- Головуючий суддя (ВАКС) : Сікора К.О.
Справа № 991/5553/21
Номер провадження 1-кп/991/47/21
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2024 року Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
за участю:
секретарів судового засідання ОСОБА_4, ОСОБА_5,
прокурорів ОСОБА_6, ОСОБА_7,
ОСОБА_8,
обвинуваченого ОСОБА_9,
його захисників адвокатів ОСОБА_10, ОСОБА_11,
ОСОБА_12,
обвинуваченого ОСОБА_13,
його захисників адвокатів ОСОБА_14,
ОСОБА_15,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Вищого антикорупційного суду в місті Києві матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 лютого 2020 року за № 52020000000000132, за обвинуваченням
ОСОБА_16, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Оренбург Російської Федерації, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, не одружений, з вищою освітою, тимчасово не працює,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України,
ОСОБА_17, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Каховка Херсонської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, проживає за адресою: АДРЕСА_3, одружений, з вищою освітою, останнє відоме місце роботи і посада - юрист ДП «Укренергомережпроект», за сумісництвом директор ТОВ «Лімітед Едішн», комерційний директор ТОВ «Інститут Південдіпрошахт», на утриманні має неповнолітнього сина ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_3, та матір ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_4,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України,
В С Т А Н О В И В :
І. Історія провадження
1.1. 20 лютого 2020 року Національним антикорупційним бюро України (надалі - НАБУ) до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі - ЄРДР) внесені відомості за № 52020000000000132 про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України (т. 8, а.с. 1-2).
1.2. 13 серпня 2021 року до Вищого антикорупційного суду з Офісу Генерального прокурора надійшов обвинувальний акт з додатками у цьому кримінальному провадженні (т. 1, а.с. 1-58).
Ухвалою суду від 13 серпня 2021 року у кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання, а ухвалою від 08 вересня 2021 року - судовий розгляд (т. 1, а.с. 61-62; т. 6, а.с. 184-188).
1.3. На підставі розпорядження керівника апарату Вищого антикорупційного суду № 34 ав від 02 березня 2023 року здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи та замінено суддю - члена колегії ОСОБА_20 на ОСОБА_2 (т. 20, а.с. 129-130).
11 квітня 2023 року суд відповідно до ч. 2 ст. 319 КПК України ухвалив рішення про відсутність необхідності розпочинати судовий розгляд з початку та здійснювати повторно процесуальні дії, які вже здійснювалися під час судового розгляду до заміни судді (т. 21, а.с. 240-241).
Ухвалою суду від 09 січня 2024 року кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності через сплив строків давності.
ІІ. Формулювання обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_9 і ОСОБА_13 та визнаного судом доведеним
21 лютого 2018 року наказом Міненерговугілля № 23-к/к ОСОБА_9 призначено виконувачем обов`язків директора Державного підприємства «Південдіпрошахт» (надалі - ДП «Південдіпрошахт»), починаючи із 22 лютого 2018 року.
В період часу з 22 лютого 2018 року до 09 січня 2020 року, тобто до звільнення ОСОБА_9 з посади у зв`язку з притягненням до дисциплінарної відповідальності, останній, обіймаючи посаду виконувача обов`язків директора ДП «Південдіпрошахт», виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції на державному підприємстві, тобто відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України мав статус службової особи.
07 листопада 2018 року наказом Міненерговугілля № 561 розпочато процедуру реорганізації ДП «Південдіпрошахт» шляхом його приєднання до ДП «Національна вугільна компанія» (код ЄДРПОУ 42164388) та одночасно створено комісію з реорганізації державного підприємства, до складу якої призначено ОСОБА_9 як голову комісії та в.о. директора ДП «Південдіпрошахт», а також членів комісії - ОСОБА_21 і ОСОБА_13 .
Відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Лімітед Едішн» (код ЄДРПОУ 40863631) від 29 вересня 2016 року ОСОБА_13, як його єдиний учасник (засновник), утворив вказане підприємство, затвердив Статут товариства, став директором ТОВ «Лімітед Едішн», а також визначив місцезнаходження ТОВ «Лімітед Едішн» за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Олїївка, вул. Звягельська, 21.
Відповідно до рішення єдиного учасника ТОВ «Лімітед Едішн» від 11 червня 2019 року ( ОСОБА_13 ) місцезнаходження підприємства змінено та визначено за адресою: АДРЕСА_6, офіс НОМЕР_16.
Таким чином, ОСОБА_13, починаючи із 29 вересня 2016 року обіймав посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в ТОВ «Лімітед Едішн» та відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України вважався його службовою особою.
При цьому 30 березня 2018 року наказом виконувача обов`язків директора ДП «Південдіпрошахт» ОСОБА_9 № 30/03-1 ОСОБА_13 призначено, починаючи із 01 квітня 2018 року, на посаду заступника директора з кадрових та юридичних питань ДП «Південдіпрошахт».
У листопаді 2018 року, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, у ОСОБА_9 і ОСОБА_22, який з 01 квітня 2018 року працював заступником директора з кадрових та юридичних питань ДП «Південдіпрошахт» та був обізнаний з процедурою проведення реорганізації, а також порядком і черговістю задоволення вимог кредиторів, виник умисел на заволодіння грошовими коштами державного підприємства шляхом штучного створення підстав для виникнення заборгованості в ДП «Південдіпрошахт» перед однією з юридичних осіб, вирішальний вплив на господарську діяльність якої мав ОСОБА_13 .
З цією метою ОСОБА_9 і ОСОБА_13 дійшли згоди, що для реалізації такого задуму під виглядом надання підконтрольним останньому підприємством певних послуг для ДП «Південдіпрошахт» їм необхідно буде укласти відповідні договори із датою, яка б передувала призначенню ОСОБА_13 на роботу у державне підприємство, тобто до 01 квітня 2018 року, без наміру їх реально виконувати, а лише для створення підстав виникнення кредиторської заборгованості в ДП «Південдіпрошахт».
Так, у листопаді 2018 року, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_9, як виконувач обов`язків директора ДП «Південдіпрошахт», і ОСОБА_13, як директор ТОВ «Лімітед Едішн» (код ЄДРПОУ 40863631), який вже на той час працював заступником директора з кадрових та юридичних питань цього державного підприємства, нібито перебуваючи у вказану дату в м. Харкові, уклали чотири договори № 01/03-18-1, № 01/03-18-2, № 01/03-18-3, № 01/03-18-4, датовані 01 березня 2018 року (надалі - Договори) про надання послуг щодо переведення паперового архіву ДП «Південдіпрошахт» в електронний вигляд на загальну суму 6 960 000,00 грн.
Проте, наміру реально виконувати умови укладених 01 березня 2018 року договорів між ДП «Південдіпрошахт» та ТОВ «Лімітед Едішн» ОСОБА_13 і ОСОБА_9 завідомо не мали, оскільки раніше жодних послуг щодо виконання аналогічних чи інших видів робіт ТОВ «Лімітед Едішн» не надавало, у штаті ТОВ «Лімітед Едішн» будь-яких працівників, окрім ОСОБА_13 як директора за посадою, не перебувало, обладнання чи інші матеріали з цією метою ТОВ «Лімітед Едішн» не закуповувало, а відповідні послуги, які б могли надаватися іншими особами на підставі цивільно-правових договорів, за вказаний проміжок часу ТОВ «Лімітед Едішн» не оплачувало.
При цьому ОСОБА_13, який з 01 квітня 2018 року обіймав посаду заступника директора з кадрових та юридичних питань ДП «Південдіпрошахт» та був обізнаним з процедурами стягнення заборгованостей, усвідомлював, що (1) у разі виведення їх із ОСОБА_9 зі складу комісії з реорганізації ДП «Південдіпрошахт» новий склад комісії чи орган управління (Міненерговугілля) відповідно до ст. 105 ЦК України може виключити вимоги ТОВ «Лімітед Едішн» з реєстру вимог кредиторів ДП «Південдіпрошахт», а (2) ведення претензійно-позовної роботи, з урахуванням необхідного для цього часу, буде малоефективним та унеможливить заволодіння грошовими коштами ДП «Південдіпрошахт», а відтак запропонував ОСОБА_9 використати прості векселі в якості засобу для проведення розрахунків за нібито надані послуги, як підставу для виникнення безспірних боргових зобов`язань у ДП «Південдіпрошахт», на що останній погодився.
Так, 15 листопада 2018 року ОСОБА_9, діючи на виконання спільних із ОСОБА_13 домовленостей про вчинення злочину, використовуючи реквізити відкритого ним у вересні 2018 року банківського рахунку № НОМЕР_1 ДП «Південдіпрошахт» в AT «Укрбудінвестбанк», придбав в цьому банку 10 (десять) бланків простих векселів (АА2724901 - АА2724910), за що перерахував із зазначеного рахунку на банківський рахунок № НОМЕР_2 AT «Укрбудінвестбанк» 330 грн.
04 червня 2019 року ОСОБА_9, діючи шляхом зловживання своїм службовим становищем, за попередньою змовою із ОСОБА_13, перебуваючи у м. Харкові по вул. Пушкінській, 5 та переслідуючи корисливий умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами державного підприємства, усвідомлюючи, що жодних послуг за договорами від 01 березня 2018 року між ДП «Південдіпрошахт» і ТОВ «Лімітед Едішн» не надавалося, а змін щодо способу проведення розрахунків шляхом пред`явлення векселів до них внесено не було, вніс до бланків простих векселів серії АА № 2724901 та серії АА № 2724903, придбаних 15 листопада 2018 року в AT «Укрбудінвестбанк», завідомо неправдиві відомості про зобов`язання державного підприємства сплатити на користь ТОВ «Лімітед Едішн» за пред`явленням 6 500 000,00 грн та 500 000,00 грн відповідно, після чого підписав їх та скріпив печаткою ДП «Південдіпрошахт».
Цього ж дня, тобто 04 червня 2019 року, ОСОБА_13 і ОСОБА_9 склали та засвідчили своїми підписами акт приймання-передачі векселів серії АА № 2724901 на суму 6 500 000,00 грн та серії АА № 2724903 на суму 500 000 грн, за яким векселедавець, тобто ДП «Південдіпрошахт», передало, а векселеодержувач, - ТОВ «Лімітед Едішн», їх отримало в рахунок погашення боргу за договорами від 01 березня 2018 року про надання послуг щодо переведення паперового архіву державного підприємства в електронний вигляд.
Таким чином, 04 червня 2019 року ОСОБА_9, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_13, всупереч вимогам вказаних законів та положень самих договорів від 01 березня 2018 року, які не передбачали використання векселів як засобу для розрахунку за ними, вніс до векселів серії АА № 2724901 та серії АА № 2724903 неправдиві відомості про нібито надання ТОВ «Лімітед Едішн» відповідних послуг за договорами від 01 березня 2018 року на 7 млн грн, чим підтвердив безумовне грошове зобов`язання державного підприємства перед ТОВ «Лімітед Едішн» щодо платежу за векселями на вказану суму.
У подальшому ОСОБА_9 і ОСОБА_13, усвідомлюючи відсутність у державного підприємства через арешт його рахунків можливості сплатити 7 млн грн ТОВ «Лімітед Едішн» за векселями у випадку пред`явлення їх до оплати, 29 жовтня 2019 року склали та засвідчили своїми підписами акт пред`явлення державному підприємству до платежу векселів серії АА № 2724901 та серії АА № 2724903 на загальну суму 7 млн грн з метою отримання зазначених грошових коштів за результатами продажу ГУ ДФС в Харківській області 31 жовтня 2019 року на аукціоні адміністративної будівлі у м. Харкові по вул. Пушкінській, 5, яка на праві власності належала ДП «Південдіпрошахт».
Відповідно до вказаного акта ДП «Південдіпрошахт» протягом одного банківського дня з дня його складання (30 жовтня 2019 року) зобов`язувалося здійснити платіж на користь ТОВ «Лімітед Едішн» у розмірі 7 млн грн.
Надалі ОСОБА_13, достовірно знаючи, що відповідно до ст. 8 Закону України «Про обіг векселів в Україні» від 05 квітня 2001 року № 2374-ІІІ вексель, опротестований нотаріусом у встановленому законом порядку, є виконавчим документом, вирішив звернутися разом із ОСОБА_9 до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_23 для опротестування нею векселів серії АА № 2724901 та серії АА № 2724903 на загальну суму 7 млн грн з метою подальшого відкриття виконавчих проваджень по стягненню вказаної суми на користь ТОВ «Лімітед Едішн» за рахунок коштів, одержаних в результаті продажу адміністративної будівлі.
Так, 31 жовтня 2019 року близько 14 год ОСОБА_9 і ОСОБА_24 прибули до приміщення офісу Харківської філії «Українська універсальна біржа» за адресою: м. Харків, вул. Лермонтівська, 20, де проводився організований ГУ ДФС в Харківській області аукціон з продажу буд. № 5 по вул. Пушкінській в м. Харкові, за результатами якого ОСОБА_9, використовуючи своє службове становище як керівника ДП «Південдіпрошахт», незважаючи на виведення його зі складу комісії з реорганізації державного підприємства, підписав договір купівлі-продажу будинку № 5 по вул. Пушкінській в м. Харкові з ТОВ «Пушка-5», який належав на праві власності ДП «Південдіпрошахт» та де знаходилося підприємство, на загальну суму 17 738 908,06 грн.
При цьому ОСОБА_9 і ОСОБА_13 було відомо, що після погашення податкового боргу перед органами ДФС на рахунку ДП «Південдіпрошахт» залишаться грошові кошти, якими вони зможуть заволодіти після опротестування нотаріусом пред`явлених до платежу векселів серії АА № 2724901 та серії АА № 2724903 у межах відповідних виконавчих проваджень. 31 жовтня 2019 року близько 15 год вони прибули до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_23 за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 146, прим 32-А-В, де ОСОБА_13 подав від імені ТОВ «Лімітед Едішн» заяву, скріплену печаткою, про необхідність опротестування векселів серії АА № 2724901 на суму 6 500 000,00 грн та серії АА № 2724903 на суму 500 000,00 грн.
У свою чергу, ОСОБА_9, перебуваючи в цей же час за місцезнаходженням приватного нотаріуса ОСОБА_23 за вказаною адресою, на вимогу останньої, передав їй заздалегідь підготовлений лист ДП «Південдіпрошахт» від 30 жовтня 2019 року № 30/10-10 за своїм підписом, що був скріплений печаткою державного підприємства, про неможливість здійснення оплати у розмірі 7 млн грн через відсутність грошових коштів у ДП «Південдіпрошахт».
У зв`язку з цим, приватний нотаріус ОСОБА_23 31 жовтня 2019 року вчинила протест № 872 у неплатежі за векселем серії АА № 2724901 на суму 6 500 000,00 грн та протест № 874 у неплатежі за векселем серії АА № 2724903 на суму 500 000,00 грн, після чого вчинила виконавчі написи № 873 та № 875 про стягнення на користь ТОВ «Лімітед Едішн» 6 500 000,00 грн та 500 000,00 грн відповідно.
На цій підставі 01 листопада 2019 року ОСОБА_13, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_9, з метою доведення до кінця свого злочинного умислу, направленого на заволодіння грошовими коштами державного підприємства, подав як директор ТОВ «Лімітед Едішн» до Київського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного управління юстиції у Харківській області (надалі - Київський відділ ДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області) дві заяви про відкриття виконавчих проваджень за опротестованими нотаріусом ОСОБА_23 векселями серії АА № 2724901 на суму 6 500 000,00 грн № 872 та серії АА № 2724903 на суму 500 000,00 грн № 874, а також вчиненими виконавчими написами № 873 та № 875 про стягнення з ДП «Південдіпрошахт» на користь ТОВ «Лімітед Едішн» 6 500 000,00 грн 500 000,00 грн відповідно.
Зрештою 07 листопада 2019 року за результатами розгляду цих заяв державний виконавець Київського відділу ДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області відкрив виконавчі провадження № НОМЕР_11 та № НОМЕР_12 про стягнення з ДП «Південдіпрошахт» на користь ТОВ «Лімітед Едішн» 6 500 000, 00 грн та 500 000,00 грн відповідно.
Для доведення свого злочинного наміру до кінця ОСОБА_9 і ОСОБА_13, знаючи, що відповідно до встановленої законом черговості задоволення вимог кредиторів вимоги ТОВ «Лімітед Едішн» за виконавчими провадженнями № НОМЕР_11 та № НОМЕР_12 можуть бути не виконані за рахунок грошових коштів, отриманих від продажу на аукціоні будівлі № 5 по вул. Пушкінській у м. Харкові, вирішили звернутися від імені ДП «Південдіпрошахт», як боржника у виконавчих провадженнях по виплаті заборгованості із заробітної плати працівникам, до Київського районного суду м. Харкова та господарського суду Харківської області із заявами про заміну державного підприємства як сторони у ряді виконавчих проваджень через нібито закінчення процедури реорганізації та правонаступництво ДП «Національна вугільна компанія».
Так, у листопаді 2019 року ОСОБА_9, використовуючи своє службове становище як керівника ДП «Південдіпрошахт», подав 46 заяв до Київського районного суду м. Харкова та 1 заяву до господарського суду Харківської області про заміну сторони у відповідних виконавчих провадженнях ДП «Південдіпрошахт» на його правонаступника ДП «Національна вугільна компанія» через нібито закінчення процедури реорганізації.
Проте, за результатами розгляду таких заяв суди протягом листопада 2019 року - січня 2020 року в їх задоволенні відмовили, а 19 листопада 2019 року державний виконавець Київського відділу ДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області виконавчі провадження № НОМЕР_11 та № НОМЕР_12 про стягнення з ДП «Південдіпрошахт» на користь ТОВ «Лімітед Едішн» 6 500 000,00 грн та 500 000,00 грн відповідно зупинив на підставі п. 5 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із зверненням виконавця до суду із заявою про заміну сторони правонаступником у порядку, встановленому ч. 5 ст. 15 цього Закону.
При цьому за повідомленням податкового керуючого ГУ ДФС в Харківській області від 06 листопада 2019 року виручка від реалізації на третьому цільовому аукціоні майна ДП «Південдіпрошахт» склала 17 738 906,06 грн, з яких 7 185 287,69 грн були спрямовані на погашення податкової заборгованості (податок на прибуток підприємств і організацій, податок на додану вартість, земельний податок, податок на нерухоме майно, податок на доходи фізичних осіб, військовий збір, адміністративні штрафи та санкції), 2 670 835,91 грн - на витрати, пов`язані з реалізацією майна, а 7 882 782,46 грн, як залишок від реалізації майна, були перераховані на рахунок ДП «Південдіпрошахт» № НОМЕР_3 в AT «ПУМБ».
У подальшому отримані ДП «Південдіпрошахт» грошові кошти у розмірі 7 882 782,46 грн були примусово стягнуті 05 листопада 2019 року державним виконавцем на депозитний рахунок Київського відділу ДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області, з якого були використані для (1) погашення заборгованості щодо виплати заробітної плати працівникам ДП «Південдіпрошахт» у розмірі 6 603 575,38 грн, (2) погашення заборгованості перед бюджетом в розмірі 174 619,7 грн та (3) погашення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 1 155 424,25 грн.
Таким чином, ОСОБА_9, як виконувач обов`язків директора та голова комісії з реорганізації ДП «Південдіпрошахт», за попередньою змовою із ОСОБА_13, як директором ТОВ «Лімітед Едішн» та заступником директора з кадрових та юридичних питань ДП «Південдіпрошахт», діючи шляхом зловживання своїм службовим становищем, переслідуючи корисливий умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами ДП «Південдіпрошахт» в особливо великому розмірі на підставі договорів про надання послуг від 01 березня 2018 року, які вони фактично не мали наміру виконувати, а планували використати винятково як підставу для утворення у ДП «Південдіпрошахт» необґрунтованої кредиторської заборгованості перед ТОВ «Лімітед Едішн», вчинили усі дії, які вважали за необхідне для заволодіння грошовими коштами ДП «Південдіпрошахт» у розмірі 7 000 000,00 грн, який згідно з приміткою до ст. 185 КК України в шістсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення, а відтак є особливо великим розміром. Проте, обвинувачені злочин не закінчили з причин, які не залежали від їх волі, оскільки виконавчі провадження № НОМЕР_11 та № НОМЕР_12 по стягненню зазначеної суми коштів державним виконавцем були зупинені, а в задоволенні заяв про заміну сторони у виконавчих провадженнях для зміни черговості задоволення вимог кредиторів суди відмовили.
Таким чином, ОСОБА_9 та ОСОБА_13 вчинили закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великому розмірі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України.
ІІІ. Положення закону про кримінальну відповідальність, що передбачають відповідальність за кримінальне правопорушення
3.1. Відповідно до ч. 5 ст. 191 КК України кримінально караними діяннями визнаються дії, передбачені частинами 1, 2, 3, 4 цієї статті, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах або організованою групою. У свою чергу, частини 1-4 ст. 191 КК України передбачають, зокрема, такі дії, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем (ч. 2 ст. 191 КК України); вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб (ч. 3 ст. 191 КК України).
3.2. Згідно з п. 4 примітки до ст. 185 КК України для цілей ст. 191 КК України в особливо великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 КК України замахом на кримінальне правопорушення є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України, якщо при цьому кримінальне правопорушення не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.
Замах на вчинення кримінального правопорушення є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.
Відповідно до ст. 28 КК України кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
IV. Позиція сторони захисту
ОСОБА_9 та ОСОБА_13 своєї винуватості в інкримінованому їм злочині не визнали. Свою позицію сторона захисту висловила як під час допиту обвинувачених, так і в ході судових дебатів.
4.1. Позиція сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_9 .
4.1.1. Обвинувачений ОСОБА_9 повідомив, що ДП «Південдіпрошахт» є унікальним підприємством, яке здійснює складні проектувальні роботи та має багаторічну історію. За час роботи підприємство накопичило великий архів документації, який налічує близько 3 млн документів, який за обсягом відповідав приблизно 9 вантажівкам або 3 залізничним вагонам.
Обвинуваченого було призначено на посаду та поставлено завдання здійснити реорганізацію підприємства. На момент його призначення ДП «Південдіпрошахт» мало значні борги із заробітної плати, комунальних послуг, податків. Будівля підприємства перебувала в аварійному стані. Податкова служба наклала арешт на всі рахунки підприємства, тобто його діяльність була фактично заблокована. Юридичний відділ підприємства фактично не здійснював претензійно-позовну роботу через відсутність працівників. На підприємстві на той час працювало 98 працівників, але тривав процес їх звільнення.
ОСОБА_25, який був добрим знайомим ОСОБА_9 та пізніше обіймав посаду його заступника, порадив працевлаштувати ОСОБА_13, який був фахівцем у юридичних питаннях, на що обвинувачений погодився та призначив його на посаду заступника директора з правових питань. З того часу ОСОБА_13 опікувався претензійно-позовною роботою підприємства, відносинами з податковою службою тощо.
На одній з нарад Прем`єр-міністр дав вказівку забезпечити переведення документообігу в електронний формат. ОСОБА_9 дав вказівку юрвідділу опрацювати це питання. Було здійснено моніторинг цін, за результатами визначено пропозицію ТОВ «Лімітед Едішн» як найбільш привабливу, оскільки вона передбачала оплату вже після виконання робіт без авансових платежів. Були укладені договори, дату укладання обвинувачений не пригадав, втім припустив, що дата їх укладання, зазначена у договорі, могла не відповідати даті їх фактичного підписання. Обсяг та вартість робіт визначалися орієнтовно без прив`язки до конкретних показників. Також обвинувачений звернув увагу на складність роботи, яка була обумовлена розміром паперових носіїв, який міг сягати 2 на 1 метр.
Обвинувачений наголосив, що Міненерго попри його звернення не виділяло коштів на ці роботи, тому він вирішив почати їх виконання, обговорити це питання вже після одержання початкових результатів.
Після укладання договорів почалося їх виконання. Оцифруванням архіву безпосередньо займався ОСОБА_26, який одночасно був працівником ТОВ «Лімітед Едішн» та ДП «Південдіпрошахт». Роботу він здійснював у неробочий час, використовуючи техніку ТОВ «Лімітед Едішн», зокрема фотоапарат, ноутбуки, інше обладнання. Результати передавав ОСОБА_13 .
Виконання робіт безпосередньо контролювалося ОСОБА_9 . Електронні документи зберігалися на дисках та ноутбуках у кабінеті ОСОБА_13, оскільки там знаходився сейф.
Роботи з переведення архіву у електронний вигляд були здійснені приблизно на 35-40%, після чого було виявлено факт проникнення у кабінет ОСОБА_13, про що обвинувачений повідомив представника Служби безпеки України, а згодом викликав також поліцію. Поліція не дала хід справі за вказівкою, на думку обвинуваченого, зацікавлених осіб. Після крадіжки електронних носіїв ОСОБА_9 видав наказ про припинення виконання договорів.
Факт виконання зазначеного обсягу робіт за пропозицією ОСОБА_13 було вирішено оформити векселями. Було підписано 2 векселі на суму 6,5 та 0,5 млн грн. Зазначена сума відповідала вартості фактично виконаних робіт, яка визначалася орієнтовно. Чи підписували акти приймання-передачі виконаних робіт, обвинувачений не пригадав. Векселі були підписані у приміщенні ДП «Південдіпрошахт», обставин їх опротестування та пред`явлення до виконання обвинувачений не пам`ятає.
Сума заборгованості ДП «Південдіпрошахт» перед ТОВ «Лімітед Едішн» у розмірі 15 млн грн, яка була зазначена у передавальному балансі, була визначена на підставі сумарної ціни договорів, укладених з ТОВ «Лімітед Едішн».
ОСОБА_9 повідомив, що податкова служба в рахунок погашення податкових зобов`язань реалізувала будівлю ДП «Південдіпрошахт» за заниженою вартістю - 17 млн грн, в той час як вона обліковувалася вартістю 24 млн грн. Також обвинувачений зазначив, що під час аукціону з продажу будівлі відкрито повідомив про неможливість реалізації будівлі, оскільки вона належить до пам`яток архітектури. За цим фактом він ініціював кримінальне провадження. Втім, договір купівлі-продажу він підписав, оскільки в іншому випадку це зробив би хтось інший.
Підписання договорів про спільну діяльність з наймачами приміщень ДП «Південдіпрошахт» ОСОБА_9 пояснив необхідністю забезпечувати функціонування підприємства, зокрема, забезпечення його комунальними послугами, оскільки рахунки були заблоковані і іншої можливості оплачувати комунальні платежі не було.
Перерахування 39 тис. грн на рахунок ТОВ «Лімітед Едішн» ОСОБА_9 пояснив наданням товариством юридичних послуг з ведення справи в суді.
З приводу укладення договору № ЮГ-0000010 від 27 квітня 2018 року ОСОБА_9 жодних пояснень не надав.
4.1.2. Під час виступу у дебатах захисник обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_10 у своїй промові зауважила на такому:
- обвинувачені мали намір реально виконувати договори про надання послуг з переведення архіву в електронний вигляд, що підтверджується вилученим у ОСОБА_26 диском, який містить папки і файли, створені у серпні, жовтні 2018 року. Цим, на переконання захисника, також спростовується версія сторони обвинувачення про укладення договорів у листопаді 2018 року, тобто пізніше дати, якою вони були датовані;
- ОСОБА_13 направив лист до ГУ ДФС у Харківській області про неможливість проведення аукціону з продажу будівлі державного підприємства, що суперечить позиції прокурора про намір обвинувачених збагатитись за рахунок коштів, отриманих внаслідок продажу нерухомого майна (т. 16, а.с. 107-108);
- частина заяв про заміну сторони у виконавчому провадженні була задоволена або у задоволені було відмовлено у зв`язку з фактичним виконанням вимог кредитора (т. 17, а.с. 66, 51, 224), також сторона обвинувачення не надала доказів відмови у задоволенні заяв про заміну боржника у виконавчих провадженнях за опротестованими векселями. Це, за твердженням захисника, змушує критично оцінити позицію прокурора, яка полягає у тому, що ОСОБА_9 звернувся з відповідними заявами про заміну боржника з метою зміни черговості кредиторів;
- ОСОБА_9 мав статус службової особи до 29 липня 2019 року і припинив виконувати адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі функції у зв`язку з виключенням його зі складу комісії з реорганізації, отже станом на 29 жовтня 2018 року (день складання та підписання акта пред`явлення векселів до платежу) не був суб`єктом злочину;
- у діях обвинувачених відсутня така обов`язкова ознака передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України зловживання як предмет, а саме «чуже майно». Обґрунтовуючи свою позицію, адвокат вважає правильним підхід, згідно з яким при визначенні предметів складів відповідних кримінальних правопорушень проти власності поняття «майно» включає лише речі, уречевлене майно.
4.2. Позиція сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_13 .
4.2.1. Обвинувачений ОСОБА_13 повідомив, що взимку 2018 року його знайомий ОСОБА_25 запропонував влаштуватися на роботу у ДП «Південдіпрошахт» та здійснювати юридичний супровід підприємства. Після цього він зустрівся з ОСОБА_9 та прийняв пропозицію. З лютого 2018 року приступив до роботи, почав ознайомлюватися з документацією підприємства, проте офіційно працевлаштований був пізніше. Також був включений до комісії з реорганізації ДП «Південдіпрошахт».
Підприємство перебувало у важкому фінансовому стані, був накладений арешт на його рахунки, була відсутня можливість сплатити державне мито для ведення претензійно-позовної роботи. В коло обов`язків ОСОБА_13 входила договірна робота, робота, пов`язана зі штатним розкладом, листування з міністерством.
ДП «Південдіпрошахт» володіло великим за обсягом архівом. Там зберігалися унікальні проектні документи, а загальна площа архіву складала близько 300 кв. м. Зберігався архів на 5-му поверсі, а враховуючи незадовільний стан даху, існував ризик його знищення та втрати цих документів.
У зв`язку з цим ДП «Південдіпрошахт» зверталося до міністерства з проханням виділити кошти на ремонт даху чи переведення архіву в електронний вигляд, проте ці заходи виявилися безрезультатними.
За погодженням з ОСОБА_9 було прийняте рішення перевести архів в електронний вигляд. ОСОБА_13 запропонував укласти договір з ТОВ «Лімітед Едішн» для виконання цих робіт.
Було укладено близько 20 договорів на загальну суму 50 млн грн, які охоплювали приблизно третину архіву. Договори готувалися у лютому 2018 року, а підписувалися приблизно 01 березня 2018 року (у промові в судових дебатах ОСОБА_13 наполягав на даті укладення 01 березня 2018 року). Зазначена в них дата могла не збігатися з датою їх фактичного підписання, але відхилення не перевищувало одного дня. Було підписано 2 примірники договору, які згодом зберігалися в сейфі у кабінеті ОСОБА_13 НОМЕР_15 адміністративної будівлі підприємства.
Вартість визначалася за результатом моніторингу вартості аналогічних робіт та вона була приблизно на 30% нижче середньоринкової.
ОСОБА_13 розумів, що фінансовий стан ДП «Південдіпрошахт» не дозволяє оплатити вартість договору, втім сподівався у подальшому одержати кошти від ДП «Національна вугільна компанія», до складу якої мало увійти ДП «Південдіпрошахт».
Обвинувачений повідомив, що ТОВ «Лімітед Едішн» не мало досвіду виконання таких робіт. Для забезпечення їх виконання ОСОБА_13 придбав 2 фотоапарати, ноутбук, близько 8-10 НЖМД ємністю 1 Тb, облаштував конструкцію для зручності сканування великих документів.
Безпосереднє виконання робіт розпочалося одразу після підписання договорів. Роботи виконував ОСОБА_26, який працював у ТОВ «Лімітед Едішн» на підставі цивільно-правового договору.
Результати сканування ОСОБА_26 зберігав на НЖМД, які зберігалися в кабінеті ОСОБА_13 . За наслідком виконання складали та підписували акти приймання-передачі робіт. Всього було підписано близько 10 таких актів, а загальна сума виконаних робіт складала 18 млн грн.
Сума заборгованості ДП «Південдіпрошахт» перед ТОВ «Лімітед Едішн» була відображена у передавальному балансі. Чому в ньому зазначений договір № ЮГ-0000010 від 27 квітня 2018 року пояснити не зміг.
З метою погашення заборгованості у майбутньому ОСОБА_13 запропонував ОСОБА_9 видати векселі, адже за наслідком їх опротестування можна було швидше отримати виконавчий документ, аніж шляхом звернення з позовом. Сума 7 млн грн була визначена, виходячи з наявних коштів для сплати держмита, розмір якого пов`язується з сумою, на яку опротестовуються векселі.
ОСОБА_13 повідомив, що на підприємстві було вчинено крадіжку, зокрема, з його кабінету НОМЕР_15 викрадено ноутбук, НЖМД, на яких зберігався архів в електронному вигляді, документацію. Про зазначений факт представники ТОВ «Пушка-5», яке вже на той час володіло приміщенням, повідомили поліцію, а його визнано потерпілим.
Також обвинувачений повідомив, що не був присутнім під час продажу адміністративної будівлі ДП «Південдіпрошахт», проте намагався оскаржувати її продаж до адміністративного суду.
Укладання ДП «Південдіпрошахт» договору про спільну діяльність з належним ОСОБА_13 ТОВ «Інститут Південдіпрошахт» обвинувачений пояснив необхідністю сплачувати комунальні платежі, адже рахунки ДП «Південдіпрошахт» були арештовані.
Крім того, ОСОБА_13 підтвердив факт надання ТОВ «Лімітед Едішн» юридичних послуг ДП «Південдіпрошахт» на суму близько 40 тис. грн, втім обставини їх надання не пригадав.
Ненадання аудиторам жодних документів під час перевірки ДП «Південдіпрошахт» ОСОБА_13 пояснив проханням ОСОБА_9, який йому повідомив, що аудитори себе дуже зухвало поводять. Разом з тим, у промові в судових дебатах обвинувачений ОСОБА_13 пояснив ненадання документів аудиторам великим обсягом цих документів, значним часом, необхідним для їх підготовки, та виключенням ОСОБА_9 зі складу комісії з реорганізації.
4.2.2. Під час виступу у дебатах обвинувачений ОСОБА_13 просив суд винести виправдувальний вирок у зв`язку з відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення та недоведенням вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення. У своїй промові акцентував увагу на наступному:
- сторона обвинувачення не надала жодного доказу укладення договорів про переведення архіву в електронний вигляд після 01 квітня 2018 року, в той час як між ТОВ «Лімітед Едішн» і ОСОБА_26 був укладений цивільно-правовий договір на виконання відповідних послуг, що не заборонено чинним законодавством;
- твердження сторони обвинувачення про відсутність наміру виконувати відповідні договори і неможливість їх виконання однією людиною ( ОСОБА_26 ) носить характер припущень і ґрунтується на внутрішньому суб`єктивному переконанні прокурора. Разом з тим, прокурор не врахував нагальну необхідність укладення таких договорів, зокрема через незадовільний стан даху приміщення, де зберігався архів, та погодні умови;
- передача векселя не засвідчує той факт, що він обов`язково буде оплачений, а лише додатково підтверджує існування боргу, який вже був зафіксований в інших документах - актах приймання-передачі виконаних робіт, актах звіряння, передавальному балансі та інших документах;
- твердження прокурора про невиконання переведення архіву в електронний вигляд є проявом нехтування презумпцією невинуватості;
- між ТОВ «Лімітед Едішн» та ДП «Південдіпрошахт» були укладені договори виконання робіт, а не надання послуг, позаяк за наслідком їх виконання передбачалось одержання матеріального результату (носіїв інформації з електронним архівом). З наведеного вбачається, що дія Закону України «Про державні закупівлі» не розповсюджувалась на ці правовідносини, за інших обставин це порушення обов`язково знайшло б своє відображення в аудиторському висновку Північно-Східного офісу Держаудитслужби;
- щодо клопотання прокурора про застосування до обвинувачених, зокрема, до ОСОБА_13 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, останній заперечував, звертав увагу на свою сумлінну процесуальну поведінку і дотримання умов всіх запобіжних заходів, які до нього застосовувались раніше, а також перебування на його утриманні неповнолітнього сина, матері і тітки пенсійного віку, свій статус військовозобов`язаного, відсутність закордонного паспорту.
V. Встановлені судом обставини та докази, які їх підтверджують
5.1. Правовий статус ДП «Південдіпрошахт»
ДП «Південдіпрошахт» відповідно до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 534 від 20 грудня 2010 року засноване на державній власності шляхом перетворення з ВАТ «Південдіпрошахт».
Відповідно до п. 3.1 статуту ДП «Південдіпрошахт», затвердженого наказом Міненерго № 285 від 15 липня 2011 року та зареєстрованого 11 серпня 2011 року, підприємство є юридичною особою, державним унітарним комерційним підприємством (т. 13, а.с. 193-203).
Місцезнаходження підприємства: АДРЕСА_6 (п. 1.3 статуту).
Згідно з п. 2.1 статуту ДП «Південдіпрошахт» створене з метою одержання прибутку шляхом задоволення попиту на проектно-вишукувальні роботи підприємств вугільної промисловості, інших суб`єктів господарювання та фізичних осіб.
Предметом діяльності ДП «Південдіпрошахт» є діяльність у сфері інжинірингу; діяльність у сфері геології та геологорозвідування - вишукувальні роботи для будівництва, розроблення стандартного програмного забезпечення тощо (п. 2.2 статуту).
Підприємство має право укладати договори (правочини), набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов`язки, бути позивачем, відповідачем і третьою стороною в будь-якій судовій інстанції (п. 3.8 статуту).
Майно підприємства є державною власністю і закріплюється на праві господарського відання. Підприємство володіє, користується і розпоряджається зазначеним майном на умовах, встановлених цим статутом, вчиняючи щодо нього будь-які дії, що не суперечать чинному законодавству (п. 4.1 статуту).
Пунктом 1 наказу Міненерго № 561 від 07 листопада 2018 року розпочато процедуру реорганізації ДП «Південдіпрошахт» шляхом його приєднання до ДП «Національна вугільна компанія» та одночасно створено комісію з реорганізації державного підприємства (т. 13, а.с. 207-210). Реорганізація тривала до моменту скасування наказу № 561 наказом Міненерго № 121 від 28 лютого 2020 року (т. 13, а.с. 204-205).
5.2. Обставини працевлаштування обвинувачених у ДП «Південдіпрошахт»
21 лютого 2018 року наказом Міненерго № 23-к/к ОСОБА_9 призначено в.о. директора ДП «Південдіпрошахт», починаючи із 22 лютого 2018 року (т. 13, а.с. 189).
Зазначену посаду він обіймав до моменту його звільнення в порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України наказом Міненерго № 2-к/к від 09 січня 2020 року (т. 13, а.с. 190).
Пунктами 6.1-6.3 статуту ДП «Південдіпрошахт» встановлено, що управління підприємством здійснює його директор. Директор підприємства призначається на посаду і звільняється з посади Уповноваженим органом управління, у порядку, передбаченому законодавством. Директор підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства за винятком тих, що за чинним законодавством та статутом віднесені статутом до компетенції Уповноваженого органу управління.
Також директор підприємства: несе повну відповідальність за стан і діяльність підприємства; діє без довіреності від імені підприємства, представляє його в усіх установах та організаціях усіх форм власності; розпоряджається коштами та майном відповідно до чинного законодавства та цього статуту; укладає договори та інші правочини, відкриває в установах банків поточний та вкладні (депозитні) рахунки, а також видає довіреності на вчинення дій від імені підприємства; несе відповідальність за достовірність інформації, що надається; здійснює інші повноваження відповідно до чинного законодавства (т. 12, а.с. 178-189).
Крім того, вже згаданим наказом № 561 було створено комісію з реорганізації ДП «Південдіпрошахт», головою якої призначено ОСОБА_9 та доручено йому забезпечити виконання плану заходів з реорганізації підприємства.
Очолював зазначену комісію ОСОБА_9 до його виведення з її складу наказом Міненерго № 328 від 29 липня 2019 року (т. 13, а.с. 206).
Наказом в.о. директора ДП «Південдіпрошахт» ОСОБА_9 № 30/03-1 від 30 березня 2018 року ОСОБА_13 було прийнято на посаду заступника директора по кадровим та юридичним питанням (т. 14, а.с. 86).
Слід зазначити, що обвинуваченими вживалися заходи щодо приховання слідів своєї злочинної діяльності, зокрема, унеможливлення доступу працівників правоохоронних органів до документів щодо діяльності ДП «Південдіпрошахт». Зокрема, в.о. директора ДП «Південдіпрошахт» ОСОБА_27 повідомив, що будь-яка бухгалтерська та фінансова звітність підприємства за період діяльності в.о. директора ОСОБА_9 відсутня (лист № 14/20-47 від 13 жовтня 2020 року; т. 13, а.с. 3-7).
Так, копію наказу щодо призначення на посаду ОСОБА_13 було вилучено в ході обшуку за місцем проживання його довіреної особи ОСОБА_26 за адресою: АДРЕСА_4 (протокол від 31 березня 2021 року; т. 14, а.с. 82-85). На підприємстві зазначений наказ за результатами проведення слідчих дій отримати не видалося можливим.
Проте, факт працевлаштування ОСОБА_13 на підприємстві підтверджується матеріалами судової справи № 953/24211/19 за позовом ОСОБА_13 до ДП «Південдіпрошахт» про стягнення заборгованості із заробітної плати (т. 21, а.с. 166-239).
Зокрема, ОСОБА_13 у позові послався на згаданий наказ як підставу свого працевлаштування на підприємстві, долучив його копію до позовної заяви (т. 21, а.с. 170), надав довідку за підписом ОСОБА_9 про розмір заборгованості із заробітної плати (т. 21, а.с. 173). У ході судового розгляду ОСОБА_13 долучив до матеріалів справи наказ № 05/04-1 від 04 травня 2020 року про своє звільнення з підприємства за власним бажанням (т. 21, а.с. 225).
Також наказом № 561 від 07 листопада 2018 року ОСОБА_13 було включено до комісії з реорганізації ДП «Південдіпрошахт».
5.3. Правовий статус ТОВ «Лімітед Едішн»
Відповідно до протоколу загальних зборів ТОВ «Лімітед Едішн» від 29 вересня 2016 року, на яких був присутній ОСОБА_13, як єдиний засновник, ухвалене рішення про створення товариства, затвердження його статуту, визначення розміру частки ОСОБА_13 у розмірі 100% статутного капіталу (т. 12, а.с. 24).
Відповідно до наказу засновника ТОВ «Лімітед Едішн» ОСОБА_13 № 1 від 29 вересня 2018 року він приступив до виконання обов`язків директора (т. 12, а.с. 29).
Відповідно до статуту ТОВ «Лімітед Едішн» в редакції 2016 року місцезнаходження товариства зареєстроване за адресою: Житомирська обл., Житомирський район, с. Оліївка, вул. Звягельська, 21 (т. 15, а.с. 30-41). Товариство здійснює підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку, а предметом його діяльності є неспеціалізована оптова торгівля, діяльність у сфері права, діяльність у сфері інформаційних технологій та комп`ютерних систем, а також інші види діяльності. Статутний капітал товариства складав 10 тис. грн і був сформований ОСОБА_13 у повному обсязі. Виконавчим органом товариства є директор, який вирішує усі питання діяльності, зокрема діє від імені товариства, представляє його інтереси, розпоряджається майном та коштами, укладає договори тощо (п. 9.6.3 статуту).
Рішенням єдиного учасника ТОВ «Лімітед Едішн» від 11 червня 2019 року змінено місцезнаходження товариства, визначено нове місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_6, офіс НОМЕР_16, та затверджено нову редакцію статуту (т. 12, а.с. 28);
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 27 вересня 2019 року ТОВ «Лімітед Едішн» зареєстроване за адресою: АДРЕСА_6, офіс НОМЕР_16, ОСОБА_13 є його директором та єдиним засновником (т. 12, а.с. 88-92).
Статут ТОВ «Лімітед Едішн» у редакції 2019 року також передбачав, що виконавчим органом товариства є його директор, до компетенції якого належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю підприємства (т. 12, а.с. 119-129).
5.4. Укладення договорів про переведення паперового архіву в електронний вигляд
У листопаді 2018 року, точний час органом досудового розслідування не встановлений, у ОСОБА_9, який тоді обіймав посаду в.о. директора ДП «Південдіпрошахт», та ОСОБА_13, який обіймав посаду його заступника, виник умисел на заволодіння грошовими коштами державного підприємства.
З цією метою вони склали та підписали 4 договори про надання послуг на переведення паперового архіву ДП «Південдіпрошахт» в електронний вигляд, а саме: пояснювальних записок, основних та ситуаційних креслень, об`єктних та локальних кошторисів, зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва, звіту по інженерно-геологічним вишукуванням оцінки впливів на навколишнє середовище при проектуванні і будівництві та інших.
Договори були аналогічними за змістом. Пунктом 1 було визначено, яких саме шахт стосувався кожний договір, а згідно з розділом 4 договорів вартість робіт визначалась відповідно до акта приймання-передачі і не могла перевищувати окрему для кожного договору суму, а їх оплата здійснювалась шляхом перерахування коштів на банківський рахунок або іншим не забороненим законодавством способом. Зокрема, було підписано договори:
- договір № 01/03-18-1 щодо паперового архіву стосовно шахт «Новогродовская № 2, им. Кирова, Славяно-Сербская». Максимальна вартість 1,84 млн грн (т. 11, а.с. 59);
- договір № 01/03-18-2 щодо паперового архіву стосовно шахт «Суходолськая № 1, Фащевка, Дуванная (Баранова)». Максимальна вартість 1,78 млн грн (т. 11, а.с. 60);
- договір № 01/03-18-3 щодо паперового архіву стосовно шахт «им. Менжинского (Мария Глубокая), Северная, Черкасская». Максимальна вартість 1,85 млн грн (т. 11, а.с. 61);
- договір № 01/03-18-4 щодо паперового архіву стосовно шахт «Родинская, Шахта 4-6, им. Димитрова». Максимальна вартість 1,49 млн грн (т. 19, а.с. 236-237).
Отже, верхня сукупна межа вартості за 4-ма договорами склала 6 млн 960 тис. грн.
З метою приховання протиправності дій договори були датовані 01 березня 2018 року - днем, який передував призначенню ОСОБА_13 на посаду заступника директора ДП «Південдіпрошахт» (01 квітня 2018 року) і взагалі його працевлаштуванню на підприємстві.
Проте, наміру реально виконувати умови договорів від 01 березня 2018 року, укладених між ДП «Південдіпрошахт» та ТОВ «Лімітед Едішн», ОСОБА_13 і ОСОБА_9 не мали. Окрему оцінку цьому факту буде надано у подальшому.
5.5. Виконання договорів про переведення паперового архіву в електронний вигляд
5.5.1. Згідно з наказом № 30/03-1 від 30 березня 2018 року ОСОБА_26 одночасно з ОСОБА_13 прийнято на роботу в ДП «Південдіпрошахт» на посаду головного спеціаліста до відділу генпланів, транспорту та вишукування (т. 14, а.с. 86).
Зазначену посаду він обіймав до моменту його звільнення за угодою сторін на підставі наказу № 30/12-4 від 30 грудня 2019 року (т. 14, а.с. 87).
Факт його роботи на підприємстві підтверджується також матеріалами судової справи про стягнення заборгованості із заробітної плати:
- клопотанням про розгляд заяви без його участі від 25 червня 2020 року (т. 14, а.с. 88);
- рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27 грудня 2019 року у справі № 953/24181/19, яким задоволено позовну заяву ОСОБА_26 та стягнуто з ДП «Південдіпрошахт» заборгованість із заробітної плати за період з 01 квітня по 10 листопада 2018 року у сумі 103 740 грн (протокол огляду Єдиного державного реєстру судових рішень від 07 грудня 2020 року; т. 14, а.с. 97-98).
5.5.2. Згідно з відомостями Єдиного реєстру довіреностей 26 грудня 2012 року ОСОБА_26 видав довіреність ОСОБА_13 (т. 14, а.с. 99-102), а дружина ОСОБА_13 - ОСОБА_28 21 січня 2013 року видала довіреність ОСОБА_13 та ОСОБА_26, а 06 листопада 2018 року ОСОБА_13 видав довіреність ОСОБА_26 (т. 14, а.с. 103-105).
Крім того, під час огляду вилученого у ОСОБА_13 мобільного телефону виявлено листування у месенджері з ОСОБА_26 . Обсяг та інтенсивність спілкування, його характер свідчать про існування між ними міцних робочих та особистих стосунків (протокол огляду від 04-09 грудня 2023 року; т. 19, а.с. 1-3, 45-55, 136-211).
Також під час огляду зазначеного телефону виявлено фотокопію листа ДП «Південдіпрошахт» від 10 березня 2020 року на адресу Міністерства юстиції України, підписаного від його імені ОСОБА_26, про залишення без розгляду раніше поданої ОСОБА_29 скарги на дії приватного нотаріуса ОСОБА_23 (т. 19, а.с. 286). До листа додано довіреність, підписану від імені ДП «Південдіпрошахт» ОСОБА_27 про представництво ОСОБА_26 інтересів підприємства (т. 19, а.с. 287).
Викладене свідчить про тривалі та тісні зв`язки ОСОБА_13 та його родини з ОСОБА_26 . Не спростовував таких зв`язків і обвинувачений ОСОБА_13 під час допиту.
5.5.3. Під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_26 за адресою: АДРЕСА_5, було вилучено жорсткий диск Transcend 1TB A43578-0563 (т. 14, а.с. 81-85).
У ході огляду зазначеного диску (протокол від 31 березня - 01 квітня 2021 року; т. 14, а.с. 90-94) на ньому були виявлені файли із фотозображеннями документів (кошторисних розрахунків, техніко-економічних обґрунтувань, проектів ліквідації шахти тощо). Фотокопії виготовлені за допомогою фотоапаратів Nikon D3100 та Canon EOS 600D. Серед фотокопій є фотокопії документації, яка була предметами договорів, зокрема:
договір № 01/03-18-1:
- «Новогродовская» (за договором «Новогродовская № 2»). Є частиною папки «Красноармейскуголь», яка містить 13577 файлів, кількість файлів папки «Новогродовская» не вказана;
- « С.М.Кирова » (за договором «им. Кирова») - 967 файлів, створених 18-19 жовтня 2018 року;
- «Славяносербская» (за договором «Славяно-Сербская») - 3237 файлів, створених 01-02 жовтня 2018 року;
договір № 01/03-18-2:
- «Суходольськая № 1» 14 970 файлів, створених 17 вересня - 01 жовтня 2018 року;
- «Фащевка» - 1025 файлів, створених 17-18 жовтня 2018 року;
- «ХХV КПСС-Дуванная» (за договором «Дуванная (Баранова)») - 11 118 файлів, створених 19 жовтня - 23 листопада 2018 року;
договір № 01/03-18-3:
- «Северная» 431 файлів, створених 18 лютого 2019 року;
- «Черкасская» 9 543 файлів, створених 02-17 жовтня 2018 року;
- «им. Менжинского» - 14 727 файлів, створених 23 серпня - 19 вересня 2018 року;
- «Мария Глубокая» 1025 файлів, дата створення не вказана;
договір № 01/03-18-4:
- «Родинская»: 3260 файлів, створених 06-07 грудня 2018 року;
- «Димитрова» (за договором «им. Димитрова»): є частиною папки «Красноармейскуголь», яка містить 13577 файлів, кількість файлів папки «Димитрова» не вказана.
Прокурор надав відомості про телефонні з`єднання ОСОБА_26, одержані від оператора мобільного зв`язку (протокол тимчасового доступу до речей і документів від 09 лютого 2021 року; т. 20, а.с. 105-107) та письмові пояснення, у яких проаналізував ці відомості у взаємозв`язку з дослідженими фотокопіями документації, виявленої на жорсткому диску за місцем проживання ОСОБА_26 (т. 20, а.с. 137-155).
Зокрема, прокурор обґрунтував факт перебування ОСОБА_26 в час створення окремих фотокопій у зоні дії базових станцій оператора мобільного зв`язку, в зоні покриття яких також знаходиться приміщення ДП «Південдіпрошахт» за адресою: АДРЕСА_6.
Викладене свідчить про перебування ОСОБА_26 на робочому місці в момент виконання роботи щодо виготовлення фотокопій документації. Отже, фактично ОСОБА_26 здійснював сканування архіву у робочий час, перебуваючи у трудових відносинах з ДП «Південдіпрошахт».
5.6. Правові та економічні аспекти укладених договорів
5.6.1. Позиція Міністерства енергетики України
Орган досудового розслідування встановив принаймні дві спроби ОСОБА_9 одержати бюджетні кошти на здійснення робіт з переведення архіву в електронний вигляд.
16 липня 2018 року ОСОБА_9 скерував на адресу Міненерго лист № 16/07-1 про аварійний стан будівлі підприємства, розташованої за адресою: АДРЕСА_6, у якому висловив прохання виділити кошти на капітальний ремонт даху будівлі та переведення архіву ДП «Південдіпрошахт» з паперових на електронні носії (т. 22, а.с. 162).
У цей самий день Департамент вугільно-промислового комплексу Міненерго повідомив ДП «Південдіпрошахт» про неможливість надання коштів (лист № 34.2-вих/246-18; т. 22, а.с. 165).
13 лютого 2019 року ОСОБА_9 скерував на адресу Міненерго лист аналогічного характеру, до якого додав копію акта про залиття приміщень, датованого цим самим днем, та повторно висловив прохання виділення коштів (т. 22, а.с. 164).
Листом від 14 лютого 2019 року у виділенні коштів було відмовлено (т. 22, а.с. 165).
Слід зауважити, що Міністерство енергетики України не надавало доручення чи вказівки про переведення паперового архіву ДП «Південдіпрошахт» в електронний вигляд (лист від 17 грудня 2020 року; т. 22, а.с. 160-161).
5.6.2. Використання процедури електронних закупівель
Також встановлено, що укладення договорів відбулося поза межами процедури електронних закупівель в порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі».
Оглядом сайту Prozorro встановлено, що ДП «Південдіпрошахт» у період з 01 січня 2016 року по 01 січня 2020 року закупівель не проводило (протокол від 03 грудня 2020 року, т. 12, а.с. 207).
5.6.3. Обсяг архіву
У ході судового розгляду сторони надали лише орієнтовні відомості щодо обсягу архіву ДП «Південдіпрошахт». Зокрема, ОСОБА_13 повідомив, що він займав приміщення близько 300 кв.м, ОСОБА_9 повідомив, що для його вивезення знадобилося 9 вантажних автомобілів.
Як повідомив в.о. директора ДП «Дніпродіпрошахт» листом від 11 листопада 2020 року підприємство прийняло від ДП «Південдіпрошахт» паперові носії в мішках орієнтовною вагою 80 тон без ідентифікуючих ознак. Акт приймання-передачі не підписаний (т. 12, а.с. 198).
Згідно з актом приймання-передачі від 01 жовтня 2020 року на підставі наказу заступника міністра Міненерго № 529 від 25 серпня 2020 року (т. 13, а.с. 234) ДП «Дніпродіпрошахт» прийняло від ДП «Південдіпрошахт» проектно-кошторисну документацію щодо 28 шахт (т. 13, а.с. 232-233).
5.6.4. Фінансовий стан ДП «Південдіпрошахт» та відображення укладених договорів у бухгалтерському обліку підприємства
Детектив за участю спеціаліста Північно-Східного офісу Держаудитслужби ОСОБА_31 оглянув бухгалтерські документи ДП «Південдіпрошахт» (протокол від 02 лютого 2021 року; т. 15, а.с. 163-168). Під час огляду було встановлено, що 31 грудня 2018 року виникла заборгованість ДП «Південдіпрошахт» перед ТОВ «Лімітед Едішн» у сумі 15 268 125,70 грн. За даними бухгалтерського обліку зазначена заборгованість утворилася за результатами виконання умов договору № ЮГ-0000010 від 27 квітня 2018 року, втім такий договір відсутній. Жодні інші документи, які б підтверджували виконання зазначеного договору також відсутні. У зв`язку з викладеним документально підтвердити існування зазначеної заборгованості неможливо.
Договори № 01/03-18-1, 01/03-18-2, 01/03-18-3 від 01 березня 2018 року були укладені поза межами процедури закупівлі в порушення ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі» без проведення відкритих торгів. Будь-які відомості щодо фактичного виконання договорів відсутні.
Слід зазначити, у фінансовому звіті станом на 31 грудня 2018 року, наявному на підприємстві та підписаному ОСОБА_9, відомості про існування зазначеної заборгованості також відсутні, тоді як у звіті станом на 31 березня 2019 року така заборгованість наявна (т. 13, а.с. 168-170).
Північно-Східний офіс Державної аудиторської служби України здійснив аудит діяльності ДП «Південдіпрошахт» за період з 01 квітня 2017 року по 31 грудня 2018 року, про що був складений аудиторський звіт № 05-10/2 від 31 травня 2019 року (т. 10, а.с. 185-249).
За результатами аудиту аудитори дійшли таких висновків:
- сукупний дохід ДП «Південдіпрошахт» у 2018 році становив 1 147 тис. грн, у тому числі чистий дохід 649 тис. грн. В цей же рік витрати підприємства становили 19 214 тис. грн;
- фінансова звітність за 2018 рік не подавалася;
- у належній підприємству будівлі за адресою: АДРЕСА_6, значну частину приміщень займає низка фізичних та юридичних осіб, втім договори оренди відсутні;
- в ході аудиту ОСОБА_13 було надано вимогу щодо фактичного обстеження приміщень. ОСОБА_13 двічі відмовився допустити аудиторів до приміщення;
- у 2018 році на підприємстві утворилася кредиторська заборгованість перед ТОВ «Лімітед Едішн» у розмірі 15 298,12 тис. грн, що становило 93,3% від кредиторської заборгованості за товари, роботи та послуги, та 42,5% від загальної кредиторської заборгованості підприємства з урахуванням заборгованості перед бюджетом та з оплати праці;
- заборгованість перед ТОВ «Лімітед Едішн» утворилася за даними бухгалтерського обліку у зв`язку з наданням послуг про переведення паперового архіву в електронний вигляд;
- аудиторам не надано ані документів на підтвердження формування зазначеної заборгованості, ані пояснень з приводу її утворення. Здійснити зустрічну перевірку на ТОВ «Лімітед Едішн» не виявилось за можливе у зв`язку з відсутністю товариства за зареєстрованим місцем знаходження;
- відомості, зазначені у передавальному балансі станом на 31 грудня 2018 року, фінансова звітність за 2018 рік є недостовірними.
ОСОБА_9 03 червня 2019 року скерував письмові зауваження до згаданого аудиторського звіту, у яких жодних зауважень чи незгоди з приводу безпідставності виникнення кредиторської заборгованості перед ТОВ «Лімітед Едішн» не висловив (т. 10, а.с. 242-243).
Аналогічні висновки загального характеру щодо безпідставного та необґрунтованого зростання кредиторської заборгованості містить службова записка начальника відділу управління державним майном Департаменту корпоративних, майнових відносин та управління об`єктами державної власності Міненерго від 11 грудня 2019 року. Службова записка містила пропозицію притягнути ОСОБА_9 до дисциплінарної відповідальності у зв`язку з вказаними порушеннями у вигляді звільнення з займаної посади (т. 22, а.с. 172-173).
5.6.5. Інформація про діяльність ТОВ «Лімітед Едішн»
За результатом дослідження інформації, одержаної органом досудового розслідування від банківських установ, встановлено, що з серпня 2018 року по лютий 2020 року на рахунок ТОВ «Лімітед Едішн», відкритий у ПАТ КБ «Приватбанк», надійшло 6,18 млн грн, з яких 64,5% одержано від ПФ «Гамма-55 в якості поворотної фінансової допомоги (протокол огляду від 07 червня 2021 року; т. 22, а.с. 48-52). Аналізом видатків з вказаного рахунку встановлено, що значних перерахувань за оплату товарів, робіт чи послуг у згаданому періоді не було. Зокрема, із загальної кількості таких витрат (700 тис. грн) найбільша частина (266,7 тис. грн) відбулася на рахунок ОСОБА_32 . По рахунках в інших банківських установах фінансові операції не здійснювалися (протокол огляду від 21 квітня 2072 року, т. 22, а.с. 53-54).
Як повідомило Головне управління ДПС у Харківській області, ТОВ «Лімітед Едішн» податкову звітність контролюючому органу не подавало, податкові накладні в ЄРПН не реєструвало (лист від 31 березня 2021 року; т. 22, а.с. 105-107).
Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб податковим агентом, ТОВ «Лімітед Едішн» у період 2016-2020 років не виплачувало доходи жодній фізичній особі, у тому числі ОСОБА_26 (т. 22, а.с. 175-184). Викладене свідчить, що у товаристві не була працевлаштована жодна особа. Цей факт також є вагомим доводом на користь висновку про відсутність у підприємства ресурсів, у тому числі людських, для реального виконання робіт за договорами.
Згідно з інформацією, наданою ГУ ДПС у Харківській області, керівником ТОВ «Інститут Південдіпрошахт» є ОСОБА_9, а бенефіціарним власником та підписантом - ОСОБА_13 (протокол огляду від 20 квітня 2021 року; т. 22, а.с. 109-110, 118-119). Товариство зареєстроване 19 березня 2020 року за адресою розташування ДП «Південдіпрошахт». Викладене свідчить про існування між обвинуваченими стійких ділових чи особистих стосунків.
5.7. Видача та опротестування векселів
Враховуючи перебування ДП «Південдіпрошахт» у процесі реорганізації, ОСОБА_13 як заступник директора з юридичних питань був обізнаний про тривалість стягнення заборгованості у судовому порядку та перешкоди для реального її стягнення, пов`язані з черговістю задоволення вимог кредиторів у виконавчому провадженні.
З урахуванням викладеного ОСОБА_13 запропонував здійснити документальне оформлення заборгованості та подальше її стягнення шляхом процедури видачі та опротестування векселів.
Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» (в редакції від 2006 року) вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).
Стаття 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» визначає, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів.
На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов`язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.
Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов`язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселем.
Крім того, згідно зі ст. 8 Закону вексель, опротестований нотаріусом у встановленому законом порядку, є виконавчим документом (крім векселя, опротестованого у недатуванні акцепту).
Отже, за своєю природою видача векселя є заміною первинного зобов`язання новим між тими самими сторонами (так звана новація зобов`язання). При цьому нове зобов`язання (за векселем) вже є безспірним і може бути звернуте до виконання невідкладно без процедури стягнення у судовому порядку.
На виконання зазначеного плану ОСОБА_9 придбав в AT «Укрбудінвестбанк» 10 бланків простих векселів серії АА № 2724901 - АА2724910, що підтверджується:
- випискою по рахунку ДП «Південдіпрошахт» № НОМЕР_1 (т. 10, а.с. 99-101);
- видатковим позабалансовим ордером № 15699864 від 15 листопада 2018 року (т. 12, а.с. 153);
- меморіальними ордерами № 15700502 та 15700501 від 15 листопада 2018 року про дохід за продаж бланків векселів ДП «Південдіпрошахт» на суму 275 грн та зобов`язання з ПДВ на суму 55 грн (т. 12, а.с. 154-155);
- платіжним дорученням № 3 від 15 листопада 2018 року на суму 170 грн (платник - ДП «Південдіпрошахт», призначення платежу «Державне мито за купівлю бланків простих векселів») (т. 12, а.с. 157);
- платіжним дорученням № 2 від 15 листопада 2018 року (платник ДП «Південдіпрошахт», призначення платежу «оплата за бланки простих векселів згідно листа № 14/11-1 від 14 листопада 2018 року») (т. 12, а.с. 158).
04 червня 2019 року ОСОБА_9, використовуючи придбані раніше бланки векселів, у м. Харкові заповнив, підписав та скріпив печаткою вексель серії АА 2724903 від 04 червня 2019 року про зобов`язання ДП «Південдіпрошахт» сплатити проти цього векселя ТОВ «Лімітед Едішн» 500 тис. грн за пред`явленням. У векселі було зазначено посаду ОСОБА_9 як «в.о. директора ДП «Південдіпрошахт».
Аналогічним чином був заповнений та підписаний ОСОБА_9 вексель серії АА 2724901 від 04 червня 2019 року на суму 6,5 млн грн.
Оригінали зазначених векселів були досліджені у судовому засіданні (т. 14, а.с. 125).
Цього ж дня ОСОБА_13 і ОСОБА_9 склали та засвідчили своїми підписами акт приймання-передачі векселів серії АА № 2724901 на суму 6 500 000,00 грн та серії АА № 2724903 на суму 500 000 грн, за яким векселедавець, тобто ДП «Південдіпрошахт», передало, а векселеодержувач ТОВ «Лімітед Едішн» отримало їх в рахунок погашення боргу за договорами від 01 березня 2018 року про надання послуг щодо переведення паперового архіву державного підприємства в електронний вигляд № 01/03-18-1, 01/03-18-2, № 01/03-18-3 (т. 11, а.с. 48).
29 жовтня 2019 року ОСОБА_9 та ОСОБА_13 підписали акт пред`явлення векселя до платежу, згідно з яким ТОВ «Лімітед Едішн» пред`явило до платежу векселі серії АА № 2724901 від 04 червня 2019 року на суму 6,5 млн грн та вексель серії АА 2724903 від 04 червня 2019 року на суму 0,5 млн грн (т. 11, а.с. 47).
Як зазначено в акті, платіж проти цих векселів має бути здійснений протягом одного банківського дня з дня складання акта на банківський рахунок ТОВ «Лімітед Едішн» № НОМЕР_4, відкритий у АТ КБ «Приватбанк».
У подальшому ОСОБА_13 звернувся до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_23 із заявою про здійснення опротестування векселів серії АА № 2724901 від 04 червня 2019 року на суму 6,5 млн грн та серії АА 2724903 від 04 червня 2019 року на суму 0,5 млн грн (т. 11, а.с. 49).
Особу ОСОБА_13 було встановлено нотаріусом, про що наявна позначка у заяві. До заяви ОСОБА_13 долучив згадані оригінали векселів, акт їх приймання-передачі, акт пред`явлення їх до платежу, копії договорів № 01/03-18-1, 01/03-18-2, № 01/03-18-3 від 01 березня 2018 року, акт звірки взаємних розрахунків від 04 червня 2023 року та копії правовстановлюючих документів.
Згідно зі згаданим актом звірки взаємних розрахунків заборгованість ДП «Південдіпрошахт» перед ТОВ «Лімітед Едішн» станом на 28 грудня 2018 року та на 04 червня 2019 року складала 15 296 124,80 грн (т. 11, а.с. 52).
Приватний нотаріус ОСОБА_23 підготувала вимогу про сплату векселя № 109/02-29 від 30 жовтня 2019 року на адресу ДП «Південдіпрошахт», у якій зазначила, що 30 жовтня 2019 року до неї звернулося ТОВ «Лімітед Едішн» про здійснення протесту за векселями серії АА 2724901 та серії АА 2724903, у зв`язку з чим вона пропонує сплатити на користь товариства 7 млн грн у строк до 12:00 31 жовтня 2019 року (т. 11, а.с. 57).
У відповідь на цю вимогу ОСОБА_9 скерував нотаріусу лист № 30/10-10 від 30 жовтня 2019 року від імені ДП «Південдіпрошахт» про неможливість здійснити платіж проти векселів з причини відсутності грошових коштів (т. 11, а.с. 46).
Згідно з висновком експерта № 19/119/6/7/1-59е від 06 листопада 2020 року:
- підписи від імені ОСОБА_9 у простому векселі АА2724901, АА2724903, в акті приймання-передачі векселя від 04 червня 2019 року, в акті пред`явлення векселя до платежу від 29 жовтня 2019 року, у листі ДП «Південдіпрошахт» на адресу приватного нотаріуса ОСОБА_23 від 30 жовтня 2019 року № 30/10-10 виконані обвинуваченим ОСОБА_9 (т. 15, а.с. 129-155);
- підписи від імені ОСОБА_13 у акті приймання-передачі векселя від 04 червня 2019 року, в акті пред`явлення векселя до платежу від 29 жовтня 2019 року, у заяві на адресу приватного нотаріуса ОСОБА_23 від 30 жовтня 2019 року щодо здійснення юридичних дій виконані ОСОБА_13 .
У зв`язку з відмовою у платежі, нотаріус ОСОБА_23 оформила відповідні нотаріальні документи:
- протест у неплатежі за простим векселем серії АА 2724901 від 31 жовтня 2019 року, зареєстрований в реєстрі за № 872. Як в ньому зазначено, ТОВ «Лімітед Едішн» звернулося до ДП «Південдіпрошахт» 29 жовтня 2019 року з вимогою про оплату і не отримало платежу через відсутність коштів, у зв`язку з чим 30 жовтня 2019 року векселедержатель звернувся до нотаріуса (т. 11, а.с. 53);
- виконавчий напис, вчинений 31 жовтня 2019 року про стягнення на підставі протесту векселя серії АА 2724901 про неоплату, зареєстрований в реєстрі за № 873. Сума стягнення 6 502 200 грн. Виконавчий напис містить невідповідність у сумі стягнення між її цифровим позначенням «6 502 000 грн» та літерним «шість мільйонів п`ятсот дві тисячі двісті грн». Враховуючи наведені розрахунки, помилка міститься саме у цифровому позначенні (6,5 млн грн - розмір платежу, 500 грн - витрати з опротестування, 1 700 грн - плата за вчинення виконавчого напису; т. 11, а.с. 55);
- протест у неплатежі за простим векселем серії АА 2724903 від 31 жовтня 2019 року, зареєстрований в реєстрі за № 874. Як в ньому зазначено, ТОВ «Лімітед Едішн» звернулося до ДП «Південдіпрошахт» 29 жовтня 2019 року з вимогою про оплату і не отримало платежу через відсутність коштів, у зв`язку з чим 30 жовтня 2019 року векселедержатель звернувся до нотаріуса (т. 11, а.с. 54);
- виконавчий напис, вчинений 31 жовтня 2019 року приватним нотаріусом ОСОБА_23, про стягнення на підставі протесту векселя серії АА 2724903 про неоплату, зареєстрований в реєстрі за № 875. Сума стягнення 502 200 грн (т. 11, а.с. 56).
Також, як убачається з нотаріальної справи, зокрема, наявної в ній довідки № 116/01-16 від 08 листопада 2019 року, нотаріус припустився помилки у назві ДП «Південдіпрошахт», зокрема, організаційно-правова форма підприємства помилково зазначена як «товариство з обмеженою відповідальністю» (т. 11, а.с. 58).
5.8. Виконавчі провадження за векселями
01 листопада 2019 року ОСОБА_13 звернувся до Київського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області (надалі - Київський ВДВС) із заявами про відкриття виконавчих проваджень:
- за виконавчим написом нотаріуса, зареєстрованим за № 873, про стягнення на підставі протесту векселя, вчиненого приватним нотаріусом 31 жовтня 2019 року за реєстровим № 872 (т. 14, а.с. 124);
- за виконавчим написом нотаріуса, зареєстрованим за № 875, про стягнення на підставі протесту векселя, вчиненого приватним нотаріусом 31 жовтня 2019 року за реєстровим № 874 (т. 14, а.с. 123).
До заяв були долучені відповідні векселі, протести та виконавчі написи (т. 11, а.с. 19-21, 24-26).
Згідно з висновком експерта № 19/119/6/7/1-59е від 06 листопада 2020 року підписи у зазначених заявах виконані ОСОБА_13 (т. 15, а.с. 129-155).
За цими заявами державний виконавець постановами від 07 листопада 2019 року відкрив виконавчі провадження:
- № НОМЕР_11 щодо векселя серії АА № 2724901 на суму 6,5 млн грн (т. 16, а.с. 169-170);
- № НОМЕР_13 щодо векселя серії АА № 2724903 на суму 0,5 млн грн (т. 16, а.с. 198-199).
В обох виконавчих провадженнях постановами від 18 листопада 2019 року було змінено реєстраційні дані боржника на підставі згаданої довідки нотаріусу про допущену помилку (т. 16, а.с. 172-173, 202-203).
У подальшому постановами від 19 листопада 2019 року (т. 16, а.с. 177, 207) державний виконавець зупинив виконавчі провадження за виконавчими написами нотаріуса у зв`язку зі зверненням до суду із заявами про заміну сторони виконавчого провадження (т. 16, а.с. 174-175, 205-206).
Слід зауважити, що відповідно до листа Київського ВДВС № 20 878 від 21 лютого 2021 року виконавчі провадження № НОМЕР_11 № НОМЕР_13 станом на дату підготовки цього листа ще були зупинені (т. 22, а.с. 74-92).
Відповідно до ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо під час розподілу стягнутих з боржника грошових сум недостатньо для задоволення вимог стягувачів за виконавчими документами, кошти розподіляються виконавцем між стягувачами в такій черговості:
1) у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна;
2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок кримінального або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку із втратою годувальника;
3) у третю чергу задовольняються вимоги працівників, пов`язані з трудовими правовідносинами;
4) у четверту чергу задовольняються вимоги стягувачів за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, вимоги щодо збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та вимоги щодо податків та інших платежів до бюджету;
5) у п`яту чергу задовольняються всі інші вимоги.
ОСОБА_9 і ОСОБА_13, будучи обізнаними із зазначеними положеннями законодавства та усвідомлюючи, що вимоги ТОВ «Лімітед Едішн» за виконавчими провадженнями № НОМЕР_11 та № НОМЕР_12, можуть бути не виконані з огляду на визначену черговість задоволення вимог кредиторів, з метою виключення цих вимог з черги, зверталися від імені ДП «Південдіпрошахт» як боржника у виконавчих провадженнях по виплаті заборгованості із заробітної плати працівникам до Київського районного суду м. Харкова (46 заяв) та господарського суду Харківської області (1 заява) з метою заміни державного підприємства як сторони у ряді виконавчих проваджень через нібито закінчення процедури реорганізації та правонаступництво ДП «Національна вугільна компанія».
Зокрема, такі заяви були подані у справах, що перебували у провадженні Київського районного суду м. Харкова, а саме № 640/12483/18, 640/6769/18, 640/7111/18, 640/2264/19, 640/1302/19, 640/5755/19, 640/1244/19, 640/1527/19, 640/370/19, 640/12566/18, 640/16684/18, 640/16678/18,640/6462/18, 640/6530/18, 640/24469/18, 640/4163/18, 640/7211/18, 640/11275/18, 640/5252/18, 640/2157/18, 640/14162/18, 640/7310/18, 640/5352/18, 640/16599/18, 640/13221/18, 640/6466/18, 640/5249/18, 640/20201/17, 640/5443/18, 640/5350/18, 640/12076/18, 640/11984/18, 640/2266/19, 640/12530/18, 640/9579/18, 640/6688/18, 640/12156/18, 640/13222/18, 640/11579/18, 640/2219/19, 640/6685/18, 640/14105/18, 640/8631/18, 640/6308/18, 640/7305/18, 953/22532/19.
Заміна сторони виконавчого провадження, у разі задоволення заяв, призвела б до виключення цих вимог, які мали б задовольнятися першочергово (належали до третьої черги), та, відповідно, створила б умови для задоволення наступних вимог кредиторів, а саме вимог за векселями (п`ята черга).
Втім, у задоволенні таких заяв протягом листопада 2019 року - січня 2020 року було відмовлено, про що постановлено відповідні ухвали (т. 17, а.с. 4-7, 34-247; т. 18, а.с. 1-75).
Аналогічну заяву ОСОБА_9 подав і до Господарського суду Харківської області у межах виконавчого провадження № НОМЕР_14 (т. 18, а.с. 96-97). Ухвалою суду від 13 листопада 2019 року заява була залишена без розгляду у зв`язку з невиконанням ДП «Південдіпрошахт» вимог суду щодо надання доказів правонаступництва ДП «Національна вугільна компанія» (т. 18, а.с. 100-105).
5.9. Реалізація майна ДП «Південдіпрошахт»
Слід зауважити, що документальне оформлення заборгованості (а фактично її визнання ДП «Південдіпрошахт») відбулося в контексті подій, пов`язаних з примусовою реалізацією майна ДП «Південдіпрошахт» для погашення податкових зобов`язань, та було обумовлене саме ними.
Зокрема, в день вчинення виконавчого напису за векселями (31 жовтня 2019 року) відбувся продаж належних ДП «Південдіпрошахт» нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_6, за ціною, яка суттєво перевищувала податковий борг, а залишок коштів, який мав залишитися після їх погашення, становив суму, співмірну з розміром заборгованості за векселями.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року з ДП «Південдіпрошахт» було стягнуто з його розрахункових рахунків податковий борг у сумі 517 506 грн (т. 16, а.с. 23-26).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року Головному управлінню ДФС у Харківській області надано дозвіл на погашення суми податкового розміру ДП «Південдіпрошахт» у розмірі 3 478 127,59 грн за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі (т. 16, а.с. 27-31).
Згідно з повідомленням органу ДФС України станом на 01 серпня 2019 року загальний податковий борг підприємства становив 13 549,1 тис. грн (т. 16, а.с. 93-94).
Рішенням заступника начальника Головного управління ДФС у Харківській області від 29 жовтня 2018 року вирішено здійснити погашення податкового боргу ДП «Південдіпрошахт» шляхом продажу майна платника податків (т. 16, а.с. 37).
Згідно з актами опису майна № 232/20-40-17-10-38 від 28 березня 2018 року, № 541/20-40-57-07-22 від 31 липня 2019 року та від 01 серпня 2019 року нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_6, передано у податкову заставу (т. 16, а.с. 38-41, 43).
За зверненням Головного управління ДФС у Харківській області від 02 серпня 2019 року ТОВ «Експерт-2012» (т. 16, а.с. 42) організувало продаж зазначеного майна, про що були укладені договори-доручення № 21, 22 від 16 серпня 2019 року з Українською універсальною біржою та ТОВ «Експерт-2012» відповідно (т. 16, а.с. 96-105).
Оцінка об`єкта нерухомого майна була здійснена ФОП ОСОБА_33 на підставі договору № 2 від 06 серпня 2019 року (т. 16, а.с. 49-52). Згідно зі звітом про оцінку його ринкова вартість склала 26 500 700 грн (т. 16, а.с. 53-92).
Як повідомило ТОВ «Експерт-2012», торги з продажу майна, призначені на 03 вересня 2019 року, не відбулися у зв`язку з відсутністю заявок від потенційних учасників (т. 16, а.с. 46).
У подальшому згідно з актом переоцінки майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, для продажу на цільовому аукціоні від 19 вересня 2019 року вартість об`єкта нерухомості було знижено до 22 525 595 грн (т. 16, а.с. 109-110).
Листом ДП «Південдіпрошахт» від 08 жовтня 2019 року, підписаним від його імені ОСОБА_13, було висловлене прохання скасувати другий аукціон, призначений на цей самий день з посиланням на укладення 02 серпня 2019 року договору про охорону культурної спадщини (т. 16, а.с. 107-108).
Торги, призначені на 08 жовтня 2023 року, також не відбулися у зв`язку з відсутністю заявок від потенційних учасників, про що ТОВ «Експерт-2012» повідомило відповідним листом (т. 16, а.с. 111).
До згаданих договорів-доручень № 21, 22 на організацію продажу майна 09 жовтня 2019 року були укладені додаткові угоди № 3, 4 (т. 16, а.с. 112-113, 116-117). Також була укладена додаткова угода до згаданого договору № 2 на проведення оцінки майна (т. 16, а.с. 114-115).
У подальшому, згідно з актом переоцінки майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, для продажу на цільовому аукціоні від 09 жовтня 2019 року вартість об`єкта нерухомості було знижено до 16 894 196,25 грн (т. 16, а.с. 118-119).
Оголошення про здійснення цільових аукціонів було опубліковано на офіційному сайті Української універсальної біржі (протокол огляду від 13 квітня 2021 року; т. 22, а.с. 55-67).
Згідно з протоколом проведення цільового аукціону № 1 від 31 жовтня 2019 року переможцем торгів стало ТОВ «Пушка-5» з пропозицією 17 738 906,06 грн (т. 16, а.с. 127-129). Цим же протоколом затверджено розподіл коштів:
- 15 078 070,15 грн - на рахунок державного казначейства;
- 585 383,90 грн - винагорода Українській універсальній біржі за проведення аукціону;
- 2 075 452,01 грн винагорода ТОВ «Експерт-2012» згідно з договором-дорученням на продаж майна № 22.
Цього ж дня був укладений договір купівлі-продажу майна № 1-31/10-19, відповідно до якого ТОВ «Пушка-5» придбало, а ДП «Південдіпрошахт» продало зазначене нерухоме майно за 17 738 906,06 грн (т. 16, а.с. 130-132). Від імені ДП «Південдіпрошахт» договір підписав ОСОБА_9, використовуючи своє службове становище як керівника ДП «Південдіпрошахт», не зважаючи на виведення його зі складу комісії з реорганізації державного підприємства.
Згідно з довідкою Головного управління ДФС у Харківській області, одержані від продажу ДП «Південдіпрошахт» майна кошти у сумі 15 078 070,15 грн були частково спрямовані на погашення заборгованості підприємства зі сплати податків, а залишок у сумі 7 882 782,46 грн - повернутий ДП «Південдіпрошахт» (т. 16, а.с. 134-136). Про погашення заборгованості повідомлено державне підприємство 06 листопада 2019 року (т. 16, а.с. 137-138).
Як повідомило Головне управління ДПС у Харківській області, кошти у розмірі 7 882 782,46 грн як залишок від реалізації майна були перераховані на рахунок ДП «Південдіпрошахт» № НОМЕР_3 в AT «ПУМБ» (лист від 12 березня 2021 року; т. 22, а.с. 98).
Наведені обставини підтверджуються також листом ГУ ДПС у Харківській області (т. 22, а.с. 127-129).
5.10. Інші обставини та дії, пов`язані з прихованням факту укладення договорів
5.10.1. Слід звернути увагу, що обвинуваченими вживалися заходи, спрямовані не лише на безпосереднє заволодіння грошовими коштами, а й дії, пов`язані з приховуванням злочинного характеру укладених договорів.
Зокрема, ОСОБА_9 повідомив про неможливість подання фінансової звітності ДП «Південдіпрошахт» за перше півріччя 2018 року, тобто за період укладення договорів з ТОВ «Лімітед Едішн», у зв`язку з нібито неправомірними діями колишнього бухгалтера ОСОБА_34 (т. 13, а.с. 171).
Втім, зазначені у цьому листі відомості спростовуються наданим ОСОБА_35 актом приймання-передачі від 28 лютого 2018 року, згідно з яким вона передала, а ОСОБА_9 прийняв бухгалтерську документацію підприємства (т. 13, а.с. 237-239).
5.10.2. Крім того, листом від 12 квітня 2019 року № 12/04-1 ОСОБА_9 подав до Міненерговугілля на затвердження передавальний акт балансових рахунків активів та пасивів станом 31 грудня 2018 року (т. 13, а.с. 214).
Згідно з зазначеним балансом із загальної кількості кредиторської заборгованості у розмірі 16,4 млн грн сума заборгованості ДП «Південдіпрошахт» перед ТОВ «Лімітед Едішн» становила 15 298 125,70 грн за договором № ЮГ-0000010 від 27 квітня 2018 року (т. 13, а.с. 215-218, 223). Як вже зазначалось, обвинувачені підтверджували факт надання ТОВ «Лімітед Едішн» юридичних послуг на користь ДП «Південдіпрошахт», але наполягали на тому, що заборгованість понад 15 млн грн. виникла саме внаслідок надання послуг з переведення архіву в електронний вигляд.
Отже, при наданні до профільного міністерства звітності ОСОБА_9 свідомо приховав реквізити договорів на переведення архіву в електронний вигляд, якими оформлювалася заборгованість перед ТОВ «Лімітед Едішн», що власне суперечить позиції обвинувачених про отримання доручення від Міністерства на здійснення цифровізації архіву.
5.10.3. Також, у листі від 24 грудня 2019 року на адресу Міненерго ОСОБА_9, пояснюючи незадовільні результати своєї діяльності як керівника ДП «Південдіпрошахт», повідомив, що зростання кредиторської заборгованості підприємства відбулося у зв`язку з відображенням (поновленням відображення) у даних бухгалтерського обліку кредиторської заборгованості 2016-2018 років, яка утворилася за попереднього керівника (т. 22, а.с. 174), що вочевидь не відповідало дійсності з огляду на обставини, викладені у п. 5.10.2 вироку.
5.10.4. Окремо слід зазначити, що за інформацією Харківського районного Управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області до Київського ВП ГУНП в Харківській області 26 листопада 2019 року зі спецлінії «102» від ОСОБА_36 надійшло повідомлення про те, що в цей день за адресою: АДРЕСА_6, з офісу вкрали меблі та особисті речі (лист від 17 травня 2021 року; т. 22, а.с. 144).
Від ОСОБА_9 та ОСОБА_13 аналогічні заяви не надходили (лист від 19 лютого 2021 року; т. 22, а.с. 141).
Згідно з матеріалами перевірки 27 листопада 2019 року на лінію «102» надійшло повідомлення від ОСОБА_37 про пошкодження дверей, замків та дверної коробки кабінету НОМЕР_15 за адресою: АДРЕСА_6. Відповідно до письмового пояснення ОСОБА_13 зазначеним кабінетом користувався він, і коли повернувся до нього 02 грудня 2019 року, виявив крадіжку особистих речей, документів та носіїв (т. 22, а.с. 147-157).
5.10.5. 02 липня 2018 року ОСОБА_9 від імені ДП «Південдіпрошахт» та ОСОБА_13 від імені ТОВ «Лімітед Едішн» підписали договір про спільну діяльність (т. 13, а.с. 116). Предметом договору є спільна господарська діяльність щодо утримання нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, б. 5. Пунктом 3.4 договору визначено, що доходи, отримані за рахунок або в результаті спільної діяльності, надходять на рахунок кожної зі сторін за підсумками фінансового року порівну, якщо інше не буде встановлено додатково.
27 липня 2018 року ОСОБА_9 скерував співвласникам будівлі № 5 по вул. Пушкінській у м. Харкові повідомлення № 27/07-2 від про необхідність перерахування коштів щодо експлуатації будівлі на рахунок ТОВ «Лімітед Едішн» у зв`язку з укладанням договору від 02 липня 2018 року (т. 13, а.с. 90-92).
ТОВ «Лімітед Едішн» було укладено договори, у тому числі додаткові, про спільну діяльність з винаймачами приміщень, розташованих за зазначеною адресою (т. 13, а.с. 116-166). Предметом зазначених договорів було утримання частини нерухомого майна. Фактично зміст договорів передбачав перерахування внесків на рахунки ТОВ «Лімітед Едішн». Такими договорами були:
- від 15 серпня 2019 року з ФОП ОСОБА_38 ;
- від 14 серпня 2019 року з ФОП ОСОБА_39 ;
- від 09 серпня 2019 року з фізичними особами ОСОБА_40 та ОСОБА_41 ;
- від 26 березня 2019 року з ФОП ОСОБА_42 ;
- від 05 вересня 2018 року з фізичною особою ОСОБА_43 ;
- від 19 вересня 2018 року з ГО «Ведалайф»;
- від 13 травня 2019 року з фізичною особою ОСОБА_44 ;
- від 17 січня 2019 року з ФОП ОСОБА_45 ;
- від 17 січня 2019 року з фізичною особою ОСОБА_46 ;
- від 25 вересня 2019 року з ТДВ «Сутра»;
- від 06 лютого 2019 року з ТОВ «Раттус»;
- від 18 вересня 2018 року з ФОП ОСОБА_47 ;
- від 14 вересня 2018 року з ФОП ОСОБА_48 ;
- від 31 серпня 2018 року з фізичною особою ОСОБА_49 ;
- від 21 серпня 2018 року з фізичною особою ОСОБА_50 ;
- від 11 лютого 2019 року з фізичною особою ОСОБА_51 .
За результатом дослідження інформації, одержаної органом досудового розслідування від банківських установ, встановлено, що на рахунки ТОВ «Лімітед Едішн», відкриті у ПАТ КБ «Приватбанк» надходили щомісячні платежі від ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_38, ОСОБА_39 та інших (протокол огляду від 21 квітня 2021 року; т. 22, а.с. 53-54). У подальшому зазначені кошти знімалися ОСОБА_13 з банкомату або витрачалися на оплату товарів у супермаркетах, інтернеті тощо.
Разом з тим, за інформацією КП «Харківводоканал», ПАТ «Харківенергозбут», КП «Харківські теплові мережі» та АТ «Харківобленерго» комунальні платежі сплачувалися ДП «Південдіпрошахт» у період 2018-2020 років фактично у повному обсязі з власних рахунків (т. 22, а.с. 187, 191-194, 197-203, 206-210).
Під час огляду вилученого у ОСОБА_13 мобільного телефону у месенджері виявлене листування з деякими орендарями (контакти « ОСОБА_58 », «505 Елена») з приводу оплати за користування приміщеннями. Зокрема, зі змісту листування вбачається, що ОСОБА_13 опікувався цим питанням, повідомляв строки та суми оплати. Також з листування вбачається, що оплата здійснювалася у тому числі на особистий рахунок ОСОБА_13 (протокол огляду від 04-09 грудня 2023 року) (т. 19, а.с. 1-3, 57-81).
Колегія суддів погоджується зі стороною обвинувачення в тому, що метою укладення зазначених договорів було створення формальних підстав для перерахування вартості утримання майна (оренди та комунальних платежів) на рахунки ТОВ «Лімітед Едішн», тобто їх фактичне виведення з-під арешту.
Ці дії не інкримінуються обвинуваченим як частина злочинного плану, втім є досить вагомими доводами на користь твердження сторони обвинувачення про узгодженість, наполегливість та цілеспрямованість дій обвинувачених, а також про загальний контекст їхньої спільної діяльності.
5.10.6. Під час огляду вилученого у ОСОБА_13 мобільного телефону виявлено листування з контактом « ОСОБА_59 » (протокол огляду від 04-09 грудня 2023 року; (т. 19, а.с. 1-3, 212-288). Із зазначеною особою ОСОБА_13 обговорював питання реалізації майна ДП «Південдіпрошахт», стягнення заборгованості із заробітної плати у судовому порядку, сплати орендної плати та комунальних платежів наймачами приміщення ДП «Південдіпрошахт», документального оформлення згаданих векселів та їх опротестування тощо.
Зокрема, 08 листопада 2019 року ОСОБА_13 відправив співрозмовнику копії документів, пов`язаних з підписанням та опротестуванням векселів (векселів, протестів за ними, виконавчих написів нотаріуса, листа ОСОБА_9 про неможливість сплати за ними, акта приймання-передачі векселів, пред`явлення їх до виконання, акта звірки взаєморозрахунків, копій договорів № 01/03-18-1, 01/03-18-2, 01/03-18-3, 01/03-18-4 від 01 березня 2018 року, листа нотаріуса про помилку у реквізитах тощо).
Після пересилання цих документів між ними відбулося листування такого змісту:
«Контакт: ОСОБА_30. А тебя не смущает, что подпись не
ОСОБА_60 : Не угадал. ОСОБА_31 лично все подписал.
Контакт: И печать НОВАЯ на акте от 04.06. Я не гадаю. Я утверждаю. И на векселях, печать новая. Ну вы все просто молодцы».
5.10.7. За результатом аналізу відомостей про телефонні з`єданання ОСОБА_9 (номер НОМЕР_5 ) та ОСОБА_13 (номер НОМЕР_6 ), одержаних від операторів мобільного зв`язку (протокол тимчасового доступу до речей і документів від 20 листопада та від 18 грудня 2020 року; т. 20, а.с. 12-16, 68-70), встановлено, що у період з 22 лютого 2018 року по 01 березня 2020 року між ними відбулося 1 132 з`єднань (з них 109 - SMS-повідомлення, 513 - з`єднання нульової тривалості). Також встановлені численні випадки перебування у межах дії однієї базової станції мобільного зв`язку, що непрямим чином може свідчити про їх систематичні зустрічі (протоколи огляду від 22 грудня 2020 року та від 08 червня 2021 року; т. 20, а.с. 71-91).
5.10.8. 30 січня 2020 року голова комісії з реорганізації ДП «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» ОСОБА_29 звернувся із заявою про вчинення кримінального правопорушення (т. 8, а.с. 27-31).
5.11. Показання свідків
5.11.1. Свідок ОСОБА_61 .
Свідок ОСОБА_62 повідомила, що з 2013 року по листопад 2021 року працювала державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби м. Харкова та здійснювала стягнення у межах зведеного виконавчого провадження щодо боржника ДП «Південдіпрошахт» за виконавчими документами щодо стягнення заробітної плати, комунальних послуг та заборгованості перед ТОВ «Лімітед Едішн». Щодо зазначеного товариства були виконавчі написи нотаріуса на суму 6 млн грн та 500 тис. грн.
У 2019 році було здійснено звернення до суду з приводу заміни сторони виконавчого провадження, у зв`язку з чим виконавче провадження було зупинене. Серед виконавчих документів про стягнення заборгованості із заробітної плати були і документи ОСОБА_9 та ОСОБА_13 .
У ході виконавчого провадження з банківських рахунків ДП «Південдіпрошахт» була списана сума близько 7 млн грн, яка була перерахована на погашення заборгованості із заробітної плати та податків.
5.11.2. Свідок ОСОБА_29 .
Свідок ОСОБА_29 повідомив, що наказом Міненерговугілля був призначений на посаду голови комісії з реорганізації ДП «Південдіпрошахт» шляхом поглинання цього підприємства ДП «Національна вугільна компанія» та обіймав її з липня 2019 року по лютий 2020 року.
На початку серпня 2019 року ОСОБА_29 фізично потрапив на підприємство та почав аналізувати документацію. На той час підприємство фактично не здійснювало діяльності, працівники не відвідували підприємство. Під час аналізу бухгалтерських та інших документів були виявлені численні факти зловживань з боку керівництва ДП «Південдіпрошахт». Зокрема, було виявлено зростання заборгованості підприємства на суму близько 20 млн грн. Були подані позови про стягнення заробітної плати особами, які ніколи не працювали на підприємстві, у тому числі донькою ОСОБА_9 та дружиною ОСОБА_13 . У подальшому, зазначені позови за заявами позивачів були залишені без задоволення.
Крім того, була виявлена заборгованість перед ТОВ «Лімітед Едішн», засновником якої був ОСОБА_13, за здійснення послуг щодо оцифрування архіву ДП «Південдіпрошахт» на суму близько 15 млн грн. За твердженням свідка, жодної потреби чи вимог Міненерговугілля щодо такого оцифрування не існувало. Ба більше, це було фізично неможливо, оскільки архів займав декілька приміщень, а для його перевезення були залучені 8 вантажних автомобілів. На запитання свідка щодо результатів оцифрування ОСОБА_9 відповів, що диск з результатами розмагнічений. Архів був вивезений ТОВ «Пушка 5» - новим власником приміщень, в яких знаходився архів.
Свідок зазначив, що 31 жовтня 2019 року ОСОБА_9 підписав договір продажу активів підприємства, хоча не мав на це повноважень. ОСОБА_29 оскаржував зазначений договір у судовому порядку, втім рішенням Верховного Суду у задоволенні позову було відмовлено.
З 17 млн грн, отриманих від продажу, частина коштів була перерахована до бюджету, частина спрямована на виплату заробітної плати, близько 7-8 млн грн було списано виконавчою службою, у тому числі за виконавчими документами ОСОБА_9 та ОСОБА_13, які намагалися у такий спосіб ними заволодіти.
Також свідок повідомив, що ТОВ «Лімітед Едішн» зверталось до Київського відділу державної виконавчої служби м. Харкова з приводу стягнення заборгованості за опротестованими векселями. На одному з векселів стояла печатка, яка не виготовлялася підприємством. ОСОБА_29 звертався до виконавчої служби з листом з приводу зупинення виконання за зазначеними векселями.
Крім того, належне ДП «Південдіпрошахт» приміщення за адресою: АДРЕСА_6, передавалося в оренду іншим особам, ціна оренди складала близько 50-100 грн за кв. м. Кошти, отримані як орендна плата, ОСОБА_9 привласнював.
5.11.3. Свідок ОСОБА_27 .
Свідок ОСОБА_27 повідомив, що з лютого 2020 року обіймає посаду в.о. директора ДП «Південдіпрошахт». Після його призначення ОСОБА_13 передав йому печатку, баланс підприємства та деякі документи щодо інвентаризації. Яку посаду обіймав ОСОБА_13, свідку не відомо. Станом на той час рахунки підприємства були заблоковані, приміщення розпродані, на підприємстві працювали 4-6 осіб, які згодом були звільнені.
У серпні 2020 року згідно з наказом Міненерговугілля архів підприємства був переміщений до іншого підприємства Дніпрошахт, розташованого у м. Дніпро. Перевезення архіву здійснило ТОВ «Пушка 5», яке стало новим власником приміщень, у яких зберігався цей архів. Під час перевезення архіву складався та підписувався відповідний акт. Про існування електронної версії архіву свідку нічого не відомо.
5.11.4. Свідок ОСОБА_25 .
Свідок ОСОБА_25 повідомив, що у 2019 році працював на ДП «Південдіпрошахт» на посаді заступника виконуючого обов`язки директора підприємства - ОСОБА_9 по загальним питанням, який і запросив його на роботу. На час працевлаштування на рахунки ДП «Південдіпрошахт» був накладений арешт, тому працівники заробітну плату не отримували.
ОСОБА_9 намагався стимулювати працівників, щоб вони залишились на робочих місцях та підприємство продовжувало функціонувати, тому був встановлений 3-денний робочий тиждень, щоб працівники мали змогу знаходити додаткові джерела прибутку.
Свідок зазначив, що його робоче місце знаходилось за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 5, 4 поверх, НОМЕР_16 кабінет, також у цьому кабінеті з ним перебував ОСОБА_13, який обіймав посаду юрисконсульта підприємства. Зазначив, що має з ОСОБА_13 дружні стосунки, а знайомі вони з 2010 року.
ОСОБА_25 повідомив, що на ДП «Південдіпрошахт» знаходилась архівна документація, площа архіву займала близько 500 кв. м. Свідок повідомив про обізнаність з листами міністерства про необхідність переведення архівів у електронний вигляд. Також свідок бачив листи, які надходили від підприємств щодо виконання цих робіт, у яких була зазначена їх орієнтовна вартість близько 27-31 млн грн, у зв`язку з чим цим підприємствам було відмовлено в укладенні договору.
Свідок зазначив, що необізнаний з обставинами переведення архіву в електронний вигляд у 2108 році, оскільки на той час на підприємстві не працював. Проте свідок впевнений, що такі роботи на підприємстві виконувались, оскільки носій інформації з їх результатом зберігався у згаданому кабінеті НОМЕР_15. Безпосередньо ці роботи виконував ОСОБА_26, робочий кабінет якого знаходився на 5 поверсі підприємства. У ДП «Південдіпрошахт», за твердженням ОСОБА_25, не було техніки, яка б дозволяла виконувати ці роботи, техніка була надана ТОВ «Лімітед Едішн». Обставини оплати робіт свідку невідомі.
ОСОБА_25 повідомив, що наприкінці листопада 2019 року Державна фіскальна служба України реалізувала приміщення ДП «Південдіпрошахт» на аукціоні. Також приблизно у цей період, йому зателефонували з підприємства та повідомили, що невідомі проникли до кабінету НОМЕР_16 та викрали речі, у тому числі портативний носій з файлами архіву та комп`ютерну техніку. Про цей факт було повідомлено поліцію. Свідок зазначив, що такі випадки були непоодинокі.
Звільнився ОСОБА_25 з підприємства у грудні 2019 року, а у 2020 році звертався з позовом про стягнення невиплаченої заробітної плати до суду, позов був задоволений.
5.11.5. Свідок ОСОБА_63 .
Свідок ОСОБА_64 повідомив, що працював на ДП «Південдіпрошахт» з 27 лютого 1983 року по січень 2020 року, останнім часом обіймав посаду начальника відділу електромеханічного автоматизації зв`язку.
В останні роки роботи підприємство перебувало у скрутному фінансовому становищі, заробітна плата не виплачувалася, працівники працювали неповний робочий тиждень.
В той час, коли підприємство очолював ОСОБА_9, а юридичний департамент - ОСОБА_13, йому повідомили, що буде здійснюватися переведення архіву ДП «Південдіпрошахт» в електронний вигляд. ОСОБА_64 та інші працівники готували документацію, приводили її до певного вигляду, комплектували та передавали ОСОБА_26, який безпосередньо здійснював її фотографування. Переважно переводилися в електронний вигляд документи, з якими безпосередньо працював відділ ОСОБА_65, і лише незначна частина документів з архіву.
Сам архів знаходився на 4 та 5 поверхах, потім його вивезли до м. Дніпра.
Кабінет ОСОБА_13 знаходився на 4-му поверсі. Спільно з ним цей кабінет також займав працівник на ім`я ОСОБА_66 .
Також свідок звернув увагу, що архів налічував близько 5-6 млн документів і за своїм наповненням був безцінним з технічної та історичної точки зору.
5.11.6. Свідок ОСОБА_26 .
Свідок ОСОБА_26 повідомив, що ОСОБА_13, з яким він познайомився у 2002 році, запропонував йому влаштуватися на посаду інженера ДП «Південдіпрошахт». На пропозицію свідок погодився і обіймав цю посаду з весни - початку літа 2018 року до кінця 2019 - початку 2020 року. Заробітна плата на підприємстві жодного разу не виплачувалася, про що його ніхто не попередив, у зв`язку з чим у подальшому він звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості із заробітної плати. На підприємстві був скорочений робочий тиждень (2-3 робочих дня). Робоче місце свідка знаходилося на 5-му поверсі.
Безпосередньо свідок підпорядковувався головному інженеру. В коло його обов`язків входило переведення в електронний вигляд технічної документації (фотографування), яку йому давали на паперових носіях. Для виконання роботи його забезпечили фотоапаратом, сканером, ноутбуком, дисками і накопичувачами.
Під час роботи у ДП «Південдіпрошахт» ОСОБА_13 запропонував ОСОБА_26 виконати роботу для його підприємства ТОВ «Лімітед Едішн», а саме перевести в електронний вигляд архів, який знаходився у ДП «Південдіпрошахт». Свідок погодився і підписав з ОСОБА_13 договір на виконання робіт, примірник якого залишився в кабінеті ОСОБА_26 . За умовами договору оплата роботи мала здійснюватися у розмірі декілька копійок за кожний аркуш документації. Файли документів після їх фотографування він спочатку зберігав на НЖМД, а згодом записував на СD-диски, які потім віддавав ОСОБА_13 . Жодні строки і обсяги виконання робіт договором не визначалися.
ОСОБА_26 повідомив, що робота, передбачена договором, була схожа на роботу, яку він виконував як інженер ДП «Південдіпрошахт», втім документи були різні, зокрема для ТОВ «Лімітед Едішн» він опрацьовував документацію 50-х років минулого століття, яку брав з архіву за допомогою архіваріуса, а як інженер - працював з поточними документами. Виконував ОСОБА_26 цю роботу близько року до зміни керівництва підприємства та встиг опрацювати близько 20% загального обсягу архіву державного підприємства. Виконанню робіт для ДП «Південдіпрошахт» та ТОВ «Лімітед Едішн» ОСОБА_26 присвячував приблизно однакову частину часу. Свідок припустив, що відскановані документи у межах роботи на ДП «Південдіпрошахт» він міг передати ОСОБА_13 як роботу, виконану для ТОВ «Лімітед Едішн».
Зрештою, роботу за договором з ТОВ «Лімітед Едішн» ОСОБА_13 йому не оплатив через відсутність коштів. У судовому порядку заборгованість свідок не стягував, оскільки не мав актів приймання-передачі виконаних робіт.
Також свідок зазначив, що протягом 2018-2019 років користувався номером мобільного телефону НОМЕР_7, а також іншими номерами, зокрема, НОМЕР_8 .
5.11.7. Свідок ОСОБА_67 .
Свідок ОСОБА_68 повідомила, що працювала на ДП «Південдіпрошахт» з 1967 року, спочатку архіваріусом, потім провідним інженером кошторисної групи. З 2019-2020 років після продажу приміщення підприємства на роботу не виходила.
В останні роки роботи на підприємстві спостерігалось скрутне фінансове становище, заробітна плата не виплачувалася, працівники працювали неповний робочий тиждень.
Наскільки відомо свідку, за вказівкою міністерства ОСОБА_9 та ОСОБА_13 організували переведення архіву в електронний вигляд, проте гроші на ці роботи не виділялися. Безпосередньо цим займався ОСОБА_26, який працював на 5-му поверсі, він використовував фотоапарат та інше обладнання.
Сам архів мав велике значення, оскільки вміщував документацію з початку роботи підприємства, тобто з 1925 року, та постійно використовувався в роботі.
VI. Оцінка позицій сторін та висновки суду
6.1. Узагальнений виклад встановлених судом обставин
Дослідивши наведені докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає доведеним, що замах на заволодіння майном ДП «Південдіпрошахт» становив послідовність чотирьох відносно самостійних етапів:
1) створення штучних документальних підстав для виникнення заборгованості ДП «Південдіпрошахт» перед ТОВ «Лімітед Едішн», а саме укладення Договорів. Слід зауважити, що під укладенням конкретно в цьому випадку мається на увазі їх виготовлення та підписання (створення), адже жодних документальних слідів у бухгалтерському обліку обох підприємств вони не залишили, жодних документів, пов`язаних з їх виконанням, виявлено не було, а їх реквізити у передавальному балансі були замасковані реквізитами неіснуючого договору;
2) перетворення неіснуючої заборгованості за договорами у цінні папери (векселі), тобто офіційний документ, який засвідчує зобов`язальні відносини між особою, яка їх видала, та особою, яка є їхнім власником. Саме таке перетворення виключало необхідність стягувати заборгованість у судовому порядку;
3) одержання виконавчого документа (опротестування векселів та вчинення виконавчого напису). Фактично цей етап забезпечив негайне одержання виконавчого документа та, відповідно, включення заборгованості до черги задоволення вимог кредиторів у межах виконавчого провадження. Слід звернути увагу, що здійснення цього етапу було обумовлене наявною в обвинувачених інформацією про вірогідний продаж майна ДП «Південдіпрошахт» 31 жовтня 2019 року. Безпосередньо перед цим аукціоном обвинувачені почали реалізовувати цей етап, а завершили його наступного дня поданням державному виконавцю двох заяв про відкриття виконавчих проваджень;
4) виключення з виконавчих проваджень вимог до ДП «Південдіпрошахт», пов`язаних з трудовими відносинами. Усвідомлюючи, що зазначені вимоги мають погашатися в першу чергу, а їх сукупний розмір співмірній сумі грошових коштів, яка залишися після реалізації майна ДП «Південдіпрошахт», лише їх усунення як стягувачів від виконавчих проваджень щодо ДП «Південдіпрошахт», могло створити умови для заволодіння грошовими коштами. З цією метою обвинувачені подали до судів 47 заяв про заміну державного підприємства як сторони виконавчого провадження через нібито закінчення процедури реорганізації та правонаступництво ДП «Національна вугільна компанія». Вказані заяви, як вже було зазначено, задоволені не були, а виконавчі провадження за виконавчими написами нотаріуса були зупинені.
6.2. Оцінка позицій сторін
Колегія суддів отримала можливість ознайомитися з позиціями сторони обвинувачення та сторони захисту, вони представлені обома сторонами ґрунтовно, докладно, а викладені в них мотиви зрозумілі. Також слід констатувати, що в ході розгляду справи жодна зі сторін не стверджувала про існування обмежень у реалізації донести свою позицію до суду та не повідомляла про перешкоди у її доведенні. Отже, суд забезпечив змагальність судового процесу і ключовим предметом оцінки є лише переконливість кожної з позицій в аспекті стандарту доведення, про який буде зазначено пізніше.
Попри діаметральну протилежність позицій (твердження про вчинення злочину зі сторони обвинувачення і твердження про його відсутність з боку захисту), обидві позиції будуються навколо тих самих обставин, дій та фактів, послідовність яких в цілому підтверджується обома сторонами, а розбіжності в їх деталях, часі існування та характері не мають вирішального значення для відповіді на головне питання судового розгляду.
Ключовою суперечністю між сторонами протягом всього судового розгляду та під час судових дебатів була не послідовність, а природа цих обставин та дій, їх трактування та мотиви, якими керувалися обвинувачені.
Диспозиція ч. 2 ст. 191 КК України, яка фактично інкримінується обвинуваченим (без врахування кваліфікуючих ознак), сформульована законодавцем як «заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем». ОСОБА_9 та ОСОБА_13 обвинувачуються у замаху на заволодіння майном, тобто протиправне (без належних правових підстав) обернення майна на свою користь.
Способи заволодіння майном не визначені диспозицією зазначеної норми, адже такі способи можуть бути невичерпними. Заволодіння може відбуватися як прямими діями, безпосередньо спрямованими на привласнення майна, так і являти собою низку послідовних дій, які за своїми зовнішніми ознаками сторонньому спостерігачу складно відрізнити від звичайних дій у межах реалізації наданих особі повноважень чи здійснення господарської діяльності.
Однак, у всіх випадках таке заволодіння передбачає (1) протиправне (2) обернення майна на свою користь (3) шляхом використання свого службового становища.
Повертаючись до обставин справи, позиція сторони захисту полягає у тому, що укладення договорів на переведення архіву в електронний вигляд, їх виконання та подальші дії, спрямовані на оплату вартості виконаних робіт, були звичайною господарською діяльністю, тобто діяльністю, пов`язаною з економічними інтересами товариства.
З іншого боку, сторона обвинувачення стверджує, що укладення договорів та апелювання протилежної сторони до унікальності архіву, що обумовлювало потребу у його негайному збереженні, є лише зовнішньою формою, яка створювала видимість звичайності, законності дій обвинувачених, та завуальовувала їх справжні наміри.
Отже, колегія зважила наведені сторонами аргументи та дослідила обставини укладання цих договорів, статус їх підписантів, співвідношення вартості та результату, який планувалося досягти, доцільність їх укладення з огляду на існуючі фінансові можливості, обставини та ступінь їх виконання, а також заходи, вжиті для їх оплати. Лише оцінка цих обставин у сукупності дозволяє з`ясувати справжні мотиви обвинувачених та встановити наявність чи відсутність у них умислу на протиправне заволодіння майном ДП «Південдіпрошахт».
Щодо причин укладення договорів
За твердженням сторони захисту, необхідність укладення договорів була обумовлена прагненням зберегти архів. На унікальність архіву, його велике значення як для підприємства, так і для всієї вугільної промисловості в цілому неодноразово звертали увагу обвинувачені та свідки.
Негайність потреби в його збереженні була обумовлена технічним станом приміщення, у якому він фізично знаходився, зокрема, пошкодженням та протіканням даху.
Сторона обвинувачення не спростувала цих обставин, і, враховуючи повідомлені обвинуваченими відомості про історію ДП «Південдіпрошахт», а також на фізичний обсяг архіву, ці доводи виглядають переконливими.
Разом з тим, ця обставина сама по собі не є достатньою, щоб констатувати правомірність дій обвинувачених. Адже, саме зовнішня загроза інтересам підприємства цілком може використовуватися для приховання справжніх мотивів та створення видимості захисту його інтересів. Вочевидь, вчинення таких дій з використанням безпричинних з господарської точки зору правочинів негайно викликало б сумніви у оточуючих (зокрема, керівних та контролюючих органів) та поставило б під загрозу можливість доведення злочинного плану від самого початку його реалізації.
Крім того, ані обвинувачені, ані повідомлена ними версія не дали відповіді на очевидне питання: чому не було обрано інший шлях збереження архіву? Зокрема, цієї мети можна було б досягти шляхом ремонту даху чи вивезення архіву в інше безпечне приміщення, що врешті-решт і було зроблено. Вочевидь, такі заходи могли б бути менш витратними, аніж укладення договорів, ціна яких, за твердженням обвинуваченого ОСОБА_13, сягала 50 млн грн, а документально була визначена у сумі 15,3 млн грн.
Непереконливий у цьому контексті вигляд мають твердження обвинуваченого ОСОБА_9 про виконання ним усної вказівки Прем`єр-міністра про вжиття заходів з цифровізації документообігу. Вочевидь, керівник державного підприємства для взяття підприємством на себе зобов`язань на суму, яка у десятки разів перевищує його сукупний річний дохід, повинен мати більш вагомі підстави, аніж усне побажання Прем`єр-міністра. Додатково про сумнівність такої позиції свідчать показання обвинуваченого ОСОБА_9, що вказівка ним була отримана від Прем`єр-міністра України ОСОБА_69, який був призначений на цю посаду 29 серпня 2019 року, тобто через півтора роки від моменту укладення договорів.
Щодо економічної обґрунтованості
Спеціалісти Держаудитслужби дослідили фінансовий стан ДП «Південдіпрошахт» та встановили, що сукупний дохід ДП «Південдіпрошахт» у 2018 році становив 1 147 000 грн, у тому числі чистий дохід 649 000 грн. У 2018 році на підприємстві утворилася кредиторська заборгованість перед ТОВ «Лімітед Едішн» у розмірі 15 300 000 млн грн, що складає 93,3% від кредиторської заборгованості за товари, роботи та послуги, та 42,5% від загальної кредиторської заборгованості підприємства з урахуванням заборгованості перед бюджетом та з оплати праці.
Наведені цифри не залишають обґрунтованого сумніву у тому, що укладені з ТОВ «Лімітед Едішн» договори не мали під собою жодного економічного підґрунтя. Їх укладення було неспівмірне з фінансовими можливостями підприємства, сума заборгованості за ними у десятки разів перевищувала обсяг річного доходу, а факт їх укладення фактично подвоїв і без того значну кредиторську заборгованість підприємства.
Зазначені розрахунки, вочевидь, не узгоджуються з показаннями ОСОБА_9 про те, що метою його приходу на ДП «Південдіпрошахт» було покращення фінансового стану підприємства та виведення його з боргів.
Щодо пов`язаності осіб
Як вже було встановлено, договори були підписані з одного боку директором ТОВ «Лімітед Едішн» ОСОБА_13, а з іншого - в.о. директора ДП «Південдіпрошахт» ОСОБА_9 . Разом з тим, як зазначив ОСОБА_13, на момент укладення договорів він вже фактично виконував обов`язки заступника директора з правових питань, а з 01 квітня 2018 року був призначений на цю посаду офіційно.
Таким чином, ОСОБА_13 одноосібно представляв одну сторону договору (виконавця) як керівник та одноосібний власник ТОВ «Лімітед Едішн». Одночасно, ОСОБА_13 належав до керівництва іншої сторони договору (замовника) та за колом своїх обов`язків мав відстоювати інтереси цієї сторони, зокрема, узгоджувати умови договору, не допускаючи їх невигідності для ДП «Південдіпрошахт», контролювати його виконання, вживати заходів до ТОВ «Лімітед Едішн» у випадку його невиконання, у тому числі провадити претензійно-позовну роботу.
Фактично ж укладення та виконання договорів з обох сторін належало до компетенції однієї особи. Вочевидь, це не узгоджується з принципами звичайної економічної діяльності. Такі принципи передбачають прагнення кожної зі сторін договору мінімізувати витрати та досягти якомога більшого економічного ефекту (прибутку). Тобто позиції сторін договору в переважній більшості є конкуруючими. Якщо ж позиції обох сторін договору визначаються та відстоюються однією особою, то така ситуація не сумісна з ознаками економічної діяльності як з зовнішньої, так і зі змістовної сторони.
Отже, наведені обставини ставлять під сумнів реальність фінансово-господарського змісту договорів.
Щодо ціни договору
Сторона захисту не навела жодних доводів в обґрунтування того, яким чином визначалася вартість робіт, яка була ціна сканування одного документу чи будь-яких інших розрахунків, які б надали можливість співставити суму договору з реальною ринковою вартістю робіт.
Посилання обвинувачених на здійснення моніторингу вартості робіт та визначення вартості на 30% нижче запропонованих цін є непереконливим.
По-перше, сторона захисту не повідомила, яким чином здійснювався моніторинг, адже загальний обсяг архіву (тобто обсяг роботи з його оцифрування) був невідомий навіть самим працівникам ДП «Південдіпрошахт». Його обсяг визначався лише орієнтовно у кубометрах, як зазначав ОСОБА_13, або у вантажівках, як зазначав ОСОБА_9 . Експертиза вартості робіт не проводилася. Суду не було повідомлено, яким чином запити та відповіді до підприємств, що надають такі послуги, могли актуально відбивати реальну вартість робіт щодо архіву ДП «Південдіпрошахт».
По-друге, сторона захисту не забезпечила суд можливістю переконатися у правдивості цих обставин, адже суду не були надані копії відповідних листів та не було повідомлено про підприємства, які їх надсилали.
Отже, суду не надано жодних економічних розрахунків визначення вартості робіт. Враховуючи, що ціна є суттєвою умовою договору, відсутність розумного пояснення порядку її визначення, доказів її співмірності з реальною вартістю робіт, є окремою підставою, яка спростовує твердження обвинувачених про виключно господарський характер цих правовідносин.
Щодо реальної вартості робіт
Обвинувачений ОСОБА_13 повідомив, що під час виконання робіт використовувалася придбана ним техніка, зокрема 2 фотоапарата, ноутбук, 8-10 НЖМД ємністю 1 Tb. Також була облаштована конструкція для зручності фотографування великих за розміром документів. Зазначені відомості узгоджуються з показаннями свідків, які повідомили, що переведення документів в електронний вигляд відбувалося шляхом їх фотографування.
Крім того, як було встановлено під час огляду вилученого у ОСОБА_26 . НЖМД, фотокопії створювалися за допомогою фотоапаратів Nikon D3100 та Canon EOS 600D, які є дзеркальними фотоапаратами бюджетного рівня та не належать до числа спеціалізованої техніки.
Отже, за своїм характером роботи не потребували складного чи коштовного обладнання, а їх виконання фактично здійснювалося за допомогою звичайної техніки побутового рівня, сукупна вартість якої є незначною.
Безпосередньо сам процес полягав у фотографуванні документів, збереженні фотографій на носій та забезпечувався однією особою - ОСОБА_26 . Суду не надано відомостей, що виконання цієї роботи потребувало спеціальних знань чи освіти. Фактично характер виконуваної роботи не передбачав жодного рівня кваліфікації та міг бути виконаний будь-якою особою.
Разом з тим, станом на 31 грудня 2018 року ОСОБА_9 у передавальному балансі вже зафіксував існування заборгованості перед ТОВ «Лімітед Едішн» у розмірі 15,3 млн грн, і, як пояснили обвинувачені, ця заборгованість виникла саме за роботи з переведення архіву в електронний вигляд. Отже, некваліфікована робота однієї особи з використанням побутового обладнання була оцінена обвинуваченими у сумі близько 2,5 млн грн на місяць.
Вочевидь, така сума неспівмірна з реальною вартістю робіт та переконливо свідчить про те, що укладення договорів не було обумовлено бажанням досягти будь-якого економічного чи господарського результату.
Щодо можливості досягти бажаного результату власними зусиллями
Наведені обставини, окрім очевидної невідповідності вартості, свідчать також про відсутність будь-яких перешкод виконати такі роботи безпосередньо зусиллями працівників ДП «Південдіпрошахт». Ба більше, фактично ці роботи і виконувалися працівником державного підприємства.
Як було встановлено, ОСОБА_26 з 01 квітня 2018 року до 30 грудня 2019 року обіймав посаду головного спеціаліста відділу генпланів, транспорту та вишукування ДП «Південдіпрошахт».
Отже, роботи за договором фактично виконувалися працівником ДП «Південдіпрошахт» ОСОБА_26 у робочий час, йому нараховувалася заробітна плата.
Сторона захисту не надала жодного пояснення хоча б мінімального рівня переконливості щодо практичної необхідності укладення договору з ТОВ «Лімітед Едішн», враховуючи, що виконання робіт здійснював винятково працівник ДП «Південдіпрошахт» без залучення будь-яких інших осіб.
Тим більше є непереконливим у цьому контексті факт укладення договорів з ТОВ «Лімітед Едішн», яке не мало жодного досвіду у цій сфері та жодного разу не здійснювало подібної діяльності.
Викладене свідчить про відсутність будь-яких перешкод для здійснення цих робіт лише з використанням ресурсів ДП «Південдіпрошахт». Тобто укладення договорів з ТОВ «Лімітед Едішн» не було обґрунтованим з економічної точки зору, адже такого самого результату ДП «Південдіпрошахт» могло досягти і без укладення багатомільйонних договорів, не зазнавши при цьому жодних відчутних економічних витрат.
Щодо фактичного виконання
Сторона захисту наполягала, що роботи зі сканування фактично виконувалися, про що свідчить вилучений у ОСОБА_26 . НЖМД з фотофайлами сканованих документів. В ході судового розгляду було встановлено, що на зазначеному носії міститься значна кількість (до 100 тис.) електронних копій документів.
Зазначена кількість співмірна з можливостями однієї людини виконати такий обсяг протягом півроку (прості арифметичні розрахунки з урахуванням робочого часу свідчать, що темп виконання такої роботи міг становити орієнтовно 2 сканкопії за 1 хвилину).
Отже, зазначені обставини радше свідчать про створення видимості виконання робіт, а не їх фактичне виконання. Ба більше, обсяг виконаних робіт не підтверджується нічим, окрім вилученого у ОСОБА_26 . НЖМД, і не відповідає ні загальній сумі, зазначеній в опротестованих векселях (7 000 000,00 грн), ні сумі, на яку, за твердженням обвинувачених, були виконані роботи (понад 15 млн грн). Зазначене, на переконання колегії суддів, додатково підтверджує спосіб заволодіння коштами державного підприємства.
Надаючи оцінку показанням свідка ОСОБА_26, колегія суддів зауважує, що у наказах ОСОБА_9 про встановлення для працівників ДП «Південдіпрошахт» неповного робочого дня з квітня по вересень 2018 року не згадується про встановлення такого режиму праці для ОСОБА_26 (т. 13, а.с. 76-89). Також у матеріалах справи відсутня посадова інструкція чи інший внутрішній документ ДП «Південдіпрошахт», який би окреслював коло посадових обов`язків ОСОБА_26 . Отже, встановлені обставини свідчать, що ОСОБА_26 мав виконувати свої посадові обов`язки на державному підприємстві на умовах повного робочого дня.
Колегія суддів висновує, що незалежно від суб`єктивного ставлення свідка ОСОБА_26 до виконання посадових обов`язків (чи то у межах трудових відносин з державним підприємством, чи то на підставі цивільно-правової угоди з ТОВ «Лімітед Едішн») повідомлені ним обставини в черговий раз підтверджують скрутне фінансове становище державного підприємства та у сукупності з показаннями інших свідків та дослідженими документами доводять наявність у діях ОСОБА_9 та ОСОБА_13 складу інкримінованого їм злочину.
Крім того, сторона обвинувачення навела переконливі докази, що ОСОБА_26 міг почати виконувати ці роботи лише з початку липня 2018 року (саме з цього часу його мобільний телефон реєструвався в зоні дії базових станцій мобільного зв`язку за місцезнаходженням ДП «Південдіпрошахт»). Підтвердженням цього факту є дата створення фотографій, які були виявлені на вилученому у ОСОБА_26 . НЖМД. Зокрема, окремі фотознімки створені у серпні 2018 року. Наведене ще раз підтверджує, що навіть якщо ОСОБА_26 чи іншою особою виконувались певні роботи з оцифрування архіву, то вони у жодному разі не були здійснені на виконання договорів з переведення архіву в електронний вигляд.
На переконання суду дата створення файлів і папок на носії інформації, вилученому у ОСОБА_26, жодним чином не спростовує пред`явлене ОСОБА_9 і ОСОБА_13 обвинувачення, позаяк, як свідчать матеріали кримінального провадження, ОСОБА_26 як працівник ДП «Південдіпрошахт» міг виконувати переведення архіву у цифровий вигляд у межах своїх посадових обов`язків до того, як обвинувачені не вирішили «монетизувати» цю діяльність і використати договори про переведення архіву в електронний вигляд у якості інструменту заволодіння коштами державного підприємства.
Колегія суддів поза розумним сумнівом дійшла висновку, що у зазначених договорів була відсутня економічна мета, вартість робіт, обумовлена договорами, не відповідала ні дійсним потребам державного підприємства, ні реальним можливостям обох сторін цих договорів (ДП «Південдіпрошахт» та ТОВ «Лімітед Едішн») виконати їх умови.
Одразу варто заважити, що договори про переведення архіву в електронний вигляд були укладені всупереч чинному законодавству, зокрема Закону України «Про публічні закупівлі», у зв`язку з цим факт їх існування, вартість таких робіт приховувалися обвинуваченими, про що мова піде нижче. Показання свідків, які підтверджували виконання таких робіт ОСОБА_26, не спростовують цього висновку суду, оскільки свідки не були обізнані про істотні умови цих договорів, зокрема, вартість робіт, яку узгодили обвинувачені між собою. В свою чергу, саме комплекс відомостей про цю, так звану, господарську діяльність - дійсна мета укладання договорів, вартість робіт, існування інших способів збереження архіву, відсутність в обох сторін договорів можливості виконати взяті на себе зобов`язання - яскраво свідчить про те, що договори виступали лише способом заволодіння майном державного підприємства.
Щодо додержання вимог закону
Попри те, що ДП «Південдіпрошахт» належало до переліку замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» (ч.1 ст. 2 Закону), а вартість робіт перевищувала межу, передбачену ч. 1 ст. 3 Закону, договори були укладені без використання електронної системи закупівель та поза межами конкурентних процедур.
У преамбулі Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції, чинній у 2018 році) зазначено, що він визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону він застосовується, зокрема, до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень. Тож, зауваження обвинуваченого ОСОБА_13 про відмінність робіт та послуг та нерозповсюдження у зв`язку з цим дії Закону України «Про публічні закупівлі» на спірні правовідносини свідчать про намагання маніпулювати поняттями і оцінюються судом критично. Для колегії суддів є очевидним, що незалежно від правової природи діяльності з переведення архіву в електронний вигляд, замовлення державним підприємством таких чи то робіт, чи то послуг мало відбуватись з дотриманням зазначеного Закону.
Ба більше, під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в абзацах 2 і 3 цієї частини, замовники повинні дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, установлених цим Законом, та можуть використовувати електронну систему закупівель з метою відбору постачальника товару (товарів), надавача послуги (послуг) та виконавця робіт для укладення договору. У разі здійснення закупівель товарів, робіт і послуг без використання електронної системи закупівель, за умови, що вартість предмета закупівлі дорівнює або перевищує 50 тисяч гривень та є меншою за вартість, що встановлена в абзацах 2 і 3 цієї частини, замовники обов`язково оприлюднюють звіт про укладені договори в системі електронних закупівель відповідно до ст. 10 цього Закону (ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі»).
В свою чергу, ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі» визначає принципи, за якими мають бути здійснені закупівлі (незалежно від їх вартості):
- добросовісна конкуренція серед учасників;
- максимальна економія, ефективність та пропорційність;
- відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель;
- недискримінація учасників;
- об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі;
- запобігання корупційним діям і зловживанням.
Як вже було проаналізовано, укладення договорів не відповідало жодному з цих принципів, електронна система закупівель ДП «Південдіпрошахт» не використовувалась, звіт про укладені договори не оприлюднювався.
Таким чином, укладення договорів попри пряму законодавчу заборону їх укладення, поза межами прозорих конкурентних процедур, є окремим вагомим доводом на користь позиції сторони обвинувачення.
Щодо усвідомлення протиправності дій
Обвинувачений ОСОБА_13 має юридичну освіту, досвід професійної діяльності в юриспруденції, є засновником та керівником декількох юридичних осіб. Обвинувачений ОСОБА_9 також повідомив, що має тривалий досвід роботи на керівних посадах у сфері економіки.
Викладені обставини виключають можливість «випадкового» укладення договорів через відсутність досвіду господарської діяльності та необізнаність щодо її загальних принципів. Вочевидь, обвинувачені не могли не розуміти, що їх дії не відповідають вимогам законодавства.
У цьому контексті важливо звернутись до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України, зі змісту якої вбачається, що реорганізація (злиття, приєднання, поділу, перетворення) є однією з форм припинення юридичної особи. Стаття 107 Цивільного кодексу України в свою чергу визначає порядок припинення юридичної особи шляхом реорганізації, зокрема її ч. 2, 3 передбачають, що після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами; передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.
Констатуючи у передавальному балансі державного підприємства станом на 31 грудня 2018 року існування заборгованості перед ТОВ «Лімітед Едішн» у розмірі 15,3 млн грн, ОСОБА_9 створив підвалини для визнання товариства кредитором ДП «Південдіпрошахт» на зазначену суму і не міг, з огляду на свою посаду та управлінський досвід, не розуміти наслідки таких дій.
Щодо приховання факту укладення договорів
Окремим аспектом, який суд враховує під час оцінки реальних намірів обвинувачених, є порядок документального оформлення договорів.
Як було встановлено, зазначені договори не залишили жодних слідів у бухгалтерському обліку як ДП «Південдіпрошахт», так і ТОВ «Лімітед Едішн».
Держаудитслужба у травні 2019 року здійснила аудит діяльності ДП «Південдіпрошахт» за період з 01 квітня 2017 року по 31 грудня 2018 року. У ході аудиту ані в бухгалтерському обліку, ані в первинних документах, ані у звітності не було виявлено жодних відомостей, які б могли вказувати на існування таких договірних відносин.
За інформацією з ГУ ДПС в Харківській області ТОВ «Лімітед Едішн» відповідна податкова звітність до контролюючих органів не надавалася, реєстрація податкових накладних не здійснювалася.
За даними бухгалтерського обліку заборгованість ДП «Південдіпрошахт» перед ТОВ «Лімітед Едішн» утворилася за результатами виконання умов договору № ЮГ-0000010 від 27 квітня 2018 року. Разом з тим, такий договір відсутній і обвинувачені не змогли надати розумне пояснення природи цього договору, а також причин відсутності звичних бухгалтерських та податкових процедур, які зазвичай супроводжують укладення і виконання всіх господарських договорів, щодо всіх укладених між ними договорів.
Отже, колегія суддів має констатувати, що обвинувачені вжили заходів для приховання факту укладення зазначених договорів, оскільки жодних документів, пов`язаних з їх укладанням (моніторинг цін, листування, пропозиції, примірники договорів), їх виконанням (акти приймання-передачі, постановлення на бухгалтерський облік результату робіт, відображення його у бухгалтерському балансі), розрахунків за ними (відображення кредиторської заборгованості) на підприємстві виявлено не було. Крім того, підстави виникнення кредиторської заборгованості за договорами були завуальовані реквізитами неіснуючого договору № ЮГ-0000010.
Окремою обставиною у цьому контексті, яка яскраво свідчить про наміри обвинувачених приховати ці договірні відносини, є недопущення співробітників Держаудитслужби до зустрічної перевірки ТОВ «Лімітед Едішн» та ненадання документів державного підприємства. Вочевидь, причина недопуску, яку повідомив ОСОБА_13 (за вказівкою ОСОБА_9 через зухвалі дії перевіряючих), з огляду на його фах та освіту, є малопереконливим поясненням таких дій.
Суд критично ставиться до показань обвинувачених щодо викрадення документів, пов`язаних з договорами.
По-перше, орган Національної поліції України повідомив про відсутність підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за повідомленням про проникнення до кабінету ОСОБА_13 .
По-друге, повідомлення про викрадення, як вбачається з матеріалів перевірки за заявою про вчинення кримінального правопорушення, надійшло до органів поліції у листопаді 2019 року, тобто безпосередньо перед викриттям протиправної діяльності (заява голови комісії з реорганізації ДП «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» ОСОБА_29 про протиправну видачу векселів датована 30 січня 2020 року). Разом з тим, перевірка Держаудитслужби була проведена у травні 2019 року, і вже станом на час перевірки документи з приводу укладення та виконання договорів були відсутні.
Колегія суддів не має можливості констатувати наявність чи відсутність факту викрадення документів, а лише наголошує на тому, що повідомлення про їх викрадення могло бути частиною загальної послідовності дій обвинувачених, спрямованих на приховання протиправної діяльності. Втім, з іншого боку, цей факт, у випадку свого існування, не спростував би наведені вище висновки щодо правової природи такої діяльності.
Щодо окремих доводів сторони захисту
Надаючи оцінку твердженням сторони захисту щодо звернення ОСОБА_13 до ГУ ДФС у Харківській області з проханням скасувати аукціон з продажу майна - нежитлових приміщень за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 5, колегія суддів зауважує, що зазначений лист ДП «Південдіпрошахт» від 08 жовтня 2019 року за підписом представника за дорученням ОСОБА_13 (т. 16, а.с. 107, 108) стосується другого аукціону з продажу нежитлових приміщень, призначеного на 08 жовтня 2019 року, вочевидь станом на цю дату обвинувачені ще не забезпечили реалізацію злочинного плану у повному обсязі, що, на переконання суду, і стало підставою для підготовки і направлення цього листа. Зрештою, як було встановлено в ході судового розгляду, другий аукціон з продажу нежитлових приміщень, призначений на 08 жовтня 2019 року, не відбувся. Разом з тим, третій цільовий аукціон, призначений на 31 жовтня 2019 року, відбувся. За його наслідками між ГУ ДПС у Харківські області (продавець) та ТОВ «Пушка-5» (покупець), за участі ДП «Південдіпрошахт» в особі директора ОСОБА_9, що діяв на підставі наказу № 23 від 21 лютого 2018 року (боржник), був укладений договір купівлі-продажу (т. 16, а.с. 130-133). На договорі міститься підпис обвинуваченого ОСОБА_9 і печатка ДП «Південдіпрошахт». Як встановлено судом, на цей час обвинувачені вже склали і засвідчили акт пред`явлення векселів до платежу (29 жовтня 2019 року), у якому містився обов`язок ДП «Південдіпрошахт» здійснити платіж у розмірі 7 000 000,00 грн на користь ТОВ «Лімітед Едішн» до 30 жовтня 2019 року. Отже, станом на 31 жовтня 2019 року обвинувачені вчинили підготовчі дії, і проведення аукціону цього ж дня не ставало на заваді їх злочинному плану, а навпаки сприяло його реалізації. Тому колегія суддів оцінює критично доводи сторони захисту про те, що намагання скасувати другий цільовий аукціон спростовує версію сторони обвинувачення. Слід зауважити, що сторона захисту не надала у матеріали кримінального провадження будь-яких доказів звернення обвинувачених з відповідними листами (до ГУ ДФС у Харківській області, управління архітектури у м. Харкові тощо) щодо третього цільового аукціону, призначеного на 31 жовтня 2019 року, хоча стверджувала про їх існування.
Колегія суддів не погоджується з твердженням захисника ОСОБА_10 про те, що задоволення частини заяв про заміну сторони у виконавчому провадженні, як і відмова у їх задоволенні у зв`язку з фактичним виконанням вимог кредитора, ставить під сумнів позицію прокурора.
Самі по собі дії обвинувачених, для того щоб вони були кваліфіковані як злочин, не обов`язково мають бути зразково логічними і раціональними. Так, у них можуть бути певні суперечності, окремі вчинки (написання листів, звернення із заявами тощо) можуть не вписуватись у загальну канву вчиненого кримінального правопорушення. Ба більше, коли йдеться про замах на вчинення злочину та необхідність виокремлення діянь, які є частиною об`єктивної сторони відповідного складу злочину, від тих діянь обвинувачених, які просто супроводжували вчинення ними замаху, можуть виникати певні складнощі та суперечності. Разом з тим, надаючи оцінку цим твердженням сторони захисту, колегія суддів звертає увагу, що обвинуваченим інкримінується вчинення закінченого замаху, тобто спроба досягти злочинної мети, яка з незалежних від обвинувачених причин була неуспішною та не призвела до очікуваного ними результату. За таких обставин у цьому контексті кримінально-правове значення має сам факт подання таких заяв, а не кінцевий результат певної їх частини. Зрештою наслідки розгляду цих заяв не мали вирішального впливу на можливість доведення злочинного умислу до кінця.
Оцінюючи зміст промови у судових дебатах обвинуваченого ОСОБА_13, суд констатує, що певна її частина зводиться до постановки питань риторичного характеру. Колегія суддів розцінює це як спробу створити підстави для розумного сумніву у винуватості ОСОБА_9 і ОСОБА_13 у вчиненні замаху на заволодіння майном державного підприємства, і не вважає за необхідне надавати відповіді на кожне з цих питань, разом з тим зауважує, що їх більшості надана оцінка у розділі VI цього вироку. При цьому колегія суддів виходить з того, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. З огляду на складність когнітивних процесів людської свідомості, постійну зміну мотиваційних рушіїв людської поведінки, непересічні алгоритми прийняття людиною рішень, неможливо, ба більше - необов`язково при ухваленні вироку встановлювати достеменно, чим керувались обвинуваченні при ухваленні того чи іншого рішення (обрання способу вчинення злочину, застосування того чи іншого інструменту заволодіння грошовими коштами, час укладення договорів, визначення дати, якою їх слід оформити, визначення часу пред`явлення векселів для платежу та опротестування останніх тощо). Визначальним при оцінці дій обвинувачених є той факт, що вони зрештою вчинили всі дії, спрямовані на заволодіння грошовими коштами державного підприємства, але злочин не був доведений до кінця не з їх волі.
6.3. Щодо окремих елементів складу злочину
6.3.1. Щодо суб`єкта злочину
Суб`єктом привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем (ч. 2 ст. 191 КК України) може бути лише службова особа.
При вирішенні питання, чи є та або інша особа службовою, належить керуватися правилами, які викладені в ч. 3 ст. 18 КК України. У ній зазначено, що службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Разом з тим, організаційно-розпорядчими обов`язками є обов`язки щодо здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності.
Як вже було зазначено, з 22 лютого 2018 року до 09 січня 2020 року ОСОБА_9 обіймав посаду виконувача обов`язків директора ДП «Південдіпрошахт» та виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції на державному підприємстві, тобто відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України мав статус службової особи.
ОСОБА_13, починаючи із 29 вересня 2016 року, обіймав посаду керівника ТОВ «Лімітед Едішн», пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в товаристві.
Крім того, починаючи із 01 квітня 2018 року, ОСОБА_13 обіймав посаду заступника директора з кадрових та юридичних питань ДП «Південдіпрошахт». Проте, у ході досудового розслідування не було здобуто посадову інструкцію чи інший документ, яким було б окреслено коло повноважень ОСОБА_13, втім це не є перешкодою для констатації наявності у нього статусу службової особи ДП «Південдіпрошахт», адже статус посади (заступник директора) та коло фактично здійснюваних ним функцій, про які повідомили як обвинувачені, так і свідки, з достатньою мірою переконливості свідчать про те, що ця посада була пов`язана з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в товаристві.
Отже, відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України ОСОБА_13 також мав статус службової особи в ДП «Південдіпрошахт» та в ТОВ «Лімітед Едішн».
Зловживання службовим становищем продовжувалось навіть після того, як ОСОБА_70 мав би припинити виконувати повноваження директора ДП «Південдіпрошахт» з огляду на початок діяльності комісії з реорганізації, про що ОСОБА_9 було достеменно відомо. Проте, діючи у межах спільного з ОСОБА_13 умислу, направленого на заволодіння чужим майном та приховування своїх злочинних дій, ОСОБА_9 не передав комісії з реорганізації статутні документи, печатку, податкову і бухгалтерську звітність, внутрішню документацію підприємства тощо, а продовжував здійснювати адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі функції, зокрема, підписував документи та здійснював інші дії від імені державного підприємства.
Колегія суддів вважає, що однією з форм зловживання службовим становищем є, зокрема, свідоме штучне продовження виконання службовою особою своїх повноважень, строк яких сплив.
Сторона захисту наполягала на відсутності у обвинуваченого ОСОБА_9 статусу службової особи станом на 29 жовтня 2018 року (день складання та підписання акта пред`явлення векселів до платежу).
Разом з тим, частина дій обвинувачених ОСОБА_9 і ОСОБА_13, які кваліфікуються як закінчений замах на заволодіння майном державного підприємства, була вчинена до виключення ОСОБА_9 зі складу комісії з реорганізації (29 липня 2019 року). Це, зокрема, стосується укладення договорів про переведення архіву в електронний вигляд, придбання векселів у банківській установі, внесення до них відомостей про зобов`язання сплатити на користь ТОВ «Лімітед Едішн» 6 500 000,00 грн і 500 000,00 грн, підписання та скріплення їх печаткою, підписання та скріплення печатками актів приймання-передачі векселів. Тобто, 04 червня 2019 року ДП «Південдіпрошахт», в особі керівника - обвинуваченого ОСОБА_9, передало векселі на користь ТОВ «Лімітед Едішн», в особі обвинуваченого ОСОБА_13, у подальшому, останній, реалізовуючи свою частину злочинного умислу, вчинив з ними низку обумовлених спільним злочинним планом дій. Тим самим 04 червня 2019 року обвинувачені, беззаперечно маючи статус службових осіб, зафіксували наявність у державного підприємства заборгованості перед ТОВ «Лімітед Едішн» у сумі 7 000 000,00 грн за вже нібито надані послуги з переведення архіву ДП «Південдіпрошахт» в електронний вигляд, і саме в цей момент в останнього виникли безумовні грошові зобов`язання щодо платежів за векселями.
Для суду є очевидним, що виключення ОСОБА_9 зі складу комісії з реорганізації відбулось не з волі останнього, навпаки, він не погоджувався з таким рішенням і, як повідомив суду, продовжував реалізацію повноважень керівника державного підприємства «за інерцією». Як встановив суд, закінчений замах на заволодіння майном був вчинений за попередньою змовою групою осіб, отже подальші дії - пред`явлення векселів до оплати, їх опротестування у зв`язку з неможливістю здійснення державним підприємством оплати, вчинення виконавчих написів та звернення до державної виконавчої служби із заявами про відкриття виконавчих проваджень - були вчинені іншим спільником - ОСОБА_13, і наявність чи відсутність у ОСОБА_9 статусу службової особи на цей процес не вплинула жодним чином.
Щодо наявності підпису ОСОБА_9 та печатки державного підприємства на акті пред`явлення векселів до платежу, колегія суддів виходить з нормативного регулювання процедури пред`явлення векселів до платежу. Так, відповідно до п. 4.14 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, при прийнятті векселя до опротестування нотаріус повинен, серед іншого, перевірити факт пред`явлення векселя до сплати. Підтвердженням факту пред`явлення векселя до сплати є відмітка векселедавця на письмовій вимозі про прийняття вимоги про сплату векселя або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення такої вимоги поштою чи телеграфом на адресу, вказану у векселі.
Отже, наявність підпису керівника державного підприємства на акті пред`явлення векселів до платежу, хоча і є одним з можливих етапів у процедурі опротестування векселя, але не є його обов`язковою умовою, без якої опротестування не відбудеться (лат. condicio sine qua non). Ба більше, у листі № 8/01-30 від 22 січня 2020 року приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_23 підтвердила, що чинне законодавство не містить обмежень щодо будь-якого способу передачі векселедавцю вимоги про оплату векселя, і зауважила на безспірній природі опротестування векселя, а також на невнесенні до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань будь-яких змін щодо осіб, що мають право вчиняти дії від імені юридичної особи (т. 8, а.с. 106, 107). Це додатково спростовує позицію сторони захисту ОСОБА_13 про те, що нотаріус при опротестуванні векселя здійснює контроль щодо повноти наданих послуг, вивчає первинні документи (договори, акти виконаних робіт, звірок).
6.3.2. Щодо об`єкту злочину
Безпосереднім основним об`єктом вчиненого злочину є право власності ДП «Південдіпрошахт» на майно, щодо якого було вчинено злочинне посягання, а додатковим - звичайна, раціонально та економічно обумовлена господарська діяльність цього підприємства, а також порядок розподілу матеріальних благ у суспільстві відповідно до вимог закону.
6.3.3. Щодо об`єктивної сторони
Заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем полягає в незаконному оберненні чужого майна на свою користь або на користь інших осіб з використанням службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби (п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» № 10 від 06 листопада 2009 року).
Обвинувачені належали до службових осіб ДП «Південдіпрошахт» та використовували своє службове становище для досягнення злочинної мети. Зокрема, укладення Договорів, видача векселів, їх опротестування, подання заяв про заміну сторони виконавчого провадження, як окремі етапи вчинення злочину, здійснювалися шляхом реалізації своїх службових повноважень.
Також заволодіння майном ДП «Південдіпрошахт» передбачало заподіяння останньому шкоди, що свідчить про використання обвинуваченими свого службового становища всупереч інтересам служби.
Як було зазначено у п. 6.1 цього вироку, обвинувачені вчинили усі дії, які вважали необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від їх волі. Отже, дії обвинувачених належить кваліфікувати як закінчений замах на вчинення кримінального правопорушення.
Окремою оцінки потребує предмет кримінального правопорушення, адже сторона захисту наполягала, що майном у диспозиції ч. 2 ст. 191 КК України є виключно матеріальні об`єкти як «чуже майно».
Як зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 06 листопада 2009 року, предметом злочинів проти власності є майно, яке має певну вартість і є чужим для винної особи: речі (рухомі й нерухомі), грошові кошти, цінні метали, цінні папери тощо, а також право на майно та дії майнового характеру, електрична та теплова енергія.
Колегія суддів погоджується з таким тлумаченням, адже об`єктом протиправного посягання цієї категорії злочинів є право власності, яке безумовно поширюється і на безготівкові грошові кошти.
Прикметно, що під час допиту обвинувачені зазначали, що загальна сума заборгованості за надані послуги за оцифрування архіву становить понад 15 млн грн., і саме така сума знайшла своє відображення у матеріалах кримінального провадження (передавальний акт балансових рахунків, активів та пасивів ДП «Південдіпрошахт» станом на 31 грудня 2018 року). Однак, суд звертає увагу, що обвинуваченим інкримінується вчинення закінченого замаху на заволодіння майном державного підприємства, яке полягало у незаконному і необґрунтованому, шляхом зловживання службовим становищем, набутті права на отримання коштів ДП «Південдіпрошахт» у розмірі 7 000 000,00 грн (не понад 15 млн грн). Оскільки для заволодіння саме цією сумою грошових коштів обвинувачені вчинили низку дій, яка за інших умов гарантовано призвела б до бажаного для них результату - укладення договорів, придбання векселів, пред`явлення їх до платежу, опротестування, відкриття виконавчих проваджень, стягнення коштів на користь підконтрольного їм підприємства. За умов доведення злочину до кінця і заволодіння цим майном, безумовно, йшлося б про уречевлене майно - грошові кошти у розмірі 7 000 000,00 грн, тоді як на стадії закінченого замаху на вчинення злочину його предмет у вигляді конкретного майна (суми у розмірі 7 000 000,00 грн) ще міг не існувати як окремий об`єкт матеріального світу.
Отже, трактування, запропоноване стороною захисту, невиправдано звужує зміст і перелік кримінально караних діянь, передбачених диспозицією ч. 2 ст. 191 КК України, і не свідчить про відсутність такої обов`язкової ознаки зловживання як предмет вчинення злочину.
6.3.4. Щодо суб`єктивної сторони
Чинний кримінальний закон передбачає настання відповідальності за ст. 191 КК України виключно за наявності в діяннях особи прямого умислу, корисливого мотиву та відповідної мети (постанова Верховного Суду від 28.02.2019 у справі № 456/1181/15-к).
Вочевидь, що у справах такої категорії винуватість може бути доведена не лише на підставі оцінки сукупності прямих доказів, але і з огляду на сукупність непрямих доказів, оскільки економічна злочинність носить здебільшого латентний характер, обвинувачені безпосередньо зацікавлені у прихованні своєї злочинної діяльності та наданні їй видимості легальної, такої, що відповідає звичайній господарській діяльності підприємства. Такий підхід до оцінки доказів повністю узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 07 грудня 2020 року у справі № 728/578/19.
Також злочин визначається вчиненим за попередньою змовою групою осіб у разі його вчинення декількома (двома і більше) суб`єктами цього злочину, які заздалегідь домовилися про його спільне вчинення. Учасники вчинення злочину групою осіб діють узгоджено, зі спільним умислом, і кожен із них безпосередньо виконує діяння, що повністю чи частково утворює об`єктивну сторону складу злочину. При цьому можливий розподіл функцій, за якого кожен співучасник виконує певну роль у вчиненні злочину.
За наслідками аналізу сукупності всіх доказів, наданих сторонами кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку про вчинення закінченого замаху на кримінальне правопорушення, передбачене ч 5 ст. 191 КК України, за попередньою змовою ОСОБА_9 і ОСОБА_13 . Характер дій обвинувачених, узгоджена послідовність їх вчинків, що складають об`єктивну сторону злочину, свідчать про те, що обвинувачені заздалегідь домовились про вчинення злочину, діяли відповідно до узгодженого між ними плану, виходили зі своїх повноважень, досвіду та знань кожного з них.
З сукупності досліджених ознак, зокрема, складових об`єктивної сторони злочину колегія суддів висновує, що дії обвинувачених охоплювались єдиним триваючим у часі та просторі умислом, який вони почали реалізовувати, коли ОСОБА_9 обіймав посаду керівника державного підприємства, а відтак ще мав всі обов`язкові ознаки службової особи. Його подальші дії (1) невнесення змін до відомостей у Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо осіб, уповноважених діяти від імені державного підприємства, 2) непередання печатки державного підприємства новому голові комісії з реорганізації, 3) підписання договору купівлі-продажу нерухомого майна на аукціоні від імені державного підприємства, 4) підписання листів, актів) яскраво свідчать про свідоме продовження виконання ним адміністративно-господарських і організаційно-розпорядчих функцій попри зміну його статусу. На переконання колегії суддів, в окресленій ситуації, коли йдеться про триваючий злочин, виконання об`єктивної сторони якого відбувається у кілька етапів, неможливо фрагментизувати діяльність обвинувачених в залежності від їх статусу на початку, упродовж і на момент закінчення вчинення ними узгодженого переліку дій (у нашому випадку - вчинення всіх дій, які вони вважали необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця).
Обвинувачені не представили суду жодної альтернативної версії, яка б пояснювала розумну ділову мету та справжні цілі укладення договорів про надання послуг щодо переведення паперового архіву державного підприємства в електронний вигляд, що, виходячи зі змісту дій обвинувачених, з урахуванням їх наполегливості при усуненні перешкод у заволодінні коштами (використання вексельної форми розрахунку, спроби заміни боржників тощо), дозволяє суду дійти висновку про наявність у діях ОСОБА_9 і ОСОБА_13 прямого умислу на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, спрямованого на заволодіння майном державного підприємства, який втім не був доведений до кінця з причин, що не залежали від їх волі.
Не може залишитись поза увагою суду й те, що активізація ОСОБА_9 та ОСОБА_13 щодо отримання коштів за договорами, датованими 01 березня 2018 року, у часі була чітко пов`язана з процедурою продажу на цільовому аукціоні приміщення державного підприємства, тобто з моментом усвідомлення ними того, що після задоволення вимог кредиторів (сплати податкового боргу) «неоприбуткованими» залишаються грошові кошти у сумі понад 7 млн грн.
На користь такого висновку свідчить також той факт, що, як зазначали самі обвинувачені, роботи з переведення архіву в електронний вигляд були виконані на суму понад 15 млн грн, разом з тим, векселі були оформлені на суму 7 000 000,00 грн (саме ту суму «вільних» коштів, що мала залишитись у розпорядженні ДП «Південдіпрошахт» після погашення податкової заборгованості). Колегія суддів вже констатувала, що обвинувачені висловлювали суперечливі версії щодо дійсного обсягу паперового архіву, що підлягав оцифруванню, відтак останні не навели суду своїх міркувань, яким чином вони визначили, що відбулось оцифрування частини архіву, яке б відповідало ціні цих робіт на рівні понад 15 млн грн або навіть 7 млн грн. Разом з тим, векселі були пред`явлені до платежу в той момент (29 жовтня 2019 року) і в тому обсязі (7 000 000,00 грн), що мав залишитись після погашення податкового боргу за наслідками продажу адміністративної будівлі на цільовому аукціоні.
Отже, обвинувачені повною мірою усвідомлювали суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачали його суспільно небезпечні наслідки і бажали їх настання. Відтак, злочин був вчинений з прямим умислом (ч. 2 ст. 24 КПК України), а враховуючи, що він був вчинений з метою протиправного збагачення, обвинувачені діяли з корисливим мотивом, який полягав у намірі збагатитись за рахунок коштів державного підприємства.
На підставі аналізу сукупності наданих сторонами кримінального провадження доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку, колегія суддів поза розумним сумнівом дійшла висновку про наявність у діях ОСОБА_9 і ОСОБА_13 прямого умислу, корисливого мотиву та мети протиправного збагачення, оскільки вони вчинили всі дії, що у майбутньому могли призвести до заволодіння майном ДП «Південдіпрошахт», втім кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, що не залежали від їх волі.
6.4. Щодо кваліфікуючих ознак
Як було зазначено, злочин визначається вчиненим за попередньою змовою групою осіб у разі його вчинення декількома (двома і більше) суб`єктами цього злочину, які заздалегідь домовилися про його спільне вчинення.
За наслідками аналізу доказів, наданих сторонами кримінального провадження у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про вчинення закінченого замаху на кримінальне правопорушення, передбачене ч 5 ст. 191 КК України, за попередньою змовою ОСОБА_13 та ОСОБА_9 . Характер дій обвинувачених, узгоджена послідовність їх вчинків, що складають об`єктивну сторону злочину і були описані вище, свідчать про те, що обвинувачені заздалегідь домовились про вчинення злочину, діяли відповідно до узгодженого між ними плану, виходячи з повноважень, досвіду та знань кожного з них.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 КК України виконавцем (співвиконавцем) є особа, яка у співучасті з іншими суб`єктами кримінального правопорушення безпосередньо, вчинила кримінальне правопорушення. Враховуючи, що ОСОБА_9 та ОСОБА_13, є суб`єктами вказаного злочину та безпосередньо вчиняли дії, які складають об`єктивну сторону складу злочину, вони виступили співвиконавцями кримінального правопорушення.
Відповідно до п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Згідно з пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу України розмір податкової соціальної пільги дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2019 рік» з 1 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатної особи в розрахунку на місяць становить 1921 грн. З урахуванням положень пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV Податкового кодексу України, у 2019 році злочин, передбачений ст. 191 КК України, кваліфікувався як вчинений в особливо великих розмірах за умов, що сума перевищувала 576 300 грн (1921 : 2 х 600).
Отже, злочин був вчинений в особливо великих розмірах.
6.5. Висновки суду
6.5.1. Отже, дослідивши окремо наведені аспекти укладення договорів, та проаналізувавши їх у сукупності та взаємозв`язку, колегія суддів констатує, що єдиним розумним поясненням всіх послідовності дій та мотивів обвинувачених було прагнення протиправним шляхом заволодіти майном ДП «Південдіпрошахт».
При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним ч. 2 і 4 ст. 17 КПК України, які передбачають, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи (постанова Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к).
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішенні має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
6.5.2. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.
6.5.3. Отже, сукупність досліджених судом доказів поза будь-яким розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_9 та ОСОБА_13 вчинили закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великому розмірі, тобто вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України.
VII. Мотиви призначення покарання
7.1. При призначенні обвинуваченому ОСОБА_9 покарання суд згідно з вимогами ст. 65, ч. 1, 5 ст. 68 КК України враховує:
1) ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення;
Вчинене ОСОБА_9 кримінальне правопорушення з огляду на положення ч. 5 ст. 12 та примітки до ст. 45 КК України відноситься до корупційних особливо тяжких злочинів.
2) особу винного;
ОСОБА_9 раніше несудимий (т. 22, а.с. 230), на обліку лікарів нарколога і психіатра не перебуває (т. 22, а.с. 225, 227), має вищу освіту.
3) обставини, що пом`якшують чи обтяжують покарання;
Обставини, передбачені ст. 66, 67 КК України, які б обтяжували або пом`якшували покарання ОСОБА_9, судом не встановлені.
4) ступінь здійснення кримінально протиправного наміру та причини, внаслідок яких кримінальне правопорушення не було доведено до кінця, характер та ступінь участі ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення.
У цьому контексті колегія суддів звертає увагу на (1) використання ОСОБА_9 свого службового становища як керівника державного підприємства з метою особистого збагачення, (2) використання господарських договорів у якості інструмента (метода) заволодіння грошовими коштами з метою вуалювання вчинення злочину, (3) продовження реалізації ним злочинного плану попри його виключення зі складу комісії з реорганізації та обізнаність про скрутне фінансове становище підприємства, (4) вчинення дій вочевидь не на користь інтересам державного підприємства, керівником якого він був. Також суд враховує вчинення ОСОБА_9 всіх дій, які він вважав потрібними для доведення кримінального правопорушення до кінця (укладення договорів, придбання векселів, підписання акта приймання-передачі векселів, підписання акту пред`явлення векселів до платежу, підписання листа про неможливість здійснення оплати за векселями).
На переконання колегії суддів, злочин не був доведений до кінця через зупинення виконавчих проваджень, ініційованих ОСОБА_13 за наслідком опротестування векселів, і ці обставини жодним чином не залежали від волі ОСОБА_9 . І хоча його діяння не призвели до спричинення державному підприємству реальних збитків, але вочевидь мали б це своїм наслідком за інших обставин.
7.2. З огляду на положення ч. 3 ст. 68 КК України строк покарання за злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України, не може перевищувати двох третин максимального строку найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією цієї статті, тобто 8 років позбавлення волі.
Суд переконаний у надмірності передбаченої максимальної межі санкції для виправлення обвинуваченого ОСОБА_9 .
З іншого боку, обставини вчиненого кримінального правопорушення, зокрема його вчинення шляхом використання службового становища, нехтування інтересами державного підприємства, яке він очолював, продовження реалізації злочинного плану попри скрутне фінансове становище державного підприємства, а також корисливий мотив і мета вчиненого замаху (протиправне збагачення) свідчать про недостатність мінімальної межі санкції цього кримінального правопорушення, а також переконують колегію суддів у необхідності застосування до ОСОБА_9 додаткового обов`язкового покарання у виді конфіскації 1/2 належного йому на праві власності майна.
Застосування до ОСОБА_9 положень статей 69, 75 КК України, а саме призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, та звільнення від відбування покарання з випробовуванням, є неможливим у зв`язку з тим, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, у випадку його вчинення шляхом зловживання службовим становищем, відноситься до корупційних.
Отже, колегія суддів, виходячи із засад індивідуалізації покарання, вчинення злочину вперше, вважає достатнім призначити ОСОБА_9 покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України у виді 7 років і 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій на підприємствах, у статутних капіталах яких наявна частка державної або комунальної власності, строком на 3 роки і конфіскацією 1/2 належного йому на праві власності майна.
7.3. При призначенні обвинуваченому ОСОБА_13 покарання суд згідно з вимогами ст. 65, ч. 1, 5 ст. 68 КК України враховує:
1) ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення;
Вчинене ОСОБА_13 кримінальне правопорушення з огляду на положення ч. 5 ст. 12 та примітки до ст. 45 КК України відноситься до корупційних особливо тяжких злочинів.
2) особу винного;
ОСОБА_13 раніше несудимий (сторона обвинувачення стверджувала, що він має статус обвинуваченого у низці інших кримінальних проваджень, разом з тим не надала доказів набрання відповідним вироком законної сили; т. 22, а.с. 213-221), на обліку лікарів нарколога і психіатра не перебуває (т. 22, а.с. 223, 229), має вищу освіту, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 24, а.с. 10) та матір пенсійного віку ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_4 (т. 24, а.с. 8, 11-12).
Колегія суддів критично ставиться до тверджень про перебування на утриманні обвинуваченого ОСОБА_13 його тітки пенсійного віку - ОСОБА_71 (т. 24, а.с. 5-7, 9), адже обвинуваченим не надано жодного доказу його участі у такому утриманні.
3) обставини, що пом`якшують чи обтяжують покарання;
Обставини, передбачені ст. 66, 67 КК України, які б обтяжували або пом`якшували покарання ОСОБА_13, судом не встановлені.
4) ступінь здійснення кримінально протиправного наміру та причини, внаслідок яких кримінальне правопорушення не було доведено до кінця, характер та ступінь участі ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення.
У цьому контексті колегія суддів звертає увагу на (1) наявність у ОСОБА_13 юридичної освіти, а отже повне усвідомлення ним кола порушень, які були допущені при реалізації злочинного умислу, (2) використання господарських договорів у якості інструмента (метода) заволодіння грошовими коштами з метою вуалювання вчинення злочину, (3) продовження реалізації ним злочинного плану попри його обізнаність про скрутне фінансове становище підприємства, (4) вчинення дій вочевидь не на користь інтересам державного підприємства, працівником якого він був, (5) залучення до вчинення злочину осіб, не обізнаних про злочинні наміри обвинувачених. Також суд враховує вчинення ОСОБА_13 всіх дій, які він вважав потрібними для доведення кримінального правопорушення до кінця (укладення договорів, ініціювання вексельного розрахунку, підписання акту приймання-передачі векселів, підписання акту пред`явлення векселів до платежу, опротестування векселів, звернення до державного виконавця з заявами про відкриття виконавчих проваджень на підставі вчинених приватним нотаріусом виконавчих написів).
На переконання колегії суддів, злочин не був доведений до кінця через зупинення виконавчих проваджень, ініційованих ОСОБА_13 за наслідком опротестування векселів, і ці обставини жодним чином не залежали від волі останнього. І хоча його діяння не призвели до спричинення державному підприємству реальних збитків, але вочевидь мали б це своїм наслідком за інших обставин.
7.4. З огляду на положення ч. 3 ст. 68 КК України строк покарання за злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України, не може перевищувати двох третин максимального строку найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією цієї статті, тобто 8 років позбавлення волі.
Суд переконаний у надмірності передбаченої максимальної межі санкції для виправлення обвинуваченого ОСОБА_13 .
З іншого боку, обставини вчиненого кримінального правопорушення, зокрема його вчинення шляхом використання службового становища, нехтування інтересами державного підприємства, а також корисливий мотив і мета вчиненого замаху свідчать про недостатність мінімальної межі санкції цього кримінального правопорушення, а також переконують колегію суддів у необхідності застосування до ОСОБА_13 додаткового обов`язкового покарання у виді конфіскації 1/2 належного йому на праві власності майна.
Застосування до ОСОБА_13 положень статей 69, 75 КК України, а саме призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, та звільнення від відбування покарання з випробовуванням, є неможливим у зв`язку з тим, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, у випадку його вчинення шляхом зловживання службовим становищем, відноситься до корупційних.
Отже, колегія суддів, виходячи із засад індивідуалізації покарання, ролі ОСОБА_13, вчинення злочину вперше, вважає достатнім призначити йому покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України у виді 7 років 3 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій на підприємствах, у статутних капіталах яких наявна частка державної або комунальної власності, та займатись діяльністю у сфері права строком на 3 роки і з конфіскацією 1/2 належного йому на праві власності майна.
VIІI. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд
8.1. Запобіжний захід
8.1.1. Матеріали кримінального провадження не містять відомостей про застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_13 чинного запобіжного заходу будь-якого виду.
Відповідно до ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 травня 2021 року до ОСОБА_9 застосований запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 567 500,00 грн (т. 9, а.с. 92-110). Відповідна сума застави була внесена безпосередньо ОСОБА_9, що підтверджується квитанціями (т. 9, а.с. 112).
Згідно з ч. 11 ст. 182 КПК України застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку у частині майнових стягнень.
Отже, після набрання вироком законної сили, з огляду на призначення ОСОБА_9 додаткового покарання у виді конфіскації 1/2 належного йому майна, частина застави у розмірі 283 750,00 грн підлягає стягненню в дохід держави, а решта підлягає поверненню обвинуваченому ОСОБА_9 .
8.1.2. Прокурор під час судових дебатів клопотав про зміну запобіжного заходу та застосування до набрання вироком законної сили до обвинувачених ОСОБА_9, ОСОБА_13 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з огляду на очевидну актуалізацію ризику переховування від суду. Своє клопотання ґрунтував на невизнанні останніми своєї вини, однак усвідомленні невідворотності, реальності та тривалості відбування покарання, можливість у протиправний спосіб виїхати за межі України з метою ухилення від покарання. При цьому прокурор не навів будь-яких доводів щодо недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання цьому ризику.
Вирішуючи клопотання прокурора про застосування щодо обвинувачених ОСОБА_9 і ОСОБА_13, кожного окремо, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів керується таким.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 6 і 8 ст. 176 цього Кодексу.
Як зазначив прокурор, і з чим погоджується колегія суддів, з-поміж ризиків, передбачених ч. 2 ст. 177 КПК України, у цьому провадженні наразі зберігається лише ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду. Разом з тим, після ухвалення обвинувального вироку запобіжний захід обирається не лише з метою запобігти спробам обвинувачених переховуватись, а й задля забезпечення виконання цього вироку.
Але зазначене не звільняє суд від обов`язку у порядку, передбаченому ст. 178 КПК України, оцінити цей ризик у сукупності з іншими обставинами, у тому числі, взяти до уваги тяжкість покарання, вік та стан здоров`я обвинувачених, міцність їх соціальних зв`язків, наявність у них родин й утриманців, постійного місця роботи, репутацію та майновий стан, наявність судимостей, дотримання умов запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше, наявність повідомлення про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
Колегія суддів наголошує на тому, що за два з половиною роки судового провадження обвинувачені ОСОБА_9, ОСОБА_13 та їх захисники належним чином виконували свої процесуальні обов`язки, брали участь у судових засіданнях, у тому числі у режимі відеоконференції або заздалегідь повідомляли про існування поважних причин неприбуття.
За таких обставин, колегія суддів вважає за доцільне:
- застосувати до обвинуваченого ОСОБА_13 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням на нього обов`язків, передбачених п. 3, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України;
- залишити без змін запобіжний захід у вигляді застави, застосований до обвинуваченого ОСОБА_9 на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 травня 2021 року, разом з тим, поклавши на нього обов`язки, передбачені п. 3, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Такі запобіжні заходи, на переконання суду, є достатніми для запобігання ризику переховування обвинувачених від суду та для забезпечення виконання вироку суду після того, як він набере законної сили. Отже клопотання прокурора про застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає частковому задоволенню.
8.2. Інші заходи забезпечення кримінального провадження
Матеріали кримінального провадження не містять відомостей про інші заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема, арешти, отже рішення щодо цих заходів колегією суддів не приймається.
8.3. Щодо зарахування строку попереднього ув`язнення
Матеріали кримінального провадження не містять відомостей про досудове тримання обвинувачених під вартою, тому рішення про зарахування такого тримання під вартою колегією суддів не приймається.
8.4. Процесуальні витрати
Відповідно до ч. 2 ст. 154 КПК України суд стягує солідарно з обвинувачених на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта у загальному розмірі 7355,25 грн (т. 15, а.с. 128).
8.5. Речові докази і арешт майна
8.5.1. Постановою детектива від 02 жовтня 2020 року було визнано речовими доказами документи, вилучені в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_13 (т. 14, а.с. 25-26):
1) заява ОСОБА_13 про видачу виконавчого листа від 16 липня 2020 року до Київського районного суду м. Харкова, яка містить підпис ОСОБА_13, позивач - ОСОБА_13, відповідач ДП «Південдіпрошахт», на 1 арк.;
2) клопотання ОСОБА_13 від 23 липня 2020 року на адресу слідчого СВ Основ`янського ВП ГУНП в Харківській області щодо можливості здійснення тимчасового виїзду до м. Житомир, яке містить підпис ОСОБА_13, на 1 арк.;
3) клопотання ОСОБА_13 від 23 липня 2020 року на адресу слідчого СВ Основ`янського ВП ГУНП в Харківській області щодо можливості здійснення тимчасового виїзду до Харківського району Харківської області, яке містить підпис ОСОБА_13 на 1 арк.;
4) клопотання ОСОБА_13 від 03 липня 2020 року на адресу слідчого СВ Основ`янського ВП ГУНП в Харківській області щодо можливості здійснення тимчасового виїзду до Харківського району Харківської області, яке містить підпис ОСОБА_13, на 1 арк.;
5) клопотання ОСОБА_13 від 03 липня 2020 року на адресу слідчого СВ Основ`янського ВП ГУНП в Харківській області щодо можливості здійснення тимчасового виїзду до м. Києва, яке містить підпис ОСОБА_13, на 1 арк.;
6) клопотання ОСОБА_13 від 03 липня 2020 року на адресу слідчого СВ Основ`янського ВП ГУНП в Харківській області щодо можливості здійснення тимчасового виїзду до м. Києва, яке містить підпис ОСОБА_13, на 1 арк.;
7) клопотання (заява) ОСОБА_13 від 16 червня 2020 року про виклик свідків до Київського районного суду м. Харкова у справі № 953/24211/19, позивач: ОСОБА_13, відповідач: Державне підприємство «Південдіпрошахт», яке містить підпис ОСОБА_13 на 1 арк.;
8) лист А4, на якому містяться записи, здійснені ОСОБА_13 щодо осіб, які зверталися до суду щодо стягнення заборгованості з ДП «Південдіпрошахт», на 1 арк.;
9) клопотання ОСОБА_13 від 16 червня 2020 року на адресу слідчого СВ Основ`янського ВП ГУНП в Харківській області щодо можливості прийняти участь у судовому засіданні з розгляду позову до ДП «Південдіпрошахт» на 1 арк.;
10) клопотання ОСОБА_13 від 16 червня 2020 року на адресу слідчого СВ Основ`янського ВП ГУНП в Харківській області щодо можливості здійснення тимчасового виїзду до Харківського району Харківської області, яке містить підпис ОСОБА_13, на 1 арк.;
11) опис документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії, а саме ТОВ «ХОЛДЕР ТОЛ», що містить підпис ОСОБА_13 та прізвище ОСОБА_13, на 1 арк.;
12) рішення засновника ТОВ «ХОЛДЕР ТОЛ» від 04 червня 2019 року, яке підписано ОСОБА_13 як засновником ТОВ «ХОЛДЕР ТОЛ», на 1 арк.;
13) рішення № 1-К від 11 липня 2019 року щодо призначення директором ТОВ «ХОЛДЕР ТОЛ» ОСОБА_13, яке містить 2 підписи ОСОБА_13, на 1 арк.
8.5.2. Постановою від 09 жовтня 2020 року визнано речовим доказом мобільний телефон «Honor», IMEI 1 - НОМЕР_9, IMEI 1 - НОМЕР_10, вилучений під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_13 (т. 14, а.с. 46).
8.5.3. Постановою від 01 квітня 2021 року визнано речовим доказом жорсткий диск Transcend 1TB A43578-0563, вилучений за місцем проживання ОСОБА_26 (т. 14, а.с. 95).
8.5.4. Постановою від 19 жовтня 2020 року визнано речовими доказами прості векселі АА2724901 та АА2724903 від 04 червня 2019 року (т. 14, а.с. 126).
8.5.5. Долю речових доказів суд вирішує згідно з положеннями ч. 9 ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 370, 373, 374-376 КПК України,
У Х В А Л И В :
1. ОСОБА_16 визнати винуватим за пред`явленим йому обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України, та призначити йому покарання у виді 7 (семи) років і 6 (шести) місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій на підприємствах, у статутних капіталах яких наявна частка державної або комунальної власності, строком на 3 роки з конфіскацією 1/2 належного йому на праві власності майна.
Строк відбування ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі обчислювати з моменту його фактичного затримання.
Строк відбування ОСОБА_9 додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій на підприємствах, у статутних капіталах яких наявна частка державної або комунальної власності, обчислювати з моменту відбуття основного покарання у виді позбавлення волі.
2. ОСОБА_17 визнати винуватим за пред`явленим йому обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України, та призначити йому покарання у виді 7 (семи) років і 3 (трьох) місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій на підприємствах, у статутних капіталах яких наявна частка державної або комунальної власності, та займатись діяльністю у сфері права строком на 3 роки з конфіскацією 1/2 належного йому на праві власності майна.
Строк відбування ОСОБА_13 покарання у виді позбавлення волі обчислювати з моменту його фактичного затримання.
Строк відбування ОСОБА_13 додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій на підприємствах, у статутних капіталах яких наявна частка державної або комунальної власності, та займатись діяльністю у сфері права обчислювати з моменту відбуття основного покарання у виді позбавлення волі.
3. Залишити без змін запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 567 500,00 грн, застосований до обвинуваченого ОСОБА_9 на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 травня 2021 року, поклавши на нього обов`язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Після набрання вироком законної сили звернути частину застави у розмірі 283 750,00 грн, внесену ОСОБА_9, у дохід держави на виконання вироку у частині конфіскації майна ОСОБА_9, а частину застави у розмірі 283 750,00 грн повернути ОСОБА_9 .
4. Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_13 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням на нього обов`язків:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
5. Стягнути солідарно з ОСОБА_9 та ОСОБА_13 на користь держави витрати на залучення експертів для проведення почеркознавчої експертизи (висновок № 19/119/6/7/1-59е від 06 листопада 2020 року) у сумі 7 355,25 грн.
6. Долю речових доказів вирішити наступним чином:
а) залишити у матеріалах кримінального провадження:
- заяву ОСОБА_13 про видачу виконавчого листа від 16 липня 2020 року до Київського районного суду м. Харкова, яка містить підпис ОСОБА_13, позивач - ОСОБА_13, відповідач ДП «Південдіпрошахт», на 1 арк.;
- клопотання ОСОБА_13 від 23 липня 2020 року на адресу слідчого СВ Основ`янського ВП ГУНП в Харківській області щодо можливості здійснення тимчасового виїзду до м. Житомир, яке містить підпис ОСОБА_13, на 1 арк.;
- клопотання ОСОБА_13 від 23 липня 2020 року на адресу слідчого СВ Основ`янського ВП ГУНП в Харківській області щодо можливості здійснення тимчасового виїзду до Харківського району Харківської області, яке містить підпис ОСОБА_13 на 1 арк.;
- клопотання ОСОБА_13 від 03 липня 2020 року на адресу слідчого СВ Основ`янського ВП ГУНП в Харківській області щодо можливості здійснення тимчасового виїзду до Харківського району Харківської області, яке містить підпис ОСОБА_13, на 1 арк.;
- клопотання ОСОБА_13 від 03 липня 2020 року на адресу слідчого СВ Основ`янського ВП ГУНП в Харківській області щодо можливості здійснення тимчасового виїзду до м. Києва, яке містить підпис ОСОБА_13, на 1 арк.;
- клопотання ОСОБА_13 від 03 липня 2020 року на адресу слідчого СВ Основ`янського ВП ГУНП в Харківській області щодо можливості здійснення тимчасового виїзду до м. Києва, яке містить підпис ОСОБА_13, на 1 арк.;
- клопотання (заява) ОСОБА_13 від 16 червня 2020 року про виклик свідків до Київського районного суду м. Харкова у справі № 953/24211/19, позивач: ОСОБА_13, відповідач: Державне підприємство «Південдіпрошахт», яке містить підпис ОСОБА_13 на 1 арк.;
- лист А4, на якому містяться записи, здійснені ОСОБА_13 щодо осіб, які зверталися до суду щодо стягнення заборгованості з ДП «Південдіпрошахт», на 1 арк.;
- клопотання ОСОБА_13 від 16 червня 2020 року на адресу слідчого СВ Основ`янського ВП ГУНП в Харківській області щодо можливості прийняти участь у судовому засіданні з розгляду позову до ДП «Південдіпрошахт» на 1 арк.;
- клопотання ОСОБА_13 від 16 червня 2020 року на адресу слідчого СВ Основ`янського ВП ГУНП в Харківській області щодо можливості здійснення тимчасового виїзду до Харківського району Харківської області, яке містить підпис ОСОБА_13, на 1 арк.;
- опис документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії, а саме ТОВ «ХОЛДЕР ТОЛ», що містить підпис ОСОБА_13 та прізвище ОСОБА_13, на 1 арк.;
- рішення засновника ТОВ «ХОЛДЕР ТОЛ» від 04 червня 2019 року, яке підписано ОСОБА_13 як засновником ТОВ «ХОЛДЕР ТОЛ», на 1 арк.;
- рішення № 1-К від 11 липня 2019 року щодо призначення директором ТОВ «ХОЛДЕР ТОЛ» ОСОБА_13, яке містить 2 підписи ОСОБА_13, на 1 арк;
- векселі АА2724901 та АА2724903 від 04 червня 2019 року;
- жорсткий диск Transcend 1TB A43578-0563.
b) після набрання вироком законної сили повернути ОСОБА_13 :
- мобільний телефон «Honor», IMEI 1 - НОМЕР_9, IMEI 1 - НОМЕР_10 .
Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3