- Головуючий суддя (ВАКС): Галабала М.В.
Справа № 991/4493/23
Провадження № 1-кп/991/64/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
07 березня 2024 року Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3 розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_4 про відвід колегії суддів.
Судове засідання проведено за участі сторін та інших учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5,
обвинуваченого ОСОБА_6,
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10,
секретаря судового засідання ОСОБА_11 .
У процесі розгляду суд встановив:
1.На розгляді колегії суддів Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження № 52017000000000717, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 жовтня 2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_12 .
2.У судовому засіданні 07 березня 2024 року захисник ОСОБА_4 заявила колегії суддів відвід. Зі змісту заяви вбачається, що існують об`єктивні обставини, які викликають сумнів в неупередженості колегії суддів, тому вона має бути відведена на підставі п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України.
2.1.На переконання захисників ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ОСОБА_10, невірно трактуючи положення процесуального закону, а саме ч. 6 ст. 27 та ч. 5 ст. 201 КПК України, колегія суддів проявляє упередженість до сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_6 .
2.2.Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав заявлений відвід.
2.3.Прокурор ОСОБА_5 значив, що доводи сторони захисту зводяться до незгоди із судовими рішеннями колегії суддів.
3.Доводи адвокатів про те, що колегія суддів упереджено ставиться до обвинуваченого ОСОБА_6 та сторони захисту в цілому, суд вважає суб`єктивними та невмотивованими з огляду на таке.
3.1.Згідно з частинами першою та другою статті 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтею 75 цього Кодексу судді може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
3.2.Суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості (п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України).
3.3.Відповідно до статті 81 КПК України у разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою суду.
3.4.Передбачена п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України підстава для відводу - наявність інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді - має оціночний характер і передбачає необхідність безпосереднього встановлення таких обставин, та те, що вони мають викликати обґрунтований сумнів в упередженості судді. Відповідний сумнів має бути ретельно мотивований, бо не всі обставини можуть свідчити про зацікавленість судді у результатах розгляду справи чи викликати реальні побоювання сторін в його неупередженості.
3.5.У протилежному випадку задоволення відводу чи самовідводу судді з будь-яких підстав, без належної індивідуальної оцінки, може призвести до його безпідставності.
Як указав Європейський суд у справі «Мироненко і Мартенко проти України» (рішення від 10 грудня 2009 року), наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах «Фей проти Австрії», пункти 27, 28 і 30, та «Веттштайн проти Швейцарії», п. 42). Особиста безсторонність суду презюмується поки не надано доказів протилежного (див. згадане вище рішення у справі «Веттштайн проти Швейцарії», п. 43).
4.Доводи захисників про наявність сумнівів щодо неупередженості колегії суддів, ґрунтуються на незгоді з її позицією щодо права осіб, присутніх в залі судового засідання, проводити в фотозйомку, відео- та аудіозапис з використанням портативних відео- та аудіотехнічних засобів, яка вперше була доведена сторонам у судовому засіданні 11 січня 2024 року у зв`язку з його відеозйомкою представниками Ютуб-каналу «Судове медіа в Україні». У подальших судових засіданнях обвинувачений ОСОБА_6 та його захисники фактично заперечували проти проведення відеозапису операторами зазначеного каналу. Зазначали, що відеозапис відбувається всупереч ч. 6 ст. 27 КПК України, оскільки відсутня ухвала суду.
4.1.Згідно частини 6 статті 27 КПК України, кожен, хто присутній в залі судового засідання, може вести стенограму, робити нотатки, використовувати портативні аудіозаписуючі пристрої. Проведення в залі судового засідання фотозйомки, відеозапису, транслювання судового засідання по радіо і телебаченню, а також проведення звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури допускаються на підставі ухвали суду, що приймається з урахуванням думки сторін та можливості проведення таких дій без шкоди для судового розгляду.
4.2.У свою чергу приписами частини 4 статті 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) передбачено, що особи, присутні в залі судового засідання, представники засобів масової інформації можуть проводити в залі судового засідання фотозйомку, відео- та аудіозапис з використанням портативних відео- та аудіотехнічних засобів без отримання окремого дозволу суду, але з урахуванням обмежень, встановлених законом. Трансляція судового засідання здійснюється з дозволу суду. Якщо всі учасники справи беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, здійснюється транслювання перебігу судового засідання в мережі Інтернет в обов`язковому порядку.
4.3.Отож колегія суддів доходить висновку про те, що між положеннями процесуального закону та Закону № 1402-VIII існують неузгодженості. Проведення в залі судового засідання відеозапису процесуальний закон допускає на підставі ухвали, а Закон № 1402-VIII дозволяє це без отримання окремого дозволу суду.
4.4.У пошуку підходу до формування правової позиції відносно такої неузгодженості, колегія суддів вважає за необхідне дотримуватись конституційної засади гласності судового процесу (п. 6 ч. 2 ст. 129 Конституції України). Також до уваги слід взяти, що норма Закону № 1402-VIII набула чинності пізніше відповідної норми КПК.
4.5.Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні «Мальхоус проти Чеської Республіки» (п. 55) зазначив, що проведення судових засідань у відкритому режимі становить основоположний принцип, втілений у пункті 1 статті 6. Публічний характер розгляду надає сторонам у справі гарантію, що правосуддя не здійснюватиметься таємно, без публічного висвітлення. Це також один із засобів підтримання довіри до судів. Забезпечуючи прозорість здійснення правосуддя, публічність дає змогу досягти мети пункту 1 статті 6 ЄКПЛ, а саме - забезпечити справедливий судовий розгляд, гарантія якого є одним з основоположних принципів будь-якого демократичного суспільства, у контексті Конвенції.
Здійснення правосуддя і, зокрема, судовий процес набувають легітимності завдяки гласності. Забезпечуючи прозорість здійснення правосуддя, гласність, таким чином, сприяє реалізації мети пункту 1 статті 6, а саме - справедливому судовому розгляду, забезпечення якого є одним з основоположних принципів демократичного суспільства у значенні Конвенції. ЄСПЛ зауважив, що незважаючи на супутні проблеми безпеки у звичайному кримінальному процесі, який, звісно, може стосуватися небезпечних злочинців, існує високий рівень сподівань на гласність такого судочинства (рішення ЄСПЛ у справі «Шагін проти України»).
4.6.У рішенні РНБО України від 23 червня 2023 року «Про прискорення судової реформи та подолання проявів корупції у системі правосуддя» (введено в дію Указом Президента України від 30 червня 2023 року № 359/2023) йдеться про те, що судові справи повинні розглядатися за принципами гласності і відкритості судового процесу та з використанням сучасних технічних засобів.
4.7.У коментарі до Кодексу суддівської етики, який затверджений рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1, зазначено, що лінію поведінки судді в судовому засіданні мають визначати, зокрема, принципи відкритості та гласності розгляду справи. Крім того, суддя повинен проявляти повагу до права на інформацію про судовий розгляд та не допускати порушення принципу гласності процесу.
4.8.Аналіз наведеного вище дає можливість виділити один із аспектів, пов`язаних з гласністю судового розгляду: право осіб, які не є учасниками судового розгляду, але бажають бути присутніми на відкритих судових засіданнях, у тому числі представників ЗМІ, поширювати та отримувати інформацію про діяльність суду.
4.9.Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
4.10.Отже, надання можливості вільним слухачам та представникам ЗМІ використовувати відео- та аудіотехнічне обладнання, у тому числі відеокамери, сприяє підвищенню громадської обізнаності про те, як проводяться судові процеси, забезпеченню принципів гласності та відкритості судового процесу, покращенню іміджу судової системи. У світлі зазначеного вище, колегія суддів констатує, що право на здійснення відеозйомки судового процесу є безумовним та не пов`язане із постановленням судового рішення.
4.11.Окремо суд зазначає, що головуючий суддя зробив застереження операторам щодо зйомки та поширення відеозаписів відтворюваної на технічному обладнанні суду конфіденційної інформації та відомостей, що становлять банківську таємницю, а також моменти спілкування ОСОБА_6 зі своїми захисниками.
4.12.Крім того, у кожному випадку, коли сторона захисту просила перейти до закритого судового засідання у зв`язку з оголошенням інформації щодо стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_6, суд задовольняв такі клопотання, що зумовлювало видалення із залу операторів та припинення відеозйомки.
4.13.Ба більше, суд врахував, що методи зйомки не заважають належному проведенню слухань.
5.Також, доводи захисників про наявність сумнівів щодо неупередженості колегії суддів ґрунтуються на незгоді з протокольною ухвалою суду від 07 березня 2024 року.
5.1.Так, судом було залишено без розгляду клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу. Суд мотивував свою ухвалу тим, що клопотання захисника не містить нових обставин, які не розглядалися судом під час постановлення попередньої ухвали про продовження строку тримання під вартою.
5.2.Мотивуючи відвід, захисники зазначали, що суд невірно тлумачить положення ч. 5 ст. 201 КПК України.
5.2.1.На переконання сторони захисту в ч. 5 ст. 201 КПК йдеться про дві окремі умови, за наявності однієї з яких, у сторони захисту виникає право ініціювати питання зміни запобіжного заходу: 1) коли минуло більше 30 днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу; 2) коли раніше 30 днів виникли нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом при вирішенні попереднього питання про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу.
5.2.2.Колегія суддів же зазначає, що у ч. 5 ст. 201 КПК йдеться про право суду залишити без розгляду 1) клопотання про зміну запобіжного заходу, якщо воно подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, 2) клопотання про зміну запобіжного заходу (у межах всього строку його дії), якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом.
5.3.На переконання колегії суддів, зміна запобіжного заходу передбачає виникнення після постановлення ухвали про обрання запобіжного заходу нових обставин, які свідчать про зміну, зменшення або збільшення встановлених ризиків кримінального провадження та/або впливають на виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Тому для розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу суд, на підставі наданих стороною захисту відомостей, перевіряє наявність нових обставин та у випадку їх відсутності - залишає клопотання без розгляду. Такий висновок опосередковано ґрунтується на приписах ч. 5 ст. 201 КПК України, які унеможливлюють подання обвинуваченим чи його захисником клопотання про зміну запобіжного заходу протягом тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу.
5.4.Оскільки в клопотанні про зміну запобіжного заходу не було наведено нових фактів, суд застосував ч. 5 ст. 201 КПК та залишив без розгляду клопотання захисника про зміну запобіжного заходу так як воно не містило посилання на нові обставини.
5.5.Крім того, сторона захисту акцентувала увагу колегії суддів, що положення ч. 5 ст. 201 КПК України вказують на те, що строк 30 днів слід рахувати саме з моменту постановлення останньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, а не продовження його строку, а тому в цій справі для вирішення питання щодо виникнення правової можливості розглянути дане клопотання суду першої інстанції необхідно починати відлік 30 днів з дня, коли ним було постановлено останню ухвалу про відмову стороні захисту у зміні запобіжного заходу.
5.6.Колегія суддів же зазначає, що ухвала про продовження строку тримання під вартою, за своєю правовою природою, є ухвалою про продовження раніше застосованого запобіжного заходу, тобто ухвалою про його застосування. На це вказують приписи ст. 196 КПК України, які унормовують єдині вимоги до ухвали про застосування запобіжних заходів, незалежно від того застосований він був вперше чи продовжений.
5.7.Всі інші доводи заяви про відвід ґрунтувались на незгоді сторони захисту з висновками та мотивами суду при постановленні судових рішень у цьому кримінальному провадженні.
5.8.Незгода захисників із висновками та мотивами, якими суд керувався, при постановленні судового рішення не може викликати обґрунтованих сумнів у неупередженості колегії суддів. Заявлені захисниками сумніви у неупередженості колегії суддів, з урахуванням наведених ними доводів, не можуть бути підставою для задоволення заяви про відвід. Оскільки відсутній суб`єктивний критерій упередженості, то зазначені захистом обставини, не можуть беззаперечно створювати у стороннього спостерігача сумніви в неупередженості колегії суддів, що свідчить про відсутність і об`єктивного критерію.
6.Відтак суд вважає, що доводи захисників є надуманими та не ґрунтуються на вимогах законодавства, тому підстав для задоволення заяви про відвід не вбачається.
Керуючись вищенаведеним та на підставі статей 75, 81, 370-372, 375 КПК України суд постановив:
1.Заяву захисника ОСОБА_4 про відвід колегії суддів залишити без задоволення.
2.Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2
ОСОБА_14