Документ № 116419137

Справа № 991/310/24

Провадження № 1-кс/991/317/24

У Х В А Л А

15 січня 2024 року місто Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2,

детектива ОСОБА_3,

особи, щодо майна якої вирішується

питання про арешт ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі прокурор, САП) ОСОБА_5 про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №52023000000000211 від 09 травня 2023 року (далі кп №52023000000000211),

у с т а н о в и в:

Суть питання, що вирішується, за чиєю ініціативою воно розглядається

1.На розгляд слідчого судді Вищого антикорупційного суду (далі слідчий суддя, ВАКС) надійшло клопотання прокурора про арешт тимчасово вилученого майна.

2.Клопотання обґрунтованетим,що НАБУ здійснює досудове розслідування у кп№52023000000000211 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.368, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 376-1 Кримінального кодексу України (далі - КК).

3.Під час досудового розслідування встановлено, що судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області за попередньою змовою групою осіб із адвокатами та представниками місцевих органів опіки та піклування організували протиправний механізм ухилення від мобілізації чоловіків призовного віку, у тому числі сприяють незаконному переправленню осіб через державний кордон України, шляхом ухвалення судових рішень, у тому числі шляхом незаконного втручання в роботу автоматизованих систем в органах та установах системи правосуддя за неправомірну вигоду у розмірі від 3500 доларів США за кожне таке рішення.

4.За версією прокурора, неправомірну вигоду вищевказані особи маскують під виглядом оплати послуг адвоката.

5.Досудовим розслідуванням установлено, що до цієї схеми імовірно причетні: судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ; помічники суддів: ОСОБА_9, ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 ; керівник апарату Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_12 ; заступник керівника апарату Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_13 та адвокат ОСОБА_4 .

6.Прокурор зазначав, що ОСОБА_4 підшукує бажаючих ухилитися від військового обов`язку в умовах воєнного стану, в тому числі через телеграм канал « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Під час консультації адвокат ОСОБА_4 пропонував особам, які мають неповнолітню дитину, гарантовано отримати в Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області рішення про визначення місця проживання неповнолітньої дитини разом з батьком, шляхом відібрання дитини у матері без позбавлення її батьківських прав у зв`язку з фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері, що давало право безперешкодного проїзду через державний кордон України.

7.За версією слідства, оплата неправомірної вигоди здійснюється на особисту банківську картку адвоката ОСОБА_4 . Позовні заяви за цією категорією справ ОСОБА_4 подавав виключно до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області незалежно від місця реєстрації та фактичного місця проживання позивача, відповідача та дитини.

8.Прокурор установив, що після проведення консультації, у разі погодження клієнта на умови, особі необхідно було сплатити всю суму у розмірі 3500 доларів США в еквіваленті до гривні на особисту банківську картку адвоката ОСОБА_4 .

9.Після отримання неправомірної вигоди адвокат ОСОБА_4, за версією прокурора, ймовірно розподіляв її між суддями Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, представниками органу опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради та іншим адвокатом сторони відповідача, кожний із яких виконував свою роль у цій схемі.

10.Враховуючи вищевикладене, на переконання прокурора, адвокат ОСОБА_4 за попередньою змовою групою осіб за неправомірну вигоду, порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод, шляхом сприяння отриманню фіктивного судового рішення та надання такого рішення особі з відповідними консультаціями вчинив злочини, передбачені ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 332 КК.

11.Прокурор установив, що ця категорія справ розподіляється між суддями Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, шляхом внесення недостовірних даних в автоматизовану судову систему. Так, установлено, що під час авторозподілу судових справ за позовом щодо визначення місця проживання неповнолітньої дитини з батьком без участі матері між суддями Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, вносяться недостовірні дані до Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі ЄСІТС), а саме в розділі «категорія справи» зазначається категорія «спори про недоговірні зобов`язання» або «кримінальна справа», замість категорії «спори, що виникають із сімейних правовідносин», що є порушенням Положення про автоматизовану систему документообігу суду.

12.Тобто, справи щодо визначення місця проживання неповнолітньої дитини з батьком без участі матері, за результатами втручання в судову автоматизовану систему, розподіляються виключно між суддями ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

13.Прокурор зазначав, що у разі неможливості визначення необхідного судді, шляхом втручання в автоматизовану систему суду, перерозподіл справи здійснюється в ручному режимі, шляхом повернення позовної заяви позивачу з формальних причин та повторного перерозподілу між суддями доти, доки автоматизована система не визначить необхідного суддю.

14.Ураховуючи викладене, на переконання прокурора в діях суддів Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, а також в діях керівника апарату ОСОБА_12, є ознаки вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 376-1 КК.

15.Слідством установлено, що розгляд більшості справ здійснювався із порушенням територіальної підсудності, передбаченої параграфом 3 Цивільного процесуального кодексу України.

16.Загалом, у період з 02 березня 2022 року по 10 серпня 2023 року суддями Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ухвалено більше ніж 450 рішень про встановлення факту проживання неповнолітньої дитини з батьком без матері.

17.Такі рішення ухвалювалися за умови добровільної згоди матері на відібрання у неї дитини та визначення місця проживання дитини разом з батьком, крім того учасники вказаної схеми за неправомірну вигоду отримують відповідну довідку органу опіки та піклування про відсутність заперечень щодо предмета спору, незважаючи на місце фактичного проживання дитини, в тому числі в іншому регіоні.

18.З огляду на це, ураховуючи грубі порушення ухвалених рішень (порушення територіальної підсудності, втручання в авторозподіл судових справ) системність, масовість прийняття подібних судових рішень після введення на території України воєнного стану та фактичне надання громадянам України, які підлягають мобілізації та яким заборонено виїзд за кордон, засобів у формі судового рішення або усуненням перешкод для виїзду за кордон, шляхом ухвалення подібних судових рішень, за неправомірну вигоду, отриману через адвоката, в діях суддів Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, їх помічників, керівника апарату суду є ознаки вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 368 КК.

19.Прокурор установив, що 04 жовтня 2023 року заявником у кримінальному провадженні ОСОБА_14 через адвоката ОСОБА_4 надано неправомірну вигоду у розмірі 3500 доларів США за ухвалення судового рішення про визначення місця проживання малолітньої доньки з батьком та відібрання малолітньої доньки у матері без позбавлення її батьківських прав, у зв`язку з фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері.

20.За версією прокурора, після цього, шляхом втручання в авторозподіл судових справ, справа з третього разу була розподілена на суддю ОСОБА_7 .

21.Суддею Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_7 26 жовтня 2023 року у справі № 495/11124/23 ухвалено рішення про визначення місця проживання малолітньої доньки з батьком - ОСОБА_14 та відібрання малолітньої доньки у матері без позбавлення її батьківських прав, у зв`язку з самостійним вихованням дитини батьком без участі матері.

22.Окрім того, за результатами аналізу 288 судових рішень серед тих, які ухвалені з грубими порушеннями (із втручанням в авторозподіл та/або з порушенням територіальної підсудності) суддями Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 за період з 01 січня по 01 жовтня 2023 року встановлено, що з 288 позивачів чоловіків призовного віку за межі України виїжджало 150 осіб.

23.09 січня 2024 року детективами НАБУ проведено обшук за місцем здійснення адвокатської діяльності адвоката ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, під час якого виявлено та тимчасово вилучено відеореєстратор Dahua DH-XVR5104HS-I3, SN: 8H04003PAZD9B895 із накопичувачем інформації WESTERN DIGITAL 4TB WD40 PURX078, S/N: WX12D8127KEC (далі - відеореєстратор).

24.Постановою детектива від 10 січня 2024 року відеореєстратор визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

25.Зважаючи на це, з метою забезпечення збереження речового доказу, прокурор просив накласти арешт на відеореєстратор Dahua DH-XVR5104HS-I3, SN: 8H04003PAZD9B895 із накопичувачем інформації WESTERN DIGITAL 4TB WD40 PURX078, S/N: WX12D8127KEC.

Позиція учасників у судовому засіданні

26.У судовому засіданні детектив ОСОБА_3 просив задовольнити клопотання, здебільшого покликаючись на обставини, зазначені у ньому. Детектив зазначив, що під час обшуку ОСОБА_4 відмовився повідомити пароль від відеореєстратора, у зв?язку з чим останній було вилучено з метою проведення експертизи.

27.Особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_4 щодо задоволення клопотання прокурора заперечував. Зазначав, що у клопотанні не наведено доводів щодо обґрунтованості підозри у вчиненні кримінального правопорушення та немає відомостей про його причетність до кримінального правопорушення. На переконання ОСОБА_4, фактичні дані, які зафіксовані на відеореєстраторі містять адвокатську таємницю. У разі їх огляду буде порушено гарантії адвокатської діяльності, передбачені ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Установлені слідчим суддею обставини, і положення закону, якими він керувався. Мотиви, з яких слідчий суддя виходив при постановленні ухвали

Факти та обставини, встановлені слідчим суддею, що мають значення для кримінального провадження

28.Вирішуючи заявлене клопотання, слідчий суддя на підставі витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР) установив, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кп № 52023000000000211. До ЄРДР внесені відомості про те, що службова особа, яка займає відповідальне становище за попередньою змовою групою осіб з іншими особами висловили громадянину пропозицію надати їм неправомірну вигоду та отримати від нього таку неправомірну вигоду за вчинення згаданою службовою особою дій з використанням наданої влади чи службового становища. Окрім цього, до ЄРДР внесені відомості про те, що під час досудового розслідування кп №52023000000000211 установлено, що в діях службових осіб, які займають відповідальне становище за попередньою змовою групою осіб з іншими особами, наявні ознаки кримінального правопорушення, а саме організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод з корисливих мотивів. Окрім цього, до ЄРДР внесені відомості за фактом умисного внесення неправдивих відомостей до ЄСІТС, іншої автоматизованої системи, що функціонує в суді, чи інше втручання в роботу таких систем.

29.11 грудня 2023 року слідчий суддя ВАКС постановила ухвалу у справі №991/10728/23, якою надала дозвіл на проведення обшуку за місцем здійснення адвокатської діяльності ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .

30.09 січня 2024 року на підставі зазначеної вище ухвали детективами НАБУ був проведений обшук, за результатами якого складений відповідний протокол (далі протокол обшуку від 09 січня 2024 року).

31.Згідно з протоколом обшуку від 09 січня 2024 року в офісі ОСОБА_4 був вилучений відеореєстратор Dahua DH-XVR5104HS-I3, SN: 8H04003PAZD9B895 із накопичувачем інформації WESTERN DIGITAL 4TB WD40 PURX078, S/N: WX12D8127KEC.

32.Постановою детектива від 10 січня 2024 року, згаданий відеореєстратор з накопичувачем інформації визнаний речовим доказом.

Положення закону, якими керувався слідчий суддя

33.З огляду на встановлені обставини, далі будуть наведені норми КПК, якими керувався слідчий суддя, вирішуючи це клопотання.

34.Позбавлення абообмеження прававласності підчас кримінальногопровадження здійснюєтьсялише напідставі вмотивованогосудового рішення,ухваленого впорядку,передбаченому цимКодексом. На підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом, допускається тимчасове вилучення майна без судового рішення (ст. 16 КПК).

35.Згідно зч.1та п.7ч.2ст.131КПК заходизабезпечення кримінальногопровадження застосовуютьсяз метоюдосягнення дієвостіцього провадження. Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

36.Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: (1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; (2)потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; (3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК).

37.Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного,обвинуваченого,засудженого,третіх осіб,конфіскації уюридичної особи,для забезпеченняцивільного позову,стягнення зюридичної особиотриманої неправомірноївигоди,можливої конфіскаціїмайна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

38.Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення: (1)збереження речових доказів; (2) спеціальної конфіскації; (3) конфіскації майна як виду покарання; (4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

39.Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 ст. 170 КПК арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК.

40.Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

41.Згідно з ч. 1 ст. 171 КПК із клопотанням про арешт майна до слідчого судді має право звернутися, зокрема, прокурор, слідчий за погодженням з прокурором.

42.Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: (1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; (2) перелік і види майна, що належить арештувати; (3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; (4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

43.Згідно з ч. 1 ст. 173 КПК слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

44.Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: (1) правову підставу для арешту майна; (2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); (3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); (3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); (4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); (5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; (6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

45.Згідно з ч. 3 ст. 173 КПК відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

46.Відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК у разі задоволення клопотання слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

47.Згідно з ч. 5 ст. 173 КПК у разі задоволення клопотання слідчий суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає: (1)перелік майна, на яке накладено арешт; (2)підстави застосування арешту майна; (3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; (4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; (5) порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.

48.Оскільки у клопотанні прокурор просив накласти арешт на мобільний телефон та блокнот з метою збереження речових доказів, то далі слідчий суддя, вирішуватиме чи є підстави для арешту вилученого під час обшуку мобільного телефону та блокноту на цій підставі.

49.Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

50.Обґрунтовуючи цю підставу для арешту, детектив у судовому засіданні покликався на те, що відеореєстратор за участі спеціаліста не вдалось оглянути, позаяк він містить пароль, який ОСОБА_4 відмовився повідомити. У зв?язку з цим відеореєстратор із жорстким диском (накопичувачем інформації) були вилучені і щодо них буде призначено відповідну експертизу.

51.Під час розгляду цього клопотання, дослідивши додані до нього документи та заслухавши пояснення детектива, слідчий суддя дійшов висновку, що на відеореєстраторі та жорсткому диску можуть бути зафіксовані відомості, які мають значення для встановлення обставин цього кримінального провадження, зокрема, можуть бути використані як докази. Отже, вони є речовими доказами у цьому кримінальному провадженні в розумінні ст. 98 КПК.

52.Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення.

53.З огляду на те, що відеореєстратор та накопичував інформації (жорсткий диск) відповідають ознакам, передбаченим ст. 98 КПК, тобто є достатні підстави, що вони могли зберегти на собі сліди або містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження,то зметою збереженняречових доказівна нихможе бутинакладений арешт.

54.Отже, слідчий суддя дійшов висновку, що на відеореєстратор знакопичувачем інформації, вилучений під час обшуку 09 січня 2024 року за адресою: АДРЕСА_1, слід накласти арешт з метою забезпечення збереження речових доказів.

55.Водночас, слідчий суддя зазначає, що надання доручення зберігання майна, на яке накладено арешт Головному підрозділу детективів НАБУ не входить до компетенції слідчого судді, а тому таке прохання прокурора не підлягає задоволенню.

Щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження та виправданості потреб досудового розслідування у втручанні у права і свободи особи

56.Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).

57.На переконання слідчого судді, на цьому етапі досудового розслідування накладення арешту на відеореєстратор з накопичувачем інформації (жорстким диском), належний ОСОБА_4, з метою забезпечення збереження речового доказу, є необхідним для виконання вищенаведеного завдання кримінального провадження щодо захисту держави від кримінальних правопорушень.

58.Такий арешт пов`язаний з втручанням у право особи на власність, що є складовою права на мирне володіння своїм майном (передбачене у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Водночас, на переконання слідчого судді, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права особи, оскільки є необхідним і пропорційним до законної мети, що переслідується - нагальної суспільної потреби у протидії корупційним кримінальним правопорушенням.

59.Слідчий суддя дійшов висновку, що цей суспільний інтерес при врівноважуванні повинен отримати більшу вагу, тоді як інтерес осіб, що полягає у можливості володіти своїм майном, має порівняно меншу вагу.

60.Окрім того, таке втручання стосуватиметься виключно конкретного майна відеореєстратора з накопичувачем інформації, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є речовим доказом, що вказує на співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

61.Слідчий суддя відхиляє доводи ОСОБА_4 в частині того, що у клопотанні не наведено відомостей, які б підтверджували обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, позаяк накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів не передбачає встановлення наявності обґрунтованості підозри.

62.Щодо покликань ОСОБА_4 на порушення гарантій адвокатської діяльності, слідчий суддя зазначає, що проведення обшуку було зумовлене розслідуванням імовірної причетності ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення. Тому, на відомості про обставини імовірного вчинення кримінального правопорушення адвокатом не поширюються гарантії адвокатської діяльності і вони не становлять собою інформації, яка відповідно до закону, може вважатись адвокатською таємницею. З огляду на це, майно, яке вилучене під час обшуку може бути арештоване.

63.Слід зауважити, що під час розгляду клопотання, особа, щодо майна якої вирішувалось питання про арешт ОСОБА_4 наводив й інші аргументи, які жодним чином не свідчать про помилковість висновків, до яких дійшов слідчий суддя у цій ухвалі. Водночас, розглядаючи це клопотання, слідчий суддя надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін кримінального провадження.

64.Ураховуючи викладене, слідчий суддя доходить висновку, що клопотання належить задовольнити частково.

З цих підстав, керуючись статтями 371, 372, 375, 376 КПК, слідчий суддя

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурораСпеціалізованої антикорупційноїпрокуратури ОфісуГенерального прокурора ОСОБА_5 проарешт тимчасововилученого майна задовольнити частково.

Накласти арештна вилучений у ОСОБА_4 під час обшуку місця здійснення адвокатської діяльності за адресою: АДРЕСА_1, відеореєстратор Dahua DH-XVR5104HS-I3, SN8H04003PAZD9B895 із накопичувачем інформації WESTERN DIGITAL 4TB WD40 PURX078, S/N: WX12D8127KEC, який визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №52023000000000211 від 09 травня 2023 року.

В іншій частині клопотання відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя Ігор СТРОГИЙ