Документ № 117742860

справа № 991/1064/24

провадження № 11-сс/991/165/24

слідчий суддя: ОСОБА_1

доповідач: ОСОБА_2

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5,

за участі власника майна - ОСОБА_6,

представників власника майна - адвокатів ОСОБА_7, ОСОБА_8,

прокурора ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.02.2024 р., -

ВСТАНОВИЛА:

22.02.2024 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла вказана апеляційна скарга (т. 2 а.с. 76-119), яку того ж дня призначено до розгляду (т. 2 а.с. 121).

1.Короткий зміст оскаржуваного рішення та апеляційної скарги.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання прокурора САП Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 та накладено арешт на мобільний телефон iPhone 13 Pro, який належить ОСОБА_6 .

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали та постановлення нової, про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що слідчий суддя не врахував положення процесуального закону та фактичні обставини провадження. Зокрема, не визначив, за яким саме критерієм за ст. 98 КПК України вилучений мобільний телефон належить до речового доказу. Також, не дослідив правомірність вилучення телефону, враховуючи, що ОСОБА_6 добровільно надав і телефон, і пароль доступу до нього, тому детективи мали можливість із залученням спеціаліста скопіювати всю необхідну інформацію. Більше того, з моменту вилучення телефону до постановлення слідчим суддею оскаржуваної ухвали детективи мали достатньо часу для дослідження наявної у ньому інформації, а отже мета арешту відсутня. Крім того, вилучений телефон не має відношення до даного провадження та не може підтверджувати обставини вчинення розслідуваного злочину, що виключає підстави для його арешту. Слідчим суддею не досліджено розумність та співрозмірність обмеження права власності та наслідки арешту майна для його власника, оскільки вилучений телефон активно використовується ОСОБА_6 у повсякденній діяльності та у ньому міститься низка важливих та необхідних контактів. Окремо в апеляційній скарзі наголошено, що експертизу телефону призначено з порушенням норм КПК України, оскільки її проведення доручено експерту - старшому детективу Національного бюро відділу детективів кримінальної лабораторії Управління аналітики та обробки інформації НАБУ ОСОБА_10, який не включений до державного Реєстру атестованих судових експертів, а тому в розумінні положень ст. 9 Закону України «Про судову експертизу» не є судовим експертом та не уповноважений на складання експертних висновків. Крім того, ОСОБА_10 є експертом та детективом, тобто підпорядкований керівнику НАБУ, а відтак, між ними є службова та інші залежності.

2.Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.

В судовому засіданні представник власника майна - адвокат ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав, викладених у ній. Наголосив, що ОСОБА_6 у ході обшуку добровільно надав телефон і пароль доступу до нього, втім, незважаючи на це, прокурор звернувся з клопотанням про накладення на нього арешту. При цьому, в обґрунтування клопотання прокурор посилається на необхідність проведення експертизи, а у постанові про призначення експертизи зазначає про необхідність подолання системи логічного захисту, що не відповідає дійсності. Згідно з ст. 168 КПК України, забороняється вилучення телефону, за виключенням двох обставин: якщо необхідно проведення експертного дослідження, та якщо власник майна створює штучні перешкоди для подолання системи логічного захисту. Відтак, у даному випадку відсутня жодна з підстав для накладення арешту. Окремо зауважив, що доручення на проведення експертизи детективу НАБУ є незаконним, тому результат такої експертизи буде неналежним доказом.

Представник власника майна - адвокат ОСОБА_8 підтримав апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 та просив її задовольнити. Додатково зазначив, що слідчий суддя безпідставно обмежив конституційне право ОСОБА_6 на мирне володіння майном. ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував про принцип пропорційності і розумності в обмеженні цього права, оскільки знаходження балансу між суспільним інтересом у попередженні злочинів та захистом прав зацікавлених осіб означає, що покладання такого тягаря на власника майна може бути виправданим, якщо його інтерес у поверненні майна переважується ризиком, що таке повернення полегшить вчинення злочинів. Наразі ОСОБА_6 не є підозрюваним, добровільно надав телефон, повідомив до нього пароль, сприяє слідству, а відтак, подальше обмеження його права мирно володіти майном є безпідставним. Окрім того, після повідомлення ОСОБА_6 паролю до телефону, детективи скопіювали та сфотографували наявне в ньому листування. Також вважає, що висновки слідчого судді про встановлення факту видалення інформації на телефоні є безпідставними, оскільки технічна можливість відновити видалену інформацію з мобільного телефону iPhone 13 Pro відсутня, що підтверджується консультативним висновком ТОВ «Лабораторія комп`ютерної криміналістики», наданим стороною захисту. Отже, підстав для подальшого утримання телефону у органу досудового розслідування немає.

Власник майна ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу свого представника та додатково зазначив, що надав детективам паролі як до ноутбука, який йому вже повернуто, так і до телефону. У ході обшуку детективи повідомили, що після копіювання інформації з вилучених пристроїв останні будуть йому повернуті, однак телефон і досі безпідставно утримується ними. Просив з цих підстав скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити у накладенні арешту на вилучений у нього мобільний телефон.

Прокурор САП ОСОБА_9 заперечив проти апеляційної скарги, посилаючись на її безпідставність. Вважає, що апеляційна скарга не містить належних доводів, які були б підставою для скасування оскаржуваного рішення. Наголосив, що після дослідження інформації, яка міститься на ноутбуці, необхідність у його подальшому утриманні відпала та його було повернуто власнику, що свідчить про відсутність у сторони обвинувачення наміру затягувати зберігання вилученого майна. Дійсно, у ході обшуку ОСОБА_6 надав паролі доступу до телефону, проте телефон є складною електронною технікою та містить накопичувачі інформації, які зберігають в собі електронні сліди щодо видаленої інформації. Оскільки це потребує поглибленого дослідження і не може бути встановлено шляхом проведення огляду за участю спеціаліста, детективом призначено відповідну експертизу. Постанова про призначення експертизи винесена детективом, який розслідує дане провадження та не є керівником органу досудового розслідування. При цьому, проведення експертизи доручено детективу аналітичного управління, який підпорядковується Директору НАБУ і не є залежним від підрозділу детективів, який здійснює розслідування у даному провадженні. Що стосується доручення проведення експертизи детективу-аналітику, то положення Закону України «Про судову експертизу» передбачають залучення до проведення експертизи фахівців у галузі права. Окрім того, ч. 1 ст. 69 КПК України також передбачає залучення до експертизи фахівця у галузі права. Відтак, детектив-аналітик є фахівцем у галузі проведення комп`ютерно-технічних експертиз, в тому числі дослідження електронних систем. Відповідна експертиза призначена 05.02.2024 року, відповідно, 90-денний строк її проведення не перевищено. З урахуванням вищенаведеного, вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими.

3. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.

3.1. Короткий зміст та мотиви клопотання про арешт майна.

За змістом клопотання про арешт майна, яке було предметом розгляду слідчого судді, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52023000000000253 від 13.06.2023 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, зокрема за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами ПАТ «Укрнафта», яке належить до суб`єктів господарювання державної форми власності, які за можливого пособництва посадових осіб ТОВ «Інтерпайп Україна», шляхом укладання між ПАТ «Укрнафта» та ТОВ «Інтерпайп Україна» договору купівлі-продажу № 23/842-мрт від 18.05.2023 р. на поставку товару у виді труб насосно-компресорних в асортименті за очевидно завищеними цінами та оплати даного товару, вчинили розтрату грошових коштів в особливо великих розмірах.

01.02.2024 року детективами проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6, в результаті якого вилучено мобільний телефон iPhone 13 Pro та ноутбук MacBook.

Обґрунтовуючи у клопотанні про арешт майна підстави для звернення до слідчого судді, прокурор послався на те, що після призначення ОСОБА_11 на посаду директора ПАТ «Укрнафта» в грудні 2022 року відбулися кадрові зміни у керівництві товариства, зокрема на посаду керівника департаменту закупівель та матеріально-технічного забезпечення ПАТ «Укрнафта» призначено ОСОБА_6 . При цьому, в ході досудового розслідування встановлено, що саме ОСОБА_6 за вказівкою ОСОБА_11 терміново виїхав до офісу ТОВ «Інтерпайп Україна» для організації підписання договору № 23/842-мрт від 18.05.2023 р. Відтак, ОСОБА_6 був обізнаний про обставини виконання фінансово-господарських угод між ПАТ «Укрнафта» та ТОВ «Інтерпайп Україна», а також особисто сприяв, в межах своїх повноважень, найшвидшому прийняттю поставленого товару. Наявно достатньо підстав вважати, що він достовірно знав про факт завищення ціни на трубну продукцію, поставлену ТОВ «Інтерпайп Україна», та усвідомлював, що маскування завищення цін під «критичну необхідність» є необґрунтованим. Отже, вилучений телефон та ноутбук мають значення для кримінального провадження, а відомості, які в них містяться, можуть бути доказами під час судового розгляду, відтак, існує необхідність проведення комп`ютерно-технічної експертизи з метою отримання фактичних даних, що відносяться до обставин вчиненого злочину.

Як на правову підставу для застосування арешту майна, прокурор у клопотанні посилається на п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

3.2. Мотиви слідчого судді.

До початку розгляду клопотання про арешт майна прокурор подав уточнення та просив накласти арешт лише на мобільний телефон iPhone 13 Pro, посилаючись на те, що необхідність в накладенні арешту на ноутбук MacBook відпала, оскільки наявна на ньому інформація була оглянута та скопійована.

Вирішуючи питання, визначені у ст. 170 КПК України, слідчий суддя вказав, що вилучений у ОСОБА_6 мобільний телефон відповідає критеріям речового доказу, а відтак може бути використаний як доказ для встановлення обставин, які підлягають доказуванню згідно зі ст. 91 КПК України.

За твердженням слідчого судді, доводи прокурора про необхідність накладення арешту на мобільний телефон заслуговують на увагу, оскільки при попередньому огляді на телефоні виявлені відомості, які можуть мати значення для даного провадження. Результати поверхневого огляду телефону зафіксовані у протоколі обшуку, складеного за участі ОСОБА_6, який не висловив зауважень до нього. Окрім того, слідчий суддя врахував, що 02.02.2024 року детективом за участі спеціаліста проведено огляд вилученого телефону, в ході якого встановлено, що на ньому встановлені засоби для миттєвого обміну інформацією «WhatsApp», «Viber», «Teams», «Outlook», які містять значний обсяг наявної та видаленої інформації, для повноцінного дослідження якої потрібно провести судову комп`ютерно-технічну експертизу. Слідчий суддя також враховував, що постановою детектива від 05.02.2024 р. призначено комплексну судову телекомунікаційну та комп`ютерно-технічну експертизу, предметом дослідження якої є вилучений у ОСОБА_6 телефон iPhone 13 Pro.

Слідчий суддя визнав обґрунтованими доводи детектива про наявність об`єктивних обставин, які унеможливили здійснення повного копіювання вмісту телефону за час його перебування у розпорядженні органу досудового розслідування, навіть з урахуванням того, що ОСОБА_6 добровільно повідомив пароль для подолання системи логічного захисту, зокрема врахував пояснення про те, що технічні характеристики вилученого телефону не дозволяють здійснити повне копіювання його вмісту шляхом створення єдиного файлового образу, що значно ускладнює процес дослідження наявних на ньому даних.

Окрім того, слідчий суддя дійшов висновку, що відомості, попередньо виявлені на вилученому телефоні, можуть використовуватися як доказ факту та обставин, що встановлюються під час провадження, а відтак, телефон як матеріальний носій цих відомостей також має ознаки речового доказу. Вказаний телефон використовувався ОСОБА_6 для комунікації з ймовірними співучасниками з приводу подій, які є предметом розслідування, а тому може містити листування, фото, файли документів, які мають значення для встановлення обставин у цьому провадженні.

Слідчий суддя також зауважив, що з часу вилучення мобільного телефону до часу прийняття рішення про його арешт минув незначний проміжок часу, що об`єктивно позбавило орган досудового розслідування можливості провести повне копіювання вмісту цього пристрою та здійснити його огляд на предмет наявності видалених файлів.

4. Мотиви суду.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи власника майна, його представників та прокурора, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: правову підставу для арешту майна та обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб.

За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у справах про арешт майна з метою, наведеною у п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, відповідність майна будь-якому з критеріїв речових доказів перевіряється згідно зі стандартом доведення «достатні підстави». Наведений стандарт не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об`єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв`язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.

Надаючи оцінку відповідності майна, арешт якого оскаржується, ознакам речових доказів, колегією суддів враховується зміст поняття «речові докази».

Так, згідно з ст. 98 КПК України, речові докази - це матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються у провадженні.

Згідно з ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення злочину такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звертається із клопотанням.

Тобто, прокурором має бути доведено існування сукупності обставин, які вказують на необхідність у відповідному кримінальному провадженні застосувати захід, без якого неможливо ефективно здійснювати досудове розслідування, та з огляду на мету його застосування під час його реалізації допускається втручання у права особи.

Обов`язок перевірки наявності обставин, які б свідчили про необхідність застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, покладено на слідчого суддю, який здійснює у порядку, передбаченому КПК України, судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, а також перевірку дотримання умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, під час розгляду клопотання про арешт майна на стадії досудового розслідування суд уповноважений оцінити можливість використання майна, на яке прокурор просить накласти арешт, як доказу у кримінальному провадженні.

У клопотанні прокурора підставою для накладення арешту на майно зазначено, що вилучений телефон може містити відомості, які можуть бути використані як доказ фактів чи обставин, що встановлюються у даному провадженні.

Слідчий суддя за результатами розгляду клопотання погодився з такими доводами та зазначив, що у вилученому телефоні ОСОБА_6 можуть міститися відомості щодо обставин злочину, розслідування якого здійснюється у провадженні, зокрема щодо обставин укладання ПАТ «Укрнафта», яке відноситься до суб`єктів господарювання державної форми власності, у позаконкурентний спосіб прямого договору купівлі-продажу № 23/842-мрт від 18.05.2023 р. з ТОВ «Інтерпайп Україна», яке не є виробником, на поставку товару у виді труб насосно-компресорних, згідно з яким закупівля товару визначена за очевидно завищеними цінами, які не відповідають ринковим цінам та цінам, передбаченим іншими договорами, а отже вилучений телефон є доказом кримінального правопорушення та має хоча б одну з визначених ст. 98 КПК України ознак речового доказу. Окрім того, слідчий суддя визнав обґрунтованими доводи про необхідність накладення арешту на телефон, оскільки при проведенні огляду на ньому було виявлено значний обсяг видаленої інформації, яка може мати значення для провадження.

З такими висновками колегія суддів не погоджується, оскільки при постановленні оскаржуваної ухвали слідчий суддя не надав оцінки обставинам, які мають істотне значення для вирішення питання про арешт майна.

Зокрема, 01.02.2024 року на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.01.2024 р. проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6, у ході якого останній добровільно видав мобільний телефон iPhone 13 Pro та ноутбук MacBook. У ході попереднього огляду вказаного телефону виявлено факти листування та спілкування у месенджерах з абонентами «ОСОБА_15» - стосовно комерційних пропозицій ТОВ «Інтерпайп Україна» та коментарів до договору № 23/842-мрт від 18.05.2023 р., «ОСОБА_12 » та « ОСОБА_13 » - стосовно трубної продукції «Інтерпайп Україна», які мають функцію автоматичного видалення. Під час огляду ноутбуку виявлено інформацію щодо цінових пропозицій поставленої продукції у вигляді труб ТОВ «Інтерпайп НІКО ТЬЮБ» та ТОВ «Інтерпайп Україна». Відтак, детективом прийнято рішення про вилучення вищевказаних технічних пристроїв (т. 1 а.с. 223-226).

Водночас, ОСОБА_6 під час обшуку не лише добровільно надав для огляду вищевказані пристрої, зокрема і мобільний телефон, але і повідомив пароль доступу до нього.

В цей же день постановою детектива мобільний телефон iPhone 13 Pro та ноутбук MacBook визнано речовими доказами (т. 2 а.с. 227-228).

08.02.2024 року прокурор уточнив своє клопотання про арешт майна та просив накласти арешт лише на мобільний телефон, оскільки наявна на вилученому ноутбуку інформація оглянута та скопійована, тому необхідність в подальшому утриманні вказаного майна у органу досудового розслідування відсутня (т. 2 а.с. 5). На підтвердження вказаних обставин прокурором долучено протокол огляду від 06.02.2024 р. (т. 2 а.с. 22-24).

Водночас, на підтвердження необхідності накладення арешту на вилучений у ОСОБА_6 мобільний телефон, прокурором надано протокол огляду від 02.02.2024 р. та постанову детектива від 05.02.2024 р. про призначення комплексної судової телекомунікаційної та комп`ютерно-технічної експертизи (т. 2 а.с. 6-21, 25-26).

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку.

Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.

Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Отже, законодавством передбачено можливість тимчасового вилучення систем зв`язку і електронних носіїв інформації виключно у разі, якщо тимчасове вилучення передбачено ухвалою суду; власник обмежив доступ до інформації на відповідних носіях; майно отримано внаслідок кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення; тимчасове вилучення безпосередньо пов`язано із необхідністю вивчення фізичних властивостей телефону та з метою його експертного дослідження.

Відповідно, для вилучення відповідних носіїв інформації сторона обвинувачення під час проведення обшуку та у подальшому зобов`язана довести наявність зазначених умов, адже інакше підстави для вилучення майна відсутні.

Як встановлено з матеріалів провадження та підтверджено під час апеляційного розгляду власником майна та його представниками, ОСОБА_6 добровільно видав детективам мобільний телефон та повідомив пароль доступу до нього. Отже, доступ до інформації, що міститься у вилученому телефоні, власником не обмежувався. У такому випадку орган досудового розслідування має вжити відповідних процесуальних заходів, визначених КПК України, для відшукання, дослідження, фіксації та збереження відповідної інформації - зокрема, шляхом проведення огляду вилученого телефона та встановлення наявності ознак речового доказу.

Відповідно до протоколу огляду від 02.02.2024 р., детективом за участі спеціаліста проведено огляд вилученого мобільного телефону iPhone 13 Pro, у ході якого встановлено, що у ньому мітиться листування у месенджерах «WhatsApp», «Viber», «Teams», зокрема, з абонентами «ОСОБА_15» - стосовно комерційних пропозицій ТОВ «Інтерпайп Україна» та коментарів до договору № 23/842-мрт від 18.05.2023 р., «ОСОБА_12 » та « ОСОБА_13 » - стосовно трубної продукції «Інтерпайп Україна». При цьому, у застосунку «WhatsApp» виявлено наявність функції автовидалення після 7 днів, а також велику частину інформації, яка видалена в ручному режимі чи за допомогою функції автовидалення, для відновлення та аналізу якої потрібне попереднє проведення комп`ютерної-технічної експертизи. Також встановлено, що застосунки «Viber», «Teams», «Outlook» містять значний обсяг наявної та видаленої інформації, для повноцінного дослідження якої потрібне проведення відповідної експертизи (т. 2 а.с. 6-21).

У подальшому, 05.02.2024 року детективом винесено постанову про призначення комплексної судової телекомунікаційної та комп`ютерно-технічної експертизи, предметом якої є вилучений у ОСОБА_6 мобільний телефон. В обґрунтування призначення експертизи зазначено, що на телефоні виявлено систему логічного захисту доступу до інформації, яка унеможливлює дослідження вмісту пам`яті телефона без застосування спеціальних знань та обладнання для подолання системи логічного захисту доступу. Таким чином, з метою виявлення інформації, що має значення для досудового розслідування, виникла необхідність у проведенні експертизи, що потребує застосування спеціальних знань експертів та фахівців з відповідних галузей знань, зокрема з питань подолання систем логічного захисту доступу та встановлення значення пароля доступу до мобільного телефону чи з метою подальшого дослідження відомостей, які зберігаються в його пам`яті.

При цьому, на вирішення експерту поставлено лише одне питання: чи можливо скопіювати інформацію, яка зберігається на вбудованому носії пам`яті мобільного терміналу систем зв`язку, доступ до якого пов`язаний із подоланням системи логічного захисту (т. 2 а.с. 25-26).

Надаючи оцінку наведеним обставинам в контексті доводів апеляційної скарги щодо відсутності підстав для вилучення телефону, виходячи зі змісту ст. 168 КПК України, колегія суддів враховує, що ОСОБА_6 надав пароль доступу до свого телефону, після чого детективом за участі спеціаліста проведено його огляд з повним копіюванням його вмісту. Зазначені обставини жодною із сторін не заперечуються. Натомість, постанова про призначення комп`ютерно-технічної експертизи телефону, як підстава для звернення з клопотанням про його арешт, обґрунтовується виключно необхідністю подолання системи логічного захисту телефону та не ставить на вирішення експерта жодних інших питань, в тому числі і щодо необхідності дослідження телефону на предмет наявності видалених файлів та/чи можливості їх відновлення. Отже, наведені у вказаній постанові підстави призначення експертизи не відповідають фактичним обставинам провадження.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що підстави для вилучення вищевказаного майна, визначені ч. 2 ст. 168 КПК України, у даному випадку відсутні, а призначення експертизи з таким обґрунтуванням свідчить про формальність її винесення та відсутність інших беззаперечних доказів на підтвердження правомірності позиції органу досудового розслідування про необхідність накладення арешту.

Враховуючи, що прокурором у даному провадженні не доведено наявності підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, та потреби досудового розслідування у такому арешті, з огляду на відсутність співмірності такого заходу із завданнями кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність обставин, які б виправдовували подальше втручання у право володіння майном. При цьому, питання щодо співрозмірності обмеження права власності ОСОБА_6 у вигляді арешту вилученого у нього мобільного телефону та потреб досудового розслідування у застосуванні саме такого обмеження, а також наслідки цього арешту для власника, слідчим суддею всупереч п.п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України взагалі не досліджувалось.

Доводи оскаржуваної ухвали про те, що з часу вилучення телефону до прийняття рішення про його арешт минув незначний проміжок часу, що позбавило орган досудового розслідування можливості провести повне копіювання його вмісту та здійснити його огляд на предмет наявності видалених файлів, колегія суддів також не вважає слушними, оскільки інші вилучені пристрої (зокрема, ноутбук) оглянуто детективом та повернуто власнику. Більше того, посилання на брак часу для проведення тої чи іншої слідчої або процесуальної дії не може бути підставою для прийняття судового рішення на користь слідчого органу.

Сукупність вищенаведених обставин, встановлених колегією суддів під час апеляційного розгляду, є підставою для задоволення апеляційної скарги представника власника майна та скасування оскаржуваної ухвали.

Водночас, доводам апеляційної скарги про призначення комп`ютерно-технічної експертизи з грубим порушенням норм КПК України та Закону України «Про судову експертизу» колегія суддів оцінки не надає, оскільки питання належності та допустимості доказів вирішуються на іншій стадії судового процесу. Натомість, на стадії досудового розслідування визнання доказів недопустимими можливе лише у випадках, коли такі докази отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини і їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого розслідування чи судового розгляду. Отже, суд на цій стадії може визнати недопустимими лише очевидно недопустимі докази, порушення процедури збирання яких не може бути спростоване будь-якими іншими матеріалами провадження, що на даному етапі є передчасним.

5. Висновки суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення у разі невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів дійшла висновку, що висновки оскаржуваної ухвали не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. За наведених обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 369-372, 404, 409, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.02.2024 р. - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_14 про арешт майна у кримінальному провадженні № 52023000000000253 від 13.06.2023 р. - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2

судді ОСОБА_3

ОСОБА_4