- Головуючий суддя (ВАКС) : Федоров О.В.
Справа № 991/1218/24
Провадження 1-кс/991/1229/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
21 лютого 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2,
представника власника майна - адвоката ОСОБА_3,
детектива - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3, подане в інтересах ОСОБА_5, про скасування арешту з майна, накладеного у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019110350000029 від 13.02.2019,
ВСТАНОВИВ:
14.02.2024 до Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання, яке на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.02.2024 було передане на розгляд слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .
1.Заявлені вимоги та їх обґрунтування
У поданому клопотанні адвокат просить скасувати арешт накладений ухвалою Вищого антикорупційного суду від 19.09.2023 у справі №991/8004/23 у межах кримінального провадження №42019110350000029 від 13.02.2019, на майно яке на праві приватної власності належить ОСОБА_5, а саме на земельної ділянки та автомобіля.
Адвокат зазначає, що слідчий суддя вважав за можливе накласти арешт на належне ОСОБА_5 майно з метою забезпечення конфіскації як виду покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України та відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення з огляду на те, що воно було придбане за час перебування ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у шлюбі, а тому це майно є спільною сумісною власністю подружжя.
Однак, за твердженням адвоката, слідчий суддя дійшов помилкового висновку, оскільки арештована земельна ділянка з кадастровим номером 3222484401:01:003:0089 площею 0,1422 га була передана у власність ОСОБА_5 безоплатно рішенням 13 сесії 5 скликання Дмитрівської сільської ради від 09.12.2008. Тому, посилаючись на положення п. 5 ч. 1 ст. 57 СК України, адвокат наголошує, що вказана земельна ділянка є особистою приватною власністю ОСОБА_5 .
Також, за твердженням адвоката, слідчим суддею не було враховано відсутність правових підстав для накладення арешту на майно - автомобіль марки TOYOTA CAMRY, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, належного на праві спільної сумісної власності подружжю, право власності на яке було набуто ОСОБА_5 до періоду вчинення інкримінованого ОСОБА_6 злочину, оскільки воно не підпадає під умови спеціальної конфіскації та на підставі ч. 3 ст. 73 СК України не може бути предметом забезпечення можливого цивільного позову у кримінальному провадженні.
Враховуючи зазначені обставини, адвокат вважає, що арешт на майно ОСОБА_5 накладений необґрунтовано, а тому підлягає скасуванню.
2.Позиції учасників у судовому засіданні
Представник власника майна - адвокат ОСОБА_3 підтримав подане ним клопотання та просив його задовольнити з викладених в ньому підстав.
Детектив НАБУ ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання та скасування арешту. На його переконання, арешт накладений обґрунтовано та у його застосуванні потреба на цей час не відпала, оскільки існує загроза відчуження арештованого майна на користь інших осіб, що уможливить уникнення підозрюваною конфіскації майна, як виду покарання.
Обґрунтовуючи свою позицію, детектив зауважував, що майно на яке накладено арешт, набуте ОСОБА_5 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_6, а тому арештована земельна ділянка та автомобіль належать до спільної сумісної власності подружжя.
3.Оцінка та висновки слідчого судді
Абзацом 2 ч. 1 ст. 174 КПК України передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Із аналізу наведеної норми вбачається, що прийняття рішення про скасування арешту майна за клопотанням вищенаведених осіб можливе лише за таких умов: вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба або вони доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.
У клопотанні адвокат зазначає про те, що арешт на майно був накладений необґрунтовано, а тому, з огляду на принцип диспозитивності, суд має встановити наявність або відсутність лише вказаної адвокатом підстави для скасування арешту.
Так, слідчий суддя встановив, що у межах кримінального провадження №42019110350000029 від 13.02.2019 ухвалою Вищого антикорупційного суду від 19.09.2023 (справа №991/8004/23, провадження №1-кс/991/8047/23) було накладено арешт на майно, зокрема рухоме та нерухоме майно, право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_5 .
Із вказаної ухвали вбачається, що арешт був накладений із метою забезпечення можливої конфіскації майна, як виду покарання у разі його призначення та відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення (цивільний позов).
Оцінюючи можливість накладення арешту на вказане майно слідчий суддя виходив з того, що у межах кримінального провадження №42019110350000029 від 13.02.2019 ОСОБА_6 15.08.2023 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України за фактом заволодіння землями ДП «ДГ «Дмитрівка», які розташовані на території м. Фастів Київської області площею 919,34 га та земельних ділянок ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця», які знаходилися на території Софіївсько-Борщагівської та Петропавлівсько-Борщагівської сільських рад Києво-Святошинського району Київської області площею 284,32 га, оскільки конфіскація майна передбачена у санкції інкримінованого підозрюваній злочину, як обов`язкове додаткове покарання, а також з огляду на те, що сукупна вартість земельних ділянок, якими імовірно заволоділи учасники організованої групи складає понад 1,8 млрд гривень і у разі засудження ОСОБА_6 на неї може бути покладено обов`язок з відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, зокрема за рахунок майна, яке їй належить. Тож, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для накладення арешту на частку майна, яке перебуває у спільній сумісній власності подружжя, оскільки воно придбане ОСОБА_5 за час перебування у шлюбі з ОСОБА_6 та з огляду на відсутність доказів, які б свідчили про те, що вказане майно чи його частина є особистою приватною власністю ОСОБА_5 .
Вирішуючи питання про обґрунтованість накладення арешту на майно ОСОБА_5, слідчий суддя виходить з такого.
Стаття 170 КПК України встановлює, що арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, може бути об`єктом конфіскації як виду покарання, а також за рахунок нього може бути відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
При цьому, відповідно до змісту ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна, арешт накладається на майно підозрюваного за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.
Положеннями ч. 6 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку накладення арешту з метою відшкодування шкоди, арешт накладається на майно підозрюваного, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.
Водночас, адвокат вказував, що ОСОБА_5 не є підозрюваним в кримінальному провадженні №42019110350000029 від 13.02.2019, а спірне майно, зокрема земельна ділянка, на момент звернення з клопотанням про арешт не перебувало у спільній сумісній власності підозрюваної ОСОБА_6 та її чоловіка ОСОБА_5, як про це вказано в ухвалі слідчого судді, а належало останньому на праві особистої приватної власності і не могло бути арештоване.
Також, на переконання адвоката, не підлягав арешту і автомобіль марки TOYOTA CAMRY, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, який хоча і належить подружжю на праві спільної сумісної власності, водночас був придбаний ОСОБА_5 до періоду вчинення інкримінованого ОСОБА_6 злочину, а тому відповідно до ч. 3 ст. 73 СК України не може бути предметом забезпечення можливого цивільного позову у кримінальному провадженні.
Слідчим суддею встановлено, що земельна ділянка площею 0,1422 га, що розташована по АДРЕСА_1, кадастровий номер 3222484401:01:003:0089, була набута ОСОБА_5 в порядку реалізації його права на безоплатну приватизацію, що підтверджується Рішенням 13 сесії 5 скликання Дмитрівської сільської ради від 09.12.2008 та Державним актом від 09.07.2009 (серія ЯЖ №876229) на право власності на земельну ділянку.
Також встановлено, що автомобіль марки TOYOTA CAMRY, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 був придбаний ОСОБА_5 07.12.2018, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацією транспортного засобу.
В ході судового розгляду було встановлено, що шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 був зареєстрований у 2003 році. Таким чином, враховуючи період набуття права власності на земельну ділянку та автомобіль, слідчий суддя доходить висновку, що вказане майно дійсно було набуте ОСОБА_5 за час перебування у шлюбі з ОСОБА_6 .
Так, відповідно до положень ст. 368 ЦК України, спільною сумісною власністю подружжя є майно, набуте ними за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Приписами п. 5 ч. 1 ст. 57 СК України передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених ЗК України.
Сімейний Кодекс України був доповнений вказаним положенням ЗУ «Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка» № 4766-VI від 17.05.2012.
При цьому, до 2011 року СК України взагалі не містив положення щодо правового режиму приватизованого майна, водночас ЗУ «Про внесення зміни до статті 61 СК України щодо об`єктів права спільної сумісної власності подружжя» від 11.01.2011 № 2913-VI статтю 61 СК України доповнено частиною 5, відповідно до якої об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.
Необхідно відзначити, що слідчий суддя при накладенні арешту на майно (або при вирішенні питання про його скасування) в межах кримінального провадження не має права вирішувати спір про право власності на майно, зокрема визначати частки у праві спільної сумісної власності кожного з подружжя чи здійснювати поділ майна в натурі. Також слідчий суддя не вправі визначати правовий режим майна подружжя у випадках коли норми національного законодавства не регулюють або неоднозначно регулюють такі питання.
Таким чином, враховуючи, що право власності на вказану земельну ділянку було набуде ОСОБА_5 у період коли питання правового режиму приватизованої земельної ділянки не мало чіткого законодавчого регулювання, беручи до уваги відсутність судового рішення про поділ майна подружжя, слідчий суддя доходить висновку про передчасність тверджень адвоката про існування підстав для скасування накладеного арешту.
Так само слідчий суддя вважає помилковими твердження адвоката про відсутність правових підстав для накладення арешту на автомобіль з метою забезпечення цивільного позову, оскільки, як вже було встановлено, вказаний автомобіль належить подружжю на праві спільної сумісної власності та в разі визнання ОСОБА_6 винною у вчиненні інкримінованих їй злочинів суд може прийняти рішення про звернення стягнення на належну підозрюваній частку у такому майні.
Таким чином, з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення може бути накладено арешт в тому числі і на майно підозрюваної ОСОБА_6, яке набуте її чоловіком ОСОБА_5 за час шлюбу і є об`єктом права спільної сумісної власності. При цьому, слідчий суддя відзначає, що в такому випадку КПК України не вимагає встановлення факту придбання такого майна за кошти отриманні злочинним шляхом, оскільки такі вимоги висуваються лише у випадку вирішення питання про накладення арешту з метою забезпечення спеціальної конфіскації, а тому посилання адвоката в цій частині на положення ч. 3 ст. 73 СК України є нерелевантними.
Враховуючи вказане, слідчий суддя доходить висновку, що арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.09.2023 (справа №991/8004/23, провадження №1-кс/991/8047/23), є обґрунтованим, а тому не вбачає підстав для його скасування.
З огляду на викладене та керуючись статтями 170-174, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,
ПОСТАНОВИВ:
1.Клопотання адвоката ОСОБА_3, подане в інтересах ОСОБА_5, про скасування арешту з майна, накладеного у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019110350000029 від 13.02.2019, - залишити без задоволення.
2.Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1