- Головуючий суддя (АП ВАКС): Павлишин О.Ф.
Cправа №991/9889/23
Провадження №11-сс/991/1006/23
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Суддя-доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 грудня 2023 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
за участю:
підозрюваного ОСОБА_6,
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8,
прокурора ОСОБА_9,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 листопада 2023 року щодо
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Любомль, Любомльського району, Волинської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255; ч.5 ст.27, ч 4 ст.28, ч. 2, 3 ст.212; ч.5 ст.27, ч.4 ст.28, ч.2 ст.364; ч.5 ст.27, ч.4 ст.28, ч.1 ст.366 КК України,
у кримінальному провадженні №52018000000001172 від 29 листопада 2018 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.11.2023 задоволено клопотання детектива та застосовано до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, до 18.01.2024 включно, але у межах строку досудового розслідування; визначено підозрюваному заставу у розмірі 1500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 4 026 000 грн; у разі внесення застави постановлено строком на два місяці з дня внесення застави, але в межах строку досудового розслідування, покласти на ОСОБА_6 обов`язки: прибувати за кожною вимогою до детектива, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження № 52018000000001172 від 29.11.2018, прокурора, суду; не відлучатись із м. Любомль Ковельського району Волинської області без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду; повідомляти слідчого (детектива), прокурора та суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з будь-якими особами, крім своїх захисників, слідчих (детективів) Національного антикорупційного бюро України, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, слідчого судді (суду), з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру ОСОБА_6, зокрема, із підозрюваними ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, та свідками у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
На вказане рішення підозрюваний ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій посилається на поважність причин пропуску строку на оскарження, та зазначає, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою, не вмотивованою та постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Посилається на такі обставини.
Повний текст ухвалислідчого судді від 20.11.2023 підозрюваний ОСОБА_6 отримав 01.12.2023, а тому строк на оскарженняє пропущеним з поважних причин.
Ризик переховування від органів досудового розслідування з метою уникнення від кримінальної відповідальності, який обґрунтовується лише очікуванням вироку та подальшого засудження, не узгоджується з дійсними та законними потребами кримінального провадження, не може виправдовувати такий ступінь втручання у права і свободи особи, та на думку підозрюваного є свавільним позбавленням волі несумісним зі статтею 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Підозрюваний ОСОБА_6 не переховувався, такі наміри у нього відсутні, неодноразово прибував на допит у 2019-2020 році за викликами детективів НАБУ, а також викликами слідчого судді для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ризик вчинення впливу на інших учасників кримінального провадження, в тому числі тих, з якими злочин вчинено у співучасті, а також щодо можливості сховати чи знищити речі, які мають значення для кримінального провадження, навіть при їх наявності на початковій стадії кримінального провадження та затримання ОСОБА_6, станом на 20.11.2023 втратив свою актуальність.
При визначенні можливостей підозрюваного ОСОБА_6 здійснити вплив на хід кримінального провадження №52018000000001172 від 29.11.2018, необхідно врахувати, що вказане кримінальне провадження більше 5-ти років розслідується детективами НАБУ в складі 29 осіб, процесуальне керівництво у якому здійснюється прокурорами САП у складі 9 осіб. Вказане дає можливість стверджувати, що значний обсяг проведених слідчих та процесуальних дій, проведення допитів свідків та належної їх фіксації, зменшує ризик впливу на них.
Також, слідчими та прокурорами проведена значна кількість обшуків і в ході таких вилучено речі та документи, які знаходяться на зберіганні органу досудового розслідування, у зв`язку з чим виключений доступ до них у підозрюваного ОСОБА_6 при застосуванні менш суворого запобіжного заходу.
В ухвалі слідчого судді, всупереч імперативним приписам ч.3 і ч.4 ст.194 КПК України, відсутній аналіз щодо можливості застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів: особистого зобов`язання, застави (в межах закону) або домашнього арешту.
Просить: поновити строк на оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.11.2023; ухвалу слідчого судді від 20.11.2023 скасувати та постановити нову, якоюу задоволенні клопотання детектива у кримінальному провадженні №52018000000001172 від 29.11.2018 відмовити.
Підозрюваний ОСОБА_6, його захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_27 у судовому засіданні підтримали вимоги поданої апеляційної скарги, посилаючись на доводи, наведені у ній.
Прокурор САП ОСОБА_9 у судовому засіданні заперечив обгрунтованість клопотання та вимоги апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_6, його захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8, прокурора САП ОСОБА_9, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що строк апеляційного оскарження слід поновити, а апеляційну скаргу - визнати необґрунтованою.
Згідно з положеннями п.3 ч.2 ст.395 КПК України апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Відповідно до ч.3 ст.395 КПК України, для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Апеляційна скарга підозрюваного ОСОБА_6 надіслана до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з державної установи «Київський слідчий ізолятор», разом із титульним листом від 08.12.2023 та датована 05.12.2023, є поданою з пропуском строку на апеляційне оскарження, оскільки останнім днем оскарження було 27.11.2023.
Враховуючи наведені обставини та перебування ОСОБА_6 у зв`язку з триманням під вартою в більш уразливому становищі ніж особа, яка перебуває на волі, колегія суддів вважає, що наявні істотні обставини, що ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Тому, враховуючи наявність поважної причини пропуску строку на оскарження, колегія суддів вважає, що слід поновити строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді.
У цьому провадженні встановлено такі обставини.
Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №52018000000001172 від 29.11.2018.
За версією сторони обвинувачення ОСОБА_6, діючи в складі злочинної організації, виконував визначені йому ОСОБА_10 злочинні функції при реалізації схеми ввезення комерційних товарів за допомогою вантажних фургонів та схеми ввезення комерційних товарів за допомогою вантажних автомобілів з причепами, в тому числі й керівні, а саме:
- координував та контролював дії частини учасників злочинної організації, які безпосередньо здійснювали незаконне ввезення через МАПП «Ягодин» комерційних товарів за допомогою вантажних фургонів та були в його підпорядкуванні при підготовці та під час вчинення злочинів;
- зберігав, видавав кошти та контролював їх витрату підпорядкованими йому членами злочинної організації під час вчинення злочинів, а також коштів, призначених на придбання, технічне обслуговування засобів, які використовували члени злочинної організації під час вчинення злочинів;
- зберігав та видавав незаконну винагороду членам злочинної організації, які перебували у його підпорядкуванні, у відповідності до виконаних злочинних дій;
- підшукав та надалі управляв складськими приміщеннями, які розташовувалися на території міста Любомль Ковельського району Волинської області, для сортування і подальшого відправлення товарів замовникам, зберігання вантажних фургонів, інших засобів, які використовувалися при здійсненні злочинної діяльності, місць, які використовувалися для виготовлення цифрових фотографій, які надалі використовувалися при здійсненні митного оформлення «товарів прикриття»;
- координував вивантаження, сортування й подальше відправлення товарів замовникам, в тому числі й шляхом найму вантажників, експедиторів, які при здійсненні своїх функцій не були обізнані в протиправній діяльності злочинною організацією;
- безпосередньо виготовляв цифрові фотографії вантажних автомобілів з причепами, «товарів прикриття», які ніби завантаженні до вказаних причепів та пересилав їх іншим учасникам злочинної організації, які відповідали за їх обробку та подальше надання службовим особам митного органу призначення для використання при зловживанні своїм службовим становищем;
- здійснював приховування злочинної діяльності злочинної організації, шляхом зміни складських приміщень, які використовувалися учасниками злочинної організації, періодичної зміни номерних знаків вантажних фургонів, перереєстровуючи їх за новими формальними власниками, застосування спеціально визначених засобів зв`язку та їх періодичної зміни членами злочинної діяльності;
- дотримувався встановлених неформальних правил поведінки й дисципліни з метою забезпечення конспірації та нерозголошення інформації про існування злочинної організації;
- здійснював інші контрольні функції над діяльністю підпорядкованих учасників злочинної організації;
- періодично звітував ОСОБА_10 чи визначеним ним особам, зокрема ОСОБА_12 чи ОСОБА_11, стосовно виконання завдань, доручених йому чи підпорядкованим членам злочинної організації, витрачених коштів тощо;
- виконував інші доручення ОСОБА_10 із забезпечення діяльності злочинної організації;
- отримував незаконну винагороду за вчинення злочинних дій у складі злочинної організації у відповідності до займаної ним ланки в ієрархічній структурі організації.
Таким чином ОСОБА_6 підозрюється:
- в участі у злочинній організації з метою вчинення тяжких злочинів;
- у пособництві в умисному ухиленні від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), що входять у систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчиненого особою, яка зобов`язана їх сплачувати, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у значних, великих та особливо великих розмірах, вчинених за попередньою змовою групою осіб, в складі злочинної організації;
- у пособництві в зловживанні владою та службовим становищем, тобто умисному з метою одержання неправомірної вигоди для себе та іншої особи, використання службовою особою влади або службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки;
- у пособництві в складанні службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, пособництві у внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255; ч.5 ст.27, ч.4 ст.28, ч.2, 3 ст.212; ч.5 ст.27, ч.4 ст.28, ч.2 ст.364; ч.5 ст.27, ч.4 ст.28, ч.1 ст.366 КК України.
Всього протягом часу існування злочинної організації, безпосередньо за співучасті ОСОБА_6, за схемою ввезення комерційних товарів за допомогою вантажних фургонів без сплати митних платежів, було вчинено 49 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, 3 ст.212 КК України, що призвело до фактичного ненадходження до Державного бюджету України коштів в загальній сумі 221 215 877,08 гривень; за схемою ввезення комерційних товарів за допомогою вантажних автомобілів з причепами, при якій здійснювалося декларування так званих «товарів прикриття», митна вартість яких значно менша ніж митна вартість фактично імпортованих товарів, було вчинено 19 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, 3 ст.212 КК України, що призвело до фактичного ненадходження до Державного бюджету України коштів в загальній сумі 239 818 795,65 гривень.
Крім того, безпосередньо за співучасті ОСОБА_6, з метою реалізації схеми ввезення комерційних товарів за допомогою вантажних автомобілів з причепами, при якій здійснювалося декларування так званих «товарів прикриття», митна вартість яких значно менша ніж митна вартість фактично імпортованих товарів, вчинено 18 тяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364 КК України, та 18 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366 КК України.
Всього, внаслідок вчинення усіх вищезазначених кримінальних правопорушень, Державному бюджету України було завдано матеріальної шкоди в загальному розмірі 475 093 200,87 гривень.
13.11.2023 до слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива НАБУ, погоджене прокурором САП, про застосування до ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №52018000000001172 від 29.11.2018 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя прийшов до таких висновків.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження доказами, які можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_6 вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення, та є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».
Стороною обвинувачення доведено, що існують ризики, передбачені п.п. 1,3,4 ч.1 ст.177 КПК України. Зважаючи на неможливість запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, наявні підстави для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Можливим є визначити ОСОБА_6 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі, який перевищує граничний розмір застави, встановлений законом, а саме 1500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 4 026 000 грн, та не є завідомо непомірним для підозрюваного. У разі внесення застави на ОСОБА_6 слід покласти ряд обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Вказані висновки слідчого судді відповідають положенням закону та встановленим обставинам.
Згідно з ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. А тому оскаржувана ухвала переглядається в межах апеляційної скарги підозрюваного ОСОБА_6, тобто щодо доводів про відсутність ризиків та недослідження слідчим суддею можливості застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Слідчий суддя дійшов до висновку про наявність ризиків того що ОСОБА_6 : може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Відповідно до позиції ЄСПЛ, викладеної у рішенні по справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.06.2001, суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.
Щодо наявності ризику переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування і суду слідчим суддею враховано такі обставини - суворість передбаченого покарання - кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обґрунтовано підозрюється ОСОБА_6 є особливо тяжким та тяжкими злочинами та передбачають покарання у вигляді позбавлення волі, розмір неправомірної вигоди, отриманої внаслідок вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень ОСОБА_6, учасниками злочинної організації та третіми особами, частина якої могла залишитись у володінні підозрюваного, наявність у підозрюваного, його дружини та сина паспортів громадянина України для виїзду за кордон, відсутність офіційного працевлаштування в Україні з серпня 2019 року ОСОБА_6, а також наявність у підозрюваного та членів його сім`ї достатніх майнових ресурсів, які він може використати для тривалого перебування за кордоном з метою переховування.
Таким чином, слідчий суддя, враховуючи ці обставини, а також наявність можливості використання підозрюваним зв`язків серед службових осіб митного органу з метою незаконного виїзду з території України та близькість розташування міста Любомль Ковельського району Волинської області до кордону, прийшов до правильного висновку щодо існування ризику вчинення підозрюваним дій, направлених на переховування від органу досудового розслідування та суду.
Із огляду на вищезазначене безпідставним є твердження апеляційної скарги про те, що наявність вказаного ризику слідчим суддею встановлена лише на підставі суворості покарання, а також, що застосування запобіжного заходу є свавільним позбавленням волі несумісним зі статтею 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В матеріалах провадження відсутні дані про неналежну процесуальну поведінку ОСОБА_6 . Однак, оскільки факт належної процесуальної поведінки обмежено проміжком часу до моменту притягнення до кримінальної відповідальності, колегія суддів вважає, що лише вказаний факт сам по собі не спростовує наявність ризику переховування.
Колегія суддів визнає неспроможним посилання в апеляційній скарзі на те, що можливість сховати чи знищити речі, які мають значення для кримінального провадження, навіть при її наявності на початковій стадії кримінального провадження та затримання ОСОБА_6, станом на 20.11.2023 втратила свою актуальність, так як слідчим суддею не встановлювалась наявність ризику передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК України - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Згідно із ч.4 статті 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу, та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу.
З вказаних положень закону слідує, що ризик впливу на свідків, інших підозрюваних існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.
Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_6 відповідно до повідомлення про підозру у злочинній організації виконував роль керівника середньої ланки, інші учасники злочинної організації фактично підпорядковувалися ОСОБА_6 та виконували його вказівки. Водночас, при вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень була задіяна значна кількість осіб, та наразі не встановлено усіх свідків, яким можуть бути відомі обставини вчинення протиправних дій, показання яких мають значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні, які підлягають доказуванню.
Також слідчим суддею встановлено, що підозрюваний ОСОБА_13 дав викривальні покази щодо діяльності злочинної організації та обставин вчинення злочинів, зокрема, за співучасті ОСОБА_6, а тому обґрунтованим є висновок слідчого судді про існування достатніх підстав вважати, що ОСОБА_6 може впливати на підозрюваного, зокрема, підбурювати його до зміни наданих раніше показань та відмови від дачі показань на його користь.
А відтак, оскільки наразі досудове розслідування продовжується, триває проведення слідчих дій, збір доказів і встановлення інших осіб, зокрема, учасників, ймовірно, організованої ОСОБА_10 злочинної організації, слідчий суддя прийшов до правильного висновку про існування достатніх підстави вважати, що ОСОБА_6 може незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні з метою схилити їх не давати правдиві покази, або змінити показання в подальшому для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.
В зв`язку з викладеним колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про значну кількість детективів, прокурорів, а також кількість проведених з 2018 року слідчих і процесуальних дій висновків слідчого судді не спростовують.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно зі ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.
Обираючи запобіжний захід ОСОБА_6 слідчий суддя, врахував, серед іншого, особу підозрюваного (вперше притягається до кримінальної відповідальності, в Україні має стійкі соціальні зв`язки (одружений, має неповнолітнього сина на утриманні), позитивну характеристику), що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні, зокрема особливо тяжкого та тяжкого злочинів, ризики, наявність яких встановлена, обсяг отриманої неправомірної вигоди злочинною організацією, якої буде достатньо для тривалого переховування, впливу на свідків, та прийшов до правильного висновку, що застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, у тому числі домашнього арешту, не здатне забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігти встановленим ризикам.
А відтак неспроможним є доводи апеляційної скарги про не розгляд слідчим суддею питання про можливість застосування альтернативних запобіжних заходів.
Відповідно до ч.3 та ч.4 ст.194 КПК України слідчий суддя, суд має право зобов`язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Імперативна норма виражає в категоричних розпорядженнях держави чітко позначені дії і не допускає ніяких відхилень від вичерпного переліку прав і обов`язків суб`єктів.
А відтак, оскільки положення ч.3 та ч.4 ст.194 КПК України не містять імперативної законодавчої заборони дій слідчого судді при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу, твердження в апеляційній скарзі про імперативність вказаних положень закону є помилковим.
Згідно із ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскільки ухвала слідчого судді відповідає вимогам кримінально процесуального закону, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 листопада 2023 року.
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 листопада 2023 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та у касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий: ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4