Документ № 117575750

Справа № 991/10792/23

Провадження 1-кп/991/129/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2024 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі: головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7,

захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора про покладення додаткових обов`язків на обвинувачену

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Сміла Черкаської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України

у межах кримінального провадження № 52023000000000132 від 23.03.2023,

УСТАНОВИВ:

У провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52023000000000132 від 23.03.2023 за обвинуваченням, у тому числі ОСОБА_6 .

Ухвалою суду від 09.01.2024 у вказаному кримінальному провадженні призначено судовий розгляд.

22.02.2024 прокурором ОСОБА_5 подано до суду клопотання про покладення на обвинувачену ОСОБА_6 додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

У клопотанні прокурором зазначені обставини, які були встановлені у ході досудового розслідування та які стали підставою для повідомлення, у тому числі, ОСОБА_6 про підозру.

Так, 11.07.2023 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України, 06.09.2023 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України. 11.10.2023 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Окрім цього, подане клопотання прокурор обґрунтовує тим, що під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.09.2023 стосовно підозрюваної ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді застави у розмірі 53680 грн та покладено на строк до 09.11.2023 обов`язки, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; повідомляти прокурора та суд про зміну місця свого проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування з ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_7 та іншими особами щодо обставин, викладених у повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру ОСОБА_6 від 06.09.2023 у кримінальному провадженні № 52023000000000132 від 23.03.2023; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду строк дії обов`язків, покладених на підозрювану ОСОБА_6 неодноразово продовжувався, востаннє до 25.12.2023.

12.12.2023 обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52023000000000132 від 23.03.2023 за обвинуваченням ОСОБА_6, ОСОБА_7 скеровано до суду, та 19.12.2023 ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду продовжено строк, покладених на ОСОБА_6 обов`язків, до 19.02.2024.

Прокурор зазначає, що на даний час існує необхідність покладення на обвинувачену ОСОБА_6 додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, оскільки, з часу застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу, встановлені судом ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились та виправдовують застосований запобіжних захід. Крім цього, застосування вказаного запобіжного заходу з відповідними обов`язками себе виправдало як ефективний захід для забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків та досягнення завдань кримінального провадження.

На обґрунтування існування ризику переховування від суду прокурор зазначає, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні корупційних злочинів, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від двох до п`яти років, які можуть бути призначені реально. Тому, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути до неї застосовано, вагомість зібраних доказів, обвинувачена може вжити заходів щодо переховування з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Окрім цього обвинувачена ОСОБА_6 має паспорт громадянина для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт, також остання протягом 2019-2023 років систематично виїжджала за межі України. Також, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в країні введено воєнний стан, тому обвинувачена як мати малолітньої дитини для її супроводу може виїхати за кордон та переховуватись там. Разом з цим, слід звернути увагу роз`яснення, надані у листі Верховного Суду від 03.03.2022. Необхідним є врахування обставин кримінального правопорушення та наявність у обвинуваченої зв`язків у прикордонних та митних органах.

Існування ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, прокурор, зокрема, обґрунтовує можливістю використання ОСОБА_6 набутих зв`язків серед службових осіб Державної прикордонної служби, народних депутатів України. Відтак, обвинувачена ОСОБА_6 може особисто чи опосередковано впливати на свідків у даному кримінальному провадженні. Також тим, що відповідно до ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо.

Прокурор зазначає, що вказані ризики з урахуванням призначення у кримінальному провадженні судового розгляду актуалізуються. Зокрема, про це свідчить подання прокурором до суду клопотання про виклик свідків, з показаннями яких ОСОБА_6 вже ознайомлювалась на стадії досудового розслідування.

Також прокурор вважає необхідним врахувати той факт, що вчинене корупційне кримінальне правопорушення має високий ступінь суспільної небезпеки, а також те, що рішення суду повинно забезпечувати не тільки права обвинуваченої, а й стандарти охорони загальносуспільних інтересів. Отже, не покладення на ОСОБА_6 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, може призвести до недосягнення мети застосування запобіжного заходу.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 подане клопотання підтримав з підстав, викладених у ньому, та просив суд задовольнити. Додатково зазначив, що покладення додаткових обов`язків на обвинувачену передбачено ст. 200 КПК України.

Захисник ОСОБА_10 у судовому засіданні зазначив, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки клопотання про покладення на обвинувачену обов`язків не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України. Так, ч. 5, 7 ст. 194 КПК України визначають можливість покладення додаткових обов`язків під час застосування запобіжного заходу, а також продовження строку їх дії. Зазначені у клопотанні прокурором ризики є необґрунтованими, як і перелік обов`язків, які прокурор просить покласти на обвинувачену, оскільки у ОСОБА_6 і так належна процесуальна поведінка. Також захисник просив суд врахувати, що відповідно до розпорядження Голови Верховної Ради України від 27.12.2022 № 800 ОСОБА_6 включена до складу Постійної делегації Верховної Ради України у Парламентській асамблеї ЄС-Східні Сусіди, та 18-20 березня 2024 року має відбутись одинадцята чергова сесія. Отже, для належного виконання ОСОБА_6 своїх повноважень як народного депутата є недоцільним покладення обов`язку здати на зберігання дипломатичний паспорт та паспорт для виїзду за кордон.

Захисник ОСОБА_8 підтримав позицію захисника ОСОБА_10 та зазначив, що клопотання прокурора є формальним, та в порушенні ст. 482-2 КПК України не погоджене Генеральним прокурором (особою, що виконує обов`язки Генерального прокурора).

Обвинувачена ОСОБА_6 погодилась зі думкою своїх захисників.

Сторона захисту ОСОБА_7 підтримала позицію висловлену стороною захисту ОСОБА_6 .

Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Глава 18 КПК України регулює питання щодо застосування, зміни, скасування запобіжних заходів.

За ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються у тому числі під час судового провадження судом за клопотанням прокурора.

Згідно із ч. 1 ст. 200 КПК України прокурор має право звернутися у порядку, передбаченому ст. 184 КПК України, до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.

Тобто, подання до суду клопотання, яке містить вимогу про покладення на обвинуваченого одного або кількох обов`язків із передбаченого ч. 5 ст. 194 КПК України переліку, є окремим, самостійним правом прокурора. Стаття 200 КПК України не ставить можливість реалізації такого права в залежність від наявності у клопотанні вимоги про обрання чи зміну виду застосованого запобіжного заходу іншим або від продовження (закінчення) строку дії інших обов`язків, які були покладені на обвинуваченого раніше. Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28.02.2023 у справі № 947/5562/21, в якій у порядку ст. 200 КПК України було вирішене питання про покладення на підозрюваного в рамках обраного запобіжного заходу у вигляді застави обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, за тих обставин, що строк дії раніше покладених обов`язків вже закінчився.

Тому доводи захисника ОСОБА_10 про те, що норми Кримінального процесуального кодексу України не передбачають право прокурора звернутись до суду із окремим клопотанням про покладення на обвинувачену обов`язків у порядку ч. 5 ст. 194 КПК України, суд вважає безпідставними.

За ч. 1 ст. 182 КПК України передбачено, що застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні), суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, визначених положеннями цієї статті, необхідність покладення яких була доведена прокурором. Частиною 7 ст. 194 КПК України визначено, що обов`язки, передбачені ч. 5 цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців.

Отже, враховуючи положення ч. 2 ст. 200 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов`язаний розглянути клопотання про покладення на обвинувачену додаткових обов`язків згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Судом встановлено, що Національним антикорупційним бюро України за процесуального керівництва Спеціалізованої антикорупційного прокуратури Офісу Генерального прокурора здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000132 від 23.03.2023, а саме: що народний депутат України ОСОБА_6 та ОСОБА_7, діючи за попередньою змовою групою осіб, обіцяли ОСОБА_11 здійснити вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за надання неправомірної вигоди, а також одержали від ОСОБА_11 неправомірну вигоду для себе за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме службових осіб Київської ОВА (епізод 1); а також те, що народний депутат України ОСОБА_6 та ОСОБА_7, діючи за попередньою змовою групою осіб, обіцяли ОСОБА_11 та ОСОБА_15 здійснити вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за надання неправомірної вигоди, а також одержали від ОСОБА_11 та ОСОБА_15 неправомірну вигоду для себе за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме службових осіб Київської ОВА (епізод 2) (т. 5 а.с. 24-25).

Встановлено, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.09.2023 у справі № 991/7994/23 до підозрюваної ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді застави у розмірі 53680 грн та покладено до 09.11.2023 обов`язки, передбачені абз. 1 п. 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, що підтверджується копією судового рішення (т. 5 а.с. 214-226).

У подальшому строк покладених на підозрювану ОСОБА_6 обов`язків неодноразово продовжувався, востаннє ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.12.2023 у справі № 991/10534/23 строк дії обов`язків, продовжено до 25.12.2023, що підтверджується копією судового рішення (т. 5 а.с. 244-248).

19.12.2023 ухвалою колегією суддів Вищого антикорупційного суду у справі № 991/10792/23 визнано доведеним існування ризиків переховування від суду та вплив на свідків у цьому кримінальному провадженні, і продовжено до 19.02.2024 строк дії покладених на ОСОБА_6 обов`язків, що підтверджується судовим рішенням (т. 3 а.с. 22-26).

У судовому засіданні сторони судового провадження підтвердили, що строк дії покладених на обвинувачену ОСОБА_6 процесуальних обов`язків не продовжувався, а тому з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України вважаються скасованими.

Щодо обґрунтованості підозри

Колегія суддів звертає увагу, що в силу положень ч. 2 ст. 42 КПК України ОСОБА_6 наразі перебуває у статусі обвинуваченої, тому судом не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею кримінального правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України). При цьому суд враховує стадію кримінального провадження (судове провадження), що передбачає доведення стороною обвинувачення вини, зокрема обвинуваченої у вчиненні нею кримінальних правопорушень, за найвищим стандартом доказування «поза розумним сумнівом» у змагальному судовому процесі під час розгляду справи по суті.

Окрім цього стороною захисту також не порушувалось таке питання.

Щодо наявності ризиків

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченої, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Обґрунтовуючи клопотання прокурор стверджував про існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які на цей час не зменшилися, а навпаки з урахуванням призначення у кримінальному провадженні судового розгляду актуалізувались, а саме: остання може переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Суд погоджується з доводами прокурора про продовження існування ризику переховування від суду.

Так, існування ризику переховування від суду пов`язане, у першу чергу, із тяжкістю покарання, що загрожує останній у разі визнання її винуватою у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України. Злочин, передбачений ч. 2 ст. 369-2 КК України, відповідно до ст. 12, примітки до ст. 45 КК України класифікуються, як нетяжкий злочин, і відносяться до корупційних злочинів, що позбавляє можливості застосувати норми ст. 69, 75 КК України, тобто покарання є реальним.

Співставлення можливих негативних наслідків для обвинуваченої у виді її можливого засудження до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно до стадії кримінального провадження.

Окрім врахування тяжкості кримінального правопорушення суд враховує наявність у обвинуваченої паспорту громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичного паспорту, її досвід перетину державного кордону України (т. 5 а.с. 124-126).

Крім того, суд також враховує, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан, строк дії якого продовжено до 13.05.2024. Оскільки перевага у виїзді закордон у зв`язку з відповідними обставинами надається жінкам, дітям та людям похилого віку, а ОСОБА_6 як мати малолітньої дитини для супроводу дитини може виїхати за межі території України та переховуватися від суду у будь-якій країні світу.

Не залишається поза увагою суду роз`яснення, надані Верховним Судом у листі від 03.03.2022 № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», де у п. 8 зазначено, що як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні.

Продовження існування цього ризику обумовлює необхідність покладення на ОСОБА_6 додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; повідомляти прокурора та суд про зміну місця свого проживання та місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Доводи сторони захисту щодо відсутності підстав для покладання на обвинувачену обов`язку здати на зберігання закордонний паспорт та дипломатичний паспорт, так як ОСОБА_6 18-20 березня 2024 року має бути присутньою на Парламентській асамблеї ЄС-Східні Сусіди як член постійної делегації Верховної Ради України, суд вважає передчасними та необґрунтованими, оскільки станом на дату розгляду клопотання стороною захисту не надано достатніх доказів на підтвердження того, що остання дійсно запрошена і зобов`язана виїхати за кордон у відрядження.

Перевіряючи наявність ризику впливу обвинуваченої на свідків, колегія суддів враховує встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 352 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.

Колегія суддів вважає, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження під час збирання доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, та їх дослідження. На переконання колегії суддів, з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується, адже за наслідками ознайомленням з матеріалами кримінального провадження, обвинувачена стає обізнаною про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні.

Так, відповідний незаконний вплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на обвинувачених як на осіб, що вчинили кримінальне правопорушення, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження. Оскільки судовий розгляд кримінального провадження триває, а свідки ще не допитані, існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу обвинуваченої ОСОБА_6, такі особи можуть змінити свої показання або відмовитися від надання показань у суді.

Суд враховує ту обставину, що у кримінальному провадженні призначено судовий розгляд та прокурором подано до суду відповідне клопотання про виклик свідків (т. 3 а.с. 183, 220-223).

Вказане обумовлює необхідність покладення на обвинувачену ОСОБА_6 додаткового обов`язку: утримуватися від спілкування з ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_7 та іншими особами щодо обставин, викладених у повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_6 .

Посилання сторони захисту на добросовісне та належне виконання обвинуваченою покладених на неї обов`язків саме по собі не спростовує і не нівелює ризики, про які йдеться вище.

Також колегія суддів вважає необґрунтованими посилання захисника ОСОБА_8 на ст. 482-2 КПК України щодо погодження клопотання про покладення додаткових обов`язків на обвинуваченому, який має статус народного депутата України, виключно Генеральним прокурором або особою, що виконує обов`язки Генерального прокурора, оскільки ця норма стосується розгляду клопотань слідчим суддею на стадії досудового розслідування, у той час, як дане клопотання прокурора подано на стадії судового проводження та підлягає розгляду судом.

Враховуючи доведеність наведених вище ризиків, що можуть спричинити настання негативних наслідків для розгляду цього кримінального провадження, а також відомості про обсяг матеріалів кримінального провадження, на дослідження яких у судовому засіданні може знадобитись тривалий час, суд вважає за доцільне покласти на обвинувачену ОСОБА_6, строком на два місяці, тобто до 22.04.2024, додаткові обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора ОСОБА_5 про покладення на обвинувачену ОСОБА_6 додаткових обов`язків, є обґрунтованим тому підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 2, 7, 176-178, 182, 193, 194, 200, 372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Покласти до 22 квітня 2024 року додаткові обов`язки на обвинувачену ОСОБА_6, а саме:

-прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду;

-повідомляти прокурора та суд про зміну місця свого проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування з ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_7 та іншими особами щодо обставин, викладених у повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_6 ;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Попередити підозрювану ОСОБА_6, що в разі невиконання покладених на неї обов`язків, до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на неї може бути накладено грошове стягнення в розмірі, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52023000000000132 від 23.03.2023.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали вручити обвинуваченій негайно після її оголошення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3