Документ № 116784537

Дата засідання: 31/01/2024
Дата винесення рішення: 31/01/2024
Справа №: 991/271/24
Провадження №: 52017000000000799
Інстанція: ВАКС
Форма судочинства: Кримінальне

Головуючий суддя (ВАКС) : Федоров О.В.

Справа № 991/271/24

Провадження 1-кс/991/277/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

31 січня 2024 року м. Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2,

прокурора ОСОБА_3,

детектива ОСОБА_4,

захисника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 про здійснення спеціального досудового розслідування у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52017000000000799 від 17.11.2017, відносно:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Коритняни Ужгородського району Закарпатської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

12.01.2024 до Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання і на підставі протоколу передачі раніше визначеного складу суду було передане на розгляд слідчого судді ОСОБА_1 .

1.Зміст поданого клопотання

У своєму клопотанні детектив просить надати дозвіл на здійснення у кримінальному провадженні № 52017000000000799 від 17.11.2017 спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_6 .

За версією слідства, у період часу з 11.05.2016 по 13.02.2019 народний депутат України ОСОБА_7, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6 та ОСОБА_10, які діяли в інтересах ОСОБА_7 та підконтрольного йому ТОВ «СТОВ «Континент», заволоділи земельними ділянками державної власності загальною площею 323,3572 га ринковою вартістю 126 511 141 грн, що розташовані на території Ірлявської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області та знаходилися у постійному користуванні ДП «Агропромислова фірма «Леанка» (далі - ДП «Леанка»).

Детектив зазначає, що відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК від 15.05.1995 № 000718 у постійному користуванні ДП «Леанка» перебували земельні ділянки загальною площею 1167,3 га, що розташовані на території Ірлявської сільської Ради Ужгородського району Закарпатської області.

За версією слідства, ОСОБА_7 вступив у змову із директором ДП «Леанка» ОСОБА_8, який мав відмовитися від права постійного користування підприємством визначеними земельними ділянками, що розташовані на території Ірлявської сільської Ради Ужгородського району Закарпатської області, а також ОСОБА_6, ОСОБА_10, які мали здійснити дії, направлені на отримання на праві власності ТОВ «СТОВ «Континент» земельних ділянок, що перебували в користування ДП «Леанка», а також начальником ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області ОСОБА_9, яка мала видати необхідні ОСОБА_7 накази про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП «Леанка» та накази про їх подальшу передачу у власність підконтрольним ОСОБА_7 фізичним особам.

За твердженням детектива, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було достеменно відомо, що на території Ірлявської сільської ради у постійному користуванні ДП «Леанка» перебувають земельні ділянки загальною площею 1167,3 га, з яких до державного земельного кадастру було внесено відомості та присвоєно кадастрові номери 19 земельним ділянкам загальною площею 251,9972 га, а щодо земельних ділянок загальною площею 71,36 га такі відомості до Державного земельного кадастру ще не вносилися. У той же час, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про право постійного користування 19 земельними ділянка ДП «Леанка» загальною площею 251,9972 га були відсутні.

При цьому, з метою заволодіння земельними ділянками, що розташовані на території Ірлявської сільської ради та перебувають у постійному користуванні ДП «Леанка», першочергово було необхідно сформувати як об`єкти речових прав земельні ділянки загальною площею 71,36 га, зареєструвати відомості про них в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також внести відомості до вказаного реєстру про право постійного користування щодо 19 земельних ділянок ДП «Леанка» загальною площею 251,9972 га. Зазначене було виконано ОСОБА_6 у період з 26.12.2016 по 10.03.2017, який діяв від імені ОСОБА_8 .

У період часу з 19.01.2017 по 16.03.2017 директор ДП «Леанка» ОСОБА_8 підписав заяви про добровільну відмову від права постійного користування 19 земельними ділянками ДП «Леанка» загальною площею 251,9972 га, які завірив у приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_11 та передав ОСОБА_6 .

У свою чергу, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у період часу з 25.01.2017 по 16.03.2017 направили до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області підписані ОСОБА_12 заяви про добровільну відмову від права постійного користування 19 земельними ділянками загальною площею 251,9972 га.

Після цього, у період часу з 07.02.2017 по 06.04.2017 начальник Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області ОСОБА_9 видала накази та припинили право постійного користування цими земельними ділянками.

При цьому, враховуючи, що частина земельних ділянок, якими планували заволодіти, ще не сформовані як об`єкти речових прав та їм не присвоєно кадастрові номери, ОСОБА_8 уклав 12.01.2017 з ФОП ОСОБА_13 договір на розробку технічної документації із землеустрою (в кількості 7 шт.) щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), які розташовані за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, на території Ірлявської сільської ради: площею 10,1 га, площею 11,4 га, площею 15,0 га, площею 22,4 га, площею 2,96 га, площею 4,1, площею 5,4 га.

Проекти землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) було розглянуто ОСОБА_9 та видано відповідні накази про їх затвердження, а після державної реєстрації вказаних 7 земельних ділянок як об`єктів речових прав, 10.03.2017 директор ДП «Леанка» ОСОБА_8, підписав 7 заяв про добровільну відмову від права постійного користування земельними ділянками ДП «Леанка» загальною площею 71,36 га, та направив їх до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, яка видала 20.03.2017 накази та припинили право постійного користування цими земельними ділянками.

У свою чергу, ОСОБА_6, виконуючи розроблений план заволодіння земельними ділянками ДП «Леанка», у період часу з 27.01.2017 по 14.06.2017 залучив 175 громадян України, які погодилися використати своє право в інтересах ОСОБА_7, а саме отримати у власність до 2 га земель сільськогосподарського призначення, з числа тих, що перебували в постійному користуванні ДП «Леанка», і в подальшому оформити їх у власність ТОВ «СТОВ «Континент», та вмовив їх видати довіреності на його ім`я для представництва інтересів у питанні набуття права власності на будь-яку земельну ділянку, у тому числі з подальшою можливістю відчужувати набуті земельні ділянки без погодження з її власником.

Із використанням виданих на його ім`я довіреності, з 30.01.2017 по 04.01.2018 ОСОБА_6 подав до ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області 175 заяв щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Ірлявської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, та було отримано відвідні накази про надання дозволу.

У період часу з 30.01.2017 по 04.01.2018 ОСОБА_6, діючи з метою заволодіння земельними ділянками ДП «Леанка», на підставі виданих на його ім`я довіреностей забезпечив виготовлення ТОВ «Центр проектів» проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності у приватну та скерував їх для затвердження до ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області.

За результатами розгляду поданих ОСОБА_6 проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Ірлявської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, було підписано накази про затвердження 175 проектів землеустрою та передачу їх у приватну власність 175 підконтрольним співучасникам злочину осіб.

Після реєстрації права власності на земельні ділянки на заздалегідь визначених громадян, ОСОБА_6 забезпечив у період з 07.07.2017 по 13.02.2019 явку до приватного нотаріуса громадян, які відповідно до наказів Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, отримали у власність земельні ділянки, для оформлення їх подальшого продажу на користь ТОВ «СТОВ «Континент».

За даними слідства, для кожної залученої фізичної особи було відкрито розрахунковий рахунок в АТ КБ «Львів», якими ОСОБА_6 мав право розпоряджатись.

При чому, зазначені дії він виконував у координації з ОСОБА_14, який підписував договори купівлі-продажу земельних ділянок від імені ТОВ «СТОВ «Континент», а також він організував та забезпечив здійснення оплати за вказані земельні ділянки з рахунку ТОВ «СТОВ «Континент».

За вказаних обставин, на переконання сторони обвинувачення, ОСОБА_7, за попередньою змовою з ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6 та ОСОБА_10 у період часу з 11.05.2016 по 13.02.2019 заволоділи на користь ОСОБА_7, який був фактичним контролером ТОВ «СТОВ «Континент», земельними ділянками державної власності загальною площею 325,9775 га на території Ірлявської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області ринковою вартістю 123 037 845 грн.

Як вказує детектив, пред`явлена ОСОБА_6 підозра у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України повністю відповідає рівню обґрунтованої, на підтвердження чого у своєму клопотанні навів перелік доказів із зазначенням важливих для слідства обставин, які встановлені на їх підставі.

У зв`язку з цим, 25.10.2023 складено повідомлення про підозру, яке вручено ОСОБА_6 відповідно до вимог ст. 278 КПК України у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Детектив наголошує, що під час досудового розслідування встановлено наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 переховується від органів досудового розслідування та суду, оскільки йому неодноразово направлялися повістки про виклик до НАБУ для участі у проведенні слідчих та процесуальних дій, однак він жодного разу і не з`явився та про причини своєї неявки не повідомив.

З посиланням на ст. 297-1 КПК України, детектив зазначає про необхідність надання дозволу на cпеціальне досудове розслідування (in absentia) стосовно ОСОБА_6, який 04.12.2023 оголошений у міжнародний розшук.

2.Позиції сторін у судовому засіданні

У судовому засіданні детектив ОСОБА_4 клопотання підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі.

Прокурор ОСОБА_3 також підтримав заявлене клопотання та просив його задовольнити.

Захисники підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_5 заперечуючи проти задоволення клопотання, зазначив, що:

- підозра є необґрунтованою, оскільки не містить належних та допустимих доказів на підтвердження висловленої стороною обвинувачення версії подій;

- питання щодо добровільної відмови від права постійного користування земельними ділянками могло бути вирішено самостійно ДП «Агропромислова фірма «Леанка», як землекористувачем сформованих згідно з нормами статті 79-1 ЗК України земельних ділянок з урахуванням відповідних положень Статуту підприємства, що підтверджується позицією Мінагрополітики, яка висловлена у листах 12.05.2016 №37-27-1-15/6968. №37-27-1-13/6970. від 24.06.2016 №37-27-1-15/9579;

- стороною захисту отримано висновок науково-правової експертизи щодо застосування земельного законодавства, зі змісту якої встановлено, що керівник ДП не має отримувати погодження/згоду органу управління майном при добровільній відмові від права користування земельними ділянками, що також випливає із положень земельного кодексу; при наявності заяви про таку відмову орган земельних ресурсів не вправі відмовити у її прийнятті та задоволенні; подання державним комерційним підприємством заяви про відмову від права постійного користування не є тотожним відчуженню майна;

- стороною захисту отримано висновок експертизи з питань землеустрою, відповідно до якої проекти землеустрою відповідають вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, чинних станом на дати їх затвердження, а відповідно припинення права постійного користування земельними ділянками та відповідно передача їх громадянам у власність відповідає вимогам земельного законодавства;

- стороною захисту отримано висновок за результатами проведення оціночно-земельної експертизи, якою встановлено, що загальна вартість права постійного користування земельних ділянок становить 5 474 4334 грн, а їх ринкова вартість - 14 963 100 грн. Тобто адвокат наголошує на безпідставності тверджень прокурора про те, що сума збитків від кримінального правопорушення становить 123 037 845 грн;

- повідомлення про підозру ОСОБА_6 у передбаченому КПК України порядку не вручено, тому він не набув статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні;

- сторона обвинувачення була обізнана, що ОСОБА_6 проживає за кордоном (9816 153 st NW Edmonton, Alberta, Canada) та не має зареєстрованого та фактичного місця проживання в Україні, проте в порушення вимог КПК України не здійснювала його виклик та не направляла повідомлення про підозру у спосіб визначений ч. 7 ст. 135 КПК України шляхом використання інструментів міжнародного співробітництва;

- саме лише винесення постанови про оголошення особи в міжнародний розшук без її належного виконання Департаментом міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України не доводить факту перебування підозрюваного в міжнародному розшуку;

- стороною обвинувачення не доведений факт скерування до Інтерполу постанови про оголошення ОСОБА_6 у міжнародний розшук;

- ОСОБА_6 виїхав з України з метою забезпечення безпечних умов життя для себе та своєї родини та наразі проживає у Канаді, що підтверджується довідкою про взяття останнього на консульський облік, що свідчить про те, що він не має наміру приховувати своє місце перебування за межами України.

3.Оцінка та мотиви слідчого судді

Особливості спеціального досудового врегульовано главою 24-1 КПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 297-1 КПК України, спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених, зокрема частинами другою - п`ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем) КК України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 297-4 КПК України, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування, якщо прокурор, слідчий не доведе, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук. Під час вирішення питання про здійснення спеціального досудового розслідування слідчий суддя зобов`язаний врахувати наявність достатніх доказів для підозри особи щодо якої подано клопотання у вчиненні кримінального правопорушення.

З огляду на зазначені положення закону, слідчому судді під час розгляду клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування необхідно встановити:

1)чи набула особа статусу підозрюваної у цьому кримінальному провадженні;

2) чи передбачає КПК України здійснення спеціального досудового розслідування щодо злочину, який розслідується в межах кримінального провадження, в якому подане клопотання;

3) чи наявні достатні докази для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення;

4) чи переховується підозрювана особа від органів досудового розслідування та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або чи оголошена підозрювана у міжнародний розшук.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення учасників, слідчий суддя, надаючи відповіді на вказані питання, приходить до таких висновків.

3.1.Щодо набуття статусу підозрюваного

Питання про здійснення спеціального досудового розслідування може вирішуватися виключно до підозрюваного.

За змістом ч. 1 ст. 42 КПК України, статус підозрюваної має, зокрема, особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК для вручення повідомлень.

Згідно з ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається у день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Тобто, стаття 278 КПК України покладає на слідчого/прокурора обов`язок вручити підозрюваному в кримінальному провадження письмове повідомлення про підозру в день його складення слідчим/прокурором, однак, якщо це неможливо зробити, повідомлення про підозру вручається у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень у кримінальному провадженні (ст. 111 КПК України), тобто, - у порядку здійснення виклику в кримінальному провадженні (ст. 135 КПК України) - шляхом вручення підозрюваному повідомлення про підозру, надіслання його поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення повідомлення про підозру по телефону або телеграмою, а у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повідомлення про підозру для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

Слідчий суддя встановив, що повідомлення про підозру ОСОБА_6 25.10.2023 складено старшим детективом Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 та погоджено прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3, а тому, за загальним правилом, воно мало бути особисто вручене останньому у вказаний день.

Однак, у вказаний день письмове повідомлення про підозру вручити особисто ОСОБА_6 видалось неможливим, оскільки, як вбачається з протоколу вручення повідомлення про підозру від 25.10.2023 детективами НАБУ здійснено виїзд за адресою АДРЕСА_1 (відповідно до відомостей Державної міграційної служби України вказана адреса є місцем реєстрації ОСОБА_6 ) та встановлено, що він за цією адресою не проживає.

У цей же день був здійснений виїзд за адресою останнього відомого місця проживання ОСОБА_6 - АДРЕСА_2, проте ані ОСОБА_6, ані членів його родини за вказаною адресою не було.

Після цього, письмове повідомлення про підозру, 25.10.2023 було скероване способами, передбаченими ст. 135 КПК України, зокрема:

- шляхом його направлення за допомогою засобів поштового зв`язку за останнім відомим місцем проживання ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_2 ;

- шляхом його направлення за допомогою електронної пошти на електронні поштові скриньки, які, за отриманою в ході слідства інформацією, перебувають у користуванні ОСОБА_6, « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та « ІНФОРМАЦІЯ_3 »;

- шляхом його направлення за допомогою мобільних месенджерів Whatsapp та Telegram на телефонний номер НОМЕР_1 яким, за отриманою в ході слідства інформацією, користувався ОСОБА_6 .

При цьому, 10.01.2024 аналогічними способами ОСОБА_6 направлено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри.

Вказане дає підстави для висновку, що орган досудового розслідування вжив усіх можливих заходів для вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, отже, за змістом ч. 1 ст. 42 КПК України, ОСОБА_6 набув процесуального статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, а тому наявні правові підстави для вирішення питання щодо здійснення спеціального досудового розслідування.

З системного аналізу положень ч. 1 ст. 42 та ст. 135 КПК України, можна зробити висновок, що дотримання прав особи при врученні їй складеного щодо неї повідомлення про підозру, у разі тимчасової відсутності такої особи за місцем її проживання, полягає не у фактичному врученні такого повідомлення (процесуального документа), а у вжитті органом досудового розслідування усіх можливих заходів для того, щоб така особа могла дізнатися про факт складання такого повідомлення про підозру щодо неї та суть викладених у ньому обставин з усіх доступних для неї джерел.

Оскільки, у матеріалах справи відсутні відомості про конкретну адресу місця проживання / перебування ОСОБА_6 за кордоном, то факт його виїзду за межі України за відсутності інформації про інше зареєстроване місце проживання не спростовує того, що ОСОБА_6 вважається тимчасово відсутнім за зареєстрованим місцем проживання на території України.

З огляду на це, слідчий суддя відхиляє доводи сторони захисту, що повідомлення про підозру ОСОБА_6 мало бути направлене органом досудового розслідування за правилами ч. 7 ст. 135 КПК України, тобто з використанням інструментів міжнародного співробітництва, оскільки ОСОБА_6, станом на час складання повідомлення про підозру, проживав в Канаді, про що сторону обвинувачення 25.10.2023 повідомив захисник останнього - адвокат ОСОБА_5 . Так, з наданих стороною захисту документів, не вбачається, що сторона обвинувачення, станом на 25.10.2023, була достеменно обізнана про те, що ОСОБА_6 у встановленому законодавством України порядку змінив своє місце проживання та зареєструвався за певною адресою у Канаді, за якою могло бути скеровано письмове повідомлення про підозру.

Так, з інформації наданої Державною міграційною службою України вбачається, що ОСОБА_6 з питань оформлення документів для виїзду за кордон на постійне проживання в установленому законодавством порядку до територіальних підрозділів ДМС України не звертався, відповідно рішень про оформлення або відмову в оформленні документів для виїзду за кордон на постійне проживання не приймалося.

Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_6 дійсно виїхав за межі України і перебуває за кордоном, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами. Водночас, з інформації отриманої від МЗС України вбачається, що ОСОБА_6 на консульському обліку в Генеральному консульстві України в Едмонтоні (Канада) перебуває з 19.01.2024, тобто станом на дату складання повідомлення про підозру (25.10.2023) та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри (10.01.2024) у сторона обвинувачення не володіла офіційно підтвердженою інформацією щодо точного місцезнаходження ОСОБА_6 за кордоном, що свідчить про обґрунтованість застосування детективом процедури вручення повідомлення про підозру ОСОБА_6 у спосіб, передбачений ч. 2 ст. 135 КПК України.

3.2.Щодо наявних та достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого може здійснюватися спеціального досудове розслідування

Згідно з наданих детективом матеріалів, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000799 від 17.11.2017, здійснюється, зокрема за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209КК України.

У відповідності до положень абз. 1 ч. 2 ст. 297-1 КПК України спеціальне досудове провадження може здійснюватися, зокрема, щодо злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем) та ст. 209КК України.

Слідчий суддя відзначає, що при вирішенні питання про здійснення спеціального досудового розслідування необхідно встановити наявність достатніх доказів для підозри. Однак, кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття та критеріїв для достатності таких доказів, а тому слідчий суддя вважає за необхідне керуватися стандартом «обґрунтована підозра».

Так, з усталеної практики ЄСПЛ вбачається, що існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які змогли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як і ті, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).

Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна ґрунтуватись на об`єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів.

Таким чином, слідчому судді необхідно з`ясувати, чи є підстави обґрунтовано вважати, що ОСОБА_6 міг вчинити інкримінований йому злочин. При цьому, остаточна оцінка та кваліфікація конкретних діянь здійснюється судом під час розгляду справи по суті.

Як вбачається з клопотання та доданих до нього матеріалів, у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, тобто пособництві у заволодінні чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

Зі змісту клопотання та пояснень прокурора вбачається, що у цьому кримінальному провадженні розслідуються обставини заволодіння земельними ділянками державної власності, які відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК від 15.05.1995 № 000718 знаходилися на праві постійного права користування ДП «Леанка».

Так, зокрема, слідством встановлено, що народний депутат України ОСОБА_7, за попередньою змовою з керівником ДП «Леанка» ОСОБА_8, начальником Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області ОСОБА_9, директором СТОВ «Континент» ОСОБА_10 та ОСОБА_6, всупереч положенням чинного законодавства, спільно вчинили дії, спрямовані на припинення права постійного користування земельними ділянками ДП «Леанка» та наступну безоплатну передачу їх у приватну власність заздалегідь визначеним фізичним особам, які згодом передали свої права на землю у власність ТОВ «СТОВ «Континент».

Висунута версія слідства передбачає вчинення злочину поетапно, на яких кожен із співучасників мав виконати обсяг необхідних дій.

Так, за версією слідства, перший етап злочинної діяльності полягав в тому, що ОСОБА_8, будучи керівником ДП «Леанка», відмовився від права постійного користування земельними ділянками, розташованими території Ірлявської сільської Ради Ужгородського району Закарпатської області. При цьому, вказаній відмові передувало вчинення ще ряду необхідних дій, зокрема отримання кадастрових номерів земельних ділянок, їх сформування як об`єктів речових прав загальною площею, реєстрація відомостей про них в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також внесення відомостей до вказаного реєстру про право постійного користування такими земельними ділянками ДП «Леанка». В подальшому, підписані директором ДП «Леанка» ОСОБА_8 заяви про добровільну відмову від права постійного користування земельними ділянками ДП «Леанка» були передані до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, після чого ОСОБА_9, будучи начальником вказаного Головного управління, видала накази про припинення права постійного користування цими земельними ділянками.

При цьому, з отриманих у ході здійснення досудового розслідування матеріалів, а саме протоколів огляду листування та матеріалів негласних слідчих дій, вбачається, що вказані дії здійснювалися ОСОБА_8 під контролем та з відома інших осіб, зокрема і ОСОБА_7

Наступний етап передбачав передачу у власність заздалегідь підшуканим особам земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею до 2 га, з числа тих, що перебували в постійному користуванні ДП «Леанка». Відповідальним за пошук осіб, які б погодилися отримати у власність такі земельні ділянки та в подальшому відчужити їх на користь підконтрольного ОСОБА_7 приватного підприємства, був ОСОБА_6, який залучив 175 осіб та отримав від них нотаріальні довіреності на представництво їх інтересів у питанні набуття права власності на будь-яку земельну ділянку, у тому числі з подальшою можливістю відчужувати набуті земельні ділянки без погодження з її власником.

Після чого, ОСОБА_6, використовуючи видані на його ім`я довіреності, подав до ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області 175 заяв щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Ірлявської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, за результатами розгляду яких начальник ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області ОСОБА_9 видала накази про надання дозволу на розроблення відповідних проектів землеустрою.

У подальшому, ОСОБА_6 забезпечив виготовлення ТОВ «Центр проектів» проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності у приватну, які потім були затвердженні ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області.

Кінцевий етап передбачав реєстрацію права власності на земельні ділянки на вказаних осіб, для оформлення їх подальшого продажу на користь ТОВ «СТОВ «Континент» від імені якого діяв ОСОБА_10 . Так, ОСОБА_6, використовуючи видані на його ім`я довіреності на представлення інтересів таких осіб, від їх імені підписував договори на підставі яких і було здійснено відчуження земельних ділянок на користь ТОВ «СТОВ «Континент».

За версією слідства, за вказаних обставин ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6 та ОСОБА_10 заволоділи на користь ТОВ «СТОВ «Континент», фактичним контролером якого є ОСОБА_7, земельними ділянками державної власності загальною площею 325,9775 га на території Ірлявської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області ринковою вартістю 123 037 845 грн.

Таким чином із долучених до клопотання матеріалів вбачається, що дії ОСОБА_6 уможливили реалізацію злочинного умислу щодо припинення права постійного користування земельними ділянками ДП «Леанка» та їх безоплатну передачу у приватну власність наперед визначених фізичних осіб із подальшим їх відчуженням на користь ТОВ «СТОВ «Континент».

Вказані дії ОСОБА_6 кваліфіковані стороною обвинувачення за ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України. При цьому, описані вище дії зазначених осіб, їх взаємоузгодженість та взаємозалежність, характер та послідовність дій, створюють у слідчого судді переконання у тому, що такі особи ймовірно діяли у співучасті, мали спільний умисел, певний рівень підпорядкованості, розподіл передбачених для вчинення дій та їх вчинення, а ОСОБА_6 виконував імовірно роль пособника.

Слідчий суддя вважає, що викладені вище обставини на даному етапі досудового розслідування з розумною достатністю та вірогідністю пов`язують підозрюваного з вчиненим кримінальним правопорушенням, оскільки для стороннього спостерігача прослідковувався б зв`язок між описаними діями підозрюваного та ознаками інкримінованого йому складу злочину.

При цьому, відповідні обставини, які враховані при оцінці обґрунтованості повідомленої ОСОБА_6 підозри, встановлені слідчим суддею на підставі досліджених в ході судового засідання копій документів:

- протокол огляду від 08.02.2023 в якому міститься листування щодо придбання ТОВ «СТОВ «Континент», дій щодо внесення змін до складу засновників, плани та дії щодо заволодіння земельними ділянками ДП «Агропромислова фірма «Леанка»;

- протоколи огляду від 14-15.09.2023, 13.09.2023 в якому зафіксовано спілкування в месенджерах між ОСОБА_7 та ОСОБА_6, ОСОБА_15 щодо заволодіння земельними ділянками ДП «Леанка» за період з 26.05.2017 по 07.05.2018;

- висновок експертів за результатами проведення судової оціночно-земельної експертизи від 06.07.2020 № 12794/19-41/13540-14106/20-41;

- протоколу огляду від 11.09.2023 в якому зафіксовані факти спілкування ОСОБА_7 з директором ДП «Агропромислова фірма «Леанка» ОСОБА_8, начальником ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області ОСОБА_9, співробітниками та керівниками Мінагрополітики;

- протокол огляду від 03.03.2023, який містить докази зацікавленості ОСОБА_7 в отриманні земельних ділянок;

- протокол огляду від 07-09.08.2018 року, який містить докази спілкування директора ДП «Агропромислова фірма «Леанка» ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_9 з приводу заволодіння землями ДП «Леанка»;

- листи про припинення права постійного користування 26-ма земельними ділянками за підписом директора ДП «Агропромислова фірма «Леанка» ОСОБА_8, нотаріально посвідчені заяви про відмову від права постійного користування 26-ма земельними ділянками за підписом директора ДП «Агропромислова фірма «Леанка» ОСОБА_8, накази ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області про припинення права постійного користування 26-ма земельними ділянками за підписом начальника ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області ОСОБА_9 ;

- показання свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 від 14.10.2023, відповідно до яких підтверджується їх залучення до отримання земельних ділянок за грошову винагороду або використання їх документів, та факт не отримання ними грошових коштів при продажі земельних ділянок;

- висновок експертів за результатами проведення судової земельно - технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 10.04.2019 №18493/18-41/7635-7701/19-41;

- документи, щодо набуття на праві власності гр. ОСОБА_20 земельної ділянки з земель, що попередньо були у користуванні ДП «Леанка», та її продажу ТОВ «СТОВ «Континент»;

- лист від 26.12.2016 № 246а-02/27 від сільського голови с. Ірлява ОСОБА_21 на адресу директора ДП «Леанка» ОСОБА_8 щодо можливості відмови від права постійного користування земельними ділянками;

- іншими матеріалами кримінального провадження.

Оцінивши вказані докази в їх сукупності з доводами клопотання та учасників судового засідання, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій підозрюваного, виходячи з наданих матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України за викладених у клопотанні обставин.

Доводи сторони захисту про необґрунтованість підозри слідчий суддя вважає непереконливими, оскільки вони не спростовують висновку про можливу причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованих йому злочинів. Необхідно зазначити, що на стадії досудового розслідування слідчий суддя на підставі оцінки сукупності досліджених доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Обставини вчинення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами отриманими у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

3.3.Щодо оголошення підозрюваного у міжнародний розшук

За змістом та законодавчою конструкцією ч. 1 ст. 297-1 КПК України, спеціальне досудове розслідування може здійснюватися за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) переховування особи на тимчасово окупованій території України з метою ухилення від кримінальної відповідальності; 2) переховування особи на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором з метою ухилення від кримінальної відповідальності; 3) оголошення особи у міжнародний розшук.

У поданому клопотанні та у судовому засіданні детектив зазначає, що підставою для здійснення відносно ОСОБА_6 спеціального досудового розслідування є оголошення останнього у міжнародний розшук.

Чинний КПК України у жодній нормі не розкриває поняття «міжнародний розшук» та не визначає момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук. Водночас, згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного.

За правилами ч. 2 ст. 281 КПК України, про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Таким чином, для того, щоб підозрюваний вважався у розумінні ч. 2 ст. 281 КПК України оголошеним у розшук має бути наявна постанова про оголошення особи в розшук.

Вищевикладене свідчить про те, що момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у розшук, відповідає часу винесення постанови про оголошення особи у розшук, а доказом, яким сторона обвинувачення має доводити перед слідчим суддею факт того, що підозрюваний оголошений у розшук є наявність у матеріалах клопотання процесуального рішення про оголошення особи в розшук, оформленого постановою.

Як вбачається із матеріалів клопотання, ОСОБА_6, у відповідності до вимог ст. ст. 133, 135 КПК України, неодноразово викликався до органу досудового розслідування для проведення за його участю слідчих та процесуальних дій.

Так, 25.10.2023 засобами поштового зв`язку на адресу місця проживання ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 ) направлено повістку про виклик до НАБУ на 03.11.2023. Цього ж дня, ОСОБА_6 на мобільний номер телефону (у месенджерах Telegram та WhatsApp) та поштові скриньки « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та « ІНФОРМАЦІЯ_3 » надіслано повістки про виклик до НАБУ на 30.11.2023 та 01.11.2023. З наданих матеріалів вбачається, що ОСОБА_6 отримував відповідні повістки, про що свідчать відмітки про прочитання у месенджері WhatsApp. Однак, на вказані виклики до органу досудового розслідування ОСОБА_6 не прибув і поважність причин своєї неявки не повідомив.

Слідчим суддею встановлено, що постановою старшого детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 від 04.12.2023 підозрюваного ОСОБА_6 оголошено у міжнародний розшук. Підставами для оголошення міжнародного розшуку стало те, що органу досудового розслідування невідоме місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_6, його неявка без поважних причин на виклик детектива та наявність достатніх підстав вважати, що він перебуває за межами України. Так, відповідно до інформації, яка міститься в Інтегрованій міжвідомчій автоматизованій системі обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «АРКАН», а також відомостей Державної прикордонної служби України ОСОБА_6 14.01.2023 перетнув державний кордон України з Угорщиною у пункті перетину Чоп (Тиса) та відтоді не повертався.

При цьому, із відомостей, отриманих органом досудового розслідування, встановлено, що ОСОБА_6 був віднесений до переліку водіїв, яким надається дозвіл на виїзд за межі України, що здійснюють автомобільні перевезення, затвердженого розпорядженням Закарпатської ОДА (ОВА) від 04.01.2023 (виїзд було дозволено на строк до 04.02.2023).

Після оголошення ОСОБА_6 у міжнародний розшук, детективом повторно вчинено комплекс дій спрямованих на здійснення його виклику. Зокрема, 12.12.2023 засобами поштового зв`язку на останню відому адресу місця проживання ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 ) направлено повістки про виклик підозрюваного до НАБУ на 14.12.2023 та 15.12.2023. Також зазначені повістки були направлені за допомогою месенджерів Telegram та WhatsApp на акаунти, зареєстровані за телефонним номером НОМЕР_1, що перебуває у користуванні ОСОБА_6 та електронні поштові скриньки « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та « ІНФОРМАЦІЯ_3 », однак, на вказані виклики до органу досудового розслідування ОСОБА_6 не прибув і поважність причин своєї неявки не повідомив.

Встановлені обставини, на думку слідчого судді, спростовують доводи захисника щодо ненадання стороною обвинувачення доказів на підтвердження перебування ОСОБА_6 у міжнародному розшуку, оскільки в розумінні вимог ст. 281 та ч. 2 ст. 297-2 КПК України постанова про оголошення особи в міжнародний розшук є єдиним доказом існування юридичного факту оголошення такої особи в міжнародний розшук. Водночас, скерування даної постанови до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України є одним із можливих шляхів організації міжнародного розшуку, тобто є лише засобом здійснення такого розшуку, що узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 281 КПК України.

Отже, враховуючи, що кримінальний процесуальний закон передбачає спеціальне досудове розслідування щодо кримінальних правопорушень, які розслідується у межах кримінального провадження № 52017000000000799 від 17.11.2017, ОСОБА_6 набув процесуального статусу підозрюваного у вказаному кримінальному провадженні, наявні достатні докази для підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_6 оголошений у міжнародний розшук, зважаючи, що стороною обвинувачення обґрунтовано клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування щодо підозрюваного саме фактом перебування останнього в такому розшуку, слідчий суддя доходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання, оскільки стороною обвинувачення належним чином доведено всі обставини, які обумовлюють застосування спеціального досудового розслідування відносно ОСОБА_6 у цьому кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 131-132, 176-179, 193, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

1.Клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 про здійснення спеціального досудового розслідування у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52017000000000799 від 17.11.2017, - задовольнити.

2.Надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000799 від 17.11.2017 відносно ОСОБА_6, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч.5 ст. 191 КК України.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1