Документ № 116572186

Справа № 991/57/24

Провадження 1-кс/991/58/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2024 року м. Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, розглянувши скаргу гаражно-будівельного кооперативу «Сирена», в інтересах якого діє голова правління ОСОБА_3, на рішення (постанову) детектива Національного антикорупційного бюро України про закриття кримінального провадження № 62023100140000187 від 25.04.2023,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшла скарга гаражно-будівельного кооперативу «Сирена» (далі - ГБК «Сирена»), в інтересах якого діє голова правління ОСОБА_3, на рішення (постанову) детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) ОСОБА_4 від 02.08.2023 про закриття кримінального провадження № 62023100140000187 від 25.04.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України (далі - Скарга), в якій він просить:

- поновити строки оскарження зазначеної постанови;

- скасувати вказану постанову та повернути матеріали до НАБУ для проведення всебічного та об`єктивного повторного досудового розслідування.

Скарга мотивована тим, що постанова детектива НАБУ ОСОБА_4 від 02.08.2023 про закриття кримінального провадження № 62023100140000187 від 25.04.2023 прийнята із порушенням норм та приписів законодавства України та є необґрунтованою, оскільки детективом не здійснено всі необхідні слідчі дії та не надано оцінку усім обставинам для проведення ефективного досудового розслідування.

До Вищого антикорупційного суду надійшли доповнення до Скарги (Вх. № 2079/24-Вх від 17.01.2024), в яких ОСОБА_3 просить долучити до матеріалів Скарги належним чином оформлений примірник ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 21.08.2023 з доказами її отримання кооперативом 12.01.2023.

Разом з тим, мотивуючи необхідність поновлення строку для оскарження постанови детектива, голова правління ГБК «Сирена» ОСОБА_3 посилається на те, що копія відповідної постанови отримана заявником 15.08.2023 та 16.08.2023 була оскаржена до Солом`янського районного суду міста Києва. Не будучи належним чином повідомленим про дату та час судового засідання, заявник 13.11.2023 направив запит до вказаного суду щодо автоматизованого розподілу скарги та її належного розгляду, відповідь на який надійшла кооперативу 22.12.2023. Зі змісту відповіді на запит вбачається, що Солом`янським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про повернення скарги особі, яка її подала. В той же час, станом на дату отримання повідомлення, кооперативу не направлялись ні ухвала слідчого судді, ні матеріали самої скарги. 26.12.2023 ГБК «Сирена» направлено до Солом`янського районного суду міста Києва заяву про направлення скаржнику належним чином оформленого примірника відповідної ухвали з додатками, що підлягають поверненню. Після отримання інформації від судового органу про результати автоматизованого розподілу скарги, заявник отримав змогу ознайомитися зі змістом ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

За п. 3 ч. 2 ст. 304 КПК України, скарга повертається, якщо скарга подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Відповідно до ст. 117 КПК України, пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Так, особою, яка подала скаргу, заявлене відповідне клопотання.

Із матеріалів Скарги вбачається, що копія оскаржуваної постанови отримана головою правління ГБК «Сирена» 15.08.2023. Після чого, 16.08.2023 така постанова оскаржена до Солом`янського районного суду міста Києва. Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 21.08.2023 (справа № 760/18999/23) скаргу повернуто особі, яка її подала, та роз`яснено, що вона підсудна Вищому антикорупційному суду. За твердженням голови правління ГБК «Сирена» ОСОБА_3, про прийняте слідчим суддею рішення та зміст ухвали він дізнався лише 22.12.2023. В подальшому 27.12.2023 заявник засобами поштового зв`язку надіслав дану Скаргу до Вищого антикорупційного суду.

Оцінивши наведені у Скарзі доводи щодо обґрунтування причин пропуску строку звернення до Вищого антикорупційного суду зі Скаргою та враховуючи відсутність доказів на їх спростування, слідчий суддя вважає за необхідне визнати причини пропуску зазначеного строку поважними та його поновити.

Особа, яка звернулась зі Скаргою, - голова правління ГБК «Сирена» ОСОБА_3 був належним чином викликаний для розгляду Скарги, до суду не з`явився, про причини неявки не повідомив.

У поданих до Вищого антикорупційного суду доповненнях до Скарги (Вх. № 2079/24- Вх від 17.01.2024) ОСОБА_3 просив розгляд Скарги провести за відсутності представника ГБК «Сирена» за наявними матеріалами справи № 991/57/24.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги положення статті 306 КПК України, з метою дотримання розумних строків розгляду Скарги, що є одним з пріоритетних завдань кримінального провадження, здійснення якого має забезпечити, зокрема слідчий суддя на на стадії досудового розслідування, з метою дотримання прав, свобод та інтересів учасників провадження та забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду, слідчий суддя вважає можливим провести розгляд Скарги за відсутності голови правління ГБК «Сирена» ОСОБА_3 / іншого представника ГБК «Сирена».

Детектив НАБУ ОСОБА_4 був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду Скарги, до суду не з`явився, подав письмові заперечення (Вх. № 439/24-Вх від 04.01.2024), в яких просив повернути подану Скаргу заявнику у зв`язку із пропущенням строку на оскарження відповідної постанови. У випадку поновлення заявнику такого строку, детектив просив залишити Скаргу без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваній постанові, а розгляд зазначеної Скарги здійснювати без участі детектива.

За змістом положень ч. 3 ст. 306 КПК України відсутність слідчого (детектива), рішення якого оскаржується, не перешкоджає розгляду Скарги.

Згідно з ч. 4 ст.107 КПК України фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Дослідивши зміст Скарги, матеріали, якими вона обґрунтована та матеріали кримінального провадження № 62023100140000187 від 25.04.2023, надані детективом, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

НАБУ здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження № 62023100140000187 від 25.04.2023 за фактом можливого вчинення суддею Черкаського окружного адміністративного суду ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, шляхом задоволення 02.12.2020 позову Головного управління ДФС у Черкаській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Черкаській області, до ГБК «Сирена» про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу (справа № 580/1672/19).

Відомості про вказане кримінальне правопорушення, що були викладені у заяві ГБК «Сирена» в особі голови правління ОСОБА_3 від 03.01.2022 № 03, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань уповноваженою особо ТУ ДБР у місті Києві (з дислокацією у м. Черкасах) на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15.02.2022 (справа № 761/1652/22).

Постановою прокурора Черкаської обласної прокуратури від 13.06.2023 підслідність кримінального провадження № 62023100140000187 від 25.04.2023 визначено за НАБУ.

Постановою детектива НАБУ ОСОБА_4 від 02.08.2023 кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023100140000187 від 25.04.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто у зв`язку із встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

Не погодившись з відповідною постановою, заявник звернувся до слідчого судді з даною Скаргою на підставі п. 3 ч.1 ст. 303 КПК України.

Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з п. 18) ч.1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя - це суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

У відповідності до п. 3) ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржене рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Так, за приписами ч. 2 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження слідчий (детектив) зобов`язаний дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається у разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися лише після всебічного повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи та оцінки слідчим (детективом) всіх зібраних та перевірених доказів.

З огляду на викладене, закриття кримінального провадження - це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Подальше розслідування, після закриття кримінального провадження, є неможливим до того часу, коли постанова про закриття кримінального провадження не буде скасована в установленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку.

Отже, прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором доказів, які стосуються цього провадження у їх сукупності.

Відповідно до ч. 5 ст. 110 КПК України, постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.

Отже, відповідно до ст. 110 КПК України, постанова про закриття кримінального провадження має бути вмотивована, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладена суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав та законних інтересів учасників процесу.

Як вбачається зі змісту заяви голови правління ГБК «Сирена» ОСОБА_3 від 03.01.2022 за № 03, відомості за якою внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023100140000187 від 25.04.2023, заявником порушується питання щодо можливого вчинення суддею Черкаського окружного адміністративного суду ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України, оскільки суддя, шляхом постановлення рішення від 02.12.2020 (справа № 580/1672/19) за результатами розгляду позову Головного управління ДФС у Черкаській області до ГБК «Сирена» про стягнення податкового боргу, у тому числі штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням № 0008861407 від 21.08.2018 та податковим повідомленням-рішенням № 00091811407 від 21.08.2018, задовольнила вказаний позов. При цьому, податковий штраф на загальну суму 8 791 805 грн нарахований на підставі Указу Президента України від 12.06.1995 за № 436 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки». Таким чином, суддя у незаконний спосіб вчинила дії щодо задоволення вимог контролюючого органу (Головного управління ДФС у Черкаській області) за податковим рішенням, яке за будь-яких умов з моменту публікації Указу Президента України від 20.06.2019 за № 418/2019, яким Указ Президента України від 12.06.1995 за № 436 визнано таким, що втратив чинність, не могло набрати законної сили.

Так, оскаржувана постанова мотивована тим, що з Єдиного державного реєстру судових рішень детективом встановлено, що постановою колегії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2021 апеляційна скарга ГБК «Сирена» залишена без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 у справі № 580/1672/19 - без змін. Ухвалою судді-доповідача Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_6 від 20.12.2021 касаційну скаргу ГБК «Сирена» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2021 у справі 580/1672/19 - повернуто скаржнику. Великою Палатою Верховного Суду 20.01.2022 відмовлено у прийнятті до розгляду касаційної скарги ГБК «Сирена» на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.12.2021 у справі № 580/1672/19. Детективом також зазначено, що згідно встановленої практики застосування кримінального законодавства, словосполучення «всупереч інтересам служби» означає, що службова особа не бажає рахуватися з покладеними на неї законом чи іншим нормативно-правовим актом обов`язками, діє всупереч їм, не звертає уваги на службові інтереси. Як у заяві про вчинення злочину, так і у всіх інших матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які відомості про мету та спосіб вчинення вказаних дій, а також вчинення діяння всупереч інтересам служби. Так, у матеріалах досудового розслідування відсутні будь-які відомості, які б свідчили про зловживання владою або службовим становищем всупереч інтересам служби в діях судді Черкаського окружного адміністративного суду ОСОБА_5 . Із матеріалів кримінального провадження не вбачається наявність у судді Черкаського окружного адміністративного суду ОСОБА_5 спеціальної мети вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України, а саме - отримання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, як необхідного елементу суб?єктивної сторони злочину. Крім того, для об?єктивної сторони зловживання владою та службовим становищем характерним є не тільки суспільно небезпечне діяння та завдання особі істотної шкоди, але й безпосередній причинно-наслідковий зв?язок між такими діями і їх наслідками. Кримінальне правопорушення, передбачене ст. 364 КК України, є злочином із матеріальним складом. У матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які обґрунтовані відомості завдання якої-небудь шкоди в розумінні ст. 364 КК України за результатами дій чи бездіяльності судді Черкаського окружного адміністративного суду ОСОБА_5 . Таким чином не встановлена наявність факту завдання істотної шкоди, так і будь-якого причинно-наслідкового зв?язку між діями та їх наслідками. За таких обставин, матеріали кримінального провадження не містять жодних доказів, які б могли свідчити про наявність ознак складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України. Окрім цього, детектив вказав, що сам лише факт незгоди із судовим рішенням не свідчить про його неправосудність, підроблення, отримання суддею неправомірної вигоди за прийняття такого рішення або зловживання ним службовим становищем. У зв`язку із тим, що під час досудового розслідування встановлено відсутність у діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України, 02.08.2023 детективом прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Висновки, викладені детективом у оскаржуваній постанові, підтверджуються матеріалами кримінального провадження № 62023100140000187.

Так, із копії рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 (справа № 580/1672/19) - головуюча суддя ОСОБА_5 вбачається, що позов Головного управління ДФС у Черкаській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Черкаській області, до ГДБ «Сирена» про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу задоволено. Стягнуто з ГБК «Сирена» за рахунок готівки кошти на користь державного бюджету через Головне управління ДПС у Черкаській області в рахунок погашення податкового боргу з орендної плати за землю у сумі 8 861 926, 38 грн. При цьому, суддею взагалі не застосовувались матеріальні норми права, про втрату чинності яких зазначає заявник, а саме Указ Президента України від 12.06.1995 за № 436 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки». Висновок щодо законності податкових повідомлень-рішень, на підставі яких із ГБК «Сирена» стягнуто грошові кошти, суддею ОСОБА_5 зроблено виходячи з рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 (справа № 580/2444/19), яким у задоволенні позову ГБК «Сирена» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання противоправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0009181407 від 21.08.2018 та № 0008861407 від 21.08.2018 відмовлено (апеляційну скаргу на рішення повернуто скаржнику).

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 (справа № 580/1672/19) залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2021 (справа № 580/1672/19), в якому суд погодився із висновками судді ОСОБА_5, викладеними у відповідному рішенні.

Ухвалою Верховного суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду ОСОБА_6 від 20.12.2021 (справа № 580/1672/19 провадження № К/9901/45136/21) касаційну скаргу ГБК «Сирена» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 та рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2021 у справі № 580/1672/19 повернуто скаржнику. Зі змісту зазначеної ухвали вбачається, що у касаційній скарзі міститься посилання на те, що судами не враховано позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 20.05.2020 у справі №1340/3510/18, відповідно до якої шляхом прийняття Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР) законодавчий орган врегулював правовідносини щодо належного обліку готівкових операцій суб`єктами підприємницької діяльності, то Указ Президента України від 12.06.1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (далі - Указ № 436/95) припинив дію як у частині визначення складу такого правопорушення як неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, так і в частині встановлених за таке правопорушення санкцій, відповідно його положення не могли застосовуватися. Суд дійшов висновку, що посилання скаржника на зазначений висновок Верховного Суду є незмістовним, оскільки правовідносини у цій справі не є подібними до правовідносин у справі, у якій подано касаційну скаргу. Так, у справі № 1340/3510/18 позивачем була фізична особа, яка оскаржила податкові повідомлення-рішення від 07.05.2018 № 0179981407 та № 0180001407 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 12767 935,00 грн та 1 грн, встановлених абзацом третім статті 1 Указу № 436/95 та пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР. Тобто, предмет доказування охоплював питання правомірності податкового повідомлення-рішення. Однак, у справі № 580/1672/19, у якій було подано касаційну скаргу, предметом спору було стягнення податкового боргу, який виник: за самостійно задекларованими відповідачем зобов`язаннями; штрафними санкціями, застосованими податковими повідомленнями-рішеннями №0009181407 від 21.08.2018, №0008861407 від 21.08.2018 (правомірність яких була підтверджена судовими рішеннями у справі №580/2444/19); пені. Тобто, правомірність податкових повідомлень-рішень не охоплювалася предметом доказування у зазначеній справі, а норми Указу № 436/95 не врегульовують правовідносини, які виникли у цій справі. При цьому, Верховний Суд у постановах, зокрема, але не виключно, від 29.01.2021 у справі № 814/948/17, від 13.01.2021 у справі № 819/1399/17, від 11.06.2020 у справі №824/20/17-а, висловлював позицію, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що факт узгодження податкового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом. У справах про стягнення податкового боргу предметом доказування є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України, тощо.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 20.01.2022 (справа № 580/1672/19 провадження № 11-13за22) відмовлено у прийнятті до розгляду касаційної скарги ГБК «Сирена» на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.12.2021у справі № 580/1672/19.

Враховуючи вищевикладене, судами апеляційної та касаційної інстанцій не встановлена протиправність рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 (справа № 580/1672/19) - головуюча суддя ОСОБА_5, воно набрало законної сили та підлягає виконанню.

У заяві голови правління ГБК «Сирена» ОСОБА_3 від 03.01.2022 за № 03 зазначається про вчинення суддею Черкаського окружного адміністративного суду ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України.

Стаття 364 КК України передбачає кримінальну відповідальність за вчинення такого кримінального правопорушення як зловживання владою або службовим становищем.

При цьому, об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК, має три обов`язкові ознаки: (1) діяння - використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, що полягає у певних діях або бездіяльності суб`єкта; (2) наслідки, що виявляються у завданні істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб; (3) причинний зв`язок між діянням і наслідками.

Відсутність хоча б однієї із зазначених ознак свідчить про відсутність складу злочину, передбаченого ст. 364 КК України.

В свою чергу, зловживання владою характеризується як вчинене всупереч інтересам служби використання службовою особою, яка є представником законодавчої, виконавчої чи судової влади, своїх повноважень і можливостей щодо пред`явлення вимог і прийняття рішень, обов`язкових для виконання іншими фізичними або юридичними особами. Зловживання службовим становищем - це вчинене всупереч інтересам служби використання службовою особою своїх повноважень і можливостей, пов`язаних із займаною посадою.

Кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, є спричинення таким злочином тяжких наслідків.

Отже, виходячи з положень статті ст. 364 КК України, дана стаття передбачає відповідальність саме за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди/тяжких наслідків охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

В свою чергу, зазначеними рішеннями апеляційної та касаційної інстанції встановлено законність ухваленого суддею Черкаського окружного адміністративного суду ОСОБА_5 рішення у справі 580/1672/19, що виключає використання влади чи службового становища всупереч інтересам служби та, як наслідок, виключає наявність у діянні судді (ухваленні рішення) складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що детектив провів всі необхідні першочергові слідчі дії, надав оцінку всім наявним у матеріалах кримінального провадження доказам, всебічно, повно та об`єктивно дослідив всі обставини кримінального провадження, за результатами чого виніс обґрунтовану постанову про закриття кримінального провадження з підстав відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

Із суті заяви голови ГБК «Сирена» ОСОБА_3 про вчинення злочину вбачається, що така заява зводиться до незгоди ОСОБА_3 із ухваленим суддею Черкаського окружного адміністративного суду ОСОБА_5 рішенням від 02.12.2020 (справа № 580/1672/19). Власні сумніви голови правління ГБК «Сирена» щодо законності вказаного судового рішення не вказують на вчинення суддею кримінального правопорушення.

Частиною 2 ст. 126 Конституції України визначено гарантії незалежності і недоторканності суддів, згідно з якими вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, що означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об`єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов`язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді.

Конституційний Суд України у своїх численних рішеннях від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 1 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 р. № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 р. № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 р. № 3-рп/2013 послідовно підтвердив викладені ним правові позиції щодо гарантій незалежності суддів з урахуванням міжнародних стандартів, закріплених у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року та в низці інших міжнародних документів, а саме: Основні принципи незалежності судових органів, схвалені резолюціями 40/32 від 29 листопада 1985 року та 40/146 від 13 грудня 1985 року Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН), Процедури ефективного здійснення Основних принципів незалежності судових органів, затверджені 24 травня 1989 року Резолюцією 1989/60 Економічної і Соціальної ради ООН, Європейська хартія «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, Рекомендації № (94) 12 Комітету міністрів Ради Європи «Незалежність, дієвість та роль суддів» від 13 жовтня 1994 року та інших.

Зокрема, у справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень ч. 1, ч. 2 ст. 126 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про статус суддів» (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, Конституційний Суд України визначив, що недоторканність суддів - один із елементів їхнього статусу. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно-правове призначення - забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Відповідно до положення ч. 1 ст. 126 Конституції України зміст недоторканності суддів як умови виконання ними професійних обов`язків не обмежується визначеною у ч. 3 цієї статті гарантією, згідно з якою суддя не може бути без згоди Вищої ради правосуддя затриманий або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку судом.

Разом з тим, відповідно до положення ч.1 ст. 126 Конституції України, недоторканність суддів як гарантія їхньої незалежності у виконанні професійних обов`язків може не обмежуватися обсягом, визначеним у ч. 3 статті 126 Конституції України. Додаткові гарантії незалежності і недоторканності суддів, крім уже передбачених Конституцією України, можуть встановлюватися також законами.

Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об`єднання зобов`язані поважати незалежність судді і не посягати на неї.

Рекомендація № СМ/Rec (2010) Комітету міністрів Ради Європи від 17.11.2010 року щодо незалежності, ефективності та обов`язків суддів містить положення про те, що виконавча та законодавча влада повинні гарантувати незалежність суддів і утримуватися від дій, які можуть підірвати незалежність судової влади або довіру суспільства до неї.

Таким чином, можливе порушення суддею норм матеріального або процесуального права як результат суддівської помилки не може кваліфікуватися як кримінальне правопорушення та як підстава для притягнення судді до відповідальності. Відповідні порушення (у разі їх наявності) усуваються за наслідками перегляду судового рішення вищестоящими судовими інстанціями в апеляційному та касаційному порядку.

Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися, за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання повідомлення про кримінальні правопорушення може вказувати на протиправне втручання у здійснення правосуддя й посягання на процесуальну незалежність судді.

З огляду на викладене, слідчий суддя вважає, що слідчим (детективом) було дотримано принципу законності, передбаченого ч. 2 ст. 9 КПК України, про обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, зміст процесуального рішення слідчого (детектива) відповідає вимогам ст. 110 КПК України, а за такого, у задоволенні Скарги слід відмовити.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2-3, 9, 303, 306-307, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Поновити гаражно-будівельному кооперативу «Сирена», в інтересах якого діє голова правління ОСОБА_3, строк звернення до суду зі скаргою на рішення (постанову) детектива Національного антикорупційного бюро України про закриття кримінального провадження № 62023100140000187 від 25.04.2023.

У задоволенні скарги відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_7