Пошук

Документ № 117521448

  • Дата засідання: 09/02/2024
  • Дата винесення рішення: 09/02/2024
  • Справа №: 991/4379/23
  • Провадження №: 12014000000000496
  • Інстанція: ВАКС
  • Форма судочинства: Кримінальне
  • Головуючий суддя (ВАКС): Галабала М.В.

Справа № 991/4379/23

Провадження № 1-кп/991/60/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

09 лютого 2024 року Київ

Колегія суддів Вищого антикорупційного суду в складі головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3 розглянула у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про закриття на підставі пункту 9-1 частини 1 статті 284 та пункту 10 частини 1 статті 284 КПК України кримінального провадження № 12014000000000496, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 листопада 2014 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_12, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Брест, Республіка Білорусь, зареєстрована за адресою АДРЕСА_1, проживає за адресою АДРЕСА_2, громадянка України, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України;

ОСОБА_13, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Київ, зареєстрована за адресою АДРЕСА_3, яка проживає за адресою: АДРЕСА_4, громадянки України, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України;

ОСОБА_14, яка народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Корсунь- Шевченківськ, Черкаської обл., зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5, проживає за адресою: АДРЕСА_6, громадянин України, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України;

ОСОБА_15, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у с. Каленське, Коростенського р-ну Житомирської обл., який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_7, громадянин України, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України;

ОСОБА_16, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 у смт. Поліське Київської обл., зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_8, громадянки України, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України;

ОСОБА_17, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 у м. Київ, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_9, громадянка України, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України;

ОСОБА_18, який народився ІНФОРМАЦІЯ_7 у м. Ківіилі, Естонська Республіка, зареєстрований за адресою АДРЕСА_10, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_11, громадянин України, щодо якого здійснювалось спеціальне досудове розслідування, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України;

ОСОБА_19, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_8 у м. Буськ, Львівської області, зареєстрована за адресою АДРЕСА_12, проживає за адресою АДРЕСА_13, громадянка України, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України;

ОСОБА_20, який народився ІНФОРМАЦІЯ_9 у м. Запоріжжя, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_14, громадянин України, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України;

ОСОБА_21, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_10 у м. Калуш, Івано- Франківської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_15, проживає за адресою: АДРЕСА_16, громадянка України, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України;

ОСОБА_22, який народився ІНФОРМАЦІЯ_11 у м. Миколаїв, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_17, проживає за адресою АДРЕСА_18, громадянина України, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України;

ОСОБА_23, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_11 у м. Кишинів, Республіка Молдова, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_19, яка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_20, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,

ОСОБА_24, який народився ІНФОРМАЦІЯ_12 у м. Тетіїв, Київської обл., зареєстрований за адресою: АДРЕСА_21, проживає за адресою: АДРЕСА_22, громадянина України, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України;

ОСОБА_25, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_13 у м. Носівка, Чернігівської . області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_23, проживає за адресою: АДРЕСА_24, громадянка України, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,

ОСОБА_26, який народився ІНФОРМАЦІЯ_14 у м. Київ, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_25, проживає за адресою: АДРЕСА_26, громадянин України, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст.191 КК України.

Підготовче судове засідання проведено за участі сторін та інших учасників судового провадження:

прокурора: ОСОБА_27,

захисників: ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_28, ОСОБА_9, ОСОБА_29, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33,

обвинувачених: ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_17, ОСОБА_23, ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_34, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_24, ОСОБА_15, ОСОБА_25, ОСОБА_26,

представників потерпілих: ОСОБА_35, ОСОБА_36,

секретаря судового засідання: ОСОБА_37 .

У процесі розгляду суд встановив:

1.До Вищого антикорупційного суду вказаний обвинувальний акт надійшов 18 травня 2023 року. Судове провадження перебуває на стадії підготовчого судового засідання.

2.Під час підготовчого судового засідання у порядку пункту 2 частини 1статті 314 КПК України 02 листопада 2023 року від захисника ОСОБА_4, 03 листопада 2023 року від захисника ОСОБА_5, 06 листопада 2023 року від захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7, 09 листопада 2023 року від захисника ОСОБА_8, 13 листопада 2023 року від захисника ОСОБА_7, 16 листопада 2023 року від захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_10, 30 листопада 2023 року від захисника ОСОБА_9, 12 січня 2024 року від захисника ОСОБА_11 надійшли клопотання про закриття кримінального провадження.

2.1.В судових засіданнях 06, 16, 30 листопада 2023 року, 06 грудня 2023 та 12 січня 2024 року суд заслухав ці клопотання.

2.2.В судових засіданнях 29 січня 2024 року та 09 лютого 2024 року захисники доповнювали свої клопотання та вислювалювали свої думки щодо них.

3.Проаналізувавши доводи заявлених клопотань, на переконання захисників, у цьому кримінальному провадженні закінчився строк досудового розслідування після повідомлення особі про підозру до моменту направлення прокурором обвинувального акта до суду з таких підстав: (1) строк досудового розслідування продовжував неуповноважений на це суб`єкт - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та Генеральний прокурор, тоді як це мав робити слідчий суддя; (2) в загальний строк досудового розслідування слід включати дні зупинення та відновлення досудового розслідування у зв`язку з тим, що слідчі судді неодноразово скасовували постанови про зупинення досудового розслідування, а на переконання захисників строки з дня винесення таких постанов до дня їх скасування слідчими суддями включались у строки досудового розслідування.

3.1.Сторона захисту просила врахувати, що кримінальне провадження № 12014000000000496 було зареєстроване до набрання чинності змінами до КПК України, внесеними Законом № 2147-VIII. Пізніше воно було об`єднане із кримінальними провадженнями, які були зареєстровані після набрання чинності цими змінами тому наявні підстави для застосування до об`єднаного кримінального провадження нової редакції відповідних положень кримінального процесуального закону.

3.2.Крім того, на переконання захисника ОСОБА_7, строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12016100000001664 від 08 жовтня 2016 року, яке пізніше було об`єднано із № 12014000000000496 від 05 листопада 2014 року та обвинувальний акт у якому перебуває на розгляді колегії суддів, закінчився ще до повідомлення особі про підозру.

3.3.Захисник ОСОБА_9 зазначила, що кримінальне провадження № 12014000000000496 від 05 листопада 2014 року підлягає закриттю на підставі п. 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із наявністю нескасованої постанови слідчого про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у кримінальному провадженні щодо того самого діяння, що розслідувалося з дотриманням вимог щодо підслідності.

4.У судовому засіданні 09 лютого 2024 року прокурор просила відмовити у задоволенні клопотань. Зазначила, що на момент прийняття всіх процесуальних рішень у цьому кримінальному провадженні діяли редакції ст. 219 та 294 КПК України, які містили відповідні виключення, передбачені п. 4 § 2 «Прикінцеві положення» розділу 4 Закону № 2147-VIII, тому вважає, що всі процесуальні дії були вчиненні, а рішення прийнятті повноважними суб`єктами у передбачені кримінальним процесуальним законодавством строки досудового розслідування.

5.Дослідивши клопотання сторони захисту та заперечення прокурора, суд дійшов висновку про неможливість задоволення клопотань захисників з огляду на таке.

5.1.Колегія суддів зазначає, що правовий інститут строку досудового розслідування у 2018 році зазнав суттєвих змін у частині законодавчого регулювання його обчислення, продовження та наслідків спливу цього строку, а тому, оцінюючи доводи сторони захисту, вважає за необхідне проаналізувати хронологію цих змін з метою визначення норм права, які підлягають застосуванню у цьому кримінальному провадженні.

Згідно п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

До 15 березня 2018 року включно діяли такі норми КПК України, які регулювали питання продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні:

1) п. 2 ч. 1 ст. 219 КПК України - досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення про підозру;

2) п. 3 ч. 2 ст. 219 КПК України - строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому § 4 гл. 24 КПК України, при цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати 12 місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину;

3) п. 3 ч. 2 ст. 294 КПК України - якщо досудове розслідування злочину неможливо закінчити у строк, зазначений у п. 2 ч. 1 ст. 219, він може бути продовжений в межах строків, встановлених п. 3 ч. 2 ст. 219 КПК України, до 12 місяців Генеральним прокурором чи його заступниками;

4) ст. 296 КПК України - задоволення прокурором клопотання про продовження строку досудового розслідування;

5) ст. 297 КПК України - відмова прокурора у задоволенні клопотання про продовження строку досудового розслідування.

Крім того, згідно редакції частини 3 статті 219 КПК, яка діяла до 15 березня 2018 року України включно, строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею або винесення постанови про відновлення кримінального провадження не включається у строки, передбачені цією статтею.

З 16 березня 2018 року Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147) було змінено норми КПК України, якими регулюється питання продовження строку досудового розслідування:

1) п. 2 абз. 3 ч. 1 ст. 219 КПК України - досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення про підозру у вчиненні злочину;

2) п. 3 ч. 2 ст. 219 - строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому § 4 гл. 24 КПК України, при цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати 12 місяців із дня повідомлення про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину;

3) ч. 3 ст. 294 КПК України - якщо з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування неможливо закінчити у строк, зазначений в п. 2 абз. 3 ч. 1 ст. 219 КПК України, він може бути продовжений в межах строку, встановленому п. 3 ч. 2 ст. 219 КПК України: до трьох місяців заступником Генерального прокурора; до шести та дванадцяти місяців - слідчим суддею.

Крім того, законодавець впровадив строки досудового розслідування у так званих «фактових провадженнях», тобто таких у яких жодній особі не повідомлялось про підозру.

Крім того, новою редакцією частини 3 статті 219 КПК України передбачалось, що строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею включається у строки, передбачені цією статтею.

При цьому в п. 4 § 2 Прикінцевих положень Закону № 2147 вказано, що п.п. 11-27, 45 п. 7 § 1 цього розділу вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені до ЄРДР після введення в дію цих змін.

Варто зауважити, що до підпунктів, яких стосується це застереження, відносяться: п.п. 14 - в якому частини 1,3 ст. 219 КПК України викладені в новій редакції; п.п. 20 - в якому статті 294, 295 КПК України викладені в новій редакції; п.п. 21 - яким виключено статті 296, 297 КПК України; п.п. 22 - яким доповнено гл. 24 ст. 296-1 КПК України.

З викладеного суд робить висновок, що до справ, відомості про які вносились до ЄРДР після введення в дію цих змін, застосовуються у новій редакції ч. 1 та ч. 3 ст. 219, ст. 294 та ст. 295, а також ст. 297-1 КПК України, яка доповнила главу 24, і не можуть бути застосовані ст. 294 та ст. 295 КПК України, які були виключені.

5.2.Аналізуючи наведені у п. 5.1. цієї ухвали зміни у правовому регулюванні обчислення, продовження та наслідків спливу строку досудового розслідування, колегія суддів звертає увагу, що виключення норми з тексту закону не завжди має наслідком автоматичну втрату нею чинності на майбутнє, оскільки в окремих випадках така норма може продовжувати свою дію, зокрема тоді, коли про це прямо зазначено у законі.

У Законі № 2147-VIII законодавець прямо визначив, що до різних кримінальних проваджень повинні застосовуватись різні порядки продовження строку досудового розслідування:

- до кримінальних проваджень, внесених до ЄРДР до 15 березня 2018 року включно, застосовуються норми, передбачені попередньою редакцією відповідних статей КПК України (редакція 2012 року зі змінами, внесеними Законом № 1697-VII від 14 жовтня 2014 року);

- до кримінальних проваджень, внесених до ЄРДР починаючи з 16 березня 2018 року, застосовуються норми у редакції Закону № 2147-VIII.

Отже, законодавець передбачив одночасну дію двох порядків обчислення строків досудового розслідування, кожен з яких передбачений відповідною редакцією норм КПК України та поширюється на окремі категорії кримінальних проваджень.

Враховуючи, що це кримінальне провадження було внесене до ЄРДР 05 листопада 2014 року, до нього не застосовуються норми Закону № 2147-VIII щодо обчислення строку досудового розслідування, а отже з цього випливають наступні висновки:

- по-перше, відсутність у тексті КПК України ст. 296 та 297, якими визначалися повноваження прокурора щодо розгляду клопотання слідчого та продовження строку досудового розслідування на момент винесення відповідних постанов, не свідчить про фактичну втрату чинності вказаними статтями стосовно цього кримінального провадження;

- по-друге, строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею не має включатись у строки, передбачені ст. 219 КПК України.

5.3.Оцінюючи доводи захисників щодо необхідності застосування до цього кримінального провадження змін, внесених Законом № 2147-VIII, колегія суддів зазначає, що принцип правової визначеності є невід`ємним складовим елементом принципу верховенства права, оскільки дозволяє суб`єкту права передбачити наслідки своїх дій.

Цей принцип включає в себе такі складові як непорушність і нескасовуваність набутих законних прав, законність очікування - право у своїх діях розраховувати на сталість наявного законодавства, а отже незворотність закону й неможливість застосування закону про існування якого відомо не було.

Кардинальна зміна законодавчого підходу до врегулювання правового інституту строку досудового розслідування у кримінальних провадженнях, у яких триває досудове розслідування, вочевидь, створила б для сторони обвинувачення перешкоди для ефективної реалізації своїх функцій та досягнення мети кримінального провадження, передбаченої ст. 2 КПК України. Адже, здійснюючи досудове розслідування у кримінальному провадженні, плануючи процесуальні заходи в умовах існуючого правового режиму, сторона обвинувачення повинна мати можливість передбачити наслідки своїх дій.

На переконання колегії, збереження для кримінальних проваджень правового порядку, який існував на момент початку досудового розслідування, тобто забезпечення сталості правового регулювання, сприяє досягненню мети кримінального провадження.

5.4.Слід зауважити, що збереження дії попередньої редакції норм кримінального процесуального закону при прийнятті нової редакції та, фактично, їх одночасна дія і поширення на окремі категорії кримінальних проваджень не є новелою сучасного кримінального процесуального законодавства. Такий підхід застосувався законодавцем під час прийняття чинного КПК України, Перехідні положення якого передбачали застосування попередньої редакції КПК України 1960 року до певних кримінальних проваджень навіть після набрання чинності Кодексом 2012 року.

Такий підхід цілком відповідає принципу правової визначеності, адже є запорукою впевненості учасників кримінального провадження у правових наслідках своїх дій в умовах динамічних змін процесуального законодавства.

5.5.Колегія суддів також вважає за необхідне акцентувати увагу на особливостях темпоральної дії процесуального закону. На відміну від кримінального матеріального закону, кримінальний процесуальний закон не має зворотної дії навіть у тих випадках, коли його правила є більш сприятливими для учасників кримінального провадження. Повернення процесу (процесуальних дій) неможливе. Такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 17 грудня 2015 року № 5-205кс15, аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 937/2480/20.

Отже, доводи щодо необхідності застосування норм в редакції Закону № 2147-VIII, оскільки вони поліпшують становище обвинувачених, є безпідставними.

6.Разом із тим, кримінальне провадження, яке перебуває на розгляді, було об`єднано кримінальними провадженнями, внесеними до ЄРДР після 16 березня 2018 року. Отже постає питання щодо можливості застосування змін, внесених Законом № 2147-VIII, до тих кримінальних проваджень, у яких було об`єднано кримінальні провадження, внесені до ЄРДР як до, так і після 16 березня 2018 року.

6.1.У цьому випадку кримінальні провадження з різним правовим режимом щодо строку досудового розслідування об`єднуються в одне ціле, що, вочевидь, вимагає з`ясування, який порядок має застосовуватися до об`єднаного кримінального провадження.

Кримінальний процесуальний закон у випадку, коли декілька кримінальних проваджень мають спільні складові елементи (кримінальні правопорушення чи особу, яка підозрюється у їх вчиненні), передбачає можливість їх об`єднання в одне кримінальне провадження (ч. 1 ст. 217 КПК України).

У цьому випадку об`єднане кримінальне провадження процесуально стає єдиним цілісним кримінальним провадженням, яке має свій номер, дату початку, визначених слідчих та процесуальних керівників та, відповідно, свій єдиний порядок обчислення строку досудового розслідування. Законодавець не передбачив жодних процесуальних можливостей розглядати його як сукупність складових елементів, які можуть мати окремі, відмінні від об`єднаного провадження, процесуальні ознаки та реквізити.

При об`єднанні матеріалів досудових розслідувань (частина перша статті 217 КПК України), об`єднаному кримінальному провадженню присвоюється номер раніше розпочатого провадження (Положення про порядок ведення ЄРДР № 139 та № 298).

Слід зазначити, що аналогічним чином відбувається виділення матеріалів в окреме провадження на стадії судового провадження (частина 1 статті 334 КПК). Тобто на стадії досудового розслідування та на стадії судового провадження встановлено єдиний алгоритм виділення матеріалів кримінального провадження.

Із врахуванням вищенаведеного, якщо у виділеному кримінальному провадженні розслідуються кримінальні правопорушення, відомості про які внесені як до, так і після 16 березня 2018 року, то правовий режим в такому провадженні є єдиним і визначається датою внесення до ЄРДР відомостей про провадження, з якого було виділено матеріали (за порядком обліку в ЄРДР).

Факти кримінальних правопорушень, за якими було пред`явлено обвинувачення у цьому кримінальному провадженні, були виявлені у різних кримінальних провадженнях, а їх об`єднання в ході досудового розслідування здійснювалося на виконання вимог КПК та Положення про порядок ведення ЄРДР.

6.2.Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що встановлюючи винятки для застосування Закону № 2147-VIII, а саме незастосування його норм до окремої категорії кримінальних проваджень, законодавець не врегулював особливості його застосування у випадку об`єднання кримінальних проваджень, внесених до ЄРДР як до, так і після 16 березня 2018 року.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року № 536/2475/14-к, при тлумаченні норм права суд має застосовувати також цільове (телеологічне) тлумачення, адже воно дозволяє встановити зміст, а також мету та практичне значення існування тієї чи іншої норми у законодавстві.

Колегія суддів виходить з мети встановлених законодавцем застережень щодо застосування норм Закону № 2147-VIII (п. 5.1. цієї ухвали). Ці застереження покликані забезпечити підвищення стандартів додержання прав підозрюваного шляхом запровадження судового контролю в сфері продовження строку досудового розслідування з одночасним збереженням сталості правового режиму та дотримання принципу правової визначеності.

Об`єднання кримінальних проваджень є важливим правовим інститутом, який забезпечує можливість всебічного та повного досудового розслідування багатоепізодних чи багатосуб`єктних кримінальних правопорушень. Використання цього інституту стороною обвинувачення не може змінювати правовий режим продовження строку досудового розслідування, адже виконання вимог ст. 214 КПК України в частині реєстрації відомостей про виявлені кримінальні правопорушення у ЄРДР з наступним їх об`єднанням з первинним кримінальним провадженням не змінює ані дати початку досудового розслідування, ані інших його ознак.

6.3.Оцінюючи доводи сторони захисту в частині застосування у цьому кримінальному провадженні висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 31 жовтня 2022 року у справі №753/12578/19, колегія суддів виходить із наведених у п. 5.1. норм, що регламентують загальний порядок їх застосування.

Колегія суддів не вбачає підстав для застосування аналогічного підходу у цьому кримінальному провадженні, оскільки:

- по-перше, ці висновки фактично передбачають зміну порядку продовження строку досудового розслідування кримінальних проваджень, яка відбувається постфактум, тобто сторона обвинувачення, керуючись у своїх діях чинним на той час кримінальним процесуальним законом та суворо дотримуючись його букви, не передбачала та не могла передбачити, що згодом її дії можуть бути розцінені як незаконні, адже сфера застосування Закону № 2147-VIII була чітко та однозначно регламентована законодавцем;

- по-друге, така зміна не узгоджується з такими завданнями кримінального провадження, як «захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень», а також «забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини» (ст. 2 КПК України), адже може призвести до закриття широкого кола кримінальних проваджень з причин, які не залежали ані від поведінки сторони обвинувачення, ані від фактичних обставин, ані від волі законодавця.

Колегія суддів має сумніви у тому, що законодавець мав на меті унеможливлення здійснення стороною обвинувачення покладених на неї функцій у певній категорії кримінальних проваджень та зведення нанівець зусиль органів досудового розслідування.

6.3.1.Водночас, на переконання колегії суддів, такий підхід не має автоматично поширюватися на всі без виключення випадки об`єднання кримінальних проваджень, адже він не здатен у повному обсязі гарантувати захист від можливих зловживань стороною обвинувачення своїми процесуальними правами. Враховуючи, що відповідно до ст. 217 КПК України рішення про об`єднання кримінальних проваджень належить до виключних дискреційних повноважень прокурора та не підлягає оскарженню, такий підхід може давати можливість прокурору штучно змінювати правовий режим кримінального провадження, внесеного до ЄРДР після 16 березня 2018 року, шляхом його безпідставного об`єднання з іншим, внесеним раніше.

А тому, під час визначення порядку, який має застосовуватися до об`єднаного кримінального провадження, необхідно встановлювати зв`язок кримінальних проваджень та відсутність ознак штучного характеру такого об`єднання.

Оцінюючи зв`язок кримінальних проваджень, які згодом були об`єднані у кримінальне провадження № 12014000000000496, колегія суддів дійшла наступних висновків.

6.3.2.Судом на підставі досліджених матеріалів встановлено, що 05.11.2014 розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні №12014000000000496 за фактом привласнення та розтрати протягом 2012-2014 років керівництвом і власниками ПАТ «ВіЕйБІ Банк» за попередньою змовою із службовими особами Національного Банку України коштів, наданих Національним Банком України у вигляді кредитів рефінансування, стабілізаційних кредитів а також депозитних коштів вкладників ПАТ «ВІЕЙБІ Банк», в особливо великих розмірах, шляхом укладання фіктивних кредитних угод, видачі кредитів без належного забезпечення та виведення цих коштів з банку на рахунки юридичних та фізичних осіб, які підконтрольні вказаним службовим особам та бенефіціарному власнику ПАТ «ВіЕйБІ Банк».

В цей же день, 05.11.2014, в ЄРДР були внесені відомості у кримінальних провадженнях № 12014000000000496, № 12014000000000497, № 12014000000000498, № 12014000000000499 та № 12014000000000500 які 17 листопада 2014 були об`єднані в одне провадження, якому присвоєно номер 12014000000000496.

04.03.2015 розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42015000000000349.

04.03.2015 розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні №12015000000000105.

04.03.2015 розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12015000000000110.

15.05.2015 матеріали досудових розслідувань № 12014000000000496, № 42015000000000349, № 12015000000000105 та №12015000000000110 об`єднано в одне провадження, якому присвоєно № 12014000000000496.

08.10.2016 розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12016100000001664 за фактом вчинення службовими особами ПАТ «ВіЕйБі Банк» кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Фабула кримінального провадження: «Протягом 2014 року службовими особами ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» укладено з Національним банком України кредитний договір № 43 від 13 жовтня 2014 року. В забезпечення виконання вимог за вказаним кредитним договором ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» та Національним банком України укладено іпотечні договори, відповідно яких в іпотеку Національному банку України передано нерухоме майно, яке знаходить в м. Харків. Однак оцінку майна службовими особами ТОВ «Бізнес-центр «ЕКСПЕРТИЗА» завищено. Отримані грошові кошти у якості кредитів у подальшому привласнено службовими особами ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК», чим завдано шкоди в особливо великому розмірі».

14.12.2016 до ЄРДР було внесено відомості за № 52016000000000454 про те, службові особи Національного Банку України, зловживаючи своїм службовим становищем надали рефінансування у розмірі більш як 5 млрд. гривень ПАТ «ВіЕйБі Банк», які в подальшому перераховані у вигляді кредитів на рахунки афілійованих суб`єктів господарської діяльності кінцевого бенефіціарного власника банку.

07.09.2017 матеріали досудових розслідувань № 52016000000000454, № 12016100000001664 об`єднано в одне провадження, якому присвоєно № 12016100000001664.

20.07.2018 розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні № 52018000000000734 за фактом використання службовими особами ПАТ «ВіЕйБі Банк» завідомо підробленого документу.

20.07.2018 розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні № 52018000000000735 за фактом службового підроблення, що спричинило тяжкі наслідки, вчиненого службовими особами ТОВ «Бізнес Центр Експертиза» за попередньою змовою із службовими особами ПАТ «ВіЕйБі Банк».

30.07.2018 постановою прокурора матеріали досудових розслідувань № 52018000000000735 і № 12016100000001664 об`єднано в одне провадження, якому присвоєно № 12016100000001664.

31.07.2018 постановою прокурора матеріали досудових розслідувань № 52018000000000734 і № 12016100000001664 об`єднано в одне провадження, якому присвоєно № 12016100000001664.

26.02.2019 розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні № 52019000000000171 за відомостями про те, що службові особи Національного Банку України всупереч інтересам служби в жовтні 2014 року здійснили зловживання своїм службовим становищем, за попередньою змовою із службовими особами та бенефіціарними власниками ПАТ «ВіЕйБі Банк», шляхом безпідставного та необгрунтованого надання коштів стабілізаційного кредиту.

23.07.2019 постановою прокурора матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100000001664 і № 52019000000000171 об`єднано в одне № 12016100000001664.

30.10.2019 розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні № 52019000000000957 за відомостями про вчинення службовими особами ПАТ «ВіЕйБі Банк» за співучасті із власником істотної участі ПАТ «ВіЕйБі Банк» фінансових операцій, спрямованих на приховування та маскування незаконного походження коштів, отриманих службовими особами ПАТ «ВіЕйБі Банк» від Національного Банку України під виглядом стабілізаційного кредиту.

11.11.2019 постановою прокурора кримінальні провадження № 12016100000001664 та 52019000000000957 були об`єднані в одне провадження №12016100000001664.

11.11.2019 в межах кримінального провадження № 12016100000001664 було вручено повідомлення про підозру ОСОБА_26, ОСОБА_25, ОСОБА_15, ОСОБА_21, ОСОБА_24, ОСОБА_14

12.11.2019 в межах кримінального провадження № 12016100000001664 було вручено повідомлення про підозру ОСОБА_22

13.11.2019 в межах кримінального провадження № 12016100000001664 вручено повідомлення про підозру ОСОБА_18

21.12.2019 з кримінального провадження № 12014000000000496 було виділено в окреме кримінальне провадження № 52019000000001196. Фабула кримінального провадження: «Протягом 2014 року службовими особами ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» укладено з Національним Банком України кредитний договір № 43 від 13.10.2014. В забезпечення виконання вимог за вказаним кредитним договором, між ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» та Національним Банком України укладено іпотечні договори, відповідно до яких в іпотеку Національному Банку України передано нерухоме майно, яке знаходиться в м. Харків. Однак, оцінку вартості заставного майно службовими особами ТОВ «Бізнес-Центр «ЕКСПЕРТИЗА» завищено. Отримані грошові кошти у якості кредитів в подальшому привласнено службовими особами ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК», чим завдано шкоди в особливо великому розмірі».

05.08.2020 матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.10.2016 за №12016100000001664 та 05.11.2014 за №12014000000000496 об`єднано в одне провадження під № 12014000000000496.

24.05.2021 в межах кримінального провадження № 12014000000000496 було вручено повідомлення про підозру ОСОБА_23, ОСОБА_20, ОСОБА_38, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_17, ОСОБА_16

16.06.2022 кримінальне провадження № 52019000000001196 від 21.12.2019 було об`єднано з кримінальним провадженням № 12014000000000496.

6.3.3.Таким чином, у кримінальному провадженні № 12014000000000496 від 05.11.2014 були об?єднані матеріали досудових розслідувань кримінальних проваджень, відомості про які були внесені як до 16 березня 2018 року, так і після зазначеної дати.

Дослідивши витяг із ЄРДР у кримінальному провадженні № 12014000000000496, колегія суддів встановила, що він містить відомості про кримінальне провадження із загальним описом обставин, які були відомі стороні обвинувачення на час їх внесення. Наведені в обвинувальному акті обставини інкримінованої злочинної діяльності мали місце у жовтні-листопаді 2014 році року. Відомості про наступні кримінальні провадження містять вже детальний та конкретизований опис цих та додаткових обставин, які були встановлені в ході досудового розслідування.

Тобто судом встановлено, що відомості про частину кримінальних правопорушень (внесених до ЄРДР після 16 березня 2018 року), були виявлені саме під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014000000000496, тобто не тільки формально (внаслідок об`єднання), але й за змістом вони є частиною та наслідком досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014000000000496. У сукупності ці відомості кореспондують обставинам вчинення кримінальних правопорушень, викладеним у обвинувальному акті.

За таких обставин, зв`язок первинного та наступних кримінальних проваджень не викликає сумніву, адже вони стосуються одних і тих самих обставин, які пов`язані як суб`єктним складом, так і часовим проміжком. Викладене свідчить про відсутність ознак безпідставного об`єднання кримінальних проваджень з метою штучної зміни їх правового режиму.

7.Під час розгляду цього клопотання, суд врахував такі правові позиції Верховного суду.

7.1.Так, за висновком ОП ККС ВС: (1) пункт 10 застосовується лише до кримінальних проваджень, відомості про які внесені до ЄРДР після введення в дію цього положення, тобто поширюється на кримінальні провадження, відомості про які внесені до ЄРДР з 16.03.2018, і не поширюється на кримінальні провадження, відомості щодо яких внесені в ЄРДР до вказаної дати; (2) пункт 4 § 2 є спеціальною нормою щодо статті 5 КПК і, відповідно, у спеціально визначеній ним ситуації перевага має надаватися йому, а не загальній нормі статті 5 КПК. Норма пункту 4 § 2 є складовою кримінального процесуального законодавства України, яку слід застосувати з тією особливістю, яка нею прямо визначена (постанова ОП ККС ВС від 11.09.2023 у справі № 711/8244/18).

7.2.У кримінальному провадженні, у якому відомості про кримінальні правопорушення внесені до ЄРДР як до введення в дію положень, вказаних у пункті 4 § 2 розділу 4 Закону № 2147-VIII (у тому числі й п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК), так і після набрання чинності вказаними нормами, ні подальше об`єднання цих кримінальних проваджень, ні зміна правової кваліфікації у кримінальному провадженні жодним чином не впливають на імперативний характер вказівки у примітці до п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК про дію приписів цього пункту лише щодо справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін, тобто з 16 березня 2018 року. А тому закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК щодо кримінальних правопорушень, відомості по яких внесено до ЄРДР до введення в дію положень, вказаних у пункті 4 § 2 розділу 4 Закону № 2147-VIII, суперечить імперативним приписам примітки до п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК (постанова ККС ВС від 10.10.2023 у справі № 753/10155/22).

7.3. Правило пункту 4 § 2 є особливим випадком застосування загального правила статті 5 КПК, який визначає ознаку, за якою застосовується різний правовий режим, притаманний будь-якій зміні законодавства: момент внесення відомостей про правопорушення до ЄРДР. Таке уточнення ознаки, за якою застосовується стаття 5 КПК, не може вважатися дискримінаційним. Очевидно, що проспективне або ретроспективне застосування процесуального правила не має нічого спільного з дискримінацією за «захищеними» ознаками (ознаками статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою (стаття 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), віку, інвалідності, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання (стаття 1 Протоколу № 12 до Конвенції, стаття 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»)). У даному випадку різний правовий режим застосування Пункту 10 не залежить від будь-яких ознак осіб, а залежить лише від певних фактів кримінального провадження. Тому поширювати на це питання тему дискримінації є неправомірним (постанова ККС ВС від 11.04.2023 у справі № 201/3571/20).

7.4.Початок досудового розслідування щодо інкримінованого злочину збігається з моментом внесення відомостей, які можуть свідчити про цей злочин, до ЄРДР (частини 1 та 2 статті 214 КПК). Якщо відомості про конкретне кримінальне правопорушення були внесені в ЄРДР до набрання чинності пунктом 10 (до 16.03.2018), то положення цього пункту не можуть застосовуватися до кримінального провадження, у межах якого здійснюється досудове розслідування. Об`єднання або виділення матеріалів кримінального провадження не впливає на визначення початку досудового розслідування (постанова ККС ВС від 11.04.2023 у справі № 201/3571/20).

7.4.1.Вказане дає зробити висновок, що доводи захисника ОСОБА_10 про те, що на кримінальне провадження № 52019000000001196 від 21 грудня 2019 року поширюється правовий режим згідно Закону № 2147-VIII є помилковими, оскільки воно було виділене з кримінального провадження № 12014000000000496, яке було внесено до набрання чинності змінами до кримінального процесуального закону.

Крім того, при виділенні з кримінального провадження матеріалів щодо окремої особи у випадку вчинення кримінального правопорушення групою осіб (усіма її членами) відомості про правопорушення у Реєстрі обліковуються у новоствореному кримінальному провадженні з присвоєнням нового номера. При цьому використовується реквізит «виділено» (пункт 12 глави 2 розділу ІІ Положення про порядок ведення ЄРДР, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України № 139 від 04 квітня 2016 року, чинного станом на 21 грудня 2019 року). Із врахуванням вищенаведеного, якщо у виділеному кримінальному провадженні розслідуються кримінальні правопорушення, відомості про які внесені як до, так і після 15 березня 2018 року, то правовий режим в такому провадженні є єдиним і визначається датою внесення до ЄРДР відомостей про провадження, з якого було виділено матеріали (за порядком обліку в ЄРДР).

7.5.Для вирішення питання про застування пункту 10 слід виходити з суті розпочатого кримінального провадження та часу внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким особа притягується до кримінальної відповідальності у справі (постанова ККС ВС від 28.11.2023 у справі №641/6379/18). Аналогічний підхід застосував ККС ВС у постанові від 12.05.2021 у справі № 243/14924/19.

7.6.Колегія суддів не враховує посилання адвоката ОСОБА_5 на правовий висновок ККС ВС, зроблений у постанові від 23 квітня 2020 року у справі № 310/9496/19, оскільки в ухвалі від 22 червня 2022 року у справі № 753/12578/19 ККС ВС дійшов переконання про необхідність відступити від зазначеного висновку, а також з огляду на міркування, висловлені у п. 5.1. цієї ухвали.

7.7.Посилання адвоката ОСОБА_6 на правовий висновок ККС ВС, зроблений у постанові від 12 грудня 2023 року в справі № 355/942/21, не є релевантним для досліджуваних обставин. У ній ВС прийшов до висновку про те, що обвинувальний акт було скеровано до суду поза межами строку досудового розслідування внаслідок пропуску таких строків прокурором, а не внаслідок спливу строків досудового розслідування у зв`язку із поширенням дії Закону № 2147-VIII на досліджуване кримінальне провадження.

8.Отже, продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014000000000496 заступником Генерального прокурора - керівником САП та Генеральним прокурором відповідало умовам, які були визначені розд. 4 Прикінцевих положень та розд. 6 Прикінцевих положень Закону України № 2147-VIII, оскільки такі рішення приймались у справі, у якій відомості про кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР до введення в дію таких змін та це входило до їх повноважень, тобто було здійснено уповноваженими суб`єктами в межах строків, визначених КПК України.

9.Враховуючи наведене, строк досудового розслідування у зв`язку із скасуванням окремих постанов про зупинення досудового розслідування не сплив. Адже застосуванню підлягає редакція ч. 3 ст. 219, яка діяла станом на 15 березня 2018 року та передбачала, що строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею не включається у строки, передбачені цією статтею.

10.Захисник ОСОБА_7 наголошував на тому, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12016100000001664 від 08.10.2016, яке пізніше було об`єднано із № 12014000000000496 від 05.11.2014 та обвинувальний акт у якому перебуває на розгляді колегії суддів, закінчився ще до повідомлення особі про підозру. Так, 05.08.2020 матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях №12016100000001664 від 08.10.2016 та № 12014000000000496 від 05.11.2014 були об`єднані в одне провадження під № 12014000000000496.

У своєю чергу кримінальне провадження № 12016100000001664, відомості про яке було внесено до набрання чинності законом № 2147-VIII, 31.07.2018 було об`єднано із кримінальним провадженням № 5201800000000734 від 20.07.2018 та 30.07.2018 із кримінальним провадженням № 5201800000000735 від 20.07.2018, відомості про які внесені після набрання чинності цим законом. Об`єднаному кримінальному провадженню присвоєно № 12016100000001664.

На переконання захисника, в результаті об`єднання, строк досудового розслідування у провадженні № 12016100000001664 почав свій відлік за правилами ч. 1 ст. 219 КПК України.

Захисник вважає, що до об`єднання, строк досудового розслідування кримінального провадження № 12016100000001664 складав 0 днів, кримінального провадження № 5201800000000735 10 днів, а кримінального провадження № 5201800000000734 11 днів, отже загальний строк досудового розслідування в об`єднаному кримінальному провадження № 12016100000001664, обрахований згідно з правилами ч. 4 ст. 219 КПК України, складав 11 днів. Отже, граничний строк досудового розслідування в кримінальному провадженні № 12016100000001664, складав 12 місяців, тобто до 19.07.2018 включно.

Тому, на переконання захисника, кримінальне провадження № 12014000000000496 підлягає закриттю як таке, у якому строк досудового розслідування, визначений статтею 219 КПК, закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру.

10.1.Оскільки відомості про кримінальне провадження № 12016100000001664 було внесено до набрання чинності законом № 2147-VIII, враховуючи наведену вище постанову ККС ВС від 11 квітня 2023 року у справі № 201/3571/20, на об`єднане кримінальне № 12016100000001664 провадження не поширювались зміни, внесені законом № 2147-VIII. Відтак до першого повідомлення про підозру (11 листопада 2019 року) воно залишалось «фактовим», у якому строки були відсутні.

10.2.Крім того, 01 січня 2024 року та станом на момент розгляду клопотання набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури», відповідно до якого ч. 1 ст. 219 КПК України викладено у новій редакції, та визначено, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження та виключено ч. 8 ст. 615 КПК України, згідно якої була наявна прив`язка обрахування строку досудового розслідування до вручення підозри у кримінальному провадженні.

Пунктом 20-8 розділу XI «Перехідні положення» визначено, що положення ч. 1 ст. 219 КПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури» застосовуються до всіх кримінальних проваджень, досудове розслідування або судовий розгляд яких не завершено до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури».

Зміни до кримінального процесуального законодавства України можуть вноситися виключно законами про внесення змін до КПК України та/або до законодавства про кримінальну відповідальність, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 3 ст. 1 КПК України).

Відтак вимоги Закону України № 3509-IX від 08 грудня 2023 року є складовою кримінального процесуального законодавства України, які слід застосувати з тією особливістю, які прямо ним визначені.

Закон №3509-IX від 08 грудня 2023 року є обов`язковим для виконання, та має застосовується як такий, який був прийнятий пізніше та з урахуванням ст. 5 КПК України діє на момент прийняття процесуального рішення. Станом на момент розгляд клопотання, пункт 20-8 розділу XI «Перехідні положення» КПК України діє та не визнаний за рішенням Конституційного Суду України неконституційним, а тому підстави для його не застосування відсутні.

11.Щодо закриття на підставі п. 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

11.1.Відповідно до п. 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК, кримінальне провадження закривається у разі, якщо існує нескасована постанова слідчого, дізнавача, прокурора про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п. 1,2,4,9 цієї частини, у кримінальному провадженні щодо того самого діяння, що розслідувалося з дотриманням вимог щодо підслідності.

Зі змісту ч. 7 ст. 284 КПК України, якщо обставина, передбачена пунктом 9-1 частини першої цієї статті, виявиться під час судового провадження, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.

Згідно положень п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК, на стадії підготовчого судового засідання суд може прийняти рішення про закриття кримінального провадження виключно з підстав, передбачених п. 5-8, 10 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК.

Отже, зі змісту п. 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК можливо виокремити три умови, наявність яких свідчить про необхідність закриття кримінального провадження:

1)існування не скасованого рішення слідчого або прокурора про закриття кримінального провадження, прийнятого з огляду на одну з підстав, наведених у пунктах 1, 2, 4, 9 ч. 1ст. 284 КПК;

2)відповідність між собою діяння, кримінальне провадження щодо якого було закрите з підстав, зазначених у пунктах 1, 2, 4, 9 ч. 1 ст. 284 КПК, та діяння, провадження щодо якого у зв`язку з існуванням нескасованого рішення сторона захисту просить закрити на підставі п. 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК;

3)здійснення досудового розслідування у первісному кримінальному провадженні, яке було закрите з огляду на одну з підстав, зазначених у пунктах 1, 2, 4, 9 ч. 1 ст. 284 КПК, на момент його закінчення із дотриманням вимог щодо підслідності.

11.2.Отже, необхідність закриття кримінального провадження на підставі п. 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК передбачає встановлення тотожності діянь у закритому кримінальному провадженні та кримінальному провадженні, у межах якого заявлене таке клопотання.

У постанові від 28.05.2015 про закриття цього кримінального провадження № 12014000000000496 на підставі п. 2 ч.1 ст. 284 КПК України констатується: «За результатами проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено, що протягом 2014 року службовими особами ПАТ «ВіЕйБі Банк» були отримані від Національного банку України кредитні кошти рефінансування з метою підтримання ліквідності вказаної банківської установи відповідно до положень та вимог діючого протягом вказаного часу законодавства, кредитні кошти виділялися НБУ згідно передбачених законодавством підстав, під заставу належного забезпечення - майнових прав за раніше виданими ПАТ «ВіЕйБі Банк» кредитами юридичним особам та об`єктів нерухомого майна, оціночна вартість яких у загальній сумі більше ніж вдвічі перевищує виділені НБУ кошти державного рефінансування. При цьому встановлено, що кредитні кошти рефінансування, надані НБУ, були спрямовані службовими особами ПАТ «ВіЕйБі Банк» згідно їх цільового призначення для повернення вкладів фізичних осіб та забезпечення стабільної роботи цієї банківської установи. Досудовим розслідуванням фактів розкрадання службовими особами ПАТ «ВіЕйБі Банк» коштів вкладників - фізичних осіб, не встановлено, та одночасно з цим доведено вчинення цими особами дій, спрямованих на виконання взятих банком зобов`язань щодо вчасного повернення їх депозитних вкладів».

У постанові від 26.07.2019 про закриття кримінального провадження №12014000000000496 на підставі п. 2 ч.1 ст. 284 КПК України констатується: «...встановлено, що кредитні кошти рефінансування, надані НБУ, були спрямовані службовими особами ПАТ «ВіЕйБі Банк» згідно їх цільового призначення для повернення вкладів фізичних осіб та забезпечення стабільної роботи цієї банківської установи. Досудовим розслідуванням фактів розкрадання службовими особами ПАТ «ВіЕйБі Банк» коштів вкладників - фізичних осіб, не встановлено, та одночасно з цим доведено вчинення цими особами дій, спрямованих на виконання взятих банком зобов`язань щодо вчасного повернення їх депозитних вкладів. Фактів попередньої змови службових осіб Національного банку України з службовими особами та власниками ПАТ «ВіЕйБі Банк» з метою вчинення привласнення та розкрадання коштів вкладників (фізичних осіб) вказаного комерційного банку та кредитних коштів державного рефінансування, наданих НБУ, не встановлено. Аналіз дій службових осіб ПАТ «ВіЕйБіБанк» протягом2014року, пов`язаних із регулюванням розміру кредитного портфелю банку на однаковому рівні (збільшення та зменшення його показників майже в однаковій сумі) свідчить про їх наміри підтримувати ліквідність Банку та його платоспроможність в умовах економічної та політичної кризи в Україні, в тому числі з урахуванням безнадійної заборгованості позичальників, які знаходилися на території Донецької та Луганської областей, і повернення кредитів якими наразі не можливе».

У постанові від 09.08.2019 про закриття кримінального провадження №12016100000001664 на підставі п. 2 ч.1 ст. 284 КПК України констатовано: «...За результатами проведеного досудового розслідування у кримінальному проваджені встановлено, шо протягом 2014 року службовими особами ПАТ «ВіЕйБі Банк» були отримані від Національного банку України кредитні кошти рефінансування з метою підтримання ліквідності вказаної банківської установи відповідно до положень та вимог діючого протягом вказаного період) часу законодавства, кредитні кошти виділялися НБУ згідно передбачених законодавством підстав, під заставу належного забезпечення - майнових прав за раніше виданими ПАТ «ВіЕйБі Банк» кредитами юридичним особам та об`єктів нерухомого майна, оціночна вартість яких у загальній сумі більше ніж вдвічі перевищує виділені НБУ кошти державного рефінансування. При цьому встановлено, що кредитні кошти рефінансування, надані НБУ, були спрямовані службовими особами ПАТ «ВіЕйБі Банк» згідно їх цільового призначення для повернення вкладів фізичних осіб та забезпечення стабільної роботи цієї банківської установи...».

11.3.Проаналізувавши зміст обвинувального акта, суд встановив, що такі обставини були включені до обсягу пред`явленого обвинувачення у кримінальному провадженні, яке перебуває на розгляді колегії суддів, отже суд має перевірити чи існували нескасовані постанови про закриття кримінального провадження.

11.3.1.28.05.2015 року кримінальне провадження №12014000000000496 було закрито ГСУ НП України у зв`язку з відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України).

14.12.2018 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/57555/18-к скасовано постанову ГСУ НП України від 28.05.2015 року про закриття кримінального провадження №12014000000000496 від 05.11.2014.

26.07.2019 року постановою ГСУ НП України кримінальне провадження № 12014000000000496 вдруге було закрито у зв`язку з відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України).

21.10.2019 року Першим заступником Генпрокурора ОСОБА_39 постанову ГСУ НП України від 26.07.2019 року про закриття кримінального провадження №12014000000000496 було скасовано на підставі того, що «розслідування здійснено поверхово, без повного та всебічного з`ясування обставин вчиненого злочину».

11.3.2.09.08.2019 року постановою начальника відділу ГСУ НП України кримінальне провадження №12016100000001664 було закрито у зв`язку з відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України).

18.09.2019 року Першим заступником Генерального прокурора України ОСОБА_39 було винесено постанову про скасування постанови про закриття цього кримінального провадження, незважаючи на попереднє рішення Генеральної прокуратури України про підтвердження законності й обґрунтованості закриття кримінального провадження № 12016100000001664.

25.06.2020 року постановою в.о. Генпрокурора було скасовано постанову Першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_40 від 18.09.2019 року про скасування постанови про закриття кримінального провадження №12016100000001664 від 09.08.2019 року, як незаконну та необґрунтовану.

11.08.2020 року Генеральний прокурор скасувала постанову від 25.06.2020 року на тій підставі, що вона була прийнята без наявності матеріалів кримінального провадження. Таким чином, з 11.08.2020 року досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016100000001664 було поновлено.

11.4.Отже, судом встановлено, що постанови від 28.05.2015 та 26.07.2019 про закриття кримінального провадження № 12014000000000496 та постанова від 09.08.2019 про закриття кримінального провадження №12016100000001664 скасовані, що свідчить про відсутність обов`язкової умови, наявність якої потрібно встановити для закриття кримінального провадження на підставі пункту 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК.

11.5.Враховуючи це, суд не вдаватиметься до аналізу здійснення досудового розслідування кримінальному провадженні із дотриманням вимог щодо підслідності.

11.6.Захисник ОСОБА_9 наголошувала на тому, що постанови Першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_40 винесені з грубим порушенням процедури та строків передбачених ч. 6 ст. 284 КПК України. Зокрема:

-постанова Першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_40 від 18.09.2019 року про скасування постанови про закриття кримінального провадження №12016100000001664 від 08.10.2016 року була винесена без врахування попередньої перевірки прокурором Генеральної прокуратури України, яка зазначена в листі Генеральної прокуратури України від 05.09.2019 року № 04/2/4-5396-19, а також на сороковий день, замість двадцяти днів, як це передбачено ч.6 ст. 284 КПК України;

-постанова Першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_40 від 21.10.2019 року про скасування постанови про закриття кримінального провадження №12014000000000496 від 05.11.2014 року була винесена без врахування попередньої перевірки прокурором Генеральної прокуратури України, а також на вісімдесят сьомий день, замість двадцяти днів, як це передбачено знову таки ч. 6 ст. 284 КПК України.

11.6.1.Зазначені процесуальні рішення першого заступника Генерального прокурора мають істотне значення для кримінального провадження, яке наразі розглядається судом, тому з метою дотримання вимог щодо всебічності та повноти розгляду клопотання, суд має з`ясовує законність процедури, застосованої під час скасування наведених вище постанов.

11.6.2.Вирішуючи це питання, колегія суддів враховує, що скасовуючи постанови про закриття кримінального провадження № 12016100000001664 та № 12014000000000496 у постановах від 18.09.2019 та 21.10.2019, перший заступник Генерального прокурора України керувався ч. 6 ст. 36 КПК України, яка регламентує підстави перегляду прокурором постанов слідчих та прокурорів нижчого рівня у межах строків досудового розслідування, передбачених ст. 219 КПК України.

11.6.3.Доводи захисника на порушення першим заступником Генерального прокурора вимог ч. 6 ст. 284 КПК України є необґрунтованими, оскільки вказаною нормою регламентовано процедуру перегляду рішень слідчих та дізнавачів про закриття кримінального провадження прокурорами, якій здійснюють процесуальне керівництво у конкретних кримінальних провадженнях.

11.6.4.Вказане узгоджується із практикою Верховного суду. У постанові Касаційного кримінального суду ВС від 3 квітня 2023 року у справі № 367/1335/21, колегія суддів прийшла до висновку, що Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, керівник окружної прокуратури, їх перші заступники та заступники вправі скасувати постанову слідчого про закриття кримінального провадження в межах строку досудового розслідування.

11.6.5.Крім того, час між винесенням постанови дізнавачем або слідчим про закриття кримінального провадження, у якому жодній особі не повідомлялося про підозру, або постанови прокурора про закриття кримінального провадження незалежно від того чи повідомлялися особи про підозру чи ні до їх скасування або в порядку, передбаченому частиною 6 статті 284 КПК, або за результатами здійснення судового контролю, не повинен включатися у строки досудового розслідування (Постанова ККС ВС від 03 квітня 2023 року у справі № 367/1335/21).

11.7.Доводи захисника про неврахування першим заступником Генерального прокурора попередніх перевірок є неспроможними оскільки не відповідають принципам самостійності процесуальної діяльності прокурора та заборони втручання в таку діяльність осіб, які не мають на це законних повноважень.

11.8.В цілому, спосіб реалізації права першого заступника Генерального прокурора на скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження узгоджується зі завданнями кримінального провадження, визначеними у ст. 2 КПК України.

11.9.Крім того, захисник ОСОБА_9 наголошувала на неправомірності оскарження постанови слідчого ГСУ НП України від 28.05.2015 про закриття кримінального провадження № 12014000000000496.

11.9.1.Постанова ГСУ НП України від 28.05.2015 про закриття кримінального провадження №12014000000000496 була чинною до 14.12.2018 року, тобто до моменту її скасування ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі №757/57555/18-к.

11.9.2.На переконання захисника, скарга, за результатом розгляду якої постановлена вказана ухвала, була подана неналежним суб`єктом з порушенням строків визначених ст. 304 КПК України.

11.9.3.Не вдаючись до детального аналізу мотивів ухвали від 14.12.2018, суд переконався у тому, що слідчим суддею було задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення зі скаргою та встановлено належність суб`єкта подання скарги.

12.Таким чином, відсутні підстави для закриття даного кримінального провадження, визначені пунктом 10 частини 1 статті 284 КПК та пунктом 9-1 частини 1 статті 284 та відтак належить відмовити у задоволенні клопотань захисників про закриття кримінального провадження № 12014000000000496.

Керуючись статтями 284, 314, 369-372 КПК суд, постановив:

1.Клопотання захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про закриття кримінального провадження № 12014000000000496 на підставі пункту 9-1 частини 1 статті 284 та пункту 10 частини 1 статті 284 КПК України, залишити без задоволення.

2.Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_41 ОСОБА_42 ОСОБА_43