- Головуючий суддя (ВАКС) : Білоус І.О.
Справа № 753/11849/19
Провадження 1-кп/991/194/19
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2024 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі головуючої судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, розглянувши клопотання представника ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016000000000870 від 29 березня 2016 року, за обвинуваченням
ОСОБА_7, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Цвіклівці Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, проживає на АДРЕСА_1,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 210 КК України,
ОСОБА_8, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Рудня Овручанського району Житомирської області, проживає на АДРЕСА_2,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 210 КК України,
ОСОБА_9, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Мікрах Ахтинського району Республіки Дагестан, проживає на АДРЕСА_3,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,
ОСОБА_10, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Озерянка Житомирського району Житомирської області, проживає на АДРЕСА_4,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,
ОСОБА_11, який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в ст. Арись Південно-Казахстанської області, Казахстан, проживає на АДРЕСА_5,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,
ОСОБА_12, який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 в с. Павлівка Чернігівського району Чернігівської області, останнє відоме місце проживання в Україні: АДРЕСА_6,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України,
ОСОБА_13, який народився ІНФОРМАЦІЯ_7 в м. Чугуївка Чугуївського району Приморського Краю Російської Федерації, проживає на АДРЕСА_7,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України,
ОСОБА_14, який народився ІНФОРМАЦІЯ_8 в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, проживає на АДРЕСА_8,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205-1, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України,
ВСТАНОВИВ:
1.Зміст клопотання і позиції учасників судового провадження
До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання представника ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 про скасування арешту майна, вимоги якого обґрунтовуються наступним.
Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 12.06.2017 у справі № 760/17255/16-к накладено арешт на ноутбук марки «Samsung»
s/n: HX7C91QD100182M, флеш накопичувач в блакитному корпусі з прозорого матеріалу «Kingston», флеш накопичувач у чорному корпусі «Gooddrive twister 16G», телефон марки «НТС» ІМЕІ НОМЕР_1 : НОМЕР_2, які були вилучені 02.06.2017 детективами Національного бюро Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України, під час проведення обшуку в квартирі АДРЕСА_9 . Згідно резолютивної частини цієї ухвали арешт на вилучене майно накладено слідчим суддею на строк проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000000870 від 29.03.2016.
Власником вказаного ноутбука є ОСОБА_4, а вилучених флеш накопичувачів «Kingston», «Gooddrive twister 16G» та телефону марки «НТС» - ОСОБА_5 . Після вилучення майно було оглянуто детективом, а наявна інформація із ноутбука, флеш накопичувачів та телефону детективом була скопійована, з огляду на що представник ОСОБА_6 висновує, що подальше обмеження права власності осіб, представником яких він є, відбувається без законних на те підстав.
У судове засідання представник ОСОБА_6 не з`явився та просив розгляд поданого ним клопотання про скасування арешту майна здійснювати без його участі.
Прокурор ОСОБА_15 також не з`явився до суду, подав письмові заперечення на клопотання про скасування арешту майна, у яких зазначив, що вилучене на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 12.06.2017 у справі № 760/17255/16-к майно постановою детектива від 02.06.2017 визнано речовим доказом, окрім того в подальшому судом вказаною ухвалою визнано, що вилучене майно відповідає критеріям речового доказу, визначеним у ст. 98 КПК України.
Прокурор ОСОБА_15 також у своїх запереченнях зазначив, що має намір використати вилучені під час обшуку носії інформації та наявну на них інформацію як речові докази у цьому провадженні, водночас скасування арешту майна потягне за собою ризики знищення та унеможливлення дослідження судом відповідної інформації, що суперечить завданням цього кримінального провадження. З огляду на вказане, прокурор ОСОБА_15 просив відмовити в задоволенні клопотання представника ОСОБА_6 про скасування арешту майна.
Інші учасники судового провадження не скористались своїм правом участі в розгляді судом клопотання представника ОСОБА_6 та висловлення своєї позиції щодо заявленого клопотання.
2.Оцінки та мотиви суду
Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, а також відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про скасування арешту майна суд повинен перевірити наступні обставини: по-перше, чи звернувся із клопотанням про скасування арешту майна належний суб`єкт; по-друге, чи наявні підстави, з якими кримінальний процесуальний закон пов`язує можливість скасування арешту майна - відсутність подальшої потреби в арешті або накладення арешту необґрунтовано.
З огляду на те, що до клопотання представником ОСОБА_6 надано документи, що підтверджують його повноваження, суд висновує, що із клопотанням про скасування арешту майна звернувся належний суб`єкт.
З огляду на мету накладення арешту - збереження речових доказів, що були здобуті в результаті проведення обшуку, санкціонованого слідчим суддею, та зважаючи на подальшу необхідність дослідження таких доказів судом безпосередньо, суд не вбачає підстав для визнання такого арешту необгрунтованими чи таким, в подальшому збережені якого відпала потреба.
Рішення щодо речових доказів відповідно до пп. 1, 2 ч. 4 ст. 374 КПК України зазначається у вироку суду, яке приймається у нарадчій кімнаті.
У зв`язку з цим, суд звертає увагу на те, що судовий розгляд кримінального провадження № 42016000000000870 від 29 березня 2016 рокунині триває. Долю вказаних вище речових доказів судом буде вирішено в нарадчій кімнаті при винесенні остаточного рішення у справі, яке після набрання чинності буде виконано, у тому числі, в частині арешту майна.
Обґрунтовуючи це рішення, суд також ураховує також і практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка регулює втручання за рішенням суду в права особи на мирне володіння майном, гарантованого ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, в п. 195 рішення у справі «Узан та інші проти Туреччини» ЄСПЛ, оцінюючи виправданість втручання відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, зробив висновок, що, для того, щоб бути сумісним із положеннями Конвенції, втручання повинно відповідати трьом умовам, а саме: 1) бути передбачене національним законом, який в державі вважається необхідним для регулювання використання майна, 2) повинне відповідати загальним інтересам суспільства, 3) має забезпечувати справедливий баланс між правами власника та загальносуспільними інтересами. Крім того, в п. 203 цього рішення, аналізуючи питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, ЄСПЛ дійшов висновку, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби. Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли наявний значний суспільний інтерес на здійснення такого втручання в право людини, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.
За вказаних обставин, певне тимчасове втручання в реалізацію права власності, яке прямо передбачено законом, не суперечить змісту ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки переслідує легітимну мету в суспільних інтересах розгляду кримінального провадження, з дотриманням справедливого балансу інтересів.
З урахуванням викладеного, суд на цій стадії розгляду кримінального провадження не вбачає підстав для скасування арешту на перелічене у клопотанні майно, з огляду на що приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні клопотання представника ОСОБА_6 .
Керуючись статтями 174, 369, 372, 376 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання представника ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 12 червня 2017 року у справі № 760/17255/16-к на ноутбук марки «Samsung» s/n: HX7C91QD100182M, флеш накопичувач в блакитному корпусі з прозорого матеріалу «Kingston», флеш накопичувач у чорному корпусі «Gooddrive twister 16G», телефон марки «НТС» ІМЕІ НОМЕР_1 : НОМЕР_2, які були вилучені 02.06.2017 року детективами Національного бюро Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України, під час проведення обшуку в квартирі АДРЕСА_9, та про повернення їх ОСОБА_4 та ОСОБА_5, поданеу кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42016000000000870 від 29 березня 2016 року - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.
Головуюча суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3