Документ № 117129857

Справа № 991/6462/21

Провадження 1-кп/991/52/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2024 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1,

суддів - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_4,

прокурора- ОСОБА_5,

захисника ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду за процедурою спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014200350000045 від 18 листопада 2014 року за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України:

ОСОБА_7 (за паспортом громадянина російcької федерації ОСОБА_8 ), ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, громадянина російської федерації, уродженця м. Охтирка, Сумської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, неодруженого, раніше несудимого,

ВСТАНОВИВ:

I. Вступ

1.Це кримінальне провадження здійснюється відносно колишнього начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1, який, використовуючи своє службове становище, заволодів грошовими коштами вказаної військової частини в особливо великому розмірі.

2.На думку сторони обвинувачення, встановлено достатні докази для пред`явлення ОСОБА_7 обвинувачення за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, що і стало підставою для звернення прокурора до суду з обвинувальним актом щодо обвинуваченого.

3.Під час судового розгляду вказаного кримінального провадження прокурором подано обвинувальні акти зі зміненим обвинуваченням, а саме - 19 квітня 2023 року - за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, а 27 вересня 2023 року у судовому засіданні подано обвинувальний акт із зміненим обвинуваченням за ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України ( т.7, а/с 65-73, 167-172).

4.Відповідно до ухвали колегії Вищого антикорупційного суду від 26 січня 2022 року відносно обвинуваченого ОСОБА_9 здійснюється спеціальне судове провадження (т.2, а/с 11-19). Будь-яких відомостей щодо позиції обвинуваченого щодо пред`явленого йому обвинувачення суду не надано.

5.При цьому, судом встановлено, що 25 лютого 2017 року ОСОБА_7 змінив свої особисті дані, а саме прізвище Квірель - на ОСОБА_10 (т.4, а/с 11-10). Однак, враховуючи, що така зміна відбулася після інкримінованих йому подій, задля зрозумілості та зручності сприйняття інформації, викладеній у цьому вироку, колегія суддів буде використовувати попереднє прізвище обвинуваченого - Квірель.

6.Захисник ОСОБА_6 повідомив, що йому невідома позиція обвинуваченого ОСОБА_7 щодо пред`явленого йому обвинувачення, однак судовий розгляд за процедурою спеціального судового провадження вважає здійснено без порушень законодавства.

7.З огляду на суть пред`явленого обвинувачення, позиції сторін, а також надані суду докази, керуючись положеннями статей 368, 374 КПК України, у цьому вироку колегія суддів спочатку наведе позицію сторони обвинувачення (розділ ІІІ) та позицію сторони захисту (розділ IV), після цього викладе перелік фактичних обставин, які були встановлені судом на підставі досліджених в ході судового розгляду доказів (розділ V), потім, проаналізувавши ці обставини, оцінить, чи наявні в діях обвинуваченого склади інкримінованих йому кримінальних правопорушень (розділ VI), проаналізує позицію сторони захисту та наведе оцінку доказів (розділ VII).

8.У підсумку, колегія суддів вирішить питання стосовно доведеності пред`явленого обвинувачення (розділ VIIІ) та з урахуванням здійснення спеціального судового провадження розгляне питання щодо вчинення стороною обвинувачення всіх можливих передбачених законом заходів щодо дотримання прав обвинуваченого (розділ ІX), щодо необхідності призначення покарання (розділ X), а також розгляне інші питання, що вирішуються судом при ухваленні вироку (розділ XІ).

ІІ. Частина статей Кримінального кодексу України, які передбачають кримінальну відповідальність за інкриміновані ОСОБА_9 кримінальні правопорушення

9.Відповідно до ст. 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

10. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

11. За версією сторони обвинувачення, 10 листопада 2014 року ОСОБА_7 склав завідомо неправдиві первинні фінансово-платіжні документи, на підставі яких були перераховані грошові кошти військової частини на рахунок останньої, а у подальшому такі грошові кошти були перераховані на банківські картки обвинуваченого та інших осіб, з яких протягом 11 листопада по 18 листопада 2014 року такі кошти були зняті.

12. На час вчинення таких дій, відповідальність за них була передбачена ч. 5 ст. 191 КК України, яка передбачала, зокрема, що «… заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в особливо великих розмірах … - карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна», а також ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції Закону № 1261-VII від 13.05.2014), яка передбачала відповідальність, зокрема за « …складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.. - карається штрафом до двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років».

13. У подальшому до вказаних статей неодноразово вносились зміни, які, однак, не скасовували кримінальну протиправність діяння, не пом`якшували кримінальну відповідальність та жодним чином не поліпшували становище особи, а тому зворотної дії у часі вони не мають.

14. З огляду на вказане та виходячи з положень ч. 2 ст. 4 та ст. 5 КК України, у цій справі підлягає застосуванню закон, який діяв на час вчинення кримінальних правопорушень.

ІІІ. Позиція сторони обвинувачення (обвинувальні акти - т.1, а/с 2-10, т. 7, а/с 65-73, 167-172, судові дебати - т.7 а/с 190-196)

15. Відповідно до Наказу Командувача СВ Збройних сил України № 54 від 06 лютого 2014 року майора ОСОБА_7 призначено на посаду помічника командира частини з фінансово-економічної роботи - начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 та з 24.02.2014 він приступив до виконання обов`язків відповідно до Наказу т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_11 від 24.02.2014 № 1.

16. На підставі Розпорядження НШ-ПЗК військової частини НОМЕР_2 від 15 червня 2014 року № 1314/61/936 Наказом командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_12 від 19.06.2014 № 113 майору ОСОБА_7, помічнику командира частини з фінансово-економічної роботи, продовжено контракт з 19 червня 2014 року понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації.

17. Відповідно до статуту Збройних сил України Міністерства оборони України затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року та

Наказу № 300 від 14 липня 1997 року Міністерства оборони України на

ОСОБА_7 як помічника командира частини з фінансово-економічної роботи ? начальника фінансової служби покладено відповідальність за фінансове забезпечення полку та ряд обов`язків із організації і ведення фінансового господарства полку, забезпечування планування, затребування необхідних коштів, вживання заходів для своєчасного грошового забезпечення особового складу та забезпечення контролю за витрачанням коштів, додержанням фінансової дисципліни посадовими особами полку, своєчасністю і повнотою відшкодування збитків, завданих державі внаслідок втрати, недостачі, крадіжки чи незаконного витрачання коштів і матеріальних цінностей.

18. Відповідно до Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.03.2014 № 62 обвинувачений мав право другого підпису фінансових та платіжних документів.

19. На переконання прокурора, обсяг і зміст перелічених обов`язків свідчить, що ОСОБА_13, виконував організаційно-розпорядчі та контрольні функції, а, отже, відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України, пп. «г» п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», був службовою особою.

20. Переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення за рахунок протиправного використання наданих йому, як службовій особі, вище перелічених службових повноважень, на початку листопада 2014 року ОСОБА_7 вирішив заволодіти грошовими коштами, які належали військовій частині НОМЕР_1 як розпоряднику бюджетних коштів.

21. При цьому, ОСОБА_7, залучив невстановлених досудовим розслідуванням осіб до заволодіння належними військовій частині НОМЕР_1 грошовими коштами, а саме для підшукання осіб, які не були військовослужбовцями зазначеної військової частини, та подальшого відкриття на них карткових рахунків, подальшого зняття через банкомати (АТМ) з використанням отриманих банківських платіжних карток готівки.

22. Вказані особи отримали платіжні картки по рахункам, відкритим у ПАТ КБ «Приватбанк» на ім`я: ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_8 ; ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_9 ; ОСОБА_22, ІНФОРМАЦІЯ_10 ; ОСОБА_23, ІНФОРМАЦІЯ_11 ; ОСОБА_24, ІНФОРМАЦІЯ_12, та паролі доступу до цих платіжних карток, що надало можливість знімати кошти, які надійдуть на рахунки.

23. 10 листопада 2014 року, на рахунок Охтирського управління ДКСУ в Сумській області №90759004014901 «Відкриті асигнування загального фонду державного бюджету» по розпоряднику бюджетних коштів - військовій частині НОМЕР_1 надійшли кошти в сумі 6 559 000 грн., в т.ч.: грошове забезпечення військовослужбовців - 5 038 650 грн., нарахування на оплату праці - 1 520 350 грн.

24. У свою чергу, 10 листопада 2014 року ОСОБА_7, діючи умисно з корисливих мотивів, з метою заволодіння грошовими коштами, які належали військовій частині НОМЕР_1, шляхом зловживання службовим становищем, у приміщенні службового кабінету, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, власноруч склав завідомо неправдиві первинні фінансово-платіжні документи, а саме: заявку № 29 на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки про перерахування коштів: грошове забезпечення військовослужбовців за листопад 2014 року на карткові рахунки на загальну суму 4 267 495,39 грн., вказавши дату 10 листопада 2014 року, а також вчинивши в ньому підписи від імені бухгалтера фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_25 та керівника установи - командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_12 ; платіжне доручення № 41, вказавши дату 10 листопада 2014 року та вчинивши в ньому підписи від імені керівника установи - командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_12 .

25. Того ж дня, ОСОБА_7 надав зазначені підроблені документи до Охтирського управління державної казначейської служби України Сумської області для перерахування коштів з рахунку № НОМЕР_3 ГУ ДКСУ у Сумській області, який належить військовій частині НОМЕР_1, на банківський рахунок № НОМЕР_4 відкритий у ПАТ КБ «Приватбанк», який також належить вказаній військовій частині, грошового забезпечення на загальну суму 4 267 495,39 грн.

26. Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

27. 11 листопада 2014 року на підставі наданих ОСОБА_7 підробленої заявки № 29 на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки про перерахування коштів - грошове забезпечення військовослужбовців за листопада 2014 року, а також підробленого платіжного доручення № 41 бюджетні асигнування на суму 4 267 495,39 грн. надійшли на рахунок № НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_1 в ІНФОРМАЦІЯ_13 для подальшої виплати грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 за листопад 2014 року.

28. Цього ж дня, на підставі зазначених підроблених документів Охтирським управлінням державного казначейства ГУДК України у Сумській області у відповідності до призначення платежу, вказаного у платіжному дорученні № 41 від 10 листопада 2014 року, перераховано грошові кошти у сумі 4 267 495,39 грн. з рахунку № НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_1 на транзитний банківський рахунок № НОМЕР_4, відкритий в установі Сумської філії ПАТ КБ «ПриватБанк» м. Суми, а звідти кошти перераховано на банківський транзитний рахунок № НОМЕР_5, відкритий у цій же банківській установі.

29. Наступного дня, ОСОБА_7 з метою досягнення злочинного результату, маючи в розпорядженні анкетні дані осіб, які не були та не є військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1, номери карткових рахунків, використовуючи відповідні повноваження та можливості як начальник фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1, забезпечив перерахування з рахунку військової частини НОМЕР_1 на власний картковий рахунок відкритий у ПАТ КБ «ПриватБанк» грошових коштів у сумі 450 004,4 грн., та на карткові рахунки інших фізичних осіб, які не були поінформовані про злочинні наміри ОСОБА_7, відкриті у ПАТ КБ «ПриватБанк»: ОСОБА_14 грошові кошти у сумі 347 045 грн.; ОСОБА_15 грошові кошти у сумі 347 045 грн.; ОСОБА_16 грошові кошти у сумі 347 045 грн.; ОСОБА_17 грошові кошти у сумі 347 045 грн.; ОСОБА_18 грошові кошти у сумі 347 045 грн.; ОСОБА_19 грошові кошти у сумі 347 045 грн.; ОСОБА_20 грошові кошти у сумі 347 045 грн.; ОСОБА_21 грошові кошти у сумі 347 045 грн.; ОСОБА_22 грошові кошти у сумі 347 045 грн.; ОСОБА_23 грошові кошти у сумі 347 045 грн.; ОСОБА_24 грошові кошти у сумі 347 045 грн., тобто всього на загальну суму 4 267 495,39 грн.

30. Таким чином, прокурор вважає, що ОСОБА_7 заволодів зазначеними грошовими коштами.

31. Надалі, у період з 11 по 18 листопада 2014 року ОСОБА_7 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи, через банкомати (АТМ) ПАТ КБ «ПриватБанк», розташовані у смт. Рокитне, Рокитнянського району, Київської області, м. Києві, м. Охтирка, Сумської області та м. Суми, зняли грошові кошти у сумі 3 448 876, 87 грн з карткових рахунків:

- ОСОБА_7, в період з 11 по 15 листопада 2014 року у сумі 449 993,56 грн.;

- ОСОБА_14, в період з 16 по 18 листопада 2014 року у сумі 344 281,65 грн.;

- ОСОБА_15, в період з 11 по 18 листопада 2014 року у сумі 332 000 грн.;

- ОСОБА_16, в період з 11 по 17 листопада 2014 року у сумі 318 101,66 грн.;

- ОСОБА_17, 12 листопада 2014 року у сумі 4 000 грн.;

- ОСОБА_18, в період з 11 по 18 листопада 2014 року у сумі 344 000 грн.;

- ОСОБА_19 в період з 11 по 12 листопада 2014 року у сумі 20 000 грн.;

- ОСОБА_20 в період з 11 по 18 листопада 2014 року у сумі 342 500 грн.;

- ОСОБА_21, в період з 12 по 15 листопада 2014 року у сумі 332 000 грн.;

- ОСОБА_22, в період з 11 по 14 листопада 2014 року у сумі 304 000 грн.;

- ОСОБА_23, в період з 13 по 17 листопада 2014 року у сумі 338 000 грн.;

- ОСОБА_24, в період з 13 по 18 листопада 2014 року у сумі 344 000 грн.

32. При цьому, з невстановлених слідством причин, ОСОБА_7 залишив на карткових рахунках зазначених вище осіб грошові кошти у сумі 818 618,52 грн.

33. Таким чином, сторона обвинувачення вважає, що ОСОБА_7 здійснив заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в особливо великих розмірах, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України.

34. У зв`язку з викладеним, прокурор просить суд визнати обвинуваченого винним за пред`явленим йому обвинуваченням та призначити йому покарання за ч. 5 ст. 191 КК України у виді позбавлення волі строком на 10 років з позбавленням права обіймати в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах посади, пов`язаних з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки та з конфіскацією майна, за ч. 1 ст. 366 КК України - призначити покарання у виді 2 років обмеження волі з позбавленням права обіймати в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки, та звільнити його від відбування покарання, у зв`язку з закінченням строків давності. Окрім цього, прокурор просила застосувати до коштів, які знаходяться на картковому рахунку ОСОБА_17 АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_6 спеціальну конфіскацію, оскільки, на її переконання, вони є доходом від предмета злочинного посягання. Також прокурор просила задовольнити цивільний позов, поданий військовою частиною НОМЕР_1 та стягнути з ОСОБА_9 завдану кримінальним правопорушенням майнову шкоду в розмірі 4 267 495,39 грн.

ІV. Позиція сторони захисту

35. Судовий розгляд у цьому кримінальному провадженні здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_7, а тому позиція останнього щодо пред`явленого йому обвинувачення невідома.

36. Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 у ході судового розгляду висловлював ряд зауважень щодо допустимості та належності доказів.

37. При цьому, захисник вказав, що процедура судового розгляду за відсутності обвинуваченого передбачає дотримання критеріїв, вироблених Європейським судом з прав людини, зокрема щодо додержання права на захист під час судового розгляду. Вважає, що у цьому кримінальному провадженні такі гарантії були дотримані та стороною обвинувачення не допущено порушень.

38. Захисник зауважив, що за відсутності можливості спілкування із обвинуваченим, він не може висловитися щодо визнання/невизнання ОСОБА_7 своєї вини в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а тому з урахуванням наданих стороною обвинувачення доказів, захисник просив призначити мінімальне покарання для обвинуваченого.

V. Фактичні обставини, встановлені судом

39. 06 лютого 2014 року Наказом Командувача СВ Збройних сил України № 54 майора ОСОБА_7 було призначено на посаду помічника командира частини з фінансово-економічної роботи - начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 . З 24 лютого 2014 року ОСОБА_7 приступив до виконання обов`язків помічника командира частини з фінансово-економічної роботи - начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1, відповідно до Наказу тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_11 від 24 лютого 2014 року № 1 (т. 3, а/с. 141).

40. На підставі Розпорядження НШ-ПЗК військової частини НОМЕР_2 від 15 червня 2014 року № 1314/61/936 Наказом командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_12 від 19 червня 2014 року № 113 майору ОСОБА_7, помічнику командира частини з фінансово-економічної роботи, продовжено контракт з 19 червня 2014 року понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації (т. 3, а/с. 142).

41. Відповідно до Статуту внутрішньої служби Збройних сил України затвердженого Законом України N 548-XIV від 24 березня 1999 року та Наказу № 300 від 14 липня 1997 року Міністерства оборони України, ОСОБА_7, як помічник командира частини з фінансово-економічної роботи ? начальник фінансової служби, був відповідальний за фінансове забезпечення полку і зобов`язаний:

? забезпечувати планування, затребування необхідних коштів, вірогідність фінансового обліку і звітності;

? вживати заходів для своєчасного грошового забезпечення особового складу;

? забезпечувати збереження грошових документів, довірених коштів і матеріальних цінностей;

? організовувати контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій.

42. Також, відповідно до Наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 62 від 26 березня 2014 року ОСОБА_7 мав право другого підпису фінансових та платіжних документів (т. 4, а/с 102-103).

43. 10 листопада 2014 року ОСОБА_7, перебуваючи у приміщенні службового кабінету, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, власноруч склав первинні фінансово-платіжні документи, а саме: заявку № 29 на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки про перерахування коштів - грошове забезпечення військовослужбовців за листопад 2014 року на карткові рахунки на загальну суму 4267495,39 грн. (т. 4, а/с 116) та платіжне доручення № 41 (т. 4, а/с 117), зазначив на вказаних документах дату «10 листопада 2014 року» та підписав їх від імені бухгалтера фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_25 та керівника установи - командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_12 (вказане підтверджується протоколом тимчасового доступу від 02.12.2014 (т.4, а/с 110), протоколом огляду документів від 15.12.2014 (т. 4, а/с 113-115), висновком експерта № 9 від 27.02.2015 за результатами проведення почеркознавчої експертизи (т. 4, а/с 141-158), показаннями свідків ОСОБА_26, ОСОБА_12 та ОСОБА_27 ).

44. У подальшому, 10 листопада 2014 року ОСОБА_7 надав, складені ним документи, а саме заявку на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки від 10.11.2014 № 29 та платіжне доручення від 10.11.2014 № 41 до Охтирського управління державної казначейської служби України Сумської області для перерахування коштів з рахунку № НОМЕР_3 ГУ ДКСУ у Сумській області, який належить військовій частині НОМЕР_1, на банківський рахунок № НОМЕР_4 відкритий у ПАТ КБ «Приватбанк», який також належить вказаній військовій частині, грошового забезпечення на загальну суму 4 267 495,39 грн. (вказане підтверджується протоколом тимчасового доступу від 13.01.2015 (т. 4, а/с 171-174), відомістю зарахування заробітної плати військової частини НОМЕР_1 за період з 11.11.2014 по 25.11.2014 (т. 4, а/с 175-182), випискою по рахунку № НОМЕР_4 за період з 25.11.2009 по 25.11.2014 (т. 4, а/с 183-206), показаннями свідків ОСОБА_28, ОСОБА_26 ).

45. 11 листопада 2014 року на підставі наданих ОСОБА_7 заявки № 29 на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки про перерахування коштів - грошове забезпечення військовослужбовців за листопад 2014 року та платіжного доручення № 41 бюджетні асигнування у сумі 4267495,39 грн. надійшли на рахунок № НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_1 в ІНФОРМАЦІЯ_13 для подальшої виплати грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 за листопад 2014 року (зазначене підтверджується листом-відповіддю Охтирського управління ДКСУ в Сумській області № 03-70/3436 від 19.11.2014 з додатками (т. 4, а/с 83-92).

46. Цього ж дня, на підставі зазначених документів Охтирським управлінням державного казначейства ГУДК України у Сумській області у відповідності до призначення платежу, вказаного у платіжному дорученні № 41 від 10.11.2014, перераховано грошові кошти у сумі 4 267 495, 39 грн. з рахунку № НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_1 на транзитний банківський рахунок № НОМЕР_4, відкритий в установі Сумської філії ПАТ КБ «ПриватБанк» м. Суми, а звідти кошти перераховано на банківський транзитний рахунок № НОМЕР_5, відкритий у цій же банківській установі (вказане підтверджується листом військової частини НОМЕР_1 № 1839 від 18.11.2014 (т. 4, а/с 93) та виписками із зазначених рахунків (протокол тимчасового доступу від 26.09.2019 (т.5, а/с 56-58).

47. У подальшому, 11 листопада 2014 року, ОСОБА_7, маючи відповідні повноваження та можливості як начальник фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1, надав до установи ПАТ КБ «ПриватБанк» підготовлений ним поіменний реєстр (Пакет: НОМЕР_7 ) із зазначенням власних анкетних даних та даних інших осіб, які не були військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 із зазначенням грошових сум, які нібито належали їм до виплат в якості грошового забезпечення за листопад 2014 року, із зазначенням індивідуальних номерів для перерахування на зазначені ним карткові рахунки грошового забезпечення (факт підготовки та передачі до банківської установи поіменного реєстру підтверджується показаннями свідків ОСОБА_26, ОСОБА_27 та протоколами тимчасового доступу до речей і документів від 26.09.2019 та 31.10.2019 із додатками - носіями інформації, які містять відомості щодо руху коштів за рахунками військової частини НОМЕР_1 № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5, відкритих в установі Сумської філії ПАТ КБ «ПриватБанк» та карткових рахунків фізичних осіб, яким було перераховано грошові кошти військовою частиною НОМЕР_1 за період 11.11.2014 (т. 5, а/с 58, 69).

48. На підставі вищезазначених документів, на відкриті у ПАТ КБ «ПриватБанк» карткові рахунки: (1) ОСОБА_14 перераховано грошові кошти у сумі 347045 грн.; (2) ОСОБА_15 перераховано грошові кошти у сумі 347045 грн.; (3) ОСОБА_16 перераховано грошові кошти у сумі 347045 грн.; (4) ОСОБА_17 перераховано грошові кошти у сумі 347045 грн.; (5) ОСОБА_18 перераховано грошові кошти у сумі 347045 грн.; (6) ОСОБА_19 перераховано грошові кошти у сумі 347045 грн.; (7) ОСОБА_20 перераховано грошові кошти у сумі 347045 грн.; (8) ОСОБА_21 перераховано грошові кошти у сумі 347045 грн.; (9) ОСОБА_22 перераховано грошові кошти у сумі 347045 грн.; (10) ОСОБА_23 перераховано грошові кошти у сумі 347045 грн.; (11) ОСОБА_24 перераховано грошові кошти у сумі 347045 грн.; (12) ОСОБА_7 перераховано грошові кошти у сумі 450000,39 грн. (вказане підтверджується протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 19.01.2015 (т. 4, а/с 171-174), відомістю зарахування заробітної плати військової частини НОМЕР_1 за період з 11.11.2014 по 25.11.2014 (т. 4, а/с 175-182), протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 26.09.2019 (т. 5, а/с 56-57), протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 31.10.2019 (т. 5, а/с 67-69), випискою з карткових рахунків ОСОБА_7 (т. 4, а/с 220-223), протоколами тимчасового доступу до речей і документів від 26.09.2019 та 31.10.2019 із додатками - носіями інформації, які містять відомості щодо руху коштів за рахунками військової частини НОМЕР_1 № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5, відкритих в установі Сумської філії ПАТ КБ «ПриватБанк» та карткових рахунків фізичних осіб, яким було перераховано грошові кошти військовою частиною НОМЕР_1 за період 11.11.2014 (т. 5, а/с 58, 69), показаннями свідків ОСОБА_22, ОСОБА_29 ( ОСОБА_20 ), ОСОБА_21, ОСОБА_19, ОСОБА_16 ).

49. Загальна сума перерахованих на карткові рахунки вказаних фізичних осіб коштів складає 4 267 495, 39 грн. (зазначене підтверджується копією книги обліку недостач (т. 4, а/с 210-211), висновком №638 від 20.07.2015 за результатами проведення судової економічної експертизи (т. 4, а/с 240-248).

50. У період з 11 по 18 листопада 2014 року ОСОБА_7 та невстановлені досудовим розслідуванням особи, використовуючи вказані платіжні карти, через банкомати (АТМ) ПАТ КБ «Приватбанк», розташовані у смт. Рокитне, Рокитнянського району, Київської області, м. Києві, м. Охтирка, Сумської області та м. Суми, зняли грошові кошти з карткових рахунків: (1) ОСОБА_7, в період з 11 по 15 листопада 2014 року у сумі 449993,56 грн.; (2) ОСОБА_14, в період з 16 по 18 листопада 2014 року у сумі 344281,65 грн.; (3) ОСОБА_15, в період з 11 по 18 листопада 2014 року у сумі 332000 грн.;(4) ОСОБА_16, в період з 11 по 17 листопада 2014 року у сумі 318101,66 грн.; (5) ОСОБА_17, 12 листопада 2014 року у сумі 4000 грн.; (5) ОСОБА_18, в період з 11 по 18 листопада 2014 року у сумі 344000 грн.; (6) ОСОБА_19 в період з 11 по 12 листопада 2014 року у сумі 20000 грн.; (7) ОСОБА_20 в період з 11 по 18 листопада 2014 року у сумі 342500 грн.; (8) ОСОБА_21, в період з 12 по 15 листопада 2014 року у сумі 332000 грн.; (9) ОСОБА_22, в період з 11 по 14 листопада 2014 року у сумі 304000 грн.; (10) ОСОБА_23, в період з 13 по 17 листопада 2014 року у сумі 338000 грн.; (11) ОСОБА_24, в період з 13 по 18 листопада 2014 року у сумі 344000 грн., а всього зняли через вказані банкомати та заволоділи грошовими коштами у сумі 3 448 876,87грн., чим заподіяли державі в особі військової частини НОМЕР_1 шкоду в особливо великих розмірах на зазначену вище суму (вказане підтверджується випискою з карткових рахунків ОСОБА_7 (т. 4, а/с 220-223), протоколами тимчасового доступу до речей і документів від 26.09.2019 та 31.10.2019 із додатками - носіями інформації, які містять відомості щодо руху коштів за рахунками військової частини НОМЕР_1 № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5, відкритих в установі Сумської філії ПАТ КБ «ПриватБанк» та карткових рахунків фізичних осіб, яким було перераховано грошові кошти військовою частиною НОМЕР_1 за період 11.11.2014 (т. 5, а/с 58, 69), показаннями свідків ОСОБА_22, ОСОБА_30, ОСОБА_21, ОСОБА_19 ).

VI. Позиція та мотиви суду

51. При ухваленні цього вироку суд виходить з того, що відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

52. Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сторона обвинувачення, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, зобов`язана довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, за якою мав місце злочин і він був вчинений обвинуваченим. При цьому, поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону (аналогічна позиція викладена у постановах ККС ВС від 15 квітня 2021 року у справі № 751/2824/20 та від 23 лютого 2021 року у справі № 742/642/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 761/7897/18) [1].

53. При цьому особа може бути визнана винною лише, якщо буде доведено, що нею вчинено суспільно небезпечне діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого КК України.

54. Склад кримінального правопорушення - це сукупність встановлених законом юридично значущих об`єктивних та суб`єктивних ознак, що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як кримінальне правопорушення.

55. Тому поза розумним сумнівом має бути доведено кожен з елементів складу злочину.

56. Таким чином, для вирішення питання про доведеність вини особи поза розумним сумнівом, враховуючи формулювання та межі пред`явленого обвинувачення, а також диспозиції ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України, які передбачають відповідальність за інкриміновані ОСОБА_7 кримінальні правопорушення, суд має надати відповіді на такі питання:

1) Чи є ОСОБА_7 суб`єктом інкримінованих йому кримінальних правопорушень?

2) Чи вчинив ОСОБА_7 складання та видачу завідомо неправдивих офіційних документів?

3) Чи здійснив ОСОБА_7 заволодіння чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем?

4) Чи вчиняв ОСОБА_7 зазначені діяння з прямим умислом?

5) Чи відповідає об`єкт посягання ознакам безпосереднього об`єкту інкримінованих обвинуваченому злочинів?

57. Лише надання ствердних відповідей на кожне з цих питань, із посиланням на сукупність належних, допустимих, достовірних і взаємопов`язаних доказів, свідчитиме про наявність в діях обвинуваченого усіх ознак складів кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України, а отже і про достатність підстав для визнання його винним.

1) Чи є ОСОБА_7 суб`єктом інкримінованих йому кримінальних правопорушень?

58. Кримінальній відповідальності за ст. 191 та 366 КК України підлягає виключно спеціальний суб`єкт, а саме - службова особа, ознаки якої визначені ч. 2-3 ст. 18 КК України.

59. Тож, за змістом вказаних положень, суб`єктом інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень може бути будь-яка фізична, осудна особа, яка досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність (обов`язкові ознаки загального суб`єкта) та яка, зокрема є службовою особою, яка постійно обіймає на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій (обов`язкові ознаки спеціального суб`єкта).

60. Судом встановлено, що ОСОБА_7 є фізичною особою, доказів його неосудності не надано і судом цього факту не встановлено, при цьому в матеріалах справи містяться відомості про те, що на обліку у психіатра обвинувачений не перебуває (т. 3, а/с 167).

61. На момент вчинення інкримінованого діяння обвинувачений досяг 32-річного віку (згідно з матеріалами кримінального провадження, ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_14 ), тобто віку, з якого, відповідно до ст. 22 КК України, може наставати кримінальна відповідальність за кримінальні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України (т.3, а/с 145).

62. Встановлюючи наявність особливих ознак спеціального суб`єкта, суд має надати відповіді на питання чи був ОСОБА_7 наділений повноваженнями, пов`язаними з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій.

63. Як встановлено з матеріалів кримінального провадження, на момент вчинення інкримінованих йому діянь, ОСОБА_7 обіймав посаду помічника командира частини з фінансово-економічної роботи - начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1, що підтверджується Розпорядженням НШ-ПЗК військової частини НОМЕР_2 від 15 червня 2014 року № 1314/61/936 та Наказом командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_12 від 19.06.2014 № 113 відповідно до якого він був призначеним на таку посаду понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації. (т.3, а/с 141- 142).

64. При цьому, згідно з Наказом № 300 від 14 липня 1997 року Міністерства оборони України на ОСОБА_7 як помічника командира частини з фінансово-економічної роботи ? начальника фінансової служби покладено відповідальність за фінансове забезпечення полку та такі обов`язки:

- організовувати і вести фінансове господарство полку;

- забезпечувати планування, затребування необхідних коштів, вірогідності фінансового обліку і звітності;

- разом із заступниками командира полку і начальниками служб складати та подавати на затвердження командира полку кошторис на наступний період;

- вживати заходів для своєчасного грошового забезпечення особового складу;

- забезпечувати контроль за витрачанням коштів, додержанням фінансової дисципліни посадовими особами полку, своєчасністю і повнотою відшкодування збитків, завданих державі внаслідок втрати, недостачі, крадіжки чи незаконного витрачання коштів і матеріальних цінностей;

- перевіряти підзвітність посадових осіб полку;

-забезпечувати збереження грошових документів, довірених коштів і матеріальних цінностей;

- щоденно проводити звіряння наявності коштів і матеріальних цінностей з даними обліку;

- забезпечувати дотримання в полку єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання в установлені терміни фінансової звітності;

- організовувати контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

- забезпечувати перевірку стану бухгалтерського обліку в підрозділах полку та у військових частинах, матеріальне та фінансове забезпечення яких здійснюється відповідними службами полку.

65. При цьому, адміністративно-господарські функції (обов`язки) - це обов`язки по управлінню або розпорядженню державним, колективним чи приватним

майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями тощо). (Постанова ПВСУ 06.11.2009 № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності») [2].

66. Також колегія суддів відзначає, що відповідно до Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.03.2014 № 62 обвинувачений мав право другого підпису фінансових та платіжних документів. Свідки ОСОБА_26 та ОСОБА_12 також підтвердили вказаний факт, зазначивши, що таке право передбачало можливість підписання документів, на підставі яких здійснювалося перерахування коштів.

67. До того ж, згідно з показань свідків ОСОБА_26, ОСОБА_12 та ОСОБА_27 обвинуваченим ОСОБА_7 також здійснювалася підготовка фінансової документації, зокрема платіжних доручень, які є підставою для звернення до казначейської служби щодо перерахування коштів військовослужбовцям.

68. Беручи до уваги, що до повноважень ОСОБА_7 належало здійснення функцій по організації та розпорядженню коштів полку, здійснення контролю за збереженням та витрачанням довірених коштів, він був наділений адміністративно-розпорядчими функціями.

69. Окрім цього, колегія суддів відзначає, що згідно з перелічених у абз. 64 цього вироку обов`язків начальника фінансової служби військової частини НОМЕР_1, до компетенції ОСОБА_7 також належали повноваження щодо керівництва підлеглих очолюваного ним відділом, що свідчить про наявність у нього також організаційно-розпорядчих функцій.

70. Враховуючи зміст та обсяг повноважень ОСОБА_7, які пов`язані з управлінням та розпорядженням майном полку та управління підлеглими його відділу, колегія суддів доходить висновку, що його посада начальника фінансової служби військової частини НОМЕР_1 передбачала виконання адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій, а тому на момент вчинення злочину він відповідав ознакам спеціального суб`єкту.

71. Таким чином, суд встановив, що ОСОБА_7 був наділений адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями, а тому був службовою особою та є суб`єктом кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч.1 ст. 366 КК України.

2) Чи вчинив ОСОБА_7 складання та видачу завідомо неправдивих офіційних документів?

72. ОСОБА_7 інкримінується дві форми діяння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України - складання та видача неправдивих офіційних документів.

73. Така форма діяння як видача документу є похідною від складання неправдивих офіційних документів та полягає у повному виготовленні офіційного документа, що містить інформацію, яка не відповідає дійсності.

74. При цьому видача неправдивих офіційних документів передбачає надання фізичним або юридичним особам офіційних документів, зміст яких повністю або частково не відповідає дійсності, і які були складені службовою особою, яка їх видала, чи іншою особою.

75. Предметом вказаного кримінального правопорушення є офіційний документ.

76. Зміст поняття офіційного документу розкритий у примітці до ст. 358 КК України, відповідно до якої це документ, що містить зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, який спричинив чи здатний спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використаний як документ - доказ у правозастосовній діяльності, що складається, видається чи посвідчується, зокрема повноважними (компетентними) особами юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, що складений з дотриманням визначених законом форм та містить передбачені законом реквізити.

77. ОСОБА_7 інкримінується складання та видача неправдивих документів, а саме:

- заявки № 29 на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки про перерахування коштів - грошове забезпечення військовослужбовців за листопада 2014 року,

- платіжного доручення № 41.

78. Колегія суддів погоджується, що вказані документи є офіційними документами, враховуючи, що вони є первинними фінансово-платіжними документами, на підставі яких здійснюється перерахування коштів між членами платіжної системи у визначеній сумі на визначений рахунок, тобто підтверджують факт фінансової операції.

79. Більше того, зазначені документи (заявка на видачу готівки та платіжне доручення) передбачають визначену законом форму.

80. Оглядаючи вказані документи, колегія суддів встановила, що вони відповідають формі та містять відповідні реквізити, які визначені вимогам Наказу Міністерства фінансів України від 24.12.2012 №1407 «Про затвердження Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами» та Постанови Правління Національного банку України №135 від Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті 29.03.2001 (у редакції на час вчинення злочину).

81. Таким чином, колегія суддів встановила, що вказані документи дійсно належать до офіційних, а отже є предметами злочину, передбаченого ст. 366 КК України.

82. Як вказувалося вище, складання передбачає виготовлення офіційного документу та може полягати у внесенні відомостей у певний стандартизований документ.

83. Колегією суддів встановлено, що заявка №29 на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки та платіжне доручення № 41, були складені ОСОБА_7, а наявні у них підписи від імені бухгалтера фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_25 та керівника установи - командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_12 були виконані не вказаними особами.

84. Так, з наданих свідком ОСОБА_26 показань, допитаного у судовому засіданні 31.05.2023, який на період листопада 2014 року був заступником начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1, з`ясовано, що обвинувачений здійснював складання заявок на кошти і це була його робота. На набір платіжок ОСОБА_7 йому вказівок не надавав, хоча, як правило, цим займалася ОСОБА_27, яка того дня була у відпустці, а тому саме ОСОБА_7 міг їх скласти і подати до казначейства.

85. Вказане також підтвердила свідок ОСОБА_27, допитана у судовому засіданні 19.07.2023, яка у 2014 році працювала у військовій частині НОМЕР_1 бухгалтером фінансово-економічної служби, зокрема у листопаді 2014 року. Свідок вказала, що зазвичай готувала документи для казначейської служби для перерахування коштів, проте на момент коли сталася подія, яка є предметом судового розгляду, вона перебувала у відпустці, яка тривала з 27.10.2014 по 20.11.2014, а тому цим питанням міг займатись ОСОБА_7, адже саме йому належали повноваження по підписанню таких документів другим підписом.

86. До того ж, відповідно до висновку експерта № 9 від 27.02.2015, підписи у графах «головний бухгалтер» біля прізвища ОСОБА_7 та «суми за нарахованою заробітною платою, утриманням і нарахуванням відповідають синтетичним даним у бухгалтерських регістрах» біля прізвища ОСОБА_25, у вказаній заявці №29 виконані ОСОБА_7, що свідчить про підробку зазначених документів саме ОСОБА_7 .

87. При цьому, вказаним висновком експерта було встановлено, що підписи, які знаходяться у графах біля імені - ОСОБА_12 (графа «Керівник установи» у заявці №29 та перший підпис у графі «підписи») були виконані однією особою, однак не ОСОБА_12 .

88. У той же час, у заключній частині висновку експерт зазначив про неможливість надання відповіді чи виконані підписи від імені ОСОБА_12 саме обвинуваченим ОСОБА_7 .

89. Однак, колегія суддів бере до уваги показання свідка ОСОБА_12, допитаного у судовому засіданні 03.08.2022, який з 2009 по 2018 роки був командиром 91 окремого полку військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 стверджує, що не підписував заявку № 29 на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки про перерахування коштів та платіжні доручення № 41, 42, 43, 44, які датовані 10.11.2014. Свідок вказав, що 10.11.2014, не перебував у військовій частині, оскільки з 08 або 09.09.2014 по 03.12.2014 виконував завдання, пов`язані з антитерористичною операцією на території Донецької області. Також, свідок наголосив, що право першого підпису належало виключно йому і у період його відряджень, які були у вересні-жовтні 2014 року, ОСОБА_7 приїжджав особисто для підписання свідком документів до місця його дислокації, які ставали підставою для виплат від військової частини у жовтні, однак у листопаді обвинувачений не приїхав і зазначені документи він, як командир військової частини, не підписував.

90. Також свідок ОСОБА_28, допитана у судовому засіданні 19.07.2023, яка у 2014 році працювала на посаді головного спеціаліста відділу видатків ІНФОРМАЦІЯ_15 та здійснювала обслуговування цієї військової частини вказала таке. Так, до її повноважень входило перевірити наявність коштів на рахунку і щоб платіжні доручення співпадали з карточками зразків підписів. У листопаді 2014 року під час перевірки документів, наданих ОСОБА_7 (11.11.2014 - тобто в день, коли надійшли до відділення держказначейства платіжні доручення 41, 42, 43, 44 та заявка №29 від 10.11.2014), свідок помітила, що підпис не зовсім відповідає тому, який має бути. На що ОСОБА_7 запевнив свідка, що все буде нормально і через приблизно одну годину приніс документи в належному стані і питань в неї більше не було.

91. Відповідні показання свідка підтверджуються і відомостями викладеними у листі-відповіді Охтирського управління ДКСУ в Сумській області № 03-70/3436 від 19.11.2014 з додатками (т. 4, а/с 83-92).

92. Зі змісту таких показань свідків та досліджених документів, колегія суддів доходить висновку, що ОСОБА_7 склав відповідні заявку та платіжне доручення, заповнивши їх із підробленням необхідних підписів, а також самостійно надав їх до казначейського управління.

93. Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що ОСОБА_7 склав та видав офіційні документи, які містять неправдиві відомості, а саме - підписи начальника військової частини НОМЕР_8 ОСОБА_31 та бухгалтера фінансово-економічної служби ОСОБА_25 .

3) Чи здійснив ОСОБА_7 заволодіння чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем в особливо великих розмірах?

94.Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, полягає у привласненні, розтраті або заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, якщо воно вчинено в особливо великих розмірах.

95.При цьому, ОСОБА_7 обвинувачується саме у заволодінні чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем в особливо великому розмірі.

96.Тож, вирішуючи питання щодо наявності в його діях ознак об`єктивної сторони інкримінованого злочину, суду необхідно надати відповіді на такі питання:

1) Чи здійснив обвинувачений заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем?

2) Чи вчинено заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем?

3) Чи вартість такого майна становить особливо великий розмір?

3.1. Щодо заволодіння чужим майном

97. Заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем полягає в незаконному оберненні чужого майна на свою користь або на користь інших осіб з використанням службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби. При цьому, на відміну від привласнення чи розтрати, предметом заволодіння чужим майном шляхом службового зловживання може бути і майно, яке безпосередньо не було ввірене винному чи не перебувало в його віданні (Постанова ПВСУ 06.11.2009 №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності) [2].

98. При цьому, така форма діяння як заволодіння може полягати у незаконному оберненні чужого майна на свою користь або на користь інших осіб.

99. Момент закінчення такої форми об`єктивної сторони як заволодіння полягає в отриманні особою можливості розпоряджатися таким майном, тобто визначати подальшу долю такого майна.

100. У цьому кримінальному провадженні предметом заволодіння є грошові кошти, належні військовій частині НОМЕР_1 та призначені для виплат заробітної плати військовослужбовцям вказаної військової частини за листопад 2014 року.

101. При оцінці доказів чи відбулося заволодіння такими грошовими коштами, колегія суддів виходить з таких міркувань.

102. Так, судом встановлено, що 10 листопада 2014 року на рахунок НОМЕР_9 «відкриті асигнування загального фонду державного бюджету» надійшли кошти у сумі 6 559 000 грн., в т.ч. за такими кодами економічної класифікації видатків бюджету (КЕКВ) - 2112 «грошове забезпечення військовослужбовців» - 5 038 650 грн, 2120 «нарахування на оплату праці» - 1 520 350 грн. Вказане підтверджується відомостями із відповіді начальника Охтирського управління Державної казначейської служби України Сумської області №03-70/3436 від 19.11.2014 та копіями виписки по рахунку НОМЕР_9 від 10.11.2014 (т. 4, а/с 83-84).

103. При цьому, 10 листопада 2014 року ОСОБА_7, який перебував на своєму робочому місці, у приміщенні службового кабінету, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, склав заявку № 29 на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки про перерахування коштів: грошове забезпечення військовослужбовців за листопад 2014 року на карткові рахунки на загальну суму 4 267 495,39 грн.

104. Вказаним фінансово-розпорядчим документом передбачалося, що кошти у сумі 4 267 495, 39 грн., за призначенням грошове забезпечення військовослужбовців за листопад 2014 року будуть перераховані із рахунку військової частини НОМЕР_1 - НОМЕР_10, відкритий в ГУ ДКСУ у Сумській області на рахунок - НОМЕР_11, за яким військова частина НОМЕР_1 обслуговується у Сумській філії ПАТ КБ «ПриватБанк» (т.4, а/с 93).

105. Так, згідно з відомостей довідки №1620 від 03.06.2015 військова частина НОМЕР_1 на підставі додаткової угоди № 9 від 02.03.2012 до договору №3 від 5 січня 2011 року обслуговувалася у ПАТ КБ «Приватбанк» по 31 грудня 2014 року та мала один розрахунковий номер НОМЕР_11 у Сумській філії ПАТ КБ «ПриватБанк» (т. 4, а/с 93).

106. Фактично зазначена заявка №29 стала підставою для перерахування коштів на рахунок військової частини НОМЕР_1, відкритий у ПАТ КБ «Приватбанк» та подальшого перерахунку вказаних коштів на карткові рахунки фізичних осіб, в тому числі ОСОБА_7 та інших, зазначених ним осіб. Такий висновок зроблений, виходячи з аналізу призначення платежа «онлайн-пополнения зп/карт в ПРОМИНЬ Пакет:141111СТ198388, бранч: SUOV, карт.БРАНЧ:46Q код пр.:029, карт:12» (де «Пакет:141111СТ198388 - поіменний перелік осіб, 029 - це номер заявки, а карт: 12 - це кількість карткових рахунків, на які було перераховано грошові кошти), відповідно до виписки з рахунків НОМЕР_11 та НОМЕР_5 за 11.11.2014.

107. При цьому, як встановлено судом у абз. 93 цього вироку, вказана заявка була складена ОСОБА_7 і містила неправдиві відомості, а саме підписи бухгалтера та начальника військової частини НОМЕР_12 були виконані не ОСОБА_25 та ОСОБА_12 .

108. Таким чином, надання зазначених первинно-платіжних документів уможливило подальше перерахування коштів на рахунок військової частини, з метою заволодіння вказаними грошовими коштами під виглядом здійснення виплат заробітних плат нібито військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 за листопад 2014 року.

109. При чому такі документи були надані саме обвинуваченим ОСОБА_7, що підтверджується інформацією, викладеною у листі ІНФОРМАЦІЯ_16 від 19.11.2014 №03-70/3436 (т. 4, а/с. 83-84).

110. Факт перерахування зазначених коштів, тобто переміщення коштів на рахунок, відкритий у ПАТ КБ «Приватбанк» підтверджується платіжним дорученням №41 від 10 листопада 2014 року, зі штампом Охтирського управління Державної казначейської служби України Сумської області засвідчено факт проведення оплати 11 листопада 2014 року.

111. На переконання суду, складання та видача підроблених документів створила сприятливі умови для подальшого вчинення заволодіння грошових коштів, оскільки необізнаність керівника військової частини НОМЕР_1 та інших відповідальних осіб про надходження на рахунок військової частини коштів для забезпечення виплати заробітної плати військовослужбовцям надало можливість вчиняти подальші дії безперешкодно та у повній конспіративності.

112. При цьому, як встановлено судом, виплата заробітної плати військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 відбувалася саме шляхом перерахування коштів на карткові рахунки (платіжні картки) військовослужбовців.

113. Відповідно до відповідей на запит Охтирського відділення №1 Сумської філії ПАТ КБ «Приватбанк»№886 від 15.12.2014, № 887 від 15.12.2014 зарахування коштів (зарплата) у період з 01.06.2013 по 24.11.2014 здійснювалися на карткові рахунки військовослужбовців, зокрема ОСОБА_7 на картковий рахунок НОМЕР_13 (т. 4, а/с 213-223).

114. Вказане також вбачається із відомостей про зарахування заробітної плати (грошового забезпечення) військової частини НОМЕР_1 та показань свідків ОСОБА_26, ОСОБА_12 та ОСОБА_27 .

115. Колегія суддів відзначає, що із наданих пояснень свідків ОСОБА_26, ОСОБА_27, які працювали у відділі обвинуваченого (фінансово-економічній службі) вбачається, що саме ОСОБА_7 маючи право другого підпису, підписав зазначені документи від себе особисто та інших осіб, зазначених в цих документах, після чого подав їх до відділення державної казначейської служби, чим забезпечив подальший перерахунок вказаних грошових коштів на свій картковий рахунок та карткові рахунки інших заздалегідь визначених ним осіб, відкриті в ПАТ КБ «Приватбанк».

116. Із аналізу відомостей, отриманих в ході тимчасового доступу до ПАТ КБ «Приватбанк» від 26.09.2019 щодо банківських виписок за картковими рахунками ОСОБА_7 та інших вищезгаданих осіб, які не були військовослужбовцями, колегією суддів встановлено, що згідно з відомостями зарахування заробітної плати (грошового забезпечення, стипендії, тощо) військової частини НОМЕР_1 за 11 листопада 2014 року, були перераховані грошові кошти у сумі 4 267 495, 39 грн. з рахунку № НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_1 на транзитний банківський рахунок № НОМЕР_4 (о 15 год. 41 хв.), відкритий в установі Сумської філії ПАТ КБ «ПриватБанк» м. Суми, а звідти (о 16 год. 08 хв.) вказані кошти перераховано на банківський транзитний рахунок № НОМЕР_5, відкритий у цій же банківській установі на підставі саме заявки №29 від 10.11.2014, і одразу вони були перераховані шляхом «онлайн-пополнения зп/карт в ПРОМИНЬ Пакет:141111СТ198388, бранч: SUOV, карт.БРАНЧ:46Q код пр.:029, карт:12» та зараховані (майже одночасно о 16 год. 08 хв. 32-35 сек.) на карткові рахунки фізичних осіб, зазначених у вказаному пакеті №141111СТ198388 (іменному списку) із призначенням платежів «Заробітна плата, військова частина НОМЕР_1 » на загальну суму 4 267 495,39 грн., зокрема :

- ОСОБА_7 за ідентифікаційним кодом НОМЕР_14 грошові кошти у сумі 450 000 грн на рахунок НОМЕР_15 ;

- ОСОБА_14 за ідентифікаційним кодом НОМЕР_16 грошові кошти у сумі 347 045 грн. на рахунок НОМЕР_17 ;

- ОСОБА_15 за ідентифікаційним кодом НОМЕР_18 грошові кошти у сумі 347 045 грн. на рахунок НОМЕР_19 ;

- ОСОБА_16 за ідентифікаційним кодом НОМЕР_20 грошові кошти у сумі 347 045 грн.;

- ОСОБА_17 за ідентифікаційним кодом НОМЕР_21 грошові кошти у сумі 347 045 грн. на рахунок НОМЕР_22 ;

- ОСОБА_18 за ідентифікаційним кодом НОМЕР_23 грошові кошти у сумі 347 045 грн. на рахунок НОМЕР_24 ;

- ОСОБА_19 за ідентифікаційним кодом НОМЕР_16 грошові кошти у сумі 347 045 грн. на рахунок НОМЕР_25 ;

- ОСОБА_20 за ідентифікаційним кодом НОМЕР_26 грошові кошти у сумі 347 045 грн. на рахунок НОМЕР_27 ;

- ОСОБА_21 за ідентифікаційним кодом НОМЕР_28 грошові кошти у сумі 347 045 грн. на рахунок НОМЕР_29 ;

- ОСОБА_22 за ідентифікаційним кодом НОМЕР_30 грошові кошти у сумі 347 045 грн. на рахунок НОМЕР_31 ;

- ОСОБА_23 за ідентифікаційним кодом НОМЕР_32 грошові кошти у сумі 347 045 грн. на рахунок НОМЕР_33 ;

- ОСОБА_24 за ідентифікаційним кодом НОМЕР_34 грошові кошти у сумі 347 045 грн. на рахунок НОМЕР_35 .

117. Вказані факти підтверджуються відомостями, що зафіксовані протоколами тимчасового доступу до речей і документів від 26.09.2019 та 31.10.2019 із додатками - носіями інформації, які містять відомості щодо руху коштів за рахунками військової частини НОМЕР_1 № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5, відкритих в установі Сумської філії ПАТ КБ «ПриватБанк» та карткових рахунків фізичних осіб, яким було перераховано грошові кошти військовою частиною НОМЕР_1 за період 11.11.2014 (т. 4, а/с 93-94, т. 5, а/с 58, 69).

118. Належність рахунків таким особам підтверджується відомостями, отриманими у ході тимчасового доступу від 26.09.2019 (т.5, а/с. 56-58) та показаннями допитаних свідків ОСОБА_22, ОСОБА_21, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_16 .

119. При цьому, колегією суддів встановлено, що зазначені особи, за виключенням ОСОБА_7, не є та ніколи не були військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1, що підтверджуєтеся відомостями із листа військової частини НОМЕР_1 №1839 від 18.11.2014. (т. 2, а/с 116-118, т. 4, а/с 93-94).

120. Також факт того, що зазначені особи не були військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 підтверджуються власними показаннями таких осіб, наданими у судових засіданнях - свідків ОСОБА_22, ОСОБА_32, ОСОБА_16, ОСОБА_19, ОСОБА_33 ( ОСОБА_20 ), а також свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_26 .

121. При цьому, колегія суддів зауважує, що єдиним із вищезазначеного переліку осіб, на рахунки яких були зараховані вказані грошові кошти, який був військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 був ОСОБА_7 .

122. За таких обставин колегія суддів встановила, що ОСОБА_7 розпорядився грошовими коштами у сумі 4 267 495, 39 грн., які призначалися як грошове забезпечення військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 за листопад 2014 року, шляхом подання платіжного доручення №41 та заявки № 29 на видачу готівки та перерахування коштів на карткові рахунки: грошове забезпечення військовослужбовців за листопад 2014 року на карткові рахунки на загальну суму 4 267 495,39 грн. та здійснив обернення цих коштів на свою користь та користь третіх осіб.

123. Колегією суддів враховано показання свідків ОСОБА_26, ОСОБА_27, які пояснили, що зазвичай при подачі заявки на видачу готівки та перерахунок грошових коштів на карткові рахунки має відбуватись надання в письмовому та електронному вигляді переліку осіб та їх рахунків, для перерахування коштів, які призначалися для виплати заробітних плат військовослужбовцям, і хоча такого документа не було надано суду для огляду, враховуючи досліджені виписки з банківських рахунків військової частини НОМЕР_1 за 11.11.2014 з призначеннями платежів, колегія суддів дійшла висновку, що таке перерахування на зазначені карткові рахунки було здійснено на підставі заявки №29 від 10.11.2014 шляхом «онлайн-пополнения зп/карт в ПРОМИНЬ Пакет: НОМЕР_7, бранч: SUOV, карт.БРАНЧ:46Q код пр.:029, карт:12», (де Пакет:141111СТ198388 - це поіменний список осіб, 029 - це номер заявки, а карт:12 - це кількість карткових рахунків, на які було перераховано грошові кошти).

124. З аналізу досліджених доказів у сукупності (вищезгаданих банківських виписок та виписок з рахунків в державному казначействі, а також показань свідків ОСОБА_26, ОСОБА_27 ), суд встановив, що таке поповнення карткових рахунків фізичних осіб, (в тому числі власної), саме на загальну суму раніше визначених ОСОБА_7 за заявкою №29 від 10.11.2014 грошових коштів в розмірі 4 267 495, 39 грн., свідчить про те, що таке онлайн перерахування було здійснено саме ОСОБА_7 та за його активної участі.

125. Таким чином, з моменту перерахування коштів військової частини НОМЕР_1 на свій рахунок та рахунки одинадцятьох осіб, які не є військовослужбовцями відповідної частини, обвинувачений ОСОБА_7 набув можливості розпоряджатися такими коштами, що вказує на вчинення закінченого злочину - заволодіння майном.

126. При цьому, у подальшому протягом 11 - 18 листопада 2014 року, більша частина перерахованих на карткові рахунки ОСОБА_7 та інших вищезгаданих осіб грошових коштів були зняті через банкомати (АТМ) ПАТ КБ «ПриватБанк», які розташовані у смт. Рокитне, Рокитнянського району, Київської області, м. Києві, м. Охтирка, Сумської області та м. Суми.

127. У ході судового розгляду за клопотанням прокурора було допитано декілька осіб, на ім`я яких були перераховані кошти. Зокрема, у судових засіданнях під час допиту свідки ОСОБА_22, ОСОБА_21, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_16 повідомили, що ніколи не були військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 та у період осені 2014 року у їхньому розпорядженні не перебували банківські картки «Приватбанку».

128. Зокрема, свідок ОСОБА_22, допитаний у судовому засіданні 31.05.2023 повідомив, що відкриття карткового рахунку у банківській установі «ПриватБанк» здійснено за домовленістю із незнайомими йому людьми, за якою передбачалося, що після оформлення картки він її віддасть, а взамін отримає 1 000 гривень. Того ж дня, йому надійшло смс-повідомлення, що на картку зараховано 330 000 грн., яких він не знімав, а у банк не звертався.

129. Свідок ОСОБА_21, допитаний у судовому засіданні 14.12.2022, зазначив, що передав картку за 200 гривень знайомому ОСОБА_34, який обіцяв повернути отриману від свідка банківську карту, проте не повернув. Вказана банківська карта була відкрита в «ПриватБанку» і жодних коштів свідок не знімав з цієї карти, тому не обізнаний чи приходили на цю карту якісь кошти.

130. Допитаний у судовому засіданні 14.12.2022 свідок ОСОБА_19, повідомив, що у 2014 році чоловік на ім`я ОСОБА_35, який працював водієм та не був військовослужбовцем, попросив свідка оформити банківську карту в «ПриватБанку», після цього передати йому та повідомити пароль від неї. Картку йому не повернули і свідок не знає чи надходили на цю банківську карту будь-які кошти. Приблизно 5 років тому свідок звертався до ПриватБанку з метою отримання нової банківської карти, проте як виявилося він перебував у чорному списку і карту йому не дали.

131. Також свідок ОСОБА_36, допитана у судовому засіданні 01.02.2023, розповіла, що у 2014 році сусід її дядька цікавився чи є в неї банківська картка «ПриватБанку» та чи може вона допомогти його знайомому зняти кошти, оскільки в нього був встановлений ліміт, за це він обіцяв сплати певний відсоток за зняття коштів. На таке прохання свідок надала свою карту, на яку мали перерахувати, приблизно 500-800 гривень, проте фактично було перераховано більше 50 000 гривень. Після чого їй зателефонували з невідомого номеру та повідомили, що ці гроші треба зняти, а оскільки в с. Рокитному таку суму зняти не можна, вона поїхала з невідомими особами до м. Біла Церква. Після вказаних обставин свідку надавались якісь кошти, проте вона не пам`ятає в якій сумі, оскільки пройшло багато часу з того моменту. Повідомила, що такі дії вчиняла із своїм дядьком ОСОБА_22, на картку якого також було нараховано кошти. Кошти після зарахування були зняті дуже швидко, буквально через 1-2 дні. З карток були зняті всі кошти, які одразу забрали чоловіки, які ходили разом зі свідком та її дядьком. Після цього свідок не бачила цих чоловіків. Свідок підтвердила, що під час досудового розслідування вона повідомляла, що передала свою банківську карту та копію ідентифікаційного коду своєму дядькові ОСОБА_22, проте уже не пам`ятає цих подій. Пам`ятає лише, що після зарахування коштів їй телефонували щодо необхідності їх зняття.

132. Допитаний у судовому засіданні 01.02.2023 свідок ОСОБА_16, повідомив, що у 2014 році він загубив свій паспорт і на нього оформили кредит. При цьому, у той же час до нього підійшов незнайомий чоловік, і запропонував 300 гривень за те, що він відкриє банківську карту в «ПриватБанку», але свідок відмовився. Пізніше в свідка були вкрадені його особисті речі, в тому числі паспорт. Щодо будь-яких нарахувань та зняття коштів йому невідомо.

133. Також стороною обвинувачення було заявлено клопотання про допит свідків ОСОБА_24, ОСОБА_18 та ОСОБА_23 однак у ході судового розгляду прокурор надала відомості про смерть вказаних осіб (т. 7, а/с 107-109).

134. При цьому, аналізуючи відомості, отримані в ході тимчасового доступу до ПАТ КБ «ПриватБанк» від 26.09.2019 щодо банківських виписок за картковими рахунками осіб, які не були військовослужбовцями, колегією суддів встановлено, що з їхніх карток відбувалося майже одночасне зняття готівки в одних і тих же банкоматах.

135. Зокрема, судом було встановлено такі співпадіння:

- банкомат за адресою: АДРЕСА_2 зняття готівки із карток ОСОБА_14, ОСОБА_21, ОСОБА_15, ОСОБА_24, ОСОБА_18, ОСОБА_20, ОСОБА_37 ;

- банкомат за адресою: АДРЕСА_3 зняття готівки із карток ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_24, ОСОБА_18, ОСОБА_22 ;

- банкомат за адресою: АДРЕСА_4 зняття готівки із карток ОСОБА_21, ОСОБА_20, ОСОБА_38, ОСОБА_37, ОСОБА_22,

- банкомат за адресою: АДРЕСА_5 зняття готівки із карток ОСОБА_14, ОСОБА_21, ОСОБА_15, ОСОБА_18 ;

- банкомат за адресою: АДРЕСА_6 зняття готівки із карток ОСОБА_14, ОСОБА_18 ;

- банкомат за адресою: АДРЕСА_7 зняття готівки із карток ОСОБА_24, ОСОБА_20 ;

- банкомат за адресою: АДРЕСА_4 зняття готівки із карток ОСОБА_14, ОСОБА_21, ОСОБА_37 ;

- банкомат за адресою: АДРЕСА_8 зняття готівки із карток ОСОБА_14, ОСОБА_37 ;

- банкомат за адресою: АДРЕСА_9 зняття готівки із карток ОСОБА_14, ОСОБА_15 ;

- банкомат за адресою: АДРЕСА_10 зняття готівки із карток ОСОБА_37, ОСОБА_22 ;

- банкомат за адресою: АДРЕСА_11 зняття готівки із карток ОСОБА_21, ОСОБА_15, ОСОБА_24, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_37, ОСОБА_22 ;

- банкомат за адресою: АДРЕСА_12 зняття готівки із карток ОСОБА_15, ОСОБА_24 ;

- банкомат за адресою: АДРЕСА_13 зняття готівки із карток ОСОБА_14, ОСОБА_17, ОСОБА_23 ;

- банкомат за адресою: АДРЕСА_14 зняття готівки із карток ОСОБА_19, ОСОБА_22 ;

- банкомат за адресою: АДРЕСА_15 зняття готівки із карток ОСОБА_18, ОСОБА_20, ОСОБА_22 .

136.У загальному встановлено, що було знято грошові кошти у сумі 3 448 876, 87 грн з карткових рахунків:

- ОСОБА_7, в період з 11 по 15 листопада 2014 року у сумі 449 993,56 грн.;

- ОСОБА_14, в період з 16 по 18 листопада 2014 року у сумі 344 281,65 грн.;

- ОСОБА_15, в період з 11 по 18 листопада 2014 року у сумі 332 000 грн.;

- ОСОБА_16, в період з 11 по 17 листопада 2014 року у сумі 318 101,66 грн.;

- ОСОБА_17, 12 листопада 2014 року у сумі 4 000 грн.;

- ОСОБА_18, в період з 11 по 18 листопада 2014 року у сумі 344 000 грн.;

- ОСОБА_19 в період з 11 по 12 листопада 2014 року у сумі 20 000 грн.;

- ОСОБА_20 в період з 11 по 18 листопада 2014 року у сумі 342 500 грн.;

- ОСОБА_21, в період з 12 по 15 листопада 2014 року у сумі 332 000 грн.;

- ОСОБА_22, в період з 11 по 14 листопада 2014 року у сумі 304 000 грн.;

- ОСОБА_23, в період з 13 по 17 листопада 2014 року у сумі 338 000 грн.;

- ОСОБА_24, в період з 13 по 18 листопада 2014 року у сумі 344 000 грн.

137. Така систематичність, послідовність та одночасність свідчить про вчинення дій одними і тими ж особами, дії яких направлені на прискорене зняття з карткових рахунків коштів, тобто обготівкування коштів, отриманих з рахунку військової частини НОМЕР_1 у «ПриватБанку».

138. Однак, точні відомості щодо осіб, які здійснювали зняття коштів не вдалося встановити, у зв`язку із відсутністю відеоматеріалів з камер внутрішнього спостереження (т. 4, а/с 224-226).

139. У той же час, у зв`язку із виявленням працівниками військової частини нестачі грошових коштів, призначених для виплати заробітної плати військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 та початком досудового розслідування, на залишок коштів на карткових рахунках осіб, які не були зняті, було накладено арешт ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 20 листопада 2014 року (справа №591/8653/14-к, провадження 1-кс/591/1367/14). Сума перелічених з рахунку військової частини коштів, які не були зняті складає 818 618,52 грн (т.4, а/с 98).

140. Таким чином, на переконання колегії суддів, обставини послідовного перерахування грошових коштів на підставі платіжного доручення №41 та заявки №29 від 10.11.2014 у сумі 4 267 495,39 грн. з рахунків у Держказначействі на рахунок військової частини НОМЕР_1, відкритий у ПАТ КБ «ПриватБанк» 11.11.2014 о 16 годині 08 хвилин та подальше одночасне та синхронне о 16 годині 08 хвилин 32-35 секунди перерахування грошових коштів на карткові рахунки ОСОБА_7 та інших вищезгаданих осіб, які не є військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1, поза розумним сумнівом свідчить про факт здійснення саме ОСОБА_7 усіх необхідних дій для заволодіння грошовими коштами на свою користь та користь третіх осіб.

3.2. Щодо вчинення заволодіння шляхом зловживання службовим становищем

141. Визначальна ознака, яка відокремлює (відмежовує) таку форму злочину проти власності як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем від інших форм посягання на чужу власність, полягає в тому, що безоплатне обернення чужого майна на користь винної особи чи на користь іншої особи (осіб) відбувається через умисне протиправне використання можливостей службового становища (зазначена позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 14.11.2013, справа № 5-30кс13) [3].

142. Цей спосіб вчинення злочину за своєю суттю полягає не у простому невиконанні покладеного обов`язку, а в застосуванні наданих повноважень проти покладеного обов`язку, всупереч інтересам служби та становить фактично зраду обов`язку (вказане висловлено у постанові ККС ВС від 30.09.2020, справа № 517/639/17)[4].

143. При цьому, дії винної особи мають бути зумовлені її службовим становищем та перебувати у безпосередньому зв`язку з її службовими повноваженнями, що безпосередньо походять від службового становища винного, виконуваних функцій і наданих повноважень.

144. Всупереч інтересам служби означає, що діяння службової особи заподіює шкоду тим інтересам, суспільним відносинам, благам, задля підтримання яких у нормальному стані запроваджена посада відповідної особи, а сама вона наділена службовими повноваженнями.

145. Відповідно до статуту Збройних сил України Міністерства оборони України затвердженого Законом України від 24.03.1999 та Наказу № 300 від 14.07.1997 Міністерства оборони України, ОСОБА_7, як помічник командира частини з фінансово-економічної роботи ? начальник фінансової служби, був відповідальний за фінансове забезпечення полку, організацію і ведення фінансового господарства полку, забезпечення планування та затребування необхідних коштів, вживання заходів для своєчасного грошового забезпечення особового складу та забезпечення контролю за витрачанням коштів, додержанням фінансової дисципліни посадовими особами полку.

146. Судом встановлено, що Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26.03.2014 № 62 ОСОБА_7 надано право другого підпису фінансових та платіжних документів, тобто до його повноважень, обумовлених займаною ним посадою, входило здійснення контролю за своєчасним i правильним оформленням фінансової документації необхідної, зокрема, для нарахування i виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, заробітної плати працівникам, інших належних виплат особовому складу та нагляд за законністю проведених операцій.

147. Такі повноваження надані йому для втілення інтересів військової частини, в якій він проходив службу, тобто забезпеченню належного та вчасного грошового забезпечення військовослужбовців такої частини, а також військової служби в цілому для втілення та реалізації завдань військової служби щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності.

148. Тобто, ОСОБА_7 був зобов`язаний діяти в тому числі в економічних інтересах військової частини, забезпечувати правильне зберігання, ефективне та раціональне використання бюджетних коштів згідно з їх цільовим призначенням.

149. Водночас, всупереч встановленим обов`язкам, ОСОБА_7, достовірно знаючи порядок нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, усвідомлюючи призначення таких коштів та суб`єктний склад осіб, які мають право на їх отримання, склав завідомо неправдиві первинні фінансово-платіжні документи, які надав до державної казначейської служби, чим створив умови та вчинив подальше перерахування належних військовій частині коштів на власний банківський рахунок та банківські рахунки осіб, які не були військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 .

150. На переконання колегії суддів, своїми діями ОСОБА_7 не лише не забезпечив збереження грошових документів, довірених коштів та матеріальних цінностей, але й допустив їх безпідставне перерахування на свій власний рахунок та рахунки третіх осіб, що призвело до розкрадання грошових коштів у виді заволодіння ним особисто та іншими третіми особами.

151. Зазначені дії призвели до безпідставного нарахування та виплати грошових коштів особам, які не мали права на їх отримання, що фактично позбавило можливості отримання заробітної плати за листопад 2014 року військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1, частина з яких виконували важливі завдання із захисту України у період антитерористичної операції, що дає беззаперечні підстави для висновку, що ОСОБА_7, будучи помічником командира частини з фінансово-економічної роботи ? начальником фінансової служби, діяв всупереч економічним інтересам військової частини, як розпорядника бюджетних коштів, а отже і всупереч інтересам власної служби.

3.3. Щодо розміру майна, яке є предметом злочину

152. Відповідно до п. 4 примітки 1 до ст. 185 КК України у статті 191 цього Кодексу в особливо великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент його вчинення.

153. За правилами п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України (станом на момент вчинення злочину), в частині кваліфікації кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року (тобто, для 2014 року - 100 відсотків розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленого законом на 1 січня звітного податкового року).

154. Події інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_7 злочинів мали місце у листопаді 2014 року. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2014 році встановлено у розмірі 1218 грн.

155. Отже, податкова соціальна пільга у 2014 році становила 1218 грн., а враховуючи положення п. 4 примітки 1 до ст. 185 КК України, для визнання того, чи шкода є особливо великою, її сума має дорівнювати або перевищувати 730 800 грн.

156. Стороною обвинувачення вказується, що сума шкоди, завдана злочином, становить суму, що перевищує в більш ніж шістсот разів неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, а саме 4 267 495,39 грн.

157. Завдання шкоди військовій частині НОМЕР_1 у вказаній сумі також встановлено на підставі довідки від 21.11.2014 № 2118 тво командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_39 та тво начальника фінансово-економічної служби ОСОБА_26, та копії книги обліку недостач (т.4, а/с 104, 210-211).

158. Також розмір завданої шкоди підтверджується висновком №638 від 20.07.2015 за результатами судової економічної експертизи, відповідно до якого грошове забезпечення, безпідставно перераховане 11.11.2014 на карткові рахунки ОСОБА_7 та одинадцятьом особам, зазначеним у постанові, документально підтверджується у розмірі 4 267 495, 39 грн. та відноситься до збитків військовій частині НОМЕР_1 (т.4, а/с 240-248).

159. Виходячи із вимог ст.ст. 185, 191КК України сума грошових коштів в розмірі 4 267 495,39 грн. є особливо великим розміром, а тому колегія суддів вважає доведеним наявність такої кваліфікуючої ознаки як заволодіння майном в особливо великих розмірах.

4)Чи діяв ОСОБА_7 з прямим умислом?

160. Із суб`єктивної сторони, кримінальні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, можуть бути вчинені лише з прямим умислом. Інтелектуальна ознака прямого умислу полягає в тому, що винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності) і передбачає його суспільно небезпечні наслідки, а вольова - це бажання настання передбачуваних наслідків своєї дії чи бездіяльності.

161. Для встановлення прямого умислу на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, суду необхідно встановити, що ОСОБА_7 усвідомлював, що його дії є протиправними, небезпечними для військової частини НОМЕР_1, і для держави та суспільства в цілому, оскільки знав, що майно (грошові кошти), яке стало предметом заволодіння шляхом зловживання службовим становищем, перебуває у власності військової частини НОМЕР_1 і, відповідно, є чужим для нього (інтелектуальна ознака), а також передбачав суспільно небезпечні наслідки своїх дій, тобто в момент вчинення усвідомлював, що його дії завдадуть шкоду майнового характеру для власника майна - військової частини НОМЕР_1 та бажав настання наслідків у вигляді шкоди чужій власності та власного збагачення за її рахунок (вольова ознака).

162. При цьому, обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 191 КК України є наявність корисливого мотиву, тобто прагнення винної особи протиправно збагатитися за рахунок чужого майна.

163. Також, суду необхідно встановити, що обвинувачений усвідомлював факт внесення ним неправдивої інформації до офіційного документу (інтелектуальна ознака) та бажав так робити (вольова ознака), тобто наявність прямого умислу на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

164. Під час судового розгляду судом було встановлено, що ОСОБА_7, зловживаючи наданими йому займаною посадою службовими повноваженнями, діючи з прямим умислом та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, переслідуючи мотив протиправного збагачення, заволодів грошовими коштами військової частини НОМЕР_1 .

165. Вказаний висновок ґрунтується на підставі сукупності досліджених в ході судового розгляду доказів, з яких встановлено, що ОСОБА_7 :

1) був достеменно обізнаним, що право першого підпису фінансової документації військової частини НОМЕР_1 належить командиру військової ОСОБА_12, який станом на 10 листопада 2014 року (дата складання документів) не перебував на території військової частини, оскільки був у відрядженні на території Донецької області та не міг особисто підписати відповідні документи;

166. Вказані обставини підтверджуються показаннями свідків, зокрема командир військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_12 пояснив, що 10.11.2014 не перебував у військовій частині та не підписував, складених у цей день фінансових документів, оскільки з 08 або 09.09.2014 по 03.12.2014 виконував завдання пов`язані з антитерористичною операцією на території Донецької області. Також зазначив, що в цей період ОСОБА_7 не приїздив до нього, хоча, як правило, у разі його відсутності та виникнення необхідності підписання фінансових документів обвинувачений особисто приїжджав до свідка, оскільки тільки він мав право першого підпису.

2) складаючи первинні фінансово-платіжні документи усвідомлював, що вони містять завідомо неправдиві відомості, а саме підписи бухгалтера та начальника військової частини НОМЕР_1, які були виконані не ОСОБА_25 та ОСОБА_12 ;

167. Так, відповідно до висновку експерта № 9 від 27.02.2015, підписи у графах «головний бухгалтер» біля прізвища ОСОБА_7 та «суми за нарахованою заробітною платою, утриманням і нарахуванням відповідають синтетичним даним у бухгалтерських регістрах» біля прізвища ОСОБА_25, у вказаній заявці №29 виконані ОСОБА_7, а підписи, які знаходяться у графах біля імені - ОСОБА_12 (графа «Керівник установи» у заявці №29 та перший підпис у графі «підписи») були виконані однією особою, однак не ОСОБА_12 (т.4 а/с.141-158).

168. З огляду на те, що службове підроблення виступало способом вчинення заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем, колегія суддів дійшла висновку, що внесення до офіційних документів завідомо неправдивої інформації було вчинене ОСОБА_7 з прямим умислом та з метою створення вигляду дотримання процедур погодження таких документів.

3) надаючи складені ним документи, а саме платіжне доручення від 10.11.2014 № 41 та заявку на видачу готівки та перерахування коштів на карткові рахунки від 10.11.2014 № 29 до Охтирського управління державної казначейської служби України Сумської області для перерахування коштів з рахунку № НОМЕР_3 ГУ ДКСУ у Сумській області, який належить військовій частині НОМЕР_1, на банківський рахунок № НОМЕР_4 відкритий у ПАТ КБ «ПриватБанк», який також належить вказаній військовій частині, грошового забезпечення на загальну суму 4 267 495, 39 грн. достеменно знав, що подальше перерахування вказаних коштів буде здійснене не за цільовим призначенням, тобто не в рахунок грошового забезпечення військовослужбовців за листопад 2014 року, а також, що його дії завдадуть військовій частині НОМЕР_1 шкоду майнового характеру;

4) здійснюючи онлайн поповнення карткових рахунків визначених фізичних осіб (включаючи із собою) в системі ПАТ КБ «ПриватБанк» «ПРОМІНЬ», розумів, що анкетні дані самого обвинуваченого та ще одинадцяти осіб, які не були військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1, із зазначенням їх індивідуальних номерів та суми коштів, які нібито належали їм до виплат в якості грошового забезпечення за листопад 2014 року, внесені з метою уможливлення заволодіння коштами, які належали військовій частині, оскільки ні обвинувачений, ні інші вказані в реєстрі особи не мали дійсних правових підстав на отримання таких виплат.

169. Обвинувачений, знаючи про всі ці обставини все одно вчинив дії, які спрямовані на заволодіння коштами військової частини НОМЕР_1 в особливо великих розмірах, шляхом зловживання своїм службовим становищем, що свідчить про його прагнення до незаконного збагачення, усвідомлення неминучості заподіяння майнової шкоди військовій частині та бажання настання відповідних наслідків.

170. Також на переконання колегії суддів на прямий умисел обвинуваченого та бажання заволодіння грошовими коштами військової частини свідчить і поведінка ОСОБА_7 одразу після вчинення всіх необхідних дій.

171. Так, із показань свідків, а саме свідка ОСОБА_26 з`ясовано, що після подій із перерахування коштів ОСОБА_7 не з`явився на роботу. Такі показання підтверджуються витягом із Наказу командира військової частини НОМЕР_1 №673 від 08.12.2014 «Про підсумки службового розслідування», відповідно до якого 17.11.14 на ранкове шикування особового складу військової частини НОМЕР_1 о 8 годині 00 хвилин не з`явився майор ОСОБА_7 і був відсутнім протягом всього робочого дня, на телефонні дзвінки не відповідав та про своє місце знаходження нікого з посадових осіб військової частини не повідомив (т.4, а/с 209).

172. Більше того, наявні у матеріалах справи відомості про виїзд ОСОБА_7 за підробленими документами на ім`я ОСОБА_40 за межі України авіасполученням «Київ-Шереметьєво».

173. Зокрема, колегія суддів бере до уваги відомості про звернення із заявою від 04.11.2014 громадянина України ОСОБА_41 до Кагарлицького РС УДМС про втрату паспорта серії НОМЕР_36, виданого 31.03.2014 Кагарлицьким РС УДМС (т.5, а/с 129).

174. При цьому, до 25.11.2014 за дорученням Управління ДМС України в Київській області до Кагарлицького РС УДМС надійшов запит з Відділу централізованого оформлення документів №17 Управління з питань громадянства, реєстрації та роботи з громадянами тимчасово окупованої території України ГУДМС в м. Києві, на копію заяви про видачу паспорта та тотожність особи гр. ОСОБА_40, ІНФОРМАЦІЯ_17, який звернувся з питання паспорта громадянина України для виїзду закордон. (т.5, а/с 129-133).

175. Листом Кагарлицького сектору Управління ДМС у Київській області вих № 26 від 02.12.2014 повідомлено, що тотожність зображення особи на фотографічній картці в анкеті отримувача паспорта громадянина України для виїзду за кордон з фотографічною карткою заяви про видачу паспорта серії НОМЕР_36, виданого 31.03.2014 ОСОБА_42, не підтверджено, оскільки на фотокартках різні особи (т.5, а/с. 122-125).

176. Надані для огляду колегії суддів зазначені документи, вказують, що на заяві про видачу паспорта міститься фотокартка особи, схожої на ОСОБА_7, а анкета отримувача паспорта громадянина України для виїзду за кордон заповнена 19.11.2014 (т.5, а/с. 126).

177. При цьому, прокурором надано протокол огляду від 20.01.2015 відеоматеріалів з камер спостереження, розташованих у залах терміналу ДП «МА «Бориспіль». Після перегляду яких дійсно вбачається, що 20.11.2014 особа зовнішньо схожа на ОСОБА_7 вилетіла з України (т.5, а/с 136-139).

178. Аналізуючи вказані обставини у сукупності, суд доходить висновку, що наявні підстави вважати, що 20.11.2014 ОСОБА_7 покинув територію України за підробленими документами на ім`я ОСОБА_40 та виїхав у напрямку російської федерації.

179. Вказані дії оцінюються як вчинення обвинуваченим спрямованої підготовки для втечі та переховування, а також для створення умов здійснити прихований виїзд з України задля уникнення кримінальної відповідальності.

180. Хронологія досліджених подій, на переконання колегії суддів, свідчать про завідому підготовку обвинуваченого до вчинення кримінальних правопорушень, та намагання уникнути кримінальної відповідальності, що беззаперечно вказує на повне усвідомлення ОСОБА_7 суспільно-небезпечного характеру своїх дій та бажання їх вчинити.

181. За таких обставин, суд доходить висновку, що обвинувачений ОСОБА_7 діяв з прямим умислом, а тому в його діях наявні ознаки суб`єктивної сторони складів кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

5) Чи відповідає об`єкт посягання ознакам безпосереднього об`єкту інкримінованого обвинуваченому злочину?

182. Безпосереднім об`єктом злочину, передбаченого ст. 191 КК України, є відносини власності в їх безпосередньому розумінні, що виникають між власником майна та невласниками, які зобов`язані утримуватись від втручання в майнову сферу власника. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що вчиняють його особи, які, з огляду на різні законні підстави (унаслідок виконання посадових або службових обов`язків, договірних відносин тощо), мають доступ до чужого майна, тобто яким було делеговано (цілком або частково) правомочності власника щодо володіння, користування та розпорядження таким майном.

183. Безпосереднім об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 КК України є суспільні відносини, які забезпечують функціонування обігу інформації в суспільстві, що ґрунтується в значній частині на довірі до документів і впевненості у тому, що відомості, засвідчені в офіційних документах, відповідають дійсності.

184. При цьому, обов`язковим додатковим об`єктом, як при заволодінні майном шляхом зловживання службовим становищем, так і при службовому підробленні, виступають суспільні відносини, що визначають і регулюють правильний, в інтересах служби, порядок здійснення службовою особою державного апарату, а також апарату управління окремих підприємств, установ та організацій незалежно від їх галузевої та відомчої належності, сфери діяльності, обсягу повноважень чи форми власності, своїх прав і повноважень, визначених законодавством та нормативними актами щодо реалізації завдань, які стоять перед відповідним органом.

185. Така сфера суспільних відносин очевидно зазнає порушень у випадку, коли службова особа, нехтуючи інтересами служби, використовує своє становище (владу) з метою власного збагачення.

186. За обставинами цього кримінального провадження обвинувачений, перебуваючи на посаді помічника командира частини з фінансово-економічної роботи - начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 заволодів майном (грошовими коштами), розпорядником яких була військова частина НОМЕР_1 шляхом їх незаконного обернення на свою користь. При цьому, однією з основних ознак предмета заволодіння у цьому випадку є наявність у обвинуваченого певної правомочності щодо такого майна та використання офіційно наданих йому за посадою службових повноважень для заволодіння ним.

187. За таких обставин, суд приходить до висновку, що вчинені обвинуваченим дії спричиняють шкоду відносинам власності та порушують встановлений законодавством порядок реалізації службовими особами своїх повноважень (управлінських функцій) в межах наданих їм прав та покладених на них обов`язків, що відповідає ознакам безпосереднього об`єкту кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

VII. Позиція сторони захисту та оцінка доказів

188. У ході судового розгляду захисник ОСОБА_6 повідомив, що позбавлений можливості висловитися щодо позиції обвинуваченого щодо інкримінованих йому кримінальних правопорушень та версії подій листопада 2014 року.

189. Водночас, під час дослідження доказів, наданих прокурором, захисник висловлював зауваження щодо допустимості доказів.

1. Щодо допустимості доказів

190. За змістом статей 86-87 КПК України, ключовою умовою визнання доказів недопустимими є встановлення факту їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. При цьому, зібрані таким шляхом докази не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень і на них не може посилатись суд при ухваленні судового рішення, оскільки це порушує право особи на справедливий судовий розгляд.

191. Перевірка доказів на їх допустимість є однією з найважливіших гарантій забезпечення прав і свобод людини в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі. З огляду на це, суд має детально аналізувати надані сторонами докази на предмет їх допустимості.

192. У ході судового розгляду цього кримінального провадження захисник звертав увагу на недопустимість окремих доказів, якими прокурор обґрунтовувала висунуте Квірелю. А.О. обвинувачення.

193. Зокрема, недопустимим в якості доказу сторона захисту вважає результати огляду інтернет-сторінки від 26.12.2014 поштової Інтернет сторінки комунікаційного порталу «mail.ru», яка належить ОСОБА_7, оскільки вони отримані за відсутності судового дозволу на втручання у приватне спілкування (т.5, а/с 115-121).

194. Так, відповідно до змісту вказаного протоколу у ході проведення обшуку 18.12.2014 у житловому приміщенні обвинуваченого ОСОБА_7 було виявлено записний блокнот, у якому містився запис « ІНФОРМАЦІЯ_18 », далі - «ІНФОРМАЦІЯ_19» - пароль, далі «ІНФОРМАЦІЯ_20 - ответ на вопрос». Сторона обвинувачення визначила такі відомості як факт того, що ОСОБА_7 використовує електронну пошту mail.ru з вказаним логіном та паролем (т. 5, а/с 106-111).

195. У зв`язку з таким висновком було фактично здійснено вхід у вказану електронну поштову скриньку, шляхом введення зазначених даних на сайті mail.ru та оглянуто зміст електронних листів, які були відфільтровані за словами « ОСОБА_43 ». За результатами такого огляду було виявлено листування щодо підготовки документів для ОСОБА_7 зі зміненими персональними даними. На переконання сторони обвинувачення, виявлені відомості свідчать про підготовчі заходи обвинуваченого для виготовлення підробленого паспорту ОСОБА_7 .

196. Оцінюючи доводи захисника та порядок проведення огляду інтернет-сторінки 26.12.2014 колегія суддів виходить з таких міркувань.

197. Обставини віднадходження ідентифікаційних даних про обліковий запис електронної пошти ОСОБА_7 викладені у протоколі обшуку від 18.12.2014 житлового приміщення обвинуваченого, у ході якого було виявлено записний блокнот із відповідними даними. Згідно з вказаним протоколом під час обшуку обвинувачений не був присутнім, будь-яких пояснень щодо відшуканої інформації учасниками слідчої дії не надано.

198. Надалі, прокурор військової прокуратури Сумського гарнізону ОСОБА_44 оглядаючи інтернет сторінку mail.ru здійснив вхід в обліковий запис, ввівши відомості, записані у блокноті та оглянув листи електронної поштової скриньки користувача ІНФОРМАЦІЯ_18 .

199. З урахуванням значених обставин, колегія суддів відзначає, що зміст електронної поштової скриньки, а саме електронних повідомлень охороняється таємницею спілкування.

200. Відповідно до ст. 14 КПК України під час кримінального провадження кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, інших форм спілкування. Втручання у таємницю спілкування можливе лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, з метою виявлення та запобігання тяжкому чи особливо тяжкому злочину, встановлення його обставин, особи, яка вчинила злочин, якщо в інший спосіб неможливо досягти цієї мети.

201. Здійснення судового контролю забезпечуватиме перевірку законності такого втручання у право особи на приватне спілкування, його пропорційності та відповідності легітимній меті, а також необхідності у демократичному суспільстві.

202. При цьому, заборона втручання у приватне спілкування без ухвали слідчого судді також регламентована статтею 258 КПК України, якою передбачено різновиди втручання в приватне спілкування.

203. Зокрема, одним із способів такого втручання є зняття інформації з електронних інформаційних систем, оскільки огляд особистого листування є втручанням у приватне спілкування, яка передбачає пошук, виявлення і фіксацію відомостей, що містяться в електронній інформаційній системі або її частині, доступ до електронної інформаційної системи або її частини, а також отримання таких відомостей без відома її власника.

204. Окрім цього, КПК України передбачено можливість доступу до особистого листування шляхом надання дозволу на тимчасовий доступ до особистого листування особи, у порядку ст.159-164 КПК України. Такий спосіб може передбачати огляд особистого листування, яке міститься в зареєстрованому особою електронному поштовому сервісі (напр. gmail.com, ukr.net, mail.ru тощо). Таким чином забезпечується необхідний судовий контроль за втручанням в особисте листування, яке відбулось в минулому.

205. Водночас, у матеріалах кримінального провадження відсутнє будь-яке судове рішення, яким надавався б дозвіл на втручання до особистого листування ОСОБА_7 в поштовій скриньці « ІНФОРМАЦІЯ_18 ».

206. Відсутність такого судового дозволу означає, що здійснення огляду приватного спілкування обвинуваченого ОСОБА_7 відбулося за відсутності попереднього судового дозволу, а тому у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України, наслідком є визнання таких доказів (результатів слідчої дії) недопустимими, оскільки вони отримані з істотним порушенням права особи на приватність свого спілкування, яке підлягає захисту ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини.

207. Також захисник стверджував про недопустимість доказів сторони обвинувачення, отриманих в порядку ст. 93 КПК України без застосування тимчасового доступу.

208. Так, на переконання сторони захисту, отримання доступу до особової картки ОСОБА_7 та особистих даних з військової частини мало здійснюватися на підставі ухвали слідчого судді, тобто шляхом отримання тимчасового доступу до речей та документів у порядку ст. 159 КПК України, оскільки такі відомості містять охоронювану законом таємницю.

209. Натомість, вказану інформацію отримано за письмовим запитом прокурора, а у матеріалах кримінального провадження відсутній відповідний судовий дозвіл на вилучення такої інформації, що свідчить про недопустимість такого доказу.

210. Колегія суддів не погоджується із вказаними доводами, з огляду на таке.

211. Одним із способів збирання доказів стороною обвинувачення є витребування від особи речей та документів, що регламентується ч. 2 ст. 93 КПК України. Зазначений спосіб передбачає спрощений порядок отримання запитуваних речей та документів, оскільки за добровільної згоди власника/володільця надання таких речей та документів, забезпечить швидке отримання доказів.

212. Отримання речей та документів у порядку, передбаченому Главою 15 КПК України, здійснюється у випадках, якщо запитувані відомості містять охоронювану законом таємницю або ж у випадку, коли такі відомості не можуть бути отримані внаслідок наявності певних перешкод для цього (відсутність добровільної згоди).

213. У випадку ж наявності добровільної згоди використання такого заходу забезпечення як тимчасовий доступ до речей та документів не потребується, оскільки доступ ніким не обмежується. Тож, відсутність ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів, які перебувають у володінні особи і які особа надала добровільно, жодним чином не може зумовити їх недопустимість як доказів (вказане узгоджується із правовими позиціями висловленими у постанові ККС ВС від 20 жовтня 2022 року у справі № 565/1354/19, у постанові ККС ВС від 06 жовтня 2020 року №761/480/19) [4].

214. Як встановлено із матеріалів кримінального провадження, відповідні відомості отримані за добровільною згодою військової частини.

215. Таким чином, на переконання колегії суддів, органом досудового розслідування дотримано порядок отримання відповідного доказу, зокрема здійснено його у відповідності до положень ч. 2 ст. 93 КПК України, а тому відсутні підстави для визнання його недопустимим.

216. Захисником висловлювалося зауваження щодо недопустимості доказу у вигляді інформаційної довідки, згідно якої управлінням аналітики та обробки інформації опрацьовано дані, наведені на запиті ІАР №04/16507-06 від 27.09.2019 (т. 5, а/с. 72-74). Захисник вказав, що такий вид процесуального документу не містить підпису та статусу особи, який провів такий аналіз, а також не передбачений КПК України.

217. Колегія суддів погоджується, що такий вид процесуального документу як інформаційна довідка не передбачена нормами КПК України. Більше того, зі змісту такого документу не встановлено також у ході якої процесуальної/слідчої дії здійснювалися дії та отримано інформацію.

218. У той же час, колегія суддів відзначає, що викладена у ній інформація є виключно відображенням відомостей, отриманих у ході проведення тимчасових доступів до речей та документів ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо банківських рахунків осіб, на ім`я яких перераховані кошти від військової частини НОМЕР_1 . Тобто призначення такої довідки передбачає лише узагальнення отриманої інформації та викладення її у більш легкій формі для сприйняття та аналізу і не містить самостійних висновків, які враховуються як доказ.

219. У ході судового розгляду колегія суддів дослідила відомості, розміщені на дисках, отриманих у ході тимчасових доступів від 26.09.2019, 31.10.2019 (т.5 а/с 58, а/с 69). У зв`язку з чим, суд не вбачає підстав для визнання недопустимим, в якості доказу, зазначеної інформаційної довідки.

2. Щодо неналежності доказів

220. Відповідно до ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

221. З огляду на це, будь-які матеріали мають подаватись до суду з обґрунтуванням їх належності, тобто таким чином, щоб суд міг встановити, яка саме інформація має доказове значення і на підтвердження яких саме обставин подано відповідний доказ і яким чином ці обставини стосуються предмета доказування.

222. Водночас, частина наданих стороною обвинувачення матеріалів жодним чином не стосуються обставин, що входять до предмета доказування у даній справі, зокрема:

-клаптик паперу біло-жовтого кольору розміром 9х9 см., в якому міститься запис, виконаний від руки ручкою синього кольору « ОСОБА_45 НОМЕР_37 », далі - «не тот пин-код» та аркуш білого (кольору) паперу формату А4, на якому містяться написи, виконані від руки простим олівцем;

-протокол огляду від 18.12.2014.

223. Так, прокурор під час судового розгляду не змогла пояснити, на підтвердження чи спростування яких саме обставин нею подаються вказані вище докази, таких відомостей не встановлено також судом при самостійному їх дослідженні.

224. Таким чином, колегія суддів ретельно перевірила доводи сторони захисту. З урахуванням зауважень сторони захисту, судом надано оцінку доказів на предмет допустимості, належності та достовірності.

VIII. Щодо доведеності пред`явленого обвинувачення

225. Керуючись стандартом доведення «поза розумним сумнівом», ґрунтуючись виключно на належних, допустимих та достовірних доказах, суд доходить висновку про те, що вони у своїй сукупності та взаємозв`язку є достатніми для безсумнівного висновку про винуватість ОСОБА_7 в інкримінованих йому кримінальних порушеннях.

226. Відповідними доказами доведено кожну з обов`язкових ознак складів інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, що обґрунтовано у абзацах 58-187 цього вироку.

227. Проаналізувавши та оцінивши зібрані у кримінальному провадженні докази, колегія суддів визнає поза розумним сумнівом доведеним формулювання обвинувачення, яке пред`явлене ОСОБА_9 .

228. Суд встановив, що ОСОБА_7 вчинив злочин, передбачений ч.5 ст. 191 КК України, а саме будучи начальником фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 заволодів коштами військової частини НОМЕР_1 шляхом зловживання своїм службовим становищем в особливо великих розмірах в загальній сумі 4 267 495,39 грн.

229. Також, колегія суддів доходить висновку, що ОСОБА_7 склав та видав офіційні документи, які містять неправдиві відомості, а саме заявку № 29 на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки про перерахування та платіжне доручення № 41, таким чином вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 366 КК України.

IX. Щодо вчинення стороною обвинувачення всіх можливих передбачених законом заходів щодо дотримання прав обвинуваченого

230. Відповідно до ч. 5 ст. 374 КПК України у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.

231. Як встановлено колегією суддів, ухвалою слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 19 серпня 2021 року (справа №991/5290/21, провадження 1-кс/991/5371/21) надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42014200350000045 стосовно ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ).

232. У подальшому, ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду у межах цієї судової справи було постановлено про розгляд кримінального провадження № 42014200350000045 відносно обвинуваченого ОСОБА_7 за його відсутності (in absentia) шляхом здійснення спеціального судового провадження, у зв`язку з ухиленням останнього від явки на виклик суду.

233. При ухваленні вказаного рішення, суд виходив з того, що судовий розгляд за відсутності обвинуваченого відповідає стандартам міжнародного законодавства, зокрема Рекомендаціям Комітету міністрів Ради Європи №6 R (87) 18 щодо спрощення кримінального провадження, а також Резолюції Комітету Ради Європи від 19 січня 1973 року 75 (11) про критерії, які регламентують здійснення провадження за відсутності обвинуваченого.

234. Крім того, можливість здійснення судового провадження за відсутності обвинуваченого, тобто здійснення судового розгляду та ухвалення судового рішення за відсутності обвинуваченого, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, не можна розглядати як порушення положень Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод з боку держави у разі, коли немає підстав вважати, що обвинувачений не був належно повідомлений про розпочате стосовно нього судове провадження (наприклад, рішення у справах «Да Лус Домінгеш Ферейра проти Бельгії» від 24 травня 2007 року, «Пуатрімоль проти Франції» від 23 листопада 1993 року, «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року, «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «F.C.B. проти Італії» від 28 серпня 1991 року) [6].

235. У цьому кримінальному провадженні рішенню про спеціальне судове провадження передували неодноразові неявки обвинуваченого на судові засідання, проведення яких було призначено на 13 жовтня, 17 листопада, 01 грудня, 08 грудня, 15 грудня, 22 грудня 2021 року та 26 січня 2022 року і про причини своєї неявки обвинувачений суду не повідомляв.

236. При цьому, колегією суддів встановлено, що місцеперебуванням обвинуваченого ОСОБА_7 є російська федерація, враховуючи такі відомості:

-20 листопада 2014 року обвинувачений ОСОБА_7 вилетів з Міжнародного аеропорту «Бориспіль» до російської федерації рейсом №1819 сполученням «Київ-Москва» і на даний час останній до України не повертався;

-07 серпня 2015 року йому надано тимчасовий притулок на території рф (т.5 а/с. 154);

-30 листопада 2016 року ОСОБА_7 отримав паспорт громадянина рф серії НОМЕР_38 ;

-25 лютого 2017 року ОСОБА_7 у зв`язку із зміною особистих даних відділом (або відділенням) Управління Федеральної Міграційної Служби Росії по Красноярському краю видано новий паспорт громадянина рф НОМЕР_41 на ім`я ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.4, а/с 9-10);

-станом на 03 грудня 2020 року можливе місце фактичного проживання обвинуваченого знаходиться за адресою: АДРЕСА_16 (т. 4, а/с 16-17);

-05 грудня 2019 року згідно з даними Інтегрованого банку даних регіонального рівня на території рф зафіксовано вчинення обвинуваченим адміністративного правопорушення у сфері дорожнього руху (т. 4, а/с 26-27);

-11 грудня 2020 року на території рф обвинуваченому було вручено особисто повідомлення про нову підозру (т.4, а/с 38-48).

237. Більше того, колегія суддів відзначає, що обвинувачений виїхав на територію рф у період активного збройного конфлікту між Україною та російською федерацією, що ускладнювало використання органом досудового розслідування механізму міжнародного співробітництва у кримінальних провадженнях між вказаними державами, особливо щодо обвинуваченого, який на той час був військовослужбовцем.

238. Однак, незважаючи на наявність складнощів у реалізації міжнародно-правової допомоги між Україною та рф, стороною обвинувачення здійснювалися спроби належного повідомлення обвинуваченого про пред`явлене йому обвинувачення, виклик обвинуваченого.

239. Так, колегією суддів було встановлено, що обвинувачений був обізнаним про наявність кримінального провадження проти нього, враховуючи, серед іншого, той факт, що 11 грудня 2020 року особисто ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ) було вручено нове повідомлення про підозру компетентними органами РФ в порядку виконання ними запиту про міжнародну правову допомогу.

240. Про отримання ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ) вказаного повідомлення про підозру та роз`яснення процесуальних прав та обов`язків підозрюваного свідчить його особистий підпис на відповідних документах. (т.4, а/с 48).

241. У ході судового розгляду, стороною обвинувачення було використано всі надані законом можливості для дотримання прав обвинуваченого (зокрема, права на захист, на доступ до правосуддя).

242. Права та інтереси захищалися адвокатом ОСОБА_6, який діє на підставі доручення про надання безоплатної вторинної правової допомоги для здійснення захисту за призначенням від 04.03.2020 №026-0001689, та який брав участь на всіх стадіях судового розгляду (т.1, а/с. 114).

243. Стороні захисту було надано достатньо часу для належного забезпечення права на захист обвинуваченого, судовий розгляд відбувався тривалий час, протягом якого обвинувачений у встановленому порядку викликався до суду, а саме шляхом направлення повісток про час і місце судового розгляду за останнім відомим місцем його проживання, публікації оголошень про судовий виклик у газеті «Урядовий кур`єр», та на офіційному веб-сайті суду.

244. У зв`язку з вказаним, колегія суддів доходить висновку, що стороною обвинувачення було вчинено достатньо та максимально можливих заходів щодо дотримання прав обвинуваченого ОСОБА_7

X. Призначення покарання

245. Визнавши особу винною у вчиненні інкримінованого злочину, суду необхідно вирішити питання про те, яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він його відбувати.

246. Вирішуючи вказані питання, суд виходить із того, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.

247. При цьому, обираючи конкретний вид та міру покарання за злочин, у вчиненні якого його визнано винним, суд враховує загальні засади призначення покарання, а саме:

- межі, встановлені санкціями кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України;

- цілі, систему покарань (ст. ст. 50, 51 КК України), підстави, порядок, межі та особливості застосування окремих його видів (ст. ст. 53-64 КК України), а також керується нормами, які регулюють інші питання, що пов`язані з призначенням покарання та здатні вплинути на вибір судом певного його виду і міри (ст. ст. 52, 67-72 України);

- ступінь тяжкості вчиненого, особу винного та обставини, що пом`якшують та/або обтяжують покарання.

248. Суд поза розумним сумнівом дійшов висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України.

249. Вирішуючи, яке покарання слід призначити обвинуваченому за скоєні ним кримінальні правопорушення, колегія суддів враховує:

-вік обвинуваченого, який станом на день винесення вироку становить 42 роки (т. 5, а/с 95);

-відсутність обставин, які пом`якшують та/або обтяжують покарання обвинуваченому;

-відсутність судимості (т.3, а/с 170);

-на момент вчинення злочинів був військовослужбовцем (т. 1, а/с 98, т. 3, а/с 146-147);

-характеристику надану ТВО командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_46 від 20.11.2014, відповідно до якої ОСОБА_7 за час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 зарекомендував себе з позитивного боку. До виконання службових обов`язків відносився з відповідальністю. Постійно працював над підвищенням свого професійного рівня. За підсумками перевірки за 2013 та 2014 навчальний рік - оцінювався на оцінку «добре» (т. 3, а/с 149).

-відомості про накладення на ОСОБА_7 дисциплінарного стягнення - позбавлення військового звання (т.3, а/с 181-183);

-відомості про звільнення у запас за пунктом «є» (у зв`язку із позбавленням військового звання у дисциплінарному порядку) на підставі п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (т.5, а/с 96);

-відомості про стан здоров`я обвинуваченого, який на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебував (т.3, а/с 167, 169);

-відсутність відомостей, про наявність захворювань, які є несумісними із можливістю відбування покарання, зокрема, у виді позбавлення волі;

-згідно з наявних відомостей - не одружений (т.3 а/с 140, 160, т.4 а/с 10);

250. Окрім вказаних відомостей про особисте та професійне життя обвинуваченого, колегія суддів звертає увагу на характер, тяжкість та обставини вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

251. Так, колегія суддів бере до уваги, що зазначені кримінальні правопорушення вчинено у військовій сфері, військовослужбовцем, в період активної фази оборони територіальної цілісності та незалежності держави в умовах проведення Антитерористичної операції (фактично збройного конфлікту з країною-агресором російською федерацією та її прибічниками).

252. На переконання колегії суддів, суспільна небезпека вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень є надзвичайно значною, оскільки становить загрозу не лише розвитку держави, але і її існуванню, сприяє підриву демократичних інститутів і цінностей.

253. Більше того, колегія суддів приймає до уваги той факт, що вказані кримінальні правопорушення спричинили неотримання військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1, які були його колегами по службі та виконували завдання із оборони та захисту України на території Донецької області, заробітних плат за листопад 2014 року, що свідчить про особливу зухвалість вчиненого.

254. Кримінальні правопорушення, вчинені ОСОБА_7 як службовою особою військової частини, руйнують засади управління фінансово-економічним напрямком діяльності військових частин та послаблюють довіру громадян до органів державної влади, та зокрема до військових формувань, підривають обороноздатність держави.

255. Враховуючи викладене, та беручи до уваги суспільну небезпечність вчинених кримінальних правопорушень, а також особливу цінність та важливість суспільних відносин, які були поставлені обвинуваченим під загрозу та яким була завдана шкода внаслідок їх вчинення, з огляду на обставини перебування держави Україна в стані боротьби за захист власної територіальної цілісності та незалежності, враховуючи статус військовослужбовця обвинуваченого на час вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, колегія суддів вважає, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів можливе лише в умовах ізоляції від суспільства. При цьому, не погоджуючись із прокурором в частині строку основного покарання, яке вона просила призначити, з огляду на його невідповідність тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого, колегія суддів доходить висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 основного покарання за ч. 5 ст. 191 КК України у виді позбавлення волі на строк 11 років 6 місяців.

256. Крім того, враховуючи, що санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає конфіскацію майна як обов`язкове додаткове покарання, а також беручи до уваги вчинення обвинуваченим цього злочину з корисливих мотивів, колегія суддів вважає за необхідне призначити йому додаткове покарання у виді повної конфіскації всього належного йому на праві власності майна.

257. З урахуванням того, що злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України був вчинений обвинуваченим шляхом зловживання спеціальним статусом з огляду на його службове становище, колегія суддів доходить висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 додаткового обов`язкового покарання у виді позбавлення права обіймати посади у органах державної влади та місцевого самоврядування строком на 3 роки.

258. Також, колегія суддів дійшла висновку, що за ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_7 слід призначити покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади у органах державної влади та місцевого самоврядування строком 3 роки.

259. На переконання суду, призначене покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

260. До того ж відповідне покарання сприятиме становленню справедливості, рівності перед законом, забезпеченню добропорядності та відповідальності осіб, які обіймають посади на державних підприємствах, установах, організаціях в тому числі військових формувань.

261. Водночас, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

262. Відповідно до частини 2 вказаної статті перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.

263. Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2023 року (справа № 735/1121/20, провадження № 13-26кс22), у разі ухилення від досудового розслідування або суду особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності або покарання за давністю після спливу диференційованого строку, передбаченого частиною першою статті 49 КК України, подовженого на період ухилення. Закінчення загальних строків, установлених частиною другою цієї статті (п`ятнадцять років з моменту вчинення злочину і п`ять років - проступку), є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, коли цей строк спливає раніше за диференційований, подовжений на час ухилення [7].

264. Під ухиленням від слідства або суду з огляду на положення ч. 2 ст. 49 КК України слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, імітація своєї смерті тощо).

265. Для застосування положень ч. 2 ст. 49 КК України у такому випадку обов`язково має бути підтверджено факт умисного ухилення підозрюваного від слідства.

266. Досліджуючи обставини викладені в розділі ІХ цього вироку колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_7, будучи належним чином повідомленим про підозру у цьому кримінальному провадженні та про обов`язок з`являтися до слідчого, ухилявся від органів досудового розслідування. Не з`явився обвинувачений ОСОБА_7 і на виклики суду під час судового розгляду.

267. Враховуючи, що інкриміноване обвинуваченому діяння, кваліфіковане за ч. 1 ст. 366 КК України, було вчинене у листопаді 2014 року та відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, загальний строк давності притягнення його до відповідальності за вчинення вказаного кримінального правопорушення, з урахуванням положень ч. 2 ст. 49 КК України, сплинув у листопаді 2019 року.

268. Отже, колегією суддів встановлено, що на час розгляду судом цієї справи закінчився строк давності притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366 КК України.

269. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України та за наявності згоди обвинуваченого на звільнення з підстав спливу строків давності (постанови ККС ВС від 10.06.2021 у справі № 640/11750/17, від 25.02.2021 у справі № 192/3301/16-к) [8].

270. За змістом п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, частин 1, 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України суд має обов`язок роз`яснити особі, яка притягується до кримінальної відповідальності, те, що на момент судового розгляду закінчилися строки давності притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою ст. 49 КК України, для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК України, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави та наслідки такого заперечення.

271. Проте, оскільки судовий розгляд цього кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого (in absentia), суд не мав можливості роз`яснити обвинуваченому зазначені обставини.

272. Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України, особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст. 49 цього Кодексу.

273. Отже, оскільки обвинувачений не скористався своїм правом на участь у судовому провадженні та не висловив свою думку щодо закриття справи через закінчення строків давності, суд має звільнити його від покарання на підставі ч. 5 ст. 74 КК України, яка є спеціальною нормою та застосовується саме у випадках, коли суд не може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

274. З`ясувавши, що на момент судового розгляду минув строк, передбачений ч. 2 ст. 49 КК України, а обвинувачений не висловив свою згоду на звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, суд доходить висновку про необхідність звільнення ОСОБА_7 від призначеного покарання за цей кримінальний проступок на підставі ч. 5 ст. 74 КК України, ч. 2 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення останнього до кримінальної відповідальності.

XI. Вирішення інших питань

1. Щодо застосування спеціальної конфіскації

275. Під час виступу в судових дебатах прокурор просила застосувати до коштів, які знаходяться на картковому рахунку ОСОБА_17 АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_6 спеціальну конфіскацію, оскільки, на її переконання, вони є доходом від предмета злочинного посягання.

276. Вирішуючи питання про наявність підстав для застосування спеціальної конфіскації до зазначених коштів, суд виходить з такого.

277. У ході дослідження носія інформації на якому містять відомості щодо руху коштів по рахункам ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_5 колегія суддів встановила, що в результаті вчинених ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, 11.11.2014 відбулось безпідставне зарахування на картковий рахунок НОМЕР_22 ПАТ КБ «ПриватБанк», який належить ОСОБА_17, грошових коштів у сумі 347 045 грн. (т. 5, а/с 58).

278. У цей же день грошові кошти у сумі 343 574,55 грн. були перераховані з карткового рахунку НОМЕР_22 ПАТ КБ «ПриватБанк» на рахунок НОМЕР_39 ПАТ КБ «ПриватБанк», який також належить ОСОБА_17 .

279. 12 листопада 2014 року грошові кошти у сумі 43 579,88 грн. перераховані НОМЕР_39 ПАТ КБ «ПриватБанк» на картковий рахунок № НОМЕР_6 ПАТ КБ «ПриватБанк», який також належить ОСОБА_17 .

280. 21 грудня 2014 року грошові кошти у сумі 295 541,27 грн. перераховані з рахунку НОМЕР_39 ПАТ КБ «ПриватБанк» на картковий рахунок № НОМЕР_40 ПАТ КБ «ПриватБанк», який також належить ОСОБА_17 .

281. Відповідно до виписки з карткового рахунку ОСОБА_17 № НОМЕР_40 з депозитного рахунку № НОМЕР_39 22.12.2014 відбулось зарахування тіла вкладу, а саме 295 541,27 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_40 .

282. Відповідно до виписки з карткового рахунку ОСОБА_17 № НОМЕР_6 у період з грудня 2014 року по липень 2019 року за бонусним рахунком щомісяця відбувалось нарахування відсотків на загальну суму 123 024,00 грн. Отже, встановлений (шляхом підрахунку на підставі наявних даних) залишок коштів за трьома картковими рахунками ОСОБА_17 становить 467 144, 27 грн. (т. 5, а/с 72).

283. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.10.2019 по справі № 991/709/19 (провадження № 1-кс/991/1067/19) на карткові рахунки ОСОБА_17 НОМЕР_6 та НОМЕР_40, відкриті у АТ КБ « ПриватБанк», накладено арешт (т. 5 а/с 93-94).

284. Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що кошти, які знаходяться на картковому рахунку ОСОБА_17 АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_6 отримані в результаті використання одержаних внаслідок вчинення кримінального правопорушення коштів, тобто фактично є доходом від такого майна.

285. Відповідно до положень ч. 4 ст. 96-2 КК України гроші, цінності, в тому числі кошти, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, інше майно, зазначені в цій статті, підлягають спеціальній конфіскації у третьої особи, якщо вона набула таке майно від підозрюваного, обвинуваченого, особи, яка переслідується за вчинення суспільно небезпечного діяння у віці, з якого не настає кримінальна відповідальність, або в стані неосудності, чи іншої особи безоплатно, за ринкову ціну або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості, і знала або повинна була і могла знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої цієї статті.

286. Враховуючи встановлені в результаті судового розгляду та викладені в цьому вироці обставини безпідставного зарахування 11.11.2014 на рахунок ОСОБА_17 грошових коштів в сумі 347 045 грн., колегія суддів доходить висновку, що останній усвідомлював, що він не має жодного дійсного права на отримання цих коштів, оскільки не є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1, та, як наслідок, на їх використання шляхом розміщення на депозитному рахунку, а тому повинен був і міг знати, що кошти, які знаходяться на його картковому рахунку № НОМЕР_6 є доходом від коштів одержаних внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

287. У зв`язку з викладеним та у відповідності до положень п. 1 ч. 2 ст. 96-2 КК України, суд вирішує застосувати до коштів, які знаходяться на картковому рахунку ОСОБА_17 № НОМЕР_6, відкритий у АТ КБ «ПриватБанк», спеціальну конфіскацію, оскільки вони є доходом від коштів одержаних внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

2. Рішення щодо арештованого майна

288. Відповідно до ч. 3 ст. 174 КПК України, одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, суд вирішує питання щодо арештованого майна.

289. У межах вказаного кримінального провадження накладено арешт на грошові кошти, які залишилися на банківських рахунках, а саме:

-ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 20.11.2014 (справа № 591/8653/14-к, провадження 1-кс/591/1367/14) про накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках у ПАТ КБ «Приватбанк» фізичних осіб з такими ідентифікаційними номерами: ОСОБА_7 - НОМЕР_14, ОСОБА_14 - НОМЕР_16, ОСОБА_15 - НОМЕР_18, ОСОБА_16, ОСОБА_17 - НОМЕР_21, ОСОБА_18 - НОМЕР_23, ОСОБА_19 - НОМЕР_16, ОСОБА_20 - НОМЕР_26, ОСОБА_21 - НОМЕР_28, ОСОБА_22 - НОМЕР_30, ОСОБА_23 - НОМЕР_32, ОСОБА_24 - НОМЕР_34 (т.4, а/с 98);

-ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.10.2019 (справа №991/709/19, провадження 1-кс/991/1067/19) накладено арешт на карткові рахунки, відкриті у АТ КБ «Приват банк», що належать ОСОБА_17 (т. 5, а. 93-94).

290.Колегія суддів вважає за необхідне скасувати вказані арешти та у відповідності до п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України повернути грошові кошти, розміщені на них їх власнику (законному володільцю) - військовій частині НОМЕР_1 .

291. Також у межах цього кримінального провадження ухвалою слідчого судді слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.10.2019 (справа №991/709/19, провадження 1-кс/991/1067/19) накладено арешт на грошові кошти, частина з яких перебуває на депозитному рахунку, та до них застосовано спеціальну конфіскацію цим вироком, а тому накладений на них арешт підлягає скасуванню.

3. Рішення щодо долі документів та речових доказів

292. При ухваленні вироку, керуючись положеннями ч. 9 ст. 100 КПК України, суд має вирішити питання про долю документів та речових доказів, які були надані сторонами і долучені до матеріалів судової справи.

293. Документи, передані суду сторонами кримінального провадження, колегія суддів вирішує залишити в матеріалах кримінального провадження.

294. Після набрання вироком законної сили речові докази у кримінальному провадженні, а саме:

-клаптик паперу біло-жовтого кольору розміром 9х9 см., в якому міститься запис, виконаний від руки ручкою синього кольору « ОСОБА_45 НОМЕР_37 », далі - «не тот пин-код» та аркуш білого (кольору) паперу формату А4, на якому містяться написи, виконані від руки простим олівцем, - залишити при матеріалах кримінального провадження;

-записний блокнот зі шкіряною обкладинкою чорного кольору розміром 7х10 на 78 арк., на першій сторінці з літерами «АБ» якого від руки кульковою ручкою синього кольору міститься запис: « ІНФОРМАЦІЯ_18 », далі «ІНФОРМАЦІЯ_19 - пароль», далі «ІНФОРМАЦІЯ_19 -ответ на вопрос» - залишити при матеріалах кримінального провадження.

4. Щодо процесуальних витрат

295. Відповідно до положень ст. 124 та ст. 368 КПК України, при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження суд повинен вирішити, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі. Враховуючи ухвалення обвинувального вироку, у відповідності до положень ч. 2 ст. 124 КПК України, суд вирішує стягнути з обвинуваченого витрати на залучення експертів, а саме:

-1920, 00 грн (одна тисяча двадцять) гривень за витрати на проведення експертизи, за результатами якої складено висновок експерта від 27.02.2015 №9 (т. 4, а/с 140);

-12 196, 80 грн (дванадцять тисяч сто дев`яносто шість гривень, вісімдесят копійок) за витрати на проведення експертизи, за результатами якої складено висновок судової економічної експертизи від № 638 від 20.07.2015 (т. 4, а/с 250).

5. Рішення щодо запобіжного заходу

296. За змістом статей 369, 374 КПК України у разі визнання особи винуватою, у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення, в т.ч. запобіжних заходів до набрання вироком законної сили, та мотиви його ухвалення.

297. Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, до яких КПК відносить також запобіжні заходи.

298. Під час судових дебатів прокурор просила суд залишити без змін обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

299. Водночас, у матеріалах кримінального провадження відсутні відомості про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 .

300. Лише під час судових дебатів прокурор просила долучити відповідну ухвалу про обрання запобіжного заходу, повідомивши реквізити судового рішення.

301. Однак, захисник обвинуваченого заперечував щодо долучення ухвали на вказаній стадії, посилаючись на те, що цей процесуальний документ не є доказом у кримінальному провадженні, при цьому визнав наявність відповідного судового рішення та факт обраного запобіжного заходу.

302. Так, колегія суддів бере до уваги, що у відкритому доступі загальнодоступного ресурсу Єдиного державного реєстру судових рішень міститься відповідна ухвала слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 16.02.2015 (справа № 591/8643/14-к, провадження №1-кс/591/11/15), якою у кримінальному провадженні № 42014200350000045 від 18 листопада 2014 стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою https://reyestr.court.gov.ua/Review/49327975.

303.При вирішенні питання щодо доцільності залишення без змін раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує:

-зміну персональних даних обвинуваченого на ОСОБА_8 (25 листопада 2017 року ОСОБА_7 у зв`язку із зміною особистих даних відділом (або відділенням) Управління Федеральної Міграційної Служби Росії по Красноярському краю видано новий паспорт громадянина РФ НОМЕР_41 на ім`я ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 );

-ухилення обвинуваченого від явки на стадії досудового розслідування, у зв`язку з чим він був оголошений у міжнародний розшук (т. 5, а/с 148);

-тривале перебування та проживання на території держави-агресора - російської федерації;

-ухилення обвинуваченого ОСОБА_7 на стадії судового розгляду від суду.

304. Враховуючи вказані обставини, суд вважає за необхідне залишити без змін стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

6. Підстави для задоволення цивільного позову

305. Від військової частини НОМЕР_1 за підписом командира ОСОБА_47 було заявлено цивільний позов до ОСОБА_7 про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а саме грошових коштів у сумі 4 267 495, 39 грн.

306. В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_9 у період з 11 по 18 листопада 2014 року з рахунку військової частини НОМЕР_1 безпідставно перерахував, зняв та обернув на власну користь та інших осіб грошові кошти, що призвело до збитків державі в особі військової частини НОМЕР_1 у сумі 4267 495,39 грн.

307. Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.

308. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства (ч. 4 ст. 128 КПК України).

309. Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

310. Отже, вирішуючи цивільний позов суду слід перевірити, чи пред`явлено позов до початку судового розгляду, чи відповідає форма та зміст позовної заяви вимогам, встановленим законом, та чи доведено підстави та розмір позову.

311. Так, колегія суду вказує, що позовна заява надійшла до Вищого антикорупційного суду 17 вересня 2021 року. (т. 1, а/с 1, 23-28).

312. Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 16.02.2021 судовий розгляд вказаного кримінального провадження було призначено на 28 лютого 2021 року.

313. Таким чином, суд встановив, що цивільний позов заявлено до початку судового розгляду.

314. При цьому, колегією суддів встановлено, що форма та зміст позовної заяви відповідає вимогам, встановленим в ст. 175 ЦПК України.

315. У ході судового розгляду представник військової частини НОМЕР_1 підтримав цивільний позов та просив його задовольнити. У судових дебатах прокурор також висловилися щодо заявленого позову та підтримала його.

316. Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 зазначив, що вказаний позов може бути задоволений лише у випадку визнання обвинуваченого ОСОБА_7 винуватим.

317. Вирішуючи питання про підстави та обсяг задоволення заявленого цивільного позову, колегія суддів виходить з таких міркувань.

318. Так, на переконання суду, доведеним є причинний зв`язок між протиправною поведінкою ОСОБА_7, яка виразилася у складанні та виданні завідомо неправдивих платіжного доручення №41 та заявки №29 від 10.11.2014 у сумі 4 267 495,39 грн, на підставі яких відбулося перерахування коштів, призначених для виплат заробітних плат для військовослужбовців військової частини НОМЕР_1, на рахунок ПАТ КБ «ПриватБанк», відкритого військовою частиною НОМЕР_1, що створило можливості для заволодіння такими коштами, шляхом перерахування на особисті рахунки ОСОБА_7 та осіб, які не були військовослужбовцями, що призвело до шкоди у виді безпідставного вибуття із фонду військової частини грошових коштів у сумі 4 267 495, 39 грн. на користь обвинуваченого та третіх осіб.

319. Такий висновок зроблений на підставі досліджених доказів та наведений у абз. 225-229 цього вироку, що вказує на заволодіння ОСОБА_7 грошовими коштами військової частини НОМЕР_1 у сумі 4 267 495, 39 грн. та спричинення військовій частині НОМЕР_1 шкоди.

320. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну юридичної особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

321. Підставами для відшкодування шкоди є: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, що завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.

322. З огляду на зазначене, суд доходить висновку про встановлення всіх зазначених елементів, які становлять підстави для відшкодування шкоди, і доведеність, що саме діями ОСОБА_7 було завдано матеріальну шкоду військовій частині НОМЕР_1 і він має її відшкодувати.

323. При цьому, судом встановлено, що з моменту перерахування коштів вживалися дії щодо обготівкування незаконно отриманих коштів, шляхом зняття їх у період з 11 по 18 листопада 2014 року з банкоматів (АТМ) ПАТ КБ «Приватбанк». Загальна сума знятих коштів становить 3 448 876, 87 грн.

324. У той же час, органом досудового розслідування було прийняті заходи щодо арешту коштів, які не були зняті обвинуваченим з карткових рахунків осіб, які не будучи військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1, безпідставно отримали кошти від останньої. Сума коштів, які залишилися на карткових рахунках становить 818 618,52 грн.

325. Зокрема, ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 20.11.2014 (справа № 591/8653/14-к, провадження 1-кс/591/1367/14) про накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках у ПАТ КБ «Приватбанк» фізичних осіб з такими ідентифікаційними номерами: ОСОБА_7 - НОМЕР_14, ОСОБА_14 - НОМЕР_16, ОСОБА_15 - НОМЕР_18, ОСОБА_16, ОСОБА_17 - НОМЕР_21, ОСОБА_18 - НОМЕР_23, ОСОБА_19 - НОМЕР_16, ОСОБА_20 - НОМЕР_26, ОСОБА_21 - НОМЕР_28, ОСОБА_22 - НОМЕР_30, ОСОБА_23 - НОМЕР_32, ОСОБА_24 - НОМЕР_34 (т.4, а/с 98).

326. Також ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.10.2019 (справа №991/709/19, провадження 1-кс/991/1067/19) накладено арешт на карткові рахунки, відкриті у АТ КБ «ПриватБанк», що належать ОСОБА_17 (т. 5, а/с 93-94).

327. При винесенні вироку, колегія суддів вирішила скасувати зазначені арешти, а грошові кошти, розміщені на вказаних рахунках повернути потерпілому - військовій частині НОМЕР_1 .

328. Беручи до уваги рішення про скасування арештів та повернення військовій частині залишку коштів, які не були зняті з карткових рахунків обвинуваченого та інших осіб, колегія суддів доходить висновку про необхідність часткового задоволення цивільного позову військової частини НОМЕР_1 у сумі коштів, якими фактично розпорядився обвинувачений, а саме у сумі - 3 448 876, 87 грн.

7. Підстави для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру відсутні;

8. Підстави для виплати винагороди викривачу відсутні.

Керуючись вищенаведеним та на підставі статей 100, 124, 170-174, 368, 373-376 КПК України суд,

УХВАЛИВ:

1. ОСОБА_7 (за новим прізвищем - ОСОБА_8 ) визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України та призначити йому покарання:

-за ч. 5 ст. 191 КК України у виді позбавлення волі строком на 11 (одинадцять) років 6 (шість) місяців з позбавленням права обіймати посади у органах державної влади та місцевого самоврядування строком на 3 (три) роки та з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна;

-за ч. 1 ст. 366 КК України у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки з позбавленням права обіймати посади у органах державної влади та місцевого самоврядування строком 3 (три) роки.

2.Відповідно до положень ч. 2 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_9 від призначеного за ч. 1 ст. 366 КК України покарання у зв`язку із закінченням строків давності притягнення останнього до кримінальної відповідальності.

3.Строк відбування покарання у виді 11 (одинадцять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі обчислювати з моменту фактичного затримання ОСОБА_9 після набрання вироком законної сили.

4.Строк додаткового покарання у виді позбавлення ОСОБА_9 права обіймати посади у органах державної влади та місцевого самоврядування обчислювати з моменту відбуття основного покарання у виді позбавлення волі.

5.Залишити без змін стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 16 лютого 2015 року (справа №591/8643/14-к, провадження №1-кс/591/11/15).

6.Стягнути з ОСОБА_9 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів, а саме:

-1920, 00 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять) гривень за витрати на проведення експертизи, за результатами якої складено висновок експерта від 27.02.2015 №9;

-12 196, 80 грн (дванадцять тисяч сто дев`яносто шість гривень вісімдесят копійок) за витрати на проведення експертизи, за результатами якої складено висновок судової економічної експертизи від № 638 від 20.07.2015.

7.Цивільний позов Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України - задовольнити частково.

8.Стягнути із ОСОБА_9 на користь Військової частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код НОМЕР_42 ) - 3 448 876, 87 (три мільйони чотириста сорок вісім тисяч вісімсот сімдесят шість гривень вісімдесят сім копійок) в якості відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину.

9.Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 20.11.2014 (справа № 591/8653/14-к, провадження 1-кс/591/1367/14) на грошові кошти на банківських рахунках у ПАТ КБ «Приватбанк» фізичних осіб - скасувати та повернути кошти Військовій частині НОМЕР_1 .

10.Арешт на карткові рахунки, відкриті у АТ КБ «Приватбанк», що належать ОСОБА_17 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.10.2019 (справа №991/709/19, провадження 1-кс/991/1067/19), - скасувати та розміщені кошти на картковому рахунку НОМЕР_40 - повернути Військовій частині НОМЕР_1 .

11.Кошти, які знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_6, відкритому у АТ КБ «Приватбанк», стягнути у порядку спеціальної конфіскації.

12.Документи, передані суду сторонами кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження.

13.Речові докази у кримінальному провадженні, а саме:

-клаптик паперу біло-жовтого кольору розміром 9х9 см., в якому міститься запис, виконаний від руки ручкою синього кольору « ОСОБА_45 НОМЕР_37 », далі - «не тот пин-код» та аркуш білого (кольору) паперу формату А4, на якому містяться написи, виконані від руки простим олівцем, - залишити при матеріалах кримінального провадження;

-записний блокнот зі шкіряною обкладинкою чорного кольору розміром 7х10 на 78 арк., на першій сторінці з літерами «АБ» якого від руки кульковою ручкою синього кольору міститься запис: « ІНФОРМАЦІЯ_18 », далі «ІНФОРМАЦІЯ_19 - пароль», далі «ІНФОРМАЦІЯ_19 -ответ на вопрос» - залишити при матеріалах кримінального провадження.

14.Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору.

15.Копію вироку після його проголошення надіслати/вручити захиснику. Інформацію про вирок опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті Вищого антикорупційного суду.

16.Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

17.Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

18.Роз`яснити учасникам судового провадження, що вони мають право отримати в суді копію вироку, ознайомитись із журналом судового засідання та подати до нього письмові зауваження.

19.Роз`яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування.

Головуючий: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3

1.Постанова ККС ВС від 15 квітня 2021 року у справі № 751/2824/20 (провадження № 51-5910км20) - http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/96377379 та Постанова ККС ВС від 23 лютого 2021 року у справі № 742/642/18 (провадження № 51-5459км19) -https://reyestr.court.gov.ua/Review/95278123;

2.Постанова ППВСУ 06.11.2009 №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» - https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09#Text

3.Постанова судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 14 листопада 2013, справа № 5-30кс13 - https://reyestr.court.gov.ua/Review/35794481

4.Постанова ККС ВС від 30 вересня 2020 у справі № 517/639/17 (провадження № 51-2342 км 20) - https://reyestr.court.gov.ua/Review/92021190 та Постанова ККС від 6 жовтня 2020 року у справі № 761/480/19 ( провадження № 51 - 836 км 20) - https://reyestr.court.gov.ua/Review/92173613 ;

5.Постанова ККС ВС від 20 жовтня 2022 року у справі у справі № 565/1354/19 (провадження № 51-443км20) - https://reyestr.court.gov.ua/Review/106988921 ;

6.Рішення ЄСПЛ - «DA LUZ DOMINGUES FERREIRA v. BELGIUM» 24 May 2007 - https://hudoc.echr.coe.int/ukr?i=001-80609, «POITRIMOL v. FRANCE» 23 November 1993 - https://hudoc.echr.coe.int/ukr?i=001-57858, «KROMBACH v. FRANCE» 13 February 2001, - https://hudoc.echr.coe.int/ukr?i=001-59211 «COLOZZA v. ITALY» 12 February 1985 - https://hudoc.echr.coe.int/ukr?i=001-57462, «F.C.B. v. ITALY» 28 August 1991 - https://hudoc.echr.coe.int/ukr?i=001-57679,

7.Постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2023 року у справі № 735/1121/20 (провадження № 13-26кс22) - https://reyestr.court.gov.ua/Review/108960086

8.Постанова ККС ВС від 10.06.2021 у справі № 640/11750/17 (провадження № 51-6089 км 20) - https://reyestr.court.gov.ua/Review/97700834 ; Постанова ККС ВС від 25.02.2021 у справі № 192/3301/16-к (провадження № 51-3094 км 20) - https://reyestr.court.gov.ua/Review/95242104