- Головуючий суддя (ВАКС): Федоров О.В.
Справа № 991/240/24
Провадження 1-кс/991/246/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
19 січня 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2,
прокурора ОСОБА_3,
захисника - адвоката ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52017000000000799 від 17.11.2017, відносно:
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Коритняни Ужгородського району Закарпатської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч.5 ст. 191 КК України,
ВСТАНОВИВ:
11.01.2024 до Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання і на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду було передане на розгляд слідчого судді ОСОБА_1 .
1.Зміст поданого клопотання
У своєму клопотанні детектив просить обрати стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, тобто, за відсутності самого підозрюваного.
За версією слідства, у період часу з 11.05.2016 по 13.02.2019 народний депутат України ОСОБА_7, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6 та ОСОБА_10, які діяли в інтересах ОСОБА_7 та підконтрольного йому ТОВ «СТОВ «Континент», заволоділи земельними ділянками державної власності загальною площею 323,3572 га ринковою вартістю 126 511 141 грн, що розташовані на території Ірлявської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області та знаходилися у постійному користуванні ДП «Агропромислова фірма «Леанка» (далі - ДП «Леанка»).
Детектив зазначає, що відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК від 15.05.1995 № 000718 у постійному користуванні ДП «Леанка» перебували земельні ділянки загальною площею 1167,3 га, що розташовані на території Ірлявської сільської Ради Ужгородського району Закарпатської області.
За версією слідства, ОСОБА_7 вступив у змову із директором ДП «Леанка» ОСОБА_8, який мав відмовитися від права постійного користування підприємством визначеними земельними ділянками, що розташовані на території Ірлявської сільської Ради Ужгородського району Закарпатської області, а також ОСОБА_6, ОСОБА_10, які мали здійснити дії, направлені на отримання на праві власності ТОВ «СТОВ «Континент» земельних ділянок, що перебували в користування ДП «Леанка», а також начальником ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області ОСОБА_9, яка мала видати необхідні ОСОБА_7 накази про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП «Леанка» та накази про їх подальшу передачу у власність підконтрольним ОСОБА_7 фізичним особам.
За твердженням детектива, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було достеменно відомо, що на території Ірлявської сільської ради у постійному користуванні ДП «Леанка» перебувають земельні ділянки загальною площею 1167,3 га, з яких до державного земельного кадастру було внесено відомості та присвоєно кадастрові номери 19 земельним ділянкам загальною площею 251,9972 га, а щодо земельних ділянок загальною площею 71,36 га такі відомості до Державного земельного кадастру ще не вносилися. У той же час, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про право постійного користування 19 земельними ділянка ДП «Леанка» загальною площею 251,9972 га були відсутні.
При цьому, з метою заволодіння земельними ділянками, що розташовані на території Ірлявської сільської ради та перебувають у постійному користуванні ДП «Леанка», першочергово було необхідно сформувати як об`єкти речових прав земельні ділянки загальною площею 71,36 га, зареєструвати відомості про них в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також внести відомості до вказаного реєстру про право постійного користування щодо 19 земельних ділянок ДП «Леанка» загальною площею 251,9972 га. Зазначене було виконано ОСОБА_6 у період з 26.12.2016 по 10.03.2017, який діяв від імені ОСОБА_8 .
У період часу з 19.01.2017 по 16.03.2017 директор ДП «Леанка» ОСОБА_8 підписав заяви про добровільну відмову від права постійного користування 19 земельними ділянками ДП «Леанка» загальною площею 251,9972 га, які завірив у приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_11 та передав ОСОБА_6 .
У свою чергу, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у період часу з 25.01.2017 по 16.03.2017 направили до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області підписані ОСОБА_12 заяви про добровільну відмову від права постійного користування 19 земельними ділянками загальною площею 251,9972 га.
Після цього, у період часу з 07.02.2017 по 06.04.2017 начальник Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області ОСОБА_9 видала накази та припинили право постійного користування цими земельними ділянками.
При цьому, враховуючи, що частина земельних ділянок, якими планували заволодіти, ще не сформовані як об`єкти речових прав та їм не присвоєно кадастрові номери, ОСОБА_8 уклав 12.01.2017 з ФОП ОСОБА_13 договір на розробку технічної документації із землеустрою (в кількості 7 шт.) щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), які розташовані за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, на території Ірлявської сільської ради: площею 10,1 га, площею 11,4 га, площею 15,0 га, площею 22,4 га, площею 2,96 га, площею 4,1, площею 5,4 га.
Проекти землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) було розглянуто ОСОБА_9 та видано відповідні накази про їх затвердження, а після державної реєстрації вказаних 7 земельних ділянок як об`єктів речових прав, 10.03.2017 директор ДП «Леанка» ОСОБА_8, підписав 7 заяв про добровільну відмову від права постійного користування земельними ділянками ДП «Леанка» загальною площею 71,36 га, та направив їх до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, яка видала 20.03.2017 накази та припинили право постійного користування цими земельними ділянками.
У свою чергу, ОСОБА_6, виконуючи розроблений план заволодіння земельними ділянками ДП «Леанка», у період часу з 27.01.2017 по 14.06.2017 залучив 175 громадян України, які погодилися використати своє право в інтересах ОСОБА_7, а саме отримати у власність до 2 га земель сільськогосподарського призначення, з числа тих, що перебували в постійному користуванні ДП «Леанка», і в подальшому оформити їх у власність ТОВ «СТОВ «Континент», та вмовив їх видати довіреності на його ім`я для представництва інтересів у питанні набуття права власності на будь-яку земельну ділянку, у тому числі з подальшою можливістю відчужувати набуті земельні ділянки без погодження з її власником.
Із використанням виданих на його ім`я довіреності, з 30.01.2017 по 04.01.2018 ОСОБА_6 подав до ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області 175 заяв щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Ірлявської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, та було отримано відвідні накази про надання дозволу.
У період часу з 30.01.2017 по 04.01.2018 ОСОБА_6, діючи з метою заволодіння земельними ділянками ДП «Леанка», на підставі виданих на його ім`я довіреностей забезпечив виготовлення ТОВ «Центр проектів» проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності у приватну та скерував їх для затвердження до ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області.
За результатами розгляду поданих ОСОБА_6 проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Ірлявської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, було підписано накази про затвердження 175 проектів землеустрою та передачу їх у приватну власність 175 підконтрольним співучасникам злочину осіб.
Після реєстрації права власності на земельні ділянки на заздалегідь визначених громадян, ОСОБА_6 забезпечив у період з 07.07.2017 по 13.02.2019 явку до приватного нотаріуса громадян, які відповідно до наказів Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, отримали у власність земельні ділянки, для оформлення їх подальшого продажу на користь ТОВ «СТОВ «Континент».
За даними слідства, для кожної залученої фізичної особи було відкрито розрахунковий рахунок в АТ КБ «Львів», якими ОСОБА_6 мав право розпоряджатись.
При чому, зазначені дії він виконував у координації з ОСОБА_14, який підписував договори купівлі-продажу земельних ділянок від імені ТОВ «СТОВ «Континент», а також він організував та забезпечив здійснення оплати за вказані земельні ділянки з рахунку ТОВ «СТОВ «Континент».
За вказаних обставин, на переконання сторони обвинувачення, ОСОБА_7, за попередньою змовою з ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6 та ОСОБА_10 у період часу з 11.05.2016 по 13.02.2019 заволоділи на користь ОСОБА_7, який був фактичним контролером ТОВ «СТОВ «Континент», земельними ділянками державної власності загальною площею 325,9775 га на території Ірлявської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області ринковою вартістю 123 037 845 грн.
Як вказує детектив, пред`явлена ОСОБА_6 підозра повністю відповідає рівню обґрунтованої, на підтвердження чого у своєму клопотанні навів перелік доказів із зазначенням важливих для слідства обставин, які встановлені на їх підставі.
Також детектив стверджує про існування ризиків на запобігання яких вважає за необхідним обрання запобіжного заходу, а саме ризиків: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Так, на наявність ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду вказує тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному за інкримінований йому злочин. Окрім цього, детектив вказує, що підозрюваний не з`явився на виклики органу досудового розслідування, а зараз проживає у Канаді. Також детектив наводить обставини виїзду ОСОБА_6, якому надано дозвіл на виїзд для здійснення перевезення, однак він не повернувся до України, був сповіщений про досудове розслідування та дії правоохоронців. Дії підозрюваного детектив розцінює як вжиття заходів для переховування від слідства та суду. Більше того, детектив стверджує, що фінансові ресурси ОСОБА_6 дозволяють йому переховуватися від органу досудового розслідування та суду.
Окрім цього, детектив зазначає про спроможність підозрюваного впливати на свідків, оскільки ОСОБА_6 безпосередньо співпрацював з 175 залученими особами для отримання земельних ділянок, які в подальшому було придбано ТОВ «СТОВ «Континент». Також детектив стверджує про зафіксовані ознаки здійснення впливу за проханням ОСОБА_6 з боку ОСОБА_15 як мінімум на одну залучену особу. На імовірність втілення вказаного ризику, на думку детектива, зв`язки підозрюваного у державних та правоохоронних органах, які сприяли ОСОБА_6 у безперешкодному перетині державного кордону.
Як стверджує детектив, перелічені ним викладені ризики та той факт, що підозрюваний, з огляду на його матеріальне становище, має реальну можливість вільної зміни свого місця перебування, у тому числі за кордоном та враховуючи інші ризики, застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, а саме особистого зобов`язання, особистої поруки, застави чи домашнього арешту, не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за його поведінкою, забезпечити виконання покладених на нього обов`язків, не зменшить до прийнятного рівня зазначених ризиків.
Також у зв`язку наявними відомостями про те, що ОСОБА_6 14.01.2023 покинув територію України і дотепер не повернувся, 04.12.2023 його оголошено у міжнародний розшук.
2.Позиції учасників судового засідання
Прокурор ОСОБА_3 підтримав доводи викладені в клопотанні та просив його задовольнити. Також долучив додаткові матеріали на обґрунтування обставин викладених в клопотанні.
Захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання, його узагальнені доводи зводились до того, що:
- підозра є необґрунтованою, оскільки не містить належних та допустимих доказів на підтвердження висловленої стороною обвинувачення версії подій;
- не наведено вимоги законів, всупереч яких діяли особи, яким було повідомлено про підозру;
- твердження сторони обвинувачення щодо умисного припинення права користування державним підприємством земельними ділянками задля заволодіння ними іншою особою є неправдивими, а таке припинення було викликано виключно тим, що більшість земельних ділянок не використовувалися, виноградники перебували у занедбаному стані, а коштів для належного догляду не було;
- питання щодо добровільної відмови від права постійного користування земельними ділянками могло бути вирішено самостійно ДП «Агропромислова фірма «Леанка», як землекористувачем сформованих згідно з нормами статті 79-1 ЗК України земельних ділянок з урахуванням відповідних положень Статуту підприємства, що підтверджується позицією Мінагрополітики, яка висловлена у листах 12.05.2016 №37-27-1-15/6968. №37-27-1-13/6970. від 24.06.2016 №37-27-1-15/9579;
- стороною захисту отримано висновок науково-правової експертизи щодо застосування земельного законодавства, зі змісту якої встановлено, що керівник ДП не має отримувати погодження/згоду органу управління майном при добровільній відмові від права користування земельними ділянками, що також випливає із положень земельного кодексу; при наявності заяви про таку відмову орган земельних ресурсів не вправі відмовити у її прийнятті та задоволенні; подання державним комерційним підприємством заяви про відмову від права постійного користування не є тотожним відчуженню майна;
- стороною захисту отримано висновок експертизи з питань землеустрою, відповідно до якої проекти землеустрою відповідають вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, чинних станом на дати їх затвердження, а відповідно припинення права постійного користування земельними ділянками та відповідно передача їх громадянам у власність відповідає вимогам земельного законодавства;
- стороною захисту отримано висновок за результатами проведення оціночно-земельної експертизи, якою встановлено, що загальна вартість права постійного користування земельних ділянок становить 5 474 4334 грн, а їх ринкова вартість - 14 963 100 грн. Тобто адвокат наголошує на безпідставності тверджень прокурора про те, що сума збитків від кримінального правопорушення становить 123 037 845 грн;
- незрозумілим є особа потерпілого, адже відмова від права користування земельними ділянками не спричиняє вибуття з державної власності таких земельних ділянок;
- матеріали клопотання не містять доказів, які свідчать, що внаслідок відмови від права постійного користування ДП «Агропромислова фірма «Леанка» зазнало збитків;
- повідомлення про підозру ОСОБА_6 у передбаченому КПК України порядку не вручено, тому він не набув статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні;
- сторона обвинувачення була обізнана, що ОСОБА_6 проживає за кордоном (UAE9816 153 st NW Edmonton, Alberta, Canada) та не має зареєстрованого та фактичного місця проживання в Україні, проте в порушення вимог КПК України не здійснювала його виклик та не направляла повідомлення про підозру у спосіб визначений ч. 7 ст. 135 та ч. 1 ст. 566 КПК України шляхом використання інструментів міжнародного співробітництва;
- постанова про оголошення ОСОБА_6 у національний та міжнародний розшук є незаконною та безпідставною;
- ризик переховування підозрюваного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого покарання, оскільки це суперечить практиці ЄСПЛ;
- ОСОБА_6 виїхав з України у січні 2023 року з метою забезпечення безпечних умов життя для себе та своєї родини, хоча про наявність цього кримінального провадження йому було відомо ще з червня 2018 року, оскільки тоді за місцем його проживання був проведений обшук;
- існування ризику впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження ґрунтується виключного на припущеннях сторони обвинувачення.
3.Мотиви та оцінка слідчого судді
Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення. До них, згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, віднесені також запобіжні заходи.
Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 177 КПК підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначено ч.1 ст. 178 КПК України.
Водночас, враховуючи, що детектив просить обрати стосовно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за відсутності останнього, слідчий суддя зауважує, що згідно з ч. 6 ст. 193 КПК України, розгляд клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрання такого запобіжного заходу за відсутності підозрюваного здійснюється лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 КПК, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
За змістом вказаних законодавчих положень, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, слідчому судді необхідно з`ясувати:
1)чи набула особа статусу підозрюваного?
2)чи наявна обґрунтована підозра у вчиненні такою особою кримінального правопорушення?
3)чи оголошена особа в міжнародний розшук або чи виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором?
4)чи наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України?
5)чи наявні інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, які слід врахувати при обранні запобіжного заходу?
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення детектива, слідчий суддя, надаючи відповіді на вказані питання, приходить до таких висновків.
3.1.Щодо набуття статусу підозрюваного
На стадії досудового розслідування запобіжні заходи можуть застосовуватися тільки до особи, яка має статус підозрюваного.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру.
Як встановлено слідчим суддею, письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 було складено та підписано 25.10.2023, а тому, за загальним правилом, воно мало бути особисто вручене останньому у вказаний день.
Однак, у вказаний день письмове повідомлення про підозру вручити особисто ОСОБА_6 видалось неможливим, оскільки, як вбачається з протоколу вручення повідомлення про підозру від 25.10.2023 детективами НАБУ здійснено виїзд за адресою АДРЕСА_1 (відповідно до відомостей Державної міграційної служби України вказана адреса є місцем реєстрації ОСОБА_6 ) та встановлено, що він за цією адресою не проживає.
У цей же день був здійснений виїзд за адресою останнього відомого місця проживання ОСОБА_6 - АДРЕСА_2, проте ані ОСОБА_6, ані членів його родини за вказаною адресою не було.
Після цього, письмове повідомлення про підозру, 25.10.2023 було скероване способами, передбаченими ст. 135 КПК України, зокрема:
- шляхом його направлення за допомогою засобів поштового зв`язку за останнім відомим місцем проживання ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_2 ;
- шляхом його направлення за допомогою електронної пошти на електронні поштові скриньки, які, за отриманою в ході слідства інформацією, перебувають у користуванні ОСОБА_6, « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та « ІНФОРМАЦІЯ_3 »;
- шляхом його направлення за допомогою мобільних месенджерів Whatsapp та Telegram на телефонний номер НОМЕР_1 яким, за отриманою в ході слідства інформацією, користувався ОСОБА_6 .
При цьому, 10.01.2024 аналогічними способами ОСОБА_6 направлено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри.
Вказані обставини у своїй сукупності свідчать, що орган досудового розслідування вжив усіх можливих заходів для вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, отже, за змістом ч. 1 ст. 42 КПК України, ОСОБА_6 набув процесуального статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні і щодо нього може вирішуватися питання про обрання запобіжного заходу.
Доводи сторони захисту щодо необхідності здійснення такого повідомлення в порядку ч. 7 ст. 135 КПК України, тобто в порядку міжнародної правової допомоги, слідчий суддя відхиляє, враховуючи відсутність на момент такого повідомлення в розпорядженні детективів будь-яких достовірних і достатніх відомостей про наявність саме постійного місця проживання закордоном.
Із матеріалів долучених до клопотання, слідчим суддею встановлено, що клопотання захисника, датоване 25.10.2023 містило інформацію про перебування підозрюваного у Канаді, долучивши матеріали щодо наявності візи та договір про оренду житла. Однак, слідчий суддя вважає, що вказані відомості не є належним підтвердженням того, що особа змінила своє місце постійного проживання, у передбачений законом спосіб.
3.2.Щодо наявності обґрунтованої підозри
Як вказувалось вище, підставою запобіжного заходу є, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
Разом з тим, кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.
Так, з усталеної практики ЄСПЛ вбачається, що існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які змогли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як і ті, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна ґрунтуватись на об`єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів.
Таким чином, слідчому судді необхідно з`ясувати, чи є підстави обґрунтовано вважати, що ОСОБА_6 міг вчинити саме інкримінований йому злочин. При цьому, остаточна оцінка та кваліфікація конкретних діянь здійснюється судом під час розгляду справи по суті.
Як вбачається з клопотання та доданих до нього матеріалів, у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, тобто пособництві у заволодінні чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.
Зі змісту клопотання та пояснень прокурора вбачається, що у цьому кримінальному провадженні розслідуються обставини заволодіння земельними ділянками державної власності, які відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК від 15.05.1995 № 000718 знаходилися на праві постійного права користування ДП «Леанка».
Так, зокрема, слідством встановлено, що народний депутат України ОСОБА_7, за попередньою змовою з керівником ДП «Леанка» ОСОБА_8, начальником Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області ОСОБА_9, директором СТОВ «Континент» ОСОБА_10 та ОСОБА_6, всупереч положенням чинного законодавства, спільно вчинили дії, спрямовані на припинення права постійного користування земельними ділянками ДП «Леанка» та наступну безоплатну передачу їх у приватну власність заздалегідь визначеним фізичним особам, які згодом передали свої права на землю у власність ТОВ «СТОВ «Континент».
Висунута версія слідства передбачає вчинення злочину поетапно, на яких кожен із співучасників мав виконати обсяг необхідних дій.
Так, за версією слідства, перший етап злочинної діяльності полягав в тому, що ОСОБА_8, будучи керівником ДП «Леанка», відмовився від права постійного користування земельними ділянками, розташованими території Ірлявської сільської Ради Ужгородського району Закарпатської області. При цьому, вказаній відмові передувало вчинення ще ряду необхідних дій, зокрема отримання кадастрових номерів земельних ділянок, їх сформування як об`єктів речових прав загальною площею, реєстрація відомостей про них в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також внесення відомостей до вказаного реєстру про право постійного користування такими земельними ділянками ДП «Леанка». В подальшому, підписані директором ДП «Леанка» ОСОБА_8 заяви про добровільну відмову від права постійного користування земельними ділянками ДП «Леанка» були передані до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, після чого ОСОБА_9, будучи начальником вказаного Головного управління, видала накази про припинення права постійного користування цими земельними ділянками.
При цьому, з отриманих у ході здійснення досудового розслідування матеріалів, а саме протоколів огляду листування та матеріалів негласних слідчих дій, вбачається, що вказані дії здійснювалися ОСОБА_8 під контролем та з відома інших осіб, зокрема і ОСОБА_7
Наступний етап передбачав передачу у власність заздалегідь підшуканим особам земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею до 2 га, з числа тих, що перебували в постійному користуванні ДП «Леанка». Відповідальним за пошук осіб, які б погодилися отримати у власність такі земельні ділянки та в подальшому відчужити їх на користь підконтрольного ОСОБА_7 приватного підприємства, був ОСОБА_6, який залучив 175 осіб та отримав від них нотаріальні довіреності на представництво їх інтересів у питанні набуття права власності на будь-яку земельну ділянку, у тому числі з подальшою можливістю відчужувати набуті земельні ділянки без погодження з її власником.
Після чого, ОСОБА_6, використовуючи видані на його ім`я довіреності, подав до ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області 175 заяв щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Ірлявської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, за результатами розгляду яких начальник ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області ОСОБА_9 видала накази про надання дозволу на розроблення відповідних проектів землеустрою.
У подальшому, ОСОБА_6 забезпечив виготовлення ТОВ «Центр проектів» проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності у приватну, які потім були затвердженні ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області.
Кінцевий етап передбачав реєстрацію права власності на земельні ділянки на вказаних осіб, для оформлення їх подальшого продажу на користь ТОВ «СТОВ «Континент» від імені якого діяв ОСОБА_10 . Так, ОСОБА_6, використовуючи видані на його ім`я довіреності на представлення інтересів таких осіб, від їх імені підписував договори на підставі яких і було здійснено відчуження земельних ділянок на користь ТОВ «СТОВ «Континент».
За версією слідства, за вказаних обставин ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6 та ОСОБА_10 заволоділи на користь ТОВ «СТОВ «Континент», фактичним контролером якого є ОСОБА_7, земельними ділянками державної власності загальною площею 325,9775 га на території Ірлявської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області ринковою вартістю 123 037 845 грн.
Таким чином із долучених до клопотання матеріалів вбачається, що дії ОСОБА_6 уможливили реалізацію злочинного умислу щодо припинення права постійного користування земельними ділянками ДП «Леанка» та їх безоплатну передачу у приватну власність наперед визначених фізичних осіб із подальшим їх відчуженням на користь ТОВ «СТОВ «Континент».
Вказані дії ОСОБА_6 кваліфіковані стороною обвинувачення за ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України. При цьому, описані вище дії зазначених осіб, їх взаємоузгодженість та взаємозалежність, характер та послідовність дій, створюють у слідчого судді переконання у тому, що такі особи ймовірно діяли у співучасті, мали спільний умисел, певний рівень підпорядкованості, розподіл передбачених для вчинення дій та їх вчинення, а ОСОБА_6 виконував імовірно роль пособника.
Слідчий суддя вважає, що викладені вище обставини на даному етапі досудового розслідування з розумною достатністю та вірогідністю пов`язують підозрюваного з вчиненим кримінальним правопорушенням, оскільки для стороннього спостерігача прослідковувався б зв`язок між описаними діями підозрюваного та ознаками інкримінованого йому складу злочину.
При цьому, відповідні обставини, які враховані при оцінці обґрунтованості повідомленої ОСОБА_6 підозри, встановлені слідчим суддею на підставі досліджених в ході судового засідання копій документів:
- протокол огляду від 08.02.2023 в якому міститься листування щодо придбання ТОВ «СТОВ «Континент», дій щодо внесення змін до складу засновників, плани та дії щодо заволодіння земельними ділянками ДП «Агропромислова фірма «Леанка»;
- протоколи огляду від 14-15.09.2023, 13.09.2023 в якому зафіксовано спілкування в месенджерах між ОСОБА_7 та ОСОБА_6, ОСОБА_16 щодо заволодіння земельними ділянками ДП «Леанка» за період з 26.05.2017 по 07.05.2018;
- висновок експертів за результатами проведення судової оціночно-земельної експертизи від 06.07.2020 № 12794/19-41/13540-14106/20-41;
- протоколу огляду від 11.09.2023 в якому зафіксовані факти спілкування ОСОБА_7 з директором ДП «Агропромислова фірма «Леанка» ОСОБА_8, начальником ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області ОСОБА_9, співробітниками та керівниками Мінагрополітики;
- протокол огляду від 03.03.2023, який містить докази зацікавленості ОСОБА_7 в отриманні земельних ділянок;
- протокол огляду від 07-09.08.2018 року, який містить докази спілкування директора ДП «Агропромислова фірма «Леанка» ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_9 з приводу заволодіння землями ДП «Леанка»;
- листи про припинення права постійного користування 26-ма земельними ділянками за підписом директора ДП «Агропромислова фірма «Леанка» ОСОБА_8, нотаріально посвідчені заяви про відмову від права постійного користування 26-ма земельними ділянками за підписом директора ДП «Агропромислова фірма «Леанка» ОСОБА_8, накази ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області про припинення права постійного користування 26-ма земельними ділянками за підписом начальника ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області ОСОБА_9 ;
- показання свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 від 14.10.2023, відповідно до яких підтверджується їх залучення до отримання земельних ділянок за грошову винагороду або використання їх документів, та факт не отримання ними грошових коштів при продажі земельних ділянок;
- висновок експертів за результатами проведення судової земельно - технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 10.04.2019 №18493/18-41/7635-7701/19-41;
- документи, щодо набуття на праві власності гр. ОСОБА_21 земельної ділянки з земель, що попередньо були у користуванні ДП «Леанка», та її продажу ТОВ «СТОВ «Континент»;
- лист від 26.12.2016 № 246а-02/27 від сільського голови с. Ірлява ОСОБА_15 на адресу директора ДП «Леанка» ОСОБА_8 щодо можливості відмови від права постійного користування земельними ділянками;
- іншими матеріалами кримінального провадження.
Отримана стороною захисту оціночно-земельна експертиза, результати якої значно різняться від висновку експертизи, отриманої стороною обвинувачення не свідчить про відсутність обґрунтованих підстав вважати, що внаслідок описаних у клопотанні дій було завдано збитків у розмірі, що в 600 і більше разів перевищує НМДГ. У цьому контексті слідчий суддя звертає увагу, що досудове розслідування досі триває, а наявні на даному етапі відомості щодо ймовірно завданої шкоди є достатніми для констатації можливого завдання збитків в розмірі не меншому, ніж передбачений ч. 5 ст. 191 КК України.
Твердження захисника щодо відсутності відомостей про потерпілого у цьому кримінальному провадженні, на переконання слідчого судді, не свідчить про відсутність складу злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, оскільки наразі ще триває стадія досудового розслідування, під час якої встановлюються обов`язкові елементи складу злочину. Більше того, з огляду на версію слідства та зібрані на її підтвердження докази, кінцевою метою злочинних дій було заволодіння земельними ділянками державної власності та їх набуття у власність конкретними особами, а тому необгрунтовано стверджувати, що злочин закінчився виключно на стадії припинення права користування.
Інші доводи захисника щодо неконкретизованості висунутої підозри у частині неналежного викладення стороною обвинувачення змісту порушених норм земельного законодавства, слідчий суддя відхиляє як безпідставні, а тому не свідчать про необгрунтованість підозри.
3.3. Щодо оголошення особи в міжнародний розшук або чи виїзду та/або перебування на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором
У поданому клопотанні та у судовому засіданні прокурор зазначає, що підставою для обрання запобіжного заходу ОСОБА_6 у виді тримання під вартою є оголошення останнього у міжнародний розшук.
Чинний КПК України у жодній нормі не розкриває поняття «міжнародний розшук» та не визначає момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук. Водночас, згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного.
За правилами ч. 2 ст. 281 КПК України, про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Таким чином, для того, щоб підозрюваний вважався у розумінні ч. 2 ст. 281 КПК України оголошеним у розшук має бути наявна постанова про оголошення особи в розшук.
Вищевикладене свідчить про те, що момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у розшук, відповідає часу винесення постанови про оголошення особи у розшук, а доказом, яким сторона обвинувачення має доводити перед слідчим суддею факт того, що підозрюваний оголошений у розшук є наявність у матеріалах клопотання процесуального рішення про оголошення особи в розшук, оформленого постановою.
Із наданих матеріалів встановлено, що 04.12.2023 детективом НАБУ ОСОБА_5 винесено постанову про оголошення підозрюваного ОСОБА_6 у національний та міжнародний розшук.
В обгрунтування вказаної постанови зазначено, що ОСОБА_6 повідомлено про підозру, однак особисто вручити підозру не видалося за можливе, оскільки підозрюваного не виявилося за місцем проживання. Під час виїзду детективів за місцем проживання ОСОБА_6 та членів його родини не було. Надалі, ОСОБА_6 на адресу місця проживання направлено повістку про виклик до НАБУ - на 03.11.2023. У подальшому, 25.10.2023 ОСОБА_6 на мобільний номер телефон (у месенджерах Telegram та WhatsApp) та поштові скриньки « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та « ІНФОРМАЦІЯ_3 » надіслано повідомлення про підозру та повістки про виклик до НАБУ на 30.11.2023 та 01.11.2023. Однак, на вказані виклики до органу досудового розслідування ОСОБА_6 не прибув і поважність причин не повідомив. При цьому, було встановлено, що після проведення обшуків у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_22 покинув територію України та до цього часу не повертався. Наразі, місцеперебування підозрюваного невідоме.
Так, підставою для оголошення міжнародного розшуку ОСОБА_6 стала відсутність даних щодо його місця перебування.
Слідчий суддя вважає, що така постанова винесена законно, оскільки за матеріалами клопотання, ОСОБА_6 неодноразово викликався до детективів НАБУ для проведення слідчих дій (допиту), зокрема на 30 жовтня 2023 року, 01 листопада 2023 року, 10 січня 2024 року. Такі виклики здійснювалися у порядку, передбаченому законом, а саме шляхом направлення повісток за місцем проживання, надсиланням на електронну пошту та мобільним зв`язком (через месенджері).
З наданих матеріалів вбачається, що ОСОБА_6 отримував відповідні повістки, про що свідчать відмітки про прочитання у месенджері WhatsApp.
При цьому, сторона обвинувачення має достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 перебуває поза межами території України, а саме у Канаді. Із відомостей, отриманих органом досудового розслідування, встановлено, що ОСОБА_6 був віднесений до переліку водіїв, яким надається дозвіл на виїзд за межі України, що здійснюють автомобільні перевезення, затвердженого розпорядженням Закарпатської ОДА (ОВА) від 04.01.2023. Згідно з даними від Адміністрації державної прикордонної служби України 14.01.2023 ОСОБА_6 здійснив виїзд у пункті перетину Чоп (Тиса).
Відомостей про повернення на територію України із 14.01.2023 органом досудового розслідування не зібрано. Натомість, у клопотанні захисника ОСОБА_23 від 25.11.2023 вказується, що ОСОБА_6 проживає у Канаді, надавши на підтвердження відповідні документи. При цьому, із листа МЗС України на запит детектива НАБУ вбачається, що відсутні дані про перебування ОСОБА_6 на консульському обліку.
Таким чином, слідчий суддя констатує, що підозрюваний ОСОБА_6 перебував поза межами території України на момент його викликів до Національного антикорупційного бюро України.
Оцінюючи зазначені обставини на предмет поважності причин неприбуття особи за відповідними викликами, слідчий суддя виходить із таких міркувань.
Наведені стороною захисту причини неприбуття на виклики до органу досудового розслідування, на переконання слідчого судді, не є поважними, а тому розцінюються як свідоме ігнорування підозрюваним обов`язку з`явитися на виклик та як переховування від слідства.
Так, надані стороною захисту відомості очевидно свідчать про перебування підозрюваного закордоном. Ба більше, стороною захисту вказується, що виїзд закордон був обумовлений службовою необхідністю, однак з відповідного розпорядження Закарпатської ОДА (ОВА) від 04.01.2023 встановлено, що виїзд водіїв передбачає можливість перебування за кордоном не більше 30 днів. Водночас, ОСОБА_6 після спливу вказаного періоду, він не повернувся. При цьому, виїзд ОСОБА_6 відбувся у період активної фази досудового розслідування - напередодні проведення обшуків в імовірних співучасників (дозвіл на проведення обшуків надано 08.12.2022 та 10.01.2023), і після отримання відомостей про заплановані слідчі дії, підозрюваним здійснювалися заходи щодо відчуження своїх активів.
На переконання слідчого судді, така поведінка підозрюваного та дії щодо продажу і передачі свого майна, виїзд за кордон та неповернення усупереч меж наданого дозволу на виїзд, можуть свідчити про підготовчі заходи для переховування підозрюваного, приховування свого місця перебування та унеможливлення притягнення до кримінальної відповідальності.
Неприбуття на виклики детектива розцінюється як ігнорування виконання процесуального обов`язку, обумовленого статусом підозрюваного у кримінальному провадженні. За таких обставин слідчий суддя вважає, що оголошення у міжнародний розшук ОСОБА_6 має правові підстави та є обгрунтованим.
3.4. Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України
Ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення слідчим суддею обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
У клопотанні детектив вказує на ризики того, що підозрюваний ОСОБА_6 може (1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, (2) незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
3.4.1. Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду
Слідчий суддя вважає, що ризик переховування від органу досудового розслідування та суду є реальним, враховуючи:
1)неодноразові неявки підозрюваного за викликами детектива та відсутність відомостей про постійне місце проживання закордоном, що стало підставою для оголошення його у міжнародний розшук;
2)обставини виїзду підозрюваного закордон та його неповернення до України. Зокрема, слідчий суддя бере до уваги відомості про виїзд підозрюваного на підставі розпорядження місцевого органу, яке передбачає дозвіл на виїзд водіям закордон для здійснення гуманітарних перевезень у строк не більше 30 днів. Однак, протягом встановленого терміну ОСОБА_6 не повернувся та, як стверджує його захисник, наразі перебуває у Канаді. Більше того, виїзд підозрюваного стався у період активного розслідування, а саме органом досудового розслідування були заплановані раптові слідчі дії, про що стало відомо підозрюваним;
3)перебування підозрюваного та членів його сім`ї протягом тривалого часу закордоном, що вказує на відсутність міцних соціальних зв`язків у підозрюваного в Україні;
4)достатність майнового стану підозрюваного ОСОБА_6, який володіє корпоративними правами декількох підприємств, він та члени його родини мають у власності значну кількість об`єктів нерухомості (будівлі, земельні ділянки, які на переконання суду, є достатніми для фінансового забезпечення підозрюваного під час можливого його переховування;
5)тяжкість і характер злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 та суворість можливого покарання і пов`язані із цим негативні наслідки.
Наведені вище обставини є передумовами та можливістю для переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий корупційний злочин у найближчій перспективі робить цей ризик достатньо високим.
Таким чином, наведені вище обставини в сукупності дають слідчому судді підстави дійти висновку щодо наявності ризику переховування від органу досудового розслідування та суду.
3.4.2.Щодо ризику незаконного впливу на учасників у цьому кримінальному провадженні
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати передбачену статтями 23 та 224 КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
При цьому, слідчий суддя бере до уваги:
-інкримінований підозрюваному злочин ймовірно вчинено ним у співучасті, у зв`язку з чим має безпосередній вплив на таких співучасників, що дозволяє координувати свої дії та показання з такими особами, впливаючи на зміст, характер та обсяг їх показань та процесуальної поведінки;
-з огляду на механізм злочину ОСОБА_6 мав вплив та спілкувався з особами, на яких оформлювалося право власності земельних ділянок, а тому може здійснювати вплив на них;
-в ході розгляду даного клопотання підозрюваному стали відомі матеріали кримінального провадження, зокрема, протоколи допиту свідків, з яких він дізнався зміст їх показань та особисті дані, що уможливлює вплив на останніх.
Вказані обставини формують у слідчого судді переконання щодо наявності ризику впливу на учасників цього кримінального провадження.
3.5. Щодо інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України
При вирішенні питання про обрання до підозрюваного запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності також існування інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме:
-вагомість наданих стороною обвинувачення доказів про ймовірне вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч.5 ст. 191 КК України,
-пред`явлення йому підозри у вчиненні у співучасті тяжких корупційних злочинів, у разі визнання винуватим у вчиненні яких, йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю та з конфіскацією майна. При цьому, таке покарання може бути призначено без можливості застосування пільгових інститутів кримінального права;
-станом на день розгляду клопотання ОСОБА_6 виповнилося 30 років, дані про стан здоров`я відсутні;
-достатньо забезпечений майновий стан підозрюваного (володіння корпоративними частками у декількох товариствах, наявність у власності земельних ділянок та ін. об`єктів нерухомості);
-міцність соціальних зв`язків підозрюваного, який одружений, і сім`єю перебувають закордоном;
-підозрюваний раніше не судимий.
З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини, слідчий суддя дійшов висновку щодо наявності підстав для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного.
При цьому, враховуючи, що при розгляді клопотання, поданого у порядку ч.6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя перевіряє лише можливість обрання єдиного запобіжного заходу - тримання під вартою, відсутня необхідність оцінювати питання щодо недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам.
Крім того, керуючись положеннями абз. 7 ч. 4 ст. 183 та ч. 4 ст. 197 КПК України, слідчий суддя не визначає розмір застави та не зазначає строку дії цієї ухвали.
На підставі викладеного, керуючись статтями 131-132, 176-179, 193-194, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,
ПОСТАНОВИВ:
1.Клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52017000000000799 від 17.11.2017, - задовольнити.
2.Обрати ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч.5 ст. 191 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою.
3.Після затримання підозрюваного і не пізніше як через 48 (сорок вісім) годин із часу його доставки до місця кримінального провадження розглянути за його участю питання про застосування обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід.
4.Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1