Документ № 117155288

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 991/11071/23

провадження №51-909 ск24

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши касаційну скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5

на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 9 лютого

2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 грудня 2023 року надано дозвіл на проведення обшуку в домоволодінні за адресою:

АДРЕСА_1, що перебуває у користуванні ОСОБА_5 .

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 9 лютого

2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_4 на вказану ухвалу слідчого судді.

У касаційній скарзі адвокат просить скасувати ухвалу апеляційного суду

і призначити новий розгляд у цьому суді.

Колегія суддів (далі - Суд), вивчивши доводи касаційної скарги та долучену до неї копію судового рішення, дійшла висновку про таке.

Відповідно до п. 8 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та

у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження. У зв`язку з цим КПК визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку (Постанова Верховного Суду

від 04 квітня 2019 року у справі №494/6/18).

У постановах від 17 жовтня 2018 року (справа № 646/5552/17) і від 28 лютого

2019 року (справа № 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).

Згідно з ч. 3 ст. 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, викладено в частинах 1 та 2 ст. 309 КПК. Це ухвали, які стосуються обмеження свободи та особистої недоторканності, застосування застави, арешту майна, тимчасового доступу до деяких речей

і документів, відсторонення від посади, а також ухвали про відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування, закриття кримінального провадження на підставі ч. 9 ст. 284 цього Кодексу, про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження або на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п. 9-1 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній. І цей перелік розширеному тлумаченню не підлягає.

Скарги на інші ухвали слідчого судді, відповідно до положень ч. 3 ст. 309 КПК, апеляційному оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Встановлення законодавцем такого обмеження права на апеляційне оскарження

рішень слідчих суддів має на меті забезпечення належного здійснення правосуддя через розумне регулювання кількості справ, що надходять до судів апеляційної інстанції, та створення умов для ефективного використання обмежених ресурсів судової влади.

Як убачається з долучених до касаційної скарги копій судових рішень,

адвокат ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді, якою задоволено клопотання прокурора про надання дозволу на проведення обшуку, тобто на судове рішення слідчого судді, апеляційне оскарження якого не передбачено ст. 309 КПК.

Тому суддя апеляційного суду, встановивши, що апеляційну скаргу було подано на судове рішення, яке відповідно до вимог КПК не підлягає апеляційному оскарженню, згідно з положеннями ч. 4 ст. 399цього Кодексу правомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_4 .

З урахуванням наведеного Суд дійшов висновку, що ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження постановлена відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

За таких обставин, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд діяв у відповідності з вимогами кримінального процесуального закону, а тому Суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та вважає, що на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428, ст. 441 КПК, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою

адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 9 лютого 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження через відсутність підстав для її задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3