- Головуючий суддя (ВАКС) : Крикливий В.В.
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
Справа № 758/3123/16-к
Провадження № 1-кп/910/49/19
УХВАЛА
22 грудня 2023 року місто Київмісто Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів: головуючого ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3,
за участю: секретарів судового засідання: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, прокурорів: ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, захисників: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, обвинуваченого ОСОБА_14,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 52016000000000052 за обвинуваченням ОСОБА_14 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,
в с т а н о в и в:
Вироком Вищого антикорупційного суду ОСОБА_14 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
Під час судового розгляду адвокатом ОСОБА_13 вчинені дії, які є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Мотиви суду
Відповідно до ч. 1 ст. 45 КПК України захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію).
Статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатом є фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. У частині першій статті 6 згаданого Закону вказується, що адвокатом може бути фізична особа, яка, зокрема, отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Згідно із ст. 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов`язаний, зокрема: 1) дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики; 2) на вимогу клієнта надати звіт про виконання договору про надання правової допомоги; 3) невідкладно повідомляти клієнта про виникнення конфлікту інтересів; 4) підвищувати свій професійний рівень; 5) виконувати рішення органів адвокатського самоврядування; 6) виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством та договором про надання правової допомоги.
Також діяльність захисника має відповідати Правилам адвокатської етики, затвердженим Звітно?виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017 (далі - ПАЕ, Правила), які вказують на таке.
У Преамбулі до Правил зазначено, що вони слугують обов`язковою для використання адвокатами системою орієнтирів при збалансуванні, практичному узгодженні своїх багатоманітних, іноді суперечливих професійних прав та обов`язків відповідно до статусу, основних завдань адвокатури і принципів її діяльності, визначених Конституцією України, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими законодавчими актами, а також закріплюють єдину систему критеріїв оцінки етичних аспектів поведінки адвоката.
Відповідно до ст. 2 ПАЕ дія Правил поширюється на: 1) всі види адвокатської діяльності та в частині, визначеній Правилами, - на іншу діяльність (дії) адвоката, в тому числі соціально?публічну діяльність адвоката, яка може вступити в суперечність з професійними обов`язками адвоката, або підірвати престиж адвокатської професії; 2) всіх адвокатів України, адвокатів іноземних держав, що внесені до Єдиного реєстру адвокатів України, а також адвокатів України, право на заняття адвокатською діяльністю яких зупинено в передбаченому законом порядку; 3) адвокатів - членів органів адвокатського самоврядування, помічників та стажистів адвокатів, інших осіб, які перебувають у трудових відносинах з адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) у частині, яка застосовна до їх діяльності; 4) відносини, що виникли або існують після їх прийняття.
Всією своєю діяльністю адвокат повинен стверджувати повагу до адвокатської професії, яку він уособлює, її сутності та громадського призначення, сприяти збереженню та підвищенню поваги до неї в суспільстві. Адвокат не повинен вчиняти дій, спрямованих на підрив престижу адвокатури та адвокатської діяльності. При здійсненні професійної діяльності адвокат зобов`язаний дотримуватись загальноприйнятих норм ділового етикету (ст. 12 Правил).
Згідно з положеннями статей 7, 19 ПАЕ адвокат не має права в своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству або цим Правилам.
Аналіз вищевказаних норм свідчить про те, що особа, складаючи присягу адвоката України, бере на себе зобов`язання неухильно дотримуватися Правил адвокатської етики, які, у свою чергу, регламентують підвищені, порівняно з пересічним громадянином, вимоги до її поведінки не тільки під час виконання безпосередньо професійних обов`язків, а й у приватному житті.
За змістом ч. 2 ст. 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» дисциплінарним проступком адвоката є: 1) порушення вимог несумісності; 2) порушення присяги адвоката України; 3) порушення правил адвокатської етики; 4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов`язків; 6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування; 7) порушення інших обов`язків адвоката, передбачених законом.
З матеріалів справи вбачається, що 12.05.2023 у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_14 закінчено з`ясування обставин справи та перевірку їх доказами, після чого відкрито судові дебати (т. 22 а.с. 62), а 04.09.2023 оголошено їх закінченими (т. 23 а.с. 53).
22.05.2023 на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 22.05.2023 серії АІ № 1208480 до участі у справі в якості захисника обвинуваченим залучено адвоката ОСОБА_13 (т. 22 а.с. 99).
Під час здійснення захисту адвокат ОСОБА_13 вчинив дисциплінарні проступки, які виразилися в 1) діях, спрямованих на затягування судового розгляду, та в 2) порушенні порядку у залі судового засідання, невиконання розпоряджень головуючого, за таких обставин.
(І) Щодо дій, спрямованих на затягування судового розгляду
Так, оцінюючи поведінку учасників кримінального провадження, слід враховувати належне виконання ними своїх процесуальних обов`язків (зокрема, щодо явки за судовим викликом, дотримання умов обраного запобіжного заходу, надання у передбачених законом спосіб доказів тощо), існування випадків зловживання процесуальними правами тощо. При цьому слід враховувати, що використання процесуальних прав, зокрема, заявлення клопотань, скарг, не може розцінюватися як перешкоджання здійсненню провадження, за винятком випадків, коли йдеться про зловживання правом.
Під зловживанням правом в теорії права класично розуміють дії: 1) переважним мотивом яких є заподіяння шкоди; 2) здійснення яких є абсолютно нераціональним з огляду на відсутність будь-якого законного інтересу у здійсненні права, або ж його здійснення завдає шкоди іншому; 3) право реалізується з ціллю, відмінною від тієї, для якої воно існує.
Заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі галузі права (ухвала Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 676/7346/15?к), зокрема на кримінальне судочинство. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) оголошує неприйнятною будь?яку індивідуальну заяву, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на подання заяви (частина третя статті 35 Конвенції). До одного із випадків зловживання правом на подання заяви ЄСПЛ відносить подання явно сутяжницької заяви або такої, що позбавлена реальної мети. Так, вважається зловживанням той факт, коли заявник неодноразово подає до Суду сутяжницькі та явно необґрунтовані заяви (M. v. The United Kingdom; Philis v. Greese).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989, також вказував на недопустимість зневілювання ключового принципу - верховенства права у випадках, коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом.
Водночас, ЄСПЛ у своєму рішенні від 01.07.2014 у справі «S.A.S. проти Франції», § 66, визначив, що «зловживання правом» - це шкідливе здійснення права її власником в такий спосіб, який явно не відповідає або суперечить цілям, для яких таке право надане/створене.
Статтею 44 Правил адвокатської етики передбачено, що адвокат не повинен вчиняти дій, спрямованих на невиправдане затягування судового розгляду справи.
Відповідно ст. 42 Правил адвокатської етики, представляючи інтереси клієнта або виконуючи функцію захисника в суді, адвокат зобов`язаний дотримуватись вимог чинного процесуального законодавства, законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність, про судоустрій і статус суддів, іншого законодавства, що регламентує поведінку учасників судового процесу, а також вимог Правил.
Отже, адвокат не повинен вчиняти дій, спрямованих на невиправдане затягування судового розгляду, навіть у тому разі, коли затягування здійснюється в інтересах клієнта. Аналогічного висновку дійшла Вища кваліфікаційно?дисциплінарна комісія адвокатури (далі - ВКДКА) у рішенні від 26.06.2018 № VI?010/2018 [1].
Аналізуючи перебіг судових засідань та поведінку учасників провадження, Суд дійшов висновку, що на стадії судових дебатів адвокат ОСОБА_13 вдався до зловживання своїми процесуальними правами з метою затягування кримінального провадження.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 80 КПК України заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду.
Частиною третьою ст. 363 КПК України передбачено, що після з`ясування всіх обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами, а також вирішення клопотань сторін, суд постановляє ухвалу про перехід до судових дебатів.
Судові дебати є самостійною частиною розгляду кримінального провадження, їх основу складають промови учасників судового розгляду, в яких вони дають оцінку діям обвинуваченого, аналізують досліджені в суді докази, висловлюють висновки щодо винуватості чи невинуватості обвинуваченого, кваліфікації дій, міри покарання, вирішення цивільного позову та інших питань, що повинен вирішити суд при постановленні вироку.
З огляду на вкладене та враховуючи положення ст. 364 КПК України, під час судових дебатів, крім промов учасників судового провадження, будь-яких інших процесуальних дій, за винятком рішення про відновлення з`ясування обставин, чинним законодавством не передбачено. Стадія судових дебатів не передбачає розгляду клопотань та заяв, зокрема про відвід суддів (постанова Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 477/2923/14-к).
Втім, у період з 22.05.2023 по 31.07.2023 під час судових дебатів захисник ОСОБА_13 дев`ять разів подавав усні та письмові заяви про відвід колегії суддів та окремих суддів з посиланням на п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України.
Так, (1) 22.05.2023 на початку судового засідання адвокат ОСОБА_13 відводів до колегії суддів не заявляв. Але згодом, у цьому ж судовому засіданні, звернувся до суду із усною заявою про відвід колегії, яку вмотивував тим, що судом відхиленого його клопотання про відкладення судового засідання для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження (т. 22 а.с. 101).
Водночас, варто зазначити, що із заявою про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження ОСОБА_13 дійсно звернувся до суду 22.05.2023 (т. 22 а.с. 98), але знайомитися зі справою не квапився. Так, 23.05.2023 він ознайомився з першими шістьома з 22?ох томами справи.
02.06.2023 знову ознайомився із тими ж матеріалами, а 13.06.2023 ознайомився з наступними двома томами (7 та 8 том).
Наступного разу ОСОБА_13 прибув до суду лише 06.07.2023 та ознайомився з 9, 10 та 11 томами, а 21.07.2023 надав розписку, що ознайомився із усіма матеріалами справи (т. 22 а.с. 98 на звороті).
(2) 30.05.2023 ОСОБА_13 звернувся до суду з письмовою заявою про відвід суддів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яку вмотивував тим, що у судовому засіданні 22.05.2023 (в заяві помилково зазначено 23.05.2023) згадані судді вчинили дії, які, на думку захисника, завдали шкоду авторитету суддів та судової влади, та втрутилися (мовою оригіналу) «у відношення адвоката та клієнта та проявили зневагу до волевиявлення особи» (т. 22 а.с. 132).
Такого висновку ОСОБА_13 дійшов виходячи з того, що після оголошення захисником ОСОБА_11 заяви про розірвання договору про надання правничої (правової) допомоги з обвинуваченим ОСОБА_14 та заяви останнього про відмову від захисника ОСОБА_11, судом було роз`яснено правові наслідки таких заяв та з ініціативи обвинуваченого у судовому засіданні оголошено короткочасну перерву для конфіденційного спілкування ОСОБА_14 із своїми захисниками.
(3) 13.07.2023 ОСОБА_13 звернувся до суду з наступною письмовою заявою про відвід колегії суддів (т. 22 а.с. 237), яку вмотивував тим, що судді ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчинили дії, які, на думку захисника, завдали шкоду авторитету суддів та судової влади, що може вплинути на результати розгляду справи.
Такого висновку ОСОБА_13 дійшов виходячи з того, що, на його переконання, прийняття Вищим антикорупційним судом до свого провадження кримінальної справи стосовно ОСОБА_14 відбулося із порушенням процесуальних норм. А також, що на початку судового розгляду 23.01.2020, в порушення вимог ч. 2 ст. 349 КПК України, судом не було належно визначено обсяг та порядок дослідження доказів у справі.
Окрім того, захисник зазначив, що 16.06.2023 судом відмовлено у задоволенні його клопотання про відновлення з`ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами. Також, суд належним чином не відреагував на висловлені обвинуваченим припущення з приводу того, що під час його виступу у судових дебатах головуючий ОСОБА_1 та прокурор ОСОБА_7 обмінювалися смс?повідомленнями, тобто здійснювали позапроцесуальне спілкування.
Також, ОСОБА_13 зазначив, що під час судових засідань головуючий ОСОБА_1 (мовою оригіналу) «постійно веде себе агресивно, щодо мене як захисника, не дозволяє заявляти клопотання та відводи, доповнити заявами за новими обставинами, висловлює репліки на мою адресу з явною неповагою як до особи та свого "передбачення" тих чи інших моїх дій, заяв. Крім того, безпідставно і некоректно звинуватив мене в начебто неповазі до суду, щодо мого стилю одягу, що на звернення судді, шумно і різко встаю».
Зазначенні вище обставини, а також припущення ОСОБА_14 та ОСОБА_13, на переконання останнього, породжують сумніви в неупередженості колегії суддів, що є підставою для її відводу.
(4) 14.07.2023 ОСОБА_13 звернувся до суду із черговою письмовою заявою про відвід колегії суддів (т. 2 а.с. 244), в якій продублював свої доводи, викладені в наведених вище заявах про відвід від 22.05.2023, 30.05.2023 та 13.07.2023.
Окрім того, в якості додаткових підстав для відводу, ОСОБА_13 зазначив, що 22.05.2023 колегія суддів: 1) відмовила у задоволенні його клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні для підготовки письмової заяви про відвід, що змусило його заявляти її усно; 2) залишила без розгляду його заяву про відвід від 13.07.2023, а також 3) перенесла на стадію завершення судових дебатів розгляд клопотання захисника ОСОБА_10 про відновлення з`ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами.
(5) 18.07.2023 ОСОБА_13 звернувся до суду з письмовою заявою про відвід судді ОСОБА_1, яку вмотивував тим, що у судовому засіданні 17.07.2023 головуючий відмовив йому у перенесенні судового засідання, дата якого заздалегідь (ще 16.06.2023) була погоджена зі сторонами на 21.07.2023, чим, на переконання захисника, (мовою оригіналу) «не забезпечивши обвинуваченого ОСОБА_14, моєю присутністю як захисника під час судового засідання яке має відбутися 21.07.2023, штучно знижує ефективність захисту, чим надає перевагу стороні обвинувачення» (т. 23 а.с. 17).
(6) Проте, 21.07.2023 захисник ОСОБА_13 прибув у судове засідання та звернувся до суду з новою усною заявою про відвід судді ОСОБА_1, яку вмотивував тим, що під час судових дебатів головуючий заважає виступати обвинуваченому та не поважає останнього (т. 23 а.с. 19).
(7) 24.07.2023 ОСОБА_13 звернувся до суду з письмовою заявою про відвід головуючому, який обґрунтував тим, що 21.07.2023 у судовому засіданні адвокат ОСОБА_13 нібито особисто спостерігав чергове спілкування прокурора ОСОБА_7 та судді ОСОБА_1 шляхом обміну смс?повідомленнями, чим суддя порушив вимоги Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Кодексу суддівської етики. У цій же заяві про відвід ОСОБА_13 зазначив, що з приводу обставин, викладених в його попередніх заявах про відвід, він звернувся зі скаргою до Вищої ради правосуддя, в якій прохав притягнути суддю ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Копію скарги додав до заяви (т. 23 а.с. 23).
(8) 28.07.2023 ОСОБА_13 звернувся до суду з письмовою заявою про відвід судді ОСОБА_1 (т. 23 а.с. 31), яку вмотивував тим, що у судовому засіданні 24.07.2023 головуючий не дозволив йому оголошення заяви про відвід судді та допускав поведінку, що порочить звання судді, оскільки робив захиснику зауваження за порушення порядку у судовому засіданні та рекомендував йому заспокоїтися.
Після того, як ОСОБА_13 передав суду письмову заяву про відвід, головуючий запитав у ОСОБА_14 чи узгоджувалася з ним ця заява про відвід. На переконання захисника, у такий спосіб суддя ОСОБА_1 втрутився у професійну діяльність адвоката та вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 397 КК України.
Окрім того, під час судових дебатів суддя ОСОБА_1 відмовив обвинуваченому ОСОБА_14 у розгляді його клопотання про надання дозволу на тимчасовий доступ до документів, які перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також головуючий ОСОБА_1 відмовив обвинуваченому перенести продовження його виступу у судових дебатах на інший день.
У цій же заяві про відвід ОСОБА_13 зазначив, що з приводу викладених обставин він звернувся зі скаргою до Вищої ради правосуддя, в який прохав притягнути суддю ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, та із заявою до Державного бюро розслідувань про вчинення суддею кримінального правопорушення. Копії зазначених звернень додав до заяви про відвід (т. 23 а.с. 33, 34).
(9) 31.07.2023 ОСОБА_13 вкотре звернувся до суду з письмовою заявою про відвід судді ОСОБА_1 (т. 23 а.с. 41), яку вмотивував тим, що у судовому засіданні 28.07.2023 судом залишено без розгляду його заяву про відвід судді. А після завершення цього засідання, залишаючи зал суду, суддя ОСОБА_1, звертаючись до ОСОБА_13, нібито дозволив собі репліку: «…подумайте про свого клієнта…». На переконання захисника, у такий спосіб головуючий намагався (мовою оригіналу) «вчинити на мене та ОСОБА_14 утиск, шантажуючи можливими негативними наслідками, натякаючи, що його вердикт залежить від дій адвоката…».
В якості окремої підстави для відводу судді ОСОБА_1 захисник ОСОБА_13 зазначив те, що 28.07.2023 при перенесенні судового засідання на 31.07.2023 головуючий не погодив цю дату з учасниками судового провадження та не врахував його зайнятість в іншому судовому засіданні.
У цій же заяві про відвід ОСОБА_13 зазначив, що з приводу викладених обставин він звернувся з черговими скаргою до Вищої ради правосуддя, в якій прохав притягнути суддю ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, та із заявою до Державного бюро розслідувань про вчинення суддею кримінального правопорушення. Копії зазначених звернень додав до заяви про відвід (т. 23 а.с.42, 43).
Ухвалою від 22.05.2023 заяву про відвід колегії суддів від 22.05.2023 залишено без задоволення (т. 22 а.с. 108). Стосовно решти перелічених вище заяв - постановлено ухвали без виходу до нарадчої кімнати про залишення їх без розгляду в порядку ч. 4 ст. 81 КПК України (т. 22 а.с. 133, 241, 248; т. 23 а.с. 19, 27, 37, 45).
Зі змісту перелічених вище заяв про відвід судді (суддів) вбачається, що доводи захисника ОСОБА_13 про упередженість колегії суддів є надуманими та фактично зводяться до незгоди захисника з прийнятими судом процесуальними рішеннями, що відповідно до положень ст. 75 КПК України не може бути підставою для відводу. Окрім того, в заявах адвокат зазначає про обставини, які не відповідають дійсності, а саме щодо уявного позапроцесуального спілкування головуючого та прокурора, щодо погроз адвокату, нібито висловлених головуючим тощо.
Водночас явна надуманість зазначених заяв та подання їх на тій стадії судового провадження, на якій розгляд таких заяв законом не передбачено, а також процесуальна поведінка захисника, дає підстави дійти висновку, що вступивши у справу, адвокат ОСОБА_13 обрав тактику захисту, направлену на затягування кримінального провадження у спосіб зловживання своїми процесуальними правами.
Суд приділяє окрему увагу посиланням захисника стосовно поданих скарг до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) та заяв про вчинення злочинів до Державного бюро розслідування як на підставу відводу судді ОСОБА_1 .
Так, обґрунтовуючи заяви про відвід головуючого судді ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_13, серед іншого, зазначав, що ним подані скарги до ВРП щодо дисциплінарного проступку судді та заяви про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 397 та ч. 1 ст. 374 КК України (т. 23 а.с. 23, 31, 41).
У контексті цього питання, Суд звертає увагу на положення пункту 2 рішення Ради суддів України від 08.06.2017 № 34 (зі змінами внесеними рішенням Ради суддів України від 01.03.2019 № 13), відповідно до якого наявність скарги щодо судді у провадженні ВРП не породжує конфлікту інтересів у діяльності судді щодо розгляду конкретної судової справи. Подання учасником судового провадження скарги на дії судді до ВРП до закінчення судового розгляду справи може свідчити про вплив на суд, у разі, коли це здійснюється як тиск на суддю з метою, зокрема, перешкодити виконанню суддями професійних обов`язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення, тощо, що може мати ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 376 КК України.
Тобто, подання скарги на дії судді до ВРП до закінчення судового розгляду, а також заяви про вчинення кримінального правопорушення стосовно судді, не може бути підставою для відводу судді, а навпаки в певних окремих випадках свідчить про намагання вплинути на суд у разі, коли це здійснюється як тиск на суддю з метою, зокрема, перешкодити виконанню суддею професійних обов`язків або схилити його до винесення неправосудного рішення.
Водночас, сам факт звернення будь-якої особи, зокрема учасника судового провадження, до правоохоронних органів із заявою про вчинення суддею злочину, рівно як внесення за цією заявою відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР), без існування передбачених ст. 75 КПК України обставин, не може бути самостійною підставою для відводу судді.
Іншими словами, звернення до правоохоронного органу із заявою про вчинення суддею злочину або внесення до ЄРДР відомостей за цією заявою не може виключати участь судді у кримінальному провадженні, інакше це підірвало б не просто ідею незалежності суддів, а створило б небезпечні й широкі можливості для перешкоджання здійсненню кримінального провадження шляхом подання недобросвісною стороною надуманих заяв про вчинення учасниками кримінального провадження кримінальних правопорушень.
З огляду на викладене, Суд резюмує, що заявлені адвокатом ОСОБА_13 відводи колегії суддів та головуючому судді були поєднані із зловживанням процесуальними правами та направлені на невиправдане затягування кримінального провадження, що вказує про наявність порушення положень ст. ст. 42, 44 ПАЕ.
(ІІ) Щодо неналежної поведінки адвоката ОСОБА_13 .
Суд звертає увагу, що заявлення вищевказаних відводів супроводжувалося поведінкою адвоката ОСОБА_13, яка не відповідає етичним стандартам адвокатури.
Так, відповідно до положень, закріплених в ст. 321 КПК України, головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з`ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження. Головуючий у судовому засіданні вживає необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку.
Частинами першою та другою ст. 329 КПК України передбачено, що особи, присутні у залі судового засідання, при вході до нього суду та при виході суду повинні встати. Сторони кримінального провадження допитують свідків та заявляють клопотання, подають заперечення стоячи і лише після надання їм слова головуючим у судовому засіданні. Сторони та учасники кримінального провадження, а також інші особи, присутні в залі судового засідання, зобов`язані додержуватися порядку в судовому засіданні і беззаперечно підкорятися відповідним розпорядженням головуючого у судовому засіданні.
У разі невиконання розпорядження головуючого захисником головуючий робить йому попередження про відповідальність за неповагу до суду. При повторному порушенні порядку у залі судового засідання його може бути притягнуто до відповідальності, встановленої законом (ч. 2 ст. 330 КПК України).
З матеріалів справи вбачається, що 24.07.2023 на початку судового засідання адвокат ОСОБА_13 без дозволу головуючого судді почав звертитися до Суду та висловлювати повторну заяву про відвід головуючому (т. 23 а.с. 27).
Згодом, адвокат ОСОБА_13 повторно звертався до суду та підвищував тон своїх виступів, в результаті чого головуючим зроблено попередження з метою відновлення порядку у залі судового засідання.
Втім, незважаючи на висловлені головуючим попередження, адвокат ОСОБА_13 під час виступу обвинуваченого ОСОБА_14, без дозволу головуючого, вдався до реплік та висловив своєму клієнту таку фразу: «Не слухайте суддю», перебиваючи головуючого, адвокат ОСОБА_13 на неодноразові зауваження колегії суддів не реагував, а навпаки збільшив інтенсивність та підвищив тон своїх виступів, чим продовжував проявляти неповагу до суду та порушувати встановлений порядок у залі судового засідання. Внаслідок окресленої поведінки адвоката ОСОБА_13, систематичного порушення ним порядку в судовому засіданні, задля забезпечення порядку та заспокоєння ОСОБА_13, головуючий був вимушений оголосити короткочасну перерву, із спливом якої ОСОБА_13 продовжив порушувати порядок.
Окрім того, незважаючи на низку попереджень, адвокат ОСОБА_13, без 1) погодження із підзахисним та 2) дозволу головуючого судді, залишив зал судового засідання. Така поведінка адвоката викликала збентеженість його клієнта, яка виразилась у таких словах: «Я навіть не знаю як реагувати на цей факт» (сз від 24.07.2023).
Також, 28.07.2023 без дозволу Суду та погодження з підзахисним адвокат ОСОБА_13 повторно самовільно залишив зал судового засідання, втім, після оголошеної Судом короткочасної перерви, він повернувся, що додатково свідчить про імпульсивність та хаотичність дій адвоката ОСОБА_13 під час здійснення захисту ОСОБА_14, а також про відсутність інших невідкладних справ, які б заважали йому брати участь у цьому судовому засіданні.
Водночас, 28.07.2023 та 31.07.2023, ігноруючи попередження головуючого щодо недопущення під час судових дебатів заявлення відводів, адвокат ОСОБА_13, вчергове, без дозволу головуючого, намагався оголошувати заяви про відвід головуючого. Попри попередження головуючого, адвокат продовжував звертатися до Суду, порушуючи порядок в залі судового засідання.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.
Згідно зі ст. 12 Правил адвокатської етики всією своєю діяльністю адвокат повинен стверджувати повагу до адвокатської професії, яку він уособлює, її сутності та громадського призначення, сприяти збереженню та підвищенню поваги до неї в суспільстві. Адвокат не повинен вчиняти дій, спрямованих на обмеження незалежності адвокатської професії, честі, гідності та ділової репутації своїх колег, підрив престижу адвокатури та адвокатської діяльності.
Відповідно до ст. 42 Правил адвокатської етики представляючи інтереси клієнта або виконуючи функцію захисника в суді, адвокат зобов`язаний дотримуватися вимог чинного процесуального законодавства, законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність, про судоустрій і статус суддів, іншого законодавства, що регламентує поведінку учасників судового процесу, а також вимог Правил.
Нормами ст. 45 Правил передбачено, що у відносинах з іншими учасниками судового провадження адвокат повинен: 1) бути стриманим і коректним; 2) реагувати на неправильні дії або вислови цих осіб у формах, передбачених законом, зокрема у формі заяв, клопотань, скарг тощо; 3) бути тактовним при допиті підсудних, потерпілих, сторін у цивільному процесі, свідків та інших осіб.
Приписами 2 ст. 329 КПК України регламентовано, що сторони та учасники кримінального провадження, а також інші особи, присутні в залі судового засідання, зобов`язані додержуватись порядку в судовому засіданні і беззаперечно підкорятись відповідним розпорядженням головуючого у судовому засіданні.
Отже, виконуючи функцію захисника в суді, адвокат зобов`язаний дотримуватись вимог чинного процесуального законодавства, законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність, про судоустрій і статус суддів, іншого законодавства, що регламентує поведінку учасників судового процесу, а також вимог Правил адвокатської етики, не виявляти неповаги до суду (суддів), поводитись гідно і коректно.
В ході судового розгляду адвокат не повинен порушувати порядок у судовому засіданні, припускатись сперечань з судом та висловлювань, що принижують честь і гідність суду або інших учасників процесу. Вказане цілком узгоджується із позицією викладеною у рішеннях ВКДКА від 31.01.2018 № І-032/2018, від 26.04.2018 № IV-013/2018 [2, 3].
З огляду на викладене, в поведінці адвоката вбачаються ознаки дисциплінарного проступку (п. 3 ч. 2 ст. 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» - порушення правил адвокатської етики), оскільки останній неодноразово припускався до сперечань з колегією суддів, вдавався до висловлювань, що принижують честь і гідність суду та інших учасників процесу, порушував встановлений порядок у залі судового засідання та самовільно покидав залу судових засідань.
Щодо залишення судового засідання без дозволу головуючого
Як вже зазначено вище, 24.07.2023 адвокат ОСОБА_13 без 1) погодження із підзахисним та 2) дозволу головуючого залишив зал судових засідань, мотивуючи це закінченням робочого часу. З цього приводу Суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 47 КПК України захисник зобов`язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участі обвинуваченого, а в разі неможливості прибути у визначений строк, захисник зобов`язаний завчасно повідомити про таку неможливість та її причини суд.
Статтею 138 КПК визначено вичерпний перелік поважних причин неприбуття особи на виклик, які загалом обумовлюються обставинами, які об`єктивно унеможливлюють з`явлення особи до суду.
Водночас, самовільне залишення судового засідання адвокатом ОСОБА_13 . Суд прирівнює до його неприбуття у судове засідання без поважних причин, що свідчить про наявність ознак дисциплінарного проступку - неналежне виконання своїх професійних обов`язків (п. 5 ч. 2 ст. 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Суд також ураховує дисциплінарну практику Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, згідно з якою протестна діяльність адвоката в процесуальному розумінні має відбуватись у формах, передбачених КПК, шляхом подання заяв, скарг, заперечень, вчинення інших процесуальних дій. Протест у формі припинення захисту прав клієнта та залишення зали судових засідань без погодження цього з клієнтом - не є належною формою процесуального реагування адвоката [4].
Отже, суд уважає, що залишення адвокатом ОСОБА_13 зали судового засідання без дозволу суду та його підзахисного є додатковою підставою для ініціювання питання про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності перед уповноваженим органом.
Висновки суду
Підсумовуючи викладене, Суд дійшов висновку, що під час судового розгляду адвокатом ОСОБА_13 в якості захисника обвинуваченого ОСОБА_14, у порушення вимог ст. 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», статей 7, 12, 42, 44 Правил адвокатської етики та положень ч. 2 ст. 329 КПК України, проявив неповагу до суду, порушив встановлений порядок судового засідання та неналежно виконав свої професійні обов`язки.
Отже, з урахуванням наведених обставин, у діях адвоката ОСОБА_13 убачаються ознаки дисциплінарного проступку, що полягає у 1) порушенні правил адвокатської етики та 2) неналежному виконанні своїх професійних обов`язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури утворюється з метою визначення рівня фахової підготовленості осіб, які виявили намір отримати право на заняття адвокатською діяльністю, та вирішення питань щодо дисциплінарної відповідальності адвокатів.
До повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури належить, зокрема, здійснення дисциплінарного провадження стосовно адвокатів (п. 4 ч. 5 ст. 50 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Враховуючи наведене, Суд вважає за необхідне порушити перед органом, що згідно із законом уповноважений притягати адвоката до дисциплінарної відповідальності, питання про дисциплінарну відповідальність адвоката ОСОБА_13 .
ОСОБА_13 здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії № 1672/10, виданого 28.10.1999 Київською обласною КДКА, та обліковується у Раді адвокатів Київської області (т. 22 а.с. 100). Відповідно до ордеру на надання правової (правничої) допомоги від 22.05.2023 робоче місце адвоката ОСОБА_13 розташовано за адресою: АДРЕСА_1 (т. 22 а.с. 99).
Тому питання притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності має вирішуватися відповідною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури.
Процесуальні питання щодо подання скарги
Відповідно до п. 3.3. рішення Ради адвокатів України від 18.06.2020 № 37 звільняються від плати за організаційне забезпечення розгляду заяв (скарг) зокрема суди, що звертаються із заявами (скаргами) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, в рамках наданих їм повноважень процесуальним законодавством України.
За пунктом 10 Положення «Про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність», затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 30.08.2014 № 120 (із змінами, внесеними рішенням Ради адвокатів України від 26.06.2019 № 73), до заяв (скарг) щодо поведінки адвоката зокрема слід відносити рішення, ухвали, постанови, звернення суддів.
Враховуючи, що дана скарга подається судом саме у межах наданих йому повноважень процесуальним законодавством України, у даному випадку заявник (Вищий антикорупційний суд) звільнений від оплати за організаційне забезпечення розгляду скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 138, 329, 330 КПК України, ст. ст. 34, 50 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Порушити перед органом, що згідно із законом уповноважений притягати адвоката до дисциплінарної відповідальності, питання про дисциплінарну відповідальність ОСОБА_13 з підстав, наведених у мотивувальній частині ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
[1]. Рішення ВКДКА № VI-010/2018 від 26.06.2018, ІНФОРМАЦІЯ_2
[2]. Рішення ВКДКА № І-032/2018 від 31.01.2018, ІНФОРМАЦІЯ_3
[3]. Рішення ВКДКА № IV-013/2018 від 26.04.2018, ІНФОРМАЦІЯ_4
[4]. Рішення ВКДКА ІІ-009/2021 від 18.02.2021, ІНФОРМАЦІЯ_5