Документ № 116252491

Справа № 991/10619/23

Провадження № 1-кп/991/127/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

08 січня 2024 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7,

їх захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9,

ОСОБА_10, ОСОБА_11,

ОСОБА_12,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_11 про зміну запобіжного заходу, подане в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000423 від 15.08.2023, за обвинуваченням:

ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця російської федерації, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 369 КК України,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця смт Кути Косівського району Івано-Франківської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_3,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Києва, який проживає за адресою: АДРЕСА_4,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209, ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 369 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває вказане кримінальне провадження, у якому ухвалою від 05.12.2023 призначено відкрите підготовче судове засідання.

08.01.2024 до суду від захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_11 надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу, застосованого до його підзахисного, а саме тримання під вартою з можливістю внесення застави, на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у період доби з 23 год 00 хв до 05 год 00 хв за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

Обґрунтування поданого клопотання

Захисник ОСОБА_11 мотивував подане клопотання тим, що ухвалою від 06.12.2023 у цій справі суд продовжив щодо ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» на 60 днів, тобто до 03.02.2024 з можливістю внесення застави. Водночас суд зменшив суму застави, визначеної ОСОБА_6 як альтернативний запобіжний захід, до 969 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 600 796 грн, та у разі звільнення обвинуваченого з-під варти у зв`язку із внесенням застави постановив покласти на нього ряд процесуальних обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

На переконання захисника, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, наразі відсутні. Так, обвинувачений не мав та не має наміру вчиняти дії, спрямовані на переховування від суду, або ж впливати на свідків чи інших учасників кримінального провадження. ОСОБА_6 не займає посад у філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» чи в інших структурних підрозділах АТ «Укрзалізниця», тому не має фактичного доступу до їхніх приміщень та безпосереднього впливу на тих свідків, які на час вчинення кримінального правопорушення обіймали посади у Філії, використовуючи важелі впливу в якості їх керівника.

Разом з тим захисник ОСОБА_11 стверджує, що в ОСОБА_6 наявний ряд захворювань, у томі числі хронічних хвороб, у зв`язку з чим обвинувачений потребує спеціалізованої допомоги в умовах багатопрофільної клінічної лікарні вищого рівня акредитації з наявністю відповідного інструментального обладнання та лабораторної бази, що неможливо забезпечити в умовах Державної установи «Київський слідчий ізолятор». Відсутність належного лікування та кваліфікованої медичної допомоги можуть призвести до розвитку ускладнень.

Вважає, що тривалість (понад 6 місяців) тримання під вартою ОСОБА_6 у взаємозв`язку із іншими доводами захисту свідчить про необхідність перегляду застосованого запобіжного заходу на менш суворий.

Захисник переконаний, що застосування до його підзахисного запобіжного заходу у виді домашнього арешту із забороною залишати житло у період доби з 23 год 00 хв до 05 год 00 хв буде достатнім для забезпечення виконання ОСОБА_6 покладених на нього обов`язків.

Позиції учасників судового провадження

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_10 підтримали заявлене клопотання та просили суд змінити запобіжний захід.

Захисник ОСОБА_10 додатково зазначив, що ризик переховування його підзахисного від суду відсутній також у зв`язку з тим, що ОСОБА_6, з огляду на введення на території країни воєнного стану, позбавлений можливості залишити Україну. Разом з тим належна процесуальна поведінка обвинуваченого також свідчить про відсутність ризиків кримінального провадження.

Прокурор ОСОБА_5 заперечив щодо задоволення клопотання захисника. Зазначив, що встановлені ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати. Водночас медична документація, на яку посилається захист як на підтвердження існування підстав для зміни запобіжного заходу, вже надавалась суду під час вирішення питання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 . Наразі захист не навів нових даних щодо зміни, погіршення стану здоров`я обвинуваченого. За таких обставин вважає, що відсутні підстави для зміни запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 .

Захисники обвинуваченого ОСОБА_13 - адвокати ОСОБА_8, ОСОБА_9, обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_12 підтримали позицію сторони захисту ОСОБА_6 та просили суд задовольнити клопотання про зміну запобіжного заходу.

Мотиви та висновки суду

Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких зокрема віднесені запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 176, ч. 1 ст. 183 КПК України одним із видів запобіжних заходів є тримання під вартою. Цей запобіжний захід є винятковим та застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених ч. 6, 8 ст. 176 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 201 КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до Вищого антикорупційного суду клопотання про зміну запобіжного заходу.

Відповідно до частини 4 цієї статті суд розглядає вказане клопотання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Як вбачається із ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Суд на підставі відомостей, які містяться в наявних матеріалах кримінального провадження, встановив, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.05.2023 у справі № 991/4552/23 у межах кримінального провадження № 52022000000000169 від 07.07.2022 до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів з дня його фактичного затримання (23.05.2023) - до 21.07.2023 включно, визначено заставу в розмірі 13 420 000 грн і процесуальні обов`язки, які мають бути покладені на підозрюваного у разі внесення застави. Зазначений запобіжний захід щодо ОСОБА_6 був продовжений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.07.2023 у справі № 991/6337/23 до 23.08.2023.

15.08.2023 прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_14 постановою виділив з матеріалів досудового розслідування кримінального провадження № 52022000000000169 від 07.07.2022 в окреме провадження матеріали досудового розслідування за підозрою зокрема ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України (провадження № 52023000000000423 від 15.08.2023).

Надалі строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 неодноразово продовжувався, а розмір альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави зменшувався. Зокрема 13.10.2023 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду у справі № 991/8872/23 запобіжний захід щодо ОСОБА_6 продовжений до 11.12.2023 включно, визначено заставу в розмірі 4 000 000,00 грн та процесуальні обов`язки, які мають бути покладені на підозрюваного у разі внесення ним застави. Згідно із цією ухвалою підставами для продовження застосування до ОСОБА_6 тримання під вартою стали: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України; існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином); недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання встановленим ризикам та забезпечення виконання процесуальних обов`язків. Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 01.11.2023 вказану ухвалу слідчого судді залишено без змін.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 06.12.2023 у цій справі продовжено щодо ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 03.02.2024 та зменшено розмір застави до 969 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 600 796 грн, та у разі звільнення обвинуваченого з-під варти у зв`язку із внесенням застави суд постановив покласти на нього ряд процесуальних обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України. Підставами для продовження застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою стали: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України; існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування обвинуваченого від суду; незаконного впливу на свідків та інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні); недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання встановленим ризикам та забезпечення виконання процесуальних обов`язків.

Проаналізувавши обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 52023000000000423 від 15.08.2023, доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, а також ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.10.2023 у справі № 991/8872/23, якою продовжено строк тримання ОСОБА_6 під вартою, ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 01.11.2023, з урахуванням відсутності висловлених зі сторони захисту ОСОБА_6 доводів, які б спростовували чи виключали існування обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, суд дійшов висновку, що в цьому випадку дотримано стандарту доказування «обґрунтована підозра», який є найнижчим стандартом доказування в кримінальному процесі та не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення, проте є достатнім для вирішення питання зміни запобіжного заходу. При цьому суд також враховує стадію кримінального провадження (судове провадження), що передбачає доведення стороною обвинувачення вини ОСОБА_6 за найвищим стандартом доказування «поза розумним сумнівом» у змагальному судовому процесі під час розгляду справи по суті.

Суд вважає, що на даний час ризик переховування обвинуваченого від суду продовжує існувати.

Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років, з конфіскацією майна. Зазначене покарання, в разі визнання обвинуваченого винуватим, повинно бути призначене до реального відбування без можливості застосування правил ст. 69, 75 КК України (пільгових інститутів призначення покарання), що в сукупності з іншими обставинами може свідчити про існування мотивів та підстав для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ilijkov v. Bulgaria» від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.

Під час вирішення питання про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_6 судом встановлено, що майновий стан обвинуваченого є таким, що допускає можливість його переховування від суду. Сторона захисту не надала суду доказів на спростування такого висновку.

Суд відхиляє доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_6, з огляду на введення на території країни воєнного стану, позбавлений можливості залишити Україну, а тому відсутній ризик переховування обвинуваченого від суду. Суд зауважує, що існування ризику переховування не залежить виключно від можливості перетину державного кордону, оскільки особа може вживати заходів щодо переховування як на території країни, так і поза її межами.

Разом з тим суд переконаний, що ризик незаконного впливу на свідків та інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні не зменшився та продовжує існувати.

Кримінальним процесуальним кодексом України встановлено процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто якщо свідки чи потерпілий допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, окрім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 КПК України (ч. 4 ст. 95 КПК України).

Ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, але й на стадії судового провадження до моменту безпосереднього отримання судом показань свідків та їх дослідження.

Наразі свідки не допитані, триває підготовче судове провадження. Водночас обвинуваченому ОСОБА_6 вже відкриті матеріали досудового розслідування, тому він обізнаний про осіб, які дали показання в цьому кримінальному провадженні, зміст їхніх свідчень та їхні персональні дані, що створює передумови для можливої спроби поза процесуального впливу на свідків.

Сторона обвинувачення під час судового провадження зазначала, що ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні пов`язаний також із тим, що ряд осіб, які є свідками або які можуть бути допитані як свідки (у порядку ст. 256 КПК України), працювали і продовжують працювати у філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» або в системі АТ «Укрзалізниця». З огляду на те, що ОСОБА_6 із грудня 2021 року обіймав керівні посади у вказаній Філії (першого заступника директора виконавчого філії та заступника директора виконавчого філії), суд вважає, що існує ймовірність того, що обвинувачений може впливати на її працівників та службових осіб, які перебували в його підпорядкуванні, службовій залежності, з метою ненадання ними правдивих та/або повних показань про відомі їм обставини кримінального провадження. Той факт, що ОСОБА_6 вже не обіймає посаду в Філії, не виключає вірогідності використання ним набутого за час роботи службового авторитету і сформованих відносин із особами (працівниками, службовими особами), які були йому підпорядковані або з якими він взаємодіяв за посадою, для спроби поза процесуального впливу на свідків.

Також суд враховує, що в цьому кримінальному провадженні обвинувачення висунуте ще двом особам - ОСОБА_13, ОСОБА_7, які, за версією сторони обвинувачення, надавали неправомірну вигоду ОСОБА_6 та досить тривалий час узгоджували свої дії задля досягнення бажаного результату. У зв`язку із цим суд вважає, що обвинувачені можуть погоджувати між собою свою процесуальну поведінку та показання щодо обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких кожного з них обвинувачують.

Отже, залишається загроза того, що обвинувачений може здійснити дії, спрямовані на вплив у поза процесуальний спосіб на свідків та інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні з метою ненадання суду достовірних показань щодо обставин можливого вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення для уникнення останнім кримінальної відповідальності.

Враховуючи встановлені під час розгляду клопотання обставини, суд дійшов висновку, що ризики переховування ОСОБА_6 від суду, а також незаконного впливу на свідків та інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні є актуальними.

Суд вважає необґрунтованими твердження сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на належну процесуальну поведінку ОСОБА_6, а також на відсутність спроб обвинуваченого переховуватись від суду або ж впливати на свідків.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

На переконання суду, застосування до обвинуваченого виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою є одним із факторів, що забезпечує дотримання ОСОБА_6 належної процесуальної поведінки.

У поданому клопотанні сторона захисту як на підставу для зміни запобіжного заходу посилається на те, що без надання ОСОБА_6 спеціалізованої допомоги в умовах багатопрофільної клінічної лікарні вищого рівня акредитації, стан здоров`я обвинуваченого може погіршитись.

На підтвердження своїх доводів захисник надав суду копії відповідей на адвокатські запити Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 2 Філії «Центр охорони здоров`я» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (від 29.06.2023 № 01-08/103) та Київської міської медичної частини Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області (від 23.08.2023 № 1410КММЧ/КИ-23, від 12.10.2023 № 1644КММЧ/КИ-23) стосовно ОСОБА_6 .

Відповідно до інформації, наданої вказаними закладами охорони здоров`я, ОСОБА_6 має ряд захворювань. Однак суд звертає увагу, що означені хвороби не відносяться до захворювань, які виключають застосування до особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Водночас Київська міська медична частина Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області повідомила, що стан здоров`я ОСОБА_6 стабільний, задовільний та відповідає перебігу наявного хронічного захворювання.

Вказані відповіді на адвокатські запити вже були предметом дослідження та їм надана оцінка як на стадії досудового розслідування, так і під час судового провадження під час вирішення судом у цій справі клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 .

Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_6 позбавлений можливості, будучи особою, до якої застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, отримати належну медичну допомогу, суперечать положенням Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 14.06.2019 № 1769/5 (далі - Правила № 1769/5).

Пунктами 1, 2 глави 1 розділу Х Правил № 1769/5 визначено, що медичне обслуговування в СІЗО організовується і проводиться відповідно до законодавства про охорону здоров`я. Для цього на території СІЗО функціонує медична частина. Медична частина забезпечує надання первинної лікувально-профілактичної допомоги ув`язненим і засудженим, яка включає консультацію медичного працівника, діагностику і лікування захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, направлення хворого ув`язненого чи засудженого для надання спеціалізованої та високоспеціалізованої допомоги.

Разом з тим п. 2 глави 2 розділу Х Правил № 1769/5 передбачено, що надання ув`язненим і засудженим медичної допомоги, у тому числі екстреної медичної допомоги, що не може бути надана у медичній частині, здійснюється відповідно до ст. 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення», ст. 8, 107, 116 КВК, Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 10.02.2012 № 239/5/104, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.02.2012 за № 212/20525 (із змінами), Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 15.08.2014 № 1348/5/572, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.08.2014 за № 990/25767 (із змінами) (далі - Порядок № 1348/5/572).

У СІЗО ув`язнені та засуджені звертаються по медичну допомогу до медичного працівника під час щоденного обходу ним камер та відділення для засуджених, залишених для роботи з господарського обслуговування СІЗО, або у разі потреби - до персоналу СІЗО. Посадова особа СІЗО, до якої звернувся хворий ув`язнений або засуджений, зобов`язана вжити заходів до організації надання йому медичної допомоги (п. 6 глави 2 розділу Х Правил № 1769/5).

Ув`язнені та засуджені мають право звертатися за лікарськими консультаціями та лікуванням до закладів охорони здоров`я, що мають ліцензію Міністерства охорони здоров`я України, які надають платні медичні послуги та не віднесені до відання центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації. Оплату таких послуг і придбання необхідних лікарських засобів здійснюють ув`язнені та засуджені або їхні родичі за рахунок власних коштів. Консультування та амбулаторне лікування в таких випадках здійснюються в медичних частинах під наглядом медичних працівників. У разі потреби у лікуванні в умовах стаціонару ув`язнений або засуджений має право отримувати медичну допомогу і лікування, в тому числі платні медичні послуги за рахунок особистих коштів чи коштів рідних та близьких, у зазначених закладах охорони здоров`я. Підставою для надання такої медичної допомоги є медичний висновок (п. 14 глави 2 розділу Х Правил № 1769/5).

Водночас відповідно до п. 1 глави 1 розділу ІІІ Порядку № 1348/5/572 направленню на госпіталізацію в лікарняні заклади ДКВС підлягають засуджені, у яких виникли захворювання або загострилися хронічні хвороби, лікування яких потребує госпіталізації до лікарняних закладів ДКВС, а також за потреби проведення додаткового обстеження (якщо наявним у медичних частинах (фельдшерських пунктах) обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень) в умовах лікарняних закладів ДКВС.

Направлення засуджених на госпіталізацію до лікарняних закладів здійснюється за медичним висновком медичного працівника з урахуванням переліку показань і протипоказань для направлення хворих до спеціалізованих та багатопрофільних лікарень (відділень) згідно з додатком 7 до цього Порядку (п. 2 глави 1 розділу ІІІ Порядку № 1348/5/572).

Матеріали справи не містять відомостей про те, що стан здоров`я ОСОБА_6 наразі погіршився, обвинувачений звертався до посадових осіб СІЗО за наданням йому певного виду медичної допомоги, у зв`язку з наявними у нього хронічними захворюваннями, однак не одержав її чи йому було відмовлено в направленні в лікарняні заклади ДКВС для отримання спеціалізованої допомоги.

Сторона захисту також не надала суду доказів на підтвердження того, що обвинувачений звертався за організацією консультування та амбулаторного лікування у закладах охорони здоров`я, визначених п. 14 глави 2 розділу Х Правил № 1769/5, за рахунок особистих коштів чи коштів рідних та близьких, але йому було відмовлено.

В зв`язку з чим суд вважає, що обставини, на які посилається сторона захисту, не є підставою для зміни запобіжного заходу щодо ОСОБА_6, а застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту не буде достатньо дієвим заходом забезпечення кримінального провадження, що зможе в повній мірі запобігти встановленим ризикам, передбаченим п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Щодо посилань захисту на те, що обвинувачений перебуває під вартою тривалий час, що в сукупності з іншими обставинами кримінального провадження свідчить про необхідність застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, суд зазначає таке. Продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 неодноразово було предметом судового контролю, у тому числі суду апеляційної інстанції, за результатами якого судді дійшли висновку, що продовження строку застосування до особи такого заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим з метою досягнення дієвості цього провадження. Водночас ОСОБА_6 визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, розмір якої із плином часу та зменшенням ризиків кримінального провадження поступово було зменшено з 13 420 000 грн до 2 600 796 грн.

З огляду на викладене суд не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_11 про зміну запобіжного заходу.

Керуючись ст. 183, 194, 201, 372, 392 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_11 про зміну запобіжного заходу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і окремому оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3