та його захисників, колегія суддів вважає, що клопотання захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого є обґрунтованим, підлягає задоволенню, так як з моменту інкримінованих ОСОБА_5 дій минуло більше ніж два роки та прокурором не надано доказів існування обставин зупинення або переривання цього строку. Обвинувачений підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження щодо нього - закриттю.
У зв`язку зі звільненням обвинуваченого за його проханням від кримінальної відповідальності за закінченням строків давності та закриття кримінального провадження доводи апеляційної скарги іншого захисника про відсутність в діях ОСОБА_5 складу злочину не підлягають апеляційній перевірці.
На підставі ст.ст.12,49, 366-2 КК України, керуючись ст. ст.284-286, 405, 407, 417, 419, КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Клопотання захисника ОСОБА_7 та обвинученого про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_5 та закриття кримінального провадження - задовольнити.
Вирок Вищого антикорупційного суду від 17 серпня 2023 року, яким обвинуваченого ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366-2 КК України (у редакції Закону України від 04.12.2020 № 1074-ІХ) та звільнено від призначеного покарання на підставі п.1 ч.1 ст. 49, ч.5 ст.74 КК України у зв`язку із закінченням строків давності - скасувати.
На підставі п.1 ч.1 ст.49 КК звільнити обвинуваченого ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366-2 КК, у зв`язку із закінченням строків давності.
Закрити кримінальне провадження № 42021000000001007 від 05 травня 2021 року на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК у зв`язку зі звільненням обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3