- Головуючий суддя (ВАКС) : Сікора К.О.
Справа № 991/4816/23
Провадження 1-кс/991/4836/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2023 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2,
детектива ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 про арешт майна у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22серпня 2022року за №52022000000000229,
В С Т А Н О В И ЛА :
І. Суть клопотання
1.1.05червня 2023року до Вищого антикорупційного суду надійшло зазначене клопотання, у якому прокурор просила накласти арешт на майно, вилучене 25травня 2023року під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1, а саме:
мобільний телефон Apple iPhone 11, ІМЕІ: НОМЕР_1 ;
блокнот в обкладинці синього кольору з чорновими записами;
ноутбук DELL, s/n C838BW1;
два зовнішні магнітні диски з персонального комп`ютера ОСОБА_5 Seagate s/n 9QHQE127 на 400 Gb Baracuda 7200.10 та SATA II 2,5 Ocztechnology на 60 Gb s/n 017681100004114;
флеш накопичувач USB, заборонивши ОСОБА_5 користуватися та розпоряджатися таким майном.
1.2.Клопотання обґрунтоване тим, що детективами Національного антикорупційного бюро України (надалі НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22серпня 2022року за №52022000000000229, за фактом заволодіння коштами АТ«Укрзалізниця» в особливо великих розмірах під час закупівлі акумуляторних батарей АТ«Укрзалізниця» у 2021-2022 роках.
25травня 2023року у межах зазначеного кримінального провадження було проведено обшук за місцем проживання одного із бенефіціарних власників та фактичного керівника ТОВ«АДС» та ТОВ«АДС Сервіс» (постачальників батарей) ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 .В результаті проведеного обшуку було вилучено наведене у клопотанні майно.
Прокурор просила накласти арешт на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, пославшись на існування ризику втрати, знищення, використання, перетворення зазначеного майна.
ІІ. Позиція учасників судового засідання
Детектив ОСОБА_3 підтримав подане клопотання з наведених у ньому мотивів.
Власник майна ОСОБА_5 у судове засідання не прибув, про час та місце розгляду питання про арешт майна був повідомлений за наявним у слідчого судді засобом зв`язку (мобільним телефоном). Неприбуття у судове засідання власника майна не перешкоджає розгляду питання про арешт майна (ч. 1 ст.172 КПК України).
ІІІ. Мотиви слідчого судді
3.1.Дослідивши клопотання та надані прокурором матеріали, заслухавши думку детектива, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшла таких висновків.
3.2.Норми кримінального процесуального закону, якими керується слідчий суддя
3.3.Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, та полягає у тимчасовому позбавленні права на відчуження, розпорядження та/або користування майном (ч. 1, п.7 ч.2 ст.131, ч.1 ст.170 КПК України).
Згідно з приписами ч.1, 2 ст.170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, та він допускається виключно з метою забезпечення:
збереження речових доказів;
спеціальної конфіскації;
конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати (ч. 2 ст.173 КПК України):
правову підставу для арешту майна;
розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Для кожної з правових підстав арешту (мети його накладення) кримінальний процесуальний закон визначає додаткові обставини, які мають враховуватися слідчим суддею, зокрема:
можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається з метою забезпечення речових доказів);
наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або цивільного позову);
можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається з відповідною метою);
розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (якщо арешт майна накладається з метою забезпечення цивільного позову).
Також на особу, яка подала клопотання про арешт майна, покладено обов`язок довести (ч. 1 ст.173 КПК України):
необхідність такого арешту;
наявність ризику приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
Враховуючи загальні підстави застосування заходів забезпечення кримінального провадження, передбачені ч.3 ст.132 КПК України, арешт майна не допускається, якщо не буде доведено, що:
існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
3.4.Оцінка та висновки слідчого судді
3.4.1.Прокурор зазначила, що під час здійснення закупівель акумуляторних батарей промислового призначення для потреб АТ«Укрзалізниця» службовими особами товариства та його Філії шляхом зловживання службовим становищем на користь підприємства ТОВ«АДС Сервіс», у 2021-2022 роках проведено тендерні процедури, у яких обрано переможцем торгів зазначену компанію та здійснено придбання акумуляторних батарей за завищеними цінами (понад 30% від їх ринкової вартості).
Виробником зазначених акумуляторних батарей виступало ТОВ«АДС», яке є афілійованим з ТОВ«АДС Сервіс» підприємством та забезпечило їх постачання до АТ«Укрзалізниця».
За твердженням прокурора, в діях службових осіб АТ«Укрзалізниця» наявні ознаки вчинення злочину, а саме заволодіння коштами АТ«Укрзалізниця» в особливо великих розмірах на суму близько 42 млнгрн шляхом зловживання службовим становищем за попередньою змовою з представниками постачальників ТОВ«АДС Сервіс» та ТОВ«АДС».
Наведені у клопотанні обставини корелюють обставинам, зазначеним у витязі з ЄРДР, підтверджені наданими стороною обвинувачення матеріалами у мірі, достатній для вирішення питань, пов`язаних з розглядом клопотання, зокрема, змістом зафіксованих в ході оперативно-розшукових заходів розмов осіб, причетних до постачання акумуляторних батарей, та у своїй сукупності дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри щодо вчинення зазначеного у клопотанні кримінального правопорушення.
Водночас, слід наголосити, що в межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, слідчий суддя не вирішує питання про наявність усіх елементів складу злочину, винуватість чи невинуватість осіб у його вчиненні.
3.4.2.Прокурор просив накласти арешт на майно з метою забезпечення збереження речових доказів. Постановою від 26травня 2023року зазначене у клопотанні майно було визнано речовими доказами.
Відповідно до ч.1 ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Одним з процесуальними джерел доказів є, зокрема, речові докази.
Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення тощо.
За твердженням прокурора, ОСОБА_5 разом з його батьком ОСОБА_6 був одним із бенефіціарних власників ТОВ«АДС» та ТОВ«АДС Сервіс», а у теперішній час здійснює фактичне керівництво вказаними компаніями та може бути причетний до вчинення кримінального правопорушення спільно зі службовими особами АТ«Укрзалізниця».
Під час огляду зазначених у клопотанні речей, які було вилучено 25травня 2023року в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_5, були виявлені відомості щодо постачання акумуляторних батарей АТ«Укрзалізниця». Зокрема, у мобільному телефоні виявлене листування щодо укладення договору поставки та його оплати (зазначена інформація, за твердженням детектива, не стосується обставин, які розслідуються, втім потребує окремої оцінки), у блокноті записи щодо працівника ТОВ«АДС», відповідального за комунікацію з підрозділами АТ«Укрзалізниця», у ноутбуці файли з інформацією щодо собівартості виробництва акумуляторів, їх подальшої реалізації, у зовнішніх дисках файли з інформацією щодо собівартості та вартості продажу акумуляторів, на флеш-накопичувачі USB файл «печать АДС».
Отже, зазначене у клопотанні майно може містити інформацію щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, зокрема, щодо постачання акумуляторних батарей, його документального оформлення, а також щодо комунікації причетних осіб з цього приводу. У зв`язку з викладеним у контексті потреб досудового розслідування є необхідним проведення детального огляду зазначених носіїв інформації, зокрема, із залученням спеціаліста та використанням спеціальної техніки, що дозволить у повному обсязі дослідити інформацію, яка в них міститься.
Викладене свідчить, що зазначене майно, вилучене в ході обшуку, може бути використане як доказ для встановлення обставин, що підлягають доказуванню відповідно до ст.91 КПК України, зокрема події кримінального правопорушення, кола осіб, причетних до його вчинення, послідовності їх дій тощо.
3.4.3.Слідчий суддя враховує, що відповідно до ч.2 ст.168 КПК України забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
Згідно з ч.3 ст.170 КПК України арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч.2 цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
Прокурор зазначила, що у мобільному телефоні та на цифрових пристроях може міститися видалена інформація, відновлення якої можливе лише в умовах криміналістичної лабораторії під час проведення експертного дослідження. Враховуючи обставини кримінального правопорушення та виявлені на носіях електронної інформації відомості, зазначені доводи, на переконання слідчого судді, є обґрунтованими та обумовлюють необхідність накладення на них арешту з метою подальшого дослідження.
3.4.4.Як вже зазначала слідчий суддя, завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Зважаючи на обставини кримінального правопорушення, яке розслідується у межах цього кримінального провадження, доводи прокурора про існування такого ризику є цілком обґрунтованими.
Запропонований прокурором спосіб арешту майна у вигляді заборони користування та розпорядження ним релевантний потребам досудового розслідування у збереженні речових доказів та їх властивостей, які можуть мати доказове значення, у дослідженні інформації, яка на них міститься, у тому числі шляхом призначення експертизи, та обумовлений необхідністю запобігти їх знищенню чи пошкодженню.
Викладене переконує слідчого суддю у тому, що мета цього заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді запобігання цьому ризику може бути досягнута.
3.4.5.Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження є оціночними поняттями. Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що будь-яке втручання у право особи з боку держави має забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
На переконання слідчого судді, загальні інтереси суспільства у вигляді досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст.2 КПК України (зокрема, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування тощо), виправдовують ступінь втручання у право власності особи, яке пов`язане з накладенням арешту на належне їй майно.
Враховуючи характер майна, тимчасове позбавлення особи можливості користуватися ним, не становитиме надмірного втручання та суттєвих негативних наслідків для неї.
3.4.6.Наведене у клопотанні майно належать до переліку майна, на яке згідно з приписами ч.10 ст.170 КПК України може бути накладений арешт.
Слідчий суддя наголошує, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або невідворотним позбавленням такого права. Хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей щодо відповідного майна, проте таке обмеження має тимчасовий характер.
За таких обставин клопотання прокурора є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.132, 170, 172, 173, 175, 372 КПК України, слідчий суддя,
П О С Т А Н О В И Л А :
1.Клопотання прокурора задовольнити.
2.Накласти арешт на майно, вилучене 25травня 2023року під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1, а саме:
мобільний телефон Apple iPhone 11, ІМЕІ: НОМЕР_1 ;
блокнот в обкладинці синього кольору з чорновими записами;
ноутбук DELL, s/n C838BW1;
два зовнішні магнітні диски з персонального комп`ютера ОСОБА_5 Seagate s/n 9QHQE127 на 400 Gb Baracuda 7200.10 та SATA II 2,5 Ocztechnology на 60 Gb s/n 017681100004114;
флеш накопичувач USB,
заборонивши ОСОБА_5 користуватися та розпоряджатися таким майном.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.
Копія ухвали негайно після її постановлення вручається слідчому та не пізніше наступного робочого дня направляється фізичній особі, щодо майна якої вирішувалося питання про арешт.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1