- Головуючий суддя (ВАКС): Крикливий В.В.
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
Справа № 758/3123/16?к
Провадження № 1?кп/4910/49/19
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2023 року місто Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів: головуючого ОСОБА_1, суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю: секретарів судового засідання: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, прокурорів: ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_9, захисників: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, обвинуваченого ОСОБА_14,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 52016000000000052 за обвинуваченням
ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Флорешти Республіки Молдова, громадянина України, із вищою освітою, неодруженого, на час вчинення злочину працював заступником директора Департаменту - начальника відділу державної експертизи міжнародних передач апаратури керування, електрообладнання та товарів подвійного використання Департаменту державної експертизи Державної служби експортного контролю України, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,
- у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 368 Кримінального кодексу України,
в с т а н о в и в :
(I) Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
1.Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» від 20.02.2003 № 549?IV у редакції, чинній на час вчинення злочину, державний експортний контроль - це комплекс заходів з контролю за міжнародними передачами товарів, їх використанням юридичною чи фізичною особою, що здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, та іншими державними органами з метою забезпечення захисту інтересів національної безпеки та відповідно до міжнародних зобов`язань України.
2.Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу експортного контролю України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2015 № 159, Державна служба експортного контролю України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі і який реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю.
3.У відповідності до пунктів 1.1, 1.2 Розділу 1, абзацу 2 пункту 7 Розділу 2.2 Положення про відділ державної експертизи міжнародних передач апаратури керування, електрообладнання та товарів подвійного використання та пунктів 1.1, 1.2 Розділу І, абзацу 2 пункту 7 Розділу 2.2 Положення про відділ державної експертизи міжнародних передач озброєння, військової техніки та боєприпасів, затверджених наказом Державної служби експортного контролю України від 01.11.2012 № 73, зазначені відділи є структурними підрозділами Департаменту державної експертизи Державної служби експортного контролю України, які беруть участь у підготовці пропозицій щодо надання суб`єктам господарювання повноважень на право здійснення експорту, імпорту товарів військового використання та товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю. Головною метою їх діяльності є проведення ідентифікації поданих на експертизу товарів, які відносяться (1) до апаратури керування, електрообладнання та товарів подвійного використання та (2) до озброєння, військової техніки та боєприпасів відповідно з метою визначення належності їх найменувань та описів, до найменувань та описів товарів, внесених до відповідних списків товарів, що підлягають державному експортному контролю.
4.Згідно із пунктом 1.3 Розділу 1, пунктами 1, 2, 3 Розділу 4 Положення про відділ державної експертизи міжнародних передач апаратури керування, електрообладнання та товарів подвійного використання зазначений відділ підпорядковується директору Департаменту державних експертиз та очолює заступник директора департаменту - начальник відділу державної експертизи апаратури керування, електрообладнання та товарів подвійного використання. Останній підпорядковується директору департаменту, а у разі відсутності директора Департаменту державної експертизи, за рішенням Голови ДСЕК, виконує його обов`язки.
5.Як передбачено пунктами 5 та 6 Розділу 4 Положення про відділ державної експертизи міжнародних передач апаратури керування, електрообладнання та товарів подвійного використання, пунктом 1.3 Розділу І та пункту 4.2 Розділу IV Положення про відділ державної експертизи міжнародних передач озброєння, військової техніки та боєприпасів, окрім свого відділу, заступник директора департаменту - начальник відділу державної експертизи міжнародних передач апаратури керування, електрообладнання та товарів подвійного використання контролює та забезпечує виконання завдань, покладених на відділ державної експертизи міжнародних передач озброєнь, військової техніки та боєприпасів. Начальник відділу державної експертизи міжнародних передач озброєння, військової техніки та боєприпасів підпорядковується заступнику директора департаменту - начальнику відділу державної експертизи міжнародних передач апаратури керування, електрообладнання та товарів подвійного використання.
6.Наказом №178?к від 26.06.2015 ОСОБА_14 призначено на посаду заступника директора Департаменту - начальника відділу державної експертизи міжнародних передач апаратури керування, електрообладнання та товарів подвійного використання Департаменту державної експертизи Державної служби експортного контролю України.
7.Будучи службовою особою центрального органу виконавчої влади, наділеною організаційно?розпорядчими функціями, якій присвоєно 7 ранг 3 категорії, за попередньою змовою в групі з невстановленими особами, ОСОБА_14 прохав та одержав неправомірну вигоду в особливо великому розмірі для себе та третіх осіб за вчинення в інтересах того, хто дає неправомірну вигоду, дій з використанням службового становища за таких обставин.
8.Так, 22.12.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «Мотордеталь-Конотоп» (далі ? ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» або Товариство або Підприємство), єдиним продуктом діяльності якого є гільзи циліндрів для двигунів внутрішнього згорання, які у подальшому експортуються за кордон, звернулось до Державної служби експортного контролю України із заявою № 11/04?3594 про реєстрацію Підприємства як суб`єкта здійснення міжнародних передач товарів, які підлягають державному експортному контролю, та для послідуючого отримання дозволу на експорт зазначеної продукції за кордон.
9.У жовтні 2015 року (точної дати не встановлено) заступник директора Департаменту - начальник відділу державної експертизи міжнародних передач апаратури керування, електрообладнання та товарів подвійного використання Департаменту державної експертизи Державної служби експортного контролю України ОСОБА_14 дізнався про те, що у провадженні підпорядкованого йому відділу державної експертизи міжнародних передач озброєння, військової техніки та боєприпасів Департаменту державної експертизи Державної служби експортного контролю України більш ніж дев`ять місяців безрезультатно перебуває контрольна картка № 2042.02 (справа) за зазначеною вище заявою ТОВ «Мотордеталь?Конотоп».
10.20?21.10.2015 після ознайомлення з матеріалами даної справи, у ОСОБА_14 виник умисел на отримання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі.
11.Реалізуючи свій злочинний умисел, за попередньою змовою в групі з невстановленими особами, ОСОБА_14 ініціював зустріч із керівництвом ТОВ Мотордеталь?Конотоп».
12.24.10.2015 близько о 14:40 у приміщенні кафе «Форест клаб», розташованому по вулиці Вишгородській у місті Києві, ОСОБА_14 зустрівся із генеральними директором ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» ОСОБА_16 та відрекомендувався в якості одного з керівників Департаменту державної експертизи Державної служби експортного контролю України.
13.Під час зустрічі ОСОБА_14, діючи з прямим умислом та з корисливих мотивів, повідомив ОСОБА_16, що (1) для отримання позитивного рішення про реєстрацію ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» як суб`єкта здійснення міжнародних передач товарів, які підлягають державному експортному контролю, та (2) за рішення про надання Товариству дозволу на експорт його продукції до російської федерації необхідно передати йому неправомірну вигоду у розмірі 250 000 доларів США.
14.При цьому ОСОБА_14 дав зрозуміти, що без передачі йому всієї суми неправомірної вигоди, ним та невстановленими службовими особами ДСЕК, уповноваженими на прийняття зазначених рішень, не будуть вчинятися будь?які дії, направлені на отримання Товариством вказаних реєстрації та дозволу.
15.Будучи поставленим в умови‚ за яких відмова від передачі ОСОБА_14 неправомірної вигоди, призведе до неможливості укладення підприємством зовнішньоекономічного контракту на суму 120 000 000 грн та нормально здійснювати підприємницьку діяльність, з метою запобігання зазначеним негативним наслідкам, генеральний директор ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» ОСОБА_16 погодився на ці протиправні вимоги.
16.Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, за попередньою змовою в групі з невстановленими особами, діючи з прямим умислом та з корисливих мотивів, 25.11.2015 близько о 12:41 у приміщенні закладу громадського харчування «Picnic» за адресою: місто Київ, вулиця Фрунзе (Кирилівська), 15, ОСОБА_14 зустрівся із представником ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» ОСОБА_17 та, підтвердивши свою вимогу про передачу неправомірної вигоди у розмірі 250 000 доларів США, отримав від останнього її частину у розмірі 20 000 доларів США.
17.У подальшому, 07.12.2015 близько о 13:10 у приміщенні закладу громадського харчування «Picnic» ОСОБА_14 знову зустрівся із ОСОБА_17 та отримав від нього частину неправомірної вигоди у розмірі 30 000 доларів США.
18.09.12.2015 близько о 14:40 поруч із закладом громадського харчування «Старий Львів», розташованого за адресою: місто Київ, вулиця Фрунзе, 12, ОСОБА_14 вкотре отримав від ОСОБА_17 частину неправомірної вигоди у розмірі 75 000 доларів США, після чого був затриманий на місці співробітниками правоохоронного органу.
19.Отже, ОСОБА_14 прохав у представників ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» неправомірну вигоду у розмірі 250 000 доларів США, що станом на 09.12.2015 складало 5 728 350 грн та є особливо великим розміром, та одержав від них неправомірну вигоду у розмірі 125 000 доларів США, що складало 2 864 175 грн та є особливо великим розміром.
Правова кваліфікація дій обвинуваченого
20.Своїми умисними діями, які виразилися в одержанні службовою особою неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе та інших осіб за вчинення в інтересах того, хто дає неправомірну вигоду, дій з використанням службового становища, скоєними за попередньою змовою групою осіб, що поєднані з проханням неправомірної вигоди в особливо великому розмірі, ОСОБА_14 вчинив корупційний злочин, передбачений частиною четвертою статті 368 Кримінального кодексу України.
21.Обґрунтовуючи висновок про доведеність винуватості ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення за викладених вище обставин (I), у мотивувальній частині вироку зазначаються встановлені Судом обставини кримінального провадження у такому порядку: (II) Історія кримінального провадження (§§ 22?39 вироку), (III) Нормативно?правове регулювання діяльності Державної служби експертного контролю України (§§ 40?61вироку), (IV) Правові позиції сторін (§§ 62, 63 вироку), (V) Мотиви щодо належності та допустимості наданих сторонами доказів (§§ 64?539 вироку), (VI) Встановлені судом обставини та докази на їх підтвердження (§§ 540?704 вироку), (VII) Мотиви щодо наявності в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, формулювання обвинувачення та правової кваліфікації діяння (§§ 705?852 вироку), (VIII) Мотиви щодо доводів захисту про створення штучних доказів та провокацію злочину (§§ 853?1063 вироку), (IX) Мотиви неврахування окремих доказів (§§ 1064?1069 вироку), (X) Мотиви призначення покарання (§§ 1070?1117 вироку), (XI) Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку (§§ 1118?1187 вироку).
(II) Історія кримінального провадження
22.15.10.2015 Управлінням внутрішніх розслідувань Служби безпеки України (далі - СБУ) на підставі отриманої у законному порядку інформації розпочато контррозвідувальну справу № 9/209 «Експортери» за фактом можливої діяльності на шкоду державній безпеці України з боку громадянина України ОСОБА_14 щодо збору останнім, спільно з іншими службовими особами Державної служби експортного контролю України (далі - ДСЕК), інформації з метою передачі її стороннім особам за матеріальну винагороду, тобто вчинення тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 328 Кримінального кодексу України (далі - КК) (т. 14 а.с. 214).
23.21.10.2015 у межах зазначеної контррозвідувальної справи ухвалою слідчого судді Апеляційного суду міста Києва № 01?8346цт надано дозвіл на здійснення оперативно-технічного заходу, а саме - аудіо -, відеоконтроль особи, стосовно декількох службових осіб Державної служби експортного контролю України, зокрема ОСОБА_14 .
24.24.10.2015 на підставі зазначеної ухвали, у межах контррозвідувальної справи № 9/209, проведено оперативно-технічний захід: аудіо -, відеоконтроль ОСОБА_14 (т. 7 а.с. 30).
25.31.10.2015 начальником Управління внутрішньої безпеки СБУ складено повідомлення № 9/11358 про вчинення правопорушення, зі змісту якого вбачається, що у ході здійснення контррозвідувальних заходів, отримано дані щодо вчинення службовою особою Державної служби експертного контролю при пособництві інших невстановлених осіб, зокрема можливо працівників правоохоронних органів України, кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 КК. Встановлено, що заступник директора Департаменту державної експертизи ДСЕК ОСОБА_14, за попередньою змовою в групі з іншими невстановленими особами, схиляє представників ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» до надання неправомірної вигоди за сприяння у реєстрації в ДСЕК вказаного Товариства як суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності та отримання дозвільних документів на здійснення експортних операцій. Зокрема, ОСОБА_14 поставлено умову щодо передачі йому 250 000 доларів США двома частинами: передача першої частини неправомірної вигоди у розмірі 125 000 доларів США за реєстрацію ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» в ДСЕК як суб`єкта здійснення міжнародних передач товарів, які підлягають державному експортному контролю, та передача другої частини неправомірної вигоди у розмірі 125 000 доларів США за безпосереднє оформлення та видачу дозволу ДСЕК на експорт товарів військового призначення та подвійного використання. Згадане повідомлення надійшло до Головного слідчого управління Служби безпеки України 02.11.2015 та зареєстровано за вхідним номером Р?2976?СГ (т. 7 а.с. 13).
26.02.11.2015 до Головного слідчого управління Служби безпеки України надійшла письмова заява представника ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» ОСОБА_17 від 29.10.2015 про вчинення службовими особами ДСЕК, зокрема ОСОБА_18, вимагання неправомірної вигоди. Дана заява містить штемпель вхідної реєстрації управління з поміткою: «до вхідного номера Р?2976 ? СГ від 02.11.2015» (т. 7 а.с. 15). Згадану заяву було прийнято 30.10.2015 на особистому прийомі, про що зроблено відмітку у Журналі № 11 «Облік відвідувачів, які звертаються до Приймальні СБУ» (т. 2 а.с. 94, т. 5 а.с. 65).
27.02.11.2015 на підставі матеріалів правоохоронних органів, а саме повідомлення № 9/11358 від 31.10.2015 та заяви ОСОБА_17 від 29.10.2015 вхідний номер Р?2976 ? СГ, уповноваженою особою Головного слідчого управління СБУ до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) внесені відомості № 22015000000000347 про кримінальне правопорушення із правовою кваліфікацією за частиною четвертою статті 368 КК та наступною фабулою: з кінця жовтня 2015 року службові особи одного із центральних органів виконавчої влади України, діючи за попередньою змовою із працівником правоохоронного органу, вимагають у представників суб`єкта підприємницької діяльності неправомірну вигоду в особливо великому розмірі за прийняття рішення в інтересах даного товариства з використанням свого службового становища (т. 3 а.с. 57, 213?228, 253?269; т. 7 а.с. 6).
28.04.11.2015 постановою Першого заступника Генерального прокурора України визначено підслідність кримінального провадження № 22015000000000347 за слідчими Головного слідчого управління Служби безпеки України (т. 7 а.с. 12).
29.09.12.2015 ОСОБА_14 затримано після отримання третьої частини неправомірної вигоди (т. 8 а.с. 25).
30.10.12.2015 ОСОБА_14 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 368 КК України (т. 8 а.с. 39).
31.11.01.2016 постановою Заступника Генерального прокурора України - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_19 підслідність у кримінальному провадженні № 22015000000000347 визначено за Національним антикорупційним бюро України (т. 11 а.с. 197).
32.25.01.2016 постановою Заступника Генерального прокурора України - керівника САП строк досудового розслідування кримінального провадження № 22015000000000347 продовжено до 07.04.2016 (т. 11 а.с. 244).
33.26.02.2016 з кримінального провадження № 22015000000000347 виділені матеріали стосовно ОСОБА_14 в окреме провадження № 51016000000000052 (т. 7 а.с. 1).
34.26.02.2016 на підставі матеріалів правоохоронних органів до ЄРДР внесені відомості № 51016000000000052 про кримінальне правопорушення із правовою кваліфікацією за частиною четвертою статті 368 КК з наступною фабулою: з кінця жовтня 2015 року заступник директора Департаменту ДСЕК ОСОБА_14 вимагав у представників ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» неправомірну вигоду в особливо великому розмірі за прийняття, з використанням свого службового становища, рішення щодо реєстрації Товариства в якості суб`єкта здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експертному контролю, і надання Товариству дозволу на експорт товарів закордон. Крім цього, у той же період часу за участі службових осіб ДСЕК, Міністерства оборони України та СБУ в Державній службі експортного контролю України функціонує злочинна схема вимагання та отримання неправомірної вигоди від суб`єктів господарювання за їх реєстрацію як суб`єктів здійснення міжнародних передач товарів військового призначення та подвійного використання, та надання їм дозволів (висновків) шляхом затягування строків розгляду документів, створення штучних перешкод в отриманні дозвільних документів (т. 7 а.с. 4).
35.29.02.2016 ОСОБА_14 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри (т. 12 а.с. 163) та повідомлено про завершення досудового розслідування (т. 12 а.с.173).
36.05.03.2016 сторона захисту закінчила ознайомлення з матеріалами досудового розслідування (т. 12 а.с. 174).
37.29.02.2016 складено та затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 51016000000000052 (т. 1 а.с. 3).
38.11.03.2016 обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 51016000000000052 надійшов до Подільського районного суду міста Києва (т. 1 а.с. 1).
39.19.09.2019 у зв`язку із зміною підсудності обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 51016000000000052 разом із матеріалами судового провадження надійшов до Вищого антикорупційного суду (т. 5 а.с. 222).
(III) Нормативно-правове регулювання діяльності Державної служби експортного контролю України
40.Відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» від 20.02.2003 № 549?IV (далі - Закон № 549) у редакції, чинній на час подій, що розглядаються, державний експортний контроль - це комплекс заходів з контролю за міжнародними передачами товарів, їх використанням юридичною чи фізичною особою, що здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, та іншими державними органами з метою забезпечення захисту інтересів національної безпеки та відповідно до міжнародних зобов`язань України.
41.Згідно із статтею 6 згаданого Закону реалізацію державної політики в галузі державного експортного контролю забезпечують центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, уповноважені згідно із законодавством здійснювати заходи в галузі державного експортного контролю. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, безпосередньо або спільно з іншими центральними органами виконавчої влади сприяє здійсненню діяльності, пов`язаної з міжнародною передачею товарів, коли це відповідає національним інтересам, передусім завдяки створенню нових і збереженню існуючих робочих місць у галузі високих технологій, або обмежує чи забороняє провадження такої діяльності в разі, коли це суперечить національним інтересам України, її міжнародним зобов`язанням, цілям боротьби з тероризмом, а також у разі, коли є підстави вважати, що зазначені товари належать до зброї масового знищення чи призначені для створення такої зброї, засобів її доставки, або за відсутності належних гарантій (зобов`язань) щодо кінцевого використання товарів.
Щодо проведення експертизи в галузі державного експортного контролю
42.Статтею 11 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» визначено, що експертиза в галузі державного експортного контролю проводиться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, для вирішення питання про можливість надання відповідних дозволів, висновків чи міжнародних імпортних сертифікатів, можливість проведення реєстрації суб`єктів господарювання у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, як суб`єктів здійснення міжнародних передач товарів або надання таким суб`єктам повноважень на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення та товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю. Одним із основних завдань експертизи в галузі державного експортного контролю є, зокрема, визначення можливості проведення реєстрації суб`єктів господарювання, які мають намір здійснювати міжнародні передачі товарів, у тому числі реєстрації юридичних чи фізичних осіб України, що мають намір провадити посередницьку (брокерську) діяльність, пов`язану з міжнародними передачами товарів військового призначення, у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю.
43.Відповідно до статті 12 згаданого Закону суб`єкти господарювання України, які мають намір здійснювати міжнародні передачі товарів, у тому числі проводити посередницьку (брокерську) діяльність, пов`язану з міжнародними передачами товарів військового призначення, попередньо реєструються як суб`єкти здійснення міжнародних передач товарів центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю. З цією метою зазначені суб`єкти подають відомості та документи, необхідні для проведення попередньої експертизи товарів, до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю. За підсумками експертизи центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, ідентифікує товари, визначає умови здійснення їх міжнародних передач до конкретних держав залежно від категорії товарів, видів міжнародних передач таких товарів тощо та видає зазначеним суб`єктам посвідчення про їх реєстрацію як суб`єктів здійснення міжнародних передач товарів разом з відповідними роз`ясненнями про особливості здійснення таких передач.
44.Строк розгляду заяв та прийняття рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення про реєстрацію, якщо не потрібне додаткове міжвідомче узгодження, становить 30 робочих днів з дня надходження всіх необхідних документів. У разі виникнення потреби у проведенні додаткового міжвідомчого узгодження загальний строк розгляду заяв та прийняття рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення про реєстрацію не може перевищувати 60 робочих днів з дня надходження всіх необхідних документів.
45.У видачі посвідчення про реєстрацію відмовляється, посвідчення про реєстрацію скасовується або його дія зупиняється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, у разі: (1) припинення в установленому законодавством порядку діяльності суб`єкта господарювання; (2) встановлення, що посвідчення або відповідні роз`яснення до нього надані на підставі недостовірних даних.
46.Попередня ідентифікація товарів, а також здійснення необхідних заходів, пов`язаних з отриманням дозвільних документів на здійснення міжнародних передач таких товарів є обов`язком суб`єкта господарювання та суб`єктів, зазначених у частині третій статті 15 цього Закону.
47.Положеннями статті 15 Закону № 549 визначено, що дозвіл чи висновок оформляється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, як разовий, генеральний чи відкритий.
48.Згідно із статтею 1 згаданого Закону дозвіл - це документ, виданий центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, який надає право на експорт чи імпорт товарів.
49.Під висновком розуміється документ, виданий центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, який надає право на тимчасове ввезення або вивезення товарів чи їх транзит, проведення переговорів, пов`язаних з укладанням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про міжнародні передачі товарів військового призначення або про експорт товарів подвійного використання та інших товарів до держав, стосовно яких установлено часткове ембарго на поставки таких товарів. Висновок може бути разовим, генеральним або відкритим.
50.Разовий дозвіл чи висновок надається суб`єкту здійснення міжнародних передач товарів для проведення переговорів, пов`язаних з укладанням конкретних зовнішньоекономічних договорів (контрактів) на здійснення міжнародних передач товарів, або для здійснення конкретних передач товарів згідно із зазначеними договорами (контрактами) і є дійсним протягом установленого строку, але не більш як протягом одного року. Цей строк може бути продовжено центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, на підставі обґрунтованого звернення суб`єкта здійснення міжнародних передач товарів, але не більш як на строк дії зовнішньоекономічного договору (контракту).
51.Строк розгляду заяв та прийняття рішення про видачу або відмову у видачі дозволів або висновків у разі, якщо не потрібне додаткове міжвідомче узгодження, встановлюється залежно від категорії товарів, але не може перевищувати з дня надходження всіх необхідних документів:
- 45 днів - щодо експорту (реекспорту) товарів військового призначення;
- 30 днів - щодо експорту (реекспорту) товарів подвійного використання та тимчасового вивезення (ввезення) будь-яких товарів;
- 15 днів - щодо імпорту та транзиту товарів, а також тимчасового вивезення або ввезення товарів для демонстрування на виставках, ярмарках, з метою реклами, проведення випробувань та з іншою подібною метою, якщо це не передбачає передачу права власності на товар.
52.У разі виникнення потреби у проведенні міжвідомчого узгодження загальний строк розгляду заяв та прийняття рішення про видачу або відмову у видачі дозволів або висновків не може перевищувати 90 днів з дня надходження всіх необхідних документів. До строку розгляду заяв та прийняття відповідних рішень не зараховується час, необхідний для надходження від суб`єктів, зазначених у цій статті, всіх необхідних документів. У разі якщо всі необхідні документи не надійшли протягом двох місяців, заява вважається відхиленою і розгляду не підлягає. У разі необхідності продовження терміну розгляду заяви порядок його продовження встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Щодо суб`єкта реалізації державної політики в галузі державного експортного контролю
53.Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу експортного контролю України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 № 448/2011, центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України є Державна служба експортного контролю України (далі - ДСЕК). ДСЕК входить до системи органів виконавчої влади і є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань державного експортного контролю.
54.Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» щодо приведення його у відповідність із Конституцією України» від 27.02.2014 № 795-VII визначено, що положення про міністерства, інші центральні органи виконавчої влади затверджує Кабінет Міністрів України.
55.У зв`язку з цим, постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2015 № 159 затверджено нове Положення про Державну службу експортного контролю України (далі - Положення про ДСЕК або № 159), яке містить аналогічне визначення правового статусу ДСЕК. Так, відповідно до пункту 1 Положення № 159 ДСЕК є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі і який реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю.
56.Основними завданнями ДСЕК згідно із зазначеним Положенням є:
- реалізація державної політики у сфері державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення, подвійного використання та інших товарів, щодо яких відповідно до Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» можуть застосовуватися процедури державного експортного контролю, а також внесення на розгляд Міністра економічного розвитку і торгівлі пропозицій щодо забезпечення її формування;
- забезпечення захисту національних інтересів та зміцнення міжнародного авторитету України під час здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів шляхом забезпечення виконання міжнародних зобов`язань України, пов`язаних з нерозповсюдженням зброї масового знищення, засобів її доставки та обмеженням передач звичайних видів озброєння для недопущення їх застосування у терористичних та інших протиправних цілях;
- надання у передбачених законом випадках адміністративних послуг у сфері державного експортного контролю.
57.Відповідно до Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів подвійного використання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.2004 № 86 (пункт 2), до товарів подвійного використання належать: 1) товари, які можуть бути використані у створенні звичайних видів озброєнь, військової чи спеціальної техніки; 2) товари, що можуть бути використані у створенні ракетної зброї; 3) товари, що можуть бути використані у створенні ядерної зброї; 4) товари, що можуть бути використані у створенні хімічної зброї; 5) товари, що можуть бути використані у створенні бактеріологічної (біологічної) та токсичної зброї.
58.Отже, на час вчинення інкримінованого ОСОБА_14 діяння суб`єктом реалізації державної політики в галузі державного експортного контролю була Державна служба експортного контролю України (ДСЕК). Відповідно до положень Закону № 549 та підзаконних нормативних актів отримання дозволу (висновку), який надає право на експорт чи імпорт товарів подвійного використання мало проводитися у два етапи:
1) реєстрація суб`єкта господарювання в ДСЕК, як суб`єкта здійснення міжнародних передач товарів. Строк розгляду заяв та прийняття рішення щодо видачі посвідчення про реєстрацію становив 30 робочих днів з дня надходження всіх необхідних документів, який міг бути продовжений до 60 робочих днів;
2) строк оформлення разового дозволу (висновку) щодо експорту (реекспорту) товарів подвійного використання та тимчасового вивезення (ввезення) будь-яких товарів становить 30 днів, який міг бути продовжено до 90 робочих днів з дня надходження всіх необхідних документів.
Щодо припинення експорту до російської федерації товарів військового призначення та подвійного використання
59.Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 27.01.2015 № 129?VIII «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання російської федерації державою?агресором» та Постанови Верховної Ради України від 21.04.2015 № 337?VIII «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії російської федерації та подолання її наслідків» російську федерацію (далі - рф) визнано державою?агресором, збройна агресія якої проти України розпочалася 20.02.2014.
60.Указом Президента України від 27.08.2014 № 691/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 27.08.2014 «Про заходи щодо удосконалення державної військово-технічної політики» вжито заходів щодо припинення експорту до російської федерації товарів військового призначення та подвійного використання з метою їх військового кінцевого використання російською федерацією, за винятком космічної техніки, яка застосовується для досліджень та використання космосу в мирних цілях у рамках міжнародних космічних проектів.
61.Отже, починаючи з 27.08.2014 Україною припинено експорт до рф товарів військового призначення та подвійного використання, за винятком космічної техніки, яка застосовується для досліджень та використання космосу в мирних цілях у рамках міжнародних космічних проектів.
(IV) Правові позиції сторін
Правова позиція сторони обвинувачення
62.Під час судових дебатів прокурор просив визнати ОСОБА_14 винуватим у вчиненні корупційного злочину, передбаченого частиною четвертою статті 368 КК, за обставин, викладених в обвинувальному акті, за яке призначити йому покарання.
Правова позиція сторони захисту
63.Заперечуючи проти висунутого ОСОБА_14 обвинувачення, сторона захисту посилається на неповноту досудового розслідування, невідповідність змісту обвинувального акта фактичним обставинам кримінального провадження та на відсутність допустимих доказів на підтвердження винуватості обвинуваченого. Окрім того, захист стверджував, що стосовно ОСОБА_14 вчинено провокацію вчинення злочину. З огляду на викладене, захист просить виправдати ОСОБА_14 за частиною четвертою статті 368 КК.
(V) Мотиви щодо належності та допустимості наданих сторонами доказів
Щодо меж оцінки доводів сторони захисту
64.Під час судового розгляду сторона захисту посилалась на обставини, які, на її переконання, вказували на недопустимість зібраних у справі доказів.
65.Нижче у вироку наведені відповіді на більшість висловлених аргументів. Водночас доводи сторони захисту, які не потребували детального аналізу та не мали будь-якого вирішального значення в цьому провадженні, у вироку не зазначались. Тобто Суд виходить з усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), згідно з якою, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. З судового рішення має бути чітко зрозуміло, що конкретні та ясні відповіді були надані на аргументи, які є вирішальними для результату розгляду справи (Морейра Ферейра проти Португалії (№ 2) та S.C. IMH Suceava SRL проти Румунії).
Щодо концептуального підходу до визначення допустимості/недопустимості доказів
66.Відповідно до статті 2 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
67.Частиною першою статті 84 КПК передбачено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
68.Перелік процесуальних джерел доказів, якими встановлюється наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження наведений у частині другій згаданої статті. До таких джерел законодавець відносить: показання, речові докази, документи та висновки експертів.
69.Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (стаття 85 КПК).
70.Відповідно до статті 94 КПК кожен доказ повинен бути оцінений з точки зору належності, допустимості і достовірності, а в сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.
71.За змістом статей 86-87 КПК, ключовою умовою визнання доказів недопустимими є встановлення факту їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. При цьому, зібрані таким шляхом докази не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень і на них не може посилатись суд при ухваленні судового рішення, оскільки це порушує право особи на справедливий судовий розгляд.
72.Перевірка доказів на їх допустимість є однією з найважливіших гарантій забезпечення прав і свобод людини в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі. З огляду на це, суд має детально аналізувати надані сторонами докази на предмет їх допустимості.
73.Водночас, відповідно до статті 26 КПК сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Згідно зі статтею 89 КПК сторона кримінального провадження має право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими. Суд під час розгляду справи не може втручатися у стратегію і тактику, обрану стороною захисту, особливо в питаннях дослідження доказів. Якщо сторона не заперечує проти дослідження певного доказу, який міг би бути оспорений з точки зору його допустимості, суд не вправі втручатися у такий спосіб відстоювання стороною своєї позиції.
74.Сторона не може спочатку погоджуватися з необхідністю дослідження в суді доказів, сподіваючись за їх допомогою обґрунтувати свою позицію, а згодом, коли ця тактика не дала очікуваних результатів, заперечувати проти допустимості цих же доказів. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.05.2018 у справі № 459/3331/16?к [1].
Оцінка тверджень сторони захисту про недопустимість доказів
75.Послідовність викладення в диспозиції правової норми, закріпленої у статті 2 КПК, завдань кримінального провадження дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів кримінального судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, захисту особи, суспільства та держави від злочинних посягань, охорони прав і свобод людини, забезпечення оперативного й ефективного розкриття кримінальних правопорушень і справедливого судового розгляду.
76.Невідповідність тим чи іншим вимогам закону нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, не в будь-якому випадку, а лише в разі, якщо вона призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність. Адже для прийняття законного й обґрунтованого рішення суд має отримувати максимально повну інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування, надаючи сторонам у змагальній процедурі достатні можливості перевірити й заперечити цю інформацію.
77.В основі встановлених кримінальним процесуальним законом правил допустимості доказів лежить концепція, відповідно до якої в центрі уваги суду повинні знаходитися права людини і виправданість втручання в них держави незалежно від того, яка саме посадова особа обмежує права.
78.На користь відповідного висновку свідчить зміст статті 87 КПК в редакції, що діяла на час вчинення злочину, якою визначено критерії недопустимості засобів доказування у зв`язку з недотриманням законного порядку їх одержання. Згідно з частиною першою цієї статті недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь?які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
79.Частинами другою і третьою цієї статті передбачено безальтернативний обов`язок суду констатувати істотне порушення прав людини і основоположних свобод і визнати недопустимими засоби доказування, отримані: (1) в результаті процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, здійснених без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; (2) внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози його застосування; (3) з порушенням права особи на захист; (4) з показань чи пояснень, відібраних із порушенням права особи відмовитися від давання показань і не відповідати на запитання, або без повідомлення про таке право; (5) з порушенням права на перехресний допит; (6) з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні; (7) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування та прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
80.З наведеного слідує, що імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини, заборони катування й нелюдського поводження (стаття 3 Конвенції, частина перша статті 28 Конституції України), прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі на професійну правничу допомогу (пункт «с» частини третьої статті 6 Конвенції, стаття 59 Конституції України), на участь у допиті свідків (пункт «d» частини третьої статті 6 Конвенції), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (стаття 8 Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім`ї та близьких родичів (частина перша статті 63 Конституції України).
81.Отже, у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України.
82.Зміст вказаних норм свідчить, що така властивість доказу, як його допустимість, законодавцем пов`язується саме з порядком отримання відповідних фактичних даних. Саме тому недопустимість доказів обумовлюється порушенням не будь-яких процесуальних правил, а лише тих, що забезпечують порядок отримання доказів у кримінальному провадженні. Тому, на вирішення питання про допустимість доказу не можуть впливати порушення інших правил кримінально?процесуальної процедури, що не мають відношення до порядку збирання доказів.
83.З огляду на зазначене суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.
84.Виходячи з наведеного, суд може визнати дані, отримані органом досудового розслідування, недопустимими доказами лише за умови, якщо допущені порушення порядку проведення процесуальних, слідчих (розшукових) дій призвели до порушення прав і свобод людини, гарантованих Конвенцією або Конституцією України. У разі визнання даних недопустимими доказами, суд у кожному випадку повинен аргументувати, які саме конвенційні чи конституційні права і свободи підозрюваного, обвинуваченого або інших осіб були знівельовані, звужені чи обмежені, та в чому це виразилося (постанова Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 756/10060/17 [2]).
85.За своєю суттю, положення статті 87 КПК фактично є кримінально-процесуальною санкцією, яка убезпечує людину (її права та свободи) від зловживань з боку органів досудового розслідування та прокуратури в процесі збирання ними доказів.
86.Тому, оцінюючи допущені стороною обвинувачення порушення, суд у кожному випадку має проводити аналіз суті допущеного порушення у його взаємозв`язку із якістю доказу та з наслідками прийняття такого доказу для прав і свобод людини та справедливості судового розгляду в цілому.
87.Отже, вирішуючи в порядку статті 87 КПК питання про недопустимість доказів, суд має встановити: 1) чи мало місце порушення норми, яка забезпечує дотримання порядку збирання доказів; 2) чи спричиняє таке порушення вплив на дотримання прав і свобод людини; 3) чи є цей вплив настільки істотним, щоб обумовити визнання доказу недопустимим.
88.У разі встановлення іншого порушення прав та свобод людини, окрім істотних, суд у кожному конкретному випадку має перевірити, зокрема, чи вплинуло таке порушення на загальну справедливість судового розгляду за критеріями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики Європейський суд з прав людини та національного законодавства.
89.При вирішенні питання щодо допустимості фактичних даних, отриманих з порушенням процесуального закону, Суд у кожному конкретному випадку має встановити: (1) чи спричинило це порушення появу обґрунтованих сумнівів у достовірності фактичних даних, отриманих у результаті проведення процесуальної дії; (2) чи можливо усунути такі сумніви за допомогою інших доказів чи додаткових процесуальних засобів доказування. У цьому випадку докази, отримані з порушеннями КПК, можуть бути використані судом як допустимі лише у разі, якщо: (1) ці порушення не є істотними, тобто не могли вплинути та не впливають на достовірність отриманих фактичних даних (недопустимість «правового пуризму»); (2) порушення є суттєвими (такими, що породжують сумніви у достовірності доказів), втім такі сумніви можуть бути усунуті іншими зібраними допустимими доказами.
90.У разі встановлення порушення, що породжує сумніви в достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути на основі інших доказів чи за допомогою проведення додаткових процесуальних дій, суд має визнати такий доказ недопустимим.
91.Суд здійснює встановлення достовірності доказу шляхом дослідження та аналізу його змісту, перевірки та співставлення з іншими доказами на предмет об`єктивного взаємозв`язку та взаємоузгодження. Такі висновки відповідають практиці Верховного Суду, викладеній у постановах від 25.09.2018 у справі № 210/4412/15?к [3]., від 05.08.2020 у справі № 334/5670/18 [4].
92.Виходячи з наведених вище критеріїв перевірки доказів на допустимість, Суд буде перевіряти доводи захисту у такій послідовності: (1) щодо доводів сторони захисту про недопустимість доказів, отриманих з порушеннями КПК та внаслідок істотного порушення прав та свобод людини; (2) щодо наявності провокації кримінального правопорушення.
93.Водночас, варто звернути увагу, що визнання недопустимим доказу, наданого стороною з метою доведення певної обставини, не виключає доведення цієї обставини іншими доказами, отриманими з джерела, незалежного від недопустимого доказу, а також не виключає використання цього доказу стороною захисту для обстоювання своїх правових позицій.
Щодо доводів сторони захисту про недопустимість доказів
94.Так, наполягаючи на виправданні ОСОБА_14, сторона захисту звертала увагу на порушення правил предметної підсудності та правил предметної підслідності, порушення процесуального Закону на стадії внесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та під час здійснення досудового розслідування, проведення окремих слідчих дій та здійснення негласних слідчий (розшукових) заходів. Надаючи відповіді на порушені захистом питання, Суд зазначає про таке.
Щодо порушення правил предметної підсудності
95.Під час судових дебатів захист стверджував, що передача кримінального провадження стосовно ОСОБА_14 з Подільського районного суду міста Києва до Вищого антикорупційного суду відбулася із порушенням визначених статтею 34 КПК правил та без ухвалення відповідного судового рішення судом першої, апеляційної чи касаційної інстанцій. Отже, на переконання захисту, Вищий антикорупційний суд не є належним судом для розгляду справи стосовно ОСОБА_14 . Перевіряючи наведені доводи, Суд дійшов висновку про їх безпідставність з огляду на таке.
96.З матеріалів справи вбачається, що 11.03.2016 обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 51016000000000052 за обвинуваченням ОСОБА_14 у вчиненні злочину, передбаченого частино. Четвертою статті 368 КК, надійшов до Подільського районного суду міста Києва (т. 1 а.с. 1), судовій справі присвоєно унікальний номер 758/3123/16-к.
97.09.09.2019 виконувач обов`язків керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_20 звернувся до Подільського районного суду міста Києва із заявою про необхідність передачі матеріалів справи № 758/3123/16-к до Вищого антикорупційного суду (т. 5 а.с. 219).
98.Супровідним листом голови Подільського районного суду міста Києва від 18.09.2019 № 758/3123/16-к матеріали судового провадження № 758/3123/16-к направлено до Вищого антикорупційного суду (вхідний № 689/19?вх від 19.09.2019) (т. 5 а.с. 222).
99.Вищий антикорупційний суд створено на підставі Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» від 07.06.2018 № 2447?VIII.
100.Пунктом 2 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» згаданого Закону Кримінальний процесуальний кодекс України доповнено статтею 331, якою передбачено, що Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених в примітці статті 45 КК, статтями 2062, 209, 211, 3661 КК, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1?3 частини п`ятої статті 216 КПК. Інші суди, визначені цим Кодексом, не можуть розглядати кримінальні провадження щодо злочинів, які віднесені до підсудності Вищого антикорупційного суду.
101.Відповідно до пункту 202 Розділу XI «Перехідні положення» КПК, у редакції Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» із змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» від 12.07.2018 № 2509?VIII, з дня початку роботи Вищого антикорупційного суду кримінальні провадження щодо злочинів, віднесених цим Кодексом до підсудності Вищого антикорупційного суду, судовий розгляд у судах першої та апеляційної інстанцій яких не закінчено до дня початку роботи Вищого антикорупційного суду, передаються до Вищого антикорупційного суду для розгляду в установленому цим Кодексом порядку.
102.Згідно з пунктом 4 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» та з рішенням зборів цього суду днем початку його роботи визначено 05.09.2019. Згадане рішення опубліковано на веб?порталі судової влади [5] та в газеті «Голос України» № 164 (7170) від 30.08.2019.
103.З аналізу зазначених правових норм вбачається, що передача кримінальних проваджень до Вищого антикорупційного суду здійснюється відповідно до вимог пункту 202 Розділу XI «Перехідні положення» КПК. Отже, посилання захисту на приписи статті 34 КПК, як на підставу для направлення кримінального провадження з Подільського районного суду міста Києва до Вищого антикорупційного суду, не ґрунтується на вимогах закону.
104.Як вбачається зі змісту висунутого ОСОБА_14 обвинувачення кримінальне провадження стосовно нього підсудне Вищому антикорупційному суду за розміром предмету кримінального правопорушення в поєднанні зі спеціальним правовим статусом суб`єкта кримінального правопорушення.
105.Згідно із приписами статті 331 та пункту 202 Розділу XI «Перехідні положення» КПК кримінальні провадження, підсудні Вищому антикорупційному суду, мають бути передані до нього на підставі ухвал тих судів, у яких ці кримінальні провадження перебувають на розгляді.
106.Водночас, за відсутності спору про підсудність, направлення такого кримінального провадження супровідним листом, без постановлення відповідного судового рішення, хоча й суперечить згаданим вимогам Закону, проте не має своїм наслідком визнання наявних у справі доказів недопустимими, як про це стверджує захист. Побіжно Суд зазначає, що повноваження Вищого антикорупційного суду розглядати та приймати до розгляду підсудні йому справи визначається не ухвалою суду, а нормами Кримінального процесуального кодексу України.
Щодо порушення правил предметної підслідності
107.Обвинувачений ОСОБА_14, його захисники ОСОБА_10 та ОСОБА_11 заявили про порушення органом досудового розслідування правил предметної підслідності при проведенні процесуальних та слідчих дій на початку кримінального провадження та просили суд визнати всі докази, отримані внаслідок такого порушення недопустимими (т. 21 а.с. 54).
108.Так, сторона захисту стверджує, що досудове розслідування здійснювалось неуповноваженим на те органом - Головним слідчим управлінням Служби безпеки України, у той час як згідно з положеннями частини п`ятої статті 216 КПК розслідування вказаного кримінального провадження віднесено до компетенції Національного антикорупційного бюро України, у зв`язку з чим всі докази, отримані таким органом у ході здійснення досудового розслідування, є недопустимими, а саме кримінальне провадження є наслідком провокації з боку правоохоронних органів.
109.Відхиляючи доводи щодо здійснення досудового розслідування органом, у якого відсутні відповідні повноваження, та за відсутності відповідних доручень уповноважених осіб на проведення досудового розслідування та вчинення окремих слідчих дій, внаслідок чого здобуті в межах цього кримінального провадження докази мають бути визнані недопустимими, Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог статті 214 КПК слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь?якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається. Якщо відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені прокурором, він зобов`язаний невідкладно, але не пізніше наступного дня, з дотриманням правил підслідності передати наявні у нього матеріали до органу досудового розслідування та доручити проведення досудового розслідування (частина сьома статті 214 КПК).
110.Визначений КПК порядок початку досудового розслідування є єдиним для всіх органів досудового розслідування, незалежно від їх статусу та визначення підслідності, і не підлягає довільному трактуванню.
111.За приписами частини другої статті 218 КПК у редакції, чинної на час вчинення злочину, якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він проводить розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність.
112.Водночас, згадана правова норма не містить посилання на час, у межах якого прокурором має бути визначено підслідність за іншим органом досудового розслідування, тоді як несвоєчасне проведення слідчим відповідних процесуальних дій призводитиме до безповоротної втрати важливих доказів. Проведення слідчих дій (зокрема негласних) тим органом досудового розслідування, який зареєстрував відповідне кримінальне провадження або проводив його до виявлення відповідних обставин, відповідає положенням частини другої статті 218 КПК, не порушує засади законності і забезпечує виконання завдань кримінального провадження, встановлених статтею 2 КПК (аналогічну правову позицію висловлено також у постанові Верховного Суду від 24.03.2021 у справі № 520/2989/16-к [6].
113.Застосовуючи згадані вище правила визнання доказів недопустимими для вирішення порушеного стороною захисту питання, суду необхідно з`ясувати, чи забезпечують встановлені статтею 216 КПК правила предметної підслідності належний порядок збирання доказів та чи призводить до істотного порушення прав і свобод людини недотримання таких правил.
114.Надаючи відповіді на вказані питання, суд виходить з того, що предметна підслідність являє собою сукупність правил, дотримання яких дозволяє встановити орган, який, з огляду на його спеціалізацію, зможе найбільш ефективно здійснювати розслідування кримінальних правопорушень певного виду.
115.Вказаний процесуальний інститут покликаний оптимізувати і впорядкувати діяльність слідчих органів з розслідування кримінальних правопорушень різних видів, його існування унормовує розподіл державних ресурсів, забезпечує оперативне та злагоджене вирішення міжвідомчих спорів, дозволяє уникнути дублювання повноважень різних органів та кримінальних проваджень - «проваджень?клонів» тощо.
116.На переконання Суду, правила предметної підслідності не є складовою встановленого КПК порядку збирання доказів, а лише забезпечують раціональний розподіл державних ресурсів, оперативність, злагодженість, ефективність та належну координацію органів досудового розслідування на відповідній стадії кримінального провадження.
117.Порушення цих правил саме по собі не впливає на якість зібраних доказів, оскільки для усіх передбачених статтею 216 КПК органів досудового розслідування встановлено однакові правила збирання доказів поза залежністю від їх спеціалізації. Так само їх порушення не впливає і на дотримання прав та свобод людини у кримінальному провадженні, оскільки зміст та обсяг прав сторони захисту не змінюється в залежності від того, який орган проводить досудове розслідування.
118.Той факт, що з огляду на принцип спеціалізації розслідування певних видів кримінальних правопорушень віднесено до компетенції якогось конкретного слідчого органу, не означає, що для такого органу існують особливі правила збирання доказів або що лише цей орган може забезпечити дотримання прав і свобод людини у відповідному кримінальному провадженні. На усі без виключення слідчі органи покладено однакові обов`язки із дотримання вимог Конституції та законів України при здійсненні своєї діяльності.
119.З огляду на це, Суд переконаний у тому, що проведення досудового розслідування на певному етапі (тим більше, нетривалому) іншим органом досудового розслідування, ніж визначено у статті 216 КПК, не має наслідком порушення прав та свобод людини, гарантованих законами та Конституцією України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Ба більше, з доводів та клопотань сторони захисту неможливо встановити, яке своє право вони вважають порушеним та у чому полягає істотність такого порушення.
120.Порушення правил підслідності, навіть якщо воно мало місце, автоматично не має вважатися порушенням права на захист, як на цьому наполягає обвинувачений. Ані Конституція України, ані положення національного законодавства, ані положення будь-яких міжнародних договорів, що визначають стандарти справедливого розгляду у кримінальних справах, не передбачають права особи вимагати розслідування певним органом. Право на захист передбачає, що процесуальні можливості, необхідні для захисту від обвинувачення, мають бути забезпечені будь?яким органом, який проводить розслідування, однак як би далеко не були визначені, його межі не сягають так далеко, щоб надати стороні захисту можливість контролювати, який орган буде проводити розслідування. Існуюча практика Європейського суду з прав людини не пов`язує концепцію належної правової процедури та права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (зокрема, статтею 6 «Право на справедливий суд»), з правилами визначення підслідності, встановленими національним законодавством. Тому включати право на розслідування органом, визначеним статтею 216 КПК, у склад фундаментальних прав особи, є невиправданим. Висновок про недопустимість доказів, отриманих з порушенням правил підслідності (якщо це мало місце), не може ґрунтуватися на положенні, передбаченому пунктом другим частини третьої статті 87 КПК. Цей пункт не може бути інтерпретований таким чином, щоб поширити дане правило недопустимості доказів на ситуацію, коли розслідування проведено органом розслідування з порушенням правил підслідності, передбачених статтею 216 КПК.
121.Водночас, Суд вважає, що в ситуаціях, які є подібними до обставин цього кримінального провадження, де прокурор, в керуючись статтями 36 та 216 КПК (у редакції, що була чинною на час вчинення прокурором відповідних процесуальних дій), не передав з дотриманням правил підслідності наявних у Служби безпеки України матеріалів до відповідного органу досудового розслідування, оцінку допустимості доказів, отриманих правоохоронними органами в період до передачі належному органу досудового розслідування, необхідно здійснювати у світлі критеріїв, які визначають тривалість такого періоду, обсяг і характер процесуальних дій, які проводилися в цей період, інші доречні обставини цього кримінального провадження, що дозволяють зробити висновок про вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.
122.За таких обставин, суд дійшов висновку, що проведення досудового розслідування іншим слідчим органом, ніж визначено статтею 216 КПК, не має неминучим наслідком визнання недопустимими доказів, зібраних таким органом.
123.Водночас, для вирішення питання щодо допустимості зазначених доказів, суду необхідно визначити 1) чи мало місце порушення правил предметної підсудності, 2) чи спричиняє таке порушення вплив на дотримання прав і свобод людини та 3) чи є цей вплив настільки істотним, щоб обумовити визнання доказу недопустимим. Відповідаючи на окреслені питання, Суд зазначає про таке.
124.З матеріалів справи вбачається, що підставою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 22015000000000347 від 02.11.2015 стали (1) відомості, отримані у ході контррозвідувальних заходів, проведених у межах контррозвідувальної справи № 9/209 «Експортери» від 15.10.2015, розпочатої за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 328 КК (Розголошення державної таємниці) (т. 7 а.с. 13), а також (2) заява представника ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» ОСОБА_17 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 КК (Прийняття пропозиції, обіцянка та одержання неправомірної вигоди службовою особою) (т. 7 а.с. 15). Зі змісту повідомлення начальника Управління внутрішньої безпеки СБУ про вчинення правопорушення № 9/11358 та заяви ОСОБА_17 убачається, що службові особи ДСЕК, діючи за попередньою змовою, при пособництві інших невстановлених осіб, зокрема, можливо працівників правоохоронних органів України, причетні до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 КК (т. 7 а.с. 6). Згадані заява та повідомлення надійшли до Головного слідчого управління СБУ 02.11.2015.
125.У той же день, начальник 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБУ, на виконання вимог статті 39, частини шостої статті 214 КПК, направив Заступнику начальника Департаменту - начальнику управління Генеральної прокуратури України повідомлення про початок досудового розслідування (т. 7 а.с. 7), та доручив здійснення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні групі слідчих в ОВС 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБУ (т. 7а.с. 9).
126.Постановою слідчого від 03.11.2015 заявника ОСОБА_17, за його згодою, залучено до конфіденційного співробітництва (т. 14 а.с. 208, 209).
127.У свою чергу, Перший заступник Генерального прокурора України постановами від 04.11.2015 визначив підслідність кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № 22015000000000347 від 02.11.2015 за слідчими Головного слідчого управління Служби безпеки України та призначив у даному провадженні групу прокурорів у складі прокурорів відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримки державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами СБУ, ДМУ та ДПСУ Департаменту нагляду в кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України (т. 7 а.с. 10, 12).
128.Починаючи з 04.11.2015, у кримінальному провадженні № 22015000000000347 усі процесуальні рішення приймалися слідчими Головного слідчого управління Служби безпеки України та прокурорами зазначеного вище відділу процесуального керівництва Генеральної прокуратури України, слідчі (розшукові) дії здійснювалися безпосередньо слідчими СБУ або за їх дорученням.
129.Так, постанову про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину винесено 06.11.2015 (т. 5 а.с. 154), ухвалами слідчого судді Апеляційного суду міста Києва від 06.11.2015 задоволені клопотання слідчого про здійснення негласних слідчий (розшукових) дій (далі - НСРД) (т. 2 а.с. 16?25), які згідно із дорученням від 06.11.2015 направлено на виконання до Управління внутрішньої безпеки СБУ (т. 5 а.с. 157) та на виконання яких складено протокол за результатами контролю за вчиненням злочину від 10.12.2015, протоколи про проведення НСРД від 16.11.2015, 04.12.2015 та 10.12.2015 (т. 7 а.с. 245; т. 12 а.с. 84, 104, 126). У зазначених протоколах містяться відомості про результати НСРД, проведених стосовно ОСОБА_14 11.11.2015, 12.11.2015, 25.11.2015, 02.12.2015, 04.12.2015, 07.12.2015, 08.12.2015 та 09.12.2015.
130.Ба більше, на виконання доручення слідчого складено протоколи огляду та вручення грошових коштів від 25.11.2015, 07.12.2015 та 09.12.2015 (т. 7 а.с. 60, 113, 131). Також слідчими СБУ допитувалися свідки у даному кримінальному провадженні (т. 7 а.с.41?57).
131.Окрім того, постановою начальника 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБУ від 08.12.2015 змінено групу слідчих (т. 8 а.с. 3).
132.09.12.2015 проведено затримання обвинуваченого ОСОБА_14 (т. 8 а.с. 25) та невідкладні обшуки, які за клопотаннями слідчого легалізовано ухвалами слідчого судді Шевченківського районного суд міста Києва від 10.12.2015 (т. 8 а.с. 6?30, 87?145). Відповідно до протоколів огляду від 10.12.2015 слідчим СБУ оглянуто документацію та майно, вилучені під час зазначених обшуків, та постановами від 10.12.2015 їх визнано речовими доказами (т. 10 а.с. 1; т. 1 а.с. 1?76).
133.10.12.2015 ОСОБА_14 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 КК (т. 8 а.с. 39), а 11.12.2015 за клопотаннями слідчого стосовно нього обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (т. 8 а.с. 56?60) та постановою від 18.12.2015 визначено місце тримання під вартою підозрюваного.
134.22.12.2015 слідчим винесено постанову про відібрання зразків для проведення експертизи, складено протокол про відмову підозрюваного ОСОБА_14 надавати зразки свого голосу та протокол допиту, відповідно до якого останній від дачі показань теж відмовився (т. 8 а.с. 65?69).
135.Відповідно до протоколу огляду від 05.01.2016 слідчим оглянуто книгу обліку передачі контрольних карток відділу державної експертизи міжнародних передач військової техніки, озброєнь та бойових припасів Департаменту державної експертизи ДСЕК та встановлено, що 21.10.2015 ОСОБА_14 отримав матеріали по заявці ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» № 2042 та повернув їх до цього відділу 23.11.2015 (т. 11 а.с. 174).
136.Отже, активна фаза досудового розслідування щодо документування обставин вчинення злочину тривала починаючи з 06.11.2015 та закінчилася 09?10.12.2015 затриманням ОСОБА_14, повідомленням йому про підозру та проведення зазначених вище обшуків.
137.11.01.2016 заступником Генерального прокурора України - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_19 винесено постанову про визначення підслідності кримінального провадження № 22015000000000347 від 02.11.2015 за Національним антикорупційним бюро України (т. 11 а.с. 197).
138.15.01.2016 постановою начальника Першого підрозділу (відділу) детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22015000000000347 доручено детективам згаданого підрозділу (т. 11 а.с. 200).
139.Вирішуючи питання щодо обґрунтованості зазначених доводів сторони захисту, Суд звертає увагу, що відповідно до частини п`ятої статті 216 КПК, в редакції на час вчинення злочину, детективи Національного антикорупційного бюро України, серед іншого, здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтею 368 КК, якщо наявна хоча б одна умова, передбачена пунктами 1?3 частини п`ятої статті 216 КК, зокрема, вчинення злочину спеціальним суб`єктом або якщо розмір предмету злочину в п`ятсот і більше разів перевищує розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на час вчинення злочину (689 000 грн та більше).
140.Отже, враховуючи, що у даній справі службовій особі органу державної влади інкриміновано вимагання неправомірної вигоди у розмірі 5 570 146,25 грн, згаданий злочин підпадає під дію частини п`ятої статті 216 КПК.
141.Водночас, слід зазначити, що статтю 216 КПК доповнено частиною п`ятою на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення діяльності Національного антикорупційного бюро України та Національного агентства з питань запобігання корупції» від 12.02.2015 № 198-VIII, який набрав чинності 04.03.2015.
142.Відповідно до пункту першого Прикінцевих положень КПК частина п`ята статті 216 цього Кодексу вводиться в дію з дня початку діяльності Національного антикорупційного бюро України, але не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Кодексом. Пунктом першим Перехідних положень КПК визначено, що до дня введення в дію частини п`ятої статті 216 цього Кодексу повноваження щодо досудового розслідування передбачених нею злочинів здійснюють слідчі органів прокуратури, які користуються повноваженнями слідчих, визначеними цим Кодексом. Після введення в дію частини п`ятої статті 216 цього Кодексу матеріали кримінальних проваджень, досудове розслідування яких здійснюється органами прокуратури, передаються слідчими органів прокуратури Національному антикорупційному бюро України.
143.Кримінальний процесуальний кодекс України набув чинності 19.11.2012, тому зазначений вище трирічний строк сплинув 19.11.2015. Однак, Суд вважає, що виходячи із змісту наведених Прикінцевих та Перехідних положень початок дії частини п`ятої статті 216 КПК пов`язаний не зі спливом згаданого вище трирічного строку, а з моментом початку здійснення Національного антикорупційного бюро України функцій органу досудового розслідування.
Щодо початку діяльності Національного антикорупційного бюро України
144.Національне антикорупційне бюро України створено на підставі Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» № 1698-VII від 14.10.2014, який набрав чинності 25.01.2015, та Указу Президента України від 16.04.2015 № 217/2015. Указом Президента України № 218/2015 від 16.04.2015 на посаду Директора Бюро призначено ОСОБА_21 . Наказами останнього від 23.04.2015 затверджено структуру та штатний розпис Національне антикорупційне бюро України (далі - НАБУ), а перших 70 детективів обрано 25.08.2015, які склали присягу 15.09.2015.
145.Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про прокуратуру» № 1697?VII від 14.10.2014 (у редакції від 16.07.2015) у Генеральній прокуратурі України утворюється (на правах самостійного структурного підрозділу) Спеціалізована антикорупційна прокуратура, на яку покладається такі функції: 1) здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення оперативно?розшукової діяльності, досудового розслідування Національним антикорупційним бюро України; 2) підтримання державного обвинувачення у відповідних провадженнях; 3) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, передбачених цим Законом і пов`язаних із корупційними або пов`язаними з корупцією правопорушеннями.
146.А отже, у провадженнях Національного антикорупційного бюро України процесуальне керівництво уповноважені здійснювати лише прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, тому здійснення досудового розслідування детективами НАБУ без належного процесуального керівництва - САП є неможливим.
Щодо початку діяльності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури
147.Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру (на правах самостійного структурного підрозділу) утворено у структурі Генеральної прокуратури України 22.09.2015 на підставі наказу Генерального прокурора України. Наказом Генерального прокурора України від 30.11.2015 № 1844ц з 01.12.2015 призначено заступника Генерального прокурора України - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_19 . Першого заступника керівника САП ОСОБА_22 призначено на посаду 04.12.2015, заступника керівника САП ОСОБА_1 - 07.12.2015, а начальників відділів вказаної прокуратури - 15.12.2015. За результатами проведених конкурсів на посади в САП у лютому 2016 року обрано перших 12 прокурорів.
148.Проте, відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру» до дискреції керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури не входить здійснення процесуального керівництва, його повноваження фактично зводяться до представницьких та організаційний функцій, зокрема керівництва установою, а також інших повноважень, передбачених КПК.
149.З огляду на викладене, Суд дійшов висновку, що Національне антикорупційного бюро України розпочало свою діяльність 04.12.2015 (із призначенням першого заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, який міг здійснювати процесуальне керівництво). Вказане також підтверджується відповіддю Національного антикорупційного бюро України від 15.03.2021 № 04?252/7917, відповідно до якої саме 04.12.2015 детективами Національного антикорупційного бюро України вперше внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення (т. 16 а.с. 199).
150.Отже, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22015000000000347, принаймні його активна фаза, здійснювалося у період формування нового органу досудового розслідування (НАБУ), тому об`єктивна можливість та строки виконання положень частини п`ятої статті 216 КПК, у першу чергу, були обумовлені особливостями даного перехідного періоду.
151.Водночас, пункт перший Прикінцевих положень КПК не містить посилання на час, в межах якого матеріали кримінальних проваджень мають передаватися Національному антикорупційному бюро України, та описання процедури такої передачі. Тому, враховуючи велику кількість кримінальних проваджень в правоохоронних органах України, які підлягали направленню до НАБУ, строки передачі кожного кримінального провадження залежали не тільки від етапу досудового розслідування, на якому воно перебувало, а й у значній мірі від призначення на посади начальників відділів та прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, первісне формування штату яких відбулося лише 15.12.2015 та у лютому 2016 року відповідно.
152.Окрім того, Суд звертає увагу на недоцільність зміни органу досудового розслідування під час фіксації кримінального правопорушення. Вказане обумовлено тим, що у більшості випадків саме початковий етап досудового розслідування є визначальним, оскільки у цей період з найбільшою ймовірністю можуть бути виявлені, відшукані та зафіксовані основні сліди вчиненого кримінального правопорушення. Цілком очевидно, що зі спливом часу слідова картина злочину втрачається, що суттєво ускладнює встановлення інформації про конкретну подію злочину та особу, яка його вчинила. Затримка у проведенні слідчих дій на цьому етапі може повністю знівелювати подальшу роботу органів досудового розслідування та унеможливити розкриття кримінального правопорушення. Зміна підслідності і відповідно передача матеріалів з одного органу до іншого на цьому етапі неминуче призведе до затримки у проведенні невідкладних слідчих дій і негативно вплине на виконання завдань кримінального провадження (стаття 2 КПК).
153.З огляду на викладене, винесення постанови (т. 11 а.с. 197) про визначення підслідності кримінального провадження № 22015000000000347 від 02.11.2015 за Національним антикорупційним бюро України саме 11.01.2016 обумовлено особливостями кримінального провадження та перехідного періоду, під час якого здійснювалося досудове розслідування, і не вплинуло на допустимість та достовірність доказів, зібраних у вказаний період часу.
Щодо обґрунтованості постанови про визначення підслідності від 04.11.2015
154.Зі змісту постанови Першого заступника Генерального прокурора України від 04.11.2015, якою визначено підслідність кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № 22015000000000347 від 02.11.2015 за слідчими Головного слідчого управління Служби безпеки України, вбачається, що згадане процесуальне рішення вмотивовано великим обсягом слідчих (розшукових) дій, які необхідно виконати для отримання доказів, що можуть бути використані під час судового розгляду, з метою забезпечення об`єктивності та неупередженості під час досудового розслідування у кримінальному провадженні (т. 7 а.с. 12). Фактично згаданою постановою прокурор визначив, що з урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення та специфіки кримінального провадження у даній справі більш ефективним органом досудового розслідування є Головне слідче управління Служби безпеки України, а не слідчі органи прокуратури.
155.Відповідно до частини п`ятої статті 36 КПК Генеральний прокурор України, керівник регіональної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь?якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування.
156.Водночас, Суд звертає увагу, що зазначене у цій правовій нормі формулювання: «у разі неефективного досудового розслідування», що надає повноваження відповідному прокурору доручити здійснення розслідування іншому органу, не може тлумачитися таким чином, щоб обмежувати повноваження прокурора передати провадження більш ефективному органу розслідування лише у випадку, коли вже доведено, що розслідування органом за визначеною законом підслідністю є неефективним. У відповідного прокурора вже на початку розслідування можуть бути підстави вважати, що розслідування органом, визначеним законом, буде неефективним, зокрема з причин неукомплектованості такого органу тощо.
157.Оцінюючи прийняте Першим заступником Генерального прокурора України процесуальне рішення про визначення підслідності кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № 22015000000000347 від 02.11.2015 за слідчими Головного слідчого управління Служби безпеки України, Суд дійшов висновку, що прийняття такого рішення було необхідним та невідкладним засобом реагування з огляду на такі обставини кримінального провадження, як:
(1) той факт, що однією з підстав початку кримінального провадження стали відомості, отримані Службою безпеки України у межах контррозвідувальної справи за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 328 КК, та підслідного СБУ, коли сам факт заведення такої справи становить державну таємницею, розголошення якої може зашкодити національній безпеці. Одночасна участь однієї й тієї ж особи ( ОСОБА_17 ) у контррозвідувальних заходах та негласних слідчих (розшукових) діях;
(2) необхідність ініціювання перед слідчим суддею питання про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій стосовно ОСОБА_14 та ОСОБА_23, зокрема з використанням зазначених вище відомостей;
(3) необхідністю координації негласних слідчих (розшукових) дій із оперативно?розшуковими заходами, що проводилися у межах кримінального провадження та контррозвідувальної справи відповідно;
(4) стислі строки між початком досудового розслідування та ймовірною наступною зустріччю ОСОБА_14 та ОСОБА_17 щодо передачі неправомірної вигоди, інтенсивністю цих зустрічей.
158.Окрім того, Суд приділяє окрему увагу специфіці корупційних злочинів та особливостям здійснення досудового розслідування в таких злочинах, які пов`язані із недопущенням затримки у фіксації відомостей про злочин, терміновістю реагування на обставини його вчинення, перевірку відсутності провокації, підтвердження отриманих відомостей щодо фігурантів кримінального провадження та ймовірного залучення до вчинення злочину співробітників правоохоронного органу в обсязі, необхідному для прийняття рішення щодо ініціювання проведення комплексу негласних слідчих (розшукових) дій.
159.Наведені об`єктивні обставини дають Суду підстави відхилити доводи сторони захисту про те, що визначаючи підслідність кримінального правопорушення за Головним слідчим управлінням Служби безпеки України прокурор діяв поза межами своїх повноважень, і констатувати, що передача даного кримінального провадження згаданому слідчому органу не вплинула на допустимість та достовірність доказів, зібраних на підставі процесуальних рішень, прийнятих у вказаний період часу.
160.Ще одним доводом на користь обґрунтованості зазначеного процесуального рішення є те, що виходячи зі змісту пункту першого Прикінцевих положень та пункту першого Перехідних положень КПК зі спливом трирічного строку з дня набрання чинності Кримінальним процесуальним Кодексом України (19.11.2015) слідчі органи прокуратури фактично втрачали повноваження щодо здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень, підслідних Національному антикорупційному бюро України.
161.Ба більше, варто звернути увагу на те, що відповідно до пункту дев`ятого Перехідних положень Конституції України та пункту четвертого Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру» № 1697?VII від 14.10.2014 органи прокуратури втрачали функцію досудового розслідування з початком функціонування Державного бюро розслідувань. Побіжно необхідно зазначити, що 12.05.2015 Верховною Радою України у першому читанні був прийнятий Закон України «Про Державне бюро розслідувань України» № 794?VIII, а вже 12.11.2015 його прийнято у цілому та направлено на підпис Президенту України.
162.Зазначені обставини є додатковою підставою не передавати матеріали кримінального провадження № 22015000000000347 слідчим органам прокуратури, які у свою чергу були рудиментом радянської правової системи, що втрачали повноваження органу досудового розслідування.
163.Отже, за наслідком оцінки наведених обставин, Суд резюмує, що для забезпечення досудового розслідування кримінального правопорушення через необхідність запобіганню безповоротної втрати доказів у цьому кримінальному провадженні, прокурор не приймав процесуальних рішень, непритаманних прокурору, а тому не діяв поза своїми повноваженнями, передбаченими КПК, хоча і допустив недотримання положень пункту першого Прикінцевих положень КПК в частині передачі кримінального провадження слідчим органам прокуратури.
164.З огляду на викладене, Суд дійшов висновку, що проведення досудового розслідування слідчими Головного слідчого управління Служби безпеки України до моменту визначення підслідності за детективами Національного антикорупційного бюро України не має наслідком визнання доказів, отриманих до 11.01.2016, недопустимими.
Щодо попередження заявника про кримінальну відповідальність за статтею 383 КК
165.Захист наполягає на недопустимості наданих стороною обвинувачення доказів з тих підстав, що при зверненні із заявою про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_17 не було попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.
166.Як вже зазначалося раніше однією з підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення у кримінальному провадженні № 22015000000000347 від 02.11.2015 стали відомості, викладені у заяві представника ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» ОСОБА_17 про вчинення кримінального правопорушення від 29.10.2015 (т. 7 а.с. 15).
167.Так, письмову заяву ОСОБА_17 про кримінальне правопорушення прийнято на особистому прийомі в Службі безпеці України (т. 7 а.с. 15; т. 3 а.с. 54).
168.Відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в Службі безпеки України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення, затвердженої Наказом голови Служби безпеки України від 16.11.2012 № 515 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.12.2012 за № 2022/22334) (далі - Інструкція № 515), перед прийманням заяви на особистому прийомі заявнику роз`яснюються положення статті 383 КК про відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, що засвідчується особистим підписом заявника на заяві чи в протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, форма якого наведена у додатку до цієї Інструкції.
169.У разі подання заявником усної заяви складається протокол усної заяви з дотриманням вимог статей 60, 104 та 214 КПК. Заявнику роз`яснюється положення статті 383 КК про відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, про що робиться запис у протоколі, який скріплюється особистим підписом заявника.
170.Отже, відповідно до положень Інструкції № 515 під час прийняття письмової заяви про кримінальне правопорушення не вимагається окремого запису про відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, як передбачено для прийняття усної заяви, а засвідчується лише підписом заявника на заяві. Тобто, наявність підпису на заяві про кримінальне правопорушення під час прийняття заяви на особистому прийомі свідчить про роз`яснення положень статті 383 КК.
171.Окрім того, Суд звертає увагу, що відсутність попередження про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину не звільняє особу від кримінальної відповідальності. Вказане обумовлене презумпцією знання законодавства (лат. Ignorantia juris non excusat - незнання закону не вибачається), яка означає, що кожен вважається таким, що знає закони. Вказана формула закріплена у частині другій статті 68 Конституції України - незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
172.Відповідно до частини першої статті 214 КПК слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення зобов`язаний внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
173.Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов`язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається (частина четверта статті 214 КПК).
174.Порядок внесення відомостей до Єдиного реєстр досудових розслідувань врегульовано Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженим наказом Офісу Генерального прокурора від 30.06.2020 за №298. Згідно з підпунктом 1 пункту першого розділу ІI цього Положення до реєстру вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами пункту четвертим частини п`ятої статті 214 КПК.
175.Аналіз вищезазначених положень дає підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають заяви чи повідомлення, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об`єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення для того, щоб технічно внести дані відомості до відповідних розділів реєстру. Це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
176.Кримінальний процесуальний кодекс України не містить імперативної вимоги щодо попередження про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину при зверненні із заявою чи повідомленням про злочин та не наділяє осіб, уповноважених на прийняття та реєстрацію цих заяв, правом відмовляти у прийнятті заяв про вчинення злочину з підстав, які не передбачені статтею 214 КПК.
177.З огляду на викладене, Суд відхиляє доводи сторони захисту щодо наявності істотних порушень кримінально?процесуального закону при прийняті від ОСОБА_17 заяви про вчинення кримінального правопорушення.
Щодо внесення відомостей до ЄРДР
178.Ще однією підставою для визнання недопустимими доказів обвинувачення стороною захисту зазначено, що докази, якими прокурор обґрунтовує висунуте ОСОБА_14 обвинувачення, зібрані у межах кримінального провадження № 22015000000000347 (т. 2 а.с. 31, т. 3 а.с. 23), яке було розпочато за фактом вимагання неправомірної вигоди службовими особами центрального органу виконавчої влади в попередній змові із працівником правоохоронного органу. Захист звертає увагу на те, що у відомостях, які були внесенні до ЄРДР (1) не зазначено дату, час та місце вчинення злочину, (2) анкетних даних, посад та місця роботи фігурантів провадження, (3) назви підприємства суб`єкта підприємницької діяльності, який був об`єктом вимагання неправомірної вигоди тощо. Отже, на переконання захисту, із зазначених відомостей неможливо ідентифікувати, що кримінальне провадження № 22015000000000347 здійснювалося стосовно службових осіб ДСЕК, зокрема ОСОБА_14 .
179.Водночас, кримінальне провадження стосовно ОСОБА_14 за номером 52016000000000052 розпочато лише 26.02.2016, а вже 29.02.2016 стороною обвинувачення оголошено про завершення досудового розслідування. На переконання захисту, всі надані обвинуваченням докази було зібрано у кримінальному провадженні, у якому досудове розслідування здійснювалося не стосовно службових осіб ДСЕК, зокрема ОСОБА_14, а тому ці докази не можуть бути використані у провадженні № 520160000000000052 (т. 4 а.с. 20).
180.Оцінивши дослідженні у судовому засіданні матеріали кримінального провадження в їх сукупності, Суд вважає, що зазначені доводи захисту є неспроможними виходячи з такого.
181.Перш за все, Суд вважає помилковими висновки захисту про те, що кримінальне провадження № 22015000000000347 не стосується ОСОБА_14 лише на тій підставі, що в електронній системи ЄРДР відображено неповну інформацію про обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Також безпідставно було б лише з цих підстав визнавати недопустимими всі докази у кримінальному провадженні № 52016000000000052.
182.Захист посилався на Положення, яке регулює порядок ведення ЄРДР. Однак неналежне ведення ЄРДР не може спростовувати або підтверджувати належність та допустимість всього об`єму доказів у кримінальному провадженні та з вірогідністю спростовувати обставини, встановлені органом досудового розслідування.
183.Відповідно до частини п`ятої статті 214 КПК до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про: 1) дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 2) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; 3) інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; 5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) прізвище, ім`я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування; 7) інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань.
184.Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 10.12.2015 відомості про кримінальне правопорушення № 22015000000000347 внесені до реєстру Головним слідчим управлінням СБУ 02.11.2015. Окрім правової кваліфікації за частиною четвертою статті 368 КК, у витязі зазначена фабула такого змісту: «В кінці жовтня 2015 року службові особи одного із центральних органів виконавчої влади України, діючи за попередньою змовою із працівником правоохоронного органу, вимагають у представника суб`єкта підприємницької діяльності неправомірну вигоду в особливо великому розмірі за прийняття рішення в інтересах даного товариства з використанням свого службового становища» (т. 7 а.с. 6).
185.Як убачається із зазначеного витягу та матеріалів кримінального провадження підставою для внесення до ЄРДР відомостей стали матеріали правоохоронних органів, які містили, зокрема повідомлення про кримінальне правопорушення начальника Управління внутрішньої безпеки СБУ від 31.10.2015 № 9/11358 (т. 7 а.с. 13) та заяву ОСОБА_17 від 29.10.2015, зареєстровані під єдиним вхідним номером Р?2976?СГ (т. 7 а.с. 15), в яких йшлося про обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_14 злочину. Зазначене також підтверджується супровідним листом начальника 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБУ № 6/15989 від 27.11.2015 (т. 7 а.с. 18).
186.Згадану вище заяву від ОСОБА_17 було прийнято 30.10.2015 на особистому прийомі, про що зроблено запис у Журналі № 11 «Облік відвідувачів, які звертаються до Приймальні СБУ» (т. 2 а.с. 96, т. 5 а.с. 65).
187.У послідуючих процесуальних документах, зокрема ухвалі слідчого судді про надання дозволу на здійснення НСРД та відповідних клопотаннях слідчого викладені відомі органу досудового розслідування обставини інкримінованого ОСОБА_14 злочину.
188.Водночас, якщо в заяві або у повідомленні про вчинення кримінального правопорушення та у витягу є Єдиного реєстру досудових розслідувань не повністю збігається інформація, надана заявником, то це не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства (постанова Верховного Суду від 17.12.2022 у справі № 754/10882/17 [7].
189.З огляду на викладене, Суд зазначає про відсутність сумнівів у тому, що розпочате 02.11.2015 досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22015000000000347 здійснювалося стосовно службових осіб ДСЕК, зокрема ОСОБА_14, за фактом вимагання у представників ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» неправомірної вигоди в особливо великих розмірах. Тому відсутні підстави для визнання недопустимими доказів зібраних у межах даної справи та виділених у кримінальне провадження № 52016000000000052.
Щодо можливості використання результатів проведення контррозвідувальних заходів в якості доказів
190.Під час судового розгляду, заперечуючи винуватість ОСОБА_14, його захисники ОСОБА_10 та ОСОБА_11 посилались на недопустимість доказів - результатів аудіо -, відеоконтролю особи, які отримані в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій та відображені у протоколі від 30.10.2015 № 9/12384 з доданими до нього оптичними дисками з аудіо -, відеозаписами розмов № 9/1161цт від 26.10.2015, № 9/1162цт від 26.10.2015, № 9/1163цт від 26.10.2015, з тих підстав, що стороні захисту не надано, а судом не досліджено ухвалу слідчого судді про дозвіл на проведення зазначених НСРД, а також ухвали про дозвіл на використання їх результатів у кримінальних провадженнях № 22015000000000347 та № 52016000000000052.
191.Сторона захисту стверджувала, що за таких обставин відомості, які стали підставою для внесення інформації про злочин стосовно ОСОБА_14 до Єдиного реєстру досудових розслідування є недопустимими доказами. Відповідно сторона захисту вважає недопустимими і результати слідчих (розшукових) дій, які проведено у межах кримінального провадження № 22015000000000347.
192.Такі доводи захисників є необґрунтованими, оскільки у зазначеному випадку судом були досліджені докази, зібрані за результатом проведення не НСРД, а контррозвідувальних заходів, які хоча і мають спільну процедурну основу, але у них є й істотні відмінності, обумовлені самою специфікою контррозвідувальної діяльності.
193.Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» від 26.12.2002 № 374?IV (далі - Закон № 374?IV) контррозвідувальна діяльність є спеціальним видом діяльності у сфері забезпечення державної безпеки, яка здійснюється з використанням системи контррозвідувальних, пошукових, режимних, адміністративно-правових заходів, спрямованих на попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам безпеці України, розвідувальним, терористичним та іншим протиправним посяганням спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на інтереси України.
194.Статтею 6 згаданого Закону передбачені підстави для здійснення контррозвідувальної діяльності:
- наявність достатньої інформації, що потребує перевірки за допомогою спеціальних форм, методів і засобів, про: 1) здійснення розвідувальної діяльності проти України спеціальними службами іноземних держав, а також організаціями, окремими групами і особами; 2) посягання на державний суверенітет, конституційний лад і територіальну цілісність України; 3) терористичні посягання чи терористичну діяльність, злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку;
- виконання визначених законом завдань щодо: 1) контррозвідувального забезпечення економічного, інформаційного, науково-технічного потенціалу, оборонно-промислового і транспортного комплексів та їх об`єктів, національної системи зв`язку, Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, військово-технічного співробітництва, дотримання міжнародних режимів нерозповсюдження, а також закордонних дипломатичних установ України і безпеки громадян України за кордоном; 2) контррозвідувального захисту органів державної влади, правоохоронних і розвідувальних органів, охорони державної таємниці; 3) захисту посольств і представництв іноземних держав в Україні та їх співробітників від терористичних посягань; 4) вивчення і перевірки осіб, які оформлюються для допуску до державної таємниці, до роботи з ядерними матеріалами та на ядерних установках чи залучених до конфіденційного співробітництва; 5) забезпечення власної безпеки, у тому числі співробітників органів та підрозділів, що здійснюють контррозвідувальну діяльність, членів їх сімей та осіб, які допомагають і сприяють у здійсненні контррозвідувальної діяльності; 6) інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади (щодо загроз державній безпеці України);
- потреба виявлення технічними засобами і припинення роботи радіоелектронних та інших пристроїв, функціонування яких створює загрози державній безпеці України чи передумови до витоку інформації з обмеженим доступом, а також радіовипромінювань радіоелектронних засобів, що використовуються у протиправних цілях.
195.Підставами для проведення контррозвідувальних заходів розвідувальними органами України та Управлінням державної охорони України є виконання визначених законом завдань щодо забезпечення охорони (захисту) державного кордону України, посадових осіб, стосовно яких здійснюється державна охорона, а також забезпечення безпеки своїх сил і засобів, інформаційних систем та оперативних обліків.
196.Відповідно до положень статті 5 Закону № 374?IV здійснення контррозвідувальної діяльності покладено на Службу безпеки України, співробітники якої у силу статті 7 цього Закону, з метою отримання інформації в інтересах контррозвідки здійснюють на підставі відповідної контррозвідувальної справи заходи, визначені частиною третьою статті 8 Закону України «Про оперативно?розшукову діяльність» від 18.02.1992 № 2135?XII (далі - Закон № 2135?XII).
197.Згідно з положеннями пункту дев`ятого частини першої статті 8 Закону № 2135?XII спеціальним підрозділам для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності надається право здійснювати аудіо -, відеоконтроль особи, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, електронних інформаційних мереж згідно з положеннями статей 260, 263?265 КПК.
198.Відповідно до частини другою статті 258 КПК аудіо -, відеоконтроль особи, як різновид втручання у приватне спілкування, проводиться на підставі ухвали слідчого судді, постановленої в порядку, передбаченому статтями 246, 248, 249 цього Кодексу, що регулюють положення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
199.З матеріалів справи вбачається, що ще до звернення ОСОБА_17 до Служби безпеки України із заявою від 29.10.2015 про вчинення службовими особами ДСЕК кримінального правопорушення (т. 7 а.с. 15) та до внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальні правопорушення № 52015000000000347 від 02.11.2015 та № 52016000000000052 від 26.02.2016 (т. 7 а.с. 4, 6), а саме 15.10.2015 Управлінням внутрішніх розслідувань СБУ розпочато контррозвідувальну справу № 9/209 «Експортери», у межах якої Департаментом оперативного документування СБУ проведено оперативно-технічний захід - аудіо -, відеоконтроль ОСОБА_14, про що 30.10.2015 складено відповідний протокол (т. 7 а.с. 30).
200.У протоколі відображено перебіг зустрічі обвинуваченого ОСОБА_14 із директором ТОВ «Мотордеталь - Конотоп» ОСОБА_16, представником цього підприємства ОСОБА_17 та свідком ОСОБА_24, яка мала місце 24.10.2015. Згаданий протокол приєднаний до матеріалів кримінального провадження на підставі супровідного листа Управління внутрішньої безпеки Служби безпеки України № 9/12709 від 04.12.2015, направленого на виконання доручення на проведення слідчих (розшукових) дій (у порядку статті 40 КПК) від 03.11.2015, наданого слідчим Головного слідчого управління СБУ у межах кримінального провадження № 52015000000000347 (т. 7 а.с. 26?29).
201.Вищезазначені контррозвідувальні заходи проведені на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду міста Києва від 21.10.2015 № 01?8346цт у порядку, передбаченому КПК, з дотриманням вимог Закону № 374?IV, що підтверджено відповідними листами голови Апеляційного суду міста Києва від 29.12.2016 № 01?1/955н/т та від 19.04.2017 № 01?1/320н/т (т. 2 а.с. 110, 198).
202.Отже, проведення оперативно-технічного заходу (далі - ОТЗ) аудіо -, відеоконтроль особи 24.10.2015 відбувалося у межах контррозвідувальної справи, відповідно до Закону України «Про контррозвідувальну діяльність», а не у межах кримінального провадження.
203.Натомість стаття 257 КПК стосується використання інформації, отриманої в результаті проведення негласної слідчої (розшукової) дії в іншому кримінальному провадженні. Положення згаданої статті не регулюють порядку долучення до матеріалів кримінального провадження як доказів результатів тих заходів, які проведено у межах контррозвідувальної справи.
204.Відповідно до абзацу другому частини другої статті 99 КПК матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», за умови відповідності вимогам цієї статті, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як доказ.
205.Подібну правову позицію викладено і в постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 221/2901/15?к [8], від 06.12.2021 у справі № 756/4855/17 [8].
206.З огляду на викладене, Суд дійшов висновку, що доводи захисту про порушення вимог статті 257 КПК є неспроможними та не заслуговують на увагу.
Щодо не відкриття стороні захисту та не дослідження судом відповідної ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення оперативно?технічних заходів
207.Частинами 1?10 статті 290 КПК визначено порядок відкриття матеріалів іншій стороні на стадії закінчення досудового розслідування. Зокрема, відповідно до частини другої цієї статті прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання.
208.Частина 11 цієї ж статті зобов`язує сторони кримінального провадження здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду, а відповідно до положень частини 12 статті 290 КПК в разі, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
209.Водночас, процесуальні документи про надання дозволу на проведення НСРД або ОТЗ не є самостійним доказом у кримінальному провадженні. Відповідно до статті 84 КПК доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд установлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження і підлягають доказуванню, а процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Процесуальні ж документи, які стали підставою для проведення НСРД, не є документами у розумінні частини другої статті 99 КПК, оскільки не містять зафіксованих та зібраних оперативними підрозділами фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб або групи осіб. За загальним правилом, процесуальні документи про дозвіл на проведення ОТЗ (зокрема й відповідні ухвали слідчих суддів) повинні досліджуватися судом під час розгляду справи в суді з метою оцінки допустимості доказів, отриманих у результаті ОТЗ.
210.Водночас, згаданий підхід не враховує особливостей процедури розсекречення зазначених матеріалів, результат здійснення якої залежить не лише від сторони обвинувачення. Твердження про те, що оскільки ОТЗ проводяться правоохоронними органами та використовуються в якості доказів стороною обвинувачення, то ця сторона (зокрема, прокурор - процесуальний керівник досудового розслідування) має їх у своєму розпорядженні, охоплює не всі ситуації, які виникають у правозастосуванні.
211.Загальні висновки, викладені раніше судами України вищих інстанцій стосовно НСРД, не охоплюють повною мірою всіх випадків, які можуть виникати у практиці правозастосування. Адже у кожному конкретному випадку необхідно встановлювати критерії визначення умов допустимості результатів проведення ОТЗ як доказів у кримінальному провадженні та документів, які стали підставою для їх проведення, в контексті виконання вимог статті 290 КПК.
212.Якщо сторона обвинувачення вжила всіх необхідних та залежних від неї заходів, спрямованих на розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення ОТЗ, однак вони не були розсекречені до моменту передачі справи до суду з причин, що не залежали від волі або процесуальної поведінки прокурора, то в такому разі порушень вимог статті 290 КПК з боку сторони обвинувачення немає. Суд має оцінити докази, отримані в результаті ОТЗ в комплексі із розсекреченими процесуальними документами, які стали підставою для їх проведення, та не повинен автоматично визнавати такі докази недопустимими.
213.Як було зазначено вище, у межах контррозвідувальної справи окремі заходи оперативно?розшукової діяльності проводяться з дотриманням правил проведення НСРД, передбачених КПК, отже, порядок проведення таких оперативних заходів регулюється також положеннями Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16.11.2012 № 114/1042/516/1199/936/1687/5 (далі - Інструкція про організацію проведення НСРД).
214.Відповідно до пункту 1.9. зазначеної Інструкції процесуальними документами щодо проведення НСРД є постанови, клопотання, доручення, протоколи уповноваженого співробітника (працівника) оперативного підрозділу, слідчого, прокурора, а також ухвали слідчого судді.
215.Пунктом 5.9. Інструкції про організацію проведення НСРД встановлено, що після завершення проведення НСРД грифи секретності матеріальних носіїв інформації (далі ? МНІ) щодо їх проведення підлягають розсекреченню на підставі рішення прокурора, який здійснює повноваження прокурора в конкретному кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, з урахуванням обставин кримінального провадження та необхідності використання матеріалів НСРД як доказів після проведення таких дій у випадку, якщо витік зазначених відомостей не завдасть шкоди національній безпеці України.
216.Для розсекречення конкретних матеріальних носіїв інформації щодо проведення НСРД керівник органу прокуратури надсилає керівнику органу, де засекречено МНІ, клопотання. У подальшому, після отримання такого клопотання про необхідність скасування грифів секретності створюється експертна комісія з питань таємниць, якій доручається підготовка рішень про скасування грифів секретності. Експертна комісія створюється у складі не менше трьох осіб (залежно від органу: слідчий суддя, слідчий, прокурор у конкретному кримінальному провадженні, працівники режимно-секретних підрозділів, які мають допуск до державної таємниці відповідної форми (пункти 5.11. ? 5.13. Інструкції про організацію проведення НСРД).
217.Рішення комісії оформляється актом скасування грифів секретності матеріальних носіїв секретної інформації, який затверджується керівником органу (пункт 5.22. Інструкції про організацію проведення НСРД). Після розсекречення зазначених МНІ щодо проведення НСРД приймається рішення про їх зняття з обліку в режимно?секретному органі та долучення до матеріалів кримінального провадження у встановленому КПК порядку (пункт 5.27. Інструкції про організацію проведення НСРД).
218.Результати системного аналізу Розділу V цієї Інструкції дають підстави стверджувати, що прокурор не є самостійним суб`єктом розсекречення матеріалів. Він зобов`язаний звернутися з відповідним клопотанням до експертної комісії з питань таємниць, яка й приймає рішення про розсекречення матеріальних носіїв секретної інформації, і право на звернення з таким клопотанням має прокурор, який здійснює повноваження прокурора в конкретному кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням.
219.Це питання комісія вирішує з урахуванням державних інтересів щодо збереження інформації у таємниці. Тільки після розсекречення таких процесуальних документів про дозвіл на проведення НСРД прокурор може долучити їх до матеріалів кримінального провадження у встановленому КПК порядку. Якщо ж комісія приймає рішення про неможливість їх розсекречення, оскільки воно може завдати шкоди державним інтересам, то, відповідно, їх відкриття стороні захисту в порядку статті 290 КПК є неможливим.
220.Отже, на противагу обов`язку сторони обвинувачення до моменту направлення обвинувального акта до суду розкрити всі докази, пов`язані зі справою, шляхом надання доступу до матеріалів провадження, може виникнути ситуація, за якої надання певних матеріалів на цій стадії є неможливим з огляду на державні інтереси щодо збереження певної інформації у таємниці та встановлену процедуру розсекречування відповідних матеріалів.
221.Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на те, що у деяких випадках може виникати необхідність не розкривати певні докази стороні захисту з метою забезпечення основних прав інших осіб або захисту важливих суспільних інтересів, адже їхнє життя, свобода чи безпека також можуть бути поставлені під загрозу. Про це, зокрема, йдеться у рішеннях ЄСПЛ у справах «Леас (Leas) проти Естонії» від 06.03.2012, § 78, «Якуба проти України» від 12.02.2019, § 44, «Доорсон (Doorson) проти Нідерландів» від 26.03.1996, § 70. У таких випадках у кримінальному провадженні виникають конкуруючі інтереси, такі як національна безпека або необхідність захищати свідків у випадку ризику переслідування або використання таємних методів розслідування злочину, які повинні бути протиставлені правам обвинуваченого.
222.Право на розкриття відповідних доказів згідно з правовими позиціями ЄСПЛ не є абсолютним. Однак, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод допускаються лише такі заходи, які обмежують права захисту, що є суворо необхідними (рішення ЄСПЛ у справі «Ван Мехелен (Van Mechelen) та інші проти Нідерландів» від 23.04.1997, § 58). Окрім цього, для того, щоб гарантувати обвинуваченому справедливий судовий розгляд, будь?які труднощі, які викликають обмеження захисту своїх прав, повинні бути належним чином урівноважені та компенсовані процедурами, яких дотримуються національні судові органи (mutatis mutandis, рішення ЄСПЛ у справах «Роу та Девіс (Rowe та Davis) проти Сполученого Королівства» від 16.02.2000, § 61, «Леас (Leas) проти Естонії», цитата вище, § 78).
223.Потрібно врахувати й те, що рішення про відмову у знятті грифу секретності не завжди є остаточним. Якщо на стадії досудового розслідування у розсекреченні було відмовлено, таке рішення може бути переглянуте комісією з урахуванням зміни важливості цих матеріалів після передачі справи щодо обвинуваченого до суду. У разі зняття грифу секретності з таких процесуальних документів на стадії судового провадження, прокурор повинен здійснити їх відкриття стороні захисту, що прямо передбачено вимогами частини одинадцятої статті 290 КПК. Прокурор повинен мати можливість долучити такі документи на підтвердження допустимості результатів проведення НСРД.
224.Тому суд має детально вивчати ситуації, коли процесуальні документи щодо проведених НСРД або ОТЗ не були повністю розкриті стороні захисту на етапі завершення досудового розслідування. За таких обставин поряд з перевіркою дотримання умов наданого дозволу на проведення ОТЗ суд повинен з`ясувати причини, які перешкодили прокурору відкрити їх на більш ранній стадії. Крім того, суд згідно з усталеною практикою ЄСПЛ повинен надати стороні захисту у змагальному процесі належні процесуальні гарантії для забезпечення можливості представити свої аргументи щодо їх допустимості та належності.
225.З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 51016000000000052 надійшов до Подільського районного суду міста Києва 11.03.2016 (т. 1 а.с. 1), а до Вищого антикорупційного суду разом з матеріалами судового провадження - 19.09.2019 (т. 5 а.с. 222).
226.Під час судового розгляду прокурор ОСОБА_7 пояснила суду, що ухвалу слідчого судді від 21.10.2015 № 01?8346цт не було розсекречено, оскільки в Апеляційному суді міста Києва склалася стала практика, відповідно до якої експертна комісія з питань таємниць відмовляє у задоволенні відповідних клопотань з мотивів відсутності нормативного врегулювання порядку розсекречення ухвал про надання дозволів на проведення оперативного?технічних заходів, постановлених у межах контррозвідувальних справ. З наведених вище причин неодноразові спроби розсекретити ухвалу слідчого судді під час судового розгляду не надали позитивного результату.
227.Зазначені доводи прокурора підтверджуються листом голови експертної комісії з питань таємниць Київського апеляційного суду (колишня назва ? Апеляційний суд міста Києва) від 16.09.2020 № 2561, відповідно до якого члени зазначеної комісії констатують неможливість застосування за аналогією положень Інструкції про організацію проведення НСРД для розсекречування матеріальних носіїв інформації, маючих відношення до контррозвідувальних справ (т. 14 а.с. 225). Аналогічну відповідь від 12.07.2017 № 01?1/634/н/т про відсутність правових підстав для розсекречення ухвали слідчого судді від 21.10.2015 надано головою Апеляційного суду міста Києва на запит судді Подільського районного суду міста Києва (т. 3 а.с. 71).
228.Окрім того, як зазначила прокурор ОСОБА_7, згадані вище оперативно?технічні заходи проведено Службою безпеки України у межах контррозвідувальної справи, яка на даний час залишається засекреченою, за виключенням відомостей, викладених в протоколі від 30.10.2015. Прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури не здійснюють процесуальне керівництво в контррозвідувальних справах, тому не мають повноваження щодо ініціювання розсекречення відповідних матеріалів.
229.Зі змісту відповідей Апеляційного суду міста Києва від 29.12.2016 № 01?1/955н/т, від 19.04.2017 № 01?1/320н/т та Управління внутрішньої безпеки Служби безпеки України від 12.04.2017 № 9/3950 на запити заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 та адвоката ОСОБА_10, вбачається, що 21.10.2015 слідчим суддею Апеляційного суду міста Києва у справі № 9/209 дійсно постановлена ухвала, зареєстрована під номером 01?8346цт, якою надано дозвіл на здійснення заходів, які тимчасово обмежують конституційні права і свободи людини і громадянина. Згадана контррозвідувальна справа та ухвала слідчого судді не розсекречувались та мають гриф секретності «Цілком таємно» (т. 2 а.с. 108, 194, 196).
230.Окрім того, за клопотанням адвоката ОСОБА_10 Подільським районним судом міста Києва до Апеляційного суду міста Києва направлено запити №758/3123/16-к від 29.05.2017 та від 30.06.2017 щодо можливості розсекречення ухвали слідчого судді № 01-8346цт, на які отримано відповідь від 12.07.2017 №011/634н/т про відсутність правових підстав для розсекречення вказаного матеріального носія секретної інформації (т. 2 а.с. 211; т. 3 а.с. 48, 71).
231.Ураховуючи наведене, зокрема й правову позицію Київського апеляційного суду щодо відсутності правових підстав для розсекречування ухвал слідчих суддів, постановлених у межах контррозвідувальних справ, Суд дійшов висновку про те, що як під час досудового розслідування, так і в ході судового розгляду сторона обвинувачення об`єктивно не мала можливості відкрити стороні захисту ухвалу слідчого судді від 21.10.2015 № 01?8346цт.
232.Водночас, з метою надання стороні захисту у змагальному процесі належних процесуальних гарантій для забезпечення можливості представити свої аргументи щодо допустимості та належності доказів, протягом судового розгляду Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою вживалися заходи спрямовані на розсекречення матеріалів, які стали процесуальною підставою для проведення оперативно?технічних заходів, і яких немає в її розпорядженні.
233.Так, 17.07.2020 судом задоволено клопотання прокурора ОСОБА_7 про тимчасовий доступ до матеріалів контррозвідувальної справи № 9/209 (т. 14 а.с.111, 117), у результаті реалізації якого стороною обвинувачення отримано та відкрито захисту такі документи (т. 14 а.с. 211?214):
- витяг з постанови від 15.10.2015 (розсекречений), зі змісту якого вбачається, що уповноваженою особою Управління внутрішньої безпеки СБУ, на підставі одержаної у встановленому Законом порядку інформації щодо можливої діяльності на шкоду державній безпеці України з боку громадянина України ОСОБА_14 щодо збору останнім спільно з іншими особами інформації з метою передачі її стороннім особам за матеріальну винагороду, тобто вчинення тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 328 КК України (Розголошення державної таємниці), стосовно ОСОБА_14 та інших осіб заведено контррозвідувальну справу № 9/209 (т. 14 а.с. 214);
- витяг з клопотання на отримання дозволу на проведення негласних оперативно?розшукових заходів від 15.10.2015 № 9/980ук (розсекречений), зі змісту якого вбачається, що уповноваженою особою Управління внутрішньої безпеки СБУ до Апеляційного суду міста Києва подано клопотання про надання дозволу на проведення аудіо -, відеоконтролю фігурантів контррозвідувальної справи, зокрема ОСОБА_14 (т. 14 а.с. 213);
- службова записка начальника третього відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_1 від 07.08.2020 вхідний № 9/254, відповідно до якої станом на 07.08.2020 матеріали контррозвідувальної справи № 9/980 зберігаються у приміщення СБУ та мають гриф обмеження доступу «Цілком таємно». В матеріалах містяться зазначені вище постанова та клопотання, а також ухвала слідчого судді № 01?8346цт (т. 14 а.с. 212);
- лист Київського апеляційного суду № 2641н/т від 23.09.2020, відповідно до якого зазначена судова інстанція підтверджує той факт, що слідчим суддею ОСОБА_25 21.10.2015 дійсно постановлено ухвалу, яка зареєстрована під номером 01?8346цт, про надання на два місяці з моменту постановлення ухвали дозволу на проведення контррозвідувальних заходів у межах ведення справи № 9/209. Клопотання Управління внутрішньої безпеки СБУ № 9/980ук від 15.10.2015 на проведення контррозвідувальних заходів задоволено повністю (т. 14 а.с. 224);
- відповідь заступника Генерального прокурора ОСОБА_26 від 26.05.2020 № 28?295ВН?20, відповідно до якої 16.10.2015 із Служби безпеки України першому заступнику Генерального прокурора України ОСОБА_27, якого наказом Генерального прокурора України від 01.10.2015 № 7дск/РС було уповноважено на здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення контррозвідувальної діяльності, надійшло на погодження чотири клопотання про проведення оперативно?розшукових заходів у контррозвідувальній справі № 9/209. Цього ж дня клопотання були розглянуті та повернуті ініціатору (т. 14 а.с. 217).
234.Водночас, за клопотанням прокурора ОСОБА_7 від 28.12.2021 Вищим антикорупційним судом з Київського апеляційного суду 24.01.2022 та 23.02.2022 витребувано ухвалу слідчого судді № 01?8346цт для забезпечення стороні захисту ознайомлення з її змістом в умовах режимно-секретної частини Вищого антикорупційного суду (т. 18 а.с 145, 187) та роз`яснювалося стороні захисту право отримання разового доступу до державної таємниці для ознайомлення із відповідними матеріалами. Проте, листом від 08.02.2022 № 350н/т у наданні зазначеного судового рішення було відмовлено з посиланням на необхідність дотримання режиму секретності (т. 18 а.с. 176).
235.У подальшому, згідно з повідомленням Київського апеляційного суду від 10.05.2022 № 017н/т у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, відповідно до пункту 737 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 № 939, на виконання наказу голови суду від 18.03.2022 № 07?РСО ухвалу слідчого судді від 30.10.2015 № 01?8346цт було знищено (т. 18 а.с.195).
236.Отже, з матеріалів, додатково відкритих прокурором стороні захисту, вбачається, що у межах контррозвідувальної справи, заведеної 15.10.2015 Управлінням внутрішньої безпеки Служби безпеки України, на підставі одержаної у встановленому законом порядку інформації щодо можливої діяльності на шкоду державній безпеці України з боку громадян України щодо збору таємної інформації з метою передачі її стороннім особам за матеріальну винагороду, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 328 КК України (Розголошення державної таємниці), уповноважена особа, за погодженням з уповноваженим прокурором, звернулася до Апеляційного суду міста Києва із клопотанням від 15.10.2015 про надання дозволу на проведення стосовно ОСОБА_14 та інших осіб оперативно?технічних заходів у вигляді аудіо -, відеоконтролю особи. Ухвалою слідчого судді ОСОБА_25 від 21.10.2015 № 01?8346цт згадане клопотання задоволено повністю, з підстав, викладених в його (клопотанні) мотивувальній частині, та надано дозвіл на здійснення відповідного оперативно?технічного заходу строком на два місяці з моменту постановлення ухвали.
237.Зазначені вище додаткові матеріали були відкриті стороні захисту 23.09.2020 (т. 14 а.с. 206), тобто задовго до допиту обвинуваченого та закінчення з`ясування обставин та дослідження доказів у даному кримінальному провадженні. Після цього сторона захисту мала процесуальну можливість підготуватися та скорегувати лінію захисту у зв`язку з відкриттям їй вищезазначених документів.
238.Ураховуючи наведене, зокрема й процесуальну поведінку учасників кримінального провадження, Суд вважає, що при розгляді цього кримінального провадження не було порушено балансу інтересів сторін провадження, вони нарівно використовували надані їм процесуальні права на збирання та подання до суду доказів і у зв`язку з цим мали можливість для підготовки в обстоюванні своїх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК. Відкриття стороні захисту вищезазначених документів у цілому було здійснено з дотриманням вимог частини 11 статті 290 КПК. Тому немає підстав для визнання недопустимим доказом відомостей, зазначених у протоколі за результатами проведення оперативно-технічних заходів у вигляді аудіо ?, відеоконтролю особи від 30.10.2015 № 9/12384 з доданими до нього оптичними дисками з аудіо -, відеозаписами розмов № 9/1161цт, № 9/1162цт та № 9/1163цт від 26.10.2015. Ба більше, на дослідженні зазначених доказів наполягала сторона захисту на обґрунтування своєї правової позиції щодо вчинення стосовно ОСОБА_14 провокації вчинення злочину (постанова Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 459/3331/16?к [10].
239.Додатково Суд звертає увагу на те, що відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості у кримінальному провадженні № 52015000000000347 від 02.11.2015 про кримінальне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 368 КК, внесені до згаданого реєстру на підставі матеріалів правоохоронних органів, зокрема повідомлення начальника Управління внутрішньої безпеки СБУ про вчинення правопорушення від 31.10.2015 № 9/11358 (т. 7 а.с. 13) та заяви представника ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» ОСОБА_17 від 30.10.2015 про вчинення злочину (т. 7 а.с. 15).
240.Водночас, заява ОСОБА_17 про вчинення злочину містить достатні відомості про кримінальне правопорушення та об`єктивно свідчить про вчинення особою такого правопорушення. У заяві зазначені відомості, що підтверджують реальність конкретної події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення). Тому, у відповідності до положень ст. 214 КПК, заява ОСОБА_17 про вчинення злочину є самостійною й достатньою підставою для внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення, вчиненого ОСОБА_14 .
241.З огляду на викладене, навіть якби Суд дійшов висновку про недопустимість доказів, отриманих у межах контррозвідувальної справи, це не стало б підставою для застосування доктрини «плодів отруйного дерева» по відношенню до інших доказів сторони обвинувачення, як на цьому наполягав захист.
Щодо використання прокурором копій електронних документів
242.Щодо посилань захисту на те, що аудіо -, відеозаписи розмов на оптичних дисках № 9/1161цт, № 9/1162цт та № 9/1163цт від 26.10.2015, які є додатком до протоколу про проведення оперативно?технічних заходів від 30.10.2015 (т. 7 а.с. 38?40), містяться копії електронних документів, а не оригінали, Суд звертає увагу на те, що всі ідентичні за своїм змістом екземпляри електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.
243.Так, відповідно до положень Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 № 851?IV (далі - Закон № 851?IV) та частини третьої статті 99 КПК оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.
244.Матеріальний носій є лише способом збереження інформації, який має значення тільки коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ може існувати на різних носіях.
245.З огляду на зазначене, файли, записані на оптичних дисках № 9/1161цт, № 9/1162цт та № 9/1163цт від 26.10.2015, що долучені як додатки до протоколу про проведення за наслідками оперативно?технічних заходів від 30.10.2015 є оригіналами електронних документів, отриманих під час згаданих дій та надані суду відповідно до частини третьої статті 99 КПК, а тому є допустимими доказами у даному кримінальному провадженні.
Оцінка допустимості доказів, отриманих у результаті здійснення негласних слідчих (розшукових) дій
246.Наполягаючи на недопустимості доказів, отриманих у результаті здійснення негласних слідчих (розшукових) дій, захист зазначив, що: (1) ухвали про надання дозволу на НСРД та постанова про спеціальний слідчий експеримент не були вчасно відкриті захисту (с/з від 20.02.2020 10:14, 10:43); (2) відповідні протоколи НСРД складені неуповноваженими особами; (3) у порушення вимог частини четвертої статті 271 КПК протокол про контроль за вчиненням злочину складено у відсутність обвинуваченого; (4) органом досудового розслідування не виконано вимоги статті 253 КПК, а саме ОСОБА_14 письмово не повідомлено про факт проведення щодо нього НСРД; (5) в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження належного оформлення співпраці ОСОБА_24 та ОСОБА_16 із органами СБУ (вперше обвинувачений звернув увагу суду під час допиту 24.02.2023); (6) ОСОБА_17 та особи, які залучилися під час проведення НСРД в якості понятих, не мали допуску до державної таємниці.
247.Зазначені доводи захисту щодо недопустимості доказів суд вважає неспроможними та не бере до уваги, виходячи з такого.
248.З матеріалів справи вбачається, що органом досудового розслідування у межах даного кримінального провадження отримано дозвіл на здійснення негласних слідчих (розшукових) дій, таких як: контроль за вчиненням злочину, обстеження публічно недоступних місць, візуальне спостереження за особою, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, аудіо ?, відеоконтроль особи, установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу.
249.Контроль на етапі ініціювання надання дозволу на проведення щодо обвинуваченого НСРД (проведення яких здійснюється з дозволу слідчого судді) та санкціонування проведення дій, що імітують злочинну поведінку, здійснювався прокурором, а в частині надання дозволу на інші НСРД, забезпечувався слідчим суддею. Водночас процедура надання дозволу на проведення НСРД була зрозумілою та передбачуваною, застосування таких заходів повністю ґрунтувалось на нормах КПК і переслідувало легітимну мету. Приймаючи постанови про контроль за вчиненням злочину, прокурор пересвідчився у відсутності провокації злочину, зазначивши про це детальні відомості у постанові.
250.Контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту та аудіо ?, відеоконтроль особи проведені за дорученням слідчого в ОВС другого відділу Першого управління досудового розслідування Головного управління Служби безпеки України від 06.11.2015 № 6/1818т/нсд (т. 5 а.с. 157) на підставі (1) постанови прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримки державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами СБУ, ДМС та ДПСУ Департаменту нагляду у кримінальних провадженнях Генеральної прокуратури України від 06.11.2015 (т. 5 а.с. 154) та (2) наведених нижче ухвал слідчого судді Апеляційного суду міста Києва.
251.Так, відповідно до ухвал слідчого судді Апеляційного суду міста Києва від 06.11.2015 № 01?13012н/тНСД та № 01?13013н/тНСД, строком на два місяці надано дозвіл на здійснення таких негласних слідчих (розшукових) дій (т. 2 а.с. 22, 24):
- аудіо -, відеоконтроль особи у місцях її перебування стосовно ОСОБА_14 та ОСОБА_23 ;
- зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж по абонентських номерах мобільних телефонів: НОМЕР_1, НОМЕР_2, якими користувався ОСОБА_14, та по абонентських номерах мобільних телефонів: НОМЕР_3, міському телефону номер НОМЕР_4, якими користувався ОСОБА_23 ;
- установлення місцезнаходження радіоелектронних засобів, а саме мобільних телефонів з номерами: НОМЕР_1, НОМЕР_2, якими користувався ОСОБА_14, та мобільного телефону НОМЕР_3, яким користувався ОСОБА_23 ;
- візуальне спостереження за особою у публічних місцях з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів стосовно ОСОБА_14 та ОСОБА_23 .
252.Водночас Суд звертає увагу, що з матеріалів кримінального провадження вбачається, що стороною обвинувачення в якості доказів надано суду протоколи про результати аудіо -, відеоконтролю ОСОБА_14 та проведення стосовно нього спеціального слідчого експерименту.
Щодо обґрунтованості застосування НСРД у даному кримінальному проваджені
253.Чинним законодавством встановлені певні запобіжники від безконтрольного застосування НСРД, як на рівні суб`єктів, що видають дозвіл на їх проведення, так і з огляду на тяжкість злочину, для розслідування якого, на думку слідчого, прокурора, їх проведення є необхідним.
254.Так, відповідно до частини другої статті 246 КПК негласні слідчі (розшукові) дії, зокрема контроль за вчиненням злочину та аудіо -, відеоконтроль особи, проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів у випадках, якщо відомості про кримінальне правопорушення, особу, яка його вчинила, неможливо отримати в іншій спосіб.
255.З матеріалів справи вбачається, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52015000000000347 розпочалося 02.11.2015 за ознаками злочину, передбаченого частиною четвертою статті 368 КК, який відповідно до частини п`ятою статті 12 КК в редакції станом на час вчинення кримінального правопорушення є особливо тяжким злочином.
256.Водночас, враховуючи специфіку вчинення корупційних кримінальних правопорушень, їх високу латентність, особу ОСОБА_14, який на момент інкримінованих йому дій був заступником директора Департаменту - начальником відділу державної експертизи міжнародних передач апаратури керування, електрообладнання та товарів подвійного використання Департаменту державної експертизи Державної служби експортного контролю України, мав допуск до державної таємниці, отримати докази в цьому кримінальному провадженні інакше як за допомогою комплексу синхронізованих НСРД було неможливим або дуже складним.
257.За результатами проведення НСРД, зустрічі і розмови ОСОБА_17, ОСОБА_24 та ОСОБА_14, які відбувались у межах кримінального провадження протягом листопада - грудня 2015 року, були зафіксовані на аудіо - та відеозаписах, здобутих за допомогою технічних засобів, що дає можливість Суду безпосередньо сприймати обставини зустрічей (зміст розмов, контекст і характер висловлювань та фраз співрозмовників, їх вираз обличчя, рухи, жести тощо) та надати об`єктивну й незалежну оцінку діям учасників зустрічей. Зазначені результати відображені у протоколі за результатами контролю за вчиненням злочину від 10.12.2015 № 9/355 (т. 7 а.с. 245) та протоколах про проведення НСРД від 16.11.2015, 04.12.2015 та 10.12.2015 з додатками (т. 12 а.с. 84, 104, 126).
258.Отже, рішення щодо проведення стосовно ОСОБА_14 негласних слідчих (розшукових) дій є обґрунтованим.
Щодо несвоєчасного відкриття стороні захисту ухвал слідчого судді про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, обґрунтованості застосування стосовно обвинуваченого НСРД
259.Сторона захисту вказує на недопустимість 1) ухвал Апеляційного суду м. Києва від 06.11.2015 та від 01.12.2015 (т. 2 а.с. 16?24), 2) постанови про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину у виді спеціального слідчого експерименту від 06.11.2015 (т. 5 а.с. 154), а також 3) клопотань слідчого про надання дозволу на проведення НСРД від 04.11.2015 та від 20.11.2015 (т. 21 а.с. 120?125) у зв`язку із тим, що стороні захисту не відкривались вказані документи в порядку, передбаченому статтею 290 КПК. Як наслідок, сторона захисту зазначає про недопустимість доказів, які містяться у відповідних протоколах НСРД.
260.Відповідаючи на доводи сторони захисту, суд зазначає, що оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення.
261.Самі по собі процесуальні рішення, такі як постанови і доручення, ухвалені під час досудового розслідування, судові рішення, витяги з ЄРДР, а також змагальні документи (клопотання, заяви, скарги тощо) не можуть оцінюватися з погляду допустимості, оскільки не є доказами у значенні статті 84 КПК. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13.06.2023 у справі № 520/2703/17 [11].
262.Відповідно до частини 12 статті 290 КПК якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
263.Так, діючий Кримінальний процесуальний кодекс України набув чинності 19.11.2012. Побіжно, напрацювання судової практики найвищої судової інстанції стосовно визнання недопустимим доказами у зв`язку з невідкриттям в порядку статті 290 КПК матеріалів, які є правовою підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій, розпочалося лише у 2017 році, зокрема із ухваленням постанови Верховного Суду України від 16.03.2017 у справі № 5?364кс16.
264.У подальшому, практику визнання недопустимими доказами, невідкритих стороні в порядку статті 290 КПК, Верховний Суд України продовжив у постанові від 12.10.2017 у справі № 5?237кс (15)17 [12], де зробив висновок, що відкриті захисту лише під час апеляційного розгляду докази, які вже існували на момент звернення із обвинувальним актом, не можуть вважатися судом допустимими.
265.Отже, зазначену вище судову практику було сформовано вже після надходження обвинувального акта у даному кримінальному провадженні (11.03.2016) до Подільського районного суду міста Києва (т. 1 а.с. 1).
266.Згодом, Верховний Суд у постанові від 16.10.2019 у справі № 640/6847/15?к [13] зробив висновок, що якщо сторона обвинувачення під час досудового розслідування своєчасно вжила всі необхідні та залежні від неї заходи, спрямовані на розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД, однак такі документи не були розсекречені з причин, що не залежали від волі і процесуальної поведінки прокурора, то суд не може автоматично визнавати протоколи НСРД недопустимими доказами з мотивів невідкриття процесуальних документів, якими санкціоноване їх проведення. Окрім того, у вказаній постанові зазначено, що якщо сторона обвинувачення не вжила необхідних та своєчасних заходів, що спрямовані на розсекречення процесуальних документів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД і яких немає в її розпорядженні, то в такому випадку має місце порушення норм статті 290 КПК.
267.Аналіз вказаної постанови свідчить про те, що на суд покладено обов`язок встановлювати чи вживались прокурором необхідні та своєчасні заходи, що спрямовані на розсекречування документів, які стали правовою підставою для НСРД, і вже в залежності від цих обставин встановлювати допустимість чи недопустимість таких доказів.
268.Водночас, Суд звертає увагу, що конкретні ситуації, які виникають у правозастосуванні, є надзвичайно різними та не можуть охоплюватися одним загальним висновком, сформованим Верховним Судом. Отже, судом лише на підставі комплексної оцінки всіх доказів, щодо яких змогли висловитись, і сторона обвинувачення, і сторона захисту може бути прийнято справедливе, законне й мотивоване рішення.
269.Так, у рішенні «Якуба проти України» від 12.02.2019 Європейський суд з прав людини зазначив, що право на розкриття відповідних доказів не є абсолютним правом. У будь?якому кримінальному провадженні можуть виникати конкуруючі інтереси, наприклад, національна безпека або необхідність захисту свідків, що піддаються ризику репресій, або збереження таємних поліцейських методів розслідування злочинів, які повинні бути урівноважені з правами обвинувачених тощо. У деяких випадках може бути необхідним отримання певних доказів від сторони захисту, щоб зберегти основні права іншої особи або захистити важливий суспільний інтерес. Проте, лише такі заходи, які обмежують право на захист і є суворо необхідними, є також припустимими згідно з пунктом першим статті 6 Конвенції. Ба більше, для того, щоб гарантувати обвинуваченому справедливий судовий розгляд, будь?які труднощі, які викликають обмеження прав захисту, повинні бути належним чином компенсовані процедурами, яких дотримуються судові органи [14].
270.Окрім того, суд звертає увагу, що на відміну від доказів, що стосуються предмета доказування, обсяг яких сторона обвинувачення має можливість визначити наперед, виходячи з вимог статті 91 КПК та характеру обвинувачення, характер і обсяг відомостей, які стосуються обставин, що не відносяться до предмета доказування, але можуть мати значення, наприклад, для з`ясування допустимості чи достовірності наданих сторонами доказів, практично неможливо визначити наперед.
271.У протилежність інквізиційному процесу, у якому обсяг доказів майже повністю визначається стороною обвинувачення, в змагальному процесі жодна зі сторін не може достеменно передбачити наперед весь хід судового процесу і обсяг доказів, який їй знадобиться для обстоювання своєї позиції. Враховуючи, що сторони вільні у використанні своїх процесуальних прав і самостійно обирають стратегію і тактику ведення справи (статті 22 та 26 КПК), у тому числі тактику спростування доказів, наданих протилежною стороною, обсяг відомостей, які можуть бути надані на спростування чи, навпаки, на підтвердження допустимості чи достовірності доказів, не може бути визначено заздалегідь, оскільки залежить від динаміки кримінального провадження, яка визначається головним чином діями сторін у процесі.
272.Отже, сторона, у володінні якої знаходяться процесуальні рішення, які обґрунтовують допустимість наданих доказів, приймає рішення про необхідність їх надання суду лише у випадку, якщо допустимість цих доказів обґрунтовано поставлена під сумнів на тих чи інших підставах. У такому разі у сторони, яка надала «спірний» доказ, виникає обов`язок довести його допустимість (частина друга статті 92 КПК), надавши інші докази або процесуальні рішення, і, відповідно, як умова можливості використання у суді - обов`язок відкрити їх іншій стороні. У той же час суд, що розглядає справу, має забезпечити стороні можливість підготувати свою позицію щодо наданого доказу, який не був відкритий стороні на більш ранніх стадіях провадження (аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 11.05.2021 у справі № 737/838/16?к [15].
273.З матеріалів справи вбачається, що органом досудового розслідування у межах даного кримінального провадження здійснювалися такі негласні слідчі (розшукові) дії: 1) контроль за вчиненням злочину та 2) аудіо ?, відеоконтроль особи.
274.Так, перелічені негласні слідчі (розшукові) дії проведені за дорученням слідчого в ОВС другого відділу Першого управління досудового розслідування Головного управління Служби безпеки України № 6/1818т/нсд від 06.11.2015 (т. 5 а.с. 157) на підставі (1) постанови прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримки державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами СБУ, ДМС та ДПСУ Департаменту нагляду у кримінальних провадженнях Генеральної прокуратури України № 04/4/2?3475т від 06.11.2015 про проведення у межах кримінального провадження № 22015000000000347 від 02.11.2015 негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у виді спеціального слідчого експерименту (т. 5 а.с. 154) та (2) ухвал Апеляційного суду міста Києва від 06.11.2015 № 01?13013т/нсд та № 01?13012т/нсд (т. 2 а.с. 22, 24).
275.Результати зазначених НСРД викладені у протоколі про результати контролю за вчиненням злочину від 10.12.2015 та протоколах про проведення НСРД від 16.11.2015, 04.12.2015 та 10.12.2015 (т. 7 а.с. 245; т. 12 а.с. 84, 104, 126).
276.Водночас, Суд звертає увагу, що у вищевказаних протоколах, як підстава проведення НСРД, зазначена ухвала Апеляційного суду міста Києва від 06.11.2015 № 01?13010т/нсд (замість № 01?13012т/нсд). Однак, дослідивши вказані документи, суд дійшов висновку, що у тексті протоколів має місце очевидна технічна описка, в частині зазначення номера ухвали Апеляційного суду міста Києва, оскільки за вказаним номером ухвала у даному кримінальному провадженні не використовувалася. Проте, така розбіжність в цілому не впливає на достовірність фактичних даних, які містяться у цих протоколах.
277.Як убачається з матеріалів кримінального провадження, на стадії досудового розслідування під час виконання вимог статті 290 КПК стороні захисту дійсно не відкривались постанова про контроль за вчиненням злочину, ухвали слідчого судді Апеляційного суду міста Києва, якими було надано дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій стосовно ОСОБА_14 та ОСОБА_23 та клопотання про надання такого дозволу (т. 12 а.с. 174).
278.Суд звертає увагу, що КПК чітко встановлює процесуальні підстави проведення НСРД, а в протоколі про результати їх проведення завжди вказується, на підставі якого рішення такі дії проводилися. Отже, не можна стверджувати, що для сторони захисту в цілому буде неочікуваним побачити відповідний процесуальний документ, якщо його буде відкрито не на стадії закінчення досудового розслідування, а пізніше - судового провадження.
279.Більше того, змагальність процесу передбачає свободу сторін у висловленні своїх заперечень, у тому числі щодо допустимості тих чи інших доказів. Це, зокрема, прямо випливає зі змісту частини третьої статті 89 КПК, яка передбачає, що сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими. Цьому праву кореспондує відповідний обов`язок іншої сторони довести допустимість такого доказу (частина друга статті 92 КПК).
280.Відповідно до принципу диспозитивності, який викладено у статті 26 КПК, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, які передбачені КПК, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесено на їх розгляд сторонами та віднесено до їх повноважень цим Кодексом.
281.У зв`язку з цим розумно було б очікувати сумлінної процесуальної поведінки не тільки від сторони обвинувачення, але й від сторони захисту. Отже, якщо сторона захисту, ознайомившись із відкритими їй матеріалами досудового розслідування, виявить, що в них наявний протокол про результати НСРД, але відсутні процесуальні документи, які стали підставою для проведення цих дій, і вона вважатиме за необхідне ознайомитися з цими документами, цілком очікувано розраховувати на те, що ця сторона якнайскоріше заявить слідчому, прокурору чи суду клопотання про необхідність відкриття і долучення вказаних документів до матеріалів провадження. Вказане цілком узгоджується із практикою Верховного суду (постанова Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 718/1433/17 [16]) та Європейського суду з прав людини.
282.Отже, баланс інтересів сторін не на користь сторони захисту буде порушено не стільки у випадку, якщо відповідний процесуальний документ не буде відкрито на стадії закінчення досудового розслідування, скільки в ситуації, якщо всупереч клопотанню, своєчасно заявленому в суді стороною захисту, цей документ, через бездіяльність представника публічного обвинувачення, так і не буде відкритий або буде відкритий із невиправданою затримкою, коли сторона захисту вже не матиме можливості належним чином підготуватися до захисту і скорегувати лінію захисту.
283.З матеріалів справи вбачається, що 11.03.2016 до Подільського районного суду міста Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному проваджені № 51016000000000052 за обвинуваченням ОСОБА_14 у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 368 КК (т. 1 а.с. 1).
284.Як убачається із супровідного листа Апеляційного суду міста Києва від 25.03.2016 № 01?1/199 н/т Актом експертної комісії з питань таємниць цього суду № 9/2016, затвердженим головою суду, лише 25.03.2016 скасовано гриф секретності ухвал Апеляційного суду міста Києва від 06.11.2015 № 01?13012т/нсд та № 01?13013т/нсд, а також від 01.12.2015 № 01?13473т/нсд, № 01?13475т/нсд, та № 01?13478т/нсд (т. 2 а.с. 13). Отже, розсекречення зазначених ухвал відбулося через 14 днів після надходження обвинувального акта до суду.
285.Відповідно до протоколу про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування 24.10.2016 стороні захисту надано доступ до додаткових матеріалів досудового розслідування, а саме: п`яти ухвал Апеляційного суду міста Києва у кримінальному провадженні № 22015000000000347 (т. 5 а.с. 177).
286.21.12.2016 під час судового засідання у Подільському районному суді міста Києва прокурором заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи ухвал слідчого судді Апеляційного суду міста Києва про надання дозволу на проведення НСРД (т. 2 а.с. 26).
287.Як убачається з відмітки на зворотній стороні постанови прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами СБУ, ДМС та ДПСУ Департаменту нагляду у кримінальних провадженнях Генеральної прокуратури України ОСОБА_28 про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 06.11.2015 № 04/4/2?3475т, остання розсекречена начальником Управління забезпечення охорони державної таємниці Генеральної прокуратури України ОСОБА_29 02.01.2019 на підставі акта № 20/3?341 (т. 5 а.с. 154).
288.Відповідно до відмітки на зворотній стороні доручення від 06.11.2015 № 6/1818т/нсд, останнє було розсекречено на підставі акта від 21.11.2018 № 6/7805?1 (т. 5 а.с. 157).
289.Згідно із журналом судового засідання від 23.01.2019 у Подільському районному суді міста Києва прокурором долучено розсекречені доручення від 06.11.2015 № 6/1818т/нсд та постанова від 06.11.2015 № 04/4/2?3475т (т. 5 а.с. 159).
290.23.01.2019 захисник ОСОБА_10 письмовою розпискою підтвердив факт відкриття вказаних документів (доручення від 06.11.2015 № 6/1818т/нсд та постанова від 06.11.2015 № 04/4/2?3475т) стороні захисту (т. 5 а.с. 158).
291.19.09.2019 обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52016000000000052 надійшов до Вищого антикорупційного суду.
292.Лише наприкінці судового розгляду захисники звернули увагу на те, що стороною обвинувачення не розсекречено та не відкрито стороні захисту клопотання слідчого, які стали підставою для постановлення згаданих вище ухвал слідчого судді Апеляційного суду міста Києва від 06.11.2015. Внаслідок цього, прокурором було вжито заходів для відкриття стороні захисту додаткових матеріалів.
293.Так, відповідне клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Другого відділу Першого управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБУ ОСОБА_30 про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 04.11.2015 № 6/1789т/нсд розсекречено на підставі акта від 10.02.2022 № 61827?с, про що на зворотній стороні клопотань міститься відповідна відмітка (т. 21 а.с. 120), та відкрито стороні захисту, що підтверджується протоколом про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 13.03.2023 (т. 21 а.с. 119).
294.Підсумовуючи викладене, Суд звертає увагу, що в ході виконання вимог статті 290 КПК стороні захисту відкривалися протоколи негласних слідчих (розшукових) дій, в яких як підстави проведення НСРД зазначалися вказані ухвали, постанова та доручення, а тому очевидно, що сторона захисту ще на стадії ознайомлення з матеріалами досудового розслідування була обізнана про те, що відповідні рішення приймалися. При цьому, знаючи про існування відповідних процесуальних документів, будь?яких клопотань чи зауважень щодо обсягу відкритих матеріалів на стадії завершення досудового розслідування сторона захисту не заявляла. Вказане свідчить про те, що на початку судового провадження сторона захисту не вважала ці документи такими, що мають значення для виправдання обвинуваченого чи для правової позиції захисту в цілому.
295.Водночас, на момент розсекречення ухвал Апеляційного суду міста Києва про надання дозволу на проведення НСРД (24.10.2016) судової практики про необхідність розсекречення процесуальних документів, які слугували правовою підставою для проведення НСРД не було, а отже, була відсутня і практика про визнання таких доказів недопустимими.
296.На переконання Суду, висновки суду касаційної інстанції, які впливають на вирішення питання про допустимість доказів, не мають ретроспективної дії.
297.У цьому ключі варто звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом («Kress проти Франції», [ВП], № 39594/98, п. 72, ECHR 2001?VI; «F.C.B. проти Італії», рішення від 28.08.1991, Series А no. 208-B, п. 33; «Т. проти Італії», рішення від 12.10.1992, Series А no 245-C, п. 26; та «Kaya проти Австрії», № 54698/00, п. 28, рішення від 08.06.2006).
298.Враховуючи вищевикладене, Суд дійшов висновку, що прокурор на рівні із стороною захисту має право розраховувати на належне використання процесуальних прав на збирання та подачу до суду доказів для підтримання державного обвинувачення, спростування позиції та тверджень захисту, про які не було зазначено на стадії досудового розслідування.
299.Також суд бере до уваги, що з моменту відкриття прокурором відповідних документів (24.10.2016, 23.01.2019 та 13.03.2023) і до закінчення судового розгляду у Вищому антикорупційному суді та допиту обвинуваченого (15.03.2023) сторона захисту мала достатньо часу і можливостей у змагальному процесі довести перед судом аргументи щодо недопустимості відомостей, отриманих у результаті проведення НСРД, у сукупності з оцінкою правової підстави для їх проведення.
300.Отже, судом встановлено таке: 1) вказані процесуальні документи (клопотання, ухвали, постанова, доручення) не існували у розпорядженні сторони обвинувачення на момент закінчення досудового розслідування; 2) після розсекречення вказаних процесуальних документів вони без зволікань були надані стороні захисту для ознайомлення; 3) у сторони захисту було достатньо часу для врахування цих документів під час обстоювання своєї правової позиції та лінії захисту; 4) судова практика про визнання протоколів НСРД недопустимими внаслідок невідкриття стороні захисту документів, які стали підставою для проведення НСРД, склалася після того, як сторона обвинувачення звернулася до суду із обвинувальним актом.
301.З огляду на викладене, Суд дійшов висновку, що під час судового розгляду не було порушено балансу інтересів сторін кримінального провадження, вони нарівні використовували надані їм процесуальні права на збирання та подання до суду доказів та у зв`язку із цим мали достатньо часу для обстоювання своїх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК. Відкриття стороні захисту вказаних клопотань, ухвал, постанови та доручення було здійснено з дотриманням вимог частини 11 статті 290 КПК, а тому немає підстав для визнання недопустимими протоколів, складених на підставі зазначених документів.
Щодо дотримання вимог статей 252, 253, 257, 266 та частини четвертої статті 271 КПК
302.Також, сторона захисту стверджувала, що НСРД у вигляді контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, закінчилась затриманням ОСОБА_14, що вбачається із протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 09.12.2015. Тому відповідно до частини четвертої статті 271 КПК протокол зазначеної НСРД мав бути складений в присутності усіх осіб, які брали участь у відкритій фіксації процесуальної дії та ними підписаний. Однак протокол про проведення НСРД у вигляді контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту підписаний тільки співробітником СБУ і у ньому не відображено присутність ОСОБА_14 та інших осіб.
303.Відхиляючи зазначені доводи сторони захисту, Суд звертає увагу, що у протоколі про проведення контролю за вчиненням злочину від 10.12.2015 (т. 7 а.с. 245) співробітник СБУ відобразив лише обставини зустрічей між ОСОБА_17 та ОСОБА_14, зокрема під час яких обвинуваченому передавалася неправомірна вигода, зафіксовані у прихований спосіб. Подальші ж дії щодо відкритої фіксації обставин кримінального правопорушення відбувались вже шляхом проведення затримання ОСОБА_14 та обшуку його службового автомобіля, про що було складено окремі протоколи від 09?10.12.2015. Така послідовність процесуальних дій та їх фіксації не суперечить вимогам частини четвертої статті 271 КПК та не має своїм наслідком визнання недопустимими фактичних даних, одержаних під час проведення НСРД - контролю за вчиненням злочину.
304.Про факт проведення стосовно ОСОБА_14 негласних слідчих (розшукових) дій стороні захисту було відомо ще під час досудового розслідування кримінального провадження. Так, обвинуваченому та його захисникам, у відповідності до вимог статті 290 КПК, до звернення до суду з обвинувальним актом відкривались відповідні матеріали, зокрема протокол за результатами оперативно-технічних заходів № 9/12384 від 30.10.2015, протоколи огляду та ідентифікації грошових коштів від 25.11.2015, 07.12.2015 та 09.12.2015, протокол за результатами контролю за вчиненням злочину від 10.12.2015, протоколи про проведення НСРД від 16.11.2015, 04.12.2015 та 10.12.2015. А тому, істотного порушення органом досудового розслідування вимог статті 253 КПК щодо повідомлення обвинуваченого та його захисників про проведення стосовно ОСОБА_14 таких дій, що могло б розцінюватись як порушення його права на захист, з огляду на наявність у сторони захисту достатнього часу та можливостей для підготовки своє лінії захисту, судом не встановлено.
305.Також Суд не погоджується з доводами сторони захисту про наявність підстав визнавати істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону недотримання органом досудового розслідування 24?годинного строку передачі прокурору протоколу про результати НСРД (частина третя статті 252 КПК). Таке порушення не має суттєвого впливу на права підозрюваного, зокрема й на право на захист, а отже, не містить ознак істотного порушення кримінального процесуального закону. При цьому сторона захисту не навела жодних аргументів про протилежне.
306.Зазначені вище висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладених у постанові від 06.07.2022 у справі № 454/2576/17 [17].
307.Окрім того, у судовому засіданні сторона захисту зауважувала, що в порушення вимог статті 257 КПК та пунктів 4.3.1., 4.3.2. Інструкції про організацію проведення НСРД, результати НСРД, отримані у кримінальному провадженні № 52015000000000347, були використані у кримінальному провадженні № 52016000000000052 за відсутності ухвали слідчого судді, постановленої за клопотанням прокурора.
308.Такі доводи не знайшли свого підтвердження за результатами їх перевірки. Дійсно, кримінальний процесуальний закон передбачає можливість використання в одному кримінальному провадженні доказу, здобутого в іншому, тільки за наявності відповідного дозволу слідчого судді. Це зумовлено необхідністю забезпечити судовий контроль за дотриманням прав людини у випадках виявлення в ході проведення негласної слідчої дії кримінального правопорушення, яке не розслідується в рамках кримінального провадження. У випадку виділення з кримінального провадження матеріалів досудового розслідування стосовно окремої особи або за окремим епізодом злочинної діяльності не має необхідності здійснювати подвійний судовий контроль за дотриманням прав людини при збиранні доказів, оскільки у виділеному провадженні продовжено розслідування тих же фактичних даних, через які був наданий дозвіл на проведення НСРД.
309.Під час судового розгляду захисник ОСОБА_10 зазначив, що у порушення вимог статті 266 КПК протоколи за результатами проведення НСРД складені не слідчим, а спеціалістом, що, на його переконання, є підставою для визнання зазначених в цих протоколах даних недопустимими доказами.
310.Відхиляючи вказані аргументи захисту, Суд виходить із такого.
311.Як вбачається з матеріалів справи, зазначені вище протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 10.12.2015 та протоколи про проведення НСРД від 16.11.2015, 04.12.2015 та 10.12.2015 (т. 7 а.с. 245, т. 12 а.с. 84, 104, 126) складені на виконання доручення слідчого консультантом?експертом (з оперативних питань) другого відділу Управління внутрішньої безпеки Служби безпеки України ОСОБА_31 .
312.Статтею 5 Закону України «Про оперативно?розшукову діяльність» передбачено, які саме підрозділи правоохоронних органів відносяться до оперативних підрозділів, які здійснюють оперативно?розшукову діяльність. Так, оперативна розшукова діяльність здійснюється підрозділами, у тому числі, Служби безпеки України, зокрема, внутрішньої безпеки.
313.Окрім того, стаття 8 вищевказаного Закону встановлює права оперативних підрозділів на участь в негласних слідчих (розшукових) діях. Відповідно до пунктів 9, 11, 12 частини першої статті 8 Закону України «Про оперативно?розшукову діяльність» оперативним підрозділам для виконання завдань оперативно?розшукової діяльності за наявності передбачених статтею 6 цього Закону підстав надається право здійснювати: 1) аудіо -, відеоконтроль особи, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, електронних інформаційних мереж згідно з положеннями статей 260, 263 ? 265 КПК, 2) спостереження за особою, річчю або місцем, а також аудіо -, відеоконтроль місця згідно з положеннями статей 269, 270 КПК, 3) установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу згідно з положеннями статті 268 КПК.
314.Отже, оперативні підрозділи Служби безпеки України, зокрема Управляння внутрішньої безпеки СБУ уповноважені на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема аудіо -, відеоконтролю особи.
315.Згідно із частиною першою статті 266 КПК дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів, у разі необхідності здійснюється за участю спеціаліста. Слідчий вивчає зміст отриманої інформації, про що складається протокол. При виявленні відомостей, що мають значення для досудового розслідування і судового розгляду, в протоколі відтворюється відповідна частина інформації, після чого прокурор вживає заходів для збереження отриманої інформації.
316.Відповідно до частини першої статті 71 КПК спеціалістом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками і може надавати консультації, пояснення, довідки та висновки під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок.
317.Пунктом 4.13. Інструкції про організацію проведення НСРД передбачено, що як спеціаліст може бути запрошений співробітник (працівник) органу, якому слідчим доручено проведення негласної слідчої (розшукової) дії, що володіє спеціальними знаннями та навиками застосування технічних або інших засобів і може надавати консультації слідчому, прокурору в ході дослідження матеріалів про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії.
318.Водночас, відповідно до частини першої статті 252 КПК фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом. Тому на негласні слідчі (розшукові) дії поширюється також і положення глави 5 КПК «Фіксування кримінального провадження. Процесуальні рішення».
319.Відповідно до частини першої статті 106 КПК протокол під час досудового розслідування складається слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію.
320.Згідно із частиною другою статті 41 КПК під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого.
321.З огляду на викладене, Суд дійшов висновку, що оперативний співробітник Служби безпеки України, який володіє спеціальними знаннями та навичками застосування спеціальних технічних засобів, має право не тільки надавати консультації прокурору та слідчому, як спеціаліст, а й самостійно складати протокол про хід і результати НСРД, тому твердження сторони захисту про порушення вимог статті 266 КПК під час складання відповідних протоколів є необґрунтованими.
322.Підсумовую викладене, доводи захисту про недопустимість доказів, отриманих в результаті НСРД, з причин недотримання стороною обвинувачення вимог статті ст. ст. 252, 253, 257, 266 та ч. 4 ст. 271 КПК, суд вважає неспроможними та не бере до уваги при ухваленні викроку.
Щодо конфіденційного співробітництва
323.Як убачається зі змісту протоколу за результатами проведення оперативно?технічних заходів від 30.10.2015, свідки ОСОБА_16, ОСОБА_24 та ОСОБА_17 залучалися до конфіденційного співробітництва під час контррозвідувальної діяльності, у межах контррозвідувальної справи № 9/209 «Експортер» від 15.10.2015 (т. 7 а.с. 30).
324.Окрім того, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_17 та ОСОБА_24 залучалися до конфіденційного співробітництва під час негласних слідчих (розшукових) дій у межах кримінального провадження № 22015000000000347 від 02.11.2015.
325.Так, до матеріалів справи приєднано постанову старшого слідчого в особливо важливих справах другого відділу першого управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_30 від 03.11.2015 про залучення до конфіденційного співробітництва та проведення інших негласних слідчих (розшукових) дій у період з 03.11.2015 строком до 60 діб громадянина ОСОБА_17 (т. 14 а.с. 208).
326.Також, у матеріалах справи наявна письмова заява, якою ОСОБА_17 надав свою добровільну згоду на конфіденційне співробітництво з органами Служби безпеки України, на участь у проведенні негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину в формі спеціального слідчого експерименту, а також в інших негласних слідчих (розшукових) діях у кримінальному провадженні № 22015000000000347 від 02.11.2015 (т. 14 а.с. 210).
327.Однак, прокурором не надано суду доказів на підтвердження залучення ОСОБА_16, ОСОБА_24 та ОСОБА_17 до конфіденційного співробітництва під час здійснення контррозвідувальних заходів та ОСОБА_24 до проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
328.Водночас, відповідно до положень статті 8 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» контррозвідувальна діяльність здійснюється гласно і негласно. Негласні контррозвідувальні заходи здійснюються із залученням осіб, які конфіденційно співпрацюють з контррозвідувальними органами і підрозділами, а також з використанням оперативних, оперативно-технічних та спеціальних сил і засобів. Порядок використання негласних методів та засобів при здійсненні контррозвідувальної діяльності визначається на основі цього Закону нормативно?правовими актами Служби безпеки України.
329.Згідно з пунктом дев`ятим частини першої статті 25 Закону України «Про Службу безпеки України» від 25.03.1992 № 2224?XII Службі безпеки України, її органам і співробітникам для виконання покладених на них обов`язків надається право, серед іншого, здійснювати співробітництво з громадянами України та іншими особами, в тому числі на договірних засадах, дотримуючись при цьому умов добровільності і конфіденційності цих відносин.
330.Окрім цього, статтею 7 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» встановлено, що функції органів, підрозділів та співробітників Служби безпеки України, що здійснюють контррозвідувальну діяльність, які визначаються Законом України «Про Службу безпеки України». Так, для виконання визначених законом завдань та за наявності підстав, передбачених статтею 6 цього Закону, в ході контррозвідувальної діяльності органи, підрозділи та співробітники Служби безпеки України мають право, серед іншого, здійснювати контррозвідувальний пошук, оперативно?розшукові заходи з використанням оперативних та оперативно-технічних сил і засобів, опитувати осіб за їх згодою, використовувати їх добровільну допомогу.
331.Слід зауважити, що поняття «оперативно?розшукові заходи» не містять законодавчого закріплення, однак виходячи із наукового доробку вчених, порівняльно?правового аналізу окремих законів про оперативно?розшукову діяльність, під оперативно-розшуковими заходами розуміють законодавчо закріплені сукупність дій, які проводяться уповноваженими суб`єктами та засновані на застосуванні гласних і негласних засобів, спрямованих на виявлення фактичних даних, необхідних для вирішення конкретних тактичних завдань.
332.Так, відповідно до пункту 14 частини першої статті 8 Закону України «Про оперативно?розшукову діяльність» оперативним підрозділам для виконання завдань оперативно?розшукової діяльності, за наявності передбачених статтею 6 цього Закону підстав, надається право використовувати конфіденційне співробітництво згідно з положеннями статті 275 КПК.
333.Отже, залучення до конфіденційного співробітництва в межах контррозвідувальної справи повинно відбуватися із врахування положень статті 275 КПК, які регулюють конфіденційне співробітництво під час проведення НСРД.
334.Згідно із згаданою статтею під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчий має право використовувати інформацію, отриману внаслідок конфіденційного співробітництва з іншими особами, або залучати цих осіб до проведення негласних слідчих (розшукових) дій у випадках, передбачених цим Кодексом. Забороняється залучати до конфіденційного співробітництва під час проведення негласних слідчих дій адвокатів, нотаріусів, медичних працівників, священнослужителів, журналістів, якщо таке співробітництво буде пов`язане з розкриттям конфіденційної інформації професійного характеру.
335.Залучення до конфіденційного співробітництва є однією з організаційних умов проведення слідчих або розшукових дій, а не самою такою дією. Враховуючи характер конфіденційного співробітництва, орган розслідування сам визначає форми і способи його організації з урахуванням потреб розслідування, необхідності запобігти розголошенню факту і деталей такого співробітництва тощо. КПК не містить вимоги щодо оформлення рішення про залучення особи до участі в негласній слідчій (розшуковій) дії у формі постанови, а тому її відсутність у матеріалах кримінального провадження не є підставою для визнання результатів негласної слідчої (розшукової) дії недопустимим доказом (постанова Верховного Суду від 23.05.2023 у справі № 758/5719/16-к [18].
336.Окрім того, законодавством не передбачено подання особою, що залучається до проведення контррозвідувальної діяльності чи НСРД письмової заяви про надання згоди на участь у таких діях. До того ж, сам факт участі ОСОБА_24 та ОСОБА_16 у проведенні аудіо-, відеоконтролю особи (під час НСРД та оперативно?технічного заходу), свідчить про їх добровільну згоду на таку участь (аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 738/689/19 [18] та від 19.02.2020 у справі № 295/7911/18 [20]). Під час допиту в суді, зазначені особи не висловлювалися, що приймали участь в ОТЗ та НСРД під примусом, що вказує на їх добровільність «за замовчуванням».
337.З огляду на викладене, Суд відхиляє доводи сторони захисту щодо порушення порядку залучення ОСОБА_24, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 до конфіденційного співробітництва у межах контррозвідувальної справи, а також ОСОБА_24 та ОСОБА_17 у межах досудового розслідування кримінального провадження.
Щодо необхідності оформлення допуску до державної таємниці
338.На підтвердження відсутності у свідків ОСОБА_24 та ОСОБА_16 станом на 2015 рік допуску до державної таємниці, захистом надано відповідь Департаменту державної таємниці та ліцензування Служби безпеки України від 17.04.2023 № 26/1840нт/К?29 (т. 22 а.с. 29).
339.Водночас, на переконання суду, доводи захисту про недопустимість результатів НСРД через відсутність у ОСОБА_17, ОСОБА_24, ОСОБА_16 та понятих, які залучалися під час вручення ОСОБА_17 грошових коштіфв, доступу до державної таємниці є безпідставними, з огляду на таке.
340.Згідно із статтею 246 КПК негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення НСРД можуть залучатися також інші особи.
341.Відповідно до частини першої статті 275 КПК під час проведення НСРД слідчий має право використовувати інформацію, отриману внаслідок конфіденційного співробітництва з іншими особами, або залучати цих осіб до проведення негласних слідчих (розшукових) дій у випадках, передбачених цим Кодексом.
342.Так, у частині другій статті 275 КПК міститься імперативна заборона щодо залучення до конфіденційного співробітництва під час проведення НСРД лише адвокатів, нотаріусів, медичних працівників, священнослужителів, журналістів, якщо таке співробітництво буде пов`язане з розкриттям конфіденційної інформації професійного характеру.
343.Водночас, у КПК відсутня заборона залучати до конфіденційного співробітництва осіб, які не мають доступу до державної таємниці, тому доводи сторони захисту в цій частині є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на законі.
344.Такий висновок суду також відповідає змісту пункту 3.9. Інструкції про організацію проведення НСРД, а саме, під час проведення НСРД слідчий, уповноважений оперативний підрозділ, який виконує доручення слідчого, прокурора, має право використовувати інформацію, отриману внаслідок конфіденційного співробітництва з іншими особами, або залучати цих осіб до проведення негласних слідчих (розшукових) дій у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України (стаття 275 КПК).
345.Вказаний висновок суду повністю узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 29.03.2021 у справі № 554/5090/16-к [21]. Аналогічна правова позиція відображена у постановах Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 700/361/17 [22] та від 24.09.2020 у справі № 738/689/19) [23]
346.З наведених підстав Суд вважає, що для залучення інших осіб до конфіденційного співробітництва у межах контррозвідувальної справи та кримінального провадження, а також для залучення до окремих слідчих дій в якості понятих, оформлення допуску до державної таємниці не потребується.
347.З огляду на викладене, відповідні твердження сторони захисту суд визнає безпідставними.
Щодо допустимості висновку судової криміналістичної експертизи аудіо ?, відеоматеріалів
348.Під час судового розгляду захисник ОСОБА_10 заявляв клопотання про визнання (1) матеріальних цифрових носіїв, які є додатком до протоколів проведення негласних слідчих (розшукових) дій, (2) відеокасет, які є додатком до протоколів невідкладних обшуків (т. 3 а.с. 83), та (3) дисків DVD?R від 26.10.2015 № 9/1161цт, № 9/1162цт та № 9/1163цт, які є додатками до протоколу про проведення оперативно?технічних заходів від 30.10.2015 (т. 7 а.с. 30), недопустимими доказами, з тих підстав, що на його переконання, розміщенні на них аудіо ?, відеоматеріали можуть бути змонтованими та до них могли вноситись будь-які зміни.
349.Зазначені вище доводи щодо недопустимості результатів оперативно-технічних заходів та негласних слідчий (розшукових) дій Суд вважає неспроможними та зазначає про таке.
350.Вирішуючи питання щодо обґрунтованості зазначених вище припущень захисту, Суд звертає увагу, що твердження сторони захисту щодо можливого здійснення технічного втручання і редагування аудіо ?, відеозаписів мають спиратися на об`єктивні дані безсумнівного сприйняття таких фактів органами слуху та зору або переконливо підтверджуватися іншими доказами у справі, або обґрунтовуватися відповідними технічними висновками спеціалістів на засадах змагальності в кримінальному процесі. Проте об`єктивних даних про такі факти суду стороною захисту не надано.
351.Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що під час судового розгляду у Подільському районному суді міста Києва за ініціативою прокурора та захисника ОСОБА_10 (т. 2 а.с. 143, 154) ухвалою від 18.05.2017 призначено судову криміналістичну експертизу аудіо ?, відеоматеріалів з питань наявності/відсутності ознак монтажу аудіо ?, відеофайлів на картках пам`яті із результатами негласних слідчих (розшукових) дій. Окрім того, перед експертом ставилися питання щодо вмісту записів на відеокасетах, які здійснені під час обшуків, проведених у межах даного розслідування (т. 2 а.с. 185).
352.Згідно із висновком Українського науково?дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України від 04.08.2017 № 75/4 представлені на дослідження файли із результатами негласних слідчих (розшукових) дій, які містяться на карті пам`яті SP Silicon Power SD із написом «…9/930 від 15.08.2015», карті пам`яті Transcend microSD із написом «…9/1169 від 03.11.2015», карті пам`яті Transcend Premium 400x 16 GB microSD з адаптером Transcend microSD ADAPTER із написом «…9/1269 від 04.12.2015», є оригіналами, що записані безперервно, які не зазнавали змін і на яких ознаки монтажу відсутні.
353.Побіжно у висновку зазначено, що питання, які стосувалися дослідження трьох відеокасет із відеозаписами проведення обшуку, залишилися без відповідей через відсутність відеокамери, за допомогою якої вони були здійснені (т. 3 а.с. 89).
354.З огляду на викладене та враховуючи висновки зазначеної судової експертизи, Суд дійшов переконання про необґрунтованість припущень захисту з приводу можливого здійснення технічного втручання і редагування наданих прокурором в якості доказів аудіо ?, відеозаписів.
Щодо сумнівів в неупередженості судових експертів
355.Наполягаючи на недопустимості зазначеного експертного висновку захисник ОСОБА_10 заявив, що 1) Український науково?дослідний інститут спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України входить до системи Служби безпеки України, тому, на переконання захисту, експерти цього закладу є підлеглим співробітникам СБУ та зацікавленими у результатах розслідувань, які здійснюються даною службою, а також, що 2) експертам для проведення цієї експертизи не надавалася відеокамера, за допомогою якої фіксувався обшук за місцем проживання ОСОБА_14 та зразки мовлення останнього.
356.Однак, Суд не погоджується із вказаними доводами захисника з огляду на таке.
357.Відповідно до статті 9 Закону України «Про Службу безпеки України» систему Служби безпеки України складають Центральне управління Служби безпеки України, підпорядковані йому регіональні органи, органи військової контррозвідки, військові формування, а також навчальні, науково-дослідні та інші заклади Служби безпеки України.
358.Український науково-дослідний інститут спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України дійсно входить до структури СБУ, проте є окремою юридичною особою ? державною спеціалізованою експертною науково?дослідною установою, із самостійним бюджетом, яка здійснює наукову, науково-технічну, науково-організаційну, судово-експертну діяльність, виконує функції експертної служби Служби безпеки України, забезпечує виготовлення спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації і спеціальної техніки та бере участь у їх впровадженні.
359.Призначення і проведення експертиз у кримінальному судочинстві регулюється нормами Кримінального процесуального кодексу України, спеціальним Законом України «Про судову експертизу», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» від 30.05.1997 № 8 та Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5.
360.Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судову експертизу» незалежність судового експерта та правильність його висновку забезпечуються: 1) процесуальним порядком призначення судового експерта; 2) забороною під загрозою передбаченої законом відповідальності втручатися будь?кому в проведення судової експертизи; 3) існуванням установ судових експертиз, незалежних від органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та суду; 4) створенням необхідних умов для діяльності судового експерта, його матеріальним і соціальним забезпеченням; 5) кримінальною відповідальністю судового експерта за дачу свідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків; 6) можливістю призначення повторної судової експертизи; 7) присутністю учасників процесу в передбачених законом випадках під час проведення судової експертизи.
361.Відповідно до статті 69 КПК експертом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України «Про судову експертизу» на проведення експертизи і якій доручено провести дослідження об`єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та дати висновок з питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань. Експерт зобов`язаний заявити самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Кодексом.
362.У силу вимог статті 70 КПК за завідомо неправдивий висновок, відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків у суді, невиконання інших обов`язків експерт несе відповідальність, встановлену законом.
363.Частиною першою статті 343 КК передбачено відповідальність за втручання в діяльність, зокрема, судового експерта, яка полягає у впливі в будь?якій формі на судового експерта з метою перешкодити виконанню ним службових обов`язків, здійсненню судово?експертної діяльності або добитися прийняття незаконного рішення.
364.Отже, зі змісту зазначених положень, законодавства встановлено, що гарантії незалежності судового експерта та відповідальність за її порушення чітко визначена у національному законодавстві.
365.Зі змісту експертного висновку № 75/4 від 04.08.2017 вбачається, що його складено атестованими судовими експертами, а саме: 1) ОСОБА_32, яка має вищу філологічну освіту, кваліфікацію експерта ? криміналіста по дослідженню фоноскопічних документів зі стажем експертної роботи з 2013 року. Видане свідоцтво на право проведення фоноскопічної експертизи за спеціальністю 7.3. «лінгвістичне дослідження усного мовлення» № 539 від 23.04.2014; 2) ОСОБА_33, який має вищу технічну освіту, кваліфікацію експерта ? криміналіста по дослідженню фоноскопічних документів зі стажем експертної роботи з 1989 року. Видані свідоцтва на право проведення фоноскопічної експертизи: № 322 від 16.04.2008 за спеціальністю 7.2. «Дослідження диктора за фізичними параметрами усного мовлення, акустичних сигналів і середовища» (дійсне до 13.03.2018), № 323 від 16.04.2008 за спеціальністю 7.1. «Технічні дослідження матеріалів та засобів відеозвукозапису» (дійсне до 13.03.2018).
366.Експерти були попереджені про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК за надання завідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків. Тому у суду відсутні підстави вважати необ`єктивним або таким, що зроблений усупереч вимогам статей 101, 102 КПК висновок згаданих експертів.
367.При цьому, захистом не наведено жодних підтверджень своїх доводів з приводу того, що зазначені експерти перебували у службовій або будь?якій іншій залежності від співробітників відповідного органу досудового розслідування, яка б могла вплинути на об`єктивність їх висновку. Посилання захисту на можливий тиск керівництва Служби безпеки України на експертів вказаного Інституту є лише абстрактним припущенням, яке не породжує будь?яких обґрунтованих сумнівів, що могли б трактуватись на користь обвинуваченого. Окрім того, з урахуванням специфіки експертизи, визначення саме Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України для проведення згаданого експертного дослідження, на переконання Суд, є необхідним, оскільки об`єктом дослідження були, зокрема, таємні апаратно?програмні комплекси, що використовуються уповноваженими органами при здійсненні негласних слідчих (розшукових) дій.
368.З огляду на викладене та враховуючи, що зазначену експертизу проведено особами, які володіють спеціальними знаннями, мають право відповідно до Закону України «Про судову експертизу» на проведення таких експертиз і попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві висновки, об`єктивних підстав недовіряти результатам експертизи та вважати її висновки недостовірними у Суду не має.
Щодо тверджень захисника про порушення експертами порядку проведення експертиз
369.Згідно з положеннями пунктів 20.3. та 20.4. Розділу І Науково?методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, для встановлення технічних умов та технології отримання відеозвукозапису на дослідження надається, серед іншого, оригінальний пристрій, яким фонограма зафіксована, а для ототожнення осіб за усним мовленням, зафіксованим у фонограмі, експерту надаються фонограми з порівняльними зразками у формі бесіди: діалогу, монологу.
370.Як убачається із матеріалів справи, супровідним листом від 31.05.2017 № 18/4?2756 до Подільського районного суду міста Києва направлено клопотання експерта щодо надання необхідних для проведення експертизи додаткових матеріалів, а саме: 1) зразків мовлення громадянина ОСОБА_14 та 2) апаратури запису, за допомогою якої були здійснені всі записи (т. 2 а.с. 221).
371.Відповідно висновку експерта від 04.08.2017 № 75/4 до експертної установи 09.06.2017 оперативним працівником передана апаратура (апаратно?програмні комплекси), за допомогою якої здійснені записи на картках пам`яті типу micro SD (т. 3 а.с. 89). Водночас, листами від 20.06.2017 № 0413?190/21499 та від 21.06.2017 № 0413?190/21845 експерта повідомлено, що зразки мовлення громадянина ОСОБА_14 не будуть надані, а також не буде направлена відеокамера, за допомогою якої фіксувався обшук за місцем проживання громадянина ОСОБА_14 (т. 3 а.с. 89).
372.Так, у зв`язку із відсутністю зразків мовлення ОСОБА_14 експерти дійшли висновку про неможливість встановити чи брав він участь у зафіксованих розмовах та які конкретно слова та фрази ним промовлені. Також, через відсутність відеокамери, за допомогою якої здійснювалася фіксація обшуку, експерти дійшли висновку про неможливість встановлення чи були записані епізоди безперервно і чи не зазнали вони змін.
373.Отже, твердження захисника ОСОБА_10 про порушення експертами порядку проведення експертизи є безпідставними у зв`язку із тим, що експерти не робили будь?яких висновків щодо технічних умов та технологій отримання відеозапису обшуку, проведеного у квартирі ОСОБА_14, а також не встановлювали участь останнього у зафіксованих розмовах.
374.Водночас, суд звертає увагу на те, що спочатку під час дослідження в судовому засіданні результатів оперативно-технічних заходів та негласних слідчий (розшукових) дій ОСОБА_14 стверджував, що на відповідних аудіо ?, відеозаписах зображений не він, а людина, яка тільки схожа на нього, що голос цієї особи теж лише схожий на його. У подальшому обвинувачений змінив свої показання, а саме припинив заперечувати проти того, що на вказаних записах зафіксований саме він.
375.Надаючи оцінку зазначеним твердженням обвинуваченого, суд також звертає увагу на те, що після призначення згаданого вище експертного дослідження обвинувачений ОСОБА_14 відмовився від надання зразків свого мовлення (т. 2 а.с. 222?225), чим безпосередньо обумовлена неможливість проведення відповідного дослідження. Від надання таких зразків ОСОБА_14 відмовлявся і на стадії досудового розслідування, що підтверджується постановою слідчого про відібрання зразків для проведення експертизи від 22.12.2015 та протоколом відмови від надання таких зразків від 22.12.2015 (т. 8 а.с. 68, 69).
376.З огляду на викладене та враховуючи той факт, що на наданих суду аудіо ?, відеозаписах зафіксований саме ОСОБА_14, окрім його показань, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема показаннями ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_24 та іншими матеріалами справи в їх сукупності, суд вважає неспроможними припущення захисту про зворотнє.
Оцінка допустимості доказів, отриманих під час проведених інших слідчих (розшукових) дій
Щодо залучення військовослужбовців в якості понятих
377.Під час судового розгляду захист наполягав на недопустимості фактичних даних, отриманих у результаті слідчих (розшукових) дій, для проведенні яких в якості понятих залучалися військовослужбовці. Свої вимоги мотивує тим, що зазначені військовослужбовці були прикомандировані до відповідного підрозділу Служби безпеки України, тому прирівнюються до співробітників правоохоронного органу та були заінтересовані у результатах кримінального провадження. З наведених вище підстав, захист вважає недопустимими докази, отримані у результаті зазначених нижче слідчих (розшукових) дій. Однак, наведені доводи захисту Суд вважає неспроможними та не бере їх до уваги, виходячи з такого.
378.Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що на підтвердження винуватості ОСОБА_14 прокурором надано такі докази: протокол огляду та вручення грошових коштів від 25.11.2015 (т. 7 а.с. 60); протокол огляду та вручення грошових коштів від 07.12.2015 (т. 7 а.с. 113); протокол огляду та вручення грошових коштів від 09.12.2015 (т. 7 а.с. 191); протокол огляду місцевості від 09.12.2015 (т. 8 а.с. 17); протокол затримання ОСОБА_14 від 09.12.2015 (т. 8 а.с. 25); протокол обшуку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, від 09.12.2015 (т. 8 а.с. 112); протокол обшуку приміщення Державної служби експортного контролю, розташованого за адресою: місто Київ, вулиця Кирилівська (Фрунзе), будинок № 19-21, від 09.12.2015 (т. 8 а.с. 137); протокол обшуку будинку ОСОБА_23, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, від 09.12.2015 (т. 8 а.с. 167).
379.Зі змісту зазначених протоколів убачається, що для проведення слідчих дій в якості понятих залучалися такі особи: ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44 .
380.Згідно з відповідями ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.12.2017 № 91/03/6247 (т. 4 а.с. 223) та Військової частини НОМЕР_5 (т. 4 а.с. 214) у 2015 році зазначені вище особи проходили військову строкову службу у лавах Збройних Сил України, були зараховані до особового складу першої роти охорони та обслуговування Управління військової контррозвідки Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України. У листопаді - грудні 2015 року зазначені військовослужбовці залучались до процесуальних дій в якості понятих з дозволу тимчасово виконуючого обов`язки командира роти молодшого лейтенанта ОСОБА_45, перебуваючи у звільненні, відповідно до статей 216, 217, 218 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 548?XIV.
381.Відповідно до частини сьомої статті 223 КПК слідчий, прокурор зобов`язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред`явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов`язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. Поняті можуть бути запрошені для участі в інших процесуальних діях, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне. Обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюються з обов`язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії. Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані у результатах кримінального провадження. Зазначені особи можуть бути допитані під час судового розгляду як свідки проведення відповідної слідчої (розшукової) дії.
382.Отже, КПК забороняє залучати в якості понятих співробітників правоохоронних органів, пов`язуючи це з можливою їх зацікавленістю у конкретному кримінальному провадженні.
383.Відповідаючи на питання чи були військовослужбовці ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_46, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43 та ОСОБА_47 співробітниками правоохоронних органів, зокрема Служби безпеки України, суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту четвертого Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27.12.2007 № 1262/2007, комплектування Служби безпеки України військовослужбовцями здійснюється згідно з цим Положенням шляхом: а) прийняття громадян на військову службу за контрактом та б) призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період із запасу Служби безпеки України, у тому числі тих, які проходять службу у військовому резерві, з метою укомплектування Служби безпеки України.
384.Водночас, частинами шостою та сьомою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232?XII (далі - Закон № 2232) передбачено, що строкова військова служба є одним із видів військової служби, яку громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.
385.Поняття правоохоронних органів міститься в Законі України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23.12.1993 № 3781?XII (далі - Закон № 3781), зокрема в частині першій статті 2 в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій зазначено, що правоохоронні органи - органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
386.Згадані ж військовослужбовці строкової служби Збройних Сил України на час їх залучення в якості понятих, не були співробітниками Служби безпеки України або будь?якого іншого правоохоронного органу та не виконували правоохоронні функції.
387.З огляду на викладене, Суд дійшов висновку, що військовослужбовці строкової служби не є працівниками правоохоронних органів. Вони виконували конституційний обов`язок кожного громадянина України - проходити строкову військову службу у лавах Збройних Сил України, їх статус відповідно до Закону № 2232 не є аналогічним статусу працівника відповідного правоохоронного органу у розумінні Закону № 3781. Тому залучення згаданих військовослужбовців в якості понятих під час проведення наведених вище слідчих дій відповідає вимогам процесуального закону, зокрема положенням статті 223 КПК.
Щодо заінтересованості понятих у результатах кримінального провадження, Суд вважає за необхідне зазначити наступне
388.Понятий - це незаінтересована у результатах кримінального провадження особа, яку запрошує слідчий або прокурор для участі у слідчій (розшуковій) дії з метою засвідчення факту, змісту та результатів її проведення.
389.Так, наявність вимоги про незаінтересованість понятого у справі свідчить про те, що законодавець із самого початку розглядає понятого не тільки як виконувача виключно посвідчувальної функції, але й як суб`єкта пізнавальної діяльності, оскільки його заінтересованість може призвести до необ`єктивного результату проведення слідчих дій.
390.Участь понятих є гарантією правильного безпосереднього сприйняття під час провадження слідчих дій обставин та фактів, що мають значення для кримінального провадження, їх належного фіксування в процесуальних документах.
391.Отже, незаінтересованість понятого слід розуміти, як відсутність у нього власного процесуального інтересу в кримінальному провадженні.
392.Однак, захист не навів будь?яких переконливих доказів на підтвердження залежності зазначених понятих від співробітників СБУ або їх заінтересованості у результатах кримінального провадження. Відповідних фактичних даних на підтвердження доводів захисту не встановлено й судом. Сам факт залучення в якості понятих військовослужбовців строкової служби, зокрема які відкомандировані до роти охорони та обслуговування Управління військової контррозвідки Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України, не свідчить про залежність чи зацікавленість цих осіб.
393.Також Суд зазначає, що КПК не забороняє залучення особи в якості понятого у кількох слідчих діях під час кримінального провадження. Сам по собі факт участі того ж понятого у проведенні різних слідчих дій не може свідчити про його зацікавленість [постанова Верховного Суду від 23.05.2023 у справі № 712/12004/21 [24].
394.З огляду на викладене, Суд вважає, що військовослужбовці строкової військової служби ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_46, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43 та ОСОБА_47 були вправі брати участь у кримінального провадженні як поняті. Тому відсутні підстави для визнання недопустимими фактичних даних, отриманих у результаті слідчих (розшукових) дій, для проведення яких вони залучалися.
395.Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 501/740/18 [25].
396.Додатково Суд звертає увагу на те, що інститут понятих, передбачений главою 20 КПК, якою регулюються питання проведення слідчих (розшукових) дій, але враховуючи те, що відповідно до статті 246 КПК негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшукових) дій й усі питання їх проведення регулюються главою 21 КПК, де не зазначено інституту понятих, то і їх використання під час підготовки та проведення НСРД є достатньо спірним.
397.У статті 223 КПК закріплено загальні вимоги, що висуваються до слідчих (розшукових) дій. Положення цієї статті застосовуються при проведенні будь?якої слідчої дії, з урахуванням її особливостей та процесуального порядку, передбаченого окремими нормами кримінального процесуального закону, що безпосередньо врегульовують проведення конкретної слідчої дії і відповідно до частини першої статті 223 КПК слідчі (розшукові) дії спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, негласні слідчі (розшукові) дії, за своїм характером суттєво відрізняються від інших, що обумовлюється негласністю їх проведення.
398.Крім того, відповідно до пункту 5.1. Інструкції про організацію проведення НСРД постанова слідчого, прокурора про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, клопотання про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії та додатки до нього, протокол про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які містять відомості про факт та методи проведення негласної слідчої (розшукової) дії, а також відомості, що дають змогу ідентифікувати особу, місце або річ, щодо якої проводиться або планується проведення такої дії, розголошення яких створює загрозу національним інтересам та безпеці, підлягають засекречуванню. І тому здійснювати підготовчі дії щодо проведення певних негласних слідчих (розшукових) дій у спосіб, визначений главою 20 КПК, є невірним, оскільки дана глава регулює інші правовідносини.
399.З огляду на викладене, участь понятих під час ідентифікації грошових купюр, які використовуються у ході проведення НСРД у вигляді контролю за вчиненням злочину, хід якої (ідентифікації) відображено у протоколах огляду та вручення грошових коштів від 25.11.2015, 07.12.2015 та 09.12.2015, процесуальним законом не передбачено. У даному випадку понятих було залучено виключно за власним розсудом слідчого, що не є підставою для визнання недопустимими доказами результатів відповідних негласних слідчих (розшукових) дій.
Щодо припущень захисту про неучасть понятих у проведенні слідчих дій
400.Під час судового розгляду (28.10.2022) судом задоволено клопотання захисту про допит військовослужбовців ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51 та ОСОБА_52, які зазначені у протоколах огляду та вручення грошових коштів від 25.11.2015, 07.12.2015 та 09.12.2015, а також у протоколі огляду транспортного закладу та протоколі затримання підозрюваного від 09.12.2015 (диск № 17). Клопотання захисту вмотивовано необхідністю перевірки факту участі зазначених осіб у проведенні згаданих слідчих дій. Водночас, захисту було роз`яснено, що прибуття в суд зазначених свідків має забезпечуватися стороною захисту, як це передбачено частиною другою статті 327 КПК.
401.Відповідно до положень згаданої статті, сприяючи у забезпеченні явки зазначених свідків, Судом, з ініціативи захисту, направлялися судові повістки за відомими адресами проживання цих осіб, а також запити щодо встановлення актуального їх місця перебування та щодо перевірки факту проходження ними військової служби. У результаті забезпечено явку до суду свідків ОСОБА_48 та ОСОБА_53 .
402.Водночас, варто зазначити, що у судовому засіданні 29.11.2022 сторона захисту заперечувала проти допиту свідків ОСОБА_48 та ОСОБА_52, які прибули до суду за судовим викликом, та відмовилася від допиту свідків ОСОБА_49, ОСОБА_37 та ОСОБА_51, мотивуючи свою відмову тим, що клопотання захисту про їх допит задоволено судом незаконно (т. 21 а.с. 19). Така правова позиція щонайменше є дивною, виходячи з того, що протягом судового розгляду як у Подільському районному суді міста Києва, так і у Вищому антикорупційному суді обвинувачений та його захисники неодноразово послідовно наполягали на допиті цих осіб в якості свідків.
403.Так, відповідні клопотання подавалися захистом 23.01.2020 та 19.05.2020 (т. 6 а.с. 47; т. 13 а.с. 107), які було вмотивовано необхідністю перевірки того, що на момент проведення слідчих дій за їх участю поняті були військовослужбовцями. Відмову у задоволені цих клопотань, захист використав як підставу для заявлення чергового відводу колегії суддів та прокурору (т. 13 а.с. 107, 164). Окрім того, 15.01.2021 захистом заявлялося клопотання про дослідження технічного запису судового засідання Подільського районного суду міста Києва, в якому ці свідки допитувалися (т. 15 а.с. 110).
404.Тим не менш, у розрізі змагальності та диспозитивності кримінального процесу (статті 22, 26 КПК) сторона захисту фактично відмовилась від перевірки свого припущення щодо неучасті цих осіб в якості понятих у проведенні слідчих дій у даному кримінальному провадженні.
405.Побіжно Суд зазначає, що твердження захисту з приводу того, що зазначені особи не брали фактичної участі у проведенні слідчих дій, повністю спростовуються дослідженими Судом показання свідків ОСОБА_52, ОСОБА_48 та ОСОБА_54 .
406.Так, свідок ОСОБА_38 підтвердив у судовому засіданні, що у 2015 році дійсно проходив військову службу в Збройних Силах України в окремій роті, яка здійснювала охорону приміщення Служби безпеки України. 09.12.2015, у вільний від служби час, його разом із іншим військовослужбовцем в якості понятих було залучено співробітниками СБУ до участі у проведенні слідчої дії - затримання підозрюваного ОСОБА_14 . Слідчий роз`яснював під час якої слідчої дії вони будуть присутні, права та обов`язки понятих. Після завершення слідчої дії його під підпис було ознайомлено із відповідним протоколом, зауважень до змісту протоколу не було.
407.Свідок ОСОБА_35 також підтвердив, що у 2015 році проходив військову службу в роті охорони та неодноразово залучався слідчими СБУ в якості понятого. У кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_14 він разом із іншим військовослужбовцем брав участь при складенні протоколу огляду та вручення грошових коштів від 25.11.2015 та 07.12.2015, що підтверджується його підписами у відповідних протоколах.
408.Обидва свідка показали, що перед залученням в якості понятого керівництво запитувало у особового складу хто бажає взяти участь у проведенні слідчих дій. Після чого бажаючі увільнялися від служби та залучалися до проведення відповідних слідчих дій.
409.Допитаний у Подільському районному суді міста Києва свідок ОСОБА_34 теж підтвердив факт його залучення до огляду та вручення особі грошових коштів 25.11.2015 та 07.12.2015 (т. 7 а.с. 60, 113), а також під час затримання підозрюваного 09.12.20215 (т. 8 а.с. 25) (§ 533 вироку).
Щодо оформлення протоколів огляду та вручення грошових коштів
410.Ще однією підставою для визнання недопустимими протоколів огляду та вручення грошових коштів від 25.11.2015 та 07.12.2015 сторона захисту зазначила те, що для їх складання слідчий витратив лише 20 та 40 хвилин відповідно, що з урахуванням кількості відкопійованих грошових купюр є неможливим (т. 4 а.с. 207). Згадана обставина, на думку захисника, вказує на фальсифікацію протоколів та їх недопустимість.
411.Надаючи відповідь на доводи захисту, Суд звертає увагу на те, що вимоги до форми, змісту та порядку складання протоколів слідчих дій передбачені статтею 104 КПК. Зі змісту вказаної статті та інших правових норм, закріплених в КПК, не слідує, що слідчий, готуючись до проведення певної слідчої дії, з урахуванням її специфіки, не вправі вчиняти підготовчі дії технічного характеру, зокрема роздруківку бланку відповідного протоколу, копіювання банкнот тощо. Втім, проведення таких підготовчих дій може оптимізувати час, який витрачається на проведення слідчої дії.
412.Отже, зазначені захистом обставини не мають наслідком визнання результатів слідчої дії недопустимим доказом.
Оцінка допустимості доказів, отриманих під час проведення обшуків
413.Водночас, суд вважає слушними доводи захисту з приводу недопустимості доказів, отриманих у результаті обшуків, проведених за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_14, свідка ОСОБА_23 та у службовому приміщенні ДСЕК.
414.Так, на підтвердження винуватості ОСОБА_14 стороною обвинувачення надано результати невідкладних обшуків, у наслідок яких були виявлені та вилучені попередньо оглянуті, ідентифіковані та помічені грошові кошти та інші предмети, документи, зазначені у протоколах.
415.Проте, сторона захисту вважає, що відомості, відображені у вказаних протоколах, є недопустимими доказами, оскільки слідчим було достовірно відомі адреси, за якими планувалося проведення обшуків. Тому вони могли завчасно звернутись до суду для отримання ухвал про надання відповідних дозволів. Окрім того, слідчим було відомо про місце зберігання майна, яке вони хотіли врятувати, оскільки це єдина підстава, яка надавала можливість провести невідкладний обшук.
416.Вирішуючи порушене стороною захисту питання, суд виходить з таких міркувань.
417.Згідно із наданими стороною обвинувачення доказами співробітниками правоохоронних органів було проведено ряд обшуків, про що складено відповідні протоколи, а саме: 1) від 09 - 10.12.2015 в квартирі ОСОБА_14, за адресою: АДРЕСА_2 (т. 8 а.с. 112); 2) від 09.12.2015 в приміщенні ДСЕК, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_4 (т. 8 а.с. 137); 3) 09.12.2015 у приватному будинку АДРЕСА_3, в якому проживає ОСОБА_23 (т. 8 а.с. 167).
418.Після проведення вказаних обшуків слідчий звернувся до слідчого судді із клопотаннями в порядку частини третьої статті 233 КПК з метою легалізації дій сторони обвинувачення як невідкладних обшуків (т. 8 а.с. 87, 126, 158) і отримав ухвали слідчого судді, якими було надано дозвіл на проведення відповідних слідчих дій та вилучення отриманих у ході їх проведення речей і документів (т. 8 а.с. 103, 132, 162).
419.Такі слідчі дії сторони обвинувачення Суд вважає незаконними, а результати проведених у такий спосіб дій - недопустимими доказами, виходячи з того, що подальша легалізація таких обшуків як невідкладних не відповідала вимогам законодавства, оскільки вона відбулась без ефективного ретроспективного судового контролю.
420.Так, відповідно до частини другої статті 234 КПК обшук може бути проведений лише на підставі ухвали слідчого судді. Крім того, статті 233 КПК встановлено, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді.
421.Винятком з цього правила є невідкладні випадки, пов`язані з врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому разі прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу.
422.Відповідно до наведених вище норм кримінального процесуального закону при здійсненні судового контролю у порядку, передбаченому частиною третьою статті 233 КПК, та під час перевірки судами доказів, отриманих у ході обшуку, проведеного у невідкладних випадках до постановлення ухвали слідчого судді, на предмет їх допустимості слід враховувати таке.
423.Первинна процесуальна (судова) легалізація доказів, отриманих у ході обшуку, проведеного без попереднього дозволу суду, має бути здійснена в ході розгляду відповідного клопотання слідчим суддею в порядку судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні відповідно до вимог частини третьої статті 233 КПК.
424.Під час розгляду клопотання прокурора чи слідчого за погодженням із прокурором про проведення обшуку, яке подано в порядку, передбаченому частини третьої 233 КПК, слідчим суддею має бути перевірено не лише наявність фактичних підстав для проведення обшуку згідно з вимогами статті 234 КПК, але й наявність підстав для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді.
425.Перевірка наявності підстав для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді є обов`язковою не лише під час розгляду клопотання прокурора чи слідчого за погодженням із прокурором про проведення обшуку, яке подано в порядку, передбаченому частиною третьою статті 233 КПК, але й є обов`язковою складовою перевірки на предмет допустимості доказів, отриманих у ході такого обшуку, яка здійснюється під час судового розгляду чи, за наявності відповідних доводів скарги, при перегляді судових рішень.
426.Якщо ж у ході перевірки під час розгляду відповідного клопотання слідчим суддею в порядку судового контролю або в ході перевірки на предмет допустимості відповідних доказів під час судового розгляду (перегляду) не було встановлено (підтверджено) наявності підстав для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді, то результати проведеного у цьому випадку обшуку (без попереднього дозволу суду) слід вважати такими, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
427.І нарешті, зі змісту частини третьої статті 233 КПК убачається, що під «невідкладними випадками» слід розуміти лише такі зазначені в цій нормі виключні обставини, які існували на момент проникнення до житла чи іншого володіння особи та унеможливлювали отримання в порядку, передбаченому КПК, відповідного дозволу слідчого судді.
428.Дослідивши матеріали кримінального провадження, зокрема протоколи вищезазначених обшуків та відеозаписи цих слідчих дій, судом встановлено, що такі обшуки проводилися без отримання попереднього дозволу слідчого судді.
429.Водночас, суд звертає увагу на те, що із самого початку досудового розслідування (тобто з 02.11.2015) слідчими органами перевірялася версія вчинення вимагання неправомірної вигоди заступником директора Департаменту державної експертизи Державної служби експортного контролю України ОСОБА_14, можливої причетності до вчинення даного злочину керівника ДСЕК ОСОБА_23 та інших співробітників зазначеної організації.
430.З матеріалів кримінального провадження вбачається, що зустрічі ОСОБА_17 із ОСОБА_14 та отримання останнім неправомірної вигоди відбувалося у безпосередній близькості від місця роботи ОСОБА_14, після чого він повертався до приміщення ДСЕК. Тому, ще до 09.12.2015 було очевидним, що обшуки мають бути проведенні за місцями роботи та проживання ОСОБА_14 та ОСОБА_23, що, у свою чергу, мало б бути враховано слідчим під час планування необхідних слідчих (розшукових) дій. Ба більше, день та час передачі ОСОБА_14 предмета неправомірної вигоди та його затримання обирався під контролем правоохоронних органів. Тому не існувало об`єктивних перешкод для отримання відповідного дозволу слідчого судді, як це передбачено статтею 234 КПК. Тим більш, що 07, 08 та 09.12.2015 були робочими днями (понеділок, вівторок та середа), а відповідно до частини четвертої статті 234 КПК клопотання про обшук розглядається судом у день його надходження.
431.З огляду на викладене, Суд дійшов висновку про відсутність виключних (особливих) обставин, які унеможливлювали отримання в порядку, передбаченому КПК, відповідного дозволу слідчого судді. Проте, бажаючи зберегти зібрані в результаті докази, після проведення обшуку, слідчий звернувся до слідчого судді із клопотаннями в порядку частини третьої статті 233 КПК, з метою легалізації своїх дій як невідкладних обшуків і отримав відповідні дозволи.
432.Водночас, така легалізація не відповідала вимогам пункту другому статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки втручання у права обвинуваченого не було здійснено «згідно із законом».
433.Так, стаття 8 Конвенції вимагає, зокрема, достатніх гарантій проти свавілля, а тому відсутність попереднього судового дозволу на втручання у приватне життя (зокрема, шляхом обшуку) має бути врівноважена наявністю ефективного ретроспективного судового перегляду. Такий перегляд вимагається положеннями частини третьої статті 233 КПК, відповідно до якої слідчий суддя, крім іншого, зобов`язаний перевірити чи дійсно були наявні підстави для проникнення до володіння особи без ухвали слідчого судді. Тому, слідчий/прокурор у своєму клопотанні мав довести, а слідчий суддя встановити та у своїй ухвалі належним чином мотивувати, що обставини справи дійсно були надзвичайними і виправдовували негайний обшук без попереднього судового дозволу.
434.У зазначених вище клопотаннях слідчого та ухвалах слідчого судді, в якості обґрунтування проведення невідкладних обшуків, згадується лист Управління внутрішньої безпеки СБУ від 08.12.2015 № 9/12744 (т. 8 а.с. 1), відповідно до якого під час виконання доручення слідчого від 03.11.2015 № 6/14633 встановлено, що речові докази, зокрема отримані ОСОБА_14 у вигляді неправомірної вигоди грошові кошти, можуть зберігатися за місцем проживання, місцем роботи фігурантів кримінального провадження ( ОСОБА_14 та ОСОБА_23 ) та в їх транспортних засобах, і у разі викриття злочинної діяльності цих осіб, указані речові докази можуть бути ними знищені. Проте, сформульоване у листі № 9/12744 припущення, яке віддзеркалене в ухвалах слідчого судді, було очевидним задовго до цих обшуків і без проведення оперативно?розшукових заходів, тому не може слугувати виправданням проникнення правоохоронців до житла та іншого володіння особи без здійснення попереднього судового контролю.
435.Водночас, посилання на реально існуючі виняткові обставини відсутні як у клопотаннях слідчого про легалізацію таких обшуків, так і в ухвалах слідчого судді, постановлених за результатами їх розгляду. Як зазначалося вище, обґрунтуванням відповідних клопотань слугувало лише формальне посилання на передбачену частиною третьої статті 233 КПК обставину, а саме необхідність врятування майна (речових доказів), яке необґрунтоване жодними належними доказами. Побіжно, враховуючи, що слідчий у своїх клопотаннях не зміг довести, що обставини справи справді були надзвичайними і виправдовували невідкладний обшук, ефективний судовий перегляд слідчим суддею був ще більш необхідним, ніж зазвичай (аналогічна правова позиція, викладена у рішенні ЄСПЛ по справі «Ilieva v. Bulgaria», § 16).
436.З огляду на викладене, Суд вимушений констатувати, що такий ефективний ретроспективний судовий контроль фактично не відбувся, а тому втручання у право обвинуваченого не було здійснено «згідно із законом», як цього вимагає стаття 8 Конвенції.
437.Вирішуючи питання про допустимість доказів, зібраних у результаті такого обшуку, суд виходить із положень статті 87 КПК, відповідно до якої, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь?які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння, як здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.
438.Як було встановлено вище, обшуки проведені з істотним порушенням права на приватне життя, оскільки втручання у таке право здійснено не згідно із законом, а з порушенням передбачених Конституцією та законами України гарантій недоторканості житла та іншого володіння особи, тому, відповідно до частини першої статті 87 КПК, отримані у результаті таких дій докази мають бути визнані недопустимими.
439.За таких обставин, Суд визнає недопустимими доказами результати обшуків від 09-10.10.2015, а саме відображені у: 1) протоколі обшуку від 09-10.12.2015 за місцем проживання ОСОБА_14 (т. 8 а.с. 112); 2) протоколі обшуку від 09.12.2015 у приміщенні Державної служби експертного контролю України (т. 8 а.с. 137); 3) протоколі обшуку від 09.12.2015 за місцем проживання ОСОБА_23 (т. 8 а.с. 167). Відомості, відображені у зазначених протоколах, не можуть бути використані стороною обвинувачення для підтвердження обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
440.Водночас, Суд підкреслює, що його висновки обмежується лише питанням оцінки допустимості результатів слідчих дій, здійснених з послідуючим дозволом слідчого судді, наданим на підставі доказів сторони обвинувачення, і не вважає за можливе висловлюватися в цьому провадженні щодо будь-яких аспектів законності ухвал слідчого судді на час їх постановлення.
441.У зв`язку із визнанням недопустимими доказами результатів зазначених вище обшуків, підлягають визнанню недопустимими і похідні докази, такі як результати огляду документації, вилученої в приміщенні ДСЕК, відображених в протоколі огляду від 10.12.2015 (т. 10 а.с. 1) та результати огляду речей, вилучених за місцем проживання ОСОБА_23 та ОСОБА_14, що містяться у відповідних протоколах (т. 11 а.с. 13, 18).
442.Під час судового розгляду захисники звертали увагу Суду і на інші обставини проведення згаданих обшуків, які, на їх переконання, свідчать про допущення слідством істотних порушень прав та свобод людини. А саме сторона захисту стверджувала, що під час згаданих слідчих дій порушено порядок їх проведення, у протоколах невірно відображені обставини, які відбувалися на місці проведення цих дій в дійсності.
443.Так, обшук за місцем проживання ОСОБА_14, на думку захисту, проведено неуповноваженою особою, а саме слідчим СБУ ОСОБА_55, якого не було включено до складу слідчої групи у цій справі (т. 4 а.с. 117). У порушення вимог частини третьої статті 104 КПК в протоколі не зазначено усіх учасників слідчої дії, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, не відображено точного місця виявлення вилучених грошових коштів та не перелічено всіх ідентифікуючих ознак грошових банкнот. Також, обшук проведено без забезпечення повної відеофіксації перебігу слідчої дії та у відсутність обвинуваченого, а його повнолітній дочці ( ОСОБА_56 ) не роз`яснено усіх процесуальних прав. Відеокасети, на яких міститься відповідний відеозапис, належним чином не упаковано тощо. На переконання захисту, аналогічні порушення, допущені органами слідства під час проведення обшуків за місцем проживання ОСОБА_23 та в приміщенні ДСЕК.
444.Однак, оскільки наведена Судом вище підстава, сама по собі є достатньою для визнання доказів недопустимим, Суд не вважає за необхідне розглядати перелічені захистом доводи щодо інших підстав виключення тих же доказів.
445.Водночас, Суд звертає увагу, що визнання джерела доказів недопустимим не може повністю заперечувати існування фактичних обставин, що у ньому зафіксовано, принаймні щодо вилучення під час згаданих вище обшуків грошових коштів, речей та документів. Ці відомості не можуть бути використані стороною обвинувачення, але мають значення для вирішення питання щодо послідуючої долі речових доказів та документів (пункт 12 частина 1 статті 368 КПК) тощо. Окрім того, визнання недопустимим доказу, наданого стороною з метою доведення певної обставини, не виключає можливості доведення такої обставини іншими доказами, отриманими з джерела, незалежного від недопустимого доказу. Також визнання джерела доказів сторони обвинувачення недопустимим не позбавляє сторону захисту права посилатися на ці докази при обстоюванні своєї правової позиції.
Щодо законності затримання ОСОБА_14 та повідомлення про підозру
446.У ході судового розгляду стороною захисту неодноразово заявлялись клопотання про визнання доказів сторони обвинувачення недопустимими з різних підстав. Зокрема, з підстав 1) порушення права ОСОБА_14 на захист під час затримання та 2) оголошення підозри поза строками, передбаченими ч. 2 ст. 278 КПК, та незаконного утримання ОСОБА_14 під вартою.
447.Так, захисник ОСОБА_10 у протоколі затримання від 09?10.12.2015 зазначив (т. 8 а.с. 25), що затримання ОСОБА_14 було здійснено із порушенням права на захист, що, на його думку, підтверджується таким: 1) ОСОБА_14 не був обізнаний про свої процесуальні права шляхом їх роз`яснення слідчим; 2) з моменту затримання був позбавлений можливості скористатися послугами захисника. При цьому, самостійно ОСОБА_14 не мав можливості здійснити кваліфікований юридичний захист своїх прав у зв`язку із відсутністю знань у галузі права.
448.Окрім того, адвокат ОСОБА_10 стверджував, що слідчим під час складання протоколу затримання внесено неправдиві дані, в частині визначення часу затримання ОСОБА_14, вказавши час затримання «15:10», хоча, фактичний час затримання останнього становить «14:41», оскільки саме із цього моменту ОСОБА_14 підкорився наказу співробітників Служби безпеки України та вимушений був залишитись поряд із уповноваженою особою в автомобілі.
449.На думку сторони захисту, повідомлення ОСОБА_14 про підозру у вчиненні злочину відбулося із порушення строку, визначеного статтею 278 КПК, а тому ОСОБА_14 необхідно було негайно звільнити з?під варти. Однак, вказаного не відбулося. Тому, на переконання сторони захисту, всі докази, що містяться у матеріалах кримінального провадження, мають бути визнані судом недопустимими у зв`язку із порушенням права особи на захист.
450.Отже, у цій справі сторона захисту порушує два питання, що пов`язані із законністю затримання: (1) чи було дотримано під час затримання право ОСОБА_14 на захист; (2) чи правильно відображено у протоколі час затримання.
Щодо дотримання права на захист під час затримання
451.З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 09.12.2015 у період з 15:10 по 19:10 проведено обшук службового автомобіля ОСОБА_14 (т. 8 а.с. 17).
452.Цього ж дня, о 20:10 Київському міському центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги повідомлено про затримання ОСОБА_14 та про необхідність забезпечення йому захисника, а о 20:35 - повідомлено його захисника ОСОБА_10 про факт та місце затримання. Водночас, о 20:53 про факт та місце затримання повідомлено повнолітню доньку обвинуваченого ОСОБА_57 .
453.09.12.2015 о 23:40 здійснено особистий обшук затриманої особи ( ОСОБА_14 ), під час якого виявлено та вилучено мобільний термінал марки iPhone модель A1533 FCC ID:BCG?E2642A IC?579C-E2642B IMEI: НОМЕР_6 (т. 8 а.с. 25).
454.10.12.2015 о 03:21 складено протокол про те, що ОСОБА_14 був затриманий 09.12.2015 о 15:10 (т. 8 а.с. 25).
455.Надаючи оцінку наведеним вище доводам сторони захисту, Суд виходить із того, що стаття 29 Конституції України гарантує, що кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз`яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правничою допомогою захисника.
456.Ці положення деталізовано у частині четвертій статті 208 КПК, відповідно до якої уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз`яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
457.Вказані вимоги покликані захистити права особи, яка у момент затримання перебуває у найбільш вразливому стані. Зокрема, саме доступ захисника на ранніх стадіях провадження є процесуальною гарантією права особи не свідчити проти себе й основоположною гарантією від неналежного поводження.
458.У рішенні ЄСПЛ «Саранчов проти України» (§ 42) Суд вказав, що на початковому етапі провадження обвинувачений часто опиняється в особливо вразливому становищі та у більшості випадків це може бути належним чином компенсовано лише допомогою захисника, завдання якого, серед іншого, полягає у допомозі забезпеченню дотримання права обвинуваченого не свідчити проти себе [26].
459.Відповідно до протоколу затримання ОСОБА_14 повідомлено зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз`яснено, що він має право отримувати медичну допомогу, негайно повідомити близьких родичів, членів сім`ї чи інших осіб (за вибором) про своє затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 КПК та інші процесуальні права, передбачені КПК.
460.Як зазначено в частині першій статті 208 КПК, уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: 1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, у тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин; 3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України.
461.Водночас, саме по собі затримання в порядку статті 208 КПК за визначенням є несподіваною для його учасників подією. Власне сам факт того, що закон надає органам правопорядку повноваження проводити затримання без попереднього судового дозволу, означає, що законодавець визнає непередбачуваність обставин, які зумовлюють таке затримання.
462.На думку Суду, вимога присутності адвоката при затриманні є практично нездійсненною і не передбачена будь?яким положенням КПК, Конституції України чи міжнародних договорів. Встановлення такого правила судом зведе нанівець будь?яку правоохоронну діяльність, оскільки практично неможливо забезпечити присутність адвоката в той час і в тому місці, де може відбутися затримання за підозрою у вчиненні злочину. Тому відсутність захисника під час затримання особи у випадку, передбаченому статтю 208 КПК, та під час її особистого обшуку не може вважатися порушенням кримінального процесуального закону. Побіжно, відсутність роз`яснення права на захисника в обставинах затримання і особистого обшуку не призводить до обмеження у користуванні правовою допомогою, оскільки ці дії можуть бути проведені без участі захисника.
463.Суд також зауважує, що стаття 208 КПК не вимагає складання протоколу затримання негайно, в ході затримання. Такий протокол має бути складений, як тільки це стане практично можливим. Про це свідчить і вказівка у частині п`ятій статті 208 КПК про те, що в протоколі затримання, крім часу складання протоколу, має зазначатися місце, дата і точний час затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу.
464.З матеріалів справи вбачається, що після затримання ОСОБА_14 дійсно негайного повідомлення про це захисника не відбулося. Проте права затриманого, зокрема в частині права на захист та права не свідчити проти себе, не були порушені. Жодної слідчої дії, де участь захисника є обов`язковою проведено не було, щоб вплинути на недопустимість доказів.
465.Окрім того, Суд звертає увагу на те, що такі процесуальні дії як огляд місця події та особистий огляд носять об`єктивний характер, і не залежать від волі особи, а тому вони не можуть розглядатись як такі, що порушують право особи зберігати мовчання. Отже допущене стороною обвинувачення порушення не може позначитись на змісті отриманих під час цих дій результатів. Ба більше, з матеріалів справи вбачається, що у подальшому, під час оформлення протоколу затримання, ОСОБА_14 було роз`яснено його права та обов`язки, передбачені статтею 42 КПК, а також забезпечено захисником.
Щодо моменту затримання ОСОБА_14 .
466.Як вже зазначено вище, 10.12.2015 о 03:21 складено протокол про те, що ОСОБА_14 був затриманий 09.12.2015 о 15:10 (т. 8 а.с. 25).
467.Відповідно до статті 209 КПК особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.
468.Так, з відеозапису проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо -, відеоконтроль особи від 09.12.2015 убачається, що о 14:41 співробітник СБУ висловив наказ «Стоять!», на виконання якого обвинувачений ОСОБА_14 був вимушений залишитись із співробітниками СБУ в автомобілі (т. 12 а.с. 156). Окрім того, із вказаного відео вбачається, що співробітник СБУ, відчинивши двері автомобіля зі сторони водія, розмістився таким чином, що заблокував ОСОБА_14 вихід із автомобіля.
469.З огляду на викладене, Суд дійшов висновку, що час затримання ОСОБА_14 необхідно відраховувати з моменту висловлення наказу співробітниками Служби безпеки України та позбавлення його можливості залишати автомобіль (заблокувавши вихід із нього), після якого ОСОБА_14 вимушений був залишитись поряд із уповноваженою особою, тобто з 14:41.
470.Водночас, Суд не порушує питання достовірності таймінгу (встановленого часу) на відеозаписах проведення вказаної НСРД, оскільки сторони не заявляли про його невідповідність. Отже, відсутні підстави ставити під сумнів зазначений на відеозаписах час.
Щодо моменту вручення повідомлення про підозру
471.Відповідно до статті 278 КПК письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. У разі, якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню. Дата та час вручення повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальності невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
472.Твердження обвинуваченого про те, що його фактично затримано 09.12.2015 о 14:41, а письмове повідомлення про підозру вручено 10.12.2015 о 14:47, тобто на 6 хвилин пізніше встановленого строку для вручення повідомлення про підозру, об`єктивно підтверджується змістом відповідного процесуального документу (т. 8 а.с. 39).
473.Водночас, Суд акцентує увагу на тому, що процесуальні строки за своїм функціональним призначенням є засобами реалізації процесуальних прав або виконання процесуальних обов`язків. Залежно від цього сплив процесуальних строків тягне за собою різні правові наслідки: закінчення строку реалізації права спричиняє припинення можливості ним скористатися, сплив строку виконання обов`язків не припиняє необхідності виконати цей обов`язок і не тягне за собою припинення повноважень службової особи на здійснення обов`язкової дії. А отже вручення повідомлення про підозру після спливу двадцяти чотирьох годин, не спричиняє недійсність вказаної процесуальної дії, тому не впливає на допустимість всіх доказів, здобутих у кримінальному провадженні після вручення такої підозри (постанова Верховного Суду від 02.05.2023 у справі № 750/5546/21 [27]. Ба більше, сторона захисту не обґрунтувала, яким чином вручення повідомлення про підозру у зазначений вище строк, позначилося на реалізації цією стороною своїх процесуальних прав.
474.З огляду на викладене, Суд дійшов висновку, що вручення повідомлення про підозру ОСОБА_14 на 6 хвилин пізніше граничного строку, визначеного частиною другою статті 278 КПК, не має наслідком визнання доказів недопустимими.
475.Водночас, Суд звертає увагу на те, що вихід за межі граничного строку, передбаченого частиною другою статті 278 КПК, не обов`язково міг бути обумовлений неналежною процесуальною поведінкою слідчого, який вручав повідомлення про підозру, оскільки у відповідному процесуальному документі зазначається час не початку, а закінчення даної процесуальної дії (т. 8 а.с. 42). Тому залишається невідомим скільки часу обвинувачений витратив на ознайомлення із повідомленням про підозру та пам`яткою про його процесуальні права. Як вбачається з матеріалів справи, під час повідомлення про підозру від ОСОБА_14 та його захисника заяв про порушення строків проведення зазначеної процесуальної дії не надходило.
476.Оскільки повідомлення про підозру було складено протягом двадцяти чотирьох годин після затримання особи, завершення ознайомлення з його змістом через 6 хвилин після закінчення зазначеного граничного строку ніяким чином на вплинуло на мету попереднього затримання - встановлення обґрунтованості підозри та її вручення у найкоротший строк, для обґрунтування затримання особи.
Оцінка допустимості доказів, отриманих під час обшуку автомобіля
477.У ході судового розгляду сторона захисту прохала визнати протокол огляду місцевості від 09.12.2015 недопустимим доказом, з огляду на таке: 1) протокол складено за участю понятих, які були військовослужбовцями строкової служби; 2) протокол не відображає фактичних обставин; 3) співробітниками СБУ при проведенні огляду місцевості та складання протоколу порушено право ОСОБА_14 на захист; 4) додаток до протоколу складений з порушеннями вимог статті 105 КПК; 5) відсутність відеофіксації вказаної процесуальної дії; 5) правоохоронцями проведено не огляд, а обшук транспортного засобу без отримання відповідно судового дозволу (т. 16 а.с. 151, т. 17 а.с. 25).
478.Вирішуючи питання щодо допустимості доказів, отриманих в результаті зазначеної слідчої дії, Суд звертає увагу, що вже надана відповідь на твердження сторони захисту щодо порушення права ОСОБА_14 на захист під час проведення цієї слідчої дії, також щодо участі понятих, які проходили строкову військову службу, тому не вбачає підстав для повторного аналізу таких заперечень (§ 377, § 446 вироку).
479.Окрім того, як зазначено вище, захист відмовився від допиту в судовому засіданні свідків сторони захисту ОСОБА_37 та ОСОБА_51, про яких зазначено у протоколі огляду від 09.12.2015 в якості понятих (т. 21 а.с. 19). Тому Суд вважає, що у розрізі змагальності та диспозитивності кримінального процесу (статті 22, 26 КПК), сторона захисту фактично відмовилась від перевірки свого припущення щодо неучасті цих осіб у проведенні зазначеної слідчої дії.
480.З приводу інших заперечень захисту, Суд зазначає про таке.
481.З матеріалів кримінального провадження вбачається, що відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, ОСОБА_14 було затримано 09.12.2015 безпосередньо після отримання ним чергової частини неправомірної вигоди (т. 8 а.с. 25). Окрім того, безпосередньо після затримання ОСОБА_14 складено протокол огляду місцевості від 09.12.2015. У даному протоколі відображені результати огляду автомобіля марки «Mersedes ? Benz», державний номерний знак - НОМЕР_7, яким на момент затримання користувався ОСОБА_14 (т. 8 а.с.17).
482.Після проведення вказаної слідчої дії слідчий звернувся до суду із клопотанням, у порядку частини третьої статті 233 КПК, з метою легалізації дій сторони обвинувачення як невідкладний обшук (т. 8 а.с. 6) та отримав дозвіл слідчого судді на проведення обшуку та вилучення отриманих у ході її проведення грошових коштів та імітаційних засобів (т. 8 а.с. 11). Проте, сторона захисту вважає, що вказаний протокол огляду місцевості із додатками є недопустимими доказами, оскільки слідчий завчасно не звернувся до слідчого судді для отримання ухвал про надання відповідного дозволу.
483.На відміну від раніше згаданих обшуків, Суд вважає, що невідкладний обшук транспортного засобу проведено на законних підставах, а його результати є допустимими доказами у кримінальному провадженні, виходячи з такого.
484.Як вже зазначалося раніше, винятком для втручання у право недоторканності житла та іншого володіння особи є невідкладні випадки, пов`язані з врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому разі прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Зі змісту частини третьої статті 233 КПК вбачається, що під «невідкладними випадками» слід розуміти лише такі зазначені у цій нормі виключні обставини, які існували на момент проникнення до житла чи іншого володіння особи та унеможливлювали отримання у порядку, передбаченому КПК, відповідного дозволу слідчого судді.
485.Перевіряючи наявність підстав для проникнення до транспортного засобу без ухвали слідчого судді, Суд звертає увагу на встановлені судом обставини вчинення кримінального правопорушення.
486.Так, у справі містяться матеріали виконання доручення слідчого від 03.11.2015 № 6/14633, відповідно до яких станом на 08.12.2015 слідчим органами було відомо, що обвинувачений ОСОБА_14 користується службовим автомобілем марки «Mersedes ? Benz», державний номерний знак - НОМЕР_7, зареєстрованим за Автотранспортним підприємством Господарсько ? фінансового Департаменту Кабінету міністрів України (т. 8 а.с. 1).
487.Водночас, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що під контролем слідчих органів обвинувачений ОСОБА_14 отримував неправомірну вигоду трьома частинами, 24.11.2015, 07.12.2015 та 09.12.2015 відповідно. Для перших двох разів обвинувачений обрав спосіб їх передачі із рук у руки в загальнодоступних місцях. Перебування правоохоронців у такому місці та затримання там особи, яка підозрюється у вчинені злочину, не вимагає попереднього дозволу слідчого судді. Проте, останнього разу, тобто 09.12.2015, несподівано для правоохоронців ОСОБА_14 змінив спосіб отримання неправомірної вигоди, а саме запросив ОСОБА_17 до свого автомобіля та наказав покласти пакунок із грошима між переднім та заднім сидіннями. Після того, як ОСОБА_17 поклав зазначений пакунок на заднє сидіння автомобіля, тобто коли виконав усі дії, які ОСОБА_14 вважав необхідними для доведення цього етапу кримінального правопорушення до кінця, відбулося його затримання пов`язане із проникненням до транспортного засобу.
488.При цьому, правоохоронці мали діяти в умовах, що склалися. Так, у момент затримання обвинувачений перебував за кермом автомобіля та мав реальну можливість скористатися ним для втечі (як це неодноразово відбувалося в інших подібних кримінальних справах). А враховуючи, що місце затримання знаходилося на жвавій міський вулиці Києва (в районі будинку № 14/18 по вулиці Кирилівська), спроба втечі ОСОБА_18 могла б наразити на небезпеку як самого обвинуваченого, так і оточуючих громадян, правоохоронців.
489.Водночас, Суд звертає увагу, що затримання в порядку статей 207 або 208 КПК, за визначенням, є несподіваною для його учасників подією. Оскільки закон надає органам правопорядку повноваження за певних умов проводити затримання без попереднього судового дозволу, це означає, що законодавець визнає непередбачуваність обставин, які зумовлюють таке затримання.
490.Суд вважає, що за обставин цієї справи здійснення невідкладного обшуку транспортного засобу з підстав безпосереднього переслідування особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, відповідає положенням частини третьої статті 233 КПК.
491.Отже, у даному випадку втручання правоохоронців у приватне життя особи відбулося згідно із законом, переслідувало легітимну мету, тобто здійснювалося в інтересах економічного добробуту країни та задля запобігання злочинам, також таке втручання відповідало принципу пропорційності, тобто було необхідним у демократичному суспільстві.
492.З огляду на викладене, Суд констатує, що у даному випадку мав місце ефективний ретроспективний судовий контроль, а тому докази отримані у результаті втручання у право обвинуваченого є допустимими.
Щодо відсутності відеофіксації обшуку транспортного засобу
493.Як вже зазначалось раніше, безпосередньо після затримання обвинуваченого слідчим СБУ проведено обшук автомобіля марки Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_7 . Однак, доводи сторони захисту про те, що його проведено без відеофіксації, не свідчать про наявність істотного порушення КПК, оскільки ця слідча дія була проведена відповідно до частини сьомої статті 236 КПК у редакції, яка діяла на момент зазначеної події, у якій закріплено право, а не обов`язок слідчого використовувати під час обшуку звуко - чи відеозапис.
Щодо невідображення у протоколі обшуку транспортного засобу фактичних обставин
494.Так, сторона захисту стверджує, що ОСОБА_17 о 15:06 залишив автомобіль щоб з нього зняли спеціальну техніку для фіксації НСРД, що тривало до 15:17. Отже, останній не міг бути присутнім напочатку цієї слідчої дії, яка розпочалася о 15:10, та знаходитися на задньому сидінні автомобіля, як це зазначено у протоколі огляду.
495.З приводу наведеного, Суд зазначає про таке.
496.Відповідно до протоколу огляду місцевості від 09.12.2015 огляд (фактично обшук автомобіля) розпочато о 15:10 та закінчено о 19:10, тобто згадана слідча дія тривала протягом чотирьох годин (т. 8 а.с. 17).
497.Як убачається із відеозапису негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо -, відеоконтролю особи від 09.12.2015, о 15:06 ОСОБА_17 покинув автомобіль з метою зняття спеціального технічного засобу, який вимкнено о 15:17. Отже, ОСОБА_17 був відсутній на місці проведення обшуку автомобіля протягом близько 7 - 10 хвилин від її початку.
498.Водночас, згідно із протоколом огляду місцевості від 09.12.2015, вказана слідча дія відбувалася у такій черговості: 1) встановлення ділянки місцевості, де проводився огляд (обшук); 2) ідентифікація транспортного засобу; 3) встановлення особи, яка перебувала за кермом цього автомобіля; 4) встановлення особи, яка знаходилася на задньому сидінні; 5) виявлення поліетиленового пакету; 6) розкриття цього пакету та виявлення грошових коштів; 7) відібрання пояснень у ОСОБА_17 та ОСОБА_14 ; 8) підрахунок, опис та фотографування грошових коштів; 9) опечатування грошових коштів. Отже, встановленню особи, яка сиділа на задньому сидінні транспортного засобу, передувало перші три етапи слідчої дії.
499.Вказані етапи проведення слідчої дії, на переконання Суду, зайняли більше ніж 7 хвилин, що безумовно вказує на можливість ОСОБА_17 після зняття вищевказаних технічних засобів повернутися до автомобіля обвинуваченого.
500.У відповідності до положень статті 104 КПК у протоколі фіксуються хід та результати проведення слідчої дії. Частиною першої статті 234 КПК передбачено, що обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. Побіжно варто зазначити, що процесуальний закон не вимагає від учасників даної слідчої дії обов`язково залишатися на місці до її завершення, якщо це не було заборонено слідчим, прокурором, у відповідності до частини третьої статті 236 КПК. Тому, враховуючи, що основною метою обшуку транспортного засобу було відшукання предмету злочину (грошових коштів), тимчасова відсутність ОСОБА_17 (з дозволу слідчого) на місці її проведення не має наслідком визнання результатів такої слідчої дії недопустимим доказом.
501.Окрім того, суд звертає увагу, що під час складання вказаного протоколу від учасників слідчої дії будь?яких заяв та заперечень не надходило, зокрема щодо невідповідності останнього фактичним обставинам (т. 8 а.с. 17). З огляду на викладене, Суд відхиляє зазначені твердження сторони захисту як необґрунтовані.
Щодо невідповідності додатка до протоколу огляду вимогам процесуального закону
502.Так, відповідно до протоколу огляду місцевості від 09.12.2015 його складено старшим слідчим в ОВС 1 відділення 2 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБУ ОСОБА_58 . Під час огляду здійснювалося знимкування за допомогою камери телефону Iphone, модель 4, та до протоколу приєднано світлини виготовлені детективом НАБУ ОСОБА_142
503.Суд погоджується із твердженням захисту, що додаток до протоколу у вигляді світлин виготовлено особою, яка не проводила дану процесуальну дію, та значно пізніше за сам протокол. Водночас, зміст протоколу повністю відповідає вимогам статей 104 та 236 КПК, тому відсутні підстави для визнання його недопустимим.
504.З огляду на викладене, Суд резюмує, що доводи сторони захисту щодо недопустимості протоколу огляду місцевості від 09.12.2015 є неспроможними.
Щодо допустимості у якості доказів несправжніх (імітаційних) засобів
505.Сторона захисту стверджує, що несправжні (імітаційні) засоби, які було вилучено відповідно до протоколу огляду місцевості (обшуку транспортного засобу) від 09.12.2015 (т. 8 а.с. 17), є недопустимим доказом, оскільки стороною обвинувачення не надано протоколу їхнього виготовлення.
506.Суд відхиляє зауваження сторони захисту з даного приводу з огляду на таке.
507.Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ці імітаційні засоби були використані під час проведення НСРД - контролю за вчиненням злочину у формі слідчого експерименту як частина предмета неправомірної вигоди на підставі постанови прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами СБУ, ДМС та ДПСУ Департаменту нагляду у кримінальних провадженнях Генеральної прокуратури України ОСОБА_28 про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 06.11.2015 (т. 5 а.с. 154).
508.Згідно з протоколом огляду та вручення грошових коштів від 09.12.2015 імітаційні засоби виготовлені типографським шляхом, являють собою імітацію банкноти номіналом 100 доларі США, з серією та номером HL 62546314 G, загальною кількістю 550 штук, які є імітацією доларів США на загальну суму 55 000 доларів США, з якої виготовлено копію на одному аркуші (т. 7 а.с. 191).
509.Порядок створення та використання несправжніх (імітаційних) засобів передбачений статтею 273 КПК, відповідно до якої під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій такі несправжні (імітаційні) засоби можуть бути використані за рішенням керівника органу досудового розслідування чи прокурора, а виготовлення, утворення несправжніх (імітаційних) засобів для проведення конкретних негласних слідчих дій оформлюється відповідним протоколом.
510.У цьому кримінальному провадженні стороною обвинувачення, дійсно, під час судового розгляду не надано протоколу виготовлення (утворення) імітаційних засобів. Однак, на думку Суду, відсутність такого протоколу саме по собі не може свідчити про недопустимість фактичних даних, що містяться у цих несправжніх (імітаційних) засобах як первинних засобах чи знаряддях вчинення злочину, з огляду на таке.
511.По?перше, порядок виготовлення, утворення таких засобів, регламентований частиною другою статті 273 КПК, не є тотожним процесу отримання доказів у кримінальному провадженні, передбаченому статтями 86, 87 КПК, відповідно до яких доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом, без істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також не є доказом, здобутим завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, адже на час виготовлення (утворення) відповідні несправжні (імітаційні) засоби ще не мають ознак доказів та їхніх процесуальних джерел, передбачених статтею 84 КПК, оскільки не можуть існувати відокремлено від вчиненого кримінального правопорушення та ще не відповідають вимогам статті 98 КПК.
512.По?друге, за кримінально-процесуальною доктриною та усталеною судовою практикою критеріями допустимості доказів є: 1) належне процесуальне джерело (частина друга статті 84 КПК містить вичерпний перелік процесуальних джерел доказів, який розширеному тлумаченню не підлягає); 2) належний суб`єкт збирання доказів (докази можуть бути зібрані тільки тими суб`єктами, які згідно з нормами КПК мають на це право); 3) належна процесуальна форма (встановлений КПК порядок здійснення кримінального провадження в цілому і проведення окремих процесуальних дій).
513.Судом не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час проведення слідчої дії - огляду місцевості від 09.12.2015, під час якого вилучено вказані несправжні (імітаційні) засоби, а наступні процесуальні дії щодо цих речових доказів відповідають вимогам кримінального процесуального закону, зокрема статті 100 КПК.
514.Суд також здійснив перевірку відповідності вимогам КПК негласної слідчої дії - контролю за вчиненням злочину, під час проведення якої застосовані зазначені несправжні (імітаційні) засоби, та інших негласних слідчих дій у цьому кримінальному провадженні, як того вимагають положення частини четвертої статті 273 КПК, та не встановив відповідних порушень під час їхнього проведення. Отже, щодо вказаних речових доказів органом досудового розслідування застосована належна процесуальна форма та процедура.
515.При цьому, Суд констатує наявність порушення положень частини другої статті 273 КПК, яке полягає у відсутності протоколу виготовлення несправжніх (імітаційних) засобів. Водночас, враховуючи відсутність порушень конституційних прав обвинуваченого під час отримання зазначених доказів та їх роль у системі доказування у даному кримінальному провадженні у взаємозв`язку з іншими доказами, можливість підтвердження встановлених судом на підставі цих доказів обставин іншими матеріалами справи.
516.Розглядаючи відсутність протоколу виготовлення несправжніх (імітаційних) засобів через призму підстав визнання доказів недопустимими, передбачених статтями 86, 87 КПК, Суд вважає, що ця обставина жодним чином не вплинула як на хід та результати досудового розслідування, так і на справедливість судового розгляду, оскільки судом не встановлено порушень фундаментальних прав або свобод обвинуваченого чи наявності таких істотних порушень кримінального процесуального закону, які б обумовили недопустимість доказів - несправжніх (імітаційних) засобів у вигляді аркушів паперу, візуально схожих на грошові кошти.
517.З огляду на викладене, суд відхиляє твердження сторони захисту про недопустимість несправжніх (імітаційних) засобів як доказів у цьому кримінальному провадженні.
Обґрунтування використання судом як доказу показань свідків, які не були предметом безпосереднього дослідження суду
Щодо показань свідка ОСОБА_24 .
518.Як вбачається із матеріалів справи, свідок ОСОБА_24 помер ІНФОРМАЦІЯ_3, про що виданий актовий запис про смерть від 23.02.2020 № 3210 (т. 13 а.с. 16). У зв`язку із цим, 17.04.2020 Вищим антикорупційним судом у судовому засіданні за клопотанням прокурора досліджені показання свідка ОСОБА_24 (т. 13 а.с. 19), надані ним 22.04.2016 під час розгляду кримінального провадження № 52016000000000052 від 26.02.2016 у Подільському районному суді міста Києва, зафіксовані на диску DVD - R (інвентарний № 10490036, т. 5 ) з журналом судового засідання Подільського районного суду міста Києва від 22.04.2016 (т. 1 а.с. 48).
519.Відповідно до пункту 16 частини першої статті 7 КПК безпосередність дослідження показань є загальною засадою кримінального судочинства. Статтею 23 КПК передбачено, що показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а відомості, що містяться в показаннях, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, не можуть бути визнані доказами, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Також КПК передбачає, що суд може прийняти як доказ показання осіб, які не надають їх безпосередньо у судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом. Положення частини четвертої статті 95 КПК передбачає, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Отже, у КПК кілька разів висловлено вимогу щодо усного допиту свідків у судовому засіданні.
520.Однак, Суд вважає, що положення «суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання» (частина четверта статті 95 КПК) не може тлумачитися як безумовна заборона використання показань, які особа давала перед іншим складом суду у тій же справі.
521.Так, Верховний Суд неодноразово зазначав, що засаді безпосередності дослідження доказів, як і будь?якій іншій загальній засаді, притаманна певна гнучкість при застосуванні у конкретних обставинах. У залежності від обставин ця засада реалізується у різних формах, оскільки суд має узгоджувати її з іншими засадами кримінального процесу та/або легітимними інтересами суспільства чи окремих осіб. Так, у справі № 750/5745/15-к Верховний Суд визнав помилковим висновки судів попередніх інстанцій щодо визнання під час нового судового розгляду недопустимими доказом судових показань свідка, наданих під час минулого судового розгляду, виключно з підстав неможливості забезпечити явку такої особи у судове засідання [28].
522.Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, для оцінки допустимості показань відсутнього свідка потрібно виконати трискладовий тест («тест Аль?Хаваджа і Тахері»), з`ясувавши такі обставини:
1) чи існували поважні причини для неявки свідка до суду та відповідно для прийняття показань недопитаного відсутнього свідка як доказів. Однією з поважних причин неявки особи ЄСПЛ визнає її смерть (наприклад, рішення у справі «Тіхак проти України», заява № 59937/08 від 18.12.2018, § 45);
2) чи були показання відсутнього свідка єдиною або вирішальною підставою для засудження обвинуваченого. Правило «єдиного або вирішального доказу» означає, що визнання вини обвинуваченого виключно або переважно ґрунтується на показаннях свідків, яких обвинувачений не може допитати на будь?якій стадії провадження. У цьому контексті слово «вирішальний» слід розуміти вузько як таке, що вказує на доказ такої значущості або важливості, який, вірогідно, може стати вирішальним для результату розгляду справи. Якщо неперевірені показання свідка підтверджуються іншими доказами, вирішення питання, чи є вони вирішальними буде залежати від сили підтверджуючих доказів: чим більш вагомими будуть інші обвинувальні докази, тим менша вірогідність визнання показань відсутнього свідка вирішальними;
3) чи існували достатні врівноважуючи фактори, у тому числі вагомі процесуальні гарантії, здатні компенсувати незручності, спричинені стороні захисту у результаті допуску доказу, та забезпечити, щоб судовий розгляд у цілому був справедливим. Зокрема, суд має вжити заходи, які здатні забезпечити справедливу та належну оцінку надійності такого доказу (Schatschaschwili v. Germany [GC], заява № 9154/10, § 125). Обсяг врівноважуючих факторів, необхідних для того, щоб судовий розгляд вважався справедливим, буде залежати від вагомості показань відсутнього свідка. Чим важливішими є ці показання, тим вагомішими мають бути врівноважуючі фактори для того, щоб провадження у цілому могло вважатися справедливим (зокрема, згадане рішення у справі Seton v. The United Kingdom, § 59). Такими врівноважуючими факторами ЄСПЛ серед іншого визнає: (1) наявність у суду доказів, що підтверджують позасудові показання відсутнього свідка (показання осіб, яким відсутній свідок розповідав про те що сталось, одразу після події; речові докази); (2) надання захисту можливості допитати свідка на стадії досудового розслідування (очна ставка між відсутнім свідком та обвинуваченим); (3) надання можливості обвинуваченому викласти власну версію подій та оспорити надійність відсутнього свідка (згадані вище рішення у справах «Гарбуз проти України»,§ 43; «Тіхак проти України», § 46-50).
523.Отже, Суд дійшов таких висновків: (1) причиною неявки свідка ОСОБА_24 у судове засідання є його смерть (т. 13 а.с. 16), (2) показання ОСОБА_24 не являються єдиною або вирішальною підставою для засудження обвинуваченого, а сприймаються судом лише у тій частині, що не суперечить іншим доказам, (3) сторона захисту реалізувала своє право на перехресний допит свідка ОСОБА_24 у судовому засіданні у Подільському районному суді міста Києва, що є достатнім врівноважуючим фактором для сторони захисту, а також для можливості всебічної, повної та неупередженої оцінки судом показань свідка ОСОБА_24 . Ба більше, варто звернути увагу на те, що під часу допиту свідка ОСОБА_24 у Подільському районному суді міста Києва, крім обвинуваченого ОСОБА_14, був присутній захисник ОСОБА_10, який також брав участь у судовому засіданні під час дослідження аудіозапису допиту свідка ОСОБА_24 .
524.Враховуючи всі ці фактори, Суд вважає, що за обставин цієї справи дослідження показань свідка ОСОБА_24, які він надавав під час судового розгляду у Подільському районному суді міста Києва, забезпечує сторонам достатні процесуальні гарантії та зможе компенсувати неможливість його допиту під час даного судового розгляду, а тому визнання цих показань допустимим доказом не порушує права обвинуваченого на справедливий судовий розгляд.
Щодо сумнівів захисту у достовірності показань свідків
525.З метою підтвердження нечесності свідків обвинувачення, зокрема ОСОБА_17 та ОСОБА_24, захистом надано суду відомості щодо зазначених осіб, що містяться в обліках Департаменту інформаційних технологій Міністерства внутрішніх справ України, відповідно до яких ОСОБА_17 та ОСОБА_24 у 2014 та 2017 роках відповідно притягувалися до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху (т. 2 а.с. 51). Водночас, згідно із відповіддю Генеральної прокуратури України від 02.03.2017 № 27/1?70вих?17 за результатами опрацювання масиву даних Єдиного реєстру досудових розслідувань за період починаючи з 20.11.2012 відомостей про притягнення їх до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві показання, обман, шахрайство або інші діяння, що підтверджують нечесність свідка, не встановлено (т. 2 а.с. 96).
526.Окрім того, захист звернув увагу суду, що під час допиту свідка ОСОБА_24 останній заперечував використання ним під час спілкування із обвинуваченим технічних засобів прихованого аудіо -, відеозапису, хоча матеріалами кримінального провадження підтверджується зворотнє.
527.Аналізуючи доводи захисту Суд зазначає про таке.
528.Відповідно до частин першої та другої статті 96 КПК сторони кримінального провадження мають право ставити свідку запитання щодо його можливості сприймати факти, про які він дає показання, а також щодо інших обставин, які можуть мати значення для оцінки достовірності показань свідка. Для доведення недостовірності показань свідка сторона має право надати показання, документи, які підтверджують його репутацію, зокрема, щодо його засудження за завідомо неправдиві показання, обман, шахрайство або інші діяння, що підтверджують нечесність свідка.
529.Надані захистом відомості про притягнення ОСОБА_17 та ОСОБА_24 до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху жодним чином не ставлять під сумнів чесність зазначених осіб.
530.Зі змісту відповідей, наданих ОСОБА_24 під час допиту у якості свідка, слідує, що він не підтвердив застосування ним технічних засобів, так як, на його розуміння, прихований аудіо -, відеозапис спілкування із ОСОБА_14 проводився співробітниками правоохоронного органу за допомогою спеціальної апаратури, розміщеної на його одязі.
531.Сторона захисту не навела доводів щодо наявності у ОСОБА_24 причин приховувати зазначену інформацію та чи мала ця інформація вагоме доказове значення.
532.З огляду на викладене та враховуючи, що будучи попередженими про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, ОСОБА_17 та ОСОБА_24 під присягою надали суду показання, які є логічними, послідовними, докладними та узгодженими з дослідженими у судовому засіданні доказами, Суд зазначає про відсутність сумнівів у достовірності цих показань.
Щодо показань свідка ОСОБА_54 .
533.Під час судового розгляду захист наполягав на тому, що допитаний в якості свідка у Подільському районному суді міста Києва ОСОБА_34 підтвердив факт того, що лише двічі залучався до участі у проведенні слідчих дій в якості понятого, тоді як його прізвище фігурує у двох протоколах огляду та вручення грошових коштів від 25.11.2015 та від 07.12.2015 (т. 7 а.с. 60, 113), а також у протоколі затримання підозрюваного від 09.12.20215 (т. 8 а.с. 25). На переконання захисту, зазначена обставина є підставою для визнання відомостей, отриманих в результаті вказаних слідчих дій, недопустимими доказами.
534.З метою підтвердження зазначених обставин, захист наполягав на відтворенні технічного запису допиту вказаного свідка у Подільському районному суді міста Києва від 16.11.2017. Згадане клопотання захисту було задоволено 22.08.2022 (диск № 16).
535.Під час відтворення зазначених показань, Суд переконався у безпідставності наведених тверджень захисту.
536.Так, свідок ОСОБА_34 під час прямого та перехресного допиту, а також відповідаючи на уточнюючі запитання сторін підтвердив, що у 2015 році дійсно проходив військову службу в Збройних Силах України в окремій роті, яка здійснювала охорону приміщення Служби безпеки України, та за його згодою залучався до участі у проведенні слідчих дій в якості понятого. Восени він разом із ОСОБА_59 двічі залучалися в якості понятих для огляду та вручення грошових коштів. Першого разу було оглянуто 20 000 доларів США, наступного разу сума становила 30 000 доларів США. У присутності ОСОБА_49 зазначені кошти було перераховано, скопійовано, також складено протоколи, в яких відображено номери оглянутих банкнот. Свідок підтвердив свої підписи у протоколах від 25.11.2015 та 07.12.2015.
537.Окрім того, свідок зазначив, що не пам`ятає факту своєї участі 09.12.2015 в якості понятого під час затримання ОСОБА_14 . Водночас, підтвердив свій підпис у відповідному протоколі. Захисник ОСОБА_10 у Вищому антикорупційному суді не заперечував того, що саме ОСОБА_34 був присутній під час складання протоколу затримання його підзахисного.
538.Оцінюючи допустимості показань свідка ОСОБА_49, використовуючи трискладовий тест («тест Аль?Хаваджа і Тахері»), Суд дійшов таких висновків: (1) причиною неявки свідка ОСОБА_49 у судове засідання є неможливість встановлення його місця знаходження у зв`язку із оголошеним на території України воєнного стану. Відповідно до частини одинадцятої статті 615 КПК показання, отримані під час допиту свідка, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації; (2) показання ОСОБА_49 не являються єдиною або вирішальною підставою для засудження обвинуваченого, а сприймаються судом лише у тій частині, що не суперечить іншим доказам, (3) сторона захисту реалізувала своє право на перехресний допит свідка ОСОБА_49 у судовому засіданні у Подільському районному суді міста Києва, що є достатнім врівноважуючим фактором для сторони захисту, а також для можливості всебічної, повної та неупередженої оцінки судом показань свідка ОСОБА_54 . Ба більше, варто звернути увагу на те, що під часу допиту свідка у Подільському районному суді міста Києва, крім обвинуваченого ОСОБА_14, був присутній захисник ОСОБА_10, який також брав участь у судовому засіданні під час дослідження аудіозапису допиту даного свідка.
539.Враховуючи всі ці фактори, Суд вважає, що за обставин цієї справи дослідження показань свідка ОСОБА_49, які він надавав під час судового розгляду у Подільському районному суді міста Києва, забезпечує сторонам достатні процесуальні гарантії та зможе компенсувати неможливість його допиту під час даного судового розгляду, а тому визнання цих показань допустимим доказом не порушує права обвинуваченого на справедливий судовий розгляд.
(VI) Встановлені судом обставини та докази на їх підтвердження
540.Допитаний в судовому засіданні в якості обвинуваченого, ОСОБА_14 себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та прохав його виправдати за частиною четвертою статті 368 Кримінального кодексу України.
541.Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини, суд, заслухавши показання свідків, дослідивши письмові та речові докази, оцінивши доводи обвинувачення та захисту вважає, що винуватість ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення повністю доведена наведеними нижче належними та допустимими доказами.
542.Так, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 показав, що працює у ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» на посаді генерального директора. Починаючи з 1972 року Товариство експортувало у різні країни світу запасні частини до двигунів внутрішнього згорання, зокрема до Сполучених Штатів Америки, Великої Британії, Німеччиниї, російської федерації (далі - рф), республіки белорусь (далі - рб) тощо. Щорічно із підприємствами російської федерації Товариство мало контракти на суму приблизно 5 ? 10 млн доларів США.
543.У 2014 році у ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» виникли проблеми з приводу експорту вказаної продукції до рф та рб, а саме підрозділом Служби безпеки України в Сумській області було розпочато кримінальне провадження за фактом ймовірного незаконного експорту до рф продукції військового призначення. У подальшому зазначене кримінальне провадження було закрито у зв`язку із тим, що згідно із висновком експерта згадана продукція використовувалася лише у цивільних транспортних засобах. Однак, митні органи повідомили, що надалі для експорту даної продукції потрібен дозвіл Державної служби експертного контролю України. Тому керівництвом ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» було прийнято рішення про отримання відповідного дозволу.
544.Наприкінці 2014 року ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» направило до ДСЕК заяву та документацію, необхідну для отримання згаданого дозволу, проте тривалий час будь?якої реакції від ДСЕК не надходило. ОСОБА_16 неодноразово особисто приїжджав до міста Києва, зокрема у ДСЕК, аби вирішити питання з приводу отримання дозволу чи з`ясування на якій стадії знаходиться розгляд заяви, проте безрезультатно. До цієї структури неможливо було навіть увійти щоб з кимось поспілкуватися. Враховуючи, що без отримання зазначеного дозволу могла зупинитися частина виробництва, ОСОБА_16 став шукати шляхи вирішення цієї проблеми.
545.Так, для здійснення юридичного супроводу заяви щодо отримання дозволу на експорт продукції між Товариством та ОСОБА_17 був укладений договір про надання юридичних послуг від 06.07.2015. З останнім ОСОБА_16 познайомився задовго до цих подій (можливо на рибалці). Свій вибір ОСОБА_16 зупинив саме на ОСОБА_17, оскільки знав останнього як кваліфікованого юриста, а також тому, що він проживав у місті Києві і йому зручніше було відвідувати ДСЕК.
546.На виконання даного договору ОСОБА_17 проводилася певна робота, зокрема було ініційовано та організовано нараду в ДСЕК з приводу надання зазначеного дозволу, яка відбулася 05.08.2015. Однак, з незрозумілих причин, підприємство відповідний дозвіл не отримувало.
547.Восени 2015 року до ОСОБА_16 звернувся його давній знайомий - мешканець міста Конотоп ОСОБА_24 та повідомив, що з`явилася можливість зустрітися з одним з керівників ДСЕК, який береться організувати необхідні дозвільні документи. Після спілкування ОСОБА_17 з цією особою з`ясувалося, що останній бажає зустрітися із керівництвом ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» з приводу отримання неправомірні вигоди.
548.Спочатку під час зустрічі вони спілкувалися на загальні теми. ОСОБА_14 представився заступником керівника ДСЕК ОСОБА_23 та його або однокласником, або одногрупником. Взагалі, погоджуючись на зустріч із ОСОБА_14, ОСОБА_16 вважав, що той допоможе організувати (оформити) документи, надасть певні поради для отримання відповідних дозволів. Але насправді обвинувачений повідомив, що допоможе з отриманням дозволу за що йому потрібно заплатити 250 000 доларів США готівкою. Цю суму ОСОБА_14 розрахував як 5 відсотків від вартості контракту на поставку запчастин до рф, записав цей розрахунок на аркуші паперу та ознайомив з ним ОСОБА_16 . Також ОСОБА_14 зазначив, що половина згаданої суми (125 000 доларів США) сплачується за реєстрацію Товариства в якості суб`єкта міжнародної передачі товарів подвійного використання, а решта - за отримання дозволу на експорт відповідної продукції. При цьому, ОСОБА_14 наполягав на повній передоплаті, зазначивши, що буде допомагати лише після отримання 250 000 доларів США. Запити обвинуваченого здивували ОСОБА_16, так як були непомірними, тому він відповів, що з цього приводу має порадитися із акціонерами Товариства. Після згаданих подій ОСОБА_16 з ОСОБА_14 більше не зустрічався, з приводу отримання дозволу з ним спілкувався лише юрист підприємства ОСОБА_17 .
549.Як потім ОСОБА_16 стало відомо, ОСОБА_14 було затримано за вимагання від представників ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» неправомірної вигоди. Втім у подальшому підприємство так і не отримало відповідного дозволу, що призвело до втрати можливості укласти вигідний контракт.
550.Свідок ОСОБА_24, будучи допитаним у Подільському районному суді міста Києва (т. 5 диск DVD ? R Подільського районного суду міста Києва № 5, інвентарний № 10490036, судове засідання від 22.04.2020 15:32, журнал судового засідання ? т. 1 а.с. 48), показав, що до нього звернувся його знайомий ОСОБА_16, який обіймав посаду генерального директора ТОВ «Мотордеталь?Конотоп». Останній повідомив, що його підприємство з невідомих причин тривалий час не може отримати від ДСЕК дозвіл на експорт своєї продукції. Після цієї розмови ОСОБА_24 зателефонував ОСОБА_14, з яким перебував у давніх дружніх відносинах, та запитав чи можна якось допомогти підприємству. Останній повідомив, що знайде документи ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» та після їх вивчення зможе надати відповідь. Через деякий час обвинувачений повідомив, що це у його силах та попрохав організувати йому зустріч із представником підприємства. Згодом ОСОБА_24 організував таку зустріч з представником підприємства ОСОБА_17, яка відбулася в кафе за межами міста Києва.
551. На цій зустрічі ОСОБА_14 повідомив, що отримання підприємством відповідного дозволу «буде щось коштувати». Він написав на папірці суму 250 000 доларів США. Після того, як ОСОБА_17 відповів, що з цього приводу йому необхідно поспілкуватися із генеральним директором підприємства, ОСОБА_14 висловив бажання особисто поспілкуватися із цим директором.
552. Вказану зустріч було організовано. Вона теж відбулася у кафе за містом Києвом. На ній були присутні ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_24 та ОСОБА_17 . Спочатку вони поспілкувалися на загальні теми, після чого, на прохання ОСОБА_14, обвинувачений залишився наодинці із ОСОБА_16 . Після їх розмови останній повідомив, що ОСОБА_14 за оформлення дозволу запросив неправомірну вигоду у розмірі 250 000 доларів США. ОСОБА_16 відповів ОСОБА_14, що для прийняття будь?якого рішення він повинен порадитись із акціонерами Товариства та при всіх присутніх повідомив, що вони начебто дійшли згоди із ОСОБА_14 .
553.У жовтні 2015 року ОСОБА_14 ще раз зустрівся із ОСОБА_17 та ОСОБА_24 . Останній повідомив, що суть проблеми йому відома зі слів ОСОБА_16, а також те, що ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» ще з часів СРСР експортує свою продукцію, тому всі знають, що їх товари не є товарами військового призначення.
554.Якось після зазначених зустрічей ОСОБА_14 запросив ОСОБА_24 до себе у кабінет у ДСЕК, де показував, що його кабінет знаходиться навпроти кабінету керівника ДСЕК ОСОБА_23 . У своєму кабінеті ОСОБА_14 показав документацію ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» та повідомив, що справа вже у нього і тому для отримання дозволу необхідно надати 250 000 доларів США. Окрім того, ОСОБА_14 повідомив, що він є заступником керівника ДСЕК ОСОБА_23 та є його другом, оскільки вони знайомі ще з університету. Тому питання Товариства може бути вирішено ОСОБА_14 позитивно. З огляду на викладене, у ОСОБА_24 склалося враження, що обвинувачений дійсно є тією службовою особою, яка може підписати потрібні Підприємству дозволи.
555.Зі слів ОСОБА_16, ОСОБА_17 та й самого ОСОБА_14 свідку ОСОБА_24 стало зрозуміло, що останній прохав надати йому неправомірну вигоду у розмірі 125 000 доларів США за реєстрацію Підприємства в ДСЕК та ще 125 000 доларів США за отримання дозволу на експорт продукції.
556.Факт знайомства ОСОБА_24 та ОСОБА_14 під час роботи на Державному підприємстві «Конотопський авіаремонтний завод «Авіокон», окрім їх показань, підтверджується відповіддю Державної фіскальної служби України від 08.02.2016 № 20/7/5/99?99?02?03?16 та відповіддю Пенсійного Фонду України від 25.01.2016 № 2546/05?20, відповідно до яких у 2014 році неповні два місяці обвинувачений працював на згаданому підприємстві (т. 12 а.с. 45, 62).
557.Свідок ОСОБА_17 показав, що влітку 2015 року на прохання свого знайомого ОСОБА_16, він, як юрист за освітою, став допомагати ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» в отриманні дозволу про експорт продукції до рф. Правовідносини між підприємством та ОСОБА_17 були оформлені двостороннім договором про надання юридичних послуг та довіреністю, виданою керівником на представництво інтересів Товариства в ДСЕК з питань проведення попередньої експертизи товарів та реєстрації Товариства як суб`єкта здійснення міжнародних передач товарів. На виконання зазначеного договору ОСОБА_17 подавав до ДСЕК необхідні документи, консультувався із представниками ДСЕК, ініціював у ДСЕК робочі наради з приводу отримання дозволу, та брав участь у їх проведенні. Проте підприємство ніяк не могло отримати необхідного дозволу.
558.Згодом ОСОБА_16 познайомив ОСОБА_17 із ОСОБА_24 . Останній повідомив, що особа з керівництва ДСЕК бажає поспілкуватися із представником ТОВ «Мотордеталь?Конотоп». Отже, через ОСОБА_24, ОСОБА_17 познайомився з обвинуваченим. Перша зустріч із ОСОБА_14 відбулася 20.10.2015. Останній повідомив, що він обіймає посаду начальника або заступника начальника Департаменту ДСЕК з питань проведення експертиз щодо товарів подвійного призначення. Також він зазначив, що вивчив справу по заяві ТОВ «Мотордеталь?Конотоп». У цій справі достатньо матеріалів для реєстрації підприємства в якості об`єкта зовнішньоекономічної діяльності та для отримання річного дозволу на експорт. Однак, для здійснення такої реєстрації та отримання відповідного дозволу необхідно надати неправомірну вигоду, у розмірі 2,5 відсотків від суми контракту. ОСОБА_17 повідомив, що таке питання необхідно узгодити із керівництвом підприємства. Через декілька днів ОСОБА_14 повідомив, що умови його пропозиції скасовуються і він бажає зустрітися із керівником ТОВ «Мотордеталь?Конотоп».
559. Така зустріч відбулася 24.10.2015. На цій зустрічі, окрім ОСОБА_14 та ОСОБА_16, були присутні ОСОБА_17 та ОСОБА_24 . Під час зустрічі, на прохання ОСОБА_14, обвинувачений залишився із ОСОБА_16 наодинці, після чого обвинувачений повідомив, що за отримання дозволу йому необхідно передати 250 000 доларів США. Також ОСОБА_14 стверджував, що саме він очолює департамент експертиз, який має надавати висновок чи є продукція подвійного використання.
560.Розуміючи, що ОСОБА_14, будучи службовою особою, вимагає неправомірну вигоду ОСОБА_17 як представник ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» звернувся до СБУ із заявою про вчинення корупційного кримінального правопорушення. ОСОБА_17 співпрацював із правоохоронними органами, отримував від них відповідні грошові кошти, які передав обвинуваченому в якості неправомірної вигоди.
561.Під контролем правоохоронців відбулося ще декілька зустрічей з обвинуваченим, під час яких обговорювалися умови передачі неправомірної вигоди. Тричі ОСОБА_14 отримував від ОСОБА_17 частини неправомірної вигоди. Перший раз ОСОБА_17 передав йому 20 000 доларів США в якості авансу, однак останній неодноразово висловив вимогу отримати першу половину оговореної суми (125 000 доларів США) та наголошував, що не розпочне займатися питанням підприємства поки не отримає всю суму. Водночас, ОСОБА_14 попереджав, що після отримання усієї суми дозвіл необхідно буде чекати приблизно 2?3 тижні.
562.Вдруге ОСОБА_14 та ОСОБА_17 зустрілися у кафе, яке розташоване поруч із приміщенням ДСЕК. Під час зустрічі обвинувачений отримав ще 30 000 доларів США неправомірної вигоди. Водночас, ОСОБА_14 повідомив, що справу ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» він забрав від керівника собі та поки йому не дадуть всю суму грошей, він нічого не почне робити. Також він зазначив, що все необхідне для отримання дозволу він зробить самостійно, після чого підпише необхідні документи у свого керівника, який, так би мовити, «у курсі ситуації». Під час бесіди ОСОБА_17 особисто наголошував ОСОБА_14, що завод ніколи не випускав продукції подвійного використання, тому не зрозуміло, чому саме зараз виникла така проблема. На що ОСОБА_14 відповів, що якби там не було, але їх ситуацію може вирішити тільки він.
563. Наступна зустріч із ОСОБА_14 відбулася теж у кафе поруч із приміщенням ДСЕК, на яку ОСОБА_17 приніс ще 55 000 доларів США, частина з яких були імітаційні гроші. Після розмови вони вдвох вийшли на вулицю та підійшли до автомобіля «Мерседес», яким користувався ОСОБА_14 . Обвинувачений попросив його залишити грошові кошти в автомобілі на задньому сидінні, що він і зробив. Після чого ОСОБА_14 затримали співробітники СБУ.
564.Окрім показань ОСОБА_16, ОСОБА_60 (§ 638 вироку), ОСОБА_61 (§ 647 вироку) та ОСОБА_17, здійснення останнім представницьких функцій та факт правового оформлення його повноважень, як представника ТОВ «Мотордеталь?Конотоп», підтверджується укладеним з ним договором дорученням від 06.07.2015 № 190 (т. 13 а.с. 28, 31) та виданої на його підставі довіреності ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» від 15.07.2015, в особі Генерального директора ОСОБА_16, якою ОСОБА_17 уповноважено представляти інтереси Товариства у Державній службі експортного контролю України з питань проведення попередньої експертизи товарів та реєстрації Товариства як суб`єкта міжнародних передач товарів. Строк дії довіреності до 31.12.2015.
565.Водночас, Суд не бере до уваги доводи захисту про те, що, представляючи інтереси ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» в ДСЕК у листопаді ? грудні 2015 року, ОСОБА_17 діяв поза межами строку дії договору доручення від 06.07.2015 № 190, так як відповідно до пункту 7.1 зазначеної угоди цей договір діє до виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань, а не протягом місяця з моменту укладення, як на цьому наполягали захисники.
566.30.10.2015 у приймальні СБУ ОСОБА_17 на особистому прийомі подано заяву про вчинення службовими особами Державної служби експортного контролю України вимагання неправомірної вигоди від 29.10.2015, яку, згідно з відміток на ній, зареєстровано 30.10.2015 за вхідним номером Р?10579, взято на контроль в Управління режиму, документального забезпечення і контролю СБУ та передано Головному слідчому управлінню СБУ із реєстрацією до вхідного номера Р?2976?СГ (т. 7 а.с. 15).
567.У вказаній заяві ОСОБА_17 повідомив, що:
(1) починаючи з червня 2015 року він представляв інтереси ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» в органах державної влади на підставі довіреності. Основним його завданням було оформлення дозволу на експорт продукції підприємства (гільзи циліндрів двигунів автомобілів та сільськогосподарської техніки);
(2) необхідність отримання такого дозволу виникла восени 2014 року, коли Сумська митниця відмовила ТОВ «Мотордеталь-Конотоп» у оформленні експорту вищезазначеної продукції до російської федерації у зв`язку із віднесенням даної продукції до переліку товарів подвійного використання. У грудні 2014 року, з метою отримання дозволу на експорт власної продукції, ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» звернулось із відповідною заявою та пакетом документів до Державної служби експортного контролю України. З того часу, між ТОВ «Мотордеталь-Конотоп» та ДСЕК триває листування щодо необхідності подання додаткової документації, проведення експертиз та досліджень. Однак позиція керівництва ДСЕК свідчить лише про намагання затягнути процес надання дозволу ТОВ «Мотордеталь-Конотоп» на експорт продукції та створення передумови для вимагання неправомірної вигоди від представників Товариства;
(3) 19.10.2015 представник ТОВ «Авіакон» (завод розташований поруч із ТОВ «Мотордеталь-Конотоп») на ім`я ОСОБА_62 ( ОСОБА_24 ) повідомив ОСОБА_17, що кілька днів тому начальник Департаменту експертиз ДСЕК ОСОБА_14 при особистій зустрічі попросив його передати уповноваженому представнику ТОВ «Мотордеталь-Конотоп» запрошення на особисту зустріч у місті Києві для обговорення варіантів надання ТОВ «Мотордеталь-Конотоп» необхідного дозволу на експорт продукції;
(4) 20.10.2015, після попереднього дзвінка ОСОБА_24, ОСОБА_17 зустрівся із ОСОБА_14 біля будівлі ДСЕК (місто Київ, вулиця Фрунзе, 19?21) і за пропозицією останнього для розмови вони пішли в кафе «Буффет», розташоване поруч. Під час розмови ОСОБА_14 повідомив ОСОБА_17, що може допомогти у вирішенні питання по наданню дозволу на експорт продукції ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» та повідомив (написав на серветці), що це коштуватиме 2,5% від суми контракту плюс 2 500 доларів США за реєстрацію Товариства в ДСЕК, і 50 000 ? 100 000 гривень на благодійність. ОСОБА_17 повідомив ОСОБА_14 про необхідність узгодження цієї пропозиції із керівництвом ТОВ «Мотордеталь-Конотоп» та обмінявся з ним номерами телефонів. Із кафе ОСОБА_17 та ОСОБА_14 пішли у службовий кабінет останнього, де обвинувачений показав робочу справу по заяві ТОВ «Мотордеталь-Конотоп» і сказав, що зателефонує ОСОБА_17 після вивчення документів;
(5) 21.10.2015 ОСОБА_14 зателефонував і запитав суму контракту, по якому ТОВ «Мотордеталь-Конотоп» експортуватиме гільзи до російської федерації. ОСОБА_17 за допомогою месенджера «Viber» надіслав ОСОБА_14 повідомлення із сумою контракту - 120 000 000 гривень. Згодом, а саме 23.10.2015, ОСОБА_14 зателефонував ОСОБА_17 і запросив під`їхати до ДСЕК. Після приїзду останнього, ОСОБА_14 вийшов на вулицю і попрохав ОСОБА_17 підвезти його до автосалону «Шкода» на Нивках. Вийшовши з автомобіля, ОСОБА_14 сказав, що всі попередні домовленості по наданню дозволу на експорт ТОВ «Мотордеталь-Конотоп» анульовані і йому 24.10.2015 необхідно особисто зустрітися із директором ТОВ «Мотордеталь-Конотоп» у місті Києві, про що ОСОБА_17 і повідомив директору Товариства ОСОБА_16 ;
(6) 24.10.2015 ОСОБА_16 приїхав до міста Києва і разом із ОСОБА_17, близько о 14:00 зустрілись із ОСОБА_14 в ресторані «Форест клаб» по вулиці Вишгородській. При вказаній зустрічі був присутній ОСОБА_24 . Під час зустрічі ОСОБА_14 запросив ОСОБА_16 поговорити про справи наодинці. Як далі розповів ОСОБА_16, ОСОБА_14 повідомив йому, що за надання дозволу ТОВ «Мотордеталь-Конотоп» на експорт продукції йому необхідно заплатити 250 000 доларів США. Зазначену суму ОСОБА_14 записав у блокноті та продемонстрував ОСОБА_16 . Зміст вимоги ОСОБА_14 полягав у наступному: а) за реєстрацію ТОВ «Мотордеталь-Конотоп» в ДСЕК як експортера, ОСОБА_14 вимагав 125 000 доларів США, при цьому процес реєстрації триватиме два тижні; б) за надання річного дозволу на здійснення експортних операцій до російської федерації ОСОБА_14 вимагав ще 125 000 доларів США. Розмір неправомірної вигоди ОСОБА_14 обґрунтовував тим, що за надання вказаного дозволу він має отримати 5 % від суми зовнішньо-економічного контракту в еквіваленті доларів США. Після цього, ОСОБА_16 повідомив ОСОБА_14 про необхідність обговорити дане питання з акціонерами ТОВ «Мотордеталь-Конотоп» і що у подальшому з ОСОБА_14 буде контактувати ОСОБА_17 .
568. Водночас, з матеріалів справи вбачається, що ще до звернення ОСОБА_17 до СБУ із заявою від 30.10.2015 про вчинення службовими особами ДСЕК кримінального правопорушення (т. 7 а.с. 15) та до внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальні правопорушення № 22015000000000347 від 02.11.2015 та № 52016000000000052 від 26.02.2016 (т. 7 а.с. 4, 6), а саме 15.10.2015 Управлінням внутрішніх розслідувань Служби безпеки України розпочато контррозвідувальну справу № 9/209 «Експортери», у межах якої Департаментом оперативного документування СБУ проведено оперативно?технічний захід - аудіо -, відеоконтроль ОСОБА_14, про що 30.10.2015 складено відповідний протокол (т. 7 а.с. 30). У вказаному протоколі відображено перебіг зустрічі обвинуваченого ОСОБА_14 із директором ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» ОСОБА_16, представником цього підприємства ОСОБА_17 та свідком ОСОБА_24, яка мала місце 24.10.2015. Згаданий протокол приєднаний до матеріалів кримінального провадження на підставі супровідного листа Управління внутрішньої безпеки України від 04.12.2018 № 9/12709, направленого на виконання доручення на проведення слідчих (розшукових) дій (у порядку статті 40 КПК) від 03.11.2015, наданого слідчим Головного слідчого управління СБУ у межах кримінального провадження № 22015000000000347 (т. 7 а.с. 26-29).
569.Отже, у співробітників Служби безпеки України були об`єктивні дані про ймовірне вчинення злочинних дій ОСОБА_14 та іншими невстановленими особами Державної служби експертного контролю, які, в силу статті 214 КПК, підлягали негайному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань та здійснення належної перевірки.
570.Відповідно до протоколу про результати проведення оперативно-технічних заходів від 30.10.2015 з додатками (диски), на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду міста Києва від 21.10.2015 № 01?8346цт у межах контррозвідувальної справи категорії «контррозвідувальна перевірка» № 9/209 від 15.10.2015 «Експортери», за участю Департаменту оперативного документування СБУ, проведено оперативно-технічний захід, аудіо -, відеоконтроль ОСОБА_14 (т. 7 а.с. 30).
571.Зі змісту протоколу вбачається, що 24.10.2015 близько о 14:40 у приміщенні кафе «Форест клаб», розташованому у місті Києві по вулиці Вишгородській, відбулася зустріч ОСОБА_16 (генерального директора ТОВ «Мотордеталь?Конотоп»), ОСОБА_17 (представника ТОВ «Мотордеталь?Конотоп»), ОСОБА_24 та ОСОБА_14 .
572.Спочатку вони вчотирьох спілкувалися на загальні теми. ОСОБА_14 розповів, що вивчав справу по заяві ТОВ «Мотордеталь?Конотоп», викликав до себе у кабінет ОСОБА_63 (керівника експерта ОСОБА_64 ) та розібрався у суті проблеми. Після цього (мовою оригіналу): «рішення намалювалося», але про це рішення він розповість ОСОБА_16 наодинці.
573.Близько о 15:00 ОСОБА_16 та ОСОБА_14, за пропозицією останнього, сіли за окремий столик та продовжили розмову наодинці. Під час цієї бесіди ОСОБА_14 активно застосовував заходи конспірації: спілкувався незакінченими, завуальованими фразами; певну важливу інформацію записував у блокноті, після чого ознайомлював співрозмовника із записами; попереджав співрозмовника, щоб той не проговорював важливу інформацію вголос, зокрема, прізвища осіб, розмір неправомірної вигоди, а записував її у блокноті. Виправдовуючи такі заходи обережності, ОСОБА_14 зазначив, що можна було б розмовляти вільно, як би ОСОБА_16 не відмовився від зустрічі в басейні. ОСОБА_14 повідомив: «При нашій сучасній техніці … я просто буду писати, а Ви почитаєте», попередив, що потрібно бути обережним «бо можуть бути усілякі нюанси» та пожалівся: «Одинадцять років несу цю ношу, стільки усього, стільки питань приходилося вирішувати».
574.Під час спілкування ОСОБА_14 повідомив ОСОБА_16, що попередньо спілкувався із ОСОБА_17, тому знає суть проблеми, з якою зіткнулося його підприємство, що він ознайомлений із матеріалами, які надавалися Товариством до ДСЕК. Обвинувачений коротко розповів про існування Указу Президента України, яким обмежено експорт продукції військового та подвійного використання до російської федерації, про процедуру отримання дозволу на експорт продукції, що вона складається з двох етапів, а саме спочатку потрібно пройти реєстрацію підприємства у ДСЕК (попередню експертизу), після чого підприємству видається відповідне свідоцтво. А вже потім підприємство може подати заяву на отримання дозволу на експорт своїх товарів. ОСОБА_14 повідомив, що за кожний з названих етапів необхідно надати неправомірну вигоду, розмір якої становить по 2,5 відсотка від суми контракту, а всього 5 відсотків.
575.Дізнавшись, що орієнтовна сума контракту складає 120 000 000 грн, ОСОБА_14 здійснив розрахунок неправомірної вигоди, а саме перевів суму контракту у долари США, отримавши 5 000 000, після чого з цієї суми вирахував 5 відсотків, отримавши 250 000 доларів США. Після цього ознайомив ОСОБА_16 із розрахунком. Коли його співрозмовник уголос прочитав написане, ОСОБА_14 зупинив його, піднісши вказівний палець до своїх губ та зауважив: «Ми тільки пишемо». У подальшому ОСОБА_14 попереджав ОСОБА_16, що розрахунки та розмір неправомірної вигоди не можна проговорювати вголос, потрібно лише писати у блокноті (виконаний ОСОБА_14 власноруч письмовий розрахунок суми неправомірної вигоди зафіксований у результаті відеоспостереження).
576.Також він повідомив, що реєстрація підприємства та оформлення дозволу будуть проводитися лише після повної передачі зазначеної ним суми неправомірної вигоди готівкою. При цьому ОСОБА_14 запевнив ОСОБА_16, що у випадку передачі цих коштів ніяких несподіванок бути не може, позитивний результат є гарантованим, так як це питання узгоджено з його керівництвом та йому (керівництву) передаються обумовлені кошти. Також ОСОБА_14 зазначив: «Я просто бажаю щоб Ви розуміли. Я не приймаю рішень. Просто Ваше все, що Ви скажете, я просто передам». На поставлені ОСОБА_16 запитання ОСОБА_14 підтвердив, що цим керівництвом є голова ДСЕК ОСОБА_23, але його прізвище прямо не назвав.
577. ОСОБА_16 повідомив обвинуваченому, що для погодження з акціонерами підприємства питання щодо надання неправомірної вигоди та її розміру йому потрібно два тижні. Також вони домовились, що подальше спілкування з приводу грошових коштів буде відбуватися із ОСОБА_17 .
578.У протоколі за результатами контролю за вчиненням злочину від 10.12.2015 (т. 7 а.с. 241) зазначено, що 25.11.2015 у період часу з 10:25 по 10:45 та 07.12.2015 у період часу з 10:00 по 10:40 консультантом?експертом 2 відділу Управління внутрішньої безпеки СБУ ОСОБА_65, у присутності понятих, з метою отримання доказів злочинної діяльності та повного викриття схеми, пов`язаної з одержанням неправомірної вигоди заступником директора ДСЕК ОСОБА_14, проведено огляд, виготовлення копій та вручення ОСОБА_17 грошових коштів у розмірі 20 000 та 30 000 доларів США відповідно. 09.12.2015 у період часу з 08:00 по 09:30 ОСОБА_17 вручені грошові кошти у розмірі 20 000 доларів США та імітаційні засоби, виготовлені типографським шляхом, які є імітацією банкнот номіналом 100 доларів США серії HL62546314G у кількісті 550 штук на загальну суму 55 000 доларів США.
579. 25.11.2015 о 12 :41 у приміщенні закладу громадського харчування «Picnic» за адресою: місто Київ, вулиця Фрунзе, 15, ОСОБА_17 передав ОСОБА_14 грошові кошти у розмірі 20 000 доларів США.
580.07.12.2015 о 13:10 у приміщенні того ж закладу громадського харчування ОСОБА_17 передав ОСОБА_14 грошові кошти у розмірі 30 000 доларів США.
581.09.12.2015 о 14:40 поруч із закладом громадського харчування «Старий Львів», розташованого за адресою: місто Київ, вулиця Фрунзе, 12, ОСОБА_14 відкрив задні праві двері автомобіля «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_7, після чого, на виконання прохання обвинуваченого, ОСОБА_17 поклав до салону автомобіля грошові кошти у розмірі 20 000 доларів США та імітаційні засоби на суму 55 000 доларів США. У подальшому ОСОБА_14 було затримано.
582.Відповідно до протоколу про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 16.11.2015 з доданими до нього картою пам`яті SP Silicon Power SDHC від 15.08.2015 № 9/930 та диском DVD?R від 12.11.2015 № 9/1196 у межах кримінального провадження № 22015000000000347 на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду міста Києва від 06.11.2015 № 01?13013т/НСД, за участю Департаменту оперативного документування СБУ, проведено негласну слідчу (розшукову) дію - аудіо -, відеоконтроль ОСОБА_14 (т. 12 а.с. 84).
583.Зі змісту протоколу вбачається, що 11.11.2015 о 20:27 у приміщенні кафе, розташованого неподалік приміщення ДСЕК, відбулася зустріч між ОСОБА_17 та ОСОБА_14, під час якої останнім знову активно застосовувалися заходи конспірації, а саме: за його проханням співрозмовники відклали мобільні телефони у бік; важливі умови домовленості, зокрема щодо розміру неправомірної вигоди записувалися на папері.
584.Під час зустрічі ОСОБА_17 повідомив ОСОБА_14, що акціонери підприємства погоджуються надати усю суму неправомірної вигоди, проте хотіли б змінити алгоритм її передачі. ОСОБА_17 запропонував відразу надати 10 000 доларів США, а після реєстрації підприємства решту від 125 000 доларів США. На що обвинувачений відповів: «Я тобі скажу. Мені взагалі поставили задачу (пише на папері), тобто у розмові обговорення був такий момент (пише на папері), я сказав… що це не реально та переконав (пише на папері). Розумієш? Проблема вона комплексна. Тому як би, вона вирішується, я вважаю, що умови як би нормальні …».
585.Додатково ОСОБА_14 повідомив, що пропозицію про зміну алгоритму передачі неправомірної вигоди він навіть не буде передавати керівництву, оскільки добре знає, чим це може закінчитись: «Я ж тобі кажу, я знаю настрої, я навіть розповідати про це не бажаю, тому що боюсь, що тема закриється», «мені поставили задачу зробити так». Також ОСОБА_14 неодноразово наголошує на тому, що проблеми заводу є серйозною та тільки ДСЕК може їх вирішити: «…експерт у нас один на державу і його карлючка вирішує все. А тут ситуація дуже на межі. Розумієш? Вона балансує на межі». Ба більше, ОСОБА_14 додав, що акціонерам краще на все погодитись, оскільки це єдиний правильний варіант, а вони ( ОСОБА_14 та інші), у свою чергу, будуть намагатися все зробити максимально швидко.
586.Обвинувачений додав, що не бажає зазначати усіх деталей проблеми, яка склалася з приводу ТОВ «Мотордеталь?Конотоп», зауважив: «дай бог щоб не було ще гірше».
587.На запитання ОСОБА_17 обвинувачений відповідав, що йому потрібно передати всю обумовлену суму неправомірної вигоди, тоді позитивний результат буде гарантований. Її розмір обґрунтований участю у вирішенні проблемних питань декількох посадовців з різних державних структур, зокрема Міністерства оборони України та Служби безпеки України. При цьому ОСОБА_14 запевнив, що у випадку форс?мажору кошти будуть повернуті. Але у тієї людини, якій передаються кошти та яка все вирішує, ще не було випадку, щоб щось пішло не так. Необхідність передачі авансом усієї суми неправомірної вигоди (250 000 доларів США) ОСОБА_14 пояснив і тим, що якщо підприємство пройде попередню експертизу і отримає необхідну реєстрацію, надання дозволу на експорт продукції буде лише формальністю.
588.Також ОСОБА_14 зазначив, що розмір та алгоритм передачі неправомірної вигоди залежить від складності проблеми, яка виникла у підприємства. На підтвердження поблажливого відношення до ТОВ «Мотордеталь?Конотоп», обвинувачений повідомив, що безпроблемні підприємства платять за тим же алгоритмом й ненабагато менше. Також навів приклад двох інших підприємств, які за отримання в ДСЕК аналогічних дозволів здійснювали передоплату неправомірної вигоди у розмірі 70 та 100 відсотків відповідно. Повідомив, що раніше організовував отримання аналогічних дозволів для різних підприємств.
589.Окрім того, під час розмови ОСОБА_14 повідомив, що йому була поставлена задача (маючи на увазі своє керівництво) оголосити представнику ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» більший розмір, ніж 5 відсотків від суми контракту, проте він переконав, що це не реально, і ця людина (керівник) погодилася. Обвинувачений наполягав, що алгоритм передачі коштів є незмінним, інакше: «ця людина може закрити цю тему раз та назавжди», «є точка неповернення».
590.Зазначена розмова закінчилася тим, що ОСОБА_14 та ОСОБА_17 не домовилися про алгоритм передачі неправомірної вигоди, зокрема розміру передоплати. Останній запропонував обвинуваченому поспілкуватися із своїм керівництвом з цього приводу, на що ОСОБА_14 в черговий раз відповів: «Навіть передавати не буду. Щоб не вгробити справую. Я знаю цю людину дуже добре. Знаю яка у нього емоційність. Я знаю чим це закінчиться. Я не хочу втрачати угоду. Я нічого не вирішую. Я лише йду вам на зустріч».
591.Під час цієї зустрічі ОСОБА_14 неодноразово акцентував увагу, що в Україні є «один експерт», який вправі приймати рішення, маючи на увазі ДСЕК. Також він зазначив, що його особиста зустріч з ОСОБА_16 була потрібна для того, щоб керівництво ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» розуміло серйозність проблеми та те, що цим питанням займаються особи з керівництва ДСЕК.
592.Відповідно до протоколу огляду та вручення грошових коштів від 25.11.2015 у приміщенні Головного управління СБУ у місті Києві та Київській області за адресою: місто Київ, провулок Аскольдів, будинок № 3?а, у присутності понятих ОСОБА_49 та ОСОБА_48, ОСОБА_17 вручені грошові кошти у розмірі 20 000 доларів США заздалегідь ідентифікованими банкнотами номіналом по 100 доларів США кожна. Зазначені кошти поміщено у поліетиленовий пакет жовто?білого кольору (т. 7 а.с. 60).
593.Відповідно до протоколу проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 04.12.2015 №1359т/нсд з доданими до нього картою пам`яті Transcend microSD від 03.11.2015 № 9/1169 та диском DVD?R від 03.12.2015 № 9/1266, складеного у кримінальному провадженні № 22015000000000347 на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду міста Києва від 06.11.2015 № 01?13010т/НСД (у дійсності № 01?13013т/НСД), за участю Департаменту оперативного документування СБУ, проведено негласну слідчу (розшукову) дію аудіо -, відеоконтроль ОСОБА_14 (т. 12 а.с. 104).
594.Зі змісту протоколу вбачається, що 25.11.2015 о 12:22 у приміщенні кафе відбулась чергова зустріч ОСОБА_17 та ОСОБА_14, під час якої, з ініціативи останнього, активно застосовувалися заходи конспірації, а саме: співрозмовники відклали у бік мобільні телефони, обмінювалися важливою інформацією шляхом її записування на серветках тощо.
595.Під час розмови ОСОБА_14 наголошував, що питання ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» потрібно вирішувати якомога скоріше, тобто до 09.12.2015. ОСОБА_17 повідомив, що складно було зібрати всю суму та запитав про строки надання дозволу, на що ОСОБА_14 відповів: «Володя, не розповідай мені як це все було складно. Тому, що я знаю складність цього питання. Скажем так, наслідки не вирішення цього питання…», «Попереднє погодження усіх учасників отримав, і я думаю, що от?от все, яке як називав, воно скоротиться…». Коли ОСОБА_17 повідомив, що акціонери підприємства побоюються давати наперед таку суму коштів, ОСОБА_14 відповів: «У них просто вибору немає».
596.Тоді ОСОБА_17 запропонував ОСОБА_14 новий алгоритм передачі коштів, а саме щоб усю суму неправомірної вигоди віддати на зберігання ОСОБА_24, як гаранту угоди, який передасть її обвинуваченому після оформлення дозволу на експорт. Однак ОСОБА_14 на такий варіант не погодився, наполягаючи на тому, що кращого гаранта ніж він не знайти, що він «контролює процес зсередини», «може проконтролювати проходження документів, оцінити ризики» тощо. Наполягаючи на тому, що для осіб, від яких залежить оформлення документів, єдиним гарантом отримання коштів є лише він, додав: «Я маю запустити механізм, сказавши фразу… Вони запустять механізм тільки тоді, коли умови, перші умови будуть виконані. Можу сказати тільки від себе, що по тій інформації, якою володію я, по строках буде скорочення, можливо навіть наполовину», маючи на увазі скорочення строків оформлення документів до одного місяця.
597.Наполягаючи на запропонованому ним алгоритмі передачі коштів, а саме повній передоплаті, ОСОБА_14 повідомив, що наразі справа підприємства знаходиться у нього. Експерт повідомив обвинуваченому, що підприємство більше місяця не надає додаткових документів на його запит і він планує закрити справу за заявою ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» та передати до архіву. Тому експерт прохав повернути цю справу, але ОСОБА_14 залишив її у себе, пояснивши, що вона йому ще потрібна. Але довго тримати цю справу у себе він не зможе. Отже, потрібно поспішати.
598.Також обвинувачений додав таке: «Ось тому, ОСОБА_66, я вважаю, що умови дуже гарні, дуже прийнятні, і вони тому були запропоновані… У вас єдиний вихід - прийняти. Єдиний вихід! Іншого варіанта немає. Все!».
599.Під час зазначеного діалогу ОСОБА_14 повідомив, що коли вирішення аналогічного питання залежить від нього, він погоджується на різні алгоритми передачі неправомірної вигоди і тоді це питання (розрахунок) перебуває на совісті того, хто має надати таку вигоду. У даному випадку вирішення питання ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» залежить від інших осіб, тому змінити алгоритм неможливо.
600. Коли ОСОБА_17 зазначив, що у порядності обвинуваченого він не має сумнівів, проте не впевнений щодо керівництва, від якого залежить позитивне вирішення питання, ОСОБА_14 запевняв про порядність свого керівника ( ОСОБА_23 ).
601.Під час цієї зустрічі ОСОБА_17, в якості підтвердження реальності наміру передати у майбутньому всю суму неправомірної вигоди, запропонував ОСОБА_14 її частину у розмірі 20 000 доларів США, на що останній відповів: «Це Ви як бажаєте». Після цього він прийняв від ОСОБА_17 згорток жовто?білого кольору, в якому згідно з матеріалами справи знаходилися раніше ідентифіковані 20 000 доларів США.
602.Відповідно до протоколу, складеного за наслідками проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 10.12.2015 (далі - протокол НСРД від 10.12.2015) з доданими до нього картою пам`яті Transcend microSD ADAPTER від 04.12.2015 № 9/1269, диском DVD?R від 07.12.2015 № 9/1272 та диском CD?R від 26.10.2015 № 9/1160 у кримінальному провадженні № 22015000000000347 на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду міста Києва від 06.11.2015 № 01?13010т/НСД (у дійсності № 01?13012т/НСД), за участю Департаменту оперативного документування СБУ було проведено негласну слідчу (розшукову) дію аудіо -, відеоконтроль ОСОБА_14 (т. 12 а.с. 126).
603.Зі змісту протоколу вбачається, що 04.12.2015 о 15 :00 у приміщенні кафе між ОСОБА_17 та ОСОБА_14 відбулася чергова зустріч, під час якої ОСОБА_14 застосовувалися заходи конспірації, а саме спілкувався завуальованими, незакінченими фразами, словом «документи*» обвинувачений називав неправомірну вигоду.
604.Під час розмови ОСОБА_17 повідомив, що дізнався про те, що готується документ про списання справи ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» до архіву. На це ОСОБА_14 відповів, що йому про таку ситуацію невідомо. Він більше не міг тримати справу підприємства у себе на столі, тому повернув її експерту. Водночас, у разі передачі йому всіх документів*, справу не закриють та не спишуть до архіву. Якщо підприємству буде відмовлено у наданні дозволу, а його заява буде передана до архіву, у разі невиконання у найкоротший термін їх домовленості, тоді доведеться звертатися із заявою повторно, але наявність відмови у задоволенні першої заяви на 90 відсотків тягне за собою повторну відмову.
605.На запитання ОСОБА_17 про неправомірну вигоду: «Так, але Ви все одно наполягаєте на половині документів* вперед, так?», ОСОБА_14 відповів: «Я наполягаю на всьому необхідному комплекті документів*…». На запитання ОСОБА_17 про те, чому, попри їх домовленість, заява підприємства списуються до архіву, ОСОБА_14 відповів: «У Вас проблеми почалися тоді, коли документів* немає» ... «Затримка не на Вашу користь» … « ОСОБА_66, сьогодні поки умови залишаються такими ж. Але я не знаю, що буде завтра. Поки документи*, комплект документів*, він поки залишається таким же».
606.Також, під час розмови ОСОБА_17 нагадав обвинуваченому, що він вже отримав частину обумовленої неправомірної вигоди та запропонував новий алгоритм передачі решти коштів, обґрунтовуючи це побоюваннями акціонерів підприємства передавати велику суму коштів наперед. Так, ОСОБА_17 запропонував до оформлення дозволу покласти неправомірну вигоду до банківської комірки, до якої можливий доступ лише при наявності двох ключів. Один ключ буде у ОСОБА_17, інший у ОСОБА_14 або його довіреної особи. Потім там же у банку обміняти оформлений дозвіл на оговорені долари США. Не погоджуючись на таку пропозицію, ОСОБА_14 відповів: «Слідів багато… Дивно, де це держслужбовець із зарплатою у чотири тисячі… ОСОБА_66, я можу тобі сказати найкращій варіант, найкращій це ті умови, які було оголошено… ОСОБА_66, ти не знаєш усі можливості СБУ та контррозвідки… ви отримаєте або дозвіл, або ваші документи* повернуться назад… Навіть не уявляєш які тут замішані сили… які у цій справі беруть участь люди». Також ОСОБА_14 зазначив: «Вам довели умови, що є документи* і потрібні документи*. І все. Без документів* не потрібно вигадувати велосипед», «Документи* у заставу не кладуться», «Без цих документів* не вирішується».
607.У ході розмови обвинувачений натякав, що побоюється з кимось ще обговорювати умови надання неправомірної винагороди, змінювати визначений раніше спосіб її передачі, так як припускає, що за ним теоретично можуть пильнувати спецслужби. При цьому, хизуючись своєю обізнаністю, ОСОБА_14 розповів ОСОБА_17, що його відділ оформлював Службі безпеки України дозволи на придбання спеціальної техніки для здійснення негласних оперативно-розшукових заходів. Також він додав: «Мені потрібна безпека… Мені у в`язниці документи* не потрібні».
608.У підсумку зустрічі ОСОБА_17 та ОСОБА_14 домовились, що останній повідомить своєму керівнику про варіант використання банківської комірки для передачі неправомірної вигоди.
609.Відповідно до протоколу огляду та вручення грошових коштів від 07.12.2015 о 10:40 у приміщенні Головного управління СБУ у місті Києві та Київській області за адресою: місто Київ, провулок Аскольдів, будинок № 3?а, у присутності понятих ОСОБА_49 та ОСОБА_48, ОСОБА_17 вручені грошові кошти загальною сумою 30 000 доларів США заздалегідь ідентифікованими банкнотами номіналом по 100 доларів США у кількості 300 штук, які поміщено у поліетиленовий пакет сірого кольору (т. 7 а.с. 113).
610.Зі змісту протоколу НСРД від 10.12.2015 вбачається, що чергова зустріч ОСОБА_17 та ОСОБА_14 відбулась 07.12.2015 о 12:51 (т. 12 а.с. 137), під час якої останній повідомив, що не отримав від керівництва згоди на передачу неправомірної вигоди через банківську комірку, обурився, що ОСОБА_17 йому не зателефонував у суботу (05.12.2015), про що було раніше домовлено, та із сарказмом зазначив: «Мені як би байдуже. Це у Вас тисячам людей нічого робити … З невирішеними питаннями тисяча людей йдуть відпочивати», «Знаєш як кажуть: не має грошей, немає кущів».
611.Після цього ОСОБА_14 запевнив ОСОБА_17, що він повністю контролює ситуацію та неохоче погоджується на пропозицію останнього, що після отримання половини оговореної суми неправомірної вигоди (125 000 доларів США) перший етап їх домовленості (реєстрація ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» як суб`єкта здійснення міжнародних передач товарів) пройде за два тижні. Після того, як ці документи будуть готові, ОСОБА_17 має передати обвинуваченому решту (125 000 доларів США).
612.Під час розмови ОСОБА_14 відповів на запитання ОСОБА_17, що розмір неправомірної вигоди можна зменшити лише у випадку, якщо ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» самостійно отримає необхідні документи від Міністерства оборони України, маючи на увазі висновок про те, що продукція підприємства не використовується у військовій сфері.
613.Водночас, ОСОБА_14 підтвердив, що лист про залишення заяви ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» без розгляду вже передано на підпис ОСОБА_23, але станом на 12:00 ним ще не підписаний. Побіжно, ОСОБА_14 запевнив, що ця ситуація перебуває під його особистим контролем, тому відповідний лист не буде підписаний, якщо ОСОБА_17 передасть йому всю суму неправомірної вигоди.
614.Під час їхнього діалогу ОСОБА_17 нагадав обвинуваченому, що той вже отримав від нього частину неправомірної вигоди, про що останній не заперечував. Надалі співрозмовники спілкувалися про те, що ОСОБА_17 приніс обвинуваченому ще 30 000 доларів США і тому, з урахуванням раніше переданих коштів, йому потрібно довезти решту у розмірі 75 000 доларів США. Після отримання ОСОБА_14 згортка (із неправомірною вигодою) вони розійшлися.
615.Відповідно до протоколу огляду та вручення грошових коштів від 09.12.2015 о 09:30 у приміщенні СБУ за адресою: місто Київ, вулиця Малопідвальна, будинок № 16, у присутності понятих ОСОБА_67 та ОСОБА_68, ОСОБА_17 вручені грошові кошти загальною сумою 20 000 доларів США, а саме: 200 заздалегідь ідентифікованих банкнот номіналом по 100 доларів США кожна. Окрім того, ОСОБА_17 були вручення імітаційні засоби, які є імітацією банкнот номіналом 100 доларів США із серією та номером HL 62546314 G, загальною кількістю 550 штук, на суму 55 000. Грошові кошти та імітаційні засоби поміщено у поліетиленовий пакет чорно?жовто?зеленого кольору (т. 7 а.с. 191).
616.Зазначені у протоколі огляду від 09.12.2015 грошові кошти (20 000 доларів США) та імітаційні засоби (55 000 доларів США), були виявлені та вилучені в автомобілі ОСОБА_14 («Mersedes ? Benz», номерний знак НОМЕР_7 ) під час його затримання, що підтверджується протоколом огляду місцевості (обшуку транспортного засобу) від 09.12.2015 (т. 8 а.с. 17) та протоколом огляду вилученого майна від 10.12.2015 (т. 11 а.с. 1).
617.У відповідності до положень статті 357 КПК згадані вище кошти та імітаційні засоби оглянуті судом під час судового розгляду.
618.Зі змісту протоколу НСРД від 10.12.2015 вбачається, що чергова зустріч ОСОБА_17 та ОСОБА_14 відбулась 09.12.2015 о 14:23 у приміщенні кафе «Старий Львів» (т. 12 а.с. 150), під час якої останній активно застосовував заходи конспірації (важливу інформацію не проговорював у голос, записував на папері). ОСОБА_17 повідомив, що залишок грошових коштів вдалося зібрати раніше, ніж домовлялися. На його запитання ОСОБА_14 запевнив, що ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» пройде реєстрацію в ДСЕК протягом двох тижнів та отримає дозвіл на експорт своєї продукції теж протягом двох тижнів після подання відповідної заявки. Позитивний результат ОСОБА_14 гарантував.
619.Додатково ОСОБА_14 повідомив, що в офісі залишився лист (проект) про відмову ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» у реєстрації в ДСЕК, який з 03.12.2015 знаходиться на підписі у його шефа ( ОСОБА_23 ) та вже містить підписи усіх відповідальних осіб, зокрема ОСОБА_69 ( ОСОБА_70 ), перші візи (підписи) датовані 25?м числом, остання віза від 2?го числа. При цьому ОСОБА_14 зазначив: «Я вважаю, що Ваше питання вже можна було б давно вирішити і навіть потрібно було вирішити дуже швидко». На додачу ОСОБА_14 ще раз розповів ОСОБА_17 подальшу процедуру отримання підприємством дозволу на експорт своєї продукції.
620.Після цього ОСОБА_14 попрохав ОСОБА_17 провести його до автомобіля та запропонував йому: «Я тебе підвезу до машини та поїду у своїх справах». Коли ОСОБА_17 відмовився та повідомив, що у нього в приміщенні цього кафе запланована ще одна зустріч, ОСОБА_14 наполіг на тому, щоб ОСОБА_17 супроводив його до машини. Зі змісту їхнього діалогу вбачається, що ОСОБА_14 не заперечував того факту, що вже двічі отримував від ОСОБА_17 грошові кошти, проте цього разу остерігався брати їх у приміщенні кафе.
621.Крокуючи до автомобіля, ОСОБА_14 запитав у ОСОБА_17 : «У тебе в пакеті?». Отримавши ствердну відповідь, ОСОБА_14 вказав ОСОБА_17 де залишити цей пакет: «У машину, на сидіння, але не на сидіння, а під сидіння покладеш позаду…».
622.О 14:40 ОСОБА_17 та ОСОБА_14 підійшли до автомобіля останнього, обвинувачений відкрив праві задні двері, після чого ОСОБА_17 поклав поруч із пасажирським сидінням пакунок схожий на завернутий у декілька разів поліетиленовий пакет. У подальшому до автомобіля підійшли співробітники СБУ та затримали ОСОБА_14 (т. 12 а.с. 154).
623.Достовірність відомостей, які містяться у зафіксованих під час проведення НСРД аудіо -, відеозаписах, підтверджується висновком експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України від 04.08.2017 № 75/4 (т. 3 а.с. 89), відповідно до якого представлені на дослідження файли на 1) карті пам`яті SP Silicon Power SD із написом «…9/930 від 15.08.2015», 2) карті пам`яті Transcend microSD із написом «…9/1169 від 03.11.2015», 3) карті пам`яті Transcend Premium 400x 16 GB microSDHC з адаптером Transcend microSD ADAPTER із написом «…9/1269 від 04.12.2015», є оригіналами, що записані безперервно, які не зазнавали змін і на яких ознаки монтажу відсутні. Встановити чи брав ОСОБА_14 участь у зафіксованих у файлах розмовах не представилось можливим через відсутність зразків його мовлення.
624.Водночас, варто зазначити, що не представлення експертам зразків мовлення ОСОБА_14 обумовлена тим, що після призначення судом згаданого вище експертного дослідження обвинувачений ОСОБА_14 відмовився від надання зразків свого мовлення (т. 2 а.с. 222?225). Також від надання таких зразків ОСОБА_14 відмовлявся і на стадії досудового розслідування, що підтверджується відповідною постановою слідчого від 22.12.2015 та протоколом відмови від надання зразків від 22.12.2015 (т. 8 а.с. 68, 69).
625.З огляду на викладене та враховуючи той факт, що на наданих суду аудіо ?, відеозаписах зафіксований саме ОСОБА_14, окрім його показань в суді, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема показаннями свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_24 та іншими матеріалами справи у їх сукупності, Суд вважає неспроможними припущення захисту про зворотне.
626.Як вже зазначалося раніше, результати проведення обшуків за місцем проживання ОСОБА_14 та свідка ОСОБА_23 виключені судом як недопустимі докази.
627.Зазначені обшуки проводилися з метою відшукання та вилучення грошових коштів, отриманих ОСОБА_14 від ОСОБА_17 в якості неправомірної вигоди, для підтвердження самого факту її отримання обвинуваченим та керівником ДСЕК ОСОБА_23 . Без доведення цього факту неможливо визначити, чи є раніше ідентифіковані грошові кошти (долари США), вилучені у ОСОБА_14 та ОСОБА_23, допустимими доказами в контексті обвинувачення, висунутого ОСОБА_14 .
628.Однак, факт отримання ОСОБА_14 зазначених сум неправомірної вигоди підтверджується наданими прокурором іншими, зокрема й непрямими, доказами, які у своїй сукупності поза розумним сумнівом підтверджують наведені обставини.
629.Так, визнання результатів вказаних обшуків недопустимими доказами не спростовує того факту, що 25.11.2015 та 07.12.2015 ОСОБА_14 дійсно отримав від ОСОБА_17 20 000 та 30 000 доларів США відповідно, оскільки згадані обставини підтверджуються наведеними в мотивувальній частині вироку результатами інших слідчих (розшукових) дій, зокрема, спеціального слідчого експерименту, змістом розмов ОСОБА_14, зафіксованих під час негласних слідчих (розшукових) дій, показаннями свідків ОСОБА_16, ОСОБА_24 та ОСОБА_17 тощо, які є окремим незалежним джерелом доказів у кримінальному провадженні та підлягають самостійній оцінці.
630.У зв`язку з цим, визнання недопустимими доказами результатів обшуків від 09.12.2015 не призводить до визнання недопустимими протоколів огляду та вручення грошових коштів від 25.11.2015 та 07.12.2015, а тому суд використовує їх в якості доказів при ухваленні даного вироку, зокрема у частині встановлення розміру неправомірної вигоди, факту та обставин її одержання обвинуваченим.
631.Так, відповідно до протоколів огляду та вручення грошових коштів, безпосередньо перед зустрічами із ОСОБА_14, свідок ОСОБА_17, діючи під контролем правоохоронного органу, 25.11.2015 та 07.12.2015 отримував у Службі безпеки України заздалегідь ідентифіковані грошові кошти у розмірі 20 000 та 30 000 доларів США відповідно. Зазначені грошові кошти упаковувалися у поліетиленові згортки (пакети)
632.Зі змісту відеозаписів зустрічей ОСОБА_14 та ОСОБА_17 вбачається, що останній передав обвинуваченому згадані згортки, вказуючи, що це саме 20 000 та 30 000 доларів США. Водночас, обвинувачений не заперечував проти отримання цих грошових коштів у згортках, а під час послідуючих зустрічей погоджувався із тим, що вже отримував від ОСОБА_17 грошові кошти у зазначених сумах.
633.Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 надавав докладні, послідовні та узгодженні з іншими матеріалами справи показання про те, що на виконання вимоги ОСОБА_14 про надання неправомірної вигоди 25.11.2015 та 07.12.2015 передав останньому отримані в Службі безпеки України 20 000 та 30 000 доларів США.
634.Свідок ОСОБА_16 показав у суді, що ОСОБА_14 наполягав на наданні йому 250 000 доларів США неправомірної вигоди. Свідок ОСОБА_24 підтвердив, що обвинувачений прохав від представників підприємства саме таку суму неправомірної вигоди.
635.Окрім того, під час судового розгляду ОСОБА_14 не заперечував тієї обставини, що 25.11.2015 та 07.12.2015 отримував від ОСОБА_17 поліетиленові згортки. Водночас, версія захисту про те, що обвинувачений не знав, що отримує неправомірну вигоду не береться Судом до уваги, так як вона не витримує жодної критики та спростовується наведеними вище доказами, змістом розмов ОСОБА_14, його поведінкою, зафіксованими під час НСРД.
636. Отже, Суд вважає доведеним той факт, що 25.11.2015 та 07.12.2015 обвинувачений ОСОБА_14 отримав від ОСОБА_17 неправомірну вигоду у розмірі 20 000 та 30 000 доларів США відповідно.
637.Окрім наведеного, винуватість ОСОБА_14 підтверджується наступними доказами.
638.Так, свідок ОСОБА_71, будучи допитаним за клопотанням захисту, показав, що працює керівником служби виробництва ТОВ «Мотордеталь?Конотоп». Восени 2014 року на адресу підприємства надійшов лист Служби безпеки України про те, що певна продукція ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» може використовуватися у військовій техніці. Після цього у грудні 2014 року, за розпорядженням керівництва, ОСОБА_71 особисто готував технічну документацію для подання до ДСЕК заявки на отримання дозволу на експорт цієї продукції до рф.
639.Спочатку інтереси ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» в ДСЕК з технічних питань представляв ОСОБА_72 . Після того, як стало зрозуміло, що існують інші (нетехнічні) складнощі, до відносин із ДСЕК підключився генеральний директор ОСОБА_16 та його заступник ОСОБА_73 . Згодом ОСОБА_71 дізнався, що ОСОБА_16 знайшов у місті Києві юриста, який був також уповноважений представляти інтереси підприємства.
640.У січні та лютому 2015 року ОСОБА_71 неодноразово приїздив до міста Києва та подавав уточнену документацію до ДСЕК. Під час своїх візитів до ДСЕК він спілкувався з експертом ОСОБА_74, начальником якогось відділу ДСЕК та головою ДСЕК ОСОБА_23 . Попервах предметом обговорення були неточності пакету документів заводу.
641.Згодом експерт ОСОБА_75 повідомив, що для проведення попередньої експертизи ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» підприємству необхідно отримати від Міністерства оборони України технічний висновок про те, що його вироби не відносяться до військової продукції та не підлягає експортному контролю.
642.05.08.2015 свідок ОСОБА_71, разом із ОСОБА_16 та залученим підприємством представником Сумського авіаційного університету були присутній на нараді в ДСЕК, присвяченій зазначеній проблемі. На цій нараді також були присутні представники Міністерства оборони України та Служби безпеки України. До позитивного результату ця нарада не призвела. Представники Міністерства оборони України пояснили, що на адресу ДСЕК вже надано відповідь про те, що продукція підприємства може використовуватися у військовій сфері, проте питання щодо належності цієї продукції до військової та чи підлягає вона експортному контролю перебуває у виключній дискреції ДСЕК.
643.Зі змісту законодавства, яке діяло на той момент, вбачалось, що якщо продукція виготовлялася за єдиними вимогами для цивільного використання та могла використовуватися й у військовій техніці, така продукція не підлягала експортному контролю.
644.Отже, зазначена продукція ТОВ «Мотордеталь?Конотоп», на переконання ОСОБА_60, не підлягала експортному контролю, однак ДСЕК ніяк не могло надати відповідний висновок.
645.Свідок ОСОБА_76 у судовому засіданні повідомив, що у 2015 році і до нині працює науковим співробітником Центрального науково?дослідного інституту озброєння та військової техніки Міністерства оборони України.
646.Свідок пояснив, що у 2015 році заступник Міністра оборони України надав йому особисте доручення на виконання запиту ДСЕК з приводу визначення сфери використання продукції ТОВ «Мотордеталь?Конотоп». У вказаному запиті йшлося про визначення сфери використання продукції, зокрема гільзи для двигунів внутрішнього згорання. Свідок повідомив, що в його обов`язки входить саме визначення сфери використання виробів. На підставі такого виду запиту він надає інформацію, яка носить саме інформативний характер. Після чого на основі даної інформації остаточне рішення мала приймати ДСЕК відповідно до законодавства України. Ідентифікація товарів військового, подвійного або цивільного використання перебуває у виключній дискреції ДСЕК.
647.З приводу вказаного запиту ОСОБА_76 повідомив, що інформацію до ДСЕК було надано протягом 10?15 днів. У цій відповіді було зазначено, що продукція ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» використовується у військовій сфері. Після чого за ініціативи ДСЕК була організована нарада, на якій був присутній ОСОБА_14, де він власне вперше і побачив останнього. Свідок вважає, що вказана нарада була організована у зв`язку з тим, що ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» не було задоволено наданою Міністерством оборони України інформацією. У той же час, ОСОБА_76 наголошує, що остаточне рішення на нараді прийнято не було, оскільки жодного протоколу він не підписував.
648.Аналогічні показання надав у суді завідувач сектору експортного контролю Департаменту міжнародного співробітництва Міністерства оборони України ОСОБА_77 та головний спеціаліст зазначеного сектору ОСОБА_78 . Вони додатково пояснили, що їх підрозділ надає не висновки, а короткі інформаційні листи щодо використання\не використання певного товару у військовій сфері. На запит ДСЕК було надано інформацію про те, що вироби ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» використовуються у військовій сфері. Після чого в ДСЕК з приводу експорту згаданої продукції проводилося декілька нарад міжвідомчої комісії, на одній з яких (05.08.2015) вони були присутні особисто. На цій нараді у свідків, як представників Міністерства оборони України, представники ДСЕК прохали надати інформацію про те, що вказані вироби розроблялися для використання у цивільній сфері, на що було надано усну відповідь, що Міністерство оборони України не має відношення до розробки цих виробів, оскільки ця продукція була розроблена ще за часів СРСР.
649.У дійсності згаданими виробами комплектувалися двигуни внутрішнього згорання, які використовувалися російською федерацією на військовій техніці. Тому Міністерство оборони України не могло надати відповідь, відмінну попередній, про що й було повідомлено на цій нараді. Побіжно, свідки зазначили, що незалежно від змісту інформаційного листа їх підрозділу ДСЕК вправі ідентифікувати будь?яку продукцію як товари цивільного призначення та дозволити її експорт.
650.Свідок ОСОБА_75, допитаний за клопотанням захисту, показав, що у 2015 році він обіймав посаду головного спеціаліста відділу державної експертизи міжнародної передачі озброєнь, військової техніки та бойових припасів ДСЕК та безпосередньо у нього перебувала на розгляді заява ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» щодо проведення попередньої експертизи їх продукції. На той час ОСОБА_14 обіймав посаду заступника директора Департаменту - начальника відділу апаратури керування та товарів подвійного використання. Обвинувачений не був безпосереднім керівником свідка, а питання ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» не перебувало у його ( ОСОБА_14 ) компетенції. Відповідно до Положення № 767 рішення про реєстрацію підприємства як суб`єкта міжнародної передачі товарів приймається одноосібно експертом, який і несе за нього відповідальність, у даному випадку експертом ОСОБА_79 . Після прийняття експертом рішення воно погоджується з іншими керівниками підрозділів ДСЕК, після чого затверджується головою ДСЕК. Якщо голова ДСЕК не погоджується із підготовленим експертом проектом рішення, він вправі прийняти своє, відмінне від експерта, рішення або передати заяву підприємства на розгляд до іншому відділу, експерта.
651.Згадану справу за заявою Товариства він отримав 27.12.2014, проте при її вивченні виявилися певні неточності в оформленні відповідних документів. Потім розпочався процес усунення недоліків, надання додаткової документації тощо. Згодом до ДСЕК надійшов висновок Служби безпеки України, зроблений на підставі інформації Міністерства оборони України, про те, що зазначені поршневі кільця та гільзи використовуються у військовій техніці. Також в ДСЕК проводилися робочі наради з питань продукції ТОВ «Мотордеталь?Конотоп», на яких були присутні представники ДСЕК, Служби безпеки України та Міністерства оборони України.
652.Свідком неодноразово направлялися запити до Міністерства оборони України з проханням надати відомості про те, чи віднесено зазначену продукцію до такої, яка має військове призначення, на що було отримано відповідь, що вона використовується у військовій сфері. Відповідь аналогічного змісту була отримана з Харківського науково?дослідного інституту. Зазначені відповіді ОСОБА_75 скерував до ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» з проханням провести повторну попередню ідентифікації товару (як товару військового призначення), так як у документації підприємства їх продукція ідентифікована як така, що не підлягає експортному контролю, тобто для цивільного використання.
653.Свідок ОСОБА_75 зазначив, що будь?яких штучних перешкод для отримання ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» дозволу на здійснення експорту його продукції він не створював і про таке його ніхто не прохав, неправомірну вигоду йому теж не пропонували.
654.Наприкінці жовтня 2015 року, коли ОСОБА_75 вийшов з відпустки, виявив відсутність справи за заявою ТОВ «Мотордеталь?Конотоп». Звернувшись до свого керівника - начальника відділу ОСОБА_63, довідався, що справу передано заступнику директора Департаменту ОСОБА_14 під підпис по журналу передачі справ. З якою метою він її брав останній не повідомляв. Близько тижня ОСОБА_75 вимагав від ОСОБА_14 повернути матеріали цієї справи для того, щоб прийняти остаточне рішення по цій заяві. Згодом справу було повернуто через ОСОБА_1, яка обіймала посаду помічниці голови ДСЕК ОСОБА_23 . Отримання справ для вивчення є допустимою практикою в ДСЕК, але свідку невідомо про інші випадки коли ОСОБА_14 брав справи, які не перебували в провадженні його відділу.
655.Напередодні своєї відпустки ОСОБА_75 направив на ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» декілька запитів щодо усунення недоліків документації підприємства, проте відповіді так і не дочекався. Тому враховуючи, що протягом двох місяців від підприємства не надходили необхідні документи, згідно з порядком розгляду заяв, приблизно 02.12.2015 він підготував листа про залишення заяви ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» без розгляду та через ОСОБА_1 передав її разом із матеріалами справи на підпис голові ДСЕК ОСОБА_23 . Згодом, під час обшуку в приміщенні ДСЕК, ці матеріали були вилучені саме у кабінеті ОСОБА_1 .
656.Відповідно до протоколу огляду від 05.01.2016 слідчим оглянуто книгу обліку передачі контрольних карток відділу державної експертизи міжнародних передач військової техніки, озброєнь та бойових припасів Департаменту державної експертизи ДСЕК та встановлено, що 21.10.2015 ОСОБА_14 отримав матеріали по заяві ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» № 2042 та повернув їх до відділу 23.11.2015 (т. 11 а.с. 174).
657.У судовому засіданні свідок ОСОБА_80, який станом на 2015 рік працював у Державному госпрозрахунковому зовнішньоторговельному підприємстві «Спецтехноекспорт» (далі ? ДП «Спецтехноекспорт»), показав, що у 2015 році його знайомі попрохали допомогти ОСОБА_17 з приводу отримання дозволу на експорт товарів, після чого він з ним декілька разів зустрічався. ОСОБА_80 надав ОСОБА_81 контакти особи працюючої в ДСЕК, яка може надати консультації з приводу отримання необхідного дозволу.
658.02.12.2015 ОСОБА_80 знову зустрівся із ОСОБА_17 та підвіз останнього до будівлі ДСЕК. Під час подорожі ОСОБА_17 запропонував ОСОБА_82 певну суму за допомогу у вирішенні проблеми з отримання дозволу. Проте останній від пропозиції відмовився.
659.Свідок ОСОБА_83, допитаний за клопотанням захисту, показав, що є співробітником Служби безпеки України та відповідно до пункту 11 частини 1 статті 25 Закону України «Про Службу безпеки України» у 2015 році був направлений на роботу до ДСЕК на посаду головного спеціаліста. З обвинуваченим був знайомий у зв`язку із роботою в службі експортного контролю. Про обставини кримінального провадження стосовно ОСОБА_14 дізнався із засобів масової інформації та під час його допиту на досудовому розслідуванні. Особисто йому не відомо про обставини пропонування неправомірної вигоди співробітникам ДСЕК у зв`язку із розглядом заяви ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» або вимагання такої вигоди. Йому неправомірну вигоду не пропонували. Також свідок повідомив, що працював у Службі безпеки України у 2014?2015 роках і такого співробітника як ОСОБА_17 не пам`ятає.
660.Як зазначалося раніше, відомості, викладені в протоколі обшуку, проведеного у приміщенні ДСЕК (т. 8 а.с. 137), під час якого вилучено справу за заявою ТОВ «Мотордеталь?Конотоп», виключені як недопустимий доказ сторони обвинувачення. Згаданий доказ надавався прокурором з метою підтвердження факту звернення ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» до ДСЕК із відповідною заявою, створення службовими особами ДСЕК штучних перешкод для реєстрації згаданого підприємства як суб`єкта міжнародної передачі товарів подвійного використання та отримання дозволу на експорт його продукції, що стало передумовою вимагання неправомірної вигоди. Доведення зазначених обставин має значення для правової кваліфікації дій обвинуваченого, зокрема за такою особливо кваліфікуючою ознакою як вимагання неправомірної вигоди.
661.Водночас, обвинувачений та його захисники посилалися на зазначену справу та окремі її документи, як на докази, що свідчать на користь захисту. Зокрема, (1) на підтвердження факту створення штучних перешкод для реєстрації підприємства з боку службових осіб Міністерства оборони України та Служби безпеки України, а не Державної служби експортного контролю України, (2) на підтвердження провокації злочину тощо.
662.Вирішуючи питання достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою, Суд керується стандартом доведення (стандартом переконання) «поза розумним сумнівом» (частини друга та четверта статті 17 КПК).
663.Питання про винуватість чи невинуватість особи має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність неспростованих доказів, які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності винуватості особи.
664.Якщо доказ отримано і надано суду стороною обвинувачення, суд має бути вкрай обережним, оцінюючи вплив формальних порушень під час отримання доказу на можливість його використання для спростування обвинувачення.
665.Правила оцінки доказів, особливо вимога дотримуватися передбаченого законом порядку при отриманні доказів, мають за мету запобігання неправомірному втручанню держави та заохочення доброчесної поведінки правоохоронних органів. Вимога визнати докази, отримані з порушеннями, недопустимими спрямована на те, щоб сторона, що допустила порушення, не могла скористатися його результатами. Використання цих правил на шкоду стороні, яка жодним чином не відповідальна за порушення процесуальних правил, суперечить їх меті.
666.Суд звертає увагу на асиметричний підхід законодавця до правил доведення в кримінальному процесі. Наприклад, у частині третій статті 17 КПК передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, однак не містить подібної категоричної заборони щодо доказів, які надаються на спростування обвинувачення і свідчать на користь сторони захисту.
667.Як вже зазначалося раніше, відповідно до статті 26 КПК сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Суд під час розгляду справи не може втручатися у стратегію і тактику, обрану стороною захисту, особливо в питаннях дослідження доказів. Якщо сторона не заперечує проти дослідження певного доказу, який міг би бути оспорений з точки зору його допустимості, суд не вправі втручатися у такий спосіб відстоювання стороною своєї позиції.
668.Отже, в якості доказів на підтвердження обставин вчинення ОСОБА_14 кримінального правопорушення, направленості його умислу на отримання неправомірної вигоди в особливо великих розмірах за обставин, викладених у мотивувальній частині вироку, Суд також враховує наведені нижче результати НСРД за участю обвинуваченого та свідка ОСОБА_24 (§§ 997?1000 вироку), на дослідженні та на врахуванні яких наполягала сторона захисту, обстоюючи у суді свою правову позицію щодо провокації злочину.
669.Окрім того, повертаючись до обставин цієї справи, Суд зазначає, що ключовим тут було питання, чи мав обвинувачений повноваження на вчинення чи невчинення в інтересах ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» дій з використанням наданої йому влади або службового становища.
670.Так, під час судового розгляду на підтвердження обставин, які свідчать на користь обвинуваченого, за клопотанням захисту Судом досліджено документи, які містяться у справі ДСЕК за заявою ТОВ «Мотордеталь?Конотоп», вилученої під час обшуку у службовому кабінеті помічниці голови ДСЕК (т. 9 а.с. 1?271, т. 10 а.с. 3?218), а також долучені до судової справи 04.04.2023 за клопотання захисту їх копії (т. 21 а.с. 189?201, 223):
(1) Контрольну картку № 2042.02 проведення попередньої експертизи матеріалів заяви ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» щодо реєстрації суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності ДСЕК від 22.12.2015, зареєстрованої в ДСЕК 23.12.2015 за вхідним № 9987/14. Зі змісту даної картки вбачається, що проведення експертизи доручено відділу № 11, відповідальною особою визначено ОСОБА_63, а експертом - ОСОБА_64 (т. 9 а.с. 1);
(2) Висновок відділу правозастосування від 24.12.2015 (т. 9 а.с. 2);
(3) Висновок відділу державної експертизи від 02.12.2015, відповідно до якого експерт ОСОБА_75, начальник відділу ОСОБА_84 та директор департаменту ОСОБА_85 за результатами основної експертизи по матеріалах заяви зробили такий висновок: у зв`язку з ненадходженням додаткової інформації протягом більше ніж двох місяців (пункт 13 Положення про порядок проведення експертизи, затверджений постановою КМУ від 15.07.1997 № 767) заяву вважати відхиленою та такою, що розгляду не підлягає (т. 9 а.с. 3);
(4) Заяву підприємства на проведення попередньої експертизи товарів та реєстрації в ДСЕК суб`єкта підприємницької діяльності України як суб`єкта здійснення міжнародних передач таких товарів від 22.12.2014, зареєстрованої в ДСЕК 23.12.2014 за вхідним № 9987/14, відповідно до якої посадовими особами, які відповідають на підприємстві за питання експортного контролю, зазначені генеральний директор ОСОБА_16 та керівник служби розвиту виробництва ОСОБА_71, а керівниками суб`єкта, які мають право підписувати документи для подання до ДСЕК, вказані ОСОБА_16 та заступник генерального директора ОСОБА_86 (т. 9 а.с. 6, 7);
(5) Довідку ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» щодо попередньої ідентифікації товарів від 22.12.2015 № 11/04?3587, відповідно до якої продукцію підприємства ідентифіковано як таку, що входить до сфери суто цивільного використання і не відноситься до сфери військового або подвійного використання (т. 9 а.с. 27);
(6) Копію листа Міністерства оборони України від 06.02.2015 № 220/1229, відповідно до якого продукція ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» (гільзи циліндрів до двигунів внутрішнього згорання) може використовуватися у військовій сфері, проте не можливо віднести їх до товарів військового призначення, міжнародні передачі яких підлягають державному контролю (т. 10 а.с. 3). Листи Міністерства оборони України аналогічного змісту направлялися на запити ДСЕК від 27.02.2015 вих. № 220/2069 (т. 22 а.с. 195), від 23.03.2015 вих. № 220/3753 (т. 10 а.с. 14; т. 22 а.с. 196);
(7) Листи Державної служби експертного контрольною України (виконавець ОСОБА_75 ) на адресу ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» від 10.02.2015, 17.03.2015, 29.05.2015, якими запропоновано провести додаткову ідентифікацію товарів з урахуванням наведених вище листів Міністерства оборони України (т. 10 а.с. 12, 26, 30);
(8) Копію постанови начальника 2?го відділення слідчого відділу Управління СБУ в Сумській області від 30.03.2015 про закриття кримінального провадження № 22014200000000059 від 13.11.2015, зі змісту якої вбачається, що слідчим органом завершено досудове розслідування за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 333 КК (Порушення порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю), а саме щодо фактів експортування ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» в період з 03.01.2013 по 22.05.2014 до російської федерації гільз циліндрів до двигунів внутрішнього згорання, які є виробами, що використовуються у військовій сфері. Кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку із відсутністю в діях посадових осіб ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» складу злочину (т. 10 а.с. 7);
(9) Відповіді Міністерства оборони України та запити Державної служби експортного контролю України від 07.04.2015 № 220/3755 та від 01.07.2015 № 220/7206, згідно з якими продукція ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» (гільзи циліндрів) встановлюється на вироби військового призначення: легкий багатоцільовий гусеничний транспортер?тягач МТ?ЛБ, військові автомобілі: ГАЗ?66, Ураз?375Д, Урал?4320, ЗиЛ?131Н1, КамАЗ?5350), тобто використовуються у військовій сфері (т. 10 а.с. 14, 36; т. 22 а.с. 196, 197);
(10) Протокол засідання наради щодо ідентифікації товарів ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» № 1/11?15 від 05.08.2015, проведеною під головуванням начальника відділу державної експертизи міжнародної передачі озброєнь військової техніки та боєприпасів ДСЕК за участі представників Міністерства оборони України ОСОБА_87, ОСОБА_61, представника Служби безпеки України ОСОБА_88, представників ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» ОСОБА_16, ОСОБА_60, ОСОБА_89, представників ДСЕК ОСОБА_90, ОСОБА_91 (т. 10 а.с. 39). За наслідками наради протокольно прийнято рішення рекомендувати ДСЕК звернутися до Міністерства оборони України за інформацією щодо «спеціального призначення для військового використання» зазначених товарів та рекомендувати ДСЕК, з урахуванням отриманої інформації Міністерства оборони України, провести попередню ідентифікацію зазначених товарів та зареєструвати Товариство в ДСЕК.
Зміст зазначеного протоколу також оголошувався обвинуваченим у судовому засіданні під час допиту свідка ОСОБА_87, якому захистом ставилися питання щодо обставин проведення наради (судове засідання від 12.05.2020, 15:01, диск № 3);
(11) Надану на виконання зазначеного вище протокольного рішення, відповідь Управління Військово?технічного співробітництва та експортного контролю Міністерства оборони України № 297/2/748 від 11.08.2015, яка за змістом є аналогічною відповідям Міністерства оборони України № 220/3755 від 07.04.2015 та № 220/7206 від 01.07.2015 (т. 10 а.с. 46);
(12) Проект листа Голови Державної служби експортного контролю України ОСОБА_23 (виконавець ОСОБА_75 ) на адресу ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» про зняття з розгляду заяви ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» № 11/04?3594 від 22.12.2014 (т. 10 а.с. 37; т. 22 а.с. 201). На зазначеному проекті відсутній підпис ОСОБА_23, проте містяться підписи: ОСОБА_64 та ОСОБА_92 від 25.11.2015, Півня, ОСОБА_70 та ОСОБА_63 від 02.12.2015, а також ОСОБА_93 без дати. Світлокопію зазначеного проекту вилучено на робочому місці ОСОБА_14 у його валізі (т. 10 а.с. 215);
(13) Статут ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» (т. 9 а.с. 11).
671.Оцінюючи перелічені вище матеріали справи за заявою ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» у сукупності із показаннями свідків ОСОБА_70, ОСОБА_94, ОСОБА_64, ОСОБА_95 ОСОБА_87, ОСОБА_61 та ОСОБА_60, Суд дійшов висновку, що причиною недотримання строків прийняття ДСЕК рішення щодо реєстрації підприємства як суб`єкта міжнародної передачі товарів, окрім неналежного виконання співробітниками ДСЕК своїх посадових обов`язків, стало нездійснення Товариством додаткової ідентифікації товарів з урахуванням відомостей Міністерства оборони України щодо використання продукції підприємства у військовій техніці російської федерації.
Показання обвинуваченого
672.Обвинувачений ОСОБА_14 під час вільних показів зазначив, що винним себе у вчиненні інкримінованого злочину не визнає. Вважає себе жертвою політичних інтриг, які булі направлені на усунення ОСОБА_96 з посади Прем`єр?міністра України.
673.Згадане твердження, на думку обвинуваченого, підтверджується публічними виступами п`ятого Президента України ОСОБА_97 з приводу затримання обвинуваченого. З їх змісту йому стало зрозуміло, що саме ОСОБА_98 керував спеціальною операцією щодо провокації ОСОБА_14 на вчинення злочину, метою якої була дискредитація керівника Державної служби експортного контролю України ОСОБА_23 та подальша дискредитація ОСОБА_99 . Кінцевою метою цієї спецоперації була спроба скомпрометувати партію «Народний фронт» (партію ОСОБА_96 ) для призначення на посаду Прем`єр?міністра України лояльну до Президента кандидатуру.
674.Також, на переконання ОСОБА_14, в дискредитації голови ДСЕК ОСОБА_23 були зацікавлені інші політичні діячи держави, зокрема Перший заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України ОСОБА_100, який отримував чималі прибутки від контрабанди запасних частин до військової техніки з росії, для чого використовувалося «конотопське вікно» контрабанди в Сумській області, яке контролювало керівництво Служби безпеки України в Сумській області, зокрема ОСОБА_101 та ОСОБА_102 . Підтвердженням цього, на думку обвинуваченого, є розпочаті стосовно ОСОБА_103 та службових осіб ДП «СпецТехноЕкспорт» кримінальні провадження за фактами контрабанди, про які стало відомо із засобів масової інформації.
675.Окрім зазначених політичних діячів, у дискредитації ОСОБА_14 окремо були зацікавлені керівники ДП «СпецТехноЕкспорт», зокрема ОСОБА_104 . Останній хотів помститися обвинуваченому за те, що у 2014 році, обіймаючи посаду заступника директора Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «Авіокон», ОСОБА_14 намагався розбудовувати авіаційну промисловість України, незалежну від комплектуючих російського походження. Але це суперечило планам ОСОБА_105, який отримував надприбутки від контрабанди запчастин з росії.
676.Ба більше, з приходом на посаду голови ДСЕК ОСОБА_23, у керівництва ДП «СпецТехноЕкспорт» виникли труднощі в отриманні дозвільних документів на імпорт запасних частин до різної військової техніки сумнівного походження (можливо контрабандних або крадених), які оформлювалися через різні підставні фірми.
677.За версією ОСОБА_14, ОСОБА_100 та ОСОБА_106 мали спільну зацікавленість в усуненні з посади ОСОБА_23, а ОСОБА_98 - ще й ОСОБА_99 .
678.Підсумовуючи викладене, ОСОБА_14 стверджував, що ОСОБА_101, ОСОБА_107, ОСОБА_106 та ОСОБА_108 мали мотив для дискредитації ОСОБА_23, а найбільше мотивів для його дискредитації мав діючий на той момент Президент України ОСОБА_109 .
679.З огляду на викладене, обвинувачений дійшов висновку, що на виконання вказівки ОСОБА_97 по дискредитації голови ДСЕК ОСОБА_23, співробітники СБУ ОСОБА_101 та ОСОБА_107 розробили злочинний план провокації ОСОБА_14 на отримання неправомірної вигоди.
680.Ще однією причиною його компрометувати обвинувачений зазначив те, що у 2015 році він мав реальні шанси обійняти посаду директора або заступника директора Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «Авіокон», проте певні кола осіб у місті Конотопі, зокрема співробітники СБУ, не бажали, допускати на керівну посаду підприємства немісцеву людину (судове засідання від 05.03.2020, 10:55, диск № 3).
681.Для досягнення зазначених цілей співробітники Служби безпеки України вирішили скомпрометувати ОСОБА_14 настільки, щоб він погодився співпрацювати із спецслужбою для подальшої компрометації керівництва ДСЕК та Кабінету Міністрів України. Для цього, за допомогою своїх агентів, стосовно ОСОБА_14 здійснили провокацію отримання неправомірної вигоди, сфальсифікували докази його винуватості. А після того, як він відмовився співпрацювати та виконувати їх злочинні накази, співпрацівники СБУ висунули ОСОБА_14 безпідставне обвинувачення.
682.З приводу висунутого обвинувачення ОСОБА_14 показав, що до працевлаштування в ДСЕК він обіймав посаду заступника директора Конотопського авіаремонтного заводу «Авіокон». У місті Конотоп ОСОБА_14 познайомився із ОСОБА_24, який був родичом ОСОБА_110 . Обидва працювали водіями в ДП «СпецТехноЕкспорт», проте останній разом із службовим автомобілем був відкомандирований до ДСЕК та обслуговував його колишнє керівництво. Згодом ОСОБА_14 стало зрозуміло, що ОСОБА_111 забезпечував зв`язок між ОСОБА_112 та керівництвом ДП «СпецТехноЕкспорт» з питань контрабанди.
683.З огляду на викладене, ОСОБА_14 дійшов висновку, що ОСОБА_106, ОСОБА_111, ОСОБА_107 та ОСОБА_101 були пов`язані однією схемою заробляння грошей. Тому проблеми, які виникли в ДСЕК, вони вирішували спільними зусиллями шляхом проведення операції з провокації ОСОБА_23 та ОСОБА_14 на вчинення злочину, яка, на переконання обвинуваченого, була б неможлива без допомоги з боку колишнього керівництва ДСЕК. Останні, як вважає ОСОБА_14, бажало помститися ОСОБА_23 за те, що через нього їх було усунуто з посад.
684.Після знайомства із ОСОБА_24 вони підтримували гарні відносини. Останній не приховував того, що він колишній співробітник Міністерства внутрішніх справ України на пенсії та надавав обвинуваченому різноманітні послуги, зокрема юридичні. Але поступово їх спілкування зійшло нанівець. Згодом ОСОБА_14 влаштувався до ДСЕК, а ОСОБА_24 водієм на ДП «СпецТехноЕкспорт».
685.Приблизно у жовтні 2015 року до ОСОБА_14 звернувся ОСОБА_24 та повідомив, що звільнився з ДП «СпецТехноЕкспорт». Їх спілкування відновилося. ОСОБА_24 запропонував додатковий заробіток, а саме щоб ОСОБА_14, як керівник відділу та експерт ДСЕК, чинив перешкоди для підприємств в отриманні дозволів на експорт їх продукції. Після чого ОСОБА_24 домовлявся б з керівниками цих підприємств про неправомірну вигоду. На таку пропозицію ОСОБА_14 відповів, що ніяких перешкод нікому він чинити не збирається, але є підприємства, у яких наявні певні проблеми. Тому він, як юрист (спеціаліст), міг би їм допомагати.
686.Згодом ОСОБА_24 повідомив ОСОБА_14, що він знайшов ТОВ «Мотордеталь?Конотоп», яке має в ДСЕК складнощі з отриманням дозволу на експорт їх продукції до росії. На це ОСОБА_14 відповів, що цим підприємством займається не його відділ, тому вплинути на отримання відповідних дозвільних документів він не може. Однак ОСОБА_24 наполегливо прохав з`ясувати причини цих складнощів.
687.Бажаючи допомогти ОСОБА_24, ОСОБА_14 отримав та вивчив справу ТОВ «Мотордеталь?Конотоп». З`ясувалося, що заява підприємства надійшла до ДСЕК ще у грудні 2014 року та перебувала на розгляді експерта ОСОБА_113 . Однак, надана підприємством документація не відповідала відомостям, отриманим від Міністерства оборони України, тому експерт не міг зробити однозначний висновок чи підлягає дана продукція експортному контролю.
688.Після того як ОСОБА_14 повідомив ОСОБА_24 про відсутність у нього можливості вирішення цього питання, ОСОБА_24 зазначив, що попереднє керівництво ДСЕК обіцяло керівництву ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» вирішити питання підприємства за 200 000 - 250 000 доларів США. ОСОБА_24 став жалітися, що отримав за вирішення питань підприємства аванс у розмірі 5 000 доларів США, який вже витратив та не може повернути, тому попрохав обвинуваченого йому допомогти, а саме створити перед ОСОБА_16 ілюзію того, що він ( ОСОБА_24 ) нібито сприяє вирішенню проблем підприємства, це б надало йому привід не повертати отримані кошти.
689.Прохання полягало у тому, щоб ОСОБА_14 «підіграв» йому, а саме як співробітник ДСЕК зустрівся з директором ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» ОСОБА_16 та повідомив, що вирішення в ДСЕК усіх питань підприємства буде коштувати 250 000 доларів США. Також він мав повідомити ОСОБА_16 запропоновану ОСОБА_24 схему передачі грошей, алгоритм розрахунку суми неправомірної вигоди тощо. При цьому ОСОБА_14 не дуже вникав у зміст та до кінця не розумів кінцеву мету прохання ОСОБА_24 . Останній казав, що ОСОБА_16 необхідно запропонувати надати непомірно велику суму неправомірної вигоди з тим, щоб той від її надання відмовився. У цьому випадку ОСОБА_24 не потрібно було б повертати вже отриманий аванс.
690.Виключно з добрих намірів ОСОБА_14 погодився допомогти ОСОБА_24, але від грошової винагороди за це відмовився, тому вважає, що така допомога з його боку є правомірним діянням.
691.На виконання цієї домовленості, ОСОБА_14 зустрівся із ОСОБА_16 та декілька разів із ОСОБА_17 . Під час цих зустрічей, виконуючи інструкції ОСОБА_24, обвинувачений обіцяв допомогти підприємству із реєстрацією та дозволом за 250 000 доларів США, які нібито мав передати «міфічному» керівництву, розуміючи при цьому, що без позитивного висновку Міністерства оборони України ніякого дозволу отримано не буде. Також він не погоджувався на зменшення цієї суми. Окрім того, на прохання ОСОБА_24, він двічі отримував від ОСОБА_17 пакунки, які передавав ОСОБА_24 . Що у цих пакунках обвинувачений не знав та не цікавився.
692.Заперечуючи проти висунутого обвинувачення, ОСОБА_14 стверджував, що ніяких грошей від представників ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» не вимагав та постійно казав їм, що вирішення питання підприємства перебуває не у його компетенції. Не він, а ОСОБА_24 та ОСОБА_17 постійно шукали зустрічі з ним та пропонували неправомірну вигоду. Умислу на отримання неправомірної вигоди ОСОБА_14 не мав, тому вважає, що його дії кваліфіковано невірною. Також відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_14 діяв у групі осіб.
693.Тільки після затримання та ознайомлення з матеріалами кримінального провадження ОСОБА_14 стало зрозуміло, що ОСОБА_24 та ОСОБА_17, діючи спільно під контролем правоохоронного органу, у зазначений спосіб провокували його на вчинення злочину, а метою цієї спеціальної операції була дискредитації ОСОБА_23 .
694.І тільки після того, як ОСОБА_14 відмовився співпрацювати зі СБУ, стосовно нього було сфабриковано кримінальне провадження та задніми числами складено відповідні процесуальні документи, зокрема протоколи про вручення грошових коштів.
695.Обвинувачений вважає, що висунуте проти нього обвинувачення є безпідставним, а докази його винуватості сфальсифікованими. Дійсною метою правоохоронних органів була компрометація ОСОБА_14 із створенням штучних доказів вчинення тяжкого злочину з тим, щоб під страхом покарання примусити його до співпраці для подальшої компрометації голови ДСЕК ОСОБА_23 .
696.Через деякий час після описаних подій ОСОБА_24 влаштувався начальником транспортного відділу Київського бронетанкового заводу. На думку обвинуваченого, саме цією посадою ОСОБА_106, ОСОБА_100 та ОСОБА_98 розрахувалися із ОСОБА_24 за дискредитацію ОСОБА_14 .
697.З приводу вилучених у справі валютних цінностей ОСОБА_14 пояснив, що виявлені в його квартирі раніше ідентифіковані долари США йому підкинули співробітники СБУ. Обвинувачений припустив, що кошти, які були виявлені в жилій кімнаті залишені правоохоронцями під час негласного проникнення до його квартири. На переконання ОСОБА_14, цей факт підтверджується ухвалою слідчого судді Апеляційного суду міста Києва від 06.11.2015, якою надавався дозвіл на таке проникнення. Кошти, вилучені з кишені його куртки (1 400 доларів США), вочевидь були підкинуті безпосередньо під час обшуку.
698.Окрім того, ОСОБА_14 зазначив, що у межах досудового розслідування в іншому кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_23, він на прохання останнього, надав слідству неправдиві показання. А саме, що вилучені в будинку ОСОБА_23 раніше ідентифіковані 1 900 доларів США той отримав від нього. Нібито цими грошима ОСОБА_14 повернув йому позику. Насправді ніяких грошей у ОСОБА_23 він не позичав, надав неправдиві свідчення щоб останнього не притягнули до кримінальної відповідальності. ОСОБА_14 переконаний, що в дійсності зазначені кошти теж були підкинуті ОСОБА_23 під час обшуку його помешкання.
699 .За версією ОСОБА_14 співробітники СБУ також мали намір у такий же спосіб підкинути 2 700 доларів США до помешкання Прем`єр?міністра України ОСОБА_96, але це їм не вдалося.
700.Після надання вільних показань 13.03.2023 та 15.03.2023 обвинувачений ОСОБА_14 відмовився відповідати на запитання прокурора, захисників та суду (т. 21 а.с. 108, 153), тобто реалізував своє право на свободу від самовикриття, передбачене ст. 63 Конституції України.
701.Водночас, § 51 рішення ЄСПЛ у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» (John Murray v. UK, заява № 18731/91) визначено: «Питання в кожному конкретному випадку полягає в тому, чи надані обвинуваченням докази достатньо вагомі, щоб потребувати відповіді. Національний суд не може доходити висновку про вину обвинуваченого лише тому, що він воліє мовчати. Тільки якщо докази проти обвинуваченого «потребують» пояснень, які обвинувачений має бути в змозі надати, ненадання будь-яких пояснень «може, з погляду здорового глузду, становити підстави вважати, що пояснень немає, і що обвинувачений винний».
702.З огляду на викладене та враховуючи обставини даного кримінального провадження, Суд вважає, що надані стороною обвинувачення докази потребують пояснень з боку обвинуваченого. ОСОБА_14 мав би відповісти на запитання щодо події злочину, принаймні з приводу того, що версія про вимагання неправомірної вигоди на прохання ОСОБА_24 з`явилася у сторони захисту лише після смерті останнього. Під час перехресного допиту даного свідка у Подільському районному суді міста Києва обвинуваченим та його захисниками дана версія не перевірялася. Відповідні запитання ОСОБА_24 не ставилися.
703.Окрім того, у Вищому антикорупційному суді під час дослідження письмових доказів ОСОБА_14 не заперечував того факту, що певний час утримував у себе справу за заявою ТОВ «Мотордеталь?Конотоп», та пояснював це бажанням вивчити ці матеріали для перейняття досвіду розгляду аналогічних звернень. А вже під час допиту в якості обвинуваченого змінив свої показання, стверджуючи, що отримав зазначені матеріали щоб допомогти ОСОБА_24 . Не надав обвинувачений відповіді й на питання сторони обвинувачення з приводу того, коли та від кого він отримав копію погодженого працівниками ДСЕК проекту листа про списання справи ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» до архіву, а також з якою метою тримав його у себе у той момент, коли сама справа перебувала у приймальні підписанта цього листа - ОСОБА_23, чи знав останній про те, що згаданий лист перебуває у ОСОБА_14 та що він здійснює зазначене вище спілкування з представниками Підприємства. Окрім того, не надано жодного логічного пояснення навіщо обвинувачений отримував 20 000 та 30 000 доларів США та потім нібито передавав їх ОСОБА_24, який, за версією обвинуваченого, прохав лише «підіграти» йому, щоб не повертати отриманий ним аванс (5 000 доларів США).
704.З огляду на викладене та враховуючи, що зазначені вище твердження обвинуваченого щодо ролі ОСОБА_24 у вимаганні неправомірної вигоди повністю спростовуються матеріалами оперативно?розшукових заходів, негласних слідчих (розшукових) дій, слідчих дій та показаннями свідків ОСОБА_16, ОСОБА_24, ОСОБА_17 тощо, Суд вважає показання обвинуваченого у цій частині неспроможними, розцінює їх як обраний спосіб захисту, тому не бере до уваги під час ухвалення вироку.
(VII) Мотиви щодо наявності в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, формулювання обвинувачення та правової кваліфікації діяння
Щодо наявності в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення
705. ОСОБА_14 висунуте обвинувачення в одержанні службовою особою неправомірної вигоди в особливо великому розмірі, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, для себе за вчинення в інтересах того, хто дає неправомірну вигоду, будь?якої дії з використанням наданої йому влади та службового становища, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди в особливо великому розмірі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 КК.
706.Диспозиція зазначеної статті передбачає, що відповідальність за одержання неправомірної вигоди настає лише за умови, що посадова особа одержала її за виконання чи не виконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади або організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або хоч і не мала повноважень вчинити відповідні дії, але через своє посадове становище могла вжити заходів для їх вчинення іншими посадовими особами.
707.Вирішуючи питання наявності в діях ОСОБА_14 складу кримінального правопорушення, Суд зазначає про таке.
Щодо суб`єкта вчинення злочину та вчинення злочину за попередньою змовою в групі осіб
708.Із характеристики ОСОБА_14, наданої головою Державної служби експертного контролю України ОСОБА_23, вбачається, що 21.04.2015 ОСОБА_14 призначений на посаду радника голови Державної служби експертного контролю України (т. 8 а.с. 74).
709.Наказом голови Державної служби експортного контролю України від 26.06.2015 № 178-к ОСОБА_14 переведено на посаду заступника директора Департаменту державної експертизи - начальника відділу державної експертизи міжнародних передач апаратури керування, електрообладнання та товарів подвійного використання з присвоєнням 7?го рангу державного службовця (т. 8 а.с. 75).
710.Вирішуючи питання чи уповноважений ОСОБА_14 вчиняти дії, за які прохав надати йому неправомірну вигоду, необхідно проаналізувати структуру Департаменту державної експертизи ДСЕК та положення про відділи, які входять складу цього Департаменту.
711.Так, згідно з відповіддю Державної служби експортного контролю України від 17.03.2023 № 1410/31?23 на адвокатський запит від 13.03.2023 № 272/23 (т. 21 а.с. 171) вбачається, що станом на грудень 2014 року - грудень 2015 року відповідно до штатних розписів ДСЕК до складу Департаменту державної експертизи входило 4 (чотири) відділи, а саме: 1) відділ державної експертизи міжнародних передач апаратури керування, електрообладнання та товарів подвійного використання (заступник директора департаменту - начальник відділу з 26.06.2015 по 22.02.2016 - ОСОБА_14 ); 2) відділ державної експертизи міжнародних передач озброєнь, військової техніки та боєприпасів (начальник відділу з 04.02.2011 по 07.04.2016 - ОСОБА_84 ); 3) відділ державної експертизи міжнародних передач ракетної, космічної та авіаційної техніки (заступник директора департаменту - начальник відділу з 16.05.2013 по теперішній час - ОСОБА_114 ) та 4) відділ державної експертизи міжнародних передач спеціальних речовин, матеріалів, спецобладнання та технологій (начальник відділу з 22.06.2015 по 11.04.2016 - ОСОБА_115 ).
712.Отже, ОСОБА_14 з 26.06.2015 по 22.02.2016 обіймав посаду заступника директора Департаменту - начальника відділу державної експертизи міжнародних передач апаратури керування, електрообладнання та товарів подвійного використання, тобто був службовою особою центрального органу виконавчої влади, наділеною організаційно?розпорядчими функціями, якій присвоєно 7 ранг 3 категорії.
713.Як вже зазначалося раніше, відповідно до пункту першого Положення про Державну службу експортного контролю України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2015 № 159, Державна служба експортного контролю України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України. ДСЕК входить до системи органів виконавчої влади і є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань державного експортного контролю.
714.Пунктом четвертим згаданого Положення передбачено, що Державна служба експортного контролю України, згідно з покладеними на неї завданнями, серед іншого, проводить реєстрацію суб`єктів господарювання як суб`єктів здійснення міжнародних передач товарів та видає відповідні посвідчення про їх реєстрацію, а також видає дозволи (висновки) на право здійснення міжнародних передач товарів (експорт, імпорт, тимчасове ввезення/вивезення, транзит) та контролює подання суб`єктами здійснення міжнародних передач товарів звітів про фактично здійснені експорт та імпорт товарів.
715.Наказом ДСЕК від 01.11.2012 № 73 затверджено положення про відділи Департаменту державної експертизи, зокрема, Положення про відділ державної експертизи міжнародних передач апаратури керування, електрообладнання та товарів подвійного використання (далі - Положення про відділ № 01) та Положення про відділ державної експертизи міжнародних передач озброєнь, військової техніки та боєприпасів (далі - Положення про відділ № 02) (т. 21 а.с. 173, 181).
716.Пунктом 1.1 Розділу 1 Положення № 01 та пунктом 1.1 Розділу І Положення № 02 визначено, що відділ державної експертизи міжнародних передач апаратури керування, електрообладнання та товарів подвійного використання (далі ? відділ державної експертизи № 01) та відділ державної експертизи міжнародних передач озброєнь, військової техніки та боєприпасів (далі - відділ державної експертизи № 02) є структурними підрозділами Департаменту державної експертизи Державної служби експортного контролю України.
717.Начальників зазначених відділів призначає на посаду та звільняє з посади Голова ДСЕК відповідно до порядку, визначеного Законом України «Про державну службу» та Постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2015 № 159 (пункт 1 Розділу 4 Положення про відділ № 01 та пункт 4.1 Розділу IV Положення про відділ № 02).
718.Пунктом 1.2 Розділу 1 Положення про відділ № 01 та пунктом 1.2 Розділу І Положення про відділ № 02 передбачено, що головною метою діяльності зазначених відділів є проведення ідентифікації поданих на експертизу товарів, які відносяться (1) до апаратури керування, електрообладнання та товарів подвійного використання та (2) до озброєння, військової техніки та боєприпасів відповідно з метою визначення належності їх найменувань та описів до найменувань та описів товарів, внесених до відповідних списків товарів, що підлягають державному експортному контролю.
719.Відповідно до абзацу 2 підпункту 7 пункту 2.2 Розділу 2 Положення про відділ № 01 та абзацу 2 підпункту 7 пункту 2.2 Розділу ІІ Положення про відділ № 02 відділи державної експертизи № 01 та № 02 беруть участь у підготовці пропозицій щодо надання суб`єктам господарювання повноважень на право здійснення експорту, імпорту товарів військового використання та товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю.
720.Відповідно до пункту 1.3 Розділу 1 та пункту 1 Розділу 4 Положення про відділ № 01 відділ державної експертизи № 01 підпорядковується директору Департаменту державних експертиз та очолює заступник директора Департаменту - начальник відділу державної експертизи апаратури керування, електрообладнання та товарів подвійного використання (на час вчинення злочину цю посаду обіймав ОСОБА_14 ). Останній підпорядковується директору Департаменту. У разі відсутності директора Департаменту державної експертизи, за рішенням Голови ДСЕК, виконує його обов`язки (пункти 2 та 3 Розділу 4 Положення № 01).
721.Заступнику директора Департаменту - начальнику відділу державної еспертизи №01 ( ОСОБА_14 ) підпорядковуються працівники відділу. Він контролює та забезпечує виконання завдань, покладених на відділ державної експертизи міжнародних передач озброєнь, військової техніки та боєприпасів (пункти 5 та 6 Розділу 4 Положення про відділ № 01).
722.У свою чергу, згідно із пунктом 1.3 Розділу І та пункту 4.2 Розділу IV Положення про відділ № 02 відділ державної експертизи № 02 очолює начальник цього відділу (на час вчинення злочину цю посаду обіймав ОСОБА_116 ). Цей відділ та його начальник підпорядковується директору Департаменту, а також заступнику директора Департаменту - начальнику відділу державної експертизи апаратури керування, електрообладнання та товарів подвійного використання ( ОСОБА_14 ) в межах делегованих йому повноважень.
723.Заступник директора департаменту - начальник відділу державної експертизи міжнародних передач апаратури керування, електрообладнання та товарів подвійного використання, відповідно пункту 10 Розділу 4 Положення про відділ № 01:
- здійснює керівництво діяльністю відділів департаменту, пов`язану з проведенням експертизи щодо можливості видачі дозволів (висновків) на право здійснення міжнародних передач товарів подвійного використання, що можуть бути використані у створенні звичайних видів озброєнь, військової чи спеціальної техніки, а також у випадках, передбачених законодавством, висновків на право проведення переговорів, пов`язаних з укладенням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про міжнародні передачі таких товарів;
- здійснює керівництво діяльністю відділів департаменту пов`язану з реєстрацією в ДСЕК суб`єктів господарювання та видачою їм дозволів (висновків) на здійснення міжнародних передач технологій, що підлягають контролю;
- здійснює керівництво діяльністю відділу, визначає сферу відповідальності працівників відділу, розподіляє обов`язки між працівниками відділу, очолює та контролює їх роботу;
- готує проекти рішень за напрямами діяльності департаменту у межах наданих відділу повноважень;
- регулює роботу відділу щодо його ефективної взаємодії з іншими підрозділами ДСЕК, підрозділами органів виконавчої влади, громадськими об`єднаннями та науковими організаціями з питань, що стосуються діяльності відділу;
- здійснює контроль за веденням діловодства, збереженням документів у відділі та організує роботу з документами у відповідності з чинним законодавством;
- забезпечує захист державної таємниці за напрямками діяльності відділу, дотримання законодавства України з питань, що належать до компетенції департаменту та дотримання працівниками відділу законодавства України з питань державної служби та боротьби з корупцією, правил внутрішнього трудового розпорядку;
- організовує підготовку та надання відділом інформаційно-аналітичних матеріалів з напрямку діяльності відділу;
- вживає необхідних заходів щодо підвищення кваліфікації працівників відділу державної експертизи міжнародних передач апаратури керування, електрообладнання та товарів подвійного використання, а також працівників відділу державної експертизи міжнародних передач озброєнь, військової техніки та боєприпасів;
- має право отримувати необхідну для виконання своїх завдань та функцій від структурних підрозділів ДСЕК інформацію та матеріали (пункт 11 Розділу 4 Положення про відділ № 01).
724.З вищевикладеного вбачається, що заступник директора департаменту - начальник відділу державної експертизи міжнародних передач апаратури керування, електрообладнання та товарів подвійного використання ( ОСОБА_14 ) здійснює керівництво діяльністю відділів департаменту, пов`язаною із проведенням попередньої та основної експертиз.
725.Окрім того, ОСОБА_14 як заступнику директора департаменту - начальнику відділу державної експертизи міжнародних передач апаратури керування, електрообладнання та товарів подвійного використання в межах делегованих йому повноважень підпорядковуються: 1) відділ державної експертизи міжнародних передач озброєнь, військової техніки та боєприпасів та 2) начальник цього відділу. Втім, для визначення меж повноважень ОСОБА_14 як заступника директора департаменту - начальника відділу державної експертизи міжнародних передач апаратури керування, електрообладнання та товарів подвійного використання, стосовно підпорядкування останньому відділу державної експертизи міжнародних передач озброєнь, військової техніки та боєприпасів та начальника цього відділу, необхідно проаналізувати порядок проведення Державною службою експертного контролю України експертиз щодо товарів, міжнародні передачі яких підлягають державному експортному контролю.
726.Так, Порядок проведення експертизи щодо товарів, міжнародні передачі яких підлягають державному експортному контролю, та суб`єктів підприємницької діяльності, які мають намір здійснювати міжнародні передачі таких товарів визначається Положенням про порядок проведення експертизи в галузі експортного контролю, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.1997 № 767 (далі - Положення № 767).
727.Відповідно до пункту 4 Положення № 767 суб`єктами експертизи в галузі державного експортного контролю є замовники експертизи, її організатори, а також експерти.
728.Експертами можуть призначатися відповідні посадові особи ДСЕК, інших центральних органів виконавчої влади та державних органів, а також фахівці підприємств, установ та організацій.
729.Згідно із пунктом 7 цього Положення експертиза в галузі державного експортного контролю може бути державною і недержавною. У свою чергу, державну експертизу проводять ДСЕК, інші центральні органи виконавчої влади та інші державні органи в межах своєї компетенції (за мотивованим запитом замовника експертизи або Міжвідомчої комісії з політики військово?технічного співробітництва та експортного контролю).
730.Висновок державної експертизи є обов`язковим для розгляду ДСЕК та іншими органами виконавчої влади для прийняття відповідних рішень.
731.Пунктом 8 Положення № 767 передбачено, що державна і недержавна експертиза в галузі державного експортного контролю може бути попередньою, основною, повторною та додатковою.
732.Попередня експертиза проводиться з метою:
- визначення відповідності найменувань та описів товарів, поданих на експертизу, найменуванню та опису товарів, внесених до відповідних списків товарів, міжнародні передачі яких підлягають державному експортному контролю;
- визначення можливостей проведення реєстрації суб`єктів, які мають намір здійснювати міжнародні передачі товарів, у тому числі реєстрації юридичних чи фізичних осіб, які є суб`єктами підприємницької діяльності України, що мають намір провадити посередницьку (брокерську) діяльність, пов`язану з міжнародними передачами товарів військового призначення;
- оцінки стану додержання суб`єктами законодавства з питань експортного контролю та наявності у цих суб`єктів відповідних організаційних документів, які регламентують таку роботу;- можливості здійснення міжнародних передач товарів, визначених суб`єктами до конкретних держав.
733.Основна експертиза передбачає здійснення заходів, передбачених пунктом 3 цього Положення, з метою підготовки обґрунтованого висновку для прийняття рішення про можливість та умови здійснення міжнародних передач конкретних товарів (груп товарів), міжнародні передачі яких підлягають державному експортному контролю.
734.Повторна експертиза може проводитися у разі порушення встановлених вимог і правил під час попередньої чи основної експертизи або на вимогу замовника експертизи за наявності обґрунтованих претензій до висновків попередньої та основної експертизи.
735.Додаткова експертиза проводиться, якщо виявлено обставини, які впливають або можуть вплинути на результат попередньої та основної експертизи.
736.Відповідно до пункту 12 Положення № 767 експерт несе персональну відповідальність за достовірність і повноту експертизи та обґрунтованість висновків відповідно до вимог її проведення. За несвоєчасне, неякісне та протиправне проведення експертизи експерт несе відповідальність згідно із законодавством.
737.Пунктом 13 зазначеного Положення передбачено, що ДСЕК має право на одержання від суб`єкта додаткової інформації, технічних довідок чи інших документів, які містять роз`яснення щодо поданих суб`єктом відомостей і є необхідними для прийняття обґрунтованого рішення. У разі коли додаткова інформація від суб`єкта не надійшла до ДСЕК протягом двох місяців, заява вважається відхиленою і розгляду не підлягає.
738. Згідно із пунктом 14 Положення № 767 за підсумками основної експертизи ДСЕК видає суб`єкту здійснення міжнародних передач товарів відповідний дозвіл, висновок чи міжнародний імпортний сертифікат на право здійснення міжнародних передач товарів, міжнародні передачі яких підлягають державному експортному контролю, чи надсилає мотивовану відмову.
739.Окрім того, пунктом 16 Положення № 767 визначено, що порушенням правил експертизи в галузі державного експортного контролю, серед іншого, вважається примус експертів до видачі неправдивого висновку чи створення таких умов, що призводять до неможливості або необ`єктивності в проведенні експертизи.
740.Отже, незалежність експерта під час проведення експертизи в галузі державного експортного контролю забезпечується забороною під загрозою передбаченої законом відповідальності втручатися будь?кому в проведення експертизи.
741.Побіжно, свідок ОСОБА_75, який обіймав посаду головного спеціаліста відділу державної експертизи міжнародної передачі озброєнь, військової техніки та бойових припасів, повідомив в суді, що під час проведення експертизи в галузі державного експортного контролю експерт приймає рішення одноособово та є незалежним. Додатково зазначив, що відповідно до Положення № 767 рішення про реєстрацію підприємства як суб`єкта міжнародної передачі товарів приймається одноосібно експертом, який і несе за нього відповідальність, у даному випадку - експертом ОСОБА_79 . Після прийняття експертом рішення воно погоджується з іншими керівниками підрозділів ДСЕК, після чого затверджується головою ДСЕК. Якщо голова ДСЕК не погоджується із підготовленим експертом проектом рішення, він вправі прийняти своє, відмінне від експерта, рішення або передати розгляд заяви підприємства іншому відділу, експерту (с/з від 02.06.2020).
742.Порядок оформлення висновку експертизи станом на 2015 рік був визначений Тимчасовою Інструкцією про порядок взаємодії структурних підрозділів Державної служби експортного контролю України під час розгляду заяв суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності щодо реєстрації як суб`єктів здійснення міжнародних передач товарів, отримання дозвільних документів, документів про гарантії та інших документів, що надаються Державній службі експортного контролю України, затвердженою наказом ДСЕК від 26.06.2007 № 95 (далі ? Інструкція № 95) (т. 11 а.с. 132).
743.Вищевказаною Інструкцією визначено порядок взаємодії та основні завдання підрозділів ДСЕК під час проведення експертиз та оформлення документів, пов`язаних з проведенням попередньої експертизи товарів та реєстрації суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності в ДСЕК, як суб`єктів здійснення міжнародних передач товарів.
744.Так, приймання заяв, листів до заяв та інших документів (документів до заяв) від заявників здійснюється загальним відділом, при цьому відділом виконуються такі процедури: 1) облік та перевірка комплектності відповідно до листа?звернення, 2) заповнення позицій у базах обліку заяв, заявників; 3) створення контрольної картки ДСЕК?2010?1 та її електронної копії, 4) заповнення позицій в додатках до контрольної картки, 5) передача інформації до відділу інформаційних технологій для підтримки довідкових баз даних, 6) підготовка та створення електронного запису про передачу документів звернення і електронної копії контрольної картки до відділу правозастосування (пункт 3 Інструкції № 95).
745. У подальшому, відділ правозастосування 1) розглядає, перевіряє та здійснює аналіз документів заяви відповідно до питань розділу І контрольної картки за формою ДСЕК?2010?1 та 2) здійснює оформлення попереднього висновку політико?правової експертизи та надає пропозиції щодо подальшого розгляду заяви (пункт 4 Інструкції № 95).
746.Відповідно до пункту 5 Інструкції № 95 висновок відділу правозастосування щодо політико?правової експертизи, перевірки та оформлення документів узгоджується з помічником голови Служби з політико?правової експертизи та документи заяви передаються до начальника Управління державної експертизи для визначення відділу державної експертизи та особи, відповідальної за проведення експертизи з боку Управління державної експертизи, а також оформлення проекту завдання на проведення експертизи. Після цього документи надаються до заступника Голови Служби за напрямком діяльності (далі - заступник Голови Служби) для прийняття рішення щодо розгляду документів.
747.Після розгляду документів заяви заступником Голови Служби вони передаються до загального відділу.
748.Після одержання загальним відділом документів заяви вони передаються до визначеного у заяві відділу державної експертизи в електронному вигляді та друкованій формі (пункт 6 Інструкції № 95).
749.Згідно із пунктом 7 цієї Інструкції отриманні від загального відділу документи беруться на облік та приймаються до виконання відповідним відділом державної експертизи. При цьому начальник відділу державної експертизи визначає відповідального виконавця (спеціаліста відділу) та уточнює у разі необхідності завдання на проведення експертизи на формі ДСЕК?2010?1.
750.Відповідальний виконавець відділу державної експертизи проводить експертизу відповідно до вимог нормативно?правових документів у сфері державного експортного контролю та обов`язків, покладених на нього Положенням про відділ державної експертизи та посадовою інструкцією.
751.За підсумками проведеної експертизи відповідальний виконавець відділу державної експертизи в установленому порядку оформлює (у тому числі в електронній формі) та друкує висновок відділу державної експертизи за розділом II контрольної картки, проект висновку про реєстрацію за формою ДСЕК?2011-1, який додається до контрольної картки, проект (другий примірник) роз`яснення щодо ідентифікації товарів, заявлених на попередню експертизу, про порядок й особливості здійснення міжнародних передач цих товарів за формою ДСЕК?2013?1 та, у разі необхідності, проект (другий примірник) Посвідчення про реєстрацію за формою ДСЕК?2014?1, яка затверджена наказом Голови ДСЕК від 25.07.03 № 183, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 07.08.2003 № 695/8016 (додаток 2 до Інструкції), підписує та подає зазначені документи на розгляд начальнику відділу державної експертизи для подальшого їх узгодження начальником управління державної експертизи.
752.Відповідно до пункту 8 Інструкції № 95 оформлені та узгоджені проект висновку про реєстрацію за формою ДСЕК?2011?1, перший та другий примірники роз`яснення щодо ідентифікації товарів, заявлених на попередню експертизу, про порядок й особливості здійснення міжнародних передач цих товарів за формою ДСЕК?2013?1, перший та другий примірники Посвідчення про реєстрацію за формою ДСЕК?2014?1 разом з висновком відділу державної експертизи за розділом II контрольної картки та документами заяви подаються начальником відділу державної експертизи на розгляд заступнику Голови Служби для прийняття рішення щодо затвердження висновку експертизи.
753.При прийнятті рішення про затвердження висновку експертизи заступник Голови ДСЕК підписує перший та другий примірники роз`яснення щодо ідентифікації товарів, заявлених на попередню експертизу, про порядок й особливості здійснення міжнародних передач цих товарів за формою ДСЕК?2013?1 та перший й другий примірники Посвідчення про реєстрацію за формою ДСЕК-2014-1.
754.Водночас, Інструкцією № 95 також визначено порядок взаємодії та основні завдання підрозділів ДСЕК під час проведення експертиз та оформлення документів, пов`язаних з наданням дозволів (висновків) щодо можливості здійснення міжнародних передач товарів.
755.Відповідно до пункту 33 Інструкції № 95 приймання документів заявників здійснюється загальним відділом, при цьому відділом виконуються роботи, зазначені в пункті 22 цієї Інструкції, а саме: 1) облік та перевірка комплектності документів у відповідності до листа?звернення, виданого заявником, 2) аналіз змісту звернення, створення та заповнення сторінки 1/4 контрольної картки за формою ДСЕК?1010?3 та її електронної копії, 3) заповнення відповідних позицій у комп`ютерній базі обліку заяв на отримання дозвільних документів щодо внесення відомостей стосовно суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності України, який звернувся до ДСЕК із заявою на отримання висновку щодо можливості проведення переговорів (його повна назва, код за ЄДРПОУ, поштовий індекс та місцезнаходження), 4) передача документів та електронної копії контрольної картки до відділу правозастосування.
756.У подальшому, відділ правозастосування 1) розглядає, перевіряє та здійснює аналіз документів заяви відповідно до питань розділу І контрольної картки за формою ДСЕК?1010?3, 2) вносить необхідну інформацію до баз даних за напрямком та 3) здійснює оформлення попереднього висновку політико?правової експертизи, а також надає пропозиції щодо подальшого розгляду заяви (пункт 34 Інструкції № 95).
757.Згідно із пунктом 35 Інструкції № 95 подальше оформлення документів відділом правозастосування та загальним відділом здійснюється в порядку, передбаченому пунктами 5 та 6 цієї Інструкції.
758.Пунктом 36 вказаної Інструкції передбачено, що отримані від загального відділу документи беруться на облік та приймаються до виконання відповідним відділом державної експертизи. При цьому, начальник відділу державної експертизи визначає відповідального виконавця (спеціаліста відділу).
759.Відповідальний виконавець відділу державної експертизи проводить експертизу відповідно до вимог законодавства у галузі експертного контролю, а також функціональних обов`язків, згідно з Положенням про управління державної експертизи.
760.У разі некомплектності пакету документів заяви, відсутності необхідної для проведення експертизи інформації, неякісного відпрацювання документів з боку заявників або інших недоліків, відповідним відділом державної експертизи в термін не пізніше 3?х днів з моменту отримання відділом заяви в установленому порядку надається лист на адресу заявника про недоліки, які містяться в матеріалах заяви, та про необхідність їх виправлення для її подальшого розгляду.
761.3 урахуванням висновків, підготовлених підрозділами, що бере участь в експертизі, відділ державної експертизи у відповідних розділах контрольних карток уточнює висновки і оформлює в електронному вигляді та на паперових носіях загальний висновок експертизи, облікову інформаційно?аналітичну картку за формою ДСЕК-1010а, яка затверджена наказом Голови ДСЕК від 07.06.2000 № 36, та проект відповідного дозволу (висновку) за формою ДСЕК-1011 (ДСЕК-1014) чи висновку, за формою ДСЕК-1013, і підписує у Начальника управління державної експертизи та узгоджує з посадовою особою, яка визначена для контролю по даній заяві (пункт 39 Інструкції № 95).
762.Видача заявникам дозволів (висновків) здійснюється в порядку, визначеному в пункті 30 цієї Інструкції (але вже стосовно дозволів (висновків) на право здійснення міжнародних передач товарів) (пункт 42 Інструкції № 95).
763.Відповідно до пункту 30 цієї Інструкції відділ державної експертизи здійснює перевірку заповнення граф висновку, підтверджує їх вірність шляхом візування отриманого для перевірки другого примірника цього документу і повертає документ до відділу інформаційно?аналітичного забезпечення та підготовки протокольних рішень, який здійснює підписання двох примірників висновку у заступника Голови ДСЕК.
764.З огляду на викладене, результати проведення попередньої та основної експертиз підписуються 1) експертами, які проводили відповідну експертизу, 2) начальником відділу експертизи, в якій вона проводилася, 3) начальником управління державної експертизи, а також 4) заступником Голови Державної служби експортного контролю України.
765.Окремо слід звернути увагу, що в Інструкції № 95 не міститься згадки про Департамент державної експертизи, а лише міститься посилання на Управління державної експертизи. Втім, враховуючи дату прийняття Інструкції № 95 (26.06.2007) та дату прийняття Наказу ДСЕК від 01.11.2012 № 73, можна дійти висновку, що у Державній службі експортного контролю відбулася реорганізація структурних підрозділів.
766.Отже, логічно презюмувати, що повноваження щодо погодження висновків експертиз (попередні та основні) від начальника Управління державної експертизи перейшли до директора департаменту державної експертизи. Вказане узгоджується із документами, які містяться у справі, а саме контрольною карткою № 2042.02, в якій є додатки: 1) висновок відділу правозастосування та 2) висновок відділу державної експертизи, який підписував директор Департаменту державної експертизи ОСОБА_85, а не начальник Управління державної експертизи. Окрім того, на офіційному веб-сайті ДСЕК (посилання, https://www.dsecu.gov.ua/) у розділі «Структура» зазначено лише Департамент державної експертизи, без жодної згадки про Управління державної експертизи.
767.Підсумовуючи викладене, Суд зазначає, що відповідно до покладених повноважень, ОСОБА_14, як заступник директора департаменту - начальник відділу державної експертизи міжнародних передач апаратури керування, електрообладнання та товарів подвійного використання, у випадку відсутності директора Департаменту державної експертизи або за окремим рішенням голови ДСЕК, міг погоджувати висновки експертиз (попередньої та/або основної), проведеної відділом державної експертизи міжнародних передач озброєнь, військової техніки та боєприпасів. Втім, на момент розгляду заяви ТОВ «Мотордеталь-Конотоп», яка перебувала у провадженні відділу державної експертизи міжнародних передач озброєнь, військової техніки та боєприпасів, висновок відділу державних експертиз від 02.12.2015 погоджувався директором Департаменту державної експертизи ОСОБА_117 (т. 9 а.с. 3).
768.Як вбачається з досліджених у судовому засіданні доказів, не пізніше 25.11.2015 експертом ОСОБА_74, уповноваженим на проведення попередньої експертизи, прийнято рішення про необхідність відхилення заяви ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» на підставі пункту 13 Положення № 767, про що складено висновок відділу державної експертизи (т. 9 а.с. 3) та підготовлено проект повідомлення керівника ДСЕК про зняття з розгляду заяви Підприємства (т. 10 а.с. 37).
769.У період з 25.11. по 02.12.2015 згадані висновок та повідомлення були погоджені начальником відділу ОСОБА_118, директором департаменту ОСОБА_117 та іншими уповноваженими співробітниками ДСЕК. Після цього, 02.12.2015 експерт ОСОБА_75 передав сформовану справу ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» разом із згаданими висновком та повідомленням помічниці голови ДСЕК ОСОБА_1 для послідуючої передачі ОСОБА_23 на підпис. Проте, станом на 09.12.2015 вказані документи залишалися без погодження голови ДСЕК та були виявлені 09.12.2015 на робочому місці ОСОБА_1 .
770.Зіставляючи зазначені вище відомості з обставинами кримінального провадження, Судом встановлено, що перша передача ОСОБА_14 частини неправомірної вигоди відбулася 25.11.2015, тобто у день, коли експерт ОСОБА_75 сформував висновок про необхідність зняття з розгляду заяви підприємства. Передача другої та третьої частин відбулася 07.12.2015 та 09.12.2015, тобто вже після того, як цей висновок було погоджено з усіма відповідальними особами, а проект повідомлення про відхилення заяви передано на підпис голові ДСЕК.
771.Отже, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_14 не брав безпосередньої участі у прийнятті рішення щодо реєстрації ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» як суб`єкта міжнародної передачі товарів та надання йому дозволу (висновку) щодо експорту товарів. Водночас, в силу свого службового становища, контролював зазначені процедури та мав можливість на них безпосередньо впливати. Ще 20.10.2015 він, використовуючи свої повноваження за посадою, отримав доступ до матеріалів за заявою Підприємства, ознайомився з ними, після чого використовував отримані відомості з метою вчинення корупційного злочину.
772.Зі змісту розмов, зафіксованих в ході проведення аудіо -, відеоконтролю ОСОБА_14, вбачається, що обвинувачений похвалявся свідкам ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_24 про свої дружні відносини із головою ДСЕК. Повідомляв їм, що прохає неправомірну вигоду з відома та за вказівкою ОСОБА_23, який був обізнаний про обставини справи за заявою ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» та одноособово визначав розмір такої вигоди. Окрім того, обґрунтовуючи розмір неправомірної вигоди, ОСОБА_14 посилався на те, що певну її частину необхідно буде передати, окрім як ОСОБА_23, представникам Міністерства оборони України та співробітникам Служби безпеки України, від яких теж залежить рішення про реєстрацію підприємства в ДСЕК.
773.09.12.2015 обвинувачений повідомляв ОСОБА_17, що лист про залишення заяви ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» без розгляду вже знаходиться на підписі у голови ДСЕК ОСОБА_23 . Зазначав, що має його копію. Проте, згідно з попередньою домовленістю із ОСОБА_23, після отримання обвинуваченим усієї суми неправомірної вигоди (250 000 доларів США) матеріали по заяві Товариства будуть передані на розгляд до відділу ОСОБА_14 . Після чого позитивний висновок у стислі строки він гарантує, тим більш, що і раніше неодноразово у такий спосіб «допомагав» різним суб`єктам підприємницької діяльності отримувати реєстрацію в ДСЕК та відповідні дозволи.
774.Хоча органом досудового розслідування інших співвиконавців зазначеного злочину не встановлено, окрім зазначених вище розмов ОСОБА_14, факт прохання ним неправомірної вигоди за попередньою змовою у групі осіб підтверджується фактичними обставинами справи.
775.Як вже зазначалося раніше, 02.12.2015 сформовану справу за заявою ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» із відповідними висновком та проектом листа про зняття заяви з розгляду експерт ОСОБА_75 через ОСОБА_1 передав голові ДСЕК. Проте, протягом наступних п`яти робочих днів (02 ? 09.12.2015) ці документи залишалися на робочому місці ОСОБА_1 та не підписувалися ОСОБА_23, як і обіцяв ОСОБА_14 . Водночас, останній отримав доступ до цих матеріалів, зокрема проекту зазначеного вище листа та мав у своєму розпорядження його копію.
776.Узгодженість наведеної вище бездіяльності службових осіб ДСЕК із активними діями обвинуваченого, який прохав прискорити передачу йому неправомірної вигоди, без сумніву вказує на наявність у нього попередньої домовленості із службовою особою, якій звинувачення не висувалося.
777.Як вже зазначалося раніше, під час допиту ОСОБА_14 відмовився відповідати на запитання прокурора, захисників та Суду, хоча, на переконання Суду, мав би надати відповіді: (1) щодо обставин отримання у своє розпорядження копії проекту листа про зняття з розгляду заяви підприємства, яка починаючи з 02.12.2015 зберігалася у помічниці голови ДСЕК ОСОБА_1 ; (2) про характер відносин між ОСОБА_1, ОСОБА_14 та ОСОБА_23, (3) чи відомі йому причини, чому протягом п`яти робочих днів (з 02 ? 09.12.2015) ці матеріали так і не були погоджені або відхилені головою ДСЕК тощо.
778.Сторонами кримінального провадження допит свідка ОСОБА_1 не ініціювався. З приводу допиту свідка ОСОБА_23 . Суд зазначає про таке.
779.Під час судового розгляду сторона обвинувачення відмовилася від допиту свідка ОСОБА_23 з мотивів неможливості забезпечення його явки до суду. Після цього, захист наполягав на його допиті в якості свідка сторони захисту з метою з`ясування обставин виявлення у його помешканні частини неправомірної вигоди, яка передавалася обвинуваченому (відповідні відомості, отримані під час обшуку в будинку ОСОБА_23, визнані Судом недопустимими доказами) та інших обставин кримінального провадження. Проте, усупереч положенням частини другої статті 327 КПК, захист відмовився забезпечувати прибуття до суду зазначеного свідка, заявивши, що не має наміру цього робити. Водночас, коли прокурор з власної ініціативи став сприяти захисту у встановленні місця знаходження ОСОБА_23 (т. 14 а.с. 145, 172, 195), захист відреагував на це заявою до Державного бюро розслідувань про притягнення прокурора до кримінальної відповідальності за перевищення ним службовими повноваженнями та заявою про відвід цього прокурора (т. 14 а.с. 230?235).
780.Зазначені дії захисту свідчать про те, що дійсною метою клопотань про допит свідка ОСОБА_23 був не допит зазначеної особи, а реалізація обраної захистом тактики, направленої на затягування судового розгляду. Аналогічні дії вчинялися захистом й у подальшом, а саме коли заявлялися клопотання про допит свідків, а після їх задоволення захист відреагував заявою про відвід колегії суддів з тих підстав, що, незаконно задовольняючи клопотання захисту, Суд виявив у такий спосіб свою упередженість (§§400?402 вироку).
781.Підсумовуючи викладене, Суд дійшов висновку, що ОСОБА_14, будучи суб`єктом злочину, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене статтею 368 КК, за попередньою змовою в групі осіб
Щодо розміру неправомірної вигоди
782.Вказуючи про наявність в діях обвинуваченого такої кваліфікуючої ознаки, як прохання та отримання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі, Суд зазначає, що станом на момент припинення злочину, тобто на 09.12.2015, курс Національного банку України становив 22,9134 гривні за один долар США (округлено до десятитисячних) [29].
783.Отже, станом на вказану дату 125 000 доларів США складало 2 864 175 грн ($125 000 x 22,9134), а 250 000 доларів США - 5 728 350 грн ($250 000 x 22,9134).
784.Згідно із приміткою 1 до статті 368 КК неправомірною вигодою в особливо великому розмірі вважається вигода, що у п`ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
785.Враховуючи, що у 2015 році неоподатковуваний мінімум доходів громадян дорівнював розміру податкової соціальної пільги, яка становила 1218 грн, неправомірна вигода у розмірі 2 864 175 грн у 2 351,5 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, а у розмірі 5 728 350 грн - у 4 703,1 разів.
786.Підсумовуючи викладене, Суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_14 є кваліфікуюча ознака кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 КК, а саме прохання та отримання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі.
Щодо вимагання неправомірної вигоди
787.Відповідно до статті 368 КК під вимаганням неправомірної вигоди слід розуміти вимогу щодо надання неправомірної вигоди з погрозою вчинення дій або бездіяльності з використанням свого становища, наданих повноважень, влади, службового становища стосовно особи, яка надає неправомірну вигоду, або умисне створення умов, за яких особа вимушена надати неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів (пункт 5 примітки до статті 354 КК).
788.Верховний Суд України неодноразово висловлював правову позицію з приводу правильного розуміння законодавчого визначення вимагання хабара (постанови ВСУ від 04.10.2012 у справі № 5?14кс12 [30], від 23.05.2013 у справі № 5-13кс13 [31], від 30.05.2013 у справі № 5?14кс13 [32], від 05.09.2013 у справі № 5?28кс13 [33], від 12.12.2013 у справі № 5?47кс13 [34], від 07.11.2013 у справі № 5?42кс13 [35], від 26.12.2013 у справі № 5?43кс13 [36], від 13.11.2014 у справі № 5?20кс14 [37], від 26.06.2014 у справі № 5?19кс14 [38], від 28.05.2015 у справі № 5?14кс15 [39], від 21.01.2016 у справі № 5?124кз15 [40]).
789.Так, із законодавчого визначення та усталеної судової практики випливає, що така ознака, як вимагання неправомірної вигоди, може бути поставлена за провину за наявності трьох основних чинників: 1) ініціатором давання (одержання) неправомірної вигоди є службова особа - хабароодержувач; 2) пропозиція про давання (одержання) цієї вигоди має характер вимоги (примусу), що підкріплюється: або а) відкритою погрозою, або б) створенням таких умов, які переконують хабародавця в наявності реальної небезпеки (прихована погроза) його правам та законним інтересам, що змушує його погодитися з вимогою хабароодержувача; 3) дії, виконанням (невиконанням) яких погрожує вимагач, зумовлені його службовим становищем і, головне, мають протиправний характер та спрямовані на заподіяння шкоди правам та законним інтересам хабародавця.
790.Найбільш значущою ознакою вимагання є те, що примушування до хабара може бути вчинено тільки за допомогою погрози заподіяння шкоди правоохоронюваним, законним інтересам особи. У той же час, під «законними інтересами» слід розуміти інтереси, які забезпечуються нормами закону (до яких можна застосувати нормативний критерій), а також ті, що не суперечать чинному законодавству. Згідно з роз`ясненнями, які містяться в Рішенні Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 [41]., незаконний інтерес, на відміну від правоохоронюваного, не захищається ні законом, ні правом і не повинен задовольнятись чи забезпечуватись ним.
791.Верховний Суд України констатував, якщо хабародавець зацікавлений у незаконній, неправомірній поведінці службової особи, прагне обійти закон, установлену процедуру вирішення того чи іншого питання, досягти задоволення своїх незаконних інтересів, уникнути заслуженої відповідальності, одержати незаконні пільги або переваги тощо, то вимагання хабара виключається. На відміну від цього, у разі, якщо винна особа з метою одержання хабара погрожує вчиненням або не вчиненням дій, які можуть завдати шкоди, що є визначальним, правам чи законним інтересам того, хто дає хабар, або створює такі умови, за яких особа не повинна була, але вимушена дати хабар із метою запобігання шкідливим наслідкам для своїх прав та законних інтересів, дії одержувача хабара слід розглядати як такі, що поєднані з вимаганням останнього. Тобто законність прав та інтересів, які хабародавець захищає шляхом дачі хабара, є однією із основних і обов`язкових ознак вимагання.
792.Вирішуючи питання, чи наявна в діях ОСОБА_14 кваліфікуюча ознака злочину вимагання, Суд перевіряє, 1) чи виходила від ОСОБА_14 ініціатива надання неправомірної вигоди; 2 ) чи створював ОСОБА_14 умови, за яких ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» вимушено було надати неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо прав та законних інтересів; 3) чи законними були інтереси ТОВ «Мотордеталь?Конотоп», які мав захистити ОСОБА_17 шляхом надання неправомірної вигоди.
Щодо (1) ініціативи ОСОБА_14 на давання йому (отримання) неправомірної вигоди, схиляння до давання неправомірної вигоди та (2) створення ним умов (наявності прихованих погроз), що не залишали іншого вибору як надати таку неправомірну вигоду, Суд зазначає про таке.
793.Оцінивши досліджені в судовому засіданні належні та допустимі докази в їх сукупності, Судом встановлено, що перша зустріч представника ТОВ «Мотордеталь-Конотоп» ОСОБА_17 та ОСОБА_14 відбулася 20.10.2015, під час якої обвинуваченим було висловлено прохання щодо надання йому неправомірної вигоди за здійснення реєстрації Товариства як суб`єкта здійснення міжнародних передач товарів та отримання дозволу на експорт його продукції у розмірі 2,5 % від суми контракту. Згодом обвинувачений забажав зустрічі безпосередньо із керівником цього підприємства.
794.24.10.2015 з ініціативи ОСОБА_14 відбулася зустріч із генеральним директором ТОВ «Мотордеталь-Конотоп» ОСОБА_16, в ході якої обвинувачений пояснив, що 1) для того, щоб Товариство почало працювати і здійснювати експортні операції потрібно отримати два документа (маючи на увазі свідоцтво про реєстрацію в ДСЕК та дозвіл на експорт продукції); 2) подана Товариством заява на реєстрацію - це лише половина вирішення питання, оскільки після реєстрації треба отримати ще й дозвіл. При цьому обвинувачений також наголошував на тому, що він просив у ОСОБА_17 копію контракту для того, щоб вирішити питання Товариства (вирахувати розмір неправомірної вигоди у відсотковому відношенні до суми контракту), і констатував, що до заяви на реєстрацію підприємства контракт не долучався, оскільки цього і не вимагають нормативні акти. Тобто обвинувачений хотів наперед (раніше, ніж передбачено нормативно?визначеною процедурою) ознайомитися із контрактом ТОВ «Мотордеталь-Конотоп», щоб знати заплановані обсяги міжнародної передачі товарів, і водночас наголошував на тому, що для здійснення реєстрації є нюанси, «підводне каміння», але якщо вирішити все з першим етапом (реєстрацією), то другий етап (отримання дозволу на експорт) вирішується автоматично. ОСОБА_14 показував ОСОБА_16 зроблені ним в блокноті записи (вирахувану суму неправомірної вигоди) і стверджував, що у разі її отримання «осічки не буде».
795.У подальшому 11.11.2015, 25.11.2015, 07.12.2015 та 09.12.2015 ОСОБА_14 зустрічався із ОСОБА_17 . Під час кожної наступної зустрічі обвинувачений все більш наполегливо схиляв представника ТОВ «Мотордеталь-Конотоп» до надання неправомірної вигоди для здійснення реєстрації та отримання відповідного дозволу. Одночасно обвинувачений вочевидь намагався створити перед ним видимість проблематичності та заплутаності справи з приводу реєстрації та отримання дозволу в ДСЕК і переконував у тому, що виключно через нього це питання може бути вирішено.
796.У цьому контексті ОСОБА_14 наголошував ОСОБА_17 на тому, що «тут проблемний документ» (маючи на увазі справу за заявою про реєстрацію), що він ( ОСОБА_14 ) йде Товариству на зустріч, але відносно кожного документу є «точка неповернення». Тому в інтересах Товариства швидше вирішити це питання. Зважаючи на наслідки не вирішення питання, його пропозиція була «дуже привабливою». Чим довше затягується вирішення питання, тим гірше для Товариства. У задоволенні заяви може бути відмовлено з направленням її до архіву і така відмова на 90% потягне за собою те, що наступного разу також буде відмова. Але якщо йому (через нього) передадуть указані грошові кошти, то до архіву справу не спишуть. Проблеми Товариства почалися «з моменту відсутності грошей». Однак час йде і, можливо, завтра скажуть, що потрібні додаткові кошти (маючи на увазі неправомірну вигоду). Час йде не на користь Товариства, умови поки залишаються тими ж, але невідомо, що буде завтра.
797.Коли ж ОСОБА_17 запропонував змінити алгоритм передачі неправомірної вигоди, зокрема розбити її на декілька частин, ОСОБА_14 почав стверджувати, що він і так вже зменшив її розмір, що якщо він почне обговорювати з керівництвом запропонований ОСОБА_17 варіант, то «ця тема» може бути закрита і більше з ними (представниками Товариства) ніхто справи мати не буде, що ніякої альтернативи не буде.
798.На користь висновку про те, що ОСОБА_14 бажав переконати ОСОБА_17 у тому, що лише через нього за неправомірну вигоду можливо здійснити реєстрацію Товариства в ДСЕК та отримання дозволу на експорт товарів додатково свідчить і те, що в ході чергової зустрічі з ОСОБА_17 04.12.2015, коли свідок повідомив про те, що від службових осіб ДСЕК стало відомо, що готується відмова від прийняття заяви на реєстрацію, обвинувачений почав запевняти у тому, що на представників Товариства таким чином намагаються повпливати, що цих людей (працівників ДСЕК) просто «за борт викинули» і вони нічого не вирішують, натомість з ними (маючи на увазі себе та осіб, з якими він був у злочинній змові) нічого зробити не зможуть.
799.Більше того, в ході чергової зустрічі 07.12.2015 ОСОБА_14 виказав обурення, що ОСОБА_17 не передзвонив йому, як про це було обумовлено попередньо, одночасно із цим наголосивши на тому, що тисячі працівників Товариства не мають роботи, а питання (про надання неправомірної вигоди) так і не вирішено.
800.Окремо Суд акцентує увагу на тому, що в ході зустрічей із генеральним директором ТОВ «Мотордеталь-Конотоп» ОСОБА_16 та представником Товариства ОСОБА_17 саме ОСОБА_14 був ініціатором використання засобів конспірації і завуальованості предмету розмови (наполягав на тому, щоб представники Підприємства не проговорювали суми неправомірної вигоди вголос, натомість, записували їх на папері. Грошові кошти називав «документами». Показуючи власним прикладом - відкладав у сторону мобільний телефон тощо).
801.Аналіз досліджених у судовому засіданні доказів переконливо свідчить про те, що саме від ОСОБА_14 виходила ініціатива щодо надання йому неправомірної вигоди (1) за здійснення ДСЕК реєстрації ТОВ «Мотордеталь-Конотоп» як суб`єкта здійснення міжнародних передач товарів (І етап) та (2) за надання Товариству дозволу на експорт його продукції (ІІ етап). Обвинувачений наполегливо схиляв представників Товариства, і чим далі, тим настирливіше, до передачі йому за це грошових коштів, у вирахуваному ним же розмірі, при чому маніпулював тим, що у разі неотримання ним неправомірної вигоди, заява може бути передана до архіву, а перша відмова у задоволенні заяви потягне за собою таку ж відмову у майбутньому, що обумовить неможливість роботи та здійснення своєї основної діяльності Товариством.
802.Зважаючи на те, що майже протягом року заява Товариства не знаходила свого вирішення, цілком ймовірно, що висунуті ОСОБА_14 умови надання неправомірної вигоди були сприйняті представниками Товариства як реальні і такі, невиконання яких загрожуватиме неможливістю здійснення підприємством господарської діяльності, та що потягнуть вкрай негативні наслідки для Товариства.
Щодо (3) прав та інтересів ТОВ «Мотордеталь-Конотоп», для захисту яких необхідно було надати неправомірну вигоду
803.Як зазначалося вище, дії, виконанням (невиконанням) яких погрожував ОСОБА_14, зумовлені його службовим становищем і мають протиправний характер та спрямовані на заподіяння шкоди інтересам особи, від якої вимагається неправомірна вигода.
804.Суд встановив, що ОСОБА_14 висловив прохання надати йому неправомірну вигоду за 1) реєстрацію ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» як суб`єкта здійснення міжнародних передач товарів, які підлягають державному експортному контролю, та 2) отримання дозволу на експорт його продукції за кордон.
805.У даному випадку слід вирішити, чи є законним інтерес ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» зареєструватися в якості суб`єкта здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експертному контролю, і отримати дозвіл на експорт продукції за кордон.
Обставини розгляду звернення ТОВ «Мотордеталь?Конотоп»
806.Як вже було встановлено судом, 22.12.2014 ТОВ «Мотордеталь-Конотоп» звернулось до ДСЕК для реєстрації як суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності (т. 9 а.с. 6-257).
807.За результатами даного звернення у ДСЕК створено контрольну картку № 2042.02 проведення попередньої експертизи матеріалів заяви ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» щодо реєстрації суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності ДСЕК від 22.12.2014, зареєстрованої в ДСЕК 23.12.2014 за вхідним № 9987/14 (т. 9 а.с. 1).
808.Водночас, листом ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» від 23.01.2015 № 11/04?164 на зауваження щодо оформлення документів до ДСЕК подано відкореговану документацію та додаткову інформацію від розробників двигунів щодо кінцевого призначення виробів (т. 10 а.с. 76?119).
809.Окрім того, 30.01.2015 ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» надано відкореговані документи, а саме: 1) довідку щодо попередньої ідентифікації товарів та 2) довідку щодо належності товарів до матеріальних носіїв секретної інформації (т. 10 а.с. 121?161).
810.У зазначених матеріалах продукція Підприємства (гільзи циліндрів до двигунів внутрішнього згоряння) визначені як товари, які за технічними характеристиками, описом, сферою використання та призначенням не відповідають товарам, визначеним у Списках товарів, міжнародні передачі яких підлягають державному експортному контролю, тобто призначені суто для цивільного використання.
811. Як убачається із заяви від 23.01.2015 № 11/04?152 ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» планувало здійснювати експорт вказаних товарів до російської федерації (літерний код RU, цифровий 643) та республіки білорусь (літерний код BY, цифровий код 112) (т. 10 а.с. 78).
812.30.01.2015 та 03.02.2015 ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» направляло до ДСЕК листи за вихідними № 11/04?235 та № 11/04?273 відповідно із проханням звернутися до Міністерства оборони України для підтвердження неналежності до товарів військового призначення гільз циліндрів внутрішнього згоряння, перелічених у заяві № 2042.02 (т. 10 а.с. 163,165?209).
813.Листами від 10.02.2015 № 506/11?15, від 24.02.2015 № 760/11?15, від 23.03.2015 № 997/11?15 та від 17.06.2015 № 1942/11?15 ДСЕК зверталося до Міністерства оборони України з клопотаннями стосовно проведення експертизи у галузі державного експертного контролю щодо спеціального призначення та сфери використання зазначених у зверненні Товариства від 03.02.2015 № 11/04?273 товарів й за її результатами надання висновку Міністерства оборони України (т. 10 а.с. 30).
814.На вищевказані листи Міністерством оборони України надано три відповіді (від 27.02.2015 № 220/2069, від 07.04.2015 № 220/3753 та від 01.07.2015 № 220/7206), в яких визначено, що гільзи циліндрів до двигунів внутрішнього згоряння, які зазначені у зверненні ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» (встановлюються на вироби військового призначення: легковий багатоцільовий гусеничний транспортер?тягач МТ?ЛБ, автомобілі ГАЗ?66, Урал?375Д, Урал?4320, ЗиЛ-131Н1, КамАЗ-5350), використовуються у військовій сфері (т. 10 а.с. 32, 14, 36).
815.Водночас, у вказаних листах Міністерства оборони України зазначало, що експертиза у галузі державного експортного контролю проводиться ДСЕК, який ідентифікує товари, визначає умови здійснення їх міжнародних передач до конкретних держав. Міністерство оборони України, у межах своєї компетенції, надає лише інформацію стосовно використання виробів у військовій сфері.
816.Листом ДСЕК від 29.05.2015 № 1735/11?15 Товариству запропоновано провести додаткову попередню ідентифікацію товарів з урахуванням зазначених відповідей Міністерства оборони України. Вказану пропозицію обґрунтовано наявністю розбіжностей в ідентифікації товарів Товариством та висновками Міністерства оборони України, що позбавляє ДСЕК можливості провести попередню експертизу товарів та визначитися з умовами здійснення міжнародних передач цих товарів (т. 10 а.с. 26).
817.24.07.2015 ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» звернулося до ДСЕК із листом за вихідним № 11/04?1718, в якому просило продовжити термін розгляду заяви від 23.01.2015 № 11/04?152 (р/с № 2042.02), оскільки ідентифікація товарів, з урахуванням наданих ДСЕК відомостей, потребує додаткового часу.
818.02.12.2015 експерт ОСОБА_75, начальник відділу ОСОБА_84 та директор департаменту ОСОБА_85 за результатами попередньої експертизи по матеріалах заяви зробили такий висновок: у зв`язку з ненадходженням додаткової інформації протягом більше ніж двох місяців (пункт 13 Положення про порядок проведення експертизи, затверджений постановою КМУ від 15.07.1997 № 767) заяву ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» вважати відхиленою та такою, що розгляду не підлягає (т. 9 а.с. 3). Окрім того, підготовлено проект повідомлення керівника ДСЕК про зняття з розгляду заяви Підприємства (т. 10 а.с. 37).
819.Отже, ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» не було зареєстровано як суб`єкт здійснення міжнародних передач товарів, які підлягають державному експортному контролю та як наслідок не отримало дозвіл на експорт своєї продукції за кордон.
820.З огляду на викладене, Суд констатує таке: 1) ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» у своїй заяві від 23.01.2015 ідентифікувало гільзи циліндрів, як товари виключно цивільного використання; 2) Міністерство оборони України надало ДСЕК інформацію, що такі гільзи циліндрів використовуються у військовій сфері; 3) ДСЕК запропонувало Товариству провести додаткову попередню ідентифікацію товарів, з метою усунення розбіжностей; 5) до 02.12.2015 додаткову попередню ідентифікацію товарів проведено не було; 5) службові особи ДСЕК зробили висновок про відхилення заяви у зв`язку із ненадходженням додаткової інформації та підготували проект повідомлення про такий висновок; 6) ДСЕК не провело ідентифікацію вказаних гільз циліндрів; 7) ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» не зареєстровано в якості суб`єкта здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експертному контролю.
Щодо визначення належності товарів до військового призначення та подвійного використання
821.Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» товари військового призначення в сукупності чи окремо - це: 1) вироби військового призначення - озброєння, боєприпаси, військова та спеціальна техніка, спеціальні комплектуючі вироби для їх виробництва, вибухові речовини, а також матеріали та обладнання, спеціально призначені для розроблення, виробництва або використання зазначених виробів; 2) послуги військового призначення - надання іноземним юридичним чи фізичним особам в Україні або за її межами послуг, у тому числі посередницьких (брокерських), у сфері розроблення, виробництва, будівництва, складання, випробування, ремонту, технічного обслуговування, модифікації, модернізації, експлуатації, управління, демілітаризації, знищення, збуту, зберігання, виявлення, ідентифікації, придбання або використання виробів чи технологій військового призначення, а також надання зазначеним юридичним особам іноземної держави чи її представникам або іноземцям послуг з фінансування таких робіт; 3) технології військового призначення - спеціальна інформація в будь-якій формі (за винятком загальнодоступної інформації), необхідна для розроблення, виробництва або використання виробів військового призначення та надання послуг військового призначення. Ця інформація може надаватися у формі технічних даних або технічної допомоги: а) технічні дані - проекти, плани, креслення, схеми, діаграми, моделі, формули, специфікації, програмне забезпечення, посібники та інструкції, розміщені на папері або інших, у тому числі й електронних, носіях інформації; б) технічна допомога - проведення інструктажів, надання консультацій, здійснення заходів з метою підвищення кваліфікації, навчання, практичного освоєння методів роботи; в) базові технології - технології, які визначають принцип роботи і використання техніки, та елементи технологій, без яких військова техніка не може бути створена і використана; товари подвійного використання - окремі види виробів, обладнання, матеріалів, програмного забезпечення і технологій, спеціально не призначені для військового використання, а також послуги (технічна допомога), пов`язані з ними, які, крім цивільного призначення, можуть бути використані у військових або терористичних цілях чи для розроблення, виробництва, використання товарів військового призначення, зброї масового знищення, засобів доставки зазначеної зброї чи ядерних вибухових пристроїв, у тому числі окремі види ядерних матеріалів, хімічних речовин, бактеріологічних, біологічних та токсичних препаратів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.
822.Статтею 9 згаданого Закону визначено, що найменування та опис товарів, міжнародні передачі яких підлягають державному експортному контролю, вносяться до списків товарів, що підлягають державному експортному контролю (далі ? Списки). Списки складаються за відповідними групами товарів центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, із залученням заінтересованих центральних органів виконавчої влади. До складання списків можуть також залучатися представники підприємств, наукових установ, організацій, а також їх об`єднань. Списки затверджуються Кабінетом Міністрів України.
823.Так, постановами Кабінету Міністрів України затверджено Порядок здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення (Постанова від 20.11.2003 № 1807) та подвійного використання (Постанова від 28.01.2004 № 86).
824.Відповідно до статей 11, 12, 15, 16 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» - експертиза, дозвіл, висновок в галузі державного експортного контролю проводиться та оформляється Державною службою експертного контролю України.
825.Згідно з пунктами 3, 13 Положення № 767 експертиза у галузі державного експертного контролю проводиться ДСЕК, який ідентифікує товари, визначає умови здійснення їх передач до конкретних держав.
826.Отже, проведення реєстрації суб`єкта господарювання в якості суб`єкта здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експертному контролю (у тому числі ідентифікація товарів), і надання дозволу на експорт товарів за кордон належить виключно до компетенції ДСЕК.
827.Враховуючи, що ДСЕК не проведено попередню експертизу, та як наслідок не ідентифіковано товари (гільзи циліндрів), тобто не встановлено належність товарів до військового призначення або подвійного використання, Суд позбавлений можливості самостійно віднести такі товари до однієї із вказаних категорій. Втім, з`ясовуючи наявність у ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» законного інтересу на реєстрацію в ДСЕК та отримання відповідного дозволу, Суд зазначає про таке.
Щодо встановлення часткового ембарго на експорт товарів до російської федерації
828.Статтею 10 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» визначено, Державний експортний контроль здійснюється також і стосовно експорту, імпорту або тимчасового вивезення товарів, не внесених до списків, у разі, коли: 1) такі товари ввозяться на територію України з наданням міжнародного імпортного сертифіката на вимогу держави-експортера; 2) експорт або тимчасове вивезення таких товарів за межі України здійснюється до держав, стосовно яких резолюціями Ради безпеки Організації Об`єднаних Націй, інших міжнародних організацій, членом яких є Україна, чи національним законодавством установлене повне або часткове ембарго на постачання таких товарів.
829.Якщо будь-якому суб`єкту господарювання повідомлено центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, або йому стало відомо іншим шляхом про можливість повного чи часткового використання будь-яких товарів, що передбачаються для експорту або тимчасового вивезення до інших держав, для розроблення, виробництва, складання, випробування, ремонту, технічного обслуговування, модифікації, модернізації, експлуатації, управління, зберігання, виявлення, ідентифікації або для розповсюдження зброї масового знищення чи засобів її доставки, або для військового кінцевого використання у державах, стосовно яких резолюціями Ради безпеки Організації Об`єднаних Націй, інших міжнародних організацій, членом яких є Україна, чи національним законодавством установлене повне або часткове ембарго на постачання товарів військового призначення, цей суб`єкт зобов`язаний звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, за отриманням дозволу на право здійснення експорту цих товарів незалежно від того, зазначені вони у списках чи ні.
830.Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» ембарго (повне або часткове) - заборона чи обмеження експорту товарів до держав, визначених міжнародними організаціями, членом яких є Україна, або до держав, щодо яких проводиться відповідна національна політика.
831.Як вже зазначалося, Указом Президента України від 27.08.2014 № 691/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 27.08.2014 «Про заходи щодо удосконалення державної військово-технічної політики» вжито заходів щодо припинення експорту до російської федерації товарів військового призначення та подвійного використання з метою їх військового кінцевого використання російською федерацією, за винятком космічної техніки, яка застосовується для досліджень та використання космосу в мирних цілях у рамках міжнародних космічних проектів.
832.Згідно зі статтею 1 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» військове кінцеве використання - використання будь-яких товарів з метою розроблення, виробництва, складання, випробування, ремонту, технічного обслуговування, модифікації, модернізації, експлуатації, зберігання, виявлення, ідентифікації, придбання виробів військового призначення, у тому числі: 1) використання виробничого, випробувального або технологічного обладнання та його компонентів; 2) використання будь-яких складових частин зазначених товарів, а також обладнання, матеріалів, програмного забезпечення і технологій чи надання будь-яких послуг; 3) включення таких товарів до складу виробів військового призначення.
833.З огляду на викладене, починаючи з 27.08.2014 Україною встановлено часткове ембарго на експорт до російської федерації товарів військового призначення та подвійного використання з метою їх військового кінцевого використання російською федерацією, за винятком космічної техніки, яка застосовується для досліджень та використання космосу в мирних цілях у рамках міжнародних космічних проектів.
834.Отже, з моменту отримання від Сумської митниці відмови у оформленні експорту вищезазначеної продукції до російської федерації, у зв`язку із віднесенням даної продукції до переліку товарів подвійного використання, у підприємства виникло зобов`язання звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю (ДСЕК), за отриманням дозволу (висновку) на право здійснення експорту цих товарів незалежно від того, зазначені вони у вказаних списках чи ні.
835.Окрім того, для встановлення заборони експорту товарів ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» (гільз циліндрів) до російської федерації потрібно було встановити, що такі товари: 1) військового призначення або 2) подвійного використання з кінцевою метою військового використання та 3) не використовуються у космічній техніці.
836.Так, для встановлення мети кінцевого військового використання необхідно володіти відомостями про 1) контрагента та 2) ціль використання вказаного товару.
837.Втім, як вбачається із протоколу НСРД від 10.12.2015 представник ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» повідомив, що експорт зазначеного товару до російської федерації відбувається через дилерську мережу (т. 12 а.с. 126). Водночас, у наданих захистом матеріалах кримінального провадження № 2201400000000059 міститься копії контрактів від 21.06.2012 № 192/572 та від 25.07.2013 № 209, укладених між ТОВ « Мотородеталь?Конотоп» та Закритим акціонерним товариством «Костромський завод автокомпонентів» міста кострома російської федерації, предметом кожного з них була поставка гільз циліндрів до двигунів внутрішнього згоряння орієнтовно на суму 132 000 000 грн (т. 20 а.с. 89, 107), а також копію листа ДСЕК від 14.10.2014 № 3060/23?14 (т. 20 а.с. 34) про те, що продукція Товариства відповідає опису товарів за позицією ML6 «інші наземні транспортні засоби та «компоненти» для них» у списку товарів військового призначення, міжнародні передачі яких підлягають державному контролю, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 № 1807 [42].
838.Додатково Суд звертає увагу на те, що у згаданому листі ДСЕК зазначені найменування гільз циліндрів: 740.13?1002021, 740.30?1002021, 740.51?1002021, 01М?0102?01, 236?1002021?А, 236?1002021?Б2, 7511.102021?01, 7511.102021?10, 375?1002021?А2, 66?1002020?02, які співпадають із найменуваннями гільз, зазначеними у заяві ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» на проведення попередньої експертизи товарів та реєстрації в ДСЕК суб`єкта підприємницької діяльності України як суб`єкта здійснення міжнародної передачі товарів від 23.01.2015 № 11/04?152, яку подано до ДСЕК у межах контрольної картки № 2042.02 (т. 10 а.с. 78).
839.З огляду на викладене та враховуючи, що стороною обвинувачення не надано доказів на підтвердження того, що експорт продукції ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» (гільз циліндрів до двигунів внутрішнього згоряння) до рф не підпадає під дію Указу Президента України від 27.08.2014 № 691/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 27.08.2014 «Про заходи щодо удосконалення державної військово-технічної політики», Суд вважає, що факт наявності у Товариства законних підстав (законного інтересу) на отримання реєстрації як суб`єкта здійснення міжнародних передач товарів та дозволу на експорт цієї продукції до рф не знайшов свого підтвердження.
840.Окрім того, аналізуючи наведені вище правові норми, що регламентують порядок реєстрації суб`єктів здійснення міжнародних передач товарів, та враховуючи відповіді Міністерства оборони України про те, що зазначені гільзи циліндрів до двигунів внутрішнього згоряння використовуються у військовій сфері, Суд дійшов висновку, що ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» могло б бути зареєстровано в ДСЕК в якості суб`єкта здійснення міжнародних передач товарів подвійного використання. Проте, 02.12.2015 експертом ДСЕК прийнято рішення про зняття заяви цього підприємства з розгляду, яке (рішення) обумовлено пасивністю представників ТОВ «Мотордеталь?Конотоп», які протягом більш ніж двох місяців не надали до ДСЕК запитувану додаткову документацію щодо уточнення первинної ідентифікації товарів.
841.З огляду на викладене, Суд констатує, що до жовтня 2015 року безпосередньо ОСОБА_14 не створював перешкод для реєстрації ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» в ДСЕК як суб`єкта міжнародної передачі товарів. Після того, як обвинувачений дізнався про відповідні обставини, не пізніше 20?21.10.2015 у нього виник умисел на отримання неправомірної вигоди, для чого ним було ініційовано зустріч із представником Товариства ОСОБА_17 та з його генеральним директором ОСОБА_16 . Під час зустрічей з останніми ОСОБА_14 висловлював пропозицію про давання (одержання) неправомірної вигоди, які мали характер вимоги (примусу), відкрито погрожуючи тим, що ненадання йому неправомірної вигоди матиме негативні наслідки у вигляді відмови у реєстрації Підприємства в ДСЕК та ненадання дозволу (висновку) щодо експорту його продукції. Водночас, Суду не надано переконливих доказів на підтвердження того, що інтерес ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» щодо віднесення гільз циліндрів до двигунів внутрішнього згоряння до продукції виключно цивільного використання є законним.
842.Підсумовуючи викладене, Суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_14 такої кваліфікуючої ознаки як вимагання неправомірної вигоди.
Щодо встановлених судом інших обставин вчинення злочину
843.Зі змісту обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_14 висунуто обвинувачення у тому, що перебуваючи на своїй посаді в ДСЕК, він, починаючи з 22.12.2014, за попередньою змовою в групі із невстановленими слідством особами, створював штучні перешкоди у проведенні реєстрації в ДСЕК ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» та в отриманні цим підприємством дозволу на експорт його продукції.
844.Водночас, Судом встановлено, що обвинуваченого призначено на посаду значно пізніше ніж ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» звернулося до ДСЕК із відповідною заявою, а саме 26.06.2015. Стороною обвинувачення не надано доказів та підтвердження того, що саме ОСОБА_14 створював або організовував відповідні перешкоди. Тому зазначена обставина підлягає виключенню із фабули обвинувачення.
845.Припущення сторони обвинувачення з приводу того, що створення штучних перешкод для реєстрації підприємств в ДСЕК було загальною практикою і про те, що ОСОБА_14 міг цим займатися, перебуваючи на посаді радника голови ДСЕК, виходять за межі висунутого обвинувачення та не враховуються судом при ухваленні вироку.
846.Окрім того, Судом встановлено, що відповідно до книги обліку передачі контрольних карток ОСОБА_14 отримав у своє розпорядження матеріали за заявою ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» 21.10.2015, а згідно із заявою ОСОБА_17 про вчинення злочину, зміст якої він підтвердив у судовому засіданні, ОСОБА_14 демонстрував йому ці матеріали ще 20.10.2015.
847.Зазначена обставина свідчить про те, що ще до офіційного отримання для ознайомлення матеріалів за заявою ТОВ «Мотордеталь?Конотоп», ОСОБА_14, використовуючи (1) своє службове становище, (2) те, що відділ державної експертизи міжнародних передач озброєння, військової техніки та боєприпасів та його працівники перебувають у його підпорядкуванні, а також (3) знаходження експерта ОСОБА_64 у відпустці, отримав доступ до цих матеріалів без відповідної реєстрації.
848.Зазначене є підтвердженням того, що ОСОБА_14 вивчав матеріали за заявою ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» саме з метою з`ясування можливості отримання неправомірної вигоди, та що умисел на отримання такої вигоди остаточно сформувався у нього 20?21.10.2015.
849.Окрім того, зі змісту обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_14 інкриміновано вимагання та отримання неправомірної вигоди для себе. Водночас, як зазначено вище, Судом встановлено, що ОСОБА_14 прохав та отримав неправомірну вигоду як для себе так і для невстановлених осіб, з якими діяв у групі за попереднього змовою.
850.Зазначені вище встановлені обставини вчинення кримінального правопорушення, Суд враховує при викладенні формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, що не є виходом за межі висунутого обвинувачення у розумінні статті 337 КПК.
Висновки за результатами судового розгляду
851.Розглянувши справу у межах висунутого обвинувачення, оцінивши кожний досліджений та перевірений в судовому засіданні доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, Суд, поза розумнім сумнівом, вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_14 у вчиненні умисного корисливого корупційного злочину. Його дії підлягають кваліфікації за частиною четвертою статті 368 Кримінального кодексу України, оскільки він вчинив умисні дії, які виразилися в одержанні службовою особою неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе та інших осіб за вчинення в інтересах того, хто дає неправомірну вигоду, дій з використанням службового становища, скоєними за попередньою змовою групою осіб та поєднаними з проханням неправомірної вигоди в особливо великому розмірі ОСОБА_14 вчинив особливо тяжкий корупційний злочин, передбачений частиною четвертою статті 368 Кримінального кодексу України.
852.Щодо доводів сторони захисту про відсутність у ОСОБА_14 можливості використовувати своє службове становище для прийняття будь?якого рішення за заявою ТОВ «Мотордеталь?Конотоп», а звідси щодо неправильної кваліфікації його дій за статтею 368 КК, Суд, з наведених вище обґрунтувань, вважає згадані твердження хибними та дійшов висновку про відсутність підстав кваліфікувати дії обвинуваченого за статтями 3692 та/або 190 КК.
(VIII) Мотиви суду щодо доводів захисту про створення штучних доказів та провокацію злочину
853.Під час судового розгляду сторона захисту стверджувала, що ОСОБА_14 став жертвою провокаційних дій з боку правоохоронних органів, які полягали у тому, що ініціатива спілкування з обвинуваченим з приводу надання йому неправомірної вигоди виходила саме від агентів Служби безпеки України, зокрема ОСОБА_24, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 . Двоє останніх умовляли ОСОБА_14 допомогти в отриманні необхідних дозволів на експорт продукції ТОВ «Мотордеталь?Конотоп», зазначаючи, що у протилежному випадку станеться неминуче звільнення великої кількості працівників підприємства. Окрім того, за версією захисту, правоохоронці вдалися до штучного створення доказів винуватості ОСОБА_14, зокрема шляхом «підкидання» йому та свідку ОСОБА_23 предмету неправомірної вигоди (грошових коштів).
854.На переконання захисту, кінцевою метою зазначених протиправних дій була спроба спровокувати на вчинення згаданого злочину ОСОБА_23 та/або його дискредитація задля усунення з посади начальника ДСЕК.
855.На підтвердження зазначеної версії сторона захисту, окрім матеріалів досудового розслідування, посилалася на докази, отримані та надані суду самостійно.
856.Так, захистом надано докази на підтвердження того, що ОСОБА_17 та ОСОБА_24 є колишніми співробітниками Служби безпеки України та Міністерства внутрішніх справ України (далі ? МВС) відповідно. Водночас, сторона захисту переконана, що на час зазначених подій ОСОБА_17 залишався кадровим співробітником правоохоронного органу під прикриттям.
857.Окрім того, захистом надано Суду отримані в результаті тимчасового доступу до документів копії матеріалів кримінальних проваджень № 22014200000000059 від 13.11.2014 за частиною другою статті 333 КК (т. 19 а.с. 39; т. 20 а.с. 9?227) та № 22016000000000009 від 19.01.2016 за частиною четвертою статті 190 КК (т. 15 а.с. 212; т. 16 а.с. 11?99).
858.Як зазначила сторона захисту, матеріали кримінального провадження № 22014200000000059 підтверджують факт того, що стосовно службових осіб ТОВ «Мотордеталь?Конотоп», зокрема його директора ОСОБА_16, Службою безпеки України було розпочато кримінальне провадження за фактом порушення порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю. Водночас, матеріали провадження № 22016000000000009 підтверджують факт надання ОСОБА_16 неправомірної вигоди співробітникам СБУ за закриття кримінального провадження № 22014200000000059.
859.На переконання захисту, зазначені вище обставини підтверджують, що ОСОБА_16 був завербований Службою безпеки України та під тиском кримінальної відповідальності провокував ОСОБА_14 на вчинення злочину.
860.Додатково захистом надано копію вироку Київського районного суду міста Одеси від 15.12.2017 (т. 17 а.с. 148) у кримінальному провадженні № 42015160690000064 від 10.12.2015 (судова справа № 520/2989/16?к) та копії матеріалів цього провадження, отримані від адвоката ОСОБА_119 (т. 16 а.с. 208?248; т. 17 а.с.1?9).
861.На переконання захисту, матеріали кримінального провадження № 42015160690000064 у сукупності з матеріалами провадження № 22015000000000347 (№ 52016000000000052) можуть слугувати підтвердженням створення штучних доказів винуватості ОСОБА_14 у вчиненні злочину, а саме «підкидання» йому грошових коштів, зокрема раніше ідентифікованих.
Щодо створення штучних доказів винуватості
862.Одночасно з тим, що докази, отримані під час обшуків за місцем проживання ОСОБА_14 та ОСОБА_23, є недопустимими та не можуть бути використані стороною обвинувачення для встановлення винуватості ОСОБА_14, сторона захисту наполягала на тому, що відомості, отриманні під час зазначених слідчих дій, підтверджують її версію щодо здійснення стосовно обвинуваченого провокації вчинення злочину та створення правоохоронцями штучних доказів винуватості ОСОБА_14 . Побіжно варто зазначити, що грошові кошти, вилучені під час проведення обшуків за місцем проживання обвинуваченого та ОСОБА_23, досліджувалися Судом під час судового розгляду.
863.Так, за версією захисту, у листопаді - грудні 2015 року в розпорядженні органу досудового розслідування знаходилися не менше трьох корінців (корінець - це 100 аркушів банкнот) нових банкнот Федеральної резервної системи Сполучених Штатів Америки номіналом 100 доларів США із серійними номерами LB 73020101 М - LB 73020400 М, тобто: перший корінець з серійними номерами LB 73020101 М ? LB 73020200 М, другий корінець - LB 73020201 М ? LB 73020300 М та третій корінець - LB 73020301 М ? LB 73020400 М.
864.Частина цих банкнот знайшла своє відображення у протоколах огляду та вручення грошових коштів від 25.11.2015 та 07.12.2015, складених у межах даного кримінального провадження. Частину банкнот Службою безпеки України використано під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015160690000064.
865.Водночас, в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_14 вилучено 50 банкнот, які також мали серію LB з номерами в діапазоні третього корінця на загальну суму 5 000 доларів США, втім не були відображені в жодному процесуальному документі та не належали ОСОБА_14 .
866.На підставі викладеного, захист дійшов висновку, що напередодні обшуку співробітники СБУ, реалізуючи судовий дозвіл на негласне проникнення до квартири обвинуваченого, з метою створення штучних доказів винуватості, окрім раніше ідентифікованих грошових коштів, незаконно залишили в його помешканні зазначені вище 5 000 доларів США.
867.Надаючи оцінку доводам сторони захисту, Суд зазначає про таке.
868.З матеріалів кримінального провадження № 52016000000000052 (№ 22015000000000347) вбачається, що Фінансово?економічним управлінням СБУ для забезпечення негласних слідчих (розшукових) дій у даному кримінальному провадженні видано оперативному підрозділу СБУ через касу управління, готівкові грошові кошти у розмірі 50 000 доларів США та 20 000 доларів США за видатковими касовими ордерами від 06.11.2015 № 17664 та від 08.12.2015 № 21508 відповідно. Грошові кошти на загальну суму 70 000 доларів США видавалися як платіжний засіб за рахунок бюджетних призначень Служби безпеки України, без ідентифікації банкнот (т. 17 а.с. 12, 15, 18, 22).
869.Відповідно до протоколу огляду та вручення грошових коштів від 25.11.2015 ОСОБА_17 для передачі обвинуваченому видано 200 банкнот номіналом 100 доларів США, загальною сумою 20 000, із серійними номерами у діапазоні: LB 73020101 М - LB 73020300 M (т. 7 а.с. 60).
870.Згідно з протоколом огляду та вручення грошових коштів від 07.12.2015 ОСОБА_17 для передачі обвинуваченому видано 300 банкнот номіналом 100 доларів США, загальною сумою 30 000, серед яких були банкноти із серійними номерам: LB 73020371 M - LB 73020380 M, LB 73020384 M та LB 73020385 M (т. 7 а.с. 113).
871.Відповідно до протоколу огляду та вручення грошових коштів від 09.12.2015 ОСОБА_17 для передачі обвинуваченому, окрім імітаційних засобів, видано 200 банкнот номіналом 100 доларів США, загальною сумою 20 000 (т. 7 а.с. 131).
872.Отже, грошові кошти, вручені ОСОБА_17 25.11.2015 та 07.12.2015, видані оперативному підрозділу СБУ на підставі видаткового касового ордеру від 06.11.2015 № 17664, а ті, що вручені 09.12.2015, - на підставі касового ордеру від 08.12.2015 № 21508.
873.09.12.2015 під час проведення обшуку домоволодіння ОСОБА_23 виявлено та вилучено попередньо ідентифіковані грошові кошти, а саме банкноти номіналом 100 доларів США серії: LB 73020104 M, LB 73020105 M, LB 73020183 M - LB 73020185 M, LB 73020188 M, LB 73020191 M, LB 73020192 M, LB 73020195 M - LB 73020200 M, LB 73020374 M, LB 73020379 М, LB 73020380 M, LB 73020384 M, LB 73020385 M, на загальну суму 1 900 доларів США (т. 8 а.с. 167).
874.09.12.2015 під час обшуку житла ОСОБА_14, серед іншого, виявлено та вилучено грошові кошти у сумі 88 150 доларів США, які умовно можна поділити на дві групи: 1) попередньо ідентифіковані та 2) грошові кошти, які не були заздалегідь ідентифіковані (т. 8 а.с. 112).
875.До першої групи відносяться 45 200 доларів США, які являють собою 452 банкнот номіналом 100 доларів США, відображені у протоколах огляду та вручення від 25.11.2015 та 07.12.2015. Серед цих грошових коштів значна частина банкнот мають серії LB із номерами: 73020101 M - 73020300 M, 73020371 M - 73020380 M, 73020384 M та 73020385 M.
876.Окрім того, під час згаданого обшуку вилучено грошові кошти, які не були ідентифіковані правоохоронними органами. Серед цих грошових коштів містяться 50 банкнот номіналом 100 доларів США серії LB, номери яких перебувають у діапазоні від 73020301 M до 73020400 M, а саме: LB 73020301 M - LB 73020304 M, LB 73020306 М - LB 73020349 M, LB 73020351 М та LB 73020352 M, на загальну суму 5 000.
877.Отже, у результаті обшуків, проведених за місцем проживання ОСОБА_14 та ОСОБА_23, виявлено та вилучено 47 100 раніше ідентифікованих доларів США (45 200 + 1 900), 37 950 доларів США, які, зі слів обвинуваченого, належать йому (88 150 - 45 200 - 5 000), та раніше не ідентифіковані 5 000 доларів США, які, за версією захисту, «підкинуті» співробітниками правоохоронного органу.
878.З наданих захистом матеріалів вбачається, що Слідчим відділенням слідчого управління військової прокуратури Південного регіону України здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015160690000064 від 10.12.2015 за обвинуваченням ОСОБА_120 та ОСОБА_121 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК. У межах вказаного провадження, на виконання доручення слідчого, співробітниками представництва внутрішньої безпеки в Одеській області здійснювалися негласні слідчі (розшукові) дії, для забезпечення яких використовувалися попередньо ідентифіковані грошові кошти у розмірі 7 000 доларів США (60 банкнот номіналом 100 доларів США, 186 банкнот номіналом 5 доларів США та 7 банкнот номіналом 10 доларів США), реквізити яких відображені у протоколі огляду та вручення грошових коштів від 13.12.2015 (т. 16 а.с. 224). Серед зазначених грошових коштів також були банкноти серії LB номіналом 100 доларів США, а саме із серійними номерами: LB 73020305 M, LB 73020350 M, LB 73020353 M - LB 73020370 M, LB 73020381 M - LB 73020383 M, LB 73020386 M - LB 73020400 M.
879.Аналіз серійних номерів зазначених вище банкнот дає підстави дійти висновку, що частина вилучених в квартирі ОСОБА_14 грошових коштів та частина грошових коштів, які використовувалися у кримінальному провадженні № 42015160690000064, дійсно мають серійні номери з одного корінця банкнот, які перебувають у діапазоні від LB 73020301 M до LB 73020400 M.
880.Водночас, використання підрозділами СБУ для здійснення досудового розслідування у різних кримінальних провадженнях банкнот, серійні номери яких відповідають одному корінцю, на переконання Суду, не ставить під сумнів допустимість окремих доказів. Тим більш, що фінансове забезпечення відповідних слідчих (розшукових) дій здійснювалося з одного джерела - Фінансово?економічним управлінням СБУ.
881.Ба більше, зі змісту наданих сторонами процесуальних документів, а саме протоколів огляду та вручення грошових коштів, слідує, що серійні номери банкнот, які використовувалися у різних кримінальних провадженнях, не повторюються, що спростовує припущення захисту про використання під час слідчих (розшукових) дій у справі № 42015160690000064 грошових коштів, використаних у межах провадження № 22015000000000347 (т. 7 а.с. 60, 113, 131; т. 16 а.с. 224).
882.Окремо необхідно звернути увагу на відповідь Фінансово?економічного управління СБУ № 21/2/9?4398 від 29.11.2017, надану у межах кримінального провадження № 42015160690000064, зі змісту якої вбачається, що згадане управління підтверджує видачу готівкових коштів у сумі 7 000 доларів США за видатковим касовим ордером № 23459 від 22.12.2015 для забезпечення НСРД у кримінальному провадженні № 42015160690000064. У другому абзаці цієї відповіді повідомляється, що за представленими матеріалами оперативного підрозділу, який забезпечував негласні слідчі (розшукові) дії у кримінальному провадженні № 42015160690000064, також залучалися готівкові кошти, отримані 08.12.2015 відповідно до санкції керівництва СБУ № 9/12657 від 07.12.2015 у межах кримінального провадження № 22015000000000347 (т. 16 а.с. 217).
883.Посилаючись на згадану відповідь, сторона захисту стверджувала, що станом на час здійснення НСРД стосовно ОСОБА_14 у розпорядженні органу досудового розслідування не було достатньої кількості коштів для здійснення відповідних слідчих дій. Тому є підстави вважати, що до протоколу огляду та вручення коштів від 09.12.2015, а відповідно й до протоколу огляду місцевості (обшуку авто) від 09.12.2015, співробітниками СБУ внесені недостовірні відомості щодо кількості коштів, які видавалися ОСОБА_17 та вилучалася під час затримання ОСОБА_14 .
884.Аналізуючи наведені доводи, Суд звертає увагу на те, що згідно із вироком від 15.12.2017 у справі № 520/2989/16-к, Київським районним судом міста Одеси розглянуто по суті обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42015160690000064 (т. 17 а.с. 148). Зі змісту вироку та інших наданих захистом процесуальних документів (протоколу затримання підозрюваного від 13.12.2015, протоколу огляду та вручення грошових коштів від 13.12.2015 тощо) вбачається, що особа, яка діяла під контролем правоохоронців, отримала предмет неправомірної вигоди, зокрема згадані 7 000 доларів США, та передала його обвинуваченим 13.12.2015 (т. 16 а.с. 201 - 248; т. 17 а.с. 1 ? 9), тобто через три доби після затримання ОСОБА_14 та фіксації у відповідних протоколах факту передачі обвинуваченому третьої частини неправомірної вигоди у розмірі 20 000 доларів США.
885.З матеріалів справи вбачається, що реквізити банкнот (загальна сума, номінал, серійні номери), отриманих у справі стосовно ОСОБА_14 на підставі видаткового касового ордеру від 08.12.2015 № 21508, які відображені у протоколі огляду та вручення готівкових коштів від 09.12.2015, повністю збігаються із реквізитами банкнот, зазначених у протоколі огляду місцевості від 09.12.2015 (т. 8 а.с. 17). Тому відсутні підстави стверджувати, що для забезпечення слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № 42015160690000064 використовувалися саме ті кошти, які отримано на підставі згаданого вище видаткового касового ордеру. Тим більш, як вже вказувалося раніше, серійні номери банкнот, зазначені у процесуальних документах різних кримінальних проваджень збігів не мають.
886.Отже, відомості, викладені у другому абзаці відповіді Фінансово?економічного управління СБУ від 29.11.2017 № 21/2/9?4398 щодо використання під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015160690000064 коштів, отриманих у межах провадження № 22015000000000347, не відповідають критерію достовірності для цілей доказування у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_14 (т. 16 а.с. 217). Побіжно Суд підкреслює, що його висновки обмежуються лише питанням оцінки доказів у даному кримінальному провадженні і не вважає за можливе висловлюватися щодо будь?яких аспектів допустимості доказів в іншому кримінальному провадженні.
887.Під час судового розгляду захист зазначив, що умовивід про «підкидання» обвинуваченому 5 000 доларів США вмотивований припущенням з приводу того, що зазначені банкноти напередодні їх виявлення в квартирі ОСОБА_14 перебували у розпорядженні СБУ. У свою чергу, згадане припущення засноване на переконанні захисту з приводу того, що свого часу Фінансово?економічним управлінням СБУ для забезпечення слідчих (розшукових) дій отримано в банківській установі повний корінець банкнот номіналом 100 доларів США із серійними номерами LB 73020301 M - LB 73020400 M, серед яких й містилися «підкинуті» банкноти.
888.Аналізуючи наведені доводи та надані сторонами докази, Суд вважає очевидним, що вилучені в квартирі ОСОБА_14 п`ятдесят 100?доларових банкнот (із серійними номерами LB 73020301 M - LB 73020304 M, LB 73020306 М - LB 73020349 M, LB 73020351 М та LB 73020352 M) є частиною корінця банкнот Федеральної резервної системи Сполучених Штатів Америки із серійними номерами LB 73020301 M - LB 73020400 M. Водночас, не дивлячись на те, що на світовому ринку існує значний обсяг готівкових доларів США, є доволі великою ймовірність того, що фізична особа, навіть фігурант кримінального провадження, та певний правоохоронний орган, незалежно один від одного, у легальний спосіб могли отримати у своє розпорядження окремі банкноти з одного корінця. Тим більш, враховуючи те, що згадані валютні цінності могли бути придбані в одній банківській установі міста Києва.
889.З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_14 зберігав свої заощадження саме у доларах США (під час обшуку в квартирі обвинуваченого вилучено 37 950 доларів США, які він ідентифікує як власні), тому придбання ним п`ятдесяти банкнот певного корінця, хоча і є малоймовірним, але не виключається зовсім.
890.Окрім того, Суд звертає увагу на те, що зазначені 5 000 доларів США не фігурують у жодному з процесуальних документів та не інкримінуються обвинуваченому в якості предмету вчинення злочину, тому не можуть використовуватися і не використовуються обвинуваченням для підтвердження існування чи відсутності обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Отже, версія про «підкидання» у такий спосіб грошових коштів, навіть фігуранту кримінального провадження, позбавлена будь?якого процесуального сенсу та логіки. Якщо все ж пристати на вказану версію захисту, виходить, що орган досудового розслідування фактично безповоротно передав у володіння (подарував) ОСОБА_14 підзвітні державні валютні цінності, оскільки після завершення кримінального провадження зазначені кошти можуть бути залишені у володінні обвинуваченого (відповідно до статті 100 КПК).
891.З огляду на викладене, версію захисту про підкидання обвинуваченому 5 000 доларів США, Суд вважає неспроможною та не бере її до уваги.
892.Також не витримують критики доводи захисту з приводу того, що вилучені у ОСОБА_14 раніше ідентифіковані 45 200 доларів США йому були теж «підкинуті» правоохоронцями.
893.Так, факт отримання ОСОБА_14 25.11.2015 та 07.12.2015 двох частин неправомірної вигоди у розмірі 20 000 та 30 000 доларів США відповідно повністю підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами (§ 636 вироку). Отже, після отримання зазначених грошових коштів обвинувачений міг розпорядитися ними на власний розсуд, зокрема зберігати за місцем свого проживання.
894.У судовому засіданні ОСОБА_14 відмовився відповідати на запитання прокурора, захисників та Суду, зокрема з приводу того, (1) що знаходилося в отриманих від ОСОБА_17 пакунках, (2) що він мав на увазі, коли під час спілкування із ОСОБА_17 підтверджував факти отримання «двадцяти та тридцяти тисяч» тощо.
895.Не дивлячись на те, що результати обшуків, проведених у помешканнях ОСОБА_14 та ОСОБА_23, визнані недопустимими доказами та не використовуються Судом для встановлення вини обвинуваченого, Суд вважає за можливе враховувати відомості, зазначені у відповідних протоколах, для перевірки доводів з приводу створення штучних доказів винуватості та провокації вчинення злочину, оскільки на врахуванні цих відомостей наполягає сторона захисту.
896.Так, припущення ОСОБА_14 про «підкидання» до його квартири раніше ідентифікованих грошових коштів спростовуються відомостями, зазначеними у протоколі обшуку його квартири від 09.12.2015 (т. 8 а.с. 112) та відтвореним у судовому засіданні відеозаписом слідчої дії, зі змісту яких вбачається таке.
897.З початком проведення обшуку, окрім співробітників СБУ та понятих, в квартирі була присутня повнолітня донька обвинуваченого ОСОБА_122, а згодом до квартири прибув його син ОСОБА_123 . ОСОБА_124 спостерігала за ходом проведення слідчої дії та після ознайомлення із протоколом обшуку до його змісту зауважень не мала. За таких умов та враховуючи місце виявлення грошових коштів (верхня шафа меблевої стінки), непомітне «підкидання» під час обшуку виявлених пакунка та коробки із грошовими коштами фізично є неможливим.
898.Окрім того, згідно з протоколом проведення обшуку обвинувачений ОСОБА_14 у телефонному режимі попрохав свою доньку вказати правоохоронцям місце зберігання грошових коштів у його кімнаті. Згадана обставина у судовому засіданні захистом не заперечувалась.
899.Отже, на прохання обвинуваченого ОСОБА_124 видала правоохоронцям пакунок із 49 750 доларами США, який зберігався у верхній шафі меблевої стінки. Серед виданих грошових коштів, які було сформовано у п`ять корінців (з яких чотири корінці по 100 банкнот), перетягнутих гумовою стрічкою, знаходилося 260?стодоларових банкнот, серійні номери яких співпадають із номерами, зазначеними у протоколі огляду та вручення грошових коштів від 07.12.2015 (т. 7 а.с. 113). При цьому, вищевказані заздалегідь ідентифіковані грошові кошти знаходилися у трьох із п`яти корінців упереміш із грошима ОСОБА_14 .
900.Окрім того, у тій же шафі виявлено паперову коробку, в якій знаходилося 37 000 доларів США, з аналогічно сформованими чотирма корінцями банкнот. Серед зазначених грошових коштів містилися 150 стодоларових банкнот, серійні номера яких співпадають із номерами, зазначеними у протоколах огляду та вручення грошових коштів від 25.11.2015 (т. 7 а.с. 60). При цьому, вищевказані заздалегідь ідентифіковані грошові кошти знаходилися у двох із чотирьох корінцях упереміш із грошима обвинуваченого. У цій же коробці знаходилися зазначені вище раніше неідентифіковані 5 000 доларів США.
901.З приводу вилучення в прихожій його квартири раніше ідентифікованих 1 400 доларів США, ОСОБА_14 зазначив, що згадані кошти йому теж «підкинули» працівники СБУ. На підтвердження зазначеної версії, обвинувачений послався на те, що згадану квартиру його родина орендувала для проживання у сторонніх осіб і куртка, в якій було знайдено ці кошти, нібито належить цим особам.
902.Як слідує з матеріалів кримінального провадження та показань обвинуваченого, у цій квартирі обвинувачений тривалий час проживав разом із своїми повнолітніми дітьми, тому твердження про те, що в приміщеннях спільного користування залишалися верхній одяг орендодавця є хибними та нелогічними.
903.Отже, твердження ОСОБА_14 про «підкидання» предмету неправомірної вигоди під час проведення обшуку є неспроможними та не заслуговують на увагу.
904.Також не знайшло свого підтвердження припущення захисту з приводу того, що таке підкидання могло передувати обшуку, враховуючи наявність у правоохоронців судового дозволу на негласне проникнення до квартири обвинуваченого.
905.Так, відповідно до ухвали Апеляційного суду міста Києва від 01.12.2015 № 01?13478н/т/НСД слідчим отримано дозвіл на обстеження публічно недоступних місць, зокрема житла ОСОБА_14, шляхом таємного проникнення до нього (т. 2 а.с. 16).
906.Водночас, відповідно до частини першої статті 267 КПК обстеження публічно недоступних місць проводиться з метою: 1) виявлення і фіксації слідів вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, речей і документів, що мають значення для їх досудового розслідування; 2) виготовлення копій чи зразків зазначених речей і документів; 3) виявлення та вилучення зразків для дослідження під час досудового розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину; 4) виявлення осіб, які розшукуються; 5) встановлення технічних засобів аудіо -, відеоконтролю особи.
907.Отже, чинним законодавством передбачено, що негласне проникнення до житла особи можливе лише з метою виявлення та фіксації, а не для створення доказової інформації.
908.Між тим, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що доручення про виконання зазначеної ухвали Апеляційного суду міста Києва не надавалося, обстеження публічно недоступних місць на її підставі не здійснювалося.
909.З огляду на викладене, враховуючи наведені вище доводи, зокрема доведення факту отримання ОСОБА_14 трьох частин неправомірної вигоди, Суд дійшов висновку про неспроможність версії захисту щодо створення правоохоронцями штучних доказів винуватості обвинуваченого.
Щодо версію захисту вчинення провокації
910.Процедура перевірки заяв про провокацію злочину Кримінальним процесуальним кодексом України не передбачена. Водночас, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (частина п`ята стаття 9 КПК).
911.Практикою ЄСПЛ визначено критерії перевірки обґрунтованих тверджень заявників щодо провокації вчинення злочину на основі двох тестів на відмінність провокації до вчинення злочину, що суперечить статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, від дозволеної поведінки під час застосування законних таємних методів у кримінальних розслідуваннях: (1) матеріально-правового тесту, у межах якого підлягає перевірці поведінка правоохоронних органів на предмет наявності ознак схиляння (підбурення) особи до вчинення злочину; (2) процесуального тесту, в межах якого суд має забезпечити змагальну, ретельну процедуру перевірки заяви про провокацію.
912.Водночас, у межах матеріально-правового тесту суд має з`ясовувати, (1) чи мали органи влади вагомі підстави для початку таємної операції. Якщо органи влади стверджують, що вони діяли на основі інформації, отриманої від приватної особи, також важливо проаналізувати, (2) чи така приватна особа могла мати будь?які приховані мотиви (Tchokhonelidze v. Georgia, заява № 31536/07, § 45, 28.06.2018). Коли участь поліції обмежується наданням допомоги приватній стороні в реєстрації здійснення незаконної діяльності іншої приватної сторони, (3) визначальним фактором залишається поведінка цих двох осіб (Ramanauskas v. Lithuania (№ 2), заява № 55146/14, § 56, 20.02.2018). Також ЄСПЛ наголошує на (4) необхідності чіткої та передбачуваної процедури санкціонування слідчих заходів, а також для їх належного контролю, документування дій учасників таким чином, щоб у подальшому можливо було проводити їх незалежну перевірку (Matanoviс v. Croatia, заява № 2742/12, § 124, 04.04.2017). Якщо згідно з цим критерієм на підставі наявної інформації суд міг би з достатньою мірою впевненості визначити, що (5) внутрішні органи розслідували діяльність заявника в основному пасивним способом і не підбурювали його до вчинення злочину, як правило, цього буде достатньо для того, щоб суд дійшов висновку, що подальше використання в кримінальному провадженні проти заявника доказів, отриманих за допомогою таємних заходів, не викликали спірних питань відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції (Matanoviс v. Croatia, § 133).
913.За висновками ЄСПЛ провокація має місце тоді, коли працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений.
914.Наведені критерії використовує Верховний Суд при перевірці заяв щодо провокації злочину (постанови від 07.10.2020 у справі № 725/1199/19 [43]. та від 02.04.2019 у справі № 734/2421/17 [44].)
915.З огляду на викладене, при перевірці заяви захисту щодо провокації злочину Суд першочергово має з`ясувати:(a) чи були підстави для початку кримінального провадження; (b) чи обґрунтовано та під належним контролем застосовано НСРД стосовно обвинуваченого;(c) чи мали особи, які залучалися до конфіденційного співробітництва, будь?які приховані мотиви; (d) яка була поведінка ОСОБА_14 та осіб, які залучалися до конфіденційного співробітництва, під час їх зустрічей;(e) який рівень участі правоохоронних органів у вчиненні ОСОБА_14 кримінального правопорушення (активність/пасивність).
916.Відповідаючи на окреслені питання, Суд зазначає про таке.
a. Чи були підстави для початку кримінального провадження?
917.З досліджених у судовому засіданні доказів вбачається, що 02.11.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 368 КК, та розпочате кримінальне провадження № 22015000000000347 (№ 52016000000000052).
918.Як вже зазначалося раніше, підставою для внесення цих відомостей до ЄРДР стали (1) повідомлення начальника Управління внутрішньої безпеки СБУ про вчинення правопорушення від 31.10.2015 № 9/11358 (т. 7 а.с. 13) та (2) заява представника ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» ОСОБА_17 про вчинення кримінального правопорушення від 29.10.2015 (т. 7 а.с. 15), зі змісту яких убачається, що вони містять достатні відомості про кримінальне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 368 КК, та можуть об`єктивно свідчити про вчинення такого злочину для того, щоб технічно внести ці відомості до відповідних розділів реєстру (дивись § 00 вироку).
919.Отже, у співробітників Служби безпеки України були об`єктивні дані про вчинення ймовірно злочинних дій, зокрема службовими особами Державної служби експертного контролю України, які, в силу статті 214 КПК, підлягали внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань, та підстави для проведення досудового розслідування.
b. Чи обґрунтовано та під належним контролем застосовано НСРД стосовно обвинуваченого?
920.Враховуючи специфіку вчинення корупційних кримінальних правопорушень, їх високу латентність, особу обвинуваченого, який на час вчинення злочину обіймав керівну посаду у центральному органі виконавчої влади, пов`язану із використанням відомостей з обмеженим ступенем доступу (державної таємниці), отримання доказів у цьому кримінальному провадженні інакше як за допомогою комплексу синхронізованих НСРД, було практично неможливим.
921.Водночас, чинним законодавством встановлені певні запобіжники від безконтрольного застосування НСРД, як на рівні суб`єктів, що видають дозвіл на їх проведення, так і з огляду на тяжкість злочину, для розслідування якого, на думку слідчого, прокурора, їх проведення є необхідним.
922.Так, відповідно до частини другою статті 246 КПК негласні слідчі (розшукові) дії, зокрема аудіо -, відеоконтроль особи (стаття 260 КПК), проводяться у випадках, якщо відомості про кримінальне правопорушення та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб, на підставі ухвали слідчого судді, виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
923.Контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту може здійснюватися на підставі рішення прокурора у випадках наявності достатніх підстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин (стаття 271 КПК).
924.Згідно з пунктами 4 та 5 частини п`ятої статті 214 КПК до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться: відомості щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
925.З матеріалів кримінального провадження вбачається, що на початковій стадії досудового розслідування у співробітників СБУ були всі підстави для внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення та для початку досудового розслідування за фактом вчинення злочину, передбаченого частиною четвертою статті 368 КК, який в силу статті 12 КК є особливо тяжким злочином.
926.Отже, правоохоронні органи мали передбачені законом підстави для проведення стосовно ОСОБА_14 необхідних негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема аудіо -, відеоконтролю особи та контролю за вчиненням злочину, дозвіл на проведення яких надавався належними суб`єктами, а саме слідчим суддею Апеляційного суду міста Києва та повноважним прокурором відповідно.
927.З огляду на викладене, Суд дійшов висновку, що негласні слідчі (розшукові) дії стосовно обвинуваченого застосовані обґрунтовано, за відповідною процедурою та під належним контролем. При цьому, процедура надання дозволу на проведення НСРД була ясною та передбачуваною, застосування таких заходів повністю ґрунтувалось на нормах КПК та переслідувало легітимну мету.
c. Чи мали особи, які залучалися до конфіденційного співробітництва, будь?які приховані мотиви?
928.Як вже зазначалося раніше, під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до конфіденційного співробітництва залучалися свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_24 . Зазначені особи разом зі свідком ОСОБА_16 також залучалися до конфіденційного співробітництва у межах контррозвідувальної справи (§§ 323?347 вироку).
Щодо наявності у ОСОБА_17 прихованих мотивів
929.Сторона захисту стверджувала, що ОСОБА_17 є агентом?провокатором та позаштатним працівником Служби безпеки України, тому мав мотиви для схиляння ОСОБА_14 та інших співробітників ДСЕК до вчинення корупційних злочинів. На обґрунтування вказаного припущення захист послався на те, що ще до звільнення з СБУ ОСОБА_17 працевлаштувався на приватному підприємстві. Після звільнення з СБУ ОСОБА_17 продовжував співпрацювати із співробітниками зазначеного правоохоронного органу, зокрема із своїм колишнім керівником ОСОБА_125, та неодноразово залучався до конфіденційного співробітництва в інших кримінальних провадженнях, зокрема № 22014000000000025 та № 42018200000000103.
930.Надаючи оцінку доводам сторони захисту, Суд зазначає про таке.
931.Згідно із відповідями Управління роботи з особовим складом Служби безпеки України від 27.05.2016 № 11/6-К-248/64 та Військово?медичного управління Служби безпеки України від 12.05.2020 № 20/к?70/85/17 ОСОБА_17 було звільнено з військової служби 20.05.2012 (т. 14 а.с. 15; т. 23 а.с. 5).
932.Відповідно до інформаційної довідки Пенсійного фонду України від 31.01.2019 № 3188/04-22 у період з 17.04.2012 по 30.06.2012 ОСОБА_17 працював на підприємстві «Агролоджик» (код ЄДРПОУ 37905168) (т. 5 а.с. 165).
933.Як вже зазначалося раніше, однією з підстав для внесенні до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення стосовного ОСОБА_14 стало повідомлення про вчинення правопорушення від 31.10.2015 № 9/11358, підписане начальником Управління внутрішньої безпеки СБУ ОСОБА_125 (т. 7 а.с. 13).
934.Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_17 підтвердив, що весною 2012 року подав рапорт про звільнення зі служби в органах СБУ за станом здоров`я, після чого влаштувався на роботу на підприємстві «Агролоджик». Затримка у винесенні наказу про його звільнення зі служби не залежала від його волі та, на його переконання, не заважала йому працевлаштуватися на новому місці роботи.
935.Відповідаючи на запитання захисту, ОСОБА_17 підтвердив, що у 2003 ? 2012 роках працював у різних підрозділах СБУ міста Києва та Київської області. У певний період часу (точно не пам`ятає в який) його керівником був ОСОБА_107, з яким перебував у службових стосунках і після звільнення відносин не підтримував. Побіжно зазначив, що із заявою про вчинення злочину стосовно ОСОБА_14 звертався до Головного управління СБУ. На той час ОСОБА_17 було відомо, що посаду начальника Управління внутрішньої безпеки СБУ обіймав ОСОБА_107, але з цього приводу вони не спілкувалися.
936.Отже, під час судового розгляду знайшов своє підтвердження факт працевлаштування ОСОБА_17 на підприємстві «Агролоджик» ще до винесення офіційного наказу про його звільнення з СБУ, а саме 17.04.2012. Проте, згадана обставина не може слугувати підтвердженням того, що на момент вчинення ОСОБА_14 кримінального правопорушення ОСОБА_17 залишався співробітником СБУ, зокрема працюючим під прикриттям, та мав мотиви для схиляння інших осіб до вчинення злочинів. Побіжно слід зазначити, що надання правової оцінки факту недотримання ОСОБА_17 обмежень щодо сумісництва не входить до предмету доказування у даному кримінальному провадженні.
937.На переконання Суду, проходження до 2012 року служби в правоохоронних органах та перебування у минулому в підпорядкуванні у ОСОБА_126, який станом на листопад 2015 року обіймав посаду начальника Управління внутрішньої безпеки СБУ, а також зазначені вище обставини працевлаштування ОСОБА_17 на підприємстві «Агролоджик», не є підтвердженням нечесності зазначеного свідка або наявності у нього мотивів для вчинення провокативних дій стосовно обвинуваченого.
938.Посилаючись на відсутність у відповіді Пенсійного фонду України від 31.01.2019 № 3188/04-22 (т. 5 а.с. 165) відомостей про працевлаштування на ТОВ «Мотордеталь?Конотоп», захист стверджував, що ОСОБА_17 не був і не міг бути працівником зазначеного підприємства, а використовував статус його представника для прикриття своїх провокаційних дій.
939.Надаючи відповідь на доводи захисту, Суд звертає увагу, що окрім показань ОСОБА_16, ОСОБА_60 (§ 638 вироку), ОСОБА_61 (§ 647 вироку) та ОСОБА_17, факт правового оформлення повноважень останнього як представника ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» підтверджується укладеним з ним договором доручення від 06.07.2015 № 190 та виданою на його підставі довіреністю від 15.07.2015 (т. 13 а.с. 28-32), якою ОСОБА_17 уповноважено представляти інтереси ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» у Державній службі експортного контролю України з питань проведення попередньої експертизи товарів та реєстрації Товариства як суб`єкта міжнародних передач товарів. Згадані договір та довіреність пройшли належну реєстрацію на Підприємстві (т. 19 а.с. 102, 103).
940.Зазначений вище договір є договором цивільно?правового характеру, предметом якого є надання послуг. Тому відповідно до положень Закону України«Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» було зобов`язано сплатити єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з сум винагороди за таким договором. Що, зі свого боку, мало б знайти своє відображення в обліках Пенсійного Фонду України.
941.Водночас відсутність такої сплати з боку юридичної особи не ставить під сумнів укладення зазначеного вище договору доручення та не свідчить про його недійсність, а лише вказує на недотримання ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» податкової дисципліни.
942.З огляду на викладене та враховуючи наведенні вище докази в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що до моменту залучення ОСОБА_17 до конфіденційного співробітництва останні на законних підставах представляв інтереси ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» в Державній службі експортного контролю України та не діяв як агент правоохоронного органу, як на цьому наполягав захист.
943.Також не заслуговують на увагу твердження ОСОБА_14 про те, що ОСОБА_16 не був наділений повноваженнями на укладення зазначеного договору доручення (с/з від 13.07.2023), так як відповідно до пунктів 12.2. та 12.5 Статуту Підприємства генеральний директор ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» вправі самостійно вирішувати всі питання діяльності Товариства, а також без довіреності та погодження із Спостережною радою Товариства укладати правочини, договори на суму до 100 000 грн (т. 9 а.с. 11). Побіжно слід зазначити, що ціна договору, укладеного із ОСОБА_17, становить лише 10 000 грн.
944.Суд звертає увагу, що залучення особи до конфіденційного співробітництва регламентовано положеннями статті 275 КПК. У частині другій згаданої статті міститься імперативна заборона щодо залучення до конфіденційного співробітництва під час проведення НСРД лише адвокатів, нотаріусів, медичних працівників, священнослужителів, журналістів, якщо таке співробітництво буде пов`язане з розкриттям конфіденційної інформації професійного характеру.
945.Водночас, КПК не містить заборони залучення до конфіденційного співробітництва колишніх співробітників правоохоронних органів (зокрема Служби безпеки України). Отже, сам факт залучення ОСОБА_17 до конфіденційного співробітництва під час проведення негласних слідчих дій у кримінальному провадженні № 22015000000000347 не суперечить процесуальному закону.
946.На підтвердження участі ОСОБА_17 у кримінальному провадженні № 22014000000000025 захист посилався на вирок Святошинського районного суду міста Києва від 19.02.2018 у справі № 759/793/15?к (т. 17 а.с. 126).
947.Зі змісту згаданого вироку вбачається, що оперативне супроводження досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22014000000000025 за фактами вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307 та ч. 3 ст. 309 КК, здійснювалося співробітниками Служби безпеки України. Події встановлених судом злочинів мали місце у жовтні - листопаді 2013 року. Допитаний у межах вказаного провадження в якості свідка співробітник СБУ ОСОБА_127 показав, що окрім нього, до проведення негласних слідчих (розшукових) дій залучався співробітник СБУ на прізвище ОСОБА_128 (т. 17 а.с. 127 на звороті сторінки).
948.Отже, у вироку Святошинського районного суду міста Києва від 19.02.2018 дійсно міститься посилання на прізвище ОСОБА_128, втім у його тексті відсутні ініціали та інші анкетні відомості цієї особи, що не дозволяє ідентифікувати її як особу, яка є свідком у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_14 .
949.Свідок ОСОБА_17 своєї участі у кримінальному провадженні № 22014000000000025 не підтвердив та показав, що станом на 2013 рік у Службі безпеки України працював його брат з таким самим прізвищем.
950.З огляду на викладене та враховуючи, що подія зазначених злочинів мала місце вже після звільнення ОСОБА_17 зі служби, Суд вважає, що припущення про його участь у кримінальному провадженні № 22014000000000025 як співробітника правоохоронного органу або його залучення до співпраці у цьому провадженні не знайшли свого підтвердження.
951.Наполягаючи на участі ОСОБА_17 у кримінальному провадженні № 42018200000000103 від 02.05.2018 захисник ОСОБА_11 послався на копії матеріалів згаданого провадження, доступ до яких він отримав під час надання правової (правничої) допомоги фігуранту цього ж провадження ОСОБА_129, та які надані суду за письмовою згодою останнього (т. 15 а.с. 122-170).
952.З матеріалів кримінального провадження № 42018200000000103 вбачається, що з 21.03.2018 по 31.12.2018 ОСОБА_17 працював на Товаристві з обмеженою відповідальністю «Керамейя» (далі - ТОВ «Керамейя») на посаді інженера з охорони навколишнього середовища, що підтверджується наказом по підприємству від 19.03.2018 № 67-К/тр (т. 15 а.с. 132) та довідкою Пенсійного фонду України № 3188/04?22 від 31.01.2019 (т. 5 а.с. 165).
953.02.05.2018 Головним слідчим управлінням Національної поліції в Сумській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесенні відомості про кримінальні правопорушення стосовно службових осіб Міністерства екології та природних ресурсів України, які у квітні - червні 2018 року вчинили замах на підбурювання працівників ТОВ «Керамейя» до надання неправомірної вигоди (ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 369 КК), а також замах на заволодіння шляхом обману грошовими коштами у сумі 100 000 грн, отриманих від працівника ТОВ «Керамейя» ОСОБА_17 (ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 190 КК).
954.Зі змісту протоколів про проведення негласних слідчий (розшукових) дій та протоколів допиту свідка ОСОБА_17 вбачається, що останній у період з 04.05.2018 по 14.06.2018 дійсно залучався до конфіденційного співробітництва у межах згаданого кримінального провадження, зокрема брав участь у спеціальному слідчому експерименті та прихованій фіксації відомостей за допомогою аудіо -, відеозапису.
955.Допитаний у судовому засіданні у справі стосовно ОСОБА_14 свідок ОСОБА_17 показав, що у 2018 році дійсно працював на ТОВ «Керамейя» на посаді інженера з охорони навколишнього середовища. Під час оформлення необхідних підприємству дозвільних документів ОСОБА_17 зіткнувся із вимаганням неправомірної вигоди з боку службових осіб Міністерства екології та природних ресурсів України. Маючи чітку громадянську позицію несприйняття корупції, усвідомлюючи, що особи, які уповноважені на виконання функцій держави, не повинні вимагати грошові кошти за виконання своїх посадових обов`язків, ОСОБА_17 звернувся до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення і надав свою згоду на конфіденційне співробітництво. ОСОБА_17 зазначив, що, повідомляючи правоохоронним органам про вчинення злочину, будь?яких прихованих мотивів не мав, службових осіб на вчинення злочину не провокував.
956.Зважаючи на викладене, Суд погоджується із захистом щодо того, що у 2018 році ОСОБА_17 співпрацював із правоохоронними органами та залучався ними до конфіденційного співробітництва. Однак, ця обставина не змінює його статусу приватної особи у даній справі або характер дій обвинуваченого ОСОБА_14 з моменту, коли він з ним познайомився. Фактично, відсутні підстави вважати, що коли ОСОБА_17 познайомився із ОСОБА_14, він діяв як агент держави, за вказівкою правоохоронних органів або іншим чином під їх контролем, або що у нього були якісь приховані мотиви. Отже, обставини цієї справи вказують на те, що вона не стосується таємних агентів правоохоронних органів, а скоріше має відношення до дій приватної особи, що діяла під наглядом правоохоронців.
957.З огляду на викладене, повинні бути відхилені як необґрунтовані доводи захисту про те, що звернення ОСОБА_17 до правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину у 2018 році є підтвердженням того, що у 2015 році він був агентом?провокатором або позаштатним працівником правоохоронного органу.
958.Побіжно Суд звертає увагу на щорічний рейтинг «Індекс сприйняття корупції (Corruption Perceptions Index, CPI)», який оприлюднює Transparency International. Цей індекс ранжує країни «за їх сприйманим рівнем корупції в державному секторі, який ґрунтується на оцінках підприємців, аналітиків та опитуваннях громадської думки» за шкалою від 100 (немає корупції) до 0 (надзвичайна корупція).
959.У 2015 році Україна отримала 27 балів та посіла 130-ту позицію серед 168 країн, а у 2018 році отримала 32 бали та посіла 120-ту позицію [Інформація стосовно Індексу сприйняття корупції, оприлюднена Transparency International [45].
960.За вказаних обставин ймовірність пересічного громадянина, а тим більше працівника суб`єкта підприємницької діяльності, зіштовхнутися із проявами корупції з боку державних службовців у 2015 та 2018 роках була надзвичайно високою, що, у свою чергу, додатково нівелює аргументування сторони захисту щодо зацікавленості ОСОБА_17 у даному кримінальному провадженні.
961.Фактичні дані, на які посилається сторона захисту щодо «серійного» характеру співробітництва ОСОБА_17 з правоохоронними органами опосередковано, можуть указувати на те, що останній міг діяти під наглядом правоохоронних органів з метою реалізації таємних методів розслідування. Проте, відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, використання таємних методів розслідування не є порушенням права на справедливий суд, за наявності адекватних процесуальних гарантій (Ramanauskas v. Lithuania (№ 2), які мали місце у цій справі при використанні таємних методів слідства.
962.Окрім того, з метою доведення неправдивості показань свідка ОСОБА_17 та підтвердження його зв`язків із правоохоронними органами сторона захисту посилалася на його резюме від 03.10.2012, отримане ОСОБА_10 з відкритих джерел, зокрема із сайту «Work.ua». Проте зазначені відомості жодним чином не вказують на те, що після звільнення з СБУ ОСОБА_17 продовжив співпрацювати з правоохоронними органами, а навпаки підтверджують, що здійснював пошуки роботи за своєю спеціальністю - правознавство (т. 23 а.с. 6).
963.Підсумовуючи викладене, Суд зазначає, що не знайшов у ОСОБА_17 будь-яких прихованих мотивів провокувати ОСОБА_14 на отримання неправомірної вигоди, під приводом його подальшого викриття правоохоронним органом. Будь?яких доказів, що ОСОБА_17 перебував під тиском або ж був якимось чином залежним від правоохоронних органів, встановлено не було.
Щодо наявності у ОСОБА_16 прихованих мотивів
964.Сторона захисту стверджувала, що, використовуючи компрометуючі відомості, співробітники Служби безпеки України завербували директора ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» ОСОБА_16 та використовували його для вчинення провокаційних дій стосовно ОСОБА_14 .
965.На підтвердження своїх доводів захист послався на матеріали кримінальних проваджень № 22014200000000059 та № 22016000000000009, отриманих захистом під час реалізації наданого Судом тимчасового доступу до документів (т. 16 а.с. 11; т. 20 а.с. 9?227). Окрім того, захист послався на зміст діалогів, зафіксованих 24.10.2015 під час здійснення оперативно-технічних заходів до та після зустрічі ОСОБА_16 та ОСОБА_17 із ОСОБА_14 . Додатково захист зазначив, що оперативне супроводження кримінальних проваджень № 22016000000000009 та стосовно ОСОБА_14 здійснювалося одним підрозділом, а саме Управлінням внутрішньої безпеки СБУ під керівництвом ОСОБА_130 .
966.Наведені обставини, на переконання захисту, є підтвердженням наявності у ОСОБА_16 прихованого мотиву вчиняти стосовного ОСОБА_14 провокативні дії.
967.Надаючи оцінку доводам сторони захисту, Суд зазначає про таке.
968.Так, з матеріалів кримінального провадження № 22014200000000059 (т. 20 а.с. 9-226) вбачається, що 13.11.2014 Слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Сумській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою статті 333 КК. Згідно з повідомленням Управління Служби безпеки України в Сумській області ТОВ «Мотордеталь-Конотоп», будучи незареєстрованим у ДСЕК як суб`єкт міжнародної передачі товарів військового призначення, у період з 03.01.2013 по 22.05.2014 неодноразово експортувало до російської федерації продукцію, яка використовується у військовій сфері.
969.За наслідками проведеного досудового розслідування, постановою від 30.03.2015 згадане кримінальне провадження було закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК за відсутності складу кримінального правопорушення (т. 20 а.с. 223).
970.З матеріалів кримінального провадження № 22016000000000009 (т. 16 а.с. 13-92) вбачається, що 20.01.2016 на підставі повідомлення начальника Управління внутрішньої безпеки Служби безпеки України ОСОБА_130 . Головним слідчим управлінням Служби безпеки України до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 190 КК (т. 16 а.с. 15, 16).
971.Відповідно до згаданого повідомлення Управлінням внутрішньої безпеки Служби безпеки України отримано інформацію, що у 2015 році невстановлені особи, зловживаючи довірою генерального директора ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» ОСОБА_16, обіцяючи сприяти у здійсненні Товариством господарської діяльності, заволоділи грошовими коштами Товариства у сумі 1 000 000 грн, які на підставі платіжних доручень від 17.02.2015 та 18.02.2015 були перераховані на банківський рахунок Благодійної організації «Благодійний фонд ветеранів підрозділів по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю «К» в Харківській області».
972.За наслідками проведеного досудового розслідування, постановою від 11.09.2017 згадане кримінальне провадження № 22016000000000009 було закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК за відсутності складу кримінального правопорушення (т. 16 а.с. 91).
973.У судовому засіданні генеральний директор ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» ОСОБА_16 підтвердив, що у 2014 році у підприємства виникли складнощі з експортом продукції до російської федерації, а саме Управлінням Служби безпеки України в Сумській області було розпочато кримінальне провадження № 22014200000000059. Після цього ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» звернулося до ДСЕК із заявкою на отримання відповідних дозволів. Згодом кримінальне провадження було закрито за відсутністю в діях посадових осіб підприємства складу кримінального правопорушення.
974.Окрім того, ОСОБА_16 показав, що на початку 2015 року до ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» звернулася зазначена вище благодійна організація із проханням надати благодійну допомогу, яке було задоволено. ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» і раніше неодноразово надавало безвідплатну допомогу різним благодійним організаціям. Також ОСОБА_16 зазначив, що факт надання благодійної допомоги жодним чином не пов`язаний із закриття кримінального провадження № 22014200000000059.
975.Надаючи відповіді на доводи захисту щодо наявності у ОСОБА_16 прихованого мотиву провокувати службових осіб ДСЕК, Суд звертає увагу, що здійснення благодійної діяльності врегульовано законодавством України, зокрема Законом України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» від 05.07.2012 № 5073?VI. Благодійний фонд є легальною благодійною організацією, установчі документи якої визначають благодійну діяльність в одній чи кількох сферах як основну мету її діяльності, та вправі отримувати пожертви від фізичних чи юридичних осіб та розподіляти їх на свій розсуд.
976.Аналізуючи наведене, Суд дійшов висновку, що перерахування ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» благодійної допомоги не може бути свідченням того, що генеральний директор цього підприємства потрапив у залежність від Служби безпеки України. Виходячи з обставин досудового розслідування, у кримінальному провадженні № 22016000000000009 Товариство могло мати лише статус потерпілого, тому процесуальна залежність ОСОБА_16 від правоохоронного органу виключається.
977.Водночас, окрім законодавства про благодійну діяльність, законність здійснення пожертв з боку Товариства підтверджується постановою слідчого про закриття кримінального провадження № 22016000000000009.
978.Та обставина, що відомості про кримінальні провадження № 22016000000000009 від 20.01.2016 та № 22015000000000347 від 02.11.2015 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі повідомлень начальника Управління внутрішньої безпеки СБУ ОСОБА_126 про кримінальні правопорушення (т. 7 а.с.13; т. 16 а.с. 16), а також те, що у 2012 році він був керівником ОСОБА_17, не свідчить про те, що останній, ОСОБА_16 або ОСОБА_107 мали приховані мотиви провокувати ОСОБА_14 на вчинення злочину.
979.Щодо кримінального провадження № 22014200000000059 Суд звертає увагу, що за відсутністю в діях посадових осіб ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» будь?якого кримінального правопорушення згадане кримінальне провадження було закрито ще 30.03.2015, тобто майже за 8 місяців до зустрічі ОСОБА_14 із ОСОБА_17 (20.10.2015) або ОСОБА_16 (24.10.2015).
Щодо посилання захисту на результати оперативно?технічних заходів
980.У судовому засіданні 20.02.2020 за клопотанням захисту досліджено відеозапис (1) діалогу між ОСОБА_16 та ОСОБА_17, який відбувся 24.10.2015 перед їх зустріччю із ОСОБА_14, а також (2) діалогу між ОСОБА_17, ОСОБА_16 та особою на ім`я ОСОБА_131, що мав місце після зазначеної зустрічі (диск № 2 о 11:00 та 12:07).
981.Як вбачається з відеозапису, під час слідування на автомобілі до місця зустрічі, ОСОБА_17 передав ОСОБА_16 зміст його розмови із ОСОБА_14 з приводу вимагання останнім неправомірної вигоди, зокрема щодо її розміру та причетності до вимагання його керівника ОСОБА_23 . Окрім того, ОСОБА_17 повідомив ОСОБА_16, що ініціатива зустрічі з ним виходила від ОСОБА_14 і було б бажано під час розслідування зібрати докази й на згаданого керівника обвинуваченого.
982.Після вказаної зустрічі ОСОБА_16 та ОСОБА_17 по черзі телефоном інформують особу на ім`я ОСОБА_131 (співробітника СБУ) про деталі зустрічі та висунутої ОСОБА_14 вимоги про надання неправомірної вигоди.
983.На переконання Суду, зазначене вище спілкування ОСОБА_17 з ОСОБА_16 дійсно є підтвердженням того, що у межах контррозвідувальної справи цих осіб було залучено до конфіденційного співробітництва. Водночас, його зміст не містить ознак наявності у них наміру на схиляння ОСОБА_14 до вчинення кримінального правопорушення або вчинення на нього впливу задля провокації або дискредитації ОСОБА_23 . Згадування в розмові прізвища останнього обумовлено поведінкою самого обвинуваченого, який під час першої зустрічі із ОСОБА_17 посилався на ОСОБА_23, як на особу, яка за неправомірну вигоду може вирішити проблеми підприємства.
984.Підтвердженням цієї обставини є також зміст зафіксованих в ході ОТЗ та НСРД спілкувань ОСОБА_14 з ОСОБА_16, ОСОБА_24 та ОСОБА_17 .
985.Підсумовуючи викладене, враховуючи досліджені у судовому засіданні докази, показання свідка ОСОБА_16, результати ОТЗ, Суд не знайшов у останнього будь-яких прихованих мотивів провокувати ОСОБА_14 на отримання неправомірної вигоди під приводом його подальшого викриття правоохоронним органом. Будь-яких доказів того, що ОСОБА_16 перебував під тиском або ж був якимось чином залежним від правоохоронних органів, встановлено не було.
Щодо наявності у ОСОБА_24 прихованих мотивів
986.Сторона захисту стверджувала, що ОСОБА_24 є колишнім співробітником Міністерства внутрішніх справ України, тому мав мотиви для схиляння ОСОБА_14 до вчинення корупційних злочинів. Окрім того, за компрометацію обвинуваченого він, в якості подяки, отримав призначення на посаду начальника транспортного цеху на Київському бронетанковому заводі.
987.Надаючи оцінку доводам сторони захисту, Суд зазначає про таке.
988.Так, згідно із відповіддю Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України № 22/3/1 - 24 аз від 03.04.2017 ОСОБА_24 дійсно проходив службу в органах внутрішніх справ та звільнився з посади оперуповноваженого в особливо важливих справах Конотопського міськрайонного відділу УМВС в Сумській області на підставі наказу від 16.10.2002 № 76о/с (т. 22 а.с. 25). Під час допиту в якості свідка у Подільському районному суді міста Києва ОСОБА_24 підтвердив, що є пенсіонером МВД, а також, що станом на 22.04.2016 обіймав посаду начальника транспортного цеху на Київському бронетанковому заводі.
989.У судовому засіданні ОСОБА_14 підтвердив, що станом на 2015 рік йому було відомо про те, що ОСОБА_24 був колишнім співробітником міліції. Обвинувачений неодноразово користувався його порадами та юридичними консультаціями.
990.Відповідно до наданої захистом довідки Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт - Державне госпрозрахункове зовнішньоторговельне підприємство «Спецтехноекспорт» від 03.04.2017 № 31.8/65/2705?17 у період з 06.03.2015 по 13.10.2015 ОСОБА_24 працював на посаді водія адміністративно?господарського департаменту Підприємства (т. 22 а.с. 33).
991.Згідно із довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський бронетанковий завод» (далі - ТОВ «Київський бронетанковий завод») від 14.04.2023 № 1204/81 ОСОБА_24 18.01.2016 прийнятий на роботу на державне підприємство «Київський бронетанковий завод» заступником начальника транспортного цеху, а 18.03.2016 переведений на посаду начальника транспортного цеху. На підставі наказу від 26.02.2020 № 41 ОСОБА_24 було виключено зі списків особового складу підприємства у зв`язку зі смертю (т. 22 а.с. 21).
992.Отже, на початку 2016 року ОСОБА_24 дійсно було призначено на посаду начальника транспортного цеху ТОВ «Київський бронетанковий завод». Водночас, відсутні відомості про те, що зазначену посаду від отримав в якості подяки за участь у даному кримінальному провадженні.
993.Підсумовуючи викладене, враховуючи досліджені у судовому засіданні докази, показання свідка ОСОБА_24, результати НСРД, зокрема надані в якості доказів стороною захисту, Судом не встановлено обставин, які б вказували на те, що у ОСОБА_24 був будь-який прихований мотив провокувати ОСОБА_14 на отримання неправомірної вигоди під приводом його подальшого викриття правоохоронним органом. Доводи захисту про протилежне розцінюються Судом як обраний спосіб захисту, направлений на доведення недостовірності показань свідка обвинувачення.
d. Поведінка ОСОБА_14 та осіб, які залучалися до конфіденційного співробітництва
994.На переконання захисту, підтвердженням вчинення стосовно ОСОБА_14 провокації злочину є те, що ініціатива спілкування з обвинуваченим з приводу надання йому неправомірної вигоди виходила саме від ОСОБА_24, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 . Двоє останніх умовляли ОСОБА_14 допомогти підприємству в отриманні необхідних дозволів на експорт продукції, зазначаючи, що у протилежному випадку станеться неминуче звільнення великої кількості працівників ТОВ «Мотордеталь?Конотоп».
995.На підтвердження зазначених обставин захист послався на надані прокурором докази, а саме на наведені вище результати проведення оперативно-технічних заходів за участю ОСОБА_16 та результати негласних слідчих (розшукових) дій у виді спеціального слідчого експерименту та аудіо -, відеоконтролю ОСОБА_14, проведених за участю ОСОБА_17 .
996.Окрім того, на підтвердження факту провокації злочину захист послався на наявні в матеріалах справи результати негласних слідчих (розшукових) дій, які прокурор відмовився використовувати для доведення винуватості обвинуваченого, а саме аудіо -, відеозаписи спілкування ОСОБА_24 та ОСОБА_14, які мали місце 12.11.2015 та 02.12.2015.
997.Так, у протоколі про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 16.11.2015 (т. 12 а.с. 84) зафіксовано зустріч ОСОБА_24 та ОСОБА_14, яка відбулася 12.11.2015 о 12:40. Під час зустрічі ОСОБА_24 розповів, що ОСОБА_16 має кошти та намір вирішувати питання заводу, проте не готовий віддати відразу всю суму наперед. ОСОБА_24 запитав у ОСОБА_14, як краще йому зробити, щоб «дожати» ОСОБА_16, також натякнув, що не проти отримати за це від ОСОБА_14 будь?яку винагороду, хоча б тисячу доларів США. На це ОСОБА_14 відповів: «Ні. Якщо він захоче, то я не відмовлюсь. А я й запитувати не буду. Якщо дасть - дасть. Не дасть...» (т. 12 а.с. 97).
998.У протоколі проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 04.12.2015 (т. 12 а.с. 104) зафіксовано розмову ОСОБА_14 з ОСОБА_24 (т. 12 а.с. 121), яка відбулася 02.12.2015 о 15:30. Згаданий аудіозапис досліджено судом 13.07.2020 (16:39 диск № 8) з ініціативи захисту з метою підтвердження того, що ОСОБА_24, маючи при собі апаратуру для негласного фіксування розмов, умовляв ОСОБА_14 сприяти розгляду заяви ТОВ «Мотордеталь?Конотоп», тобто, на переконання захисту, провокував обвинуваченого на вчинення злочину.
999.Так, зі змісту протоколу та аудіозапису вбачається, що під час зустрічі ОСОБА_24 поцікавився у ОСОБА_14 як пройшла зустріч із ОСОБА_17 «по ОСОБА_143», оскільки останній повідомив ОСОБА_24, що вони виконують висунуті ОСОБА_14 умови та передали 20 000 доларів США. На що обвинувачений відповів: «Ну дещо дали, але роботу не запущено… Я йому казав - виконати умови. Я їм казав, що ніхто і пальцем нічого не вдарить поки не будуть дотримані умови угоди… Торг тут недоречний!».
1000. ОСОБА_24 наголосив, що йому потрібні гроші та він був упевнений, що вони про все домовились з ОСОБА_17 . Далі ОСОБА_24 запропонував ОСОБА_14 ще раз зустрітись із ОСОБА_17 та роз`яснити всю суть проблеми. Проте ОСОБА_14 відмовився, сказавши: «Ні! Йому як би я усе сказав… умови мають бути виконані» .
1001.Надаючи оцінку доводам сторони захисту з приводу наявності провокативних дій зі сторони обвинувачення та свідків ОСОБА_16, ОСОБА_24 та ОСОБА_17 стосовно ОСОБА_14, Суд зазначає про таке.
1002.Зі змісту досліджених у судовому засідання доказів, зокрема показань свідків ОСОБА_16, ОСОБА_24 та ОСОБА_17, результатів оперативно?технічних заходів, негласних слідчих (розшукових) дій, наданих в якості доказів як стороною обвинувачення, так і стороною захисту, Судом встановлено, що ОСОБА_14 познайомився із ОСОБА_17 через ОСОБА_24, який повідомив обвинуваченому про тривале невирішення в ДСЕК заяви ТОВ «Мотордеталь?Конотоп».
1003.Під час першої зустрічі з ОСОБА_17 (20.10.2015) обвинувачений повідомив про готовість за неправомірну вигоду допомогти ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» у реєстрації в якості суб`єкта здійснення міжнародних передач товарів та у наданні дозволу на експорт його продукції. Водночас, ОСОБА_14 повідомив ОСОБА_17 розмір та алгоритм передачі такої неправомірної вигоди. Згодом обвинувачений ініціював зустріч із генеральним директором ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» ОСОБА_16, під час якої озвучив остаточні умови щодо розміру та алгоритму передачі неправомірної вигоди. Наступні зустрічі та спілкування обвинуваченого із ОСОБА_17 та ОСОБА_24 стосувалися виключно прохання ОСОБА_17 про зменшення суми неправомірної вигоди та зміни алгоритму її передачі. Проте, ОСОБА_14 у категоричній формі наполягав на передачі йому всієї суми, а саме 250 000 доларів США, водночас висловлював вимогу про те, що тільки після отримання всієї суми неправомірної вигоди, будуть вчинятися дії, направлені на досягнення позитивного результату за заявою Товариства.
1004.Під час зустрічей із ОСОБА_24 обвинувачений не прийняв жодної пропозиції останнього, тому відсутні підстави оцінювати зазначені вище вислови свідка з погляду провокації злочину.
1005.Спілкуючись із ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_24, ОСОБА_14 вдавався до різних заходів конспірації, а саме вів розмову завуальованими, незакінченими фразам, попереджав співрозмовників не говорити вголос про неправомірну вигоду та важливі деталі її отримання, а записувати все на папері, учасники зустрічей відкладали від себе мобільні телефони. Місця зустрічей обвинувачений обирав у закладах громадського харчування, де гучно грала музика. Пояснював, що побоюється прослуховування з боку правоохоронців, тому не може повідомляти всіх подробиць справи. Також пропонував ОСОБА_16 провести зустріч у басейні «в плавках», щоб бути впевненим, що їх не прослуховують та мати можливість розмовляти без остраху.
1006.Зрештою під час вчинення корупційних кримінальних правопорушень такий стиль спілкування є типовим з огляду на наміри особи не бути викритою, а у випадку викриття - ускладнити процес доказування її винуватості з тим, щоб уникнути покарання за вчинене. Така поведінка ОСОБА_14 переконливо свідчить про те, що метою розмов ОСОБА_14 під час зустрічей із ОСОБА_16 та ОСОБА_17 було отримання неправомірної вигоди.
1007.Постійні згадування ОСОБА_14 про інших службових осіб, зокрема експерта ОСОБА_64 та керівника ДСЕК ОСОБА_23, співробітників Міністерства оборони України та Служби безпеки України, від яких залежить подальша доля заяви ТОВ «Мотордеталь?Конотоп», а також його наполягання найскоріше передати йому всю суму неправомірної вигоди, Суд сприймає як підтвердження наміру ОСОБА_14 на підсилення у представника підприємства ОСОБА_17 відчуття безвиході, приреченості та усвідомлення тотальної корумпованості осіб, уповноважених на виконання функцій держави, а також на обґрунтування значного розміру неправомірної вигоди. Зокрема, це вбачається з поведінки обвинуваченого, який 07.12.2015 під час зустрічі з ОСОБА_17 обурювався, що останній йому не зателефонував згідно з попередньою домовленостю та із сарказмом зазначив: «Мені як би байдуже. Це у Вас тисячам людей нічого робити … З невирішеними питаннями тисяча людей йдуть відпочивати», «Знаєш як кажуть: немає грошей, немає кущів» (т. 12 а.с. 137).
1008.Тобто під час розмов із ОСОБА_17 обвинувачений обрав завуальовано агресивний стиль спілкування. З одного боку, він зазначав про свою байдужість в отриманні неправомірної вигоди, а з іншого боку - тиснув на представника підприємства та залякував, що з невирішеним питанням тисячі працівників підприємства залишаться без роботи. Також вказував, що проблеми підприємства можна вирішити лише за його допомогою, а саме з використанням його службового становища.
1009.З огляду на викладене, Cуд вважає, що поведінка і тон розмов обвинуваченого під час зазначених вище зустрічей свідчить про те, що саме ним озвучувалися умови, у разі виконання яких, він та невстановлені слідством особи готові використати своє службове становище для отримання ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» позитивного рішення ДСЕК.
1010.Окрім того, на підтвердження факту провокації злочину захист послався на наявні в матеріалах справи результати негласних слідчих (розшукових) дій, які прокурор відмовився використовувати для доведення винуватості обвинуваченого, а саме аудіо -, відеозаписи спілкування ОСОБА_17 з ОСОБА_132 та ОСОБА_133, яке відбулося 02.12.2015 (в судовому засіданні 13.07.2020 16:12, диск № 8).
1011.Так, у протоколі проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 04.12.2015 (т. 12 а.с. 105) зафіксовано зустріч ОСОБА_17 з ОСОБА_132 та ОСОБА_133, яка відбулася 02.12.2015 (т. 12 а.с. 112). Відповідний відеозапис досліджено судом 13.07.2020 (16:39 диск № 8). Зазначені результати НСРД надано захистом також на підтвердження того, що ОСОБА_17 провокував працівника ДСЕК ОСОБА_94 на отримання неправомірної вигоди та на підтвердження того, що тривалість розгляду заявки ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» обумовлена зволіканням з боку Міністерства оборони України із наданням необхідних висновків, а не з вини працівників ДСЕК.
1012.Так, зі змісту протоколу та відеозапису вбачається, що о 09:30 під час зустрічі ОСОБА_17 розповів ОСОБА_82, що спілкувався із ОСОБА_14, який повідомив, що є особою, наближеною до ОСОБА_23, та пообіцяв вирішити питання ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» навіть без погодження з Міністерством оборони України, озвучивши за це «ті ж самі проценти».
1013.Зі змісту діалогу, який відбувся між ОСОБА_17 та ОСОБА_132, вбачається, що останній був обізнаний із проблемами підприємства та що для їх вирішення від співробітників ДСЕК надійшло прохання про надання неправомірної вигоди. На це ОСОБА_80 відповів, що добре знає ОСОБА_14 та повідомив, що неодноразово звертався до останнього, коли в ДСЕК затримували розгляд відповідних заявок. Проте, у цих питаннях він жодного разу йому не допоміг. Під час спілкування ОСОБА_17 пообіцяв ОСОБА_82, якщо питання буде вирішено позитивно, він зможе віддячити йому та іншим особам за допомогу: «Дивись, я вибив фінансування на … Мені виділили п`ятірку у/о, так що можу віддати, якщо бажаєте». На що ОСОБА_80 відповів відмовою, пояснивши, що такі питання не вирішує.
1014.Згодом на автомобілі ОСОБА_94 вони під`їхали до приміщення ДСЕК, де близько о 10:32 ОСОБА_17 та ОСОБА_80, з ініціативи останнього, зустрілися з працівником ДСЕК ОСОБА_134 . ОСОБА_80 представив ОСОБА_17 як представника ТОВ «Мотордеталь?Конотоп». Спілкуючись про справу по заяві Підприємства, ОСОБА_80 повідомив, що засновники ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» вийшли на ОСОБА_14, який нібито наближений до ОСОБА_23, та взявся допомогти їм в отриманні дозволу на експорт продукції. Ця інформація викликала у ОСОБА_70 іронію, він, сумніваючись у можливостях ОСОБА_14, повідомив, що останній три тижні протримав у себе документацію ТОВ «Мотордеталь?Конотоп», після чого повернув її виконавцю (експерту ОСОБА_135 ) без будь?якого результату. Побіжно ОСОБА_80 та ОСОБА_83 згадували, що і раніше прохали ОСОБА_14 прискорити рух відповідних дозвільних документів. Останній надавав обіцянки, але ніколи їх не виконував.
1015.Далі ОСОБА_83 повідомив, що з урахуванням відсутності позитивної відповіді Міністерства оборони України підстави для реєстрації ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» в якості суб`єкта міжнародної передачі товарів наразі відсутні, тому експертом підготовлено лист про зняття заяви ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» з розгляду та передачу до архіву з причин ненадання підприємством до ДСЕК додаткових матеріалів. Цей лист вже візується відповідальними особами та буде передано на підпис голові ДСЕК. Отже, перспективи для отримання бажаного результату у Товариства відсутні.
1016.Водночас, ОСОБА_83 повідомив ОСОБА_17, що після того, як заяву ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» буде знято з розгляду, підприємство зможе звернутися до ДСЕК із повторною заявою та надати документи без виявлених раніше недоліків. Він роз`яснив, що для опрацювання повторної заяви, може бути використана й документація, яка на той час вже буде передана до архіву.
1017.Також ОСОБА_83 пояснив, що йому невідомо чи може ОСОБА_14 вирішити проблеми Підприємства та чи дійсно він веде переговори з представником ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» з відома ОСОБА_23 . Він повідомив, що завізує зазначений вище лист своїм підписом, після чого його буде передано на розгляд ОСОБА_23 . Якщо останній його підпише, це буде означати, що ОСОБА_14 свої дії ні з ким не погоджував, а якщо не підпише, це буде означати, що «вони ( ОСОБА_14 та ОСОБА_23 ) беруть на себе відповідальність».
1018.Водночас, варто зазначити, що прокурором не надано процесуальних рішень, які обґрунтовують допустимість НСРД з участю ОСОБА_94 та ОСОБА_136 . Проте Суд не втручається у стратегію і тактику, обрану стороною захисту, яка наполягала на дослідженні доказів, які могли бути оспорені з точки зору їх допустимості.
1019.Надаючи оцінку доводам сторони захисту, Суд зазначає, що зміст зафіксованих під час зазначеної НСРД діалогів, зокрема висловлене ОСОБА_17 бажання віддячити ОСОБА_82, не вказує на те, що ОСОБА_17 намагався будь?кого спровокувати на вчинення злочину та не є підтвердженням вчинення провокативних дій стосовно ОСОБА_14, як про це стверджує захист.
1020.Додатково слід звернути увагу на те, що відповідно до пункту 1.12.4. Інструкції про організацію проведення НСРД спеціальний слідчий експеримент полягає у створенні слідчим та оперативним підрозділом відповідних умов в обстановці, максимально наближеній до реальної, з метою перевірки дійсних намірів певної особи, у діях якої вбачаються ознаки тяжкого чи особливо тяжкого злочину, спостереження за її поведінкою та прийняттям нею рішень щодо вчинення злочину.
1021.Спеціальному слідчому експерименту притаманні такі ознаки, як конспіративність його проведення та дезінформація особи, щодо якої він проводиться. Тобто поведінка учасників контролю за вчинення злочину (стаття 271 КПК) має бути максимально наближеною до реальної, природньою, аби підозрювана особа не здогадалася, що є об`єктом НСРД, та повністю розкрила свій протиправний задум.
1022.Визначальну роль у спеціальному слідчому експерименті має спілкування, мовлення між конфідентом і фігурантом. Головним змістом мовлення є процес комунікації, який реалізується за допомогою функцій повідомлення думки і впливу (дії) на себе та на інших осіб. Функція повідомлення (передачі інформації) полягає в обміні думками й інформацією між людьми за допомогою слів. Функція впливу (дії) полягає у тому, що за допомогою мовлення особа намагається спонукати іншу людину до певної дії або сформувати у слухача певну точку зору.
1023.Отже, аби слідчий експеримент був успішним, конфідент не може при комунікації з підозрюваною особою повністю зайняти пасивну позицію, бо така поведінка не відповідає нормальній, видалася б підозрілою через її неприродність. Тобто в ході такої комунікації мають бути збережені обидві функції мовлення - і функція повідомлення, і функція впливу.
1024.На переконання Суду, однією з ознак провокації злочину є випадки, коли функція впливу зі сторони конфідента стає надмірною, коли конфідент переходить межу від спонукання до змушування, нав`язування.
1025.Висловлювання ОСОБА_17, ОСОБА_16 та ОСОБА_24 під час зустрічей із ОСОБА_14, а також висловлювання ОСОБА_17 під час зустрічі із ОСОБА_133 та ОСОБА_132, оцінюються Судом як такі, що є необхідними для забезпечення контролю за вчинення злочину та проведення спеціального слідчого експерименту, відповідають нормальному мовленню та не є провокативними.
1026.На підтвердження своїх тверджень з приводу того, що дійсною метою співробітників СБУ була дискредитація голови ДСЕК ОСОБА_23, захист також послався на фрагмент розмови, яка відбувалася між правоохоронцями, ОСОБА_17 та ОСОБА_14 безпосереднього після затримання останнього.
1027.Так, за клопотанням захисту Судом досліджено фрагмент НСРД від 09.12.2015 (судове засідання від 06.04.2020 10:19, диск № 3), під час якої зафіксовано діалог між співробітниками СБУ, ОСОБА_14 та ОСОБА_17, з якого вбачається, що безпосередньо після затримання ОСОБА_14 та перед початком обшуку його автомобіля співробітник СБУ запропонував обвинуваченому на вибір, (1) або притягнення до кримінального відповідальності за вимагання неправомірної вигоди, тримання під вартою у Лук`янівському слідчому ізоляторі тощо, (2) або співпрацю із правоохоронними органами, для чого потрібно допомогли задокументувати причетність керівництва ДСЕК та інших його співробітників до вимагання неправомірної вигоди, за що у відповідній кримінальній справі ОСОБА_14 отримає статус свідка, а не підозрюваного.
1028.Проаналізувавши зміст вказаного діалогу, Суд дійшов висновку, що з боку співробітників Служби безпеки України мала місце, хоча і невдала, але спроба залучення ОСОБА_14 до співпраці з метою викриття інших осіб, причетних до вчинення корупційного злочину, тобто задля досягнення завдань кримінального провадження, зокрема повного та неупередженого розслідування з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини (стаття 2 КПК).
1029.Можливість залучення осіб до співробітництва, передбачається чинним законодавством, зокрема положеннями КПК та Закону України «Про Службу безпеки України».
1030.Так, відповідно до частини першої статті 275 КПК під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчий має право використовувати інформацію, отриману внаслідок конфіденційного співробітництва з іншими особами, або залучати цих осіб до проведення негласних слідчих (розшукових) дій у випадках, передбачених цим Кодексом.
1031.Пунктом 9 частини першої статті 25 згаданого Закону передбачено, що Службі безпеки України, її органам і співробітникам для виконання покладених на них обов`язків надається право, серед іншого, здійснювати співробітництво з громадянами України та іншими особами, в тому числі на договірних засадах, дотримуючись при цьому умов добровільності і конфіденційності цих відносин.
1032.Слід зауважити, що поняття «залучення особи до співробітництва з правоохоронними органами» не містить законодавчого закріплення, однак виходячи із наукового доробку вчених, порівняльно?правового аналізу окремих законів, зокрема про оперативно?розшукову діяльність, під таким залученням або вербуванням розуміється сукупність дій, які проводяться уповноваженими суб`єктами, спрямованих на спонукання певних осіб до співпраці з правоохоронними органами.
1033.До об`єктивних передумов вербування належить:
1. Вербування на ідейно-політичній основі, що передбачає повне чи часткове співпадіння світогляду особи, яка вербує, та особи, яка піддається вербуванню;
2. Вербування на основі матеріальної та іншої особистої зацікавленості, яке включає не лише отримання грошової винагороди за виконання в межах конфіденційного співробітництва завдань. Мова може йти про отримання сприяння в реалізації професійної кар`єри тощо;
3. Вербування на основі залежності через компрометуючі чинники та залежності від суб`єктів, що володіють підтверджуючими матеріалами, яке базується на страху завербованого громадянина перед притягненням до відповідальності за скоєні та зафіксовані правопорушення, оприлюднення компрометуючої інформації (в тому числі стосовно особистого життя), та неминучим публічним осудом.
1034.Отже, у даному провадженні співробітником СБУ здійснено спробу вербування ОСОБА_14 на основі компрометуючих чинників, а саме - наявності задокументованих обставин отримання останнім неправомірної вигоди.
1035.На підтвердження зазначеного висновку вказує зміст таких висловлювань співробітника СБУ, як: «Слідчий тут, всі тут. Можем влаштувати кіно, прямо зараз. Виходимо, розкладаємо гроші. У Вас закінчений склад злочину, все інше. Но ми можемо розуміти, що Ви свідок. У Вас є 5?10 хвилин щоб прийти до тями та визначитися», «Бо зараз почнеться шоу. Якщо ви невірне рішення приймете, ми Вас викладаємо на капоті…зараз камери, гроші, все інше. Ви вже три рази це все брали, те, що у нас чітко є».
1036.Для підсилення своєї пропозиції до співпраці та здійснення на обвинуваченого психологічного тиску, співробітник СБУ запитував у ОСОБА_14 : «Нічого, якщо у діда ОСОБА_137 запропонують меню «святкове»? Все буде», «Як Ви до баланди ставитесь?».
1037.Як вже зазначалося раніше, під час зустрічей із ОСОБА_16 та ОСОБА_17 обвинувачений неодноразово повідомляв, що вимагає неправомірну вигоду не тільки за свої «послуги», а й для інших службових осіб ДСЕК та за вказівкою ОСОБА_23 . Тому у співробітників СБУ були всі підстави вважати, що згаданий корупційний злочин вчиняється за попередньою змовою групою службових осіб, а отже наявний обов`язок здійснення повного та неупередженого розслідування з тим, щоб встановити всіх хто вчинив кримінальне правопорушення.
1038.З огляду на викладене, відсутні підстави стверджувати, що дії правоохоронців були направлені на дискредитацію голови ДСЕК ОСОБА_23 .
1039.Водночас, надаючи оцінку наведеним подіям, Суд звертає увагу, що будучи затриманим на місці вчинення злочину та перебуваючи під психологічним тиском з боку співробітників правоохоронного органу, ОСОБА_14 знаходився в особливо вразливому становищі, під час якого не мав доступу до допомоги захисника. Однак, як вбачається з досліджених Судом матеріалів кримінального провадження, до пропозиції про співробітництво обвинувачений не пристав, скориставшись правом не свідчити проти себе. Внаслідок згаданого вище психологічного примусу будь?яких доказів, які б свідчили про винуватість ОСОБА_14, отримано не було.
1040.Отже, зазначені вище обставини не мають своїм наслідком визнання результатів обшуку автомобіля ОСОБА_14 недопустимим доказом.
1041.Під час судового розгляду захист також звернув увагу на поведінку ОСОБА_17 безпосередньо під час затримання ОСОБА_14, який на завершальній стадії контролю за вчиненням злочину вдавав, що не розуміє, чому та хто їх затримує.
1042.Як вже зазначалося раніше спеціальному слідчому експерименту притаманні такі ознаки, як конспіративність його проведення та дезінформація особи, щодо якої він проводиться. Тому, враховуючи, що під час затримання обвинуваченого співробітники СБУ мали намір схилити ОСОБА_14 до співпраці, наведені дії ОСОБА_17 були логічними та вчинялися під контролем правоохоронного органу з метою повного та неупередженого розслідування з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.
1043.З огляду на викладене, Суд дійшов висновку про наявність інформації щодо самостійної попередньої підготовки обвинуваченого до його вчинення та про відсутність ознак цілеспрямованого схиляння ОСОБА_14 до вчинення кримінального правопорушення. Аналіз висловлювань ОСОБА_24, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 під час зустрічей із ОСОБА_14 не дає достатньо підстав для висновку, що їх звернення мали вирішальний вплив на формування у ОСОБА_14 злочинного наміру та що в іншому випадку злочин не було би вчинено.
Щодо доводів захисту про політичний характер кримінального провадження
1044.Як вже зазначалося раніше, під час допиту в суді ОСОБА_14 стверджував, що став жертвою політичних інтриг, направлених на усунення ОСОБА_96 з посади Прем`єр?міністра України, а ОСОБА_23 - з посади голови Державної служби експортного контроль України. Наполягав на причетності до цього Президента України ОСОБА_97, Першого заступника Секретаря Ради національної безпеки і оборони України ОСОБА_138, який отримував чималі прибутки від контрабанди запасних частин до військової техніки з росії, для чого використовувалося «конотопське вікно» контрабанди в Сумській області, яке контролювало керівництво Служби безпеки України в Сумській області, зокрема ОСОБА_101 та ОСОБА_102 .
1045.На підтвердження зазначеної версії захист послався на:
1) відомості, які нібито стали відомі із засобів масової інформації та стосувалися політичної боротьби Президента України ОСОБА_97 та Прем`єр?міністра України ОСОБА_96, того, що голова Державної служби експортного контролю України ОСОБА_23 є ставлеником останнього, а також того, що правоохоронними органами розпочаті кримінальні провадження стосовно Першого заступника Секретаря Ради національної безпеки і оборони України ОСОБА_138 за фактами вчинення злочинів в оборонній сфері;
2) на виступ Президента України ОСОБА_97 в засобах масової інформації після затримання ОСОБА_14, в якому той надав позитивну оцінку діяльності правоохоронців, які викрили корупцію в Державній службі експортного контроля України;
3) відповідь Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт - Державне госпрозрахункове зовнішньоторговельне підприємство «Спецтехноекспорт» (далі ? ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт») від 03.04.2017 № 31.8/65/2705?17 (т. 22 а.с. 33), відповідно до якої:
- ОСОБА_24 працював на посаді водія адміністративно?господарського департаменту Підприємства у період з 06.03.2015 по 13.10.2015;
- ОСОБА_139 призначено на посаду водія адміністративно?господарського департаменту Підприємства на підставі наказу від 12.06.2009 № 11?ос. Наказом від 02.03.2015 № 25?ос переведено на посаду головного спеціаліста відділу експортного контролю, а наказом від 24.10.2016 № 81?ос - на посаду начальника відділу охорони;
- ОСОБА_105 призначено на посаду виконуючого обов`язки директора ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» на підставі наказу ДК «Укроборонпром» від 24.12.2014 № 367?к, а наказом від 03.02.2015 № 20?к- на посаду директора Підприємства;
4) довідку ТОВ «Київський бронетанковий завод» від 14.04.2023 № 1204/81, з якої вбачається, що 18.01.2016 ОСОБА_24 прийнятий на роботу заступником начальника транспортного цеху, а 18.03.2016 переведений на посаду начальника транспортного цеху (т. 22 а.с. 21);5) копію листа Державного концерну «Укроборонпром» на адресу ДСЕК від 29.07.2015 № UOP?6.022?7724 щодо зволікань з боку Державної служби експортного контролю України із оформленням дозвільних документів по 33?х зовнішньоекономічних контрактах учасників Концерну, а саме Державному госпрозрахунковому зовнішньоторговельному підприємству «Спецтехноекспорт» та Державному підприємству «Харківський машинобудівельний завод «ФЕД» (т. 16 а.с. 93);6) копію відповіді ДСЕК на адресу ДК «Укроборонпром» від 05.08.2015 № 1531/20-15ДСК, зі змісту якої вбачається, що зазначені в листі № UOP?6.022?7724 затримки мали місце з причин великої завантаженості працівників ДСЕК та неналежного оформлення документації, що приєднується до заяв про отримання дозволів (т. 16 а.с. 93).
1046.Надаючи оцінку доводам сторони захисту, Суд зазначає про таке.
1047.Оцінюючи вказані доводи, Суд виходить із того, що вся структура кримінального процесуального законодавства України базуються на загальній презумпції, що державні органи діють сумлінно. Побіжно необхідно зважати, що будь?яка державна політика або окремі заходи можуть мати «приховані цілі», а тому зазначена презумпція сумлінності є спростовною.
1048.Обвинувачений, стверджуючи, що його права і свободи були обмежені з неправильною метою, має переконливо довести, що реальною метою правоохоронних органів було не те ж саме, що вони проголосили. Простої підозри, що правоохоронні органи використали свої повноваження для інших цілей, окрім тих, які визначені КПК чи Конституцією України, не достатньо, щоб довести, що кримінальне переслідування здійснювалось, зокрема, з політичних міркувань. Адже будь-яка особа, яка обіймає високу посаду у державних органах, могла б зробити подібні звинувачення. Проте, такі заяви не повинні перешкоджати правоохоронним органам здійснювати досудове розслідування щодо такої особи, якщо існують серйозні звинувачення проти неї. Іншими словами, високий політичний статус не дає імунітету.
1049.Водночас, наведені захистом відомості, нібито отримані із засобів масової інформації, а також посилання на відповіді зазначених юридичних осіб кожне окремо чи у сукупності з матеріалами кримінального провадження не підтверджують доводів захисту про політичний характер цього кримінального провадження.
1050.У цій справі обвинуваченим не було наведено будь-яких переконливих аргументів чи доказів, які б свідчили, що висунуте щодо нього обвинувачення було необґрунтованим.
1051.Самих лише заяв Суду не достатньо для того, щоб дійти висновку, що увесь правовий механізм, задіяний правоохоронними органами у цьому випадку від самого початку був неправильно використаний, що від початку і до кінця органи влади діяли недобросовісно чи з очевидною неповагою до гарантій, передбачених КПК чи Конституцією України.
1052.З аналогічних підстав Суд вважає надуманими та не бере до уваги твердження ОСОБА_14 (судове засідання від 05.03.2020, 10:55, диск № 3) з приводу того, що стосовно нього проводилася спеціальна таємна операція по його дискредитації, ініційована певними таємними колами осіб з міста Конотопа, які, знаючи, що у 2015 році ОСОБА_14 мав реальні шанси обійняти посаду заступника директора Конотопського авіаремонтного заводу «Авіакон», не хотіли допускати на цю керівну посаду немісцеву людину.
1053.За таких обставин Суд дійшов висновку, що вищенаведені доводи обвинуваченого про політичний та корпоративний підтексти розпочатого щодо нього кримінального провадження слід відхилити як неспроможні.
1054.Також є неспроможними твердження ОСОБА_14 про те, що йому хотіли помститися за його зусилля на посаді заступника директора Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «Авіокон» по розбудові авіаційної промисловості України, так як у 2014 році на зазначеному підприємстві він пропрацював лише неповні два місяці (§ 556 вироку) і тому фізично не міг вчинити будь?яких значимих дій, про які він зазначає.
(e) Щодо ступеня впливу на вчинення злочину правоохоронних органів
1055.Надаючи оцінку дослідженим у судовому засідання доказам в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що вплив правоохоронного органу на хід подій з використанням НСРД у вигляді контролю за вчиненням злочину не містить ознак зловживань з огляду на обов`язок правоохоронних органів протидіяти злочинам. Правоохоронні органи у пасивний спосіб здійснювали фіксування протиправної поведінки обвинуваченого та лише приєднались до його злочинної діяльності, а не ініціювали її. Визначальним фактором була саме поведінка ОСОБА_14 під час згаданих вище зустрічей.
1056.За обставин цього кримінального провадження злочин був би вчинений ОСОБА_14 і без втручання органу досудового розслідування, який з початку досудового розслідування діяв у пасивний спосіб, не справляючи на обвинуваченого такого впливу, який би спонукав його до вчинення кримінального правопорушення.
1057.Окрім того, Суд вважає непослідовними посилання обвинуваченого, який заперечував, що вчинив злочин і одночасно вказував на те, що він був втягнутий у цей злочин. Так, захист проти провокації обов`язково передбачає, що обвинувачений визнає, що діяння, у вчиненні якого його звинувачують, було вчинено, але стверджує, що це відбулось внаслідок незаконного підбурювання зі сторони правоохоронних органів. Однак, як вбачається з показань ОСОБА_14, він повністю заперечував свою причетність до злочинної діяльності, що на думку Суду, позбавляло його можливості висувати доводи щодо агента - провокатора.
1058.Підсумовуючи викладене, доводи захисту з приводу провокації злочину Суд вважає необґрунтованими, адже підбурювання має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронного органу або особи, які діють за їхньою вказівкою, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і реєстрації кримінального провадження, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення кримінального правопорушення, яке інакше не було б вчинено. У матеріалах справи таких відомостей немає.
1059.Дійшовши висновку про відсутність ознак провокації вчинення злочину стосовно ОСОБА_14, Суд вважає за необхідне також звернути увагу на те, що на ОСОБА_14, як на державного службовця, серед іншого, розповсюджувалися положення таких нормативно?правових актів, як: 1) Закон України «Про запобігання корупції» (в редакції від 26.11.2015) та 2) Загальні правила поведінки державного службовця, затверджені наказом Головного управління державної служби України від 04.08.2010 № 218 (в редакції від 09.11.2012).
1060.Так, пунктом 4.3. Загальних правил поведінки державного службовця передбачено, що державному службовцю забороняється безпосередньо або через інших осіб одержувати неправомірну вигоду або дарунки (пожертви) від юридичних або фізичних осіб.
1061.Відповідно до статті 22 Закону України «Про запобігання корупції» державним службовцям забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.
1062.При цьому, варто взяти до уваги, що на обвинуваченого, як на особу, уповноважену на виконання функцій держави, закон покладав обов`язок невідкладно вжити низку заходів у разі надходження пропозицій щодо неправомірної вигоди: 1) відмовитися від пропозиції; 2) за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; 3) залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; 4) письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції (ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання корупції»).
1063.Водночас, як встановлено під час судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_14 добровільно неодноразово спілкувався з ОСОБА_17 з приводу одержання неправомірної вигоди та попри покладених на нього обов`язків жодних заходів для припинення таких розмов або для фіксації доказів такої протиправної поведінки надавача неправомірної вигоди не вживав.
(IX) Мотиви суду неврахування окремих доказів
Щодо неврахування доказів сторони захисту
1064.У судовому засіданні 12.02.2023 стороною захисту надано суду роздруківки світлин (мовою оригіналу «фрагменти стоп?кадрів з камер відеоспостереження ДСЕК за 03.12.2015 та 09.12.2015») на підтвердження факту відвідування приміщення ДСЕК свідками ОСОБА_24 та ОСОБА_17 у зазначені дні. З пояснень захисника ОСОБА_10 вбачається, що 08.05.2023 зазначені документи були залишені невідомими особами у його поштовій скриньці (т. 22 а.с. 36?42).
1065.Водночас зазначені роздруковані світлини не відповідають вимогам статей 86, 94 та 99 КПК, оскільки стороною захисту не надано доказів того, яким шляхом, у розумінні частини третьої статті 93 КПК, і в якому порядку, передбаченому частиною першою статті 86 КПК, отримано відповідний доказ (постанова Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 333/1286/21 [46].
1066.Суд позбавлений можливості врахувати зазначений доказ при ухваленні вироку, також оскільки якість «стоп?кадрів» та вказані захистом обставини отримання цих документів не дозволяють перевірити їх автентичність та ідентифікувати зображених осіб.
1067.Окрім того, у судовому засіданні 04.04.2023 (о 10:10) за клопотанням ОСОБА_14 досліджено вилучену під час обшуку папку з реєстраційними документами іноземних підприємств на іноземній мові, документи з банківськими реквізитами цих підприємств, відомостями про залишки на рахунках в іноземній та національній валютах, інвойси тощо. У зазначених документах згадується ОСОБА_140, зокрема як власник рахунків та підписант документів від імені зазначених юридичних осіб. Окрім того, Судом досліджено декілька кліше печаток згаданих вище підприємств. Водночас, ОСОБА_14 повідомив, що у цій папці мали б бути, але відсутні, банківський документ із кодами управління рахунками підприємств, однак відмовився зазначити, які обставини підтверджуються відображеними у цих документах відомостями і яке значення мають ці речі та документи у кримінальному провадженні № 52016000000000052.
1068.З огляду на викладене, Суд не враховує зазначені документи при постановленні вироку.
Щодо неврахування доказів обвинувачення
1069.Суд, відповідно до статті 85 КПК, вважає за необхідне визнати неналежними доказами надані сторонами документи, які не містять фактичних даних щодо обставин, які мають значення у даному провадженні, а саме 15.03.2023 прокурором надано Суду клопотання слідчого про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій стосовно ОСОБА_14 від 20.11.2015 № 6/1921т/нсд (т. 22 а.с. 119 123, 153), постановлені на підставі цього клопотання ухвали слідчого судді від 01.12.2015 № 01?13473н/т, № 01?13475н/т та № 01?13478н/т. Проте, відповідно до матеріалів кримінального провадження № 52016000000000052, згадані ухвали органом досудового розслідування до виконання не зверталася і перелічені в ухвалах НСРД не здійснювалися.
(X) Мотиви призначення покарання
1070.У судових дебатах прокурор ОСОБА_7 прохала призначити ОСОБА_14 покарання у виді одинадцяти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади, пов`язані із виконанням організаційно?розпорядчих та адміністративно?господарських функцій на підприємствах, установах та організаціях строком на три роки та з конфіскацією всього належного йому майна (т. 22 а.с. 43).
1071.Санкція частини четвертої статті 368 КК (протягом 2015?2023 років редакція санкції статті не змінювалася) передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
1072.Позбавлення волі на певний строк є основним покаранням та полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально?виконавчої установи закритого типу (частина перша статті 52, частина перша статті 63 КК).
1073.Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може застосовуватися як основне, так і як додаткове покарання (частина третя статті 52 КК). За одне кримінальне правопорушення може бути призначено лише одне основне покарання. До основного покарання може бути приєднане одне чи кілька додаткових покарань (частина друга статті 52 КК).
1074.Конфіскація майна є додатковим покаранням, яке полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого (стаття 59 КК).
1075.Призначаючи обвинуваченому покарання, Суд, відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених статтею 65 КК, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, всі обставини по справі в їх сукупності, а також особу обвинуваченого, його вік і стан здоров`я, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.
1076.Водночас, Суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 50 КК, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, тому особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
1077.Обвинуваченому ОСОБА_14 виповнилося 57 років, він має повну вищу освіту, за місцем попередньої роботи (ДСЕК) характеризується позитивно (т. 8 а.с. 74), на обліку у лікаря?нарколога та лікаря?психіатра не перебуває (т. 12 а.с. 159, 161), раніше до кримінальної відповідальності не притягувався (т. 10 а.с. 214), має постійне місце проживання у місті Києві. На час вчинення злочину ОСОБА_14, будучи службовою особою центрального органу виконавчої влади, якому присвоєно 7 ранг 3 категорії державного службовця, в Державній службі експортного контролю України обіймав посаду заступника директора департаменту - начальника відділу державної експертизи міжнародних передач апаратури керування, електрообладнання та товарів подвійного використання (т. 8 а.с. 75).
1078.Стороною захисту не надано Суду доказів на підтвердження стану здоров`я обвинуваченого та наявності у нього постійного місця роботи на час закінчення судового розгляду, тому Суд резюмує, що ОСОБА_14 має задовільний стан здоров`я та враховує, що станом на 20.10.2022 він працював на ТОВ «Експерт» міста Києва (т. 19 а.с. 146).
1079.Обставин, які б пом`якшували або обтяжували покарання ОСОБА_14, відповідно до статей 66 та 67 КК, Судом не встановлено.
Щодо відомостей про службу обвинуваченого у Збройних Силах України
1080.Зазвичай, сам факт служби у Збройних Силах України, тим більш у період воєнного стану та під час повномасштабного вторгнення на територію України російських окупаційних збройних сил, характеризує особу з позитивного боку, але не у даному випадку.
1081.Так, з матеріалів справи вбачається, що у судовому засіданні 28.10.2022 захисник ОСОБА_10 заявив усне клопотання про зупинення судового провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_14, на підставі частини першої статті 335 КПК, а саме у зв`язку із призовом останнього на військову службу до Збройних Сил України по мобілізації (т. 19 а.с. 160). На обґрунтування клопотання захистом надано копію повістки Ярмолинецького територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_5 ) та копію довідки військової частини НОМЕР_8 від 25.10.2022 № 84/2959 про те, що з 20.10.2022 старший лейтенант ОСОБА_14 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_8, АДРЕСА_6, як військовослужбовець військової служби за призивом під час мобілізації на особливий період (т. 19 а.с. 146, 159).
1082.Під час перевірки наявності підстав для зупинення судового провадження встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_8 від 20.10.2022 № 248 (по стройовій частині) старший лейтенант запасу ОСОБА_14 був призваний на військову службу по мобілізації на особливий період, зарахований з 20.10.2022 до списків військової частини та призначений на посаду заступника командира з озброєння 3?ої гаубичної самохідно?артилерійської батареї військової частини НОМЕР_8 .
1083.Водночас Судом встановлено, що у результаті службового розслідування щодо законності призову на військову службу громадянина ОСОБА_14, проведеного Військовою службою правопорядку Збройних Сил України, виявлено ряд порушень з боку посадових осіб військової частини під час призову даного військовослужбовця на військову службу та призначення його на посаду. В наслідок цього наказом командира військової частини НОМЕР_8 від 28.10.2022 № 349 (з основної діяльності) «Про результати службового розслідування» прийнято рішення про скасування як незаконного наказу командира військової частини НОМЕР_8 від 20.10.2022 № 248 (по стройовій частині) у частині прийняття старшого лейтенанта ОСОБА_14 на військову службу по мобілізації на особливий період та про його включення до списків військової частини. Цим же наказом винних посадових осіб військової частини НОМЕР_8 притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Згідно з приписом від 29.10.2022 ОСОБА_14 направлений на військовий облік за місцем реєстрації до ІНФОРМАЦІЯ_6 (далі - Подільський ТЦК) (т. 21 а.с. 5).
1084.Окремої уваги вартує та обставина, що у силу займаної посади заступника командира та будучи особою, стосовно якої дане службове розслідування здійснювалося, станом на 28.10.2022 ОСОБА_14 знав про факт та результати його проведення, що й підтвердив у наступних судових засіданнях, зазначаючи про те, що декілька днів перед наказом про його звільнення з військової служби посадовці військової частини опитувалися військовою службою правопорядку. Але, не дивлячись на це, 28.10.2022, беручи участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, наполягаючи на зупиненні судового провадження, ОСОБА_14 факт, підстави та результати згаданого службового розслідування від Суду приховав (т. 19 а.с. 160).
1085.Частиною першою статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
1086.Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально?якісний, персонально?первинний та персональний.
1087.Згідно із частиною шостою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадянам, які перебувають на військовому обліку, з моменту оголошення мобілізації забороняється зміна місця проживання без дозволу посадової особи, визначеної у частині третій цієї статті.
1088.Зі змісту Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, в редакції станом на жовтень 2022 року, вбачається, що заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період здійснюють ТЦК за місцем перебування осіб на військовому обліку (абзац 11 пункту 9 Постанови).
1089.Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_14 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до повідомлення начальника Подільського районного у місті Києві ТЦК від 14.11.2022 № 4707, починаючи з 25.10.1990 громадянин ОСОБА_14 перебуває на обліку в даному ТЦК (т. 21 а.с. 8). Натомість, як вже зазначалося раніше, обвинувачений ОСОБА_14 отримав мобілізаційну повістку в ІНФОРМАЦІЯ_7, після чого незаконно був призваний на військову службу та призначений на посаду заступника командира військової частини (т. 19 а.с. 146).
1090.Окрім того, згідно з повідомленням представника Жовтоводського міського ТЦК Дніпропетровської області 29.12.2022 до цього ТЦК з метою призову на військову службу звернувся ОСОБА_14, надавши довідку внутрішньо переміщеної особи. Втім, після встановлення особи останнього, йому було відмовлено (т. 21 а.с. 88).
1091.Як вже зазначалося раніше, під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_14 відмовився відповідати на запитання сторін та суду, зокрема щодо обставин його призову на військову службу не за місцем перебування на військовому обліку та щодо незаконного зарахування до особового складу військової частини НОМЕР_8 .
1092.З огляду на викладене та враховуючи, що ОСОБА_14 фактично перебував на військовій службі лише протягом 9 днів, а також підстави його звільнення з цієї служби, Суд вважає, що згадана обставина не може бути такою, яка позитивно характеризує обвинуваченого, а натомість вказує на те, що у такий спосіб він намагався лише затягнути строки судового розгляду.
1093.Окрім наведеного, матеріалами кримінального провадження встановлено, що в обмін на неправомірну вигоду ОСОБА_14 обіцяв представниками ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» отримання дозволу на експорт до російської федерації гільз циліндрів внутрішнього згоряння, достеменно знаючи про те, що згадана продукція використовуються рф на виробах військового призначення, таких як: легковий багатоцільовий гусеничний транспортер?тягач МТ?ЛБ, автомобілі ГАЗ?66, Урал?375Д, Урал?4320, ЗиЛ-131Н1, КамАЗ-5350.
1094.Водночас, ОСОБА_14 навіть не бентежила та обставина, що починаючи з 20.02.2014 російська федерація здійснює проти України неприкриту збройну агресію, окупує її територію, вчиняє військові злочини на території України, для чого використовувала весь наявний у неї арсенал звичайних видів озброєнь, зокрема й зазначені вище вироби військового призначення. У цій площині обвинуваченого хвилювало лише питання розміру неправомірної вигоди, який він зажадав отримати. Так, 07.12.2015 ОСОБА_14 відповідав на запитання ОСОБА_17, що розмір неправомірної вигоди можна зменшити лише у випадку, якщо ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» самостійно отримає необхідні документи від Міністерства оборони України, маючи на увазі висновок про те, що продукція підприємства нібито не використовується у військовій сфері (т. 12 а.с. 137).
1095.Під час судового розгляду досліджувалися матеріали негласних слідчих (розшукових) дій, а саме аудіо -, відеоконтролю особи, які дозволили Суду безпосередньо сприймати обставини зустрічей обвинуваченого із представниками ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» (зміст розмов, контекст і характер висловлювань та фраз співрозмовників, їх вирази обличчя, рухи, жести тощо), з яких стало очевидним, що прийняття ОСОБА_14 пропозиції отримання неправомірної вигоди не було для нього чимось надзвичайним. Та легкість з якою він висловлював свою вимогу, манера триматися під час обговорення обставин вчинення злочину та спосіб визначення розміру неправомірної вигоди вказують на те, що зазначена «ділова практика» для нього є звичайною.
1096.У судовому засіданні, вже будучи викритим у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, ОСОБА_14 на шлях виправлення не став, у вчиненому не розкаявся. Натомість намагався перекласти свою провину на інших осіб, безпідставно заявляючи, що був ними спровокований на отримання неправомірної вигоди.
1097.Зазначене вище характеризує ОСОБА_14 як небезпечну для суспільства особу з глибокою деформацією життєвих принципів та орієнтирів, схильну до вчинення тяжких корисливих корупційних злочинів, виправлення якої можливо лише в умовах тривалої ізоляції від суспільства.
1098.Визначаючи обвинуваченому вид основного покарання, крім даних про його особу, суд бере до уваги, що відповідно до статті 12 КК та примітки до статті 45 КК, ОСОБА_14 вчинено закінчений умисний корисливий особливо тяжкий корупційний злочин, суспільна небезпечність якого полягає у посяганні на суспільні відносини, що забезпечують правильну (належну) діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних чи комунальних підприємств, установ чи організацій, а також їх службових осіб, у частині їх непідкупності та фінансування виключно у порядку, встановленому законодавством.
1099.Визначаючи суспільну небезпечність вчиненого злочину, суд також враховує, що корупція становить загрозу не лише розвитку держави та стабільності й безпеці суспільства, а й сприяє підриву її демократичних інститутів та цінностей. Поширення корупції має вкрай негативний вплив на формування і діяльність органів держаної влади, підриває довіру громадян до них, зводить нанівець принцип верховенства права та руйнує засади моралі та почуття справедливості у суспільстві. Поширення корупції в Україні, крім того, становить загрозу її демократичному розвитку, конституційному ладу, підриває авторитет України на міжнародній арені, створюючи тим самим безпосередню загрозу національній безпеці.
1100.Діями ОСОБА_14 завдано непоправну шкоду авторитету державної влади, зокрема її виконавчій гілці. Через дії обвинуваченого та інші схожі випадки суспільство сприймає органи державної влади, як корумповані та упереджені.
1101.З огляду на викладене, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого, його вік і задовільний стан здоров`я, а також спосіб вчинення злочину, розмір неправомірної вигоди, обставин, які пом`якшують та обтяжують йому покарання, суд вважає, що виправлення ОСОБА_14 можливе тільки в умовах тривалої ізоляції від суспільства з реальним відбуттям покарання.
1102.Визначаючи міру покарання, суд також враховує відсутність у обвинуваченого каяття у вчиненому злочині, тому вважає, що досягнення мети виправлення ОСОБА_14 можливе лише за умов тривалої ізоляції від суспільства, тому призначає йому покарання на строк більш наближений до максимального, передбаченого санкцією частини четвертої статті 368 КК.
1103.Водночас, відсутні підстави для застосування до обвинуваченого положень статті 69 (призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом) та статті 75 (звільнення від відбування покарання з випробуванням) Кримінального кодексу України. Вчинений злочин відноситься до корупційних, а тому, згідно зазначених норм, їх застосування неможливе.
1104.Встановлений Судом злочин ОСОБА_14 вчинив із використанням службових повноважень, якими він був наділений, обіймаючи посаду в центральному органі виконавчої влади (ДСЕК). Тому, враховуючи всі обставини справи, особу обвинуваченого, суд вважає, що з метою спеціально?профілактичного впливу на обвинуваченого, йому необхідно призначити додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях строком на 3 роки.
1105.Конфіскація майна є обов`язковою додатковою мірою покарання, передбаченою санкцією частини четвертої статті 368 КК. Тому, враховуючи наведені вище обставини справи та особу обвинуваченого, те що він вчинив корисливий корупційний злочин, поєднаний з проханням та отриманням неправомірної вигоди в особливо великих розмірах, усе виявлене належне йому майно підлягає конфіскації.
Щодо призначення додаткового покарання, не передбаченого санкцією статті
1106.Відповідно до статті 54 КК особа, засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
1107.У свою чергу, державний службовець може бути позбавлений рангу лише за рішенням суду (частина десята статті 39 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889?VII, який набрав чинності 01.05.2016).
1108.Згідно з пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 № 7 ті види покарань, які застосовуються як додаткові, крім штрафу і конфіскації майна, можуть призначатися й тоді, коли вони не вказані у санкції закону. У такому разі рішення про призначення додаткового покарання, наведене у резолютивній частині вироку, має містити посилання на статтю Загальної частини КК, якою передбачено умови та порядок застосування цього виду покарання.
1109.Отже, призначення покарання у виді позбавлення спеціального рангу можливе за сукупністю таких умов: 1) наявність у особи спеціального рангу, 2) вчинення нею тяжкого чи особливо тяжкого злочину та 3) вчинення такого злочину перебуває у зв`язку із існуванням у неї спеціального рангу.
1110.Відповідно до частини другої статті 1 та пункту 4 статті 2 Закону України «Про державну службу» державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі ? державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби. Посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених частини першої статті 1 цього Закону.
1111.Пунктом 2 Порядку присвоєння рангів державним службовцям, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 № 680, що була чинною на час вчинення злочину, передбачено, що ранги присвоюються державним службовцям одночасно з призначенням на посаду державної служби, а у разі встановлення випробування - після закінчення його строку.
1112.Так, згідно з наказом голови Державної служби експертного контролю України від 26.06.2015 № 178?к ОСОБА_14 призначено за переведенням на посаду заступника директора департаменту?начальника відділу державної експертизи міжнародних передач апаратури керування, електрообладнання та товарів подвійного використання Департаменту державної експертизи з присвоєнням 7-го рангу державного службовця (т. 8 а.с. 75).
1113.Як вже було встановлено Судом, ОСОБА_14 вчинив умисне кримінальне правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК та примітки до статті 45 КК є особливо тяжким корупційним злочином.
1114.Під час розгляду цього кримінального провадження, Судом установлено, що ОСОБА_14, одержуючи неправомірну вигоду, використовував можливості посади, яку він обіймав на той час. Тобто ОСОБА_14 порушив основні принципи державної служби, передбачені статтею 3 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ (у редакції, яка діяла на час вчинення злочину), такі як: служіння народу України; законність; професіоналізм; патріотизм; чесність; персональна відповідальність за виконання службових обов`язків і дисципліни; дотримання прав підприємств, установ і організацій, об`єднань громадян.
1115.Така поведінка обвинуваченого несумісна з поведінкою державного службовця та підриває довіру суспільства до органів державної влади та їх посадових і службових осіб.
1116.Беручи до уваги наведені вище обставини, Суд дійшов висновку, що до основного покарання, призначеного обвинуваченому ОСОБА_14 за частиною четвертою статті 368 КК необхідно призначити додаткове покарання, не передбачене санкцією частиною четвертої статті 368 КК, у виді позбавлення 7?го рангу державного службовця.
1117.З огляду на викладене, Суд вважає, що необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_14 та попередження вчинення ним та іншими особами нових корупційних злочинів є покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років 06 місяців з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно розпорядчих або адміністративно?господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях строком на 3 (три) роки, з конфіскацією всього належного йому майна та з позбавленням 7?го рангу державного службовця.
(XI) Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку
Щодо зарахування попереднього ув`язнення у строк відбування покарання
1118.З матеріалів справи вбачається, що 09.12.2015 ОСОБА_14 затримано співробітниками Служби безпеки України у порядку статті 208 КПК (т. 8 а.с. 25).
1119.11.12.2015 до підозрюваного ОСОБА_14 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 3 654 000 грн (т. 8 а.с. 60).
1120.Відповідно до повідомлення начальника відділу забезпечення досудового розслідування Служби безпеки України від 15.06.2016 № 23/67 підозрюваного ОСОБА_14 15.01.2016 звільнено з?під варти на підставі довідки Шевченківського районного суду міста Києва про внесення застави від 15.01.2016 № 5/44/2016 (т. 11 а.с. 195).
1121.Отже, обвинувачений ОСОБА_14 перебував під вартою з 09.12.2015 по 15.01.2016.
1122.Вирішуючи питання щодо зарахування строку попереднього ув`язнення у строк відбування покарання, Суд звертає увагу на те, що до 24.12.2015 в частині п`ятій статті 72 КК, яка встановлювала правила зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання засудженому, було зазначено, що попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання в разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій статті 72 КК.
1123.26.11.2015 ухвалено Закон України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» № 838?VIII (набрання чинності 24.12.2015), яким частину п`яту статті 72 КК змінено та визначено, що зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі у межах того самого кримінального провадження, в якому до особи було застосовано попереднє ув`язнення, проводиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
1124.21.06.2017 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув`язнення» від 18.05.2017 № 2046?VIII, яким змінено частину п`яту статті 72 КК. Вказаним законом законодавець фактично повернувся до редакції частини п`ятої статті 72 КК, яка існувала до набрання чинності Закону № 838-VIIІ і передбачала, що попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими частиною першою цієї статті.
1125.У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 663/537/17 (провадження № 13?31кс18) визначено особливості застосування положень частини п`ятої статті 72 КК щодо правил зарахування строку попереднього ув`язнення до строку позбавлення волі чи інших видів покарань, передбачених у частині першій статті 72 КК, залежно від часу вчинення конкретного злочину [47]. Зокрема, якщо особа вчинила злочин в період із 24.12.2015 до 20.06.2017 (включно), то під час зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання, застосуванню підлягає положення частини п`ятої статті 72 КК у редакції Закону № 838?VIII в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону у часі.
1126.Тому, оскільки ОСОБА_14 вчинив злочин до 23.12.2015, то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає частина п`ята статті 72 КК в редакції Закону № 838?VIII (зворотна дія Закону № 838?VIII як такого, який іншим чином поліпшує становище особи у розумінні частини першої статті 5 КК).
1127.Отже, у строк покарання ОСОБА_14 необхідно зарахувати строк його попереднього ув`язнення з 09.12.2015 по 15.01.2016 із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Мотиви суду щодо запобіжного заходу
1128.З матеріалів справи вбачається, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11.12.2015 підозрюваному ОСОБА_14 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 3 654 000 грн (т. 8 а.с. 60).
1129.Відповідно до повідомлення начальника відділу забезпечення досудового розслідування Служби безпеки України від 15.06.2016 № 23/67 підозрюваного ОСОБА_14 15.01.2016 звільнено з?під варти на підставі довідки Шевченківського районного суду мвста Києва про внесення застави від 15.01.2016 № 5/44/2016 (т. 11 а.с. 195).
1130.Під час судових дебатів прокурор прохав обрати обвинуваченому до набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
1131.Свої вимоги обґрунтував тим, що у разі винесення судом обвинувального вироку по особливо тяжкому злочину суттєво збільшується ризик втечі обвинуваченого, оскільки можливість імовірного засудження, про яке йшлося на стадії досудового розслідування та обрання запобіжного заходу на цей час уже може розглядатися як можливість реального засудження і може підштовхнути обвинуваченого до переховування від суду.
1132.Захисники ОСОБА_10, ОСОБА_13 та обвинувачений наполягали на необґрунтованості висунутого обвинувачення та відсутності підстав для обрання ОСОБА_14 запобіжного заходу.
1133.Суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.
1134.Відповідно до абзацу 8 пункту 2 частини третьої та абзацу 13 пункту 2 частини четвертої статті 374 КПК у разі визнання особи винуватою у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження та мотиви його ухвалення.
1135.Ухвалюючи рішення щодо запобіжного заходу, Суд враховує особу обвинуваченого, його поведінку під час судового розгляду, характер та обставини вчинення ним злочину, зокрема, зафіксовані факти конспірації, маскування у спілкуванні та у домовленостях щодо передачі неправомірної вигоди, а також цілей запланованих зустрічей, що вказує на високий рівень підготовки та конспіративності його дій та підтверджує схильність і здатність приховувати свої протиправні дії всіма доступними силами та засобами.
1136.Зазначені вище обставини характеризують обвинуваченого як особу, стосовно якої є необхідним вжиття передбачених законом заходів для забезпечення її належної процесуальної поведінки. При цьому, запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 3 654 000 грн, на переконання Суду, такої поведінки забезпечити не зможе.
1137.Ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_14 від суду також обумовлюється суворістю покарання, призначеного Судом за цим вироком у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, позбавленням права обіймати певні посади тощо.
1138.Розуміючи невідворотність призначеного покарання, яке пов`язане виключно з реальним і тривалим його відбуванням, обвинувачений ОСОБА_14 може переховуватися від суду шляхом вчинення дій щодо переходу на нелегальне становище, зміни місця проживання та обмеження контактів з рідними та близькими особами, у тому числі може вчинити дії щодо спроби залишення території України поза пропускними пунктами, що у свою чергу призведе до неможливості виконання вироку.
1139.На теперішній час, коли провина обвинуваченого доведена, Суд вважає, що наведений ризик посилюється і потребує належної оцінки та реагування з боку суду.
1140.Наявність у обвинуваченого ОСОБА_14 певних соціальних зв`язків не усуває ризику переховування, а тому Суд робить висновок про необхідність до набрання вироком законної сили змінити обвинувачену ОСОБА_14 запобіжний захід у вигляді застави на тримання під вартою.
1141.На переконання Суду, викладені обставини вказують на те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, на даній стадії кримінального провадження не зможе запобігти зазначеним ризикам та не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
1142.Обираючи ОСОБА_14 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, Суд зазначає, що у відповідності до частини 11 статті 182 КПК застава, що не була звернута в дохід держави повертається застоводавцю. Водночас сторонами кримінального провадження не надано суду доказів на підтвердження особи заставодавця.
1143.З огляду на викладене питання про повернення застави має вирішуватись на стадії виконання вироку у відповідності до статей 537 та 539 КПК.
Мотиви суду щодо речових доказів та документів
1144.Доля речових доказів та документів, приєднаних до кримінального провадження, вирішується Судом відповідно до положень статті 100 КПК.
1145.Так, вилученні під час обшуків у ОСОБА_14 та ОСОБА_23 кошти у сумі 67 100 доларів США, які використовувалися під час спеціального слідчого експерименту в якості предмету неправомірної вигоди, підлягають поверненню державі в особі Служби безпеки України. У свою чергу, імітаційні засоби у вигляді 550 копій банкнот номіналом 100 доларів США кожна з серією та номером HL 62546314 G підлягають знищенню.
1146.Кошти у сумі 7 200 доларів США, вилучені у ОСОБА_23, підлягають поверненню останньому як йому належні.
1147.Вилучені під час обшуку належні ОСОБА_14 кошти у сумі 42 950 доларів США та два злитки золота із сертифікатами № 307136 та № 306744 підлягають конфіскації.
1148.Вилучені у ОСОБА_14 речі та документи, перелічені у постанові детектива від 27.01.2016, підлягають поверненню обвинуваченому (т. 12 а.с. 31).
Процесуальні витрати
1149.Нормами КПК встановлено, що, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат (пункт 13 частини першої статті 368, частина четверта статті 374 КПК).
1150.Відповідно до частини другої статті 124 КПК у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
1151.Так, під час судового розгляду Українським науково?дослідним інститутом спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України проведено криміналістичну експертизу відео -, звукозапису, висновок від 04.08.2017 № 75/4 (т. 3 а.с. 89). Відповідно до довідки фактичної вартості № 898 витрати на проведення цієї експертизи становлять 21 788,80 грн (т. 3 а.с. 104).
1152.Отже, з ОСОБА_14 на користь держави підлягають стягненню зазначені процесуальні витрати.
Щодо строків судового розгляду
1153.Не торкаючись строків досудового розслідування, Суд звертає увагу на тривалість судового розгляду у даному кримінальному провадженні, на яку вплинули як об`єктивні, так і суб`єктивні чинники.
1154.Критеріями для визначення розумності строків судового провадження є: 1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення судового розгляду, обсягу доказів, наданих сторонами, кількості свідків тощо; 2) спосіб здійснення судом своїх повноважень; 3) поведінка учасників кримінального провадження.
Щодо об`єктивних чинників
1155.З матеріалів справи вбачається, що, окрім значної завантаженості суддів, на строки розгляду справи в суді першої інстанції впливали такі обставини.
1) Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 51016000000000052 спочатку надійшов до Подільського районного суду міста Києва 11.03.2016 (т. 1 а.с. 1), проте 19.09.2019 його було передано до Вищого антикорупційного суду у зв`язку із набранням чинності законодавчого акту, яким змінено підсудність даної категорії справ (т. 5 а.с. 222).
2) Окрім цього, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) на всій території України встановлений карантин, який неодноразово продовжувався та загалом тривав до 30.06.2023 (включно). Вказаною постановою запроваджено низку карантинних заходів, які у свою чергу вплинули на строки та можливість призначення судових засідань.
3) Також, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, на території України введено воєнний стан та запроваджено заходи правового режиму воєнного стану, термін дії якого продовжувався до 14.02.2024
1156.З початку військової агресії і дотепер у Києві та Київській області було оголошено більше 2 500 сигналів повітряної тривоги, середня тривалість кожної з яких становила 01 год 10 хв. Зазначені повітряні тривоги неодноразово були причиною оголошення перерви у судових засіданнях.
1157.Побіжно необхідно зазначити, що в перші місяці повномасштабного вторгнення російської федерації значна частина Київської області перебувала під окупацією, тому у цей період судові засідання не призначалися з причин неможливості забезпечення безпеки учасників судового провадження.
1158.З огляду на викладене, Суд дійшов висновку, що до об`єктивних чинників, які вплинули на строки розгляду вказаної справи належать: 1) зміна підсудності справи, 2) запровадження карантинних заходів, 3) введення воєнного стану на території України.
Щодо суб`єктивних чинників
1159.Окремої уваги заслуговує поведінка учасників судового провадження та факти зловживання ними своїми процесуальними правами.
1160.Так, оцінюючи поведінку учасників кримінального провадження, слід враховувати належне виконання ними своїх процесуальних обов`язків (зокрема, щодо явки за судовим викликом, дотримання умов обраного запобіжного заходу, надання у передбачених законом спосіб доказів тощо), існування випадків зловживання процесуальними правами тощо. При цьому слід враховувати, що використання процесуальних прав, зокрема, заявлення клопотань, скарг, не може розцінюватися як перешкоджання здійсненню провадження, за винятком випадків, коли йдеться про зловживання правом.
1161.Під зловживанням правом в теорії права класично розуміють дії: 1) переважним мотивом яких є заподіяння шкоди; 2) здійснення яких є абсолютно нераціональним з огляду на відсутність будь-якого законного інтересу у здійсненні права, або ж його здійснення завдає шкоди іншому; 3) право реалізується з ціллю, відмінною від тієї, для якої воно існує.
1162.Заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі галузі права (ухвала Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 676/7346/15?к), зокрема на кримінальне судочинство. Європейський суд з прав людини оголошує неприйнятною будь?яку індивідуальну заяву, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на подання заяви (частина третя статті 35 Конвенції). До одного із випадків зловживання правом на подання заяви ЄСПЛ відносить подання явно сутяжницької заяви або такої, що позбавлена реальної мети. Так, вважається зловживанням той факт, коли заявник неодноразово подає до Суду сутяжницькі та явно необґрунтовані заяви (M. v. The United Kingdom; Philis v. Greese).
1163.Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989, також вказував на недопустимість зневілювання ключового принципу - верховенства права у випадках, коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом.
1164.Водночас, ЄСПЛ у своєму рішенні від 01.07.2014 у справі «S.A.S. проти Франції», § 66, визначив, що «зловживання правом» - це шкідливе здійснення права її власником в такий спосіб, який явно не відповідає або суперечить цілям, для яких таке право надане/створене.
1165.Аналізуючи перебіг судового розгляду та поведінку учасників провадження, Суд дійшов висновку, що сторона захисту вдалася до зловживання своїми процесуальними правами з метою затягування судового розгляду.
1166.Так, Вищим антикорупційним судом у цій справі було призначено 92 судових засідання, з яких відбулося 48 та відкладалося 46, зокрема, у зв`язку із: а) зайнятістю захисників в іншому судовому процесі (11); б) хворобою представника сторони захисту (3), в) неприбуттям обвинуваченого до суду без поважних причин (1); г) тимчасовою непрацездатністю суддів (3), ґ) зайнятістю члена колегії в інших судових засіданнях (13), д) перебуванням члена колегії у відпустці (5), е) ознайомленням сторін з матеріалами кримінального провадження (2); є) мобілізацією обвинуваченого (1); підготовкою обвинуваченого до допиту, дебатів та останнього слова (6). Стороною захисту заявлено 30 клопотань про відкладення судових засідань з різних підстав.
1167.Протягом судового розгляду у Вищому антикорупційному суді стороною захисту заявлено 20 відводів (16 письмових та 4 усних), з яких 4 відводи прокурорам ( ОСОБА_7 та ОСОБА_1 ) та 16 - суддям (9 колегії суддів та 7?головуючому).
1168.Подані захистом заяви про відвід суддів та прокурорів хоча і містили посилання на статті 75 та 77 КПК, однак за своїм змістом фактично були незгодою із прийнятими процесуальними рішеннями та/або не містили належних даних, які б вказували на наявність підстав для такого відводу. Ці заяви містили лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності суду/прокурора та не були підтверджені жодними належними і допустимими доказами.
1169.З огляду на викладене, зазначені заяви залишені Судом без задоволення, а також без розгляду, у відповідності до частини четвертої статті 81 КПК, як такі, що є повторними та мають ознаки зловживання правом на відвід, які подані з метою затягування кримінального провадження.
1170.Окрім того, в аспекті розгляду питання процесуальної поведінки учасників судового провадження, яка впливає на розумність строків судового розгляду, Суд вважає за необхідне звернути увагу на недобросовісну поведінку захисту щодо несвоєчасного звернення до суду із клопотаннями про тимчасовий доступ до речей та документів та подання повторних клопотань.
1171.Так, під час судового розгляду захисниками подано до суду 30 клопотань про визнання доказів очевидно недопустимими та 10 клопотань про тимчасовий доступ до речей та документів.
1172.Аналізуючи зміст зазначених клопотань, Суд звертає увагу на те, що сторона захисту неодноразово подавала збіжні (аналогічні) між собою клопотання про визнання доказів недопустимими, зокрема клопотання від: (1) 23.04.2020 та 15.01.2021 (т. 13 а.с. 23, т. 15 а.с. 99); (2) 30.04.2021, 26.07.2021 та 15.03.2023 (т. 17 а.с. 67, т. 19 а.с. 9, т. 21 а.с. 144); (3) 19.05.2020, 14.07.2020, 30.04.2021 та 12.12.2022 (т. 13 а.с. 110, т. 14 а.с. 20, т. 17 а.с. 57, т. 21 а.с. 58); (4) 18.11.2020, 02.03.2021 та 15.03.2023 (т. 15 а.с. 30, т. 16 а.с. 143, т. 21 а.с. 126); (5) 14.07.2020 та 18.08.2022 (т. 14 а.с. 28, т. 19 а.с. 59); (6) 09.04.2021 та 26.07.2021 (т. 17 а.с. 25, т. 19 а.с. 12); (7) 07.12.2021 та 26.07.2021 (т. 18 а.с. 1, т. 19 а.с. 1).
1173.Водночас, подання фактично повторних об`ємних клопотань супроводжувалися їх проголошенням у повному обсязі, що безсумнівно впливає на строки судового розгляду.
1174.Щодо клопотань про тимчасовий доступ до речей та документів, Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 163 та частини дев`ятої статті 135 КПК України судовий розгляд клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів здійснюється з обов`язковим викликом особи, у володінні якої знаходяться такі речі та документи, про що ця особа повідомляється не пізніше ніж за три дні до судового засідання. Тому є очевидним, що направлення до суду клопотання про тимчасовий доступ до документів у день проведення судового розгляду, зобов`язує суд відкласти розгляд цього клопотання для здійснення виклику особи, у володінні якої знаходяться відповідні документи.
1175.Не дивлячись на це, сторона захисту, будучи належно повідомленою про заплановані судові засідання та попередженою Судом про необхідність завчасно направляти до суду відповідні клопотання, подавала їх безпосередньо у день проведення судового засідання, а саме: 14.07.2020, 18.11.2020, 26.07.2022, 19.12.2022, 17.07.2023 (т. 14 а.с. 4, т. 15 а.с. 1, т. 18 а.с. 231, т. 21 а.с. 75, т. 23 а.с. 8). Подібна процесуальна поведінка захисту неминуче призводила до відкладення судового засідання з наведених вище підстав
1176.Також, Суд звертає увагу на те, що більшість клопотань захисту про тимчасовий доступ до речей та документів надійшли до суду починаючи з травня 2021 року, не дивлячись на те, що відомості, що були підставою для таких звернень стали відомі захисту ще до та під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування в порядку статті 290 КПК, тобто до 05.03.2016 (т. 12 а.с. 174), а також під час дослідження доказів сторони обвинувачення у Подільському районному суду міста Києва, яке завершилося у квітні 2019 року.
1177.На переконання Суду, підтвердженням обраної захистом тактики, направленої на затягування кримінального провадження, також є та обставина, що згадані клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів подавалися до Суду протягом більш ніж двох років, що, у свою чергу, не сприяло завершенню судового розгляду у розумні строки.
1178.Так, захисники ОСОБА_11 та ОСОБА_10 зверталися із клопотаннями:
- 27.05.2021 про тимчасовий доступ до документів, які перебувають у володінні ПрАТ «ВФ Україна» та ПрАТ «Київстар» (т. 17 а.с. 114). Підставою для клопотання зазначено показання свідка ОСОБА_17 надані у судових засіданнях від 24.04.2020 та 18.05.2020 (т. 13 а.с. 70, 100). Отже, відомості, які стали підставою для клопотання, були відомі захиснику за рік до звернення;
- 26.07.2022 про тимчасовий доступ до документів, які перебувають у володінні Управління СБУ в Сумській області (т. 18 а.с. 231). Зі змісту клопотання вбачається, що відомості, які були підставою для звернення, стали відомі захисту із тексту постанови від 30.03.2015 про закриття кримінального провадження № 22014200000000059 (т. 10 а.с. 7), яка відкрита стороні захисту ще 05.03.2016 (т. 12 а.с. 167), та досліджена у судовому засіданні 29.01.2020, що підтверджується журналом судового засідання (т. 6 а.с. 60). Втім, як вбачається з вище наведеного, захисник ОСОБА_10 направив до суду відповідне клопотання лише через більш ніж 6?ти років після ознайомлення із відповідною постановою;
- 19.08.2022 про тимчасовий доступ до документів, які перебувають у володінні ТОВ «Мотордеталь?Конотоп» (т. 19 а.с. 89). Підставою для клопотання стали відомості, отримані захистом у 2016 році, а також показання свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 від 02.06.2020 (т. 19 а.с. 89). Отже, захисник звернувся до суду із клопотанням лише після спливу більш ніж 6-ти років з моменту отримання відповідних відповідей;
- 19.12.2022 про тимчасовий доступ до документів, які перебувають у володінні Офісу Генерального прокурора (т. 19 а.с. 82). Підставою для такого клопотання сталі відомості, які вперше викладені захистом у клопотанні про визнання доказів недопустимими від 18.11.2020 (т. 13 а.с. 23). Тобто відповідне клопотання надійшло до суду лише через два роки після того, як захисту сталі відомі відомості, що є підставою для такого звернення;
- 17.07.2023 про тимчасовий доступ до документів, які перебувають у володінні Пенсійного фонду України (т. 23 а.с. 8). Підставою для клопотання стали відомості, які містяться в отриманих захистом відповідях Пенсійного фонду України Фонду від 24.09.2018 та 31.01.2019. Тобто захист було відомо про вказані обставини за чотири роки до звернення із клопотанням.
1179.Принцип диспозитивності (стаття 26 КПК), який відноситься до основних засад кримінального провадження, передбачає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, які передбачено КПК, а суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, які винесено на його розгляд сторонами та віднесено до його повноважень цим Кодексом.
1180.У зв`язку з цим розумно було б очікувати сумлінної процесуальної поведінки не тільки від сторони обвинувачення, але й від сторони захисту. Отже, якщо сторона захисту, ознайомившись із відкритими їй матеріалами досудового розслідування, виявить, що в них наявні відомості, які можуть бути підставою для тимчасового доступу до речей та документів, і вона вважатиме за необхідне скористатись таким правом, цілком очікувано розраховувати на те, що ця сторона якнайскоріше звернеться до суду з відповідними клопотанням, враховуючи, що для реалізації дозволу на такий доступ необхідний значний час.
1181.Однак, як вбачається з наведеної динаміки звернень із клопотаннями про тимчасовий доступ до речей та документів, забезпечення швидкого судового розгляду, як це передбачено статтею 2 КПК, не входило у стратегічні плани захисту. Зазначені зволікання можуть вказувати на недобросовісну поведінку захисту та наявність ознак зловживання процесуальними правами з метою затягування судового розгляду.
1182.Побіжно Суд звертає увагу на те, що під час виступу у судових дебатах, який відбувався протягом 8?ми судових засідань загальною тривалістю 20 годин, ОСОБА_14 отримав від Суду 10 зауважень за вихід за межі кримінального провадження і з цих же підстав його виступ було зупинено на підставі частини шостої статті 364 КПК. Попре це, обвинуваченому було роз`яснено можливість під час останнього слова звернути увагу Суду на обставини, які він вважає істотними для обстоювання своєї правової позиції та ухвалення остаточного рішення у цій справі.
1183.На строки судового провадження також певним чином вплинула непослідовна поведінка сторони захисту, що межує із зловживанням процесуальними правами, яка виразилася у тому, що після задоволення клопотань захисників щодо допиту свідків ОСОБА_23, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51 та ОСОБА_52 сторона захисту радикально змінила свою правову позицію з цього приводу та відмовилася від допиту цих осіб, зокрема наполягаючи на тому, що відповідне клопотання захисту задоволено судом незаконно (§§ 402, 779, 780 вироку).
1184.Така процесуальна поведінка захисту не відповідає принципу естопель і доктрині «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки).
1185.Як підсумок, Суд зазначає, що до суб`єктивних чинників, які вплинули на строки розгляду справи належить поведінка сторони захисту, яка була спрямована на затягування строків судового розгляду.
1186.Отже, тривалість даного кримінального провадження обумовлена як наведеними об`єктивними чинниками, так й, у більшій мірі, суб`єктивними чинниками, зокрема зазначеною вище недобросовісною поведінкою сторони захисту.
1187.Додатково, варто зазначити, що одночасно із ухваленням вироку Судом порушено питання про притягнення адвокатів ОСОБА_12 та ОСОБА_13 до дисциплінарної відповідальності за порушення порядку у судовому засіданні та етики адвоката.
На підставі викладеного та керуючись статтями 370 та 374 КПК, Суд,
у х в а л и в:
І. ОСОБА_14 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років 06 (шість) місяців, із позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно?розпорядчих або адміністративно?господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях, строком на 3 (три) роки, з позбавленням 7?го рангу державного службовця та з конфіскацією всього належного йому майно, у тому числі:
- 42 950 (сорок дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят) доларів США, які зберігаються в Фінансово?економічному управлінні Служби безпеки України;
- двох злитків золота, вагою по п`ять грамів кожний, із сертифікатами № 307136 та № 306744, які зберігаються в Управлінні бухгалтерського обліку та звітності Національного антикорупційного бюро України.
Строк відбування основного покарання у виді позбавлення волі обчислювати з моменту фактичного затримання ОСОБА_14 .
Зарахувати у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення ОСОБА_14, з 09.12.2015 по 15.01.2016 із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати керівні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, обчислювати з моменту відбуття основного покарання.
ІІ. До набрання вироком законної сили змінити обвинуваченому ОСОБА_14 обраний щодо нього запобіжний захід у виді застави на тримання під вартою, затримавши його негайно у залі суду.
Внесені в якості застави за обвинуваченого ОСОБА_14 грошові кошти у розмірі 3 654 000 (три мільйони шістсот п`ятдесят чотири) грн - повернути заставодавцю.
ІІІ. Стягнути з ОСОБА_14 на користь держави витрати на залучення експерта для проведення експертизи у розмірі 21 788,80 грн.
IV. Речові докази:
1) грошові кошти, які зберігаються в Фінансово?економічному управлінні Служби безпеки України, а саме:
а) вилучені у ОСОБА_14 та ОСОБА_23 раніше ідентифіковані 67 100 (шістдесят сім тисяч сто) доларів США - повернути державі в особі Служби безпеки України;
б) кошти у сумі 7 200 (сім тисяч двісті) доларів США, вилучені в будинку ОСОБА_23, - повернути ОСОБА_23 .
2) вилучені у ОСОБА_14 речі та документи, перелічені у постанові детектива від 27.01.2016, які зберігаються в Національному антикорупційному бюро України, - повернути ОСОБА_14 (т. 12 а.с. 31).
3) імітаційні засоби, а саме 550 копій банкнот номіналом 100 доларів США кожна з серією та номером HL 62546314 G, які зберігаються в Національному антикорупційному бюро України, - знищити.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. Апеляційна скарга подається через Вищий антикорупційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити присутнім в судовому засіданні учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня - надіслати іншим учасникам судового провадження.
Після проголошення вироку учасники судового провадження мають право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, обвинувачений та його захисники - подати клопотання про помилування.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 Посилання :
[1] Постанова Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 459/3331/16-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/74551561;
[2] Постанова Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 756/10060/17,https://reyestr.court.gov.ua/Review/106141457;
[3] Постанова Верховного Суду від 25.09.2018 у справі № 210/4412/15-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/76859981;
[4] Постанова Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 334/5670/18, https://reyestr.court.gov.ua/Review/90906069;
[5] Посилання на сторінку веб-порталу судової влади, на якій опубліковано рішення зборів суддів Вищого антикорупційного суду про початок роботи цього суду, https://court.gov.ua/press/news/703235;
[6] Постанова Верховного Суду від 24.03.2021 у справі № 520/2989/16-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/95907523;
[7] Постанова Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 754/10882/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/107938586;
[8] Постанова Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 221/2901/15-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/88016662;
[9] Постанова Верховного Суду від 06.12.2021 у справі № 756/4855/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/101873632;
[10] Постанова Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 459/3331/16-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/74551561;
[11] Постанова Верховного Суду від 13.06.2023 у справі № 520/2703/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/111871748;
[12] Постанова Верховного Суду України від 12.10.2017 у справі № 5-237кс(15)17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/69793657;
[13] Постанова Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 640/6847/15-к, [https://reyestr.court.gov.ua/Review/85174578];
[14] Рішення Європейського Суду з справ людини від 12.02.2019 у справі «Якуба проти України», https://www.echr.com.ua/wp-content/uploads/2019/03/yakuba-proty-ukrainy-tekst-rishennia-espl.pdf;
[15] Постанова Верховного Суду від 11.05.2021 у справі № 737/838/16-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/97175076;
[16] Постанова Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 718/1433/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/90306338;
[17] Постанова Верховного Суду від 06.07.2022 у справі №454/2576/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/105218405;
[18] Постанова Верховного Суду від 23.05.2023 у справі № 758/5719/16-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/111251222;
[19] Постанова Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 738/689/19, https://reyestr.court.gov.ua/Review/91855146;
[20] Постанова Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 295/7911/18, https://reyestr.court.gov.ua/Review/87826881;
[21] Постанова Об`єднаної палати Верховного Суду від 29.03.2021 у справі № 554/5090/16-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/96074938;
[22] Постанова Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 700/361/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/90906016;
[23] Постанова Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 738/689/19, https://reyestr.court.gov.ua/Review/91855146;
[24] Постанова Верховного Суду від 23.05.2023 у справі № 712/12004/21, https://reyestr.court.gov.ua/Review/111192739;
[25] Постанова Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 501/740/18, https://reyestr.court.gov.ua/Review/101754409;
[26] Рішення Європейського Суду з прав людини від 09.06.2016 у справі «Саранчов проти України», https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_b66#Text;
[27] Постанова Верховного Суду від 02.05.2023 у справі № 750/5546/21, https://reyestr.court.gov.ua/Review/110668643;
[28] Постанова Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 750/5745/15-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/86275852;
[29] Посилання на веб-сайт Національного банку України стосовно офіційного курсу гривні станом на 09.12.2015, https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates?date=09.12.2015&period=daily;
[30] Постанова Верховного Суду України від 04.10.2012 у справі № 5-14кс12, https://reyestr.court.gov.ua/Review/27595045;
[31] Постанова Верховного Суду України від 23.05.2013 у справі № 5-13кс13, https://reyestr.court.gov.ua/Review/31841642;
[32] Постанова Верховного Суду України від 30.05.2013 у справі № 5-14кс13, https://reyestr.court.gov.ua/Review/32213982;
[33] Постанова Верховного Суду України від 05.09.2013 у справі № 5-28кс13, https://reyestr.court.gov.ua/Review/33609028;
[34] Постанова Верховного Суду України від 12.12.2013 у справі № 5-47кс13, https://reyestr.court.gov.ua/Review/36475632;
[35] Постанова Верховного Суду України від 07.11.2013 у справі № 5-42кс13, https://reyestr.court.gov.ua/Review/35667390;
[36] Постанова Верховного Суду України від 26.12.2013 у справі № 5-43кс13, https://reyestr.court.gov.ua/Review/36631059;
[37] Постанова Верховного Суду України від 13.11.2014 у справі № 5-20кс14, https://reyestr.court.gov.ua/Review/42202949;
[38] Постанова Верховного Суду України від 26.06.2014 у справі № 5-19кс14, https://reyestr.court.gov.ua/Review/39891949;
[39] Постанова Верховного Суду України від 28.05.2015 у справі № 5-14кс15, https://reyestr.court.gov.ua/Review/45855961;
[40] Постанова Верховного Суду України від 21.01.2016 у справі № 5-124кз15, https://reyestr.court.gov.ua/Review/55797291;
[41] Рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v018p710-04#Text;
[42] Постанова Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 № 1807 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення», https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1807-2003-%D0%BF#n10;
[43] Постанова Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 725/1199/19, https://reyestr.court.gov.ua/Review/92173671;
[44] Постанова Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 734/2421/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/88834279;
[45] Посилання на веб-сторінки Transparency International, на яких оприлюднена інформація стосовно Індексу сприйняття корупції у 2015 та 2018 роках, https://www.transparency.org/en/cpi/2015, https://www.transparency.org/ru/cpi/2018;
[46] Постанова Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 333/1286/21, https://reyestr.court.gov.ua/Review/113324601;
[47] Постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 663/537/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/76207318.