Документ № 116529745

Справа № 991/10619/23

Провадження №11-кп/991/46/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2024 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:

головуючого ОСОБА_1, суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,

учасники судового провадження: обвинувачений ОСОБА_5, захисник ОСОБА_6, прокурор ОСОБА_7,

розглянула апеляційні скарги захисників обвинуваченого ОСОБА_5 адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_6 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 15.01.2024 про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні № 52023000000000423 від 15.08.2023.

Історія провадження

1.05.12.2023 до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням (1) ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 209, частиною 2 статті 209, частиною 3 статті 369 КК, (2) ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 368 КК, (3) ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 209, частиною 2 статті 209, частиною 5 статті 27 - частиною 3 статті 369 КК.

2.06.12.2023 Вищий антикорупційний суд (1) продовжив ОСОБА_5 строк тримання під вартою, (2) зменшив розмір застави як альтернативного запобіжного заходу до 969 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 600 796 грн; (3) поклав на обвинуваченого ряд процесуальних обов`язків у разі внесення застави.

3.15.01.2024 ухвалою Вищого антикорупційного суду обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено строк тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 595 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 801 660 грн.

4.18.01.2024 на зазначену ухвалу захисники обвинуваченого подали апеляційну скаргу.

Зміст та мотиви оскаржуваної ухвали

5.Оскаржуваною ухвалою суд: (1) частково задовольнив клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою; (2) продовжив обвинуваченому ОСОБА_5 строк тримання під вартою на 60 днів із дня постановлення ухвали - до 14.03.2024, з можливістю внесення застави; (3) зменшив розмір застави як альтернативного запобіжного заходу, до 595 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 801 660 грн; (4) поклав на обвинуваченого у разі внесення застави ряд процесуальних обов`язків.

6.Суд першої інстанції мотивув своє рішення тим, що існують ризики переховування обвинуваченого від суду та незаконного впливу на свідків та інших обвинувачених, при цьому інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти встановленим ризикам.

7.Продовження існування ризику переховування обвинуваченого від суду обумовлено таким: (1) ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, за який передбачене основне покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 12 років; (2) зазначене покарання, в разі визнання обвинуваченого винуватим, повинно бути призначене до реального відбування без можливості застосування правил статей 69, 75 КК (пільгових інститутів призначення покарання).

8.Продовження існування ризику впливу на учасників цього кримінального провадження обумовлено таким: (1) свідками у кримінальному провадженні є, зокрема, працівники філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» та АТ «Укрзалізниця». В свою чергу ОСОБА_5 із грудня 2021 року обіймав керівні посади у зазначеній філії (першого заступника директора виконавчого філії та заступника директора виконавчого філії), що може вказувати на вірогідність спроб впливу на її працівників та службових осіб, які перебували в його підпорядкуванні, службовій залежності, з метою ненадання ними правдивих та/або повних показань про відомі їм обставини кримінального провадження; (2) обвинуваченому вже були відкриті матеріали досудового розслідування, тому він обізнаний про осіб, які дали показання в цьому кримінальному провадженні, зміст їхніх свідчень та їхні персональні дані, що створює передумови для можливої спроби позапроцесуального впливу на свідків; (3) відповідно до КПК cуд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, тому цей ризик існує й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань свідків та їх дослідження; (4) те, що протоколи допиту свідків, щодо яких суд поклав на обвинуваченого обов`язок утриматися від спілкування (на випадок внесення застави), не виділялись з основного у це провадження, не свідчить про неможливість їх виклику і допиту в суді як свідків обвинувачення або захисту; (5) ОСОБА_5 та інші обвинувачені можуть погоджувати між собою свою процесуальну поведінку та показання щодо обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких кожного з них обвинувачують.

9.Суд врахував такі відомості щодо обвинуваченого: (1) його вік (59 років); (2) наявність постійного місця проживання в м. Києві, нерухомого майна у м. Києві (квартири) та у Львівській області (двох земельних ділянок і будинку), автомобіля; (3) дані про рівень доходів за попередні роки (за 2022 рік - 1 640 187 грн, за 2021 рік - 276 893 грн, за 2020 рік - 738 298 грн); (4) відсутність інформації про стійкі соціальні зв`язки обвинуваченого - розлучений, офіційно не працює; (5) відсутність судимостей; (6) позитивну характеристику за попереднім місцем роботи.

10.Зменшення застави мотивоване тим, що: (1) за даними реєстру матеріалів досудового розслідування ухвалами слідчих суддів були арештовані майно ОСОБА_5 та автомобіль, який за версією обвинувачення є предметом неправомірної вигоди, наданої ОСОБА_5 ; (2) такий розмір застави буде відповідати відомостям про майновий стан обвинуваченого, щодо яких в сторін не виникало заперечень.

Вимоги і доводи апеляційних скарг

11.В апеляційних скаргах викладено прохання: (1) скасувати оскаржувану ухвалу та (2) постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора. Захисник ОСОБА_6 додатково просив застосувати до обвинуваченого менш суворий запобіжний захід - заставу в розмірі 805 200 грн або домашній арешт.

12.Свої вимоги апелянти обґрунтовують наступним: (1) формальне твердження прокурора про те, що обвинувачений може переховуватись від суду, є лише гіпотетичним та абстрактним припущенням, що не підтверджується жодним доказом, наданим стороною обвинувачення; (2) не наведено жодного підтвердження, що ОСОБА_5 такі спроби робив або планував, повідомляв будь-кого про такі наміри; (3) так само не надано доказів можливості впливу обвинуваченого на свідків, а сама обставина того, що свідки досі не допитані, не може бути підставою для утримання особи під вартою; (4) при дослідженні ризику впливу на свідка слід враховувати можливість його допиту слідчим суддею в порядку статті 225 КПК, матеріали клопотання не містять відомостей про такі спроби; (5) допитані в цьому кримінальному провадженні свідки ніколи не були працівниками філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» чи АТ «Укрзалізниця», ніколи не перебували в підпорядкуванні ОСОБА_5, що виключає вірогідність використання ним набутого за час роботи службового авторитету і сформованих відносин для спроби позапроцесуального впливу на таких свідків; (6) відкриті стороні захисту в порядку статті 290 КПК матеріали не містять персональні дані свідка ОСОБА_11, що виключає обізнаність обвинуваченого про цю особу; (7) на відсутність вказаного ризику свідчить і перелік покладених обов`язків (на випадок внесення застави), серед яких немає обов`язку утримуватися від спілкування з більшістю свідків. Свідки, зазначені в клопотанні прокурора, не були допитані під час досудового розслідування; (8) не враховано стан здоров`я обвинуваченого, подальше утриманн під вартою може призвести до серйозних ускладнень; (9) визначений розмір застави є непомірним для обвинуваченого, зокрема, у власності ОСОБА_5 перебуває лише одна квартира, на яку накладено арешт; (10) суд не обґрунтував необхідність призначення застави в розмірі, який значно перевищує визначені КПК межі; (11) можливим є застосування до обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу - застави в максимальному розмірі, передбаченому пунктом 3 частини 5 статті 182 КПК, або домашнього арешту з 23:00 до 05:00 за місцем поживання.

Позиції учасників провадження

13.Захисник просив задовольнити апеляційні скарги в повному обсязі або застосувати до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід. Обвинувачений підтримав апеляційні скарги захисників.

14.Прокурор заперечував проти задоволення апеляційних скарг, просив залишити оскаржувану ухвалу суду без змін.

15.Інші учасники судового провадження в судове засідання не прибули та не надали Суду свої позиції щодо апеляційних скарг. Враховуючи, що такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття, то їх неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду (частина 4 статті 405 КПК).

Оцінка та мотиви Суду

(1) Межі судового та апеляційного розгляду у цій категорії справ

16.Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 КПК, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою (пункт 1 частини 3 статті 199 КПК).

17.В ухвалі про застосування запобіжного заходу суд зазначає відомості про: 1) кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність), у якому обвинувачується особа; 2) обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК; 3) обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК; 4) посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини; 5) запобіжний захід, який застосовується (частина 1 статті 196 КПК).

18.Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (частина 1 статті 194 КПК).

19.Під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II КПК (частина 3 статті 315 КПК).

20.Суддя-доповідач у разі необхідності перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для продовження строку тримання під вартою, невідкладно витребовує з суду першої інстанції: (1) ухвалу про продовження строку тримання під вартою та (2) клопотання про продовження строку тримання під вартою, подане під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті (частина 2 статті 422-1 КПК).

21.Суд вважає, що предметом розгляду судом першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою (у тому числі на етапі підготовчого судового засідання) та перевірки відповідної ухвали судом апеляційної інстанції не є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення (пункт 1 частини 1 статті 194 КПК), а лише перевірка (з урахуванням підстав апеляційної скарги): (1) того, що заявлений ризик(и) не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; (2) чи є достатнім застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; (3) обґрунтованості розміру застави (заявленої прокурором чи визначеної судом), достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК (у разі необхідності його визначення); (4) обґрунтованості обов`язків за статтею 194 КПК, що мають бути (були) покладені на обвинуваченого у разі внесення застави.

22.Зазначене обґрунтовується тим, що на етапі судового провадження щодо розгляду обвинувального акту: (1) досудове розслідування вже завершено зверненням прокурора до суду з обвинувальним актом; (2) положення частини 2 статті 422-1 КПК передбачають звужений предмет перевірки та коло документів, що підлягають витребуванню судом апеляційної інстанції, при перевірці ухвал суду про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, що в свою чергу обумовлено (3) встановленою КПК процедурою судового розгляду обвинувального акту (глава 28), яка завершується винесенням судом вироку, та тим фактом, що (4) суд до видалення до нарадчої кімнати для постановлення вироку не дає оцінку дослідженим доказам, тому не має змоги перевіряти доказами обґрунтованість підозри (яка вже трансформувалась в обвинувачення) [а на етапі підготовчого судового засідання взагалі не має в своєму розпорядженні жодних доказів]. Крім того, слід зважати, що вирішенню питання про продовження строків тримання обвинуваченого під вартою передує застосування (та можливо, продовження строків) тримання під вартою слідчим суддею, в рамках якого в обов`язковому порядку перевірялась наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення (пункт 1 частини 1 статті 194 КПК).

23.У цьому кримінальному провадженні: (1 ) запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосувався на етапі досудового розслідування слідчим суддею (25.05.2023), строк його дії неодноразово продовжувався (19.07.2023, 21.08.2023, 13.10.2023 та після направлення обвинувального акту до суду - 06.12.2023), законність та обґрунтованість таких рішень перевірялась судом апеляційної інстанції (09.08.2023, 04.09.2023, 01.11.2023, 15.12.2023); (2) оскаржувана ухвала суду винесена під час підготовчого судового засідання; (3) в апеляційних скаргах стороною захисту не ставиться під сумнів обґрунтованість підозри.

24.Отже, Суд має в межах доводів апеляційних скарг має розкрити: (1) кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа; (2) заявлені стороною обвинувачення ризики (які не зменшилися або з`явилися нові ризики), які виправдовують тримання особи під вартою; (3) чи є інші більш м`які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК; (4) обґрунтованість розміру застави.

(2) Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа

25.Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що він отримав неправомірну вигоду у вигляді автомобіля Toyota Camry, 2022 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, за вчинення в інтересах третьої особи дій з використанням наданого йому службового становища в особливо великому розмірі, що кваліфіковано за частиною 4 статті 368 КК.

26.Так, не пізніше січня 2022 року, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 запропонували йому як першому заступнику виконавчого директора Філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця», використати його службове становище для надання переваг в укладанні договорів купівлі-продажу/поставки з наперед визначеними ними учасниками, створення для них штучних конкурентних переваг порівняно з іншими учасниками торгів, забезпечення їх перемоги за результатами торгів та здійснення оплати за поставлену товарну продукцію. Вчинення зазначених дій мало забезпечити отримання ОСОБА_9 та ОСОБА_10 грошової винагороди у розмірі від 5 % до 15 % від суми договору та/або розміру сплачених грошей на користь постачальників, частину з якої вони мали намір використати для надання неправомірної вигоди ОСОБА_5 для створення у нього бажання та умислу на продовження такої взаємодії.

27. ОСОБА_5 погодився на таку пропозицію. З грудня 2021 по травень 2023 року ОСОБА_9 та ОСОБА_10 отримували від службових осіб-представників юридичних осіб приватного права, які здійснюють та/або бажають здійснювати постачання ТМЦ, робіт, послуг на адресу АТ «Укрзалізниця» неправомірну вигоду у розмірі в зазначеному вище розмірі та систематично забезпечували надання неправомірної вигоди службовим особам АТ «Укрзалізниця» з метою вчинення останніми дій (з використанням службовим повноважень) в інтересах ОСОБА_9, ОСОБА_10 та інших невстановлених осіб.

28.Так: (1) у серпні 2022 року ОСОБА_5, спільно з іншими невстановленими досудовим розслідуванням службовими особами Філії, сприяв забезпеченню перемоги у публічних закупівлях фарб (емалей ПФ-115) ТОВ «Форум Трейд Логістік», ТОВ «8с Груп», ТОВ «ВП «Фарбпром Україна» та ТОВ «Торговий Дім «Промбізнес»; (2) у червні 2022 року - укладанню договору з ТОВ «АДС Сервіс»; (3) у листопаді 2022 року - перемозі у публічних закупівлях батарей акумуляторних в цієї ж компанії.

29. ОСОБА_5 від імені Філії ЦЗВ в червні та вересні 2022 року уклав ряд договорів поставки із зазначеними підприємствами на поставку акумуляторних батарей (173 комплекти), емалі ПФ-115 (371 025 кг).

30. ОСОБА_9 (з відома та за згодою ОСОБА_10 ) досяг домовленості з ОСОБА_5 надати останньому неправомірну вигоду, передану контролерами та представниками зазначених вище підприємств, у вигляді транспортного засобу шляхом його купівлі та передачі обвинуваченому. ОСОБА_5 висловив бажання отримати новий легковий автомобіль Toyota Camry, 2022 року випуску, який він обрав 02.03.2023 разом з ОСОБА_9 в автомобільному салоні «Тойота Центр Київ «Автосаміт». Вартість автомобіля складала 1 645 325, 80 грн (що більше ніж у п`ятсот раз перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та відповідає особливо великому розміру неправомірної вигоди).

31.Для приховання факту передання неправомірної вигоди право власності на автомобіль було оформлене на ОСОБА_9 з подальшим (в період 25.04.2023-01.05.2023) переданням його обвинуваченому у фактичне володіння та користування.

(3) Щодо продовження існування ризиків

32.В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції дійшов висновку про продовження існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3 частини 1 статті 177 КПК.

33.Сторона захисту стверджувала про відсутність зазначених ризиків, мотивуючи свою позицію доводами, зазначеними у пункті 12 цієї ухвали.

34.Щодо застосованого судом першої інстанції стандарту доказування при перевірці ризиків, то він відповідає усталеній практиці Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

35.Так, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (частина 1 статті 177 КПК).

36.Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).

37.Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

38.Не можна погодитись із стороною захисту, що твердження прокурора про можливість обвинуваченого переховуватись від суду не підтверджується жодним доказом, наданим стороною обвинувачення. Сторона захисту обізнана з зібраними стороною обвинувачення доказами, якими обґрунтовувалась підозра при застосуванні запобіжного заходу слідчим суддею щодо ОСОБА_5, вона перевірялась й судом апеляційної інстанції.

39.В оскаржуваному рішенні судом правильно враховано, що: (1) ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років, з конфіскацією майна; (2) в разі визнання обвинуваченого винуватим, зазначене покарання буде застосовано без можливості застосування правил статей 69, 75 КК (пільгових інститутів призначення покарання), що в сукупності з іншими обставинами може свідчити про існування мотивів та підстав для обвинуваченого переховуватися від суду.

40.З урахуванням цитованих вище положень частини 2 статті 422-1 КПК, а також враховуючи, що стороною захисту не додано жодних документальних підтверджень своїх тез, Суд не може перевірити їх, зокрема, щодо: (1) відсутності ризику впливу на свідків та інших обвинувачених; (2) реального майнового стану обвинуваченого.

41.Так, сторона захисту не спростувала, що допитані в цьому кримінальному провадженні свідки були працівниками філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» чи АТ «Укрзалізниця», перебували в підпорядкуванні ОСОБА_5, що свідчить про вірогідність використання ним набутого за час роботи службового авторитету і сформованих відносин для позапроцесуального впливу на таких свідків.

42.Крім того, згідно обвинувального акту інкриміновані обвинуваченому дії вчинялись спільно з іншими невстановленими досудовим розслідуванням службовими особами Філії.

43.Серед покладених на обвинуваченого обов`язків у разі його звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави є обов`язок утримуватися від спілкування з працівниками та службовими особами філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» та Акціонерного товариства «Укрзалізниця» - з ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 .

44.Щодо майнового стану обвинуваченого в контексті висновків суду про існування фінансової бази для ухилення від суду та визначеного розміру альтернативної застави, слід зазначити, що він не вичерпується даними про нараховану заробітну плату обвинуваченому за попередній період. Так, за версією сторони обвинувачення вчинення ОСОБА_9, ОСОБА_10 та іншими невстановленими слідством особами протиправних дій забезпечувало одержання останніми грошових коштів від 80 000 до 200 000 доларів США щомісячно від інших суб`єктів господарювання, відтак орієнтовна сума коштів одержаних останніми за період з грудня 2021 року по теперішній час склала близько 960 000-2 400 000 доларів США, що еквівалентно 35 520 000-92 500 000 грн.

45.Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.10.2023 (провадження № 1-кс/991/8946/23) про продовження строку тримання під вартою встановлено належність на праві власності ОСОБА_5 2 земельних ділянок (у Львівській області), будинку у тому ж селі, квартири у місті Києві та автомобіля BMW X3.

46.Щодо наданої стороною захисту інформації про стан здоров`я (яка не підтверджена апелянтами документально під час апеляційного перегляду), Суд зазначає, що інформації про хвороби, які б унеможливлювали тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5, суду не надано, крім того в апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_6 зазначено, що за результатами огляду обвинуваченого його стан здоров`я характеризується як відносно задовільний.

(4) Чи є інші більш м`які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК?

47.Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що інші більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою із визначенням певного розміру застави, не зможуть запобігти встановленим ризикам.

48.Оцінюючи можливість застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, Суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

49.При вирішенні цього питання Суд виходить з того, що умови домашнього арешту по суті є «несуворою» формою ізоляції обвинуваченого, та не запобігають можливості вільного спілкування обвинуваченого як особисто, так і за допомогою засобів телекомунікації з особами, стосовно яких судом встановлено обов`язок утриматись від спілкування у зв`язку із необхідністю запобігання ризику впливу на них. Так само умови домашнього арешту не запобігають реалізації ризику ухилення, що продовжує існувати. Щодо прохання захисника застосувати нічний арешт до обвинуваченого слід зазначити, що нічний арешт в умовах воєнного стану не відрізняється від обмежень, в яких перебуває абсолютна більшість населення України у зв`язку із запровадженням «комендантського часу», тобто по суті в цей період за своєю суворістю співставний з режимом особистого зобов`язання.

50.З цих підстав домашній арешт на цьому етапі судового провадження не зможе ефективно запобігти вказаним ризикам.

51.Враховуючи наведені обставини, а також обставини кримінального правопорушення за частиною 4 статтею 368 КК, вчинення яких встановлено на рівні обґрунтована підозра, дієвість кримінального провадження не зможе забезпечити і застава.

52.З огляду на викладене, а також враховуючи наведені вище характеристики кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5, та встановлені ризики, передбачені статтею 177 КПК, на цьому етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою: (1) буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та (2) зможе запобігти цим ризикам.

53.Суд також звертає увагу, що в цьому провадженні тримання під вартою обвинуваченого не є для нього безальтернативним запобіжним заходом, адже передбачає в якості альтернативи заставу.

(5) Щодо обґрунтованості розміру застави

54.Суд також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що застава у сумі до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (242 240 грн до 908 400 грн) не здатна забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

55.При первинному та попередньому визначенні розміру застави як альтернативного запобіжного заходу слідчий суддя та суд враховували: (1) тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_5, це особливо тяжкий корупційний злочин, (2) індивідуальні особливості обвинуваченого; (3) його майновий стан.

56.При цьому майновий стан визначався з урахуванням наведених вище відомостей щодо володіння нерухомим майном та дороговартісним автомобілем.

57.Суд першої інстанції, зменшуючи в оскаржуваній ухвалі розмір застави як альтернативного триманню під вартою запобіжного заходу з 2 600 796 грн до 1 801 660 грн, врахував: (1) факт перебування під арештом майна ОСОБА_5 та автомобіля, який за версією обвинувачення є предметом неправомірної вигоди, наданої ОСОБА_5 ; (2) такий розмір застави буде відповідати відомостям про майновий стан обвинуваченого, щодо яких в сторін не виникало заперечень.

58.Суд наголошує, що доводи сторони захисту щодо необхідності додаткового зменшення розміру альтернативної застави до встановленого законом граничного розміру не підлягають задоволенню з таких підстав: (1) визначений ухвалою суду розмір застави як альтернативного запобіжного заходу суттєво зменшено у порівнянні із попереднім; (2) з моменту його встановлення минув тиждень.

59.З урахуванням наведеного, Суд вважає, що визначена судом застава не підлягає зміні у бік зменшення.

(6) Висновки Суду за результатами розгляду апеляційної скарги

60.Суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо: (1) продовження існування двох встановлених ризиків; (2) того, що інший більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти встановленим ризикам; (3) визначення розміру альтернативної застави.

61.Таким чином, апеляційні скарги захисників не підлягають задоволенню.

62.Керуючись статтями 177, 178, 182, 183, 194, 196, 199, 404, 405, 407, 422-1, 532 КПК, колегія суддів постановила:

1.Апеляційні скарги - залишити без задоволення.

2.Ухвалу Вищого антикорупційного суду від 15.01.2024 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3