Документ № 116223331

справа № 991/10592/23

провадження №11-сс/991/996/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2023 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,

підозрюваного ОСОБА_5,

захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7,

прокурора ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 грудня 2023 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №52023000000000547 від 02 листопада 2023 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 грудня 2023 року частково задоволено клопотання сторони обвинувачення та застосовано до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів з дня його фактичного затримання з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 2 500 000 (два мільйони п`ятсот тисяч) грн. із покладенням на підозрюваного відповідних процесуальних обов`язків.

При ухваленні судового рішення слідчий суддядійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення підозрюваним кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин тапередбачених ст.177 КПК ризиків кримінального провадження, а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду, знищення, приховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у кримінальному провадженні,а також вчинення іншого кримінального правопорушення, тому з метою забезпечення дієвості кримінального провадження застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді саме тримання під вартою є об`єктивно необхідним, оскільки застосування більш м`якого запобіжного заходу у цьому кримінальному провадженні не буде дієвим, проте, з огляду на встановлені обставини, визначений розмір застави як альтернативного запобіжного заходу не є завідомо непомірним для ОСОБА_5, разом з покладеними на нього обов`язками забезпечуватиме належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігатиме існуючим ризикам.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись з рішенням слідчого судді, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, захисник підозрюваного ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_7 звернувся з апеляційною скаргою, за вимогами якої просив скасувати ухвалу слідчого судді від 06 грудня 2023 року та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В апеляційній скарзі захисник посилався на невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам справи, не дослідження обставин, з`ясування яких мало істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого рішення, не взяття до уваги доказів, які могли істотно вплинути на його висновки.

Щодо необґрунтованості повідомленої ОСОБА_5 підозри захисник зазначав, що серед усіх документів, якими нібито обґрунтовується остання, наявні лише два документи, які мають хоча б якесь відношення до підозрюваного, а саме: протокол НСРД від 30 листопада 2023 року - відеоконтроль особи відносно ОСОБА_9, в якому зафіксовано як 29 листопада 2023 року ОСОБА_9 по черзі у своєму кабінеті передає ОСОБА_10 та ОСОБА_5 їхні частки неправомірної вигоди у конверті з рекламою інтернету та в упакуванні від кави, та протокол від 29 листопада 2023 року обшуку автомобіля SSANG YOUNG KORANDO д.н.з. НОМЕР_1, у ході якого виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 8300 доларів США у пачці з-під кави, які ймовірно є обміняною частиною неправомірної вигоди, одержаної ОСОБА_5 .

Інші додані до клопотання документи не мають доказового значення для підтвердження причетності ОСОБА_5 до інкримінованого йому кримінального правопорушення, тому «ймовірність», про яку зазначала сторона обвинувачення, відповідно до ст.62 Конституції України повинна тлумачитись судом на користь підозрюваного.

Також захисник наводив доводи щодо недопустимості отриманих в результаті проведених НСРД доказів, отриманих внаслідок провокації.

В обґрунтування відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК посилався на наступне.

Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду спростовується наявними матеріалами провадження, ОСОБА_5 має постійне місце проживання, сталі соціальні зв`язки, сім`ю, дочку, дружину, з`являвся на всі виклики детектива та з моменту проведення відносно нього слідчих дій не вчинив жодної дії, яка б слугувала підставою вважати, що такий ризик є реальним.

В кабінеті підозрюваного проводився обшук, за результатами якого не виявлено жодного документа, що має відношення до кримінального провадження, а тому твердження сторони обвинувачення про існування ризику знищення чи спотворення документів, які можуть бути доказами вчинення кримінального правопорушення, ґрунтуються лише на припущеннях.

Так само ризики впливу на свідків, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення нічим не підтверджені, однак слідчий суддя не надав належної оцінки зазначеним обставинам.

Щодо визначеного розміру застави у 2,5 млн грн., які на час апеляційного розгляду вже внесені на відповідний рахунок, захисник зауважив, що ці кошти були останніми заощадженнями сім`ї та значними витратами друзів підозрюваного, тому вказана сума є непомірною для ОСОБА_5 .

Позиції учасників судового провадження.

Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисники в судовому засіданні підтримали подану апеляційну скаргу та просили задовольнити її у повному обсязі з зазначених у ній підстав.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника без задоволення.

Мотиви та висновки суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Одним з методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є передбачені ст.131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч.2 ст.177 КПК є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

За вимогами ч.1 ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності зазначених у статті 177 КПК ризиків, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, передбачені ст.178 КПК.

Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, позицію підозрюваного та його захисників, заперечення прокурора, дослідивши отримані від слідчого судді матеріали, перевіривши доводи та обґрунтування апеляційної скарги, колегією суддів встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу до підозрюваного слідчий суддя у повному обсязі належним чином дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального закону.

Так, з матеріалів провадження вбачається, що наведені у клопотанні прокурора підстави для застосування до підозрюваного запобіжного заходу слідчим суддею при розгляді клопотання належним чином перевірялись, при цьому у судовому засіданні заслухані доводи сторони обвинувачення, заперечення сторони захисту, досліджені письмові матеріали клопотання детектива та надані стороною захисту відомості, що характеризують особу, його майновий стан, з`ясовані всі необхідні обставини, що повинні бути встановлені при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.

На виконання вимог ст.178 КПК слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється особа, відомості про нього в їх сукупності з урахуванням сімейного та матеріального стану, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, обставини його вчинення за пред`явленим повідомленням про підозру.

При вирішенні питання щодо встановлення наявності обґрунтованої підозри предметом перевірки слідчого судді є не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту доказування «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.

При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (ч.5 ст.9 КПК), відповідно до якої (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, §32) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04, §175).

Разом з цим стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи. Отже, на стадії досудового розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.

Відтак, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

Як вбачається з наявної в матеріалах провадження підозри про вчинення кримінального правопорушення, за версією прокурора, розуміючи, що перегляд судових рішень в апеляційному порядку у Київському апеляційному суді здійснюється колегіально, що унеможливлює одноособове скоєння ними кримінальних правопорушень, ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_5 у невстановлений досудовим розслідуванням час, спільно домовившись утворили організовану групу з метою вчинення корупційних злочинів з наступним розподілом ролей.

ОСОБА_11, який не входив до складу колегії суддів, здійснював комунікацію з особами, які зацікавлені у позитивному вирішенні для них питання з передачею відповідної неправомірної вигоди, з метою недопущення викриття інших учасників організованої групи, які ухвалювали відповідні рішення за результатами апеляційного перегляду; одержував неправомірну вигоду від осіб, справи яких повинні були бути позитивно вирішені відповідною колегією суддів Київського апеляційного суду; передавав одержану неправомірну вигоду ОСОБА_9 для її подальшої передачі безпосередньо суддям ОСОБА_10 та ОСОБА_5 .

Суддя ОСОБА_9 у свою чергу здійснював координацію та узгодження дій між учасниками організованої групи; забезпечував ухвалення колегіального судового рішення на користь та в інтересах особи, яка надає неправомірну вигоду, шляхом використання наданої йому влади; отримував від ОСОБА_11 частину неправомірної вигоди для себе та інших членів колегії суддів Київського апеляційного суду ОСОБА_5 та ОСОБА_10 ; забезпечував приховування слідів злочину, у тому числі шляхом заміни грошових купюр, одержаних як неправомірну вигоду від ОСОБА_11 ; здійснював розподіл та передачу неправомірної вигоди ОСОБА_5 та ОСОБА_10

06 вересня 2023 року до Київського апеляційного суду надійшла судова справа №757/27289/23-к про арешт майна за апеляційною скаргою ОСОБА_12 в інтересах ПрАТ «Авіакомпанія Константа». Згідно з автоматизованим розподілом судових справ, справу було передано на розгляд колегії суддів у складі: ОСОБА_9 (доповідач), суддів ОСОБА_10 та ОСОБА_5 .

За версією органу досудового розслідування, у жовтні 2023 року суддя Київського апеляційного суду ОСОБА_11, реалізуючи попередньо сформований спільний злочинний умисел організованої групи на вчинення кримінальних правопорушень - одержання неправомірної вигоди, посилаючись на суддів цього ж суду ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_5, які безпосередньо розглядали судову справу №757/27289/23-к, під час спілкування з особою, яка представляє інтереси апелянтів у цій справі, повідомив про можливість за надання неправомірної вигоди у розмірі 35 000 доларів США, тобто по 10 000 доларів США для кожного судді зі складу колегії суддів, та 5000 доларів США особисто для нього ухвалити рішення про скасування ухвали про накладення арешту на майно.

Далі, 13 листопада 2023 року о 10 год 41 хв ОСОБА_11 повідомив ОСОБА_9 про можливість одержання ним та іншими членами організованої групи неправомірної вигоди у розмірі 25 000 доларів США за ухвалення рішення про задоволення апеляційної скарги ПрАТ «Авіакомпанії Константа» у справі №757/27289/23-к та скасування накладеного арешту на майно, на що ОСОБА_9 погодився.

16 листопада 2023 року о 08 год 59 хв ОСОБА_9, виконуючи свою роль в організованій групі, переслідуючи намір одержати неправомірну вигоду, попередньо обговорену з ОСОБА_11, з метою конспірації, завуальовано проінформував іншого члена організованої групи - суддю Київського апеляційного суду ОСОБА_5 про необхідність ухвалення рішення про задоволення апеляційної скарги ПрАТ «Авіакомпанія Константа» у справі №757/27289/23-к за неправомірну вигоду, на що ОСОБА_5 погодився.

23 листопада 2023 року в період 17 год 03 хв до 17 год 10 хв ОСОБА_9, виконуючи свою роль в організованій групі, переслідуючи намір реалізувати спільний злочинний умисел на одержання неправомірної вигоди завуальовано проінформував іншого члена організованої групи - суддю Київського апеляційного суду ОСОБА_10 про необхідність ухвалення рішення про задоволення апеляційної скарги ПрАТ «Авіакомпанія Константа» у справі №757/27289/23-к за неправомірну вигоду у загальному розмірі 25 000 доларів США, на що ОСОБА_10 погодився.

27 листопада 2023 року в період з 09 год 23 хв до 09 год 25 хв, перед проведенням судового засідання з розгляду апеляційної скарги у справі №757/27289/23-к у приміщенні службового кабінету №1502, яким користується ОСОБА_9, в адміністративній будівлі Київського апеляційного суду за адресою: м.Київ, вул. Солом`янська, 2А, суддя ОСОБА_11 повторно підтвердив ОСОБА_9, що одержання неправомірної вигоди залежить від ухвалення ним та іншими суддями колегії - ОСОБА_10 та ОСОБА_5, рішення про задоволення апеляційної скарги у справі №757/27289/23-к та скасування арешту.

Того ж дня колегія суддів Київського апеляційного суду у складі ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_5 у період з 15 год 48 хв по 17 год 06 хв постановила ухвалу про задоволення апеляційної скарги, поданої у справі №757/27289/23-к представником ПрАТ «Авіакомпанія Константа», скасувавши накладений судом першої інстанції арешт на майно.

28 листопада 2023 року о 08 год 20 хв ОСОБА_11, перебуваючи в салоні автомобіля LEXUS NX 250, реєстраційний номер НОМЕР_2, що був припаркований неподалік АЗС «KLO» по вул. Преображенська в м.Києві, одержав від особи, яка діяла в інтересах апелянтів у судовій справі №757/27289/23-к, для себе та колегії суддів у справі неправомірну вигоду у розмірі 35 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом гривні до іноземних валют Національного банку України станом на 28 листопада 2023 року складало 1 267 606 грн., за ухвалення рішення про задоволення апеляційної скарги у згаданій справі.

Цього ж дня, о 08 год 33 хв, ОСОБА_11, перебуваючи у своєму службовому кабінеті №1905 в адміністративній будівлі Київського апеляційного суду, у період з 08 год 37 хв по 08 год 39 хв розділив одержану неправомірну вигоду: 10 000 доларів США забрав собі як свою частку неправомірної вигоди, а 25 000 доларів США, відповідно до попередніх домовленостей із ОСОБА_9 та іншими членами організованої групи, помістив до картонної коробки з-під алкогольного напою «віскі». Після цього ОСОБА_11 о 10 год 59 хв поклав картонну коробку з неправомірною вигодою до паперового пакету темного кольору, вийшов зі свого службового кабінету та заніс її до службового кабінету №1502, яким користується суддя ОСОБА_9, де передав йому, а останній одержав неправомірну вигоду у розмірі 25 000 доларів США для подальшого її розподілу між ним та іншими учасниками організованої групи. О 20 год 16 хв одержану частину неправомірної вигоди у сумі 25 000 доларів США ОСОБА_9 заніс до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 . У період з 20 год 34 хв 28 листопада 2023 року по 09 год 27 хв 29 листопада 2023 року, перебуваючи за адресою місця свого проживання, ОСОБА_9 розподілив частину неправомірної вигоди у розмірі 25 000 доларів США: 8 400 доларів США залишив собі, а решту неправомірної вигоди у сумі 16 600 доларів США виокремив для передачі іншим учасникам організованої групи - ОСОБА_10 та ОСОБА_5 у рівних частинах, тобто по 8 300 доларів США кожному.

Водночас, з метою приховування слідів імовірного кримінального правопорушення та ускладнення відстеження руху неправомірної вигоди, ОСОБА_9 замінив одержані від ОСОБА_11 гроші, які призначалися для розподілу між іншими учасниками організованої групи, у розмірі 16 600 доларів США на аналогічну суму доларів США, які перебували у нього за місцем проживання.

29 листопада 2023 року об 11 год 35 хв ОСОБА_9 відповідно до попередніх домовленостей між членами організованої групи, перебуваючи у своєму службовому кабінеті №1502, у приміщенні Київського апеляційного суду передав, а ОСОБА_10 одержав передбачену для нього частину неправомірної вигоди в розмірі 8300 доларів США.

Цього ж дня об 11год 51хв ОСОБА_9 відповідно до попередніх домовленостей між членами організованої групи, перебуваючи у своєму службовому кабінеті №1502 у приміщенні Київського апеляційного суду, завершуючи розподіл та передачу одержаної неправомірної вигоди між всіма учасниками організованої групи, передав, а ОСОБА_5 одержав частину неправомірної вигоди у розмірі 8300 доларів США.

З огляду на це, прокурор вважав, що в діях ОСОБА_5 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28, ч.4 ст.368 КК.

30 листопада 2023 року заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури склав повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28, ч.4 ст.368 КК, яке цього ж дня було вручене згідно з вимогами статей 278, 481 КПК.

Як вбачається з матеріалів провадження, висновок слідчого судді про обґрунтованість підозри щодо ОСОБА_5 підтверджується дослідженими фактичними даними, які містяться у таких документах:

- копії протоколу огляду від 30 листопада 2023 року, у якому зафіксовані дані щодо огляду судової справи №757/27289/23-к та встановлено перебіг її розгляду;

- копії протоколу від 30 листопада 2023 року за результатами НСРД - аудіо-, відеоконтроль особи відносно ОСОБА_11, у якому зафіксовано як ОСОБА_11, прийшовши у свій службовий кабінет переклав частину коштів в подарункове пакування для алкогольного напою, попередньо виклавши частину грошей собі, помістив коробку в подарункове пакування у свою сумку, вийшовши з нею з кабінету;

- копії протоколу від 30 листопада 2023 року за результатами НСРД - аудіо-, відеоконтроль особи відносно ОСОБА_9, у якому зафіксовано спілкування ймовірних фігурантів провадження, а також відомості щодо стверджуваної передачі предмета неправомірної вигоди, а саме:

1) 13 листопада 2023 року ОСОБА_9 та ОСОБА_11 погоджують одержання колегією суддів, яка здійснює розгляд справи №757/27289/23-к, неправомірної вигоди від особи, яка діє в інтересах апелянтів у судовій справі (ПрАТ «Авіакомпанія Константа») в розмірі 25 тисяч доларів США;

2) 15 листопада 2023 року ОСОБА_9 та ОСОБА_11 обговорюють справу №757/27289/23-к, її відкладення на два тижні;

3) 16 листопада 2023 року ОСОБА_9 розповідає ОСОБА_5, що до нього підходили по справі ПрАТ «Авіакомпанія Константа» та просили скасувати арешт;

4) 23 листопада 2023 року ОСОБА_9 обговорює з ОСОБА_10 справу №757/27289/23-к (провадження 11-с/824/5758/2023), повідомляє останньому, що з приводу вказаної справи до нього підходив ОСОБА_11 та повідомляв про суму за скасування арешту в розмірі 25 000 доларів США, тоді як ОСОБА_10 повідомив, що йому пропонували за це питання 15 000 доларів США;

5) 27 листопада 2023 року ОСОБА_9 отримує від ОСОБА_11 підтвердження, що нічого не змінилось з приводу домовленості про скасування арешту з майна - 2-ох літаків;

6) 28 листопада 2023 року ОСОБА_11 приносить ОСОБА_9 паперовий пакет, в якому коробка з-під алкогольного напою (віскі) з імовірною неправомірною вигодою всередині в розмірі 25 000 доларів США, після чого ввечері після 20 години ОСОБА_9 виходить з кабінету з предметом неправомірної вигоди;

7) 29 листопада 2023 року ОСОБА_9 у своєму кабінеті передає ОСОБА_10 та ОСОБА_5 їхні частки імовірної неправомірної вигоди у конверті з рекламою інтернету та в упакуванні від кави;

- копії протоколу від 29 листопада 2023 року за результатами НСРД - аудіо-, відеоконтроль особи відносно ОСОБА_11, у якому зафіксовано спілкування 27 листопада 2023 року з ОСОБА_13, під час якої ОСОБА_11 запевняє, що апеляційна скарга ПрАТ «Авіакомпанія Константа» буде задоволена в повному обсязі відповідно до попередньої домовленості - передачі неправомірної вигоди в розмірі 35 000 доларів США - 5 000 доларів США частка ОСОБА_11, інші 30 000 доларів США - колегії суддів, а 28 листопада 2023 року - ОСОБА_13 передає ОСОБА_11 обумовлену суму неправомірної вигоди;

- копії протоколу за результатами проведення НС(Р)Д - контролю за вчинення злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 29 листопада 2023 року відносно ОСОБА_11 ;

- копії протоколу обшуку автомобіля SSANG YONG KORANDO, д.н.з. НОМЕР_1 від 29 листопада 2023 року, під час якого виявлено та вилучено гроші в сумі 8 300 доларів США у пачці з-під кави, які ймовірно є обміняною частиною неправомірної вигоди, одержаної ОСОБА_5 від ОСОБА_9 ;

- копії протоколу обшуку від 29 листопада 2023 року, проведеного за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1, під час якого виявлено та вилучено кошти в сумі 24 800 доларів США, які ймовірно є частиною неправомірної вигоди, одержаної ОСОБА_9 від ОСОБА_11 ;

- копії протоколу обшуку автомобіля BMW, д.н.з. НОМЕР_3 від 29 листопада 2023 року, під час якого виявлено та вилучено кошти в сумі 8 300 доларів США у рекламному проспекті «Твій оператор зв`язку КАНКОМ волокно-оптична мережа», які за версією органу досудового розслідування ймовірно є обміняною частиною неправомірної вигоди, одержаної ОСОБА_10 від ОСОБА_9 ;

- копії протоколу обшуку від 29 листопада 2023 року, проведеного за місцем проживання ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_2, під час якого виявлено та вилучено кошти в сумі 10000 доларів США, які за версією органу досудового розслідування ймовірно є частиною неправомірної вигоди, одержаної ОСОБА_11 .

На переконання колегії суддів наведених вище доказів у їх сукупності достатньо для того, щоб в межах судового контролю дійти висновку про наявність обґрунтованої підозри.

Погоджуючись з тим, що частина зібраних в кримінальному провадженні доказів вказує на ймовірну причетність ОСОБА_5 до події злочину, сторона захисту як в апеляційній скарзі, так і під час її розгляду зауважувала про недопустимість отриманих внаслідок провокації в результаті проведених НСРД доказів.

Суд відхиляє аргументи захисту щодо недопустимості доказів, на підставі яких слідчим суддею становлено доведеність стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, з огляду на таке.

Так, положеннями статті 86 КПК визначено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч.1 ст.87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, зокрема, докази, що були отримані шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.

Оцінка доказів з точки зору їх допустимості є заключним етапом доказування та здійснюється судом за наслідком розгляду справи по суті. На стадії досудового розслідування визнання доказів слідчим суддею, судом недопустимими можливо лише у випадках, коли такі докази отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини, а їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого розслідування чи судового розгляду або шляхом надання додаткових матеріалів, які вже є у розпорядженні сторони кримінального провадження. Тобто, висновок про недопустимість відповідного доказу є категоричним навіть із врахуванням відповідних особливостей стадії досудового розслідування. Суд на стадії досудового розслідування може визнати недопустимими лише очевидно недопустимі докази, порушення збирання яких не може бути спростоване будь-якими іншими матеріалами.

У разі визнання доказів недопустимими суд має вмотивувати свої висновки про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, зазначивши, які саме й чиї права і свободи було порушено і в чому це виражалося (постанова ВП ВС від 31 серпня 2022 року у справі №756/10060/17, провадження №13-3кс22).

Відхиляючи доводи захисника щодо недопустимості отриманих при проведенні НСРД доказів, колегія суддів виходить з того, що з наявних матеріалів на даному етапі не вбачається очевидних ознак провокації, на яку посилалась сторона захисту, оскільки підозрюваний не пояснив, хто його спровокував на вчинення злочину, про що обґрунтовано зазначив слідчий суддя в оскаржуваному рішенні. Тому цим аргументам захисту має надаватись оцінка під час судового провадження на підставі дослідження всіх наявних матеріалів кримінального провадження.

З урахуванням зазначеного, передбачених ст.ст.87-89 КПК підстав щодо визнання доданих до клопотання про застосування запобіжного заходу копій документів недопустимими доказами під час розгляду апеляційної скарги не встановлено, а тому на стадії досудового розслідування зазначені стороною захисту доводи колегія суддів вважає передчасними.

За таких обставин, вищенаведене не спростовує висновку слідчого судді про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 .

Відтак, всупереч доводам апеляційної скарги, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, в тому числі розсекречені матеріали проведених НСРД, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_5, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, з точки зору достатності та взаємозв`язку, прийшов, як вважає колегія суддів, до правомірного висновку про наявність у провадженні доказів, які на час розгляду клопотання свідчать про обґрунтовану підозру у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, оскільки об`єктивно зв`язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити вищевказане кримінальне правопорушення за викладеними у повідомленні про підозру обставинами, тобто про те, що підозра на даному етапі є обґрунтованою.

Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо відсутності ризиків, можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу та непомірності визначеного розміру застави, суд зазначає наступне.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (ч.1 ст.177 КПК).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищевказані дії (ч.2 ст.177 КПК).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або можуть створити загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки існування ризиків за ч.1 ст.177 КПК щодо підозрюваного ОСОБА_5 .

Так, суд в межах доводів апеляційної скарги перевіряє висновки слідчого судді щодо наявності таких ризиків: переховування від органів досудового розслідування та суду; знищення, приховування або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні; вчинення іншого кримінального правопорушення.

Суд погоджується з мотивами слідчого судді щодо встановлення зазначених ризиків перешкоджання кримінальному провадженню, в той же час стосовно доводів апеляційної скарги щодо їх необґрунтованості зазначає наступне.

Щодо наявності ризику того, що підозрюваний зможе переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, передбаченого ч.3 ст.28, ч.4 ст.368 КК, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна, тобто існує ймовірність притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними з цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення при визначенні ризику переховування. При цьому, таке покарання може бути призначено без можливості застосування пільгових інститутів кримінального права. Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий корупційний злочин у найближчій перспективі робить цей ризик достатньо високим.

Наведена слідчим суддею обставина, з якою погоджується колегія суддів, особливо підвищує ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Зазначена обставина може свідчити про можливість особи переховуватися від органів досудового розслідування чи суду у поєднанні з тяжкістю можливого покарання. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема позицією, викладеною у рішенні «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v. Bulgaria) від 26 червня 2001 року, §80, 81, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, однак, тяжкість обвинувачень сама по собі не може бути виправданням тривалих періодів запобіжного ув`язнення.

Відтак, тяжкість можливо скоєного злочину не є єдиною визначальною умовою при встановленні цього ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись слідчим суддею під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу.

Так, слідчим суддею взято до уваги, що ОСОБА_5 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а широке коло соціальних зв`язків, яке останній ймовірно набув, перебуваючи з 2002 року на посаді судді, може бути використане ним для залишення території України з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Також слідчим суддею враховано офіційні доходи підозрюваного, які він отримав за час роботи на посаді судді та наявність у його власності та власності його родини нерухомого та рухомого майна, зокрема квартир, автомобілів, будинку та земельних ділянок. Отже його майновий стан є достатніми для фінансового забезпечення під час його можливого переховування, у тому числі за кордоном.

На переконання колегії суддів зазначені обставини є передумовами та можливістю для втечі підозрюваного з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду, про що обґрунтовано зазначив слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі.

Наведені вище фактичні дані цього кримінального провадження, особисті обставини підозрюваногота тяжкість можливого покарання в сукупності дають суду підстави дійти висновку про існування ризику переховування від органу досудового розслідування або/та суду, а тому слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку щодо існування на даному етапі кримінального провадження цього ризику.

При цьому, на переконання колегії суддів, доводи сторони захисту щодо належної процесуальної поведінки підозрюваного, стійкі соціальні зв`язки, наявність в нього постійного місця роботи та позитивні характеристики, відсутність судимості в певній мірі зменшують існування цього ризику, проте не настільки, аби нівелювати його повністю.

Щодо ризику знищення, приховування або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення слідчим суддею враховано, що будучи суддею та маючи великий професійний та життєвий досвід роботи, розуміючи специфіку роботи правоохоронних та судових органів, використовуючи власний авторитет, не виключено, що ОСОБА_5 може вдатись до спроби знищення чи спотворення матеріалів судової справи №757/27289/23-к, у якій постановлено ухвалу, за що, у тому числі ОСОБА_5 ймовірно отримав неправомірну вигоду. Маючи доступ до автоматизованої системи документообігу суду, він може як самостійно, так і за допомогою інших осіб намагатись внести зміни в електронні документи щодо зазначеної судової справи.

На переконання колегії суддів, оскільки досудове розслідування триває і сторона обвинувачення не завершила збирання доказів у кримінальному провадженні на даній початковій стадії існує ризик знищення, приховування або спотворення документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а тому слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку щодо існування на даному етапі кримінального провадження зазначеного ризику.

В обґрунтування наявності ризику незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні слідчий суддя звернув увагу зокрема на те, що з метою уникнення кримінальної відповідальності ОСОБА_5 може впливати не лише на інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, з метою сформування спільної позиції щодо зафіксованих під час досудового розслідування обставин імовірного вчинення кримінального правопорушення, а й на інших працівників апарату суду, враховуючи їх підпорядкованість підозрюваному як судді та його авторитет, цілком імовірно, що на прохання чи тиск зі сторони ОСОБА_5 свідки можуть змінити свої показання або ж взагалі відмовитись від їх надання.

До того ж, при оцінці існування цього ризику слідчий суддя виходив із передбаченої КПК процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до якої спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.1, 2 ст.23, ст.224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст.95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Враховуючи наведене колегія суддів переконана в існуванні загрози того, що ОСОБА_5, не будучи обмеженим у вільному спілкуванні з вказаними особами, може здійснювати на них вплив з метою спонукання їх до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм можуть бути відомі щодо його можливої участі у вчиненні кримінального правопорушення для уникнення кримінальної відповідальності.

З цих підстав слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про наявність на даному етапі кримінального провадження зазначеного ризику.

В обґрунтування наявності ризику вчинення іншого кримінального правопорушення слідчий суддя взяв до уваги відомості, зафіксовані при проведенні НСРД, а саме розмови ОСОБА_10 з ОСОБА_9 щодо імовірного обговорення останніми можливості скасування арешту майна за неправомірну вигоду в цій же справі в іншому розмірі, а також розмови між ОСОБА_9 і ОСОБА_5, під час якої ОСОБА_9 повідомив «сьогодні по одній справі тоже підходили до мене скасувати арешт, 2 літака. Подивився, підстави є. Єдине, що літаки належать компанії, що наклали арешт, колись вони були в росії.». На це ОСОБА_5 відповів «угу». Враховуючи зазначене, слідчий суддя частково погодився з доводами прокурора, про наявність цього ризику та дійшов висновку, що оскільки висловлювання ОСОБА_9 не викликало у ОСОБА_5 несподіванки, здивування чи обурення, що хтось «підходив» до ОСОБА_9, щоб скасувати арешт, тому зазначене може свідчити про те, що таке мало місце і раніше.

На переконання колегії суддів, враховуючи здійснення досудового розслідування лише щодо одного факту імовірного отримання особою неправомірної вигоди, характер та зміст зафіксованих розмов з використанням обривків фраз, цифр без конкретизації, із застосовуванням завуальованих виразів «підходили люди» та інш., може свідчити про ймовірність відповідного спілкування між підозрюваними з приводу прийняття узгоджених рішень цими особами і раніше. Разом з цим, хоч ці обставини не є свідченням винуватості, проте в контексті зазначеного значно підвищують ймовірність вчинення підозрюваним інших кримінальних правопорушень. З огляду на це, всупереч доводам апеляційної скарги, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що ризик вчинити інше кримінальне правопорушення не є безпідставним, а тому правомірно прийняв його до уваги під час вирішення питання щодо застосування запобіжного заходу.

Таким чином доводи, на які посилалась сторона захисту щодо необґрунтованості висновків слідчого судді в частині наявності ризиків, не спростовують високий ступінь ймовірності позапроцесуальних дій підозрюваного, наявності реальної можливості їх вчинення у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що стороною обвинувачення доведено наявність достатніх підстав вважати про існування передбачених ст.177 КПК ризиків, на які вказував прокурор. Твердження сторони захисту в апеляційній скарзі про відсутність в матеріалах клопотання таких доказів на цьому етапі досудового розслідування вказаних висновків слідчого судді не спростовують.

Всупереч доводам сторони захисту, при вирішенні питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідчий суддя на підставі наданих сторонами матеріалів надав належну оцінку в сукупності всім передбаченим ст.178 КПК обставинам, що враховуються при обранні запобіжного заходу, та дійшов обґрунтованого висновку, що такі відомості про особу підозрюваного не спростовують висновків про високу ймовірність перешкоджання кримінальному провадженню і необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Отже, перевіряючи обґрунтування слідчого судді щодо наявності передбачених ст.177 КПК ризиків, колегія суддів встановила належне та детальне обґрунтування наявності кожного з них в оскаржуваній ухвалі, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушень, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5, фактичні обставини провадження та дані про особу підозрюваного, в тому числі про його сімейний та майновий стан, а також інші обставини, передбачені ст.178 КПК.

Суд також звертає увагу, що в цьому провадженні тримання під вартою підозрюваного не є для нього безальтернативним запобіжним заходом, адже передбачає в якості альтернативи заставу.

Так, відповідно до ч.4 ст.182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Як встановлено вище, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, а тому враховуючи положення п.3 ч.5 ст.182 КПК розмір застави щодо нього за загальним правилом мав би визначатися у межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас, відповідно до ч.5 вказаної статті, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні, зокрема, особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Колегія суддів погоджується із висновком, зазначеним в оскаржуваному рішенні, щодо виключності випадку, який обумовлюється обставинами, а також тяжкістю можливо вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення, та потребує постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні розміру застави як альтернативного запобіжного заходу в розміри 2 500 000 грн. слідчим суддею прийнято до уваги обставини та характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5, майновий стан підозрюваного, водночас, зазначений у клопотанні детектива розмір застави у розмірі 4 997 608 грн. слідчий суддя визнав невиправданим за встановлених обставин.

Таким чином слідчим суддею обґрунтовано визначено заставу, розмір якої, на думку колегії суддів, всупереч доводам апеляційної скарги та поясненням сторони захисту, не є завідомо непомірним для підозрюваного та зможе гарантувати належне виконання особою процесуальних обов`язків.

В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи сторони захисту, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, ст.6 §1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені. При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі та висловленими стороною захисту під час апеляційного розгляду, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Керуючись статтями 177, 178, 182, 183, 404, 405, 407, 409, 412, 532 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 грудня 2023 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

_______________ _______________ _______________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3