- Головуюча суддя (ВАКС): Олійник О.В.
Справа № 991/5148/20
Провадження 1-кп/991/90/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2024 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинуваченого ОСОБА_6,
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52020000000000077 від 27.10.2020, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, має інвалідність ІІІ групи, розлучений, з вищою освітою, Генерального директора - голови правління ПрАТ «Запорізький залізорудний комбінат», раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,
ВСТАНОВИВ:
I.Історія провадження
22.06.2020 до Вищого антикорупційного суду з Офісу Генерального прокурора (Спеціалізованої антикорупційної прокуратури) надійшов для розгляду обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52020000000000077 від 27.01.2020, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Вироком Вищого антикорупційного суду від 20.09.2022 ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, та виправдано у зв`язку із недоведеністю наявності в його діях складу цього кримінального правопорушення.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 08.08.2023 скасовано вирок від 20.09.2022 та призначено новий розгляд кримінального провадження у Вищому антикорупційному суді.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2023 для розгляду кримінального провадження визначено колегію суддів Вищого антикорупційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_1, суддів - ОСОБА_2, ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 15.08.2023 призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 16.10.2023 призначено судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні та закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України провадження щодо розгляду цивільного позову Управління справами Апарату Верховної Ради України до ОСОБА_6 про відшкодування майнової шкоди.
II.Формулювання обвинувачення
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що в період з 02.12.2014 по 30.11.2018, будучи народним депутатом України VIII скликання, умисно, з корисливих мотивів, зловживаючи владою всупереч інтересам служби, отримав неправомірну вигоду для себе, а саме право користування готельним номером в ДП «Готельний комплекс «Київ» за рахунок бюджетних коштів, передбачених на забезпечення діяльності Верховної Ради України, чим спричинив тяжкі наслідки інтересам юридичної особи публічного права - Управлінню справами Апарату Верховної Ради України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України - зловживанні владою, тобто в умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для себе, використанні службовою особою влади всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам в особі юридичної особи публічного права.
Це кримінальне правопорушення вчинене за таких обставин.
ОСОБА_6 відповідно до протоколу Центральної? виборчої? комісії? від 26.10.2014 «Про результати виборів народних депутатів України у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі» був визнаний таким, що обраний народним депутатом України VI скликання, а 27.11.2014 згідно зі ст. 79 Конституції? України склав присягу перед Верховною Радою України, зобов`язавшись усіма своїми діями боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу, додержуватися Конституції України та законів України, виконувати свої обов`язки в інтересах усіх співвітчизників.
ОСОБА_6, набувши повноважень народного депутата України VIII скликання, будучи забезпеченим житлом у м. Києві, а саме з 03.08.2009 будучи одноосібним власником квартири за адресою: АДРЕСА_2, та маючи із 24.09.2010 у спільній? сумісній? власності з дружиною ОСОБА_9 квартиру за адресою: АДРЕСА_3, зловживав владою, тобто умисно використав як службова особа надані йому як народному депутату владні повноваження.
З метою одержання неправомірної вигоди у виді отримання в користування готельного номера за рахунок бюджетних коштів, передбачених на компенсацію вартості оренди житла або винайму готельного номера народними депутатами України, без наявності підстав для отримання таких коштів внаслідок забезпеченості житлом у м. Києві, ОСОБА_6, підписавши 02.12.2014, подав на ім`я Керівника Апарату Верховної Ради України три заяви, в яких просив розмістити його в готелі « Київ » у зв`язку з відсутністю власного житла в м. Києві, нараховувати йому кошти для винайму готельного номера, які перераховувати на рахунок Державного підприємства «Готельний комплекс «Київ» Управління справами Верховної Ради України протягом усього строку виконання депутатських повноважень, які були зареєстровані 08.12.2014 за вх. № 222206 в Апараті Верховної Ради України.
При цьому ОСОБА_6 усвідомлював, що зловживаючи владою при зверненні до Керівника Апарату Верховної Ради України з метою безпідставного отримання неправомірної вигоди у виді права користування готельним номером за рахунок коштів, передбачених на забезпечення діяльності Верховної Ради України, його дії явно суперечать інтересам служби, цілям і завданням гарантій депутатської діяльності, що визначені в Законі, а співробітники Апарату Верховної Ради України не були уповноважені здійснювати перевірку повідомленої народними депутатами України інформації щодо наявності підстав для отримання грошових коштів як компенсації відповідно до ст. 35 Закону і лише внаслідок висунутої народним депутатом України вимоги зобов`язані будуть надати йому готельний номер з відшкодуванням його вартості за рахунок бюджетних коштів. Тому ОСОБА_6 був переконаний, що за будь-яких обставин після звернення зі зазначеними заявами отримає таку неправомірну вигоду, а відшкодування вартості виділеного йому готельного номера Управлінням справами Верховної Ради України здійснюватиметься за рахунок бюджетних коштів, що призведе до тяжких наслідків у виді протиправного вибуття відповідної суми коштів, передбачених на забезпечення діяльності Верховної Ради України, з рахунку юридичної особи публічного права.
Тоді ж 02.12.2014 ОСОБА_6, діючи на досягнення злочинного умислу одержання неправомірної вигоди, уклав договір з Державним підприємством «Готельний комплекс «Київ» Управління справами Верховної Ради України» (далі - ДП «Готельний комплекс «Київ») № 163 про надання послуг, на підставі якого отримав у користування готельний номер, вартість винайму якого оплачувалась Управлінням справами Верховної Ради України за рахунок бюджетних коштів, передбачених на забезпечення діяльності Верховної Ради України.
29.01.2016 Розпорядженням Першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради України № 12 затверджено новий Порядок видачі народним депутатам України коштів для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера, ознайомившись із яким та бажаючи і в подальшому протягом всього часу здійснення депутатських повноважень отримувати неправомірну вигоду у виді права користування готельним номером за рахунок бюджетних коштів, ОСОБА_6 02.03.2016 подав до Апарату Верховної Ради України заяву про подальше перерахування грошових коштів, що нараховувались йому для компенсації вартості винайму готельного номера, на розрахункові рахунки ДП «Готельний комплекс «Київ».
Проте внаслідок значного суспільного резонансу, викликаного журналістським розслідуванням про безпідставність одержання окремими народними депутатами України компенсацій за оренду житла чи винайм готельного номера ОСОБА_6 29.11.2018 звернувся до Апарату Верховної Ради України із заявою про припинення з 01.12.2018 нарахування компенсаційних виплат за винайм ним готельного номеру, припинивши таким чином вчинюване ним кримінальне правопорушення.
Отже, ОСОБА_6, будучи службовою особою і зловживаючи владою всупереч інтересам служби, шляхом подання вищевказаних заяв та усвідомлюючи той факт, що співробітники Апарату Верховної Ради України та Управління справами Верховної Ради України не мають повноважень перевіряти наявність у народного депутата житла в місті Києві, у період з 02.12.2014 по 30.11.2018 отримав неправомірну вигоду для себе, яка полягала в отриманні в користування готельного номера в ДП «Готельний комплекс «Київ» за рахунок бюджетних коштів.
При цьому внаслідок вказаних протиправних дій ОСОБА_6 на підставі поданих ним заяв від 02.12.2014 та 02.03.2016 Управління справами Верховної Ради України в період з 02.12.2014 по 30.11.2018 (включно) нараховувало грошові кошти для компенсації вартості оренди житла та винайму готельного номера в сумі 758 240 грн (що більше ніж у 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян), які в подальшому на підставі його ж заяв перераховувало на розрахунковий рахунок ДП «Готельний комплекс «Київ» як оплату за користування ОСОБА_6 готельним номером.
Відповідно внаслідок зазначених протиправних дій ОСОБА_6 щодо отримання ним неправомірної вигоди Управлінню справами Верховної Ради України (на даний час Управлінню справами Апарату Верховної Ради України) як юридичній особі публічного права і головному розпоряднику бюджетних коштів спричинено тяжкі наслідки, які полягають у безповоротній втраті бюджетних коштів у сумі 758 240 грн, тобто такі наслідки, які більше ніж у 250 разів перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян.
III.Відомості про укладену між прокурором та обвинуваченим угоду про визнання винуватості
15.01.2024, на стадії судового розгляду, прокурор другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5, якому відповідно до ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні, з однієї сторони, та обвинувачений ОСОБА_6, з другої сторони, за участі захисників останнього - адвокатів ОСОБА_7, ОСОБА_8, уклали угоду про визнання винуватості в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52020000000000077 від 27.10.2020. Ці ж сторони 19.01.2024 підписали Зміни до Угоди про визнання винуватості від 15.01.2024, змінивши пункт 7 Угоди щодо узгоджених видів і мір додаткових покарань (далі в тексті вироку Угода про визнання винуватості від 15.01.2024 разом зі Змінами до неї від 19.01.2024 позначені як Угода).
В Угоді вказано, що сторони уклали її, діючи добровільно.
Зазначена Угода містить формулювання та обсяг обвинувачення, а також правову кваліфікацію дій ОСОБА_6 із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, які відповідають тим, що зазначені в обвинувальному акті. Сторони визнають правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 364 КК України.
За умовами Угоди обвинувачений ОСОБА_6 під час судового розгляду беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі висунутого йому обвинувачення та зобов`язується протягом семи робочих днів, після затвердження Вищим антикорупційним судом цієї Угоди, перерахувати 1 000 000,00 (один мільйон) гривень на спеціальний рахунок, відкритий Національним банком України на підтримку Збройних України (Проєкт UNITED24 «Армія Дронів») за такими реквізитами: Банк: Національний банк України; МФО: 300001; Рахунок № UA843000010000000047330992708; Код ЄДРПОУ 00032106; Отримувач: Національний банк України; Призначення платежу: допомога ЗСУ для проекту «Армія дронів».
Сторони узгодили призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, на що ОСОБА_6 дав свою згоду. Так, сторони визнають наявність обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують його покарання: щире каяття, добровільне відшкодування в повному обсязі завданого збитку, стан здоров`я (інвалідність ІІІ групи), - та відсутність обставин, що обтяжують покарання. Зважаючи на ці обставини сторони узгодили покарання ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 364 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади на строк 1 (один) рік, зі штрафом у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн, та звільнення на підставі ч. 2 ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням. В Угоді сторони спільно прохають суд про визначення тривалості іспитового строку в один рік.
В Угоді також наведені наслідки її укладення та затвердження, передбачені ст. 473 КПК України, та наслідки невиконання Угоди відповідно до ст. 476 КПК України.
IV.Позиції сторін щодо угоди
Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні повністю та беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, відповідно до формулювання обвинувачення, висунутого йому в обвинувальному акті, що надійшов до суду. Підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті. Зокрема пояснив, що дійсно, будучи забезпеченим житлом у м.Києві, з 02.12.2014 по 30.11.2018 користувався готельним номером за рахунок Управління справами Апарату ВРУ. Запевнив, що він щиро розкаюється у вчиненому, йому дуже соромно за свій вчинок; одним своїм вчинком він перекреслив 30 років своєї бездоганної репутації.
Захисники ОСОБА_7, ОСОБА_8 підтримали угоду про визнання винуватості, просили суд її затвердити.
Прокурор ОСОБА_5 подану угоду про визнання винуватості підтримав і просив суд про її затвердження. Зауважив, що в тексті Угоди в п. 2 була допущена технічна описка в кінцевій даті періоду, за який Управління справами Верховної Ради України нараховувало грошові кошти для компенсації вартості оренди житла та винайму готельного номера: зазначено «в період з 02.12.2014 по 31.10.2018 (включно)», замість правильного, як в обвинувальному акті, - «в період з 02.12.2014 по 30.11.2018 (включно)».
Щодо виконання судом вимог, передбачених ч. 4 ст. 474 КПК України
Під час судового засідання суд встановив, що обвинувачений ОСОБА_6 повністю розумів, що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, а він має права, визначені пунктом першим ч. 4 ст. 474 КПК України; наслідки укладення та затвердження цієї угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України; характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим; вид і міру покарання та умови звільнення від його відбування з випробуванням, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього в разі затвердження Угоди судом. Обвинуваченому ОСОБА_6 роз`яснені і йому зрозумілі наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.
V.Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність Угоди вимогам законодавства і при ухваленні вироку
Проаналізувавши зміст обвинувального акта та угоди про визнання винуватості, дослідивши матеріали, про які заявили сторони, суд дійшов таких висновків.
1. Про відповідність умов угоди вимогам КПК України та закону про кримінальну відповідальність
Цю Угоду про визнання винуватості, як пояснили сторони, прокурор ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_6 уклали за ініціативою останнього, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 469 КПК України.
Пунктом першим і абзацом п`ятим частини четвертої ст. 469 КПК України визначено, що угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Водночас, укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Угода сторонами укладена у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, який відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України належить до тяжких злочинів. Цим злочином завдано шкоди виключно державним інтересам в особі юридичної особи публічного права. Це кримінальне провадження не здійснюється щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи.
У кримінальному провадженні потерпілий Управління справами Апарату Верховної Ради України (код ЄДРПОУ 20064120) надав письмову згоду прокурору на укладення ним угоди про визнання винуватості із обвинуваченим ОСОБА_6, що вказує на дотримання сторонами наведеної вимоги другого речення абзацу п`ятого ч. 4 ст. 469 КПК України.
Суд вважає, що сформульоване в обвинувальному акті обвинувачення, яке відтворене і в Угоді, відображає усі істотні обставини вчинення діяння, які узгоджуються із кваліфікацією дій обвинуваченого ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 364 КК України, яка є правильною.
ОСОБА_6 був народним депутатом України VIII скликання в період із 27.11.2014 до 29.08.2019, тобто службовою особою в розумінні примітки 1 до статті 364 КК України.
При цьому суд враховує висновок Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладений у постанові від 27.11.2023 (справа № 991/3966/20, провадження № 51-3348кмо22) щодо застосування ст. 364 КК України, який полягає в тому, що зловживанням владою є протиправне використання повноважень, правомочностей і можливостей, похідних від прав, обов`язків, гарантій, а також пільг та інших благ, які безпосередньо пов`язані зі здійсненням функцій представника влади. Такий висновок Верховний Суд зробив у кримінальному провадженні, в якому особа, яка була народним депутатом України, обвинувачувалася у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, за обставин, подібних до тих, які викладені в обвинувальному акті в цьому кримінальному провадженні.
З огляду на правила ч. 4 ст. 469 КПК України, суть діяння, в якому обвинувачено ОСОБА_6, обставини, описані в обвинувальному акті, та підтвердження обвинуваченим цих обставин, а також наявність письмової згоди від потерпілого, сторони мають право укласти угоду про визнання винуватості в цьому кримінальному провадженні.
Зміст підписаної сторонами угоди про визнання винуватості від 15.01.2024 (зі змінами) відповідає вимогам ст. 472 КПК України, оскільки в ній зазначено її сторони, формулювання обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті закону України про кримінальну відповідальність, істотні для даного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, узгоджене покарання, згода обвинуваченого на його призначення та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України, наслідки невиконання Угоди.
2. Щодо відповідності умов Угоди інтересам суспільства
Кримінальний процесуальний закон (п. 3, 4 ч. 1 ст. 470 КПК України) зобов`язує прокурора при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості враховувати наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень, в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.
У цьому кримінальному провадженні, враховуючи тривалий період часу, який минув після вчинення злочину, інтерес суспільства в затвердженні Угоди полягає у значному зменшенні часу судового розгляду кримінального провадження щодо тяжкого злочину (обвинувальний акт вперше надійшов до суду 22.06.2020); зменшенні навантаження на судові органи і органи прокуратури; забезпеченні невідворотного покарання ОСОБА_6 в міру його вини за вчинення злочину; досягненні мети покарання; відшкодуванні завданого злочином збитку; попередженні вчинення подібних кримінальних правопорушень обвинуваченим та іншими особами, зокрема іншими народними депутатами України, в яких відсутні законні підстави для отримання компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера.
За умовами Угоди ОСОБА_6 бере на себе зобов`язання здійснити перерахування коштів у сумі 1 млн грн на спеціальний рахунок, відкритий Національним банком України, для допомоги Збройним Силам України.
На думку колегії суддів, було б недоцільним застосовувати загальний порядок судового розгляду до обвинуваченого ОСОБА_6, зважаючи на беззаперечне визнання ним своєї винуватості, характер та тяжкість злочину, в якому його обвинувачено, його особу, зокрема його добровільне відшкодування 05.07.2021 у повному обсязі на користь Управління справами Апарату Верховної Ради України збитку, завданого злочином у сумі 758 240,00 грн, і заявлене бажання взяти участь у фінансуванні закупки «дронів» для потреб оборони України, негативне ставлення до вчиненого, належну процесуальну поведінку під час досудового розслідування і судового провадження, що вказує на бажання обвинуваченого виправитись.
3. Умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб
Під час укладення цієї Угоди були присутні захисники обвинуваченого - ОСОБА_7, ОСОБА_8 (на виконання вимоги п. 9 ч. 2 ст. 52 КПК України) та її умови не є невиправдано обтяжливими для кожної зі сторін.
Укладена угода не спрямована на вирішення питань про права, свободи чи інтереси осіб, які не є учасниками цього судового провадження.
У підготовчому судовому засіданні суд на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України закрив провадження щодо розгляду цивільного позову Управління справами Апарату Верховної Ради України до ОСОБА_6 про відшкодування майнової шкоди. Таке рішення прийняте за заявою першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради України - керуючого справами ОСОБА_10 про відмову від цивільного позову у зв`язку із добровільним поверненням ОСОБА_6 компенсації за винайм готельного номеру за період з 02.12.2024 до 30.11.2018 у розмірі 758 240,00 грн, що підтверджено копією платіжного доручення від 05.07.2021 № B881082316, долученою до заяви.
Також прокурор у судовому засіданні надав лист Управління справами Апарату Верховної Ради України від 29.12.2023 № 15/24-2023/287280 за підписом заступника Керівника Апарату Верховної Ради України - керівника Управління справами ОСОБА_11, адресований прокурору ОСОБА_5, в якому повідомлено, що відповідно до ч. 4 ст. 469 КПК України Управління справами як потерпілий дає згоду на укладення угоди про визнання винуватості.
Отже, суд встановив відсутність порушення угодою прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб.
4. Щодо добровільності укладення Угоди
Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні підтвердив своє бажання щодо укладення угоди та просив суд затвердити її, вказавши, що він був ініціатором її укладення і зробив це добровільно.
Також обвинувачений та його захисники повідомили, що укладення угоди не є наслідком будь-якого неправомірного впливу на них, вказали, що насильства, примусу чи погроз до ОСОБА_6 ніхто не застосовував, будь-яких обіцянок чи пропозицій, ніж ті, що передбачені угодою, їм ніхто не надавав. Додатково зазначили, що зі скаргами на дії сторони обвинувачення з приводу цих обставин під час здійснення даного провадження вони не зверталися.
Прокурор ОСОБА_5 вказав на спільне узгодження всіх зафіксованих в Угоді умов, підтвердивши добровільність її укладення з боку обох сторін.
У зв`язку з наведеним суд переконаний, що укладення угоди сторонами є добровільним, і не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
5. Щодо можливості виконання обвинуваченим взятих на себе за Угодою зобов`язань
Відповідно до п. 5 Угоди обвинувачений ОСОБА_6 зобов`язується:
1) під час судового провадження беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі висунутого обвинувачення;
2) перерахувати кошти в сумі 1 000 000,00 (один мільйон) гривень на спеціальний рахунок, відкритий Національним банком України (зазначено реквізити рахунку), на підтримку Збройних Сил України (Проект UNITED24 «Армія Дронів»).
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 підтвердив свою готовність та реальну можливість виконати передбачені Угодою зобов`язання.
Передбачене вище в пункті 1 зобов`язання за Угодою обвинувачений ОСОБА_6 виконав безпосередньо в судовому засіданні 19.01.2024 під час судового розгляду.
Щодо можливості здійснити перерахунок коштів на проєкт «Армія Дронів» у сумі 1 млн грн упродовж 7 робочих днів після затвердження судомУгоди ОСОБА_6 пояснив, що має для цього кошти у відповідному розмірі.
Ураховуючи наведене, зважаючи на інформацію щодо майнового стану ОСОБА_6, наявну в матеріалах судового провадження, суд дійшов висновку про можливість виконання обвинуваченим взятих на себе за Угодою зобов`язань.
6. Наявність фактичних підстав для визнання винуватості
Досліджені обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, угода про визнання винуватості, матеріали досудового розслідування, надані стороною обвинувачення на підтвердження висунутого обвинувачення (з тому 1 а.с. 128 по том 7 а.с. 152, досліджені під час судового розгляду в період до 20.12.2023) і надані в цьому судовому засіданні пояснення обвинуваченого дають суду можливість дійти висновку, що існують фактичні підстави для визнання ОСОБА_6 своєї винуватості у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
VI.Щодо узгодженого сторонами покарання
1. Про вид і міру покарання
За правилами ч. 5 ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
У п. 7 Угоди сторони узгодили покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади на строк 1 (один) рік, зі штрафом у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн.
У даному випадку сторони дотримались загальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність.
Так, зі змісту Угоди вбачається, що при узгодженні покарання ОСОБА_6 було враховано і дотримано положення ст. 65 КК України, а саме: сторони узгодили покарання у межах, встановлених санкцією ч. 2 ст. 364 КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин (позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян); врахували характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину; взяли до уваги особу винного (раніше не судимий, розлучений, має постійне місце роботи, характеризується позитивно); встановили наявність обставин, що пом`якшують покарання (щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку, стан здоров`я (інвалідність ІІІ групи), ст. 66 КК України), та відсутність обставин, що обтяжують покарання (ст. 67 КК України).
За правилами ст. 69-1 КК України за наявності обставин, що пом`якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу. Сторони дотримались наведених вимог Закону, визначивши строк покарання у виді позбавлення волі у три роки.
Суд погоджується з тим, що узгоджене сторонами покарання є таким, що відповідає критеріям необхідності та достатності для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Отже, суд дійшов висновку, що узгоджене сторонами покарання за своїм видом та мірою відповідає характеру, тяжкості вчиненого діяння і особі винного, загальним засадам його призначення, встановленим законом України про кримінальну відповідальність, та забезпечить досягнення мети його застосування.
2. Про застосування ст. 75, 76 КК України
В Угоді сторони передбачили умову про звільнення ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ч. 2 ст. 75 КК України, а також домовились клопотати перед судом про визначення тривалості іспитового строку в один рік. При цьому сторони обізнані, що тривалість іспитового строку та обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, визначає суд. Такі умови Угоди відповідають нормам ч. 2, 3 ст. 75, ст. 76 КК України та ст. 472 КПК України.
Щодо можливості звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ч. 2 ст. 75 КК України суд керується такими мотивами.
Згідно з ч. 2 ст. 75 КК України суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Злочин, передбачений ст. 364 КК України, відповідно до примітки до ст. 45 КК України віднесено до корупційних кримінальних правопорушень. Норма частини 1 ст.75 КК України містить обмеження права суду на ухвалення рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у разі засудження особи за корупційне кримінальне правопорушення. Зміни про таке обмеження були внесені тільки в частину першу цієї статті Законом України «Про Національне антикорупційне бюро України» в редакції № 1698-VII від 14.10.2014. Проте частина друга статті такого обмеження не містить, та діє до тепер в редакції, чинній на момент внесення зазначених змін, хоча неодноразово до самої статті 75 КК України вносились зміни різними законами (закони України від 22.11.2018 № 2617-VIII, враховуючи зміни, внесені Законом України від 03.12.2019 № 321-IX; від 16.02.2021 № 1231-IX, від 29.06.2021 № 1576-IX, від 01.12.2022 № 2812-IX, від 13.12.2022 № 2839-IX).
Внесення у кримінальний закон обмеження «крім корупційних злочинів» в розділи, які регулюють питання звільнення від кримінальної відповідальності та звільнення від покарання та його відбування (статті 45, 46, 47, 48, 74, 75, 79, 81 КК України) має чітко виражений характер, який очевидно свідчить про цілеспрямованість та конкретність таких обмежень саме в тих випадках, які мав на меті законодавець.
Зважаючи на вибіркову позицію щодо внесення обмежень, які пов`язані із засудженням за корупційні кримінальні правопорушення, суд переконаний, що мети поширення таких обмежень на випадки затвердження судом угод про примирення або про визнання винуватості, законодавець не переслідував. Окрім того, у ч. 4 ст. 3 КК України міститься пряма заборона на застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією.
У роботах окремих науковців висловлена думка, що норми, передбачені в ч. 1 ст. 75 КК України та ч. 2 ст. 75 КК України, співвідносяться між собою як загальна та спеціальна. Тобто в ч. 1 ст. 75 КК України законодавець описує загальні положення застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням, а в ч. 2 цієї ж статті описується спеціальний випадок такого звільнення - наявність угоди про визнання винуватості, а тому, відповідно, не мають дублюватися обмеження, викладені в ч. 1 цієї статті.
Суд не поділяє зазначену позицією з огляду на таке.
Загальна норма права співвідноситься зі спеціальною у взаємозв`язку як «рід - вид». Спеціальна норма характеризується похідним характером по відношенню до загальної, яка регулює конкретну сферу правовідносин.
Кримінальний процес розрізняє загальний порядок судового розгляду кримінального провадження та особливі порядки, серед яких, зокрема, кримінальне провадження на підставі угод, порядок здійснення якого регламентований Главою 35 КПК України.
Частина 2 ст.75 КК України застосовується виключно у випадку, коли у кримінальному провадженні сторони дійшли згоди скористатись таким особливим порядком, про що свідчить її безпосередній зміст та зазначення в ній умов, за яких суд зобов`язаний прийняти відповідне рішення.
Ознак співвідношення як загальної та спеціальної норми між ч. 1 та ч. 2 вказаної статті кримінального закону немає, оскільки вони регулюють різні випадки звільнення особи від відбування покарання з випробуванням. На користь такого висновку свідчить включення законодавцем у ч. 2 ст. 75 КК України такої ж умови щодо видів і мір покарань, при призначенні яких є можливість погодити звільнення від відбування покарання з випробуванням, як і в частині першій цієї статті, а саме: «покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років», - та відсутність у ній посилання на частину першу. Якби діяла умова, що всі вимоги частини першої поширюються на випадки, передбачені частиною другою, то була би відсутня потреба в частковому повторенні умов, за яких застосовується звільнення від відбування покарання.
Суд вважає, що ч. 1 та ч. 2 ст. 75 КК України містять окремі, незалежні одна від одної норми, які передбачають різні випадки звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.
Отже, суд переконаний, що в цьому кримінальному провадженні, оскільки сторони уклали угоду про визнання винуватості і узгодили покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років та звільнення від відбування покарання, то підлягає застосуванню ч. 2 ст. 75 КК України і суд повинен прийняти рішення про звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 75 КК України тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом, при цьому іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.
Ураховуючи особу обвинуваченого, тяжкість вчиненого злочину та суворість узгодженого покарання, тривалий період, який минув із дня припинення самим обвинуваченим вчинення злочину, суд дійшов висновку про необхідність встановити іспитовий строк ОСОБА_6 тривалістю двароки.
У ч. 1 ст. 76 КК України визначені обов`язки, які суд обов`язково покладає на засудженого в разі звільнення від відбування покарання з випробуванням, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
VII. Висновок суду
Отже, суд встановив, що укладена сторонами в цьому кримінальному проваджені угода про визнання винуватості відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства та закону України про кримінальну відповідальність. Також суд не виявив підстав для відмови в її затвердженні, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що зазначена угода про визнання винуватості між сторонами підлягає затвердженню.
VIII.Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку на підставі угоди
1. Запобіжний захід
Відповідно до ч. 3 ст. 475, п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України суд у вироку вирішує питання, зокрема, про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
Прокурор ОСОБА_5 просив залишити без змін раніше застосований щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави до набрання вироком законної сили.
Обвинувачений ОСОБА_6 і його захисники не заперечували проти залишення до набрання вироком законної сили застави.
Розглянувши питання щодо запобіжного заходу, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд дійшов такого висновку.
Встановлено, що до ОСОБА_6 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.12.2019 у справі № 760/24728/19, провадження 1-кс/991/3420/19, був застосований запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 750 000,00 грн і покладені обов`язки, передбачені п. 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України на строк до 21.02.2020 (т. 7 а.с. 22-23).
23.12.2019 заставодавець ОСОБА_12 сплатив за підозрюваного ОСОБА_6 заставу в сумі 750 000,00 гривень на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду (квитанція № 52-911К від 23.12.2019 АТ «Альфа-Банк») (т.7 а.с. 26).
Надалі строк дії покладених ухвалою слідчого судді на ОСОБА_6 обов`язків не продовжувався і ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припинила свою дію і обов`язки є скасованими із 22.02.2020.
Порушень виконання ОСОБА_6 процесуальних обов`язків, покладених на нього судовим рішенням та передбачених кримінальним процесуальним законом, суд не встановив.
Стаття 194 КПК України визначає порядок застосування запобіжного заходу, зокрема, за приписами ч. 1 цієї статті суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні питання про запобіжний захід до набрання вироком законної сили суд враховує, що ОСОБА_6 цим вироком визнається винуватим у вчиненні тяжкого злочину, що йому призначається покарання у виді позбавлення волі зі звільненням від його відбування з випробуванням та із двома додатковими покараннями. Ураховуючи такі обставини, суд дійшов висновку про необхідність на строк до набрання вироком законної сили залишити чинним запобіжний захід у виді застави в раніше визначеному розмірі 750 000,00 гривень.
2. Арешт майна не застосовувався.
3. Речові докази відсутні
4. Документи
Документи, надані суду сторонами кримінального провадження, підлягають залишенню в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання (п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України).
5. Процесуальні витрати
Відповідно до вимог статей 124, 368 КПК України при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження, суд повинен вирішити, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.
Враховуючи ухвалення обвинувального вироку, на підставі положень ч. 2 ст. 124 КПК України, із обвинуваченого ОСОБА_6 на користь держави підлягають стягненню витрати на залучення експерта для проведення Черкаським відділенням КНДІСЕ експертизи № 2246/2332/19-23 від 08.11.2019 в сумі 7 536,00 грн та експерта для проведення Черкаським відділенням КНДІСЕ експертизи № 2100,2116/19-23 від 22.10.2019 в сумі 7 850,00 грн - на загальну суму 15 386,00 грн (т. 4 а.с. 15, т. 5 а.с. 19а) .
6. Цивільний позов
Провадження щодо розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні, як зазначено вище, закрите ухвалою суду від 16.10.2023.
7. Підстави для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру відсутні.
8. Викривач у кримінальному провадженні відсутній.
Керуючись статтями 100, 124, 174, 369-371, 373-376, 469, 473-476, 616 КПК України, суд
УХВАЛИВ:
1. Затвердити угоду від 15.01.2024 про визнання винуватості (зі змінами), яку уклали прокурор другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52020000000000077 від 27.10.2020.
2. Визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади на строк 1 (один) рік, зі штрафом у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн.
3. На підставі частин 2-4 статті 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання у виді 3 років позбавлення волі з випробуванням, встановити йому іспитовий строк тривалістю два роки.
На підставі частин 1, 3 статті 76 КК України покласти на ОСОБА_6 такі обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Іспитовий строк ОСОБА_6 обчислювати з моменту проголошення вироку.
Додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади підлягає виконанню і строк його відбування обчислювати з моменту набрання вироком законної сили.
Додаткове покарання у виді штрафу підлягає виконанню з моменту набрання вироком законної сили.
4. Запобіжний захід щодо ОСОБА_6 у виді застави в розмірі 750 000,00 грн, застосований на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.12.2019 у справі № 760/24728/19, провадження 1-кс/991/3420/19, залишити до набрання вироком законної сили.
5. Документи, передані суду сторонами кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
6. Стягнути із ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів для проведення експертиз в загальній сумі 15 386,00 гривень.
7. Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
8. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
9. Роз`яснити учасникам провадження, що згідно з положеннями статті 476 КПК України у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.
10. Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст. 389-1 КК України.
11.Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3