- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Никифоров А.С.
Справа № 991/8150/23
Провадження №11-сс/991/763/23
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Головуючий: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2023 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3,
ОСОБА_4
секретар судового засідання ОСОБА_5,
за участю:
підозрюваного ОСОБА_6,
захисників - адвокатів ОСОБА_7, ОСОБА_8,
прокурора ОСОБА_9,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.10.2023, якою було відмовлено у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_7, поданої в інтересах ОСОБА_6, на повідомлення про підозру від 16.06.2023, у кримінальному провадженні 12023000000001197.
ВСТАНОВИЛА:
1.Зміст оскаржуваного судового рішення
і встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.10.2023 було відмовлено у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_7, поданої в інтересах ОСОБА_6, на повідомлення про підозру від 16.06.2023.
Слідчим суддею встановлено, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12023000000001197, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Кримінальне провадження № 12023000000001197 було виділено із кримінального провадження № 1202200000000313, у якому 16.06.2023 слідчим Головного управління Національної поліції України за погодженням прокурора Офісу Генерального прокурора складено повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК (заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб).
Так, у період із кінця лютого 2022 року, точних дати і часу наразі не встановлено, однак не пізніше ніж із 27.02.2022, по 18.03.2022, ОСОБА_6, будучи тимчасово виконуючим обов`язки директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України (далі - МОУ), достовірно знаючи про злочинні наміри директора TOB «Танос Текнолоджи» ОСОБА_10 щодо заволодіння державними коштами під приводом укладання з МОУ договорів на постачання товарів військового призначення на потреби Збройних Сил України, шляхом зловживання останнім своїм службовим становищем в особливо великих розмірах, розуміючи, що ОСОБА_10 не має намірів у подальшому поставляти МОУ згадані товари і таким чином виконувати договори, діючи умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб у складі зі ОСОБА_11, ОСОБА_10, та іншими особами, забезпечив укладання між МОУ, в своїй особі, та ТОВ «Танос Текнолоджи», в особі ОСОБА_10, семи договорів, а також надходження по ним на рахунок ТОВ «Танос Текнолоджи» коштів, у результаті чого ОСОБА_10, діючи умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, за попередньою змовою зі ОСОБА_11, ОСОБА_6, та іншими особами у період із кінця лютого 2022 року, точних дати і часу наразі не встановлено, однак не пізніше ніж із 27.02.2022, по 09.06.2022, заволодів бюджетними коштами в сумі 1 727 365 000 грн, що заподіяло збитки державі Україна в особі МОУ на вказану суму в особливо великих розмірах.
Зібрані у кримінальному проваджені № 12023000000001197 на момент повідомлення про підозру від 16.06.2023 докази, на переконання слідчого судді, відповідають тому мінімальному рівню стандарту «достатніх підстав (доказів)», який закріплений в п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК.
Дослідивши обставини у кримінальному провадженні, слідчий суддя відхилив доводи сторони захисту відносно того, що повідомлення про підозру ОСОБА_6 є необґрунтованим, оскільки не містить викладу фактичних обставин кримінального правопорушення та інших суттєвих обставин, які б вказували на вчинення протиправних дій ОСОБА_6 .
Слідчий суддя дійшов висновку, що заявлена у скарзі захисника ОСОБА_7 вимога про скасування повідомлення про підозру з підстав того, що слідчий чи прокурор не вчинили або у неналежний спосіб вчинили певні процесуальні дії щодо вручення повідомлення про підозру, не підлягала задоволенню, як і не підлягала задоволенню похідна вимога щодо зобов`язання слідчого виключити з ЄРДР відомості про повідомлення про підозру ОСОБА_6 .
2.Вимоги апеляційної скарги
і узагальнені доводи особи, яка її подала.
Захисником ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.10.2023 було подано апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на допущення слідчим суддею істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та невідповідність судового рішення фактичним обставинам кримінального провадження, прохав скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою скасувати повідомлення про підозру від 16.06.2023 ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 1202300000000197 (попередній номер провадження - 1202200000000313) та зобов`язати слідчого, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, виключити з ЄРДР відомості по кримінальному провадженню № 1202300000000197 про повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
На обґрунтування апеляційної скарги захисником зазначено, що з 01.02.2023 по теперішній час ОСОБА_6 утримується у Київському слідчому ізоляторі №13 як підозрюваний у кримінальному провадженні №42022000000000687.
16.06.2023 працівники СІЗО перевели ОСОБА_6 із камери, у якій він постійно утримується, в іншу, куди близько 10 години увійшли невідомі особи, які довели до відома ОСОБА_6, що наразі у кримінальному провадженні №1202200000000313 повідомлять йому про підозру у вчиненні особливо тяжких злочинів.
Тобто, на момент повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №1202200000000313 ОСОБА_6 вже був підозрюваним у кримінальному провадженні №42022000000000687 і був наділений правами, передбаченими ст. 42 КПК України.
З метою здійснення захисту та для розуміння дій, які відбуваються, перебуваючи в обстановці, коли права і свободи максимально обмежені (перебування у СІЗО) ОСОБА_6 попросив зазначених осіб представитися, роз`яснити права і обов`язки та надати можливість побачитись із захисниками, з якими укладені договори про надання правової допомоги.
У перелічених вимогах ОСОБА_6 було відмовлено, а саме - не надано документи, які посвідчували присутніх осіб, відмовлено у роз`ясненні прав і обов`язків (виключно після підписання протоколу отримання повідомлення про підозру), не надано можливість зв`язатись із захисниками за договором.
Продовжуючи грубо порушувати права, передбачені ст. 42 КПК України, зазначені особи під відеозапис зачитали ОСОБА_6 текст, зміст якого йому був не зрозумілий і залишили приміщення камери, забравши з собою повідомлення про підозру.
Враховуючи приписи ст. 52 КПК України, під час процесуальної дії вручення повідомлення про підозру ОСОБА_6 мав бути присутній захисник.
Оскільки повідомлення про підозру ОСОБА_6 і його захисникам у кримінальному провадженні № 1202200000000313 не вручено, останній не набув статусу підозрюваного.
Враховуючи приписи ч. 1 ст. 278 КПК України, повідомлення про підозру, яке не було вручене підозрюваному в день його складання, втрачає чинність та потребує повторного складання.
Повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, є необгрунтованим.
Так, твердження сторони обвинувачення про нібито наміри ТОВ «Танос Текнолоджи» не виконувати зобов`язання за договорами, укладеними із Міністерством оборони України у період із 02.03.2022 по 18.03.2022, та обізнаність про такі наміри ОСОБА_6, не ґрунтуються на жодному доказі та є виключно припущеннями сторони обвинувачення.
Договори укладались в межах заявок на закупку майна, які перебували у розпорядженні Департаменту державних закупівель Міністерства оборони України для забезпечення потреб Збройних Сил України, чисельність особового складу яких щоденно зростала через оголошення загальної мобілізації. За таких обставин, єдиним наміром ОСОБА_6 було належне забезпечення військовослужбовців предметами речового та іншого майна.
Опис фактичних обставин підозри є нічим іншим, як детальним описом процедури виконання укладених договорів, яка призводить до належного або неналежного виконання цивільно-правових зобов`язань.
Крім того, повідомлення про підозру ОСОБА_6 містить суперечливі відомості, які прямо свідчать про необґрунтованість підозри.
Грошові кошти у сумі 1 727 365 000,00 грн, заволодіння якими інкримінується, є загальною сумою попередньої оплати за всіма договорами, укладеними між Міністерством оборони України та ТОВ «Танос Текнолоджи». Разом з тим, ТОВ «Танос Текнолоджи» виконано зобов`язання з поставки товару на загальну суму 622 140 825, 00 грн.
В матеріалах провадження також міститься висновок експертів від 23.11.2022, в якому зазначено, що станом на 10.08.2022 невиконання та/або неповне виконання ТОВ «Танос Текнолоджи» контрактів на постачання Міністерству оборони України документально підтверджується на суму 856 294466,50 грн.
Дані фактичні дані свідчать про те, що суттєві обставини підозри не відповідають дійсності, а також на те, що поставки за договорами відбувалися, що свідчить про наміри реального виконання даних договорів.
Матеріали кримінального провадження свідчать про закупівлю ТОВ «Танос Текнолоджи» іноземної валюти на суму 1 984 513 548, 94 грн (сума перевищує розмір попередньої оплати, отриманої від Міністерства оборони України) для здійснення розрахунків з іноземними постачальниками.
Аналіз змісту оскаржуваного повідомлення про підозру свідчить про її необґрунтованість належними та допустимими доказами, а її зміст не містить необхідних фактичних обставин, які б відображали об`єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
3.Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні захисник та підозрюваний ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримали та наполягали на її задоволенні.
Прокурор у судовому засіданні вказав, що ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.10.2023 є цілком законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому прохала залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
4.Мотиви суду.
Заслухавши доповідь головуючого, доводи та пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги в частині не вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру у кримінальному провадженні у кримінальному провадженні №12023000000001197, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо порушень вимог кримінального процесуального закону, допущених під час здійснення 16.06.2023 повідомлення ОСОБА_6 про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, колегія суддів виходить із наступного.
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11.12.2019 у справі №536/2475/14-к сформовано позицію, відповідно до якої, процедуру здійснення повідомлення про підозру особі можна умовно поділити на такі етапи: 1) етап прийняття рішення щодо необхідності здійснення особі повідомлення про підозру; 2) етап об`єктивації/вираження сформованого внутрішнього волевиявлення уповноваженої посадової особи щодо прийнятого рішення в зовнішню форму шляхом складання тексту повідомлення про підозру відповідно до вимог, передбачених статтею 277 КПК України, та його підписання; 3) етап доведення інформації до відома адресата, щодо якого прийняте рішення про повідомлення про підозру, шляхом безпосереднього вручення його тексту особі згідно зі статтею 278 КПК України. На цьому етапі відбувається також повідомлення прав підозрюваному, а в разі якщо підозрюваний висловить відповідне прохання, то йому зобов`язані детально роз`яснити кожне із зазначених прав (частина третя статті 276 КПК України).
На підставі наведених висновків слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі дійшов висновку, що етап безпосереднього вручення тексту повідомлення про підозру особі є окремою процесуальною дією, а відтак порушення процесуального порядку здійснення повідомлення особі про підозру не може бути підставою для оскарження такого повідомлення в порядку, передбаченому п.10 ч.1 ст.303 КПК України.
Однак колегія суддів не може погодитись з таким тлумаченням слідчим суддею положень Кримінального процесуального законодавства, та звертає увагу на наступне.
Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові від 11.12.2019, крім висновків, на які посилався слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, також зазначає, що повідомлення про підозру є системою процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора під час досудового розслідування, спрямованих на формування законної та обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваною, можливості захищатися усіма дозволеними законом засобами та способами. В свою чергу, вручення процесуального документа (повідомлення про підозру), а також повідомлення і роз`яснення (за необхідності) прав підозрюваному є кінцевим етапом, яким завершується процедура здійснення повідомлення про підозру судді.
Виходячи із наведеного, колегія суддів не погоджується з тим, що етап безпосереднього вручення тексту повідомлення про підозру особі слід розглядати як окрему процесуальну дію, що може існувати автономно поза межами процедури повідомлення особі про підозру як комплексу процесуальних заходів, спрямованих на набуття особою відповідного статусу. Відтак, колегія суддів не погоджується з висновком слідчого судді, що питання порушення процедури вручення особі письмового повідомлення про підозру не може бути предметом оцінки слідчим суддею під час розгляду скарги, поданої в порядку п. 10 ч. 1 ст.303 КПК України.
Крім того, на підтримку вказаної позиції свідчить і те, що Кримінальний процесуальний кодекс України, передбачаючи можливість оскарження повідомлення про підозру, не встановлює обмежень щодо критеріїв, за якими таке оскарження можливе.
А тому, слідчий суддя мав належним чином оцінити вказані доводи скарги захисника ОСОБА_7 в цій частині, що ним зроблено не було.
Разом з тим, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 у цій частині.
Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, зокрема за наявністю достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
У випадках, передбачених ч.1 ст.276 КПК України, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов`язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу. Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов`язані детально роз`яснити кожне із зазначених прав (ч.ч.2, 3 ст. 276 КПК України).
Згідно із ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Повідомлення про підозру є одним із найважливіших етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування законної і обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваним, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами.
Підозра за своєю правовою природою є обґрунтованим припущенням слідчого та/або прокурора про вчинення особою кримінального правопорушення. Право підозрюваного "знати, у вчинені якого кримінального правопорушення його підозрюють" (пункт 1 частини третьої статті 42 КПК України) кореспондує обов`язок сторони обвинувачення довести це до його відома, повідомити про наявність підозри та роз`яснити її зміст.
Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК України).
У окремих випадках приписи КПК України передбачають, що підозрюваний або обвинувачений у обов`язковому порядку забезпечуються захисником, участь якого є обов`язковою з моменту набуття особою статусу підозрюваного.
Саме з набуттям особою статусу підозрюваного у кримінальному провадженні пов`язується виникнення у особи прав, передбачених ст.42 КПК України, а моментом набуття такого статусу слід вважати виконання процедури повідомлення про підозру у порядку, визначеному Главою 22 Кримінального процесуального кодексу України.
Відповідно до матеріалів судового провадження, 16.06.2023 відносно ОСОБА_6 було складено повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України (т.1, а.п. 7-24).
Того ж дня, 16.06.2023 об 11 годині 47 хвилин старшим слідчим в ОВС ГСУ НПУ підполковником поліції ОСОБА_12 у приміщенні ДУ «Київський слідчий ізолятор» за адресою : м. Київ, вул. Дегтярівська, 13 з використанням відеозапису за допомогою відеокамери Sony HDR - CX405, з дозволу ГСУ СБУ, за яким рахувася ОСОБА_6, останньому було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
У письмовому повідомленні про підозру міститься запис про те, що під час повідомлення про підозру ОСОБА_6 відмовився від отримання його примірника, підписання та від роз`ясненні повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України (т.1, а.п. 24).
У судовому засіданні колегією суддів було досліджено відеозапис здійснення 16.06.2023 повідомлення про підозру ОСОБА_6, за результатами чого колегія суддів дійшла висновку, що уповноважена особа правоохоронного органу здійснила усі необхідні заходи задля доведення до відома останнього суті висунутої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Зокрема, колегією суддів в ході апеляційного розгляду було встановлено, що уповноважена особа правоохоронного органу оголосила ОСОБА_6 у вчиненні якого кримінального правопорушення повідомляє йому про підозру, а також надала примірник повідомлення про підозру та пам`ятку про його права. Натомість, ОСОБА_6 вимагав негайного залучення його захисника, а примірник повідомлення про підозру та пам`ятки про права підозрюваного не взяв та покинув приміщення.
Оскільки уповноваженою особою правоохоронного органу було виконано усі дії, необхідні для доведення до відома ОСОБА_6 у вчиненні саме якого кримінального правопорушення його підозрюють, а ОСОБА_6 внаслідок власного волевиявлення вирішив не отримувати текст повідомлення про підозру та пам`ятку про права підозрюваного, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги у цій частині.
Крім того, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо ненабуття ОСОБА_6 повідомлення про підозру через відсутність під час вказаної процесуальної дії захисника останнього, оскільки КПК України не передбачає обов`язкової присутності захисника під час вручення особі повідомлення про підозру. Більше того, здійснення повідомлення про підозру за відсутності захисника не призводить до негайного настання для підозрюваного негативних наслідків, яких б можливо було б уникнути у разі присутності захисника та не впливає на набуття особою відповідного процесуального статусу. А тому, у колегії суддів відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги у цій частині.
Відносно доводів апеляційної скарги щодо необґрунтованості повідомленої ОСОБА_6 підозри, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Із матеріалів кримінального провадження слідує, що Національному антикорупційному бюро України за підслідністю було доручено здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023000000001197 від 28.06.2023 за фактом заволодіння посадовими особами ТОВ «Танос Текнолоджи» грошовими коштами у період з 02.03.2022 по 10.05.2022 (т. 1, а.п. 70).
Кримінальне провадження № 12023000000001197 було виділено 28.06.2023 із кримінального провадження № 1202200000000313 від 21.04.2022, у якому 16.06.2023 слідчим Головного управління Національної поліції України за погодженням прокурора Офісу Генерального прокурора складено повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК (заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб).
Так, суть висунутої ОСОБА_6 підозри полягає у тому, що у період із кінця лютого 2022 року, точних дати і часу наразі не встановлено, однак не пізніше ніж із 27.02.2022, по 18.03.2022, ОСОБА_6, будучи тимчасово виконуючим обов`язки директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України, достовірно знаючи про злочинні наміри директора TOB «Танос Текнолоджи» ОСОБА_10 щодо заволодіння державними коштами під приводом укладання з МОУ договорів на постачання товарів військового призначення на потреби Збройних Сил України, шляхом зловживання останнім своїм службовим становищем в особливо великих розмірах, розуміючи, що ОСОБА_10 не має намірів у подальшому поставляти МОУ згадані товари і таким чином виконувати договори, діючи умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб у складі зі ОСОБА_11, ОСОБА_10, та іншими особами, забезпечив укладання між МОУ, в своїй особі, та ТОВ «Танос Текнолоджи», в особі ОСОБА_10, семи договорів, а також надходження по ним на рахунок ТОВ «Танос Текнолоджи» коштів, у результаті чого ОСОБА_10, діючи умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, за попередньою змовою зі ОСОБА_11, ОСОБА_6, та іншими особами у період із кінця лютого 2022 року, точних дати і часу наразі не встановлено, однак не пізніше ніж із 27.02.2022, по 09.06.2022, заволодів бюджетними коштами в сумі 1 727 365 000 грн, що заподіяло збитки державі Україна в особі МОУ на вказану суму в особливо великих розмірах.
За наслідком апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку, що обґрунтованість підозри відносно можливого вчинення ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, вбачається з огляду на наявні матеріали апеляційного провадження. Такими матеріалами зокрема є: повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 16.06.2023 (т.1, а.п. 7-24); повідомлення про підозру ОСОБА_11 (33-49); висновок експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи від 23.11.2022, в якому експерти дійшли висновку про заподіяння збитків в частині невиконання та/або неповного виконання ТОВ «Танос Текнолоджи» контрактів на постачання Міністерству оборони України на суму 1 105 224 174, 50 грн (без урахування штрафних санкцій); в частині перерахування грошових коштів на рахунки фізичних осіб-підприємців - на суму 43 162 381,72 грн; невиконання та/або неповного виконання станом на 10.08.2022 ТОВ «Танос Текнолоджи» контрактів на постачання Міністерству оборони України, що документально підтверджується, на суму 856 294 466,50 грн (т.2, а.п. 64-118); висновок Державної аудиторської служби від 05.10.2022 про встановлення розміру матеріальної шкоди, завданої державному бюджету в особі Міністерства оборони України у сумі 335 631 263, 49 грн (т.2, а.п. 131-230); висновок експертів за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи від 11.07.2022 щодо нанесення фінансових збитків державі на суму 42 783 242,70 грн внаслідок проведення ТОВ «Танос Текнолоджи» фінансових операцій, пов`язаних із перерахування безготівкових коштів на рахунки ФОП ( ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 ) у період з 02.03.2022 по 10.05.2022, обгрунтовані та документально підтверджуються на суму 43 162 381,72 грн, в тому числі у період з 02.03.2022 по 04.04.2022 - на суму 42 783 242, 70 грн (т.3, а.п. 65 -108); документи, що підтверджують зайняття ОСОБА_6 посади у Міністерстві оборони України та його функціональні обов`язки (т.3, а.п. 111 - 140); протоколами допиту свідків (т.3, а.п. 141-150).
Колегія суддів вважає, що надані слідчому судді стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку щодо ймовірного вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Доводи сторони захисту про відсутність у матеріалах провадження достатніх доказів стосовно причетності ОСОБА_6 до можливого вчинення вказаного кримінального правопорушення є безпідставними та спростовуються вищезазначеними матеріалами.
Водночас, оцінюючи доводи апеляційної скарги захисників, що зводяться до необґрунтованості підозри відносно ОСОБА_6 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення відхиляються, оскільки слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Слідчим суддею ретельно досліджені матеріали кримінального провадження, враховано, що зібрані на момент розгляду клопотання відомості вказують на велику ймовірність вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
З огляду на наведене, колегія суддів, перевіряючи обґрунтованість підозри, дійшла до висновку, що підозра про вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 191 КК України, є обґрунтованою тією мірою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. А тому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги захисника в цій частині.
5. Висновки суду.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
В силу вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів, дотримуючись вимог ст.404 КПК України, оцінивши у сукупності доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення та скасування ухвали слідчого судді від 04.10.2023.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.10.2023 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4