- Головуючий суддя (ВАКС) : Строгий І.Л.
Справа № 991/521/24
Провадження № 1-кс/991/531/24
УХВАЛА
25 січня 2024 року місто Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участі:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2,
захисника - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 на постанову прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі - САП) ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження від 19 жовтня 2023 року,
у с т а н о в и в:
Суть питання, що вирішується, за чиєю ініціативою воно розглядається
1.На розгляд слідчого судді Вищого антикорупційного суду (далі - слідчий суддя, ВАКС) надійшла скарга захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 на постанову прокурора САП ОСОБА_5 від 19 жовтня 2023 року про закриття кримінального провадження № 12022000000000435 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) 25 травня 2022 року (далі - кп № 12022000000000435).
2.Скарга обґрунтована тим, що постановою прокурора САП ОСОБА_5 від 19 жовтня 2023 року було закрито кп № 12022000000000435 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК), на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), у зв`язку із не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
3.Ознайомившись із цією постановою, захисник дійшов висновку, що у ній порушено презумпцію невинуватості його підзахисного - підозрюваного ОСОБА_4 .
4.З огляду на це, захисник просив: (1) поновити строк на оскарження постанови прокурора від 19 жовтня 2023 року, позаяк про її існування та зміст адвокат довідався лише 10 січня 2024 року під час виконання вимог ст. 290 КПК; (2) установити факт порушення прокурором САП принципу презумпції невинуватості щодо підозрюваного ОСОБА_4 та (3) скасувати постанову прокурора САП ОСОБА_5 від 19 жовтня 2023 року у кп № 12022000000000435 в частині, котра стосується ОСОБА_4 (мотивувальна частина).
Позиція учасників у судовому засіданні
5.У судовому засіданні ОСОБА_3 підтримав скаргу, покликаючись на обставини, зазначені у ній.
6.Прокурор САП ОСОБА_5 у судове засідання не прибув. У письмових запереченнях, поданих слідчому судді, прокурор, зокрема просив скаргу розглядати за його відсутності.
7.По суті ж скарги прокурор зазначив, що в постанові від 19 жовтня 2023 року ним не порушено презумпцію невинуватості підозрюваного ОСОБА_4 . Натомість у ній на виконання вимог п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК в мотивувальній частині постанови наведені відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, а також мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування. У постанові не констатується факт вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, а лише наводяться обставини для прийняття рішення про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_6 .
8.Прокурор окрім того, покликався на те, що КПК не передбачає можливості ухвалення судом рішення про встановлення фактів, а також про скасування мотивувальної частини постанови.
9.Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК відсутність прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Положення закону, яким керувався слідчий суддя, установлені слідчим суддею обставини, мотиви, з яких слідчий суддя виходив при постановленні ухвали
10.Вирішуючи скаргу, слідчий суддя виходив із такого.
11.Пунктом 4 ч. 1 ст. 303 КПК передбачено, що під час досудового розслідування може бути оскаржене рішення прокурора про закриття кримінального провадження, зокрема підозрюваним, його захисником.
12.Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.
13.Про закриття кримінального провадження слідчий, дізнавач, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом (ч. 4 ст. 284 КПК).
14.19 жовтня 2023 року прокурор САП ОСОБА_5 виніс постанову, якою закрив кп № 12022000000000435 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК, у зв`язку із не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
15.Захисник ОСОБА_3 вважав, що у цій постанові прокурор порушив принцип презумпції невинуватості підозрюваного ОСОБА_4, позаяк на сторінці 9 постанови прокурор зазначив, серед іншого таке: «…За результатами досудового розслідування не здобуто достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді згідно зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки в ході досудового розслідування детективами НАБУ одержано інформацію щодо телефонних розмов ОСОБА_6 із ОСОБА_4, із яких не встановлено достатніх доказів, що ОСОБА_6 вступив у попередню змову із службовими особами ООДА/ООВА. Саме ОСОБА_4, без узгоджень ціни із ОСОБА_6, не пізніше 06.04.2022 виготовив «заявку на придбання товару від 04.04.2022», в яку вніс відомості про те, що Замовник - ООДА має намір закупити товар - Консерви м`ясні (свинина тушкована) з\б 0,525 кг в кількості 1 000 000 штук ціною за одиницю товару 86,67 гривень (без ПДВ), загальною вартістю 86 670 000,00 гривень (без ПДВ) і вартістю 104 004 000,00 гривень (з ПДВ), таким чином, визначивши кількість та ціну поставки даної продукції.
Лише після цього, ОСОБА_6, на виконання вищевказаного тристороннього договору, а також заявки ОСОБА_4, якою встановлено ціну за одиницю товару 86,67 гривень (без ПДВ), загальною вартістю 86 670 000,00 гривень (без ПДВ) і вартістю 104 004 000,00 гривень (з ПДВ), виготовив «Рахунок на оплату від 04.04.2022», яку особисто погодив ОСОБА_4 .
Таким чином, ОСОБА_6 лише погодився із запропонованою ціною, визначеною ОСОБА_4 .
Інших додаткових доказів за результатами досудового розслідування для доведення винуватості ОСОБА_6 в суді згідно із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» не здобуто…».
16.Наведені у попередньому пункті ухвали дані захисник вважає порушенням презумпції невинуватості підозрюваного ОСОБА_4, адже прокурор мотивував своє процесуальне рішення про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_6, посиланнями на певні дії ОСОБА_4, факт вчинення та існування яких не доведений в межах належної судової процедури, що буде впливати у майбутньому на процес доказування відповідних обставин під час розгляду обвинувального акта щодо ОСОБА_4 в суді.
17.Вирішуючи питання, чи порушено принцип презумпції невинуватості стосовно ОСОБА_4 у постанові прокурора від 19 жовтня 2023 року, слідчий суддя виходив із такого.
18.Згідно зі ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
19.Пунктом 10 ч. 1 ст. 7 КПК презумпцію невинуватості віднесено до загальних засад кримінального провадження.
20.Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили (ч. 1 ст. 17 КПК).
21.Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
22.Право на презумпцію невинуватості, закріплене у п. 2 ст. 6 Конвенції є одним з елементів справедливого судового розгляду кримінальної справи, який вимагається відповідно до п. 1 цієї ж статті (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 10 лютого 1995 року у справі «Аллен де Рібемон проти Франції» (Allenet de Ribemont v. France, п. 35, Series A, № 308). Воно забороняє передчасне вираження самим судом думки про те, що «той, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення», є винним, до того, як це було доведено відповідно до закону самим судом (рішення від 25 березня 1983 року у справі «Мінеллі проти Швейцарії» (Minelli v. Switzerland, п. 37, Series A. 62). Воно також охоплює заяви інших державних посадових осіб щодо кримінального розслідування, які заохочують громадськість вважати підозрюваного винним і передують оцінці фактів компетентним судовим органом (рішення у справі «Аллен де Рібемонт проти Франції», процитоване вище, п. 41; рішення від 10 жовтня 2000 року у справі «Дактарас проти Литви» (Daktaras v. Lithuania, заява № 42095/98, п. 41-43, ECHR 2000-Х, і рішення від 26.03.2002 у справі «Буткевічюс проти Литви» (Butkevicius v. Lithuania, заява № 48297/99, п. 49, ECHR 2002-И).
23.Сталий підхід ЄСПЛ щодо права на презумпцію невинуватості полягав у тому, що порушення цього положення матиме місце, якщо судове рішення або заява посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального злочину, відображає думку про її вину до того, як вона буде доведена відповідно до закону. Достатньо мати навіть за відсутності будь-якого формального висновку певні підстави припускати, що суд або посадова особа вважає обвинуваченого винним. Слід принципово розрізняти повідомлення про те, що когось просто підозрюють у вчиненні злочину та чітку заяву про те, що особа вчинила злочин, зроблену за відсутності остаточного вироку. Суд неодноразово підкреслював важливість добору посадовими особами слів у своїх виступах, якщо вони оприлюднюють свої заяви ще до судового розгляду справи та визнання особи винуватою у вчиненні певного злочину (рішення від 03 жовтня 2002 року у справі «Бьомер проти Німеччини» (Bohmer v. Germany), заява № 37568/97, пункти 54-56, і рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Nestak v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 88 і 89). Питання про те, чи порушує заява посадової особи державного органу принцип презумпції невинуватості, слід визначати в контексті конкретних обставин, за яких оспорювана заява була зроблена (рішення від 28 червня 2005 року у справі «Каракас і Єсілірмак проти Туреччини» (Karakas and Yesilirmak v. Turkey), заява № 43925/985, п. 51). Зазначена позиція висвітлена у пунктах 47, 48 рішення від 12 квітня 2012 року у справі «Довженко проти України» (заява № 36650/03).
24.У п. 44 вже згадуваного тут рішення ЄСПЛ від 10 жовтня 2000 року у справі «Дактарас проти Литви» зазначено, що Суд також бере до уваги те, що заявляючи у своєму рішенні про «доведену» вину заявника наявними в матеріалах в матеріалах справи доказами, прокурор вжив той самий термін, який вжив заявник у своєму клопотанні про припинення провадження, стверджуючи, що його вина наявними в справі доказами «не доведена». Хоча вибір слова «доведений» невдалий, Суд вважає, що, беручи до уваги контекст, у якому вжито це слово, як заявник, так і прокурор мали на увазі не питання доведення вини заявника доказами - що явно не є питанням, яке має розв`язувати прокурор, - а питання наявності у матеріалах справи достатніх доказів вини заявника, які б давали підстави для передання справи на розгляд суду.
25.Зважаючи на ці обставини, Суд дійшов висновку, що формулювання, вжиті прокурором у його рішенні від 01 жовтня 1996 року, не становлять порушення презумпції невинуватості.
26.Зіставивши мотивувальну частину оскаржуваної постанови, в частині, котра на думку захисника порушує презумпцію невинуватості з вимогами Основного Закону, КПК, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та згаданими вище рішеннями ЄСПЛ, слідчий дійшов висновку, що про відсутність підстав вважати, що прокурор порушив презумпцію невинуватості ОСОБА_4 .
27.На переконання слідчого судді, у постанові від 19 жовтня 2023 року прокурор не висловлював думку про те, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення. На 9-й сторінці постанови прокурор, виконуючи вимоги п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК зазначив зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови та мотиви прийняття постанови, з їх обґрунтуванням.
28.Водночас, слідчий суддя вважає, що контекст обставин, які так чи інакше стосуються ОСОБА_4, наведених прокурором у постанові, по-перше, не мали на меті ствердити винуватість останнього у вчиненні кримінального правопорушення, адже це питання не вирішується прокурором. А по-друге, наявність у постанові певних даних, які стосуються ОСОБА_4 не мають жодного преюдиціального значення для подальшого досудового розслідування та судового розгляду обвинувального акта щодо нього в суді.
29.За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що у задоволенні скарги слід відмовити.
30.Що стосується прохання захисника поновити строк на оскарження постанови, то слідчий суддя не вирішував це питання, позаяк скаргу на постанову від 19 жовтня 2023 року адвокатом ОСОБА_3 подано в межах десяти днів з дня одержання постанови, тобто своєчасно.
31.Слід зауважити, що під час розгляду скарги, захисник наводив й інші аргументи, які жодним чином не свідчать про помилковість висновків, до яких дійшов слідчий суддя у цій ухвалі. Водночас, розглядаючи скаргу, слідчий суддя надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін кримінального провадження.
З огляду на це, керуючись статтями 306, 307, 309, 310, 371, 372, 375, 376 КПК, слідчий суддя
п о с т а н о в и в:
У задоволенні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 на постанову прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження від 29 жовтня 2023 року відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1