- Головуючий суддя (ВАКС): Воронько В.Д.
Справа № 991/956/24
Провадження 1-кс/991/967/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2024 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, прокурора ОСОБА_3, підозрюваного ОСОБА_4 та його захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про продовження строку обов`язків, покладених на
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.240 КК України (в редакції Закону №1708-VI від 05.11.2009), ч.2 ст.28 ч.2 ст.364, ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 КК України у кримінальному провадженні №12016220000000460 від 25.04.2016,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання, у якому прокурор ОСОБА_3 просить слідчого суддю продовжити на два місяці строк дії обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, покладених на підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду, детективів Національного антикорупційного бюро України, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора; завчасно повідомляти детективів Національного антикорупційного бюро України або прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у кримінальному провадженні №12016220000000460 від 25.04.2016 про кожен виїзд із м.Києва; повідомляти детективу Національного антикорупційного бюро України, прокурору Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у цьому кримінальному провадженні про зміну місця свого проживання; утримуватись від спілкування із ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, а також ОСОБА_12, ОСОБА_13 ; здати на зберігання до Державної міграційної служби України всі свої паспорти для виїзду за кордон та всі інші документи, що дають право на виїзд з України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав подане клопотання та просив задовольнити із викладених у ньому підстав.
Захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_6, позицію яких підтримав підозрюваний ОСОБА_4, у судовому засіданні наголосили на відсутності заявлених прокурором ризиків, передбачених ст.177 КПК України, на що також вказує стадія досудового розслідування кримінального провадження, яке наразі завершено. Крім того, звернули увагу на відсутності підстав стверджувати про невиконання чи неналежне виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків. Вцілому зазначили, що сторона захисту не заперечує проти продовження строку дії обов`язків.
Захисник ОСОБА_14 у письмових запереченнях просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора за його необґрунтованістю, з огляду на наявність об`єктивних сумнівів в обґрунтованості пред`явленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.240 та ч.2 ст.364 КК України, та відсутності ризиків, про які заявляє прокурор.
Заслухавши думки учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4, з доданими до нього документами, слідчий суддя зазначає наступне.
Відповідно до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 ст.177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч.ч.5, 7 ст.194 КПК України обов`язки покладаються на підозрюваного у випадку, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри, ризиків кримінального провадження та неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу. Обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Відповідно до ч.4 ст.199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії обов`язків згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Тобто, вирішуючи питання про продовження строку дії обов`язків, слідчий суддя керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів.
Частиною 1 ст.194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У відповідності до змісту ч.3 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Тобто, при вирішенні питання про продовження строку обов`язків, покладених на підозрюваного, слідчий суддя, керуючись загальними приписам, які регулюють застосування запобіжного заходу, з урахуванням додаткових відомостей, має дослідити наступне: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження дії запобіжного заходу чи покладених обов`язків; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; 4) обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу.
Із матеріалів клопотання вбачається, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016220000000460 від 25.04.2016, за підозрою ОСОБА_4, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 240 КК України (в редакції Закону № 1708-VI від 05.11.2009), ч.2 ст.28 ч.2 ст.364, ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 КК України.
За версією органу досудового розслідування, у листопаді 2015 року виконуючий обов`язки генерального директора державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», (далі - ДП), ОСОБА_4 залучив працівників ДП з використанням обладнання, що перебувало у користуванні ДП, за відсутності документів, які надають право на видобування корисних копалин, до самовільного користування надрами, у результаті чого незаконно видобуто, тобто вилучено з надр у межах шахтного поля ТОВ «Краснолиманське» корисну копалину загальнодержавного значення - кам`яне вугілля загальною кількістю 112 512 т. Після цього, у результаті зловживання ОСОБА_4 службовим становищем вугілля було реалізовано, у порушення положень наказу Міненерговугілля від 11.03.2014 № 237, Статуту ДП, ст.ст. 203, 228 Цивільного кодексу України на підставі договору поставки на користь ТОВ «Дантрейд ЛТД». У свою чергу, ТОВ «Дантрейд ЛТД» поставило зазначене вугілля на користь ПАТ «Центренерго» за ринковими цінами. Фактично вугілля відразу поставлялось з ДП на теплові електростанції ПАТ «Центренерго». У результаті зазначених дій від незаконного видобування корисних копалин загальнодержавного значення спричинено шкоду державі в розмірі 210 856 488,96 грн та від зловживання службовим становищем заподіяно матеріальних збитків інтересам ДП у розмірах 22 593 941,19 грн та 336 218 929,11 грн.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.240 КК України (в редакції Закону № 1708-VI від 05.11.2009), тобто у порушенні правил використання надр, а саме незаконному видобуванні корисних копалин загальнодержавного значення та ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 КК України (2 епізоди), тобто у зловживанні службовим становищем, а саме умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої юридичної особи використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам юридичної особи, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
25.05.2023 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 240 КК України (в редакції Закону № 1708-VI від 05.11.2009), ч.2 ст.364 КК України (2 епізоди).
10.08.2023 ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри із ч.2 ст.364, ч.2 ст.240 КК України (в редакції Закону № 1708-VI від 05.11.2009) на ч.2 ст.28 ч.2 ст. 364, ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 КК України (в редакції Закону № 1708-VI від 05.11.2009).
При цьому правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.
Слід враховувати, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, тому суд лише на підставі розумної та об`єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходу забезпечення кримінального провадження.
Слідчий суддя вбачає, що повідомлена ОСОБА_4 підозра станом на час розгляду цього клопотання повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», яка відображена у п. 175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», зокрема термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрювану особу з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року). Тобто стандарт «обґрунтована підозра», який використовується на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу, є значно нижчим, аніж на стадії вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення після отримання обвинувального акта.
Згідно з доводами, викладеними у клопотанні та документами, наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри підтверджується зібраними у ході досудового розслідування та долученими до матеріалів клопотання доказами.
Дослідивши надані стороною обвинувачення докази, слідчий суддя приходить до переконання, що вони є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою, оскільки наведені стороною обвинувачення докази з розумною достатністю та вірогідністю пов`язують підозрюваного ОСОБА_4 з кримінальними правопорушеннями на даному етапі досудового розслідування.
Отже повідомлена ОСОБА_4 підозра ґрунтується на зібраних в ході досудового розслідування та досліджених доказах, тож слідчий суддя вважає підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.240 КК України (в редакції Закону №1708-VI від 05.11.2009), ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 КК України (2 епізоди) обґрунтованою, докази можливої причетності ОСОБА_4 до вчинення вищезазначених кримінальних правопорушень достатніми.
07.06.2023 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та одночасно визначено запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 5 000 000,00 грн, за умови внесення застави покладено на підозрюваного, зазначені в ухвалі обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
01.08.2023 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду продовжено ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та одночасно визначено підозрюваному запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 1120 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 006 080,00 грн та за умови внесення застави покладено на підозрюваного, зазначені в ухвалі обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
22.08.2023 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду (справа №991/7302/23) продовжено ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено підозрюваному запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 342 000,00 грн, за умови внесення застави покладено на підозрюваного, зазначені в ухвалі обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
25.08.2023 на виконання ухвали слідчого судді від 22.08.2023 у справі №991/7302/23 дружиною ОСОБА_4 - ОСОБА_15 внесено 1 342 000 грн як заставу за ОСОБА_4 . За наведеного, відповідно до абз.3 ч.4 ст.202 КПК України останній вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, з одночасним покладенням обов`язків, зазначених в ухвалі слідчого судді від 22.08.2023.
18.10.2023 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду продовжено на два місяці строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4, на підставі ч.5 ст.194 КПК України, визначено термін дії обов`язків до 18.12.2023 включно.
12.12.2023 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду продовжено на два місяці строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4, на підставі ч.5 ст.194 КПК України, визначено термін дії обов`язків до 12.02.2024 включно.
Оскільки строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_4, закінчується, вказане стало підставою для звернення сторони обвинувачення до слідчого судді з клопотанням про продовження строку дії таких обов`язків.
Водночас прокурор зазначає, що на виконання доручення від 14.08.2023 у вищевказаному кримінальному провадженні детективами Національного бюро виконуються вимоги ст.290 КПК України щодо надання доступу до матеріалів досудового розслідування, наразі триває ознайомлення сторони захисту із зібраними під час досудового розслідування доказами.
Крім того, 06.12.2023 підозрюваному ОСОБА_4 та його захисникам відкрито додаткові матеріали досудового розслідування, отримані стороною обвинувачення після повідомлення про завершення досудового розслідування.
Вказане підтвердила і сторона захисту в ході судового розгляду, зазначивши, що захист здійснює ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
Таким чином, слідчим суддею встановлено, що у кримінальному провадженні для неухильного виконання вимог ст.2 КПК України, необхідно виконати приписи ст.290 КПК України, а також, як зауважив прокурор, ознайомитись із матеріалами сторони захисту, скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, які також необхідно вручити підозрюваному та його захисникам.
Виконання зазначених дій необхідне для забезпечення прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожен, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
У відповідності до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 ст.177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При цьому, як стверджує прокурор у клопотанні, встановлені під час досудового розслідування ризики, передбачені п.п.1-3 ч.1 ст.177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати, тим самим виправдовуючи застосування до підозрюваного запобіжного заходу та покладення на нього відповідних обов`язків.
Водночас слідчий суддя зауважує, що існування ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення не було доведене в ході судових розглядів попередніх клопотань про продовження строку дії покладених на ОСОБА_4 обов`язків, за результатами яких постановлено ухвали від 18.10.2023 та 12.12.2023, якими констатовано, що досудове розслідування завершено та триває стадія ознайомлення сторони захисту із зібраними органом досудового розслідування доказами, що виключає ймовірність настання ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. При цьому, прокурором ОСОБА_3 в судовому засіданні не наведено обставин, які б свідчили про актуальність вказаного ризику, станом на дату розгляду цього клопотання.
Враховуючи зазначене, слідчий суддя, перевіряє наявність ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, які обґрунтовує прокурор, та приходить до наступних висновків.
Ризик переховування від органів досудового розслідування та суду обумовлюється серед іншого можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.
Злочини, у вчиненні яких обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4, передбачають покарання у тому числі, у виді позбавлення волі. Зокрема ч.2 ст.364 КК України - на строк від трьох до шести років, що згідно з класифікацією кримінальних правопорушень, передбачених ст.12 КК України, є тяжким злочином. Крім того, кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.364 КК України, у відповідності до примітки до ст.45 КК України віднесене до корупційних злочинів, за вчинення яких відповідно до ч.1 ст.75 КК України виключено можливість застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням, а так само, згідно з ч.1 ст.69 КК України, виключено можливість призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнова проти росії» (Smirnova v. russia №71362/01 від 21.07.2003), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.
Поряд з цим, не може залишатися поза увагою слідчого судді можливість легального перетину кордону підозрюваним ОСОБА_4, з огляду на його вік. Також не відкидається з огляду на умови, які існують в Україні, можливість нелегального перетину підозрюваним кордону, адже у держави наразі з об`єктивних причин відсутні можливості належним чином контролювати державний кордон у місцях ведення активних бойових дій.
Належна процесуальна поведінка ОСОБА_4 після повідомлення про підозру до застосування запобіжного заходу, на яку посилається сторона захисту на спростування ризику переховування, не гарантує відсутність наміру переховування в майбутньому.
Таким чином, наведені вище обставини в сукупності дають достатні підстави вважати про наявність ризику втечі підозрюваного ОСОБА_4 з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду.
При оцінці наявності ризику незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні. Так, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Водночас суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Таким чином, слідчий суддя прийшов до висновку, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, та дослідження їх судом, а відповідний незаконний вплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на підозрюваного як на особу, що вчинила злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються підозрюваному та не мають безпосереднього зв`язку із його особою (наприклад, показання понятих, які брали участь у слідчих діях).
Також слідчий суддя враховує, що деякі зі свідків є колишніми підлеглими ОСОБА_4, а тому, враховуючи імовірний вплив на них, вони можуть змінити свої показання під час судового розгляду кримінального провадження, коли будуть допитуватись безпосередньо судом. За таких умов, слідчий суддя доходить висновку про достатню ймовірність ризику впливу ОСОБА_4 на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Водночас імовірний вплив ОСОБА_4 на експертів та спеціалістів у цьому кримінальному провадженні, на переконання слідчого судді, прокурором не доведено.
З урахуванням сукупності вищенаведених обставин, слідчий суддя вважає підтвердженими продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ст.177 КПК України, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та суду та незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.
З огляду на доведення прокурором наявності обґрунтованої підозри та продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, неможливість виконати вимоги ст.290 КПК України, скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування до спливу строку дії встановлених обов`язків, слідчий суддя, з урахуванням характеру та обставин справи, особи підозрюваного, дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_4 . Їх продовження має найменший вплив на реалізацію прав і свобод підозрюваного, а такі обов`язки на цій стадії кримінального провадження є необхідними і достатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного. Отже, вказане втручання є розумним і співмірним для цілей цього кримінального провадження.
Таким чином, слідчий суддя вважає доведеною необхідність продовження підозрюваному ОСОБА_4 строком на два місяці обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду, детективів Національного антикорупційного бюро України, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора; завчасно повідомляти детективів Національного антикорупційного бюро України або прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у кримінальному провадженні №12016220000000460 від 25.04.2016 про кожен виїзд із м.Києва; повідомляти детективу Національного антикорупційного бюро України, прокурору Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у цьому кримінальному провадженні про зміну місця свого проживання; утримуватись від спілкування із ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, а також ОСОБА_12, ОСОБА_13 ; здати на зберігання до Державної міграційної служби України всі свої паспорти для виїзду за кордон та всі інші документи, що дають право на виїзд з України.
З огляду на викладене, клопотання прокурора підлягає задоволенню.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 9, 176-179, 194, 199, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі ч.5 ст.194 КПК України, у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до суду, детективів Національного антикорупційного бюро України, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора;
- завчасно повідомляти детективів Національного антикорупційного бюро України або прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у кримінальному провадженні №12016220000000460 від 25.04.2016 про кожен виїзд із м.Києва;
- повідомляти детективу Національного антикорупційного бюро України, прокурору Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у цьому кримінальному провадженні про зміну місця свого проживання;
- утримуватись від спілкування із ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, а також ОСОБА_12, ОСОБА_13 ;
- здати на зберігання до Державної міграційної служби України всі свої паспорти для виїзду за кордон та всі інші документи, що дають право на виїзд з України.
Визначити термін дії обов`язків, покладених судом на підозрюваного ОСОБА_4 до 06.04.2024 включно.
Контроль за виконанням покладених на підозрюваного обов`язків покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №12016220000000460 від 25.04.2016.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1