Документ № 115752531

Справа № 991/9822/23

Провадження №11-сс/991/903/23

Слідчий суддя: ОСОБА_1

Головуючий: ОСОБА_2

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3,

ОСОБА_4

секретар судового засідання ОСОБА_5,

за участю:

підозрюваного ОСОБА_6,

захисника ОСОБА_7,

прокурора ОСОБА_8,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 та прокурора п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.11.2023 у кримінальному провадженні № 52023000000000187, якою відносно підозрюваного

ОСОБА_6, народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Улашківці Чортківського району Тернопільської області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1

застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 8 000 000 (вісім мільйонів) грн, із покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

ВСТАНОВИЛА:

1. Зміст оскаржуваного судового рішення

і встановлені судом першої інстанції обставини.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.11.2023 було частково задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6, запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 8 000 000 (вісім мільйонів) грн., із покладенням обов`язків:

- прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;

- не відлучатись з м. Тернопіль та смт Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та підозрюваними ОСОБА_14, ОСОБА_15 з приводу обставин вчинення кримінального правопорушення, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 квітня 2023 року за № 52023000000000187;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Термін дії покладених на ОСОБА_6 обов`язків визначено строком на два місяці, тобто до 16 січня 2024 року включно, але в межах строку досудового розслідування.

У задоволенні решти вимог клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України було відмовлено.

Слідчим суддею було встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 квітня 2023 року за № 52023000000000187.

У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_6 08.11.2023 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, а саме у підбуренні до закінченого замаху на надання службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Так, за версією органу досудового розслідування, директор ПП «Онікс» ОСОБА_6 вчинив закінчений замах на підбурення ОСОБА_11 та його адвоката ОСОБА_12 до надання заступнику голови Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району, Тернопільської області ОСОБА_15 неправомірної вигоди за вчинення дій в інтересах ПП «Онікс», а також - до надання судді Господарського суду Тернопільської області неправомірної вигоди в сумі 20000 доларів США за прийняття рішення у справі №921/129/123 в інтересах ПП «Онікс».

Слідчий суддя дійшла висновку, що відомості, які містяться у матеріалах провадження, узгоджуються з обставинами, зазначеними у повідомленні про підозру, підтверджують їх, та у своїй сукупності дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України.

Слідчим суддею було встановлено існування відносно ОСОБА_6 ризиків переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

За переконанням слідчого судді, з урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, на цьому етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою досягнення дієвості відповідного кримінального провадження і забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.

На переконання слідчого судді, підозрюваному ОСОБА_6 має бути визначена застава у розмірі, який перевищує граничний розмір застави, встановлений законом, втім, який не порушуватиме принцип пропорційності та, з урахуванням майнового стану підозрюваного, проаналізованого вище, не буде явно непомірним для нього, а саме 8 млн грн. Зазначений розмір застави є значним та цілком здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків.

З метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, а також запобігання позапроцесуальній поведінці підозрюваного, слідча суддя встановила підстави для покладення на ОСОБА_6 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

2. Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись із ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.11.2023, захисником підозрюваного ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_7, було подано апеляційну скаргу із доповненнями, у якій, із посиланням на неповноту судового розгляду, допущення слідчим суддею істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідності висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження, прохав оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою у задоволенні клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.

Посилався на необґрунтованість підозри відносно ОСОБА_6, відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та непомірність застави.

Так, слідчий суддя, розглядаючи клопотання детектива про обрання підозрюваному ОСОБА_6 найсуворіший запобіжних захід, неповно дослідив подані на обґрунтування підозри матеріали, не надав належної оцінки доводам сторони захисту щодо необґрунтованості підозри, у зв`язку із чим ухвалено незаконне рішення.

Слідчому судді не було надано вагомих доказів того, що ОСОБА_6 шляхом умовляння підбурював ОСОБА_12 та ОСОБА_11 до вчинення тяжких злочинів, а надані стороною захисту докази взагалі спростовують факт вчинення ОСОБА_6 активних дій, спрямованих на підбурювання ОСОБА_11 та ОСОБА_12 до вчинення неправомірних дій.

Зокрема, із заяви ОСОБА_11 про вчинення злочину та його показів чітко вбачається заінтересованість у купівлі корпоративних прав ПП «Онікс» та прагнення будь-яким шляхом реалізувати вказану мету. Аналогічні висновки можна зробити і з показів свідка ОСОБА_12 .

З липня 2022 року ОСОБА_11 та ОСОБА_12 з власної ініціативи організували знайомство і численні зустрічі з ОСОБА_6 та вели з ним переговори про купівлю корпоративних прав у статутному капіталі ПП «Онікс», були ініціаторами зустрічей з представником ОТГ та звернення з позовною заявою до суду.

У лютому 2023 року ОСОБА_12 з власної ініціативи зустрівся з ОСОБА_15, який повідомив, що йому необхідно надати неправомірну вигоду в сумі 300 000 доларів США.

В подальшому, 02.05.2023 ОСОБА_11 та ОСОБА_12 особисто зустрілись з ОСОБА_15, який висловив вимогу надати неправомірну вигоду в сумі 300 000 доларів США.

При цьому, ОСОБА_6 не організував та не був присутній на вказаних зустрічах, оскільки був категорично проти таких, що підтверджується протоколом НСРД від 11.05.2023.

Твердження заявника ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_12 про те, що ОСОБА_6 повідомляв про необхідність надання неправомірної вигоди в сумі 300 000 доларів США є надуманими та не підтверджені жодними доказами.

Відсутні також ознаки підбурювання щодо надання неправомірної вигоди судді Господарського суду Тернопільської області. Так, з показів ОСОБА_12 вбачається, що саме він був ініціатором такого звернення, а ОСОБА_6 затягував процес подачі позову.

За таких обставин очевидним є те, що в січні 2023 року саме у ОСОБА_11 та ОСОБА_12 виник намір розпочати судовий процес, що у свою чергу повністю виключає наявність в діях ОСОБА_6 підбурювання до вчинення вказаних дій.

Прагнення ОСОБА_11 та ОСОБА_12 отримати позитивне рішення у судовій справі №921/129/23 підтверджується умовами попереднього договору купівлі-продажу корпоративних прав від 15.04.2023, відповідно до якого саме вони створили несприятливі для ОСОБА_6 умови купівлі-продажу, оскільки передбачили необхідність отримання позитивного рішення у справі №921/129/23. При цьому, ОСОБА_11 не наполягав на тому, що рішення суду повинно набрати законної сили, що свідчить про провокативні дії вказаних осіб.

Таким чином, матеріали, якими прокурор обґрунтовував необхідність застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6, не містять вагомих доказів його причетності до інкримінованих кримінальних правопорушень. Водночас вказаним обставинам слідчим суддею не надано належної оцінки.

Не враховано слідчим суддею і те, що обставини вчинення злочинів до 21.04.2023 стороною обвинувачення обґрунтовується тільки протоколами допитів свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, тобто показами заінтересованих осіб, метою яких було і є придбання корпоративних прав ПП «Онікс» за нижчою ціною.

Усі зібрані ОСОБА_12 докази щодо можливих протиправних дій ОСОБА_6 (записи розмов, зроблені ОСОБА_12 на власний мобільний телефон, на якому випадково включалась камера) є недопустимими. При цьому, вказаними діями ОСОБА_12 як особа, яка займається адвокатською діяльністю, спричинив шкоду інтересам свого клієнта, а саме директора ПП «Онікс» ОСОБА_6, з яким було укладено договір про надання правничої допомоги №17/08/22 ОСОБА_6 не звільняв ОСОБА_12 від обов`язку зберігати адвокатську таємницю.

Таким чином, орган досудового розслідування у порушення ст. 65 КПК України допитав адвоката ОСОБА_12 про відомості, які становили адвокатську таємницю, чим допущено істотне порушення прав та свобод ОСОБА_6, а тому відомості, вказані у протоколі допиту ОСОБА_12 є недопустимими.

Також, слідчим суддею залишено без належної оцінки дії свідка ОСОБА_12, який після повідомлення про підозру ОСОБА_6 продовжує вчиняти активні дії щодо спонукання останнього продати корпоративні права за ціну, нижчу попередніх домовленостей, мотивуючи це тим, що правоохоронні органи можуть створити для нього ще більші проблеми.

Слідчим суддею відмовлено у задоволенні клопотання про допит свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, що призвело до неповного судового розгляду та обрання щодо підозрюваного ОСОБА_6 неспівмірного та непосильного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 8 000 000 грн.

Доказом протиправних та провокативних дій ОСОБА_11 та ОСОБА_12 є те, що адвокат ОСОБА_6 ОСОБА_14, який надавав юридичний супровід продажу корпоративних прав ПП «Онікс», ще в травні 2023 року звернувся до Національного антикорупційного бюро України із заявою про висловлення ОСОБА_11 та ОСОБА_12 пропозиції надання йому неправомірної вигоди за сприяння у вирішенні судових справ, відкритих відносно ПП «Онікс». Вказану заяву Національне антикорупційне бюро України скерувало до ГУ НП в Тернопільській області, в результаті чого було зареєстровано кримінальне провадження №12023211040001318 від 02.06.2023 за ч. 1 ст. 368-3 КК України. У цьому провадженні в якості свідка було допитано ОСОБА_6, який підтвердив покази ОСОБА_14 . Тобто, вже в червні 2023 року ОСОБА_6 повідомив правоохоронні органи про неправомірну поведінку ОСОБА_16 та ОСОБА_12, однак жодних заходів, окрім повідомлення ОСОБА_6 про підозру, вжито не було.

Обставини, на які посилається слідчий суддя в обґрунтування існування відносно ОСОБА_6 ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання.

Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду вказав, що сама лише тяжкість кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа, а також суворість можливого покарання без врахування інших факторів не є достатньою підставою для висновку про наявність такого ризику.

Враховуючи усвідомлення ОСОБА_6 відсутності його вини, передання на зберігання паспорту громадянина України для виїзду за кордон, його вік та стан здоров`я, багаторічне перебування у шлюбі із жінкою, яка є інвалідом 3 групи та потребує постійної допомоги чоловіка, багаторічну роботу в аграрній сфері та належну процесуальну поведінку ОСОБА_6, ризик переховування від органів досудового розслідування та суду є необґрунтованим.

Оскільки ОСОБА_6 інкримінованих йому правопорушень не вчиняв, щодо нього відсутній ризик впливу на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні.

Обставини, на які посилається слідчий суддя в обґрунтування ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання, оскільки ані прокурором, ані детективом не зазначено та не доведено, яким саме чином підозрюваний може перешкоджати.

Крім того, сторона обвинувачення не надала доказів того, що ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Слідчим суддею визначено відносно ОСОБА_6 непомірний розмір застави, оскільки вказаними коштами чи майном в еквіваленті підозрюваний не володіє, що унеможливлює виконання цього запобіжного заходу.

Законною і обґрунтованою у цьому випадку була б застава у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 214 720 грн.

Підсумовуючи викладене зазначив, що наведені в клопотанні обставини та долучені матеріали не підтверджують обґрунтованості підозри та наявності ризиків, а тому відсутні підстави для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 будь-якого запобіжного заходу.

У поданій апеляційній скарзі із доповненнями прокурор ОСОБА_8, із посиланням на невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження, прохала скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.11.2023 та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання та застосувати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 4000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 10 736 000 грн, та покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

3. Позиції учасників судового провадження.

У судовому засіданні прокурор із посиланням на приписи ст. 403 КПК України відмовилась від поданої нею апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.11.2023, заперечувала проти задоволення апеляційної скарги захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 .

Захисник ОСОБА_7 та підозрюваний ОСОБА_6 проти відмови прокурора від своєї апеляційної скарги не заперечували, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 підтримали та прохали її задовольнити.

4.Мотиви суду.

Заслухавши доповідь головуючого, доводи та пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Стосовно відмови прокурора ОСОБА_8 від поданої нею апеляційної скарги, колегія суддів виходить із наступного.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність ( ч. 1 ст. 7 КПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності. Прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений оскаржувати судові рішення в порядку, встановленому цим Кодексом (ч. 1, п. 20 ч. 2 ст. 36 КПК України).

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 403 КПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення апеляційного розгляду.

Прокурор ОСОБА_8 у судовому засіданні відмовилась від поданої нею апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.11.2023, а тому, враховуючи приписи ч. 2 ст. 403 КПК України, колегія суддів вбачає необхідність у закритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8 .

Щодо доводів апеляційної скарги захисника відносно необґрунтованості висунутої ОСОБА_6 підозри, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Серед інших, до заходів забезпечення кримінального провадження, віднесено запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків (ч. 1 ст. 177 КПК України).

В даному випадку йде мова про забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка набула певного процесуального статусу у кримінальному провадженні.

Підозрою є обґрунтоване припущення слідчого та/або прокурора про вчинення особою кримінального правопорушення. Право підозрюваного "знати, у вчинені якого кримінального правопорушення його підозрюють" (пункт 1 частини третьої статті 42 КПК України) кореспондує обов`язок сторони обвинувачення довести це до його відома, повідомити про наявність підозри та роз`яснити її зміст.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

За вимогами ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності зазначених у статті 177 КПК ризиків, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, передбачені ст.178 КПК.

Із матеріалів апеляційного провадження вбачається, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 квітня 2023 року за № 52023000000000187, за фактом закінченого замаху директором ПП «Онікс» ОСОБА_6 на підбурення ОСОБА_11 та його адвоката ОСОБА_12 до надання заступнику голови Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району, Тернопільської області ОСОБА_15 неправомірної вигоди за вчинення дій в інтересах ПП «Онікс», а також до надання судді Господарського суду Тернопільської області неправомірної вигоди в сумі 20000 доларів США за прийняття рішення у справі №921/129/123 в інтересах ПП «Онікс». За версією органу досудового розслідування ОСОБА_14 своїм порадами та вказівками сприяв вчиненню зазначеного злочину.

08.11.2023 ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, а саме у підбуренні до закінченого замаху на надання службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища (т.1, а.п.186-196).

Колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді, що додані до клопотання про застосування запобіжного заходу документи могли би переконати стороннього об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_6 міг вчинити кримінальне правопорушення, щодо якого йому повідомлено про підозру.

Зокрема, підозра відносно ОСОБА_6 є обґрунтованою з огляду на: заяву ОСОБА_11 від 21.04.2023 про злочин, в якій зазначаються обставини вимагання у нього неправомірної вигоди заступником голови Великоберезовицької селищної ради ОСОБА_15 за попередньою змовою з ОСОБА_14 та підбурювання його ОСОБА_6 до надання неправомірної вигоди судді Господарського суду Тернопільської області (т.1, а.п.23-25); витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, де станом на 02.05.2023 власником ПП «Онікс» є ОСОБА_6 (т.1, а.п. 96-103); попередній договір купівлі-продажу корпоративних прав від 15.04.2023, згідно з умовами якого ОСОБА_6 зобов`язується у майбутньому продати ОСОБА_11 100% статутного капіталу ПП «Онікс» (т. 1, а.п. 26-29); протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 21.04.2023, який повідомив обставини вимагання у нього неправомірної вигоди (т.1, а.п. 33-39).

Показання ОСОБА_11 узгоджуються з обставинами, зазначеними у заяві про вчинення кримінального правопорушення і повідомленні про підозру та деталізують їх. Серед іншого, ОСОБА_11 зазначив, що саме ОСОБА_6 повідомив йому про необхідність надання неправомірної вигоди судді Господарського суду Тернопільської області. Вимогу надання неправомірної вигоди ОСОБА_15 також, за твердженням свідка, висловив ОСОБА_6 адвокату ОСОБА_12 .

У протоколі допиту від 13.10.2023 свідок ОСОБА_12 також підтвердив, що ОСОБА_6 висловив вимогу щодо передачі неправомірної вигоди судді Господарського суду Тернопільської області, суддям Верховного Суду, посереднику ОСОБА_17 та ОСОБА_15, а також організував зустріч зі своїм адвокатом ОСОБА_14 та ОСОБА_15, який висловив вимогу передачі неправомірної вигоди у розмірі 300 тис. доларів США (т. 1, а.п. 40-50).

Ухвали судді Господарського суду Тернопільської області ОСОБА_18 у судовій справі № 921/129/23 відображають процес розгляду позову ПП «Онікс», зокрема підтверджують факт надходження від ПП «Онікс» позовної заяви про скасування державної реєстрації земельної ділянки, відкриття провадження за заявою від 23.02.2023 та залишення позову без розгляду за заявою ПП «Онікс» від 22.09.2023 (т.1,а.п. 51-94).

Відповідно до розпорядження голови Великоберезовицької селищної ради від 18.12.2020 № 39-к ОСОБА_15 було призначено на посаду заступника Великоберезовицького селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради із 22.12.2020 (т.1, а.п. 108), а розпорядженням від 11.10.2021 про розподіл обов`язків визначено, що до компетенції ОСОБА_15 належали питання, пов`язані з координацією роботи відділу юридичного забезпечення (т.1, а.п. 109-121).

У протоколах проведення негласних слідчих (розшукових) дій аудіо-, відеоконтролю особи від 03, 11,31 травня 2023 року зафіксовані розмови ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_15 з приводу вирішення питання скасування реєстрації земельних ділянок у судовому порядку, неперешкоджання ОСОБА_15 подальшому їх оформленню та обговорюється необхідність надання та розмір неправомірної вигоди (т.1, а.п. 125-185).

Доводи сторони захисту про відсутність у матеріалах провадження достатніх доказів стосовно причетності ОСОБА_6 до можливого вчинення вказаного кримінального правопорушення спростовуються вищезазначеними матеріалами.

Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Перевіривши зазначені доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що на даному етапі провадження суд апеляційної інстанції не може вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Встановлення наявності складу злочину на підставі зібраних у кримінальному провадженні доказів та їх оцінка з точки зору належності, достатності та допустимості здійснюється виключно на стадії судового розгляду та у сукупності з іншими матеріалами. Суд на стадії досудового розслідування може визнати недопустимими лише очевидно недопустимі докази, отримані з грубим порушенням істотних прав і свобод людини.

На даному етапі досудового розслідування доводи, наведені в апеляційній скарзі, не свідчать про очевидну необґрунтованість підозри відносно ОСОБА_6, а надані детективом на даному етапі матеріали враховуються як слідчим суддею, так і судом апеляційної інстанції з точки зору ймовірності існування самої події злочину, так і причетності до нього певних осіб.

З огляду на наведене, колегія суддів, перевіряючи обґрунтованість підозри, дійшла до висновку, що підозра про вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, є обґрунтованою тією мірою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

При цьому наявність обґрунтованої підозри як елементу, необхідного для вирішення питання про обрання запобіжного заходу, було належно встановлено слідчим суддею Вищого антикорупційного суду при постановленні оскаржуваної ухвали, а тому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині існування відносно ОСОБА_6 ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор.

Згідно із ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 177 КПК України наявні ризики мають давати слідчому судді, суду достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Під ризиками розуміють можливість отримання негативного результату у кримінальному провадженні за умови виконання дії або сукупності дій його учасником, які направлені на ускладнення розслідування чи невиконання процесуальних обов`язків, що має бути підтверджено відповідними зібраними доказами уповноваженим органом чи посадовою особою.

Передбачені кримінальним процесуальним законом ризики, як підстави застосування запобіжного заходу, мають «доказово-прогностичний» характер, що дає можливість зробити імовірний висновок про майбутню поведінку підозрюваного.

Слідчим суддею було встановлено існування відносно ОСОБА_6 ризиків переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Так, слідчим суддею встановлено існування ризику переховуватись від органів досудового розслідування та суду з огляду на те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, належить до тяжких злочинів, та відповідно до примітки до ст. 45 КПК України - до корупційних кримінальних правопорушень, що виключає застосування заохочувальних заходів кримінально-правового впливу.

Крім того, слідчий суддя вбачала наявність вказаного ризику з огляду на: наявність у ОСОБА_6 паспорту для виїзду за кордон, за яким останній залишав територію України у 2022 році; відсутність обмежень для перетину держаного кордону у зв`язку із досягненням 68 років; наявність фінансових ресурсів для такого переховування.

Також, зважаючи на наявність у ОСОБА_6 значної кількості нерухомого майна, частину з якого останній нещодавно відчужив на користь своєї дружини - ОСОБА_19 ( т.1, а.п.197-226, т.2, а.п. 40), транспортних засобів (т.1, а.п.245-246, 248), колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_6 має достатні майнові ресурси, що, за наявності бажання у останнього, могли б забезпечити йому можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

А тому, враховуючи викладене, слідчий суддя на момент постановлення оскаржуваної ухвали дійшов вірних висновків, що на даному етапі здійснюваного досудового розслідування у кримінального провадження № 52023000000000187 є доведеним існування ризику переховування підозрюваного ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та суду такого ступеню, що б він був врахований при розгляді відповідного клопотання.

Ризик незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 слідчим суддею встановлено з огляду на те, що показання свідків, як тих, що вже допитані в ході досудового розслідування, так і тих, які можуть бути допитані у подальшому, є процесуальними джерелами доказів (ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування у цьому кримінальному провадженні, а встановлена кримінальним процесуальним законом процедура отримання показань свідків передбачає безпосереднє сприйняття їх судом у судовому засіданні (ст. 23, 224 КПК України).

Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Також колегія суддів погоджується з існуванням відносно ОСОБА_6 ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином з огляду на те, що за тривалий час здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_6 набув широке коло зв`язків серед службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів, керівників підприємств, установ та організацій, які він може використати з метою незаконного впливу на органи досудового розслідування, суд, інших учасників кримінального провадження, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином для уникнення кримінальної відповідальності.

Так само, колегія суддів вважає слушними висновки слідчого судді щодо існування відносно ОСОБА_6 ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обставини вчиненого кримінального правопорушення, зокрема його тривалість, наполегливість та цілеспрямованість дій ОСОБА_6, залучення до його вчинення інших осіб, може свідчити про можливість вчинення ним інших кримінальних правопорушень. У цьому контексті заслуговують на увагу доводи прокурора про існування стосовно ОСОБА_6 іншого кримінального провадження, що не було спростовано стороною захисту.

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині відсутності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині відсутності підстав для застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Під заходами забезпечення кримінального провадження прийнято розуміти передбачені КПК заходи примусового характеру, які застосовуються за наявності підстав та в порядку, встановленому законом, з метою запобігання і подолання негативних обставин, що перешкоджають або можуть перешкоджати вирішенню завдань кримінального провадження, забезпеченню його дієвості.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Запобіжні заходи класифікують за критерієм їх спрямованості відокремлювати особу, щодо якої вони застосовуються, від її звичайного суспільного середовища. За цим критерієм запобіжні заходи поділяють на ізоляційні та неізоляційні запобіжні заходи.

У кримінальному провадженні можуть бути застосовані такі запобіжні заходи (ч. 1 ст. 176 КПК): 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Обираючи один із запобіжних заходів, слід зважати, що їх види наведено у порядку зростання ступеня суворості. Відповідно найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

За приписами п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, а також недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання (ч. 4 ст. 194 КПК України).

Старший детектив Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9 за погодженням із прокурором п`ятого відділу управління Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду із клопотанням, у якому прохав застосувати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 4000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 10 736 000 грн, та покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

За результатами розгляду вказаного клопотання, слідчим суддею прийнято рішення про необхідність застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 8 000 000 (вісім мільйонів) грн, із покладенням відповідних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Слідчим суддею враховано доводи детектива про вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, встановлені ризики, а також відомості про особу підозрюваного.

У сукупності вказані фактичні обставини вказують на те, що більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, зокрема, застава, здатний запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_6 під час досудового розслідування.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Застава є достатньо ефективним запобіжним заходом, в основу якого покладено економічну заінтересованість у збереженні грошової суми та моральні та/або матеріальні зобов`язання підозрюваного, обвинуваченого перед іншими фізичними або юридичними особами, які виступили заставодавцями. Державний примус у процесі застосування застави породжується реальною загрозою втрати заставодавцем грошей у разі невиконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків. Свобода підозрюваного, обвинуваченого при застосуванні цього запобіжного заходу обмежується шляхом загрози майнових втрат.

А тому, застава є цілком дієвим запобіжним заходом, що з одного боку не тягне за собою накладення такого широкого кола обмежень прав і свобод людини як запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту, а з іншого - є запобіжником, що стримує особу від проявів неналежної процесуальної поведінки.

Положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на наступні критерії, які слід врахувати під час визначення розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; "професійне середовище" підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 5 статті 12 КК України передбачено, що тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникало бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні та не вчинялися заходи щодо уникнення настання ймовірної кримінальної відповідальності.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України).

Використання законодавцем терміну «у виключних випадках», по суті, є оціночним критерієм щодо здатності або нездатності забезпечити виконання обов`язків підозрюваним. В такому випадку для Суду, як і для слідчого судді, орієнтирами для визначення розміру застави може бути майновий стан підозрюваного, розмір майнової шкоди або доходу, в отриманні якого він підозрюється, сума неправомірної вигоди. Сума застави, на думку колегії, повинна бути такою, щоб, з одного боку, загроза втрати внесеної суми утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - не була завідомо непомірною для підозрюваного, що призведе до неможливості виконання застави.

Так як законодавцем не визначено чітких критеріїв обрання розміру застави у виключних випадках, визначення її грошового еквіваленту відбувається відповідно до внутрішнього переконання суду. Розмір збитків, завданих ймовірним вчиненням злочину, для визначення розміру застави не є визначальним, адже судом мають враховуватися усі обставини кримінального провадження у сукупності.

З моменту набрання у 2012 році чинності новим Кримінальним процесуальним кодексом України, вказаний кодекс, як і Кримінальний кодекс України, починаючи із 2015 року зазнали суттєвих змін через викладення в новій редакції ст. 45 КК України та викладення в новій редакції інших статей Особливої частини КК України щодо злочинів у сфері корупційної діяльності. В той же час, розмір застави, визначений статтею 182 КПК України, встановлює градацію її розмірів без урахування наявності у КК України складів злочинів, що визнані як національним законодавством, так і міжнародними актами корупційними після 2012 року.

Хоч максимальна межа, вказана у п. 2 ч. 5 ст. 182 КК України, визначена до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є значною, така сума не завжди є достатньою для гарантування належної процесуальної поведінки підозрюваних чи обвинувачених у вчиненні корупційних злочинів осіб.

З урахуванням надмірної суспільної небезпеки корупційних злочинів, спрямування спільних дій світового співтовариства щодо протидії їй, підвищений публічний інтерес до корупційних злочинів, втручання, здійснення якого допускається законодавцем під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження в кримінальних провадженнях за підозрою осіб у скоєнні корупційних кримінальних правопорушень, розмір застави може і має бути визначено на рівні, необхідному для забезпечення дієвості таких заходів.

Кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 369 КК України, у вчиненні яких підозрюють ОСОБА_6, передбачають покарання позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої, а тому, з урахуванням вимог ст.ст. 12, 45 КК України є тяжкими корупційними злочинами.

За наслідком розгляду клопотання про застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу та дослідження сукупності усіх обставин у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду, використовуючи надані йому дискреційні повноваження, достатньо обґрунтовано, на думку колегії судді, встановив, що застава у визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України межах не здатна забезпечити виконання покладених на ОСОБА_6 обов`язків, а застава у розмірі, який прохав визначити детектив, може буде непомірною, а тому визначив її у меншому розмірі.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо непомірності визначеної слідчим суддею Вищого антикорупційного суду відносно ОСОБА_6 застави, виходячи із аналізу майнового стану підозрюваного.

Також колегія суддів враховує, що ОСОБА_6 володів значною кількістю нерухомого майна, зокрема 8 квартирами, які він відчужив на користь дружину - ОСОБА_19 . Крім того, підозрюваний передав дружині - ОСОБА_19 корпоративні права ПП «Онікс».

ОСОБА_6 є власником 50% статутного капіталу ТОВ «Омега ЛТД», 0,23% статутного капіталу ТОВ «Терланд-Агро» та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Імперія А». В свою чергу, відповідно до податкової декларації ПП «Онікс» володіє земельними ділянками загальною площею понад 500 га.

Також підозрюваному ОСОБА_19 на праві власності належать транспортні засоби (т.1, а.п.245-246, 248).

А тому, на переконання колегії суддів, визначений слідчим суддею Вищого антикорупційного суду розмір застави є цілком обґрунтованим на даному етапі кримінального провадження.

Крім того, слід враховувати, що відповідно до ч.2 ст.182 КПК України, внесення застави допускається як самим підозрюваним, та і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). А тому, не тільки ОСОБА_6, а й інша особа може сплатити визначений слідчим суддею розмір застави.

5. Висновки суду

Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

В силу вимог ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів оцінила в сукупності всі обставини, що характеризують особу підозрюваного, тяжкість інкримінованого йому злочину, відомості про його майновий стан, співрозмірність застосованого запобіжного заходу, та дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 .

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.11.2023 - закрити.

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.11.2023 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: ОСОБА_2

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4