- Головуючий суддя (АП ВАКС): Семенников О.Ю.
справа № 991/10536/23
провадження №11-сс/991/1003/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2023 року м.Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 грудня 2023 року про арешт майна,
ВСТАНОВИЛА:
Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.
Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42023170000000061 від 31 липня 2023 року за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК.
30 листопада 2023 року до Вищого антикорупційного суду детективом НАБУ за погодженням прокурора САП подано клопотання про арешт майна, вилученого 29 листопада 2023 року при проведенні обшуку квартири за місцем проживання ОСОБА_7, яке мотивовано необхідністю забезпечення збереження речових доказів та можливої конфіскації майна як виду покарання у випадку визнання ОСОБА_7 винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 грудня 2023 року вказане клопотання детектива задоволено, з метою забезпечення збереження речових доказів накладено арешт (із забороною відчуження, розпорядження та користування) на вилучене під час обшуку 29 листопада 2023 року за адресою: АДРЕСА_1, майно а саме: жорсткий диск Samsung модель HD251HJ 250 Gb, s/n: 13QJ1BQ800109, мобільний телефон Redmi Note 12, ІМЕІ НОМЕР_1 . З метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання накладено арешт (із забороною відчуження, розпорядження та користування) на вилучені під час обшуку за вказаною адресою грошові кошти у сумі 67 000 (шістдесят сім тисяч) доларів США та 50 (п`ятдесят) євро.
Вимоги апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, за вимогами якої просив скасувати ухвалу слідчого судді від 04 грудня 2023 року в частині накладення арешту на 1/2 частину вилучених 29 листопада 2023 року під час обшуку квартири ОСОБА_7 коштів у сумі 67000 доларів США та 50 євро з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та відмовити у задоволенні клопотання детектива НАБУ в цій частині. Зобов`язати НАБУ повернути ОСОБА_5 1/2 частину вилучених при проведенні обшуку коштів.
В обґрунтування апеляційної скарги представник посилався на те, що накладення арешту на 1/2 частину вказаних коштів суперечить вимогам чинного законодавства, правовим висновкам ВС та АП ВАКС у подібних справах, зазначивши наступні доводи.
По справі встановлено, що ОСОБА_7 з 22 жовтня 1983 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 .
Зазначена у ч.5 ст.170 КПК умова накладення арешту на майно підозрюваного з метою забезпечення його конфіскації як виду покарання не передбачає можливості арешту майна інших осіб, в тому числі дружини підозрюваного. Відповідно у цьому провадженні арештованим з метою забезпечення конфіскації може бути тільки майно підозрюваного ОСОБА_7, проте не майно ОСОБА_5 .
Таким чином слідчий суддя, накладаючи арешт на 1/2 частину вилучених коштів, що належать ОСОБА_5, порушив її право власності на майно, у зв`язку з чим порушене право підлягає відновленню.
За викладеним в апеляційній скарзі клопотанні особа окремо просить поновити пропущений строк апеляційного оскарження рішення слідчого судді.
Позиції учасників провадження.
Власник майна ОСОБА_5, її представник, а також прокурор в судове засідання не з`явились, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, про поважні причини неявки суд не повідомили, у зв`язку з чим за положеннями ч.4 ст.405 КПК розгляд апеляційної скарги здійснено без їх участі.
Мотиви та висновки суду.
Відповідно до вимог п.3 ч.2, ч.3 ст.395 КПК апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її проголошення, якщо інше не передбачене цим Кодексом. Якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 04 листопада 2019 року (справа №760/12179/16-к) дійшла до висновку, що за змістом абз.2 ч.3 ст.395 КПК якщо ухвала слідчого судді постановлена без виклику особи, інтересів якої вона стосується та яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи має обчислюватись з дня отримання копії судового рішення, незалежно від наявності інших джерел інформування про прийняте рішення.
З матеріалів провадження вбачається, що 04 грудня 2023 року розгляд клопотання детектива про арешт майна відбувся без виклику ОСОБА_5, копію оскаржуваної ухвали вона також не отримувала, у зв`язку з чим за приписами ст.395 КПК колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що подана в межах строку апеляційного оскарження, а тому строк апеляційного оскарження не є пропущеним.
Відтак, за наслідками розгляду клопотання суд має вирішити по суті питання щодо поновлення процесуального строку (відмовляє чи задовольняє відповідне клопотання) лише у разі його пропущення, проте у зв`язку з дотриманням строку апеляційного оскарження колегія судів встановлює відсутність предмету розгляду клопотання через дотримання строку звернення, а тому вважає за необхідне залишити подане клопотання без розгляду.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст.16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно з положеннями ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.94, 132, 173 КПК повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 цього Кодексу), наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, за вчинення якого, у разі визнання особи винуватою, суд може призначити покарання у виді конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.3 ч.2 ст.170 цього Кодексу), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
При перегляді оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду дійшла наступних висновків.
Підставами для задоволення клопотання детектива про арешт майна слідчим суддею в оскаржуваному рішенні зазначено необхідність збереження речових доказів та забезпечення подальшої можливої конфіскації майна, що відповідає змісту положень п.1, 3 ч.2 ст.170 КПК, які передбачають мету застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для накладення арешту на вилучені при проведені обшуку грошові кошти, відшукані за місцем проживання підозрюваного.
Відповідно до ч.5 ст.170 КПК у випадку, передбаченому п.3 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Санкцією ч.4 ст.368 КК, якою визначено кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_7 повідомлено про підозру, встановлено додаткове покарання у виді конфіскації майна.
29 листопада 2023 року ОСОБА_7 затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, а 30 листопада 2023 року його повідомили про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК.
Відповідно до доводів апеляційної скарги особа не посилалась на необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри у вчиненні злочину.
Враховуючи встановлені вищенаведені обставини, колегія суддів констатує наявність правової підстави для накладення арешту на належні підозрюваному грошові кошти для забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.
Оцінюючи обґрунтованість доводів апеляційної скарги щодо порушення справедливого балансу між гарантованими законом інтересами власника майна і завданням цього кримінального провадження, принципу розумності та співрозмірності обмеження права власності унаслідок накладення арешту на грошові кошти, що перебувають у спільній сумісній власності підозрюваного ОСОБА_7 та його дружини ОСОБА_5, колегія суддів враховує таке.
Згідно з доданим до апеляційної скарги свідоцтвом про укладення шлюбу ОСОБА_5 з 22 жовтня 1983 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_7 .
Подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_7 зареєстровані та фактично проживають за адресою у квартирі, в якій проводився обшук та вилучались грошові кошти, про що свідчать відповідні відомості в їх паспортах, протоколу обшуку від 29 листопада 2023 року, під час проведення якого була присутня ОСОБА_5 .
Відхиляючи повідомлення дружини підозрюваного, що віднайдені під час проведення обшуку у квартирі кошти є спільною власністю подружжя, слідчий суддею зазначив про не надання доказів на підтвердження таких обставин жодною особою.
Разом з тим, накладаючи на арешт на зазначені кошти у повному обсязі, слідчий суддя, з огляду на відсутність належних та допустимих відомостей щодо перебування вилучених грошових коштів у спільній сумісній власності станом на час розгляду клопотання детектива, об`єктивно був позбавлений можливості в повній мірі врахувати наслідки вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження саме для ОСОБА_5 як співвласниці майна подружжя.
Так, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч.2 ст.60 СК України). Дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном (ч.1 ст.67 СК України). У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Як вже зазначалось, за ч.ч.2, 5 ст.170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, конфіскації майна як виду покарання. В такому випадку арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.
Таким чином, закріплена у ч.5 ст.170 КПК умова щодо можливості накладання арешту на майно підозрюваного з метою забезпечення його конфіскації як виду покарання не передбачає можливості арешту майна інших осіб (окрім зазначених у цій нормі), в тому числі дружини підозрюваного.
До того ж, хоча ОСОБА_7 та ОСОБА_5 не проведено розподілу вищезазначеного майна, яким вони володіють на праві спільної сумісної власності, на частки за домовленістю між собою чи в порядку позовного провадження, й питання про його поділ в кримінальному провадженні не вирішується, накладення арешту на іншу половину такого майна (що з огляду на визначену ч.2 ст.370 ЦК презумпцію рівності часток належить ОСОБА_5 ) може призвести до непропорційного втручання в її право на мирне володіння майном, гарантоване ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідний висновок узгоджується з практикою ЄСПЛ, який рішенням у справі «Денисова та Мойсеєва проти Росії» (Denisova and Moiseyeva v. Russia) від 01 квітня 2010 року встановив порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції у зв`язку з тим, що спочатку було накладено арешт на майно (а згодом здійснена і його конфіскація) дружини на підставі вироку суду, ухваленого щодо її чоловіка.
Відтак, колегія суддів вважає, що накладення арешту не на всі вилучені грошові кошти, що є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_5, а лише на 1/2 частину зазначеного майна, яке належить підозрюваному ОСОБА_7, відповідатиме умові, зазначеній у ч.5 ст.170 КПК щодо можливості накладання арешту на майно з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання саме підозрюваного, що узгоджується з позицією, викладеною в постанові Великої палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі №2-3392/11 (провадження №14-105цс19).
Відповідно до ч.3 ст.173 КПК відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна. Разом з цим суд апеляційної інстанції у кримінальному провадженні не вирішує спір про право на це майно, оскільки відповідно до вимог ч.12 ст.100 КПК спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується у порядку цивільного судочинства, що відповідає правовій позиції, викладеній в Постанові Верховного Суду від 09 квітня 2020 року (справа №676/2199/19).
Відтак вбачається, що вищевказані обставини, а саме відсутність станом на час розгляду клопотання доказів, наданих представником особи вже під час апеляційного розгляду, перешкодили слідчому судді ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення за наслідкам розгляду клопотання про арешт майна, з урахуванням чого колегія суддів частково погоджується з доводами та вимогами апеляційної скарги щодо порушення права власності ОСОБА_5 на майно, а тому відповідно до положень ч.1 ст.409 КПК ухвала слідчого судді підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ч.3 ст.407 КПК за результатами апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу.
Як вже зазначалось, за результатом розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду колегією суддів встановлено, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.368 КК, санкція якого передбачає додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.
Також у відповідності до вимог ст.173 КПК судом враховано наведені в клопотанні правові підстави для арешту майна, достатність даних, які вказують на вчинення кримінального правопорушення саме ОСОБА_7, а тому клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст.170 КПК, підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду погоджується із вимогами апеляційної скарги щодо необхідності скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 грудня 2023 року про арешт майна в частині накладення арешту на грошові кошти, що є спільною власністю підозрюваного ОСОБА_7 та його дружини ОСОБА_5, та вважає за необхідне в цій частині постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора про накладення арешту на майно задовольнити частково, наклавши арешт на 1/2 частину вказаних грошових коштів, які належать підозрюваному ОСОБА_7 у спільному майні подружжя, із забороною відчуження, розпорядження та користування цим майном, в іншій частині ухвалу слідчого судді слід залишити без змін.
Керуючись ст.392, 404, 422, 532 КПК, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 грудня 2023 року про арешт майна у кримінальному провадженні №42023170000000061 від 31 липня 2023 року в частині накладення арешту (із забороною відчуження, розпорядження та користування) на вилучені під час обшуку 29 листопада 2023 року за адресою: АДРЕСА_1, кошти у сумі 67 000 (шістдесят сім тисяч) доларів США та 50 (п`ятдесят) євро з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання скасувати.
У цій частині постановити нову ухвалу, якою клопотання детектива задовольнити частково, накласти арешт на 1/2 частину грошових коштів (67 000 доларів США та 50 євро), вилучених при проведенні 29 листопада 2023 року обшуку за адресою: АДРЕСА_1, що становить відповідно 33 500 доларів США та 25 євро (із забороною відчуження, розпорядження та користування цим майном) з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
В іншій частині ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 грудня 2023 року про арешт майна залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ _____________ ______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3