- Головуючий суддя (АП ВАКС): Боднар С.Б.
Справа № 991/10289/23
Провадження №11-сс/991/24/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 грудня 2023 року, якою частково задоволено клопотання старшого детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42023000000001295 від 04 серпня 2023 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України,
УСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 грудня 2023 року частково задоволено клопотання старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного Підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9, погоджене виконувачем обов`язків Генерального прокурора ОСОБА_10, та накладено арешт із тимчасовим позбавленням права на відчуження та розпорядження на майно, яке належить ОСОБА_5, а саме:
-земельну ділянку загальною площею 0,1028 га, кадастровий номер: 6322055900:00:003:0184, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
-земельну ділянку загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер: 6322055900:00:003:0596, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
-нежитлову будівлю літ, "Б-1", загальною площею 89,4 м2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
-земельну ділянку загальною площею 0,1 га, кадастровий номер: 6322055900:00:003:0597, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
-квартиру АДРЕСА_3 ;
-квартиру АДРЕСА_4 ;
-земельну ділянку загальною площею 0,0854 га, кадастровий номер: 6310136300:07:030:0014, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 ;
-житловий будинок, загальною площею 100,3 м2, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
-житловий будинок, загальною площею 159,6 м2, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_7;
-«нежитлову будівлю «літ, «А-4», загальною площею 625 м2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 ;
-автомобіль MERCEDES-BENZ GLS 350, державний номерний знак НОМЕР_1, ідентифікаційний номер транспортного засобу (VIN) НОМЕР_2 ;
-автомобіль LEXUS ES 300Н, державний номерний знак НОМЕР_3, ідентифікаційний номер транспортного засобу (VIN) НОМЕР_4 ;
-1/2 частки у статутному фонді ОБСЛУГОВУЮЧИЙ КООПЕРАТИВ «ГАРАЖНО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «ГОРИЗОНТ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 39105521, місцезнаходження юридичної особи: М. ХАРКІВ, ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ Р-Н, ВУЛ. МОНТАЖНА, БУД. 12-А, КВ. (ОФІС).
В іншій частині клопотання детектива відмовлено.
На переконання слідчого судді, накладення арешту на зазначене майно обумовлено необхідністю забезпечення його можливої подальшої конфіскації, оскільки ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, санкція якого передбачає конфіскацію як вид покарання. При цьому слідчим суддею встановлено, що саме ОСОБА_5 є власником відповідного майна, а у випадку незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження останній може вживати заходів з метою приховування, передачі чи відчуження зазначеного майна на користь інших осіб з метою уникнення його конфіскації.
Не погодившись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_7 звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 грудня 2023 року та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання детектива.
В обґрунтування своєї позиції захисник зазначає про необхідність скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді з підстав невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. На його думку, при постановленні оскаржуваного рішення слідчим суддею не було встановлено дійсного власника відповідного майна. Водночас висновок слідчого судді про належність такого майна саме ОСОБА_5 є передчасним та не ґрунтується на матеріалах провадження. Зокрема, 12 червня 2023 року ОСОБА_5 звернувся до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області із заявою про відмову від прийняття належної йому частки спадщини після смерті ОСОБА_11 на користь свого брата - ОСОБА_12 . А отже, ОСОБА_5 не є власником зазначеного майна, що свідчить про відсутність правових підстав для накладення на нього арешту.
У судове засідання з`явились підозрюваний ОСОБА_5 та його захисники ОСОБА_6, ОСОБА_7, а також прокурор ОСОБА_8 . Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду скарги, у судове засідання не з`явились, у зв`язку з чим колегією суддів прийнято рішення розглянути подану апеляційну скаргу за наявного складу учасників.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення підозрюваного та його захисників, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили задовольнити її у повному обсязі, пояснення прокурора, яка заперечувала проти задоволення зазначеної апеляційної скарги та просила залишити ухвалу слідчого судді без змін, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе за таких умов: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті, тобто з метою конфіскації майна, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд, у випадку передбаченому Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК України).
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У ході розгляду клопотання детектива слідчий суддя з`ясував усі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження та обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на належне ОСОБА_5 майно з метою забезпечення його можливої подальшої конфіскації, оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, санкція якого передбачає конфіскацію всього належного йому майна як вид покарання. Переконливих доводів, які б ставили під сумнів законність і умотивованість наведених висновків слідчого судді апеляційна скарга захисника не містить.
Згідно матеріалів провадження, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000001295 від 04 серпня 2023 року здійснюється за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України (том 1, а.с. 208).
У межах вказаного кримінального провадження, 21 листопада 2023 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, а саме в пропозиції службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, надати їй неправомірну вигоду та наданні такої вигоди за вчинення службовою особою дій в інтересах того, хто пропонує та надає таку вигоду, та в інтересах третьої особи дій з використанням наданого їй службового становища (том 1, а.с. 152-158). Санкція зазначеного кримінального правопорушення передбачає можливу конфіскацією майна як вид додаткового покарання.
За версією сторони обвинувачення, ОСОБА_5, який з 29.08.2019 є народним депутатом України, членом Комітету Верховної Ради України з питань антикорупційної політики, та одночасно ректором Державного біотехнологічного університету, дію контракту якого припинено до складання повноважень народного депутата України, у період з 01.08.2023 по 05.09.2023 висловив пропозицію Голові Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України ОСОБА_13, який є службовою особою, що займає особливо відповідальне становище, надати за вчинення ним з використанням свого службового становища дій щодо виділення коштів з фонду ліквідації наслідків збройної агресії для проведення ремонту будівель Державного біотехнологічного університету у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 10.02.2023 № 118, неправомірну вигоду в розмірі від 50 000 до 100 000 доларів США та 8 % від суми виділених коштів, а 05.09.2023 надав частину раніше обумовленої неправомірної вигоди, забезпечивши перерахування на рахунок ОСОБА_13 . НОМЕР_5 у криптовалюті «Bitcoin» 0,39 BTC, що на час вчинення операції було еквівалентно 10 030, 41 доларів США.
За результатом розгляду клопотання детектива слідчий суддя дійшов мотивованого висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, за викладених у повідомленні про підозру обставин. Відповідний висновок слідчого судді стороною захисту не оспорюється.
Колегія суддів відхиляє твердження захисту щодо неналежності зазначеного майна ОСОБА_5 з огляду на відмову останнього від його частки у спадщині після смерті ОСОБА_11 на користь свого брата. Зокрема, під час розгляду клопотання детектива слідчим суддею встановлено, що між ОСОБА_11 та ОСОБА_5 було укладено низку спадкових договорів щодо відповідного майна (том 1, а.с. 191-207). Зі змісту цих договорів убачається, що в разі смерті ОСОБА_11 право власності на майно, яке є предметом таких договорів, переходить до ОСОБА_5 . Таким чином, саме ОСОБА_5 є власником відповідного майна після смерті ОСОБА_11, оскільки на майно, що є предметом спадкового договору, не поширюється заповіт і спадкування за законом, а у суду відсутні відомості щодо розірвання зазначених спадкових договорів.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що подання ОСОБА_5 заяви про відмову від прийняття спадщини не впливає на відносини власності за спадковим договором, оскільки такий правочин може мати правові наслідки лише щодо спадкового майна, яке не охоплюється спадковими договорами. При цьому слідчим суддею слушно взято до уваги, що під час огляду змісту вилученого у ОСОБА_5 мобільного телефону, детективом виявлено переписку стосовно можливого продажу одержаного за спадковими договорами майна з пересиланням співрозмовнику фотокопій вищезгаданих спадкових договорів (том 1, а.с. 228-245).Подана стороною захисту апеляційна скарга не містить будь-яких доводів на спростування відповідних висновків слідчого судді.
Відсутність у Реєстрі прав власності на нерухоме майно інформації про перехід права власності на зазначене майно від ОСОБА_11 до ОСОБА_5 не спростовує вищевикладених висновків слідчого судді та не свідчить про відсутність у останнього майнових прав на таке майно, оскільки згідно з ч. 1 ст. 1302 ЦК України саме спадковий договір є підставою для набуття права власності на майно відчужувача у разі його смерті. При цьому наведене майно належать до переліку майна, на яке згідно з приписами ч. 10 ст. 170 КПК України може бути накладено арешт.
З огляду на викладені обставини колегія суддів переконана, що додані до клопотання детектива матеріали свідчать про наявність правових підстав для накладення арешту на зазначене майно з метою забезпечення його подальшої конфіскації як виду покарання, оскільки власником такого майна згідно спадкового договору є ОСОБА_5, який обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, санкція якого передбачає можливу конфіскацію всього належного йому майна як вид додаткового покарання. У випадку незастосування відповідного заходу забезпечення кримінального провадження останній може вживати заходів з метою приховування, передачі чи відчуження зазначеного майна на користь інших осіб, що виправдовує таке втручання у права та інтереси власника майна. Негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження колегією суддів не встановлено.
Оскаржувана ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням усіх обставин, які мають значення для вирішення справи, а відтак колегія суддів вважає постановлене рішення законним і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 грудня 2023 року про арешт належного ОСОБА_5 майна у кримінальному провадженні № 42023000000001295 від 04 серпня 2023 року, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3