Документ № 115888891

справа № 991/10588/23

провадження №11-сс/991/986/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2023 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,

підозрюваного ОСОБА_5,

захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7,

прокурора ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08 грудня 2023 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №52023000000000547 від 02 листопада 2023 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08 грудня 2023 року задоволено клопотання сторони обвинувачення та застосовано до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів з дня його фактичного затримання з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 1862 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 4997 608 (чотири мільйони дев`ятсот дев`яносто сім тисяч шістсот вісім) грн., із покладенням на підозрюваного відповідних процесуальних обов`язків.

Перевіривши наявністьРішення Вищоїради правосуддя№1170/0/15-23від 04грудня 2023року,яким наданозгоду наутримання підвартою судді Київського апеляційногосуду ОСОБА_5,слідчий суддя дійшов висновку про можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При ухваленнісудового рішенняслідчий суддядійшов висновкупро наявністьобґрунтованої підозрищодо вчиненняпідозрюваним кримінальногоправопорушення завикладених уклопотанні обставинтаризиків кримінальногопровадження,передбачених ст.177КПК,а саме:переховування відорганів досудовогорозслідування та/абосуду,знищення,приховування абоспотворення будь-якоїіз речейчи документів,які маютьістотне значеннядля встановленняобставин кримінальногоправопорушення,незаконного впливуна свідків,інших підозрюваниху кримінальномупровадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, тому з метою забезпечення дієвості кримінального провадження застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді саме тримання під вартою є об`єктивно необхідним, оскільки застосування більш м`якого запобіжного заходу у цьому кримінальному провадженні не буде дієвим, проте, з огляду на встановлені обставини, визначений розмір застави як альтернативного запобіжного заходу не є завідомо непомірним для підозрюваного ОСОБА_5 та разом з покладеними на нього обов`язками забезпечуватиме належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігатиме існуючим ризикам.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючисьз вказанимрішенням слідчогосудді,вважаючи йогонезаконним,необґрунтованим,захисник підозрюваного ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, за вимогами якої просив скасувати ухвалу слідчого судді від 08 грудня 2023 року та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу відносно судді Київського апеляційного суду ОСОБА_5 .

В апеляційній скарзі та письмових доповнень до неї захисник посилався на допущену слідчим суддею неповноту судового розгляду та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, у зв`язку з чим зроблені слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі висновки не відповідають фактичним обставинам справи, що є підставами для її скасування, зазначивши наступні доводи.

Слідчим суддею порушено строк розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому прийняте судове рішення є незаконним та прийнятим з порушенням імперативних вимог, визначених КПК.

Невірно обрахованострок,на якийобрано запобіжнийзахід увигляді триманняпід вартою,а самена 60днів до08лютого 2024року,замість 51(п`ятдесятиодного)дня,оскільки строк досудового розслідування в кримінальному провадженні №52023000000000547 спливає 30 січня 2024 року, в той час як строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не може перевищувати граничний строк досудового розслідування.

Порушено правона захист,оскільки слідчийсуддя прийняврішення провідмову взадоволенні заявизахисника прооголошення перервив судовомузасіданні з10год30хвдо 14год00хв07грудня 2023року узв`язку іззайнятістю віншій справі,після чогосвоїм рішеннямдоручив Регіональномуцентру знадання безоплатноївторинної правовоїдопомоги ум.Києвіпризначити ОСОБА_5 адвоката дляучасті урозгляді клопотання. Проголошення оскаржуваної ухвали 08 грудня 2023 року також відбулось без захисників ОСОБА_5, проте у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів участь захисника є обов`язковою.

Порушені як право на відвід та право на розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, через залишення заяв адвокатів про відвід без розгляду, так і право на рівність сторін і змагальне провадження, оскільки під час розгляду заяви про відвід прокурора слідчий суддя ініціював долучення доказів до матеріалів клопотання сторони обвинувачення (диску) до моменту виходу до нарадчої кімнати, порушуючи ч.2 ст.180 КПК, натомість сторона захисту була позбавлена можливості ознайомитись із вказаним доказом.

Неповнота судового розгляду полягає в тому, що під час розгляду клопотання стороною захисту подано більше двадцяти клопотань та заяв, які мали вирішальне значення для винесення законного та обґрунтованого рішення, проте слідчий суддя вказані дії розцінив як затягування судового процесу та відмовив у всіх заявлених клопотаннях/заявах, тим самим порушив засади рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Щодо невмотивованості оскаржуваного рішення захисник послався на те, що висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, зокрема, щодо наданих стороною захисту відомостей про нагороди ОСОБА_5, здачі на зберігання до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м.Києві та Київській області паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Крім того, в оскаржуваній ухвалі відсутнє обґрунтування «виключного випадку» у цій справі, на підставі якого слідчий суддя призначив заставу у розмірі, що значно перевищує визначений КПК та є завідомо непомірним.

Позиції учасників судового провадження.

Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисники в судовому засіданні підтримали подану апеляційну скаргу та просили задовольнити її у повному обсязі з зазначених у них підстав, окремо зазначивши, що помірним для підозрюваного є встановлений в межах п.3 ч.5 ст.182 КПК розмір застави.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника без задоволення.

Мотиви та висновки суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч.2 ст.177 КПК є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

За вимогами ч.1 ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності зазначених у статті 177 КПК ризиків, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, передбачені ст.178 КПК.

Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, вислухавши позицію підозрюваного та його захисників, заперечення прокурора, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи та обґрунтування апеляційної скарги, колегією суддів встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу до підозрюваного слідчий суддя у повному обсязі належним чином дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального закону.

Так, з наданих суду матеріалів провадження вбачається, що наведені у клопотанні детектива підстави для застосування до підозрюваного запобіжного заходу слідчим суддею при розгляді клопотання належним чином перевірялись, при цьому у судовому засіданні заслухані доводи сторони обвинувачення, заперечення сторони захисту, досліджені письмові матеріали клопотання детектива та надані стороною захисту відомості щодо підозрюваного, його майновий стан та стан здоров`я, з`ясовані всі необхідні обставини, що повинні бути встановлені при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.

На виконання вимог ст.178 КПК слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється особа, відомості про нього в їх сукупності з урахуванням сімейного та матеріального стану, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, обставини його вчинення за пред`явленим повідомленням про підозру.

При вирішенні питання щодо встановлення наявності обґрунтованої підозри предметом перевірки слідчого судді є не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту доказування «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.

При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) (ч.5 ст.9 КПК), відповідно до якої (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, §32) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04, §175).

Разом з цим стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи. Отже, на стадії досудового розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.

Відтак, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

Надаючи оцінку доводам сторони захисту про те, що висновки суду, викладені в оскаржуваній ухвалі, не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, колегією суддів встановлено таке.

Детективами Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №52023000000000547 від 02 листопада 2023 року за підозрою ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_11 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28 ч.4 ст.368 КК.

Як вбачається з повідомлення про підозру ОСОБА_5 підозрюється в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе та третіх осіб за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, та в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади та службового становища, вчинене організованою групою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28, ч.4 ст.368 КК, за наступних обставин.

За версієюсторони обвинувачення, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці у суддів Київського апеляційного суду ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_5 та ОСОБА_11 виник злочинний умисел, спрямований на систематичне одержання неправомірної вигоди за ухвалення ними судових рішень на користь заінтересованих осіб, з використанням наданої їм влади.

Розуміючи, що перегляд судових рішень в апеляційному порядку у Київському апеляційному суді здійснюється колегіально, що унеможливлює одноособове скоєння ними кримінальних правопорушень, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_5 та ОСОБА_11 у невстановлений досудовим розслідуванням час, спільно домовившись утворили організовану групу з метою вчинення корупційних злочинів з наступним розподілом ролей.

ОСОБА_9, який не входив до складу колегії суддів: (1) здійснював комунікацію з особами, які зацікавлені у позитивному вирішенні для них питання з передачею відповідної неправомірної вигоди, з метою недопущення викриття інших учасників організованої групи, які ухвалювали відповідні рішення за результатами апеляційного перегляду; (2) одержував неправомірну вигоду від осіб, справи яких повинні були бути позитивно вирішені відповідною колегією суддів Київського апеляційного суду; (3) передавав одержану неправомірну вигоду ОСОБА_10 для її подальшої передачі безпосередньо суддям ОСОБА_5 та ОСОБА_11 .

ОСОБА_10 у свою чергу: (1) здійснював координацію та узгодження дій між учасниками організованої групи; (2) забезпечував ухвалення колегіального судового рішення на користь та в інтересах особи, яка надає неправомірну вигоду, шляхом використання наданої йому влади; (3) отримував від ОСОБА_9 частину неправомірної вигоди для себе та інших членів колегії суддів Київського апеляційного суду ОСОБА_11 та ОСОБА_5 ; (4) забезпечував приховування слідів злочину, у тому числі шляхом заміни грошових купюр, одержаних як неправомірну вигоду від ОСОБА_9 ; (5) здійснював розподіл та передачу неправомірної вигоди ОСОБА_11 та ОСОБА_5 .

На суддів ОСОБА_11 та ОСОБА_5 покладалося забезпечення ухвалення колегіального судового рішення на користь та в інтересах особи, яка надає неправомірну вигоду, шляхом використання наданої їм влади. Окрім цього, на цих же суддів, у залежності від обставин розгляду справи, також додатково покладалася комунікація з особами, які зацікавлені в ухваленні позитивного рішення на свою користь за результатами апеляційного перегляду.

Водночас, за версією прокурора, всі члени організованої групи повинні були діяти з дотриманням суворих заходів конспірації, які б мінімізували загрозу викриття правоохоронними органами.

З огляду на це, прокурор переконаний, що між ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_5 створено організовану групу, у діяльності якої у різні періоди часу брали участь не менше трьох осіб, що попередньо зорганізувалися у стійке об`єднання з єдиним планом, відомим всім учасникам групи, та розподілом їхніх функцій, спрямованих на досягнення цього злочинного плану, готували і вчиняли корупційні кримінальні правопорушення.

Прокурор зазначив, що 06 вересня 2023 року до Київського апеляційного суду надійшла судова справа №757/27289/23-к про арешт майна за апеляційною скаргою ОСОБА_12 в інтересах ПрАТ «Авіакомпанія Константа». Згідно з автоматизованим розподілом судових справ, справу було передано на розгляд колегії суддів у складі: ОСОБА_10 (доповідач), суддів ОСОБА_5 та ОСОБА_11 .

У жовтні 2023 року суддя Київського апеляційного суду ОСОБА_9, реалізуючи попередньо сформований спільний злочинний умисел організованої групи на вчинення кримінальних правопорушень одержання неправомірної вигоди, посилаючись на суддів цього ж суду ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_11, які безпосередньо розглядали судову справу №757/27289/23-к, під час спілкування з особою, яка представляє інтереси апелянтів у цій справі, повідомив про можливість за надання неправомірної вигоди у розмірі 35 000 доларів США, тобто по 10 000 доларів США для кожного судді зі складу колегії суддів, та 5000 доларів США особисто для нього ухвалити рішення про скасування ухвали про накладення арешту на майно.

Далі, 13 листопада 2023 року о 10год 41хв ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_10 про можливість одержання ним та іншими членами організованої групи неправомірної вигоди у розмірі 25 000 доларів США за ухвалення рішення про задоволення апеляційної скарги ПрАТ «Авіакомпанії Константа» у справі № 757/27289/23-к та скасування накладеного арешту на майно, на що ОСОБА_10 погодився.

16 листопада 2023 року о 08год 59хв ОСОБА_10, виконуючи свою роль в організованій групі, переслідуючи намір одержати неправомірну вигоду, попередньо обговорену з ОСОБА_9, з метою конспірації, завуальовано проінформував іншого члена організованої групи суддю Київського апеляційного суду ОСОБА_11 про необхідність ухвалення рішення про задоволення апеляційної скарги ПрАТ «Авіакомпанія Константа» у справі №757/27289/23-к за неправомірну вигоду, на що ОСОБА_11 погодився.

Окрім цього, 23 листопада 2023 року в період з 17год 03хв до 17год 10хв ОСОБА_10, виконуючи свою роль в організованій групі, переслідуючи намір реалізувати спільний злочинний умисел на одержання неправомірної вигоди завуальовано проінформував іншого члена організованої групи суддю Київського апеляційного суду ОСОБА_5 про необхідність ухвалення рішення про задоволення апеляційної скарги ПрАТ «Авіакомпанія Константа» у справі №757/27289/23-к за неправомірну вигоду у загальному розмірі 25 000 доларів США, на що ОСОБА_5 погодився.

27 листопада 2023 року в період з 09год 23хв до 09год 25хв, перед проведенням судового засідання з розгляду апеляційної скарги у справі №757/27289/23-к у приміщенні службового кабінету №1502, яким користується ОСОБА_10, в адміністративній будівлі Київського апеляційного суду за адресою: м.Київ, вул. Солом`янська, 2А, суддя ОСОБА_9 повторно підтвердив ОСОБА_10, що одержання неправомірної вигоди залежить від ухвалення ним та іншими суддями колегії ОСОБА_5 та ОСОБА_11, рішення про задоволення апеляційної скарги у справі №757/27289/23-к та скасування арешту.

Того ж дня колегія суддів Київського апеляційного суду у складі ОСОБА_10, ОСОБА_5 та ОСОБА_11 у період з 15год 48хв по 17год 06хв постановила ухвалу про задоволення апеляційної скарги, поданої у справі №757/27289/23-к представником ПрАТ «Авіакомпанія Константа», скасувавши накладений судом першої інстанції арешт на майно.

28 листопада 2023 року о 08год 20хв ОСОБА_9, перебуваючи в салоні автомобіля LEXUS NX250, реєстраційний номер НОМЕР_1, що був припаркований неподалік АЗС «KLO» по вул. Преображенська в м.Києві, одержав від особи, яка діяла в інтересах апелянтів у судовій справі №757/27289/23-к, для себе та колегії суддів у справі неправомірну вигоду у розмірі 35 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом гривні до іноземних валют Національного банку України станом на 28 листопада 2023 року складало 1 267 606 грн, за ухвалення рішення про задоволення апеляційної скарги у згаданій справі.

Цього ж дня, о 08год 33хв, ОСОБА_9, перебуваючи у своєму службовому кабінеті №1905 в адміністративній будівлі Київського апеляційного суду, у період з 08год 37хв по 08год 39хв розділив одержану неправомірну вигоду: 10 000 доларів США забрав собі як свою частку неправомірної вигоди, а 25 000 доларів США, відповідно до попередніх домовленостей із ОСОБА_10 та іншими членами організованої групи, помістив до картонної коробки з-під алкогольного напою «віскі». Після цього ОСОБА_9 о 10год 59хв поклав картонну коробку з неправомірною вигодою до паперового пакету темного кольору, вийшов зі свого службового кабінету та заніс її до службового кабінету №1502, яким користується суддя ОСОБА_10, де передав йому, а останній одержав неправомірну вигоду у розмірі 25 000 доларів США для подальшого її розподілу між ним та іншими учасниками організованої групи.

О 20год 16хв одержану частину неправомірної вигоди у сумі 25 000 доларів США ОСОБА_10 заніс до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

У період з 20год 34хв 28 листопада 2023 року по 09год 27хв 29 листопада 2023 року, перебуваючи за адресою місця свого проживання, ОСОБА_10 розподілив частину неправомірної вигоди у розмірі 25 000 доларів США: 8 400 доларів США залишив собі, а решту неправомірної вигоди у сумі 16 600 доларів США виокремив для передачі іншим учасникам організованої групи ОСОБА_5 та ОСОБА_11 у рівних частинах, тобто по 8 300 доларів США кожному.

Водночас, з метою приховування слідів імовірного кримінального правопорушення та ускладнення відстеження руху неправомірної вигоди, ОСОБА_10 замінив одержані від ОСОБА_9 гроші, які призначалися для розподілу між іншими учасниками організованої групи, у розмірі 16 600 доларів США на аналогічну суму доларів США, які перебували у нього за місцем проживання.

29 листопада 2023 року об 11год 35хв ОСОБА_10, відповідно до попередніх домовленостей між членами організованої групи, перебуваючи у своєму службовому кабінеті №1502, у приміщенні Київського апеляційного суду передав, а ОСОБА_5 одержав передбачену для нього частину неправомірної вигоди в розмірі 8300 доларів США.

Цього ж дня об 11год 51хв ОСОБА_10, відповідно до попередніх домовленостей між членами організованої групи, перебуваючи у своєму службовому кабінеті №1502, у приміщенні Київського апеляційного суду, завершуючи розподіл та передачу одержаної неправомірної вигоди між всіма учасниками організованої групи, передав, а ОСОБА_11 одержав частину неправомірної вигоди у розмірі 8300 доларів США.

З огляду на викладене сторона обвинувачення вважає, що в діях ОСОБА_5 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28 ч.4 ст.368 КК.

30 листопада 2023 року заступник Генерального прокурора керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури склав повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 368 КК, яке цього ж дня було вручене згідно з вимогами статей 278, 481 КПК.

Повідомлення про підозру містить, зокрема, такі відомості: зміст підозри, правову кваліфікацію та стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа. Зі змісту повідомлення про підозру слідує, що в ньому логічно та послідовно викладені фактичні обставини можливого вчинення кримінального правопорушення.

На підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_5 сторона обвинувачення серед іншого надала:

- протокол огляду від 30 листопада 2023 року, у якому зафіксовані дані щодо огляду судової справи №757/27289/23-к та встановлено перебіг її розгляду (т.2 а.п.50-66);

-протокол зарезультатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії (далі НСРД) аудіо-, відеоконтролю особи від 30 листопада 2023 року щодо ОСОБА_9, у якому зафіксовано як ОСОБА_9, прийшовши у свій службовий кабінет переклав частину коштів в подарункове пакування для алкогольного напою, попередньо виклавши частину грошей собі, далі помістив коробку в подарункове пакування у свою сумку, вийшовши з нею з кабінету (т.2 а.п.213-225);

- протокол за результатами проведення НСРД аудіо-, відеоконтролю особи від 30 листопада 2023 року щодо ОСОБА_10, у якому зафіксовані розмови ОСОБА_10 із ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_5, зі змісту яких встановлено наступне.

13 листопада 2023 року ОСОБА_10 та ОСОБА_9 погоджують одержання колегією суддів, яка здійснює розгляд справи №757/27289/23-к, неправомірної вигоди від особи, яка діяла в інтересах апелянтів у судовій справі (ПрАТ «Авіакомпанія Константа») в розмірі 25 тисяч доларів США. (т.2 а.п.227-230);

15 листопада 2023 року ОСОБА_10 та ОСОБА_9 обговорюють справу №757/27289/23-к, її відкладення на два тижні (т.2 а.п.231-234);

16 листопада 2023 року ОСОБА_10 розповідає ОСОБА_11, що до нього підходили у справі ПрАТ «Авіакомпанія Константа» та просять скасувати арешт (т.2 а.п.234, 235);

23 листопада 2023 року ОСОБА_10 обговорює з ОСОБА_5 справу №757/27289/23-к та повідомляє, що до нього підходив ОСОБА_9, який повідомив про суму за скасування арешту в розмірі 25 000 доларів США. У свою чергу ОСОБА_5 повідомив, що йому пропонували за це питання 15 000 доларів США (т.2 а.п.238-240);

27 листопада 2023 року ОСОБА_10 отримав від ОСОБА_9 підтвердження, що нічого не змінилось по домовленості про скасування арешту з 2-ох літаків (т.2 а.п.244);

28 листопада 2023 року ОСОБА_9 приносить ОСОБА_10 паперовий пакет, в якому коробка з-під алкогольного напою (віскі) з неправомірною вигодою всередині в розмірі 25 000 доларів США, після чого ввечері після 20 години ОСОБА_10 виходить з кабінету з предметом неправомірної вигоди (т.2 а.п.246);

29 листопада 2023 року ОСОБА_10 по черзі у своєму кабінеті передає ОСОБА_5 та ОСОБА_11 їхні частки неправомірної вигоди у конверті з рекламою інтернету та в упакуванні від кави (т.2 а.п.251, 252);

-протокол зарезультатами проведення НСРД аудіо-, відеоконтролю особи від 29 листопада 2023 року щодо ОСОБА_9, у якому зафіксовано спілкування 27 листопада 2023 року з ОСОБА_13, під час якої ОСОБА_9 запевняє, що апеляційна скарга ПрАТ «Авіакомпанія Константа» буде задоволена в повному обсязі відповідно до попередньої домовленості передачі неправомірної вигоди в розмірі 35 000 доларів США 5 000 доларів США частка ОСОБА_9, інші 30 000 доларів США колегії суддів, а 28 листопада 2023 року ОСОБА_13 передає ОСОБА_9 обумовлену суму неправомірної вигоди (т.2 а.п.261-263);

- протокол за результатами проведення НСРД контролю за вчинення злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 29 листопада 2023 року відносно ОСОБА_9 (т.2 а.п.254-259);

- протокол обшуку автомобіля SSANG YONG KORANDO, реєстраційний номер НОМЕР_2, від 29 листопада 2023 року, під час якого виявлено та вилучено гроші в сумі 8 300 доларів США у пачці з-під кави, які ймовірно є обміняною частиною неправомірної вигоди, одержаної ОСОБА_11 від ОСОБА_10 (т.2 а.п.181-185);

- протокол обшуку від 29 листопада 2023 року за місцем проживання ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1, під час якого виявлено та вилучено гроші в сумі 24 800 доларів США (т.2 а.п.193-195);

- протокол обшуку від 29 листопада 2023 року автомобіля BMW, реєстраційний номер НОМЕР_3, під час якого виявлено та вилучено гроші в сумі 8 300 доларів США у рекламному проспекті «Твій оператор зв`язку КАНКОМ волокно-оптична мережа» (т.2 а.п.186-192);

- протокол обшуку від 29 листопада 2023 року за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2, під час якого виявлено та вилучено кошти в сумі 10 000 доларів США (т.2 а.п.202-212).

Колегія суддів вважає, що надані слідчому судді стороною обвинувачення докази на підтвердження наявності обґрунтованої підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку щодо ймовірної можливості вчинення ОСОБА_5 вищевказаного кримінального правопорушення.

Отже доводи сторони захисту про відсутність у матеріалах провадження достатніх доказів стосовно причетності ОСОБА_5 до можливого вчинення вказаного кримінального правопорушення є безпідставними та спростовуються вищезазначеними матеріалами.

За таких умов, всупереч доводам апеляційної скарги, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, в тому числі розсекречені матеріали проведених НСРД, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_5, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, з точки зору достатності та взаємозв`язку, прийшов до правомірного висновку про наявність у провадженні доказів, які на час розгляду клопотання свідчать про наявність обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, оскільки об`єктивно зв`язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити вищевказане кримінальне правопорушення за викладеними у повідомленні про підозру обставинами, тобто про те, що підозра на даному етапі є обґрунтованою.

Перевіряючи вмотивованість висновків слідчого судді щодо існування ризиків, неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу та визначення розміру застави, суд зазначає наступне.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому провадженні,перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (ч.1 ст.177 КПК).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищевказані дії (ч.2 ст.177 КПК).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки існування у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного ОСОБА_5 таких ризиків: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, приховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення.

Суд погоджується із мотивами ухвали слідчого судді щодо встановлення зазначених ризиків перешкоджання кримінальному провадженню, в той же час стосовно доводів апеляційної скарги щодо їх необґрунтованості зазначає наступне.

Відносно наявності ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, передбаченого ч.3 ст.28, ч.4 ст.368 КК, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна, тобто існує ймовірність притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення при визначенні ризику переховування. Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у невизначеному майбутньому із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий корупційний злочин робить цей ризик достатньо високим.

Наведена слідчим суддею обставина, з якою погоджується колегія суддів, особливо підвищує ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Зазначена обставина може свідчити про можливість особи переховуватися від органів досудового розслідування чи суду у поєднанні з тяжкістю можливого покарання. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема позицією, викладеною у рішенні «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v. Bulgaria) від 26 червня 2001 року, §80, 81, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, однак, тяжкість обвинувачень сама по собі не може бути виправданням тривалих періодів запобіжного ув`язнення.

Відтак, тяжкість можливо скоєного злочину не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись слідчим суддею під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу.

Так, слідчим суддею взято до уваги значні статки підозрюваного ОСОБА_5, які він заробив за час перебування на посаді судді, зокрема, за період з 2017 по 2022 рік отримано дохід понад 11 млн грн., у власності підозрюваного перебуває квартира, житловий будинок, гараж, три земельні ділянки, автомобіль, у власності його матері є дві квартири та чотири земельні ділянки.

З огляду на майновий стан родини ОСОБА_5, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що останній зможе переховуватись від органу досудового розслідування, у тому числі за кордоном.

Також слідчим суддею враховано наявність у ОСОБА_5 паспорту громадянина України для виїзду за кордон, вік підозрюваного (63 роки), з урахуванням якого на нього не поширюються обмеження виїзду за кордон в умовах воєнного стану. При цьому, на переконання колегії суддів, надані стороною захисту документи не свідчать про фактичне прийняття паспорту міграційною службою на зберігання.

Всупереч доводам апеляційної скарги, наявність у підозрюваного нагород від голови Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, прикордонних військ, Всеукраїнської організації ветеранів-прикордонників, Державної прикордонної служби України, подяки Київської міської державної адміністрації тощо, свідчить не тільки про позитивну характеристику особи, а й про наявність у нього знайомств у різних відомствах та органах, які імовірно може використати задля переховування від органу досудового розслідування та/або суду, про що обґрунтовано зазначив слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі.

Наведені вищефактичні даніцього кримінальногопровадження,особисті обставинипідозрюваногота тяжкість можливого покарання в сукупності дають суду підстави дійти висновку про існування ризику переховування від органу досудового розслідування або/та суду, а тому слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку щодо існування на даному етапі кримінального провадження цього ризику.

Щодоризику знищення,приховування абоспотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачаєтьсяз оскаржуваногорішення,оскільки начас розглядуклопотання ОСОБА_5 не відстороненийвід здійсненняправосуддя,він маєдоступ доавтоматизованої системидокументообігу суду,а томує імовірністьтого,що вінможе яксамостійно,так іза допомогоюінших осібнамагатись внестизміни велектронні документи, будучи суддеюта маючивеликий професійнийта життєвийдосвід,розуміючи специфікуроботи правоохороннихта судовихорганів,використовуючи власнийавторитет,не виключеноризик спробзнищення чиспотворення матеріалівсудової справи№757/27289/23-к,у якійпостановлено ухвалу,за яку,у томучислі ОСОБА_5 імовірно заверсією сторониобвинувачення отримавнеправомірну вигоду.

На переконання колегії суддів, зазначені обставини дають підстави вважати про наявність у підозрюваного відповідних можливостей, а тому слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку щодо існування на даному етапі кримінального провадження зазначеного ризику.

В обґрунтування наявності ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні слідчий суддя звернув увагу на імовірний вплив ОСОБА_5 на інших підозрюваних, зокрема і з метою того, щоб сформувати спільну позицію щодо зафіксованих під час досудового розслідування обставин імовірного вчинення кримінального правопорушення. Крім того, частина свідків, на яких за версією прокурора може впливати ОСОБА_5, є працівниками апарату Київського апеляційного суду, а тому, беручи до увагу їх підпорядкованість судді та його авторитет, цілком імовірно, що на прохання чи тиск зі сторони ОСОБА_5 свідки можуть змінити свої показання або ж взагалі відмовитись від їх надання.

Наведене дає підстави обґрунтовано припускати про наявність можливої координації та взаємозв`язків між підозрюваними, при цьому інші можливі співучасники можуть розробляти та узгоджувати спільні заходи щодо здійснення впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.

До того ж, при оцінці існування цього ризику слідчий суддя виходив із передбаченої КПК процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до якої спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.1, 2 ст.23, ст.224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею, і не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст.95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Враховуючи наведене, колегія суддів переконана в існуванні загрози того, що ОСОБА_5, не будучи обмеженим у вільному спілкуванні з вказаними особами, може здійснювати на них вплив з метою спонукання їх до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм можуть бути відомі щодо його можливої участі у вчиненні кримінального правопорушення для уникнення кримінальної відповідальності.

З цих підстав слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про наявність на даному етапі кримінального провадження зазначеного ризику.

Також суд вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про наявність ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки підозрюваний,з оглядуна йогона йогопрофесійний досвідта обізнаністьз тактикоюі методамироботи правоохороннихорганів щодоспособів тапорядку збираннядоказів у кримінальному провадженні, не будучи позбавленим волі, особливо на первинній стадії після повідомлення про підозру, зможе використати знання та досвід з метою перешкоджання кримінальному провадженню.

Отже, враховуючи посаду та тривалий досвід роботи підозрюваного, тісні зв`язки серед службових осіб різних правоохоронних та інших державних органів, відповідний авторитет серед суддів та працівників суду, на переконання колегії суддів висновок слідчого судді щодо наявності вказаного ризику є обґрунтованим.

В обґрунтування наявності ризику вчинення іншого кримінального правопорушення слідчий суддя взяв до уваги відомості, зафіксовані при проведенні НСРД, а саме розмови ОСОБА_5 з ОСОБА_10 щодо імовірного обговорення останніми можливості скасування арешту майна за неправомірну вигоду в цій же справі в іншому розмірі.

Водночас, незважаючи на критичну оцінку слідчим суддею доводів прокурора щодо системності дій ОСОБА_5 через розслідування лише одного факту імовірного отримання особою неправомірної вигоди слід зазначити, що характер та зміст зафіксованої розмови з використанням обривків фраз, цифр без конкретизації, із застосовуванням завуальованих виразів «підходили люди» та інш. може свідчити про ймовірність відповідного спілкування між підозрюваними з приводу прийняття узгоджених рішень цими особами і раніше.

Суд погоджується з такими висновками слідчого судді та зауважує що хоч ці обставини не є свідченням винуватості, проте в контексті зазначеного значно підвищують ймовірність вчинення підозрюваним інших кримінальних правопорушень.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що сторона обвинувачення довела у судовому засіданні наявність достатніх підстав вважати, що існують передбачені ст.177 КПК ризики, на які вказували детектив та прокурор. Твердження сторони захисту в апеляційній скарзі про відсутність в матеріалах клопотання доказів, що підтверджують наявність встановлених слідчим суддею ризиків, на цьому етапі досудового розслідування вказаних висновків слідчого судді не спростовують.

Також, всупереч доводам сторони захисту, при вирішенні питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідчий суддя на підставі наданих сторонами матеріалів надав належну оцінку в сукупності всім обставинам, що враховуються при обранні запобіжного заходу, передбаченим ст.178 КПК, та дійшов обґрунтованого висновку, що такі відомості про особу підозрюваного не спростовують висновків про високу ймовірність перешкоджання кримінальному провадженню і необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Отже, перевіряючи обґрунтування слідчого судді щодо наявності передбачених ст.177 КПК ризиків, колегія суддів встановила належне та детальне обґрунтування слідчим суддею наявності кожного із зазначених ризиків в оскаржуваній ухвалі, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушень, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, фактичні обставини провадження та дані про особу підозрюваного, в тому числі про його сімейний, майновий стан та стан здоров`я, а також інші обставини, передбачені ст.178 КПК.

Суд також звертає увагу, що в цьому провадженні тримання під вартою підозрюваного не є для нього безальтернативним запобіжним заходом, адже передбачає в якості альтернативи заставу.

Так, відповідно до ч.4 ст.182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 КПК. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Як встановлено вище, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні у особливо тяжкого кримінального правопорушення, а тому враховуючи положення п.3 ч.5 ст.182 КПК розмір застави щодо нього за загальним правилом мав би визначатися у межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас, відповідно до ч.5 вказаної статті, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні, зокрема, особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Колегія суддів погоджується із висновком, зазначеним в оскаржуваному рішенні, щодо виключності випадку, яка обумовлюється обставинами та тяжкістю можливо вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення, статками ОСОБА_5, при цьому передбачений КПК для особливо тяжкого злочину максимальний розмір застави (805 200 грн) не здатний належним чином забезпечувати його процесуальну поведінку, позаяк втрата цієї суми не буде надмірним тягарем та належним стримуючим фактором задля запобігання установленим ризикам.

При визначенні розміру застави як альтернативного запобіжного заходу в 1862 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 4 997 608 грн., слідчим суддею враховано встановлені під час розгляду клопотання ризики, відомості щодо фінансового стану підозрюваного, його статусу судді, наявність у власності рухомого та нерухомого майна, набутого за час роботи, авторитету та зв?язків.

Таким чином, слідчим суддею обґрунтовано визначено заставу, розмір якої, на думку колегії суддів, всупереч доводам апеляційної скарги та поясненням сторони захисту не є завідомо непомірним для підозрюваного та зможе гарантувати належне виконання особою процесуальних обов`язків. Надані стороною захисту, в тому числі під час апеляційного розгляду, відомості щодо матеріального становища підозрюваного та висловлені в судових засіданнях відповідні доводи вищевказаних висновків не спростовують.

Не залишились без оцінки суду і позиція сторони захисту щодо неправильного обрахування та визначення строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме на 60 днів до 08 лютого 2024 року.

В обґрунтування зазначеного захисник посилався на те, що 30 листопада 2023 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у цьому кримінальному провадженні, а тому строк досудового розслідування у ньому спливає 30 січня 2024 року. Разом з цим, сторона захисту стверджує, що відповідно до визначених КПК імперативних вимог, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не може перевищувати не тільки 60 діб, але й граничний строк досудового розслідування.

Колегія суддів критично ставиться до таких тверджень захисника з огляду на ч.1 ст.197 КПК, відповідно до якої строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Разом з цим, обмеження строку тримання під вартою тривалістю досудового розслідування врегульовано положеннями ч.3 ст.197 КПК та на відміну від вирішуваного слідчим суддею питання, стосується випадків саме продовження строку тримання під вартою з огляду на тяжкість розслідуваних у кримінальному провадженні злочинів.

Крім того, підозрюваний на час розгляду апеляційної скарги знаходиться під дією запобіжного заходу у вигляді застави, який є безстроковим. Також підозрюваний пояснив, що його право на свободу не може бути порушено застосованим запобіжним заходом у вигляді тримання під вартою, оскільки цей запобіжний захід вже не діє.

У цьому аспекті суд звертає увагу, що із закінченням строку досудового розслідування дія запобіжного заходу має припинитися відповідно до рішення про закриття кримінального провадження (ст.283 КПК), у разі ж відкриття матеріалів досудового розслідування цей строк припиняє обраховуватися (ч.5 ст.219 КПК).

З урахуванням викладеного, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів з перевищенням строку досудового розслідування не може само по собі порушувати права підозрюваного.

З цих підстав колегія суддів не вбачає порушень КПК за наведеними доводами сторони захисту.

Також колегія суддів відхиляє доводи захисника щодо порушення право на рівність сторін і змагальне провадження.

Відповідно до ч.4 ст.193 КПК, якою також врегульовано порядок розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, за клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя, суд має право заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу.

З огляду на вказану правову норму, колегія суддів також не вбачає порушень в діях слідчого судді під час розгляду заяви про відвід прокурора, що виразились в дослідженні відеозапису, наданого прокурором у судовому засіданні, на який він посилався на спростування доводів захисника щодо заявленого відводу.

Щодо заявлених захисником порушень слідчим суддею строків розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, права на захист та розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою незалежним і безстороннім судом, колегія суддів вбачає взаємозв`язок між зазначеними доводами та зауважує на такому.

Так, слушними є посилання про розгляд клопотання слідчим суддею не пізніше 72 годин з моменту надходження до суду, однак нормами КПК прямо не визначено алгоритму процесуальної поведінки слідчого судді у разі спливу строку розгляду клопотання під час його розгляду, так само і не зазначено яке рішення має прийняти слідчий суддя у зв`язку з цим. Натомість у даному випадку, на переконання колегії суддів, розгляд слідчим суддею клопотання поза межами визначених ст.186 КПК строків обумовлений необхідністю повного, всебічного розгляду клопотання з урахуванням активної позиції сторони щодо реалізації своїх прав розгляду клопотань, заяв, заслуховування доводів учасників, з урахуванням в тому числі вимушених перерв у розгляді (неявки без поважних причин інших захисників та залишенням адвокатом ОСОБА_6 судового засідання без дозволу слідчого судді, що призвело до необхідності оголошення перерви та залучення підозрюваному адвоката з центру безоплатної вторинної допомоги). Відтак вбачається, що слідчий суддя в установлений процесуальними нормами порядок належним чином вживав усіх заходів для розгляду цього клопотання у передбачений КПК строк.

У зв`язку з чим, колегія суддів приходить до висновку про формальне порушення слідчим суддею вимог кримінального процесуального закону щодо строків розгляду клопотання, однак, враховуючи обставини справи колегія суддів вважає, що ці порушення в даному випадку не є істотними, оскільки не впливають на правильність та обґрунтованість судового рішення, та є наслідком необхідності всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин з належним вирішенням поставлених учасниками провадження перед слідчим суддею питань, в тому числі необхідності термінового залучення захисника з центру безоплатної вторинної допомоги через залишення захисником ОСОБА_6 судового засідання.

Також колегія суддів визнає неспроможними посилання особи на необґрунтованість рішень слідчого судді за наслідками поданих заяв про відводи, оскільки зазначені рішення не підлягають окремому апеляційному оскарженню, порушень КПК при їх прийнятті, як і обставин, які викликають обґрунтовані сумніви в упередженості слідчого судді або учасників кримінального провадження особами, якими заявлялися відводи, не зазначено та колегією суддів не встановлено. А тому колегія суддів не вбачає порушень права на розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою незалежним і безстороннім судом.

Не погоджується колегія суддів і з твердженням щодо безпідставної відмови слідчим суддею у задоволенні клопотань сторони захисту про виклик та допит свідків, витребування доказів на підтвердження своєї позиції щодо необґрунтованості клопотання про застосування запобіжного заходу.

Відмова в зазначених клопотаннях є наслідком прийняття слідчим суддею відповідних рішень саме за належним розглядом викладених у них стороною захисту доводів по суті та не є свідченням їх фактичного нерозгляду.

Вказані обставини перевірені колегією суддів як за наслідками оцінки відповідних доводів апеляційної скарги, так і розгляду тотожних за змістом клопотань, поданих стороною захисту під час апеляційного провадження.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення не встановлено неповноти судового розгляду, доводи в цій частині фактично зводяться до незгоди із висновками, викладеними в оскаржуваному рішенні.

В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи сторони захисту, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, ст.6 §1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені. При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі та висловленими стороною захисту під час апеляційного розгляду, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Керуючись статтями 177, 178, 182, 183, 404, 405, 407, 409, 412, 532 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08 грудня 2023 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

_______________ _______________ _______________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3