- Головуючий суддя (ВАКС): Строгий І.Л.
Справа № 991/10647/23
Провадження № 1-кс/991/10739/23
У Х В А Л А
11 грудня 2023 року місто Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_2., вивчивши скарги ОСОБА_1 на бездіяльність керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури офісу Генерального прокурора (далі - САП) ОСОБА_3 та директора Національного антикорупційного бюро (далі - НАБУ) ОСОБА_4. щодо нерозгляду клопотань, поданих у порядку 220 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у кримінальному провадженні № 52023000000000347,
у с т а н о в и в:
Суть питання, що вирішується, за чиєю ініціативою воно розглядається
1.07 та 08 грудня 2023 року до Вищого антикорупційного суду (далі - слідчий суддя, ВАКС) надійшли скарги ОСОБА_1, яким було присвоєно єдині унікальні номера судової справи: № 991/10647/23, № 991/10651/23, № 991/10703/23, № 991/10704/23, відповідно до змісту яких 27 листопада 2023 року він звертався до уповноважених осіб САП та НАБУ з клопотаннями у порядку ст. 220 КПК.
2.Скарги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 у порядку ст. 220 КПК, надіслав уповноваженим особам САП та НАБУ клопотання від 27 листопада 2023 року у кримінальному провадженні № 52023000000000347 від 28 липня 2023 року.
3.Заявник стверджував, що станом на день звернення до суду зі скаргою відповіді про результати розгляду його клопотання від уповноважених осіб, не отримував.
4.З огляду на викладене, заявник, зокрема, просив: (1) визнати незаконною бездіяльність уповноважених осіб, яка полягає у нерозгляді його клопотань; (2) зобов`язати уповноважених осіб, бездіяльність яких оскаржується, виконати вимоги ст. 220 КПК та копії повідомлень про результати розгляду направити на електронну адресу ОСОБА_1 із накладенням КЕП КНЕДП ОПУ; (3) зобов`язати уповноважених осіб, бездіяльність яких оскаржується, повідомити слідчого суддю про виконання ухвали, шляхом направлення процесуальних документів через «Електронний кабінет» цього уповноваженого органу в «Електронному суді».
5.Відповідно до протоколів передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07 та 08 грудня 2023 року, скарги передані на розгляд слідчого судді ОСОБА_2
6.На підставі ч. 1 ст. 306 та ст. 334 КПК, скарги об?єднані в одне провадження, якому присвоєно єдиний унікальний номер № 991/10647/23. Об`єднання скарг мотивовано необхідністю економії процесуального часу, ідентичністю обставин заявлених скарг.
7.Судовому розгляду скарги передує процесуальна діяльність слідчого судді, метою якої є належна організація та ефективне проведення її розгляду. Ознайомившись зі скаргою та додатками до неї, слідчий суддя дійшов висновку, що скарги належить залишити без розгляду, з огляду на таке.
8.Відповідно до скарг та доданих до них матеріалів, слідчим суддею установлено, що 26 липня 2023 року слідчий суддя ВАКС постановила ухвалу у справі № 991/6528/23, якою зобов?язала уповноважену службову особу НАБУ внести до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення за заявою ОСОБА_1 від 13 липня 2023 року № VYH- 20230713-00-16-02.
9.27 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до уповноважених осіб САП та НАБУ з клопотаннями № VYH- 20231127-01-01; № VYH-20231127-01-02, № VYH- 20231127-01-01; № VYH-20231127-01-02 у кримінальному провадженні № 52023000000000347 від 28 липня 2023 року.
10.Як стверджує ОСОБА_1, станом на день звернення до суду зі скаргами відповіді про результати розгляду клопотань від уповноважених осіб він не отримував.
11.Непогоджуючись з такою бездіяльністю, ОСОБА_1 оскаржив її до слідчого судді.
12.Згідно зі ст. 7 КПК серед основних засад кримінального провадження передбачено забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності. Її зміст розкривається у статті 24 цього ж Кодексу, відповідно до якої кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Отже, у ній встановлено спосіб реалізації відповідного права. Він врегульований, зокрема, Главою 26 КПК.
13.Положеннями зазначеної глави унормовано дії слідчого судді у випадку виникнення обставин, які перешкоджають здійсненню судового розгляду скарги. До таких слід віднести повернення скарги, відмову у відкритті провадження за скаргою та закриття провадження. Однак, поза межами правового регулювання Глави 26 КПК знаходиться інститут реагування на можливі зловживання процесуальними правами учасниками кримінального провадження.
14.У таких випадках КПК рекомендує застосовувати загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу. До них належить, зокрема, засада доступу до правосуддя, яка полягає в тому, що кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи у розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
15.Так, принцип верховенства права у кримінальному провадженні, а також кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК). Виходячи з практики ЄСПЛ, одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, тобто остаточності рішення суду у спірних правовідносинах. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі (рішення у справі Brumarescu v. Romania, заява № 28342/95, 28.11.1999, § 61, 62).
16.У той же час, не може залишитися поза увагою те, що ОСОБА_1 використовує інструменти судового захисту прав учасників кримінального провадження із тим, щоб ініціювати чергову бездіяльність посадових осіб НАБУ та САП за тими ж самими або схожими фактами. Так, на момент постановлення цієї ухвали слідчий суддя досліджував скарги у провадженнях, що були ініційовані ОСОБА_1 (ухвали слідчого судді ВАКС від 07 серпня 2023 року у справі № 991/6828/23, від 11 серпня 2023 року у справі № 991/6934/23, від 14 вересня 2023 року у справі № 991/8075/23, від 15 вересня 2023 року у справі № 991/8153/23, від 04 жовтня 2023 року у справі № 991/8445/23, від 06 жовтня 2023 року у справі № 991/8552/23, від 16 листопада 2023 року у справі № 991/10007/23, від 20 листопада у справі № 991/10094/23), які є аналогічними предмету оскарження у цих скаргах щодо нерозгляду його клопотань у порядку ст. 220 КПК. Отже доводи ОСОБА_1 щодо не розгляду його клопотань у порядку ст. 220 КПК вже були предметом судового розгляду та слідчим суддею були ухвалені відповідні судові рішення. Нових аргументів на підтвердження заявлених вимог ОСОБА_1 скаргах не наводить.
17.Заявнику неодноразово ухвалами слідчого судді було роз`яснено, що норми ст. 220 КПК надають право звертатись із клопотаннями: (1) стороні захисту, (2) потерпілому, його представнику чи законному представнику, (3) представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, (4) іншій особі, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представнику. Однак ОСОБА_1, у межах кримінального провадження № 52023000000000347 від 28 липня 2023 року не набув жодного із цих статусів, з огляду на що слідчим суддею було встановлено, що він не має права звертатись до органу досудового розслідування з клопотанням у порядку ст. 220 КПК.
18.Окрім цього, слідчий суддя звертає увагу, що заявником ОСОБА_1 у подальшому було подано чимало аналогічних скарг з тим самим предметом оскарження щодо нерозгляду його клопотань у порядку ст. 220 КПК, які ухвалами слідчого судді було залишено без розгляду у зв`язку зі зловживанням заявником своїми процесуальними правами.
19.КПК не регламентує повноваження слідчого судді у ситуації багаторазового (повторного) оскарження особою бездіяльності уповноважених суб`єктів щодо невиконання вимог ст. 220 КПК за різними по даті подання, але подібними за змістом заявами про одну й ту саму, за переконанням заявника, бездіяльність, яка вже була предметом судового контролю, за наслідками чого слідчий суддя неодноразово ухвалював судові рішення про відмову у встановленні бездіяльності такого суб`єкта.
20.Виходячи із викладеного, слідчий суддя, вкотре, змушений проаналізувати дії ОСОБА_1 на наявність в них ознак зловживання процесуальними правами.
21.Під зловживанням правом в теорії права класично розуміють дії: (1) переважним мотивом яких є заподіяння шкоди; (2) здійснення яких є абсолютно нераціональним з огляду на відсутність будь-якого законного інтересу у здійсненні права, або ж його здійснення завдає шкоди іншому; (3) право реалізується з ціллю, відмінною від тієї, для якої воно існує.
22.Слідчий суддя враховує, що заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі галузі права (ухвала Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 676/7346/15-к). Використання цього інституту прослідковується в практиці Конституційного Суду України (далі - КСУ), який вказав, що повторне звернення до КСУ тієї самої особи з клопотанням щодо перевірки того самого положення закону України на відповідність тим самим положенням Конституції України, свідчить про зловживання правом на подання конституційної скарги (ухвала Першої колегії суддів Першого сенату КСУ від 09 липня 2018 року № 213-1(І)/2018).
23.ЄСПЛ також оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на подання заяви (ч. 3 ст. 35 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод). До одного із випадків зловживання правом на подання заяви ЄСПЛ відносить подання явно сутяжницької заяви або такої, що позбавлена реальної мети. Так, вважається зловживанням той факт, коли заявник неодноразово подає до Суду сутяжницькі та явно необґрунтовані заяви, аналогічні заяві, яку він подавав раніше і яку вже було визнано неприйнятною (M. v. The United Kingdom; Philis v. Greese).
24.Слідчий суддя ураховує, що відповідно до п. 5 Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою, яка прийнята Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН № 40/34 24 листопада 1985 року до жертв слід ставитися із співчуттям та поважати їх гідність; вони мають право на доступ до механізмів правосуддя і якнайшвидшу компенсацію за завдану нею шкоду відповідно до національного законодавства.
25.Слід зазначити, що особи, які вважають себе потерпілими від кримінальних правопорушень, однак, за ухваленими судовими рішеннями не є такими, не повинні чинити дії, які спрямовані на досягнення цілей відмінних, від цілей компенсації заподіяної шкоди, притягнення до відповідальності винних осіб. Подання однотипних скарг заявником, який наділений обмеженими правами під час здійснення досудового розслідування, щоб штучним чином встановити собі статус потерпілого, у якому здійснюється досудове розслідування слідчий суддя сприймає як відсутність наміру здійснювати ефективну процесуальну взаємодію із органом досудового розслідування, яка була б спрямована на ефективне здійснення досудового розслідування, так і притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.
26.Однак, як уже було встановлено слідчим суддею у викладених вище ухвалах (п. 16, 17 цієї ухвали), ОСОБА_1 не набув статусу потерпілого, оскільки відомості, викладені у заяві, не пов?язані з вчиненням кримінального правопорушення щодо нього. Тому, він є заявником, а не потерпілим.
27.Окрім цього, слідчий суддя звертає увагу, що ураховуючи положення п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК та завдання кримінального провадження, у разі наявності судового рішення щодо аналогічного предмета оскарження, наступні скарги цієї особи з приводу бездіяльності такого уповноваженого суб`єкта за аналогічними заявами та клопотаннями щодо тих самих вимог не можуть бути предметом повторного судового розгляду. Натомість, багаторазове подання до слідчого судді скарг особою, права якої вже встановлені органом досудового розслідування та судовими рішеннями, свідчать про очевидне зловживання заявником своїми процесуальними правами.
28.Задоволення ідентичних скарг ОСОБА_1 може призвести до: (1) розпорошення обмежених сил і засобів правоохоронної системи держави на перевірку значної кількості безпідставних та абстрактних клопотань; (2) браку часу для концентрації зусиль на розслідуванні дійсно суспільно-небезпечних діянь, що неминуче знизило б ефективність захисту особи, суспільства та держави від цих кримінальних правопорушень, ускладнило б охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, які зазнали шкоди від таких правопорушень; (3) підміну встановлених законом ознак учасників кримінального провадження.
29.Кримінальним процесуальним законом передбачено процесуальний механізм реагування на зловживання правом на відвід, який полягає в тому, що у випадках, коли повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду (ч. 4 ст. 81 КПК).
30.На переконання слідчого судді, такий механізм є релевантним до ситуації правозастосування під час розгляду цих скарг. Правильність такого підходу підтверджується й приписами інших галузей права. Наприклад, відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про звернення громадян» № 393/96-ВР не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті.
31.Слідчий суддя враховує, що заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі галузі права (ухвала Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 676/7346/15-к).
32.Використання цього інституту прослідковується в практиці Конституційного Суду України (далі - КСУ), який вказав, що повторне звернення до КСУ тієї самої особи з клопотанням щодо перевірки того самого положення закону України на відповідність тим самим положенням Конституції України, свідчить про зловживання правом на подання конституційної скарги (ухвала Першої колегії суддів Першого сенату КСУ від 09 липня 2018 року № 213-1(І)/2018).
33.Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 45 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ) з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин.
34.Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (ч. 3 ст. 45 КАСУ).
35.ЄСПЛ також оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на подання заяви (ч. 3 ст. 35 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод). До одного із випадків зловживання правом на подання заяви ЄСПЛ відносить подання явно сутяжницької заяви або такої, що позбавлена реальної мети. Так, вважається зловживанням той факт, коли заявник неодноразово подає до Суду сутяжницькі та явно необґрунтовані заяви, аналогічні заяві, яку він подавав раніше і яку вже було визнано неприйнятною (M. v. The United Kingdom; Philis v. Greese).
36.Отже, враховуючи мету та завдання кримінального провадження, у разі наявності судового рішення за результатом розгляду скарг особи, права якої начебто були порушень, то наступні скарги цієї особи з приводу бездіяльності уповноваженого суб`єкта за клопотанням особи щодо того ж самого зобов`язання вчинити певні дії не можуть бути предметом повторного судового розгляду. Багаторазове подання до слідчого судді скарг особою, права якої вже встановлені органом досудового розслідування та судовими рішеннями, може свідчити про зловживання нею правом на подання скарги, що має наслідком залишення скарги без розгляду.
37.Ураховуючи вищевикладене та виходячи із загальних засад кримінального провадження, вчинення особою вказаних дій, на думку слідчого судді, є зловживанням особою своїми процесуальними правами та має наслідком ухвалення судом рішення про залишення таких скарг без розгляду (такий висновок узгоджується, зокрема із постановою Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі № 937/1059/20 та ухвалами Апеляційної палати ВАКС від 27 вересня у справі № 991/8024/23 та від 30 жовтня 2023 року у справі № 991/8552/23).
Керуючись статтями 303-307, 309, 376 КПК, слідчий суддя
п о с т а н о в и в:
Скарги ОСОБА_1 на бездіяльність керівника САП ОСОБА_3 та директора НАБУ ОСОБА_4. щодо нерозгляду клопотань, поданих у порядку 220 КПК у кримінальному провадженні № 52023000000000347 залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_2