- Головуючий суддя (ВАКС): Федоров О.В.
Справа № 991/1173/24
Провадження 1-кс/991/1185/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
22 лютого 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2,
детектива ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019110350000029 від 13.02.2019,
ВСТАНОВИВ:
13.02.2024 вказане клопотання надійшло до Вищого антикорупційного суду і на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду було передано на розгляд слідчого судді ОСОБА_1 .
1.Зміст поданого клопотання
У поданому клопотанні прокурор просить накласти арешт на майно ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
В обґрунтування клопотання зазначено, що у провадженні детективів Національного бюро перебуває кримінальне провадження № 42019110350000029 від 13.02.2019 за фактами заволодіння земельними ділянками ДП «Дослідне господарство «Дмитрівка» НААН України, що перебували у користуванні на підставі державного акту на право постійного користування землею серії КВ № 0002 від 13.12.1995 на території м. Фастів Київської області, земельними ділянками ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця», що перебували у користуванні на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №003658 від 11.11.2002 в адміністративних межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради Київської області та перебували у користуванні на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №003662 від 15.11.2002 в адміністративних межах Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Київської області, легалізації майна, одержаного злочинним шляхом, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.
За твердженням прокурора, до вчинення вказаних злочинів причетні службові особи Головного управління Держгеокадастру у Київській області ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, а також ОСОБА_5, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які під керівництвом ОСОБА_14, шляхом використання механізму безоплатної приватизації земельних ділянок у порядку статтей 116, 118, 121 Земельного кодексу України наперед визначеними та підконтрольними особами та встановлення контролю над цими земельними ділянками на підставі раніше оформлених довіреностей з можливістю вчинення дій з розпорядження земельними ділянками отриманими під час безоплатної приватизації, заволоділи земельними ділянками державної власності площею 284,34 га, що перебували у землекористуванні ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця» на території Софіївсько-Борщагівської та Петропавлівсько-Борщагівської сільських рад Київської області та які перебували у землекористуванні ДП «ДГ «Дмитрівка» на території м. Фастів Київської області, площею 919, 34 га, вартістю 1 123 331 337 гривень та 714 769 489,25 гривень відповідно.
09.02.2024 ОСОБА_5 у цьому кримінальному провадженні повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.
В ході досудового розслідування, встановлено, що ОСОБА_5 на праві власності належить ряд об`єктів нерухомого майна: квартиру площею 41,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, квартиру площею 41,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2, земельні ділянки на території Київської області з кадастровими номерами: 3222786801:01:005:0089 площею 0.01 га, 3221087000:04:002:0978 площею 0.1 га, 3221087000:04:002:0977 площею 0.1 га, 3221087000:04:002:0992 площею 0.1 га, 3221087000:04:002:1003 площею 0.1 га, 3221885200:20:279:6002 площею 0.1187 га, 3220455500:04:007:0334 площею 0.12 га, 3222457401:02:002:5101 площею 0.1049 га, 3221884000:33:022:6006 площею 0.2184 га, 3221884000:33:020:6006 площею 0.4601 га, 3221884000:33:020:6005 площею 0.1997 га.
За дружиною ОСОБА_5 - ОСОБА_6 зареєстроване право власності на нерухоме майно, а саме: гараж (літера А) площею 71 кв. м. за адресою: АДРЕСА_3, квартира площею 44.1 кв. м. за адресою: АДРЕСА_4, домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3, земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222786801:01:005:0080 площею 0.01 га, 3221087000:04:002:0945 площею 0.1 га, 3223388200:02:041:0027 площею 0.0875 га, 3221888800:38:111:6017 га, 3222786801:01:005:0065 площею 0.0301 га.
Посилаючись на положення ст. 60 СК України, прокурор стверджує, що зазначене майно належить подружжю Швидких на праві спільної сумісної власності, оскільки набуте за час шлюбу.
Також під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6, у період з 16 по 20.08.2023, тобто безпосередньо після затримання та повідомлення про підозру організатору вищеописаних злочинів ОСОБА_14, подарували своєму сину ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, ряд земельних ділянок, які належали ОСОБА_5 на праві власності з кадастровими номерами: 3222480601:01:027:0006, 3220881300:04:001:4900, 3220881300:04:001:4824, 3220881300:04:001:4823, 3220881300:04:001:4819, 3220881300:04:001:4723, 3222786800:02:005:0014, 3220881300:04:001:4556, 3210900000:04:001:3115, 3210900000:04:001:3114, 3221888300:21:150:6028, 3222786800:02:005:0013, 3222755100:08:007:0004, 3222786800:02:005:0018, а також автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG, 2021 р.в., VIN: НОМЕР_1, автомобіль BMW IX1 XDRIVE 30, 2023 р.в., VIN: НОМЕР_2, мотоцикл BMW R 1250GS ADVENTURE, 2022 р.в., VIN: НОМЕР_3 .
На переконання прокурора, встановлені обставини свідчать, що відчуження вказаного майна на користь ОСОБА_7 було вчинене з метою недопущення накладення на нього арешту у кримінальному провадженні та виконання покарання в частині конфіскації майна.
Прокурор, посилаючись на п. 3-4 ч. 2 ст. 170 КПК України, зазначає, що арешт майна допускається з метою забезпечення: конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Як підставу для накладення арешту прокурор вказує, що у випадку засудження ОСОБА_5 та визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, йому може бути призначено покарання у виді конфіскації майна, оскільки санкція цієї статті передбачає обов`язкове призначення такого додаткового покарання.
Також підставою арешту зазначеного майна є наявність ризику того, що таке майно може бути відчужене чи передане на користь третіх осіб з метою його приховування.
Метою арешту вказаного майна є забезпечення конфіскації як виду покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України та відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З огляду на вищевказане прокурор просить накласти арешт на вищевказане майно, що належить на праві спільної сумісної власності підозрюваному ОСОБА_5 та його дружині ОСОБА_6, а також на рухоме та нерухоме майно, яке у період з 16 по 20.08.2023 було відчужене подружжям на користь сина ОСОБА_7 .
2.Позиція сторін у судовому засіданні
У судовому засіданні детектив підтримав вимоги клопотання та просив його задовольнити, додатково обґрунтувавши необхідність накладення арешту на майно з вказаних у клопотанні підстав та долучивши додаткові матеріали на підтвердження своїх доводів.
На підставі положень ч. 2 ст. 172 КПК України, слідчий суддя прийняв рішення здійснювати розгляд поданого клопотання без виклику підозрюваного ОСОБА_5, інших власників майна та їх представників, оскільки це може призвести до вчинення дій, пов`язаних із відчуженням вказаного майна, що унеможливить забезпечення виконання рішення суду про арешт майна з метою забезпечення подальшої ймовірної конфіскації майна як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
3.Мотиви та оцінка слідчого судді
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Загальні вимоги щодо порядку застосування будь-яких заходів забезпечення визначені статтями 131 та 132 КПК України.
Стаття 170 КПК України встановлює, що арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, може бути об`єктом конфіскації майна як виду покарання, а також за рахунок нього може бути забезпечене відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
Відповідно до 5 ст. 170 КПК України у випадку накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна, арешт накладається на майно підозрюваного за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна. У випадку накладення арешту з метою відшкодування шкоди, відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.
Водночас, відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України. До таких ризиків відноситься можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
Також положеннями ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна.
До того ж, за змістом ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб.
Отже, з аналізу зазначених норм КПК України, при вирішення питання про арешт майна, слідчий суддя має встановити:
1) чи набула особа статусу підозрюваного;
2) чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення підозрюваним та чи достатні підстави вважати, що суд може призначити йому покарання у виді конфіскації майна;
3) чи відноситься майно, щодо якого вирішується питання про його арешт до виду майна, на яке можна накладати арешт та чи перебуває воно у власності осіб, щодо майна яких дозволено накладення арешту з відповідною метою;
4) чи можливо накласти арешт на вказане майно з метою забезпечення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;
5) чи можливо за допомогою арешту досягнути завдань, для виконання яких прокурор звертається із відповідним клопотанням;
6) чи будуть розумними та співрозмірними із завданнями цього кримінального провадження наслідки арешту майна для осіб, чиї права обмежуються внаслідок його застосування.
З урахуванням вказаного, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення детектива, слідчий суддя, встановлюючи наявність зазначених вище обставин, приходить до таких висновків.
3.1.Щодо набуття статусу підозрюваного, наявності обґрунтованої підозри та достатніх підстав вважати, що особі може бути призначено покарання у виді конфіскації майна
Арешт майна з метою забезпечення можливої конфіскації на стадії досудового розслідування може бути застосований лише до підозрюваного.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру.
Як встановлено слідчим суддею, 09.02.2024 письмове повідомлення про підозру було вручено особисто ОСОБА_5, про що в матеріалах, долучених до клопотання, міститься письмова розписка останнього про її отримання.
Отже, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України, ОСОБА_5 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.
Як вказувалось вище, підставою застосування арешту майна з метою забезпечення можливої конфіскації та забезпечення відшкодування завданої шкоди є, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
Кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», у зв`язку з чим, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.
Так, з вказаної практики вбачається, що існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які змогли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як і ті, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна ґрунтуватись на об`єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів.
Таким чином, слідчому судді необхідно з`ясувати, чи є підстави обґрунтовано вважати, що ОСОБА_5 міг вчинити саме інкриміновані йому злочини. При цьому, остаточна оцінка та кваліфікація конкретних діянь здійснюється судом під час розгляду справи по суті.
Як вбачається з клопотання та доданих до нього матеріалів, в межах цього кримінального провадження ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.
Зі змісту клопотання та доданих до нього матеріалів, встановлено, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснюється за фактами протиправного відчуження земель сільськогосподарського призначення, які перебували у постійному користуванні ДП «ДГ «Дмитрівка» та ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця». Зокрема, за версією слідства, механізм розслідуваних злочинів полягав у тому, що службові особи Головного управління Держгеокадастру у Київській області протиправно віднесли земельні ділянки, які перебували у користуванні ДП «ДГ «Дмитрівка» до земель запасу, що уможливило передачу вказаних земельних ділянок у приватну власність фізичних осіб та подальше їх відчуження через посередників на користь ПСП «Агрофірма «Світанок». Водночас, за даними слідства, вказані фізичні особи, за якими було первісно зареєстровано право власності на такі земельні ділянки, не вживали будь-яких дій, направлених на підготовку документів з оформлення права власності на відповідні земельні ділянки та на оформлення довіреностей на право розпорядження ними на ім`я зазначених посередників. Схожим способом, однак без припинення права постійного користування, було вчинено дії щодо заволодіння шляхом передачі земельних ділянок ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця» у приватну власність фізичних осіб та подальший їх продаж іншим особам.
Як встановлено слідчим суддею, реалізація вказаних дій передбачала узгоджені дії групи осіб, зокрема до якої входили службові особи ГУ Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_14, ОСОБА_5, ОСОБА_12, ОСОБА_15 та інші.
За версією слідства, злочинний план передбачав поетапне вчинення дій, а саме щодо припинення права користування земельними ділянками ДП «ДГ Дмитрівка» шляхом віднесення їх до земель запасу; проведення інвентаризації земель; формування земельних ділянок та присвоєння їм кадастрових номерів, пошук наперед визначених фізичних осіб, які мали отримати у власність земельні ділянки для особистого селянського господарства, видача від імені вказаних осіб довіреностей, оформлення та реєстрація на наперед визначених осіб земельних ділянок, що передбачало затвердження землеустрою та оформлення передачу у власність земельних ділянок таким особам та їх відчуження товариству.
Задля реалізації злочинного плану було використано процедуру безкоштовної приватизації земельних ділянок пільговими категоріями населення, зокрема зі статусом учасника бойових дій. Проте слідством встановлено, що реалізація такого права здійснювалась формально на підставі підроблених документів.
Так, на думку сторони обвинувачення, ОСОБА_5, будучи залученим ОСОБА_14 до описаних протиправних дій, виконував роль пособника, сприяючи у функціонуванні організованої групи шляхом підбору та перевірки наперед визначених та підконтрольних ОСОБА_12 та ОСОБА_14 осіб, на яких планувалося оформлення земельних ділянок, а також організації взаємодії між розробниками землевпорядної документації та державними кадастровими реєстраторами під час реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі та присвоєння їм кадастрових номерів.
Описані вище дії зазначених осіб, їх взаємоузгодженість та взаємозалежність, характер та послідовність, створюють у слідчого судді переконання у тому, що такі особи ймовірно діяли у співучасті, мали спільний умисел, направлений на заволодіння земельними ділянками, які перебували у державній власності, а з огляду на зміст та обсяг дій підозрюваного ОСОБА_5, існують достатні підстави вважати, що він міг вчинити інкриміновані йому злочини.
Підсумовуючи, слідчий суддя вважає, що викладені вище обставини на даному етапі досудового розслідування з розумною достатністю та вірогідністю пов`язують підозрюваного з вчиненими кримінальними правопорушеннями, оскільки для стороннього спостерігача прослідковувався б зв`язок між описаними діями та наслідками, які за версією обвинувачення полягали у заволодінні сільськогосподарськими землями які перебували у постійному користуванні державних підприємств на території Київської області. В подальшому такі обставини мають бути перевірені та оцінені в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні.
Слідчий суддя вважає, що викладені вище обставини на даному етапі досудового розслідування з розумною достатністю та вірогідністю пов`язують підозрюваного з вчиненими кримінальними правопорушеннями, оскільки для стороннього спостерігача прослідковувався б зв`язок між описаними діями підозрюваного та ознаками складу інкримінованих йому злочинів.
При цьому, відповідні обставини, які враховані при оцінці обґрунтованості повідомленої ОСОБА_5 підозри, встановлені слідчим суддею на підставі досліджених в ході судового засідання копій матеріалів кримінального провадження, зокрема заяви ДП «ДГ«Дмитрівка» провчинення злочинувід 12.05.2020№ 87з доповненнямидо неївід 18.05.2020№89,акту перевіркидіяльності ГУДержгеокадастру уКиївській області, висновків експертів за результатами проведення комплексних судових земельно-технічних експертиз та оціночно-земельних експертиз № 4460/21-41/14507?14817/22-41 та від 06.10.20122 № СЕ-19-22/24023-ДЗ, протоколами огляду від 15.05.2020, 15.09.2020, 26.11.2020, 30.11.2022, 16.03.2023, 15.09.2023,20.10.2023 тощо.
Оцінивши вказані докази в їх сукупності з доводами клопотання та учасників судового засідання, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_5, виходячи з наданих матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, передбачених ч.5ст.27ч.5ст.191,ч.5ст.27ч.5ст.191 КК України за викладених у клопотанні обставин.
При цьому, слідчим суддею встановлено, що за вчинення злочину, передбаченого ч 5 ст. 191 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися
певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Тобто конфіскація майна передбачена у санкції статті як обов`язкове додаткове покарання, а тому, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд повинен буде застосувати до ОСОБА_5 додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Таким чином, враховуючи вагомість наданих стороною обвинувачення доказів про ймовірне вчинення підозрюваним інкримінованого йому злочину, який передбачає конфіскацію майна як обов`язкове додаткове покарання, слідчий суддя вважає, що дійсно існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 може бути призначене покарання у виді конфіскації майна. Вказане обумовлює необхідність забезпечення такої можливої конфіскації шляхом застосування до майна підозрюваного такого заходу забезпечення як арешт належного йому майна.
3.2.Щодо можливості накладення арешту на вказане у клопотанні майно
Частина 10 статті 170 КПК України встановлює, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Як зазначалось вище, арешт з метою забезпечення можливої конфіскації на стадії досудового розслідування може бути накладений на майно підозрюваного.
Прокурор у своєму клопотанні просить накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, яке належать на праві приватної власності підозрюваному ОСОБА_5, а саме на:
- земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222786801:01:005:0089, 3221087000:04:002:0978, 3221087000:04:002:0977, 3221087000:04:002:0992, 3221087000:04:002:1003, 3221885200:20:279:6002, 3220455500:04:007:0334, 3222457401:02:002:5101, 3221884000:33:022:6006, 3221884000:33:020:6006, 3221884000:33:020:6005;
- квартиру площею 41,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ;
- квартиру площею 41,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ;
- автомобіль Volkswagen Sharan 2006 року випуску, днз НОМЕР_4, VIN-код: НОМЕР_5 .
Слідчим суддею встановлено, що вказані земельні ділянки, квартири та автомобіль на праві власності належать підозрюваному ОСОБА_5, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відомостями ізреєстраційної карткитранспортного засобу, при цьому обмежень чи заборон щодо накладення арешту на таке майно слідчим суддею не встановлено.
Також прокурор просить накласти арешт на майно, яке перебуває у власності дружини підозрюваного ОСОБА_5 ОСОБА_6, а саме:
- земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221087000:04:002:0945, 3223388200:02:041:0027, 3221888800:38:111:6017,
- гараж (літера А) площею 71 кв. м. за адресою: АДРЕСА_3 ;
- домоволодіння за адресою: АДРЕСА_5 .
Так, з інформації, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, слідчим суддею встановлено, що у власності ОСОБА_6 перебувають земельні ділянки, з такими кадастровими номерами: 3221087000:04:002:0945, придбана на підставі договору купівлі-продажу № 1624 від 13.12.2018; 223388200:02:041:0027, придбана на підставі договору купівлі-продажу № 847 від 06.06.2018; 3221888800:38:111:6017, придбана на підставі договору купівлі-продажу № 444 від 30.03.2018.
Також відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_5, на підставі свідоцтва про право власності, НОМЕР_6, 18.06.2009, рішення виконкому Плахтянської сільради № 40 від 29.04.2009, з 18.06.2009 належить ОСОБА_6 .
Крім цього, встановлено, що з 18.10.2021 у власності ОСОБА_6 перебуває гараж (літера А) площею 71 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_3 .
Вирішуючи питання про можливість накладення арешту на вказане майно, слідчий суддя виходить із таких міркувань.
Відповідно довідомостей актовогозапису прошлюб №1від 24.01.1998підозрюваний ОСОБА_5 перебуває у шлюбі з ОСОБА_6 з 24.01.1998 року і до цього часу шлюб між ними не розірваний.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За змістом ч. 1, 3 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, відповідно до ст. 372 КПК України, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
При цьому режим спільної сумісної власності не визначає розміру часток кожного власника, що унеможливлює ідентифікацію конкретних часток кожного з подружжя у спільному майні.
Так само і слідчий суддя при накладенні арешту на майно в межах кримінального провадження не має права вирішувати спір про право власності на майно, визначаючи частки у праві спільної сумісної власності кожного з подружжя чи здійснюючи поділ майна в натурі (аналогічна правова позиція міститься і в Постанові ККС ВС від 09 квітня 2020 року у справі №676/2199/19).
Тож, оскільки частки подружжя у праві спільної сумісної власності не визначені, суд у кримінальному провадженні позбавлений можливості визначати їх поза межами цивільного провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 СК України за зобов`язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.
З огляду на те, що вказане нерухоме майно було набуте у період з 2009 по 2021 роки, тобто за час перебування ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у шлюбі - це майно є спільною сумісною власністю подружжя.
Однак, враховуючи відсутність відомостей про поділ майна подружжя на визначені частки, та неможливість суду самостійно відокремлювати його, слідчий суддя вважає, що єдиним можливим та ефективним заходом забезпечення кримінального провадження у таких випадках є накладення обтяження саме на весь об`єкт права спільної сумісної власності в цілому.
Враховуючи, що обмежень чи заборон щодо накладення арешту на вказане майно не було встановлено, слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи прокурора щодо необхідності накладення арешту на таке майно.
Окрім цього, прокурор просить накласти арешт на майно, яке також перебуває у власності ОСОБА_6, зокрема земельні ділянки з кадастровими номерами 3222786801:01:005:0080, 3222786801:01:005:0065 та квартиру площею 44.1 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 .
Водночас, вирішуючи питання про можливість накладення арешту на таке майно, слідчим суддею встановлено, що воно не перебуває у спільній сумісній власності підозрюваного ОСОБА_5 та його дружини ОСОБА_6 .
Зокрема, з наданих детективом документів вбачається, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222786801:01:005:0080 площею 0.01 га зареєстроване за ОСОБА_6 19.03.2020 на підставі Рішення Плахтянської сільської ради VII скликання Макарівського району Київської області № 452-11-VII від 16.03.2020 про безоплатну передачу у власність ОСОБА_6 вказаної земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів. Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222786801:01:005:0065 площею 0.0301 га зареєстроване за ОСОБА_6 30.06.2015 на підставі Рішення Плахтянської сільської ради VI скликання Київської області № 360-36-УІ від 29.05.2015 про безоплатну передачу у власність ОСОБА_6 вказаної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Також у власності ОСОБА_6 перебуває квартира площею 44.1 кв. м. за адресою: АДРЕСА_4, яка відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 27.03.2000, набута нею внаслідок приватизації відповідно до ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду».
Так, відповідно до п. 4, 5 ч. 1 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначенихЗК України.
Враховуючи, встановлені обмеження щодо накладення арешту на вказані об`єкти нерухомого майна, які є особистою приватною власністю ОСОБА_6, оскільки одержані останньою в порядку приватизації, слідчий суддя доходить висновку, що в цій частині клопотання не підлягає задоволенню.
Також прокурор просить накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_7, а саме на ряд земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222480601:01:027:0006, 3220881300:04:001:4900, 3220881300:04:001:4824, 3220881300:04:001:4823, 3220881300:04:001:4819, 3220881300:04:001:4723, 3222786800:02:005:0014, 3220881300:04:001:4556, 3210900000:04:001:3115, 3210900000:04:001:3114, 3221888300:21:150:6028, 3222786800:02:005:0013, 3222755100:08:007:0004, 3222786800:02:005:0018, а також транспортні засоби, зокрема автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG, 2021 р.в., VIN: НОМЕР_1, автомобіль BMW IX1 XDRIVE 30, 2023 р.в., VIN: НОМЕР_2 та мотоцикл BMW R 1250GS ADVENTURE, 2022 р.в., VIN: НОМЕР_3 .
З відомостей, які містяться в актовому записі про народження №1 від 31.07.2000 встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є батьками ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до відомостей з Державного реєстру прав на нерухоме майно вказані земельні ділянки набуті ОСОБА_7 у період з 16 по 20.08.2023 на підставі договорів дарування, при цьому попередніми власниками таких земельних ділянок є підозрюваний ОСОБА_5 та його дружина ОСОБА_6 .
З відомостей із реєстраційної картки транспортного засобу встановлено, що у власності ОСОБА_7 також перебувають об`єкти рухомого майна, а саме: автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG, 2021 р.в., VIN: НОМЕР_1, автомобіль BMW IX1 XDRIVE 30, 2023 р.в., VIN: НОМЕР_2 та мотоцикл BMW R 1250GS ADVENTURE, 2022 р.в., VIN: НОМЕР_3, право власності на які набуті останнім 16.08.2023 на підставі договорів дарування, а попередніми власниками таких транспортних засобів є підозрюваний ОСОБА_5 та його дружина ОСОБА_6 .
На переконання прокурора, вказані обставини відчуження ОСОБА_5 та його дружиною ОСОБА_6 належного їм на праві спільної сумісної власності рухомого та нерухомого майна на користь їх сина ОСОБА_7, свідчить що укладення таких правочинів відбулося як намагання підозрюваного вивести майно з-під арешту та можливої конфіскації.
Аналізуючи вказані доводи, слідчий суддя виходить з того, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю й повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно із положеннями ч. 2-3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Цивільно-правовий договір (у тому числі й дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (у тому числі вироку).
Договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов`язків, звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або уникнення арешту та/або можливої конфіскації. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Випадки укладення цивільно-правового договору з метою уникнення арешту та/або можливої конфіскації розглядаються як очевидно недобросовісні та є проявом зловживання правом.
Відповідні правові позиції щодо кваліфікації правочинів як фраудаторних є усталеними в практиці Верховного суду (наприклад, постанова Великої Палати ВС від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, постанова КЦС ВС від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, постанова КЦС ВС від 07.10.2020 у справі №755/17944/18, постанова КЦС ВС від 19.05.2021 у справі № 693/624/19, постанова КЦС ВС від 10.02.2021 у справі № 754/5841/17, постанова КЦС ВС від 24.02.2021 у справі № 757/33392/16, постанова КЦС ВС від 27.10.2021 у справі № 346/6034/13-ц, постанова КЦС ВС від 13.04.2022 у справі № 757/62043/18-ц, тощо).
Таким чином, з долучених до клопотання матеріалів вбачається, що підозрюваний ОСОБА_5 та його дружина ОСОБА_6 у період з 16 по 20.08.2023 здійснили відчуження належного їм майна, зокрема чотирнадцяти земельних ділянок, двох автомобілів та мотоцикла. При цьому, враховуючи, що відчуження вказаного майна здійснене підозрюваним та його дружиною безоплатно на користь власного сина та у короткий проміжок часу після затримання та повідомлення про підозру особам, ймовірно причетним до вчинення вищеописаних злочинів (перше повідомлення про підозру здійснено 15.08.2023, а дати відчуження з 16 по 20.08.2023), слідчий суддя доходить висновку, що вказані особи ймовірно діяли недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами задля уникнення арешту та/або можливої конфіскації майна, що перебуває у власності підозрюваного.
Вказані обставини, на переконання слідчого судді, дають достатні підстави для висновку, що укладені правочини по відчуженню вказаного майна містять ознаки фраудаторності, а тому вищевказані об`єкти рухомого та нерухомого майна, право власності на які хоча і зареєстровані за ОСОБА_7, але фактично належать підозрюваному ОСОБА_5 та його дружині ОСОБА_6, і, як наслідок, на них може бути накладено арешт з метою забезпечення можливої конфіскації майна.
3.3. Щодо можливості накладення арешту на вказане майно з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (цивільного позову)
Як зазначалося вище, відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України застосування арешту з метою відшкодування шкоди з метою забезпечення шкоди може бути за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.
При цьому, згідно з ч. 8 вказаної статті вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові.
Так, слідчий суддя бере до уваги, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.
Інкриміновані підозрюваному кримінальні правопорушення стосуються обставин заволодіння землями ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця» на території Софіївсько-Борщагівської та Петропавлівсько-Борщагівської сільських рад Києво-Святошинського району Київської області та ДП «ДГ «Дмитрівка» на території м. Фастів Київської області.
Вартість земельних ділянок, якими імовірно незаконно заволоділи учасники організованої групи, згідно з матеріалів клопотання становить 1 123 331337 грн. та 714 769 489,25 грн.
Отже, у випадку засудження ОСОБА_5 за вчинення, інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 України на нього може бути покладено обов`язок з відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, зокрема, за рахунок майна, яке йому належить.
При вирішенні питання щодо достатності підстав для накладення арешту на зазначене у клопотанні рухоме та нерухоме майно з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя бере до уваги такі обставини:
- у цьому кримінальному провадженні розслідуються обставини заволодіння земельних ділянок, відчуження яких імовірно завдало збитки в сумі понад 1,8 мдрд грн;
- ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України;
- перелічене у клопотанні майно належать ОСОБА_5, обґрунтування чого наведено в п. 3.2 цієї ухвали;
- вартість квартири, земельної ділянки та автомобіля, на які просить накласти арешт прокурор явно є співімрною із розміром шкоди, завданої від імовірного вчинення кримінальних правопорушень.
Слідчий суддя вважає, що встановлено достатньо підстав для накладення арешту на таке майно з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
3.4.Щодо можливості виконання завдань арешту
Відповідно до положень ст. 173 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
У цьому кримінальному провадженні необхідність арешту майна обумовлена сукупністю підстав вважати, що таке майно може підлягати конфіскації як виду покарання та за рахунок нього може бути забезпечено відшкодування шкоди. Ризиками, для запобігання яких необхідне накладення арешту, є можливість відчуження цього майна власником чи довіреними йому особами.
У цьому контексті, слідчий суддя відзначає той факт, що ризики відчуження чи приховання такого майна наявні, враховуючи вагомі докази того, що ОСОБА_5 та його дружина ОСОБА_6 здійснили відчуження належного їм на праві власності рухомого та нерухомого майна на користь власного сина ОСОБА_7 відразу після затримання та повідомлення про підозру 5 учасникам злочинної схеми, які вчинили вищеописані злочини спільно із ОСОБА_5 у складі організованої групи. Вказані обставини дають підстави вважати, що відчуження такого мана відбулося як намагання вивести його з під-арешту та можливої конфіскації майна як виду покарання.
Зважаючи на обставини, що розслідуються у межах цього кримінального провадження та підозру ОСОБА_5 у вчиненні злочину, санкція якого передбачає обов`язкове призначення додаткового покарання у виді конфіскації, враховуючи, що майно підозрюваного за вироком суду може бути конфісковане, слідчий суддя доходить висновку, що можливість відчуження ним вказаного майна є обґрунтованою.
З накладенням арешту можливість особи розпоряджатись відповідним майном на власний розсуд та відчужувати його на користь третіх осіб втрачається. Отже, у такий спосіб, може бути виконане завдання арешту майна, а саме запобігання можливості його відчуження.
За таких умов, заявлені прокурором підстави арешту є виправданими, а переслідувані цілі можуть бути досягнуті через застосування до майна підозрюваного саме такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
3.5.Щодо розумності та співрозмірності арешту
Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).
На думку слідчого судді, накладення арешту в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, враховуючи суспільну небезпеку вчинених кримінальних правопорушень, їх специфіку і тяжкість, наявність обґрунтованої підозри у їх вчиненні особи, яка є власником такого майна. За таких обставин, слідчий суддя вважає, що пов`язані із накладенням арешту обмеження є виправданими, співмірними із завданнями кримінального провадження та пропорційними меті, з якою такі обмеження застосовуються.
У цьому контексті слідчий суддя зауважує, що арешт накладається без заборони користування відповідним майном, а тому не вбачає негативних наслідків від його застосування як для самого підозрюваного, так і для інших осіб. Водночас, заборона відчуження та розпорядження відповідним майном є обґрунтованою та виправданою з огляду на встановлений ризик передачі зазначеного майна на користь інших осіб, що унеможливить досягнення заявленої мети арешту.
Крім того, з урахуванням характеру кримінальних правопорушень, що розслідуються у межах цього кримінального провадження, такий захід забезпечення кримінального провадження є пропорційним втручанню у володіння майном. Підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчого судді не виникає. У цьому випадку арешт майна необхідний для забезпечення ефективності кримінального провадження та негативних наслідків для володільців майна не створює.
Також слідчий суддя відзначає, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав. Хоча власник обмежується у реалізації правомочностей щодо таких прав, такий захід є тимчасовим.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що обмеження, яких зазнає підозрюваний та інші власники майна, на даному етапі виправдовують такий ступінь втручання у їх право власності.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про наявність необхідних і достатніх підстав для часткового задоволення клопотання прокурора про арешт майна.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 131, 170-173, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,
ПОСТАНОВИВ:
1.Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019110350000029 від 13.02.2019, задовольнити частково.
2. Накласти арешт шляхом заборони відчуження на майно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНКОПП НОМЕР_7, яке є спільною сумісною власністю подружжя, а саме на:
- земельну ділянку кадастровий номер 3222786801:01:005:0089 площею 0.01 га;
- земельну ділянку кадастровий номер 3221087000:04:002:0978 площею 0.1 га;
- земельну ділянку кадастровий номер 3221087000:04:002:0977 площею 0.1 га;
- земельну ділянку кадастровий номер 3221087000:04:002:0992 площею 0.1 га;
- земельну ділянку кадастровий номер 3221087000:04:002:1003 площею 0.1 га;
- земельну ділянку кадастровий номер 3221885200:20:279:6002 площею 0.1187 га;
- земельну ділянку кадастровий номер 3220455500:04:007:0334 площею 0.12 га;
- земельну ділянку кадастровий номер 3222457401:02:002:5101 площею 0.1049 га;
- земельну ділянку кадастровий номер 3221884000:33:022:6006 площею 0.2184 га;
- земельну ділянку кадастровий номер 3221884000:33:020:6006 площею 0.4601 га;
- земельну ділянку кадастровий номер 3221884000:33:020:6005 площею 0.1997 га;
- квартиру площею 41,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2844285080000);
- квартиру площею 41,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2844272680000);
- автомобіль Volkswagen Sharan 2006 року випуску, днз НОМЕР_4, VIN-код: НОМЕР_5 .
3. Накласти арешт шляхом заборони відчуження на майно ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНКОПП НОМЕР_8, яке є спільною сумісною власністю подружжя, зокрема на:
- гараж (літера А) площею 71 кв. м. за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2483351232080);
- домоволодіння за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 27579266);
-земельну ділянку з кадастровим номером 3221087000:04:002:0945 площею 0.1 га;
- земельну ділянку з кадастровим номером 3223388200:02:041:0027 площею 0.0875 га;
- земельну ділянку з кадастровим номером 3221888800:38:111:6017 площею 0.1 га;
4. Накласти арешт шляхом заборони відчуження на майно ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНКОПП НОМЕР_9, а саме на:
- земельну ділянку з кадастровим номером 3222480601:01:027:0006 площею 0.8398 га;
- земельну ділянку з кадастровим номером 3220881300:04:001:4900 площею 0.15 га;
- земельну ділянку з кадастровим номером 3220881300:04:001:4824 площею 0.2 га;
- земельну ділянку з кадастровим номером 3220881300:04:001:4823 площею 0.8 га;
- земельну ділянку з кадастровим номером 3220881300:04:001:4819 площею 0.22 га;
- земельну ділянку з кадастровим номером 3220881300:04:001:4723 площею 0.48 га;
- земельну ділянку з кадастровим номером 3222786800:02:005:0014 площею 0.5 га;
- земельну ділянку з кадастровим номером 3220881300:04:001:4556 площею 0.8 га;
- земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:04:001:3115 площею 1.5497 га;
- земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:04:001:3114 площею 1.2991 га;
- земельну ділянку з кадастровим номером 3221888300:21:150:6028 площею 0.6873 га;
- земельну ділянку з кадастровим номером 3222786800:02:005:0013 площею 0.5 га;
- земельну ділянку з кадастровим номером 3222755100:08:007:0004 площею 0.2 га;
- земельну ділянку з кадастровим номером 3222786800:02:005:0018 площею 0.12 га;
- автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG, 2021 року випуску, днз НОМЕР_10, VIN-код: НОМЕР_1 ;
- автомобіль BMW IX1 XDRIVE 30, 2023 року випуску, днз НОМЕР_11, VIN-код: НОМЕР_2 ;
- мотоцикл BMW R 1250GS ADVENTURE, 2022 року випуску, днз НОМЕР_12, VIN-код: НОМЕР_3 .
5. В іншій частині вимог клопотання відмовити.
6. Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.
7. Копію ухвали негайно після її оголошення вручити детективу.
8. Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
9. Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
10. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1