- Головуючий суддя (ВАКС): Воронько В.Д.
Справа № 991/10346/23
Провадження 1-кс/991/10438/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2023 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, прокурора ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_4 від 23.11.2023, подане в інтересах ОСОБА_5, про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42017000000001245 від 25.04.2017,
ВСТАНОВИВ:
До слідчого судді надійшло вказане клопотання адвоката ОСОБА_4, в якому він просив скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.05.2017 у справі №757/25919/17-к на майно ОСОБА_5, а саме на 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_1, як такий, що був накладений необґрунтовано.
Про необґрунтованість накладеного арешту, на переконання захисника, свідчать наступні обставини:
-відсутність правових підстав для накладення арешту на майно. Захисник зауважує, що із постановленої слідчим суддею ухвали не зрозуміло з якою метою накладено арешт на 1/2 квартири, що перебуває у власності ОСОБА_5, оскільки в тексті ухвали від 12.05.2017 зазначено про існування двох підстав для накладення арешту - з метою збереження речового доказу та з метою конфіскації майна як виду покарання;
-необґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри, що є обов`язковою обставиною, яка встановлюється у випадку накладення арешту з метою конфіскації майна як виду покарання. Крім того, захисник зазначає, що в процесі подальшого здійснення досудового розслідування підозра повинна укріплюватися новими доказами, у протилежному випадку обґрунтованість підозри спростовується. Так, в ухвалі про накладення арешту зазначено, що до злочинної діяльності ОСОБА_5 залучив ОСОБА_6, а також, що ОСОБА_5, будучи головою правління ДАТ «Чорноморнафтогаз», погоджував усі злочинні дії свого радника ОСОБА_7 . Натомість кримінальне провадження за підозрою ОСОБА_7 закрите на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з невстановленням доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати. Так само, закрите кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 . Вказане свідчить, що ОСОБА_5 не міг вчинити жодне із інкримінованих кримінальних правопорушень у взаємозв`язку із зазначеними особами, інші ж можливі співучасники кримінальних правопорушень, інкримінованих ОСОБА_5, органом досудового розслідування не встановлені.
Захисник зауважує, що 25.04.2017 кримінальне провадження №42017000000001245 виділено із матеріалів кримінального провадження №12014000000000164, у якому ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28 ч.5 ст.191, ч.4 ст.28 ч.1 ст.366 КК України. 29.05.2017 досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017000000001245 зупинено та в подальшому відновлювалося без проведення будь-яких слідчих дій, тобто фактично не здійснюється протягом більше, ніж шести років.
Захисник зазначає, що ОСОБА_5 не міг мати впливу на перебіг закупівель самопідіймальних плавучих бурових установок (далі - СПБУ) В312 і В319, оскільки не входив до тендерного комітету ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз», не підписував тендерну документацію та договори за результатом проведення тендеру для закупівлі СПБУ В312 і В319, не приймав рішень про здійснення оплати за цими договорами. ОСОБА_5 не мав будь-яких законних повноважень щодо розпорядження майном НАК «Нафтогаз України», таке майно ніколи не перебувало в його віданні та не було йому ввірене, оскільки ОСОБА_5 займав посаду Голови правління ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз». Також захисник зазначив, що факт перевірки закупівель СПБУ В312 і В319 був предметом ревізії фінансово-господарської діяльності ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» за період 2010-2011 років та предметом перевірки прокуратури АР Крим, за результатами яких не встановлено порушень закупівлі та підстав для порушення кримінального провадження.
Разом з тим, захисник стверджує, що з метою спростування висновків, отриманих органом досудового розслідування внаслідок проведення відповідних експертиз, стороною захисту було ініційовано проведення економічної експертизи та відповідно до висновку експерта №139-10/21 від 25.10.2021 визначено, що матеріальних збитків ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» внаслідок купівлі СПБУ В312 і В319 завдано не було.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_4 підтримав вимоги, викладені в клопотанні, та просив його задовольнити. Акцентував увагу слідчого судді на необґрунтованості повідомленої підозри та її неврученні ОСОБА_5 належним чином.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, вважав його необґрунтованим та безпідставним, повідомив, що ухвала від 12.05.2017, якою накладено арешт на майно ОСОБА_5, була предметом апеляційного оскарження та за результатом розгляду Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.05.2017 без змін, зокрема з наступних підстав: 1) у номері кримінального провадження, в межах якого розглядалося клопотання, слідчим суддею допущено технічну помилку; 2) під час апеляційного розгляду колегія суддів не змогла дослідити всі матеріали, оскільки вони знищені за закінченням строку зберігання; 3) колегія суддів проаналізувала зазначення в ухвалі декількох підстав для накладення арешту та прийшла до висновку, що посилання в тексті ухвали на мету збереження речового доказу здійснено в контексті цитування загальної норми про підстави накладення арешту на майно. Насправді ж арешт накладено з підстави конфіскації майна як виду покарання; 4) прийшла до висновку, що підозра є обґрунтованою, а висновків про винуватість чи невинуватість, достатності зібраних доказів колегія суддів не встановлює. Враховуючи, що всі обставини, на які посилається сторона захисту, були оцінені під час апеляційного перегляду ухвали від 12.05.2017, вважає, що підстави для задоволення клопотання захисника про скасування арешту відсутні, а тому в його задоволенні необхідно відмовити.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання про скасування арешту майна, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів клопотання, детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017000000001245, яке 25.04.2017 в частині підозри ОСОБА_5 виділено з матеріалів досудового розслідування кримінального провадження №12014000000000164.
07.04.2017 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.28 ч.5 ст.191, ч.1 ст.255, ч.4 ст.28 ч.1 ст.366 КК України (т. 1, а. с. 147-170).
Постановою прокурора ОСОБА_3 від 23.02.2022 кримінальне провадження №42017000000001245 від 25.04.2017 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 255 КК України, закрито щодо підозрюваного на підставі п.4 ч.1 ст.280 КПК України в частині участі у злочинах, вчинюваних злочинною організацією, у зв`язку з набранням чинності законом, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою (т. 1, а. с. 228-231).
В рамках даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.05.2017, постановленою у справі №757/25919/17-к, накладено арешт на майно ОСОБА_5, а саме на 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 176-179).
Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Поміж інших, до заходів забезпечення кримінального провадження, віднесено арешт майна (п.7 ч.2 ст.131 КПК України).
Частиною 2 ст.170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою: 1) забезпечення збереження речових доказів, 2) спеціальної конфіскації, 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до ч.1,2 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Таким чином, виходячи з положень ст.174 КПК України, дана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, накладеного за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна, із можливістю надання особами, що не були присутніми в судовому засіданні і про права та законні інтереси яких вирішено питання судовим рішенням, доказів та матеріалів, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба, доведеності перед слідчим суддею їх переконливості.
У той же час, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.
У клопотанні захисником ОСОБА_4 порушено питання скасування арешту, накладеного ухвалою від 12.05.2017 на майно ОСОБА_5, як такого, що накладений необґрунтовано, з мотивів, описаних вище.
Водночас вартим уваги є те, що вказана ухвала була предметом апеляційного оскарження сторони захисту підозрюваного ОСОБА_5, за результатом якого колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду постановлено ухвалу від 01.04.2021 (т. 2, а. с. 8-15).
Ухваленим рішенням надано оцінку основним доводам, покладеним в обґрунтування клопотання захисника ОСОБА_4 про скасування арешту майна. Зокрема:
- надані слідчому судді та колегії суддів Апеляційної палати матеріали у своїй сукупності свідчать про факт можливого вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень та його певної участі у їх скоєнні, таким чином, підозра є обґрунтованою тією мірою, щоб виправдати подальше розслідування;
-із матеріалів судової справи встановлено, що органом досудового розслідування вжито низку процесуальних заходів для вручення письмового повідомлення про підозру ОСОБА_5, який є тимчасово відсутнім за місцем свого проживання - письмове повідомлення про підозру останнього у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28 ч.5 ст.191, ч.4 ст.28 ч.1 ст.366 КК України, відповідно до вимог ст.278 КПК України направлено поштовим зв`язком на адресу останнього відомого місця проживання ОСОБА_5, на адресу житлово-експлуатаційної організації, а також розміщено у газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному сайті Генеральної прокуратури України, а тому ОСОБА_5 набув статус підозрюваного;
-згідно із відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_5 належить на праві приватної власності 1/2 квартира за адресою: АДРЕСА_1 ;
- слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва визначено правову підставу для арешту майна ОСОБА_5 - з метою забезпечення його можливої конфіскації. Санкції ч.5 ст.191 та ч.1 ст.255 КК України передбачають покарання у виді конфіскації майна, у зв`язку із чим слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність арешту майна підозрюваного;
- посилання слідчого судді на арешт майна з метою збереження речових доказів є суто формальним викладенням ст.170 КПК України, яка є загальною правовою нормою при вирішенні питання арешту майна;
- зазначення слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва в ухвалі від 12.05.2017 про кримінальне провадження № 42017000000001246 є очевидною опискою, а арешт майна накладено саме у кримінальному провадженні № 42017000000001245;
- слідчим суддею застосовано найменш обтяжливий спосіб арешту шляхом заборони розпорядження майном, який не перешкоджає можливості користуватись житловою квартирою ОСОБА_5 та членам його родини, що не є надмірним тягарем та не перешкоджає реалізації конституційного права на житло для підозрюваного та третіх осіб, які на законних підставах проживають у ньому.
На думку слідчого судді, при розгляді клопотання про арешт майна та перегляді ухваленого слідчим суддею рішення в апеляційній інстанції з`ясовано всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а саме: визначено наявність правової підстави, передбаченої ст.170 КПК України, оскільки до підозрюваного ОСОБА_5 може бути застосовано такий вид додаткового покарання як конфіскація майна; встановлено обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28 ч.5 ст.191, ч.4 ст.28 ч.1 ст.366 КК України; вручення повідомлення про підозру ОСОБА_5 відбулося в порядку ст.135 КПК України; належність майна підозрюваному на праві приватної власності; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки такого арешту.
Наведені в ухвалах слідчого судді та колегії суддів мотиви є логічними, обґрунтованими, узгоджуються з обставинами провадження, з якими погоджується і слідчий суддя.
Будь-яких нових доводів на підтвердження необхідності скасування арешту майна з мотивів його необґрунтованості адвокатом не надано.
Поряд з цим, слідчий суддя вважає за доцільне більш детально звернути увагу на доводи захисника щодо направлення письмового повідомлення про підозру ОСОБА_5 на адреси, номери квартир в яких не відповідають дійсним адресам проживання ОСОБА_5 .
За вимогами ч.1 ст.278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається у день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Порядок вручення повідомлень визначений Главою 11 КПК України. Так, згідно ч.ч.1, 2 ст.135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Як вбачається із зазначеного, законодавцем визначено декілька рівнозначних способів для вручення повідомлень, у тому числі й у випадку відсутності особи за місцем її проживання.
Захисником ОСОБА_4 до матеріалів клопотання долучено копію інформації, наданої директором ТОВ «КАРГО ЕКСПРЕС ЛТД», зі змісту якої слідує, що працівниками товариства прийнято відправлення, у якому міститься повідомлення про підозру від 07.04.2017 та повістка, адресовані для ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 (замість вірної кв. АДРЕСА_3 ) та які не вручені у зв`язку з відсутністю адресата за цією адресою. Також захисником долучено копію рекомендованого повідомлення про направлення поштового відправлення адресату ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_4 (замість вірної кв. АДРЕСА_5 ). Разом з тим, із вказаної копії рекомендованого повідомлення, за відсутності інших матеріалів, не можливо встановити вміст поштового відправлення, яке було направлено за цією адресою та стверджувати, що це саме повідомлення про підозру ОСОБА_5 .
Водночас в ході судового розгляду прокурор повідомив, а захисник не спростовував, що вручення письмового повідомлення про підозру ОСОБА_5 здійснено за допомогою декількох можливих способів, визначених ст.135 КПК України. Окрім направлення поштовим зв`язком на вищезазначені адреси, повідомлення про підозру також направлено на адресу житлово-експлуатаційної організації, а також розміщено у газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному сайті Генеральної прокуратури України. За такого, можна дійти висновку, що органом досудового розслідування вжито ряд заходів для вручення ОСОБА_5 повідомлення про підозру.
Крім того, слідчий суддя зауважує, що на даному етапі кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Зокрема, слідчий суддя не оцінює докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи невинуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, а лише на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначає, що його причетність до вчинення кримінальних правопорушень за викладених у повідомленні про підозру обставин є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього такого обмежувального заходу як арешт майна.
З огляду на все вищевикладене, слідчий суддя прийшов до висновку, що арешт, накладений на 1/2 квартири, що належить підозрюваному ОСОБА_5, відповідає меті накладення арешту на майно, тому підстав вважати, що арешт накладено необґрунтовано - немає.
Зважаючи на приписи ст.309 та ст.174 КПК України, а також керуючись принципом правової визначеності, res judicata, тобто остаточності рішення суду у спірних правовідносинах, слідчий суддя приходить висновку, що у випадку коли особа (підозрюваний, інший власник або володілець майна) вважає накладення арешту необґрунтованим, з цієї підстави він може: 1) оскаржити відповідну ухвалу слідчого судді в апеляційному порядку, або 2) заявити клопотання про скасування арешту такого майна на підставі ст. 174 КПК України.
Однак одна і та ж підстава не може бути предметом неодноразового розгляду різними судами (слідчими суддями).
Слідчий суддя зауважує, що реалізація права на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна обумовлена не тим, що відповідний суб`єкт не погоджується із застосованим заходом забезпечення кримінального провадження. Інститут скасування арешту пов`язаний з наявністю двох умов, закріплених у ст.174 КПК України - необґрунтованістю його накладення та відсутності подальшої потреби в ньому. При чому, вказане має бути доведене перед слідчим суддею, який здійснює розгляд клопотання про скасування арешту, належними доказами.
Оскільки основні доводи сторони захисту щодо необґрунтованості ухвали від 12.05.2017 та допущених під час її постановлення істотних порушень вимог кримінального процесуального закону були перевірені в апеляційному порядку колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, за результатом чого постановлено відповідну ухвалу, вказане свідчить про реалізацію стороною захисту підозрюваного ОСОБА_5 права на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно.
При цьому, в ході розгляду клопотання адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту, ним не доведені обставини, які б давали підстави вважати, що арешт, накладений на майно ОСОБА_5, є необґрунтованим.
У свою чергу, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке обмеження для виконання завдань кримінального провадження, а також завдань арешту майна, визначених в абз.2 ч.1 ст.170 КПК України. На думку слідчого судді, таке втручання органів досудового розслідування у права і свободи особи, в інтересах якої звертається адвокат ОСОБА_4, а також третіх осіб, є розумним та пропорційним меті кримінального провадження.
Поряд з цим слідчий суддя зауважує, що накладений арешт на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власник обмежується у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, а тому відповідні обмеження є розумними і співмірними, з огляду на завдання кримінального провадження та, з урахуванням досліджених в судових засіданнях обставин, потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи осіб з метою виконання завдань кримінального провадження.
Враховуючи наведене, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність визначених ст. 174 КПК України підстав для скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного судді м. Києва від 12.05.2017 у справі №757/25919/17-к, а тому клопотання адвоката ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 174, 307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1