- Головуючий суддя (ВАКС) : Задорожна Л.І.
Справа № 991/712/24
Провадження № 1-кс/991/728/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
учасники кримінального провадження:
секретар судового засідання ОСОБА_2,
представник власника майна - адвокат ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Київ клопотання адвоката ОСОБА_3, поданого в інтересах власника майна ОСОБА_4, про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017000000000394 від 14.02.2017,
УСТАНОВИВ:
26.01.2024 до слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3, яке подане в інтересах власника майна ОСОБА_4, про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017000000000394 від 14.02.2017.
І. Суть клопотання
Слідчими Центрального апарату Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000000394 від 14.02.2017 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 375, ч.2 ст. 376, ч. 2 ст. 376-1 КК України, та за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 376, ч. 2 ст. 376-1 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.08.2019 було частково задоволено клопотання прокурора Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 про накладення арешту на різні об`єкти нерухомого майна, які належать на праві власності юридичним та фізичним особам, серед іншого, було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 (площею 76,5 кв.м.), яка належить на праві власності ОСОБА_4 .
11.06.2020 матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, виділені в окреме провадження № 52020000000000377, у якому здійснювали досудове розслідування детективи Національного антикорупційного бюро України. Проте, кримінальне провадження № 52020000000000377 від 11.06.2020, відповідно до постанови прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури від 29.12.2022, закрите на підставі п. 2, 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з невстановленням достатніх даних для доведення винуватості особи у суді та вичерпанням можливостей їх отримати, та за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Майно підлягало арешту, оскільки воно нібито було предметом неправомірної вигоди, отриманої ОСОБА_5 за епізодом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, проте ця версія не знайшла свого підтвердження.
Адвокат ОСОБА_3 зазначає, що належність квартири № 42 на праві власності ОСОБА_4 підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 359833539 від 25.12.2023, а також договором купівлі-продажу від 30.07.2015. Вважає, що арешт на квартиру ОСОБА_4 накладено необґрунтовано та в його подальшому застосуванні відпала потреба, а отже існує сукупність підстав для скасування арешту.
Відповідно до постанови про визнання речовими доказами від 25.07.2019, велика кількість об`єктів нерухомого майна визнана речовими доказами з тих підстав, що вони нібито набуті (придбані) за рахунок коштів, одержаних ОСОБА_5 кримінально протиправним шляхом, а квартира №42, отримана ним як неправомірна вигода. Проте, ОСОБА_4 придбала об`єкти нерухомого майна, які арештовані на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 21.08.2019, за рахунок коштів, зароблених нею та її батьками ( ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ) впродовж усього життя.
Згідно з даними Звіту (висновку) незалежного аудитора щодо виконання узгоджених процедур з аналізу джерел походження грошових коштів, виконаного ТОВ «Аудиторська компанія «Міжнародна правова безпека» від 11.07.2019, документально підтверджується отримання доходів сім`ї Черторижських у розмірі 467 970, 93 доларів США за період часу з 1996 по 2017. Інформація, яка викладена вище, є свідченням того, що родина була фінансово спроможна придбати усі об`єкти нерухомого майна, що наразі перебувають під арештом.
В ухвалі слідчого судді про арешт майна не міститься посилання на докази того, що об`єкти нерухомого майна придбані не ОСОБА_4, а лише на неї оформлені та є об`єктами легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом.
Адвокат вважає, що квартира не може бути доказом вчинення кримінального правопорушення, яке вже не є предметом розслідування, та не може бути речовим доказом у кримінальному провадженні №42017000000000394, яке вже не розслідується Державним бюро розслідувань.
Також зазначає, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01.12.2022 відмовлено у задоволенні клопотання про передачу арештованого майна в управління АРМА, а це клопотання стосувалося об`єкту нерухомого майна (квартири № 42 ), яке на праві власності належить ОСОБА_4 . Зі змісту клопотання про передачу арештованого майна, можливо встановити, що Державним бюро розслідувань здійснювалося досудове розслідування, у тому числі, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України. ОСОБА_5, обіймаючи посаду голови Вищого господарського суду України, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10, ОСОБА_11, за здійснення в інтересах ТОВ «Будспецсервіс» дій, з використанням наданого йому службового становища, отримав на підставних осіб у власність об`єкти нерухомості, зокрема квартиру АДРЕСА_1 .
У письмовому повідомленні про підозру ОСОБА_5 від 02.10.2018, яке було долучено до клопотання, зазначено, що ОСОБА_5 нібито отримав хабаря у вигляді об`єктів нерухомості в новобудовах ЖК «Новопечерські Липки» в м. Київ, та квартира №42 згадується як предмет неправомірної вигоди.
Під час розгляду справи №757/8898/21-к про передачу арештованого майна в управління АРМА було з`ясовано, що 11.06.2020 матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, на підставі ст. 217 КПК України, виділені в окреме провадження № 52020000000000377 від 11.06.2020, досудове розслідування якого здійснювалося детективами Національного бюро. Також, під час розгляду клопотання адвокату стало відомо, що кримінальне провадження № 52020000000000377 було закрите відповідно до постанови прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури від 29.12.2022 на підставі п. 2, 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з не встановленням достатніх даних для доведення винуватості особи у суді та вичерпанням можливостей їх отримати, та за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
У подальшому, Державне бюро розслідувань у межах досудового розслідування кримінального провадження № 42017000000000394 не розслідувало кримінальне правопорушення за ч. 4 ст. 368 КК України, у зв`язку з виділенням матеріалів в окреме провадження № 52020000000000377 та їх передачею до Національного бюро.
На думку адвоката, квартира № 42, яка ймовірно отримана у якості неправомірної вигоди, не може бути речовим доказом у кримінальному провадженні № 42017000000000394, оскільки: факт отримання неправомірної вигоди у вигляді нерухомого майна (у т. ч. квартири №42 ) не є предметом досудового розслідування кримінального провадження № 42017000000000394; кримінальне провадження за фактом отримання неправомірної вигоди у вигляді нерухомого майна (квартири №42 ) закрите стороною обвинувачення на підставі постанови від 11.06.2020.
На переконання ОСОБА_3, постанова про виділення матеріалів досудового розслідування від 11.06.2020 засвідчує, що матеріали за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, виділені з кримінального провадження № 42017000000000394 в окреме провадження № 52020000000000377. При цьому, копія ухвали Печерського районного суду м. Києва від 21.08.2019 про накладення арешту також виділена в окреме провадження № 52020000000000377. Таким чином, з моменту виділення вказані об`єкти нерухомого майна не можуть мати відношення до кримінального провадження № 42017000000000394 та бути речовими доказами в ньому, що є підставою для скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.08.2019.
Відповідно до ухвали від 21.08.2019 про арешт майна, слідчий суддя дійшов висновку про те, що нерухоме майно (зокрема, що належить ОСОБА_4 ) відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, набуте кримінально протиправним шляхом, визнано речовими доказами у кримінальному проваджені, належить на праві власності третім особам, які повинні були знати, що таке майно відповідає ознакам, зазначеним у п.п.1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, як таке що одержане внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна. Натомість, зазначені висновки не узгоджуються з матеріалами клопотання прокурора про арешт майна, адже жодних доказів того, що ОСОБА_4 придбала зазначені об`єкти нерухомого майна за кошти, отримані від ОСОБА_5, матеріали клопотання не містили.
Вважає, що тривалий термін накладення арешту, втручання у право власності, не відповідає принципу пропорційності, коли має бути дотримано справедливий баланс між вимогами загального інтересу та захистом основних прав людини.
Враховуючи викладене, адвокат ОСОБА_3 просив скасувати накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.08.2019 у справі № 757/44498/19-к арешт на майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта: 470253780000, власницею якої є ОСОБА_4 .
ІІ. Позиції учасників кримінального провадження
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 просив задовольнити подане ним клопотання та скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21.08.2019. Вважає, що арешт на майно накладено слідчим суддею необґрунтовано та у його застосуванні відпала потреба. Зазначає, що квартиру, на яку накладено арешт, придбано родиною Черторижських за власні кошти і вона ніяким чином не стосується коштів, які отримані ОСОБА_5 . Також накладення арешту на квартиру триває близько чотирьох років, що призводить до порушення та втручання в право власниці квартири.
Як підставу для скасування арешту посилається на те, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01.12.2022 при розгляді клопотання заступника начальника першого відділу Управління з розслідування злочинів Державного бюро розслідувань ОСОБА_12 про передачу арештованого майна у кримінальному провадженні № 420170000000394 в управління АРМА, суддя перелічила об`єкти нерухомого майна, у тому числі квартиру № 42, та зазначила, що ці об`єкти визнані речовими доказами, проте, матеріали за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, виділені з кримінального провадження № 42017000000000394 в окреме провадження № 52020000000000377, тому квартира не може бути речовим доказом.
Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду клопотання про скасування арешту майна повідомлений в установленому порядку.
06.02.2024 від прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_13 надійшли письмові пояснення (Вх. №4517/24), у яких зазначено, що постановою від 11.06.2020 за слідчими Центрального апарату Державного бюро розслідувань визначено підслідність у кримінальному провадженні № 42017000000000394 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 375, ч. 2 ст. 376, ч. 2 ст. 376-1 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 376, ч. 2 ст. 376-1 КК України. У зв`язку з цим, досудове розслідування детективами Національного бюро та процесуальне керівництво Спеціалізованою антикорупційного прокуратурою у вказаному кримінальному провадженні не здійснюється. Повідомив, що Національним бюро проводилось досудове розслідування, а Спеціалізованою антикорупційного прокуратурою здійснювалось процесуальне керівництво, у кримінальному провадженні № 52020000000000377 від 11.06.2020 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, яке виділене з кримінального провадження № 42017000000000394. При цьому, матеріали кримінального провадження № 42017000000000394, які стосуються накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, у кримінальне провадження № 52020000000000377 не виділялись, а вказана квартира не визнавалась речовим доказом у кримінальному провадженні № 52020000000000377. Також зазначив, що 29.12.2022 прокурором у кримінальному провадженні № 52020000000000377 прийнято постанову про закриття на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.
ІІІ. Встановлені обставини, мотиви та оцінка слідчого судді
Дослідивши зміст клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши адвоката ОСОБА_3, слідчий суддя дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання про скасування арешту майна, з огляду на таке.
За змістом ч. 1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження, серед іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Частиною другою цієї статті визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Вирішуючи подане клопотання, слідчий суддя враховує практику ЄСПЛ щодо можливості втручання за рішенням суду в права особи на мирне володіння майном, гарантованого ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Так, у рішенні у справі «Узан та інші проти Туреччини» ЄСПЛ, оцінюючи виправданість втручання відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції, зробив висновок про те, щоб бути сумісним із положеннями Конвенції, втручання повинно відповідати трьом умовам, а саме: (1) бути передбачене національним законом, який в державі вважається необхідним для регулювання використання майна, (2) повинне відповідати загальним інтересам суспільства, (3) має забезпечуватися справедливий баланс між правами власника та загальносуспільними інтересами (п. 195). Крім того, у п. 203 рішення ЄСПЛ, аналізуючи питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби. Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли наявний значний суспільний інтерес на здійснення такого втручання в право людини, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.
Частина перша статті 174 КПК України передбачає, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Отже, учасник кримінального провадження, який подав таке клопотання, має довести, що у подальшому застосуванні арешту відпала потреба або, що арешт на майно накладено необґрунтовано.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.08.2019 у кримінальному провадженні № 42017000000000394 накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_4, у тому числі на квартиру АДРЕСА_1 . Цією ухвалою заборонено розпорядження, відчуження нерухомим майном.
Відповідно до мотивувальної частини ухвали від 21.08.2019, арешт на майно накладено з метою забезпечення зберігання речових доказів та забезпечення спеціальної конфіскації майна (п. 1, 2 ч. 2 ст. 170 КПК України).
Про обґрунтованість накладеного на майно арешту за п. 1, 2 ч. 2 ст. 170 КПК України буде свідчити, по-перше, те, що такий захід забезпечення кримінального провадження передбачений кримінальним процесуальним законом. По-друге, мають існувати факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що арешт накладається на майно за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу та накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 КК України.
Оцінюючи квартиру, на яку накладено арешт, на предмет наявності у неї ознак речового доказу, слідчий суддя робить наступні висновки.
За змістом ст. 98 КПК України речовими доказами, зокрема, є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також документи, якщо вони містять зазначені вище ознаки.
Спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо майно: 1) одержано внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходом від такого майна; 2) призначалось (використовувалось) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) було предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) було підшукано, виготовлено, пристосовано або використано як засіб чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання (ч. 1 ст. 96-2 КК України).
Відповідно до змісту ухвали від 21.08.2019 слідчий суддя дійшов висновку про накладення арешту на квартиру, встановивши заборону розпорядження (у тому числі відчуження) із майном, оскільки майно відповідає критеріям передбаченим ст. 98 КПК України, набуте кримінально протиправним шляхом, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, належить на праві власності третім особам, які повинні були знати, що таке майно відповідає ознакам, зазначеним у пунктах 1-4 ч. 1 ст. 96-2 Кримінального кодексу України, як таке, що одержане внаслідок вчинення злочину та/або є ходами від такого майна, та метою такого арешту є забезпечення зберігання речових доказів та забезпечення спеціальної конфіскації майна.
В ухвалі зазначено, що ОСОБА_5 підозрюється в тому, що у період лютого - квітня 2012 року, обіймаючи посаду голови Вищого господарського суду України (будучи службовою особою), яка займає особливо відповідальне становище, отримав від невстановленої досудовим розслідуванням особи, яка діяла в інтересах ТОВ «Будспецсервіс», неправомірну вигоду у вигляді об`єктів нерухомості у будинках на вул. Михайла Драгомирова у Печерському районі міста Києва (ЖК «Новопечерські Липки») за винесення на користь цього товариства судових рішень окремими суддями господарських судів. Продовжуючи реалізацію свого злочинного плану, з метою приховування фактичного власника об`єктів нерухомості, ОСОБА_5 прийняв рішення про залучення до легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, наближених до нього та членів злочинної організації осіб із числа близьких родичів, у тому числі ОСОБА_4 . Переслідуючи на меті забезпечення контролю над належним йому нерухомим майном (у т.ч. квартири АДРЕСА_1 ), яке формально було оформлено на вказаних підставних осіб, ОСОБА_5 прийняв рішення про подальше оформлення право власності від членів злочинної організації та близьких родичів на наближених осіб, які не були повідомлені про злочинні наміри і не володіли інформацією про злочинне походження коштів за рахунок яких були придбані ці об`єкти нерухомості.
Зі змісту ухвали від 21.08.2019 про накладення арешту можливо встановити, що згідно відомостей з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України довірені особи ОСОБА_5, на яких було переоформлено майно в м. Києві та Київській області, не мали можливості придбати таке майно. Таким чином, діяльність ОСОБА_5 та наближених до нього осіб з легалізації (відмивання) коштів отриманих злочинним шляхом направлена на приховування, маскування незаконного походження коштів та надання їм вигляду коштів, отриманих в законний спосіб. Зважаючи на викладене, у органу досудового розслідування були достатні підстави вважати, що вказане нерухоме майно, придбано за рахунок коштів, одержаних ОСОБА_5 злочинним шляхом, та він на той час є його фактичним власником і вигодонабувачем (бенефіціаром). Враховуючи, що вказане майно може бути відчужене і це призведе до втрати речових доказів, з метою забезпечення завдання кримінального провадження, а саме збереження речових доказів, вжиття заходів щодо спеціальної конфіскації чи конфіскації майна як виду покарання у майбутньому, виникла необхідність у накладенні арешту на майно набуте внаслідок злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 та яке перебуває у власності третіх осіб, котрі сприяли легалізації (відмивання) доходів отриманих злочинним шляхом. Таким чином, наведене вище свідчить про те, що зазначене майно є об`єктом кримінально протиправних дій і набуте кримінально протиправним шляхом.
Отже, арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.08.2019, є таким, що передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України.
Щодо твердження адвоката про відсутність в ухвалі слідчого судді від 21.08.2019 обґрунтованих доводів необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, слідчий суддя зауважує, що під час розгляду даного клопотання не оцінює законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, якою накладено арешт на майно, оскільки вказане питання відноситься до виключної компетенції суду апеляційної інстанції, а вирішує питання обґрунтованості накладеного арешту на майно.
Твердження адвоката про те, що квартира № 42 не може бути речовим доказом у кримінальному провадженні № 42017000000000394, оскільки з нього були виділені матеріали досудового розслідуванням в окреме провадження № 52020000000000377, не підтверджуються належними доказами. Зі змісту письмових пояснень прокурора вбачається, що Спеціалізованою антикорупційного прокуратурою здійснювалось процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52020000000000377 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, проте матеріали кримінального провадження № 42017000000000394, які стосуються накладення арешту на квартиру № 42, у кримінальне провадження № 52020000000000377 не виділялись і ця квартира не визнавалась речовим доказом у цьому кримінальному провадженні.
Враховуючи викладене, матеріали, які стосуються накладення арешту на квартиру, фактично залишились у кримінальному провадженні № 42017000000000394. Ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01.12.2022, в якій зазначено про те, що матеріали виділені з кримінального провадження № 42017000000000394 в окреме провадження № 52020000000000377, (у т. ч. копія ухвали Печерського районного суду м. Києва від 21.08.2019 про накладення арешту), тому з моменту виділення вказані об`єкти нерухомого майна не можуть мати відношення до кримінального провадження № 42017000000000394 та бути речовими доказами, не має преюдиційного значення у справі, що розглядається.
Відповідно до ст. 217 КПК України рішення про об`єднання чи виділення матеріалів досудового розслідування приймається прокурором. У разі необхідності матеріали досудового розслідування щодо одного або кількох кримінальних правопорушень можуть бути виділені в окреме провадження, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень (ч. 3 ст. 217 КПК України).
Відповідно до постанови прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури від 11.06.2020 з кримінального провадження № 42017000000000394 від 14.02.2017 виділено в окреме провадження матеріали досудового розслідування відносно підозрюваного ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 368 КК України. У пункті другому цієї постанови зазначено перелік копій матеріалів, які підлягають виділенню. Таким чином, з матеріалів кримінального провадження № 42017000000000394 виділено лише копії матеріалів, а оригінали документів залишились у первісному провадженні.
Підставою скасування арешту майна адвокат ОСОБА_3, зазначає його тривалість у часі, яка порушує конституційне право власності ОСОБА_4 на її майно.
Слідчий суддя зазначає, що будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є їй пропорційними.
Водночас, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що адвокатом ОСОБА_3 не доведено, що потреба у подальшому застосуванні арешту відпала, оскільки кримінальне провадження № 42017000000000394 на теперішній час триває, арешт було накладено з метою забезпечення збереження речових доказів та забезпечення спеціальної конфіскації майна. Під час розгляду клопотання про скасування арешту не було встановлено, що майно, на яке ухвалою слідчого судді було накладено арешт, не відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, та ознакам, передбаченими пунктами 1-4 частини 1 статті 96-2 КК України.
Частиною 1 статті 22 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Інші доводи, які викладені у змісті клопотання, не підтверджують обставин, які мають значення для висновку про те, що у подальшому застосуванні арешту відпала потреба.
Підсумовуючи викладене, слідчий суддя зазначає, що під час розгляду клопотання про скасування арешту майна не доведено, що у подальшому застосуванні арешту відпала потреба чи арешт накладено
Керуючись ст.ст. 132, 174, 372, 376 КПК України, слідчий суддя -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4, про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017000000000394 від 14.02.2017 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1