Документ № 117462511

Справа № 991/1481/24

Провадження № 1-кс/991/1496/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 року м. Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2,

учасника кримінального провадження:

з боку обвинувачення: детектива ОСОБА_3,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна від 23.02.2024 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000190 від 24.04.2023,

установив:

23.02.2024 до слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна від 23.02.2024 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000190 від 24.04.2023.

Слідчим суддею, із врахуванням доведення стороною обвинувачення обставин, передбачених ч. 2 ст. 172 КПК України, було вирішено розглянути клопотання про арешт майна, яке не є тимчасово вилученим, без повідомлення підозрюваного та його захисників, у зв`язку з можливим вчиненням дій, пов`язаних із відчуженням вказаного майна, які б унеможливили виконання рішення суду про арешт майна, накладеного з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

І. Суть клопотання

Детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000190 від 24.04.2023, зокрема за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 369 КК України.

На території Запорізької області здійснює свою діяльність Комунальне некомерційне підприємство «Територіальне медичне об`єднання «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Запорізької обласної ради (далі - КНП «ТМО «ОЦЕМД та МК» ЗОР).

У ході досудового розслідування встановлено, що у депутата Запорізької обласної ради VIII скликання ОСОБА_5, у не встановлений на даний момент час, але не пізніше лютого - березня 2023 року, виник умисел на організацію надання неправомірної вигоди директору КНП «ТМО «ОЦЕМД та МК» ЗОР ОСОБА_6 за вчинення ним дій в інтересах суб`єктів господарювання з використанням наданого йому службового становища.

Усвідомлюючи неможливість одноособово реалізувати свій злочинний умисел та необхідність делегування функцій і завдань, потрібних для його втілення, ОСОБА_5 у не встановлений досудовим розслідуванням час, однак не пізніше березня 2023 року, залучив як співучасників до вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Учасники організованої групи, яка, за версією слідства, діяла під керівництвом ОСОБА_5, за участю виконавця ОСОБА_7 та за пособництва ОСОБА_8 :

- впродовж липня 2023 - лютого 2024 року передали директору КНП «ТМО «ОЦЕМД та МК» ЗОР ОСОБА_6 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у загальній сумі 156 870 грн за відкриття рахунку та розміщення грошових коштів КНП «ТМО «ОЦЕМД та МК» ЗОР на поточному рахунку в ПАТ «МТБ Банк»;

- у серпні 2023 року передали директору КНП «ТМО «ОЦЕМД та МК» ЗОР ОСОБА_6 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 15 000 грн за забезпечення перемоги ФОП ОСОБА_9 у закупівлі стерилізаторів (оголошення розміщено в системі «Prozorro» за ідентифікатором UA-2023-06-09-002547-a), укладення з ним договору та перерахування йому грошових коштів;

- у вересні 2023 року надали директору КНП «ТМО «ОЦЕМД та МК» ЗОР ОСОБА_6 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 13 700 грн за скасування закупівлі, яку розміщено в системі «Prozorro» за ідентифікатором UA-2023-06-05-008332-а, оголошення закупівлі лікарських засобів в системі «Prozorro» за ідентифікатором UA-2023-07-21-007949-а, забезпечення перемоги в ній ТОВ «Дойч-Фарм» і в подальшому за укладення з визначеним товариством договору від 07.08.2023 № 2220/12, на виконання якого здійснено оплату в загальній сумі 274 110,89 грн;

- впродовж жовтня 2023 - січня 2024 року висловили пропозицію та передали директору КНП «ТМО «ОЦЕМД та МК» ЗОР ОСОБА_6 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 483 600 грн за забезпечення перемоги ТОВ «3Д-Фарм» у закупівлі надглоткових повітропроводів i-gel на загальну суму 5 136 000 грн, яка розміщена в системі «Prozorro» за ідентифікатором UA-2023-11-23-009869-а.

20.02.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 369 КК України.

З метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання (п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України), прокурор просить накласти арешт на майно, яке на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_5 та його дружині ОСОБА_5, який полягає у тимчасовій забороні розпорядження, відчуження та користування (окрім заборони прибуткових операцій, надходжень, тобто коштів, які надходять на рахунки), а саме:

1) грошові кошти, розміщені на рахунках ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, відкриті у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570), АТ «Райффайзен Банк Аваль» (код ЄДРПОУ 14305909), АТ «АКЦЕНТ-БАНК» (код ЄДРПОУ 14360080), TD BANK, N.A. Ідентифікаційний код: АВА number 067014822 (місцезнаходження (англійською): 1701 Marlton Pike East Suite 200, Cherry Hill, NJ 08003, USA; місцезнаходження (українською): 1701 Марлтон Пайк Схід апартамент 200, Черрі Хілл, НД 08003, США);

2) грошові кошти, розміщені на рахунках ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2, відкриті у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570), АТ «Райффайзен Банк Аваль» (код ЄДРПОУ 14305909), АТ «АКЦЕНТ-БАНК» (код ЄДРПОУ 14360080), TD BANK, N.A. Ідентифікаційний код: ABA number 067014822 (місцезнаходження (англійською): 1701 Marlton Pike East Suite 200, Cherry Hill, NJ 08003, USA; місцезнаходження (українською): 1701 Марлтон Пайк Схід апартамент 200, Черрі Хілл, НД 08003, США).

ІІ. Позиції учасників провадження

У судовому засіданні детектив Національного бюро ОСОБА_3, який діє на підставі доручення прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_10 від 27.02.2024, клопотання про арешт майна підтримав у повному обсязі, просив задовольнити та накласти арешт на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_5 . Зазначив, що з`ясувати кому саме з подружжя належать грошові кошти, розміщені у TD BANK, на даний момент не можливо. Можливо, що він відкритий на ім`я обох, але точно стверджувати про такий факт він не може. Додав, що рахунок у АТ «АКЦЕНТ-БАНК» відкритий тільки на ім`я ОСОБА_5 . Наявність та належність рахунків, про накладення арешту на які просить прокурор, підтверджуються долученою до клопотання щорічною декларацією ОСОБА_5 за 2022 рік.

ІІІ. Встановлені обставини, мотиви та оцінка слідчого судді

Подане прокурором клопотання підсудне Вищому антикорупційному суду відповідно до ст. 33-1, п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України.

У відповідності до п.п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Статтею 132 КПК України встановлені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження, застосування яких не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, для забезпечення можливої конфіскації майна.

Арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та накладається на майно, зокрема підозрюваного, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна (ч. 2, 5 ст. 170 КПК України).

Згідно з приписами ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна.

Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України). До таких ризиків вказаний абзац відносить можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.

Також, при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя повинен враховувати, зокрема:

- правову підставу для арешту майна;

- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні;

- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

- наслідки арешту майна, зокрема для підозрюваного (ч. 2 ст. 173 КПК України).

Виходячи з положень Кримінального процесуального кодексу України, визначених підстав накладення арешту на майно, слідчий суддя дійшов таких висновків.

1) Існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину такої тяжкості, що дозволяє застосування арешту майна

20.02.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 369 КК України.

Під час розгляду клопотання детективом доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень. Обставини, що підтверджують підозру у вчиненні кримінальних правопорушень та вагомість наявних доказів про їх вчинення підтверджуються долученими до клопотання, в копіях: рапортами про виявлення кримінального правопорушення від 18.07.2023, від 30.08.2023, від 23.10.2023; протоколами допиту свідків; протоколами видачі та огляду грошових коштів; протоколом огляду від 13.12.2023 та іншими матеріалами кримінального провадження.

Факти та обставини, які були досліджені під час судового засідання, з розумною достатністю та вірогідністю, могли би переконати стороннього об`єктивного спостерігача, на даному етапі досудового розслідування, що підозрюваний ОСОБА_5 може бути безпосередньо причетним до обставин кримінальних правопорушень. У майбутньому такі обставини мають бути перевірені та оцінені в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні.

Викладене узгоджується з позицією, яка викладена Європейським судом з прав людини у п. 184 рішення Великої Палати у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017, заява № 72508/13, «обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку».

2) Правові підстави для арешту майна

Арешт майна, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, накладається на майно підозрюваного, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна (ч. 2, 5 ст. 170 КПК України).

Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого (ч. 1 ст. 50 КК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 59 КК України, конфіскація майна встановлюється, зокрема, за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини та може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

На слідчого, прокурора покладається обов`язок при зверненні до слідчого судді з клопотанням про арешт майна надати документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження, зокрема підозрюваним таким майном (п. 3 ч. 2 ст. 171 КПК України).

Санкція ч. 4 ст. 369 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.

Конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб`єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління (ч. 1 ст. 49 Кримінально-виконавчого кодексу України).

Із Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб (повний витяг № 00043617407 від 15.02.2024) слідує, що 04.10.2013 ОСОБА_5 уклав шлюб із ОСОБА_11, про що було зроблено відповідний актовий запис.

Відповідно до положень ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з відображеною у щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування ОСОБА_5 за 2022 рік, інформації:

- на банківських рахунках ОСОБА_5, відкритих у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570), АТ «Райффайзен Банк Аваль» (код ЄДРПОУ 14305909) та АТ «АКЦЕНТ-БАНК» (код ЄДРПОУ 14360080) розміщені грошові кошти;

- на банківських рахунках ОСОБА_5, відкритих у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570) та АТ «Райффайзен Банк Аваль» (код ЄДРПОУ 14305909) також розміщені грошові кошти.

Дослідивши додані прокурором до клопотання документи, які підтверджують право власності на майно (грошові кошти), слідчим суддею встановлено, що вказане вище майно було набуто подружжям (підозрюваним ОСОБА_5 та ОСОБА_5 ) у період їх перебування у шлюбі, який укладено в 2013 році.

Разом з тим, ні прокурором у клопотанні, ні детективом у судовому засіданні не підтверджено, що у дружини підозрюваного ОСОБА_5 ОСОБА_5 наявний банківський рахунок, відкритий у АТ «АКЦЕНТ-БАНК», а на ньому розміщені грошові кошти.

Також, слідчий суддя позбавлений можливості з`ясувати належність банківського рахунку, відкритого у TD BANK, N.A. ідентифікаційний код: ABA number 067014822 (місцезнаходження (англійською): 1701 Marlton Pike East Suite 200, Cherry Hill, NJ 08003, USA).

Долучена до клопотання щорічна декларація ОСОБА_5 за 2022 рік у розділі 12 «Грошові кошти» містить відомості про те, що на цьому рахунку розміщені кошти, однак у графі «інформація про особу, яка отримала такий дохід», зазначено, що грошові кошти на праві спільної сумісної власності належать ОСОБА_5 (дружині підозрюваного) та ОСОБА_12 (її матері).

Підставою зазначення ОСОБА_5 цих коштів у декларації зазначено право власності третьої особи, але наявні ознаки відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції», якою передбачено, що у декларації зазначаються також відомості про об`єкти декларування, передбачені пунктами 2-8 частини першої цієї статті, що є об`єктами права власності третьої особи, якщо суб`єкт декларування або член його сім`ї отримує чи має право на отримання доходу від такого об`єкта або може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти щодо такого об`єкта дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним. Викладене свідчить тільки про те, що ОСОБА_5, подаючи декларацію за 2022 рік, задекларував відомості, що стосуються об`єктів права власності третьої (іх) особи чи осіб, які зобов`язаний був задекларувати. Однак, така інформація не доводить, що грошові кошти на банківському рахунку належать підозрюваному.

Встановити чи дійсно грошові кошти, розміщені на банківському рахунку у TD BANK, належать ОСОБА_5 або є спільною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_5 за наявними у розпорядженні слідчого судді документами неможливо.

Таким чином, прохання прокурора накласти арешт на грошові кошти, розміщені на банківському рахунку ОСОБА_5, відкритому у АТ «АКЦЕНТ-БАНК», та грошові кошти, розміщені на банківському рахунку, відкритому у ТD BANK, задоволенню не підлягає, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що такі грошові кошти є майном підозрюваного, як то передбачено ч. 5 ст. 170 КПК України.

Частинами 1 та 3 ст. 368 ЦК України встановлено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 2 ст. 60 СК України). Дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном (ч. 1 ст. 67 СК України).

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення (ст. 70 СК України).

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Так, стороною обвинувачення не надано документів щодо визначення часток у майні (грошових коштах), набутому за час шлюбу подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_5, у зв`язку з чим слідчий суддя дійшов висновку, що воно є їх спільною сумісною власністю. Презюмується, що частки кожного з подружжя є рівними, але на момент постановлення ухвали (на етапі досудового розслідування) слідчий суддя позбавлений можливості їх визначити, у зв`язку з тим, що це питання не вирішено ні самим подружжям, ні судом у порядку позовного провадження.

Частиною 1 ст. 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Арешт майна, мова про який йде у Кримінальному процесуальному кодексі України, передбачає позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном і не вимагає, щоб таке майно належало на праві власності особі.

Отже, коли майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, право власності зареєстроване за тим з подружжя, який не є підозрюваним у кримінальному провадженні, а частки подружжя при цьому не виділені, підозрюваний має право на володіння, користування і розпорядження таким майном у повному обсязі, а не лише своєю часткою, і за відсутності іншої домовленості між подружжям, накладення слідчим суддею арешту на таке майно відповідатиме меті арешту майна.

Натомість, у випадку застосування судом покарання у виді конфіскації майна, вилучити у власність держави можливо тільки те майно, яке є власністю засудженого.

За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосування арешту майна, яке є спільною сумісною власністю, без зазначення часток подружжя, з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.

3) Речі є тими видами майна, на які може бути накладено арешт

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку, зокрема на рухоме та нерухоме майно, щодо якого ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України). Прокурор у своєму клопотанні просить накласти арешт на розміщені на банківських рахунках грошові кошти. Таке майно відповідає положенням ч. 2 ст. 181 ЦК України та положенням ч. 10 ст. 170 КПК України, відтак, на нього може бути накладено арешт.

4) Завдання, для виконання яких прокурор звертається із клопотанням про арешт майна

Завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Враховуючи обставини, які розслідуються у межах цього кримінального провадження, можливість передачі та відчуження майна є обґрунтованою.

5) Наслідки арешту майна для осіб, чиї права обмежуються

Критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. При цьому, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є їй пропорційними. Водночас, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Положення КПК України узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, який дійшов висновку, згідно з яким ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п. 203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини» / Uzan and others v. Turkey, заяви № 19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08).

Отже, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.

Частина четверта статті 173 КПК України визначає, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

При цьому, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).

На думку слідчого судді, враховуючи, серед іншого, суспільну небезпеку можливих кримінальних правопорушень, їх специфіку, ступінь тяжкості, накладення арешту в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, оскільки не має на меті позбавити фізичну особу належного їй майна, а лише тимчасово обмежити її право розпоряджатися, відчужувати та користуватися ним до завершення кримінального провадження.

У ході розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено негативних наслідків арешту майна. Що стосується прав та законних інтересів власників майна ОСОБА_5 та ОСОБА_5, слідчий суддя вважає, що такі обмеження не є занадто обтяжливими для них, з огляду на викладені вище обставини справи.

З урахуванням зазначеного, слідчий суддя переконаний, що накладення арешту у цьому випадку є пропорційним та співрозмірним завданням кримінального провадження та переслідує легітимну мету.

Також, слідчий суддя вважає обґрунтованим застосувати заборону розпорядження, відчуження та користування (окрім заборони прибуткових операцій, надходжень, тобто коштів, які надходять на рахунки) грошовими коштами, розміщеними на банківських рахунках, про що у своєму клопотанні просить прокурор, зважаючи на встановлені ризики передачі та відчуження належного підозрюваному майна іншим особам.

При цьому, слідчий суддя зауважує, що на цьому етапі досудового розслідування не може вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі встановлювати наявність складу злочину, винуватість осіб чи ступінь вини.

На підставі наведеного, керуючись статтями 132, 170-173, 372, 376 КПК України, слідчий суддя -

постановив:

Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна від 23.02.2024 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000190 від 24.04.2023 задовольнити частково.

1) Накласти арешт на грошові кошти, які належать підозрюваному ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, і є спільною сумісною власністю підозрюваного ОСОБА_5 та його дружини ОСОБА_13, який полягає у тимчасовій забороні розпорядження, відчуження та користування (окрім заборони прибуткових операцій, надходжень, тобто коштів, які надходять на рахунки), а саме:

- грошові кошти, які розміщені на рахунках ОСОБА_5, відкриті у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570), АТ «Райффайзен Банк Аваль» (код ЄДРПОУ 14305909), АТ «АКЦЕНТ-БАНК» (код ЄДРПОУ 14360080);

2) Накласти арешт на грошові кошти, які належать ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_2, і є спільною сумісною власністю підозрюваного ОСОБА_5 та його дружини ОСОБА_13, який полягає у тимчасовій забороні розпорядження, відчуження та користування (окрім заборони прибуткових операцій, надходжень, тобто коштів, які надходять на рахунки), а саме:

- грошові кошти, розміщені на рахунках ОСОБА_5, відкриті в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570), АТ «Райффайзен Банк Аваль» (код ЄДРПОУ 14305909).

Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.

Копію ухвали негайно після її оголошення вручити детективу. Копію ухвали не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам, які не були присутні в судовому засіданні.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 днів з дня оголошення ухвали.

Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_14