- Головуюча суддя (ВАКС): Задорожна Л.І.
Справа № 991/747/20
Провадження № 1-кп/991/15/20
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
12 лютого 2024 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів в складі:
головуючої - судді ОСОБА_1,
суддів - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю учасників кримінального провадження:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
представника власника майна - адвоката ОСОБА_6,
у кримінальному провадженні №52017000000000889 від 20 грудня 2017 року щодо:
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м. Одеса, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.2 ст.28 ч.5 ст.191, ч.3 ст.27 ч.2 ст.28 ч.1 ст.366 КК України;
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, який народився в м. Ромни Сумської області, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 ч.2 ст.28 ч.5 ст.191, ч.2 ст.27 ч.2 ст.28 ч.1 ст.366 КК України;
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, який народився в м. Кіровоград(м. Кропивницький), громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 ч.2 ст.28 ч.5 ст.191, ч.2 ст.27 ч.2 ст.28 ч.1 ст.366 КК України;
ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, який народився в м. Київ, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 ч.2 ст.28 ч.5 ст.191, ч.2 ст.27 ч.2 ст.28 ч.1 ст.366 КК України;
ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_4, який народився в м. Запоріжжя, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 ч.2 ст.28 ч.5 ст.191, ч.2 ст.27 ч.2 ст.28 ч.1 ст.366 КК України,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_6, яке подано в інтересах ОСОБА_7, про скасування арешту майна,
установив:
25.01.2024 через електронний кабінет Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_6, яке подано в інтересах ОСОБА_7, про скасування арешту майна.
У клопотанні зазначено, що ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 11.03.2019 у справі №760/6736/19 накладено арешт на рухоме та нерухоме майно, яке на праві власності належить обвинуваченому ОСОБА_7, шляхом заборони його відчуження, зокрема на: автомобіль марки «Mercedes-Benz», моделі: GL 350 CDI 4 MATIC, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова: НОМЕР_2 .
Накладаючи арешт, слідчий суддя послався на те, що оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, тому у випадку доведеності його вини, суд може призначити йому покарання у виді конфіскації майна, яке передбачене санкцією ч. 5 ст. 191 КК України, як додаткове покарання.
Таким чином, вищезазначеною ухвалою з метою конфіскації майна, як виду покарання, накладено арешт на майно обвинуваченого ОСОБА_7, зокрема на автомобіль марки «Mercedes-Benz», моделі: GL 350 CDI 4 MATIC, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова: НОМЕР_2 .
Захисник ОСОБА_6 просить скасувати арешт автомобіля, з метою його подальшого продажу та передачі отриманих грошових коштів на потреби Збройних сил України (далі - ЗСУ).
Вважає, що арешт підлягає скасуванню, оскільки в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба та існує є необхідність у продажі відповідного автомобіля з метою передачі отриманих коштів від продажу для потреб Збройних сил України.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 днів у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України. Строк дії воєнного стану в Україні продовжувався у встановленому порядку. Відповідно до частини 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; при здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.
У випадку задоволення клопотання та скасування арешту з автомобіля, отримані кошти з продажу будуть передані до військових частин Збройних сил України, та в подальшому суду буде надано документальне підтвердження такої передачі. Враховуючи, добровільність рішення обвинуваченого ОСОБА_7 передати кошти від продажу автомобіля до ЗСУ, таким чином може бути досягнута кінцева мета конфіскації майна як виду покарання, яка є тотожною кінцевій меті відчуження майна під час воєнного стану та передбачає перехід майна у власність держави. Тому скасування арешту, накладеного на зазначений автомобіль не вплине на дієвість завдань кримінального провадження.
З огляду на вищезазначене, сторона захисту констатує, що відпала потреба у накладенні арешту на майно як заходу забезпечення кримінального провадження.
Також сторона захисту відзначає, що в умовах правового режиму воєнного стану, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, згідно зі загальновідомими даними органів безпеки України, на час розгляду цього клопотання російська федерація здійснює масований наступ на південному та східному напрямках України. Тому, існує потреба в комплектації Збройних сил України необхідними технічними засобами, а також безумовно існує потреба у додаткових грошових надходженнях. Відтак, використання всіх можливих ресурсів є одним із заходів для відсічі збройної агресії, забезпечення національної безпеки держави.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_6 клопотання підтримав та просив задовольнити. Вважає, що у подальшому накладенні арешту на майно відпала потреба. Основною підставою для скасування арешту є те, що цей автомобіль можливо зараз продати за ринковою вартістю, за виручені кошти придбати автомобіль «Багі», який передати військовій частині. Зазначає, що зараз відсутній механізм передачі авто на потреби ЗСУ. Додає, що розгляд кримінальної справи може затягнутись, автомобіль тільки буде дешевшати з кожним роком та втрачати свою вартість, а на сьогодні існує благодійна потреба допомогти Головному управлінню розвідки (далі - ГУР) у відповідь на їх запит.
Також вказує, що існує потенційний покупець на автомобіль і при переоформленні буде складено акт оцінки, у якому буде зазначена кінцева вартість. Зауважив, що автомобіль «Mercedes-Benz» не призначений для виконання бойових завдань, ні кошти, ні автомобіль не залишаються у ОСОБА_7, все іде на користь держави. Також додає, що надає приблизні ціни на автомобіль для ГУР, а підтверджуючі документи щодо продажу авто буде надано у подальшому.
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання, у скасуванні арешту просив відмовити. Зазначив, що розуміє складну військову ситуацію та ініціатива має заохочуватись на благодійні потреби. Проте, у прокурора існують обґрунтовані сумніви щодо законності процедури скасування арешту та вказує, що існує практика передачі конкретного майна на потреби ЗСУ. Щодо підстави для скасування арешту, оскільки в його подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба, зазначив, що дійсно вартість цього майна знижується і хотілось би посприяти у передачі майна на ЗСУ, але виникає питання щодо процедури реалізації майна. Представником володільця майна не зазначено за якою вартістю продадуть цей автомобіль, тому прокурору не достатньо долучених документів для того, щоб підтримати клопотання. На думку прокурора, це майно має бути оцінено уповноваженою особою, щоб автомобіль не був проданий за ціною нижче ринкової вартості.
Заслухавши учасників судового провадження та дослідивши матеріали, що додані до клопотання, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання про скасування арешту на майно, з огляду на таке.
За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Частиною другою цієї статті визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.
Частина перша статті 174 КПК України передбачає, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Отже, володілець майна ОСОБА_7 та його представник адвокат ОСОБА_6 мають довести, що в подальшому застосуванні арешту відпала потреба або, що арешт на майно накладено необґрунтовано.
Відповідно до ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 11.03.2019 (справа № 760/6736/19, провадження № 1-кс/760/3961/19) у кримінальному провадженні № 52017000000000889 від 20.12.2017 було накладено арешт у вигляді заборони відчуження на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_7, у тому числі на: автомобіль марки «Mercedes-Benz», моделі: GL 350 CDI 4 MATIC, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова: НОМЕР_2 .
В ухвалі слідчого судді зазначено, що відповідно до ч. 2 п. 3 та ч. 5 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи. У випадку, передбаченому пунктом 3 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюються провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.
На той час, ОСОБА_7, підозрювався у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, та у випадку доведеності його вини, санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Відповідно до ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке с власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу. Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається законом України.
Про обґрунтованість накладеного арешту на майно за п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України буде свідчити, по-перше те, що такий захід забезпечення кримінального провадження передбачений кримінальним процесуальним законом. По-друге, мають існувати факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що майно, на яке накладено арешт, належить підозрюваному, обвинуваченому, засудженому або юридичній особі, щодо якої здійснюється провадження. Також, таке майно не має належати до майна, на яке заборонено накладати арешт, або до переліку майна, звернення стягнення на яке заборонено законом.
Отже, накладений ухвалою слідчого судді від 11.03.2019 арешт є таким, що передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України, оскільки ОСОБА_7 на той час підозрювався (станом на сьогодні обвинувачується) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.191 КК України; санкція ч.5 ст.191 КК України передбачає покарання у виді конфіскації майна.
Вирішуючи подане клопотання, суд враховує практику ЄСПЛ щодо можливості втручання за рішенням суду в права особи на мирне володіння майном, гарантованого ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Так, в рішенні у справі «Узан та інші проти Туреччини» ЄСПЛ, оцінюючи виправданість втручання відповідно до ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції, зробив висновок про те, щоб бути сумісним із положеннями Конвенції, втручання повинно відповідати трьом умовам, а саме: (1) бути передбачене національним законом, який в державі вважається необхідним для регулювання використання майна, (2) повинне відповідати загальним інтересам суспільства, (3) має забезпечуватися справедливий баланс між правами власника та загальносуспільними інтересами (п.195). Крім того, в п. 203 рішення у наведеній справі ЄСПЛ, аналізуючи питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що стаття 1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби. Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли наявний значний суспільний інтерес на здійснення такого втручання в право людини, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що закріплено в ч.1 ст.170 КПК України.
У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2402-ІХ, в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє до цього часу.
У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 просить скасувати арешт автомобіля, з метою подальшого продажу та передачі отриманих коштів на потреби Збройних сил України, проте на переконання суду, адвокат не надав належних доказів та не обґрунтував підстави для скасування арешту.
Адвокат ОСОБА_6 для підтвердження наміру подальшого продажу автомобіля з метою передачі грошових коштів до військової частини НОМЕР_3 -Н для придбання транспортного засобу типу «Багі» надав суду: лист-звернення військової частини НОМЕР_3 від 30.01.2024 до ОСОБА_7 з проханням про надання посильної допомоги у формі постачання на безоплатній основі транспортного засобу типу «Багі» з очікуваною вартістю близько 25 000 доларів; документи щодо технічних характеристик транспортного засобу «Мотовсюдиходи SSV»; електронний скріншот із сайту «AUTO.RIA» щодо орієнтовної вартості автомобіля «Mercedes-Benz», моделі GL 350 CDI 4 MATIC, 2013 року випуску; листи- звернення військових частин НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, Головного управління внутрішньої безпеки до ОСОБА_12 щодо необхідного спорядження, засобів зв`язку, надання гуманітарної допомоги для військових частин; подяки ОСОБА_7 ; витяг щодо розрахунку середньоринкової вартості автомобіля «Mercedes-Benz», моделі GL 350 CDI 4 MATIC, 2013 року; цінова пропозиція від ТОВ «ІНГУАР» щодо виготовлення та продаж багатоцільових колісних машин типу «Багі».
При цьому, представник володільця майна належним чином не підтвердив за яку ціну буде продано автомобіль «Mercedes-Benz», а представник Головного управління розвідки не з`явився у судове засідання для того, щоб підтвердити дійсні наміри ОСОБА_7 щодо купівлі автомобіля на потреби ЗСУ. З урахуванням викладеного, вирішення цього питання про скасування арешту можливе при ухваленні остаточного рішення в справі в передбачений кримінальним процесуальним законодавством спосіб.
З огляду на викладене, враховуючи досліджені під час судового засідання докази, суд вважає, що адвокатом ОСОБА_6 не доведено, що в подальшому застосуванні арешту на автомобіль відпала потреба, тому підстави для скасування арешту відсутні.
Також, суд вважає, що накладення арешту у вигляді заборони відчуження майна забезпечує справедливий баланс між правами власника у цьому кримінальному провадженні на мирне володіння майном та загальними інтересами суспільства, які полягають в конфіскації майна у випадку доведення у встановленому порядку таких обставин, а також таке втручання в право власності є пропорційним, оскільки визначене слідчим суддею обмеження не призводить до незворотних негативних наслідків та не є надмірним для ОСОБА_7 .
Окрім того, адвокатом ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_7 не доведено, що відпала потреба в подальшому застосуванні арешту, оскільки провадження у цьому кримінальному провадженні на даний час не завершено, а арешт було накладено з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, рішення про яке приймається під час ухвалення вироку.
Керуючись ст.ст.170-174, 372, 376 КПК України, суд -
постановив:
Відмовити в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_6, яке подано в інтересах ОСОБА_7, про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 11.03.2019 у справі №760/6736/19.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.
Головуюча: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_2