Документ № 116704743

справа № 991/10677/23

провадження № 11-сс/991/20/24

слідчий суддя: ОСОБА_1

доповідач: ОСОБА_2

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2024 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5,

за участі прокурора ОСОБА_6,

представника власника майна - адвоката ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.12.2023 р., -

в с т а н о в и л а:

18.12.2023 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла вказана апеляційна скарга (а.с. 206-208), яку того ж дня призначено до розгляду (а.с. 210).

До початку апеляційного розгляду прокурором подано доповнення до апеляційної скарги (а.с. 227-231).

1.Короткий зміст оскаржуваного рішення та апеляційної скарги.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 11.12.2023 р. відмовлено у задоволенні клопотання прокурора САП Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42022042010000044 від 12.05.2022 р.

В апеляційній скарзі та доповненнях до неї прокурор просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою задовольнити клопотання та накласти арешт на мобільний телефон, вилучений у ОСОБА_8 06.12.2023 року у ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування апеляційної скарги та доповнень до неї посилається на те, що оскаржувана ухвала постановлена з істотним порушенням вимог КПК України, а висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам справи. Постановляючи ухвалу, слідчий суддя спирався на висновки, які не можуть бути покладені в обґрунтування відмови у задоволенні клопотання про арешт майна. Зокрема, вилучення у ОСОБА_8 мобільного телефону більше як через 12 місяців після події кримінальних правопорушень, досудове розслідування яких здійснюється у провадженні № 42022042010000044, тобто через значний проміжок часу, не спростовує можливої наявності у пам`яті телефону відомостей, які мають значення для даного провадження. У клопотанні про арешт майна наведено обставини, які підтверджують пов`язаність ОСОБА_8 з Громадською спілкою «Національна асоціація паливного рітейлу» (далі - ГС «НАПР»), що свідчить про можливу його причетність до вчинення кримінальних правопорушень. Окрім того, ОСОБА_8 протягом декількох років представляв інтереси ГС «НАПР», причетність посадових осіб якої до вчинення злочинів перевіряється органом досудового розслідування у цьому провадженні, а тому у пам`яті належного йому телефона можуть міститися відомості про його співпрацю з ГС «НАПР», які підтвердять або спростують розслідувані обставини щодо недоотримання допомоги постраждалому цивільному населенню в умовах воєнного стану в Україні на загальну суму 18 552 215,66 грн. Здобуті під час розслідування докази свідчать про пов`язаність ОСОБА_8 з громадськими організаціями, через які виплачувалася гуманітарна допомога, у тому числі з їх керівниками. При цьому, надання останнім інформації для подолання системи логічного захисту і подальшого копіювання даних телефону не було підставою його вилучення. Щодо висновку оскаржуваної ухвали про обов`язок ОСОБА_8 зберігати адвокатську таємницю, яка може міститися у технічних пристроях і стосуватися інтересів третіх осіб, прокурор наголошує на дотриманні вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при отриманні дозволу на проведення обшуку. Просить врахувати, що ГС «НАПР» зареєстрована та здійснює свою діяльність за тією ж адресою, що і адвокатське об`єднання «Кужель та партнери», головою якого є адвокат ОСОБА_8 . Крім того, у даному провадженні перевіряється причетність до вчинення кримінальних правопорушень не лише працівників ГС «НАПР», але і ОСОБА_8, що не пов`язано з наданням ним правової допомоги вказаній громадській спілці. Враховуючи викладене, а також те, що у вилученому у ОСОБА_8 мобільному телефоні можуть міститися відомості, які мають суттєве значення для розслідування, наполягає на задоволенні клопотання про його арешт.

2. Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав, викладених у скарзі. Додатково зазначив, що дане провадження стосується діяльності Комісії з питань розподілу коштів для надання допомоги в умовах воєнного стану, яка утворена Міністерством соціальної політики України відповідно до постанови КМУ № 220 від 07.03.2022 р. та розпочала свою роботу 15.03.2022 року. Комісія розподіляє кошти, які надійшли на гуманітарний рахунок, відкритий НБУ Мінсоцполітики для допомоги постраждалим від воєнних дій, внутрішньо переміщеним особам та людям з вразливих категорій в найбільш постраждалих регіонах України. На вказаному банківському рахунку акумулювалися кошти, які Комісія розподіляла між благодійними та громадськими організаціями для подальшої їх передачі населенню. Зокрема, у період з 15.03.2022 по 27.07.2022 р.р. Комісія прийняла рішення щодо виділення коштів одержувачам на загальну суму 436,7 млн.грн. та профінансувала заявки одержувачам коштів (благодійним фондам та організаціям) на суму 422,3 млн.грн. Однак, значна частина цих коштів була розтрачена. Зокрема, Держаудитслужбою встановлено, що внаслідок ненадання благодійними фондами, які отримали фінансування від Мінсоцполатики, допомоги постраждалому цивільному населенню, в умовах воєнного стану цивільне населення недоотримало гуманітарну та іншу допомогу на загальну суму 33 641 757,07 грн., чим державі в особі Мінсоцполітики нанесено матеріальну шкоду (збитки) на вказану суму, з них ГС «НАПР» - на 18,5 млн. грн. Керівником цієї спілки є особа, яка працює різноробочою у м. Біла Церква та жодного відношення до діяльності благодійної організації не мала. Натомість, реальними розпорядниками коштів та керівниками громадських організацій був ОСОБА_8 та інші особи з числа заступників Міністра соціальної політики. Відтак, телефон ОСОБА_8 може містити листування з посадовими особами, причетними до вчинення відповідного злочину, яке підтвердить версію сторони обвинувачення. Крім того, на даний час призначено експертизу для подолання логічного захисту телефону, а тому з метою копіювання його вмісту, на телефон слід накласти арешт.

Представник власника майна - адвокат ОСОБА_7 проти апеляційної скарги заперечив, посилаючись на її безпідставність. Вважає, що вона не містить доводів, які б були підставою для скасування судового рішення. Приміщення, в якому проводився обшук, з лютого 2021 року орендується приватним виконавцем, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру приватних виконавців України. У день проведення обшуку власник майна - адвокат ОСОБА_8 прибув до даного приміщення на прохання слідчої групи, зокрема, до нього зателефонували та попросили приїхати і відкрити приміщення, оскільки в іншому випадку їм доведеться зламати двері. Вилучення мобільного телефону відбулось, коли на запитання детективів ОСОБА_8 повідомив, що надав ГС «НАПР» правову допомогу до 2022 року. Підтвердження того, що ОСОБА_8 здійснює фактичне керівництво цією спілкою, прокурором не надано. Твердження сторони обвинувачення про те, що ГС «НАПР» здійснювала перерахунок коштів на рахунок ОСОБА_8, пояснюється тим, що він надав їй правову допомогу і за це отримував винагороду.

Особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт - ОСОБА_8, належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду не звертався.

Згідно з ч. 4 ст. 405 КПК України, неявка учасників провадження за умови їх належного повідомлення не перешкоджає судовому розгляду. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності вказаного учасника.

3. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.

3.1. Короткий зміст та мотиви клопотання про арешт майна.

За змістом клопотання про арешт майна, яке було предметом розгляду слідчого судді, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у провадженні № 42022042010000044 від 12.05.2022 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, ч. 3 ст. 201-2 КК України, які полягають у тому, що: 1) посадові особи різних організаційно-розпорядчих форм, склали завідомо неправдиві документи, після чого надали їх до державних органів (ч. 4 ст. 191 КК України); 2) службові особи Мінсоцполітики України під час прийняття рішення щодо розподілу коштів для допомоги постраждалим від воєнних дій, внутрішньо переміщеним особам та людям з вразливих категорій в найбільш постраждалих регіонах використали службове становище всупереч інтересам служби з метою одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб, що спричинило тяжкі наслідки (ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України); 3) посадові особи низки громадських організацій та благодійних фондів шляхом зловживання службовим становищем здійснили розтрату коштів, призначених для надання гуманітарної та іншої безоплатної допомоги внутрішньо переміщеним особам, в особливо великих розмірах (ч. 3 ст. 201-2 КК України).

15.03.2022 року розпочала роботу Комісія з питань розподілу коштів для надання допомоги в умовах воєнного стану, утворена Мінсоцполітики. Ця Комісія розподіляє кошти, які надійшли на гуманітарний рахунок, відкритий для допомоги постраждалим від воєнних дій, внутрішньо переміщеним особам та людям з вразливих категорій в найбільш постраждалих регіонах. У період 15.03.2022 - 27.07.2022 р.р. Комісія прийняла рішення про виділення коштів одержувачам на загальну суму 436,7 млн. грн. та профінансувала заявки одержувачам коштів на суму 422,3 млн. грн. При цьому, серед отримувачів коштів були юридичні особи, які подали недостовірні відомості у звіти до Мінсоцполітики про використані кошти, призначені для надання гуманітарної допомоги, які фактично ніхто не контролює та не перевіряє, що призвело до незаконного використання коштів з метою отримання прибутку.

Зокрема, Комісією прийняті рішення про виділення та перерахунок коштів на користь БО «БФ «ДОБРА-СПРАВА», ВГО «ІССУ» та ГС «НАПР». Однак, вказаними благодійними організаціями не надано допомоги постраждалому цивільному населенню на загальну суму 33 641 757,07 грн. (БО «БФ «ДОБРА-СПРАВА» - 7 100 000 грн., ВГО «ІССУ» - 7 989 541,41 грн., ГС «НАПР» - 18 552 215,66 грн.), що призвело до неотримання цивільним населенням в умовах воєнного стану в Україні гуманітарної допомоги, та як наслідок державі в особі Мінсоцполітики нанесено матеріальну шкоду на вказану суму. Саме за допомогою завищення цін по ланцюгу постачання через інші юридичні особи відбулось привласнення грошових коштів, виділених Мінсоцполітики ГС «НАПР» для надання допомоги цивільному населенню.

Згідно з протоколами засідання Комісії, ГС «НАПР» подано три заявки на отримання коштів, які задоволено у повному обсязі. За результатами проведеного аналізу встановлено, що посадові особи ГС «НАПР» шляхом здійснення фіктивних фінансово-господарських операцій з контрагентами ТОВ «Мейн трейд груп», ТОВ «Індастріал консалт» та поданням до Комісії підроблених офіційних документів - пропозицій щодо надання постраждалому цивільному населенню допомоги в умовах воєнного стану, здійснили незаконне використання грошових коштів, призначених для виплати гуманітарної допомоги, з метою отримання прибутку.

ГС «НАПР» зареєстрована та здійснює діяльність за адресою: м. Київ, вул. М.Грушевського, буд. 28/2, офіс НОМЕР_1. За цією ж адресою зареєстровано АО «Кужель та партнери», головою якого є адвокат ОСОБА_8 . Окрім того, ТОВ «Мейн трейд груп» та ТОВ «Люкс Оіл Трейд» є співзасновниками ГС «НАПР», зареєстровані та здійснюють діяльність в офісі, який знаходиться в оренді «ФОП ОСОБА_9 » (дружини ОСОБА_8 ).

За твердженням прокурора, ОСОБА_8 отримав частину вказаних коштів на свій банківський рахунок під виглядом оплати юридичних послуг.

Внаслідок ненадання ГС «НАПР» допомоги постраждалому цивільному населенню в умовах воєнного стану в Україні на суму 18 552 215,66 грн. державі в особі Мінсоцполітики нанесено матеріальну шкоду на вказану суму.

06.12.2023 року детективами проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1, в результаті якого у ОСОБА_8 вилучено мобільний телефон іPhone.

Обґрунтовуючи у клопотанні підстави звернення до слідчого судді, прокурор послався на те, що вилучений у ході обшуку телефон може містити відомості, які підлягають доказуванню у провадженні, зокрема листування між можливими співучасниками, а отже, відповідає критеріям речових доказів, визначеним ч. 1 ст. 98 КПК України. Окрім того, рішення про вилучення телефону прийнято у зв`язку з обмеженням доступу власником та тим, що доступ до нього пов`язаний із подоланням системи логічного захисту.

Як на правову підставу для застосування арешту майна, прокурор у клопотанні посилається на п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

3.2. Мотиви слідчого судді.

Вирішуючи питання, визначені у ст. 170 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що сукупність встановлених обставин є явно недостатньою для висновку, що у вилученому мобільному телефоні ОСОБА_8 можуть міститися відомості про обставини вчинення кримінальних правопорушень, зокрема завдання збитків державі в особі Мінсоцполітики шляхом ненадання ГС «НАПР» допомоги постраждалому від воєнних дій цивільному населенню. Разом з тим, за твердженням слідчого судді, долучені до клопотання матеріали свідчать про ймовірне вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 201-2 КК України.

Оцінюючи вилучений мобільний телефон на предмет наявності у ньому ознак речового доказу, слідчий суддя зазначив, що сам по собі факт належності мобільного телефону особі, яка відмовилась надати до нього доступ, пов`язаний із встановленням логічного захисту, не надає вказаним речам ознак речового доказу.

Слідчий суддя відхилив посилання прокурора на те, що про пов`язаність ОСОБА_8 із обставинами вчинених злочинів свідчить зокрема той факт, що одна й та сама адреса була зареєстрованим місцем діяльності АО «Кужель та партнери» та ГС «НАПР», оскільки факт реєстрації юридичних осіб за однією адресою без інших доказів вчинення злочинів не свідчить про їх взаємопов`язаність та не підтверджує умислу на вчинення суспільно небезпечних діянь.

За наведених обставин, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав та розумних підозр вважати, що вилучений мобільний телефон є доказом кримінального правопорушення та має хоча б одну ознаку з визначених ст. 98 КПК України для речового доказу.

Слідчий суддя також зауважив, що у національному законодавстві відсутні будь-які гарантії того, що під час огляду технічних носіїв інформації спеціалісти або слідчі органу досудового розслідування скопіюють лише інформацію, яка стосується обставин провадження, та не здійснять доступу до відомостей щодо надання власником майна правової допомоги іншим особам, які не мають жодного стосунку до обставин, що розслідуються.

4. Мотиви суду.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора та представника власника майна, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: правову підставу для арешту майна та обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб.

За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у справах про арешт майна з метою, наведеною у п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, відповідність майна будь-якому з критеріїв речових доказів перевіряється згідно зі стандартом доведення «достатні підстави». Наведений стандарт не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об`єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв`язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.

Надаючи оцінку відповідності майна, арешт якого оскаржується, ознакам речових доказів, колегією суддів враховуються зміст поняття «речові докази».

Згідно з ст. 98 КПК України, речові докази - це матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються у провадженні.

Під час розгляду клопотання про арешт майна на стадії досудового розслідування суд уповноважений оцінити можливість використання майна, на яке прокурор просить накласти арешт, як доказу у кримінальному провадженні.

У клопотанні прокурора підставою для накладення арешту на майно було зазначено, що вилучений телефон адвоката ОСОБА_8 може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються у провадженні.

Слідчий суддя за результатами розгляду клопотання про арешт майна дійшов висновку про відсутність достатніх доказів, які б свідчили про те, що у вилученому мобільному телефоні ОСОБА_8 можуть міститися відомості щодо обставин кримінальних правопорушень, досудове розслідування яких здійснюється у даному провадженні, зокрема завдання збитків державі в особі Мінсоцполітики шляхом ненадання ГС «НАПР» допомоги постраждалому цивільному населенню від воєнних дій на загальну суму 18 552 215,66 грн., а отже, прокурор не довів, що вилучений телефон є доказом кримінального правопорушення та має хоча б одну ознаку з визначених ст. 98 КПК України для речового доказу.

З такими висновками в цілому погоджується і колегія суддів.

Разом з тим, постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчим суддею зроблено ряд суперечливих висновків, які безпідставно покладені в основу рішення про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна, зокрема, про те, що вилучення мобільного телефону через значний проміжок часу після вчинення кримінальних правопорушень не є підставою для його арешту, а також про те, що інформація, яка зберігається у технічних пристроях адвоката, може стосуватися інтересів третіх осіб, тобто немає гарантії того, що під час огляду телефону орган досудового розслідування скопіює лише інформацію, яка стосується обставин даного провадження.

З такими висновками колегія суддів категорично не погоджується, оскільки за хибною логікою слідчого судді сторона обвинувачення взагалі б була позбавлена можливості ставити питання про арешт технічних пристроїв, належних адвокатам. Так само, за наявності відповідних підстав для вилучення майна не має значення проміжок часу, який сплинув після події кримінального правопорушення.

Натомість, при постановленні оскаржуваної ухвали слідчий суддя не звернув увагу та не надав оцінки обставинам, які мають істотне значення для даного провадження та є беззаперечною самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, в межах провадження № 42022042010000044 від 12.05.2022 р. здійснюється досудове розслідування за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, ч. 3 ст. 201-2 КК України, вчинених за обставин, описаних у розділі 3.1 цієї ухвали.

29.11.2023 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 (якою постановлено і оскаржувану ухвалу) надано дозвіл на проведення обшуку за місцем реєстрації та фактичного розташування ГС «НАПР» за адресою: м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 28/2, офіс НОМЕР_1, що на праві власності належить ОСОБА_9, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінальних правопорушень, відшукання речей та документів, зокрема мобільних телефонів та SІМ-карт, які використовуються службовими особами та працівниками ГС «НАПР» та можуть містити інформацію щодо здійснення благодійної діяльності ГС «НАПР». При цьому, слідчий суддя наголосив, що оскільки за однією адресою здійснюють свою діяльність як АО «Кужель та партнери», так і ГС «НАПР», то обшук має проводитись з метою відшукання та вилучення виключно речей і предметів, про які йде мова в цій ухвалі, які стосуються діяльності громадської спілки, її службових осіб та працівників (а.с. 161-172).

06.12.2023 року детективами НАБУ проведено обшук офісу, розташованого за вищевказаною адресою, у присутності ОСОБА_8, ОСОБА_10, адвокатів ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Так, згідно з протоколом обшуку, детективами запропоновано присутнім видати предмети, речі та документи, зазначені в ухвалі слідчого судді, на що ОСОБА_10 заявив, що раніше працював помічником приватного виконавця ОСОБА_13, а тому приніс ключі від офісу. Юридичні особи, вказані в ухвалі, йому невідомі. Адвокат ОСОБА_11 повідомив, що приватний виконавець ОСОБА_13 орендує приміщення за вказаною адресою близько трьох років, відтак, наведені в ухвалі суду речі та документи відсутні. При цьому, ОСОБА_8 заявив, що за цією адресою не здійснює адвокатську діяльність більше трьох років, тому речей та документів, які мають значення для кримінального провадження, немає. Беручи до уваги повідомлення ОСОБА_8, що він декілька років тому надавав правову допомогу ГС «НАПР», детективом було запропоновано йому надати свій мобільний телефон для огляду, на що останній відмовився. Однак, після роз`яснення положень КПК України, ОСОБА_8 поклав свої речі, у тому числі мобільний телефон, на стіл. У ході огляду телефону встановлено, що для входу в нього необхідно ввести пароль, однак ОСОБА_8 відмовився його повідомити, а тому з метою експертного дослідження та подолання системи логічного захисту вказаний мобільний телефон було вилучено (а.с. 173-177).

Згідно з письмовими зауваженнями ОСОБА_8 та його адвоката ОСОБА_12 до вищевказаного протоколу обшуку, детективами прийнято незаконне рішення про проведення особистого обшуку та вилучення мобільного телефона ОСОБА_8 в порушення вимог ч. 5 ст. 236 КПК України. Таке рішення прийнято детективами лише на тій підставі, що ОСОБА_8 усно повідомив про надання ним близько двох років правої допомоги ГС «НАПР» (а.с. 178-179).

Відповідно до наданих адвокатом ОСОБА_7 під час апеляційного розгляду пояснень, у день проведення обшуку ОСОБА_8 прибув до даного приміщення за проханням членів слідчої групи, які зателефонували до нього та попросили відкрити приміщення, бо в іншому випадку їм доведеться зламати двері. Вилучення мобільного телефону відбулось, коли на запитання детективів ОСОБА_8 повідомив, що йому знайома ГС «НАПР», оскільки до 2022 року він надавав їй правову допомогу. Наголосив, що у день проведення обшуку детективам було відомо про те, що вказане офісне приміщення з лютого 2021 року орендується приватним виконавцем ОСОБА_13, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру приватних виконавців України.

Під час апеляційного розгляду прокурор не заперечував наведені обставини та не надав жодних доводів на їх спростування.

Отже, фактично детективами НАБУ було вилучено мобільний телефон адвоката ОСОБА_8 всупереч змісту резолютивної частини ухвали слідчого судді, дозвіл на вилучення якого слідчим суддею не надавався.

Відповідно до змісту ухвали про надання дозволу на проведення обшуку, прізвище ОСОБА_8 вказано лише на підтвердження того, що він є головою АО «Кужель та партнери», яке зареєстроване за тією ж адресою, що і ГС «НАПР». При цьому, зазначено, що дружина ОСОБА_8 - ОСОБА_9 є власником офісу, в якому ГС «НАПР» здійснює діяльність. Враховуючи наведене, слідчий суддя наголосив, що оскільки за однією адресою здійснюють свою діяльність як АО «Кужель та партнери», так і ГС «НАПР», то обшук має проводитись з метою відшукання та вилучення виключно речей і предметів, про які йде мова в цій ухвалі та які стосуються діяльності громадської спілки, її службових осіб та працівників.

При цьому, будь-яких посилань на те, що ОСОБА_8 є безпосереднім керівником або ж працівником ГС «НАПР», які, за версією сторони обвинувачення, шляхом зловживання службовим становищем здійснили розтрату грошових коштів, призначених для надання гуманітарної допомоги внутрішньо переміщеним особам, в особливо великих розмірах, зазначена ухвала не містить.

Окрім того, вилучення мобільного телефону відбулось у ході проведення особистого обшуку ОСОБА_8, тобто всупереч вимог ч. 5 ст. 235 КПК України, оскільки обшук осіб, які перебувають в житлі чи іншому приміщенні, проводиться за рішенням слідчого лише в тому випадку, якщо є достатні підстави вважати, що вони переховують при собі предмети або документи, які мають значення для провадження.

Обшук повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети обшуку. Особистий обшук може здійснюватися тільки з метою досягнення мети обшуку, який вже проводиться. Тобто, уповноважена особа, мотивуючи своє рішення, зобов`язана переконливо його пов`язувати з метою обшуку, в межах якого відбулось проникнення до житла чи іншого володіння особи. Будь-які інші підстави, не пов`язані з конкретною слідчою дією згідно ухвали суду, мають бути визнані незаконними.

Водночас, згідно з встановленими під час апеляційного розгляду обставинами, ОСОБА_8 приїхав до офісного приміщення за проханням працівників слідчої групи, які попросили відчинити приміщення. Після того, як детективи встановили, що за вказаною адресою ГС «НАПР» не здійснює своєї діяльності, оскільки з 2021 року у вказаному офісі працює приватний виконавець ОСОБА_13, вони запропонували ОСОБА_8 надати свій мобільний телефон для огляду.

За таких обставин та враховуючи, що ухвалою слідчого судді детективам не було надано дозволу на проведення обшуку вказаного офісу з метою відшукання речей та документів, зокрема мобільних телефонів та SІМ-карт, які використовуються працівниками АО «Кужель та партнери», в тому числі і адвокатом ОСОБА_8, у детективів не було підстав вважати, що ОСОБА_8 переховує при собі предмети або документи, які мають значення для даного кримінального провадження.

Натомість, в апеляційній скарзі прокурором наголошується на тому, що у ході розслідування даного провадження перевіряється причетність до вчинення кримінальних правопорушень не лише працівників ГС «НАПР», але і ОСОБА_8 .

Колегія суддів вважає такі доводи безпідставними, оскільки наразі вони нічим не підтверджуються. При цьому, тягар доказування перед слідчим суддею, судом наявності підстав застосування заходів забезпечення кримінального провадження покладено на слідчого та прокурора, тобто на суб`єктів, які здійснюють кримінальне провадження.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про відсутність достатніх доказів, які б свідчили про те, що у вилученому мобільному телефоні ОСОБА_8 можуть міститися відомості щодо обставин злочинів, досудове розслідування яких здійснюється у даному провадженні.

Прокурор у своїй апеляційній скарзі вказує також на те, що до матеріалів клопотання долучена постанова детектива про визнання телефону речовим доказом, яка винесена з врахуванням вже здобутих під час розслідування доказів, які свідчать про пов`язаність ОСОБА_8 з громадськими організаціями, через які виплачувалася гуманітарна допомога, у тому числі з їх керівниками. Окрім того, у ході апеляційного розгляду прокурор наголосив, що на даний час призначено експертизу для подолання системи логічного захисту вилученого телефона. Натомість, матеріали справи не містять ані постанови про визнання вилученого у ОСОБА_8 мобільного телефону речовим доказом, ані постанови про призначення відповідної експертизи. Під час апеляційного розгляду прокурор повідомив, що він не зобов`язаний долучати вказані постанови до матеріалів клопотання.

Відтак, колегія суддів виходить з наявних в матеріалах провадження документів та доказів та відхиляє вказані доводи апеляційної скарги.

Не приймає колегія суддів і доводи прокурора про те, що ухвала про надання дозволу на проведення обшуку отримана за результатами розгляду клопотання, підписаного заступником Генерального прокурора - керівником САП, а відтак стороною обвинувачення дотримано вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», та зауважує, що вказаною ухвалою не надавався дозвіл на проведення обшуку в офісному приміщенні АО «Кужель та партнери», в тому числі і на проведення особистого обшуку адвоката ОСОБА_8 .

З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя постановив по суті вірне рішення, яким відмовив у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна, однак мотиви його прийняття не у повній мірі враховують обставини провадження. Водночас, скасування оскаржуваної ухвали з формальних підстав не призведе до будь-яких позитивних результатів для учасників провадження.

5. Висновки суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга прокурора містить загальне посилання на те, що оскаржувана ухвала постановлена з істотним порушення вимог кримінального процесуального закону, однак не містить доводів щодо конкретних процесуальних порушень, допущених слідчим суддею.

Доводам апеляційної скарги щодо невідповідності висновків слідчого судді фактичним обставинам провадження надана правова оцінка у розділі 4 цієї ухвали, та вони відхилені.

Враховуючи прийняття слідчим суддею правильного по суті рішення, та за відсутності істотних порушень КПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 369-372, 404, 409, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.12.2023 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2

судді ОСОБА_3

ОСОБА_4