- Головуючий суддя (ККС ВС) : Антонюк Н.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2023 року
м. Київ
Справа № 991/2288/21
Провадження № 51-1807ск21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 09 листопада 2023 року і
ВСТАНОВИВ:
Вироком Вищого антикорупційного суду від 02 жовтня 2023 року затверджено угоду про визнання винуватості від 11 вересня 2023 року, укладену між прокурором ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 52020000000000362.
ОСОБА_6 визнано винуватим та призначено покарання за ч. 5 ст. 27 - ч. 4 ст. 369 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна, за ч. 4 ст. 190 КК, із застосуванням ст. 69 КК, у виді позбавлення волі на строк 4 роки без конфіскації майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК призначено ОСОБА_6 покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 75 КК звільнено обвинуваченого ОСОБА_6 від відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з випробуванням та визначено іспитовий строк тривалістю 3 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 09 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на вирок Вищого антикорупційного суду від 02 жовтня 2023 року повернено на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_4, в якій він просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вказує, що суд апеляційної інстанції помилково вдався до перевірки та оцінки доводів апеляційної скарги на стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Стверджує, що вирок суду першої інстанції, ухвалений щодо ОСОБА_6, стосується прав, свобод та інтересів ОСОБА_4 в частині укладення угоди про визнання винуватості від 11 вересня 2023 року у кримінальному провадженні № 52020000000000362, оскільки безпосередньою умовою для її укладення є надання ОСОБА_6 неправдивих показань проти ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 52022000000000301 від 12 жовтня 2022 року, в якому ОСОБА_6 є свідком та потерпілим. Вважає, що під час затвердження угоди про визнання винуватості не було враховано, що використання неперевірених корисливих показань, наданих ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 52022000000000301 в обмін на укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 52020000000000362, ставить під сумнів справедливість провадження проти ОСОБА_4, оскільки такі показання надавались виключно, щоб отримати переваги. Зазначає, що обставини участі у кримінальному провадженні № 52022000000000301, які ОСОБА_6 повідомив суду у справі № 991/2288/21, містять суперечності з обставинами, які він повідомив детективу НАБУ у кримінальному провадженні № 52022000000000301. Зазначає, що апеляційний суд не врахував, що фактичні обставини у вироку у кримінальному провадженні № 52020000000000362 створюють преюдицію для кримінального провадження № 52022000000000301.
Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги, додані до неї судові рішення та дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Згідно з ч. 4 ст. 475 КПК вирок на підставі угоди може бути оскаржений у порядку, передбаченому цим Кодексом, з підстав, передбачених статтею 394 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 394 КПКвирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 03 березня 2016 року (справа № 5-347кс15), конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізовано, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження; і при цьому відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченому ст. 394 КПК, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою в доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено ч. 2 ст. 24 КПК.
У постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 639/2837/19 вказано, що, вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою іншої особи (захисника чи представника іншої особи) на вирок на підставі угоди, суддя-доповідач має впевнитися, що у тексті вироку зазначено такі дані, які прямо вказують на дану конкретну особу, або визнані встановленими такі обставини, які дозволяють апеляційному суду (судді-доповідачеві) з впевненістю ідентифікувати іншу особу; крім того, вирок має стосуватися прав, свобод та інтересів цієї іншої особи.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
Як вбачається з матеріалів касаційного оскарження, скаржник не погодився з вироком Вищого антикорупційного суду від 02 жовтня 2023 року, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 52020000000000362, та подав апеляційну скаргу, яку апеляційний суд повернув у зв`язку з тим, що вказаний вирок не стосується прав та законних інтересів ОСОБА_4 .
При постановленні оскаржуваної ухвали суд апеляційної інстанції виходив з того, що визнане судом першої інстанції доведеним формулювання обвинувачення стосується виключно обвинувачення ОСОБА_6, який уклав угоду про визнання винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 - ч. 4 ст. 369, ч. 4 ст. 190 КК.
Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі обґрунтовано зазначив, що дані про осіб, які містяться у повідомленні про підозру ОСОБА_4 у межах іншого кримінального провадження № 52022000000000301, не можуть слугувати підставою для визнання вироку на підставі угоди про визнання винуватості однієї особи таким, що стосується прав, свобод та інтересів інших осіб.
Суд звертає увагу, що норми кримінального процесуального закону не звільняють сторону обвинувачення від доказування відповідних обставин у кримінальному провадженні щодо однієї особи в разі наявності судового рішення стосовно іншої особи. При цьому дані про осіб, які містяться у процесуальних документах, складених слідчим або прокурором (обвинувальному акті, повідомленні про підозру тощо) у даному чи іншому кримінальному провадженні, не можуть слугувати підставою для визнання вироку на підставі угоди про визнання винуватості однієї особи таким, що стосується прав, свобод та інтересів інших осіб. Ці процесуальні документи, на відміну від вироку суду, містять твердження сторони обвинувачення про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК), з викладенням обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні у відповідно до вимог ст. ст. 91, 92, 277, 291 КПК.
Повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_4, апеляційний суд в ухвалі також вмотивовано зазначив, що правомірність дій інших осіб суд першої інстанції не досліджував та не надавав їм оцінки.
При цьому у вироку не згадується прізвище ОСОБА_4, як і не наводиться інформація, завдяки якій можна ідентифікувати його особу.
Суд касаційної інстанції вважає, що ухвала апеляційного суду є законною, обґрунтованою та вмотивованою.
За таких обставин, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 09 листопада 2023 року.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3