Документ № 115888894

справа № 991/10522/23

провадження №11-сс/991/974/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1,

суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,

захисника ОСОБА_5,

прокурора ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 грудня 2023 року про арешт майна,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №52023000000000547 від 02 листопада 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28, ч.4 ст.368 КК.

30 листопада 2023 року до Вищого антикорупційного суду детективом НАБУ за погодженням прокурора САП подано клопотання про арешт майна, вилученого 29 листопада 2023 року при проведенні обшуків квартири за місцем проживання ОСОБА_7 та його службового кабінету, яке мотивовано необхідністю забезпечення збереження речових доказів та можливої конфіскації майна як виду покарання у випадку визнання особи винуватою у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 грудня 2023 року вказане клопотання детектива задоволено частково, накладено арешт (з тимчасовим позбавленням власника (володільця) права на відчуження, розпорядження та користування) на тимчасово вилучене у майно у ОСОБА_7 під час проведення вказаних обшуків, а саме: гроші у сумі 10 000 доларів США, які є предметом неправомірної вигоди купюрами по 100 доларів кожна з відповідними серіями та номерами; гроші у сумі 23 900 доларів США купюрами по 100 доларів США; гроші у сумі 3 400 доларів США купюрами по 100 доларів США.

Вимоги апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, вважаючи його таким, що постановлено внаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, захисник підозрюваного ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_5 звернувся з апеляційною скаргою, за вимогами якої просив скасувати ухвалу слідчого судді від 05 грудня 2023 року в частині накладення арешту на грошові кошти в сумі 23 900 доларів США та грошових коштів в сумі 3 400 доларів США та постановити в цій частині нову ухвалу про відмову в задоволенні клопотання детектива.

В обґрунтування апеляційної скарги та доповнень до неї захисник зазначив наступні доводи.

Вирішуючи питання про накладення арешту на грошові кошти в сумі 23 900 доларів США та грошові кошти в сумі 3 400 доларів США, які були вилучені 29 листопада 2023 року в ході невідкладного обшуку за місцем мешкання родини ОСОБА_7 та у приміщенні його службового кабінету судді Київського апеляційного суду, слідчий суддя дійшов висновку, що грошові кошти вилучено законно та вони підлягають арешту з метою забезпечення можливої конфіскації як виду покарання в разі ухвалення в майбутньому обвинувального вироку відносно ОСОБА_7, оскільки санкція кримінального правопорушення за ч.4 ст.368 КК, у вчиненні якого підозрюється особа, передбачає конфіскацію майна.

Такий висновок слідчого судді про законність вилучення грошових коштів під час обшуку з метою їх арешту для забезпечення можливої конфіскації у майбутньому не відповідає положенням ст.234 КПК, відповідно до яких обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Здійснення обшуку з метою відшукання та вилучення майна для забезпечення виконання можливого вироку у майбутньому в частині конфіскації майна КПК не передбачено.

На час проведення обшуків взагалі не було відомо, чи підозрюватиме орган досудового розслідування ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачає конфіскацію майна, оскільки про таку підозру йому повідомили після вилучення коштів тільки наступного дня.

За наведених обставин, вилучення коштів під час обшуку для їх арешту з метою забезпечення конфіскації майна підозрюваного як виду покарання, на переконання захисника, очевидно суперечить вимогам абз.2 ч.1 ст.170, 233, 234 КПК, а тому слідчий суддя безпідставно арештував їх, хоча зобов`язаний був повернути особам, у яких вони вилучені.

Позиції учасників провадження.

Захисник підозрюваного ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити її у повному обсязі з зазначених у ній підстав.

Прокурор ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Мотиви та висновки суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст.16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно з положеннями ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.94, 132, 173 КПК повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 цього Кодексу), наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, за вчинення якого, у разі визнання особи винуватою, суд може призначити покарання у виді конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.3 ч.2 ст.170 цього Кодексу), розумність та співмірність обмеження права власності завданням провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

При перегляді оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, дослідивши надані матеріали, дійшла наступних висновків.

Не погоджуючись з доводам сторони захисту щодо відсутності підстав для накладення арешту, суд виходить з наступного.

Під час проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка перебуває у власності ОСОБА_7 та ОСОБА_8, окрім грошей, які є предметом неправомірної вигоди у сумі 10 000 доларів США, вилучено також кошти у сумі 23 900 доларів США купюрами по 100 доларів США.

Також під час проведення обшуку службового кабінету судді ОСОБА_7 №1906-1905, розташованого у приміщенні Київського апеляційного суду вилучено, зокрема кошти у сумі 3 400 доларів США купюрами по 100 доларів США.

Підставами для задоволення клопотання детектива про арешт майна слідчим суддею в оскаржуваному рішенні зазначено необхідність збереження речових доказів та забезпечення подальшої можливої конфіскації майна, що відповідає змісту положень п.1, 3 ч.2 ст.170 КПК, які передбачають мету застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для накладення арешту на вилучені при проведені обшуку грошові кошти, відшукані за місцем проживання підозрюваного.

Відповідно до ч.5 ст.170 КПК у випадку, передбаченому п.3 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

30 листопада 2023 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28 ч.4 ст.368 КК, санкція якої встановлює додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Згідно з доводами апеляційної скарги захисник не посилався на необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри у вчиненні злочину.

Враховуючи встановлені вищенаведені обставини, колегія суддів констатує наявність правової підстави для накладення арешту на належні підозрюваному грошові кошти для забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту про незаконність вилучення грошових коштів при проведенні невідкладних обшуків для їх арешту з метою забезпечення конфіскації майна підозрюваного як виду покарання.

Рішення про необхідність вилучення при проведенні обшуку речей та документів приймає безпосередньо особа, яка проводить обшук. Так, відповідно до ч.7 ст.236 КПК при проведенні обшуку слідчий, прокурор має право, серед іншого, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження, із врахуванням обмежень, передбачених у ст.168 КПК.

Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду (ч.2 ст.168 КПК). Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом (ч.1 ст.167КПК). Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони, зокрема, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено (п.4 ч.2 ст.167 КПК).

Оскільки вилучення відбувалось на початковій стадії етапу досудового розслідування, враховуючи отримані стороною обвинувачення відомості за наслідками проведених до початку обшуків НСРД, колегія суддів дійшла висновку про наявність у особи, яка проводила невідкладні обшуки та вилучала грошові кошти, обґрунтованих та достатніх підстав вважати, що такі гроші одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено. Наявність або відсутність на той час письмового повідомлення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення не впливає на правомірність вилучення грошових коштів із зазначених підстав.

З огляду на встановлені обставини кримінального провадження, колегія суддів не вбачає порушень КПК за вказаними доводами сторони захисту,

Також колегія суддів визнає неприйнятними доводи апеляційної скарги щодо можливо порушення права власності третьої особи, щодо майна якої вирішено питання про арешт, а саме доньки ОСОБА_7 - ОСОБА_8 .

Як убачається зі змісту апеляційної скарги та доданих до неї письмових документів на підтвердження повноважень, вона подана адвокатом ОСОБА_5 як захисником підозрюваного ОСОБА_7 в інтересах останнього, проте за викладених обставин зазначені вище доводи апеляційної скарги стосуються інтересів третьої особи - ОСОБА_8, яка з відповідною апеляційною скаргою не зверталась та не уповноважувала будь-яку особу на представлення її інтересів під час даного апеляційного перегляду оскаржуваного рішення.

Відповідно до положень, визначених у ст.24 КПК кожному гарантується право на перегляд ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПК, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Отже, здійснити перевірку в апеляційному порядку ухвали слідчого судді в частині, яка може стосуватися прав, в тому числі власності, інших, крім підозрюваного у цьому провадженні, осіб без їх апеляційних скарг є неможливим, оскільки це порушуватиме зазначене у ст.24 КПК право особи, яка не зверталась до суду з відповідним зверненням про перегляд рішення, що стосується її прав, а тому рішення слідчого судді не може бути скасовано або змінено колегією суддів в частині накладення арешту на майно або частину майнових прав такої особи за відсутності її власного волевиявлення на це.

При цьому слід зазначити, що вказані особи не позбавлені права оскаржити судове рішення про арешт майна або звернутися із відповідним клопотанням до слідчого судді в порядку ст.174 КПК як можливі власники/співвласники майна.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, доводи апеляційної скарги стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слід визнати непереконливими, доказів негативних наслідків обраного заходу забезпечення особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано та під час апеляційного розгляду не встановлено.

Відтак, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Керуючись ст.392, 404, 422, 532 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 грудня 2023 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

_______________ _______________ _______________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3