- Головуюча суддя (ККС ВС): Марчук Н.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2024 року
м. Київ
справа № 991/9417/23
провадження № 51- 1482ск24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 12 січня 2024 року у кримінальному провадженні № 52023000000000527 стосовно ОСОБА_6,
встановив:
Вищий антикорупційний суд вироком від 04 грудня 2023 року затвердив угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_6, визнав його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, та призначив узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 12 750,00 грн, звільнив ОСОБА_6 від призначеного покарання на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Захисник ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на вказаний вирок суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, зазначивши про те, що це судове рішення стосується прав та інтересів його підзахисного.
Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ухвалою від 12 січня
2024 року повернув указану апеляційну скаргу ОСОБА_4, не визнавши за захисником право на оскарження вироку на підставі угоди стосовно ОСОБА_6 .
Захисник ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5, не погоджуючись із ухвалою, подав касаційну скаргу, в якій послався на безпідставне повернення апеляційної скарги, просив скасувати оскаржуване судове рішення та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. При цьому наполягає на тому, що вирок стосовно ОСОБА_6 стосується інтересів ОСОБА_5, отже, він має право на апеляційне оскарження.
Перевіривши касаційну скаргу та долучені до неї матеріали, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою
захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на таких підставах.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 475 КПК України вирок на підставі угоди може бути оскаржений у порядку, передбаченому цим Кодексом, з підстав, передбачених статтею 394 цього Кодексу.
Положеннями ч. 4 ст. 394 КПК України визначено, що вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений в апеляційному порядку, 1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди; 2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 03 березня 2016 року у справі № 5-347 кс 15, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізовано, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження; і при цьому відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченому ст. 394 КПК України, за умови, що судове рішення стосується їхніх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою в доступі до правосуддя та зверненні до суду вищої інстанції, що передбачено ч. 2 ст. 24 КПК України.
З огляду на вказаний висновок, обов`язковою умовою для виникнення у особи, яка не включена до переліку осіб, передбаченого ст. 394 КПК України, права на апеляційне оскарження вироку суду на підставі угоди є те, що такий вирок має стосуватись прав, свобод та інтересів цієї особи.
В апеляційній скарзі захисник вказував на те, що ОСОБА_5 у тексті вироку хоч і зазначений як «Особа-1», проте ідентифікувати його особу, на думку захисника, можливо, оскільки саме він відповідно до наказів «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця» з
22 серпня 2016 року обіймав посаду заступника керівника філії «ЦЗВ»
АТ «Укрзалізниця», з 02 листопада 2016 року виконував обов`язки начальника вказаної філії, з 16 грудня 2016 року обіймав посаду начальника, а з 22 лютого
2017 року у зв`язку із зміною назви адміністративної посади - директора філії «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця» до 01 березня 2018 року. Відтак він є особою, права свободи та інтереси якої зачіпаються вироком Вищого антикорупційного суду від 04 грудня
2023 року у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 .
Суддя суду апеляційної інстанції, перевіривши апеляційну скаргу захисника, дійшов висновку про те, що обвинувачення, визнане судом першої інстанції доведеним, стосується виключно ОСОБА_6, який уклав угоду про визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України. При цьому, дії інших осіб суд першої інстанції не досліджував й оцінку їм не надавав. Оскаржуваний вирок, яким затверджено угоду про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним ОСОБА_6, не зачіпає права, свободи й інтереси ОСОБА_5, який є підозрюваним у іншому кримінальному провадженні.
Отже, захисник ОСОБА_4 не є тією особою, яка має право на оскарження вироку на підставі угоди у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6, а доводи апеляційної скарги не свідчать про те, що оскаржуваний вирок якимось чином зачіпає права та інтереси ОСОБА_5 .
Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України суддя-доповідач апеляційного суду відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
Суддя суду апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5, діяв відповідно до вказаних вимог кримінального процесуального закону, при цьому належним чином обґрунтував свої висновки.
На підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
З урахуванням викладеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги захисника та відмовляє у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою.
Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
ухвалив:
Відмовити захиснику ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_5, у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 12 січня 2024 року у кримінальному провадженні № 52023000000000527 стосовно ОСОБА_6 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3