- Головуючий суддя (ВАКС) : Воронько В.Д.
Справа № 991/11223/23
Провадження 1-кс/991/11312/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2024 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, детектива ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_4, подане в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №52019000000000856 від 01.10.2019,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_4, подане в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6, про скасування арешту майна, накладеного у кримінальному провадженні №52019000000000856 від 01.10.2019.
Адвокат просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 12.11.2020 у справі № 991/9133/20 на 48 земельних ділянок, власниками яких є ОСОБА_5, РНОКПП НОМЕР_1, ОСОБА_6, РНОКПП НОМЕР_2, та ОСОБА_7, РНОКПП НОМЕР_3 .
Розгляд клопотання відбувався 10.01.2024, 08.02.2024 та 21.02.2024.
Адвокат ОСОБА_4 у судових засіданнях підтримала подане нею клопотання, просила скасувати арешт із земельних ділянок, належних ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6, із викладених у клопотанні підстав.
Старший детектив НАБУ ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання адвоката, вважав арешт на земельні ділянки накладено обґрунтовано, підстав для скасування арешту з вказаного нерухомого майна наразі немає, оскільки у кримінальному провадженні встановлюються обставини заволодіння земельними ділянками ДП «Пуща-Водиця». Детектив наголосив, що такі земельні ділянки були незаконно відчужені ряду осіб, у тому числі ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Вказані земельні ділянки є предметом вчинення злочину, були незаконно оформлені на заздалегідь визначених осіб, з метою подальшого їх виведення в приватну власність та перепродажу. Поряд з цим детектив наголосив, що метою накладення арешту було запобігання подальшим спробам відчуження земельних ділянок та збереження речових доказів. Накладений арешт є обґрунтованим до моменту вирішення справи по суті, тому наразі підстав для скасування арешту немає, у зв`язку з чим просив відмовити в задоволенні клопотання.
Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думки учасників судового провадження, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
У поданому клопотанні адвокат ОСОБА_4 порушує питання про скасування накладеного ухвалою слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 12.11.2020 у справі № 991/9133/20 арешту, зокрема на 48 земельних ділянок, які розташовані на території Софіївсько-Борщагівської та Петропавлівсько-Борщагівської сільських рад Києво-Святошинського (Бучанського) району Київської області, в тому числі із забороною відчуження, зміни, реєстрації (перереєстрації), застави або іншого виду зміни власника майна, поділу, об`єднання, забудови, зміни категорії та цільового призначення, а також із забороною службовим та посадовим особам Головного управління Держгеокадастру у Київській області (код ЄДРПОУ - 39817550) та його структурним підрозділам, у тому числі державним кадастровим реєстраторам, вчиняти будь-які дії з поділу, об`єднання, зміни власника, категорії, цільового призначення та конфігурації вищезазначених земельних ділянок; із забороною службовим та посадовим особам Державної архітектурно-будівельної інспекції України, її структурних та територіальних підрозділів вчиняти дії по реєстрації дозвільних документів на забудову вищезазначених ділянок; та із забороною службовим та посадовим особам сектору містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області вчиняти дії по видачі містобудівних умов та обмежень забудови цих земельних ділянок.
У ході судового розгляду встановлено, що арешт на вказані земельні ділянки накладено в межах кримінального провадження № 52019000000000856 від 01.10.2019 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.191, ч.2 ст.364 КК України.
Постановою прокурора від 28.07.2023 матеріали досудового розслідування кримінального провадження №52019000000000856 від 01.10.2019 та кримінального провадження №42019110350000029 від 13.02.2019 об`єднані в одне провадження. Об`єднаному кримінальному провадженню присвоєно єдиний №42019110350000029.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Розгляд клопотань про арешт майна здійснювався без повідомлення та без участі власників майна, з огляду на приписи ч.2 ст.172 КПК України, яка визначає таку можливість, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ч.1 ст.174 КПК України).
Слідчий суддя зауважує, що інститут скасування арешту пов`язаний з наявністю двох умов, закріплених у ст.174 КПК України - необґрунтованістю його накладення та відсутності подальшої потреби в ньому.
В обґрунтування клопотання адвокат зазначає про незаконність ухвали слідчого судді, якою накладено арешт на вказані земельні ділянки, та прийняття такої ухвали із порушенням законних прав та інтересів власників, оскільки, на даний час потреби у застосуванні такого заходу потреби немає, з огляду на те, що арешт земельних ділянок грубо порушує законні права та інтереси власників земельних ділянок ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7, які набули їх у незаборонений законом спосіб, шляхом укладання договорів купівлі-продажу, посвідчених нотаріально. Окрім того, власники земельних ділянок - ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 ніякого відношення до обставин кримінального правопорушення не мають, підозра їм не пред`являлася. Захисник наголосила, що тривале перебування майна під арештом порушує права та законні інтереси ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на мирне володіння своїм майном, порушує принцип «справедливого балансу» між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту прав власника.
Як вбачається із ухвали, якою накладено арешт на земельні ділянки, підставою для арешту, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КК України є забезпечення збереження речового доказу.
Статтею 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Поряд з цим варто враховувати, що арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів та являється самостійною правовою підставою для арешту майна, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні та не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна, на відміну від інших правових підстав.
Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК України).
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням. (ч. 3 ст. 132 КПК України).
Відповідно до ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.11.2020 у справі №991/9133/20 основним ризиком, для запобігання якого необхідне накладення арешту, є можливість відчуження цього майна власником (третьою особою), а також поділу, перетворення, зміни цільового призначення земельних ділянок. З накладенням арешту втрачається можливість особи вчинити зазначені дії. Таким чином, може бути виконане завдання арешту майна, а саме запобігання його відчуження.
Як слідує з поданих матеріалів, основним доводом адвоката щодо неправомірності накладення арешту на майно є посилання на те, що арешт зазначених земельних ділянок порушує законні права та інтереси власників, які є добросовісними набувачами та не мають жодного відношення до кримінальних правопорушень, що розслідуються, до того ж цивільний позов до власників земельних ділянок не заявлявся.
Разом з тим, не погоджуючись із доводами сторони захисту, детективами під час судового розгляду наголошувалося на тому, що в рамках об`єднаного кримінального провадження досліджуються, зокрема обставини щодо заволодіння та незаконної передачі земельних ділянок ДП «Пуща-Водиця» та ДП «ДГ «Дмитрівка» у приватну власність наперед визначеним особам, у тому числі ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7
15.08.2023 у кримінальному провадженні №42019110350000029 п`ятьом особам повідомлено про підозру у заволодінні земельними ділянками, у тому числі й землями ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця», тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Із долученого старшим детективом повідомлення про підозру ОСОБА_8 від 15.08.2023 слідує, що з метою приховання фактів набуття злочинною організацією земельних ділянок державного підприємства, незаконного походження такого майна та володіння ним, ОСОБА_9 та ОСОБА_8, діючи згідно попередньо досягнутих у складі організованої групи домовленостей через підконтрольних суб`єктів оціночної діяльності організували проведення оцінки земельних ділянок, за нижчою від ринкової вартості ціною та організували укладення із ОСОБА_6 та ОСОБА_5 договорів купівлі-продажу земельних ділянок, посвідчених приватним нотаріусом.
Крім того, із долученого повідомлення про підозру слідує, що ОСОБА_9 та ОСОБА_8 продовжуючи злочинну діяльність, спрямовану на маскування незаконного походження майна здобутого злочинним шляхом, володіння ним, джерел його походження, керуючись єдиним злочинним умислом щодо надання земельним ділянкам, здобутим злочинним шляхом, легального походження, 05.09.2019 організували створення товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАБІЯ», код ЄДРПОУ 43213713. Вказане товариство, на момент накладення ухвалою від 12.11.2020 арешту на земельні ділянки, зазначене власником земельних ділянок, які в подальшому на підставі договорів купівлі-продажу були відчужені ОСОБА_7, РНОКПП НОМЕР_3 .
Крім того, старшим детективом долучено протокол огляду від 30.11.2022 мобільного телефону, вилученого під час обшуку житла ОСОБА_8, на якому виявлено листування з ОСОБА_7 щодо земельних ділянок, які є предметом вказаного кримінального правопорушення та визнані речовими доказами у кримінальному провадженні. Зокрема, ОСОБА_7 надіслала ОСОБА_8 фотокопію ухвали слідчої судді від 21.04.2021, якою накладено арешт на земельні ділянки.
Таким чином, твердження захисника про те, що земельні ділянки необґрунтовано перебувають під арештом уже тривалий час, що свідчить про певну форму позбавлення права власності ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6, не є слушним, оскільки в даному кримінальному провадженні досліджуються обставини відчуження та заволодіння землями державної власності, що на даний час перебувають у володінні фізичних та юридичних осіб, та предметом (об`єктом кримінально протиправних дій) кримінального правопорушення є саме зазначені земельні ділянки, які у кримінальному провадженні визнані речовими доказами, і їх вартість є обставиною, що підлягає доказуванню відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України.
З наведених вище підстав не беруться до уваги і посилання захисника на рішення Господарського суду м. Києва від 27 квітня 2023 року у справі №640/14353/19 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2023 року (справа №640/14353/19), якими, як стверджує захисник, підтверджується правомірність надання у приватну власність земельних ділянок.
Слід зауважити, що у даному кримінальному провадженні з`ясовуються обставини можливого незаконного заволодіння земельними ділянками ДП «Пуща-Водиця». Досудове розслідування спрямоване на підтвердження чи спростування факту незаконного відчуження земельних ділянок ряду осіб, у тому числі ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Таким чином, вказані земельні ділянки можливо є предметом вчинення злочину, були незаконно оформлені на заздалегідь визначених осіб, з метою подальшого їх виведення в приватну власність та перепродажу. Вказані обставини підлягають детальному дослідженню.
Також не може залишатися поза увагою суду те, що на цей час ряду осіб повідомлено про підозру за фактом незаконного заволодіння земельними ділянками, матеріали провадження свідчать про можливу причетність та обізнаність заявників про вчинення незаконних дій по заволодінню земельними ділянками.
З огляду на зазначене, слідчий суддя приходить до висновку про безпідставність тверджень адвоката щодо невідповідності вказаних земельних ділянок критеріям речових доказів, оскільки як свідчать матеріали, земельні ділянки є предметом (об`єктом) кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди вчинення такого кримінального правопорушення та відповідно містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у зв`язку з чим, в рамках даного кримінального провадження підлягає ґрунтовному дослідженню питання щодо наявності правових підстав для переходу речових прав на такі земельні ділянки.
Поряд з цим, слідчий суддя зауважує, що при постановленні ухвали про накладення арешту на майно слідчим суддею враховано правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для третіх осіб.
Крім того, із долученого повідомлення про підозру слідує, що учасниками кримінального правопорушення здійснено дії щодо зміни конфігурації земельних ділянок, які є предметом кримінального правопорушення, шляхом їх поділу, об`єднання, зміни кадастрового номера та цільового призначення. Таким чином, у випадку скасування арешту, існує ризик вчинення подальших спроб відчуження земельних ділянок, що призведе до втрати речових доказів, унеможливить проведення експертиз та встановлення збитків, завданих кримінальним правопорушенням.
Враховуючи зазначене, у ході розгляду клопотання заявником не доведені обставини, які б давали підстави вважати, що на даний час відпала потреба у дії такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, або що арешт було накладено необґрунтовано.
Тож на даному етапі скасування арешту, накладеного на вказані земельні ділянки, є передчасним.
У свою чергу, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке обмеження для виконання завдань кримінального провадження, а також завдань арешту майна, визначених в абз.2 ч.1 ст.170 КПК України. На думку слідчого судді, таке втручання органів досудового розслідування у права і свободи осіб, в інтересах яких звертається адвокат ОСОБА_4, є розумним та пропорційним меті кримінального провадження.
Твердження захисника щодо безпідставності накладення арешту на земельні ділянки, з огляду на те, що цивільний позов до власників земельних ділянок не заявлено, обставини придбання земельних ділянок у судовому порядку не оспорюються, до того ж власникам не повідомлено про підозру у даному кримінальному провадженні - не беруться до уваги слідчим суддею, з огляду на те, що підставою для накладення арешту на вказане нерухоме майно є саме забезпечення збереження речових доказів.
З аналізу положень ч.ч.2,3 ст.170 КПК України вбачається, що майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст.98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні. З огляду на наведене, арешт майна з підстав, передбачених п.1 ч.2 ст.170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів та є самостійною правовою підставою для арешту майна, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні та не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Окрім того доводи захисника про те, що в ухвалі слідчого судді містяться посилання на обставини, які не відповідають дійсності, а саме щодо неправомірності вибуття спірних земельних ділянок із постійного користування державного підприємства ДП«Агрокомбінат «Пуща-Водиця», не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. Поряд з цим варто зазначити, що законність вказаної ухвали була перевірена в апеляційному порядку та за результатом розгляду апеляційної скарги адвоката, поданої в інтересах третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 16.01.2021 ухвала слідчого судді від 12.11.2020 у справі №991/9133/20 залишена без заміни.
Враховуючи наведене, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність визначених ст.174 КПК України підстав для скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.11.2020 у справі № 991/9133/20, тому клопотання адвоката ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.
Поряд з цим слідчий суддя зауважує, що накладений арешт на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власники обмежуються у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, а тому відповідні обмеження є розумними і співмірними, з огляду на завдання кримінального провадження.
Керуючись ст.ст.174, 307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1