Документ № 117112777

справа № 991/784/24

провадження №11-сс/991/139/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2024 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,

представника ТОВ «Сервіс Транс Балк» адвоката ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу представника ТОВ «Сервіс Транс Балк» адвоката ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 лютого 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52019000000001050 від 21 листопада 2019 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

30 січня 2024 року до Вищого антикорупційного суду детективом Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) за погодженням прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) подано клопотання про арешт майна - буксиру «Виктори» (ІМО 6925446), зареєстрованого за номером 571 від 27 березня 2017 року, порт пропису - Одеський морський торговельний порт (далі - буксир), яке мотивовано необхідністю забезпечення спеціальної конфіскації.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 лютого 2024 року вказане клопотання детектива задоволено, накладено арешт з метою забезпечення спеціальної конфіскації шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування на буксир, що належить на праві власності ТОВ «Сервіс Транс Балк».

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, представник ТОВ «Сервіс Транс Балк» адвокат ОСОБА_5 звернувся з апеляційною скаргою, за вимогами якої просив скасувати ухвалу слідчого судді від 01 лютого 2024 року та постановити нову, якою у задоволенні клопотання детектива НАБУ про накладення арешту на буксир відмовити.

Не надаючи оцінку обґрунтованості підозри, представник зауважував на тому, що ОСОБА_7 не набув статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, оскільки є депутатом Одеської міської ради та відповідно до ч.1 ст.31 ЗУ «Про статус депутатів місцевих рад» повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення може бути здійснено відповідно Генеральним прокурором, заступником Генерального прокурора, керівником обласної прокуратури. Проте копію супровідного листа до повідомлення про підозру складено не керівником САП ОСОБА_8, як особою, яка підписала повідомлення про підозру ОСОБА_7, а прокурором САП ОСОБА_9 . Також відсутнє доручення керівника САП ОСОБА_8 на здійснення такого повідомлення детективом НАБУ.

Адвокат не погоджується з висновком слідчого судді про те, що ОСОБА_7 є фактичним бенефіціарним власником ТОВ «Сервіс Транс Балк», оскільки у матеріалах провадження докази на підтвердження цього відсутні.

Буксир, на який накладено арешт, не переміщував баржі, що можуть бути предметом кримінального правопорушення, доказів зворотного матеріали справи не містять, а тому буксир не може бути засобом вчинення кримінального правопорушення.

Не враховано розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, оскільки внаслідок накладеного арешту суттєво обмежуються права підприємства, а фактичне вилучення із забороною використання буксиру може призвести до зупинки здійснення господарської діяльності, так підприємство буде позбавлене можливості виконувати свої зобов`язання перед контрагентами. Для товариства є критично важливим мати можливість доступу і використання свого буксиру. Крім того, на даний час є нагальна потреба у проведенні ремонту буксира, в іншому випадку він взагалі прийде до несправного стану.

Представник звертав увагу на те, що ТОВ «Сервіс Транс Балк» здійснює законну господарську діяльність, щодо нього не ставиться питання про застосування заходів кримінального характеру у цьому кримінальному провадженні, що в свою чергу спростовує доводи детектива про причетність товариства до кримінального правопорушення.

В апеляційній скарзі також міститься клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.

Позиції учасників провадження.

Представник ТОВ «Сервіс Транс Балк» адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив задовольнити її у повному обсязі з зазначених у ній підстав.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу представника без задоволення.

Мотиви та висновки суду.

Відповідно до вимог п.3 ч.2 ст.395 КПК апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її проголошення, якщо інше не передбачене цим Кодексом.

За положеннями абз.2 ч.3 ст.395 КПК якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 04 листопада 2019 року (справа №760/12179/16-к) дійшла до висновку, що за змістом абз.2 ч.3 ст.395 КПК якщо ухвала слідчого судді постановлена без виклику особи, інтересів якої вона стосується та яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи має обчислюватись з дня отримання копії судового рішення, незалежно від наявності інших джерел інформування про прийняте рішення.

З матеріалів судового провадження вбачається, що оскаржуване рішення прийняте 01 лютого 2024 року без виклику представника ТОВ «Сервіс Транс Балк», копію якого представник отримав 12 лютого 2024 року, того ж дня представник звернувся з апеляційною скаргою до суду, у зв`язку з чим колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що подана в межах строку апеляційного оскарження.

Відтак, за наслідками розгляду клопотання суд має вирішити по суті питання щодо поновлення процесуального строку (відмовляє чи задовольняє відповідне клопотання) лише у разі його пропущення, проте у зв`язку з дотриманням строку апеляційного оскарження колегія судів встановлює відсутність предмету розгляду клопотання через дотримання строку звернення, а тому вважає за необхідне залишити подане клопотання без розгляду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст.16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно з положеннями ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.94, 132, 173 КПК повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 КПК), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Колегією суддів встановлено, що під час розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя у повному обсязі належним чином дотрималась вищевказаних вимог кримінального процесуального закону.

З матеріалів провадження вбачається, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №52019000000001050 від 21 листопада 2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч. 4 ст.190, ч.3 ст.209 КК, у межах якого 25 січня 2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 - ч.5 ст.191, ч.3 ст.27 - ч.4 ст.190, ч.3 ст.27 - ч.3 ст.209 КК.

Задовольняючи клопотання детектива, слідчий суддя дійшла висновку про те, що оскільки переміщення барж здійснювалося за допомогою зазначеного буксира, то він міг бути засобом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.209 КК, а тому до зазначеного майна може бути застосована спеціальна конфіскація, а отже наявні підстави для накладення арешту з метою її забезпечення.

При перегляді оскаржуваної ухвали колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши надані матеріали, в межах доводів апеляційної скарги дійшла наступних висновків.

Не погоджуючись з доводами сторони захисту щодо відсутності підстав для накладення арешту на буксир колегія суддів зазначає, що в обґрунтування клопотання про арешт майна детектив посилався на необхідність забезпечення його подальшої можливої спеціальної конфіскації, що відповідає змісту положень п.2 ч.2 ст.170 КПК, яка передбачає мету застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

У передбаченому п.2 ч.2 ст.170 КПК випадку арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених п.1-4 ч.1 ст.96-2 КК (ч.4 ст.170 КПК).

Спеціальна конфіскація застосовується, зокрема, у разі, якщо майно використано як засіб вчинення кримінального правопорушення, крім того, що повертається власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про його незаконне використання (п.4 ч.1 ст.96-2 КК).

Водночас, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з`ясуванню у кримінальному провадженні можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов`язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.

Разом з цим, системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє дійти висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (ст.157, 163, ч.5 ст.234, 260 КПК та інш.), так і слідчими, прокурорами (ст.134, 271, 276 КПК та інші).

З огляду на положення ч.4 ст.170 КПК арешт майна на підставі п.2 ч.2 ст.170 КПК (тобто з метою забезпечення спеціальної конфіскації) передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у ч.1 ст.96-2 КК.

Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення спеціальної конфіскації передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують певну річ (кошти, майно) з кримінальним правопорушенням (зокрема, використання його як засобу вчинення кримінального правопорушення), і вони є достатніми, щоб виправдати його тимчасове обтяження у вигляді арешту для подальшого виконання завдань кримінального провадження.

Досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснюється, у тому числі, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.209 КК, щодо вчинення правочинів із майном, одержаним внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання та маскування незаконного походження такого майна та володіння ним, прав на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження, переміщення, зміни його форми.

Так, за версією сторони обвинувачення організована злочинна група умисно заволоділа майном ПрАТ «УДП» шляхом обману, а саме ліхтерами, ринкова вартість яких на момент заволодіння становила 38 351 969 грн., що є особливо великим розміром.

У подальшому, враховуючи, що організатори злочину не планували використовувати ліхтери ПрАТ «УДП» за їх призначенням, а мали на меті саме переробити ці ліхтери на більші за розміром та місткістю баржі, після отримання ліхтерів у фактичне розпорядження вони були переміщені для відстою на територію ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» (м. Чорноморськ).

Працівниками підконтрольного ОСОБА_7 ТОВ «Екотехнолоджи» розроблений проект будівництва барж BS (MR-3170173) із секцій ліхтерів серії ДМ, здійснити відповідне будівництво барж вирішено на суднобудівельних заводах Турецької Республіки.

З метою приховування незаконного джерела походження майна, організатори злочину вирішили змінити їхні назви шляхом зафарбування та зрізання номери ліхтерів і нанесення нових номерів серій SB та RSD та під новими назвами перемістити їх до суднобудівельних заводів. Переміщення було здійснене буксиром «Sirius-V», що був зареєстрований в іноземній юрисдикції, під виглядом тимчасового їх використання із зобов`язанням щодо повернення на територію України.

Капітан буксира «Sirius V» перемістив 32 ліхтери з Чорноморського порту на рейд OPL (нейтральні води поблизу кордону України), при цьому 3 ліхтери зникли за невстановлених обставин, а інші 29 після зазначення на них нових номерів буксирами «VYKTORY», «SOMERI» та «BERSERK» та «Sirius-V» переміщені на рейд порту Тузла (Турецька Республіка).

У цей же період часу організатори злочину з використанням підконтрольної ОСОБА_7 компанії «EFFECTIVE MANAGEMENT SERVICE LTD» виготовили та видали контракти щодо придбання барж, укладені з компанією «Afreda Shipmanagement Co.» (Marshall Islands), а у подальшому через агента - компанію «TRANSBOSPOR Maritime Transport Industry & Trade LTD» у судноремонтного заводу «Kuzey Star Shipyard» (м. Тузла, Турецька Республіка) було замовлене будівництво барж серії BS згідно з проєктом MR-3170173 із секцій ліхтерів серії ДМ.

У період часу з червня 2018 року до кінця березня 2019 року на виконання зазначеного замовлення на заводі «Kuzey Star Shipyard» частина ліхтерів ПрАТ «УДП» перероблена в 10 барж. У той же період часу 5 ліхтерів були передані для перероблення на завод «Torlak Shipyard» (м. Тузла, Турецька Республіка), у результаті чого збудовано 2 баржі.

Наприкінці лютого - на початку березня 2019 року організаторами злочину вирішено після завершення будівництва барж серії BS для подальшого їх використання в господарській діяльності підконтрольних компаній перемістити на територію України, де оформити їх передачу у власність підконтрольній компанії.

Право власності на новостворені дванадцять барж зареєстровано за компанією «Effective Management Service LTD», підконтрольну організатору злочину ОСОБА_7 .

У подальшому на митну територію України баржі серії BS ввезені в режимі ІМ31 за схемою їх передачі судновласником - компанією «Effective Management Service LTD» за договорами фрахтування компанії «Zinger Shipping OU», яка зі свого боку за договорами фрахтування передала їх ТОВ «Лоток», та 7 барж на підставі договорів купівлі-продажу з компанією «Effective Management Service LTD» переоформлені на нового власника - ТОВ «Лоток», зокрема, 02 квітня та 04 вересня 2019 року буксиром переміщено баржі BS-014 та BS-016 відповідно (обставини щодо перетину державного кордону України підтверджені відповідними документами - загальними деклараціями, які містяться в матеріалах провадження).

На переконання колегії суддів зазначені обставини із дотримання стандарту «достатніх підстав» вказують, що майно, відповідає критеріям, зазначеним у ч.1 ст.96-2 КК, оскільки об`єктивно зв`язують його з кримінальним правопорушенням (зокрема, використання його як засобу вчинення кримінального правопорушення), і вони є достатніми, щоб виправдати його тимчасове обтяження у вигляді арешту для подальшого виконання завдань кримінального провадження.

Відтак, суд на даній стадії провадження, всупереч доводам апеляційної скарги, погоджується з висновками слідчого судді про те, що зазначений буксир міг бути засобом вчинення передбаченого ст.209 КК кримінального правопорушення, тому до зазначеного майна може бути застосована спеціальна конфіскація, а отже наявні підстави для накладення арешту на нього з метою її забезпечення.

Щодо зазначених в апеляційній скарзі доводів про те що ОСОБА_7 не набув статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, колегія суддів вказує, що за загальним правилом, закріпленим у п.1 ч.3 ст.132 КПК, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. При цьому, деякі спеціальні норми КПК прямо передбачають правову залежність між існуванням обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення відповідного ступеня тяжкості та підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Зокрема, відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину (ч.1 ст.154 КПК), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації (ч.4. ст.170 КПК), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч.5 ст.170 КПК), домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч.2 ст.181 КПК), запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як… (ч.2 ст.183 КПК).

Умова накладення арешту з метою забезпечення спеціальній конфіскації за положеннями ч.4 ст.170 КПК не містить таку вимогу її застосування як оголошення підозри у кримінальному провадженні певній особі, не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна. Разом з цим, про доведеність існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення взагалі, не конкретною особою, може свідчити сам факт здійснення за певними фактичними обставинами досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР, та відповідні матеріали цього провадження, у зв`язку з чим слідчий суддя на підставі описаних у клопотанні обставин кримінального правопорушення у сукупності з наданими прокурором матеріалами кримінального провадження та за своїм внутрішнім переконанням правомірно дійшла обґрунтованого висновку, що існують об`єктивні дані про вчинення вказаних у клопотанні злочинів, у зв`язку з розслідуванням яких подається відповідне клопотання, тобто про те, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

При цьому, згідно з вимогами п.1 ч.1 ст.481 КПК письмове повідомлення про підозру депутату місцевої ради здійснюється Генеральним прокурором, його заступником, керівником обласної прокуратури в межах його повноважень.

Як убачається з матеріалів провадження, 25 січня 2024 року заступник Генерального прокурора - керівник САП повідомив ОСОБА_7 про те, що він підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 - ч.5 ст.191, ч.3 ст.27 - ч.4 ст.190, ч.3 ст.27 - ч.3 ст.209 КК. Того ж дня виконання вимог ст.278 КПК в частині вручення підозри здійснено прокурором САП ОСОБА_6, якого постановою від 13 вересня 2023 року визначено старшим групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні.

Наведене узгоджується з викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року правовим висновком (справа №536/2475/14-к, провадження №13-34кс19), згідно з яким вручення повідомлення про підозру іншою уповноваженою особою за умови, що рішення було прийняте та підписане визначеним на це ст.481 КПК суб`єктом, не є порушенням вимог закону.

В аспекті викладеного, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо ненабуття ОСОБА_7 процесуального статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні як підстави для скасування оскаржуваної ухвали.

З огляду на встановлені обставини, суд констатує наявність правової підстави для арешту зазначеного в клопотанні майна з метою забезпечення спеціальної конфіскації у кримінальному провадженні.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження встановлено, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяла у спосіб та в межах діючого законодавства, доводи стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слід визнати непереконливими, суддею відповідно до ст.132, 170, 173 КПК дотримані принципи розумності та співрозмірності обмеження права власності особи завданням кримінального провадження та враховані наслідки від вжиття такого тимчасового заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб. Доказів негативних наслідків обраного заходу забезпечення особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано та під час розгляду останньої не встановлено.

Крім того, накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власники і обмежуються у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, відповідні обмеження за вищевказаних фактичних обставин є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження, з урахуванням чого колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи осіб з метою виконання завдань кримінального провадження.

Під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Керуючись ст.392, 404, 422, 532 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 лютого 2024 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

_______________ _______________ _______________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3