- Головуючий суддя (ВАКС) : Саландяк О.Я.
Справа № 991/4071/22
Провадження 1-кп/991/58/22
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
17 січня 2024 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинуваченого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву обвинуваченого ОСОБА_6 про встановлення порушення презумпції невинуватості,
УСТАНОВИВ:
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження № 42021000000002617 від 16.12.2021 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.
26.12.2023 до суду надійшла заява обвинуваченого ОСОБА_6, подана його захисником ОСОБА_7 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд»,про встановлення порушення презумпції невинуватості, у якій він зазначив таке.
22.09.2023 на офіційному Telagram-каналі НАБУ (ІНФОРМАЦІЯ_9) оприлюднено відеоматеріал під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_10 ». Окрім цього, ІНФОРМАЦІЯ_2 на YouTube каналі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » розповсюджено цей же відеоматеріал із назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_4 » в межах проекту (подкасту) «ІНФОРМАЦІЯ_6» ( ІНФОРМАЦІЯ_5
У вказаному сюжеті детектив Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_8 відповідав на запитання ведучого «ІНФОРМАЦІЯ_3» ОСОБА_9, які стосувалися кримінального провадження №42021000000002617 від 16.12.2021 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.
Так, в межах зазначеного ефіру детектив НАБУ ОСОБА_8 стверджувально висловлювався щодо беззаперечної доведеності вини ОСОБА_6 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні та, начебто, встановлених обставин вчиненого правопорушення, висвітлював дії і події, які мали місце саме за вказаних ним обставин, тоді як на даний час справа знаходиться на розгляді в суді першої інстанції та відповідно обвинувальним вироком суду вини обвинуваченого не встановлено. Детектив навмисно та безпідставно створив для великої аудиторії та в цілому суспільства заздалегідь негативне враження та сприйняття обвинуваченого, як такого, вина якого не підлягає жодному сумніву.
Своїми умисними діями детектив розповсюдив інформацію для широкого кола осіб (зокрема, YouTube-канал « ІНФОРМАЦІЯ_3 » має більше одного мільйона лише підписників) про доведеність вини ОСОБА_6 у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення як встановлений факт, стверджував про встановлення у визначеному порядку тих обставин, за яких таке кримінальне правопорушення начебто було вчинено, а також надав власну негативну оцінку діям, поведінці та можливим мотивам обвинуваченого. Будучи службовою особою правоохоронного органу, до якого існує довіра у громадськості, детектив створив стійке і недвозначне враження в суспільстві про винуватість обвинуваченого та єдиний можливий результат розгляду даного кримінального провадження - необхідність ухвалення обвинувального вироку, чим грубо порушив презумпцію невинуватості щодо ОСОБА_6, порушив його законні права та інтереси.
Так, починаючи ефір ведучий повідомив, що разом із детективом НАБУ ОСОБА_10 будуть обговорювати справу ОСОБА_11, народного депутата України. На думку сторони захисту, поза будь-яким розумним сумнівом весь час спілкування детектива з ведучим у згаданому ефірі безпосередньо стосувався обвинуваченого в рамках цього кримінального провадження, а саме ОСОБА_6 .
В ході своєї розмови детектив НАБУ ОСОБА_8 ствердно зазначив, що дане кримінальне провадження стосується корупції у медичній сфері за участі народного депутата України. В даному конкретному кейсі мова йшла про 30% відкату за виділення коштів на купівлю УЗД для лікарні. Детектив ствердно розповідав про те, як відбулася передача неправомірної вигоди, повідомив, що зазначений епізод був задокументований.
Сторона захисту вважає, що детектив під час трансляції в публічній площині та на широкий загал неодноразово висловлював твердження про винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, про сам факт вчинення останнім кримінального правопорушення, як вже про встановлені факти, публічно поширював коментарі, в яких надав власну (виключно негативну для обвинуваченого) оцінку тим обставинам і подіям, що підлягають доказуванню та відповідно мають бути встановлені лише під час судового розгляду, чим вплинув, продовжує впливати на суспільство шляхом формування громадської думки щодо наперед встановлення вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення.
НАБУ має більш широку, високу підтримку та довіру у суспільстві серед інших правоохоронних органів, а будь-які публічні висловлювання (тим паче категоричні ствердження) посадових осіб вказаного органу досудового розслідування, зокрема, щодо вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, можуть сприйматися переважною частиною громадськості як встановлений факт, незважаючи, як в даному випадку, на відсутність обвинувального вироку суду, що набрав законної сили.
Презумпція невинуватості - складовий елемент права на справедливий суд. Посилався на норми Конституції України, кримінального процесуального закону, Конвенції про захист прав людини і основних свобод, а також практику Конституційного суду України, Європейського суду з прав людини
Сторона захисту вважає, що існують обґрунтовані та достатні в своїй сукупності підстави для встановлення факту порушення презумпції невинуватості зі сторони посадової особи Національного антикорупційного бюро України та підстави для вжиття заходів реагування, спрямованих на усунення порушень закону, просить встановити порушення презумпції невинуватості, гарантованої пунктом 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, статтею 62 Конституції України, ст. 17 Кримінального процесуального кодексу України, за наслідками чого постановити відповідну ухвалу для вжиття відповідних заходів реагування, спрямованих на усунення порушень закону.
Позиції учасників судового провадження.
Обвинувачений та його захисник підтримали подану заяву, просили її задовольнити, постановити відповідну ухвалу, направити її Директору Національного антикорупційного бюро України.
Прокурор проти задоволення заяви заперечив, просив відмовити у її задоволенні. Зазначив, що чинним КПК України не передбачено постановлення судом окремих ухвал. Вважає, що в межах ефіру детектив ОСОБА_12 не допускав висловлювань щодо народного депутата України ОСОБА_6 як про винувату особу, висловлювання журналіста мали нествердну форму оціночних суджень. Детектив озвучив лише версію сторони обвинувачення, викладену в обвинувальному акті, який попередньо був оголошений у відкритому судовому засіданні. Порушення фундаментальних прав обвинуваченого в даному випадку відсутні. Зазначене питання має вирішуватися в межах цивільного процесу.
Суд, заслухавши думки сторін провадження, дослідивши заяву, відеозапис дійшов таких висновків.
Ст. 62 Конституції України гарантує, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).
Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ст. 8 КПК України).
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
Вказані норми чинного законодавства узгоджуються із ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка передбачає, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку, а також із практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Згідно з практикою ЄСПЛ презумпція невинуватості є одним із компонентів справедливого судового розгляду кримінальної справи. Цей принцип тісно пов`язаний зі ст. 10 Конвенції, що гарантує свободу вираження поглядів та поширення інформації. Тому варто зазначити, що п. 2 ст. 6 Конвенції не забороняє і не перешкоджає уповноваженим особам інформувати громадськість про справи, щодо яких проводиться слідство та розгляд судом.
Питання про те, чи порушує заява посадової особи державного органу принцип презумпції невинуватості, слід визначити в контексті конкретних обставин, за яких оспорювана заява була зроблена (рішення від 28.06.2005 у справі «Каракас і Єсілірмак проти Туреччини», заява № 43925/985, п. 51).
Так, у судовому засіданні переглянуто відеозапис під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_11», який розміщений ІНФОРМАЦІЯ_2 на каналі YouTube « ОСОБА_13 » ( ІНФОРМАЦІЯ_5 та продубльоване на офіційному Telеgram-каналі НАБУ (ІНФОРМАЦІЯ_12) під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_13». На головній заставці відео розміщено фотографію особи, ззовні схожу на ОСОБА_6, та напис « ІНФОРМАЦІЯ_14».
На початку програми журналіст «ІНФОРМАЦІЯ_3» представив черговий щотижневий випуск спільного з НАБУ проекту «ІНФОРМАЦІЯ_6», зазначив, що темою для обговорення є справа ОСОБА_11 - народного депутата України, представив детектива НАБУ ОСОБА_14, який на відео знаходився на фоні банеру з надписами «Національне антикорупційне бюро України».
Детектив зазначив, що мова йде про корупційне кримінальне правопорушення, вчинене у сфері медицини. Повідомив, що під формальними приводами забезпечення в кожен регіон належного медичного обладнання (УЗД, МРТ, КТ) «намагаються заробити грошей, причому намагаються заробити грошей, як з боку приватного сектору, які торгуються медичним обладнанням, так і «не чисті на руку» службові особи різних рівнів. І в цій історії ми говоримо про народного депутата України. І це вже серйозно, тобто в історії про закупівлю медичного обладнання … кожен хоче заробити. Якщо говорити про порядок цифр, то в даному конкретному кейсі мова йшла про 30% відкату».
Далі ведучий повторно повідомив, що мова йде про ОСОБА_6, який у 2019 році був обраним народним депутатом України від партії «Слуга народу» по одному із округів Житомирської області. Після обрання став членом комітету Верховної ради України з питань здоров`я нації, медичної допомоги та медичного страхування.
На запитання ведучого чи детективи НАБУ під прикриттям інкорпорувалися в оточення народного депутата, детектив відповів: «ІНФОРМАЦІЯ_15».
Детектив підтвердив слова ведучого про те, що 558 тис. грн частина того, що могло бути далі, якщо би співпраця продовжилася: «ІНФОРМАЦІЯ_16».
Детектив повідомив: «ІНФОРМАЦІЯ_17».
Коментуючи записи, опубліковані НАБУ під час досудового розслідування, детектив зазначив: «ІНФОРМАЦІЯ_18».
Cтосовно обставин можливої передачі коштів детектив зазначив: «ІНФОРМАЦІЯ_19».
На питання ведучого чому ОСОБА_6 не затримали одразу зазначив, що депутатська недоторканість не скасована, а в деяких моментах «стала більш жорсткою», у органу досудового розслідування відсутні повноваження на затримання народного депутата України після вчинення ним корупційного злочину. В даному випадку спрацював механізм «депутатського імунітету», «народний депутат, замість того, щоб показати доброчесний приклад, заявити «що я не винний, в мене є позиція», ну, як дехто робить, наприклад, «що я буду доводити свою там невинуватість», прийти до органу розслідування і так далі, він почав переховуватися». Щодо місця перебування ОСОБА_6 детектив зазначив, що наразі він «там же, де і був до цього…є законно обраним народним депутатом…продовжує перебувати в тому ж самому комітеті».
Так, п. 2 ст. 6 Конвенції у її відповідному аспекті спрямований на запобігання негативному впливу на справедливий судовий розгляд кримінальної справи упереджених заяв, зроблених у тісному зв`язку з цим судовим розглядом. Право на презумпцію невинуватості, закріплене у п. 2 ст. 6 Конвенції є одним з елементів справедливого судового розгляду кримінальної справи, який вимагається відповідно до пункту 1 цієї ж статті (рішення від 10.02.1995 у справі «Аллен де Рібемон проти Франції» (Allenet de Ribemont v. France), п. 35, Series A, № 308 ). Воно забороняє передчасне вираження самим судом думки про те, що «той, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення», є винним, до того, як це було доведено відповідно до закону самим судом (рішення від 25.03.1983 у справі «Мінеллі проти Швейцарії» (Minelli v. Switzerland), п. 37, Series A. 62). Воно також охоплює заяви інших державних посадових осіб щодо кримінального розслідування, які заохочують громадськість вважати підозрюваного винним і передують оцінці фактів компетентним судовим органом (рішення у справі «Аллен де Рібемонт проти Франції», процитоване вище, п. 41; рішення від 10.10.2000 у справі «Дактарас проти Литви» (Daktaras v. Lithuania), заява № 42095/98, п. 41-43, ECHR 2000-Х, і рішення від 26.03.2002 у справі «Буткевічюс проти Литви» (Butkevicius v. Lithuania), заява № 48297/99, п. 49, ECHR 2002-И).
Сталий підхід Суду щодо права на презумпцію невинуватості полягав у тому, що порушення цього положення матиме місце, якщо судове рішення або заява посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального злочину, відображає думку про її вину до того, як вона буде доведена відповідно до закону. Достатньо мати навіть за відсутності будь-якого формального висновку певні підстави припускати, що суд або посадова особа вважає обвинуваченого винним. Слід принципово розрізняти повідомлення про те, що когось просто підозрюють у вчиненні злочину та чітку заяву про те, що особа вчинила злочин, зроблену за відсутності остаточного вироку. Суд неодноразово підкреслював важливість добору посадовими особами слів у своїх виступах, якщо вони оприлюднюють свої заяви ще до судового розгляду справи та визнання особи винною у вчиненні певного злочину (рішення від 03.10.2002 у справі «Бьомер проти Німеччини» (Bohmer v. Germany), заява № 37568/97, п. 54-56, і рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Nestak v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 88 і 89). Питання про те, чи порушує заява посадової особи державного органу принцип презумпції невинуватості, слід визначати в контексті конкретних обставин, за яких оспорювана заява була зроблена (рішення від 28.06.2005 у справі «Каракас і Єсілірмак проти Туреччини» (Karakas and Yesilirmak v. Turkey), заява № 43925/985, п. 51). Зазначена позиція висвітлена у п. 47, 48 рішення від 12.04.2012 у справі «Довженко проти України» (заява № 36650/03).
Європейський Суд послідовно наголошував на важливості вибору виразів публічними посадовими особами в їх заявах, зроблених до того, як особа засуджена і визнана винною у вчиненні конкретного злочину (рішення Європейського Суду від 03.10.2002 у справі «Бьомер проти Німеччини» (Bohmer v. Germany), рішення Європейського Суду від 27.02.2007 у справі «Нештяк проти Словаччини»). У рішенні Європейського суду з прав людини «Корбан проти України» від 04.07.2019 зазначено, що ч. 2 ст. 6 Конвенції не дозволяє посадовим особам оголошувати особу винною до засудження цієї особи судом. Посадові особи повинні повідомляти громадськість про кримінальні розслідування шляхом, наприклад, інформування про підозри, затримання та зізнання, якщо вони роблять це обережно. У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Грабчук проти України» від 21.09.2006 зазначається, що презумпція невинуватості порушена, якщо посадова особа висловлює думку про винність особи, обвинуваченої у вчиненні злочину, коли цього не було доведено відповідно до закону (п. 35, 42, 45). Європейським Судом констатовано порушення права заявника на презумпцію невинуватості внаслідок публічних заяв працівників правоохоронних органів, які також були процитовані в газетних статтях, на які посилається заявник (рішення Європейського Суду «Довженко проти України» від 12.01.2012).
У рішеннях Європейського Суду з прав людини у справі «Шагін проти України» від 10.12.2009 та у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000, Суд наголосив як важливо державним посадовим особам добирати слова, оприлюднюючи свої заяви ще до судового розгляду справи, порушеної проти особи, та визнання її винною в тому чи іншому злочині. Європейський Суд вказав правоохоронним органам, що інформування громадськості має робитися з усією необхідною обережністю та обачністю, щоб дотримати принцип презумпції невинуватості. Судом наголошено, що принцип презумпції невинуватості, закріплений у пункті 2 статті 6 Конвенції, не лише забороняє передчасне висловлення думки самим судом про те, що особа, «яку обвинувачено у вчиненні злочину», є винною, тоді як це ще не доведено відповідно до закону, а й поширюється на заяви, що їх роблять інші державні посадові особи стосовно проваджень, що тривають, у кримінальних справах і які спонукають громадськість до думки про вину підозрюваного та визначають наперед оцінку фактів компетентним судовим органом. А у рішенні Європейського Суду у справі «Криволапов проти України» від 02.10.2018 Суд повторює усталений принцип своєї практики, що п. 2 ст. 6 Конвенції забороняє посадовим особам оголошувати особу винною до винесення їй вироку судом. Посадові особи можуть інформувати громадськість про розслідування у кримінальних справах, наприклад, розкриваючи інформацію про вручення повідомлень про підозру, затримання та зізнання, якщо вони роблять це розсудливо та обачно. При цьому, вибір слів є важливим. Суд в зазначеній справі констатував, що зроблені в засобах масової інформації заяви слідчих та посадових осіб правоохоронного органу щодо кримінального провадження проти заявника були далекими від розсудливості та обачності. Вони були очевидною заявою про його винуватість, навіть без уточнення стадії, на якій знаходилося провадження. Громадськості була розкрита вся інформація про особу. Європейський Суд в цій справі прямо сказав, що заяви посадових осіб держави спонукали громадськість повірити у винуватість заявника та вплинули на оцінку фактів відповідним судовим органом. Отже, було порушено п. 2 ст. 6 Конвенції (п. 129 - 132).
Суд встановив, що канал на YouTube «ІНФОРМАЦІЯ_3» ( ІНФОРМАЦІЯ_5 та офіційний Telеgram-канал НАБУ (ІНФОРМАЦІЯ_12) мають достатньо велику аудиторію підписників - 1,14 млн та 13,3 тис осіб відповідно.
За результатами перегляду відеозапису під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_8 » суд встановив, що детектив дав інтерв`ю ведучому програми щодо кримінального провадження за обвинуваченням народного депутата України ОСОБА_6 . Так, детектив хоч і не називав імені та прізвища обвинуваченого, однак висловив мовчазну згоду з неодноразово анонсованими ведучим відомостями із зазначенням імені, посади, що безапеляційно надало можливість широкому загалу ідентифікувати особу. Окрім цього, детектив не застережив глядачів, що ним буде озвучена виключно версія органу досудового розслідування, яка не є доведеною у законному порядку, натомість надав коментарі стверджувального характеру виключно негативного спрямування.
Суд робить висновок, що заяви посадової особи державного органу на кшталт «конкретно гроші були передані за УЗД», «і навіть в день отримання неправомірної вигоди…було спілкування про те, що далі ми продовжуємо свою співпрацю», «відбулося фактичне передання неправомірної вигоди», «народний депутат…продається за півмільйона гривень» та формат донесення такої інформації, який не містить жодних застережень щодо того, що це лише версія обвинувачення, безсумнівно формують у необмеженого кола глядачів, слухачів інтерв`ю уявлення про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Детектив ОСОБА_12, з використанням формулювань, які виключно суд може зазначати в обвинувальних вироках, доніс до невизначеного кола осіб інформацію про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, наперед повідомив відомості, які спонукають громадськість до думки про його вину, визначають оцінку фактів до того, як це зробить суд, тобто формують думку вже доказаної вини останнього без ухвалення відповідного рішення суду, чим порушено презумпцію невинуватості особи.
Дійсно, громадськість має право на отримання інформації, але з дотриманням вимог чинного кримінального процесуального закону: в ході досудового слідства діє процесуальний інститут нерозголошення відомостей досудового розслідування, який регламентується ст. 222 КПК України, під час судового розгляду - принцип гласності та відкритості судового провадження, передбачений ст. 27 КПК України. Разом з тим, хоч відомості повідомлені детективом ОСОБА_16 після закінчення досудового розслідування, мало місце порушення законних прав та інтересів особи, а застереження, зроблене в кінці інтерв`ю, про те, що рішення про винуватість чи невинуватість депутата прийме суд, в даному конкретному випадку не спростувало загального враження про надані характеристики вчинених депутатом дій як злочину.
Суд погоджується із доводами обвинуваченого, наведеними в його заяві, а також захисника, зазначеними у судовому засіданні, стосовно того, що НАБУ має широку підтримку у суспільстві, будь-які публічні висловлювання, категоричні ствердження його посадових осіб, у тому числі щодо вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, з високою вірогідністю сприймаються слухачами як встановлений факт, навіть незважаючи на відсутність обвинувального вироку суду, що набрав законної сили.
Отже, презумпція невинуватості порушується, якщо заява публічної посадової особи щодо обвинуваченого у вчиненні злочину відображає думку про те, що він винен, до того, як його вина встановлена відповідно до закону.
Таким чином, на переконання суду, в ході судового розгляду встановлено порушення презумпції невинуватості, закріпленої у п. 2 ст. 6 Конвенції, ч. 1 ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України.
Вимогами КПК України не урегульовано питання постановлення такого виду судових рішень, які б надавали можливість суду звертатися до державних органів, посадових чи службових осіб, з метою належного реагування на встановлені у ході судового розгляду порушення закону, прав і основоположних свобод людини органом досудового розслідування.
Разом з тим, суд виходить з висновків, викладених у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14.06.2021 у справі №686/9636/18, згідно з якими, за наявності відповідних підстав, суд будь-якої інстанції має процесуальні повноваження для постановлення ухвал, які не вирішують справи по суті, однак звертають увагу уповноважених органів на встановлені у кримінальному провадженні факти порушення закону, які потребують вжиття належних заходів реагування.
Складовим елементом права на справедливий суд є презумпція невинуватості. Отже, за наявності доказів порушення зазначеного права суд зобов`язаний належним чином відреагувати.
За наведених обставин, суд вважає за необхідне постановити відповідну ухвалу про порушення детективом НАБУ ОСОБА_16 презумпції невинуватості і довести її зміст до відома Директора Національного антикорупційного бюро України з метою врахування, реагування і недопущення подібних випадків у майбутньому.
На підставі викладеного, керуючись ст. 8, 129-1 Конституції України, п. 10 ч. 1 ст. 7, ст. 8, 9, 21, 40, 369, 372 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Заяву задовольнити.
Встановити порушення презумпції невинуватості, закріпленої у п. 2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 62 Конституції України, ст.17 КПК України.
Надіслати копію ухвали Директору Національного антикорупційного бюро України для відповідного реагування, спрямованого на усунення встановлених порушень.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3