- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Чорненька Д.С.
Справа № 991/1443/24
Провадження №11-сс/991/192/24
Суддя 1 інст. ОСОБА_1
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2024 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5,
прокурора ОСОБА_6,
захисника підозрюваного ОСОБА_7,
підозрюваний ОСОБА_8 не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу прокурора на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 березня 2024 року про часткове задоволення клопотання детектива НАБУ про арешт майна у кримінальному провадженні №52023000000000190 від 24 квітня 2023 року,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 березня 2024 року клопотання детектива НАБУ задоволено частково, накладено арешт на майно, яке вилучене 19 лютого 2024 року під час затримання ОСОБА_8 : iPhone сірого кольору, модель 15, із сім-картою та чохлом; iPhone золотистого кольору, модель А1586, ІМЕІ НОМЕР_1, із сім картою та чохлом; флеш-накопичувач Transcend 4Gb. Крім того, накладено арешт на майно, яке вилучене 19 лютого 2024 року в ході проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31 січня 2024 року за місцем проживання ОСОБА_8 у квартирі АДРЕСА_1 : мобільний телефон Xiaomi (з сім-картою Київстар ( НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 )); мобільний телефон синього кольору Redmi N505-g1-5 з двома сім-картами Vodafone НОМЕР_4 та Life НОМЕР_5 ; ноутбук Lenovo ideapad 320-15 AST (ID: JVHFC1, MTM:80XV00VQRA) із зарядним пристроєм; зовнішній накопичувач SP об`ємом 2Tb (MSIP-REM-SLL-A60; 21006811-03-2Тb, шляхом тимчасової заборони права користування, розпорядження та відчуження. У задоволенні клопотання детектива НАБУ в іншій частині відмовлено. Судове рішення мотиване тим, що мобільні телефони iPhone сірого кольору, модель 15, із сім-картою та чохлом, iPhone золотистого кольору, модель А1586, ІМЕІ НОМЕР_1, із сім-картою та чохлом, мобільний телефон Xiaomi (з сім-картою Київстар ( НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 )), мобільний телефон синього кольору Redmi N505-g1-5 з двома сім-картами Vodafone НОМЕР_4 та Life НОМЕР_5, ноутбук Lenovo ideapad 320-15 AST (ID: JVHFC1, MTM:80XV00VQRA) із зарядним пристроєм, флеш-накопичувач Transcend 4Gb та зовнішній накопичувач SP об`ємом 2Tb (MSIP-REM-SLL-A60; 21006811-03-2Тb відповідають критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, є речовими доказами, мають суттєве значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні, є необхідність у проведенні їх експертного дослідження. У задоволенні клопотання детектива НАБУ про накладення арешту на вилучні грошові кошти відмовлено, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що вилучені грошові кошти одержані внаслідок вчинення кримінальних правопорушень чи є доходом від них, у тому числі, що вони могли бути одержані від корупційних чи інших злочинів, до яких може бути причетний ОСОБА_8 . Не доведено також, що грошові кошти були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, чи зберегли на собі його сліди чи містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального правопорушення, чи вони були об`єктом кримінально протиправних дій. Підстави для накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання відсутні, оскільки на момент вилучення грошових коштів ОСОБА_8 не мав статусу підозрюваного у кримінальному провадженні №52023000000000190. Обшук не може проводитися для відшукання не зазначеного в ухвалі про дозвіл на обшук майна з метою його арешту для забезпечення конфіскації такого майна як виду покарання, оскільки це суперечить вимогам ст.167, 234, 236 КПК України. На думку слідчого судді, проведення обшуку з метою виявлення й арешту майна є не припустимим.
11 березня 2024 року та 13 березня 2024 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшли апеляційна скарга прокурора та доповнення до неї відповідно, в якій він просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання детектива НАБУ задовольнити та накласти арешт на вилучені у ОСОБА_8 під час його затримання 19 лютого 2024 року мобільні телефони: Iphone сірого кольору, модель 15, із сім-картою та чохлом; Iphone золотистого кольору модель A1586 IMEI НОМЕР_1 із сім картою та чохлом; грошові кошти у сумі 130 000 грн; флеш-накопичувавч Transcend 4Gb; вилучені у ОСОБА_8 під час проведення 19 лютого 2024 року обшуку квартири АДРЕСА_1, що перебуває у власності ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та знаходиться у фактичному володінні ОСОБА_8,: мобільний телефон Xiaomi (заблокований з сім картою Київстар ( НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 )); мобільний телефон синього кольору Redmi N505-g1-5 з двома сім картами Vodafon НОМЕР_4 та Life НОМЕР_5 ; грошові кошти в сумі 2 000 Євро, номіналом по 100 Євро; грошові кошти в сумі 70 000 грн, номіналом по 1 000 грн; ноутбук Lenovo ideapad 320-15 AST (ID: JVHFC1, MTM:80XV00VQRA) із зарядним пристроєм; зовнішній накопичувач SP об`ємом 2Tb (MSIP-REM-SLL-A60; 21006811-03-2Tb, із забороною володіти, користуватися та розпоряджатися ними. Вважає ухвалу слідчого судді незаконною, оскільки обшук ОСОБА_8 не здійснювався, він добровільно надав працівникам правоохоронного органу усі наявні при ньому особисті речі, в тому числі 130 000 грн. Обшук за місцем проживання ОСОБА_8 проводився на підставі ухвали слідчого судді від 31 січня 2024 року з метою досягнення цілей, визначених в ч.1 ст.234 КПК України. Під час обшуку вилучено 2 000 Євро та 70 000 грн, оскільки вони є тимчасово вилученим майном та щодо яких допускається застосування конфіскації майна як виду покарання, а тому було подано клопотання про їх арешт. Вважає помилковим твердження судді, що ОСОБА_8 на момент вилучення грошових коштів не набув статусу підозрюваного, оскільки на той час він був затриманим та відповідно приписам ч.1 ст.42 КПК України набув такий статус.
У судовому засіданні прокурор доводи, зазначені в апеляційній скарзі, підтримав та просив апеляційну скаргу задовольнити.
Захисник підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважає, що рішення слідчого судді постановлено з урахуванням усіх обставин справи та у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, а тому просив залишити його без змін.
Підозрюваний ОСОБА_8 у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду повідомлений у встановленому законом порядку. Відповідно до приписів ч.4 ст.405 КПК України його неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів доходить таких висновків.
Згідно з ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді у частині задоволеного клопотання про арешт майна, оскільки прокурор не навів доводів щодо її незаконності у цій частині. Доводи ж апеляційної скарги прокурора фактично стосуються лише судового рішення у частині відмови задоволення клопотання про арешт вилучених грошових коштів.
Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження, а метою, крім іншого, збереження речових доказів та конфіскації майна як виду покарання (ч.ч.1-2 ст.170 КПК України).
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п.3, 4 ч.2 ст.170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 КПК України); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 КПК України); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно зі ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Як вбачається з матеріалів судової справи, детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні №52023000000000190 від 24 квітня 2023 року, за підозрою ОСОБА_13 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.27 ч.4 ст.369 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.369 КК України, та ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27 ч.4 ст.369 КК України.
Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.
Вказані вимоги детективом НАБУ при поданні клопотання про арешт майна виконані.
Досудовим розслідуванням встановлено, що діючи в межах єдиного злочинного плану, учасники організованої групи під керівництвом організатора ОСОБА_13, за участю виконавця ОСОБА_14, за пособництва ОСОБА_8, упродовж липня 2023 року - лютого 2024 року передали директору КНП «ТМО «ОЦЕМД та МК» ЗОР ОСОБА_15 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у загальній сумі 156 870 грн за відкриття рахунку та розміщення грошових коштів КНП «ТМО «ОЦЕМД та МК» ЗОР на поточному рахунку в ПАТ «МТБ Банк».
У серпні 2023 року передали директору КНП «ТМО «ОЦЕМД та МК» ЗОР ОСОБА_15 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 15 000 грн за забезпечення перемоги ФОП ОСОБА_16 у закупівлі стерилізаторів (оголошення розміщено в системі «Prozorro» за ідентифікатором UA-2023-06-09-002547-a), укладення з ним договору та перерахування йому грошових коштів.
У вересні 2023 року надали директору КНП «ТМО «ОЦЕМД та МК» ЗОР ОСОБА_15 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 13 700 грн за скасування закупівлі, яку розміщено в системі «Prozorro» за ідентифікатором UA-2023-06-05-008332-а, оголошення закупівлі лікарських засобів в системі «Prozorro» за ідентифікатором UA-2023-07-21-007949-а, забезпечення перемоги у ній ТОВ «Дойч-Фарм» і в подальшому за укладення з визначеним товариством договору від 07 серпня 2023 року №2220/12, на виконання якого здійснено оплату в загальній сумі 274 110,89 грн.
Упродовж жовтня 2023 - січня 2024 року висловили пропозицію та передали директору КНП «ТМО «ОЦЕМД та МК» ЗОР ОСОБА_15 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 483 600 грн за забезпечення перемоги ТОВ «3Д-Фарм» у закупівлі надглоткових повітропроводів i-gel на загальну суму 5 136 000 грн, яка розміщена в системі «Prozorro» за ідентифікатором UA-2023-11-23-009869-а.
За версією сторони обвинувачення ОСОБА_8 підозрюється у пособництві надання службовій особі неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчинені повторно, організованою групою.
20 лютого 2024 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст.369 КК України, який відповідно до ч.6 ст.12 КК України належить до тяжких злочинів.
Зазначені вище обставини та докази, які додано до матеріалів справи підтверджують наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що є підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Згідно ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КК України.
Згідно ч.5 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому п.3 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації.
Згідно зі ст.59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині КК України. Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається законом України.
Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 ч.1 ст.170 КПК України.
З протоколу затримання ОСОБА_8 від 19 лютого 2024 року вбачається, що він добровільно надав, у тому числі грошові кошти у розмірі 130 000 грн.
Крім того, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31 січня 2024 року надано дозвіл на проведення обшуку квартири АДРЕСА_1, за місцем проживання ОСОБА_8, яка на праві власності належить ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінальних правопорушень, відшукання речей та документів, зокрема мобільних терміналів, ноутбуків, флеш-накопичувачів, які належать або використовуються ОСОБА_8, у тому числі в яких використовуються сім-карти НОМЕР_6 та НОМЕР_7, та зберегли на собі сліди вчинення кримінальних правопорушень, а саме пропозицій та надання неправомірної вигоди службовим особам за вчинення ними в інтересах третіх осіб дій з використанням наданої їм влади та службового становища, вчинене організованою групою осіб чи її учасником.
З протоколу обшуку від 19 лютого 2024 року вбачається, що на виконання вимог вказаної ухвали обшук проводився за участі ОСОБА_9, під час обшуку кімнати №1, якою безпосередньо користується ОСОБА_8, у шухляді, яка знаходиться на боковому відділенні шафи, що розташована навпроти дивану було відшукано його особисті кошти у сумі 70 000 грн та 2 000 Євро. Оскільки вказані грошові кошти могли бути одержані від корупційних та інших злочинів, до яких може бути причетний ОСОБА_8, а також з можливістю виконання у подальшому конфіскації майна як виду покарання, у разі ухвалення вироку суду у справі, детективами НАБУ прийнято рішеня про тимчасове вилучення грошові кошти.
Мотиви слідчого судді щодо не набуття ОСОБА_8 статусу підозрюваного є необгрунтованими, з огляду на вимоги ст.42 КПК України. З протоколу затримання особи вбачається, що 19 лютого 2024 року його затримали за підозрою у вчиненні злочину за ч.4 ст.369 КК України, а тому ОСОБА_8 набув статусу підозрюваного.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст.369 КК України, та у випадку доведеності його вини, суд може призначити йому покарання у виді конфіскації майна, оскільки санкція статті передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна. Таким чином, колегія суддів вважає, що детективом НАБУ відповідно до ст.173 КПК України наведені в клопотанні правові підстави для арешту майна, наявність обґрунтованої підозри, а тому є достатні підстави, передбачені ст.170 КПК України, для накладення арешту на грошові кошти у розмірі 130 000 грн, 2 000 Євро, номіналом по 100 Євро та 70 000 грн.
Доводи сторони захисту, що вилучені грошові кошти належать ОСОБА_9 не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги, поданої в інтересах ОСОБА_8 . Так, з протоколу затримання ОСОБА_12 від 19 лютого 2024 року вбачається, що грошові кошти у розмірі 130 000 грн були надані підозрюваним добровільно, та він не повідомляв про їх належність ОСОБА_9 . Про дані обставини й не зазначав його захисник - ОСОБА_7 за участі якого проводився обшук житлового приміщення, про що сідчить зміст протоколу, який не містить жодних зауважень. Крім того, з протоколу обшуку від 19 лютого 2024 року вбачається, що слідча дія була проведена за участі ОСОБА_9, який жодних зауважень щодо вилучення грошових коштів у сумі 2 000 Євро, номіналом по 100 Євро та 70 000 грн він не зазначив. Наявність у ОСОБА_9 розписки є свідченням невиконання ОСОБА_12 умов договору позики, а відсутність у ній серійних номерів не є доказом того, що саме вилучені під час проведення обшуку грошові кошти були предметом умов договору позики. Долучена стороною захисту заява клієнта №20.30.0008851115 від 02 лютого 2024 року також не підтверджує право вланості ОСОБА_9, оскільки з його змісту вбачаться, що грошові кошти у сумі 36 696 грн були надані з метою придбання товару, тобто надавалися безготівковим шляхом, без виділу в натурі.
При цьому, колегія суддів враховує практику ЄСПЛ, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що ст.1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає втручання в право мирного володіння майном за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п.203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини»/Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08). Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо. Таким чином, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться в клопотанні прокурора, з метою виконання завдань кримінального провадження.
Частина 4 ст.173 КПК України визначає, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
При цьому, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч.11 ст.170 КПК України).
Враховуючи вищезаначені обставини, колегія суддів доходить висновку, що необхідно накласти арешт на грошові кошти у сумі 130 000 грн.; у сумі 2 000 Євро, номіналом по 100 Євро та у сумі 70 000 грн., номіналом по 1 000 грн., із забороною володіти, користуватися та розпоряджатися.
Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власники обмежуються у реалізації правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, а тому відповідні обмеження є розумними і співмірними, з огляду на завдання кримінального провадження.
Згідно з ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Враховуючи вищезазначені обставини, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, ухвала слідчого судді скасуванню у частині відмови в задоволенні клопотання детектива НАБУ з постановленням нової ухвали про задоволення клопотання про арешт на грошові кошти у сумі 130 000 грн; у сумі 2 000 Євро, номіналом по 100 Євро та у сумі 70 000 грн, номіналом по 1 000 грн, з метою забезпечення збереження речових доказів та конфіскації майна як виду покарання, із забороною володіти, користуватися та розпоряджатися.
На підставі наведеного, керуючись ст.132, 167, 170, 171, 173, 405, 407, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 березня 2024 року скасувати в частині відмови накладення арешту на грошові кошти у сумі 130 000 гривень; у сумі 2 000 Євро, номіналом по 100 Євро та у сумі 70 000 грн., номіналом по 1 000 грн та постановити в цій частині нову ухвалу, якою клопотання детектива НАБУ про арешт майна у кримінальному провадженні №52023000000000190 від 24 квітня 2023 року в цій частині задовольнити.
Накласти арешт на грошові кошти у розмірі 130 000 (сто тридцять тисяч) гривень, які вилучені 19 лютого 2024 року під час затримання ОСОБА_8, із забороною володіти, користуватися та розпоряджатися.
Накласти арешт на майно, яке вилучене 19 лютого 2024 року під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 у квартирі АДРЕСА_1, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31 січня 2024 року, а саме:
- грошові кошти в сумі 2 000 Євро (дві тисячі), номіналом по 100 (сто) Євро;
- грошові кошти в сумі 70 000 гривень (сімдесят тисяч), номіналом по 1 000 (одна тисяча) гривень.
В іншій частині апеляційну скаргу залишити без задоволення та ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 березня 2024 року залишити без змін.
Ухвала про накладення арешту виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4