- Головуючий суддя (АП ВАКС): Глотов М.С.
Слідчий суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_1 Справа № 991/240/24Доповідач: ОСОБА_2 Провадження №11-сс/991/94/24
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
26 січня 2024 рокумісто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6
прокурора ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6, подану на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 січня 2024 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, у кримінальному провадженні №52017000000000799,
В С Т А Н О В И Л А:
І. Процедура
1. Судове провадження у цій справі було розпочато згідно з апеляційною скаргою, поданою відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 309 Кримінального процесуального кодексу України /далі - КПК/ на ухвалу слідчого судді, постановлену згідно зі ст. ст. 183, ч. 6 ст. 193, 194, КПК (т. 8 а. с. 216-217, 220-234; т. 9 а. с. 2-4, 8).
ІІ. Зміст оскаржуваного рішення
2. Ухвалою слідчого судді за клопотанням детектива Національного антикорупційного бюро України /далі - НАБУ/ обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 із зазначенням, що після його затримання й не пізніш ніж через 48 годин з часу доставки до місця кримінального провадження слід розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід.
3. Наведене рішення мотивоване тим, що: (1) НАБУ здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000799, яке стосується розслідування обставин вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України /далі - КК/, зокрема, фактів зловживання службовими особами обласного управління Держгеокадастру Закарпатської області у період 2016-2018 років службовим становищем, шляхом (а) незаконного припинення права постійного користування земельними ділянками державного підприємства «Агропромислова фірма «Леанка» /далі - ДП «Агрофірма «Леанка»/ без відповідного погодження Міністерства аграрної політики та продовольства України та (б) подальшої передачі їх у приватну власність іншим фізичним і юридичним особам, всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді шкоди в розмірі понад 14 млн грн; (2) ОСОБА_8 набув статус підозрюваного й він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК; (3) підозрюваного оголошено в національний та міжнародний розшук; (4) наявні ризики, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК.
ІІI. Вимоги та доводи особи, яка звернулася з апеляційною скаргою
4. В апеляційній скарзі захисник просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
4.1. Апеляційна скарга мотивована тим, що (1) підозра необґрунтована, (2) не доведено існування ризиків, (3) ОСОБА_8 не набув статусу підозрюваного, (4) при оголошенні ОСОБА_8 в міжнародний розшук не було дотримано належної для цього процедури.
4.2. Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав доводи своєї апеляційної скарги з мотивів, наведених у ній.
IV. Узагальнені позиції інших учасників
5. Прокурор ОСОБА_7 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, зазначивши про законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали.
V. Межі перегляду оскаржуваної ухвали
6. Рішення суду повинно бути законне, обґрунтоване і вмотивоване (ч. 1 ст. 370 КПК).
6.1. Виходячи зі змісту положень ч. 6 ст. 9, ч. 1 ст. 22, ч. 3 ст. 26, ч. 1 ст. 404 КПК колегія суддів зауважує, що здійснює перегляд оскаржуваної ухвали у межах доводів, викладених в апеляційній скарзі захисника, та висловлених прокурором заперечень.
6.2. При цьому, як зазначив Європейський Суд з прав людини /далі - ЄСПЛ/, незважаючи на те, що п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини /далі - Конвенція/ зобов`язує суди мотивувати свої рішення, цей обов`язок не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (п. 30 рішення ЄСПЛ від 27.09.2001 у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» / Hirvisaari v. Finland, заява №49684/99).
6.3. Тому, при вирішенні питання на які з доводів сторони захисту надавати відповіді в ухвалі, апеляційним судом обов`язково враховуються (1) обставини, наведені у ч. ч. 3, 4 ст. 132, ч. 3 ст. 176, ч. 2 ст. 177, ст. 178, ч. ч. 1, 2 ст. 194 КПК, котрі з`ясовуються слідчим суддею при обранні особі запобіжного заходу, (2) необхідність здійснення ретельної перевірки усіх доводів апеляційної скарги, які можуть вплинути на результат апеляційного розгляду, зокрема, відповідність оскаржуваного рішення вимогам ч. 1 ст. 370 КПК (постанова Верховного Суду від 05.01.2022 у справі №484/789/19.
6.4. Ураховуючи вищенаведене, колегією суддів під час апеляційного розгляду у цьому судовому провадженні перевіряється чи: (1) набув ОСОБА_8 статус підозрюваного; (2) наявна обґрунтована підозра; (3) існують ризики, установлені слідчим суддею; (4) оголошений ОСОБА_8 у міжнародний розшук.
VI. Встановлені обставини та їх оцінка колегією суддів
7. Під час надання оцінки висновкам слідчого судді апеляційний суд виходить із такого.
(§1) Щодо набуття статусу підозрюваного у кримінальному провадженні
8. В оскаржуваному рішенні слідчий суддя дійшов висновку про набуття ОСОБА_8 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні №52017000000000799.
8.1. Сторона захисту оспорювала наведений висновок, зазначавши, що він не набув статусу підозрюваного, оскільки ОСОБА_8 повідомлення про підозру не було вручено з дотриманням приписів ч. 7 ст. 135 КПК, він перебуває за кордоном і сторона захисту повідомляла адресу його проживанна в Канаді.
8.2. Прокурор зазначив про направлення повідомлення про підозру ОСОБА_8 за місцем його реєстрації та останнім відомим місцем проживання на території України, а також засобами телефонного зв`язку. Зокрема, вказав, на належність ОСОБА_8 : (1) номера телефону НОМЕР_1, відомого стороні обвинувачення, оскільки його зазначено в протоколі огляду відомостей з телефону від НОМЕР_2, де відображено спілкування ОСОБА_8 за 2017-2018 роки (т. 2 а. с. 34); (2) номера телефону НОМЕР_3, відомого з витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, де його зазначено як контактний номер Товариств з обмеженою відповідальністю /далі - ТОВ/ «Екзотика ЛТД», «Мишим», «Екорест», засновником і директором яких є ОСОБА_8 (т. 1 а. с. 40-49); (2) адрес електронних пошт ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3, які відомі стороні обвинувачення з протоколу огляду листування з ОСОБА_9 з темою листування «Континент» (т. 2 а. с. 1-33).
8.3. Перевіривши зазначений довід, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_8 набув статус підозрюваного у кримінальному провадженні №52017000000000799.
8.4. Надаючи саме таку оцінку, враховано, що правила, які визначають кого у кримінальному провадженні слід вважати підозрюваним, зазначені у ст. 42 КПК.
8.4.1. Так, підозрюваним є (1) особа, якій у порядку, передбаченому ст. ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, чи (2) особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або (3) особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК).
8.4.2. Тобто кримінальний процесуальний закон визначає три рівнозначні випадки за відповідності ситуації особи хоча б одному з яких вона вважається такою, що є підозрюваною у кримінальному провадженні.
8.4.3. За змістом оскаржуваного рішення вбачається, що у ситуації з ОСОБА_8 йдеться про третій випадок, передбачений ч. 1 ст. 42 КПК (підозрюваною є особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК для вручення повідомлень).
8.5. Так, вимоги, відповідність ситуації конкретної особи яким у третьому, зазначеному в ч. 1 ст. 42 КПК, випадку може вказувати на наявність у неї статусу підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, включають три обов`язкові складові, відсутність хоча б однієї з яких свідчить про ненабуття такою особою відповідного процесуального статусу.
8.6. Елементами, наявність яких слугує критеріями за якими перевіряється чи набула особа статусу підозрюваної у кримінальному провадженні, є наявність таких фактичних обставин (фактів): (1) складення щодо особи повідомлення про підозру; (2) невручення повідомлення про підозру внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, відносно якої його складено; (3) вжиття заходів для вручення зазначеного повідомлення у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42, ч. 1 ст. 278 КПК).
8.7. Так, якщо для першого випадку, закріпленого у ч. 1 ст. 42 КПК (коли місцезнаходження особи відоме і в день складення повідомлення про підозру їй можливо вручити таке повідомлення про підозру), передбачено вимогу про його вручення саме у день складення (ч. 1 ст. 278 КПК), то для третього випадку (коли повідомлення про підозру в день складення вручити неможливо) встановлено правило, за яким вручення відповідного повідомлення має здійснюватися у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом для вручення повідомлень. Про це прямо зазначено у ч. 1 ст. 42 і ч. 1 ст. 278 КПК.
8.8. Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК).
8.9. За загальним правилом повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи (ч. 3 ст. 111 КПК).
8.9.1. Так, зазвичай особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою (ч. 1 ст. 135 КПК).
8.9.2. Але у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч. 2 ст. 135 КПК).
8.9.3. Повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва (ч. 7 ст. 135 КПК).
8.9.4. Фізична особа може мати кілька місць проживання (ч. 6 ст. 29 Цивільного кодексу України).
8.9.5. Належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом (ч. 1 ст. 136 КПК).
8.9.6. Таким чином, під «вжиттям заходів для вручення повідомлення про підозру у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом для вручення повідомлень» слід вважати вчинення стороною обвинувачення таких документально підтверджених дій, за наслідками яких особа об`єктивно мала можливість дізнатися про початок її кримінального переслідування.
8.10. Застосовуючи наведений підхід до оцінки «набуття особою статусу підозрюваної у кримінальному провадженні» в цій справі, колегія суддів ураховує нижченаведене.
8.10.1. Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000799 від 17.11.2017 (т. 1 а. с. 10-11);
8.10.2. письмове повідомлення про підозру ОСОБА_8 було складено та підписано 25.10.2023 (т. 1 а. с. 62-111);
8.10.3. згідно з протоколом вручення повідомлення про підозру від 25.10.2023 у вказаний день письмове повідомлення про підозру вручити особисто ОСОБА_8 видалось неможливим, оскільки детективами НАБУ здійснено виїзд (1) за адресою АДРЕСА_1 та встановлено, що він за цією адресою не проживає (т. 1 а. с. 15, 112-114), а також за адресою останнього відомого місця проживання ОСОБА_8 - АДРЕСА_2, але ні ОСОБА_8, ні членів його родини за вказаною адресою не було (т. 1 а. с. 125-126);
8.10.4. 25.10.2023 повідомлення про підозру та повістки направлено (1) за допомогою засобів поштового зв`язку за останнім відомим місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2, (2) на електронні поштові скриньки, які перебувають у користуванні ОСОБА_8, « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та ІНФОРМАЦІЯ_2, (3) за допомогою мобільних месенджерів Whatsapp та Telegram на телефонний номер НОМЕР_4, яким користувався ОСОБА_8 (т. 1 а. с. 112-124);
8.10.5. 10.01.2024 аналогічними до описаних вище способами ОСОБА_8 направлено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри (т. 1 а. с. 333-370).
8.11. Із наведеного вбачається, що зважаючи на неможливість з об`єктивних причин вручити ОСОБА_8 повідомлення про підозру особисто у сторони обвинувачення виникла необхідність вжиття заходів для вручення його у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом для вручення повідомлень.
8.12. Враховуючи, що (1) особа може мати декілька місць проживання, (2) два з яких у ОСОБА_8 знаходиться на території України, де він тимчасово не перебуває, а також (2) виходячи з направлення повідомлення про підозру ОСОБА_8 на відомі органу досудового розслідування засоби зв`язку, колегія суддів вважає, що сторона обвинувачення вжила достатньо необхідних заходів, передбачених КПК, які направлені на інформування ОСОБА_8 про початок його переслідування у кримінальному провадженні №52017000000000799.
8.13. Щодо ж факту знаходження ОСОБА_8 з 19.01.2024 на тимчасовому консульському обліку в Генеральному консульстві України в Едмонтоні (Канада), то хоч зазначена обставина й вказує на його перебування за кордоном, але вона не свідчить про постійне проживання підозрюваного в Канаді, а доводить лише факт його тимчасового перебування там (т. 5 а. с. 24).
8.14. Отже, ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №52017000000000799 є підозрюваним.
(§2) Щодо обґрунтованості підозри
9. Слідчий суддя вважав наявною обґрунтовану підозру вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК.
9.1. На спростування цього висновку захисник зазначив, що прокурором не доведено наявності обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення. Проте конкретних доводів щодо доказів, наданих детективом, не навів.
9.2. Прокурор ОСОБА_7 заперечив проти доводів сторони захисту та зазначив, що підозра в достатній мірі обґрунтована наявними матеріалами, зібраними стороною обвинувачення, які долучені до клопотання.
9.3. За наслідками перевірки доводів захисту та заперечень сторони обвинувачення суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок слідчого судді щодо наявності обґрунтованої підозри.
9.4. Слід зауважити, що у чинному КПК, як і в інших законах України та підзаконних актах, поняття «обґрунтована підозра» відсутнє, у зв`язку з чим, зважаючи на ч. 5 ст. 9 КПК, під час оцінки відповідності фактичним обставинам кримінального провадження висновків слідчого судді щодо наявності обґрунтованої підозри колегія суддів враховує практику ЄСПЛ.
9.5. Так, «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п. 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» / Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine, заява №42310/04).
9.6. При цьому стандарт «обґрунтована підозра», який використовується судом на стадії обрання підозрюваному запобіжного заходу, є значно нижчим, аніж на стадії вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення після отримання обвинувального акта. Адже обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (п. 184 рішення Великої Палати ЄСПЛ від 28.11.2017 у справі «Мерабішвілі проти Грузії» / Merabishvili v. Georgia, заява №72508/13).
9.7. Отже, під час перевірки чи слідчий суддя не безпідставно дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_8 злочину, про який йдеться у повідомленні про підозру, колегія суддів з`ясовує чи наявні факти або інформація, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа, про яку йдеться, своїми діями могла вчинити кримінальне правопорушення.
9.8. В ході оцінки вагомості доказів, які можуть вказувати на наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_8 інкримінованого йому кримінального правопорушення, враховуються наступні факти:
(1) згідно з п. 3.5. ст. 3 Статуту ДП «Агрофірма «Леанка» (нова редакція) підприємство не має права відчужувати майнові об`єкти та земельні ресурси без попередньої згоди Органу управління майном, яким відповідно до п. 1.1. ст. 1 даного статуту є Міністерство аграрної політики України (т. 3 а. с. 57-59);
(2) відповідно до протоколу огляду від 08.02.2023, в якому міститься листування щодо придбання ТОВ «СТОВ «Континент», дій щодо внесення змін до складу засновників, плани та дії щодо припинення права користування земельними ділянками ДП «Агрофірма «Леанка» з подальшою їх передачею фізичним особам і наступним продажем на користь ТОВ СТОВ «Континент», а також уповноваження на вчинення дій від імені ДП «Агропромислова фірма «Леанка» ОСОБА_8 (т. 2 а. с. 1-33);
(3) у листі від 26.12.2016 № 246а-02/27 від сільського голови с. Ірлява ОСОБА_10 на адресу директора ДП «Леанка» ОСОБА_11 зазначено, що до сільської ради надходять численні звернення від жителів с. Ірлява щодо безоплатного надання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, проте вони отримують відмову через брак земель, а тому, оскільки велика частина угідь ДП «Агропромислова фірма «Леанка» не використовується, висловлюється прохання розглянути можливість припинення права постійного користування земельними ділянками (т. 4 а. с. 225);
(4) в протоколах огляду від 14-15.09.2023, 13.09.2023 зафіксовано спілкування в месенджерах між ОСОБА_12 та ОСОБА_8, ОСОБА_13 щодо заволодіння земельними ділянками ДП «Леанка» за період з 26.05.2017 по 07.05.2018 шляхом припинення права постійного користування земельними ділянками державного підприємства, та передачі їх до земель запасу сільської ради з подальшим їх переданням наперед визначеним фізичним особам, представником яких буде ОСОБА_8, який і здійснить їх продаж ТОВ «СТОВ «Континент» (т. 2 а. с. 34-196);
(5) у висновку експертів за результатами проведення судової оціночно-земельної експертизи від 06.07.2020 № 12794/19-41/13540-14106/20-41 наведено інформацію про ринкову вартість земельних ділянок (т. 3 а. с. 61-84);
(6) у протоколі огляду від 11-14.09.2023 зафіксовані факти спілкування ОСОБА_12 з директором ДП «Агропромислова фірма «Леанка» ОСОБА_11, начальником ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області ОСОБА_14, співробітниками та керівниками Мінагрополітики щодо оформлення права власності на земельні ділянки, які були у постійному користуванні ДП «Агропромислова фірма «Леанка», на ТОВ «СТОВ «Континент» (т. 3 а. с. 100-144);
(7) у протоколі огляду від 03.03.2023 зазначено інформацію про зацікавленість ОСОБА_12 в отриманні земельних ділянок ДП «Агропромислова фірма «Леанка» (т. 3 а. с. 145-148);
(8) в протоколі огляду від 07-09.08.2018 зафіксовано спілкування директора ДП «Агропромислова фірма «Леанка» ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_14 з приводу заволодіння землями ДП «Леанка» (т. 3 а. с. 149-146);
(9) наявність листів про припинення права постійного користування 26-ма земельними ділянками за підписом директора ДП «Агропромислова фірма «Леанка» ОСОБА_11, нотаріально посвідчених заяв про відмову від права постійного користування 26-ма земельними ділянками за підписом директора ДП «Агрофірма «Леанка» ОСОБА_11, наказів ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області про припинення права постійного користування 26-ма земельними ділянками за підписом начальника ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області ОСОБА_14 (т. 3 а. с. 193-250);
(10) згідно з показаннями свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 від 14.10.2023 вони підтвердили їх залучення до отримання земельних ділянок за грошову винагороду або використання їх документів та факти не отримання ними грошових коштів при продажі земельних ділянок (т. 4 а. с. 1-12);
(11) у відповідності з висновком експертів за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 10.04.2019 №18493/18-41/7635-7701/19-41 земельні ділянки, які надані фізичним особам, накладаються на землі ДП «Агрофірма «Леанка» (т. 4 а. с. 130-147);
(12) наявністю документів щодо набуття на праві власності на земельну ділянку із земель, що попередньо були у користуванні ДП «Агрофірма «Леанка», та її подальшого продажу ТОВ «СТОВ «Континент» (т. 4 а. с. 209-224).
9.9. Із наведених обставин вбачається, що вище наведено інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний ОСОБА_8, будучи підконтрольним ОСОБА_12, здійснював пошук осіб та оформлення від їх імені довіреностей на представництво з метою отримання земельних ділянок площами по 2 га з земель, що перебували в постійному користуванні ДП «Агрофірма «Леанка» та які в подальшому, ним як представником, відчужені ТОВ «СТОВ «Континент» та загальну площу 325,9775 га на території Ірлявської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області ринковою вартістю 123 037 845 грн.
9.10. Таким чином, вище наведено інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний вчинив кримінальне правопорушення, яке йому інкримінується.
9.11. Вказане спростовує доводи про відсутність обґрунтованої підозри.
9.12. Разом із тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявність у діях підозрюваного вини у вчиненні злочину, оскільки питання винуватості у судовому порядку вирішується після надходження обвинувального акта до суду.
(§3) Щодо наявності ризиків
10. В оскаржуваному рішенні слідчий суддя дійшов висновку про наявність ризиків переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та інших учасників у цьому кримінальному провадженні.
10.1. Захисник не погодився із висновками слідчого судді, зазначивши про відсутність встановлених ризиків.
10.2. Прокурор, заперечуючи проти наведених доводів, вказав, що ОСОБА_8 виїхавши за межі України був обізнаний про дане кримінальне провадження, з того часу не повертався та не з`являвся до органу досудового розслідування на виклики для участі в слідчих діях.
10.3. За наслідками апеляційного перегляду зроблено висновок про доведеність існування ризиків, які правильно встановив слідчий суддя.
10.4. Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів враховує, що крім «обґрунтованої підозри» обов`язковою умовою, за наявності якої до особи може бути застосовано запобіжний захід, є існування хоча б одного з ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК.
10.5. Адже підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний… може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК (ч. 2 ст. 177 КПК).
10.6. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч. 1 ст. 177 КПК).
10.7. Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний установити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор (п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК).
10.8. Із системного аналізу змісту ч. 2 ст. 177 і п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК убачається, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу - щодо встановлення наявності заявлених стороною обвинувачення ризиків слідчий суддя керується стандартом переконання «достатні підстави» (п. 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №11-132сап21).
10.9. Так, існування кожного вказаного у ч. 1 ст. 177 КПК ризику має підтверджуватися фактами, наявність яких повинно бути переконливо продемонстровано (п. п. 85, 86 рішення ЄСПЛ від 30.01.2018 у справі «Макаренко проти України» /Makarenko v. Ukraine, заява №622/11).
10.10 У ході застосування наведеного підходу щодо наявності чи відсутності ризиків, судом апеляційної інстанції враховується наступне.
10.10.1. Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду підтверджується: (1) неодноразовими неявками підозрюваного за викликами детектива та відсутністю відомостей про постійне місце проживання за кордоном (т. 1 а. с. 162); (2) тяжкістю кримінальних правопорушень, у яких підозрюється ОСОБА_8 (т. 1 а. с. 62-114); (3) перебуванням ОСОБА_8 поза межами території України (т. 1 а. с. 159); (4) можливістю законного перебування за кордоном до 04.02.2023 (т. 1 а. с. 155-158); (5) наявністю у підозрюваного та членів його сім`ї достатніх майнових активів для переховування, зокрема, корпоративних прав підприємств, об`єктів нерухомості; (6) тривале перебування підозрюваного та членів його сім`ї за кордоном (т. 1 а. с. 142-146).
10.10.2. Ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні підтверджується (1) обізнаністю ОСОБА_8 про осіб, які давали чи можуть надати показання у кримінальному провадженні, (2) ймовірністю вчинення інкримінованого злочину у співучасті, що дозволяє координувати свої дії та показання з такими особами, впливаючи на їх зміст, характер та обсяг їх показань і процесуальної поведінки; (3) з огляду на механізм злочину ( ОСОБА_8 мав вплив та спілкування з особами, на яких оформлялося право власності земельних ділянок) підозрюваний може здійснювати на вплив на осіб, на яких оформлялися земельні ділянки. Зокрема, зважаючи на те, що при визначенні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК).
10.11. Тому, ураховуючи, що в оскаржуваному рішенні слідчий суддя, виходячи з доводів сторони обвинувачення, зазначив достатні підстави, наявність яких підтверджується дослідженими доказами, існування встановлених ризиків підтвердилося. Адже, як вважає колегія суддів, ймовірність настання наведених ризиків не зазначена абстрактно, а переконливо продемонстрована.
10.11.1. Однак вказане не свідчить, що ОСОБА_8 поза всяким сумнівом, крім ризику переховування, здійснюватиме інші відповідні дії. Але наведені факти, котрі підтверджують, що підозрюваний має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, стороною захисту в ході апеляційного перегляду не було спростовано.
10.11.2. Тому, колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту щодо недоведеності ризиків, наявність яких правильно встановив слідчий суддя.
(§4) Щодо оголошення підозрюваного в міжнародний розшук
11. Слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі дійшов висновку, що ОСОБА_8 оголошено у міжнародний розшук.
11.1. Проте сторона захисту в апеляційній скарзі стверджувала про відсутність у матеріалах провадження доказів, які б вказували на те, що ОСОБА_8 оголошено у міжнародний розшук, оскільки сама по собі постанова детектива не є та не може вважатися доказом оголошення особи в міжнародний розшук.
11.2. Прокурор, спростовуючи доводи сторони захисту, зазначив, що підозрюваного оголошено у міжнародний розшук, оскільки наявна постанова про це й інших доказів не потрібно.
11.3. За підсумками апеляційного перегляду зроблено висновок про те, що підозрюваний ОСОБА_8 оголошений у міжнародний розшук.
11.4. Так, порядок розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу урегульовує ст. 193 КПК.
11.5. Розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті (ч. 1 ст. 193 КПК).
11.6. Слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук (ч. 6 ст. 193 КПК).
11.7. Тобто для висновку, що в розумінні ч. 6 ст. 193 КПК підозрюваний оголошений у міжнародний розшук не є необхідним встановлювати наявність безумовних та беззаперечних доказів відповідної обставини, а лише достатньо встановити чи наведені достатньо вагомі факти та об`єктивні відомості, котрі б вказували про це.
11.7.1. Так, порядок оголошення особи в розшук (внутрішньодержавний, міждержавний чи міжнародний) урегульовує ст. 281 КПК.
11.7.2. Якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного. До оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов`язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження (ч. 1 ст. 281 КПК).
11.7.3. Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до ЄРДР (ч. 2 ст. 281 КПК).
11.7.4. Згідно з п. 3 розділу 2 Положення про ЄРДР /далі - Реєстр/, порядок його формування та ведення, яке затверджене наказом Генерального прокурора №298 від 30.06.2020 /далі - Положення/, до Реєстру вносяться відомості про оголошення розшуку підозрюваного (ст. 281 КПК). Унесення відомостей до Реєстру здійснюється з дотриманням строків, визначених КПК та цим Положенням, а саме про: оголошення розшуку (ст. 281 КПК) - протягом 24 годин з моменту винесення прокурором або слідчим відповідної постанови (підп. 1 п. 3 Положення).
11.7.5. Порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, у тому числі для цілей установлення місцезнаходження осіб, які розшукуються, визначає Інструкція про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Офісу Генерального прокурора, Національного антикорупційного бюро України, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України №613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17.08.2020 /далі - Інструкція/.
11.7.6. Використання інформаційної системи Інтерполу правоохоронними органами України здійснюється відповідно до встановленого цією Інструкцією порядку у формі надсилання запиту/звернення до уповноваженого підрозділу або у формі прямого доступу (п. 4 розділу II Інструкції).
11.7.7. Уповноважений підрозділ на підставі отриманого від правоохоронного органу України запиту/звернення забезпечує використання інформаційної системи Інтерполу шляхом: 1) надсилання запиту про публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу оповіщень: Червоного оповіщення (RED NOTICE); Синього оповіщення (BLUE NOTICE); Зеленого оповіщення (GREENNOTICE); Жовтого оповіщення (YELLOW NOTICE); Чорного оповіщення (BLACK NOTICE); Пурпурного оповіщення (PURPLE NOTICE); Помаранчевого оповіщення (ORANGE NOTICE); Оповіщення про викрадені культурні цінності; 2) надсилання циркулярного оповіщення (циркуляра); 3) надсилання повідомлення; 4) внесення інформації до банків даних Інтерполу, її коригування або видалення; 5) отримання інформації з банків даних Інтерполу. Крім того, уповноважений підрозділ надсилає до органів Інтерполу, НЦБ іноземних держав, компетентних органів іноземних держав та міжнародних установ запити, документи або інформацію відповідно до міжнародних договорів України у випадках, в яких передбачається використання каналів зв`язку Інтерполу (п. 5 розділу II Інструкції).
11.7.8. Правоохоронні органи України надсилають запити/звернення про використання інформаційної системи Інтерполу уповноваженому підрозділу та/або уповноваженим територіальним підрозділам (п. 1 розділу III Інструкції).
11.7.9. Структурні підрозділи Офісу Генерального прокурора, Центрального управління Служби безпеки України, НАБУ, центрального апарату Державного бюро розслідувань, апаратів міністерств та центральних органів виконавчої влади, Департаменту з питань виконання кримінальних покарань надсилають запити/звернення уповноваженому підрозділу (п. 2 розділу III Інструкції).
11.8. Тобто, єдиним елементом, який може свідчити, що «підозрюваний оголошений у міжнародний розшук», є наявність процесуального рішення про оголошення особи в міжнародний розшук, оформленого у вигляді: (а) окремої постанови, якщо досудове розслідування не зупиняється; (б) постанови про зупинення досудового розслідування, якщо досудове розслідування зупиняється (в ній зазначається про оголошення особи у розшук).
11.9. Так, ураховуючи наявність у матеріалах цієї справи копії постанови про оголошення ОСОБА_8 у національний та міжнародний розшук (т. 1 а. с. 163-165), за стандартом доказування «достатні підстави» цього достатньо для висновку, щоб вважати, що підозрюваний ОСОБА_8 оголошений у міжнародний розшук.
11.10. Із огляду на вищевикладене колегія суддів вважає, що на момент винесення оскаржуваної ухвали і на теперішній час ОСОБА_8 є особою, яка оголошена у міжнародний розшук, що надавало слідчому судді підстави для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного.
(§5) Висновки
12. Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК.
12.1. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити ухвалу без змін (п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК).
12.2. Із огляду на відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 22, 26, 115, 131, 132, 176-178, 183, 193, 194, 196, 214, 309, 370, 376, 393, 395, 404, 405, 407, 418, 419, 424, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 січня 2024 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:ОСОБА_2 Судді:ОСОБА_3 ОСОБА_4