- Головуючий суддя (ВАКС) : Дубас В.М.
Справа № 991/3090/19
Провадження 1-кп/991/207/19
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2024 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд (ВАКС) колегією суддів у складі
головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (далі - суд),
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинуваченого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
представника потерпілого (ТОВ «КБАО») ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6
про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження
у кримінальному провадженні №42017110330000006 від 18.01.2017 щодо обвинувачення ОСОБА_6 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Калінінград, СРСР, громадянин України, проживав за адресою: АДРЕСА_1, наразі утримується під вартою у державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор») у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України (далі - КК),
ВСТАНОВИВ:
1. Стислий опис судового провадження.
28.12.2019 до ВАКС зі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України (нині Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора - САП ОГП) надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №42017110330000006 від 18.01.2017 щодо обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 КК «Зловживання владою або службовим становищем». Згодом прокурором САП ОГП ОСОБА_5 складено новий обвинувальний акт від 04.11.2022, погоджений заступником Генерального прокурора-керівником САП ОГП ОСОБА_9, згідно із яким на підставі статей 36, 291, 338 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) змінено обвинувачення ОСОБА_6 на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 367 КК «Службова недбалість».
28.12.2019 ухвалою суду призначено підготовче судове засідання на 29.01.2020 з перервою до 28.02.2020.
28.02.2020 ухвалою суду призначено судовий розгляд на 05.03.2020 з перервами до 12.03.2020, 22.04.2020, 27.05.2020, 17.07.2020, 11.09.2020, 25.09.2020, 09.11.2020, 20.11.2020, 23.11.2020, 24.11.2020, 07.12.2020, 25.01.2021, 29.01.2021, 19.03.2021, 22.03.2021, 05.04.2021, 16.04.2021, 17.05.2021, 24.05.2021, 04.06.2021, 05.07.2021, 09.07.2021, 13.09.2021, 01.11.2021, 05.11.2021, 26.11.2021, 06.12.2021, 10.12.2021, 10.01.2022, 14.02.2022, 14.03.2022, 12.04.2022, 16.05.2022, 30.05.2022, 04.07.2022, 25.07.2022, 27.07.2022, 12.09.2022, 26.09.2022, 17.10.2022, 07.11.2022, 28.11.2022, 12.12.2022, 03.03.2023, 27.03.2023, 17.04.2023, 15.05.2023, 03.07.2023, 24.07.2023, 01.08.2023, 11.09.2023, 25.09.2023, 06.10.2023, 13.10.2023, 20.11.2023, 01.12.2023. 25.12.2023, 19.01.2024.
Загалом під час судового провадження призначено 61 судове засідання, з яких 2 в межах підготовчого судового провадження та 59 в межах судового розгляду, проте фактично такий розпочався 23.11.2020 після встановлення 25.09.2020 обсягу та порядку дослідження доказів через запровадження карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Під час судового розгляду ефективно (з дослідженням письмових та речових доказів, здійснення допитів свідків та вирішення процесуальних питань) відбулось лише 27 судових засідань (46%) як через численні неприбуття учасників судового провадження (прокурора, захисника, обвинуваченого), відсутність свідків, початок у лютому 2022 року повномасштабної агресії росії проти України (що окрім іншого обумовило перебування обвинуваченого на тимчасово окупованій території міста Херсон), розшук обвинуваченого в період грудень 2022-березень 2023 років, а також через особливості колегіального розгляду у ВАКС усіх без винятку справ, що обумовлювало неможливість частого призначення судових засідань з огляду на зайнятість суддів-членів колегії у різних справах із різними складами колегій, здійснення судового контролю як слідчими суддями (що є пріоритетним), відпустки суддів, хвороби тощо.
2. Короткий виклад формулювання обвинувачення, поданого клопотання та позицій учасників судового провадження в судовому засіданні.
2.1. Згідно з обвинувальним актом від 04.11.2022 ОСОБА_6 обвинувачується у службовій недбалості, тобто неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною 2 статті 367 КК «Службова недбалість», за таких обставин:
«Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом від 28.07.2015 №179-к тимчасово виконувача обов`язків генерального директора Державного концерну «Укроборонпром» (далі - Концерн) з метою забезпечення належного керівництва діяльністю ДП «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» (далі - ДП «КБ «АО») до укладення контракту з керівником ДП «КБ «АО» виконання обов`язків генерального директора вказаного державного підприємства з 29.07.2015 покладено на ОСОБА_6 .
Цим же наказом ОСОБА_6 надано право підписувати розпорядчі, фінансові та інші документи з питань, віднесених до компетенції генерального директора ДП «КБ «АО».
29.07.2015 ОСОБА_6 видав наказ №273 про виконання обов`язків генерального директора ДП «КБ «АО».
Відповідно до п. 1.1 статуту ДП «КБ «АО» (далі - Статут), затвердженого наказом генерального директора Концерну від 01.10.2012 № 181, ДП «КБ «АО» є державним комерційним підприємством, заснованим на державній власності, що передане в управління Концерну; згідно з п. 2.1 Статуту підприємство утворено з метою отримання прибутку за рахунок науково-технічної та господарської діяльності в галузі розробки та виробництва артилерійсько-стрілецького озброєння, боєприпасів і іншої підприємницької діяльності, передбаченої цим Статутом.
У розділі 3 Статуту вказано, що підприємство здійснює свою діяльність відповідно до законодавства та цього Статуту; має самостійний баланс, поточний, валютний та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, а також може мати знак для товарів і послуг, який реєструється відповідно до законодавства; має право укладати угоди, набувати майнові та немайнові права, нести відповідальність, бути позивачем і відповідачем у суді відповідно до законодавства.
Розділ 4 Статуту визначає, що майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання; майно підприємства становлять виробничі і невиробничі засоби, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства; джерелами формування майна підприємства є: державне майно, передане підприємству Концерном; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності підприємства, тощо.
Контроль за ефективним використанням, збереженням та обліком майна здійснює Концерн.
Відповідно до розділу 6 Статуту підприємство зобов`язане: здійснювати бухгалтерський, оперативний облік і вести фінансову та статистичну звітність згідно із законодавством; додержуватися фінансової дисципліни; виконувати рішення Концерну, прийняті відповідно до його компетенції.
Статут (розділ 7) передбачає, що управління здійснюється його керівником (генеральним директором), який підзвітний Концерну; керівник підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства, за винятком тих, що віднесені до компетенції Концерну; керівник підприємства та головний бухгалтер несуть персональну відповідальність за додержання порядку ведення і достовірності обліку та статистичної звітності; керівник підприємства несе відповідальність за виконання покладених на нього завдань, що визначені Статутом; під час реалізації своїх прав і виконання обов`язків повинен діяти в інтересах підприємства; діє без довіреності від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, інших організаціях, а також у відносинах з юридичними та фізичними особами; формує адміністрацію підприємства за погодженням з Концерном, призначає та звільняє своїх заступників та головного бухгалтера підприємства, керівника структурного підрозділу тощо; розпоряджається коштами та майном підприємства відповідно до цього Статуту та законодавства; забезпечує ефективне використання та збереження майна, переданого підприємству; укладає договори, видає довіреності, відкриває в установах банків поточний та інші рахунки; несе відповідальність за формування та виконання фінансових планів, додержання трудової, фінансової дисципліни і вимог законодавства.
Наказом №198 від 03.06.2013 відповідно до п. 6.1 Статуту ДП «КБ «АО» організовано на базі науково-дослідного виробництва структурний підрозділ без створення юридичної особи - Завод «Артилерійські системи» (далі - ВП ДІІ «КБ «АО «Артилерійські системи»), а також затверджено Положення «Про структурний підрозділ Завод «Артилерійські системи» (далі - Положення).
Згідно із п. 1.1 Положення: Завод є самостійним структурним підрозділом підприємства ДП «КБ» АО», що діє на принципах централізованого керівництва і господарського розрахунку; п. 1.2 визначає, що Завод створюється, реорганізовується і ліквідовується наказом Генерального директора ДП «КБ «АО». Завод виконує певні функції і не є юридичною особою; за п. 1.3. Завод має самостійний розрахунковий рахунок, правом розпоряджатися яким, надано генеральному директору ДП «КБ» АО» і директору Заводу «Артилерійські системи»; відповідно до п. 1.6 Завод очолює директор, який призначається і звільняється із займаної посади наказом генерального директора ДП «КБ «АО».
За ч. 3 ст. 18 КК України, службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Таким чином, ОСОБА_6, обіймаючи посаду виконувача обов`язків генерального директора ДП «КБ «АО», був наділений повноваженнями, пов`язаними із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, тобто відповідно до ч. 3 ст. 18, п. 1 примітки до ст. 364 КК України був службовою особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі» Концерн є уповноваженим суб`єктом господарювання з управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі.
Статтею 62 ГК України визначено, що підприємство є самостійним суб`єктом господарювання для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Частиною 4 згаданої статті встановлено, що підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.
Згідно зі статутом Концерну, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 № 993 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.2018 № 849), Концерн у своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України «Про особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі», іншими законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України тощо.
За п.13 статуту Концерну, учасники Концерну зберігають господарську самостійність з урахуванням обмежень, передбачених законодавством та цим статутом. Концерн відповідно до законодавства регулює провадження наукової, проектної, виробничої, фінансової, цінової, інвестиційної, інноваційної, зовнішньоекономічної та іншої діяльності його учасників, пов`язаної з розробленням, виготовленням, реалізацією та обслуговуванням товарів військового та спеціального призначення.
Згідно зі ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
З метою забезпечення моніторингу платежів у Концерні наказом Концерну від 17.04.2014 №84 (у редакції наказу від 20.01.2015 №13), затверджений Порядок моніторингу платежів в ДК «Укроборонпром» (далі - Порядок моніторингу платежів).
Відповідно до п. 1.1. Порядку моніторингу платежів метою проведення моніторингу є збір інформації та формування баз даних про хід виконання виробничих завдань підприємствами-учасниками Концерну, проведення всебічного аналізу діяльності підприємств для забезпечення виконання статутних завдань Концерном та контролю фінансової дисципліни з метою запобігання і протидії корупції у Концерні.
У п. 6.2 Порядку моніторингу платежів вказано, що визначені ним процедури поширюються на всі платежі в національній і іноземній валютах на всіх підприємствах Концерну, включаючи філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, створені згідно з ч. 4 ст. 64 ГК України.
За п. 6.3 Порядку моніторингу платежів, до відомостей платежів підприємствами Концерну можуть бути виключно ті платежі (за товари, роботи та послуги), які відповідають хоча б одній з таких ознак: підприємством проведено ціновий аналіз за формою, наведеною у додатку 4, з зазначенням цінових пропозицій інших постачальників товарів (робіт, послуг) на такий самий товар (роботи, послуги). За запитом співробітника відділу контролю за цінами Департаменту контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємств-учасників Концерну, підприємство повинно надати підтверджувальні документи протягом однієї робочої доби на електронну адресу; платіж здійснюється за договором (рахунком), укладеним (отриманим) за результатами проведення закупівлі через електронні торгівельні майданчики, що підтверджується витягом з відповідного сайту мережі Інтернет, що використовується оператором електронного майданчика для проведення закупівель. За запитом співробітника відділу контролю за цінами Департаменту контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємств-учасників Концерну, підприємство повинно надати підтверджувальні документи протягом однієї робочої доби на електронну адресу; платіж здійснюється за договором, укладеним в порядку, передбаченому Законом України від 10.04.2014 № 1197-VII «Про здійснення державних закупівель». За запитом співробітника відділу контролю за цінами Департаменту контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємств-учасників Концерну, підприємство повинно надати підтверджувальні документи протягом однієї робочої доби на електронну адресу; платіж здійснюється за товари, роботи та (або) послуги, за цінами, не вищими за встановлені нормативно-правовими актами органів державної влади чи місцевого самоврядування у межах компетенції.
Пунктом 6.4 Порядку моніторингу платежів передбачено, що керівники підприємств несуть персональну відповідальність за своєчасність та достовірність інформації, наданої у відомостях платежів та залишках на рахунках підприємства.
Окрім того, з метою уникнення ризиків при здійсненні фінансово-господарської діяльності та з урахуванням вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» наказом Концерну від 10.12.2014 № 306 внесено зміни до Порядку (Положення) попередньої кваліфікації постачальника, затвердженого від 25.02.2013 № 61, та внесено доповнення відповідно до наказу Концерну від 03.04.2015 № 115 (далі - Положення про кваліфікацію постачальників).
Відповідно до п. 1.4 Положення про кваліфікацію постачальників, договори можуть бути укладені виключно з постачальниками, які мають чинний статус «кваліфікований» за результатами виконання процедур і норм цього Положення.
Положення про кваліфікацію постачальників обов`язкове до виконання посадовими особами (працівниками) Концерну та його підприємствами- учасниками (п.2.2).
Відповідно до п. 5 Положення про кваліфікацію постачальників вибір постачальників товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМ) проводиться підприємством чи Концерном виключно серед тих, які пройшли процес кваліфікації, щодо яких прийнято рішення про кваліфікацію; вимогами п. 5.2.2 Положення про кваліфікацію постачальників передбачено процес перевірки постачальників підрозділом безпеки підприємства і підрозділом безпеки Концерну, що є невід`ємною частиною порядку кваліфікації постачальника; п. 5.2.3 Положення про кваліфікацію постачальників передбачено, що обов`язковою умовою закупівлі є кваліфікація постачальника підрозділом безпеки Концерну.
Згідно з п. 5.5.1 Положення про кваліфікацію постачальників підрозділ безпеки підприємства: узагальнює результати оцінки постачальника та готує довідку-аналіз щодо постачальника; погоджує з керівником підприємства довідку-аналіз з проектом рішення про присвоєння статусу постачальнику, що пройшов процедуру кваліфікації, і надає довідку-аналіз з копіями документів постачальника та заявку на кваліфікацію з супровідним листом в електронному вигляді на погодження до підрозділу безпеки Концерну.
За результатами перевірки, відповідно до ст. 5.5.3 Положення про кваліфікацію постачальників статус «кваліфікований» надається постачальнику при відповідності можливостей постачальника для виконання зобов`язань з поставки ТМЦ відповідно до поточних вимог підприємства, Концерну.
Разом із цим ОСОБА_6, будучи службовою особою ДП «КБ «АО», достовірно знаючи, що постачальник повинен мати статус «кваліфікований», порушуючи вимоги згаданих нормативно-правових актів та наказів Концерну, неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинене був і міг їх передбачити, тобто діючи з необережності, перебуваючи 22.12.2015 за місцем розташування ДП «КБ «АО» за адресою: м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, 6, без проведення цінового аналізу підписав із ТОВ «Компанія Пром-Технологія, що немає статусу «кваліфікований», договір поставки №278/12-15, скріпивши його гербовою мастичною печаткою №2 ДП «КБ «АО», доступ до якої мав лише він, вказавши при цьому платіжні реквізити ВП ДП «КБ «АО «Артилерійські системи».
24.12.2015 ОСОБА_6, маючи доступ до розрахункового рахунку ВП ДП «КБ «АО «Артилерійські системи», перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, 6, використовуючи мережу інтернет, володіючи не пізніше серпня 2015 року (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) носієм електронного підпису, логіном та паролем до рахунку ВП ДП «КБ «АО «Артилерійські системи» відкритого у ПАТ КБ «Приватбанк», знаючи про наявність на цьому рахунку коштів, в електронній платіжній системі цього банку о 10 год. 14 хв. через несумлінне ставлення до своїх службових обов`язків, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинене був і міг їх передбачити, тобто діючи з необережності, ігноруючи вимоги Порядку моніторингу платежів, здійснив перерахунок за платіжним дорученням №2537, сформованим не встановленою на теперішній час особою з призначенням платежу «за електрообладнання рах. № 163-23.12.15; рах. № НОМЕР_1 в сумі 1 890 000,00 грн. у тому числі ПДВ», внаслідок чого грошові кошти з розрахункового рахунку ВІДІ «К5 «АО3 «Артилерійські системи» № НОМЕР_2 надійшли на розрахунковий рахунок ТОВ «Компанія Пром-Технологія» № НОМЕР_3, відкритий у ПАТ «КБ «ПриватБанк».
Надалі, у кінці грудня 2015 року - на початку січня 2016 року (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_6, використовуючи своє службове становище, надав вказівку підпорядкованим працівникам підприємства, пропустити через прохідну ДП «КБ «АО» за адресою: м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, 6, транспортний засіб Iveco Magirus, д.н.з. НОМЕР_4, тa Citroen Jumper, д.н.з. НОМЕР_5, без оформлення належним чином заявки на пропуск транспортних засобів, чим забезпечив отримання ДП «КБ «АО» за укладеним договором поставки від 22.12.2015 № 278/12-15 КТПУ - 1K - 1000/10/0,4 У1 з лічильником та трансформатором, а також 22 шаф ШР фактичною сукупною вартістю 207 581, 94 грн.
З огляду на наведене вказані необережні дії ОСОБА_6 призвели до заподіяння ДП «КБ «АО» шкоди на загальну суму 1 682 418,06 грн., що більш ніж у двісті п`ятдесят разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, становлений на час вчинення злочину».
2.2. 03.01.2024 до ВАКС надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження згідно зі статтею 284 КПК, датоване 20.12.2023 та переслане листом державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» від 21.12.2023 №20/4-Ш-82, такого змісту:
«З підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини 1 статті 284 КПК України, прошу суд винести ухвалу про закриття кримінального провадження №42017110330000006 від 18.01.2017 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 367 КК України у разі закінчення строків давності до кримінальної відповідальності».
2.3. В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 підтримав вищезазначене клопотання, при цьому зазначивши, що посилання в тексті клопотання на «пункт 3-1 частини 1 статті 284 КПК України» є опискою, а відтак просив закрити кримінальне провадження через сплив строків давності на підставі пункту 1 частини 2 статті 284 КПК у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Захисник ОСОБА_7 зазначив, що особисто не згоден та не підтримує подане обвинуваченим клопотання, проте як адвокат він зобов`язаний коритись процесуальній позиції обвинуваченого щодо закриття кримінального провадження.
Прокурор ОСОБА_5 зазначив, що наявні усі законодавчі підстави для закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, та відсутні підстави для незадоволення клопотання попри позицію захисника, при цьому зауваживши, що немає відомостей щодо переховування обвинуваченого від органу досудового розслідування або суду та вчинення ним нового злочину до моменту закінчення строків давності в цьому кримінальному провадженні, що зупинило б чи перервало б перебіг давності.
Представник потерпілого (товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння», код 34297075, яке перетворене 30.08.2022 з державного підприємства (ДП) «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння та є його правонаступником) ОСОБА_8 підтримала позицію прокурора та не заперечувала проти закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності.
3. Обґрунтування позиції суду.
3.1. Частиною 2 статті 4 КК визначено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння, та частиною 3 статті 4 КК встановлено, що часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
Частинами 1 і 2 статті 5 КК визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
Відповідно до чинних станом на грудень 2015 року редакцій частин 1 і 2 статті 367 КК (в редакції Закону №3207-VI від 07.04.2011):
«1. Службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб, - карається штрафом від двохсот п`ятдесяти до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки,- карається позбавленням волі на строк від двох до п`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від двохсот п`ятдесяти до семисот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого».
Належить зауважити, що вищенаведена частина 2 статті 367 КК дотепер не зазнала будь-яких змін.
Чинною станом на грудень 2015 року редакцією частини 1 статті 12 КК «Класифікація злочинів» встановлювалось, що залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі. Згідно з частиною 3 статті 12 КК на той час злочином середньої тяжкості визнавався злочин, за який передбачалось основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.
Чинною на теперішній час редакцією частини 1 статті 12 КК «Класифікація кримінальних правопорушень» визначається, що кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини. Зокрема, відповідно до чинної частини 4 статті 12 КК нетяжким злочином є передбачене цим кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.
Відтак згідно з чинною редакцією статті 12 КК попереднє поняття «злочин середньої тяжкості» відповідає поняттю «нетяжкий злочин», та з огляду на норми статей 4, 5 КК щодо чинності та зворотної дії у часі закону про кримінальну відповідальність, у разі обвинувачення особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 367 КК, й датованого груднем 2015 року, то на теперішній час таке належить класифікувати як нетяжкий злочин.
3.2. Статтею 44 КК визначено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
Частиною 1 статті 49 КК встановлено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; 3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; 4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Частиною 2 статті 49 КК визначено, що перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.
Частиною 3 статті 49 КК передбачено, що перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
3.3. Статтею 284 КПК визначено вичерпний перелік випадків, в яких закривається кримінальне провадження та провадження щодо юридичної особи.
Зокрема, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 284 КПК кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
При цьому, в частині 8 статті 284 КПК визначено, що закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 285 КПК особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Частиною 2 статті 285 КПК встановлено, що особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз`яснюється право на таке звільнення.
Також частина 3 статті 285 КПК передбачає, що підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.
Відповідно до частини 1 статті 286 КПК звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом, а частиною 4 статті 286 КПК передбачено, що якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Згідно з частиною 3 статті 288 КПК суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
3.4. Частиною 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016 визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
В постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду (ККС ВС) від 19.11.2019 в справі №345/2618/16-к викладено такий висновок:
«відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі, і до набрання вироком законної сили минуло три роки.
За змістом зазначеної норми звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є обов`язковим і застосовується за таких умов: 1) вчинення особою злочину; 2) з дня вчинення злочину до набрання вироком законної сили минули визначені ч. 1 ст. 49 КК строки давності; 3) особа не ухилялася від досудового слідства або суду; 4) особа до закінчення зазначених у ч. 1 ст. 49 КК строків не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.
Відтак суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням. При цьому, суд має з`ясувати думку сторін щодо закриття кримінального провадження за такою підставою, у разі згоди обвинуваченого (засудженого) розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності.
Отже, суд може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності із закриттям кримінального провадження як під час підготовчого судового засідання, так і в ході судового розгляду в загальному порядку, керуючись положеннями ст. 49 КК».
Аналогічні висновки містяться в постановах ККС ВС від 20.10.2020 у справі 204/4728/15-к, від 25.02.2021 в справі №192/3301/16-к, від 10.06.2021 в справі №640/11750/17, від 12.04.2023 в справі №522/20663/17 та інших, що свідчить про усталену правову позицію з цього питання.
Також в ухвалі ККС ВС від 14.09.2020 в справі №493/1843/16-к викладена така правова позиція:
«Матеріально-правовою підставою застосування інституту давності вважається істотне зменшення суспільної небезпечності вчиненого злочину внаслідок спливу певного проміжку часу, що суттєво позначається на досягненні мети покарання
Досягнення мети кари і виправлення особи, яка вчинила злочин, загального і спеціального попередження іноді стає або взагалі неможливим, або просто зайвим. Тому недоцільним є і притягнення особи до кримінальної відповідальності. Внаслідок цього ст. 49 КК України встановлює строки давності, тобто строки, після закінчення яких особа не може бути піддана кримінальній відповідальності за раніше вчинений злочин. Закінчення цих строків є підставою обов`язкового і безумовного звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого. Факт визнання чи невизнання особою своєї винуватості у даному випадку не має значення для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з цієї підстави. Таке звільнення є обов`язком, а не правом суду, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 5 ст. 49 КК України».
При цьому в постанові Об`єднаної палати (ОП) ККС ВС від 12.09.2022 в справі №203/241/17 міститься такий правовий висновок: «Якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту».
Крім того, в постанові Великої палати Верховного Суду (ВП ВС) від 02.02.2023 у справі №735/1121/20 наведено правова позиція, згідно з якою «визначені у статті 49 КК строки давності за змістом становлять проміжки часу, у разі спливу яких з моменту вчинення кримінального правопорушення до набрання вироком законної сили особа звільняється від кримінальної відповідальності. Передбачаючи в цих випадках відмову держави від застосування заходів кримінальної репресії, законодавець виходить із того, що з плином часу вчинене в далекому минулому діяння перестає бути показником соціальної небезпечності особи, а тривала законослухняна поведінка людини в подальшому свідчить про її виправлення. В цьому разі притягнення особи до кримінальної відповідальності не узгоджується з принципом гуманізму та є недоцільним», а також зроблено такий правовий висновок: «59. У разі ухилення від досудового розслідування або суду особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності або покарання за давністю після спливу диференційованого строку, передбаченого частиною першою статті 49 КК, подовженого на період ухилення. 60. Закінчення загальних строків, установлених частиною другою цієї статті (п`ятнадцять років з моменту вчинення злочину і п`ять років - проступку), є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, коли цей строк спливає раніше за диференційований, подовжений на час ухилення».
3.5. Судом встановлено, що передбачене частиною 2 статті 367 КК кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6, датоване 24.12.2015, та на теперішній час класифікується як нетяжкий злочин.
Тому визначений статтею 49 КК строк давності для такого злочину становить п`ять років, й відтак в цьому кримінальному провадженні №42017110330000006 від 18.01.2017 строк давності закінчився 23.12.2020 о 23.59.
Суд роз`яснив обвинуваченому ОСОБА_6 сутність, підстави і наслідки його звільнення від кримінальної відповідальності, право заперечувати проти такого звільнення й закриття кримінального провадження, проте такий надав згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 284 КПК.
Також судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 раніше не судимий й відсутні відомості щодо його переховування від органу досудового розслідування чи суду або вчинення нового злочину до моменту закінчення строку давності в кримінальному провадженні №42017110330000006.
При цьому варто зазначити, що наразі ОСОБА_6 обвинувачується у іншому кримінальному провадженні №42022230000000434 від 25.11.2022 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 4 і 6 статті 111-1 КК «Колабораційна діяльність», в період липня-листопада 2022 року (в якому постановлена низка судових рішень щодо утримання ОСОБА_6 під вартою у державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор»), яке 04.09.2023 надійшло до Херсонського міського суду Херсонської області для розгляду в справі №766/5148/23.
Однак такі обставини не свідчать про вчинення ОСОБА_6 нового злочину в період з 24.12.2015 до 23.12.2020, що обумовлювало б зупинення чи переривання строків давності у кримінальному провадженні №42017110330000006, й тому таке не є перешкодою для задоволення клопотання.
3.6. Враховуючи сукупність кримінально-правових та процесуальних підстав для звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд вважає, що подане клопотання належить задовольнити та звільнити ОСОБА_6, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 367 КК, від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності на підставі статті 49 КК та відповідно закрити кримінальне провадження №42017110330000006 від 18.01.2017.
4. Інші питання, які вирішуються при закритті провадження.
4.1. Доля речових доказів.
4.1.1. Згідно з частиною 1 статті 100 КПК речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу (тобто отримання шляхом тимчасового доступу або накладення арешту).
Частиною 3 статті 100 КПК встановлено, що документ повинен зберігатися протягом усього часу кримінального провадження. За клопотанням володільця документа слідчий, прокурор, суд можуть видати копії цього документа, за необхідності - його оригінал, долучивши замість них до кримінального провадження завірені копії.
Відповідно до частини 5 статті 100 КПК речові докази та документи, надані суду, зберігаються в суді, за винятком випадків, передбачених частиною 6 цієї статті, а також речових доказів у вигляді громіздких або інших предметів, що вимагають спеціальних умов зберігання, які можуть знаходитися в іншому місці зберігання.
Частиною 9 статті 100 КПК встановлено, що питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.
4.1.2. В матеріалах судового провадження містяться такі процесуальні рішення у кримінальному провадженні №42017110330000006 від 18.01.2017 щодо речових доказів:
- постанова детектива Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) ОСОБА_10 від 05.09.2019 про визнання речовими доказами та визначення місця зберігання таких речей: 1) рахунок-фактура №163 від 23.12.2015 (оригінал); 2) рахунок-фактура №164 від 23.12.2015 (оригінал); 3) картка рахунку: 631 по Договору 278/12-15 (копія); 4) платіжне доручення №2537 від 24.12.2015 (копія), які не є громіздкими предметами та зберігаються при кримінальному провадженні №42017110330000006;
- постанова детектива НАБУ ОСОБА_10 від 08.07.2019 про визнання речовими доказами та визначення місця зберігання таких речей: 1) видаткова накладна №12313 від 31 грудня 2015 року; 2) видаткова накладна №12314 від 31 грудня 2015 року; 3) лист погодження договору з ТОВ «Компанія Пром-Технологія»; 4) додаток 1 до Договору №278/12-15 від 22.12.2015; 5) додаток 2 до договору №278/12-15 від 22.12.2015; 6) договір поставки № 278/12-15 від 22.12.2015, які не є громіздкими предметами та зберігаються при кримінальному провадженні №42017110330000006;
- постанова детектива НАБУ ОСОБА_10 від 10.07.2019 про визнання речовими доказами та визначення місця зберігання таких речей: 1) КТПУ-1К-1000/10/0,4 У1 з лічильником, трансформатором; 2) шафи ШР (в асортименті) - 22 шт., які придбані ДП «КБ Артилерійське озброєння» у ТОВ «Компанія Пром-Технологія» відповідно до Договору поставки № 278/12-15 від 22.12.2015 з додатками, які зберігаються на території ДП «КБ Артилерійське озброєння» за адресою: м. Київ, вул. В. Гетьмана, 6.
Відповідно до вищенаведеного, суд вирішує долю речових доказів таким чином:
1) Залишити у матеріалах кримінального провадження №42017110330000006 від 18.01.2017 такі речові докази: - видаткову накладну №12313 від 31.12.2015; - видаткову накладну №12314 від 31.12.2015; - лист погодження договору з ТОВ «Компанія Пром-Технологія»; - додаток 1 до Договору № 278/12-15 від 22.12.2015; - додаток 2 до Договору № 278/12-15 від 22.12.2015; - договір поставки № 278/12-15 від 22.12.2015; - рахунок-фактуру №163 віл 23.12.2015 (оригінал); - рахунок-фактуру №164 від 23.12.2015 (оригінал); - картку рахунку: 631 по Договору 278/12-15 (копія); - платіжне доручення №2537 від 24.12.2015 (копія).
2) Залишити товариству з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» (код 34297075, адреса: місто Київ, вулиця Вадима Гетьмана, 6, яке є правонаступником державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння») такі речові докази:
КТПУ - 1К-1000/10/0,4 У1 з лічильником, трансформатором та шафи ШР (в асортименті) - 22 шт., які придбані ДП «КБ «Артилерійське озброєння» у ТОВ «Компанія Пром-Технологія» відповідно до договору поставки №278/12-15 від 22.12.2015 з додатками.
4.2. Розподіл процесуальних витрат.
4.2.1. Згідно із статтею 118 КПК, процесуальні витрати складаються із: 1) витрат на правову допомогу; 2) витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; 3) витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; 4) витрат, пов`язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів, виготовленням дублікатів і копій документів.
Частиною 1 статті 122 КПК визначено, що витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 124 КПК, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
4.2.2. Згідно з обвинувальним актом від 04.11.2022 здійснені такі процесуальні витрати: 1) витрати на залучення експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз щодо такого: а) судова комісійна товарознавча експертиза №20515/17-54 від 15.12.2017 вартістю 1980 грн. 80 коп.; б) судова товарознавча експертизу №13253/19-54/21322-21343/19-54 від 09.08.2019 вартістю 14 444 грн 00 коп.; в) судова економічна експертизу №24885/19-71 від 30.09.2019 вартістю 23864 грн. 00 коп., 2) витрати на залучення експертів Київського НДЕКЦ МВС України для судово-почеркознавчої експертизи №19/17 3/1/17-СЕ/19 від 13.02.2019 вартістю 4 433 грн. 00 коп.
За змістом вищенаведених норм КПК та з огляду на висновок постанови ОП ККС ВС від 12.09.2022 в справі №203/241/17, процесуальні витрати сторони обвинувачення на проведення експертиз у певному кримінальному провадженні здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України без окремого судового рішення, а їх покладення на обвинуваченого здійснюється лише у разі ухвалення обвинувального вироку за умови належного документального підтвердження.
Враховуючи таке, суд не стягує з обвинуваченого ОСОБА_6 процесуальні витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні №42017110330000006 від 18.01.2017, оскільки такі відносяться на рахунок держави.
4.3. Чинність заходів забезпечення кримінального провадження.
4.3.1. Запобіжні заходи.
Відповідно до частини 1 статті 203 КПК ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому цим кодексом.
27.11.2019 ухвалою слідчого судді ВАКС у цьому кримінальному провадженні частково задоволено клопотання детектива НАБУ ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів до 25.01.2020 включно. Визначено підозрюваному ОСОБА_6 заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 153680 гривень.
28.11.2019 заставодавцем ОСОБА_11 на підставі вищезазначеної ухвали слідчого судді ВАКС внесена застава у розмірі 153680 грн. на депозитний рахунок ВАКС.
24.11.2020 ухвалою суду задоволено частково клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7, визначено ОСОБА_6 заставу у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 131820 гривень, та повернуто заставодавцю ОСОБА_11 кошти в розмірі 21680 гривень.
05.11.2021 ухвалою суду задоволено частково клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу, визначено ОСОБА_6 заставу в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в грошовому еквіваленті становить 95160 гривень та повернуто заставодавцю ОСОБА_11 кошти в розмірі 36660 гривень різниці між визначеною та наявною заставою у розмірі 131820 гривень.
16.05.2022 ухвалою суду задоволено частково клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу з застави на особисте зобов`язання та клопотання заставодавця ОСОБА_11 про повернення залишку внесеної застави, визначено ОСОБА_6 заставу в розмірі 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в грошовому еквіваленті становить 62025 гривень, та повернуто заставодавцю ОСОБА_11 кошти в розмірі 33135 гривень різниці між визначеною та наявною заставою у розмірі 95160 гривень.
24.07.2023 ухвалою суду задоволено частково клопотання захисника ОСОБА_7 в інтересах заставодавця ОСОБА_11 про повернення внесеної застави, визначено ОСОБА_6 заставу в розмірі 12 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в грошовому еквіваленті становить 32208 гривень, повернуто заставодавцю ОСОБА_11 кошти в розмірі 29817 гривень різниці між визначеною та наявною заставою у розмірі 62025 гривень.
Внаслідок звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності в зв`язку із закінченням строку давності та закриттям кримінального провадження, є необхідним скасувати визначений обвинуваченому ОСОБА_6 ухвалою суду від 24.07.2023 в цій справі запобіжний захід у вигляді застави та повернути кошти заставодавцю ОСОБА_11 .
4.3.2. Арешти майна.
В цьому кримінальному провадженні відсутні чинні арешти, накладені на майно обвинуваченого ОСОБА_6, й тому таке питання не вирішується.
Керуючись статтями 12, 49 КК, статтями 284-288, 369-372, 532 КПК суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Задовольнити клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 .
2. Звільнити ОСОБА_6 у зв`язку із закінченням строків давності на підставі статті 49 КК від кримінальної відповідальності щодо обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 367 КК.
3. Закрити у зв`язку зі звільненням від кримінальної відповідальності кримінальне провадження №42017110330000006 від 18.01.2017 щодо обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 367 КК.
4. Скасувати визначений ухвалою суду від 24.07.2023 в цій справі обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 12 (дванадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в грошовому еквіваленті становить 32208 (тридцять дві тисячі двісті вісім) гривень, та повернути такі кошти заставодавцю ОСОБА_11 .
5. Вирішити питання щодо долі речових доказів таким чином:
5.1. Залишити у матеріалах кримінального провадження №42017110330000006 від 18.01.2017 такі речові докази:
- видаткову накладну №12313 від 31.12.2015;
- видаткову накладну №12314 від 31.12.2015;
- лист погодження договору з ТОВ «Компанія Пром-Технологія»;
- додаток 1 до Договору № 278/12-15 від 22.12.2015;
- додаток 2 до Договору № 278/12-15 від 22.12.2015;
- договір поставки № 278/12-15 від 22.12.2015;
- рахунок-фактуру №163 віл 23.12.2015 (оригінал);
- рахунок-фактуру №164 від 23.12.2015 (оригінал);
- картку рахунку: 631 по Договору 278/12-15 (копія);
- платіжне доручення №2537 від 24.12.2015 (копія).
5.2. Залишити товариству з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» (код 34297075, адреса: місто Київ, вулиця Вадима Гетьмана, 6, яке є правонаступником державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння») такі речові докази:
КТПУ - 1К-1000/10/0,4 У1 з лічильником, трансформатором та шафи ШР (в асортименті) - 22 шт., які придбані ДП «КБ «Артилерійське озброєння» у ТОВ «Компанія Пром-Технологія» відповідно до договору поставки №278/12-15 від 22.12.2015 з додатками.
6. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом семи днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали оголошений 24.01.2024.
Головуючий суддя ОСОБА_1 Суддя ОСОБА_2 Суддя ОСОБА_3 ______________________________________________________________________