- Головуюча суддя (ВАКС): Широка К.Ю.
Справа № 991/9734/23
Провадження 2-з/991/6/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
16 листопада 2023 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Широкої К. Ю.,
суддів Олійник О. В., Саландяк О. Я.,
за участю:
секретаря судового засідання Севрюк К. А.,
прокурора Гребенюк В. І.,
розглянувши в судовому засіданні заяву прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Гребенюк В. І. про забезпечення позову,
ВСТАНОВИВ:
1. Питання, що вирішується ухвалою
06 листопада 2023 року Держава Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора звернулася до Вищого антикорупційного суду з позовною заявою про визнання необґрунтованими активів та стягнення їх вартості в дохід держави (далі - Позовна заява) до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Відповідач).
Разом із вказаною Позовною заявою до суду надійшла заява прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Гребенюк В. І. (далі - Заявник або прокурор) про забезпечення позову шляхом накладання арешту на спірні активи Відповідача.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.11.2023 для розгляду заяви визначено колегію суддів у складі головуючої судді Широкої К. Ю., суддів Олійник О. В., Саландяк О. Я. Розгляд заяви про забезпечення позову був призначений на 16 листопада 2023 року.
2. Суть заяви
У заяві про забезпечення позову Заявник вказує, що при виконанні повноважень передбачених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ч. 5 ст. 290 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) виявлено необґрунтовані активи, набуті заступником начальника митного поста - начальником відділу митного оформлення № 1 митного поста «Одеса-автомобільний» Одеської митниці ОСОБА_1 (остання посада Відповідача на момент звернення із Позовною заявою).
06 листопада 2023 року Заявник подав до суду Позовну заяву, в якій він просить суд визнати необґрунтованими та звернути стягнення в дохід держави на активи Відповідача вартістю 2 830 000 (два мільйона вісімсот тридцять тисяч) грн, а саме на:
-квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 121,5 кв. м, вартістю 2 446 000 (два мільйони чотириста сорок шість тисяч) гривень;
-машино-місце, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 23,3 кв. м, вартістю 232 000 (двісті тридцять дві тисячі) гривень;
-машино-місце, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 15,2 кв. м, вартістю 152 000 (сто п`ятдесят дві тисячі) гривень.
Необхідність забезпечення позову прокурор пов`язує з можливістю вжиття ОСОБА_1, після отримання інформації про Позовну заяву заходів, спрямованих на відчуження активу на користь пов`язаних осіб з метою унеможливлення виконання рішення суду у разі її задоволення.
В обґрунтування цього твердження послався на те, що згідно з даними сайту «Судова влада України», а також Єдиного державного реєстру судових рішень Приморським районним судом м. Одеси 29.09.2023 відкрито провадження у справі № 522/18706/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Як стверджує Заявник, дійсною метою подачі ОСОБА_2 заяви про розірвання шлюбу може бути наступне виведення з власності ОСОБА_1 вказаних вище активів, а також іншого майна, на яке може бути звернуто стягнення у разі задоволення судом Позовної заяви, через процедуру поділу майна. За таких обставин, вибуття активів з власності ОСОБА_1 унеможливить виконання рішення суду у випадку задоволення цієї Позовної заяви.
Тож невжиття заходів забезпечення у вигляді накладення арешту на активи може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Прокурор зазначила, що відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позов забезпечується накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості.
Згідно з ч. 1 ст. 292 ЦПК України активи, визнані судом відповідно до статті 291 цього Кодексу необґрунтованими, стягуються в дохід держави. Отже у випадку задоволення позовних вимог стягненню з відповідача підлягатимуть ці активи, що зумовлює мету забезпечення їх збереження шляхом накладення арешту.
Згідно з позицією прокурора, такий вид забезпечення позову не порушить прав, свобод та інтересів будь-яких інших осіб, оскільки активи набуті у власність ОСОБА_1 на підставі договорів дарування від його матері, а згідно з ст. 57 Сімейного кодексу України (далі - СК України), майно, набуте особою під час шлюбу, але на підставі договору дарування, є її особистою приватною власністю. Враховуючи це, накладання арешту на активи не вплине на права третіх осіб.
Крім того, заявлений вид забезпечення позову не спричинить обмеження правомочності власника володіти та користуватися нерухомим майном, яке є предметом позову, є співмірним та пропорційним до заявлених у позові вимог.
З урахуванням цього, просить заяву про забезпечення позову задовольнити та накласти арешт на активи, набуті ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме на:
-квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 121,5 кв. м, вартістю 2 446 000 (два мільйони чотириста сорок шість тисяч) гривень;
-машино-місце, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 23,3 кв. м, вартістю 232 000 (двісті тридцять дві тисячі) гривень;
-машино-місце, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 15,2 кв. м, вартістю 152 000 (сто п`ятдесят дві тисячі) гривень.
Прокурор також просить розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення Відповідача, оскільки у випадку його повідомлення ефективність заходу забезпечення позову може бути поставлена під загрозу.
3. Розгляд заяви
Заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, чи на інші активи відповідача, які відповідають вартості оспорюваних активів, розглядається судом не пізніше трьох днів з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Суд може прийняти рішення про розгляд такої заяви без повідомлення відповідача у разі, якщо позивач у заяві наведе у достатньому обсязі дані про те, що внаслідок такого повідомлення ефективність заходу забезпечення позову може бути поставлена під загрозу (ч. 5 ст. 153 ЦПК України).Через перебування членів колегії суддів у відпустці та головуючої судді на лікарняному, розгляд вказаної заяви призначено на найближчу можливу дату.
Прокурор порушує питання про розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення Відповідача - ОСОБА_1, оскільки у випадку його повідомлення ефективність заходу забезпечення позову може бути поставлена під загрозу, що підтверджено наведеною вище інформацією про відкриття судового провадження у справі про розірвання шлюбу із Відповідачем з метою, за твердженням Заявника, подальшого відчуження оспорюваних активів.
В судовому засіданні прокурор наголосила, що після повідомлення Відповідача для розгляду заяви про забезпечення позову, він, з метою збереження активів, може вжити заходів по їх відчуженню на користь інших осіб, що може мати наслідком неможливість виконання заходу забезпечення позову.
Суд зазначає, що згідно з доданими до позовної заяви матеріалами ОСОБА_1 є державним службовцем та працював на керівній посаді в органах Держмитслужби (начальник відділу митного оформлення митного поста Одеської митниці). Таким чином, Відповідач, будучи суб`єктом декларування, зобов`язаний заповнювати Декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Таким чином, Відповідач цілком обізнаний із положеннями чинного антикорупційного законодавства та обмеженнями, які встановлюються для відповідних публічних осіб, зокрема щодо можливості моніторингу способу її життя.
Зі змісту комунікації Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) із Відповідачем та матір`ю Відповідача з приводу моніторингу життя Відповідача та законності набуття у власність спірних активів (листи НАЗК від 10.01.2023 № 47-08/420-23, від 02.02.2023 № 47-08/2107-23 та відповіді на них) випливає, що суб`єкт декларування вже обізнаний про можливий інтерес антикорупційних органів до такого активу, може усвідомлювати наслідки можливого пред`явлення позову про визнання активу необґрунтованими (у випадку отримання відповідної інформації), розуміти процедуру виконання судового рішення та звернення стягнення на майно, та в разі повідомлення про дату, та час розгляду заяви про забезпечення, вжити заходів з швидкого відчуження (перереєстрації) такого активу.
За таких обставин суд вважає, що заяву слід розглядати без повідомлення Відповідача ОСОБА_1, оскільки його повідомлення може поставити під загрозу ефективність заходу забезпечення позову.
Прокурор Гребенюк В. І. у судовому засіданні підтримала заяву про забезпечення позову. Додатково пояснила, що подання дружиною Відповідача позову до Приморського районного суду про розірвання шлюбу в подальшому може стати підставою для подання позову про розподіл майна. З метою уникнення цього Відповідач може подарувати активи іншим особам, або подарувати їх дружині, якщо, до прикладу, неповнолітня дитина після розлучення залишиться з нею. Також вказала, що заявником під час збору матеріалів цивільного позову направлялись запити до надавачів комунальних послуг в Одеській області, надавались доручення детективам Національного антикорупційного бюро провести опитування мешканців будинку по АДРЕСА_1 та за місцем реєстрації відповідача. Зазначені опитування не були проведені. Будинок за адресою: АДРЕСА_1 перебуває під постійною охороною, і дозвіл на вхід є лише у мешканців. За місцем реєстрації Відповідача за адресою: АДРЕСА_5 було встановлено проживання самого ОСОБА_1 . З урахуваннях цих доводів, вважає, що Відповідач може бути обізнаний щодо цих обставин та припускати, що у відношенні його майна можуть бути вчинені певні заходи.
Прокурор також зазначила, що у 2022 році у квартирі АДРЕСА_6 тривав ремонт. До матеріалів позовної заяви долучені документи, які підтверджують придбання ОСОБА_1 великої кількості побутової техніки в магазині « Фокстрот », з чого випливає, що ремонті роботи вже закінчені. Також Заявник припускає, що квартира АДРЕСА_6 здана в оренду, але орендарі не відомі.
Заявник вважала, що дані, наведені нею у заяві про забезпечення позову, є достатніми для висновку про існування ризику, що Відповідач протягом судового розгляду може вчинити дії по відчуженню цього активу. Не накладення арешту на зазначені активи унеможливить виконання судового рішення.
4. Оцінка та мотиви суду
Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (ч. 2 ст. 149 ЦПК України).
Під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог (Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006).
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (постанова Судової палати у цивільних справах ВСУ від 25.05.2016 у справі № 6-605цс16).
Позов забезпечується, у тому числі, шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави (п. 1-1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Такий висновок узгоджується із п. 4 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006, правовими позиціями, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17, від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Спір, що виник між сторонами, стосується законності набуття Відповідачем таких активів: (1) квартири за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 121,5 кв. м, вартістю 2 446 000 (два мільйони чотириста сорок шість тисяч) гривень; (2) машино-місця за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 23,3 кв. м, вартістю 232 000 (двісті тридцять дві тисячі) гривень; (3) машино-місця за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 15,2 кв. м, вартістю 152 000 (сто п`ятдесят дві тисячі) гривень.
Звертаючись із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, позивач крім обґрунтування необхідності застосування заходів забезпечення позову відповідно до положень ч. 3 ст. 151 ЦПК України повинен навести у достатньому обсязі дані, які дають змогу вважати активи необґрунтованими.
Отже, суд повинен проаналізувати можливість подальшого визнання активів необґрунтованими при вирішенні спору по суті. Основні положення щодо можливості визнання активів необґрунтованими - щодо так званого інституту «цивільної конфіскації» визначенні главою 12 ЦПК України.
Так, стаття 290 глави 12 ЦПК України встановлює, що:
-позов пред`являється прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (або Офісу Генерального прокурора) щодо: активів, набутих після дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів» від 31.10.2019 № 263-IX (далі - Закон від 31.10.2019 № 263-IX), якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день набрання чинності зазначеним Законом, але (1) не перевищує межу, встановлену статтею 368-5 КК України, або (2) якщо кримінальне провадження за цією статтею було закрито на підставі пунктів 3, 4, 5, 8, 10 частини першої статті 284 КПК України і відповідне рішення набуло статусу остаточного, (3) доходів, отриманих від таких активів;
-позов може бути пред`явлено до особи, яка, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула у власність такі активи, та/або до іншої фізичної чи юридичної особи, яка набула у власність активи за дорученням такої особи, або якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
Відповідно до положень ст. 291 ЦПК України суд визнає необґрунтованими активи, якщо судом на підставі поданих доказів не встановлено, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набуті за рахунок законних доходів.
Таким чином, для можливості застосування заходів забезпечення позову суд повинен, не вдаючись до оцінки доводів прокурора по суті спору, вирішити питання, чи навів останній у достатньому обсязі дані, які дають змогу в подальшому вважати активи необґрунтованими.
Щодо правового статусу Відповідача
Відповідно до матеріалів, доданих до позовної заяви ОСОБА_1 перебував на державній службі із 1995 року, що підтверджується підписаною ним присягою державного службовця від 01.07.1995. Станом на час набуття спірних активів 24.11.2020 (через їх номінальне придбання матір`ю Відповідача - ОСОБА_3 ), та 28.08.2021 (набуття активів Відповідачем у власність) ОСОБА_1 займав посаду заступника начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста «Одеса» Одеської митниці Держмитслужби відповідно до наказу в.о. начальника Одеської митниці Державної митної служби України від 12.02.2020 № 69-о.
Відповідно до пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. З Закону України «Про запобігання корупції» державні службовці відносяться до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. З огляду на викладене, ОСОБА_1, будучи державним службовцем, є особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і щодо його активів може застосовуватися інструмент визнання їх необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави.
Щодо можливого набуття такою особою необґрунтованих активів, зв`язку особи з активами, та неможливості їх набуття за рахунок законних доходів
Вимоги статті 290 ЦПК України вказують, що актив може бути предметом позову лише тоді, якщо різниця між їх вартістю і законними доходами такої особи у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності Законом від 31.10.2019 № 263-IX, але не перевищує межу, встановлену статтею 368-5 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Прокурор стверджує про набуття Відповідачем спірних активів 24.11.2020 шляхом їх номінального придбання його матір`ю. Тобто у грошовому вираженні щодо активів, набутих у 2020 році різниця між вартістю цих активів та законними доходами особи має становити від 1 003 500 грн (неоподаткований мінімум для працездатних осіб з 01 липня 2019 року, тобто станом на час набуття чинності Законом № 263-IX (28.11.2019), становив 2007 гривень, а п`ятсот і більше його разів становить суму, яка перевищує 1 млн 3 тис 500 грн) до 6 831 500 грн (межа для кримінальної відповідальності, встановлена ст. 368-5 КК України в 2020 році у розмірі шість тисяч п`ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян (НМДГ), який використовується для кваліфікації кримінальних правопорушень і встановлений на рівні соціальної пільги станом на 2020 рік в розмірі 1051 грн).
Суд встановив, що 24 листопада 2020 року між ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець), яка є матір`ю Відповідача, укладений договір купівлі-продажу квартири з нотаріальним посвідченням. Відповідно до вказаного договору продавець передає у власність покупця квартиру АДРЕСА_6 загальною площею 121,5 кв. м. Договірна ціна квартири становить 2 446 000,00 грн (п. 3 Договору). Цього ж дня, між ОСОБА_6 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець), яка є матір`ю Відповідача, укладені також два договори купівлі-продажу машино-місць: № 5 загальною площею 23,3 кв. м. і вартістю 232 000 грн та № 3 загальною прощею 15,2 кв. м. і вартістю 152 000 грн відповідно. Вказані машино-місця знаходяться за тією ж адресою, що і квартира.
В подальшому, 28 серпня 2021 року між ОСОБА_3 (дарувальник) та ОСОБА_1 (обдаровуваний) укладені нотаріально посвідчений договір дарування наведеної вище квартири та два нотаріально посвідчені договори дарування вищенаведених машино-місць, відповідно до яких відбувається перехід права власності (з дня його реєстрації) на вказане нерухоме майно до Відповідача, що підтверджено відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Таким чином, відповідно до матеріалів цивільного позову, із 28.08.2023 Відповідач став власником вказаних активів у вигляді нерухомого майна - квартири та двох машино-місць.
Вказане набуття цих активів як подарунків у негрошовій формі від ОСОБА_3 відображено Відповідачем в повідомленні про суттєві зміни в майновому стані (в розділі № 2 «Доходи, в тому числі подарунки») від 05.09.2021 до Декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік, заповненої на офіційному вебсайті НАЗК.
Зазначені вище обставини у своїй сукупності підтверджують факт набуття Відповідачем активів у власність через їх номінальне придбання ОСОБА_3 24.11.2020 та подальше, із 28.08.2021, набуття їх у власність шляхом укладання договорів дарування та перереєстрації речових прав на них. Указані вище обставини підтверджують набуття активів у розумінні п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України саме ОСОБА_1 (через третю особу, а у подальшому особисто).
Як вбачається із наявних матеріалів, різниця між вартістю активів (2 830 000 грн) та максимально можливими законними доходами подружжя ОСОБА_7 (156 653,4 грн) становить 2 673 346,6 гривні. Ця різниця перевищує визначену в ч. 2 ст. 290 ЦПК України мінімальну межу виміру - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом (1 003 500 грн), та не перевищує межу, встановлену ст. 368-5 КК України (6 831 500,00 грн).
В судовому засіданні суд дослідив ряд документів на підтвердження суми доходів, нарахованих та виплачених Відповідачу як державному службовцю, а також доходів членів його сім`ї, і ці дані можуть свідчити про те, що ні ОСОБА_1, ні члени його сім`ї на дату набуття активу не мали можливості придбати вищевказане нерухоме майно за рахунок їх законних доходів. Вказане дає можливість вважати, що ці активи можуть бути визнані необґрунтованими і стягнуті в дохід держави, таким чином є правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову в цій категорії справ (вимоги ч. 3 ст. 151 ЦПК України). Водночас, питання щодо обґрунтованості вимог позивача по суті буде вирішуватись за результатами розгляду справи відповідно до ст. 291 ЦПК України.
Правові наслідки визнання активів необґрунтованими визначені у ст. 292 ЦПК України.
Згідно з частинами 1-3 цієї статті активи, визнані судом необґрунтованими, стягуються в дохід держави. Якщо суд визнає необґрунтованими частину активів, в дохід держави стягується частина активів відповідача, яка визнана необґрунтованою, а у разі неможливості виділення такої частини - її вартість.
У разі неможливості звернення стягнення на активи, визнані необґрунтованими, на відповідача покладається обов`язок сплатити вартість таких активів або стягнення звертається на інші активи відповідача, які відповідають вартості необґрунтованих активів.
Отже, у разі задоволення позову у дохід держави стягуються необґрунтовані активи або їх вартість.
Необхідність забезпечення позову Заявник обґрунтовує існуванням ризику невиконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог.
Суд, заслухавши прокурора та дослідивши матеріали додані до позовної заяви та заяви про забезпечення позову, погоджується із твердженням прокурора про існування ризику невиконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог з огляду на таке.
З часу відкриття провадження у цивільній справі власнику майна стане відомо про існування такого позову і він вочевидь зможе передбачати наслідки визнання такого майна необґрунтованим активом у випадку його задоволення. Такими наслідками відповідно до вимог ст. 292 ЦПК України може бути або стягнення активу чи його частини в дохід держави, або сплата вартості необґрунтованого активу, або накладення стягнення на інші активи відповідача.
Існуючий рівень законних доходів Відповідача та його сім`ї не свідчить про можливість сплати вартості необґрунтованих активів в розмірі 2,8 млн грн, накладення ж стягнення на інші активи (в разі незастосування заходів забезпечення позову) можливе, але зумовить необхідність зміни позовних вимог.
Таким чином у разі не забезпечення позову до початку судового розгляду, з моменту обізнаності про його існування, Відповідач матиме змогу відчужити вказану квартиру та машино-місця, що може негативно вплинути на розгляд такого позову. Про вказаний ризик може свідчити й інформація про відкриття судового провадження в Приморського районному суді м. Одеси про розірвання шлюбу між подружжям ОСОБА_7, що може мати наслідком в майбутньому можливі спори про належність майна. Тож суд вважає, що існує достатньо обґрунтоване припущення, що до початку судового розгляду Відповідач може вжити заходів по відчуженню належного майна.
Наведене підтверджує зв`язок між обраним позивачем заходом забезпечення позову у виді накладення арешту на квартиру та два машино-місця і предметом позову, оскільки у разі задоволення позову такі необґрунтовані активи повинні бути стягнуті у дохід держави. Накладання арешту на активи, що є предметом позову, є найбільш доцільним способом забезпечення цивільного позову і дозволить в майбутньому не вдаватися до накладення забезпечення на інше майно Відповідача.
Також відсутні підстави вважати, що застосування такого заходу призведе до невиправданого обмеження майнових прав ОСОБА_1, оскільки спірні активи залишаються у його володінні і користуванні, а можливість ними розпоряджатися обмежується на певний час до вирішення судом спору по суті. Крім того, суду не надано інформацію, яка б свідчила про те, що у випадку винесення ухвали про забезпечення позову будуть порушені права третіх осіб.
Відтак, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви про забезпечення позову і застосування заходів забезпечення позову у виді накладання арешту на вказані активи - квартиру та два машино-місця.
Суд враховує, що згідно із ч. 1 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Однак, в цьому випадку суд не вбачає підстав для зустрічного забезпечення, оскільки власник не обмежується у праві володіння та користування майном та, як наслідок, не вбачається наявності жодних збитків, пов`язаних із забезпеченням позову.
Згідно зі ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначено вимоги до виконавчого документа. У виконавчому документі зазначаються, в тому числі, повне найменування стягувача та боржника, їх місцезнаходження, ідентифікаційний код для юридичних осіб, строк пред`явлення рішення до виконання тощо.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи за якими стягувачем є держава або державний орган, можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Керуючись статтями 149-153, 260, 261, 268, 272, 273, 290-292, 353-354 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Заяву прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Гребенюк В. І. про забезпечення позову задовольнити.
2. Накласти арешт на:
-квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 121,5 кв. м, вартістю 2 446 000 (два мільйони чотириста сорок шість тисяч) гривень, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 487751051101;
-машино-місце, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 23,3 кв. м, вартістю 232 000 (двісті тридцять дві тисячі) гривень, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1884922251101;
-машино-місце, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 15,2 кв. м, вартістю 152 000 (сто п`ятдесят дві тисячі) гривень, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1884898751101, що належать ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
3. Примірник ухвали про забезпечення позову надіслати в порядку, визначеному частинами 5, 8 ст. 272 ЦПК України заявнику - прокурору Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Гребенюк В. І., органам реєстрації прав на нерухоме майно для виконання, а також власнику майна ОСОБА_1 .
4. Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Строк пред`явлення ухвали до виконання три місяці.
5. Стягувачем на підставі даної ухвали є Держава Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (м. Київ, вул. Різницька, буд. 13/15, поштовий індекс 01011, код ЄДРПОУ 00034051), а боржником ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_7, РНОКПП НОМЕР_1 ).
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного протягом п`ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає розгляду справи.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України). Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Роз`яснити, що згідно із статтею 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Повний текст ухвали складено 21.11.2023.
Головуюча суддя: Широка К. Ю. Судді: Олійник О. В. Саландяк О. Я.