- Головуючий суддя (ВАКС) : Олійник О.В.
Справа № 991/10619/23
Провадження № 1-кп/991/127/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
31 січня 2024 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
їх захисників ОСОБА_9, ОСОБА_10,
ОСОБА_11, ОСОБА_12,
ОСОБА_13,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_13 про часткове скасування арешту майна, подане в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000423 від 15.08.2023, за обвинуваченням:
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця російської федерації, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 369 КК України,
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця смт Кути Косівського району Івано-Франківської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_3,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Києва, який проживає за адресою: АДРЕСА_4,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209, ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 369 КК України,
ВСТАНОВИВ:
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває вказане кримінальне провадження, у якому ухвалою від 05.12.2023 призначено відкрите підготовче судове засідання.
04.01.2024 до суду від захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_13 надійшло клопотання, у якому він просить скасувати арешт з належних обвинуваченому коштів у сумі 5 000 292,00 грн, які розміщені на рахунку номер НОМЕР_1, відкритому в АТ «ПУМБ», накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.07.2023 у справі № 991/5745/23, та надати ОСОБА_8 дозвіл здійснити переказ вказаних коштів в якості застави на рахунок Вищого антикорупційного суду.
У зв`язку із тим, що суд ухвалою від 15.01.2024 зменшив розмір визначеного для ОСОБА_8 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави до 3 000 748,00 грн, 22.01.2024 захисник ОСОБА_13 подав до суду заяву про зміну прохальної частини клопотання та просить суд скасувати арешт з належних обвинуваченому коштів у вказаній сумі та надати ОСОБА_8 дозвіл здійснити переказ цих коштів в якості застави на рахунок Вищого антикорупційного суду.
Обґрунтування клопотання
Захисник ОСОБА_13 мотивував подане клопотання тим, що на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.07.2023 у справі № 991/5745/23 з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання накладено арешт, зокрема, на кошти обвинуваченого у сумі 9 000 000,00 грн, розміщені на рахунку номер НОМЕР_1, відкритому в АТ «ПУМБ». Розгляд відповідного клопотання проведено у закритому судовому засіданні без повідомлення ОСОБА_8 .
Означені кошти не є речовими доказами, оскільки їх не було отримано кримінально-протиправним шляхом та вони не мають значення для кримінального провадження.
Наразі до обвинуваченого ОСОБА_8 застосовано запобіжних захід у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 991 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 000 748,00 грн.
З огляду на те, що все належне ОСОБА_8 майно арештовано, останній позбавлений можливості внести заставу, визначену йому як альтернативний запобіжний захід, та вийти з-під варти.
Захисник, посилаючись на ч. 11 ст. 182 КПК України, зазначив, що внесена обвинуваченим застава може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень, а тому скасування арешту із 3 000 748,00 грн, які розміщені на банківському рахунку, з метою внесення їх в якості застави самим ОСОБА_8, забезпечить збереження коштів до вирішення справи по суті.
Позиції учасників судового провадження
Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав заявлене клопотання та просив суд скасувати арешт із належних йому коштів у сумі 3 000 748,00 грн.
Захисник ОСОБА_13 додатково пояснив, що підставою, визначеною ст. 174 КПК України, для часткового скасування арешту є те, що в подальшому застосуванні цього заходу забезпечення відпала потреба.
Вважає, що суд, у разі ухвалення обвинувального вироку, зможе в порядку ч. 11 ст. 182 КПК України стягнути на виконання призначеного покарання - конфіскації майна - суму застави, внесену обвинуваченим. Відповідно вказані кошти будуть контролюватись державними органами до прийняття судом рішення за результатами розгляду справи по суті.
За таких обставин часткове скасування арешту майна надасть ОСОБА_8 змогу внести заставу, вийти з-під варти, а кримінальному провадженню не буде завдана шкода.
Прокурор ОСОБА_5 зазначив, що сторона обвинувачення загалом не заперечує щодо задоволення клопотання, однак ні Кримінальним процесуальним кодексом України, ні банківським законодавством не врегульовано порядок здійснення переказу коштів (з яких скасовано арешт), на рахунок суду в якості застави. Тому вважає, що суд, у разі ухвалення відповідного рішення, має визначити спосіб виконання ухвали, аби унеможливити втрату таких коштів або їх внесення в якості застави іншою особою, а не обвинуваченим.
Інші учасники судового провадження підтримали позицію сторони захисту ОСОБА_8 та просили суд задовольнити клопотання.
Мотиви та висновки суду
Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких зокрема віднесено арешт майна (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України).
За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з п. 2, 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення спеціальної конфіскації та конфіскації майна як виду покарання.
У випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України (ч. 4 ст. 170 КПК України).
Разом з тим у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК України).
Частиною 4 ст. 174 КПК України визначено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Тобто суд має право скасувати арешт майна лише з двох підстав, а саме у разі доведення існування обставин, які підтверджують, що арешт накладено необґрунтовано або в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
Кримінальний процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, за наявності яких суд може встановити такі підстави, однак логічне тлумачення відповідної норми свідчить, що, перевіряючи наявність першої підстави, суд повинен враховувати обставини, які існували на час накладення арешту, а наявність другої - з огляду на існуючі обставини на час розгляду клопотання про скасування арешту майна.
При цьому, відповідно до засади диспозитивності (ч. 3 ст. 26 КПК України), суд виходить тільки із тих обставин, на які посилаються учасники провадження. Саме на особу, яка звернулася із клопотанням про скасування арешту покладається обов`язок довести те, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Судом встановлено, що слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 05.07.2023 у справі № 991/5745/23 в межах кримінального провадження № 52022000000000169 від 07.07.2022 наклав арешт зокрема на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках підозрюваного ОСОБА_8, відкритих в АТ «ПУМБ», у тому числі на рахунку номер НОМЕР_1, шляхом заборони на відчуження, розпорядження та користування цими грошовими коштами, а також здійснення будь-яких видаткових операцій по рахунках та зобов`язав надати відомості про залишок грошових коштів на рахунках на запит детектива та/або прокурора, що здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні. Метою накладення арешту на майно є забезпечення спеціальної конфіскації та конфіскації майна як виду покарання.
Сторона захисту не оспорює те, що арешт на майно накладено обґрунтовано, та не надала суду доказів на спростування висновків слідчого судді.
Зі змісту листа АТ «ПУМБ» від 06.07.2023 реф. 116/8435/07БТ, адресованого детективу Національного антикорупційного бюро України, вбачається, що на підставі вказаної ухвали накладено арешт на банківські рахунки ОСОБА_8, зокрема на рахунок номер НОМЕР_1 . Залишок коштів на означеному рахунку на момент накладення арешту складає 9 000 000,00 грн.
15.08.2023 прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_14 постановою виділив з матеріалів досудового розслідування кримінального провадження № 52022000000000169 від 07.07.2022 в окреме провадження матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 369 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209, ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 369 КК України (провадження № 52023000000000423 від 15.08.2023).
Мотивуючи подане клопотання, захисник зазначає, що в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення відпала потреба, однак суд не погоджується із цим твердженням з огляду на таке.
Під час досудового розслідування ОСОБА_8 підозрювався та наразі обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209, ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 369 КК України, які зокрема передбачають додаткове покарання у виді конфіскації майна. Тому, у разі визнання ОСОБА_8 винуватим у вчиненні означених кримінальних правопорушень, суд може призначити йому покарання у виді конфіскації майна.
Разом з тим, під час розгляду відповідного клопотання детектива про арешт майна, слідчий суддя дійшов висновку, що грошові кошти, які знаходяться на рахунках ОСОБА_8, відкритих в АТ «ПУМБ», можуть підлягати спеціальній конфіскації у порядку, передбаченому Кримінальним кодексом України.
Беручи до уваги зазначене, суд вважає, що обставини, які слугували підставою для арешту майна, не відпали, продовжують існувати, а застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження є необхідним для досягнення дієвості останнього.
Доводи захисту про те, що в подальшому застосуванні арешту відпала потреба з тих підстав, що обвинувачений не має інших коштів або неарештованих активів за рахунок яких він мав би можливість внести заставу та вийти з-під варти, суперечать положенням кримінального процесуального законодавства. Кримінальний процесуальний кодекс України не пов`язує існування таких обставин із можливістю чи необхідністю скасування арешту майна. Водночас застава може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) (ч. 2 ст. 182 КПК України). Під час судового провадження сторона захисту зазначала, що матір ОСОБА_8 має намір взяти кредит під заставу нерухомого майна та внести за обвинуваченого заставу, що також було враховано під час зменшення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу ухвалою від 15.01.2024 у цій справі.
Суд сприймає критично твердження захисника про те, що, у разі ухвалення обвинувального вироку, сума застави, внесена обвинуваченим, може бути стягнута в порядку ч. 11 ст. 182 КПК України на виконання призначеного додаткового покарання - конфіскації майна.
Відповідно до положень п. 9 ч. 2 ст. 131, п. 3 ч. 1 ст. 176, ч. 1 ст. 177, ч. 1 ст. 182 КПК України застава є одним із видів запобіжних заходів (які віднесені до заходів забезпечення кримінального провадження та мають на меті забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України) та полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень (ч. 11 ст. 182 КПК України).
Кримінальний процесуальний кодекс України не надає визначення поняттю «майнові стягнення». Поряд з цим законодавство України про кримінальну відповідальність визначає, що конфіскація майна є одним із видів покарання (ст. 51 КК України), а спеціальна конфіскація являє собою інший захід кримінально-правового характеру (розділ XIV Загальної частини КК України).
Суд звертає увагу, що накладення арешту в кримінальному провадженні та застосування до особи запобіжного заходу у виді застави мають різну мету.
Скасування арешту з належних ОСОБА_8 коштів у сумі 3 000 748,00 грн та наступне їх перерахування в якості застави за обвинуваченого не зможе забезпечити досягнення мети означених заходів забезпечення та загалом не сприятиме дієвості кримінального провадження.
Так, ОСОБА_8 наразі позбавлений можливості відчужити, розпорядитись чи користуватись коштами, розміщеними на рахунку номер НОМЕР_1, відкритому в АТ «ПУМБ». Тому можлива перспектива втрати застави, яка буде внесена ОСОБА_8 за рахунок арештованих коштів, не буде тим вагомим фактором, який стимулюватиме особу виконувати покладені на неї обов`язки та не запобігатиме настанню ризиків кримінального провадження.
Також слід врахувати, що у разі припинення дії запобіжного заходу у виді застави у цьому кримінальному провадженні, остання може бути повернена обвинуваченому в порядку ч. 11 ст. 182 КПК України.
За таких обставин мета арешту майна взагалі не буде досягнута, що може завдати шкоду кримінальному провадженню.
Доводи захисника на те, що вказані грошові кошти не є речовими доказами в кримінальному провадженні, не мають значення для вирішення цього клопотання, оскільки арешт на кошти накладено з метою забезпечення спеціальної конфіскації та конфіскації майна як виду покарання, а не з метою збереження речових доказів.
Поряд з цим судом встановлено, що на стадії досудового розслідування захисник ОСОБА_13 вже звертався до слідчого судді з клопотанням про часткове скасування арешту майна, у якому посилався зокрема і на ті доводи, якими наразі обґрунтовує необхідність скасування арешту. Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду в ухвалі від 27.10.2023 у справі № 991/9458/23 надав оцінку таким доводам та відмовив у задоволенні клопотання.
Інших обставин, які б вказували на існування підстав для часткового скасування арешту майна, захисник ОСОБА_13 не навів.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_13 про часткове скасування арешту майна слід відмовити.
Керуючись ст. 170, 174, 177, 182, 372, 392 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_13 про часткове скасування арешту майна.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і окремому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3