- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Семенников О.Ю.
справа № 991/10536/23
провадження №11-сс/991/990/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2023 року м.Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,
підозрюваного ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
прокурора ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 грудня 2023 року про арешт майна,
ВСТАНОВИЛА:
Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.
Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42023170000000061 від 31 липня 2023 року за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК.
30 листопада 2023 року до Вищого антикорупційного суду детективом НАБУ за погодженням прокурора САП подано клопотання про арешт майна, вилученого 29 листопада 2023 року при проведенні обшуку квартири за місцем проживання ОСОБА_5, яке мотивовано необхідністю забезпечення збереження речових доказів та можливої конфіскації майна як виду покарання у випадку визнання ОСОБА_5 винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 грудня 2023 року вказане клопотання детектива задоволено, накладено арешт (із забороною відчуження, розпорядження та користування) з метою забезпечення збереження речових доказів, на вилучене майно під час обшуку 29 листопада 2023 року за адресою: АДРЕСА_1, а саме на жорсткий диск Samsung модель HD251HJ 250 Gb, s/n: 13QJ1BQ800109, мобільний телефон Redmi Note 12, ІМЕІ НОМЕР_1 . Також накладено арешт (із забороною відчуження, розпорядження та користування) на вилучені під час обшуку за вказаною адресою грошові кошти у сумі 67 000 (шістдесят сім тисяч) доларів США та 50 (п`ятдесят) євро з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Вимоги апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, захисник підозрюваного ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, за вимогами якої просив скасувати ухвалу слідчого судді від 04 грудня 2023 року в частині накладення арешту на 1/2 частину вилучених 29 листопада 2023 року під час обшуку квартири ОСОБА_5 коштів у сумі 67000 доларів США та 50 євро з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та відмовити у задоволенні клопотання детектива НАБУ в цій частині.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник посилався на те, що накладення арешту на 1/2 частину вказаних коштів суперечить вимогам чинного законодавства, правовим висновкам ВС та АП ВАКС у подібних справах, зазначивши наступні доводи.
По справі встановлено, що ОСОБА_5 з 22 жовтня 1983 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 .
Зазначена у ч.5 ст.170 КПК умова накладення арешту на майно підозрюваного з метою забезпечення його конфіскації як виду покарання не передбачає можливості арешту майна інших осіб, в тому числі дружини підозрюваного.
Відповідно у цьому провадженні арештованим з метою забезпечення конфіскації може бути тільки майно підозрюваного ОСОБА_5, і не може бути арештованим майно ОСОБА_8 .
Таким чином слідчий суддя, накладаючи арешт на 1/2 частину вилучених коштів, що належать ОСОБА_8, порушив її право власності на це майно, а тому її порушене право підлягає відновленню.
Позиції учасників провадження.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу та просили задовольнити її у повному обсязі з зазначених у ній підстав.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Мотиви та висновки суду.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст.16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно з положеннями ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.94, 132, 173 КПК повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 цього Кодексу), наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, за вчинення якого, у разі визнання особи винуватою, суд може призначити покарання у виді конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.3 ч.2 ст.170 цього Кодексу), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
При перегляді оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши надані матеріали, дійшла наступних висновків.
Не погоджуючись з доводам сторони захисту щодо відсутності підстав для накладення арешту, колегія суддів виходила з наступного.
Підставами для задоволення клопотання детектива про арешт майна слідчим суддею в оскаржуваному рішенні зазначено необхідність збереження речових доказів та забезпечення подальшої можливої конфіскації майна, що відповідає змісту положень п.1, 3 ч.2 ст.170 КПК, які передбачають мету застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для накладення арешту на вилучені при проведені обшуку грошові кошти, відшукані за місцем проживання підозрюваного.
Відповідно до ч.5 ст.170 КПК у випадку, передбаченому п.3 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Санкцією ч.4 ст.368 КК, якою визначено кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_5 повідомлено про підозру, встановлено додаткове покарання у виді конфіскації майна.
29 листопада 2023 року ОСОБА_5 затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, а 30 листопада 2023 року його повідомили про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК.
Відповідно до доводів апеляційної скарги, захисник не посилався на необґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні злочину.
Враховуючи встановлені вищенаведені обставини, колегія суддів констатує наявність правової підстави для накладення арешту на належні підозрюваному грошові кошти для забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.
При цьому колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту про те, що частина зазначених грошових коштів не може бути об`єктом конфіскації як виду покарання у разі визнання підозрюваного винним.
В обґрунтування зазначеного сторона захисту при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення посилалась на те, що частина таких коштів є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_9 .
Так, за положеннями ч.5 ст.170 КПК арешт з метою забезпечення конфіскації як виду покарання може бути накладено лише на майно, що належить підозрюваному, обвинуваченому, засудженому або юридичній особі, щодо якої здійснюється провадження.
Однак, колегія суддів визнає неприйнятними доводи апеляційної скарги щодо порушення права власності третьої особи, щодо майна якої вирішено питання про арешт, а саме дружини ОСОБА_5 - ОСОБА_8 як співвласниці виявлених при проведенні обшуку коштів у сумі 67000 доларів США та 50 євро, на які оскаржуваною ухвалою накладено арешт.
Як убачається зі змісту апеляційної скарги та доданих до неї письмових документів на підтвердження повноважень, вона подана адвокатом ОСОБА_6 як захисником підозрюваного ОСОБА_5 в інтересах останнього, проте за викладених обставин зазначені вище доводи апеляційної скарги стосуються інтересів третьої особи - ОСОБА_8, яка з відповідною апеляційною скаргою не зверталась та не уповноважувала будь-яку особу на представлення її інтересів під час перегляду оскаржуваного рішення.
Відповідно до положень, визначених у ст.24 КПК кожному гарантується право на перегляд ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПК, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Отже, здійснити перевірку в апеляційному порядку ухвали слідчого судді в частині, яка може стосуватися прав, в тому числі власності, інших, крім підозрюваного у цьому провадженні, осіб без їх апеляційних скарг є неможливим, оскільки це порушуватиме зазначене у ст.24 КПК право особи, яка не зверталась до суду з відповідним зверненням про перегляд рішення, що стосується її прав, а тому рішення слідчого судді не може бути скасовано або змінено колегією суддів в частині накладення арешту на майно (частину майнових прав) такої особи за відсутності її власного волевиявлення на це.
При цьому слід зазначити, що вказані особи не позбавлені права оскаржити судове рішення про арешт майна або звернутися із відповідним клопотанням до слідчого судді в порядку ст.174 КПК, як можливі власники/співвласники майна.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, доводи апеляційної скарги стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слід визнати непереконливими, доказів негативних наслідків обраного заходу забезпечення особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано та під час судового розгляду скарги не встановлено.
Відтак, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись ст.392, 404, 422, 532 КПК, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 грудня 2023 року про арешт майна у кримінальному провадженні №42023170000000061 від 31 липня 2023 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ _____________ ______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3