- Головуючий суддя (ВАКС) : Галабала М.В.
Справа № 991/4493/23
Провадження № 1-кп/991/64/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
15 лютого 2024 року Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянув питання про застосування вимог ст. 206 КПК України щодо захисту прав обвинуваченого ОСОБА_4 .
У процесі розгляду суд встановив:
1.На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження № 52017000000000717, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.10.2017, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України.
2.У межах зазначеного кримінального провадження до обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
3.З метою захисту прав обвинуваченого ОСОБА_4, зокрема права на отримання медичної допомоги, ухвалою суду від 15.12.2023 застосовано приписи ст. 206 КПК України та постановлено ухвалу, якою зобов`язано:
(1) Державну установу «Київський слідчий ізолятор» (далі - СІЗО) забезпечити (а) право обвинуваченого ОСОБА_4 на вільний вибір лікаря, проведення медичного обстеження та лікування в умовах Державної установи «Національний науковий центр хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова Національної академії медичних наук України» (далі - Інститут ім. О.О. Шалімова), а також (б) конвоювання ув`язненого ОСОБА_4 до Інституту ім. О.О. Шалімова та його цілодобову охорону під час госпіталізації в цій установі.
(2) Інститут ім. О.О. Шалімова провести медичне обстеження, за потреби госпіталізацію та лікування ОСОБА_4 в умовах установи з розміщенням цілодобової охорони особи, узятої під варту.
4.Ухвалюючи зазначене судове рішення, колегія суддів посилалася на такі правові норми.
5.Положення Конституції України, згідно з якими людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3), ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність поводженню чи покаранню (ст. 28), кожен має право будь-якими незабороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ст. 55), кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст. 68), знайшли своє втілення у ст. 11 КПК України.
6.Зокрема, вимогами ст. 11 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження повинна бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи. Забороняється під час кримінального провадження піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують її гідність. Кожен має право захищати усіма засобами, що не заборонені законом, свою людську гідність, права, свободи та інтереси, порушені під час здійснення кримінального провадження.
7.Так, ч. 1 ст. 206 КПК України передбачає, що кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
8.Отже, кримінальний процесуальний закон не містить прямого регулювання випадків постановлення такої ухвали судом під час судового розгляду кримінального провадження.
9.Водночас, ч. 6 ст. 9 КПК України передбачає, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.
10.За викладених обставин колегія суддів вважає за можливе застосувати в даному випадку загальні засади кримінального провадження, зокрема, засаду законності, яка закріплена ст. 9 КПК України, відповідно до частини першої якої під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
11.Також ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод покладає на державу обов`язок захищати фізичне здоров`я ув`язнених, яке має адекватно охоронятись.
12.Відповідно до п. 135 Рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Кушнір проти України» від 11.03.2014 суд зазначає, що влада повинна забезпечити всеосяжне спостереження за станом здоров`я затриманого та його лікування під час перебування під вартою, своєчасні і правильні діагнози й лікування та, якщо цього вимагає медичний стан ув`язненого, регулярний і систематичний контроль і всебічну терапію, спрямовану, по можливості, на лікування захворювань затриманого або запобігання їх загостренню, а не на усунення симптомів. Влада повинна також показати, що були створені всі необхідні умови для призначеного лікування. У той самий час при оцінці адекватності лікування слід керуватися перевіркою на належне старання, бо зобов`язання держави надати лікування важко хворому затриманому є зобов`язанням дії, а не зобов`язанням результату.
13.У пункті 66 рішення ЄСПЛ у справі «Барило проти України» від 16.05.2013 суд також зазначає, лише той факт, що ув`язненого оглянув лікар та призначив певний вид лікування, автоматично не може привести до висновку, що медична допомога була достатньою.
Органи влади мають забезпечити повну фіксацію стану здоров`я особи, яка тримається під вартою, та лікування, яке ця особа отримувала під час перебування під вартою чи позбавлення свободи; забезпечити своєчасність та правильність діагнозів та догляду; а також, у разі необхідності та залежно від характеру захворювання, забезпечити регулярний та систематичний нагляд, який включає в себе всебічний план лікування, що має бути спрямований на лікування захворювань ув`язненого та запобігання їх погіршення, а не на усунення симптомів. Державні органи також повинні довести, що були створені умови, необхідні для призначеного лікування, щоб це лікування було дійсно отримано.
14.Викладені в рішеннях Європейського суду з прав людини вимоги є такими, що підлягають обов`язковому застосуванню відповідними державними інституціями, в тому числі для забезпечення належного медичного обстеження та лікування будь-якої особи, яка тримається під вартою, тобто знаходиться під юрисдикцією держави.
15.Відповідно до положень Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально?виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 10.02.2012 № 239/5/104, медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров`я за ініціативою лікаря медичної частини слідчих ізоляторів (далі - СІЗО) або адміністрації СІЗО. У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров`я. Керівництво СІЗО забезпечує допуск відповідного лікаря?фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку (п. 2.3.).
Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря?фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров`я та запит до керівництва СІЗО (п. 2.6.).
У разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров`я з орієнтовного переліку. Про необхідність проведення обстеження, яке потребує вивезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров`я, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров`я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку (п. 2.7.).
Якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров`я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров`я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО.
Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоров`я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи.
Керівництво СІЗО організовує та забезпечує цілодобову охорону особи, узятої під варту, під час лікування у закладах охорони здоров`я відповідно до вимог нормативно?правових актів Міністерства юстиції, Міністерства охорони здоров`я (п. 2.8.).
16.Отже, особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря, у разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО, вони проводяться на базі закладів охорони здоров`я з орієнтовного переліку. Якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров`я з орієнтовного переліку керівництво СІЗО організовує та забезпечує цілодобову охорону особи, узятої під варту, під час лікування у закладах охорони здоров`я.
17.Згадану ухвалу направлено для організації виконання до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» та Інституту ім. О.О. Шалімова.
18.У судовому засіданні сторона захисту, заперечуючи проти задоволення клопотання прокурора про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою, наполягала на тому, що з вини адміністрації СІЗО ухвала від 15.12.2023 залишається без виконання, що створює загрозу здоров`ю обвинуваченого.
19.Перевіряючи доводи захисту, судом встановлено таке.
20.З відповіді адміністрації Київської міської медичної частини філії Державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально?виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області (далі - КММЧ) від 04.01.2024 № КММЧ/КИ?24 вбачається таке:
(1) КММЧ та Департаментом охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради затверджено Орієнтовний перелік закладів охорони здоров`я для надання медичної допомоги особам, узятим під варту (далі - Перелік);
(2) Переліком визначено, що закладом для надання спеціалізованої медичної допомоги хворим кардіологічного профілю є Комунальне некомерційне підприємство «Олександрівська клінічні лікарня м. Києва» (далі - КНП «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва»);
(3) Інститут ім. О.О. Шалімова не відноситься до закладу охорони здоров`я, які визначені таким Переліком;
(4) на адресу Інституту ім. О.О. Шалімова направлений лист з проханням надати підтвердження готовності вищевказаного лікарняного закладу надати ОСОБА_4 відповідну стаціонарну медичну допомогу, після отримання відповіді на вказаний лист буде вирішуватися питання щодо госпіталізації останнього до вищевказаного лікарняного закладу для надання стаціонарної допомоги (т. 54 а.с. 35).
21.Згідно з відповіддю Інституту ім. О.О. Шалімова від 18.01.2024 № 98 громадянин ОСОБА_4 у період з 15.12.2023 і дотепер (на момент відповіді) не звертався до медичного закладу щодо проведення медичного обстеження, госпіталізації та лікування (т. 54 а.с. 38).
22.Отже, КММЧ вживалися заходи щодо надання ОСОБА_4 медичної допомоги в умовах обраного лікарняного закладу, втім без підтвердження готовності обраного лікарняного закладу надати ОСОБА_4 медичну допомогу, госпіталізація останнього неможлива.
23.Водночас, необхідність підтвердження готовності Інституту ім. О.О. Шалімова надати необхідну медичну допомогу обумовлена тим, що обвинувачений є ув`язненим і його медичний огляд та/або лікування потребує спеціальних умов, зокрема, конвоювання та забезпечення цілодобової охорони (у випадку стаціонарного лікування).
24.Натомість, суду не надано доказів на підтвердження того, що з дня постановлення ухвали від 15.12.2023 сторона захисту зверталася до Інституту ім. О.О. Шалімова з метою організації відповідного медичного обстеження.
25.З огляду на викладене, а також враховуючи, що виконання ухвали від 15.12.2023 залишається актуальним, колегія суддів дійшла висновку про необхідність повторного застосування приписів ч. 1 ст. 206 КПК України.
26.З матеріалів справи вбачається, що обвинувачений ОСОБА_4 може потребувати обстеження та лікування у закладі для надання медичної допомоги хворим кардіологічного профілю. Переліком визначено, що таким закладом є КНП «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва».
27.У судовому засідання обвинувачений не заперечував пройти обстеження та лікування у вищевказаному медичному закладі.
28.З огляду на викладене, а також враховуючи, що потреба у медичному обстеженні обвинуваченого ОСОБА_6 на даний час залишається актуальною, колегія суддів вважає за необхідне зобов`язати СІЗО невідкладно забезпечити право обвинуваченого ОСОБА_4 на отримання медичної допомоги, зокрема, проведення медичного обстеження та за потреби лікування в медичному закладі, визначеному ухвалою Вищого антикорупційного суду від 15.12.2023 у справі № 991/4493/23 (Інститут ім. О.О. Шалімова») або в КНП «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва» чи в іншому медичному закладі, що входить до Орієнтовного переліку закладів охорони здоров`я для надання медичної допомоги особами, узятим під варту.
29.Окремо суд зазначає, що відповідно до п. 2.6. Порядку, відшкодування витрат, пов`язаних із залученням обраного лікаря-фахівця, здійснюється за рахунок особи, узятої під варту, якій надавалась медична допомога, або її родичів.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 11, 206, 371, 372, 375, 376 КПК України, суд постановив:
ПОСТАНОВИВ:
1. Зобов`язати Державну установу «Київський слідчий ізолятор» невідкладно забезпечити право обвинуваченого ОСОБА_4 на отримання медичної допомоги, зокрема, проведення медичного обстеження та за потреби лікування в медичному закладі, визначеному ухвалою Вищого антикорупційного суду від 15.12.2023 у справі № 991/4493/23 (в Державній установі «Національний науковий центр хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова Національної академії медичних наук України»), або в Комунальному некомерційному підприємстві «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва» чи в іншому медичному закладі, що входить до Орієнтовного переліку закладів охорони здоров`я для надання медичної допомоги особами, узятим під варту.
2. Зобов`язати Державну установу «Київський слідчий ізолятор» забезпечити конвоювання ув`язненого ОСОБА_4 до відповідного медичного закладу та у разі госпіталізації - його цілодобову охорону.
3. Копію ухвали для організації виконання направити Державній установі «Київський слідчий ізолятор».
4. Про результати виконання ухвали письмово повідомити Вищий антикорупційний суд протягом 10 робочих днів з дня отримання копії ухвали.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_7