- Головуючий суддя (АП ВАКС): Панаід І.В.
Справа № 991/8896/23
Провадження №11-сс/991/10/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_4,
прокурора - ОСОБА_5,
представника власника майна - адвоката ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 та адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.12.2023 про арешт майна у кримінальному провадженні №52019000000000585 від 15.07.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.364 КК України,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.12.2023 клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді САП ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №52019000000000585 від 15 липня 2019 року задоволено та накладено арешт на майно, вилучене 06.10.2023 під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1, а саме:
- мобільний телефон Apple IPhone 13 Pro Max, s/n: НОМЕР_1, ІМЕІ1: НОМЕР_2, ІМЕІ2: НОМЕР_3 з SIM-карткою,
- мобільний телефон Apple IPhone 14 Pro Max, s/n: НОМЕР_4, ІМЕІ1: НОМЕР_5, ІМЕІ2: НОМЕР_6 .
Арешт накладено з метою забезпечення збереження речових доказів.
Приймаючи дане рішення слідчий суддя виходив з того, що під час обшуку власниками не надано пароль для подолання системи логічного захисту мобільних телефонів з метою повної їх перевірки, відтак вищезазначене майно може містити відомості та інформацію, які матимуть значення для кримінального провадження, а тому його вилучення та утримання органом досудового розслідування є правомірним та таким, що відповідає завданням кримінального провадження на даному етапі розслідування.
Не погоджуючись з даною ухвалою, вважаючи її незаконною, необґрунтованою, невмотивованою, винесеною з істотним порушенням норм кримінального процесуального закону, а висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, представники власників майна ОСОБА_7 та ОСОБА_6 подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора САП ОСОБА_5 про арешт тимчасово вилученого майна в даному кримінальному провадженні. Окрім цього, з посиланням на необізнаність мотивів прийнятого рішення адвокат ОСОБА_6 просила поновити строк на апеляційне оскарження даної ухвали.
Зокрема, ОСОБА_7 вважає, що слідчим суддею порушено строк розгляду клопотання про арешт тимчасово вилученого майна. Так, дане клопотання отримано судом 10.10.2023, а розглянуто 04.12.2023, тоді як згідно ст. 173 КПК України строк розгляду відповідного клопотання становить 72 години, а саме до 13.10.2023. Дана обставина, на думку останнього, свідчить про незаконне утримання майна його довірителя. Представники не погоджуються з висновком слідчого судді щодо наявності у вилучених мобільних телефонах ОСОБА_8 (Apple IPhone 14 Pro Max) та ОСОБА_9 (Apple IPhone 13 Pro Max)інформації, що має значення для досудового розслідування, оскільки, наявність переписки, в якій містяться особисті фото, не є достатніми підставами для ствердження такого. ОСОБА_7 вважає помилковим висновок слідчого судді про наявність зв`язку між старими мобільними телефонами, налаштування яких були скинуті ОСОБА_8 до заводських, та про можливу наявність у зв`язку з цим на вилучених пристроях відомостей, що підлягають встановленню в кримінальному провадженні. Пояснює це тим, що відповідними мобільними телефонами вже давно ніхто не користувався, вони просто знаходилися в будинку довірителя, дані з них були перенесені на нові телефони, а тому налаштування скинуті до типових параметрів. На думку ОСОБА_7, під час вилучення мобільного телефону в адвоката ОСОБА_8 (Apple IPhone 14 Pro Max) детективами НАБУ порушено гарантії адвокатської діяльності, оскільки даний телефон використовувався ним безпосередньо під час здійснення професійної діяльності, відтак містить інформацію, що становить охоронювану законом адвокатську таємницю, доступ до якої заборонено ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Стверджує, що в порушення вимог ст. 132 КПК України слідчим суддею залишено поза увагою те, що ОСОБА_8 не має процесуального статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, тому відсутні підстави для вилучення речей, які належать йому на праві власності. ОСОБА_6 вважає незаконним втручання у право власності ОСОБА_9, оскільки остання згідно фактичних обставин справи не є підозрюваною і не має жодного відношення до кримінального провадження. В оскаржуваному судовому рішенні та клопотанні прокурора з доданими до нього матеріалами, на переконання ОСОБА_7, відсутні відомості, які б вказували на доведеність детективом обґрунтованої підозри, наявності потреб досудового розслідування та наявності будь-якого завдання, яке може бути виконано в результаті арешту вилученого майна, що тягне за собою заборону у застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження. Окрім цього, представник ОСОБА_6 зазначає, що матеріали клопотання не містять жодних належних доказів щодо призначення комп`ютерно-технічної експертизи, що свідчить про необґрунтованість клопотання та відсутність потреби у накладенні арешту. Представники власників майна вважають порушеною ст. 171 КПК України, оскільки клопотання прокурора про накладення арешту не містить жодної інформації про те, за якими ознаками вилучене у ОСОБА_8 та ОСОБА_9 майно визнано речовим доказом згідно ст. 98 КПК України, а самого лише посилання на норму є недостатнім для визнання такого. Прокурором також не надано жодних доказів щодо приналежності вилученого майна ОСОБА_8 та відсутні доводи з приводу того, які факти чи обставини доводять вилучені мобільні телефони. Щодо неможливості отримати доступ до мобільних телефонів через наявність системи логічного захисту, ОСОБА_7 зазначає, що під час проведення слідчої дії ОСОБА_8 надав для огляду свій мобільний телефон (Apple IPhone 14 Pro Max) в розблокованому вигляді. При цьому, детектив запросив від ОСОБА_8 пароль до додатків, який останній не пам`ятає, оскільки відкривав їх за допомогою FaceID. Крім того, представник ОСОБА_8 вважає оскаржуване рішення прийнятим на основі недопустимих доказів.
Власник майна ОСОБА_8 та його представник ОСОБА_7, будучи належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, що, згідно ст.405 КПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку представника ОСОБА_6, який підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просила задовольнити їх в повному обсязі, а також думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, перевіривши доводи скарг та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла наступних висновків.
04 грудня 2023 року Вищим антикорупційним судом в присутності власників майна та їх представників проголошено текст вступної та резолютивної частини оскаржуваної ухвали, однак повний текст складено та проголошено 08 грудня 2023 року.
Згідно ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з вимогами ч.2 ст.395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Відповідно до положень ч.1. ст.117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
З урахуванням положень п.3 ч.2 ст. 395 КПК України, строк подачі апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 грудня 2023 року для власників майна та їх представника обчислюється з дня оголошення вказаного рішення, і останнім днем подачі апеляційної скарги для них було 09 грудня 2023 року. З огляду на те, що останній день припадав на неробочий, то таким слід вважати 11 грудня 2023 року. Разом з тим, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду у постанові від 27 травня 2019 року (справа №461/1434/18, провадження № 51-6470 кмо18), в якій зазначено, що у випадку необізнаності заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що необізнаність власника майна та його представника з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення свідчить про наявність об`єктивних обставин, що перешкодили їм своєчасно оскаржити ухвалу слідчого судді, та є поважною причиною пропуску строку на оскарження вищезазначеного рішення. З огляду на що, строк на оскарження ухвали слідчого судді слід поновити.
Детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000585 від 15.07.2019 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України за фактом зловживання службовими особами Головного управління Держгеокадастру у Сумській області своїм службовим становищем, які усупереч ст. ст. 84, 116, 122, 149, 150 Земельного кодексу України, діючи у змові з іншими особами в інтересах ТОВ «АФ Довіра 2008» (ЄДРПОУ 3574225), що входить до складу агрохолдингу ТОВ «АВІС УкрАгро» (ЄДРПОУ 33227782), прийняли рішення, внаслідок яких в період 2018-2023 років із державної власності безповоротно вибула особливо цінна земля на території Роменського району Сумської області загальною площею близько 2600 га, яка перебувала на праві постійного користування у державного підприємства «Дослідне господарство «Іскра» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України (далі - ДП «ДГ «Іскра») та державного підприємства «Дослідне господарство «Агрофірма «Надія» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України (далі - ДП «ДГ «АФ Надія»), чим спричинено тяжкі наслідки державі на суму близько 500 млн грн.
За результатами проведених слідчих (розшукових) та процесуальних дій органом досудового розслідування встановлено обставини, які свідчать про можливу причетність до вищеописаних дій ОСОБА_8 . Зокрема, за версією органу досудового розслідування, ОСОБА_8 був залучений до процедури, яка носить ознаки протиправності, вилучення та передачі земель, які були у постійному користуванні ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «Надія» на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області.
06 жовтня 2023 року в ході обшуку, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.10.2023 у житлі за адресою АДРЕСА_1, де проживає ОСОБА_8 та яке на праві власності належить ОСОБА_9, вилучені речі, а саме: мобільний телефон Apple IPhone 13 Pro Max, s/n: НОМЕР_1, ІМЕІ1: НОМЕР_2, ІМЕІ2: НОМЕР_3 з SIM-карткою; мобільний телефон Apple IPhone 14 Pro Max, s/n: НОМЕР_4, ІМЕІ1: НОМЕР_5, ІМЕІ2: НОМЕР_6, доступ до яких обмежений паролями. Оскільки ОСОБА_9 та ОСОБА_8 не надали паролі доступу до телефону, детективи вилучили вказані пристрої з метою проведення комп`ютерно-технічної експертизи, про що свідчать постанови детектива НАБУ від 16.10.2023.
Постановою детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_10 від 06.10.2023 зазначені мобільні телефони визнано речовими доказами.
Згідно ч. 6 ст. 173 КПК України ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя, суд постановляє не пізніше сімдесяти двох годин із дня находження до суду клопотання, інакше таке майно повертається особі, у якої його було вилучено.
Як вбачається з матеріалів справи, клопотання про арешт тимчасово вилученого майна від 06.10.2023 надійшло до суду 10.10.2023 та в цей же день згідно протоколу передачі судової справи передано слідчому судді ОСОБА_11 (т. 1, а.с. 161). Згідно телефонограми про виклик учасників та журналу судового засідання розгляд клопотання призначено в межах 72 -годинного строку, однак остаточне рішення прийнято 04.12.2023. Колегія суддів погоджується з доводами представника ОСОБА_7 щодо порушення встановленого ч. 6 ст. 173 КПК України строку для розгляду клопотання, при цьому не вважає його таким, що свідчить про незаконне утримання вилученого в ході обшуку майна. Так, в даному проваджені в короткі проміжки часу було призначено 11 судових засідань, 2 з яких - щодо розгляду заяв про відвід слідчого судді. Вивчивши матеріали судової справи, у тому числі журнали судових засідань, колегія суддів дійшла висновку, що таке порушення допущено у зв`язку з об`єктивними обставинами, зокрема, клопотаннями власника майна та його представника щодо відкладення судових засідань, іншими численними клопотаннями, а також зайнятістю слідчого судді в інших справах. Зважаючи на зазначене, дане порушення не є істотним та не спростовує оскаржуваного рішення, а доводи представника власника в цій частині не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
За ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно приписам ч.7 ст. 236 КПК України вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Нормами статті 167 КПК України встановлено, що тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом (ч. 1).
Відповідно до п. 3 ч.2 ст. 168 КПК України забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна (абз.1 ч.1). Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження (абз. 2 ч. 1). Арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів (п.1 ч. 2). У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (абз. 1 ч. 3). Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту (абз. 2 ч. 3).
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання детектива про накладення арешту на майно дотримався вказаних вимог закону.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено слідчим суддею, в межах даного кримінального провадження 04.10.2023 слідчий суддя надав органу досудового розслідування дозвіл на обшук будинку, в якому проживає ОСОБА_8 та який на праві власності належить ОСОБА_9, дійшовши висновку, що у ньому ймовірно знаходяться речі та документи, які в подальшому можуть бути використані як доказ фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. 06.10.2023 детективами НАБУ проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1,за результатами якого, серед іншого, виявлено та вилучено мобільні телефони, які, на думку слідства, містять відомості, що матимуть доказове значення для досудового розслідування, у зв`язку з чим потребують проведення їх експертного дослідження. Приналежність даних технічних пристроїв власники майна не заперечували ні під час обшуку, ні під час розгляду клопотання про накладення арешту. Згідно протоколу обшуку від 06.10.2023 на мобільному телефоні Apple IPhone 13 Pro Max, s/n: НОМЕР_1, ІМЕІ1: НОМЕР_2, ІМЕІ2: НОМЕР_3 з SIM-карткою ( ОСОБА_9 ) встановлено у додатку WhatsApp листування з абонентом « ОСОБА_12 » НОМЕР_7, наявна переписка з абонентом « ОСОБА_13 » НОМЕР_8 . При цьому, даний телефон ОСОБА_9 спершу надала для огляду детективам в розблокованому вигляді, однак після подальшого його заблокування відмовилася повідомити пароль доступу, що унеможливило здійснити його повну та всебічну перевірку на предмет наявності необхідної для слідства інформації. В свою чергу, ОСОБА_8 після консультації з адвокатом, надав для огляду свій мобільний телефон Apple IPhone 14 Pro Max, s/n: НОМЕР_4, ІМЕІ1: НОМЕР_5, ІМЕІ2: НОМЕР_6, оглядом якого виявлено, що у додатку Telegram встановлено логічний захист у вигляді 6-значного цифрового коду. ОСОБА_8 стверджував, що не пам`ятає пароль оскільки раніше додаток відкривався за допомогою FaceID. Аналогічна ситуація з додатком Threema. Можливість подолати логічний захист у детективів була відсутня. У месенджері Signal наявне листування з контактами « ОСОБА_14 » та « ОСОБА_15 ». Враховуючи, що вказані особи можуть бути причетні до обставин, що досліджуються у ході досудового розслідування, телефон вилучено для подальшого дослідження.У зв`язку з зазначеним, колегія суддів критично оцінює твердження представника власника майна про те, що вилучений у ОСОБА_8 мобільний телефон використовувався останнім лише в робочих питаннях та зберігає виключно інформацію, яка містить адвокатську таємницю, що є підставою для скасування арешту. Законодавцем передбачені гарантії діяльності адвоката у зв`язку з виконанням професійних обов`язків, які стосуються заборони будь-якого втручання і перешкод у здійсненні адвокатської діяльності (ст.23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Разом із тим, даний закон визначає порядок проведення стосовно адвоката слідчих дій, що здійснюється винятково з дозволу суду і які не містять заборони на вилучення певних речей і документів для встановлення і перевірки обставин, які є предметом досудового розслідування за вірогідної причетності адвоката до вчинення кримінального правопорушення. Під час проведення обшуку детективами НАБУ було забезпечено присутність двох представників Ради адвокатів Київської області, яким надано можливість подати письмові зауваження до протоколу обшуку. Отже, на час проведення відповідної слідчої дії права та гарантії ОСОБА_8, як адвоката, органом досудового розслідування дотримано. Разом з тим, необхідність здійснення органом досудового розслідування перевірки обставин імовірної співучасті адвоката ОСОБА_8 у скоєнні разом зі службовими особами ГУ Держгеокадастру в Сумській області розслідуваного злочину не може бути спростована лише наявністю у особи спеціального статусу адвоката та посиланням на адвокатську таємницю. Отже, враховуючи стадію та обставини кримінального провадження, приписи ст. 167, 168 та 170 КПК України, вилучення майна відбулося з метою проведення експертизи для виявлення наявності/відсутності в ньому необхідної для розслідування інформації, відтак колегія суддів вважає вірним висновок слідчого судді про можливість застосування до нього заходів забезпечення кримінального провадження, тому доводи представників власників майна в цій частині вважає необґрунтованими.
Окрім цього, доводи представників про відсутність у власників майна статусу підозрюваних, відсутність доказів про причетність останніх чи вилучених телефонів до подій кримінального правопорушення, а відтак і відсутність підстав для вилучення та арешту технічних пристроїв, колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків слідчого судді з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).
Отже, згідно приписів ст. ст. 98, 170 КПК України, з метою збереження речового доказу арешт може бути накладено на майно будь-якої особи, якщо існує розумна сукупність підозр вважати, що таке майно містить на собі відомості, які мають значення для слідства. Наразі триває досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, встановлюються обставини та особи, які були причетні до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, та перевіряється можлива причетність/обізнаність ОСОБА_8 та осіб, контакти яких виявлені на вилученому пристрої, а саме ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 .
Слідчий суддя, приймаючи ухвалу від 04.10.2023 про надання дозволу на проведення обшуку житла ОСОБА_8 перевірив наявні обставини кримінального правопорушення та визнав їх такими, що виправдовують втручання в особисте життя власника, таємницю спілкування та його право власності (т.1, а.с. 140-143). Зокрема, органом досудового розслідування отримано відомості про те, що у постійному користуванні ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», які входять до відання НААН, перебували земельні ділянки на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області. Станом на 01.01.2015, 01.01.2017 та 01.01.2018 площа землекористування ДП «ДГ «Іскра» становила 3111,3749 га, а ДП «ДГ «АФ Надія» станом на 05.08.2011 - 3944,2297 га. Також встановлено, що станом на 08.10.2021 рішення про припинення права користування такими земельними ділянками уповноваженими державними органами не приймалось. При цьому, не зважаючи на перебування земельних ділянок у постійному користуванні ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», у період з березня 2018 року по лютий 2020 року службовими особами ГУ Держгеокадастру в Сумській області прийняті рішення, внаслідок яких за рахунок земель вищезазначених підприємств сформовано нові земельні ділянки загальною площею 3008 га, частина з яких передана у приватну власність. Поряд з цим, орган досудового розслідування отримав відомості про те, що службові особи ГУ Держгеокадастру в Сумській області були обізнані про те, що земельні ділянки на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області перебувають у постійному користуванні ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», а отже не можуть бути передані у приватну власність. Водночас, передача таких земель відбулась із залученням ряду фізичних та юридичних осіб, які пов`язані між собою (т. 1 а.с.140-143). Отже, колегія суддів вважає виправданим здійснення досудового розслідування і застосування заходів його забезпечення. З оскаржуваного рішення вбачається, що накладення арешту вилучених мобільних телефонів, до яких не було надано паролів доступу, зумовлено необхідністю у забезпеченні його схоронності для проведення експертного дослідження, з чим погоджується і колегія суддів. З огляду на зазначене, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов вірного висновку про можливу наявність у вилученому пристрої відомостей про обставини кримінального правопорушення, що встановлюються та можуть в подальшому бути використані як доказ. Доводи апеляційних скарг в цій частині вищевикладеного не спростовують, тому колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді та вважає вилучення та арешт мобільних телефонів обґрунтованим. Враховуючи обставини справи та завдання кримінального провадження таке втручання в право володіння майном на даній стадії розслідування є співрозмірним та виправданим, сприятиме досягненню мети щодо повного, швидкого та неупередженого досудового розслідування, а також забезпеченню збереження цього майна. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що у разі встановлення інших фактів, їх доведеності чи спростування, у зв`язку з чим відпаде необхідність у застосуванні заходів забезпечення збереження майна, його можна буде повернути власникам в порядку ст. 174 КПК України.
Надаючи оцінку зазначеним в апеляційній скарзі доводам представника власника майна про недопустимість доказів, якими обґрунтовується клопотання про накладення арешту, суд виходить з того, що на стадії досудового розслідування визнання доказів слідчим суддею, судом недопустимими можливо лише у випадках, коли такі докази отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини. При цьому їх недопустимість обумовлена такими порушеннями, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого розслідування чи судового розгляду.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, слідчий суддя надав оцінку доводам представника власника майна щодо недопустимості ряду доказів та дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів. Доводи адвоката ОСОБА_7 не свідчать про очевидну і категоричну недопустимість доказів, якими обґрунтовано необхідність у накладенні арешту майна ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а остаточна оцінка зібраним у кримінальному провадженні доказам і, за наявності правових підстав, визнання їх недопустимими може бути здійснено під час розгляду кримінального провадження по суті.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що твердження представника ОСОБА_8 про недопустимість доказів, не підтверджуються матеріалами судового провадження. Підстав, передбачених ст.ст.87-89 КПК України щодо визнання доказів, про які зазначав представник, недопустимими під час розгляду апеляційної скарги не встановлено, тому на стадії досудового розслідування дані доводи колегія суддів вважає передчасними, а відповідні вимоги щодо визнання доказів недопустимими такими, що не підлягають задоволенню.
В апеляційній скарзі адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 містяться також інші доводи, які не мають істотного значення, адже не спростовують обґрунтованого висновку слідчого судді щодо арешту вилученого майна. Отже, вони не потребують детального аналізу з точки зору викладення мотивів рішення суду апеляційної інстанції виходячи з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява № 4909/04, § 58).
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею належним чином перевірено та оцінено доводи клопотання прокурора, які дають підстави вважати, що вилучені під час обшуку речі відповідають критеріям, визначеним у ст.ст.98, 168, 170 КПК України. Доказовість відомостей, отриманих за результатами проведення експертного дослідження мобільних телефонів, може бути встановлена лише за результатами такого дослідження, отже висновок слідчого судді про арешт майна є правильним, а рішення - обґрунтованим.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 98, 168, 170, 173, 309, 401, 404, 405, 407, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.12.2023 про арешт майна у кримінальному провадженні №52019000000000585 від 15.07.2019 залишити без змін, а апеляційну скаргу представників власників майна - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3